ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Віктор Ох - [ 2014.12.17 18:36 ]
    Про самобутність
    Чергову пережив подію?
    Про що тут плакать чи кричать?
    Якщо щось сотворить зумієш,
    тоді відчуєш благодать.
    Потрібне щось для свого міста
    змайструй, придумай чи посій.
    І в мить натхнення урочисту
    оцінить хтось доробок твій.
    І хоч мастак ти чи простак,
    коли ж бо знатимеш «для чого»,
    не так важливо «що», ніж «як»,
    бо самобутність – це від Бога.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  2. Олександр Козинець - [ 2014.11.26 22:00 ]
    ***
    – Мамо, а правда, що кожній з родин
    Діток приносить лелека?
    [слизька необхідність штучних тканин
    стискує злегка…]
    – Так, доню, правда! – Кажуть з новин.
    Мама нам теж казали:
    Коли не було ще штучних тканин,
    Частіше лелеки літали.
    І кожна пташина несла під крилом
    Кохання новим родинам…
    – Скажи мені, мамо, якщо так було,
    Навіщо створили тканини?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Олександр Козинець - [ 2014.11.08 22:41 ]
    Соло в два голоси
    Коли осінь між пальців сиплеться листям,
    Ноги в теплих шкарпетках гріються пледом,
    Набувають слова відповідного змісту,
    Зігріваючи душу чаєм із медом.
    І тоді між містами тонкою струною
    Павутинка осіння нанизує рими.
    Я цю осінь за листя погладжу рукою –
    Ми не вміли й не вміємо бути простими.
    Кожен в світі своєму межований чаєм
    Та словами до віршів… А також – безсонням.
    Де ми є поміж осені – точно не знаємо.
    Поміж осені двоє, взаємно сторонні.
    І коли хриплий голос перших морозів
    Візерунки на вікнах залишить помітні,
    Ми допишемо вірш. Та перейдемо в прозу,
    Яка визріє може у травні чи в квітні.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  4. Богдан Манюк - [ 2014.11.08 12:37 ]
    Етюд із портретом
    Удвох за місто викотили літо,
    а втім не все відчули золотим.
    У кучерях її найтонше світло
    впіймав гуляка
    і жонглює ним.

    Зрадливий поруч – знала і терпіла,
    захмарний, хоч за бороду хапай.
    Коли красу втрачала, очманілий
    ще й ревнував
    до кожного стовпа.

    О ні, божився, постарався інший,
    бо не цуралась містом – голяком.
    В колисці золотій
    з’являлись вірші –
    хіба від нього – личка васильком?

    Хіба прозорі, як і він,
    у леті,
    емоцій їхніх перші пелюстки?
    Картав обраницю,
    і недопиті
    лилися чвари з помахом руки

    Таке життя – від шалу до палітри,
    на кожного художник є і гід.
    Портрет сімейний
    осені та вітру –
    в музей небесний.
    Золото услід...

    2014р.
    Художник Володимир Федорчук - "Туман". Полотно-олія.



    Рейтинги: Народний 5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (34)


  5. Тата Рівна - [ 2014.11.07 22:35 ]
    а груші обернулись на гілля
    а груші обернулись на гілля
    обсипались посипались корою
    останній лист тріпочеться мов «ля»
    на вітрові
    цей вітер - звідкіля?
    ще рано вітру ще удвох з тобою
    накидавши грушок й книжок до торби
    ходили тут і бачила земля
    дивився бог – нам літньо так
    так добре
    мов у раю до часу до пори
    до крапки не поїдженої ще
    тріпоче між гілля остання «ля»
    все небо нам погрожує дощем
    а ми незрілі ми ще не зросли
    ще соком ми не налились до краю
    ще не готові до примар імли
    театру тіней вигнання із раю
    ще прагнем спеки нам кортить грушок
    гітарних вигинів і виплеску й нектару
    а груші обернулись на гілля
    збезгрушені
    а ми з тобою в тару
    у склянки чи у слоїки чуттів
    під соусом у маринаді в солі
    де я в тобі тремтітиму мов «ля»,
    а ти в мені зажеврієш як «соль»

    холодні будні бутлі та слова
    олія розлилась.. така олія..
    гануся оступилась
    все бува
    і значить бал і точно – голова
    чиясь впаде не втримана
    дива
    скотилась та й розсипалась корою
    на вітрові
    цей вітер - звідкіля?

    а груші обернулись на гілля
    як може обернемось й ми з тобою

    13.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (7)


  6. Серго Сокольник - [ 2014.11.02 22:40 ]
    Одна. Замальовка
    Одна. Замальовка

    Колисає листя вітер...
    Сірим світлом день змарнів...
    І осінні пишні квіти
    Дожидають холодів....
    Ти алеєю проходиш
    З жухлим листям у руках...
    Очі вгору не підводиш...
    У душі панує страх-
    Все минуло. Розійшлися,
    Як примари. Назавжди.
    Мов кохання, жухле листя
    Плине Стіксом по воді...
    Ти одна. Сама, без мЕне
    Йтимеш з сумом у житті...
    Пам"ять серця... Тік шалений
    У минулім відчутті...
    Ще не раз кохати будеш,
    Біль від серця відійде,
    Та ніколи не забудеш
    Те, чого вже не знайдеш...
    Те, красиво- неповторне
    Дійство шалу двох сердець...
    Наче сірість дня огорне
    Смуток душу... Все... Кінець...
    Колисає листя вітер...
    Неба сіра глибина...
    Ти одна у цілім світі...
    В цілім світі ти одна...




