ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.05.20 05:12
Віком ослаблена пам'ять
Зраджує нині мені, -
Плутаю дати з місцями,
Змішую ночі та дні.
Вже пригадати несила
Часу подій і розмов, -
Стан - мов позбавивсь вудила
В товщі води риболов.

Володимир Бойко
2024.05.20 01:53
Московська зараза гидка і брутальна,
Страшна і живуча, мов курва вокзальна,
Затьмарює мізки, засмічує душі
І смородом трупним, мов зашморгом душить.

Немає рятунку, не буде пощади,
Допоки болотні біснуються гади,
Допоки не знищені свинособаки,

Артур Курдіновський
2024.05.20 00:49
Сидить смердючий малорос
І вкрився клятим триколором.
Своїм римованим набором
Виконує словесний крос.

Рядочки пише кровосос
Та радість називає горем.
Сидить смердючий малорос

Ілахім Поет
2024.05.20 00:04
биті жаки й калачики терті
впалі ангели ой не святі
ти мені не сестра милосердя
і тобі я не брат у Христі

для такого занадто вже палко
дуже гаряче все це - ще б пак
далебі, ти не скромна фіалка

Ілахім Поет
2024.05.19 21:12
Місто зустрічей, місто небажаних втрат.
Місто гарних жінок і славетних мелодій...
Діамант - 800 чи років, чи карат.
І шукати подібної цінності годі.

Філіжаночка щастя - чого треба ще
В місті дивних легенд і веселих кав'ярень?
Місто, де всі надії

Світлана Пирогова
2024.05.19 18:28
Вже сердитий зранку Толя,
На дружину знов кричить.
Не зварила їсти Оля,
Як змія тепер сичить.

В хаті бруду по коліна,
Не помиті тарілки.
Що це в нього за дружина,

Євген Федчук
2024.05.19 15:01
Травень місяць на порозі. Сонце в небі світить
Та так світить, що, неначе, справжнісіньке літо.
Сидять діди на лавочці, вже їх розморило.
Видається, все, що можна вже обговорили.
Отож, сидять, подрімують, кості вигрівають,
Про що б ще поговорити, под

Козак Дума
2024.05.19 13:59
Одного погожого ранку, у перші дні березня, велика ватага любителів підлідного лову зібралася за околицею села Новокиївка, на самому березі Дніпра. Оскільки сьогоднішній день був вихідним, багато мешканців вирішили спробувати свого щастя – змістовно прове

Володимир Бойко
2024.05.19 12:13
Потвори видають свою потворність за неповторність. Росіяни поважають тільки підкорені народи, усіх інших ненавидять або бояться. Ті, що прикидаються носіями абсолютної істини, найчастіше і є абсолютними брехунами. Правду можна скомпілювати так,

Олександр Сушко
2024.05.19 11:36
Сусідка укотре прийшла зарюмсаною. Це й не дивно, бо власне чадо щоденно мордує власну неню. З виду - хлопець як хлопець: повнощокий, сідниці ледь улазять у штани, пузо звисає аж до колін. І це при тому, що йому всього лишень 25 годочків і ніякі хвороб

Микола Соболь
2024.05.19 09:09
Кажеш, з Чорноволом за столом
у буфеті Ради сьорбав зупу?
В'ячеславе, що ж Ви це лайно
не втопили в тій тарілці супу?!
19.05.24р.

Віктор Кучерук
2024.05.19 06:04
Зігріває сонечко повіки
І обличчя обдає вогнем, -
Цілий день, немов сумлінний лікар,
Сяянням обстежує мене.
Усього пронизує промінням,
Щоб я радо стверджував затим:
Сонце залишається незмінно
Неутомним, милим, дорогим…

Микола Соболь
2024.05.19 04:20
Открытое письмо Артуру Курдиновскому Артур Дмитриевич, меня смутили и даже весьма огорчили Ваши последние по времени публикации. Несколько цитат. О русском языке - «свинособача мова» («Народу, отрезающему головы»). Однако в миру, как говорится, Вы об

Артур Курдіновський
2024.05.19 02:31
У колгоспі "Червоне дишло"
Вся свідома громадськість вийшла.
Уперед понесли їх ноги,
Перекрили усі дороги.

