Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.22
21:27
Говорять, що узнати московітів
Доволі легко по усьому світі.
Вони ведуть нахабно, вічно п’яні
На вулиці чи десь у ресторані.
Без мату не спроможні говорити.
Такі ж самі нахабні їхні діти,
Яких вони із криками повчають.
Хоч ті перед очима приклад ма
Доволі легко по усьому світі.
Вони ведуть нахабно, вічно п’яні
На вулиці чи десь у ресторані.
Без мату не спроможні говорити.
Такі ж самі нахабні їхні діти,
Яких вони із криками повчають.
Хоч ті перед очима приклад ма
2026.01.22
17:05
Є сміх, коли за животи беруться
І сплескують руками об коліна.
Навіть ті, хто не знає, в чім причина,
Спиняються і сміються без запитань.
Та є сміх, коли спіткнувся хтось
І впав. Од болі невзмозі вимовити щось.
«П’яниця! На свиню ти схожий!»-
Р
І сплескують руками об коліна.
Навіть ті, хто не знає, в чім причина,
Спиняються і сміються без запитань.
Та є сміх, коли спіткнувся хтось
І впав. Од болі невзмозі вимовити щось.
«П’яниця! На свиню ти схожий!»-
Р
2026.01.22
16:29
Коли понюхаю чужу білизну -
Натхнення так і пре з душі одразу!
Повір, мій читачу, я не навмисно!
Бо тільки так підкорюю Пегаса.
Я спалюю свої безсонні ночі,
Приймаю сильні ліки перорально.
І стежу пильно, хто кого там хоче,
Натхнення так і пре з душі одразу!
Повір, мій читачу, я не навмисно!
Бо тільки так підкорюю Пегаса.
Я спалюю свої безсонні ночі,
Приймаю сильні ліки перорально.
І стежу пильно, хто кого там хоче,
2026.01.22
14:05
Не забуваю малу дітвору,
вшиту снопами хатину
скраю узлісся в глухому яру
над ручаями за тином,
а поза нею – висока гора,
а під горою – дорога,
де поєдналися туга, жура,
радощі, щастя і горе.
вшиту снопами хатину
скраю узлісся в глухому яру
над ручаями за тином,
а поза нею – висока гора,
а під горою – дорога,
де поєдналися туга, жура,
радощі, щастя і горе.
2026.01.22
12:14
Зима у біло-чорних кольорах,
Слова барвистістю не сяють.
Сумує в тишині настінна бра,
Дрижить серденько, ніби сарна,
А люди-відчайдухи на нулі,
Щодня під обстрілом воюють.
Радіють щиро: побратим вцілів,
Хоч січень холодом лютує.
Слова барвистістю не сяють.
Сумує в тишині настінна бра,
Дрижить серденько, ніби сарна,
А люди-відчайдухи на нулі,
Щодня під обстрілом воюють.
Радіють щиро: побратим вцілів,
Хоч січень холодом лютує.
2026.01.22
11:17
Коли втомлюсь і відійду від справ
У ліс дрімучий чи далекі гори,
Прикутий до стола, неначе раб,
Я відійду в мелодію прозору,
Мов у далекий потаємний рай,
Врятований від бруду наговору.
Я відійду у тінь далеких пальм,
У ліс дрімучий чи далекі гори,
Прикутий до стола, неначе раб,
Я відійду в мелодію прозору,
Мов у далекий потаємний рай,
Врятований від бруду наговору.
Я відійду у тінь далеких пальм,
2026.01.22
08:53
А гарячка біла в білім домі
інфікує цілий білий світ...
у дурдомі цьому,
як відомо,
оселився демон із боліт.
***
А знання, наука та освіта
інфікує цілий білий світ...
у дурдомі цьому,
як відомо,
оселився демон із боліт.
***
А знання, наука та освіта
2026.01.21
23:00
Писати сонета - це мука,
Вже краще сапать буряки,
Чи підгортати картоплю,
Чи збирати жуки.
Буває, напишеш сонета,
Глядь- а воно ж не сонет!
Й рука мимоволі підносить
Вже краще сапать буряки,
Чи підгортати картоплю,
Чи збирати жуки.
