Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.08
13:30
Ось показав сікорський наш павло
Від злості перекошене ї.ло.
Твій почерк - заздрість, їй скажи спасибі,
Як не назвешся - все одно желіба.
Від злості перекошене ї.ло.
Твій почерк - заздрість, їй скажи спасибі,
Як не назвешся - все одно желіба.
2026.01.08
12:54
Хор у одній людині…
Вона намагнічена піснею жити.
Є ноти-дерева.
Є ноти-струмки.
Кульмінаційна нота – ти,
хто слухає
нині,
хто чує
Вона намагнічена піснею жити.
Є ноти-дерева.
Є ноти-струмки.
Кульмінаційна нота – ти,
хто слухає
нині,
хто чує
2026.01.08
12:37
І ти вже не та, і я вже не той…
З дива не виникне диво.
Скрипка — одне, інше — гобой,
Хоч і на вигляд красиво…
Сцена потрібна, потрібен глядач.
Оплески іншої думки…
Попри визнань, попри невдач
Кожен тримається Букви…
З дива не виникне диво.
Скрипка — одне, інше — гобой,
Хоч і на вигляд красиво…
Сцена потрібна, потрібен глядач.
Оплески іншої думки…
Попри визнань, попри невдач
Кожен тримається Букви…
2026.01.08
10:47
Така невизначеність у погоди.
Цей шал вітрів, як чорна меса снів.
Шукаємо пригоди, як нагоди
Поглянути у дзеркало світів.
Ми стоїмо на кризі парадоксів,
На кризі нерозв'язаних питань.
І шал вітрів полине, ніби доказ
Цей шал вітрів, як чорна меса снів.
Шукаємо пригоди, як нагоди
Поглянути у дзеркало світів.
Ми стоїмо на кризі парадоксів,
На кризі нерозв'язаних питань.
І шал вітрів полине, ніби доказ
2026.01.08
08:37
сумно і безнадійно палає хміль
вірші тривожать менше аніж роки
все що ще майже поруч–розчинна сіль
вийдеш у двір до шляху–самі піски
не заховати себе назавжди в оцет
лиси знайдуть уночі по сліду обмов
стануть скакати пищати лизать лице
вірші тривожать менше аніж роки
все що ще майже поруч–розчинна сіль
вийдеш у двір до шляху–самі піски
не заховати себе назавжди в оцет
лиси знайдуть уночі по сліду обмов
стануть скакати пищати лизать лице
2026.01.07
21:00
Із Леоніда Сергєєва
На уроці географії
мапа є із Батьківщиною.
Хоч масштаб у неї зменшений,
а займає всю стіну!
І розказує учителька
із натхненністю незмінною
На уроці географії
мапа є із Батьківщиною.
Хоч масштаб у неї зменшений,
а займає всю стіну!
І розказує учителька
із натхненністю незмінною
2026.01.07
20:42
Се день у день, на тому горбі
Хлопака із посмішкою сидить незворушно собі
Ніхто не бажа його знати
Вони бачать, то просто дурень
І жодному не відповість він
Але дурень на горбі
бачить сонце заходить
А його очі бачать
Хлопака із посмішкою сидить незворушно собі
Ніхто не бажа його знати
Вони бачать, то просто дурень
І жодному не відповість він
Але дурень на горбі
бачить сонце заходить
А його очі бачать
2026.01.07
20:24
У пеклі зачекалися чорти,
Кипить казан, тече смола рікою.
Лишається до скроні піднести
Холодну цівку вогкою рукою –
І гримне постріл… Прощавай, життя!
Я сплачую останній твій рахунок.
Хай виб’є куля з голови сміття
Кипить казан, тече смола рікою.
Лишається до скроні піднести
Холодну цівку вогкою рукою –
І гримне постріл… Прощавай, життя!
Я сплачую останній твій рахунок.
Хай виб’є куля з голови сміття
2026.01.07
19:56
Протокол номер 01/01.26 від сьомого січня поточного року.
Місце проведення – Головний офіс "пиріжкарень" і точки віддаленого доступу до нього.
Що можна сказати про цей вірш:
Відчувається авторська амбіція, як і курсова спрямованість на результат,
2026.01.07
15:27
Виблискує красою
Приваблива вітринка.
