Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
2025.11.16
14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з
2025.11.16
13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
2025.11.16
12:42
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді
2025.11.16
11:46
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…
2025.11.16
10:21
Лечу крізь час за обрій золотий
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.
Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.
Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,
2025.11.16
02:27
Під прицілом чарівної Геби*
блискавка не вдарила тебе?
Будеш жити поки є потреба
зачерпнути море голубе.
Мрій затято про Гаваї тихі,
в фінікових пальмах острови.
Щоб яругою блукало лихо
блискавка не вдарила тебе?
Будеш жити поки є потреба
зачерпнути море голубе.
Мрій затято про Гаваї тихі,
в фінікових пальмах острови.
Щоб яругою блукало лихо
2025.11.15
22:18
Хлопець вирвшив улаштувати
похорон свого кохання
і поклав жалобний вінок
до хвіртки своєї пасії.
Дівчина вийшла з двору
і нічого не розуміє:
хто це міг зробити?
Лише тут небо
похорон свого кохання
і поклав жалобний вінок
до хвіртки своєї пасії.
Дівчина вийшла з двору
і нічого не розуміє:
хто це міг зробити?
Лише тут небо
2025.11.15
18:28
Відтоді, як з ночов кленових
Мене життя закинуло в цей світ,
Не пригадаю дядька Хведося
Без стружок та олівця за вухом.
Теслею був знаний
Дядько на Канівщину всю.
А в Грищенцях
Його вважали ще й диваком.
Мене життя закинуло в цей світ,
Не пригадаю дядька Хведося
Без стружок та олівця за вухом.
Теслею був знаний
Дядько на Канівщину всю.
А в Грищенцях
Його вважали ще й диваком.
2025.11.15
13:36
Ще, напевне, мене пам'ятає
та, що знає – між нами війна,
та луною у небі витає:
« Це вона... це вона... це вона...»
І якби не дароване фото,
що не відаю, де заховав,
то не вірив би, нехотя, хто то
невідправлений лист написав,
та, що знає – між нами війна,
та луною у небі витає:
« Це вона... це вона... це вона...»
І якби не дароване фото,
що не відаю, де заховав,
то не вірив би, нехотя, хто то
невідправлений лист написав,
2025.11.15
10:30
Як я ходив іще у семінарську школу
Була особа там, напучувала, буцім
Як оце звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Ти не у змозі звернутися до Бога молитвою!
Хто надасть мені притулок? Місце, де ховатис
Була особа там, напучувала, буцім
Як оце звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Ти не у змозі звернутися до Бога молитвою!
Хто надасть мені притулок? Місце, де ховатис
2025.11.15
10:16
Я - мов раб...
Близькість з котрим
компрометує.
Ти - наче
високопоставлена
Персона...
Не дай Боже,
побачать
Близькість з котрим
компрометує.
Ти - наче
високопоставлена
Персона...
Не дай Боже,
побачать
2025.11.15
09:10
Заради забавки — маклює.
Заради вибриків — клює…
І один одного вартує,
Як жаль, по-правді, не моє…
Зірвали б куш і розділили б.
Третину їм, а решту тим,
Хто так охоче насмітили
Своїм замовленням «святим»…
Заради вибриків — клює…
І один одного вартує,
Як жаль, по-правді, не моє…
Зірвали б куш і розділили б.
Третину їм, а решту тим,
Хто так охоче насмітили
Своїм замовленням «святим»…
2025.11.14
22:47
Є ще люди на білому світі.
що не вимерли у суєті
і несуть із минулого дітям
естафету доби неоліту,
де малюють горшки не святі.
ІІ
Із минулого бачу сьогодні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...що не вимерли у суєті
і несуть із минулого дітям
естафету доби неоліту,
де малюють горшки не святі.
