ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.08.15 07:04
Серпня вічний почет
Нами добре знаний -
Прохолодні ночі
Та густі тумани.
Поруділі трави
І нудьга осіння, -
Це все серпня справи,
Це його уміння.

Ольга Садкова
2026.08.14 22:59
Дощі й дощі. Тріщить загата.
Ллє прямовисно і навскіс.
Береза вкотре, пелехата,
не ладна розчесати кіс.

Кущі розвихрились бузкові,
півонії втрачають стрій.
А хмари знов напоготові

хома дідим
2026.08.14 18:37
погода що міняється настійно
привносить чи скасовує
натхнення
так ніби чим би
не кардіограма
що відбивається у першім-
ліпшім тексті
гадається про серце невгамовне

Юрій Лазірко
2026.08.14 17:29
my holy land
stays on two ancient whales
and
the third one
is a nomad-dolphin
runs on a blackened star
as far
as someone makes a wish

Борис Костиря
2026.08.14 13:29
Крізь сиву хмару світить сонце,
Мов пробивається з-за ґрат,
І зазирає до віконця,
Неначе гноблений Сократ.
Воно важливе щось промовить
Крізь огорожу тлустих хмар,
Крізь тлум, репресії і мори,
Крізь заборони від нездар.

В Горова Леся
2026.08.14 12:49
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому.

Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо

Володимир Мацуцький
2026.08.14 12:03
Вірю в майбутнє моєї країни,
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.

Тетяна Левицька
2026.08.14 11:15
Плетусь зажурена з «Сільпо»
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро —
До моря плину,
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,

Ірина Вовк
2026.08.14 11:05
Битва за Фароський міст: кохання на руїнах світу Генеральний штурм Ганімеда почався на світанку, коли море навколо Фароського маяка покрилося сотнями єгипетських човнів. Новий командувач кинув у бій усе. Битва на вузькому молу перетворилася на кривав

Вячеслав Руденко
2026.08.14 10:52
Що ви, керманичі кпину?
Що, реквізити курні?
Хто з вас ще вірить в людину,
Хто ляже поруч в труні?-

-Ми і смерекові голки,
-Ми і молюски глибин,
Як марципанові вовки

Віктор Кучерук
2026.08.14 07:29
Зникають сни приємні завжди
З досвітнім заспівом півнів,
Бо потім більше негаразди
Повсюди бачаться мені.
Бо далі - швидкості шалені
Та люди радісні й сумні, -
І щире прагнення щоденне
Земного щастя не у сні.

Артур Курдіновський
2026.08.14 04:58
Нещирість професійно тисне руку
Та непомітно крутить карамболь.
У серце заповзає, мов зміюка,
Вичікуючи, вправно грає роль.

Маскується у тиші та у криках,
Постійно грає світло й позитив.
Нещирість - різна та багатолика,

Артур Сіренко
2026.08.13 23:50
Сього дивного і вітряного року-приблуди я вирішив відвідати зачаровані Маркізькі острови (не відпочити, ні, бути, мислити, творити – ця місцина саме для цього, особливо Нуку-Хіва). Я ціную нетутешні Маркізи за прозору атмосферу споглядання, неземний спокі

Ольга Садкова
2026.08.13 22:52
Уже весна, радіти б треба,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.

Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,

хома дідим
2026.08.13 18:59
тобі поезія та пафос
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?

Тетяна Левицька
2026.08.13 18:16
Не даруй лілові
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.

Євген Федчук
2026.08.13 15:42
Нашу тягу до свободи нічим не зламати,
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с

Борис Костиря
2026.08.13 13:19
Яскраве сонячне проміння.
Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.

Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,

Ірина Вовк
2026.08.13 09:38
Зрада під покровом ночі: Смерть полководця Ахілла Поки римляни святкували перемогу над спрагою, у таборі єгиптян, що розкинувся в західній частині міста, зріла зовсім інша отрута – отрута амбіцій та зради. У наметі полководця Ахілла панувала задуха. С

Віктор Кучерук
2026.08.13 06:31
В серпні, наче квіточка,
Усихає літечко
І радіти ніколи
Дітворі канікулам, -
Літа вічна кривдниця
Осінь швидко близиться.
13.08.26

Ольга Садкова
2026.08.12 22:40
Надія була висока, як зірка,
і гаряча, як вогонь.

Падала довго, а впавши,
лишила по собі пляму згарища.
Згодом ця пляма ще більше почорніла
і поглибилася.
А потім наповнилася водою.

хома дідим
2026.08.12 20:25
ось папір
на нім лежать рядки
обіцяють щось
чи спонукають
ось вікно
за ним висять зірки
час піднятись
ще долити чаю

Борис Костиря
2026.08.12 13:14
Він вичікував слушну нагоду,
Щоб до неї колись підійти,
Подолавши непевність, погорду,
Перешкоди до тої мети.
Він чекав дорогу нагороду,
А одержав плоди пустоти.

Слушний час забарився, спізнився.

Вячеслав Руденко
2026.08.12 12:05
Серед листків обвислих,
У горах вод сухих,
У ручаях ребристих ,
Між клоунів німих
І коників з підскоком,
Яких несе в імлу
Крізь попелище світле,
У невідому гру,

Ірина Вовк
2026.08.12 10:15
Рада у таборі єгиптян: Гірка вода Брухейона Тим часом на іншому кінці Александрії, у розкішному наметі з єгипетського льону та леопардових шкур, полководець Ахілл проводив військову раду. Навколо низького столу з бронзовою картою міста стояли його най

С М
2026.08.12 09:09
Живав мужичок
Старенький пеньок
Собі у Монреалі
Дружина, дитина
І дім, і машина
І донька-тінейджер
У блузці тонкій
Любила погуляти

Віктор Кучерук
2026.08.12 07:10
Серпень маком обсипає
Обрядові короваї,
І медами він частує
Споконвіку нас не всує,
Бо до захисту готова
Наша нація бідова
В час, коли ведуть нестерпно
Москалі себе у серпні.