Чи справді є такою
Сучасна сильна жінка?
- Варити вам вечерю?
Знущаєтесь? О, небо!
Я зачиняю двері -
Приваблива вітринка.
Чи справді є такою
Сучасна сильна жінка?
- Варити вам вечерю?
Знущаєтесь? О, небо!
Я зачиняю двері -
2026.01.07
14:48
У дворі... на дворі дощик.
В січні. Дощик у дворі.
Піду в двір, поївши борщик.
Жаль, не скажеш дітворі…
В сніжки їм вже не зіграти.
Лижи змокли, ковзани…
Двір такий, що не впізнати,
Боже славний, борони…
В січні. Дощик у дворі.
Піду в двір, поївши борщик.
Жаль, не скажеш дітворі…
В сніжки їм вже не зіграти.
Лижи змокли, ковзани…
Двір такий, що не впізнати,
Боже славний, борони…
2026.01.07
10:45
Зазирнути в безодню ніщо, а безодня на тебе
Хай подивиться оком потужним, тугим.
Хай пропалює око до дна, пропікає до неба,
Хай випарює вщент алкогольний і зморений дим.
Ти пірнеш до основ небуття, у прадавні закони.
Ти пізнаєш глибини незнаних
Хай подивиться оком потужним, тугим.
Хай пропалює око до дна, пропікає до неба,
Хай випарює вщент алкогольний і зморений дим.
Ти пірнеш до основ небуття, у прадавні закони.
Ти пізнаєш глибини незнаних
2026.01.07
07:16
Москви не жаль і москалів не шкода,
Тому і заявляю завгодя:
За геноцид вкраїнського народу
Не Бог їм буде - стану я суддя.
Я добре знаю міру покарання
За вбивство і калічення людей, -
На ланцюгах істоти негуманні
Нікого не лякатимуть ніде...
Тому і заявляю завгодя:
За геноцид вкраїнського народу
Не Бог їм буде - стану я суддя.
Я добре знаю міру покарання
За вбивство і калічення людей, -
На ланцюгах істоти негуманні
Нікого не лякатимуть ніде...
2026.01.07
02:25
Присвяти мені вірш-епітафію, рідний мій січню!
Нас було колись троє січневих. Лишився один.
Та життя стало чорним, гірким і нестерпно-трагічним,
А вінець йому - спомин і безліч стареньких світлин.
Не рятує ні сніг, ні коріння твоє королівське,
Вже
Нас було колись троє січневих. Лишився один.
Та життя стало чорним, гірким і нестерпно-трагічним,
А вінець йому - спомин і безліч стареньких світлин.
Не рятує ні сніг, ні коріння твоє королівське,
Вже
2026.01.06
19:13
Він робив морозиво зі снігу
Солодке, наче січневий вечір.
Він робив вино
З крапель липневої зливи,
П’янке, наче квіти троянд.
Він лишав глибокі сліди
На їдкій пилюці доріг –
Може він був
Солодке, наче січневий вечір.
Він робив вино
З крапель липневої зливи,
П’янке, наче квіти троянд.
Він лишав глибокі сліди
На їдкій пилюці доріг –
Може він був
2026.01.06
15:10
Не обрані. Покарані. Наш крах -
Душа під шаром надтонкої шкіри.
Тому щасливі ми хіба що в снах,
Для нас там грають фантастичні ліри.
Зустріли ніч самітниця й монах...
Сонети - дві симфонії зневіри.
Приречене мовчання на вустах,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Душа під шаром надтонкої шкіри.
Тому щасливі ми хіба що в снах,
Для нас там грають фантастичні ліри.
Зустріли ніч самітниця й монах...
Сонети - дві симфонії зневіри.
Приречене мовчання на вустах,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Виклик системі червоного «благополуччя»?
