ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.10.26 19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Вячеслав Руденко
2026.10.26 12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.

І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не

С М
2026.10.25 21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей

Олена Кіс
2026.10.25 17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.

І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та

Артур Курдіновський
2026.10.25 15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.

Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,

Борис Костиря
2026.10.25 14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.

Я жду листа, що нині заспокоїть,

Євген Федчук
2026.10.25 14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп

Світлана Пирогова
2026.10.25 12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.

Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,

Віктор Кучерук
2026.10.25 07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.

Борис Костиря
2026.10.24 21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.

Іван Потьомкін
2026.10.24 20:57
Супами пахне околиця моя єрусалимська,
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список

В Горова Леся
2026.10.24 18:15
Розгулявся північний, та так уже кріпко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.

Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і

Тетяна Левицька
2026.10.24 16:02
Сприймаю за жарти,
не скиглю від болю,
та більш ображати
себе не дозволю!
Незламна, правдива,
тверда, наче криця,
пекуча жалива,
стрімка блискавиця.

Борис Костиря
2026.10.24 13:54
Птахи на хижім переніссі
Вільготно направляють гнів,
Такі потужні, наче Ніцше,
В нестримнім сяєві вогнів.

Вони жорстокі і примхливі,
Розумні, злобні і сумні,
У нескоримому напливі

Віктор Кучерук
2026.10.24 09:08
В голосі плинної осені
Чується шелест і свист, -
Вітер захекано носиться,
Падає зірваний лист.
В голосі тім інтонації
Лагідні, гнівні, смішні:
Листя шепоче про грації,
Вітер горланить пісні.

Марія Дем'янюк
2026.10.23 21:29
Стукає промінчиком сонце у віконечко:
— Вставай з ліжечка мерщій, подивись на сонечко!

Вже прокинулись Карпати і хмаркам всміхаються,
Клени, буки та вільха у жовте вдягаються.

Он ялинка і смерека, золотаві шишки,
Білки в гості поспішають на смачн

Юрій Лазірко
2026.10.23 17:23
Із очима як пусті вокзали,
Наше місто ожива.
Світлом дихають благі квартали,
Пісня рветься на слова.

Приспів:
У мелодіях давно забутих,
Нам хотілося усе збагнути,

Ігор Терен
2026.10.23 17:21
З березня до вересня не узріли літа ми,
ось і жовтень хмарою лине в далину.
Синій день за вікнами прикрашає квітами
путь останню осені ранню і сумну.

А ми лише напередодні
зими лихої до весни
помітили, що на сьогодні

Вячеслав Руденко
2026.10.23 14:20
Мілини мліли,
Піском білили.
У тінях сосен
Граки ходили.
Ховався лебідь —
Самотній, босий —
Біліший лілей
У тінях сосен.

Борис Костиря
2026.10.23 12:22
Переломи епох так лякають людей,
Залишаючи шрами болючі.
Тектонічні розлами, розриви сітей.
Голос неба ніхто не озвучив.
Розповзаються тріщини в душах, і страх
Запускає глибоке коріння.
Розбивається амфора. Здавнений крах
Розпускає потворні пагіння

Юрій Гундарів
2026.10.23 11:29
Корінь слова «гуманізм» - «людяний».
Але у деяких політиків дивне уявлення про це поняття…

Гуманізм - це що означає?
Це загиблі вагітні жінки,
це мости і лікарні розчавлені,
це зруйновані вщент дитсадки…

Віктор Кучерук
2026.10.23 05:36
А дощ іде і обмиває вікна,
Змиває пил і спогади старі, -
Ніяк лише з душі печаль не зникне,
Ніщо її не звільнить від жури.
Стікають краплі, наче дні за днями,
Холоне у горнятку теплий чай, -
Утомлений нудьгою і думками,
Боюся нині впасти у відчай.

Олена Балера
2026.10.22 23:06
Оманні сумніви, коли лювов
Свободу втратити зродила страх.
Двох душ єднання навзамін свобод —
Чарівні узи, де ніхто не раб.
Кохання справжнє — в путах не скара,
Воно довік не принесе біди:
Тендітній пташці й клітка — не жура,
Бо спів її солодкий —

Олексій Могиленко
2026.10.22 21:16
Квартонель


Холодами гартована босими,
Зацілована райдужно кольором,
Після Літечка - Осені з грозами,
Хризантема хизується гонором.

М Менянин
2026.10.22 20:59
Є край, що зовуть Україна,
а так це і є Свята Русь,
по світу подіями лине –
коли ще сюди повернусь?

Мав кожен будинок чи хату
і рідні міста чи село,
раділи йому батько й мати

С М
2026.10.22 20:18
У пітьмі
Де лихоманковий цвіт
А чи під водою
Де катран булькотить
Або вранці
Біля радіо
Стіни сходяться щоби задушити
І друзів катма

Юрко Бужанин
2026.10.22 18:31
В інституті алкогольнім,
У лікеро-горілчанім,
Завершився монотонно
Семестр очного навчання.

Ось прийшов спудей на іспит,
Викладач повідомляє: -
Будем визначати вмісти

Євген Федчук
2026.10.22 16:44
Старий дідусь сидів переді мною,
Борідку сиву нетерпляче м‘яв,
Немов слова потрібні підбирав
Й не міг знайти. І паузою тою
Мене все більш і більш інтригував:
Що ж саме хоче мені розказати,
Чого би я іще не можу знати?
А я ж був певен, що багато зна

Ігор Шоха
2026.10.22 15:35
Поки ще летять літа мої,
мрію наші витоки вернути,
де течуть цілющі ручаї
та джерела у чужі краї
і колись проявлене й забуте
повертає на круги свої.

ІІ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Галина Михайлик - [ 2015.06.11 13:26 ]
    Друге літо
    (текст тимчасово вилучений авторкою. На конкурс)



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (20)


  2. Валентина Попелюшка - [ 2015.06.08 14:26 ]
    Святий обов’язок
    Я уві сні збиралась на війну,
    Цілком реальну, не якусь химерну,
    В яку проклятий ворог огорнув
    Країни добрий шмат, немов у скверну.

    Я чистила й складала автомат,
    Вдягала форму і взувала берці.
    Дививсь на мене з дзеркала солдат,
    Що прагне ворогам усипать перцю.

    …Відкрила очі – поруч спить маля,
    Синочок мій, хлоп’я чотирирічне.
    Невже паскудний чобіт москаля
    Його свобідну долю покалічить?

    Синочка не покину і у бій
    Не кинуся, до рук узявши зброю,
    Але щоденно борг священний мій
    Віддати мушу справжньому герою.