Ольга Садкова
2026.08.11 22:41
Ось і добіг зимопис крапки.
А далі що? Нова глава.
Уже зібрались біля кладки
від сну розбуркані слова,

щоб перейти до березоля,
в дзвінкі узятись голоси,
здійнятись піснею над полем

хома дідим
2026.08.11 19:32
як не потрапити
на посилання на діснея
не баґ як то говорять
але фіча
через портали
чи інакші двері
метаморфічні телеологічні
ніхто нікого не запрошує

Артур Курдіновський
2026.08.11 16:39
Повторюйся в моїм житті рефреном,
Карбуйся недописаним рядком!
Лишайся почуттям палким, шаленим,
Скажи, що ти - реальна, не фантом!

У вигаданім світі не боюся
Пройти крізь чергу монотонних днів.
Торкнись мене волоссям світло-русим,

Олена Побийголод
2026.08.11 16:08
Станіслав Рибалкін (1935-1995, з 1970 – мешканець України)

Палали стяги маково:
Дев’яте травня.
Старенька п’яно плакала
про щось прадавнє.

Тягнула зі стаканчика

Володимир Бойко
2026.08.11 14:34
Лягає смуток, як туман,
На спорожнілі виднокраї
Затих веселий балаган –
В оазу двері зачиняють.

Холодний потяг марноти
Відходить в далеч невеселу,
Аби безвтратно перейти

Борис Костиря
2026.08.11 12:58
Нарешті випав сніг.
Небесна нагорода.
У хаосі доріг
Згубилася порода.

Цей сніг, немов слова,
Які всі зачекались.
Надія ледь жива

Вячеслав Руденко
2026.08.11 10:47
Упевнившись, що досить довгих рим,
Що хибні почуття, як кучері масні,
Змиваючи вночі з обличчя грим,
Заледве оминувши дні пісні,

Воно співатиме журливіше ніж хрущ,
Чи крила кажанів,чи… спраглий неофіт,
Як напівтіло!- неспалимий кущ -

Віктор Кучерук
2026.08.11 06:55
Серпень кошик наповняє
Багатющим урожаєм, -
Уродили доокола
Груші, сливи, як ніколи,
А на яблунях гіллястих
Погляд губиться від щастя,
І язик одразу терпне,
Як врожай збираю в серпні.

Ірина Вовк
2026.08.11 05:59
Роздмухане полум’я у серці диктатора Коли сонце схилилося до заходу, зафарбувавши Александрійську гавань у колір запеченої крові, Цезар зачинився у своєму похідному кабінеті – колишній особистій бібліотеці Птолемея Авлета, батька Клеопатри. Тут, на ві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Олександр Гора - [ 2013.06.28 12:09 ]
    Зерно
    Все людство в зерні Духа
    Належить до різних планет,
    Хоча і знаходяться на Землі,
    На одній із станцій своїх ...
    Є шлях землі і шлях крил,
    розберися і відміряй.
    Велике відчуття крил,
    Коли піски замітають слід.
    Коли ім'я Храму вимовлено буде,
    Тоді настане зображення Духа.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Гора - [ 2013.06.12 22:19 ]
    Яке ж млосне очікування ...
    Яке ж млосне очікування ...
    О, чудова Троянда!
    Перебіг річки моїх думок
    Торкається скель пишноти
    Скали твого мовчання.
    Ймовірно, це ніч вкрила
    Покривалами німоти
    Чарівні вуста любові ...
    Нехай тиша тобі співає
    Про благословення нашої зустрічі.
    Було чутно мені голос у тиші:
    "Хочу вірити любий мій...
    Лише тобі ... "
    І раптом, на зірковому небокраї,
    Як вогнi салюту,
    Проявився напис:
    "Вірю, душею люблю!"
    І в диханні ніжності
    Моє серце проспівало:
    Трояндо Щастя..! Чекаю ...
    Яке ж млосне очікування ...
    I як же чарівно прочувати:
    "Cинку, я тебе люблю!"


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  3. Олександр Гора - [ 2013.06.11 00:55 ]
    А у нас...
    А у нас мрячить дощик ...
    Піснею ніжності з серця ...
    Я кличу Тебе ...
    Ти лети мій голубе ...
    Вище - за хмари ...
    Там голубка мила ...
    Що серцю наймиліше...
    Сонечком зігріта вона...
    Лікувальне зілля жадає...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Олександр Гора - [ 2013.06.05 00:54 ]
    Кожен cам...
    Кожен cам творить свою долю.
    У недiленьку раненько
    Хором дзвони дзвонять,
    Парком молодії пари, як голуби,
    Любов'ю плетені ходять ...
    Творці - творять своє життя,
    Жертви - скаржаться ...
    Твори, але не скарги!
    Світ такий, яким ти його створюєш.
    Будують твою реальність -
    Твої думки і слова...
    Ти - автор своєї картини Світу,
    І за неї відповідальність - твоя.
    А якщо тобі
    Не подобається твоя картина,
    Сам намалюй будь-яку іншу - ту,
    Яка тобі подобається ...
    Таким чином, ти робиш Вибір.
    ...Кожен сам творить свою долю.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Олександр Гора - [ 2013.06.03 10:41 ]
    ***
    В'ється любові незгублена мить,
    Як невидима крихітка дива Таїни...
    Ти далеко i поряд, серце так затріпотіло ...
    Безтурботно мчить по волошковому роздоллi
    Схарапуджене, моє білогриве,
    На вольнодухому коні - дитинства диво!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Володимир Сірий - [ 2013.05.30 22:10 ]
    В океані лісу
    В океані лісу
    Плавають могутні дуби,
    Широкими тінями
    Ковтають планктон квіток…

    Гольфстрім просіки
    Омиває англію сосняку,
    І в дзиґарики шишкові грає…

    У вóла вирв
    Ховаються восьминогами
    Тернові корчі…

    Перлини суниць
    Із долоньок галяв
    Зазивають своїх шукачів…

    У лозових кошах
    Вирушають грибники
    Мандрувати світами…

    Опускайтесь на спід океану, -
    Ще кисню в балонах багато,
    Утішайтесь оздобою дна,
    Поки пнями дельфіни не стали…

