Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.29
07:21
Почуваюся мішенню
В напівтемній залі тиру, -
Ворог цілить пильно в мене
І надворі, і в квартирі.
І опівдні, й серед ночі
Йде неспинна естафета, -
Лиш мопед своє відстрочить,
Як уже гуде ракета.
В напівтемній залі тиру, -
Ворог цілить пильно в мене
І надворі, і в квартирі.
І опівдні, й серед ночі
Йде неспинна естафета, -
Лиш мопед своє відстрочить,
Як уже гуде ракета.
2026.09.28
23:46
у старовиннім королівстві
всілякий має свій костюм
і певну роль і власну гідність
а музиканти королівські
уміють альбу та ноктюрн
щодня в корчмі гуляки всяко
спивають вайн лікери ссуть
хай за вікном осіння мряка
всілякий має свій костюм
і певну роль і власну гідність
а музиканти королівські
уміють альбу та ноктюрн
щодня в корчмі гуляки всяко
спивають вайн лікери ссуть
хай за вікном осіння мряка
2026.09.28
21:07
Дві Варвари, мати й донька,
В двох геніїв закохані,
Серцем тугу розривали,
А як впоратись з недугом,
До пуття не знали.
Та настала та година,
Коли тільки їх підмога
І благословення Бога
В двох геніїв закохані,
Серцем тугу розривали,
А як впоратись з недугом,
До пуття не знали.
Та настала та година,
Коли тільки їх підмога
І благословення Бога
2026.09.28
18:30
Як же близько ми до безодні,
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?
2026.09.28
16:20
Не плач у день, не голоси із примхи,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.
Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.
Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,
2026.09.28
15:55
Я - частинка осіннього міста,
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.
Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.
Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...
2026.09.28
15:42
Проходить час крізь пальці, мов пісок.
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і
2026.09.28
15:25
Для нього подеколи Львів був листівкою з кавою,
одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.
Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —
одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.
Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —
2026.09.28
13:55
До підніжжя дістанусь, і вертаюсь нагору туди
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!
Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!
Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі
2026.09.28
10:05
Влаштували дебош у Пхеньяні
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.
В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.
В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.
2026.09.28
07:31
Х. РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО КРАСИ
Ранок у розкішному домі Клодії, найвідомішої світської левиці Помпей, починався як ритуал поклоніння її власній вроді. Вона сиділа на мармуровому стільці перед великим срібним дзеркалом. Три рабині без у
2026.09.28
06:40
Розцвітає, ніби квітка,
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.
2026.09.28
01:28
Край рідний був місцем полону,
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.
Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.
Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону
2026.09.27
23:39
на тлі віконних рам
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш
2026.09.27
20:38
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
2026.09.27
17:09
Наші греблі не «той уже рве»,
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Світлана Костюк (2013) /
Публіцистика
Міжнародний конгрес «Література і мир" у Пакистані
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Міжнародний конгрес «Література і мир" у Пакистані
Цьогорічний Міжнародний конгрес «Література і мир» зібрав у затишному залі готелю м. Лахор (Пакистан) представників 35 країн світу, серед яких Великобританія, Індія, Палестина, Литва, Пакистан, Японія,Німеччина,Судан, США тощо. Вперше у цьому престижному науково-літературному заході взяли участь представники України. У конференц-залі конгресу було надзвичайно приємно споглядати рідний жовто-блакитний стяг у сусідстві з прапорами інших країн світу. На запрошення колишнього прем`єр-міністра Пакистану, нинішнього мера м. Лахора, відомого у світі письменника Факхара Замана на конференцію від України прибули поет і науковець, доктор наук із соціальних комунікацій Ігор Павлюк, літературознавець, кандидат філологічних наук, головний редактор журналу «Всесвіт» (де роман Ф. Замана вперше було надруковано у 1986 р.) Дмитро Дроздовський і авторка цих рядків, поетеса, педагог і журналіст Світлана Костюк.
Подорож до Пакистану була трохи втомливою, але надзвичайно цікавою. Учасники делегації летіли через Москву до Катару, де провели більше доби у зв`язку із екстремальними погодними умовами, які не дали можливості вчасно вилетіти до Лахора. У м. Доха українських літераторів гостинно зустріли Надзвичайний і Повноважний Посол України в Катарі Євген Микитенко, консул Олег Свириденко, дипломатичні працівники посольства. Вони посприяли у видачі віз, показали свою резиденцію, провели незабутню екскурсію екзотичним містом.
У 15-мільйонному Лахорі зустріли з охороною представники місцевої мерії . У перший день учасникам делегації було не до відпочинку, адже Міжнародний форум уже розпочав свою роботу. А тому втомлені, але щасливі, вони інтегрувалися у науково-поетичну атмосферу конгресу буквально із корабля на бал.
У перший день роботи конгресу виступили усі троє учасників української делегації. Дмитро Дроздовський у своїй промові окреслив ключові стратегії сучасної української літератури після «смерті постмодернізму». Науковець акцентував на різних напрямах світової літератури, які репрезентують особливу філософію, пов’язану із утвердженням емоційної чуттєвості, психологізму. До світової літератури повертаються «великі наративи», принаймні вони по-новому переосмислюються. Сьогодні постали нові філософські та соціокультурні виклики, зокрема пов’язані із множинністю, гібридністю сучасної людини, яка існує у кількох паралельних інформаційцних чи інших реальностях. У зв’язку з цим людина достеменно не може сказати, що є істинним, гублячись у лабіринтах власного сприйняття. Ці теми знаходять особливу реактуалізацію в сучасних англомовних літературах, передусім у Великій Британії. Д. Дроздовський окреслив основні світоглядні концепти і в поезіях І. Павлюка.