Буває, напишеш сонета,
Глядь- а воно ж не сонет!
Й рука мимоволі підносить
2026.01.21
21:17
Бувало, пишався, куражився,
Бувало, на щось не наважився –
А підсумок буде простий:
Красива життя ораторія
Завершиться у крематорії.
Як кажуть, «хоч падай, хоч стій»...
Траплялося, жили розтягував,
Бувало, на щось не наважився –
А підсумок буде простий:
Красива життя ораторія
Завершиться у крематорії.
Як кажуть, «хоч падай, хоч стій»...
Траплялося, жили розтягував,
2026.01.21
20:10
Я доторкнувся думкою до тебе.
Від тебе я іще не відчахнувся.
Ти ще моя. І скільки ж сили треба,
щоб я забув тебе, тебе позбувся.
Я що завгодно ладен сотворити,
щоб пам’ять стерла всі твої принади,
щоб і не бачити тебе, не говорити…
Від тебе я іще не відчахнувся.
Ти ще моя. І скільки ж сили треба,
щоб я забув тебе, тебе позбувся.
Я що завгодно ладен сотворити,
щоб пам’ять стерла всі твої принади,
щоб і не бачити тебе, не говорити…
2026.01.21
18:50
Із Леоніда Сергєєва
В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.
В зеніті буйствує загрозливе світило.
В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.
В зеніті буйствує загрозливе світило.
2026.01.21
18:43
Я закоканий в Тетяну,
От мені морока -
Заражать її не стану --
Власним гоноркоком.
Вірш писати поможу я --
Бліх половлю поки.
Хіть свою я замаскую --
От мені морока -
Заражать її не стану --
Власним гоноркоком.
Вірш писати поможу я --
Бліх половлю поки.
Хіть свою я замаскую --
2026.01.21
14:36
Пливу Ахеронтом у тихім човні,
І страшно, і боязко дуже мені:
А раптом оте? А раптом осе?
Ніхто не врятує мене й не спасе.
Сусід мій праворуч сидить в темноті.
Від страху у нього бурчить в животі.
Він теж в невідомість пливе, як і я,
І страшно, і боязко дуже мені:
А раптом оте? А раптом осе?
Ніхто не врятує мене й не спасе.
Сусід мій праворуч сидить в темноті.
Від страху у нього бурчить в животі.
Він теж в невідомість пливе, як і я,
2026.01.21
14:24
Обіцянки... обіцянки
Не про мир, не діалог.
Чисто воплі куртизанки
Моно моно монолог…
Хто б повірив, хто б довірив,
Змоноложив і схитрив,
Обіцянки розчепірив —
Я, їй-богу б, пригостив…
Не про мир, не діалог.
Чисто воплі куртизанки
Моно моно монолог…
Хто б повірив, хто б довірив,
Змоноложив і схитрив,
Обіцянки розчепірив —
Я, їй-богу б, пригостив…
2026.01.21
11:50
Ти не думала зовсім про нього,
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.
Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.
Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку
2026.01.21
10:34
Повалені дерева, немов царі полеглі,
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.
Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.
Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
«Або гроші охороняти, або гідність»
У своїх мандрах Гоцик шукає сенсу буття, а знаходить вірного друга, Ілію, який прагне знайти справжні скарби. Саме в книзі Пауло Коельо «Алхімік» відчайдушний Ілія дізнався про скарби і хлопці хочуть випередити його героя – пастуха Сантьяго. Гоцик сильно переживає через розрив стосунків з матір’ю, яка вже має нову сім’ю і не бажає повертатися в Україну.
Згодом наш герой визволяє з циганського рабства українку Марію, самовіддано доглядає її та інших хворих у лікарні Севільї,. «Когось Гоцик занапастить, когось врятує та чи скрізь залишатиме по собі розбиті серця?. Чи вистоять його непохитні принципи у двобої з людською гідністю, дружбою та коханням»? – відповіді на такі неоднозначні питання пропонує пошукати письменниця своїм читачам, поринувши у цікавий карколомний сюжет книги.