    30.05.13


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  7. Олександр Гора - [ 2013.05.29 14:51 ]
    Слухаю...
    Слухаю Тишу Моєї улюбленої Гори.
    Ніжну пісню джерела ...,
    Листя шепіт у лісі ....
    Співає симфонія дощу ...,
    Обіймає вітер за плечі
    Безкрайні бархани пустелі ...
    Земля - любов Моя,
    У Тобі панує Божественна Сила!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Олександр Гора - [ 2013.05.27 17:10 ]
    Гора Батька
    Я жив - як вітер: він перестає дути - і є
    Тільки нескінченна прозорість повітря всюди.
    Так і серде духовне: якщо політ-медитація
    Зупиняється - тобто є тільки Світло Любові - Божественне Світло,
    Яке перебуває в Спокої - Радості.
    ... Гора Отця, так звуть Мене.
    Імен у Мене було багато ..., не раз Я приходив на Землю ...
    Я став Будинком для всіх, хто шукали Мене,
    Я став Отцем для всіх, хто любили Мене,
    І йшли в Мене. Я став Тим, Хто занурює в Себе.
    Відчуй Мої Руки і на них - землі Мої: степи, ліси, озера ...,
    І летючих над ними вершників Життя.
    Все це жило в Мені століття за століттям, за роком рік,
    І Я вбирав досягаючих - у Себе.
    - Як Ти живеш зараз, кому допомагаєш?
    - Як Я живу - ти бачиш: з безмежних глибин
    Виходячи Великою Горою любові,
    Я відкриваю Безмежне Світло - людям Землі!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (6)


  9. Олександр Гора - [ 2013.05.21 18:59 ]
    очi душi
    води думок
    як ріка
    річка тече
    переливаючись і брязкаючи
    біля струмка
    пам'ятаю
    вперше
    глибину очей Журавки побачив я
    а в небі
    сяють зірки
    але
    яскравіше зірок
    твої очі
    такі
    тільки у любові
    пронизують простір
    насолода побачить
    як земний небокрай
    зірницею спалахнув
    приємна дивина
    незвичайні...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Олександр Гора - [ 2013.05.15 23:18 ]
    Невеста
    Нарядившись в платье белое,
    Сирень под окнами цветёт.
    И как невеста непорочная.
    Жениха всё ждёт и ждёт .
    А он в дороге задержался...
    Залюбовавшись розою,
    Вдыхая чудный аромат,
    В Любви ей признавался прозою .
    И закрутилось...Понеслось ...
    Незабудки , хризантемы , лилии...
    В жизни так уж повелось ,
    Всех называл он - милая !
    А скромная сирень всё ждёт,
    Фатой прикрыта седина.
    Нарядившись в платье белое,
    Всё под окнами цветёт одна ..


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Гора - [ 2013.05.11 04:37 ]
    Доля
    Доля змерзла, у віконце постукала,
    Хустина на плечах студенiла.
    В очах Її слезіночка тремтіла,
    Але в серці крижаному Любов - жива!
    І люб'язно я двері гостинно відкрила,
    До палаючого каміну підвела.
    Укутавши в ковдру, Долю в крісло посадила.
    Гарячого теплом у змерзлі долоні подала.
    Вона довiрою, відпивши з келиха напій,
    Раптом стрепенулася, серцем ожила.
    Так, лід розтанув і настала відлига...
    Посмiхнулося жiноче -
    Любов в Душі навіки розцвіла!
    Наповнює красою добробут життя.
    За доброту мені Гостя побажала:
    Любові взаємної, щастя і тепла.
    На довгі роки подругою стала,
    Пригорнувшись до плеча
    Серцево прошепотiла - Доля...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Олександр Гора - [ 2013.05.05 18:52 ]
    Великдень
    Пасхальна звучить мелодія
    Диханням любові парафіян серця
    В час Великодня
    Крилами пелюсток лунають дзвони
    Син Божий Воскрес!
    Зорiють свічки
    МолитвА до Небес
    І душа до океану злетіла
    Вслухайся ...
    Серця орган в басах стихає
    Але відчуття
    Зберігаються
    Енергія думки по октавах проходить
    Вібрує і зростає знову
    Радiсно проникає в серце твоє
    Воно кришталевої чистоти
    Як води джерел Святої Русі
    Горить в полум'ї Світла
    Единотвого легіня Любові
    Відчуваєш - Христос Воскрес!
    Запитуй
    Що тобі робити - як бути?
    Так здійсниться Твоє таємне і святе
    Бо Серце відповідь знає
    Відає воно - просто серцем Свiт любити!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Олександр Гора - [ 2013.05.05 18:47 ]
    Визнання душі

