півсоном омріяна згадка оплакана
вкорінена серцем пекельна літанія


майбУті розпука розвінчана давністю
а пристрасть хвилює і сковує завистю


вражає умисли безкрай самобутності
могутності волі і честі незламності


часи тії давні забуті буденністю
устелені килимом звитим минувшістю


гаптує ж півсон мені дні вікодавнії
погрози стихій в унісон літ суровості


пропалить знов пристрасть поривів оманливих
й нестримність жаги обернеться химерністю


і лиш…
тиха розпач прокотиться скронями…

Лада Ляна

І

(Початок літа 1749 р. Десь у водах ріки Св. Лаврентія, біля берігів Північної Канади)

Еліза була надто поглинута своїми думками, аби помітити тривожну метушню і вигуки на палубі. Повністю занурена в роздуми, вона незворушно сиділа в своїй крихітній каюті в кремезнім м’якім фотелі, який був мало не єдиним натяком на розкіш і різко контрастував зі скупим оздобленням цього невеликого приміщення.

Це була одна з тих кают, які входили до більш-менш комфортабельної житлової надбудови на кормі судна, і призначались для капітана і його помічників. Цю каюту було люб’язно надано Елізі за чималу платню. Та на цю суттєву фінансову втрату вона пішла із радістю, аби уникнути перспективу провести всю подорож в темному і сирому кубрику, який час від часу підтоплювався.

Крім великого крісла в каюті було дерев’яне ліжко з солом’яним матрацом. Воно було вкрите строкатим гобеленом ручної роботи, аби надати хоч якесь відчуття затишку цьому місцю. З протилежного боку ліжка стояв з темного дерева невеличкий комод зі фігурно виточеними ніжками. Там Еліза змогла розмістити свої мізерні пожитки. До комоду було прилаштоване дзеркальце в позолоченій рамі. Підлога перед ліжком була вкрита ведмежою шкірою. Зважаючи на жалюгідний стан вбогого галіота, інтер’єр каюти можна було назвати навіть вишуканим. Та до облаштування її тимчасового пристанища Елізі було байдуже.

Із задумливого стану дівчину вивів різкий товчок в корпус судна. І коли вона врешті усвідомила, що відбувається щось недобре, їх невеличке судно вже на всю витягу атакували пірати.

З огляду на складне становище, в Елізи не було достатньо часу для пошуку комфортабельного корабля, тому її вибір визначався першим кращим, який вирушав вже цього ж вечора з порту Гавр-де-Грас (що розташувався в регіоні Верхня Нормандія) і йшов прямим курсом на Квебек. Саме тому вибір впав на цей галіот. Це було невелике судно, що фрахтувалося лише для перевезення вантажів. Його бойова спроможність сильно поступалась піратській шхуні.

І лише тепер, зрозумівши складність ситуації, вона пожурила себе за неналежне ігнорування безпеки і легковажність цього вибору.
«Смертельний зашморг», саме так називалась піратська шхуна, був високошвидкісним і з’явився зненацька, що викликало не аби який переляк і збентеження в команди. Пірати відразу розпочали атаку маючи явну перевагу: 10 гармат на озброєнні проти чотирьох галіота. Обстрілюючи із незначної відстані, піратам пощастило завалити грот-щоглу і пробити корпус. Під обстрілом полягла майже половина команди галіота. Тікати було неможливо та і нікуди.

Зблизившись майже впритул, «Смертельний» взяв підбитий галіот на абордаж. Колоритні пірати різних рас десятками висипали на палубу. Перевага бандитів була незаперечна. Озброєні до зубів вони легко розправлялись з оглушеними вибухами членами команди. Частина піратів чимдуж кинулась до трюму, аби встигнути забрати вантаж, оскільки судно почало стрімко набирати води через пробоїну.

Оговтавшись від удару головою об комод, спричиненого падінням через потужний вибух, Еліза кинулась до дверей. Та вийти їй не вдалось. Цієї ж миті в дверній проймі намалювався кремезний пірат з чималим ножем в руці. Його перекошена пика ще більше витягнулась від подиву, та за мить очевидне задоволення від несподіваної знахідки розповзлось в беззубому хтивому вищирі. Зволікати неможна було. Зручний одяг (короткий камзол, сорочка і вузькі штани, що були запхнуті в шкіряні чобітки) не сковував рухи, і Еліза одним мітким ударом підбора в бридку пащеку відразу ж вирубала бандита, який падаючи виломив собою двері. Еліза перечепилась плечем за вирвану металеву завісу в дверній проймі і видерла клапоть рукава сильно обдерши шкіру.

Але тільки-но вона вибігла на палубу, з подивом зауважила, що крім команди і піратів на галіоті знаходяться ще якість люди. Їх дії дали зрозуміти, що вони намагаються знешкодити негідників.

Ситуація на кораблі різко змінювалась і, на радість Елізи, в кращу сторону.

Вітаю, шановний читачу!
Представляю свій перший роман і щиро надіюсь на поблажливість щодо мого першого творіння :)
Також я відкрита для конструктивної критики і пропозицій щодо покращення тексту.
Вдячна наперед!