ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.09.27
08:08
Геееей!...
Гея-гея-гея-Геееей.
А війна війною,
а поля кістками...
Запеклися кров'ю
імена у камінь,
Гея-гея-гея-Геееей.
А війна війною,
а поля кістками...
Запеклися кров'ю
імена у камінь,
2024.09.27
06:08
Посіє осінь мжичку. Хай росте.
Такі часи: нікому не догодиш.
Стає все більше листя золоте
і сонячної меншає погоди.
Примружу очі, обпекла краса,
всі літні барви в першім падолисті,
високі до нестями небеса,
Такі часи: нікому не догодиш.
Стає все більше листя золоте
і сонячної меншає погоди.
Примружу очі, обпекла краса,
всі літні барви в першім падолисті,
високі до нестями небеса,
2024.09.27
05:24
Твоє волосся вбране в квіти
Леліло барвами лугів
І сильно пахло розігрітим
Манливим духом літніх днів.
Воно текло привабно в жменю,
Долоні повнячи теплом, –
І серце билося шалено,
І мріям ліку не було…
Леліло барвами лугів
І сильно пахло розігрітим
Манливим духом літніх днів.
Воно текло привабно в жменю,
Долоні повнячи теплом, –
І серце билося шалено,
І мріям ліку не було…
2024.09.27
04:59
Збережи для себе пам’ять… Будь-яку
Зупинись, заляж та хоч би де
Бажано без сліз, до коньяку
І ніяких мов щоб про буфет…
Вигукни собі щось… вигукни будь-що
Запереч тим вигукам, станцюй…
І не передумаєш якщо,
Зупинись, заляж та хоч би де
Бажано без сліз, до коньяку
І ніяких мов щоб про буфет…
Вигукни собі щось… вигукни будь-що
Запереч тим вигукам, станцюй…
І не передумаєш якщо,
2024.09.27
01:07
Сталося це 7 липня 1977 року, в день коли совкові містики і повітові пророки вважали, що настане кінець світу сього. Всесвітньої катастрофи не сталося, але кінець світу настав в межах однієї комунальної квартири в місті, що було забуте Богом і літераторам
2024.09.26
18:39
теми що давно & всім від них тошно
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да
& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да
& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні
2024.09.26
14:51
Тихий вечір. Зорі небо всіяли, як маком.
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн
2024.09.26
09:30
Любити й вірити - є справжнє.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.
Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.
Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.
2024.09.26
08:31
Навіки батько попрощавсь зо мною,
Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Дозволили востаннє притулитись вухом
І, що роблю я там, він хвильку слухав.
Батько живий дістався од дружини –
Тільки таким його сприймаю і донині...
...Стелилась перед хлопч
Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Дозволили востаннє притулитись вухом
І, що роблю я там, він хвильку слухав.
Батько живий дістався од дружини –
Тільки таким його сприймаю і донині...
...Стелилась перед хлопч
2024.09.26
06:15
Давай поїдемо в Карпати
На довгождані вихідні,
Бо голосисті водоспади
Вже стали снитися мені.
Сріблясті бризки на камінні,
І на обличчях наших теж, –
Побачить зможем неодмінно
Й відчуєм шкірою, авжеж.
На довгождані вихідні,
Бо голосисті водоспади
Вже стали снитися мені.
Сріблясті бризки на камінні,
І на обличчях наших теж, –
Побачить зможем неодмінно
Й відчуєм шкірою, авжеж.
2024.09.26
06:15
Ворог він є ворог… ворох
Душа в тілі лає… морок
А у небі ворон… вибач братів, вдово…
Маєм те, що маєм… скоро
Серпень ось-ось зникне… будні
Сльози перев’язки… буде
Світ вже розуміє: не цілуйтесь з Дурнем
Душа в тілі лає… морок
А у небі ворон… вибач братів, вдово…
Маєм те, що маєм… скоро
Серпень ось-ось зникне… будні
Сльози перев’язки… буде
Світ вже розуміє: не цілуйтесь з Дурнем
2024.09.25
20:57
Хоч зір з літами дещо підупав,
Саме тепер поволі прозріваю:
Щось неповторне з воза впало,
Як безоглядно завтра підганяв.
«Що? Де? Коли?»-
Не знати до пуття.
Без остраху вернувся б пішки,
Якби були не коні, а воли.