    Щодня для перемоги щось роблю,
    І скільки треба – той тягар нестиму.
    За мене хлопці гинуть у бою,
    Тож осторонь стояти – непростимо.
    4 червня 2015



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  3. Іолана Тимочко - [ 2015.06.07 22:32 ]
    [Побічний ефект. ч.2.]
    І каже вона: «Я завжди з тобою поруч,
    як вірна дружина, опора твоя і поручень,
    вкладаю у твою руку гранати й патрони,
    мій воїне.
    Якщо ти мене покинеш, чекай біди,
    я можу читати думки і твої сліди,
    у мене таких, як ти, було сотні й тисячі,
    і кожного з них я змогла зруйнувати
    і знищити.»

    Вона дістає для тебе калаш і бронік,
    ховає в окопі від ворогів і променів,
    поїть дощовою водою, немов отрутою –
    заради майбутнього,
    нав’язується тобі, як дешева повія,
    пропонує розвіятися і нарешті діяти.
    І якщо їй сказати: «Мила, пішла ти на…»,
    вона прийде до тебе додому –
    твоя війна.

    04.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: | ""


  4. Валентина Попелюшка - [ 2015.06.05 13:43 ]
    Благання
    А коли відгорить, відгримить, і розвидниться небо,
    І засохне колючий бур’ян у донецьких степах,
    Бо почуті мої молитви за Вкраїну й за тебе,
    Ти здолаєш тяжкий, нереальний учора ще, шлях.

    Я не знаю, чи буде то день, чи морозний світанок,
    Прибіжу на вокзал, чи постукаєш в наше вікно.
    Я відчую, як м’якне земля, упиратись не стану
    І до ніг упаду, як нерідко буває в кіно.

    І покотиться вниз до твоїх запорошених берців
    Невблаганна гаряча сльоза, що весну принесе.
    Я в розлуці плекала її, мов дитину під серцем,
    Народити завчасно боялася більше за все.

    А попереду весен щасливих чекає багато,
    Урожаями щедрі, над нами цвістимуть сади,
    І народиться син, мов дві крапельки, схожий на тата…
    Я благаю тебе: уцілій, доживи і дійди.

    Жовтень 2014

    П.С. Оскільки учора було оголошено результати літературного конкурсу "Коронація слова", я нарешті маю право (згідно з умовами участі у конкурсі) оприлюднювати роботи, які туди надсилала. Цей вірш - один із них.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  5. Іолана Тимочко - [ 2015.06.04 21:03 ]
    Побічний ефект. ч.1.
    Вона забирає усе твоє
    і каже: «Погано, якщо ідея
    дорожча тобі за життя і подих,
    за хліб і воду.»
    У неї так туго з умінням думати,
    що вона пропонує без тіні гумору
    стати одним із її бездушних
    маленьких
    роботів.

    Вона заганяє тебе в окоп
    з нелегальною батьковою двостволкою,
    у подертих кросівках, старій футболці,
    вилинялій
    на сонці,
    і каже: «Ти можеш мене залишити,
    проміняти на хату, сім’ю і тишу,
    завести собаку, здобути вишку,
    навіть влитися
    в соціум».

    /Ага,
    і відстежувати по радіо чи ТБ
    всі сюжети і передачі: коли і де
    обстріляли, розбили, вирізали до тла,
    щоб лиш кров і зола…
    Щоб лиш спогад – і погань, що вирвала, мов трофей,
    цю не варту нічого, як каже вона, ідею,
    щоб лиш совість і сором –
    ефект, про який вона не
    розказала./

    ***

    Щоб лиш голос і галас, крики у голові –
    дякувати богам, що усі живі,
    щоб по той бік у трубці звучало знайоме «алло» –
    і нічого поганого, втраченого не було,
    щоб ніколи не йшла за тобою, як тінь, вона,
    ця ненависна, остогидла, страшна війна
    зі своїми амбіціями та розмовами.

    Ти ніколи не зрозумієш, навіщо і хто вона...
    Ти б хотів утекти, та тікати нема куди,
    бо такі, як вона, фіксують шляхи і ходи,
    бо такі, як вона, щохвилини у спину дихають
    обрізають стежки і перекривають виходи.

    02.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: | ""


  6. Валентина Попелюшка - [ 2015.06.03 20:04 ]
    Не кіно
    Оті, що до рабського звикли життя,
    І духу свободи бояться…
    Катюга з рукою тризуба відтяв,
    А хлопцю – всього дев’ятнадцять…

    …У дівчинки-крихітки в погляді даль,
    І туга – доросла, без краю.
    На платтячку татова сяє медаль,
    А тата вже більше немає…

    … В тім пеклі Іринку Господь уберіг,
    Де навіть залізо горіло.
    Буває, герої лишаються ніг,
    Та їм не підрізати крила…

    … Маленького братика тулить сестра,
    Украла війна їхнє щастя.
    У різних притулках тепер дітвора,
    Тож разом бувають нечасто…

    Сльоза за сльозою гірчить полином
    За всіх постраждалих невинних.
    Колись ми дивились таке у кіно,
    А зараз – щодня у новинах.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  7. Юрій Кисельов - [ 2015.06.03 00:22 ]
    Зрада
    ти ступив у гидь
    ти ступив у гадь
    чорнокінно мчить
    промосковська рать

    ти тепер між них
    ти не друг а брут
    серед лютих лих
    зрада там і тут

    мов найбільша з бід
    стигне в жилах кров
    не скресає лід
    від пустих розмов

    сам казав не зрадь
    аж душа болить
    ти ступив у гадь
    ти ступив у гидь


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (7)


  8. Марія Дем'янюк - [ 2015.06.02 18:33 ]
    А на Луганщину летіли журавлі

    А на Луганщину летіли журавлі,
    Щемливу ніжність несли на крилі.
    Селилися обабіч хат й доріг,
    Вітались:дзьбом стукали в поріг,
    Щоб їх зустріли радо як завжди.
    Та раптом зупинилися:зажди...
    Порожні хати вікнами дивились,
    А в них ікони, що до них молились...
    Там на господаря чекає липа,
    Й розвіяна туга несамовита...
    Знесилена трава росою плаче
    І приховати рани прагне наче...
    Й крізь сльози вперше усміхнулася земля-
    Побачила кружляння журавля...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2015.06.01 22:34 ]
    Ніна Третяк Ти у зоні АТО*
    Хто, скажи мені, хто,
    Напророчив біду твоїй долі?
    Ти у зоні АТО
    На вчорашньому мирному полі.

    В тебе цілиться брат,
    Що одвічно вважав своїм братом…
    Поряд рветься снаряд –
    Зорі падають вниз зорепадом.