    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534272
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 02.11.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  7. Серго Сокольник - [ 2014.10.28 00:42 ]
    Спомин про минуле (особисте)
    Спомин про минуле (особисте)

    Я літав... Ми літали тоді
    Молоді, і щасливі від того,
    Що в роках синьозорих надій
    Буде все, що попросим у Бога.
    Я живим повернувся з війни.
    Звідтіля, з чужедальнього краю.
    Серця пам"ять приходила в сни...
    Та назад вороття не буває...
    І я жив... Боже, як ми жили!..
    Мотоцикл, полювання, кохання...
    Ми навчання пізнАння пили,
    І кохались від ночі до рання...
    Відійшло. Вдалечінь. Аж туди,
    Звідкіля вже листи не надходять.
    Друг, кохана...Кого я любив,
    З ким дружив, кому був у пригоді...
    Відійшли. Хто і жИвим пішов...
    Зрадив хто, а хто став нецікавим...
    П"ю, як досвід життя, знов і знов
    Філіжанку прогорклої кави...
    Ночі темні, буремнії дні-
    Все здійснилось так саме, як треба.
    Та нерідко ще й досі вві сні
    Я лечу мотоциклом у небо...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491679
    рубрика: Лірика
    дата поступления 11.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  8. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:22 ]
    Я не верю...
    Я не верю…

    Я не верю в людей. Люди подлы и слепы.
    Люди злы откровенно, и сокрыто порой...
    Ожиданье любви так порою нелепо,
    Как лобзанья Иуды загробный покой...

    Я не верю в добро. От добра столько горя
    Тем, кого осчастливить возжелают порой...
    Случай вертит судьбою в тоске ре-минора,
    Подбивая случайный баланс роковой...

    Я не верю в успех. По делам не воздастся
    Рассыпающим бисер обожанья порой...
    Со своими кумирами проще расстаться,
    Чем за них углубляться в бессмысленный бой.

    Но я верю- в тебя. Не добра и не зла ты.
    Ты слепа в наслажденьи... Но и зряча порой...
    Ты провал и успех... Неизведанный атом...
    Искаженье сознанья... И все ж- будь со мной!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513974
    рубрика: Философская лирика
    дата поступления 28.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:08 ]
    Зустріч. Заміжній коханці (16+)
    Зустріч. Заміжній коханці ( 16+ )

    Ти одружена панна...
    Розумію, що ти
    Задля миті кохання
    Можеш час не знайти.

    Та затішений мрією
    Щоб була ти моя,
    Про кохання з надією
    Розповім тобі я.

    Ситуації бачення
    Я своє розповів,
    І на перше побачення
    У готель заманив...

    Моя люба паняночко,
    Ти до мене прийшла,
    І така перелякана
    В першу зустріч була,

    Що летіли застібоньки,
    Об підлогу дзвеня...
    Ми кохались заглиблено
    З ночі і до рання...

    Наполохані рученьки
    Обвивали нараз
    Еротичними муками
    Ексцентричний екстаз,

    Тріпотливо-шокована
    Ти тремтиш, наче лист...
    Дотик шкіри шовкової...
    Як непроханий гість

    Я собі розмальовую,
    Як здолавши межу,
    До жіночно-медового
    Твого лона входжу...

    Ти вершини уявності
    Як реальність збагни,
    І в відкритості таїнства
    Вся віддайся мені!..

    Ти гладенько-оголена...
    А на смак ти яка?
    То з кислинкою солодко...
    Далі терпко-гірка...

    А яка ти у пластицї?
    Мов в чарівному сні
    Твоє тіло заласкане
    Все тремтить на мені...

    Наша зустріч скінчилася...
    Нас розносять вітри...
    Ти нестриманість хтивості
    Приховай до пори.

    Наші зустрічі в мареві
    Перехрестя шляхів-
    Наче погляд у таїни
    Потойбічних світів...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498864
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 14.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:52 ]
    Лисиця і півень. Слово і дія (філософська байка)
    Лисиця та Півень. Слово і дія. ( філософська байка )

    Людина хоче буть почута.
    Навести розуму мости,
    І слово, в панцир не закуте,
    Хоч на останок донести...

    Така на світі чудасія...
    Бажання слухати нема-
    Хоч будь Пророк ти, хоч Месія,
    Що не кажи- усе дарма...

    Ну що ж... Як слухати не хочуть-
    Станцюєм бойовий гопак!..
    Та це не зараз... Не до ночі...
    То байку розповім, чи як?
    ....... ....... .......
    Схопила Півня раз Лисиця.
    Вже зібралась посмакувать,
    Та якось теє... Не годиться
    Без приводу життя лишать...

    Вона йому- ти на світанку
    Нікому спати не даєш!
    А він- то я буджу щоранку,
    Щоб щастя не проспали вже ж!

    Йому Лисиця- ти, поганцю,
    Перетоптав усіх сестер!..
    А він- то щоб зносили яйця,
    І з голоду ніхто не вмер!

    В Лисиці нерви "на порозі"-
    То що ж тепер мені робить,
    Коли відмовками ти в змозі
    Мене вечері полишить?

    Що не скажу- на все ти маєш
    Розумну відповідь давно.
    От вуха я позатикаю,
    І з"їм тебе усе одно!
    ....... ....... .......
    Ото ж. Якщо лихої ночі
    Тебе зберуться грабувать,
    І слухати тебе не хочуть-
    Слова навіщо витрачать?

    Що слово, як воно не діє?
    На бій бери ангажемент.
    Не слово, а конкретність дії-
    Найкращий буде аргумент.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511246
    рубрика: Байка
    дата поступления 14.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:16 ]
    Гроза (зарисовка)
    Гроза ( зарисовка… )

    Дождь нехолодный, лета улыбка...
    Солнечно-модный, тонкий и гибкий...
    Обыкновенный... Все, как всегда...
    Нежно щекочет, стекая, вода...