Вже в назві твору автор спонукає читача до думки що повість можна сприйняти неоднозначно. І це сприйняття залежатиме від ідейно-політичних поглядів читача, адже книга написана «в’язнем сумління» жахливих таборів, де людину ставили перед вибором: забути про мораль, віру у Всевишнього, власні переконання чи просто вижити?. Повість є по суті, автобіографічним викладом фактів та роздумів про нестерпно важкі обставини, в яких опиняється автор під час п’яти років ув’язнення (1982-1987 рр.). Важливо, що автор не «зламався» під натиском безжальної нищівної системи і завжди залишався дуже віручою люлиною, яка в усьому покладається на Волю Творця і є безмежно вдячний Богові за кожний день свого сповненого випробувань і потрясінь життя. Автор дуже детально, а іноді, навіть , прискіпливо, описує сповнені зради та брехні табірні будні.
Унікальною особливістю повісті є те, що автор дописує її в різні періоди свого життя і завершує твір роздумами про причини сьогоднішньої суспільно –політичної кризи в нашій державі. Микола Горбатюк з прикрістю зауважує, що українці звикли пристосовуватись до реалій сьогодення: хабарництва та корупції у всіх сферах і їм, як правило, «не вигідні справжні реформи», тому що впровадження таких реформ порушить добре налагодженні корупційні зв’язки. А політики лише використовують популістські гасла, щоб прийти до влади і безсоромно лобіювати інтереси олігархів та їх кланів.
На моє переконання, загальне позитивне враження від книги дещо нівелюється спрощеними назвами розділів, а деякі дуже короткі уривки тексту, виділені окремими заголовками доцільно, об’єднати у більші за обсягом фрагменти.
Весь твір Миколи Горбатюка, сповнений віри у високі моральні цінності, дотримання яких є мірилом праведного життя людей «у своїй Богом даній країні!».
17.01.2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Виклик системі червоного «благополуччя»?
Рецензія на документальну повість «Біла ворона» сучасного українського автора Миколи Горбатюка.
Часто буває так, що звертаєш увагу на певну книгу, ніби, випадково. Але саме завдяки правдивості фактів описаних на її сторінках, твір надовго западає у свідомість та серце читача, змушує замислитися, чому ж в сучасній Україні майже в усіх галузях – повний занепад, а культура і високі моральні цінності взагалі нікому не потрібні… І найголовніше: як вийти з цивілізаційної прірви в якій опинилися українці сьогодні?. Відповіді на ці злободенні завжди актуальні питання намагається відшукати український автор Микола Горбатюк у документальній повісті «Біла ворона».
Вже в назві твору автор спонукає читача до думки що повість можна сприйняти неоднозначно. І це сприйняття залежатиме від ідейно-політичних поглядів читача, адже книга написана «в’язнем сумління» жахливих таборів, де людину ставили перед вибором: забути про мораль, віру у Всевишнього, власні переконання чи просто вижити?. Повість є по суті, автобіографічним викладом фактів та роздумів про нестерпно важкі обставини, в яких опиняється автор під час п’яти років ув’язнення (1982-1987 рр.). Важливо, що автор не «зламався» під натиском безжальної нищівної системи і завжди залишався дуже віручою люлиною, яка в усьому покладається на Волю Творця і є безмежно вдячний Богові за кожний день свого сповненого випробувань і потрясінь життя. Автор дуже детально, а іноді, навіть , прискіпливо, описує сповнені зради та брехні табірні будні.
Унікальною особливістю повісті є те, що автор дописує її в різні періоди свого життя і завершує твір роздумами про причини сьогоднішньої суспільно –політичної кризи в нашій державі. Микола Горбатюк з прикрістю зауважує, що українці звикли пристосовуватись до реалій сьогодення: хабарництва та корупції у всіх сферах і їм, як правило, «не вигідні справжні реформи», тому що впровадження таких реформ порушить добре налагодженні корупційні зв’язки. А політики лише використовують популістські гасла, щоб прийти до влади і безсоромно лобіювати інтереси олігархів та їх кланів.
На моє переконання, загальне позитивне враження від книги дещо нівелюється спрощеними назвами розділів, а деякі дуже короткі уривки тексту, виділені окремими заголовками доцільно, об’єднати у більші за обсягом фрагменти.
Весь твір Миколи Горбатюка, сповнений віри у високі моральні цінності, дотримання яких є мірилом праведного життя людей «у своїй Богом даній країні!».
17.01.2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