ІІ
Із минулого бачу сьогодні
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Світлана Костюк (2013) /
Публіцистика
Міжнародний конгрес «Література і мир" у Пакистані
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Міжнародний конгрес «Література і мир" у Пакистані
Цьогорічний Міжнародний конгрес «Література і мир» зібрав у затишному залі готелю м. Лахор (Пакистан) представників 35 країн світу, серед яких Великобританія, Індія, Палестина, Литва, Пакистан, Японія,Німеччина,Судан, США тощо. Вперше у цьому престижному науково-літературному заході взяли участь представники України. У конференц-залі конгресу було надзвичайно приємно споглядати рідний жовто-блакитний стяг у сусідстві з прапорами інших країн світу. На запрошення колишнього прем`єр-міністра Пакистану, нинішнього мера м. Лахора, відомого у світі письменника Факхара Замана на конференцію від України прибули поет і науковець, доктор наук із соціальних комунікацій Ігор Павлюк, літературознавець, кандидат філологічних наук, головний редактор журналу «Всесвіт» (де роман Ф. Замана вперше було надруковано у 1986 р.) Дмитро Дроздовський і авторка цих рядків, поетеса, педагог і журналіст Світлана Костюк.
Подорож до Пакистану була трохи втомливою, але надзвичайно цікавою. Учасники делегації летіли через Москву до Катару, де провели більше доби у зв`язку із екстремальними погодними умовами, які не дали можливості вчасно вилетіти до Лахора. У м. Доха українських літераторів гостинно зустріли Надзвичайний і Повноважний Посол України в Катарі Євген Микитенко, консул Олег Свириденко, дипломатичні працівники посольства. Вони посприяли у видачі віз, показали свою резиденцію, провели незабутню екскурсію екзотичним містом.
У 15-мільйонному Лахорі зустріли з охороною представники місцевої мерії . У перший день учасникам делегації було не до відпочинку, адже Міжнародний форум уже розпочав свою роботу. А тому втомлені, але щасливі, вони інтегрувалися у науково-поетичну атмосферу конгресу буквально із корабля на бал.
У перший день роботи конгресу виступили усі троє учасників української делегації. Дмитро Дроздовський у своїй промові окреслив ключові стратегії сучасної української літератури після «смерті постмодернізму». Науковець акцентував на різних напрямах світової літератури, які репрезентують особливу філософію, пов’язану із утвердженням емоційної чуттєвості, психологізму. До світової літератури повертаються «великі наративи», принаймні вони по-новому переосмислюються. Сьогодні постали нові філософські та соціокультурні виклики, зокрема пов’язані із множинністю, гібридністю сучасної людини, яка існує у кількох паралельних інформаційцних чи інших реальностях. У зв’язку з цим людина достеменно не може сказати, що є істинним, гублячись у лабіринтах власного сприйняття. Ці теми знаходять особливу реактуалізацію в сучасних англомовних літературах, передусім у Великій Британії. Д. Дроздовський окреслив основні світоглядні концепти і в поезіях І. Павлюка.
Глибокою та емоційно відвертою була промова поета Ігоря Павлюка, який, зокрема, сказав: «Лахор не менш поетичний, ніж моє Полісся в Україні, яке історично також перебуває на перетині різних культур, адже лежить на кордоні трьох країн – Польщі, Білорусії, Росії. Полісся, як і вся Україна, на жаль, пережило багато воєн, голокост, техногенну катастрофу ХХ століття – сумновідомий у цілому світі Чорнобиль. Я відвідав чимало країн світу. А у своїх текстах – усі. Кілька років жив у Америці, в Росії, був на поетичних фестивалях в Ірландії, Польщі, Грузії, Туреччині... І тому з певністю можу сказати: всі люди планети, незважаючи на розбіжності між ними, плачуть і сміються від того самого».
Коли українські учасники конгресу кількома словами згадали про Євро-Майдан і свою участь у ньому, виявилося, що за цією дивовижною подією пильно стежить увесь світ, і зокрема на індійському субконтиненті.
Потім була неофіційна зустріч із місцевими парламентарями, представниками інших делегацій.
Другий день роботи конференції був особливо відповідальним, адже відбувалися поетичні читання. І українська поезія мала зазвучати з вуст Ігоря Павлюка. Він підготував для виступу-презентації добірку віршів, перекладених англійською мовою і не знав, чи сприймуть і зрозуміють представники інших країн мотиви його поезій у контексті національної української ідентичності. Але переживання були марними. Чарівна магія волинського Полісся у фольклорно-музичних віршах-сповідях зачарувала присутніх. Намітилися цікаві творчі проекти для подальшої співпраці.
