ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.06.18 14:21
Лютує сіре небо грозове.
Живуть під ним приборкані міщани.
Безпосередність малюка Жерве
Зустрілася з підступністю Вальжана.

Знов заглушають Божу благодать
Реальності приземлені куплети.
Нічого не змінилося. Дзвенять

Володимир Бойко
2026.06.18 12:57
Ми зійшлися, щоб множився рід,
Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.

Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -

Борис Костиря
2026.06.18 11:59
А кого я знайду на забутій стежині?
Може, Будду, а може, в лахмітті Христа.
Чи Конфуція в давній, старій одежині.
Ця стежина - пролог до нового хреста.

На зарослій і вкритій снігами стежині
Відшукаю забуті, затихлі слова,
Що сховались колись у зел

Володимир Ляшкевич
2026.06.18 10:15
Кінець! Я все колишнє перезрів.
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.

Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не повернути до юрми,

Віктор Кучерук
2026.06.18 08:09
Вовк почув від Лиса вість,
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Непокареним петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми

Мар'ян Кіхно
2026.06.18 03:59
Поганий правнуче!
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,

Олена Побийголод
2026.06.17 22:45
Борис Скорбін (1904-1972; народився й провів молодість в Україні)

Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.

    Наш паровозе, мчи притьма,

хома дідим
2026.06.17 21:35
неминучість намагається
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно

Олег Герман
2026.06.17 20:26
Я брав круті пороги без вагань,
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.

Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети

Артур Сіренко
2026.06.17 13:46
У день сонцестояння,
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:

Борис Костиря
2026.06.17 12:04
Мені часу, напевно, ніколи не стане.
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.

Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,

Вячеслав Руденко
2026.06.17 09:34
Чумацький шлях як ніч ,як сон
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,

Тетяна Левицька
2026.06.17 09:11
Безпорадний погляд,
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.

Віктор Кучерук
2026.06.17 07:36
На столі смачний сніданок
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсянки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.

Мар'ян Кіхно
2026.06.17 04:21
Учора на потьмареному небі
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.

П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.

Артур Курдіновський
2026.06.17 01:55
Ці вечори лишаються моїми,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.

Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,

Артур Сіренко
2026.06.17 00:09
Вусаті норовисті кентаври
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,

С М
2026.06.16 22:20
віє вітер, крізь холодну зливу
вгорі же сніг, вірогідно, сніг
те ж обличчя, на віконнім склі
неспішна ніч. та ж неспішна ніч

шум незнайомців, байдужий моїм думкам
ще один буремний день на порозі
я тим живу, щоб нам лежать удвох без тям

хома дідим
2026.06.16 21:42
усякі наші танці
у пам’яті далекій
і румба і сіртакі
чи трохи джітербеґ
усі мої прозріння
давалися нелегко
кого за руку брав я
і де вони тепер

Іван Потьомкін
2026.06.16 21:18
Тротуар в позолоті –
Квітне жовта акація.
Біла травень відкрила,
А сестрі випав червень.
Дерева без борні
Віддають одне одному
Небесами призначену чергу...
Нам би вчитись і вчитись

Борис Костиря
2026.06.16 11:56
Нарешті я нормально висплюсь
За сотні років на землі.
Проступить правда, наче листя.
Прийдуть далекі кораблі.
Примірю я слова на виріст,
Долаючи нові щаблі.

Нарешті правда переможе,

Іван Веселий
2026.06.16 11:54
Зранку у неділю, в першій,
я розплющив очі
від морзянки в мої двері.
Двійка тамагочі,
просто з "Вартової Вежі",
глянцеві-лискучі
простягнули від Єгови
звіщення страшнючі.

Тетяна Левицька
2026.06.16 10:44
Дрони круками вгорі —
смерть жахну несли на крилах.
В небі, у нічній порі,
від пальби зоря ятрилась.

Гуркотіло навкруги,
та незламна Україна
боронила береги:

Віктор Кучерук
2026.06.16 06:33
Тато швидко на лопатки
Укладає сина спатки,
А матуся на бочечок
Мостить лагідно малечу
І наспівує годину
Колискову пісню сину.
16.06.26

Володимир Бойко
2026.06.16 02:09
Кому мало територій на землі – під землею доберуть скільки треба. Низькі люди полюбляють балачки про високі матерії. Моральне безсилля зазвичай компенсують демонстрацією фізичної сили. Можна втратити геть усе, але злоба і заздрість залишаються

хома дідим
2026.06.15 20:37
розваж мене чимось небесний зодчий
немає тут розваг земних
сьогодні
знаю ми несхожі
ти понад хмарами а я оце на дні
я вірував у вітер
вітер віяв
збираючи ужинки там і сям

Борис Костиря
2026.06.15 13:25
Я розхлюпую час, ніби воду вечірню.
Я розхлюпую спокій, мов стріли часів.
Я іду до порожньої в лісі молільні
У хоралі пророчих і злих голосів.

Я розхлюпую розум, розхлюпую мудрість.
І любов розлітається, ніби вода.
Я розхлюпую біль і задавнену мук

Вячеслав Руденко
2026.06.15 10:42
Про виделки з мельхіору
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.

Олександр Сушко
2026.06.15 09:44
Колобки натхнення в павутині сірій,
Вирвизуб окатий сонечко жує.
Ген, за виднокраєм, білосніжний ирій
Я вже там думками, поміж юних єв.

А вони гарячі! А вони жагучі!
Кожна - квітка-ружа! Удихнеш - пропав.
Після них усоте головою з кручі

Віктор Кучерук
2026.06.15 08:00
Мов сторожа зла за бранцем,
Пси метнулися за зайцем
І позбавили свободи
Гризуна в кінці городу,
Хоч пустився той щодуху
Із морковкою за вухом...
15.06.26

Тетяна Левицька
2026.06.15 06:14
Птах сумний на горобині
повертає в дійсність.
Ні, не зрадив, не покинув —
відійшов у вічність.

