ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2025.06.21 15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Ілюзія

О

Хельґі Йогансен
2025.06.21 15:16
Маючи за плечима 12 років досвіду роботи в психіатрії та 9 — у психотерапії, я щодня стикаюся зі складністю людських переживань. Поряд із цією професійною діяльністю моє життя завжди супроводжує любов до поезії — як до читання, так і до написання. Нерідко

Іван Потьомкін
2025.06.21 12:57
І виростають покоління,
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко


Війни невигойні стигмати.

Віктор Кучерук
2025.06.21 05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.

Борис Костиря
2025.06.20 21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,

С М
2025.06.20 15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво

Світлана Майя Залізняк
2025.06.20 15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.



Панно Фа

Козак Дума
2025.06.20 14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.

Віктор Кучерук
2025.06.20 07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.

Борис Костиря
2025.06.19 21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,

Євген Федчук
2025.06.19 20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні

Світлана Пирогова
2025.06.19 12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.

Віктор Кучерук
2025.06.19 09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.

Світлана Майя Залізняк
2025.06.18 22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Рожеві метел

Борис Костиря
2025.06.18 21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.

Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж

Іван Потьомкін
2025.06.18 19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Олехо (1954) / Проза

 Однажды...
Однажды в горячую летнюю пору я из дому вышел. Был сильный пожар.
- Ересь горит – высказал предположение внутренний голос левого полушария.
- Да нет, судя по запаху, явные пережитки – оппонировал голос правого.
- Молчать! – неожиданно для самого себя заорал я. – Как вы мне надоели!
- Кто? – угрожающе спросил весьма внушительных габаритов прохожий, случайно оказавшийся в этот момент вблизи, а посему
решивший мой эмоциональный всплеск принять на свой счет.
- Дед Пихто, конь в пальто – наперебой бросились подсказывать ответ голоса.
- Извините, это издержки дискуссии – вывернулся я из неловкой ситуации и поспешил во избежание дальнейших недоразумений
в неопределенном направлении. Вскоре я очутился в конце
немногочисленной очереди, состоявшей из особей странного вида.
Странность их не была вызывающей, но какая-то мутная и непонятная аура наполняла геометрию этой очереди, словно смрадный смог чертоги гнилого болота.
Последней стояла ярко крашеная дама с затуманенными весельем большими, слегка навыкате, глазами, мечтательно смотрящими вдаль под разными геометрическими градусами.
- Вы крайняя? – спросил я, сам не понимая, зачем мне эта очередь.
- Крайними бывают меры, а я – единственная в своем роде – радостно ответила дама, внимательно осматривая местность по обе стороны моих ушных раковин одновременно.
- Шиза – внезапно представилась она, обворожительно улыбаясь верхней половиной своих разноцветных зубов, отчего я немного
испугался. – А вас как зовут?
- Федя – в замешательстве ответил я.
- Зачем врешь? – напомнил о себе один из голосов.
- Так надо – тут же объявился его коллега. - Не дави на него.
- Ну, этот… Федор Михайлович который… ну, идиот который – совсем растерялся я и густо покраснел.
- Вот как – улыбка по-прежнему не сходила с уст новоиспеченной знакомой. - А с виду ведь гомо сапиенс.
- Я не гомо, я от пожара убегаю – хотел возразить я, но не возразил, так как очередь рассосалась и мы оказались перед
тремя дверьми. Слева направо на дверях висели таблички с надписями: «Сексопатолог», «Патологоанатом» и «Общая патология».
- Вам куда? – спросила Шиза.
- Налево – уже по привычке соврал я и вошел в правые двери. Вместо кабинета за дверью оказалась огромное заасфальтированное пространство, убегающее далеко за горизонт
моего зрительного восприятия.
- Это Бегодром – высказал предположение голос левого полушария. – Давай, беги быстрее.
- Куда? – спросил я.
- В никуда - вмешалось правое полушарие. – Просо беги. Не можешь просто, тогда от инфаркта беги.
И я побежал. Небо над головой переливалось каким-то мягким дрожащим светом, источник которого трудно было обозначить за неимением такового.
Вдруг откуда-то сбоку, словно из тумана, показался ежик. Он стоял на месте, покачиваясь на задних лапках
- Куда бежим? – механическим голосом спросил он. - Здесь нельзя бегать, здесь надо быть осторожным.
- Почему? – судорожно глотая воздух, спросил я.
- Скоро заканчивается галактический выдох.
- И? – хрипло поинтересовался я.
- Ты что, сумасшедший? – ответил ежик. - Даже дети знают, что после выдоха обязательно следует вдох.
Я бежал, гонимый непонятной силой, напрягая до предела свои ограниченные физические возможности, а ежик из тумана стоял неподвижно, но отдалиться от него хотя бы на шаг я не мог.