Дмитро Дроздовський дав інтерв`ю місцевим телеканалам. Виступи українських делегатів у англійських перекладах просили для опублікування іноземні ЗМІ.
... Що ж далі? А далі - уміння не втратити досягнуте і піднести українське поетичне слово на ту висоту, якої воно вартує...
Подорож до Пакистану була трохи втомливою, але надзвичайно цікавою. Учасники делегації летіли через Москву до Катару, де провели більше доби у зв`язку із екстремальними погодними умовами, які не дали можливості вчасно вилетіти до Лахора. У м. Доха українських літераторів гостинно зустріли Надзвичайний і Повноважний Посол України в Катарі Євген Микитенко, консул Олег Свириденко, дипломатичні працівники посольства. Вони посприяли у видачі віз, показали свою резиденцію, провели незабутню екскурсію екзотичним містом.
У 15-мільйонному Лахорі зустріли з охороною представники місцевої мерії . У перший день учасникам делегації було не до відпочинку, адже Міжнародний форум уже розпочав свою роботу. А тому втомлені, але щасливі, вони інтегрувалися у науково-поетичну атмосферу конгресу буквально із корабля на бал.
У перший день роботи конгресу виступили усі троє учасників української делегації. Дмитро Дроздовський у своїй промові окреслив ключові стратегії сучасної української літератури після «смерті постмодернізму». Науковець акцентував на різних напрямах світової літератури, які репрезентують особливу філософію, пов’язану із утвердженням емоційної чуттєвості, психологізму. До світової літератури повертаються «великі наративи», принаймні вони по-новому переосмислюються. Сьогодні постали нові філософські та соціокультурні виклики, зокрема пов’язані із множинністю, гібридністю сучасної людини, яка існує у кількох паралельних інформаційцних чи інших реальностях. У зв’язку з цим людина достеменно не може сказати, що є істинним, гублячись у лабіринтах власного сприйняття. Ці теми знаходять особливу реактуалізацію в сучасних англомовних літературах, передусім у Великій Британії. Д. Дроздовський окреслив основні світоглядні концепти і в поезіях І. Павлюка.
Глибокою та емоційно відвертою була промова поета Ігоря Павлюка, який, зокрема, сказав: «Лахор не менш поетичний, ніж моє Полісся в Україні, яке історично також перебуває на перетині різних культур, адже лежить на кордоні трьох країн – Польщі, Білорусії, Росії. Полісся, як і вся Україна, на жаль, пережило багато воєн, голокост, техногенну катастрофу ХХ століття – сумновідомий у цілому світі Чорнобиль. Я відвідав чимало країн світу. А у своїх текстах – усі. Кілька років жив у Америці, в Росії, був на поетичних фестивалях в Ірландії, Польщі, Грузії, Туреччині... І тому з певністю можу сказати: всі люди планети, незважаючи на розбіжності між ними, плачуть і сміються від того самого».
Коли українські учасники конгресу кількома словами згадали про Євро-Майдан і свою участь у ньому, виявилося, що за цією дивовижною подією пильно стежить увесь світ, і зокрема на індійському субконтиненті.
Потім була неофіційна зустріч із місцевими парламентарями, представниками інших делегацій.
Другий день роботи конференції був особливо відповідальним, адже відбувалися поетичні читання. І українська поезія мала зазвучати з вуст Ігоря Павлюка. Він підготував для виступу-презентації добірку віршів, перекладених англійською мовою і не знав, чи сприймуть і зрозуміють представники інших країн мотиви його поезій у контексті національної української ідентичності. Але переживання були марними. Чарівна магія волинського Полісся у фольклорно-музичних віршах-сповідях зачарувала присутніх. Намітилися цікаві творчі проекти для подальшої співпраці.
Дмитро Дроздовський дав інтерв`ю місцевим телеканалам. Виступи українських делегатів у англійських перекладах просили для опублікування іноземні ЗМІ.
... Що ж далі? А далі - уміння не втратити досягнуте і піднести українське поетичне слово на ту висоту, якої воно вартує...
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