    Ти у зоні АТО
    За чужу не ховаєшся спину,
    Як не ти, тоді хто,
    В час лихий порятує країну?

    Як не ти, тоді хто,
    Принесе перемогу крилату?
    Ти у зоні АТО –
    Твоя місія – перемагати!

    А коли все мине
    І війна, непотрібна нікому,
    Сном страшним промайне –
    Ти повернешся іншим додому.

    Почуття, відчуття
    Не даватимуть довго ще спати.
    За Вітчизну життя
    Ти готовий синівське віддати.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  10. Валентина Попелюшка - [ 2015.05.31 10:40 ]
    У війни не буває свята...
    Де взялася вона проклята?
    Чом не щезла колись навíки?
    У війни не буває свята
    Перемога – то крові ріки.

    У війні не буває правих,
    Кожен власну несе провину:
    Хтось напився чужої слави,
    Хтось був братом наполовину…

    А дитина чекає тата,
    Тільки тато вже там, де зорі…
    А війна – ненажерна шмата –
    На чужім заробляє горі.

    Заплатили ми вже нівроку
    За майбутнє надмірне мито.
    Тільки б крові стрімкі потоки
    Не даремно було пролито…


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (9)


  11. Марія Дем'янюк - [ 2015.05.23 09:04 ]
    Чекаю
    Я зорі дістаю із серця й кидаю в небо,
    щоб тобі світили.
    Окопи, бліндажі...Лечу до тебе...
    А вранці знову маски й муляжі.
    І суміш посмішки й понурених очей...
    Коханий, скільки нам іще ночей
    кидати зорі один одному в долоні?
    На самоті, у ноченьки безсоні,
    вдивлятись в небо, щоб піймати мить,
    коли від тебе зіронька летить?
    Кохаю, любий! Так тебе кохаю!!!
    Чекаю, любий! Так тебе чекаю!!!
    Зоріє усе небо й білий сніг:
    Чекають рідні, як повернетесь до них.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  12. Вадим Василенко - [ 2015.05.16 13:54 ]
    ***
    Наснилося, що був ти вояком
    Стрімкої раті. В чаші спорожнілі
    Текли меди, і сволоки ясніли.
    Та падолист іржавим мідяком
    Спадає долі. Стіни поніміло

    Кудись відходять. На самому дні
    Залишилося твого маєстату,
    Аби дубовий щит в руках тримати,
    Бо дзвонять гуслі. Мерехтять сумні
    Твої кольчуги і діряві лати.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  13. Юрій Кисельов - [ 2015.05.13 22:16 ]
    Батальйон "Азов"
    Азовське море реве бурхливо.
    "Азов" до бою веде комбат
    у грози й вітер, у сніг і зливу -
    пора настала навести лад

    на дикім Сході. В шаленім герці
    здобуде волю Вкраїни син.
    Снаряди. Кулі. І біль у серці.
    І не змовкає церковний дзвін.

    Назад - ні кроку, бо Маріуполь
    позаду. В наступ - а де наказ?
    Ятріє душі бійців розпука
    в чеканні битви за весь Донбас

    і Приазов'я. Гранітні скелі,
    напевно, знали ще в давнину,
    що Україна тут - не пустеля.
    Чужак не виграє цю війну.




    22.04.15


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (7)


  14. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.13 06:32 ]
    Народові
    Кольором блакитним , голуба крилом
    Намалюю світу - миру голоси
    Хай вони розкажуть - долями людей
    Як цінити радість - у очах дітей

    Хай моя палітра - всім покаже жах
    Той яким керує - війн панічність зла
    Як тиран вбиває , губить все живе
    Щей при цьому хрестить - вбивцю палача

    Чесний розуміє - ворог в спину б'є
    Хто стоїть за правду - той і наше все
    Совісті сумління , гострота меча
    Той хто совість втратив - тому вісник тьма

    Написав мазками , розписав віршом
    Щоб героїв знали - свідчили пером
    Той народ є сильним - хто стоїть щитом
    Той перемагає - де народ герой.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  15. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2015.05.12 17:44 ]
    Диванні війська
    Ох як набридли вже мені
    Війська диванні.
    Що мирно чуються уві сні.
    Та стали популярні.

    Бо надивилися новин
    І начитались в інтернеті
    Й експертів поточився плин
    В парку із пивом у пакеті

    Чоловіки з набитим пузом
    Такі політики й стратеги.
    Й жінки не ліпші навіть бабці
    Глибокі висувають теги.

    Скажіть навіщо говорити
    Про те, чого не бачив сам.
    Колег наслухався з війни,
    А чи хоч хтось із вас був там?

    А чи хтось чув пострілів ряд?
    Чи зрив гранат, як стріляв град?
    Чи бачив хтось як на очах
    Вмирає друг ваш або брат?

    І сунуться усі писати,
    Про біль і горе і страждання
    Про Україну у руїні
    І своє болісне сприймання...

    Коли ти мирно спиш у хаті
    І молишся, щоб не прийшла повістка
    Лиши вже, друже, мудрувати
    І жди зі Сходу добру звістку.


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  16. Світлана Костюк - [ 2015.05.11 23:04 ]
    ***
    Спини мене, мій Ангеле, спини...
    Кругом весняно так і сонцецвітно...
    Чого ж душа, як птаха перелітна,
    Втікає у свої космічні сни?..
    Спини її, спини її, спини...
    ...Життя земне подібне теж на сни,
    Де можна грати ролі і не грати...
    Де вільно продаються автомати,
    Де соловейко не_співати звик...
    Життя земне - жахливий бойовик...
    ...Спиніть його, спиніть його, спиніть,-
    Цей фільм, де режисери - не від Бога,
    Де кров`ю юних скроплена дорога,
    Ікони кровоточать на стіні...
    Спиніть його, спиніть його, спиніть...
    ...Життя таке прекрасне й таємниче,
    В нім світла вистачає і тепла,
    Аби ЛЮБОВ у серці ожила
    І освітила душі і обличчя ...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  17. Любов СЕРДУНИЧ - [ 2015.05.07 12:31 ]
    "Весна-2015"
    ВЕСНА-2015
    Сипле квітень п’янкі привіти,
    Обціловує світ вустами.
    Весняним обв’язавшись вітром,
    Від краси цеї просто тану.

    Никнуть сутінки вмить останні,
    Піє соло пташина рання.
    Огорнувши плечі світанком,
    Заслухаюсь ноктюрнами травня.

    О, яка ж тут краса довкружно!
    А ще ж будуть дива у літа!
    Все в Природи – і мирно, й дружно,
    Тільки хтось хоче все це вбити!
    (© Любов СЕРДУНИЧ, 3 квітня 2015).