Саме тепер поволі прозріваю:
Щось неповторне з воза впало,
Як безоглядно завтра підганяв.
«Що? Де? Коли?»-
Не знати до пуття.
Без остраху вернувся б пішки,
Якби були не коні, а воли.
2024.09.25
20:35
Цей хрущ, що втопився у бочці з водою
Чи голуб, що залетів під колесо автомобіля —
Ніколи б не стали жертвою таких історій,
Позаяк природа не вміє збивати бочки,
І немає автомобільного заводу,
І так далі і таке інше,
Але людина стала її частиною,
Чи голуб, що залетів під колесо автомобіля —
Ніколи б не стали жертвою таких історій,
Позаяк природа не вміє збивати бочки,
І немає автомобільного заводу,
І так далі і таке інше,
Але людина стала її частиною,
2024.09.25
13:41
Чим ти приваблюєш мене?
– Парадоксальністю своєю,
Непередбачувана ти,
наднезбагненна твоя суть...
Над виднокраями світів
зійшла надновою зорею,
Обпалюєш ти, водноча
– Парадоксальністю своєю,
Непередбачувана ти,
наднезбагненна твоя суть...
Над виднокраями світів
зійшла надновою зорею,
Обпалюєш ти, водноча
2024.09.25
09:37
…безпосередньо породив
Себе з відродженої правди
Про те в житті як начудив
Напрочуд більш любого найди…
Дозволим вслухатися в щем
Котрий на вигляд не болючий
Котрий не виплаканий ще
Себе з відродженої правди
Про те в житті як начудив
Напрочуд більш любого найди…
Дозволим вслухатися в щем
Котрий на вигляд не болючий
Котрий не виплаканий ще
2024.09.25
06:33
Усміхаючись привітно,
Раннє сонечко щодня
Ніжно будить теплим світлом
Лінькувате кошеня.
Промінцями пестить очі
Та втирає ними ніс,
А розніжений коточок
Сонцю муркає: Не лізь…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Раннє сонечко щодня
Ніжно будить теплим світлом
Лінькувате кошеня.
Промінцями пестить очі
Та втирає ними ніс,
А розніжений коточок
Сонцю муркає: Не лізь…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.05.20
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Атеїст Федора Достоєвського зобов’язаний пустити собі кулю в лоб !?*
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Атеїст Федора Достоєвського зобов’язаний пустити собі кулю в лоб !?*
(Логіка атеїзму в романі «Біси»)
Іронічний вступ
- Скажи – матерія?!
- Ма-те-рі-я! І що?
- А те, що це виголошення, всього лиш порожня ідея під назвою: матерія. Матерія - насправді ось вона. Торкни її!
- Торкнув – тверда і холодна! І що?
- Ти думаєш, що то була матерія?
- А що ж інакше?
- Я маю на увазі – тверда і холодна!
- Ну… насправді ідея… про властивості матерії…Гм!? Цікаво! А як же бути з самою матерією? Я ж її торкав!
- Я бачу, бачу! Але все це відбувається, не виходячи за границю свідомості: ти торкаєш, відчуваєш, робиш висновок – я підтверджую: матерія – є! Усе в межах ідеї.
- І що ж ми маємо? Ідею про матерію! А як нам дістатися до реальної матерії?
- А я знаю?
- А ти сам хіба не матерія?
- Звичайно, матерія.
- Ну от! А ти про якусь там ідею торочиш! Що таке ідея?
- Виходить – властивість матерії!
- Бачиш?! Матерія торкнула матерію… А ти казав – …всього лиш …ідея!
- Та таки ідея!
- Яка знову ідея?
- Та така от, що ідея є властивістю матерії!
- Ти знову за своє - ідея про те, що ідея є ідеєю… а де ж знову матерія ділась?
- Та ж матерія і є ідеєю!
- Ні! Все навпаки: ідея є матерією - властивістю матерії!
- А яка різниця? Ідея є матерією – матерія є ідеєю…
- Бо щось мусить бути першим, головнішим. Я кажу: ма-те-рі-я! Ну, визнай!
- Що ж? Якщо так хочеш – матерія! Визнаю, визнаю - не погана ідея!
