ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.

С М
2025.07.09 04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти

М Менянин
2025.07.09 01:03
Назва.......................................................................Стор.

1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Ярослав Чорногуз
2025.07.08 20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.

До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Валерій Хмельницький - [ 2022.10.12 17:40 ]
    Актуальне
    Генерал-лейтенант Складновимовити
    За два дні запустив (тобто вимів)
    Зо дві сотні крилатих ракет,
    Підірвавши військовий бюджет.

    Половину з них збили ПС,
    Півдесятка потрапили в РЕС,
    Ну, а інші - куди попало.
    ВКС відрапортувало,

    Що усі вони влучили в ціль.
    Ім збрехати - хоч падай, хоч стій -
    Як два пальці об чорний асфальт.
    Не вилазять із білих пальт

    І кричать на трибунах ООН,
    Що напав на них батальйон
    І 100500 солдат
    Польських найманців й інших НАТ.

    12.10.22


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  2. Володимир Бойко - [ 2022.10.04 23:32 ]
    Файне товариство – 2
    путін лаштується в рай? –
    Цур, душогубе запеклий.
    Краще собі пошукай
    Місця теплішого в пеклі.

    Щоб веселіше було,
    Аби душа не хандрила,
    Може, прихопиш, пуйло,
    Брата по крові кіріла.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  3. Ольга Олеандра - [ 2022.09.26 12:45 ]
    В вересні має бути бабине літо
    В вересні має бути бабине літо
    та вересень майже минув.
    Жменькою краплинок начисто вмитий,
    час розглядає війну.
    Дивиться, очі свої видирає
    й огляда з всіх боків
    небо ще літнє густе неокрає
    з відбитком чорних птахів.
    Що ті пташини там малювали?
    Дуже розпливчатий фон.
    Наче габою вкриті завали
    не пережили полон,
    наче прокльонами всіяна грядка
    щириться віспой горбків,
    ось літачок, однокрилий, на згадку,
    спробував та не злетів.
    Час, натягнувши свої окуляри,
    в очі уп’явся війні.
    В склерах її височяться доляри
    закривавлені.
    Все загробили, червоне гнилля
    лізе назовні з очниць.
    То референдум за За!Могилля
    навіть без куцих дільниць.
    Що то за погань – час відвертає
    погляд з огидою геть.
    Десь ще є сонце у небокраї.
    Тут тільки смерть.

    24.09.22


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  4. Наталія Твердохліб - [ 2022.09.25 20:50 ]
    Колискова солдатки
    Лягла у теплу за тобою постіль,
    Чекаю, як закінчиться війна.
    Тебе чекаю… не на мить, не просто в гості.
    Додому - в ковдрі замерзатиму одна.


    Лягла у теплу за тобою постіль.
    Вона, як я, тримає дотик твій, парфум.
    Лежатиму одна всі ночі поспіль -
    Минай мене, безладний, сонний тлум.

    Лягла у теплу за тобою постіль,
    Своїм теплом триматиму твоє.
    Ти ж обіцяй, благай у Бога осінь:
    Останню, що з війною заграє.

    Лягла у теплу за тобою постіль...
    Бодай здалося, хай же марю я!
    Чи то лунає в серці моїм Постріл?
    Чи то холодна стала постіль вже моя?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Володимир Бойко - [ 2022.09.24 21:30 ]
    Без варіантів
    Уже не буде хепі-енду.
    Все.
    Або ми.
    Або вони.
    Згоріли міфи і легенди
    В пекельнім полум’ї війни.

    І на оновленій землі
    Не буде клятого сусіда.
    Як воші, щезнуть москалі,
    А з ними українські гниди.



    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (4)


  6. Ольга Олеандра - [ 2022.09.23 13:40 ]
    Потреба є
    Отже, потреба є.
    Вона для тебе, моя Україно. Вона для тебе.
    Здихатись тієї наволочі,
    зажити спокійно на власній землі.

    Вона для тебе і має велику ціну.
    Найбільшу з можливих – людські життя.
    Ти мусиш сплатити, моя Україно.
    Нема варіантів. Нема вороття.

    Вона і для них. Вони будуть платити
    за кожну краплину твоїх крові і сліз.
    Встановлює всесвіт безжалісне мито
    на маніакально плекану злість.

    Вона і для сих – обережних, сторонніх
    «Тож все далеченько, до чого тут ми?»
    У пароксизмах пекельних агоній
    чи вдасться купити спасіння грішми?

    Розчахнуті брами. Чия в тім потреба?
    Хто їх відчинив та кому зачиняти?
    Моя Україно, завдання для тебе.
    Тобі світоустрій новий будувати.

    20.09.22


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  7. Олена Побийголод - [ 2022.09.19 07:37 ]
    Наслідування Йосипа Бродського
    Колаборанти-зрадці,
    найманці «руzького світу»!
    Ви як великій цяці
    кланялись московиту:

    це ж бо - часи кар’єр,
    ще і з чима́лим зиском!..
    Що ж, біжите тепер
    разом з ворожим військом.

    ...Ваших батьків - з Рязані
              перли сюди прокволом, -
    наш розвести чорнозем
              вашим пісним підзолом.

    Й чутно було: «Хохли!» -
    й горда така гримаса...
    Гребали ви, не могли
    вивчити мову Тараса,

    вам до смаку - єдина
    давня брехня Олександра:
    щось про «слов’ян родину»,
    й інша ота пропаганда...

    Досить! Живіть десь там.
    Плюньте в Дніпро з порога,
    і - скатертиною вам
    та рушником дорога!

    Їдьте в свій рай імперський,
    там вам підтягнуть мутри;
    там і народ братерський,
    а не зловісні укри...

    Їдьте вже самохіть,
    доля вам лижви мастить!
    Тобто - нехай щастить
    (в значенні - «нех#й шастать»).

    (2022)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  8. Володимир Бойко - [ 2022.09.18 14:25 ]
    Піжди но...
    Уже пуйла не звеселя
    Спецоперація кремля.
    Вже бункерний затямив дід,
    Що вліз туди, куди не слід.

    А те ще буде, підожди, -
    Іще отримаєш звізди...
    Зариють бункерне пуйло,
    Аби і сліду не було.

    Пошлють медведєва й шойгу
    Сніг прибирати у тайгу,
    Скабєєву і симоньян
    Потурять десь за магадан.