Чи подумати могла я,
що біда проклята,
наче круків хижа зграя,

М Менянин
2026.06.14 23:13
Не маєтки паперові,
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.

В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:

Іван Потьомкін
2026.06.14 21:55
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?

хома дідим
2026.06.14 20:11
іще на хвилину дитинство городом недостигаючих полуниць · строго зелений нечервоніючий аґрус усе дозволяється їсти навіть не миючи · старий холодильник кавказ із характерною залізною ручкою що в одноруких бандитів тільки стирчить не догори а додолу · херн

Євген Федчук
2026.06.14 19:27
Ще прізвищ в давнину не існувало,
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з

Борис Костиря
2026.06.14 17:29
Так сонце смажить невідступно
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.

Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Любов Долик - [ 2014.10.22 15:32 ]
    Осінь
    Ця осінь – як любов,
    печальна і прекрасна,
    як час для молитов,
    як незбагненність щастя.

    Молитви золоті
    шурхочуть під ногами,
    як тисячі життів
    у вирії – над нами.

    Іще не листопад -
    а вигіркли отави.
    І небу так болять
    землі пекельні справи.


    17.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (16)


  2. Наталя Мазур - [ 2014.10.21 22:21 ]
    Кіборги
    Ця війна змінила багатьох,
    Ця війна змінила Україну.
    Кіборги. Донецьк. Аеропорт,
    Що перетворився на руїну.

    Трупний запах, порох і вогонь,
    Смерть приносять гради, міни, танки.
    Піт із чорних, випалених скронь…
    Глина, гільзи, попіл і уламки…

    Та стоять:
    Дев`ятий, Ворон, Гном,
    Абрикос, Богема, Маршал, Цезарь…
    А над ними – небо полотном,
    А у них життя на вістрі леза.

    То чиїсь батьки, брати, сини
    З Харкова, із Києва, зі Львова.
    Шахтарі, таксисти… В час війни
    Кіборгами стали тимчасово.

    Каска, бронник, берці, автомат,
    Друг надійний, що прикриє спину.
    Доброволець, патріот, солдат,
    Наш Герой і гордість України!

    21.10.2014р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (16)


  3. Любов Долик - [ 2014.10.21 16:00 ]
    Галактика Осені
    Сяють галактики яблунь
    у космосі
    осені.
    Листя пливе ...кометами
    золотохвостими.
    Срібні ракети-авта
    креслять
    орбіти.
    Я без скафандра
    хочу
    в осінь летіти...

    17.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (14)


  4. Олександр Олехо - [ 2014.10.21 12:59 ]
    Ти знаєш, що таке війна?
    Ти знаєш, що таке війна?
    Не приведи, не треба, друже.
    Це тричі проклята карга.
    Її принади – плем’я суче.

    Це кров і піт, коли без сил,
    коли надія утікає,
    а привид смерті між могил
    для тебе спочиву шукає.

    Це очі вбитого бійця
    і жах стальними пазурами
    здирає шкіру із лиця,
    життя випалює вогнями.

    Це бруд і холод. Наче склеп –
    над головою шар накату.
    На сотні метрів – чорний степ
    від засівання залпів «Граду».

    А ще цигарка, що на двох.
    А ще плече і лікоть друга.
    І побажання, щоби здох
    великох…йлівський катюга.

    Ти знаєш, що таке війна?
    Не із книжок, з реалій яви?
    Не приведи… вона…вона
    зіркової не варта слави.

    Бо кожна слава – це герой,
    його оплакане безсмертя.
    Свіча горить – іде АТО,
    вбиває клин в живе осердя.

    21.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (12)


  5. Олександр Олехо - [ 2014.10.17 19:59 ]
    Повертайтесь живими...
    Повертайтесь живими, бо убиті мовчать.
    На вустах убієнних – слів гарячих печать.
    Хто розкаже про свято на цій грішній землі,
    де у кожного ката персональні вогні?
    Хто розкаже про розпач тих кривавих ночей,
    де засіяна нива болем тисяч людей?
    Хто розкаже про миті, що заповнили світ,
    де живі, ще не вбиті, шлють з екрану привіт?
    Хто розкаже про правду без табу-деліте,
    де помпезне і пишне є насправді пусте?
    Повертайтесь живими! Вас чекає рідня,
    сонце ясного неба, праця мирного дня.

    29.09.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (15)


  6. Любов Долик - [ 2014.10.14 16:10 ]
    Вічне
    Сяють галактики яблунь
    у космосі
    осені...

    14.10.2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (16)


  7. Ігор Шоха - [ 2014.10.14 13:12 ]
    Омофор нації
    Одні ізгої б’ють у тулумбаси.
    Історія дає урок на час...
    Все розчинилось у потоках часу,
    а що в осадку, – не питайте нас.

    Майбутня наша, суща і билинна –
    золочений і посивілий край.
    Стоїть на роздоріжжі Україна
    тай подумки звертається до сина:
    – А ти мене у серці пошукай.

    Не чують пісню вирослі синочки.
    Не добачають матір з висоти.
    Стоїть на кручі ненька-одиночка
    тай подумки звертається до дочки:
    – А ти порадь, куди мені іти.

    Просніться, діти. Відкривайте очі,
    куди веде осатаніла рать –
    у світло дня, а чи у темінь ночі?
    Чи нам і очевидне не під стать?

    Яка краса, яке земне багатство
    на кожній п’яді рідної землі,
    та скільки і біди, і святотатства
    нав'язують іще у лоні братства
    пани великі і пани малі.

    Усе, що суперечить Україні,
    потрібно з хати вимітати скрізь,
    де йде на користь рядовій людині
    всеукраїнський націоналізм.

    Якщо ми етнос, нація, держава,
    то час прийшов стояти до кінця
    за нашу волю, кожну спільну справу,
    яка єднає душі і серця.

    Одні ізгої б'ють у тулумбаси.
    Чи так було в історії колись,
    щоб яничарам не сказали, – брись, –
    як хоче Україна й цього разу?
    Все розчинилось у потоках часу,
    а що в осадку, – встань і подивись.