Здавалось би – переконлива матеріальність… але крихітний сумнів «здавалось би…» заперечує її. Ні, ідеальність цього простору… очевидна ідеальність! Матерія сповнена ідеї - пронизується нею, мов цупка тканина гострою голкою… Дивно слухати «переконливі» докази (ідея атеїзму для прикладу) матеріалістів про зверхність матерії… Докази, що звучать виключно в просторі ідеї та аргументовані за допомогою основного інструменту ідеального методу – логіки - матеріальними бути не можуть. Беручи до рук револьвер, як найпереконливіший аргумент матеріаліста (згідно логіки персонажу Кіріллова), поміркуй: коли б з того матеріального об’єкта викинути хоча одну з тисячі заложених в ньому ідей, то він водночас втратить усю свою матеріальну переконливість, кілька грам свинцю перетворяться на позбавлену логіки забавну кульку. І взагалі – матерія усвідомлюється як «матеріальний» об’єкт лише в ідеальному просторі, а твердження, що вона (матерія) існує поза ідеальним - бездоказова гіпотеза, що може існувати (знову ж) виключно в просторі ідеї… Отже, очевидна ідеальність цього простору! Але уточнюю – матеріального простору…в якому та ідея лиш властивість матерії!? Матерії, що «сповнена», «пронизана»… «усвідомлюється…» ідеєю… Ідеєю, що в свою чергу, є свідомістю матерії, тобто, самоусвідомлюється матерією!
І тут я зовсім заплутався: що головніше в моїй голові? Матерія, котра її наповнює, чи породжене тією матерією запитання? Запитання, яке вилетіло у, здавалось би, нематеріальний простір і « живе там, розмножується і думає, що безсмертне» … а хто зна? Хто знає напевне, що той простір матеріальний? Хто і як докаже, що той простір ідеальний? Але ідея доказів не потребує, тому що будь-які логічні потуги,спроби переконання можуть існувати виключно як ідеальні... А матерія доказів матеріальних мати не може! Тільки ідеальні? І ось в романі атеїст-матеріаліст каже: «я хочу заявить своеволие» . Кіріллов бере в руку свій останній аргумент - револьвер ( всі ідеї заложені в нього на місці ) та пускає собі кулю в скроню, доказуючи собі самому, що він просто шматок матерії?
Начебто конфлікт вичерпано, але втрачено рівновагу і оптимізм та відчуття реальності. Достоєвський мав рацію щодо безбожника-біса, бо, цілком логічно, що один його безбожник-атеїст пускає собі кулю в лоб і випадає з логічного процесу всередині сюжету, як непорозуміння… а інший (чого Достоєвський боявся) виходить за межі сюжету роману, маскуючись під атеїста, і ще й досі шукає доказів неіснування неіснуючого бога, бо якщо він переконає усіх, що Бога немає, то... може робити, що хоче. Він ще й досі доказує неіснування неіснуючого, усвідомлюючи абсурдність цього процесу… Чому ж він це робить? Бо йому (бісу) куди спокусливіше з Богом позмагатися, хоча б у такий нелогічний спосіб, а хоча б у самому пеклі…
* Герої роману Ф Достоєвського Кіріллов і Петро Степанович Вєрховєнский безбожники. Один пускає собі кулю в голову, сповідуючи власну теорію атеїзму, інший хоче використати цей момент для того, щоб прикрити свій злочин - убивство людини!..
2012
худ. Я Саландяк – детальніше див. на Мистецькій сторінці http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9596 ...97,...98…
Іронічний вступ
- Скажи – матерія?!
- Ма-те-рі-я! І що?
- А те, що це виголошення, всього лиш порожня ідея під назвою: матерія. Матерія - насправді ось вона. Торкни її!
- Торкнув – тверда і холодна! І що?
- Ти думаєш, що то була матерія?
- А що ж інакше?
- Я маю на увазі – тверда і холодна!
- Ну… насправді ідея… про властивості матерії…Гм!? Цікаво! А як же бути з самою матерією? Я ж її торкав!
- Я бачу, бачу! Але все це відбувається, не виходячи за границю свідомості: ти торкаєш, відчуваєш, робиш висновок – я підтверджую: матерія – є! Усе в межах ідеї.
- І що ж ми маємо? Ідею про матерію! А як нам дістатися до реальної матерії?
- А я знаю?
- А ти сам хіба не матерія?
- Звичайно, матерія.
- Ну от! А ти про якусь там ідею торочиш! Що таке ідея?
- Виходить – властивість матерії!
- Бачиш?! Матерія торкнула матерію… А ти казав – …всього лиш …ідея!