    Їм, з жириновським в унісон,
    Услід співатиме кобзон...
    І буде празник на землі,
    Як пощезають москалі.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  9. Ольга Олеандра - [ 2022.09.13 10:25 ]
    "Ми ж як раніше..."
    «Ми ж як раніше разом можем жить!» –
    лунають марення російських біснуватих.
    «Гуртом про щось співати, гомоніть
    на мовах двох, Победу святкувати…»

    Бздюхи російські, мізки не ї**ть!
    І дружніми рядами йдіть до біса.
    Ось там, із ним, братайтесь та живіть.
    Зв’язки родинні, спільні риси… звісно

    він також може вас поперти геть,
    бо навіть в біса є свої чесноти.
    Він може не схотіти жити вщерть
    зануреним у брехні та мерзоти.

    Мір руський, то такий собі чиряк,
    вмістилище непотребу та гною,
    що верне навіть бісових чортяк
    від тої коаліції чумної.

    Отож беріть фантазії свої
    та пхайте прямо путіну у сраку,
    чкурнувши спішно з нашої землі
    до свого одурілого бараку!

    11.09.22


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (1)


  10. М Менянин - [ 2022.09.10 00:43 ]
    Городу-герою Чернигову
    Чернигов здесь, Русь, осада,
    из залпов и бомб тирада*,
    подвалов в домах прохлада,
    асфальт огранен из ада.
    сосед “заболел” – досада –
    кастрирован мозг для стада.
    Самим защитить все надо,
    ну вот и Герой – награда.

    13.08.2022г. Чернигов Ст.4


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  11. Володимир Невесенко - [ 2022.09.04 08:31 ]
    Скінчився бій

    Скінчився бій. Час – опочити.
    Спадає сутінь. Січе негода...
    Та як же любій не подзвонити,
    коли з’явилась така нагода?

    «Привіт кохана!.. Усе нормально...
    Я ще на фронті... Воюю кревно...
    Лютує ворог, вбива безжально,
    та Бог боронить мене, напевно.

    Звідсіль до Нього уже близенько, –
    так низько небо звиса черлене...
    Молюсь за тебе, моя рідненька,
    бо знаю: тужно тобі без мене.

    Я чую, люба: тобі не спиться,
    хоч пізній вечір і тьма схолола.
    Влягайся, мила... Нехай присниться
    тобі твій ангел і мир довкола.

    А як уранці загляне сонце
    й зігріє сяйвом вікно студене,
    впусти швиденько його в віконце, –
    то подарунок тобі від мене...

    Пробач, кохана, – ізнову виклик.
    Свистять снаряди – втікати пізно...»
    А потім – вибух... Прощальний викрик...
    Усе збагнула й зайшлася слізно...

    29.08.22


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  12. Ярослав Чорногуз - [ 2022.08.26 09:43 ]
    Марш піхоти, володарки полів
    Вже відстрілялись льотчики-орли,
    Хаймарсів* залпи також відгриміли.
    І піхотинці славні в бій пішли,
    Вони місцевість зачищають вміло.

    І армія ординців — у котлі,
    Наїлася і пороху і сажі.
    Ох, жару дасть Володарка полів -
    Тож начувайся ти, прелютий враже!

    ПРИСПІВ:
    Всі перешкоди на шляху здола,
    Звільняє Україну від сволоти
    Простий солдат із міста чи села,
    Боєць мотострілецької піхоти.

    Буває, гине у страшнім бою,
    І скромний, з себе не вдає героя.
    Окропить землю дорогу свою
    Жертовністю освяченою кров’ю.

    Він входить перший в місто чи село,
    І пригорта врятовану дитину...
    І плаче мати: тяжко як було
    Без тебе, визволителю, мій сину!

    ПРИСПІВ:
    Всі перешкоди на шляху здола,
    Звільняє Україну від сволоти
    Простий солдат із міста чи села,
    Боєць мотострілецької піхоти.


    26 серпня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  13. Галина Кучеренко - [ 2022.08.24 08:49 ]
    З Днем відродження!
    Щоночі тебе убивають,
    Щоранку ти знову в бою,
    Не скиглиш ти і не волаєш,
    Солоних все ж сліз не ховаєш,
    Боронячи долю свою.

    Вітрами степними напнута,
    Промінням просякнута вщерть,
    Розп’ята та вже не закута,
    Свободна від рабства й отрути
    Вітрилом на волю крізь смерть…

    Твій опір запалює зорі,
    У спротиві зміцнюєш дух,
    Йдеш обраним шляхом до волі
    На власній землі і на морі…
    Не стримати праведний рух…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  14. Олена Побийголод - [ 2022.08.09 06:35 ]
    Розтермосили в лігві...
    Із Володимира Висоцького

    Розтермосили в лігві задрімане зло,
    куцозоро воно подивилось навкруг;
    і підвівся шатун, і його потягло
    на криваву поживу, утіху звірюг.

        Вас отак потягли у «хрестовий похід»,
        начеркавши хрести та зигзаги.
        Що вам треба у нас, де вам бути не слід,
        де стрічає вас пекло зневаги?

            Тож, вояче, стривай,
            убивати не йди!
            Долучившись до зграй,
            не минеш ти біди!

            За руйновища шкіл,
            гвалтування та лють
            вам осиковий кіл
            між лопаток воб’ють.

                Буде в школах багато років недобір, -
                ти відсутній був, множив чисельність смертей,
                а дружина твоя, поки м’яв ти мундир,
                не родила дітей.

    Ти навряд чи отримаєш орденський хрест,
    та над Волгою - інший, могильний, готов.
    Ти не згодний? Доволі смішний твій протест:
    раз хрестовий похід, то й хрестів - ніби дров.

        І написана буде брехня, блекота
        на отій гробовій твоїй дошці,
        бо давно на усіх вас немає хреста,
        лиш зигзаги на вас, «хрестоносці»...

            Попри згаяний час,
            попри безліч могил -
            видно оком: у вас
            ще багато дурил.

            Візьмуть вас у полон,
            вас поранять чи вб’ють -
            під сирітський прокльон
            ви цю пройдете путь.

                Буде в школах багато років недобір, -
                ти відсутній був, множив чисельність смертей,
                а дружина твоя, поки м’яв ти мундир,
                не родила дітей.

    Марно мрієте наші хліба загребти,
    ви натомість поляжете в наш перегній;
    проростуть ваші поспіхом збиті хрести,
    і настане нарешті від вас супокій.