    Шикується і молодь по порядку,
    і барабани слухають діди.
    Щоб так було в історії завжди
    і щоб не стало на душі осадку, –
    під стяг УПА!
                        З Покровою!
                                               Іди.

    Жовто-блакитні, підняті на руки
    з червоно-чорним високо сплелись.
    Йде Україна по дзвінкому бруку
    тай подумки звертається до внуків:
    – А ви мене згадаєте колись?

                                  2013


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (7)


  8. Юрій Кисельов - [ 2014.10.13 02:13 ]
    Кацапам
    Пуйло ваш хутін. Ясно і дитині,
    Хто він такий і з чим його їдять,
    І те, що п’яна промосковська рать
    Витворює з народом нашим нині.

    Задумайтесь, кацапи (суки, гадь!!!) –
    Що ваші діти роблять в Україні.
    Чи їм знамена наші жовто-сині
    Поперек горла кісткою стоять?!

    Чи ви придурки, чи звичайне чмо? –
    А як іще вас називати? – Мо,
    Вам невтямки, і хата ваша з краю?

    У вибухах триклятої війни
    Вкраїнці гинуть. Ваші теж сини,
    Та тільки їм нема шляху до раю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (28)


  9. Любов Долик - [ 2014.10.12 13:28 ]
    Вчора
    Возила себе
    в осінь
    учора
    до небосхилу.
    Там буки летіли,
    граби – співали.
    І такі лагідні-
    лагідні
    трави…

    Слухала тишу вітру.
    Пила ясне гіркотіння
    жовтого-жовтого листу…
    Сосні
    притулилась
    в обійми.

    Кора у сосни –
    тепла
    стара сухенька долонька.
    Ось тут,
    на краєчку неба,
    дізналась,
    що я – її донька.


    11.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (24)


  10. Серго Сокольник - [ 2014.10.07 02:01 ]
    Коричнева пляма (сюрреалістична байка)
    Коричнева пляма (дуже сучасна сюрреалістична байка)

    Якось сімейка одна дуже мила
    Дачку під ключ в передмісті купила.
    Батько в міськраді провадив афери...
    Гроші водились в корупціонера.

    От вся сімейка за стіл посідала...
    Дивляться- Боже! На стелі зростала
    З кожною миттю коричнева пляма...
    Від переляку скінчалася мама.

    Що ж тут поробиш? ЇЇ поховали.
    Тільки за стіл опісля посідали-
    Пляма на стелі нова, як на грець!
    Батьку настав з переляку капець...

    Хлопчик- мажор залишився один.
    Як же то житиму?- думає він-
    З горя повішусь!- вірьовку узяв,
    Та й на горище поліз, бо ж як знав-

    Гак там на стелі міцнючий такий...
    З горя повіситись- шлях не важкий.
    Виліз, та чує- "мур-мур" у кутку.
    Глянув- картину побачив таку-

    Он на підлозі сидить кошеня.
    Там воно... пісяє... кожного дня...
    ..... ..... ..... .....

    Знаєм "гаранта" одного тепер,
    Що від яйця якось мало не вмер.
    Зведений згодом народом на пси,
    Втік, загубивши червоні труси.

    А на трусах тих коричневі плями...
    Так і пішов... до чортячої мами...
    То ж перед тим, як добряче злякатись,
    Може, сходи з кошеням... прогулятись?


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491066
    рубрика: Байка
    дата поступления 08.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Серго Сокольник - [ 2014.10.07 02:48 ]
    Балакучі хомяки (байка)
    Балакучі хомяки ( така собі цікава байка )

    У одній країні милій-
    Здогадайся сам, якій-
    На прилавках раз з"явились
    Балакучі хом"яки...
    Та такі ж іще драйвові-
    Що не скажеш, наче в сні-
    Все незмінно, слово в слово,
    Переказують мені...
    Невідомо, як це стало,
    Що слова у хом"яків
    Трансформуючись, міняли
    Те, що ти сказать хотів.
    Якось дивно відтворилось-
    З чиїсь легкої руки
    Мова хазяїв змінилась
    В виконанні хом"яків.
    Згодом- хочеш, чи не хочеш,
    А- скачи вже, бісів враже!-
    Хом"яки собі белькочуть
    Не своє, сусідське кажуть.
    А під ту сусідську мову,
    Що її не чуєш суть,
    Інші тихо-хом"яково
    Все несуть, несуть, несуть...
    Не помітили, як сало,
    Неприховане на горе,
    Під шумок перетягали
    До сусідів у комору.
    Поки гнати їх на весну
    Роздивилися, нажаль,
    З балачками перенесли
    До сусідів весь врожай.
    Врешті-решт, як роздивились,
    Почали до біса гнати-
    Повтікали до сусідів,
    Ще й грозяться покусати.
    ..... ..... ..... .....
    То ж до того, як ви спати
    Полягаєте на лавку,
    Перш сходіть порозглядати,
    Що з"явилось на прилавку.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490170
    рубрика: Байка
    дата поступления 04.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Любов Долик - [ 2014.10.07 00:33 ]
    Про любов
    Цей тихий вечір обійняв… хмарину!
    Вона, як жінка, стерпла від обіймів,
    така жива, така палка, нестримна,
    розплакалась від щастя…
    Чуєш, гримнув

    десь грім далекий, блискавка зійшла
    у запалі небесного кохання…
    І хмарка падає дощем… така імла
    прекрасна, ніжна, тиха й безталанна…

    Чи є від тої пристрасті хоч слід,
    на березі хвилястого узлісся?
    З лісів заплаканих так м’яко, наче кіт,
    туман ступає, гладить мокре листя.

    Довірся небу! З чорної пітьми.
    з гіркої і вологої задухи
    дощ народився!Хочеш? Ось, візьми
    краплину в руки – про любов послухай!