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  18. Ігор Шоха - [ 2015.05.04 16:51 ]
    Як по нотах
    Яка невимовна краса
    і сонце...
                       ...у грозу.
    Але із півночі яса
    чатує на красу.

    Яка омріяна весна,
    барвисті береги...
    Але римується,
                        – війна...
    бандити...
                         вороги...

    Летять у небі журавлі
    і літепло несуть.
    Але на сході москалі
    гарматами гудуть.

    Чекає мати дитинча.
    Радіє добрий рід.
    Але із Криму саранча
    готова у похід.

    І як не хочеться біди
    серед ясного дня.
    А у ефірі, як завжди,
    волає кацапня.

    І диригує сатана,
    імпровізує зло,
    і ораторії лайна
    виспівує хайло.

    І угасає полонез,
    і ро́кові баси,
    і вічні чахлики Є-еС
    міняють голоси.

    І залишається одне –
    стояти до кінця,
    і уповати на Отця
    і сонечко ясне.

    І за мелодії весни
    і під її набат
    перед атакою війни
    помолиться солдат.

    За убієнних ворогів,
    і за дітей, і матерів,
    і за життя,
                            – ура!..

    За рідний і чужий Донбас,
    це може і останній раз,
    але уже,
                            – пора.
                                  04.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  19. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2015.04.25 08:35 ]
    ***
    Між нами різниця:
    обрізані лиця,
    обірвані фрази,
    завмерлі думки.

    Застигла вже криця:
    без німбу столиця;
    я вірю в "сториці"-
    і добрі, і злі!

    ( переглядаючи фото Пітера)

    23.04.2014


    Рейтинги: Народний 5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (10)


  20. Богдан Кухта - [ 2015.04.22 15:59 ]
    Купіть Майдан
    Купляйте шини з барикади:
    Дешевше втричі наш товар.
    Дірки - лиш слід від автомата,
    Червоний колір личить Вам.

    Купляйте диски з кінофільмом:
    Там - екшин, драма, все разом.
    Щоденник обгорілий у комплекті,
    Це - бонус від компанії "No war".

    Ось розмір Ваш:
    Шолом з двома дірками,
    Цей щит - до пари,
    Акція нова.

    Ми змили кров з цієї плитки,
    Квадратний метр майже задарма.
    Купіть Майдан, хай пам'ять буде з Вами.
    Ціна свободи - це чуже життя!

    15.12.2014

    ©Богдан Кухта

    #Вірші_в_КУТочку
    #СоціоПат



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Юрій Кисельов - [ 2015.04.21 00:23 ]
    * * *
    Немає Донбасу - є зона АТО,
    розтрощена вщент озвірілими зайдами,
    що криком горланять - мовляв, тут ніхто
    "на мові" не вміє, історію вкрали ми

    у "старшого брата"... Але не бреши.
    Тебе не назву вже ніколи я братом.
    Нам вогнище ненависті не креши,
    бо згублять тебе твої ж танки і атом.

    Вмирає донецька, луганська земля -
    кар'єри, яри й терикони високі...
    Людей же не бачу - принаймні, здаля.
    Лише знавіснілі кати косоокі.


    26.03.15


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (11)


  22. Світлана Панчук - [ 2015.04.15 00:15 ]
    Війна на Великдень
    Там, на Сході, знову смертю долають смерть,
    тільки-от воскресати ні в кого немає сил
    море крові ще не налИлось вщерть
    я за тебе молюся, як ти колись просив

    я за тебе молюся - хоч мовчить телефон,
    я за тебе молюся і не знаходжу слів.
    я уже не боюся: цей річний маратон
    випік в мені усе, що було із страхів.

    Там, на сході, знову вода стається вином
    вино кров'ю стається і до моря плинЕ...
    кажуть: "кров не водиця!", кажуть "люби!", "не вбий"
    кажуть: "нехай святиться, отче, ім'я твоє"

    Там, на Сході, знову... Вісті летять сумні.
    Історія повертається молитвою і прокльоном
    замість комусь колискову, я співаю про дні,
    коли трималась за світ молитвою і телефоном.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  23. Ванда Савранська - [ 2015.04.13 19:45 ]
    Розповідь жінки про чоловіка-росіянина
    Уночі похиливсь на моє плече:
    - Як пече мені кров моя, як пече!
    Чи повернеться спокій до мене і віра,
    Коли в жилах тече кров скаженого звіра?
    Як пече, і болить, і судомить судини...
    Розірвати б усі. Я людина, людина!
    Росіянин... І соромно й боляче знов... -
    Чоловік мій заплакав. Пече йому кров...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)


  24. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.13 19:59 ]
    Цінності
    Весни пора їх поєднала - сплела віночком в почутті
    Навіки в парі повінчала - благословила на хресті
    Палкі признання , дні як миті - раділи з ними небеса
    Вони змогли в собі відчути - польоту силу в небуття...

    Невдовзі мовила натхненно - коханий , ми вже не одні
    Я подарую тобі сина , уже зростає у мені
    У муках в світ життя пускала - ледь спромоглася , ледь змогла
    Його любов її тримала - зуміла щира , вберегла ...

    Душа в душі так опікали - свою кровинку дорогу
    Тільки дитя на ноги стало - отримав звістку на війну
    Від горя іній вкрив отави , людська скорбота - відчай , плач
    Земля своїх синів збирала - мати , дитина , вся рідня ...

    Дні мов роки усе в тумані - безсонні ночі , буднів плин
    Нарешті звістка - вбитий на фронті , відчай і жалість в одночас
    Життя мов навпіл на до , і після - тримає синова рука
    Як тільки де почує - мамо , усе навколо ожива...
    **********

    Пройшли роки , біль не забувся - дорослий син , вона одна
    Змиритися ніяк не може , не вірить що його нема
    Не раз не два пропонували - забудь його , почни з нуля
    Її це тільки дратувало , богу своє відкрить могла ...

    Жила у синові , онуках , у вірі - віру берегла
    Весни чекала щоб запитита , чи знає та де сум - душа
    Садок цвіте , пташки щебечуть - метелик вісточку несе
    Ворота раю відчиняють , вона йому на зустріч йде...

    Зустрілись поглядом мовчання , почули радість щоб відчуть
    Німіли губ її картання - так обраним дано збагнуть
    Горить свіча за мир у світі - тим хто загинув , хто прийшов
    Земний уклін матері , сину , і батькові - бо він герой...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Юрій Кисельов - [ 2015.04.12 23:01 ]
    Великоднє
    Так, як задавна розп'яли Христа,
    донині розпинають Україну
    іуди та пилати неспроста,
    бо правда очі коле безупину

    про те, що москалі нам - не брати,
    і навіть не молодші - де там старші.
    Праправнуки Івана Калити
    укотре на загарбницькому марші.