        Ви пішли від родин під воєнний оркестр
        із бажанням поживи відчутним.
        Чи потрібен фальшивої «Мужності» хрест
        буде сиротам вашим майбутнім?

            Повертайся назад,
            ти ж, он, - батько та син;
            лиш загиблий солдат
            буде рідним взамін!

            А лишишся живий -
            свіжим лавам хрестів
            пояснити зумій,
            що́ у нас ти хотів?

                Буде в школах багато років недобір, -
                ти відсутній був, множив чисельність смертей,
                а дружина твоя, поки м’яв ти мундир,
                не родила дітей...

    (2022)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (4)


  15. Євген Федчук - [ 2022.08.07 19:52 ]
    Легенда про Азов
    Прийшли в наші землі лихі вороги,
    Як злодії вранці напали.
    Зайня́ли Азову усі береги,
    Аж під Маріуполем стали.
    І місто в кільце узяли у тісне
    В надії великій, що скоро
    Вже буде, і декілька днів не мине,
    Лиш їхнім Азовськеє море.
    Взялися стріляти із танків, гармат,
    Щоб захисників перебити.
    А в них того всього ж було у стократ,
    Тож не припиняло гриміти.
    Від вибухів землю страшенно трясе,
    Від них не сховатись нікому.
    Нарешті затихли – здається, усе!
    Чи ж можна зостатись живому.
    Та, ледве у місто вони увійшли,
    Як з вікон, підвалів, зусюди
    Стріляти у тих ворогів почали,
    Свинцем зустрічати у груди.
    І танки палали, і їх БетЕеР.
    На вулицях чорно від диму.
    І ворог назад відступив – не тепер.
    І знову гарматами тими,
    І «Смерчами» і «Ураганами» їх
    Взялись вони все поливати.
    Іще й літаків налетіло страшних,
    Щоб бомби із неба скидати.
    Знов місто палає, земля аж двигтить.
    Хто виживе в пеклі отому?
    І марево чорне над містом стоїть.
    Нарешті, уже від утоми
    На землю спочити лягли вороги,
    Щоб вранці у місто вступити.
    Тепер уже точно то їм до снаги,
    Вдалося усіх перебити.
    Та вранці їх знов вал вогне́нний зустрів
    На вулиці кожній, з будинків.
    І сотнями мертвих лягло ворогів,
    Живі утікали із криком.
    Сидять генерали ворожі, ніяк
    Не можуть того зрозуміти:
    Коли вони місто обстрілюють так,
    Як можна комусь уціліти?
    Та знов ешелони снарядів везуть,
    Та знову по місту стріляють.
    Страшні літаки понад містом гудуть
    І бомби важенні скидають.
    Змішали з землею усе навкруги,
    Нічого уже не вціліло.
    Бояться, проте, увійти вороги,
    Розвідників перших пустили.
    У місто прокралися ті уночі.
    Тихенько снують у руїнах
    І бачать побитих кругом, ідучи.
    Живої немає людини.
    Вернулися радісні – врешті-таки
    Нікого у місті немає.
    І вранці вступили ворожі полки
    На вулиці. Та зустрічає
    Їх знову вогонь. Знову танки горять.
    Та звідки ж вони узялися?
    І знов ворогам довелося втікать.
    Сумні генерали зійшлися,
    Не знаючи: що далі мають робить.
    Знов стали по місту стріляти,
    І знову земля від снарядів дрижить
    І бомби взялись вибухати.
    Смалили по місту не день і не два,
    Аж розчервонілись гармати.
    Узяти скоріш вимагає Москва,
    А як його можна узяти?
    Як знову змішали з землею усе,
    Розвідників нових послали.
    Ті тихо крадуться, самих аж трясе.
    Кругом лише вбиті лежали.
    Хто ж їх зустрічати візьметься вогнем,
    Живого ж не видно нікого?
    Аж бачать, від моря іде й не одне.
    Засіли – що ж буде із того?
    А ті у цеберках води принесли
    Та й мертвих взялись поливати.
    І рани на них у момент зажили
    І мертві взялись уставати.
    Схопили цеберки, до моря ідуть
    І воду скоріш набирають,
    Шукають загиблих, водою поллють
    І ті теж усі оживають.
    Розвідники до генералів летять:
    - Ми знаємо в чому їх сила!
    Вони можуть мертвих своїх оживлять.
    З Азова вода оживила!
    Ну, що ж, коли так. Знов гармати гудуть
    І знов літаки налітають.
    І гатять по місту, й по берегу б’ють,
    До моря шляхи відрізають.
    Коли канонада затихла-таки
    І всі літаки полетіли,
    Вступили у місто ворожі полки.
    Та їх лише мертві зустріли.
    Зраділи вони та до берега мчать,
    Аби свої рани промити,
    Та ще тисячі своїх мертвих піднять,
    Водою усіх окропити.
    Та якось не так на них діє вода:
    І мертві не хочуть вставати,
    І рани вона іще більш роз’їда,
    Що стали від болю кричати.
    Побігли від берега воду шукать,
    Щоб воду азовську ту змити.
    Не хоче вона ворогів рятувать.
    І як можна те пояснити?
    Щоб більшою їх «перемога» була,
    Щоб було що їм показати,
    Вони наших вбитих негайно велять
    Водою усіх оживляти.
    Оживлять, хапають і в’яжуть мерщій.
    Їм буде тепер чим хвалитись.
    Але забувають – поки ще живий,
    «Азов» проти них буде битись.
    І прийдуть, все рівно, до моря сини,
    Я так сподіваюся – скоро.
    І всіх ворогів будуть гнати вони
    Подалі від рідного моря.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2022.08.05 00:55 ]
    Марш морської піхоти*
    Гелікоптер піднявся, наче сокіл,
    А поруч і розвідувальний дрон.
    Уже наводять он гармати хлопці --
    Більш не берем кацапів у полон.

    Горить земля в рашистів під ногами,
    Морська піхота вирушила в бій.
    Співає вітер їм бадьорі гами
    І сонце сяє в висі голубій.


    ПРИСПІВ:
    Засмаглі орли і орлиці,
    Шугають, як блискавки, вниз.
    Від жаху тремтить блідолиций
    Москаль — гвалтівник-горлоріз.


    На море глянь, ракетами ціляє
    Десантний корабель наш орків знов.
    Ворожий флот, його бандитські зграї -
    Горять і пачками ідуть на дно.