Транспорант несе дядя Юра,
Визначна й відома фігура.
І кричить він, хоча й не хлопчик:

Вадим Василенко
2024.05.18 20:22
Заступаєш у тінь, як у сірий, понурий куток,
Не прикритий від ока, що зрить віковою злобою.
Підійшовши до прірви, торкаєшся краю ногою,
Прислухаючись. Серце й годинник відлічують крок.
Чий це вирок? Урок? І ти зводиш свій зір, як курок.
Але це пантом

Тетяна Левицька
2024.05.18 18:30
Я виходжу зі гри, бо кохання не гра,
а святе почуття незбагненне.
Це блаженство душі, світло вічного Ра,
на солоних губах рідне ймення.

Не гравець запасний, що на лаві вузькій
жде на зоряний час з нетерпінням.
Заздрість чорна і біла — пристрітом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Галина Украйна
2024.05.18

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валентина Попелюшка (1967) / Вірші / ІІІ Кохання зрілої пори

  Кохання зрілої пори



Я – сивина на Ваших скронях,
Я – біс у Вашому ребрі.
Лежу зернятком у долонях,
В теплі, турботі і добрі.

Дбайливо подихом зігрійте,
Ніхто ще так не захотів,
І, не вагаючись, посійте
У грунт найвищих почуттів.


Лелійте паросток тендітний,
А як настане зорепад,
Для Вас в душі моїй розквітне
Кохання щедрий диво-сад.

Я розмалюю Вашу осінь
У соковиті кольори,
А хтось нехай не вірить зовсім
В кохання зрілої пори,

Бо навесні багато цвіту,
Мабуть, на те вона й весна.
А наше щастя - після літа,
Хоча на скронях сивина.

Звучить "Прелюдія №5" Дмитра Шостаковича


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-04-08 02:54:58
Переглядів сторінки твору 8090
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.978 / 5.5  (5.039 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.961 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.11.02 20:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-08 03:01:10 ]

ID: 166798
Рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 18.01.2010 10:25:52
© дата внесення змiн: 24.03.2013 13:22:46
автор: Попелюшка


В Обране додали:
Олександр Ковальчук, лад-ок, sanator, Лёля Джем
Прочитаний усіма відвідувачами (435)
В тому числі авторами сайту (43)


КОМЕНТАРІ
Макієвська, 07.08.2010 - 01:44
  Дзвонар, 26.05.2010 - 10:41
  Гарно, зріла поезія...

Попелюшка, 26.05.2010 - 22:24
І зрілі почуття...
Дякую! 
inna-spring, 08.02.2010 - 17:49
Оценка поэта: 5
Відчувається, що Ви щиро закохані!..
Дай Боже Вам удачі! Щасти!!! 
Попелюшка, 08.02.2010 - 18:13
Дякую. Так і є насправді 
Анна Черненко, 24.01.2010 - 22:25
Оценка поэта: 5
Дуже й дуже... 
Сагайда, 19.01.2010 - 17:06
Оценка поэта: 5
Дуже красиво! 
Попелюшка, 08.02.2010 - 18:12
А головне - щиро... Як саме життя 
19.01.2010 - 11:51
Попелюшка: Дуже й дуже всім вдячна за такі теплі відгуки)
корозлик, 19.01.2010 - 08:15
Оценка поэта: 5
яка краса Ваші вірші! 
sanator, 18.01.2010 - 14:54
Оценка поэта: 5

Грайлива, 18.01.2010 - 13:59
Оценка поэта: 5
дуже щиро і ніжно!!!
Попелюшка, 18.01.2010 - 14:52
Дякую, мені дуже приємна ваша оцінка 
Лёля Джем, 18.01.2010 - 13:48
Оценка поэта: 5Попелюшка, 18.01.2010 - 14:52
дуже дякую 
Журавка, 18.01.2010 - 12:36
Оценка поэта: 5
Сподобалось! Зачіпає
Попелюшка, 18.01.2010 - 14:53