    06.2008


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (16)


  13. Любов Долик - [ 2014.10.06 21:55 ]
    Звичайний
    Цей чоловік присів у електричці
    тут, біля мене. Не казав ні слова.
    Спокійний і засмаглий, темнолиций.
    Коротка стрижка. Густо чорні брови.

    Йому розмов дорогою не треба.
    Присів. Проїхав. Мовчки тихо вийшов.
    Звичайний, як уся земля і небо.
    А ти про нього написала вірші.


    06.2008


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (19)


  14. Любов Долик - [ 2014.10.06 12:12 ]
    Зміїна шкіра
    Сплелися змії у тугий клубок.
    І не ворушаться, бо холодно тим зміям.
    Лежить чорнезне кодло тих думок,
    які я думати у відчаї посміла.

    Був довгий шлях. Я їх везла сюди –
    у дивний світ самотності німої.
    А тут – так людно. Люди – між людьми,
    і всі – самотні! Зимно!
    Я спиною
    холодночорною
    вбираю блиск очей,
    і балачки сторукі, стоязикі.
    Крізь чорне скло тонованих людей –
    повзу – та хто б зігрітися покликав?

    Тоді я вибухнула – в ніч!
    Висока ватра,
    крізь чорні жала
    гнала кров у жилах!
    Зміїна шкіра
    впала,
    як прокляття.
    І світ засяяв.
    Бо сама – змінилась.

    06.2008


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (4)


  15. Любов Долик - [ 2014.10.04 17:12 ]
    Гарбузи
    Руді десантники, хоробрі гарбузи,
    розсілися, немов вони – тузи,
    з усіх городів – у подвір’я і двори
    за тихої осінньої пори.

    І щирять пики – радісні, руді
    (засмага їхня – сонечком налита!)
    З’їдять їх люди – стануть молоді,
    щасливі будуть до нового літа!

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (6)


  16. Любов Долик - [ 2014.10.04 01:44 ]
    Руті Вітер
    «Made in Ukraine»

    1.
    Чому двоїтись стала Рута Вітер?
    «Made in Ukraine» співав «Зелене жито»

    Краса дівоча – ніжна і чудова,
    відьмацькі очі, пісня чорноброва.

    Тремтить душа, немов зіниця свічки –
    Лиш не загинь, дівчино невеличка!
    ( не впади)

    2
    Таку подвійність навіває дим,
    він дихає мені в лице зі сцени.

    Як страшно й добре
    бути молодим
    Ох, як це боляче,
    як гарно і даремно


    3
    Птахо сизокрила,
    не кохай так біло,
    не чаруйся світом
    журавлиних слів

    Той скрипаль не знає
    сонячного раю
    туги золотої –
    не тобі цей спів…


    ***

    Тобі
    не доведеться
    постаріти.
    Бо ти –
    весна і
    розкіш літа!
    Бо ти –
    навічно –
    Рута Вітер!


    06.2008


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (10)


  17. Любов Долик - [ 2014.10.03 22:10 ]
    Медові часи
    Густі і прозорі меди
    наливає осінь
    в цілющі
    і справжні такі
    сповідальні часи.
    Розкрилося небо.
    Дерева пішли на прощу...
    Себе віднайди,
    у землі попросивши сил.
    Бо тут, на землі,
    починається навіть небо
    і правди гіркої
    медові осінні річки.
    Шукаючи світло -
    згаси невситиме еґо,
    в медові часи -
    переплав
    у медові свічки...

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (14)


  18. Устимко Яна - [ 2014.10.01 13:07 ]
    час присипляти каміння
    черкни мені вересню кріпості білим пером
    пером золотим не питаючи в осені дозволу
    рятуй від безсилля недосвітів кінськими дозами
    бреши що(б) зі сходу смертельних надій не привозили
    на мій забинтований лжеперемир’ям перон

    черкни мені вересню залпами по глухоті
    і димом зайди під повіки як чиниш для вибраних
    хай в’їдливі сумніви у макрокосмос не вибродять
    хай серце прийме тимчасово до себе їх – вибраком
    хай думка затерпне й не вибухне до холодів


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  19. Любов Долик - [ 2014.09.29 17:10 ]
    Пастель
    Пошерхли соняхи коричневими снами,
    сумує в небі сивий чуб хмарин.
    Прожовклими і висохлими днями
    край вітру ми шукаємо причин –

    чому у вирій плине тепле літо,
    чому нема у неба більше сил?
    Маленьке сонце вивчилось ходити –
    і постарів блакитний небосхил.


    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (12)


  20. Любов Долик - [ 2014.09.25 17:38 ]
    Кіт пішов
    Пародія

    Кіт пішов. І не просить їсти.
    І кімната уже не та.
    І в його улюбленім кріслі,
    як у серці моїм, – пустота.

    Обступили, напевне, киці,
    тож емоції – через край!
    Кіт сусідський дістав по пиці,
    дико нявкнувши «Прощавай!»

    Не сховати любов за грати,
    хоч котяча – а все ж любов.
    Кіт не міг перед нею встояти.
    Кіт пішов, кіт пішов, кіт пішов…

    Тепла шерсть зігрівала долоні –
    скільки ж ніжності і тепла!
    А тепер – тільки біль у скронях:
    де ж та киця його завела?

    Я вже знаю, що далі буде:
    серенади такі гучні,
    ми живем у котячих Бермудах,
    тож сусідам – всю ніч пісні!

    Час не йде, а летить на конях.
    Скоро буде котячий рай!
    Кошеняток смугасто-чорних –
    вибирай собі, вибирай!