    І прапор наш — на острові Зміїнім,
    І Кримський міст розбомблений димить.
    Все буде, браття й сестри, Україна --
    Херсон, Донбас і Крим одіб’єм ми.


    ПРИСПІВ:
    А Збройним силам нашим слава,
    Хай живе вона у віках.
    А Московитська зла держава
    Нехай розсиплеться у прах!

    20 травня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  17. Олена Побийголод - [ 2022.08.03 07:23 ]
    Був наказ не здаватись...
    Із Володимира Висоцького

    Був наказ не здаватись - вони не здаються,
    й нікому не треба за це орденів.
    Тільки ворони чорні пожадливо в’ються
    над трупами наших синів.

    «Бог війни» гуркотить на своїй колісниці,
    досадний для нього спочинок бійців...
    Хтозна-звідки ті білі з’явилися птиці
    над лавами наших мерців.

    Після смерті - до кожного птах свій озветься:
    білокрилі - ознака святих шерегів;
    а для воронів - буде пожива, здається,
    на чорній орді ворогів.

    (2022)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  18. Марія Дем'янюк - [ 2022.07.31 21:54 ]
    ***
    Збираю себе по краплинах,
    Збираю себе по камінчиках,
    Збираю себе по хмаринах,
    Вплітаючи сонце у вінчики.
    Збираю себе по пелюстках
    У цілісну літа квітку,
    Збираю себе по пір'їнах,
    По клекотах в небі лебідки.
    Збираю себе по листочках -
    Уже зеленіє липа,
    Збираю себе у садочках
    По крихтах барвистого квіту.
    Збираю себе по слову,
    По нотах, по барвах палітри,
    По хвилях збираю себе,
    По шерехах теплого вітру,
    По усмішках діточок, по дії,
    Молитві до Бога...
    Збираю себе щомить..
    Збираю... і йду у дорогу.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  19. Олена Побийголод - [ 2022.07.31 08:14 ]
    Скільки наших бійців...
    Із Володимира Висоцького

    Скільки наших бійців - хто від рани заслаб,
    хто вернувсь у труні...
    У воєнні часи сповіщає Генштаб
    лиш про втрати на тій стороні.

    Тільки успіхи нам не даються, повір,
    просто так, просто так:
    он у полі застиг, наче здоланий звір,
    весь у сажі, скалічений танк.

    Наш товариш закрив, без вагань чи промов,
    там прорив черговий...
    А у зведеннях - ворога втрати ізнов;
    ну а ми - на рубіж вогневий.

    2022


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  20. Олександр Козинець - [ 2022.07.30 22:00 ]
    Панельні будні
    Наші панельні будні
    Від спеки рятує душ.
    А розмови нічні
    Стали, мов вірші-верлібри.
    Поки достатньо дощів.
    Море тепер — калюжі,
    Бо на море зараз не слід.
    Ми туди й не поїдемо.
    Однак відпочити треба,
    Трохи набратись сил.
    Злегка себе перемкнути,
    Простір змінити також.
    Маємо спільну мрію —
    Чесний суцільний мир,
    В якому немає прильотів
    Й відсутні різні атаки.
    В якому немає тривог:
    Повітряних та панічних.
    У небі — планові рейси,
    Літають птахи й комахи.
    Під синьо-жовтим стягом
    Ми творимо нашу вічність,
    Де кожен смакує життя
    З насолодою вільного сма́ку.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  21. Олена Побийголод - [ 2022.07.26 07:49 ]
    Солдати групи «Центр»
    Із Володимира Висоцького

    Солдат не нив, не скнів,
    прибути в строк устиг -
    й немов із килимів,
    ми трусим пил доріг.

            Наш рух невтримний поки,
            й радіє вороння;
            лисніють наші щоки,
            вилискує броня!

                    По спаленій рівнині -
                    за метром метр -
                    ідуть по Україні
                    солдати групи «Центр».

                            Герой ти, чи ні, - вибирай!
                            Крок уперед!
                            Крок уперед - і у рай...
                            Гарний берет!

                                    Ворог сконає, а ти, рядовий,
                                    в рай попадеш як герой черговий.
                                    Крок уперед, крок уперед,
                                    крок уперед...

    Стрічає нас цвітінь,
    горить все після нас,
    й летить над нами тінь
    того, хто дав наказ.

            З поживою в кишені
            додому вернемось,
            й русяві наречені
            потішать нас чимось...

                    Та це - пізніш, а нині -
                    за метром метр -
                    ідуть по Україні
                    солдати групи «Центр».

                            Герой ти, чи ні, - вибирай!
                            Крок уперед!
                            Крок уперед - і у рай!
                            Як в очерет...

                                    Ворог сконає, а ти, рядовий,
                                    в рай попадеш як герой черговий¹.
                                    Крок уперед, крок уперед,
                                    крок уперед...

    (2022)

    ¹Див. ru.wikipedia.org: «Мы как мученики попадём в рай, а они просто сдохнут».


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  22. Ольга Олеандра - [ 2022.07.23 22:40 ]
    Наче літо, як літо
    Наче літо, як літо – звичайне.
    Сонце точить червоні носи.
    Бахнув грім. Неприродно так бахнув, фатально.
    І відлуння – ревуть голоси.

    Тож був грім. Але небо безхмарне.
    Не волога в повітрі, зола.
    Це гроза… це гроза…, це… намарно.
    Закривавлені стогнуть тіла.

    Сонце сяє. Обов’язок має
    гріти землю, купати в теплі.
    Геть байдужо чи все ж співчуває
    тій сплюндрованій чорній землі?

    Чи спроможне спустити завісу,
    скрити край від безжальних ракет?
    Дати дітям впиватися літом,
    захистити, вбезпечити світ?

    Наче літо, як літо – спекотне.
    І нехай буде дуже жарким
    і виснажливим, скрутним, турботним,
    аби тільки в грозу ричав грім.

    23.07.22


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (1)


  23. Володимир Невесенко - [ 2022.07.19 15:53 ]
    Боєць і Смерть

    балада

    Багріє небо навкруги,
    земля димиться чорно.
    То роздувають вороги
    війни пекельне горно.
    Палають села і міста,
    і небеса роздерті.
    Й чиїсь вимолюють уста
    спасти од зла і смерті…

    А тут бої: гарматний гул,
    стрільба і мін розриви.
    І Смерть наблизилась впритул,
    мов яструб до поживи.
    То тут, то там її сліди
    від одиниць до скопу, –
    шниряє он туди-сюди
    від сховку до окопу…

    Ось знову вибух – пил і гар.
    й добу́ток тій загребі.
    Вогнені бризки, мов стожар,
    здригаються у небі.
    Лежить боєць... вогнем рудим
    пожар лице лоскоче.
    Розплющив очі, а над ним
    зухвало Смерть регоче.