    Пары влюбленных в сиянии света,
    Словно объяты потоками лета,
    Не прикрываясь суровым зонтом
    Томно вальсируют в танце босом...

    Но- необычна сегодня природа.
    Некое таинство в ней происходит...
    Дождь истончился и робко затих,
    Словно бы в схватках предродовых...

    Где-то зарницы, сполохи... Мимы
    Дальней грозы, проносящейся мимо,
    Изображая волнения лик,
    В душах посеют испуганный крик

    Молнии блеска и грохота грома...
    Юркнули пары в укрытие дома...
    Ветер свинцовые тучи увлек...
    Где-то прольется холодный поток...

    Грянет гроза! Исполнением рока
    Где-то суровые струи потока
    Грязь выметая, хлынут, бурля,
    И возродится, очистясь, земля...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504681
    рубрика: Лирика
    дата поступления 12.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:32 ]
    Отказ
    Отказ

    Я был наивен, может, и смешон,
    В своем желаньи лезя на рожон.
    Ты "паузу" взяла на этот раз,
    И мудро был мне предрешен отказ.

    Я был смешон... Но также был и горд.
    Корабль ушел. И оголился порт
    Моих желаний. Выдержал укол,
    Что в самомнение воткнула мне. Ушел.

    И- поняла... И- все. Возврата нет.
    И молча смотришь в раненый рассвет...
    И вот, излившись утренней тоской,
    Ты не в гармонии сама с собой.

    Когда бредешь по улице в ночи,
    О чем поют фонарные лучи?
    О чем грустишь, минуя сумрак дня?
    О том, что не изведала меня?



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477475
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 06.02.2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  13. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:59 ]
    Дим вітчизни
    Дим вітчизни

    Край задумливий серця мого...
    Над полями холодними мла...
    Я повік не полишу його,
    Землю цю, що життя надала.

    Я не можу залишити світ
    Мрій дитячих, юнацьких забав,
    Днів суворих, закутих у лід,
    Щастя час, де кохання пізнав...

    Світ великий- є час вирушать
    Пізнавати краї чарівні..
    Я піду... та повернусь назад.
    Це- коріння... Без нього мені

    Не живеться... Душа України...
    Дим Вітчизни... Малиновий дзвін
    Над землею вечїрньою лине...
    Просто в серце вливається він.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475236
    рубрика: Лірика
    дата поступления 27.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:56 ]
    Опавший лист
    Опавший лист

    Снег сошел. И лист опавший,
    Переживший зимний снег,
    Словно вспомнив день вчерашний,
    Закружился по весне

    В вихре ветра, что из сеней
    Пыль сомнения метет,
    Что в потоке ощущений
    Позабыл ушедший год...

    Вновь в свободе многоточья
    независим, позабыл
    Тот застенчивый листочек,
    С кем под снегом рядом был...

    Так и я в потоке ветра
    Новый ветренный порыв,
    В парусах грядущих лета
    Поцелуем изловив,

    Упаду и вновь восстану...
    Но, по-новому любя,
    В сердце вдруг заноет рана-
    Как я буду... без тебя?

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491237
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 08.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:13 ]
    Квіти
    Квіти

    Ми просто квіти, зрошені росою,
    І наше щастя всім вам прислужитись.
    Не зачепи ногою нас босою,
    Чи взутою- ми просто, просто квіти...

    Нам прикро, як для смутку нас купують.
    Роса стіка, як сльози по загиблим...
    Як на останню зустріч, ми сумуєм,
    Зірвати нас вважають за потрібне...

    Ми горді, як нас дарять юбіляру-
    Його життєвий шлях ми прикрашаєм...
    Політ шалений гордості пізнаєм,
    Коли артистів нами закидають...

    Для цього ми ростем, це наша доля,
    Нічого проти цього ми не маєм,
    Але найбільше любим мимоволі,
    Коли коханці нас друг другу дарять...

    І як же наші стебла затріпочуть,
    І як бутони наші розійдуться,
    Як ми побачим, що блищать кохані очі...
    Як ми побачим, що тіла зіллються...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473152
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 17.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:50 ]
    Осінній настрій
    Осінній настрій

    Осіннім парком ми йдемо.
    За руки, наче діти,
    Одне одного беремо.
    В руках осінні квіти...

    Злітає листячко з дерев,
    Ти, мов дитя, ним граєш.
    Долоні повні набереш,
    Мене ним осипаєш...

    Сміється сонечко ясне...
    Ти, наче сонце, сяєш!
    Бажання шал бере мене,
    Як ти із листям граєш.

    Така гарненька, молода,
    Сучасна і худенька.
    Самозакохана- біда!
    І в мене- чималенько...

    Як я кохаю чарівну
    Тебе!.. Прийдем до хати,
    Нараз під каву роздягну,
    І буду милувати...

    А за вікном кружляє лист,
    У вікна заглядає...
    Злітай в віконце, і дивись,
    Як я тебе кохаю!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475666
    рубрика: Лірика
    дата поступления 29.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:52 ]
    Расставание
    Расставание

    В сером мареве автовокзал...
    Я уехал, а ты осталась...
    Где-то в сердце больном печаль
    Острой раною отозвалась.

    Нам не свидеться никогда.
    Все, что было- неповторимо.
    Ирреальные города
    Не спеша проплывают мимо...

    Ты сама эти дни сполна
    Разделила с моей судьбой.
    Так скажи, в чем моя вина?
    Это боль, это просто боль...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481746
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 25.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:20 ]
    Побажання покинутій дівчині
    Побажання покинутій дівчині

    Гарненька дівчина, покинута коханцем,
    Бреде одна в сніговій круговерті.
    Не стрівся справжній, цей же був поганцем...
    Здається- драма, краще б вже померти...