    Боже милосердний на могутнім небосводі!
    моя душа полонянка Твоєї любові-щаслива і вільна
    Твоя ніжна любов - Милiсть без міри
    зробила мою душу ще чистішой і світлішой
    співом радіють уста мої
    та серце моє
    яке Ти врятував!
    дякую за посланий мені подарунок з небес
    це яскрава мить - Життя
    Великдень _ Воскресіння
    де жаркі сонячні промені
    ліплять чарівні і казкові візерунки щастя
    зі світла і тіні
    де в хмарах купається веселка
    і білі кораблі пливуть по синьому небу
    перетворюються в нічній тиші зірки
    i місяць з красунею Луною
    танцюють вальс по Чумацькому Шляху
    де Твої очі
    дивляться в мої із захопленням
    А вітерець пестить обличчя
    краплі дощу пахнуть трояндами
    відкриваючи свої почуття
    своє серце і свою душу - відкрила себе
    iншу - нову
    cмішну
    цікаву
    веселу
    де дивним чином наче розтанув лід страху
    перетворившись на джерело чистої Любові
    з яскравим внутрішнім світом
    мрію закриваючи очі
    я відчуваю Твоє дихання
    биття серця
    тепло сильних рук
    обіймають мене
    Твій оксамитовий голос
    дивним чином відводить в нескінченність Всесвіту
    за велінням серця - роблю крок
    дозволяю собі знайти новий сенс - Шлях Любові
    вірю - читаючи мої зізнання
    на Твоєму обличчі грає відверта
    радісна і мудра посмішка
    Надія дає крила моїй мрії
    Істинне бажання обов'язково здійсниться
    зустрівши Любов - ніжно обійму
    щаслива і вільна - з Богом в серці.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Олександр Гора - [ 2013.05.03 08:42 ]
    Єдиний
    я дозволяю собі цю слабкість - Любов
    моя нiжність шовковистих крил
    в Твоїй силі любий
    і Твоїх руках моє серце
    маленьке
    тремливе і живе
    важливість від розчулення
    захвату
    бажання
    і щастя від того
    чим наповнена душа
    воно веде до боротьби зі своїми ж почуттями
    Із присмаком буднiв і болю
    із грамом трутизни
    загадковi почуття відкривають казковi двері
    за якими може перебувати розчарування
    і тільки ми вирішуємо
    тримаючи ключик від щастя в руці
    відкрити
    чи ні...
    ми маємо право бути тут і зараз
    це наш перепустка - у Вічність!
    Любов - це як квиток
    який нам дано придбати
    по дорозі життя
    несучи кожен свою валiзу
    і якщо мiй тягар стане легше
    я швидше прийду до омріяного
    Єдиного - Улюбленого
    потрібно тільки дозволити собі
    не озиратися
    а йти в перед
    до Істини
    слухаючи своє Серце.
    я Тебе кохаю
    мiй найдорожчий - Єдиний!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  15. Олександр Гора - [ 2013.04.26 01:28 ]
    Море
    Без единого шороха ветерка
    Вечером море спокойно.
    Дыханием тишины укрыты земные просторы.
    И в этом чувстве ласково тону,
    Как восхитительно там одиночество!
    Встречаешься, общаешься, дружишь,
    А потом понимаешь, что любишь - бесконечно...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Олександр Гора - [ 2013.04.25 07:24 ]
    Душа
    Душа - Загадка, вона, як крихке скло ...
    Така чиста - як пелюстка ромашки,
    У ній лілії цвітуть ніжно ніжно,
    І літають птахи, метелики, комашки ...
    Душа - ранима як бажання.
    В озерах вод глибоких...
    Якщо прозорі наші подумки ,
    Наче води джерело
    З долею ми в хованки не граємо,
    Друзів наших серця
    В ній жаданним Раєм.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Гора - [ 2013.04.23 21:25 ]
    Вiн поряд
    Мій друже.,
    Я пливу крізь пил віків,
    І клавіш спалених мною мостів,
    До ранкового променя...
    Але, я не прошу пробачення...
    Молитвою Богові шану - вдячний Йому
    Знайшовши те, чого заслуговую.
    Спалахом в небесах
    Осяянно невинності дах...
    Увійду в свої надра - глибокосочисті світи,
    В них - Земля, що запрагла родючости.
    Споконвіку нема там провини,
    Де в любовi злились половини...
    Наповнюю чашу грудей Милосердя
    Припливом Його незліченних дарів,
    Щоб вилити їх в океан світів ...
    Ось йду крізь пил доріг,
    Не спалюючи останній міст...
    Подорожую рікою по життю,
    І за глеєм туману - ранком,
    Вічності промінь обов'язково зустріну.
    Мiй День Народження - посміхнуся Щастю!
    I, наче води розталі,
    Життєдайнoсти Рай обійму...
    Друже, коли дійдеш - до крайньої межі,
    Про Його муки пригадай,
    Він поряд завжди -Той,
    Кому ти не байдужий.
    Його страждання і за тебе, друже.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Василь Роман - [ 2013.04.21 17:18 ]
    Аве, Львів Лева!

    Аве! Львів лева!
    …до ран вам, яничаре,
    Бермуди та Канари!
    так самогон в Миколи
    дунь умора!!!
    Париж - а сапсан літав,
    О дуб хитав - оман туман!
    Досить! а шило кололо… оль –оль…око!
    Лишатись? Одна мутна мова тих,
    будова тіл - нас!
    …пасажира парому нудило!
    ким? в нього маска тирана!
    кати дум, ребер, а чин я мав – народ…

    Авель вів ЛевА!


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  19. Олександр Гора - [ 2013.04.19 10:44 ]
    ***
    Коли ми поряд, як дiти...
    Все здається краще.
    Зараз я знаю, бо зрозумів -
    Нам бути судилося - разОм!..


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Юра Товмач - [ 2013.04.17 19:54 ]
    Гармонія


    Простір без межі і краю
    Доторкаю –аю-ою
    Час вмістилища із раю
    Розтуляю-яю-лляю
    З шовкопряда ореолом
    Морем, морем - океаном
    За світами із туману
    Шовковію-в –ію
    Променію й спопеляю
    Дію-ію в протидію
    Знаю-з нею-зігріваю
    Від арію-зрію-візувію
    Вибухаю-вибух-аю
    Нею –в-неї-я лілею
    Мить із миті вибираю
    Вічність з вічності стихії
    Діамантовії-її в тілі
    З лілії меланхолії
    Відчуваєш, знаєш і не знаєш
    Думку її наганяєш й знаєш
    Прозріваєш, осягаєш
    Мікромакрокосмонієш
    Ще серцеве рево поглинаєш
    В п’ятки серц опускаєш
    Інь і Янь і Янь у Їнь
    Вічлевість із вічності
    У вічність…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Юра Товмач - [ 2013.04.12 08:59 ]
    Обкладинка


    Пікантна, «чілі», лагідна
    Ти – хамелеон у монооправах
    Манірність твоя трьохвимірна
    А філософія життя в окалинах
    Бездоганну маєш ідеальність
    Ти - жорстка сентиментальність
    Суцільна картотека з утопії
    Ти - амазонка клоустрофобії
    Ти пізня постмодерністка
    Заслана псевдоатеїстка
    Ти витончена словорубка
    Ти філка, а може ж і фобка…