    Та кров зі скроні стер вояк:
    «О, я живий ще наче ж! –
    А ти втішалась, стерво, як! –
    але дарма, як бачиш.
    Я не сконав, я буду жить! –
    Даремно ставиш сіті.
    Мені вмирати ні на мить
    не можна на цім світі.

    Я тут в бою – долати зло,
    тримати оборону.
    Це зло, мов сарана, зайшло,
    навалою з-за Дону.
    Шкребеться в дім дикунська гидь –
    розкоса і мордата.
    З яких казок, з яких сновидь
    зродилася орда та?..

    Косила б ти отих бодай.
    Ішла б туди – там рясно!
    Кизил хай чув би і Валдай,
    хай горювали б квасно.
    Хай пізнавали крізь літа
    сувору правду голу б...
    А щодо мене – бач, літа
    мій ангел – білий голуб...»

    16–17.07.22


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.58)
    Коментарі: (4)


  24. Ігор Лубкевич - [ 2022.07.13 23:12 ]
    ***
    Тривога - відбій, тривога - відбій...
    У проміжках часу сотні вбитих надій
    Сотні вбитих Романів, Степанів, Оксан...
    Зламався лічильник від кількості ран

    Тривога - відбій, тривога - відбій...
    Знов Вітчизну шматує вогняний змій
    Усім не сховатися, майбутнє - туман
    Розбитих сердець сумний караван

    Тривога - відбій, тривога - відбій...
    Плач, коли важко, а як можеш - радій
    Вже помсти клекоче бездонний вулкан
    За наших Романів, Степанів, Оксан...


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  25. Панасюк Ірина Осінній_місяць - [ 2022.07.11 13:34 ]
    Богиням
    Скільки нас тут?
    Андромеди, Цирцеї,
    дівчата - ікони,
    дівчата-лілеї.
    Дівчата - конвалії, кровця-отрута.
    Дівчина - м‘ята і дівчина-рута.

    Всю свою гордість зростаючи взяли.
    Ти, моя земле, горююча мати.
    Всі хто у тебе лягав - проростає.
    Знову і знову,
    і краю немає
    дівчатам - волошкам,
    дівчатам - колоссю.
    Макам кривавим у русім волоссі.
    Нічого немає у першому світі,
    а в іншому світі світанки літні,
    і роси на косах пахнуть майбутнім,
    там дівчина - щастя і дівчина - мудрість.

    А в третьому світі дівчина - мужність,
    ладнає щити для смертного мужа,
    малює на них лямди
    і пише:
    «хто ляже на нього, а хто з ним задише».
    Оживить це древо у дівчину-волю.
    В четвертому світі здійснить свою долю.

    І вернеться все до початку початків,
    де дівчина - дівчинка, стАриця, мати.
    Де Жива і Слава і так тому бути.
    Ніхто не забутий.
    Ніщо не забуте.

    06,07,22


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  26. Володимир Бойко - [ 2022.07.10 19:25 ]
    Поганці
    Осатанілий русский мир
    Руйнує все, на що натрапить,
    Куди сягне кривавий зір
    Очей московського сатрапа.

    Безбожні ородища поган
    Взяли в облогу схід Європи
    І братства між "братів-слов'ян"
    Не видко від часу потопу.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  27. Олена Побийголод - [ 2022.07.09 07:18 ]
    Українсько-іноземний фронтовий розмовник
    – Ти ненавидіш Росію? –
    I am very glad to see you!*

    Ач, який головоріз...
    – So, take my luggage, please.

    – Скільки мін тут? Майже центнер?
    – Drive me to the city center.

    – Ще потрібний розмикач...
    Wow! Thank you very much.

    Вдовольнись цим закапелком,
    ось бійниця, you are welcome.

    – How are you getting on?..
    – По агресорах - вогонь!

    оооооооо


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (4)


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2022.07.08 14:39 ]
    Пропозиція президенту України і ЗСУ
    Ракетами ударте по Москві,
    Хай розлетяться йобані куранти.
    Стіну кремлівську — всю в людській крові -
    Боєголовками ви протараньте.

    Хай на шматки розіб’є мавзолей,
    Де прах потворний упиря страшного...
    До влади він привів поріддя зле,
    Що Чорта все шанує, наче Бога.

    Ударте так, щоб аж здригнулась твердь,
    Хай москалі біжать, як навіжені.
    Щоб всю Московію догнала смерть -
    Косила злих, залишила блаженних.

    Лиш лобне місце — Путіну лишіть,
    Мєдвєдєва в’яжіть до Цар-гармати.
    Як ЗСУ просратись вміють дати --
    Дізнається мокшанський хай ведмідь.

    Хай перед смертю накладе в штани,
    Як те властиво орківській сволоті.
    І все жахливе кодло Сатани
    Навік потоне у гнилім болоті*.



    8 липня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  29. Володимир Бойко - [ 2022.07.04 16:47 ]
    Люті думки у три рядки
    Зайнялася трава,
    Спалахнули дровá
    І згоріла москва.

    Здичавілий шойгу
    Дременув у тайгу
    І замерз у снігу.

    Препаскудне пуйло
    Не відмиє мурло
    Ні за яке бабло.

    Від зорі до зорі
    У московській дірі
    Скавулять брехнярі.

    Кожен день у кремлі
    Винаходять граблі,
    Щоб цікаво жили москалі.



    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (4)


  30. Галина Кучеренко - [ 2022.07.02 12:34 ]
    ***
    Кати не ймуть віри - ти досі живий!
    Спотворюють вимір проклятих подій,
    У злобі скаженій рвуть небо на шмаття,
    Лишають по собі криваві багаття…

    Черговий день світла руйнується жахом,
    Насіяно в житі кривавого маку.
    Мордують тебе ненажерно й запекло,
    Не відають ще: твоя кров - їхнє пекло.