    19.09.2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (7)


  21. Доріана Любарт - [ 2014.09.24 22:07 ]
    Вкраїна - переможе!
    Чи ж ми одну війну пережили?
    Чи мало крові пролили за всю історію?
    Чи один раз нас друзі продали?
    Чи за свободу вмерти не готові ми?
    Чи ж не бороли ми в собі раба,
    Йдучи на смерть, щоб тільки не схилятися,
    Чи ж не триває наша боротьба,
    Щоб на своїй землі собою зоставатися?
    Нащадки сильних, сонячних богів,
    Ми – діти світла, арії, титани –
    Переживем сезон «градових» злив,
    І дати відсіч сил нам завжди стане!
    Нас бережуть і руни, і Христос,
    За нас – усе, що зветься справедливість!
    Нас не поглине відчай і хаос,
    Ми не чекаєм на ворожу милість!
    Ми – не раби. Тож гавкай, ниций пес!
    До вовка шавка кидатися може,
    От тільки вища воля у небес:
    Вовк не впаде! Вкраїна – переможе!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Ніна Марія - [ 2014.09.23 18:00 ]
    Завжди пишаюсь тим, що українка!
    Завжди пишаюсь тим, що українка!
    Що на прекрасній цій зросла землі,
    Де мова ллється, наче гра сопілки
    А як же на весні тут щебечуть солов’ї

    Я в ці краї закохана з дитинства
    У росяні ранкові спориші
    У цвіт калини в мами на причілку,
    Що до сих пір живе в моїй душі

    В ті мальви під вікном, такі рожеві,
    Що ранками всміхалися мені
    І ті дівочі мрії і надії,
    Які приходили до мене у вісні.

    А та розкіш кольорів багряно-жовтих,
    Що килимом стелилася до ніг,
    І відчуття ті, радісного щему,
    Коли переступала батьківський поріг

    Ти, Україно, найгарніша в світі!
    Тобою дихаю, тобою я живу
    І поки серце в грудях моїх б’ється
    Молитимусь за доленьку твою!

    20 травня 2014 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  23. Любов СЕРДУНИЧ - [ 2014.09.22 20:53 ]
    "Перед чистим аркушем"
    ПЕРЕД ЧИСТИМ АРКУШЕМ

    Мене – нема ще. Ані слів, ні зору –
    Нічого. Лиш… сумління ломота…
    Є зав'язь думки, місячно-прозора.
    Чуття пульсують, серце виліта.

    Цей аркуш п'ятитисячний – як перший.
    Стосотий біль, як вперше, проживу.
    Спішать слова, голодні і не пещені.
    Вони – ще безлад. Їх… ніяк не звуть.

    І слів нема. Та є чуття! І тільки.
    Колючі та уперті, мов… з ялин.
    Нема мене, ні думки й рими-втіхи.
    Лиш зав'язь-загадка. І біло-чистий лист.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Серго Сокольник - [ 2014.09.22 02:35 ]
    Байка про Гієну
    Одна Гієна- "Круть і верть",
    Підліш трусливого шакала,
    "Свята та божа", ніби смерть,
    Над тілом Лева завивала-

    О горе, горе! Як болить!-
    Не прислухАлись! Я ж казала-
    Не можна спротиву чинить-
    От бачите, що з Левом стало?

    Сидів би тихо у кущах-
    Не огризався на мисливців,
    Все б тамував у серці страх-
    Не згинув би. Живим лишився.

    У зоопарку б тихо жив,
    Поміж гієн й бридких шакалів.
    Всім посміховиськом служив,
    І пальці в нього всі б тикАли!..

    З бридкої пащі линув гній,
    Коли Гієна завивала.
    Заслухалась на власний вий...
    І тіло Лева розтерзала.
    ... ... ... ...
    Коли країна у вогні-
    Не слухай підлих "пацифістів".
    Борись на смерть. Скажи їм- НІ!!!
    Не слухай іх продажну пісню.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485551
    рубрика: Байка
    дата поступления 13.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  25. Устимко Яна - [ 2014.09.21 20:49 ]
    часи. чорна земля
    сіяли солдатами
    поміж лободи
    перший рік був латаним
    другий був худим
    а на третій ніч зійшла
    костомаха-ніч
    намолола борошна
    витопила піч
    піч вогнями гавкала
    кашляла на піл
    роздирала гаками
    дух порожніх сіл
    і зійшли солдатики
    замість лободи
    зрощені не знати ким
    темні як один
    лобода у засіках
    в язиках кукіль –
    луб’яні івасики
    родом нівідкіль


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  26. Валентина Попелюшка - [ 2014.09.21 15:03 ]
    З Днем Батька!
    Чи ми дорослі, чи маленькі, -
    Є дві опори у житті:
    Коханий тато, люба ненька...
    Вони для нас - немов святі.

    Матусям лагідним багато
    Віршів присвячено, пісень...
    А нині нам кого вітати?
    Це ж татусів святковий день.

    Немає кращої науки,
    Ніж тата приклад повсякчас.
    Його любов і сильні руки
    До неба підіймають нас.

    Не довго іноді до лиха,
    Що може діток збити з ніг...
    Суворість батька - то не примха -
    Від хибних кроків оберіг

    Якщо ж біда, не дай нам Боже,
    Він гідно прийме виклик цей,
    І захистити батько зможе
    Вітчизну, матір і дітей.

    Отож несіть не тільки в свято
    Йому любов, тепло своє
    І Богу дякуйте за тата,
    Бо не у кожного він є.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (8)


  27. Любов Долик - [ 2014.09.17 15:44 ]
    Підсумок
    І тільки біль породжує насправді
    ту істину, те світло, те знання,
    з якими ти збагнеш
    Господню правду
    і радість волі...
    Долю – навмання
    уже не пустиш
    попасом,
    у дебри.
    Ти маєш сонце!
    Сонце ж – у тобі!
    Мій Боже, Господи
    мій милостивий,
    добрий!

    Дай з болю
    вирости –
    у неба
    голубінь!

    13.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (12)


  28. Олександр Обрій - [ 2014.09.15 10:53 ]
    Вовку боятися - в Крим не ходить
    Вовку боятися - в Крим не ходить, -
    Ствердно при цьому кивне ваххабіт.
    Страхополохів не терпить доба,
    Вовку боятись - не йти на Донбас.

    Ствердно кивнуть і прибалт і абхаз -
    Вовка з обіймами братніми пхавсь,
    Тільки шкода - не оцінений він...
    Вовка краї обіймає нові.