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мішель Платіні (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-08 08:51:56 ]
Дякую!!!
Враження словами не передати...
Тому мовчу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-08 10:53:43 ]
І я Вам просто подякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2013-04-08 10:28:25 ]
Файно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-08 10:53:02 ]
щиро дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-08 10:52:03 ]
Пані Валентино, Ви не попелюшка на балі любителів поезії. Статус принцеси пасує Вашим віршам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-08 10:56:29 ]
Дякую! Далеко мені ще до принцеси, але, як Попелюшка, працюю над тим.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-04-08 10:59:19 ]
Сподобалося!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-08 11:04:14 ]
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Полянська (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-08 11:32:41 ]
Прекрасна поезія!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-08 14:26:41 ]
Дуже вдячна!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Криловець (М.К./М.К.) [ 2013-04-08 13:49:15 ]
Перекрасна поезія. Глибокі, мудрі думки. Досконала форма.
Спасибі Вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-08 14:27:50 ]
Дякую. Життя помалу вчить мудрості:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-04-08 15:41:47 ]
Глибоко -проникливо - мудро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2013-04-08 17:07:23 ]
Достойна композиція, котра не залишає читачів байдужими. Молодчина.
Ще парочка дрібничок:
1. турботі і в добрі. - турботі і добрі.?
2. ЯК Ще - не критично, проте плавність мови усе ж порушується.
3. І не вагаючись, - І, не вагаючись,(пропущена кома)
4. Лелійте паросток тендітний,
Не озираючись назад, - тут слабка аргументація думки. Якби було сказано: Ідіть вперед, у свтлі ладі, не озираючись - тоді все зрозуміло, а от навіщо озиратися назад при вирощуванні паростка... Звісно, все можна у поезії, та й паросток - лище збірний образ почуттів, та все ж...
5. зрілої пори. Бо - тут БО вказує, що попередній рядок має закінчуватися комою.

Ото й усе.Хай літня осінь у Ваших серцях триває!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-08 19:03:28 ]
Дякую! Щось із тим паростком придумаю. В початковому варіанті було:
"Як зійде паросток тендітний,
Полийте ніжністю його,
І восени для Вас розквітне
Кохання квіточка мого."
Але такий варіант мав право на існування до ПМ, тому й довелось "леліяти, не озираючись назад", у минуле.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2013-04-08 19:59:47 ]
))) довелося ))) Нічого, не поспішайте, потрібні слова дадуться Вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-08 20:20:29 ]
Пане Ярослав, у мене питання: а до якого розділу ПМ можна віднести подібні вірші? Чому нема хоча б такої загальної теми як "Лірика"? Чи можна започаткувати таку тему "Кохання зрілої пори"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2013-04-08 20:24:03 ]
Моя сторінка - вірші - рубрики - створити нову
спробуйте і створюйте що завгодно


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-08 22:50:58 ]
Моя сторінка - вірші - рубрики - створити нову
спробуйте і створюйте що завгодно...

Уже створено і оформлено три рубрики. Це я давно зробила.
Але я запитую про "А також надіслати твір до рубрики:" при додаванні твору. Тут не знайшла куди відсилати... :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2013-04-09 20:09:58 ]
Отже, відкриваєте будь-який свій вірш, натискаєте "редагувати", далі у вікні, що відкриється, над пунктом "потреба в оцінюванні" є розділ "рубрики" - натискаєте ту пімпочку, обираєте створену вами рубрику і внизу - внести зміни. Все.)))
Користуйтесь!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2013-04-09 04:52:32 ]
Паросток тендітний - це про потенціал?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2013-04-09 17:41:32 ]
Так, але, мабуть, не в тому значенні, що Ви подумали. Коли стосунки тільки зароджуються, вони справді як паросток, будь-яке необережне слово може його зламати, і вже з нього нічого не виросте. А коли вже разом "пуд солі з'їли", то вже кремезне дерево, яке хіба що бензопилою:)
Дякую.