    Похмурий прокуратор у Кремлі.
    Снує орда. Лютують азіати.
    Брехню і зраду сіють по землі
    і в наші дні іуди та пилати.

    Та як воскрес для всіх людей Христос,
    і Україна встане з попелища
    всіх воєн, мору й демонських погроз.
    Лиш треба нам до Бога бути ближче.


    10-11.04.15


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  26. Іолана Тимочко - [ 2015.04.11 14:49 ]
    Арей
    Скільки ще сліз,
    скільки ще слів
    пролитися
    мусить з криниці
    синіх твоїх очей?
    Небо мовчить –
    і тонкне в його правиці
    перед лицем
    меч
    автоматних черг.

    Сліз у волошок вистачить вічність вимити,
    вибити вікна
    пострілом на зорі.
    Віру скалічено
    тисячним
    мінним
    вибухом.
    Вибач!
    Цей світ війну заповів тобі.

    Дурень Арей розкис,
    обдовбавшись коксом –
    і понеслось!
    Із ейдосів
    визрів
    глей.
    Скільки ще болю?
    Вийди, столикий Господи,
    і захисти від зброї
    моїх
    людей.

    24.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: | ""


  27. Іолана Тимочко - [ 2015.04.08 14:35 ]
    Дракони
    Ти покинеш цей дім на світанку, як сотні до нього,
    обростаючи боєприпасами, часом – з істериками,
    дочекаєшся сонця, колючого і круторогого –
    і піде́ш крізь вогонь на палаючу ба́тьківську землю.

    Світ округлює тіло, обплутане мертвими вулицями,
    світ приховує світло під снайперськими окулярами,
    але чорна й обвуглена, чуєш, земля ще крутиться –
    і довіку твоє мовчання в собі триматиме!
    Світ викривлюється і втрачає розмиті обриси,
    проклинаєш його, золотого й нестерпно гострого.

    Дуже важко мовчати, але́ говорити – просто,
    коли кожна хвилина мовчання нагадує постріли,
    коли кожна секунда прощання тебе викручує,
    як розмочену губку. І варто б уже відчалювати,
    але ти ще чекаєш ба́тьківського напучування
    і виходиш на кухню – поква́пливо ставити чайник.

    І тривожаться ві́кна, тремтінням дрібним відлунюючи,
    обіймаєш кота – кіт подряпинами віддячує.
    Увімкнути би джаз, але що в ньому є хвилюючого,
    коли все, що ти зміг – оплакувати і… розплачуватися?

    Але ти ще готовий тримати цю оборону, бо
    не боротися означає зогнити за́живо.
    І нехай вигинається го́ловами драко́новими
    те, чого́ ми з тобою ніко́му уже не скажемо,
    цю фортецю на виході з гри ми таки здобудемо,
    поки гуркіт стрясатиме місто важкими залпами.

    На покинутих вулицях ми залишимося відлюдниками,
    а живими чи мертвими…
    Краще цього́ не знати нам.

    Твій будиночок дуже нагадує кубик Рубика –
    від чужої руки всі грані й кути руйнуються.
    Все, що можеш тут ти – прокляття в пітьму вигукувати,
    але хто ж їх почує? Хіба що снаряд над вулицею.

    Ти здиратимеш з себе шкіру, як під наркотиком,
    я долонею пульс твій,
    мов ковдрою,
    накриватиму…
    Ми, здається, приїхали, брате! Пора виходити!
    Там, за рогом – обличчя мамине й очі татові.

    18.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: | ""


  28. Любов Вербовецька - [ 2015.04.07 20:26 ]
    Чи ж буде життя на Україні

    Так повелося в моїй країні
    Жити не давали простій людині
    Яка б влада не булла
    Вона для себе жила

    Ми заздрили європейцям
    Далеким американцям
    Терпіли, плакали, мовчали
    За копійки працювали

    Чого ж дивувались
    Що над нами знущались?
    Момент ми упускали
    Коли окремою країною ставали

    Тоді б нам всім піднятись
    Щоб зараз кров,ю не вмиватись
    Байдужість свою показали
    Про войовничих сусідів не згадали

    Вони окрепли за ці роки
    Світові показують на нас свої клики
    Вчасно не зібрались
    От і діждались!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Петро Дем'янчук - [ 2015.04.07 13:24 ]
    Кара
    В голос грають мої струни
    Розсипають мої думи
    Тактом в приклад від душі
    У зворушливій - мольбі

    Скрізь куди я не погляну
    Там і бачу гірку драму
    Зупиняють вражу силу
    Що руйнує нам - родину

    Прикриваються хрестами
    Брудом льють , січуть ножами
    Із нечистими братами
    Пруть за гроші , рвуть зубами

    Від зухвальства шаленіють
    Від дурман трави дуріють
    Не жаліють , не шанують
    Свою здобич нюхом чують

    В очі кажуть хто вони
    Вивернули світ пітьми
    Щей пишаються тирани
    Що вони війни - титани

    Згуртувався цілий світ
    Стусонув їх людський гніт
    Незабаром судний грім
    Рознесе їх струс - голів.
    2015.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Соломія Сласна - [ 2015.04.05 17:21 ]
    Я-Україна
    Я не скорюся, голову підійму
    І в очі твої пильно подивлюсь.
    Від мого погляду ТИ голову опустиш,
    А я від тебе тричі відречусь.

    За всі надії стерті вщент,
    За мою душу скривджену та вірну,
    За кожен крок, що зроблений назад,
    За твою зраду, неочікувано сильну.

    Я не питатиму тебе: навіщо?
    І більше не попрошу - зупинись!
    Мої слова для тебе - капля в морі,
    Я зроблю так, щоб всі моря злились.

    В потоці вод і сили руйнівної
    Я знищу смугу ницих перешкод!
    І покажу, якою я була і стала
    Без тебе і твоїх оманливих угод.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  31. Іолана Тимочко - [ 2015.04.02 17:12 ]
    Ластівка (Слов'янськ)
    Місто, у грозах заховане –
    знову відлунює «Де воно?»
    в головах,
    голосі,
    галасі;
    слухай його і неси
    в сиві ліси під хусткою,
    де поселилась пустка
    і в душах коти шкребуться
    і виють на місяць пси.

    А у Сізіфа – ні каменя,
    всі на ілюзії виміняв,
    каменям вилитись голосом
    вкотре судилось.
    І ти
    їх понесеш попід крилами,
    хай догорають сили.
    І ні, не впустити їх – втримати,
    тільки б живих донести.