    В тім пеклі немає вже стін і підлоги,
    Прямують у прірву стежки і дороги,
    Не чути там звуків, не видно світання…
    Тебе не займатиме їхнє скавчання:

    Дорогу в майбутнє прошиєш мостами,
    Водою життя розіллється містами,
    Пшеницею зійде политеє кров’ю,
    Війною розбите відродиш любов’ю…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  31. Ольга Олеандра - [ 2022.07.02 10:20 ]
    Руський мір
    Бувшії люди, нібито браття.
    Парость імперського горе-прокляття.
    Сповнені жовчі, просякнуті нею.
    Суне отрута понад землею.

    Згублених душ спорожнілії скіти.
    Згубною гниллю щедро залиті.
    Дірки в дахах хтось ретельно надряпав.
    Трійко пасмуг над руїною. Прапор.

    Стіни від хат, воду від кранів
    визволили. Брехні з екранів
    з карбом приблудного руського міра.
    Хворії забавки чорного піра.

    Прірва розверзалась. Не під ногами.
    Напхана пастка дощенту тілами.
    Начебто браття, бувшії люди,
    жодного прощення більше не буде!

    1-2.07.22


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (1)


  32. Нінель Новікова - [ 2022.06.28 18:30 ]
    До жахливого теракту у Кременчуці
    Душу чорною печаллю
    Огорнуло вмить…
    Пекло з крилами примчало –
    Світу це болить!

    І якщо нема нікого,
    Хто б це зло спинив,
    Господи! Скажи для чого
    Ти цей світ створив?!

    27.06.2022



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (1)


  33. Володимир Бойко - [ 2022.06.27 09:31 ]
    Благання
    Хай стихнуть гармати,
    Хай музи говорять,
    Бо ми забагато
    Набралися горя.

    Побита війною
    Вже кожна родина
    І крові рікою
    По всій Україні.

    Чи в світі немає
    Такої гармати,
    Щоб знищити лігво
    Московського ката.

    Чи ліків нема,
    Щоб навік і одразу
    Ліквідувати
    Російську заразу.

    Потрібне заступництво
    Вищої сили,
    Щоб ворога клятого
    Ми зупинили.

    Благанням пронизана
    Кожна хвилина:
    «О, Боже великий,
    Спаси Україну!»


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  34. Ігор Терен - [ 2022.06.22 13:43 ]
    Ніколи
                           І
    Яке химерне є оце, – ніколи,
    коли його уявиш уночі,
    у присмерки, у сутінки ранкові,
    у дні війни... воюють орачі
    і кров'ю поливають власне поле
    укотре за історію... і знову
    орала поміняли на мечі
    та захищають хату, душу, мову.

                           ІІ
    Вбиває віру бісова війна,
    у храмі хазяйнує сатана
    і не рятує із амвону меса...
    очуняли погани-неотеси –
    медійна язиката суєта...
    поезія заціпила уста...
    говорячи устами поетеси:
    «страшні слова,
                    коли вони мовчать...»,
    тому що неможливо описати
    ті злодіяння, що вчиняє рать
    диявола-іуди-супостата.
                
                           ІІІ
    На ниві недоораних полів
    повторюються серіали сюру
    і на арені вилупився фюрер...
    невіруючий люд не онімів,
    а віруючий співчуває люду,
    що це...
            не може бути...
                             і усюди
    на це уже не вистачає слів.

    06/22


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  35. Ольга Олеандра - [ 2022.06.22 08:56 ]
    Не вберіг
    Випадкова страта – то не страта.
    Суто прикрість, нещасливий збіг.
    Не злостивість, звісно, не відплата.
    Янгол-охоронець не вберіг.

    Ненавмисність крапає із рани,
    У калюжку купчиться у ніг.
    Крапель ще достатньо в океяну.
    Янгол-охоронець не вберіг.

    Милості очікувать не варто –
    На усіх не ділиться пиріг.
    У руці затислась чорна карта.
    Янгол-охоронець не вберіг.

    21.06.22


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (1)


  36. Ольга Олеандра - [ 2022.06.18 10:13 ]
    Де ми?
    Де ти? Де ж ти? Де ти?
    Я шукаю. Скрізь. Тебе ніде нема.
    Тільки вчора. Щойно. Мить одну. З букетом.
    І все щезло. Я шукаю. Тиша і пітьма.

    а за чорною убитою землею
    молода нестріляна трава
    тягнеться із приязню всією
    нагадати, що іще жива.

    Де ти? Де? Знайти не можу.
    Надто темно. Винна темнота.
    Я, мабуть, десь недалеко ходжу.
    Обізвіться дорогі вуста.

    за межею цього кола руки вітру
    підіймають вії світові
    легким дотиком весняного повітря
    нагадати, що іще живі.

    Де ти? Не мовчи! Хоч шепіт.
    Поклик схожий на моє ім’я.
    Темно і самотньо. Тужний трепіт
    у пітьмі суцільній. Де це я?

    23.05.22


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  37. М Менянин - [ 2022.06.16 11:46 ]
    Отримувач Боріс ДжонсонUK
    Здоровим будь Борис Чуприна*
    своєму слову силу май!
    Тебе вітає Україна –
    у всесвіті козачий край.

    Хай світом діло твоє лине,
    про захист від навали дбай!
    Тебе прийняв як побратима
    за наш народ козак Мамай**.

    Для Байди*** знову ця година,
    потужну зброю ненці дай,
    щоб кожен жив тут як людина
    де нам сусід творить роздрай.

    Здійнято руку з булавою****
    Давиду до пращі пора*****.
    Бог з нами поруч йде до бою,
    відчує радість дітвора!

    Стоїть на герці Україна,
    від зайд боронить рідний край,
    по світу гучно слава лине…
    в Чернігові Борис бувай.

    10.06.2022 Чернігов С-IV


    * Прем’єр-міністр Великої Британії вписаний в реєстр козацької громади Чернігова як козак Борис Чуприна.
    ** Козак Мамай у думах і помислах українців уособлює народну силу духу, незламність волі в боротьбі з поневолювачами.
    *** Байда – розумний християнин, еліта козацької доби з твердим характером, цілеспрямований на захист народу. Володіє надвисокою майстерністю бою, стратег, гетьман. Розмовляє-бає багатьма мовами як сердито, так і дипломатично.
    **** Булава – історичний вид зброї, символ мужності козаків, ознака гетьманської влади.
    ***** Голіафа знешкодити.



    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати: | ""


  38. Володимир Бойко - [ 2022.06.12 22:20 ]
    Посіпаки
    Уже прилаштувались до війни,
    І ревно прислуговують росії
    Потайні посіпаки сатани
    І на пожарі поживитись мріють.