    Скільки тебе не годуй, Вальдемар
    Ти на чужий заглядаєш димар,
    Час би тобі вгамувать апетит, -
    Пане, бери черевик на патик.

    Знову вдягнеш ти каптанець багатий,
    Тільки з проріхи посиплеться вата.
    Марно ти в шкурі овечій приходиш -
    Матимеш, Вовче, на дупу пригоди.

    Вовку терпіти - у Крим не ходить, -
    Хай до Аллаха кричить ваххабіт,
    Знищить нахабство сучасна доба,
    Вовку терпіти - не йти на Донбас.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  29. Олександр Олехо - [ 2014.09.14 09:04 ]
    Померла весна
    Ледве чутними тихими кроками
    Обережними хвилями-рухами
    Крізь тумани з ярами і хащами
    Хтось шукає померлу весну
    Відміряє невдачі уроками
    Вибухає вселенськими звуками
    І розкручений думами-пращами
    Повертається знов у війну

    де скривавлені зоряні обрії
    закодовані брехні і помисли
    між своїми ховаються недруги
    і лунає кирпатої сміх
    де при владі безликі не обрані
    і панують над явою домисли
    де торгують уроздріб вже мертвими
    хто раніше подумати міг

    14.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  30. Юрій Кисельов - [ 2014.09.13 16:50 ]
    Солдатові
    Мов козак, упевнено і хвацько
    Бився, хоч мав двадцять юних літ…
    В муках ти помер під Іловайськом.
    Клята куля вцілила в живіт.

    Жити б міг, кохати і творити
    У любові й вірності сім’ю.
    Не судилось… Мов метеорити,
    Падають солдати у бою.

    Ти – на фронт, бо відібрали хату
    В друга, що на східнім рубежі…
    Вся в сльозах, враз посивіла мати.
    У скорботі – рідні і чужі.

    Ти – один із сотні, що не згасла,
    Хоч у лютій битві полягла.
    Знову – Крути. Знову – давні гасла
    Про свободу й смерть. Сумні діла…


    Вересень 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (21)


  31. Олександр Олехо - [ 2014.09.13 15:57 ]
    А свято буде?...
    А свято буде? Звісно, буде…
    на цій згорьованій землі –
    єдиний Бог нас не забуде,
    слов’янські духи теж не злі.

    Та тільки люди – вовкодави.
    Оті, що грають Руський Мір
    у ненаписаній виставі
    в кривавім світлі фрезо-зір,

    в угарі п’яної свободи,
    коли дозволено усе,
    коли АКа шукає згоди,
    а не знайшовши, чергу шле.

    Закінчать демони гулянки –
    з вуалі диму і вогню
    устануть людяні світанки
    і правда часу в стилі «ню».

    І свято буде! Перебуде
    скорбота болю, ниці лик.
    Спаде з очей мошва облуди,
    а ще корона із владик.

    13.09.2014


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  32. Валентина Попелюшка - [ 2014.09.11 21:23 ]
    Про місто юності моєї
    Проспекти, парки та алеї,
    Бульвари, сквери і мости –
    То місто юності моєї,
    Йому повік не відцвісти.

    Приходять в сон із днів минулих,
    Мов знову все – тепер і тут,
    І гуртожиток, наче вулик,
    І наш гірничий інститут.

    Тримаю в серці контрамарку
    Як ностальгічний сувенір:
    До Севастопольського парку
    На дискотеку в літній двір.

    У дорогі приємні миті
    Стежинка пам’яті веде.
    Такого, як тоді в «Орбіті»,
    Нема морозива ніде…

    Вагончик першого трамваю
    За три копійки довезе.
    Тривог і сумнівів немає,
    І ще попереду усе:

    Обновки модні - на Озерці,
    Ііз лекцій втеча - до «Сачка»…
    Ношу ці спогади у серці,
    Що й досі зустрічі чека.

    Переживу печалі й біди,
    Із ними всяк не раз боровсь, –
    І на побачення приїду
    У місто мрій - Дніпропетровськ.

    Роки – мов коні норовисті,
    Не зупинити їх ніяк.
    А сама тут, у цьому місті
    Лишилась молодість моя.

    Не зможу я її забрати,
    Як нездійсненних давніх мрій…
    Дніпропетровську, друже, брате,
    Візьми собі і не старій!



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (8)


  33. Валентина Попелюшка - [ 2014.09.11 14:04 ]
    Не дай нам, Боже, звикнути до втрат
    Коли потокам сліз немає краю,
    І біль душі помножився стократ,
    Іще я про одне Тебе благаю:
    Не дай нам, Боже, звикнути до втрат.

    В нерівній битві правди проти кривди
    Щодня у вічність воїни ідуть.
    Нехай болить за кожним, як за рідним,
    Відгукується серце на біду.

    Не дай від болю нам закам'яніти,
    Аби, пройшовши нетрями пітьми,
    Ми, чуйні і вразливі, наче діти,
    І далі залишалися людьми!


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (12)


  34. Ніна Виноградська - [ 2014.09.08 22:34 ]
    Після війни
    Яке страшне оце спекотне літо
    Для всіх родин, в які прийшли гроби.
    Та кукситься вгорі псевдоеліта,
    Бо - бузина, а бачиться - дуби.

    І зраджують вони у нашій Раді,
    Бо їхні діти десь, не на війні.
    Цвіте їх бізнес, а усій громаді -
    Повістки, похоронки льодяні.

    Є вірус у народу від майдану.
    Повернуться всі воїни з війни -
    Із Ради весь бур,ян, неначе з лану,
    Навіки вирвуть, виполють вони.

    І прийде мир і спокій в Україну,
    Бо щеплення війною всі пройшли.
    І мова, вже не наймичка, єдина,
    В країні рідній вийде з кабали.