    Прийди додому, свічку запали
    Ти перед дзеркалом. Зніми повільно плаття,
    Сама себе, красиву, полюби
    У шалі витончено-ніжного завзяття...

    Вина бокал п"янкий і сигарети дим,
    І попіл, що солодким смутком впав на груди...
    Скажи минулому коханню- біс із ним!..
    Перегорить. Нове кохання буде!



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477093
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 04.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 02:35 ]
    Воспоминание (одной... крымчанке)
    Воспоминание (одной… крымчанке)

    А ты одна идешь вдоль моря мокрым парком...
    Твой "новый"- да, таки неплох... неплох... как муж...
    Но... Вспомнив встречи, где я был твоим подарком,
    О нем подумаешь- объелся бы ты груш!..

    Как ни пытайся, но забудешь ты едва ли
    Тот старый шкаф, где в темных зеркалах
    Слиянья тел мы наших часто наблюдали,
    Взмывая в небо в эротично-сладких снах...

    Той старой комнаты таинственные звуки,
    Когда в ночи ты вся испуганно во сне
    В меня вжималась... И невидимые руки
    Теней узоры рисовали на стене...

    Вовек из памяти не вырвешь, не забудешь
    Слова любви, что нежно в ушко говорил,
    И любовался, как в постели кушать будешь
    Тот теплый супчик, что на ужин я варил...

    Конечно- кончено. Полет видений темных...
    Но навсегда, пускай придет наш смертный час,
    Те наши образы извечно будет помнить
    Старинный парк, который верно любит нас...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496053
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 01.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 02:57 ]
    Перша ніч кохання
    Перша ніч кохання

    Ночі першої маристе марево...
    За вікном сніг в кружлянні зими...
    Ми ще юні, нічого не знаємо...
    Боже мій! Як же щАсливі ми!..

    Ніч холодна жбурляє сніжинками
    У вікно, місяць в небі завис...
    Вигин тіла блищить намистинками,
    В світлі місяця весь оголивсь...

    Я тебе прикрашаю намистами...
    Я в тобі відчуваю себе...
    Ми у пошуку хтивості істини...
    Перша ніч... Подарунок небес...

    Вже ніколи таке не повториться,
    Хоч відтвориться тисячі раз-
    Ніч кохання у томному мороці...
    Спомин серця у кожного з нас...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495208
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 27.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 02:42 ]
    Купівля рабині. Спомин у метро. (16+)

    Купівля рабині. Спомин у метро. ( 16+ )

    Ти стоїш у метро за півметра.
    Погляд твій- мов ікона жива...
    Від здогадки стискається серце-
    Може я тебе вже... купував?

    Вже яке ми життя проживаєм?
    Пам"ять серця, хоч час уже сплив...
    Де ж я бачив тебе?.. На базарі,
    Де колись я тебе там купив...

    Дивний ринок прадавнього сходу...
    Ти соромишся серед дівчат...
    Покривало відтінює вроду...
    То за скільки ж тебе вторгувать?

    Ти стояла, оголеність тіла
    Продавець зі знанням вихваляв...
    І відчув я, як ти захотіла
    Щоб тебе саме я вторгував.

    Торгувались... Питав безсоромно,
    Що з тобою можливо робить.
    Не тебе. Продавця. Як невтомно
    Ти хазяїна зможеш любить.

    Твого лона торкався руками.
    Шал по тілу... І пружність грудей
    Відчував... Це не зовсім те саме,
    Як тримав би я вільну тебе...

    Хоч здригалась від сорому й хіті,
    Та відмовити ти не могла
    В відчутті доленосної миті.
    Врешті-решт ти рабиня була.

    Ціну збив. Розплатився. Так треба.
    Це базар, тут багато рабинь.
    І була ти на сьомому небі,
    Як тебе я за руку повів

    До своєї оселі, де мала
    Ти мені підкоритись уся.
    Ти чекала... Здригалась, бо знала-
    Насолоді не буде кінця...

    Відчиняються двері вагону...
    Я з тобою свій погляд схрестив...
    Я виходжу, відчувши навздОгін,
    Як ти хочеш... аби я... купив...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493691
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 20.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 00:23 ]
    Сюжет
    Сюжет

    Сюжет! Сюжет! Я майже от готовий
    Писати вже!.. Це надихнув мене
    Сюжет (чи вірш) прочитаний, чудовий,
    Як батько працював, і як додому
    Приніс всі гроші (отаке дурне).

    Повірить хто? Не взяв "заначку" навіть...
    За це дружина з дітками його
    Зацілувала, й дітям показала
    Зарплати розпечатку, і вказала,
    Що куплять от того, того й того...

    А я читав, і думав над сюжетом...
    Сидить сімейство. Батько- на війні.
    І от- дзвінок у двері... Хто там? Де там?
    Посилку з подарунками здалеку
    Передали по пошті... Чом би й ні?

    А в ній ще лист... Сидять собі, читають-
    Піклується! І добре, що живий!...
    Вдоволені, від щастя наче сяють,
    І все з посилки шмотки наміряють-
    Лиш випрать треба!.. Бо усе- В КРОВІ.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504274
    рубрика: Лірика
    дата поступления 10.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  23. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 00:07 ]
    Я вернусь
    Я вернусь…

    Я вернусь. Непременно вернусь.
    В этот край. В это самое место,
    Где когда-то рассыпал я грусть.
    Где когда-то ушедшего детства

    Память яркие краски берет,
    Память бледные краски теряет,
    Где надежда на встречу живет,
    Где фантазия меры не знает...

    Где горит, как фантомная боль,
    Недопетая песня с тобою.
    Улетевшая в память любовь,
    Как простуженный нерв, беспокоит...