    Рейтинги: Народний 5.25 (0) | "Майстерень" 5.25 (0)
    Прокоментувати:


  22. Юра Товмач - [ 2013.04.10 07:18 ]
    Наснилась


    Притулилися лиця у снах полуничних
    З морозива губи кусаю твоїм я міжряддям
    Доторком плеса тендітних думок я невинних
    Зомліваю тебе у стернах осоту з кохання

    Крила піднялись у мить опустившись
    Зі швидкістю світла відірвалась землі
    В плеяді галактик моя діва з’явилась
    В телескоп розглядаю я зорі твої

    Твій зоряний промінь мене осліпив
    І вічність в душі немов оселилась
    Яріє субстанцію, і тіло ліпив
    Летючою в сні ти сьогодні наснилась

    Струменем дощ, рябіє коромисло
    Павутина огорнула нас в лещатах перини
    Мабу’дь то снігами у квітні пороблено
    Мабу’дь то з колисок заметілі дитини


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Олександр Гора - [ 2013.04.09 03:10 ]
    Сказочный сон...
    Струится из сердца любовь, как большая река
    И в небесах Луна говорит со звездою.
    «Она тебя любит!» — шепчут мне облака,-
    «И будет вечно с тобою.»
    Мы сок пожеланий в бокалы нальем,
    Мы счастливы здесь, с тобою вдвоем,
    Купаемся в радости и любви,
    Глаза от счастья сияют твои.
    Прошлое кануло в небыль, его не осталось,
    На весеннем лугу ты собираешь цветы.
    Радостью ласково мне улыбаясь...
    Может мне все это снится?
    Поцелуй, будто сказочный сон...
    Нас не вино пьянит, а счастье!
    Сердца поют как птицы - в унисон!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:04 ]
    Скальпель то є зброя?





    Онде-де, то – вони?
    дикуни?
    та ні,
    то зоря’ небес
    зірка наша рятівна
    Одна Єдина
    Наша Медицина
    Вона - то є Ти!!!
    а
    ще - вони...
    з давніх тих давен
    і повсяк час
    думає
    за
    нас,
    й
    за тих,
    хто думати не хоче...
    сам собі не допоможе
    недолугою рукою
    відчиня
    це
    немовля світів
    науки
    і
    кладе собі
    на руки
    піцу в майонезі
    із тієї
    піцерії
    дороговказ
    до хіміотерапії
    чи може
    фітотерапії
    чи все ж
    імунотерапії
    алеж,
    масаж...
    то
    не
    міраж,
    а
    лиш
    спланований
    і
    організований
    фото антураж
    світлини
    тієї
    спини
    і
    талії
    із давньої Анталії
    мудреців
    тії
    науки
    Авіцен та Гіпократ
    Зачинателі,
    Мужі!
    в руки взяли
    ті
    ножі!
    різати
    й
    колоти стали
    дозу
    для наркозу
    щоб
    мовляв
    не так боліло
    ай-я-я-ай!
    чули струм
    той
    зойків
    але
    терпіло…
    мусило,
    пожити трішки ще хотіло…
    час далебі не стояв...
    мовляв
    схаменіться
    й за голову візьміться!
    поміркуйте й зацініть
    ви ноу-хау
    Скальпель?
    а…
    Амосов?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:10 ]
    Моя ти бабо


    Посадив тебе я біля себе
    Милуючись красою
    Обливав кору водою
    Наливалася росою
    Безвільні помахи вустами
    Піднімали вії й опускали
    Свавільні постріли очима
    Поїли копоті в туманах
    Невинні витівки думками
    Полонили й здобували миті
    Нагнітали і ховали кпини
    У твоїх очах блакиті
    Інтрига набувала ностальгії
    У спогадах безвинних
    Пора по зимньому кипіла
    У пристрастях осінніх
    Тебе спіткала доля з снігу
    Бабою стояла із мітлою
    Ти пошепки кричала іншим
    Танцюючи вальс Бостона
    Тебе усі хотіли
    Запросити на світанні
    Зустріти разом сонце
    Яке сходить зпозарання
    Тебе хтів я й хочу
    Теж я запросити
    Бабо
    Снігова ти бабо
    Зустріти захід сонця
    У ліжку вздовж віконця
    Бабо ти моя сніжна леді
    Ти вигадка зимова
    В тебе німб і крила
    Леді - бабо моя ти сніжна королево
    Обійняти міцно й полонити тісно
    Щоб зігріти…
    Зігрів тебе я моя ти бабо із кришталя
    Не знав я що тепло то просто жах для тебе
    Нагрілась і розтала
    На очах
    Тепере вода ти тала
    Пропала баба
    Моя ти бабо
    З снігу
    Моя ти сніжна бабо
    Моя ти леді...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:58 ]
    Розмова


    Привіт!
    Привіт!
    Як ти?
    Гаразд, а ти?
    Як ти!
    А ще,
    Хтів запитати?
    Питай!
    Чому ти?
    Тому!
    Гаразд, але ще
    Хтів сказати?
    Кажи!
    Скільки всього,
    Отого неземного
    Твойого,
    А’ле,
    Не знаю що й сказати!
    То не кажи!
    Гарно поговорили!
    Говорили!
    Мабудь краще помовчати?
    Мовчи!
    Ну то я мабудь пішов?
    Іди!
    Ну, то йду!
    Та йди!
    Ну, все – пішов…
    Стій! Зачекай – не йди!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:13 ]
    А- ь


    Знак
    Літери
    Книжки.
    Книнегарні
    А ще книгарні
    Протоптані стежки
    Ти - недоперечитана
    І недоперепрограмована
    Твоя історія недорозказана
    Незапланована і незаангажована
    Пролистую ці тво’ї огоголені сторі’нки
    Жую і пережовую у тебе смажені я грінки
    Ти є вікіпедія - розхрістана моя ти енциклопедія


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:12 ]
    Присниться ж таке
    Навіщо лізти в чужу історію
    Невже своєї ми не маємо