    Стомлена ластівко, де ж тобі
    сонцем на крилах воскреснути?
    Викоти в небо шину і –
    гей, загорися!
    Агу! –
    Сину вогню, ти голосом
    світ запалив, мов колесо,
    що за Сізіфом котиться –
    ти перед ним в боргу.

    З ким тобі, ластівко, втіху
    і гнізда ділити під стріхою?
    Пісню оцю недоспівану –
    де ж її вигрієш ти?
    То не вино у суліях,
    а керосин; і кулі –
    не зорі зернин, а згублені
    з пекла тобі листи.

    Місто, у пеклі заховане –
    де ж йому,
    хто ж йому, сонному,
    виплете нитку спасіння
    і вип’є цю чашу до дна?
    В сивих лісах під хусткою –
    досі надії згустки і…
    Світ порятує від пустки
    ластівка ця
    земна.

    Ластівко, знову із мойрами
    ти до Аїда сьогодні
    не вирушиш вслід за Гермесом,
    бо досі не віриш у сни,
    де ти летиш над водами –
    і калатають дзвони
    у водах отих бездонних
    і виють
    на місяць
    пси.

    25.05.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: | ""


  32. Іолана Тимочко - [ 2015.04.02 17:17 ]
    Голка
    В цьому попелі – голка
    і тіло холодне, мов сніг,
    в цьому попелі – око
    твого зголоднілого бога.
    І ведуть всі дороги –
    укотре –
    його, молодого,
    на останню зі списку
    твоїх
    прижиттєвих
    доріг.

    І злітають слова, мов птахи́,
    над дахами грудей…
    І злітають дахи –
    їх тобі в фартухи́ не зашити,
    бо де тонко – порветься.
    І може, чужі ворожбити
    вбережуть твого птаха
    від вибуху
    словом лише́нь.

    І тривожаться тіні,
    тонкі, мов розмоклий папір,
    їх у попелі болю зі свічкою – ні! – не злякати.
    А за вікнами – віра,
    така ж, як і слово,
    крилата,
    але кри́ла її
    вже затерті сльозами
    до дір.

    Всі його сорочки́ – на тобі́,
    ти за ними – услід
    крізь руїни і кулі.
    Під ребрами муляє…
    Хто́ ще,
    як не ти, в цю останню дорогу піде,
    мов на прощу,
    і простить йому попіл,
    щоб голкою
    вмерзнути
    в лід?

    16.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: | ""


  33. Василь Надвірнянський - [ 2015.04.01 20:03 ]
    Чуєш брате
    Чуєш, чуєш брате, як гудуть гармати,
    Треба Україну нашу захищати.
    У важку годину, та в нелегкий час,
    Хто ж її захистить братчику крім нас.

    Залиши всі справи, брате мій, ходи,
    Захистить країну нашу від біди.
    Станемо до бою зранку до зорі,
    Щоб спокійно спали наші матері.

    Станемо з тобою ми удвох до бою,
    Тай за ясне небо, що над головою.
    Станемо до бою ми за землі наші,
    Що би не гриміли нам ворожі марші.

    Станемо до бою об руку рука,
    Захистить країну, доля в нас така.
    Й не будемо долі іншої шукати,
    Бо у нас єдина Україна – мати.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Іолана Тимочко - [ 2015.03.29 17:40 ]
    Веретено (Мойри)
    Сльози сповзають з неба
    синьо-зеленим слизом,
    кригою гуркіт грому
    ріже іржаву синь.
    Вечір скотився в море,
    знявши рожеві ризи.
    Ніч розливає з вишень
    стомлену світлотінь.

    Стукоти кроків чуєш?
    Крутяться веретена.
    Мойри голосять, босі,
    падають на асфальт.
    В їхніх руках - каміння,
    в їхніх очах - знамена,
    в їхніх обличчях - вічність
    жовто-блакитних шпальт.

    Травень горить, мов свічка...
    Тануть, мов тінь, крилаті.
    Тягнеться-тонкне нитка,
    ножиці рвуться в бій.
    Пальці болять, розбиті
    давнім дощем артритів.
    Мойрі тебе не видно,
    Мойра гукає: "Стій!"

    Але годинник стогне,
    коні біжать галопом
    через ліси і хащі.
    Хто їх зупинить? І
    я прокидаюсь - вкотре,
    я обливаюсь потом,
    де по кутках потвори
    множаться уві сні.

    Голос обріже тишу...
    Знову на шиї зашморг
    ніжно пустив коріння
    в пащу вчорашніх мук.
    Стукоти кроків чуєш? -
    Хтось вислизає з хащів.
    Тенькнуло тонко-тонко -
    День полетів із рук.

    Дрібно тремтить гітара...
    Мойра торкає струни,
    муза мовчить, забувши
    про золотий Парнас.
    Мойра давно здуріла,
    муза зійшла із глузду...

    Тягнеться-тонкне нитка.
    Квапиться-стогне
    час.

    06.05.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  35. Марися Лавра - [ 2015.03.29 16:07 ]
    будинок під номером 300
    стіна у монисті червонім
    у пристраснім танго крильми
    тремтіли цеглини спроквола
    ловили хто що говорив

    проспектами зниклого міста
    гуляли сніги і дощі
    будинок під номером 300
    чекав коли вернемось ми

    йому увижалися діти
    їх посмішки гріли й пекли
    любив коли гралися в квітні
    замурзані вічно роти

    і стіни ураз горицвітом
    пашіли від щирості їх
    куди ж бо поділися діти
    куди ж це пощезли усі

    і чом він самотній і чорний
    дірявий немов решето
    на маківці птаха проворна
    ізвила тернове гніздо

    довкола гасають Пилати
    для кожного є свій Ісус
    від долі своєї тікати
    готовий лише боягуз

    він буде стояти допоки
    не вернуться люди його
    допоки почує їх кроки
    й одчиниться перше вікно

    стоятиме в спеку і холод
    залізобетонний пророк
    можливо обернеться згодом
    тернове гніздо у вінок

    стоїть у червонім намисті
    розстріляна в груди стіна
    будинку під номером 300
    болить ця безглузда війна

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  36. Василь Надвірнянський - [ 2015.03.29 08:57 ]
    Небесна сотня

    Дні пролітають як опале листя,
    А смерть збирає свою сіножать.
    І тих що впали і не підвелися,
    І тих що похилилися й лежать.

    Життя це те, чим треба дорожити,
    Життя це те, чим нехтувать не мож.
    І їм також хотілося ще жити,
    Хотілося любити їм також.

    Їхні життя теж богом були дані,
    Вже вибору нема чи так чи ні?
    І ось отут, на Київськім Майдані,
    Закінчилося в мертвій тишині.

