ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Ольга Садкова
2026.07.18

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Олещенко (2012) / Публіцистика

 3. Сільські історії. Подруга
Із дитинства у всьому відшукую якісь потаємні, тільки для мене зрозумілі знаки. Вони можуть визирати звідки завгодно: зі слів, жестів, учинків, речей, снів, дерев, квітів і навіть хмар. Знаю, хтось скаже: схибнута, іще хтось: марновірна, та мене це нітрохи не бентежить, бо то не просто знаки, то сама доля розгортає передо мною невидиму книгу і велить: читай, якщо не зовсім сліпа.
А іноді вона стоїть осторонь і гірко сміється, дивуючися безглуздості моїх учинків. Кожен має право на помилки, банальна істина, гадаю, серед живих немає жодної людини, чий мішок із помилками був би порожнім. Дехто під його вагою надривається. А мій? Який він? Минуле не відпускає, простує по п’ятах, бере за горло, втручається в сьогодення, повсякчас спіткаюся і ранюся об нього, наче об гострий непомічений камінь посеред курної дороги.
Ранньої весни моя давня подруга подарувала мені три могутні цибулини білого гладіолуса. Я берегла їх, як нашу дружбу. Намочила в марганцевому розчині. Обрала для них найліпше місце у квітнику.Поливала частіше, ніж свою улюблену цвітну капусту. Вчасно підживила і підв’язала до кілочків. І що ж? Якось після зливи ненароком оступилася і зламала одного красеня, готового ось-ось розквітнути. Другий під вагою суцвіття зламався сам, ондечки він стоїть на столі в сусідній кімнаті, у банці з водою. У воді повно дрібненьких бульбашок, її поверхня дивним чином переломлює темно-зелене стебло, нижня його частина видається мало не вдвічі товщою за верхню. Що за оптичний обман? Три верхніх бутони ще не розкрилися – ждуть свого часу, а три нижніх уже зов’янули, безпомічно сплющившись і заховавши і білу тичинку, і бордові ледь помітні рисочки побіля неї. Обережно, із жалем обриваю їх, намагаюся вдихнути запах, та його немає. Така гарна квітка і не має запаху!..
А третій гладіолус тримається. Він такий високий, майже мого зросту. Височить гордо над запахущими сусідками-ліліями, і не страшні йому ні неймовірна для нашого підсоння спека, ні повсякденні джигунські мандри квітником сусідського Мурчика. Цей третій гладіолус дає мені надію, що наша дружба не зов’яне до кінця днів. Ті два нагадують, яких випробувань довелося їй зазнати протягом минулих десятиліть.
Колись, на зорі нашої юності, ми з Оленою закохалися в одного Чорнявця. Його душа роздвоювалася, його серце схилялося то до однієї, то до другої, трикутник був таким болісним для всіх нас, що ми з подругою, хоч як то було непросто, вирішили ігнорувати спільного залицяльника. Одначе тривало це недовго. Вона хутенько віддала свою прихильність іншому. Не такому імпульсивному, надійнішому, нероздвоєному. А я, на своє безголів`я, вирішила: якщо вона так швидко викинула його з голови, то це означає, що не кохала. А я викинути не можу, тому жодне сумління не може завадити мені скасувати ту дитячу домовленість стосовно ігнору. Ні, я не ховалася від неї, вона дещо знала, про дещо здогадувалася. Ніколи не дорікнула, ніколи не подала виду, що страждає. Коли Чорнявця покликали до війська, вона плакала не криючись. Я ж не зронила жодної сльозини. Коли він після піврічного навчання в сержантській школі опинився неподалік Києва, ми удвох поїхали його провідати. Ніколи не забуду тієї ганебної миті: Чорнявець зустрів нас на прохідній, був не схожий сам на себе, ніяковів, завжди такий проворний на язик, не міг видавити з себе слова. Ми утрьох ішли мовчки незатишним плацом до кімнати побачень, тріумфувала пізня осінь, хмари пливли низько над будівлями і напівоголеними деревами, хотілося повернутися назад, до входу на територію військової частини, туди, де не пронизуватимуть тебе десятки незнайомих очей, але відступати назад було запізно, і ми зі своїми небагатими гостинцями приречено плелися за нашим солдатом, аж раптом від якогось із боксів пролунав нахабно-жартівливий голос: «Ого, таланить же чоловікові, аж дві!» Моя подруга зіщулила плечі, а той, кого ми так пристрасно жадали побачити й підтримати в його солдатських буднях, несподівано бовкнув: «Можу одну позичити». У моїх грудях щось обірвалося і заридало. Доля стояла неподалік і саркастично реготала.
Через три роки він візьме шлюб із іншою, а нас обох запросить на весілля. Звісно, ми проігноруємо те запрошення.

2013




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-07-07 20:24:23
Переглядів сторінки твору 2119
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.849 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.312 / 5.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2016.07.06 17:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мішель Платіні (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-07 21:22:06 ]
Я теж...
відшукую якісь потаємні, тільки для мене зрозумілі знаки.
І дуже часто, те, що відчуваєш -
збувається.
Тоді вже воно не так різко сприймається.
Дякую, Вам за щире і мудре оповідання!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Олещенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-07 21:52:08 ]
Так, ніби Хтось згори пом'якшує удар, готує тебе до нього... Дякую Вам, Мішелю, за розуміння. Якщо Ви Іванович - зі святом, якщо ні - також!:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-07-08 00:58:19 ]
Про мішок із помилками гарно сказано. І, взагалі, уся розповідь читається на одній захоплено_цікавій хвилі, безвідривно.
Оте, "з Оленою" варто б вказати трохи швидше, ось тут: "ми закохалися в одного Чорнявця", щоб не виникало жартівливої двозначності, попередньо ішлося ж про гладіолуса)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Олещенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-07-08 06:52:35 ]
Дяка на доброму слові, Ксеню!
Зауваження слушне, уже внесла правку.