    Не иссох этот светлый родник
    С философской живою водой.
    Я вернусь... Я вернулся... Приник...
    Малой Родины голос родной,

    Что живительной влагой поил,
    В час нелегкий напомнит опять-
    Кто воды этой в детстве испил,
    Тот вернется сюда... Умирать.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510496
    рубрика: Лирика
    дата поступления 10.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:45 ]
    Пізнання жінки. Наукове дослідження (16+)
    Пізнання жінки ( наукове дослідження 16+ )

    Жінко- що ти є? Серденько моє,
    Розкажи на запитання, що життя дає,
    Хто ж ти- каламуть?... Чи рухлива ртуть?
    Так же ж бажано пізнати всю жіночу суть...

    Броунівський рух?.. Парфумерний дух?..
    Мушля равлика підкаже- приклади до вух...
    Це жіноче тіло без кінця грішило...
    Все ж я знаюсь на цій справі-неодмінний нюх.

    От цнотлива ця. Дивишся- вівця...
    А приділиш їй увагу- затріпоче вся...
    Річки беріжки- ніжки дві стрункі...
    Камінь шалу у вологе- теми, ще й які...

    Твій кохання шал- пара чи душа?
    Ти створіння ентропії- хаосу межа.
    У кохання ти наведеш мости,
    І нараз щасливим шлюбом зможеш розвести...

    Чи дитя, чи мати- як тебе пізнати?
    Цю оголеність чутливу прикривають шати
    Правди і брехні... Розкажи мені
    Ти секрети ці жіночі... Ні? -Ідемо спати!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479768
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 16.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  25. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:44 ]
    Рабиня (16+)
    Рабиня ( 16+ )

    У залі, де віск, мов сльоза, омиває свічки,
    Оголена вся, білотіла, цнотлива Рабиня,
    Присвяту Господарю, ніжний танок, залюбки
    Для мене ти з шалом коханки виконуєш нині.

    Тобі ці жорстокі світи непотрібні були,
    Навіщо холодна потреба буремної волі?
    Кайдани, тоненькі і ніжні, намистом лягли
    На шию, і тіло стікає бажаннями. Доля

    Твоя не у тому, щоб шмата черствого шукать,
    Втішаючись думкою, що от одірвешся, вскочиш,
    Та підеш від мене... Як гарно в таночку кружлять
    З таким відчуттям, що для мене ти створена. Ночі

    Наповнені трунком п"янким поцілунків. Грудей
    Тих подихів ніжних, і лона вологого шалу...
    В неволі солодкій щасливіша серед людей-
    Уява не висвітлить наших "Пирів Валтасара"...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476992
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 04.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  26. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:52 ]
    Агрессивная тупость
    Агрессивная тупость ( ликующим )

    Вы играли словами,
    Тупо веря в награду в Раю.
    Вы махали флажками,
    Агрессивно шагая в строю.

    Звездам верили глупо.
    Дождались. У дверей грянул гром.
    Агрессивная тупость,
    Как змея, заползает в ваш дом.

    Агрессивная тупость-
    Теперь вне тебя вам не жить.
    Агрессивная тупость-
    Что можешь ты им предложить?

    Черно-белости мира
    Своего в разноцветьи миров?
    Сожжены все клавиры-
    Пусть свирепствует скрип сапогов!

    Агрессивная тупость-
    Все в колоннах, в шеренгах, в строю.
    Агрессивная тупость-
    Всем диктуешь ты волю свою,

    Эту волю неволи,
    Безголовой толпы сладкий грех,
    И бездарные роли,
    И одна ты решаешь за всех.

    Агрессивная тупость-
    И восстал Кривоногий Кумир.
    Агрессивная тупость-
    Что ты можешь подать в этот мир?

    Полусдавленный гений,
    В час, когда все решают скоты?
    И талантов, и мнений
    Молчаливо закрытые рты?

    Агрессивная тупость-
    Этот выбор для вас- приговор.
    Агрессивная тупость-
    И свободу похитил не вор.

    Это сами свободу
    Променяли себе без затей
    На бесправья породу,
    Обрекая проклятьем детей.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489297
    рубрика: Лирика
    дата поступления 31.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  27. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:47 ]
    Ще кохай
    Ще кохай!. .

    Ще кохай мене! Ще кохай,
    Поки небо розкидало зорі!
    Не віддай мене! Не віддай
    На самотністю перчене горе.

    Поки час іще, поки час
    Наш не вийшов- цілуй, кохана!..
    Поміж нас уже, поміж нас
    Причаїлась розлуки рана...

    Забери мене, забери!..
    Зацілуй, закохай до ранку!
    До зорі кохай, до зорі,
    До світання, як до останку.

    Тож візьми мене, тож візьми,
    Закохай у шаленстві ночі!..
    Що в коханні не вічні ми-
    Серце вірити все не хоче...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505442
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 16.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 03:26 ]
    Путники
    Путники

    Мы за счастьем идем по горящей земле.
    Мы забыты. Отпеты. Петляем во мгле.
    Нас травили. Пугали. Сбивали с пути.
    Мы в пути. Мы устали. Нам трудно идти.
    Только нас не собьешь с шага мерного вспять.
    Далеко? НедалЕко? Шагать и шагать...
    Мы вгрызаемся в землю. Встаем и идем.
    Зову сердца лишь внемля. С пути не сойдем.
    Нас не тронь. Мы ответим. Уже не простим.
    Мы дойдем до рассвета сквозь пламя и дым.
    Мы как факел несем в сердце Веру свою.
    И достойно займем наше место в строю.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520757
    рубрика: Лирика
    дата поступления 01.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 01:24 ]
    Гражданская война
    Гражданская война