    А що їм кров, коли вона чужа,
    Оплачена за вигідним тарифом.
    Як з’їла душі підлості іржа,
    Чому б не стати хоч на мить каліфом.

    Вночі їх не терзатимуть страхи,
    Не гризтимуть їх докори сумління.
    Їм буцімто відпущено гріхи
    І майже гарантовано спасіння.

    Єство їм сплюндрували срібняки,
    Занапастили душі нечестиві.
    Діла їх страхітливі і гидкі,
    Слова їх осоружні і брехливі.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  39. Ольга Олеандра - [ 2022.06.09 10:08 ]
    Горе війни
    Се було так давно, вже й не згадаю.
    Підводить пам’ять, плутає сліди.
    Неначе щось безцінне я втрачаю –
    шукаю, не знаходжу, полишаю,
    шепочучи невтішно «відпусти».

    То лютий був чи березень. Початок.
    Ще холодно, сніжило, скубло ніс.
    Та радістю світились оченята
    у дідових принцес, моїх дівчаток,
    що погостити в діда збирались.

    А потім квітень був. Земля палала.
    І разом з нею спопелився світ.
    Він наче є, але його не стало.
    Він наче є, і в нім душа волала
    мольбою відчайдушною «наснись!»

    Роки пройшли чи тижні – вже не знаю.
    Підводить пам’ять серце неживе.
    Іду услід. Бреду. Не пробачаю!
    Ненавиджу! Ось це я пам’ятаю.
    І проклинаю, наволоч, тебе!

    09.06.22


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  40. Ігор Шоха - [ 2022.06.07 19:22 ]
    Священний обов'язок
    Де ті свої? А от чужі
    були і є... і вже на тільки
    обороняти рубежі –
    це наш обов'язок навіки.

    Стояти за Вітчизну – честь
    і слава кожному герою,
    хто у нерівному двобої
    перемагає люту смерть.

    Долаючи усі загрози,
    аби очистилась земля,
    карає за дитячі сльози
    прокляте плем'я москаля.

    Усюди знищуємо ката,
    ламаємо його ярмо...
    онукам передаємо,
    аби було їм що згадати, –
    уміли бити юду-брата,
    то і чужинця поб'ємо.

    06.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  41. Єлена Задорожня - [ 2022.06.07 14:30 ]
    Болить душа за Україну
    Болить душа за Україну
    Пронесем цей біль через роки,
    Ми відновимо руїни,
    що поселилися в глибині душі.
    Не забудемо ніколи лихо заподіяне ордою,
    Принесли нам муку,смерть і горе,
    Та ми триматимемось горою
    Ворожу силу разом поборем!

    07.06.2022



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Галина Кучеренко - [ 2022.05.28 12:34 ]
    ***
    Замордована ніч, закривавлений день,
    Розшматований рай у подертій ряднині….
    Розпач у молитвах… Світ - суцільна мішень…
    Покотилась сльозою роса по стеблині….

    *

    Насторожена ніч, зосереджений день,
    Загартований рай - у броні всі святині…
    Зброя і в молитвах… Світло проти тіней…
    Світанкова роса - оберіг на стежині…



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2022.05.25 02:01 ]
    Порада Візаві
    Хоч ворог смертоньки бажає
    Мені — своєму візаві,
    Та я люблю його без краю --
    Всі будьмо сильні і живі.

    Бо нам разом іще стояти
    Супроти інтернетозла,
    Що нині розпускає вата --
    Раби рашистського козла.

    І ти козлом не будь безрогим,
    І вузьколобо не трактуй
    Святу любов до Перемоги,
    Яку здобути маєм тут.

    Не радь вживать гидку цикуту -
    Згадалась істина стара -
    Порада може повернутись
    До тебе, наче бумеранг!