    І розцвіте від миру всім багата
    Згорьована, відроджена земля.
    Народиться майбутнє в кожній хаті
    І українцем буде, не хохлям.
    05.08.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (6)


  35. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.09.08 17:55 ]
    До хмар
    Ми з вами різні:
    Нам поряд тісно, -
    Небесне дійство
    Увись гука.

    Розмови кислі
    На землю тиснуть
    Дощем без мислі -
    Одна вода.

    05.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (12)


  36. Світлана Костюк - [ 2014.09.07 15:47 ]
    ***
    Мене для цього світу вже нема -
    Я вигоріла, вицвіла, німа...
    Несуть мене - спустошену, розп`яту,
    З "двохсотим вантажем" у кожну хату...
    Душа моя - ранима, безборонна-
    Відлунює в усіх церковних дзвонах...
    Над ними дух Спасителя витає...
    Для інших же нема мене.
    Немає.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (16)


  37. Валерій Хмельницький - [ 2014.09.07 12:04 ]
    Блуд (лімерики)
    У донецьких степах випадково
    Заблукали десантники Пскова.
    Отаке "западло".
    Їх аж десять було -
    Заблукалих десантників Пскова.

    А на Леніна площі в Донецьку
    Чути мову ямало-ненецьку.
    Українську Донецьк
    Не хотів - хай їй грець!
    Краще вчити ямало-ненецьку.

    Збудували французи "Містралі" -
    Та замовники їх не дістали.
    Каже Олланд: "Та ну!
    Не віддам на війну.
    Знадобляться удома "Містралі"."

    В Україні на Чорному морі
    Починають навчання військові.
    Їх злякався Шойгу.
    Мо', втече у тайгу?
    Спільні з НАТО навчання військові.


    07.09.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (16) | "В Україні з понеділка починаються спільні з НАТО військові навчання "


  38. Олександр Олехо - [ 2014.09.06 16:37 ]
    А десь є місце на землі
    А десь є місце на землі, де тиша миру
    і бог війни зарив у схов свою сокиру.
    Там скачуть коні у степах, ковильно-сонних.
    В душі немає почуттів, лілово-чорних.
    І не шукають ворогів, бо їх так мало,
    що пальців на одній руці і то би стало.
    А у героїв без борні ржавіє зброя,
    і височіє у віках антична Троя.
    А десь є місце на землі(чи серце мріє?),
    де ходить янгол між людей і згоду сіє…

    06/09/2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (18)


  39. Олександр Олехо - [ 2014.09.06 08:48 ]
    Дві яви
    Дві яви, немов паралельні світи.
    У першому – пиво, робота, кохання…
    А з іншого цинкові їдуть гроби,
    заховані решти земного страждання.

    У першому – миру комп'ютерна гра.
    Кому пощастило – тим бонуси долі.
    У іншому світі бракує добра,
    зате досхочу є лихої сваволі.

    У першому – тиша із сонячних днів
    і небо бездонне як зоряна мрія.
    У іншому – лики пекельних вогнів.
    І кулі убивчі – буденна подія.

    Дві яви, два боки одного життя,
    міняють уяву про вартісні суті.
    Неначе людина – небесне дитя,
    а Божі завіти безбожно забуті…

    05.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (9)


  40. Устимко Яна - [ 2014.09.05 22:24 ]
    дорога
    у наметі до жил просяклому солонавим літнім дощем
    і з пропаленою полярною зіркою на пакунку із кровоспинними
    тих яких бракувало й бракує та потрібно іще і ще
    сплять медбрати обіпершись одне до одного спинами
    сон не йде до них якось був один але вчора в окопі щез

    дві вантажні з важкими та ношами_півтора_ на убитих _трьох
    не відправлено
    розпеклася дорога до червоного і сичить пунктирами
    скоро досвіт проріжеться гострим зубом крізь пилюжне її нутро
    сорок чорних тополь санітарці із ночі здадуться мирними
    а хвилин за десять вона знову бинтами замовлятиме кров

    прийде лікар що звик до попелу і до мідної ковили
    знов проситиме не кричати до сходу аби сонце не витекло
    скаже « глянь за обрій десь там наосліп до раю хлопчика повели»
    і розділить замість сніданку останнє у цьому році літепло
    і на хвилю посивіє поглядом адже довше нема коли


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  41. Валентина Попелюшка - [ 2014.09.04 22:35 ]
    Я молюся за тебе, солдате
    Я не жінка тобі і не мати,
    І не рідна сестра чи дочка,
    Та молюся за тебе, солдате,
    При запалених в серці свічках.

    Кожне слово розтопленим воском
    Розтікається, душу пече
    І до тебе летить відголоском,
    Оберегом, щитом і плащем.

    Ой, тяжка нам судилась година,
    Чашу болю п’ємо не одну…
    Ти тепер – моя рідна людина,
    Бо й за мене пішов на війну.

    Одягнув маскувальне зелене,
    У минуле нема вороття.
    За моїх діточок і за мене
    Ти готовий віддати життя.

    Що я можу натомість віддати,
    Щоб відчув - ми і справді рідня?
    Як сестра, як дружина, як мати
    Я за тебе молюся щодня.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  42. Світлана Костюк - [ 2014.09.03 20:47 ]
    ***
    засмучена Марія на іконці
    сльоза пекуча скрапує з повіки
    і плине світ- маленький і великий
    як іграшка в космічній оболонці
    а ми в своїх бажаннях ще й смішні
    натхненні то піснями то боями
    заблудлі на шляху до ТОЇ БРАМИ
    поживу підкидаємо війні...
    десь мрія нерозпізнана німа
    схиляється у гречному поклоні
    і плачуть янголята безборонні
    та сліз нема
    і слів
    уже
    нема..


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (34)


  43. Оксана Вітовщик - [ 2014.09.03 19:36 ]
    ***
    Вони боролися за спокій до кінця,
    Під шум гранат і гуркіт автоматів.
    І не один віддав своє життя,
    Не повернувсь.. Його ж чекала мати.