Чи не з перших сторінок допитливий читач зрозуміє, що має справу з жанром авантюрного роману з усіма його несподіванками, небезпеками та перипетіями: на героїв чекає далека дорога, зустрічі з різними людьми, що можуть допомогти або скривдити. Персонажі постійно стикаються з проблемою вибору між добром і злом. Залежно від ситуації в яку вони потрапляють, хлопці мотивують власні вчинки та дії. Але понад усе, вони прагнуть бути людьми з чистим сумлінням…
Особливого шарму цій захоплюючій книзі додає неперевершено вдале поєднання містичного і реального що є настільки тонко вписане в сюжетні повороти. Ще однією цікавинкою видання є можливість його різного трактування від одного прочитання до іншого. Адже кожний хто відкриє цю книгу, матиме чудову нагоду інтерпретувати її під власним кутом зору, робитиме власні оцінки, засуджуватиме чи виправдовуватиме вчинки героїв, намагатиметься зрозуміти їх а можливо й просто поспівчуває.
На мою думку, читач не зможе залишитися байдужим до виру справжніх життєвих пристрастей так правдиво і точно змальованих письменницею. Напевне саме це є причиною незмінного успіху її книги. То ж приємних і натхненних Вам мандрів та пригод разом з щирими друзями з легкої і талановитої руки Люко Дашвар.
21.11.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Або гроші охороняти, або гідність»
Рецензія на роман «Биті є. Гоцик» популярної української сучасної письменниці Люко Дашвар
Не простий вибір між прагненням постійного збагачення або збереженням власної гідності є дуже актуальною дилемою нашого сьогодення… У своєму останньому романі трилогії «Биті є. Гоцик», популярна українська письменниця Люко Дашвар робить тему вибору між грошима та гідністю визначальною у житті енергійного бунтаря. Адже він радше поїде в далеку Італію на пошуки своєї матері заробітчанки, аніж залишиться в батьківській оселі і доглядатиме свиней.
У своїх мандрах Гоцик шукає сенсу буття, а знаходить вірного друга, Ілію, який прагне знайти справжні скарби. Саме в книзі Пауло Коельо «Алхімік» відчайдушний Ілія дізнався про скарби і хлопці хочуть випередити його героя – пастуха Сантьяго. Гоцик сильно переживає через розрив стосунків з матір’ю, яка вже має нову сім’ю і не бажає повертатися в Україну.
Згодом наш герой визволяє з циганського рабства українку Марію, самовіддано доглядає її та інших хворих у лікарні Севільї,. «Когось Гоцик занапастить, когось врятує та чи скрізь залишатиме по собі розбиті серця?. Чи вистоять його непохитні принципи у двобої з людською гідністю, дружбою та коханням»? – відповіді на такі неоднозначні питання пропонує пошукати письменниця своїм читачам, поринувши у цікавий карколомний сюжет книги.
Чи не з перших сторінок допитливий читач зрозуміє, що має справу з жанром авантюрного роману з усіма його несподіванками, небезпеками та перипетіями: на героїв чекає далека дорога, зустрічі з різними людьми, що можуть допомогти або скривдити. Персонажі постійно стикаються з проблемою вибору між добром і злом. Залежно від ситуації в яку вони потрапляють, хлопці мотивують власні вчинки та дії. Але понад усе, вони прагнуть бути людьми з чистим сумлінням…
Особливого шарму цій захоплюючій книзі додає неперевершено вдале поєднання містичного і реального що є настільки тонко вписане в сюжетні повороти. Ще однією цікавинкою видання є можливість його різного трактування від одного прочитання до іншого. Адже кожний хто відкриє цю книгу, матиме чудову нагоду інтерпретувати її під власним кутом зору, робитиме власні оцінки, засуджуватиме чи виправдовуватиме вчинки героїв, намагатиметься зрозуміти їх а можливо й просто поспівчуває.
На мою думку, читач не зможе залишитися байдужим до виру справжніх життєвих пристрастей так правдиво і точно змальованих письменницею. Напевне саме це є причиною незмінного успіху її книги. То ж приємних і натхненних Вам мандрів та пригод разом з щирими друзями з легкої і талановитої руки Люко Дашвар.
21.11.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Невичерпне джерело української літературознавчої словесності"
• Перейти на сторінку •
"Слово про правду життя…"
• Перейти на сторінку •
"Слово про правду життя…"
Про публікацію