Глибокою та емоційно відвертою була промова поета Ігоря Павлюка, який, зокрема, сказав: «Лахор не менш поетичний, ніж моє Полісся в Україні, яке історично також перебуває на перетині різних культур, адже лежить на кордоні трьох країн – Польщі, Білорусії, Росії. Полісся, як і вся Україна, на жаль, пережило багато воєн, голокост, техногенну катастрофу ХХ століття – сумновідомий у цілому світі Чорнобиль. Я відвідав чимало країн світу. А у своїх текстах – усі. Кілька років жив у Америці, в Росії, був на поетичних фестивалях в Ірландії, Польщі, Грузії, Туреччині... І тому з певністю можу сказати: всі люди планети, незважаючи на розбіжності між ними, плачуть і сміються від того самого».
Коли українські учасники конгресу кількома словами згадали про Євро-Майдан і свою участь у ньому, виявилося, що за цією дивовижною подією пильно стежить увесь світ, і зокрема на індійському субконтиненті.
Потім була неофіційна зустріч із місцевими парламентарями, представниками інших делегацій.
Другий день роботи конференції був особливо відповідальним, адже відбувалися поетичні читання. І українська поезія мала зазвучати з вуст Ігоря Павлюка. Він підготував для виступу-презентації добірку віршів, перекладених англійською мовою і не знав, чи сприймуть і зрозуміють представники інших країн мотиви його поезій у контексті національної української ідентичності. Але переживання були марними. Чарівна магія волинського Полісся у фольклорно-музичних віршах-сповідях зачарувала присутніх. Намітилися цікаві творчі проекти для подальшої співпраці.
Дмитро Дроздовський дав інтерв`ю місцевим телеканалам. Виступи українських делегатів у англійських перекладах просили для опублікування іноземні ЗМІ.
... Що ж далі? А далі - уміння не втратити досягнуте і піднести українське поетичне слово на ту висоту, якої воно вартує...
Подорож до Пакистану була трохи втомливою, але надзвичайно цікавою. Учасники делегації летіли через Москву до Катару, де провели більше доби у зв`язку із екстремальними погодними умовами, які не дали можливості вчасно вилетіти до Лахора. У м. Доха українських літераторів гостинно зустріли Надзвичайний і Повноважний Посол України в Катарі Євген Микитенко, консул Олег Свириденко, дипломатичні працівники посольства. Вони посприяли у видачі віз, показали свою резиденцію, провели незабутню екскурсію екзотичним містом.
У 15-мільйонному Лахорі зустріли з охороною представники місцевої мерії . У перший день учасникам делегації було не до відпочинку, адже Міжнародний форум уже розпочав свою роботу. А тому втомлені, але щасливі, вони інтегрувалися у науково-поетичну атмосферу конгресу буквально із корабля на бал.
У перший день роботи конгресу виступили усі троє учасників української делегації. Дмитро Дроздовський у своїй промові окреслив ключові стратегії сучасної української літератури після «смерті постмодернізму». Науковець акцентував на різних напрямах світової літератури, які репрезентують особливу філософію, пов’язану із утвердженням емоційної чуттєвості, психологізму. До світової літератури повертаються «великі наративи», принаймні вони по-новому переосмислюються. Сьогодні постали нові філософські та соціокультурні виклики, зокрема пов’язані із множинністю, гібридністю сучасної людини, яка існує у кількох паралельних інформаційцних чи інших реальностях. У зв’язку з цим людина достеменно не може сказати, що є істинним, гублячись у лабіринтах власного сприйняття. Ці теми знаходять особливу реактуалізацію в сучасних англомовних літературах, передусім у Великій Британії. Д. Дроздовський окреслив основні світоглядні концепти і в поезіях І. Павлюка.
Глибокою та емоційно відвертою була промова поета Ігоря Павлюка, який, зокрема, сказав: «Лахор не менш поетичний, ніж моє Полісся в Україні, яке історично також перебуває на перетині різних культур, адже лежить на кордоні трьох країн – Польщі, Білорусії, Росії. Полісся, як і вся Україна, на жаль, пережило багато воєн, голокост, техногенну катастрофу ХХ століття – сумновідомий у цілому світі Чорнобиль. Я відвідав чимало країн світу. А у своїх текстах – усі. Кілька років жив у Америці, в Росії, був на поетичних фестивалях в Ірландії, Польщі, Грузії, Туреччині... І тому з певністю можу сказати: всі люди планети, незважаючи на розбіжності між ними, плачуть і сміються від того самого».
Коли українські учасники конгресу кількома словами згадали про Євро-Майдан і свою участь у ньому, виявилося, що за цією дивовижною подією пильно стежить увесь світ, і зокрема на індійському субконтиненті.
Потім була неофіційна зустріч із місцевими парламентарями, представниками інших делегацій.
Другий день роботи конференції був особливо відповідальним, адже відбувалися поетичні читання. І українська поезія мала зазвучати з вуст Ігоря Павлюка. Він підготував для виступу-презентації добірку віршів, перекладених англійською мовою і не знав, чи сприймуть і зрозуміють представники інших країн мотиви його поезій у контексті національної української ідентичності. Але переживання були марними. Чарівна магія волинського Полісся у фольклорно-музичних віршах-сповідях зачарувала присутніх. Намітилися цікаві творчі проекти для подальшої співпраці.
Дмитро Дроздовський дав інтерв`ю місцевим телеканалам. Виступи українських делегатів у англійських перекладах просили для опублікування іноземні ЗМІ.
... Що ж далі? А далі - уміння не втратити досягнуте і піднести українське поетичне слово на ту висоту, якої воно вартує...
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