    Неба черную слизь луч рассвета рассек.
    Обагренная высь истекает в песок.
    Это ангелов трубы исторгают свой глас.
    Это сжатые губы стонут песню о нас.
    Это демоны ныне исполняют зарок-
    Разорвать Украину за свободы глоток.
    Напряженью разрыва есть предел и ответ
    Разпрямленной пружины. И в огне брода нет.
    Это наше былое разлетелось во прах.
    Это время героев и мерзавцев в слезах.
    И в прицел панорамы сквозь бредовые сны
    Виден жутко-кровавый лик гражданской войны.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503509
    рубрика: Гражданская лирика
    дата поступления 06.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  30. Серго Сокольник - [ 2014.10.24 00:02 ]
    Кохання в нічній хаті (16+)
    Кохання в нічній хаті ( 16+ )

    Дівчино моя, іди до мене!
    В напівтемній хаті нишкне хіть...
    Ти тремтиш, тендітна і шалена,
    Солодко п"ючи єднання мить...

    Я в тобі... Гладенько і чуттєво
    Випиваю всю тебе до дна.
    Ми одні у хаті... Наче Єва,
    В цілім світі ти моя одна...

    Місяць хату міря крізь фіранку...
    Таємниче сипле срібний пил...
    Ми кохатись будем до світанку...
    Тільки на зорі не стане сил,

    І тоді в ранковій прохолоді
    Ми, тілами сплетені, поснем...
    В місячного світла насолоді,
    Випещені зоряним дощем...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522907
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 12.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Серго Сокольник - [ 2014.10.24 00:12 ]
    Эксгибиционистка (16+)
    Эксгибиционистка ( 16+ )

    На камне девушка лежала
    Изящно спинку изогнув,
    Совсем нагая. Чуть дрожала
    Воды поверхность. Я, нырнув,

    И вынырнув чуть-чуть подале,
    Ей любовался из воды.
    Пришел ее любимый парень...
    Я, словно путая следы,

    На камень загорать соседний
    Неловко лег... Ну а она,
    Одетая лишь в ветер летний,
    Вдруг подошла. И на меня

    Глядела как-то странно очень...
    Затем вернулась к пареньку,
    И предо мною, днем, не ночью,
    Ему отдавшись, на боку

    В изгибе спинки, и со стоном
    Совокуплялась на виду,
    И все глядела, как с укором,
    Ну почему, мол, не иду

    Я третьим к ним... Оцепеневши,
    Смотрел я, затаивши дух...
    Все кончилось. Собрали вещи...
    Уходят... И услышал вдруг-

    Ты извини, конечно, парень-
    Сказала, платье теребя-
    Я виновата... Как в угаре...
    Вся возбудилась... От тебя...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487031
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 20.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Серго Сокольник - [ 2014.10.20 00:52 ]
    Беспилотник
    Беспилотник

    Беспилотник кружит, беспилотник...
    Взгляд суровый, как око грозы.
    Беспристрастный такой и холодный,
    Весь рельеф разложив на азы,

    Безучастный к страданью и боли,
    Как размеренный звездный предел,
    Выявляя падение воли,
    Все заметил. Учел. Улетел...

    Тихий связи канал. Стонет ветер...
    Вызвал бурю. И бурей накрыл.
    Или- не доложил. Не заметил...
    Тихо в мире. Не вызвал... Простил.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530181
    рубрика: Лирика
    дата поступления 15.10.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Серго Сокольник - [ 2014.10.13 01:05 ]
    Молотовский коктейль любви (16+)
    Молотовский коктейль любви ( 16+ )

    Рушится прошлое на площадях.
    Рушится, рушится все в головах.
    Ночи пронизаны снежною мглою...
    Мы в эту ночь не замерзнем с тобою.
    Сладковозвышенно в мир влюблены,
    Видим вдвоем Революции сны.

    Здесь, в уголке потаенных желаний,
    Мы отогреемся в неге слияний.
    Родина время нам даст отдохнуть,
    Просто согреться любовью чуть-чуть...
    В жажде любовной измята постель...
    "Молотовский" изготовим "коктейль"...

    Этот рецепт в совершенстве познали.
    Кровь площадей в свое тело впитали.
    В жажде познанья вхожу я в тебя,
    В ушко желанья шепчу я, любя -
    Рушится прошлое на площадях,
    Кружится, кружится мед в головах...

    Родине нашей сейчас мы поможем.
    Ингредиенты смешаем, умножим
    Страсть первобытную с дрожью сольем,
    Трепетом наши тела обовьем,
    Девичью гордость сольем с униженьем
    Поз утонченных.. Глубоких вхождений...

    Этой энергии темная сила
    В сладкой истоме нас соединила...
    Мы отогреемся, мы отдохнем,
    И леденеющий мир подожжем!!!
    Рушится прошлое на площадях...
    Кружится счастье у нас в головах...



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475024
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 26.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  34. Серго Сокольник - [ 2014.10.13 00:37 ]
    Нудистка (16+)
    Нудистка (16+)

    Оголена дівчина, вигнувши спинку,
    Стоіть по коліна в воді,
    А море ласкаве, за хвилькою хвилька,
    Змива на пісочку сліди...

    Оголеність дівчини, ніжно-цнотлива,
    Приваблює погляд людей,
    І поза її, соромливо-грайлива,
    І зваба маленьких грудей,

    І ніжки стрункі, і оголеність лона,
    На спину волоссячко впало....
    Неначе скорившись одвічним законам
    Природа шедевр написала....

    Стоїть і милується з власного тіла.
    Всим видом показує, що
    Лиш морю та сонцю віддатись хотіла б-
    Юначе, тобі- ні за що!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470340
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 05.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2014.07.31 00:12 ]
    Чистотою голубить краса...
    Після спеки прийшла прохолода,
    Вітерець повіває легкий,
    Мов Стрибожої майво руки –
    Насолода, яка насолода.