    Навіщо забивати баки пропагандою
    Невже цього ми всі бажаємо

    Навіщо бадлятись в чужій білизні
    Невже цього усим вам хочеться

    Навіщо ми героїв власних забуваємо
    Невже не схилим голови в пошані ми

    Навіщо піддаємось провокаціям
    Невже не маєм власного ми бачення

    Навіщо часто поступатися
    Невже нам байдуже

    Навіщо лізти іншим у кишені
    Невже за це руки’ не відрубаємо

    Навіщо ми самі себе плюндруємо
    Невже самооцінка так занижена

    Навіщо в хаті ворога тримаємо
    Невже ми вигнати його не зможемо

    Навіщо садомаза нам у раді
    Невже заміни ми не знайдемо

    Навіщо ми своє чужим вважаємо
    Невже ми просто так усе залишемо

    Навіщо у ярмі до цих пір ми ходимо
    Невже кайдани не розірвемо

    Навіщо свою землю гнобимо
    Невже ми як ті справжні гобліни

    Навіщо це всим нам
    Навіщо і невже
    Цю дрібноту ми не здолаємо


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:33 ]
    Кінопанорама
    ПОВНОМЕТРАЖНЕ КІНО І

    Легендарний всесвіт має сво’ї легені
    Здавалось, завдяки цьому ніби існує
    То все є так метафізично й оманливо
    Не сприймаючи насправді головного
    Де його справжня істина, - де вона?

    ПОВНОМЕТРАЖНЕ КІНО ІІ

    Земля -вона теж не обділена пафосом
    Вдихаючи ультрафіолет сонцестояння
    В межах державності, створенні етносу
    Лиш пестощі одвічного протистояння

    ДОКУМЕНТАЛЬНЕ КІНО

    Спрага правди - напитись хочеться юрби
    Облиш перенасичення життєвих поглядів
    Кинь нефритове каміння у свічадо бездни
    Наберися мужності зірвати маски з лиця землі

    КОРОТКОМЕТРАЖНЕ КІНО

    Двигун затих, лобове - струмочки Київ-зливи
    Онде-де росте калина - перестиглі ягоди
    І, втамували спрагу, кольором перестиглої води


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:54 ]
    Чай з пелюсток
    Якби я мав право обирати
    Я став би…
    Запашним бузковим чаєм
    Я кричав би…
    Наливай ти ме’не –наливай
    Я змочив би твої губи
    Пелюстка'ми фіолету
    Я створив би з себе
    Над-людину
    В ту хвилину - водянію
    І течу, лечу, тремчу
    Леденію, солодію
    На твоїх губах я карамель
    Із туті –фруті
    На твоїх зубах я твій ірис
    Із кипарису і нарцису
    Я мікс – я містер «Х»
    Що бузовіє
    Від довгих шпи'льок
    На твоїх ванільних ніжках
    Мліє, тліє, пітьмяніє й дотліває
    Все – я, зітлів
    Жаром на твоїм розігрітім тілі
    Від га'рячі тепла
    Фіто-чаю - із бузка…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:22 ]
    Ти це сказала
    Поцілунок - то є твій мені дарунок, вперше я відчув твойого язика

    Ти була тоді собою, ніжилася мною - смакувала й очі свої закривала

    Твоє тіло тоді від холоду все мліло, злива нас лякала, таки прогнала

    Ліхтарики над мо́стом нас ховали, небесні капельки з нас злітали

    Цей перший вечір тішився над нашими холодними і синіми вустами

    Ти стояла мокра вся переді мною і благала гріти, можливо і кляла’…

    Можливо хтіла чаю чи шоколяду, байдуже, аби лишень гарячого!

    Я би все віддав, але тоді лише діставав ріжок морозива, покрите інієм

    Воно було солодким до істерики твоєї, яка лилася зливою на мене…

    І все ж ми вилізли на гору, і все ж ти це сказала: о-у ти мій гуру…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:38 ]
    Твої парфуми
    Сонцестояння твоїх парфум
    У моїх прошарках гортані
    Вимкнуло весь розум

    І лиш дволикий медіум
    Тобою вибраних світів
    Вийшов з надр наркозу

    Що той світ то все не то
    Гляне та сльоза на дно
    Тіло ж зіткане з глюкози

    Вийняв кісточку з ребра
    Що тобі судилась
    Розітління із моралі
    Ти є та - що народилась

    Змій спокусник у очах
    Діамантовим кільцем на шиї
    Яблуко дає тобі
    «Надкуси, притулись вустами»

    Яблуня потекла по тілу
    Сік - зеленої отрути

    В моїх очах куліса ожила
    А парфюмер - внадміру

    Надто, надто близько я стояв
    Я, не встояв – я, впав
    Від того’ - твого' парфюма


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:20 ]
    Про Очі
    Вони-

    суцільна за’гадка для нас…

    То є

    боги

    міжгалактично-аеродинамічних

    харизматиків

    у

    сенсі віри

    та

    довіри

    у

    пізнанні

    метеоритних спалахів

    в

    люстерках

    наших душ…

    Так - це вони

    знов ті самі -

    опівдні карі,

    а

    спозарання чорні…

    Але, цього разу’ - нові’