    Вони боролися за спокій до кінця,
    За мир у сім*ях і за щастя в домі.
    І йшли у бій, на смерть вони щодня,
    Стискали зуби, не корились долі

    Вони боролися за спокій до кінця.
    Усі сини квітучої країни.
    Хоч тяжко їм було, чекали сходу дня.
    Усе для рідної, для неньки України

    Вони боролися за спокій до кінця.
    Вони - солдати і усі герої.
    Несли надію у людські серця,
    Звільняли вд ворожої неволі..

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  44. Олександр Олехо - [ 2014.09.02 20:03 ]
    Ще раз Європа
    Кава у Відні. В Монако – Гран-прі.
    Бістро у Парижі. Берліна вогні.
    Сито і зручно. Усе як завжди.
    Десь танки гуркочуть. Європо, не жди!

    Може минеться? А може і ні…
    Інші світанки та інші вогні.
    Золото тиші – дорога до зла.
    Шкода втрачати мільярди бабла.

    Де ви, гаранти? Невже дежавю?
    З вовком дружити – політика ню.
    Кров – не водиця, водиця – життя,
    що утікає у сон забуття.

    02.09.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 0 (5.61)
    Коментарі: (4)


  45. Олександр Олехо - [ 2014.09.02 07:40 ]
    Європа
    Ну що, Європа, гей-паради,
    права, добробут і о-ле?
    А чи у вас є казнокради?
    Своїх нема, то наші є…

    А ще є путінська Рассея…
    І як тобі отой царьок?
    Його безумна епопея,
    як не заучений урок?

    Занепокоєнням міркуєш,
    із кожним разом усе більш.
    Чи схаменешся, як відчуєш
    біля горлянки «руський» ніж?

    Тебе нічому не навчили
    ані єфрейтор-психопат,
    ані руїни і могили,
    в яких ховали всіх підряд.

    Ти хочеш жити у свободі
    поміж насилля і брехні.
    Не помічаєш, як на сході
    вже тліють Третьої вогні.

    Таки зажерлася Європа –
    не одностайна, не міцна.
    А може ти і справді попа,
    ерзац жаданого вина?

    Не станеш зараз на сторожі
    супроти ідолу війни –
    тоді прийдуть до тебе «рожі»,
    вояки з лігва сатани.

    І ти, зіщулена і лячна,
    вітати будеш Руський Мир,
    його культурі будеш "вдячна"
    за розмальований сортир.

    01.09.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  46. Олександр Олехо - [ 2014.08.31 20:02 ]
    Тебе не розстріляють...
    Тебе не розстріляють просто так,
    а лиш за те, що українська – рідна,
    за те, що трИзуб – то не тільки знак
    і гама кольорів любові гідна.

    Тебе не розстріляють, друже мій,
    як донесеш на патріота краю –
    ще і пайок поповниш з того свій
    і доповзеш до зрадженого раю.

    А що життя? Конає за вікном.
    Молися, брате. Богу не однако,
    чи ти помреш іудою з баблом,
    а чи відмовиш нечисті зі знаком…

    31.08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (12)


  47. Тетяна Бондар - [ 2014.08.31 15:55 ]
    ***
    Не впокореним стадом,
    А народом-воїном
    Ми під кулями й «Градами»
    Свою волю виборюєм.
    Не словами, а славою,
    Кров’ю чесною, чистою,
    Ми тіла свої сплавлюєм.
    Ми єдині.
    Ми вистоєм.
    У окопі з солдатами
    Ми до Господа молимось.
    Б’ють нас танками. Й зрадами.
    Не чекайте.
    Не зломимось!
    Б’ють брехнею лукавою.
    Чуєш, Боже?... Ми зможемо!
    Ми з Тобою і Правдою
    Цю пітьму переможемо!!!
    Лють орди брата-Каїна
    На землі своїй спинимо.
    …Нам не страшно – ми знаємо:
    ТИ за НАШИМИ СПИНАМИ….

    31/08/14


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (5)


  48. Любов Долик - [ 2014.08.28 22:25 ]
    Питання
    Мій Господи! Молюся і питаю –
    та що вже може бути з нами далі?
    Я в Тебе вірую, і у свою країну,
    у правду серця, у своїх дітей!
    А в інтернеті ширяться новини:
    загарбник суне, пнеться, лізе, йде...
    А я в астрологів питаюся прогнозу –
    чому не бачите оте, що бачу я -
    коли криваві віділлються сльози
    у печінках
    нечистого
    кремля?

    28.08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (6)


  49. Даша Лебедь - [ 2014.08.27 15:02 ]
    Тарас Шевченко
    Тарас Шевченко - ти поет ,людина часу,
    Патріот країни.
    Із не заможного ти класу,
    Але приклад для кожної людини.
    За життя свого страждань зазнав не мало,
    Більш ,як сто літ пройшло ,коли тебе не стало.
    Ти мову нашу рідну величав,
    У творах Незалежність України прославляв.
    Як добре , що Азірова не знав,
    Бо ти б його під три чорти послав.
    Як мріяв ти про вільну , сильну Україну,
    Об'єднану,правдиву та єдину.
    Нехай у серці закарбуються твої слова:
    "Любіте браття Україну - вона у нас одна."

    09.03.13


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Даша Лебедь - [ 2014.08.27 15:37 ]
    Патріот

    Ти кричиш, що путін х*ло,
    і рахуєш себе патріотом.
    Думаєш як є, то так би й було,
    Та виглядаєш просто ідіотом!

    Ну який же з тебе патріот,
    Коли ти навіть гімну нашого не знаєш!
    Солдатам краще ти допоможи,
    А не парламент український обсираєш.

    Ти б'єш себе у груди, бо ти - патріот,
    Але від армії всіляко косиш.
    А як прийде війна, не дай же Бог,
    То прихистку в держави просиш.

    Ти - українець і повинен тим гордитись,
    Співати про країну вірші та пісні.
    За Україну Богу помолитись,
    і голосно сказати - ні війніі.

    05.08.14


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   30