    Хвиль озерних безшумне вібрато,
    Наче вимите скло – небеса,
    Чистотою голубить краса…
    Чи на долю іще нарікати?!

    Як же хочеться жити, любити,
    Цілувати пташину малу,
    Що радіє земному теплу
    І злітає, мов сонцем умита!

    30.07.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (14)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2014.07.30 01:06 ]
    Видіння-відчуття
    Де коси пахучі лугів
    Погладжує вітер ласкаво,
    Де сонячний промінь зігрів
    Гілки верховіть величавих –

    Ласкаве Дажбоже тепло
    На озеро впало росою…
    І серце моє розцвіло
    Лілеєю в нім золотою.

    29.07.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (22)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2014.07.24 23:21 ]
    Літній пейзаж
    Супиться вечір. Брови кущисті
    Дряпають ніби хмари важкі.
    Ну а стрижі на «піано» у листі
    Нотами вже просвердлили дірки.

    Сонце, мов фарою, сліпить зіниці,
    Зменшується у крапку малу.
    Промінь прощально вдаряє імлу -
    Сяють дерева, неначе жар-птиці.

    24.07.7522 р. (Від Трипілля)(2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (12)


  38. Валерій Хмельницький - [ 2014.07.17 11:17 ]
    Красуні-ескулапи (поетична пародія)
    Добре тим, у кого добре все:
    Молодим, здоровим і багатим.
    Захворів – тоді таки не те,
    А старому – хоч тікай із хати

    І біжи до лікаря мерщій,
    Звісно, якщо грошей маєш трохи,
    А як ні – жалійся чи жалій -
    Бо не допоможуть «ах»-и й «ох»-и.

    Так і я: до шпи́талю заліг,
    Ліків прихопивши два пакети,
    По аптеках ледь не збивши ніг -
    «Краще я купив би пістолета

    І застрелився!.. А що, хіба не так?!.
    Хворому до смерті вікувати?..», -
    Подумки грішив я, неборак,
    В лікарняній лежачи палаті.

    Але тут заходить медсестра
    Із стрункими довгими ногами -
    Ніби скинув я свої літа,
    В голові заграли ноти й гами!..

    А за нею лікарка ввійшла
    І мені – немов сяйнуло в очі!
    Аж до пояса текла її коса,
    Вигинався ніжно стан дівочий.

    До краси такої я не звик:
    Задививсь в озера ясно-сині
    І утратив мову – бо язик
    Пересох і вперся в піднебіння.

    Сіла поряд, мовить щось… Та де!..
    Та ж у вухах - як напхали вати!..
    За зап’ястя узяла мене –
    Хоче пульс, напевно, рахувати.

    Скаче серце - вискочить з грудей!
    Я хіба на цьому світі, Боже?
    Молодий напевно ще, ачей!
    Ой, штрикну́ло… У ребро чи крижі?

    Хоче тиск поміряти – а я
    Не у змозі поміняти позу.
    Нахилилась ближче - а-я-яй! -
    Відвести я погляд не у змозі…

    Не згадаю навіть, як пішла…
    Я тоді свідомість, певно, втратив...
    Не в лікарню я потрапив - в рай
    Чарівних красунь та ескулапів…


    17.07.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (6) | "Ярослав Чорногуз Лікарці"


  39. Олена Кіс - [ 2014.07.04 00:12 ]
    Мотиви Чорногорії І
    Співає море
    оду сонцю
    теплом

    безодні, парус
    висне млосно –
    огром

    тривоги і надії,
    сплітає день
    нитки –

    пливти, палати
    чи втопити
    думки?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (8)


  40. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.24 19:20 ]
    Дорогою до світла
    Білий метелик дає в подарунок
    Голуба чорного, сумнів і страх.
    Наче коханця нечистий цілунок
    Чорною кицькою в білих устах.

    Чи не краса його срібними крильцями
    Струсить пилок по дорозі до свіч?
    Лет його Ангел незримими кільцями
    Спинить і тихо поверне у ніч.

    28.07.2011р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (8)


  41. Анонім Я Саландяк - [ 2014.06.12 17:49 ]
    Недружній шарж «Чао Вітя!»
    чао вітя-тя-тя-тя…
    і хоч ти втік туди,
    де лиш ведмеді бурі…
    і думаєш, що там життя
    без біди…

    та ми дістанемось, зажди,
    і до твоєї шкури…

    12.06.2014 р.

    Худ. Я Саландяк – композиція «Чао Вітя!» (фотошоп).



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  42. Олександр Обрій - [ 2014.06.12 12:47 ]
    Поза межею
    Цей захід сонця - політкоректний,
    Терплячий воїн - у небі сокіл,
    Лелека білий, - політ карети, -
    Летить вальяжно, хоч невисо́ко.

    На небосхилі тасьма́ срібляста -
    Літак до висі пришпорив нитку,
    Мов ткач натхненний, із тисяч бла́стул
    На тлі блакиті її він виткав.

    А вітер тіні з ланів здирає :
    Хмарки́ - мов плями з боків корови,
    Чистіш не стануть стежки до раю -
    Всевишній веган не їсть скоромне.

    Укриту зе́лом, лісів колибу
    Згинають низько штормів ґирли́ґи,
    Де автор дива? Який кулібін?
    Його легені поза релігій,

    І хто б узрів, як
    Гаї дрижали,
    Коли голубив їх Сонця по́сох, -
    Відчув би:
    О́бшар - поза́ державним,
    Поза́ догматів, межею по́за.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  43. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.09 12:07 ]
    Протистояння
    Чи не купуєш багатствами світськими
    Того, Симоне, що є у Христа?
    Час позмітає і маски, і відстані.
    Зайве спаде, якщо віра не та.