    й такі -

    мов нічна’ та сажа,

    яка веде

    по місячним алеям

    мі’ста сонного

    та монотонного

    де -

    всі давно уже

    літають

    по лабіринтам

    нічних

    головоломок

    й

    пристрасним тунелям…

    де -

    хтивим наміром

    когось бажають

    вбезтямі

    й -

    крізь призму пальців

    наближають…

    в транквілізатор сну…

    Вони -

    мінятись мають здатність…

    Сьогодні добрі

    після вчора проявляють наглість…

    Байдужість ввічливо

    встромляють

    у спину

    біополя…

    Як енергетичний той вампір

    із давнього Акропо’ля…

    Вони -

    вмить колір поміняли

    І

    обрели

    блакить небесних далей

    Вони -

    мов ластівки за коршуном літають

    й

    вполювати хочуть…

    і заклювати

    янтарним спалахом

    безкрайої блакиті…

    І

    саме з тієї миті

    сповідь наростає з відтінком

    пристрасних деталей

    обплітаючи

    і

    проникаючи

    в

    комірчину твоїх фантазій

    в яких

    ці небеса - десь там

    на переломі океану й обрію морської хвилі

    створюють ілюзію

    всього

    що

    додає людської

    насолоди

    в

    їх емоціях

    спянілих від вина кохання

    плоті

    квінтесенції

    від вибухового бажання розірватись

    в насолоді

    з

    тими

    хто в польоті

    пізнання

    цих

    звилин розуму людського…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:01 ]
    Лабрадор
    Поруч неї
    Йому не потрібно бути іншим
    Поруч неї
    Йому не потрібно бути багатим чи бідним
    Поруч неї
    Йому не потрібно ганятися за славою
    Йому кинути кістку і в нього буде радості через край
    Їй навіть не потрібно
    Проявляти свою небайдужість
    Він буде суцільною взаємністю
    І
    Його легко приручити
    Він з насолодою буде їсти з її рук
    Якщо ти будеш в грозу сама
    Він буде завжди поруч
    Він буде твоїм надійним охоронцем
    Віддаючи своє останнє тепло
    Її натяки
    Він розуміє з півслова
    Він подарує тобі свою вічність
    Проживе тобою безкінечність
    Засинаючи тобою…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Самотня Птаха - [ 2013.03.21 20:02 ]
    В тобі
    Зникаючи
    Розчиняюся
    В тобі
    Напевне даремно
    Світ клином зійшовся на твоїх очах
    Таких невимовно байдужих
    І рідних
    Як світанок
    Як Сонце
    Котрому нема діла
    До комах і до мене
    Життя це хвороба матерії


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.08) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  36. Шон Маклех - [ 2013.02.22 10:58 ]
    Дикi гуси
    Вітер з океану
    Холодним віскі
    У мій дірявий келих.
    Роса на траві
    Як сльози Ірландії –
    Старої вдови.
    Біля білого каменю
    Якому поклонялися
    Люди мого клану,
    Тінь мертвого короля Кормака*
    Загубила мішок з туманом.
    Отож ми і журимось
    Збираючи з того туману росу**…
    Країна холодних каменів
    Країна сумних пісень
    Країна п’янкого вересу
    Країна гордих королів
    Країна червоної охри
    Країна…
    Де ти?

    Примітки:
    * - мається на увазі Кормак макАрт (Cormac macAirt) (204 – 244) – верховний король Ірландії, онук короля Конна Сто Битв (Conn Cetchathach) (116 – 136).
    ** - натяк на давню ірландську пісню «Роса туману», яка стала гімном ІРА.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (3)


  37. Сліпий Собака - [ 2013.02.11 21:36 ]
    vis-à-vis

    анігіляція еротроцитів,
    рвуться волокна...
    цвіт вишні...
    метелик покидає кокон..

    цятка на крилі,
    я був нею ...,
    так з першим криком,
    народилася ідея..

    загадка - загорнута в таємницю
    і захована в скриню..
    все це давить в скроню...
    хімія - сором з кров'ю..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Олександр Козинець - [ 2013.01.25 21:14 ]
    Міні
    Мінілюди у мінімаркетах
    Купують мінімум з необхідного.
    І все за мінімальними цінами
    На свій прожитковий мінімум.
    Мріють про мінівени,
    Радіють в житті мінізмінам,
    Хочуть, щоб їх цінували,
    А не оцінювали, як мінімум.
    Дівчина в міні-спідниці
    Тримає за руку хлопця.
    Вона вдома йому робить міні…
    Хоча в нього думки про максимум.
    Люди у мінімаркетах
    Кладуть собі в міні-кошики
    Мінімум свого щастя
    Й максимум з непотрібного…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  39. Ксенія Завальнюк - [ 2013.01.04 15:59 ]
    Шизофренія
    Шизофренія

    Ти порушуєш мій спокій
    граючи голосно
    струнами своєї блядської душі.
    Ти заважаєш мені спати -
    шкрябаєш болісно
    встромляючи свої нагострені ножі.

    Я кажу, що дуже байдуже,
    а ти не йдеш
    ховаючи у пам'яті якісь думки.
    Проганяю тебе навіть не знаючи,
    а ти живеш,
    розпускаючи про себе плітки.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Ксенія Завальнюк - [ 2013.01.04 15:21 ]
    Шизофренія
    Шизофренія

    Ти порушуєш мій спокій
    граючи голосно
    струнами своєї блядської душі.
    Ти заважаєш мені спати -
    шкрябаєш болісно
    встромляючи свої нагострені ножі.

    Я кажу, що дуже байдуже,
    а ти не йдеш
    ховаючи у пам'яті якісь думки.
    Проганяю тебе навіть не знаючи,
    а ти живеш,
    розпускаючи про себе плітки.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Тетяна Роса - [ 2012.11.28 22:10 ]
    Віщунка
    І ходити тобі по лезу гострому ногами босими,
    із грудниною, на усі чотири боки розчахнутою,
    бо серце палаюче не відає ні шляху іншого, ні засобу,
    бо доля не дає на те ні ради, ні вибору...
    Молох побіля правиці твоєї скрадатиметься,
    офіри жадаючи.
    Очі його у душу тобі вдивлятимуться порожниною,
    бо відатиме кров аїдова про зброю твою невидиму,
    за промінь місяця невагомішу,
    за сіль у рані болючішу.

    А жити тобі у світі жалості удаваної та двоєдушної,
    бо з усіх жалоб ієреміада по собі є найцукровішою,
    у світі, що воліє не пам’ятати про праву щоку,
    зате про «око за око» ніколи не забуває.
    І заходитимуть у розверсту душу усі бажаючі,
    не переймаючись чистотою ходи своєї,
    бо на те твоє серце і палає,
    аби біля нього грілися,
    на те його оселю і відчинено,
    щоб заходили.

    Лишатимуть гостювальники сліди свої,
    малі і великі, бажані і небажані,
    осяйні, наче дитяча усмішка,
    і темні, як зіниці Мороку,
    бо принесені вони з течії бігучої,
    розмаїтої у суті плину свого,
    з життя скороминущого,
    дивного єдністю міцності та вразливості.
    І тобі вирішувати,
    розум чи серце годувати тими відбитками.

