ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Чепурко (1964) / Публіцистика

 ЛИЦЕДЕИ ВО СЛАВУ БОЖИЮ.

"В Филиппо Нери можно видеть попытку
сделаться благочестивым и даже святым,
не подчиняясь единовластию папы Римского".

Гете.

В глазах публики юродивый ,в лучшем случае помешанный, а в худшем-хулиган и развратник. Недаром в русском языке его именовали еще и "похабом". Лишь позже (по явленным у могилы чудесам) становилось известно, что тот, кого мы поносили или над кем насмехались, был в действительности тайным святым. Блаженные "похабы" могли задирать прохожих, навлекать на себя побои или же поражать мирян подвигами экстатического аскетизма, обличением сильных мира и даже царей. Наглядный пример: Меркуцио в фильме "Ромео и Джульетта". Таковы и Андрей Царьградский в Византии или Василий Блаженный и Никола Псковский на Руси. Со временем слово "юродиевый" стало приобретать дополнительные значения. Например, у Достоевского в "Братьях Карамазовых" юродивыми в разных контекстах именуются несколько персонажей, и большинство из них- метафорически. Это определение использовали как бранный эпитет. Капитан Снегирев юродствовал сознательно. компенсируя таким способом внутренний комплекс неполноценности(униженности), К ним подходит поговорка:" Унижение паче гордости". Изначально это была христианская максима, но в X1X веке ее реинтерпретировали: самоуничтожение и есть высшая форма гордости.
Что касается Востока, то сходным образом с христианскими юродивыми вели себя исламские мистики- суфии-маламати (то есть "достойные поношения"). Согласно трактату X1 века "Кашф аль-Махтджуб", "обвинения со стороны людей-это пища друзей Бога, залог Божьего одобрения". Чем ближе к средневековью, тем более изощренные формы принимало исламское юродство.

ПРОСВЕТЛЕННЫЕ БЕЗУМЦЫ.
Персонажей, родственных юродивым, мы обнаруживаем и в Центральной Азии. Так, в Тибетском тантризме встречаются святые, которые симулируют безумие и ведут себя разнузданно во имя осмеяния поверхностной набожности. Но больше всего напоминают юродивых адепты индийской секты пашупата. "Мудрец должен искать бесчестья, надо навлекать его на себя,"- пусть о нем говорят:" Он изгой, он безумец, он лунатик, он дурак." Пусть он имеет вид безумца, будет похож на нищего,пусть у него будут неостриженные борода, ногти и волосы, пусть он не заботиться о теле... Люди будут смеяться над праведником... и вся хорошая карма, которая у них есть ,перейдет к нему...Еще он должен встать возле группы женщин и начать проявлять внимание к какой-нибудь молодой и красивой, он должен смотреть на нее и вести себя так, будто желает ее...
И тем не менее между православными и восточными юродивыми есть существенное различие: в своем глумлении над миром восточный аскет вправе зайти сколь угодно далеко- вплоть до половых сношений, ведь действительность для него не более, чем иллюзия. Православный "похаб" похабен лишь понарошку: понятие греха для него не пустой звук, а мир- объективная реальность.
Схожие с юродивыми социальные персонажи можно обнаружить и в периферийных культурах Старого Света. Типологически юродивого возможно сравнить с шаманами финских и сибирских народов. Но это, конечно,ошибка: в шамане нет амбивалентности юродивого, он никем никогда не прикидывается, если он "перестает быть собой"- это воспринимается как действие внешних мистических сил.

САКРАЛЬНАЯ КЛОУНАДА.
Типологически ближе к юродивому стоят, пожалуй, священные клоуны. Клоун- фигура, известная во многих традиционных культурах, особенно у американских индейцев, где они наделяются чертами святых безумцев. У них есть привилегия высмеивать, устраивать бурлеск и шельмовать самое святое. У них есть лицензия вести себя так, как обычный человек лишь мечтает: безобразничать и кощунствовать. Во времена некоторых праздников они из жалких отщепенцев вдруг превращаются во всемогущих жрецов, умеющих, например, вызывать дождь. Подобная амбивалентность характерна и для юродивого.
Несколько дальше священного клоуна стоит от юродивого придворный шут. Да, оба живут в вывернутом, ненастоящем мире, и оба не могут состояться без зрителей. Но при этом шут- часть толпы, а юродивый даже в городской сутолоке совершенно один, шут- весь в диалоге, а юродивый принципиально монологичен, шут погружен в праздничное время, а юродивый- вне времени.
Юродивый напоминает также и пророка, но он не тот пророк, который чаще всего обличает и агитирует впрямую, язык юродивого всегда загадка. Кроме того, юродивый парадоксальным образом соединяет в себе величайший фанатизм с обаятельным ужасным лицемерием (притворством)- смесь, кажущаяся невозможной!
Зачем нужна эта фигура вообще? Почему культура создает в самой себе элемент, разрушающий установленные ею правила? Видимо, человеку необходима какая-то отдушина, позволяющая ощущать себя чуточку свободным. При этом совершенно неважно, сознательно ли играет юродивый свою социальную роль или он просто городской сумасшедший, которому общество приписывает тайную мудрость. Как сказано у Пастернака:
"Мой друг, ты спросишь, кто велит,
Чтоб жглась юродивого речь?
В природе лип, в природе плит,
В природе лето было жечь".

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-06-19 19:38:11
Переглядів сторінки твору 1107
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.698 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.228 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Езотерика чи ж бо справжня реальність?
Автор востаннє на сайті 2024.11.17 08:05
Автор у цю хвилину відсутній