    Живим їх подвигу ніколи не забути,
    А дальше вже – ну щоб там не було.
    Лиш одного того не може бути,
    Щоб в Україні зло перемогло.

    А може все було б якось інакше,
    Напевно ні , і не було б чудес.
    Все є як є, тепер на будні наші,
    Небесна Сотня дивиться з небес.

    2014р


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Василь Надвірнянський - [ 2015.03.28 11:48 ]
    У ту далину
    У ту далину, де гори високі,
    Покрились лісами у ярусів шість.
    Моє серце злетіло над ними як сокіл,
    Знов серце в тривозі чекає на вість.

    Стривожено серце чекає несміло,
    Боляче б’ється у груди, бідненьке.
    Яка прийде вість – чорна чи біла,
    Від України, далекої неньки.

    Там залишив я за вікнами осінь,
    Поринув у зиму, і дальше в весну.
    Ти Україно мені снишся досі,
    Коли на хвилину приляжу й засну.

    Що буде за тим, що буде ще нами?
    Є окрім надії й відлуння біди.
    Відлунює серце тими громами,
    Що з України доносить сюди.

    Дивляться очі сумно за обрій,
    О як важко неволі скинути гніт.
    ЙДУТЬ з України вісті недобрі,
    Знов кров’ю залитий жилавий граніт.

    Жаль міри немає – одні тільки втрати,
    Хочу Вкраїно тобі послужити.
    Знову за волю прийшлося вмирати,
    Дай боже сили все це пережити.

    Сургут 2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Василь Надвірнянський - [ 2015.03.28 11:59 ]
    Пам’ятник
    Живий тепер, зрівняй його з собою,
    Сьогодні ти, пізнай його в собі.
    А пам’ятник ногою кам’яною,
    Уже ступив за Україну у двобій.

    Він йде у бій, і в тім кровопролитті,
    Колись тай переможе все – таки.
    Вони живі, вони зовсім не вбиті,
    Борці за волю – наші земляки.

    На їх могилах проростають стебла,
    Про них гудуть легенди і пісні.
    І ти візьми, візьми їх біль на себе,
    Нехай вони тобі присняться в сні.

    Вони за волю тут вмирали всюди,
    За волю віддали своє життя.
    Про те по вічно пам’ятайте люди,
    Що би назад не було вороття.

    Він все стоїть, і більше не зігнеться,
    У пам’ятника серце кам’яне.
    А я дивлюсь, і так мені здається,
    Що не його убили, а мене.

    Івано Франківськ 2013р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Ніна Виноградська - [ 2015.03.27 15:58 ]
    Коли?


    А дні завжди вигулькують із ночі,
    Коли ранкова устає зоря.
    І вітер хмари розриває в клоччя,
    А біля мами гріється звіря.

    Як повсякчас в усталенім порядку -
    Зима, весна... І холод, і тепло.
    І тільки люди ігнорують згадки
    Без висновків із того, що було.

    Не вчать повтори, де біда і війни,
    Де вражий чобіт - по твоїй землі.
    І задихнутись, втрапивши в обійми
    Того, хто братом звався, в кабалі.

    Той, хто на грудях рвав косоворотку,
    А сам найкращих наших – у ГУЛАГ!
    І льотчицю Надію, патріотку,
    Теж не минув оцей архіпелаг.

    Ви – матері, своїх синів єдиних
    Шлете на смерті у чужий Донбас.
    Заради чого, адже в Україні
    Своє життя, свій біль. Але для вас

    Незрозумілий і Майдан, і сльози,
    Й за що під кулі наші йдуть сини...
    Теплішає. Вже скоро перші грози.
    Коли чекати нам кінця війни?

    16.03.15




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  40. Ніна Виноградська - [ 2015.03.27 15:19 ]
    Воєнний березіль


    На вокзалі безхатченки гріються в сонці,
    На пожухлій траві розіклали скарби.
    Без родини і хати, дверей і віконця,
    Є окраєць, вода – і немає журби.

    Ще холодна земля і теплом не прогріта,
    Березневий від неї іде холодок.
    Та поглянеш на цих і згадається літо,
    Де в сережках вишневих радіє садок.

    Де немає війни. Всі безжурні, щасливі,
    Ще не знають, хто з них сирота і вдова.
    А сусідка збирає дозрілії сливи,
    І старенька матуся зі мною, жива.

    Від Майдану лиш рік, а, здається нам, вічність,
    Де ще Сотня Небесна боролась, жила.
    А в країні – війна, вже відкрито, у вічі,
    Смерть незримо до кожного дому ввійшла.

    Я тихенько іду по яснім березолю,
    В місті люду, як листя, жовтіє трава.
    В думці - як там солдатики наші у полі?
    І, стискаючи горло, сивіють слова.

    26.03.15


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  41. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 20:56 ]
    Віче
    Його біль так кричав -
    Що горіла земля
    Його біль так мовчав -
    Що кипіло життя

    А за цим всим стояв -
    В чорній схимі монах
    На весь люд заявляв -
    Від війни тільки прах

    Бережіть світла міць -
    Заучіть щоб уміть
    Не убий , не образь -
    Бог так свідчив - беріть...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.26 15:09 ]
    Материнські мальви...
    Біля вікна стояла мати -
    Маленький аркуш у руці
    Тремтіли пальці , сльози градом -
    Загинув , вбили палачі...

    Ввійшла до двору , в небо звила -
    Усе від жаху змовкло в мить
    У бога слізно так просила -
    Верни його , він має жить

    Візьми мене , і все що маю -
    Тільки благаю ти почуй...
    Віддай мені мою дитину -
    Живу чи мертву - поверни

    Вона сама не розуміла
    У розпачі - немов сліпа
    Від болю тільки шепотіла
    Я це не я , клята війна...

    Не хочу вірити нікому -
    Не хочу бачить , вірить , знать
    Одного хочу... Біля сина -
    Хотіла б на коліна впать...

    Відпочивати поряд нього -
    Навіки залишитись з ним
    Біля кровиночки своєї -
    Я згодна мальвою - цвісти...
    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Любов Вербовецька - [ 2015.03.23 20:30 ]
    Батальйони просять вогню

    Колись закривались штрафбатами
    Тепер – патріотами
    Яка тут спільна суть ?
    Озброєння їм, майже, не дають

    Найкращих – на м,ясо?
    Не страшно вам часом?
    Чисті душею повірили вам,
    Своїм багатим вождям



    Мілліардери України! Опам,ятайтесь!
    З патріотів наших не знущайтесь
    Вони життя не жаліють на війні
    А ви гроші ховаєте десь «на дні»

    Не гнівайтесь, на правду не зліться
    Багато хто за статки свої боїться
    Та згадайте хоч своїх синів
    Не кличте на них Божий Гнів

    Бо коли час прийде
    Він вас кругом найде
    Тоді «буде каяття –
    Та не буде вороття !»