- Та таки ідея!
- Яка знову ідея?
- Та така от, що ідея є властивістю матерії!
- Ти знову за своє - ідея про те, що ідея є ідеєю… а де ж знову матерія ділась?
- Та ж матерія і є ідеєю!
- Ні! Все навпаки: ідея є матерією - властивістю матерії!
- А яка різниця? Ідея є матерією – матерія є ідеєю…
- Бо щось мусить бути першим, головнішим. Я кажу: ма-те-рі-я! Ну, визнай!
- Що ж? Якщо так хочеш – матерія! Визнаю, визнаю - не погана ідея!
Здавалось би – переконлива матеріальність… але крихітний сумнів «здавалось би…» заперечує її. Ні, ідеальність цього простору… очевидна ідеальність! Матерія сповнена ідеї - пронизується нею, мов цупка тканина гострою голкою… Дивно слухати «переконливі» докази (ідея атеїзму для прикладу) матеріалістів про зверхність матерії… Докази, що звучать виключно в просторі ідеї та аргументовані за допомогою основного інструменту ідеального методу – логіки - матеріальними бути не можуть. Беручи до рук револьвер, як найпереконливіший аргумент матеріаліста (згідно логіки персонажу Кіріллова), поміркуй: коли б з того матеріального об’єкта викинути хоча одну з тисячі заложених в ньому ідей, то він водночас втратить усю свою матеріальну переконливість, кілька грам свинцю перетворяться на позбавлену логіки забавну кульку. І взагалі – матерія усвідомлюється як «матеріальний» об’єкт лише в ідеальному просторі, а твердження, що вона (матерія) існує поза ідеальним - бездоказова гіпотеза, що може існувати (знову ж) виключно в просторі ідеї… Отже, очевидна ідеальність цього простору! Але уточнюю – матеріального простору…в якому та ідея лиш властивість матерії!? Матерії, що «сповнена», «пронизана»… «усвідомлюється…» ідеєю… Ідеєю, що в свою чергу, є свідомістю матерії, тобто, самоусвідомлюється матерією!
І тут я зовсім заплутався: що головніше в моїй голові? Матерія, котра її наповнює, чи породжене тією матерією запитання? Запитання, яке вилетіло у, здавалось би, нематеріальний простір і « живе там, розмножується і думає, що безсмертне» … а хто зна? Хто знає напевне, що той простір матеріальний? Хто і як докаже, що той простір ідеальний? Але ідея доказів не потребує, тому що будь-які логічні потуги,спроби переконання можуть існувати виключно як ідеальні... А матерія доказів матеріальних мати не може! Тільки ідеальні? І ось в романі атеїст-матеріаліст каже: «я хочу заявить своеволие» . Кіріллов бере в руку свій останній аргумент - револьвер ( всі ідеї заложені в нього на місці ) та пускає собі кулю в скроню, доказуючи собі самому, що він просто шматок матерії?
Начебто конфлікт вичерпано, але втрачено рівновагу і оптимізм та відчуття реальності. Достоєвський мав рацію щодо безбожника-біса, бо, цілком логічно, що один його безбожник-атеїст пускає собі кулю в лоб і випадає з логічного процесу всередині сюжету, як непорозуміння… а інший (чого Достоєвський боявся) виходить за межі сюжету роману, маскуючись під атеїста, і ще й досі шукає доказів неіснування неіснуючого бога, бо якщо він переконає усіх, що Бога немає, то... може робити, що хоче. Він ще й досі доказує неіснування неіснуючого, усвідомлюючи абсурдність цього процесу… Чому ж він це робить? Бо йому (бісу) куди спокусливіше з Богом позмагатися, хоча б у такий нелогічний спосіб, а хоча б у самому пеклі…
* Герої роману Ф Достоєвського Кіріллов і Петро Степанович Вєрховєнский безбожники. Один пускає собі кулю в голову, сповідуючи власну теорію атеїзму, інший хоче використати цей момент для того, щоб прикрити свій злочин - убивство людини!..
2012
худ. Я Саландяк – детальніше див. на Мистецькій сторінці http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9596 ...97,...98…
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Мандри в космосі 50.1. Мала антологія ночі. День Гентоша (вибрані тексти Поетичних Майстерень)"
• Перейти на сторінку •
"Посвист"
• Перейти на сторінку •
"Посвист"
Про публікацію