    Єдину осторогу для тебе маю:
    як забудеш живити серце своє жагуче,
    стануть слова твої кажанами гострозубими,
    що вкриють тебе замість одягу,
    аби тілами своїми сірими
    таїти справжність твою.
    Та, зачувши дзвони сполоху,
    здійматимуться вони угору,
    І, з вереском пронизливим навколо шугаючи,
    відкриватимуть очам спустіле твоє міжребер’я.

    А невгамовне полум’я осереддя твого
    завжди проситиме поживи свіжої,
    але перегодуєш його –
    і сягне воно аж до розуму,
    і зробляться твої думки магмою киплячою,
    готовою спопелити усякого,
    хто всупереч тобі стане.
    І обернешся ти змією отруйною,
    мамбою чорною, на безборонних полюючу,
    аби вдовольнити серце своє - жертовник Молоха.
    ***
    Тож не проси мене видаляти заваду із горла твого,
    жалами слів у грудях її стезю тобі випікаючи,
    бо не було на горі Елеонській праведника,
    котрому належало камінь кинути.
    Інші - мені не указ.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  42. Ірина Вихрущ - [ 2012.10.26 23:12 ]
    Ми всі зачинались у поїздах
    Ми всі зачинались у поїздах.
    Спочатку вистоювали у небесних чергах -
    Купували маму. Верхня бокова біля туалету
    Була гуляща, та все ж комусь перепадала.
    На ній головним було вижити. І народитись
    У термін, зазначений у білеті.

    Із потягів залізних бездушних тіл
    Ми виходили на світ: малі, крикливі
    І плакали від різкої свіжості в легенях,
    Від кольоровості світу, від бряжчання у вухах.

    Ми любили народжуватись із поїздів влітку.
    Тоді, виштовхуючись назовні із залізної утроби,
    Ми загортались у махровий рушник неба.
    І було тепло.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (10)


  43. Аліна Олійник - [ 2012.10.22 22:56 ]
    Осінь
    Я - просто осінь,
    що так обережно
    підбирає акорди бабиного літа…
    Я - лише надія,
    котра, заслухавшись мажорним звучанням,
    так довго тішиться теплом домінантових тризвуків,
    так щиро відлунює позолотою вересневого усміху,
    Я та, що мріє …
    не минати пришвидшено
    в мінорну реальність перших морозних ранків.
    Я просто небо, яке…
    падає в обійми
    жовто гарячого листя і відверто оголених каштанів.

    2012 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  44. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.10.05 07:08 ]
    Половодье
    Мы дети Сонца!
    Его огоньки превращаются
    В пожар священного огня,
    Пылающего в нас
    Как желание Бога
    Любить и быть любимыми!
    Нет нужды
    Сдерживать половодье любви.
    Пусть сердца омоются
    Родниковыми водами...
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Наталя Чепурко - [ 2012.10.02 22:25 ]
    Несметные посмертные богатства.
    Мой милый заявил,
    Что он- сын Тота,
    Он- Настрадамус,
    А еще- Исус!
    И с высоты
    Орлиного полета
    Он прививает мне
    Богемный вкус:
    "Ты станешь скоро
    Сказачно богатой-
    Иди, слепая,
    По моим следам.
    И лишь тогда...
    В страданьях умирая,
    Получишь блага
    К скрещенным ногам!"


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  46. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.09.30 18:31 ]
    Самоотречение
    ...Отец наш, не Моя воля, но
    Твоя да будет...
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Наталя Чепурко - [ 2012.09.29 09:25 ]
    "Серцеїд" або "Притча про любов".
    Любов постукала у серце...
    ТУК-ТУК! ТУК-ТУК! ТУК-ТУК!

    А серце ти не відчинив,
    Бо так боявся закохатись,
    Бо ти ідеєю волів
    Над цілим світом потішатись!

    І так зробилась порожнеча
    Всередині твойого тіла:
    Душа кохатися хотіла-
    Та на журбу була приречена.

    Та небезпечна хвора рана
    У соціальних мутних сітях
    Шукала донорів до ранку,
    Щоб загасить своє свербіття.

    Але душа не вдовольнялась
    Бо то дешеве спілкування!
    Отак...уникнувши зізнання,
    Душа самотньою лишалась...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  48. Х Ґалаґан - [ 2012.09.29 00:27 ]
    *280912*
    окуляри з чорною оправою
    і Ви сама така собі сова
    чи бачив Вас я без окулярів
    та Шопенгауера
    напевно ні

    я зізнаюсь
    сповідально чесно
    скажу Вам в очі що
    Ви амбівалентна

    часом буваєте черства
    і навіть суха як Гобі

    а часом куди гірше
    в мене катастрофічний шок
    Ви трансформуєтесь
    в запліснявіле стерво
    і бачить Бог це жах

    але ж
    коли були Ви ще заміжня
    коли товкли свій
    яблучний пиріг
    у Вас була якась та ніжність
    куди
    чому
    пішла вона від Вас

    Ґалаґан, 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  49. Х Ґалаґан - [ 2012.09.23 22:03 ]
    *160912*
    сьогодні осінь відпустила кігті
    гострі
    підфарбувала їх під сніг
    а потім стало відчутно більше
    злості
    і навіть само осіннє пасмурніло
    небо
    я шкандибаю калюжами узбіччя
    переді мною - караван авто
    я так хотів поглянути ув вічі
    але де ж люди?
    капелюх пальто
    пальто пальто

    Ґалаґан, 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  50. Х Ґалаґан - [ 2012.09.23 22:27 ]
    *200912*
    цілий день ллє дощ
    і темрява бароко
    калюжами капкани дощ
    і хвилі по калюжах
    узбіччями каштани дощ
    і небо перламутропавутина
    цілий день ллє дощ
    парасольки мокро
    калюжами каштани ти
    узбіччями капкани дощ
    і небо в павутині перламутру

    Ґалаґан, 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4