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Любов Вербовецька - [ 2015.03.23 20:17 ]
    Небесна сотня жде або Поки сонце зійде роса очі виїсть

    Раби намагались з колін встати
    Згодились на майдані це сказати
    Катам наказано їх повбивати
    І судилось їм «Небесною сотнею» стати

    Та залишились ще живі
    Хоробрі, активні, дійові
    Змогли і владу поміняти
    Та не змогли контролювати

    Від,їхали на війну всіх захищати
    Життя за нас класти, каліками ставати
    Вас патріотами за це назвуть
    Медалі Вам видадуть

    Протези ж самі будете купувати
    Кати Майдану на волі будуть гуляти
    «Колишні» в кріслах своїх жирують
    Чекають коли Вас на війні повбивають

    То ж хоробрі, активні, дійові !
    Вставайте скалічені! Ви ж іще живі
    Справу кінчати, навіщо ж було починати
    Тисячам побратимів «Н.С.» ставати


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Любов Вербовецька - [ 2015.03.23 20:34 ]
    Катів народу – на суд народу

    Люди не гра в кеглі !
    Скільки вже доказувати?
    Не дурні круглі !
    Досить маніпулювати !

    Однією рукою свічки ставите
    Хороводи водите де ми вмирали
    Іншою очі прикриваєте
    Щоб катів під застави відпускали

    Цікава ваша гра, панове,
    І ви артисти не з останніх
    Та все це нам давно не нове
    І з вами теж «пасти задніх?»

    Війна - війною !
    І на неї не все можна списати
    Цікавтесь країною !
    Народ за все може спитати

    Київ – в н о к а у т
    Мер знає як досягнути
    Країну – в н о к а у т
    Народного гніву не минути


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Любов Вербовецька - [ 2015.03.23 20:39 ]
    Скільки вовка не годуй
    Вирішувати треба вже вам
    Нашим майбутнім вождям
    Скільки ще треба чекати
    Щоб «путінських» департувати

    Вони керівні посади займають
    П,яні кацапи нами помикають
    Як скажете? Нехай лишаються?
    Керують нами, насміхаються?


    Для чого ми владу міняли, вмирали
    Щоб нами такі «кацаї» керували ?
    Чи знову збиратись і старим, і малим?
    І скаліченим воїнам ще живим !

    Живуть на Україні ненавидячи її і нас
    Половина країни їх уже зараз
    Та вовк завжди на ліс поглядає
    І кожен з них путіна виправдовує

    Терпіть!Мовчіть! А якби їх вояки прийшли
    Всі дерева на шибениці б для нас пішли
    Це війна! На ній середини не буває
    Або–ти! Або–він тебе вбиває! Не зміг і тебе немає!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Любов Вербовецька - [ 2015.03.23 20:58 ]
    «Беркут» – вічна ганьба
    Бездушні, безбожні, тупі виконавці
    Ви вбивали студентів – надію нації
    Іуди! За 30 монет ви їх продали
    Вас доля накаже - де б ви не були

    Ті з вас, що людьми були
    Шкуру беркутні зняли – посвідчення кидали
    Відмови давали – людей не вбивали
    На бік свого народу ставали

    А покидьки злість на людях зганяли
    Свої «30 серебрянников» - відпрацювали
    Після всього спокійно в автобуси сідали
    Перед телекамерами, сміючись, від,їжджали

    Теперішні вожді! Тоді - майбутні!
    Ви пам,ятаєте ті дні незабутні?
    Захарченки-Пшонки змогли повтікати
    А «беркутню» ви могли б не випускаи?

    «Сім няньок – дитина без носа»
    Не знайшлося одного та владного голоса
    То ви йшли за Україну вболівати
    Чи так спішили владою стати?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Любов Вербовецька - [ 2015.03.23 20:22 ]
    Д О П О М О Ж І Т Ь
    Найманці поранених добивали
    Нелюди! І це на весь світ показали
    Зекам надоїло в тюрмах гнити
    Прийшли в нашу землю лягти

    Багата «отморозками» Росія - «их мать»
    Та хто їх буде пам,ятать
    Без могил кинуться заривати
    Боятимуться афішувати

    Звірі розумніші від них
    Всіх мастей злочинців дурних
    І ми повинні до них рівнятись?
    І ми повинні з ними брататись?

    Насильно нас нагнути ?
    До п,яних «братів» повернути?
    Скільки нас уже полягло !
    Щоб цього ніколи не було!





    Скільки ще нам помирати ?
    Щоб світові показати
    Ми достойні кращими стати
    Допоможіть звір,я здолати!!!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Олександр Козинець - [ 2015.03.21 21:16 ]
    ***
    Реальність уже навчилась
    В’язати вузли на спицях,
    Ходити містами Сходу
    З клубками тонких нито́к.
    Добраніч, моя країно…
    Як тобі зараз спиться?
    Чи сняться тобі могили
    І душі солдатів з АТО?
    Чи бачиш обстріли з градів,
    Що змінюють наші очі?
    Чи просиш, що сніг із градом
    Сьогодні тебе оминув?
    Умитий сльозами рідних,
    Зовсім маленький хлопчик
    Знов олов’яних солдатів
    Вкотре веде на війну…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  50. Галина Михайлик - [ 2015.03.20 15:10 ]
    Пісня «Солдатику, чи спиш?»
    Текст пісні:

    Солдатику, чи спиш?
    Зросили небо зорі…
    І мерехтять собі
    у темній далині.
    Сьогодні через них
    з тобою поговорим:
    я тут коло вікна,
    а ти - десь на війні…

    Тут все, як ти лишив.
    Осінній звичний клопіт,
    лоскоче ніздрі дим,
    картоплі повен віз…
    У тебе теж вогонь,
    та інший з нього попіл…
    І дим його чудний
    пекучий аж до сліз…

    Тут знов цвіте каштан,
    так дивно, уявляєш?
    Яка ж бо в нім жага
    нестримна до життя!..
    У тебе також є -
    грудьми бо затуляєш
    цей світ такий хиткий
    від кроку в небуття…

    У нас пройшла гроза…
    осіння і без грому,
    лиш блискавки стрімкі
    шугали вдалині...
    Солдатику, скоріш
    живим вертай додому…
    А поки… тиха ніч
    хай горне в мирнім сні.



    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (15) | "https://www.youtube.com/watch?v=2lUmyou-Xig"



  51. Сторінки: 1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25