За перського й мідійського владики.
За Ксеркса - імператора, давно,
Зібрали на бенкет князів великих.
Де подавали в золоті вино.

Казкової краси там полотнища
Тримались на вісонових шнурках,
На срібних і на золотих стовпищах
І відбивались в дзеркалах-плитках.

А на підлогах, з плиток мармурових,
Із срібла-злота в ложах дорогих -
Князі у самоцвітах кольорових,
И народ простий з великих до малих.

Бенкетували в Сузах вже з півроку,
І прославляли перського царя,
Іще не бачило такого око,
З тих пір, як твердь існує і моря.

Коли ж цареві звеселилось серце,
Він дав наказ послати за Вашті,
Царицею, то жінка була «з перцем»,
Немолода, та вельми в красоті,

Щоб показати всім князям й народу.
Вона ж його не чула вже тепла
Давно. То ж відповіла в нагороду –
На царський виклик взяла й не прийшла.

Тут охопила Ксеркса дика лютість.
Із гніву того він Вашті прогнав.
Князі ж порадили йому натомість,
Щоби царицю собі іншу взяв.

І ось дівчат вродливих в Сузи кличуть,
Щоб вибрав собі Ксеркс із них одну,
Та ж, що найкраща станом буде й личком,
Владиці Ксерксу піде за жону.

В ту пору жив собі у Сузах в замку
Один з юдеїв йменням Мордехай
Й взяв за дочку сирітку-полонянку
Естер, племінницю, вродливу вкрай.

Так доля обернулась в сиротини,
Що з всіх дівчат лише її одну
За красоту із бідної хатини
Взяли в палати Ксерксу за жону.

Тих днів князь Гаман був у
славі в Ксеркса,
Лиш Мордехай не бив йому чолом,
То ж за зневагу захотів він смерті
Усім юдеям й жив у серці з злом.

Є серед нас народ, — промовив Гаман, —
Який вчинив тут тяжкую вину,
І щоб не стало вже його між нами,
Я десять тисяч віддаю в казну.

Тож вигубити дав усіх юдеїв.
І розіслав у всі міста листи
Князям владика Ксеркс, зять Мордехая,
Почать сказав з приходом темноти.

Естер від дядька це лише почула,
Три дні веліла землякам постить.
Сама ж пішла до Ксеркса у палати
Двох з Гаманом у гості попросить.

Цей князь задумав винищить народ мій, -
Естер сказала Ксерксу, —- то ж нехай
Я першою загину, дорогий мій,
А другим згине дядько Мордехай.

Той Мордехай, що взнав про підлу змову
Тебе убити, й тих убивць розкрив.
Це Ксерксу мало не відняло мову -
Листами жах він був би натворив.

Розлютивсь цар і наказав скарати
Лихого Гамана із родом його всім.
Естер вдалось юдеїв врятувати,
Відтоді свято зветься в них Пурім.
***
О, як страждаєш, наша Україно,
Від Гаманів., що правлять в нас тепер,
Прийди ж скоріш, новітня Роксолано,
Врятуй вкраїнців, о нова Естер!
2003