    Хрест золотий із розп"яттям чи варто нам
    Передрібнити у жменю монет?
    Стали удвох між небесною вартою
    Очі ув очі -- король і поет.

    09.07.2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (8)


  44. Богдан Манюк - [ 2014.05.31 15:00 ]
    *****
    Заштрихований дозем
    і чарка по кругу,
    наболіле у ближнього – мотуз цупкий,
    мозаїчно зображені кимось недуги
    не розсиплеш розміреним жестом руки.

    Дивогляди заблудлі – за світлом, за світом,
    ще вільготні, а вже як обтята коса,
    і сумирні очища та китиці літа
    хтось художницьким оком
    в пітьмі написав.

    І доспівано вечір замріяно, стиха,
    і проміння від неба - сердечно у жмут.
    Кожен вибрав собі
    у вечірніх рельєфах
    недожите іще
    між одвічних полуд.

    2014р
    Художник Володимир Федорчук. Яйце-рельєф «Кохання»



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (22)


  45. Богдан Манюк - [ 2014.05.04 13:35 ]
    Етюд про тебе, рідну
    Оланцюжена Сходом, тікаєш на Захід, прописала майбутнє на стрічках коси. Розфасовані ворогом охи і ахи відхили, почерпнувши з води та роси. Не повернеш. Ітимеш надалі сакрально – серце в розвідку боєм, на таці – калач. Від сусідки - примари із казки-ґуральні - в камуфляжах, бинтах, голяком – антураж! Доганяють, хапають за плечі запекло, а найнижчий – за горло… Кістлява рука… І шепочуть на небі: тепліше вже… тепло, а тобі не упасти б якось на витках. Мати б линву від Бога, бо крівця в болоті, ще й рогачкою бруд, що несла за поріг,
    й мироточить дорога
    Небесної сотні,
    відчуваючи знову
    наступних
    своїх.

    2014р.
    Художник Ярослав Саландяк



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (12)


  46. Анонім Я Саландяк - [ 2014.05.03 06:19 ]
    Оптимістичне прочитання...
    Женя Бурштинова

    ***
    Час розповитий.
    Зріють сліди.
    Зернятко з колоса
    Рветься увись
    До мети.
    ***
    Стигла самотність.
    Короткі гудки.
    Берегом дотику
    Шепчуть вуста:
    "Полюби".
    ***
    Світ збожеволів.
    Споловіли роки.
    Зболені руки

    Вимолюють краплю
    Води.
    20.09.2011

    худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп)



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (7)


  47. Валерій Хмельницький - [ 2014.05.02 12:24 ]
    трохи еротики (КСПЛ-15)
    еротично оголені шпилі дахів
    трохи нижче стоять колонади
    де оголені повністю де лиш напів
    дах тримають атланти а далі

    еротично просториться арка "ввійшов"
    означає вона тріумфальна
    і у небо врізаються шпилі церков
    еротично-фалічно-сакральні

    еротично ховаються лиш оком кинь
    між деревами мавки для виду
    еротично в ріці я купаюсь і кінь
    червоніє за мене зі встиду


    02.05.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6) | "Наталя Бичок Еротично оголені шпилі дахів... "


  48. Богдан Манюк - [ 2014.04.26 14:55 ]
    Желехолет
    Захотілось на небо на сьоме -
    і намарно тягнулась рука…
    Щоб помітили інколи комин,
    треба віхоть сухої соломи
    і прощальний етюд сірника.

    Відшукати б ґонзоль на горищі
    і не дати спочити руці,
    доки ґринджею ґалиці хижі
    із душі на ґорголя і вище
    не полізуть у різні кінці.

    Затанцюєш тоді як ґанджело,
    коли щезнуть вони назавжди,
    і святі, перейшовши оселю,
    в ґалаґані для грішного хмелю
    приготують від Бога плоди.

    І тоді, наче в казці веселій,
    що на ґанжах вирощує рай,
    понесе тебе в сьоме ґерґеля,
    у якої позичиш розкрилля,
    висоти й незникаючих сяйв.

    2014р

    Примітка
    Ґонзоль – брязкальце.
    Ґринджа - сніг з дощем.
    Ґалиця – чорна гадюка.
    Ґорґоля – сук.
    Ґанджело – дзиґа.
    Ґалаґан - мідний казан.
    Ґанж – недолік.
    Ґергеля – велика гуска.

    Художник Ярослав Саландяк



    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (18)


  49. Анонім Я Саландяк - [ 2014.04.12 11:36 ]
    нло
    А узяти збороти, здолати…
    (особистісне)

    …хоч намарне то є
    крокування твоє
    крізь чорнії діри
    до чорної віри…
    Бо твоє навпростець
    враз зійде нанівець
    на сіре
    тло.
    І думаєш, апріорі:
    мандрівець білий,
    немов е-не-ло,
    що несе манірно
    на чорнеє поле
    білосніжне зело?!.

    Ти ішов би ще й досі,
    та понурий зануда філософ
    поміж власну нудьгу та дрімоту
    для усіх розтлумачив байдужо,
    мовляв чорне – то сіре достоту,
    але дуже і дуже, і дуже…
    І найбільше, що зможеш, -
    обмінятись у фейспантеоні
    навзаєм кольоровими фото,
    де ти білий на сірому фоні
    чорного квадрата.

    05. 04. 2014 р.
    Худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп).


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  50. Оллі Олі - [ 2014.04.07 22:37 ]
    *****
    Яскравий весняний ранок встає,
    І ти прокидаєшся – Сонце моє!
    Голублю тебе, пригортаю до себе,
    І знов розумію – не можу без тебе!

    2012 р.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   14