Окончательно обессилив, я остановился, и тут же твердь под ногами разверзлась и я, безропотно подчиняясь законам физики, стремительно полетел в образовавшуюся черную дыру, на конце которой, где-то очень далеко, то ли подмигивала, то ли отпугивала то ли путеводная, то ли одинокая звезда всех когда-либо падавших вниз.
- Свет в конце туннеля – напомнил о себе один из голосов.
- Туннель в начале света – отозвался другой голос.
- Раз вы такие умные, то почему я, как последний кретин племени круглоголовых, лечу неизвестно куда и зачем вместо возлежания на диване в поисках сермяжной истины бытия.
- «Как» вычеркни, а в остальном все правильно – дружно отозвались голоса.
Я продолжал падать. Навстречу, словно в фантасмагорическом сне, неслись обрывки каких-то воспоминаний, мелькали лица,
города, встречи, даты, желания и прочее, чем ежедневно наполняется жизнь обычного человека.
- Вот оно, мгновение до вечности – самостоятельно подумал я, и в тот же момент все вдруг замедлилось: обременительное падение сменилось ощущением пьянящей невесомости, мысли расслабились до неподобающего состояния, чувства затуманились недостатком
адреналина в обоих полушариях, внутренние голоса, затаив дыхание, спрятались в лабиринтах мозговых извилин до лучших времен. Резкая смена света и тьмы судорожно пробежала по моим
зрительным рецепторам, напоследок стерши все мои жизненные
восприятия за последний отрезок времени, и я идентифицировал себя сидящим на земле перед своим домом с гудящей головой и физически ощутимой гематомой на лбу. В сторону, противоположную неизвестному направлению, с чувством
выполненного долга неторопливо удалялся атлетически сложенный прохожий.
- И что это было? – риторически озадачился я.
С неба, кружась как снежинки, падали хлопья пепла горящей в топке познания ереси,
которая в процессе эволюции сумела подняться до высот, казалось бы, непоколебимой истины, но в минуты признания не выдержала бремени славы, а потому была низвергнута в клоаку человеческих пережитков без всякой надежды на воскрешения в будущем.
- Да пошли вы все на…! – вспомнил я классическое несогласие неудачников с трудностями житейского бытия и, поднявши
таким нелитературным образом самооценку своей личности выше тротуарной плитки, медленно побрел домой, держась за лоб, залечивать свои физические и душевные травмы созерцанием давно не беленого потолка на старом философском диване в своей запущенной холостяцкой квартирке. Последние мгновения галактического выдоха сопровождались запахом жареной картошки и немытыми ступеньками лестничного марша на последнем этаже ветхого, практически раритетного жилого дома, корнями
уходящего в шестидесятые года минувшего столетия, обещавшего
рай земной на одной шестой части земной суши в недалеком будущем, но фактически, подобно ереси, сгоревшему в пожаре идеологических страстей, зачатых, как показал опыт
крушения всех великих и несбыточных идей, не в том месте и не в то время да и не теми людьми.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-04-02 08:17:40
Переглядів сторінки твору 3499
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.044 / 5.5  (5.265 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.319 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.770
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
ФЕНТЕЗІ
Автор востаннє на сайті 2024.11.24 15:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-02 08:33:56 ]
Ваш бінарний діалог читається на одному подиху. Думаю, Лотману дуже б сподобалось)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-02 08:39:36 ]
Ваш бінарний діалог читається на одному подиху. Думаю, Лотману дуже б сподобалось)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-02 09:00:04 ]
На жаль, Лотмана не маю честі знати, але Вам особисто вельми вдячний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-02 09:13:57 ]
На жаль, особисто з ним вже не познайомитеся, але Ви чудово описуєте діяльність бінарних опозицій, котру свого часу вивчав Юрій Лотман.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-02 11:01:35 ]
Добре, що є люди, які пам'ятають Юрія Лотмана. А Вам ще раз дякую за таке трактування мого опусу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2013-04-02 12:15:09 ]
Цікаво написано: є і чудові порівняння, і психологія і цікаві думки.
Особливо сподобався цей уривок:
"падали хлопья пепла горящей в топке познания ереси,
которая в процессе эволюции сумела подняться до высот, казалось бы, непоколебимой истины, но в минуты признания не выдержала бремени славы, а потому была низвергнута в клоаку человеческих пережитков без всякой надежды на воскрешения в будущем.
- Да пошли вы все на…! – вспомнил я классическое несогласие неудачников с трудностями житейского бытия и, поднявши
таким нелитературным образом самооценку своей личности выше тротуарной плитки, медленно побрел домой, держась за лоб, залечивать свои физические и душевные травмы созерцанием давно не беленого потолка на старом философском диване в своей запущенной холостяцкой квартирке."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-02 14:32:58 ]
Дякую, тезка. Приємно читати такі відгуки. Щасти Вам.