    25 травня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  44. Євген Федчук - [ 2022.05.22 20:43 ]
    * * *
    Сидить дід старий на лавці, спочива,
    Похилилась його сива голова.
    Я спинився, щоб дорогу розпитать
    І даремно у трьох соснах не блукать.
    Підійшов: - Добридень, діду! Як діла?
    Чи туди мене дорога привела?
    - А куди ти саме, синку, поспішав?
    Сядь, посидь, коли нема нагальних справ?!
    І одразу, ледве я на лавці сів,
    Він розправився увесь, повеселів.
    Видно мало співрозмовників було,
    За війну ополовнилось село.
    - Як діла, питаєш, синку? Да, діла.
    Тут же та проклята армія пройшла.
    Добре їм від нас дісталося. Еге ж…
    Довелось повоювати мені теж.
    - Воювали? – я здивовано спитав,
    Бо ж дідусь на дев’яносто виглядав.
    - А чого ж? Я ще малим у тій війні
    Німцям шибки бив з рогатки у вікні.
    Отож досвід бойовий у мене є…
    Дід задумався на мить про щось своє:
    - До тербату мене, правда, не взяли.
    Кажуть, віком ви, мовляв, не підійшли.
    Хоч туди пішли заледве не усі,
    Навіть ті, що ще не мали і вусів.
    А, як ворог почав пхати по шосе.
    Хоч не близько та хати́ усі трясе,
    То зібравсь тербат й подався «полювать».
    Я один село зоставсь сторожувать.
    Мені, правда, автомата не дали…
    Хоч самі «окіпіровані» були.
    Щоби ворога, як і належить, стріть,
    Довелось мені «кохтейль» наколотить.
    Не отой, що танки палять на війні.
    Бо ж бензину ніде взять було мені.
    Та й навіщо переводити дарма,
    Бо ж докинути «силов» моїх нема.
    Тож взяв пляшку самогонки – первака.
    Москалям то все приманка ще й яка.
    Взяв пігулок, тих, що лікар прописав,
    Аби я вночі безсонням не страждав.
    Ті пігулки в самогонці розчинив
    Та і став собі чекати ворогів.
    А вони й не забарилися якраз.
    Чую – гуркіт, суне танк страшний до нас.
    На нім білим намальована змія.
    Такі в німців ще в дитинстві бачив я.
    Гуркотіло все навколо і трясло,
    Та потвора увірвалася в село
    Та і стала. Троє виповзли у світ.
    Роздивилися, чи їм лякатись слід.
    Не помітили загрози, далебі,
    Злізли долі й заходилися собі,
    Мабуть, здобичі по вулиці шукать.
    Той помітив курку, кинувся хапать.
    Інший хвіртку у сусіда вибива.
    Третій хату, що навпроти, відкрива.
    А самі такі миршаві та худі,
    Видно довго лиш на хлібі та воді.
    Я на них дивлюся і здалось мені,
    Що таке я бачив ще на тій війні.
    Зараз прийдуть, «млеко», «яйко» заведуть,
    А тоді вже заберуть все, що знайдуть.
    Де й подівся мій уже поважний вік,
    Наче знов у сорок перший втрапив рік.
    Та сиджу, дивлюсь, як тягнуть, що знайшли
    Та до танка в’яжуть у тугі вузли.
    Тут мене один помітив: - Здравствуй, дєд!
    Тут нацистов і фашистов часом нєт?
    - Поки ви, - кажу, - не впхались у село,
    Ні одного, їй же Богу, не було.
    Мого жарту він, мабуть, не зрозумів,
    Бо півлітру самогонки раптом вздрів.
    Не спитався, з рук миттєво ухопив
    І третину пляшки тут же в себе влив.
    Далі гикнув (в мене ж гарний був первак),
    Та й подався до своїх, до зарізяк.
    Втрьох ту пляшку роздушили вони вмить,
    Й далі чорні справи узялись робить.
    Та вже бачу скоро – повзають чумні,
    Наче мухи на осінньому вікні.
    Далі й зовсім полягали й захропли,
    Вже й у танк свій заховатись не змогли.
    Я ж мотуззя, що теля ним припинав,
    Із-під лавки заготовлене узяв
    Й заходився руки-ноги їм в’язать
    Та повернення назад своїх чекать.
    А,що хлопці у селі в нас бойові,
    Ледь уздрінуть танк ворожий, то навік
    Спалять, навіть не спитаються – чого.
    Тож я прапор український на його́
    Почепив, аби побачили здаля
    Й не пальнули ненароком звідтіля…
    З «полювання» наші вдалого прийшли,
    Бо колону вражу знищити змогли.
    Всю спалили та жалілися весь час,
    Що могло б воно згодитися й для нас.
    А я їм тут танк цілісінький зберіг,
    Ще і трьох танкістів полонити зміг.
    Командир мені ще довго руку тряс,
    Ледь не кланявся та дякував весь час.
    Обіцяв вручити орден по війні.
    Та подумати – навіщо він мені?
    Я ж не ради того ордену старавсь,
    А щоб ворог чимскоріш від нас забравсь…
    Я поїхав, як дорогу розпитав
    Та думками все до того повертав:
    Як такі є дідусі на цій землі,
    Нехай добре начуваються в Кремлі.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  45. Ігор Шоха - [ 2022.05.22 18:14 ]
    Посіви і сходи
    До віків уже дев'ятий рік
    додає історія навали
    дикого сусіда-канібала
    і у течії кривавих рік,
    поки люди пізнають вандала,
    мову поневолює язик.

    Йде ідеологія у маси
    і не припиняється війна,
    поки править балом сатана.
    Лізе й лізе гаубичне м'ясо
    як із пущі на оазу, часом,
    люта ненаситна сарана.

    Та усе ж посіємо пшеницю.
    Синє небо додає снаги
    гартувати волю, наче крицю.
    Як би не бісились вороги,
    є чим випікати паляницю
    і орду палити до ноги.

    05.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  46. Юрко Бужанин - [ 2022.05.21 16:09 ]
    «Привіт» любителям кернеса
    «Привіт» любителям кернеса
    Ракетами шле вова,
    А більшість далі «ні бельмеса»
    У солов’їній мові..

    Не знаю, чи дійде таким
    У чому їх провина;
    А над містами - чорний дим
    Й ховає мати сина…

    Говірку мокшівських боліт
    Орда прийшла спасати,
    Хоч український родовід –
    Чи не у кожній хаті…

    Струснути з себе цей наліт,
    Цю ницу матерщину -
    Очиститься довкола світ…
    Все буде Україна!

    15. 05. 2022


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.83) | "Майстерень" 5.5 (5.88)
    Коментарі: (2)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2022.05.20 08:51 ]
    Марш морської піхоти
    Гелікоптер піднявся, наче сокіл,
    А поруч і розвідувальний дрон.
    Уже наводять он гармати хлопці --
    Більш не берем кацапів у полон.

    Горить земля в рашистів під ногами,
    Морська піхота вирушила в бій.
    Співає вітер їм бадьорі гами
    І сонце сяє в висі голубій.


    ПРИСПІВ:
    Засмаглі орли і орлиці,
    Шугають, як блискавки, вниз.
    Від жаху тремтить блідолиций
    Москаль — гвалтівник-горлоріз.


    На море глянь, ракетами ціляє
    Десантний корабель наш орків знов.
    Ворожий флот, його бандитські зграї -
    Горять і пачками ідуть на дно.

    І прапор наш — на острові Зміїнім,
    І Кримський міст розбомблений димить.
    Все буде, браття й сестри, Україна --
    Херсон, Донбас і Крим одіб’єм ми.


    ПРИСПІВ:
    А Збройним силам нашим слава,
    Хай живе вона у віках.
    А Московитська зла держава
    Нехай розсиплеться у прах!

    20 травня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  48. Наталія Твердохліб - [ 2022.05.19 20:17 ]
    Розлилися кров’ю наші вишиванки
    Розлилися кров’ю наші вишиванки,
    Тугою омились вечори і ранки.
    На погрудді нашім вже давно ятріє
    Візерунок волі, той що серце гріє.

    Темна нитка в себе болі всі ввібрала,
    Лиха злого пам’ять нам заколисала.
    А червона - символ крові україни,
    Кров не та, що льється - та, що в жилах стигне.

    Стигне не від страху, а від завмирання,
    Коли луки пахнуть з вечора до рання.
    Коли вітер листя підіймає вгору,
    Коли хліб заносять у жнива в комору.

    Коли дух спиняє в місті звук бруківки,
    Коли в скрині пошти бажані листівки,
    Коли скрипнуть двері, що ведуть додому,
    Коли рухать межі не дамо нікому.

    І нехай сьогодні не спокійно спиться,
    Є у вишиванці спокою криниця.
    Адже в її коді шифр простий, мій друже, -
    Бог, Земля і Матір люблять тебе дуже.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Віолетта Лі - [ 2022.05.18 22:47 ]
    Мама
    Кров'ю залито мою землю,
    Кулями пробито мою душу.
    Але я знову, усе, сте́рплю,
    Хоча б заради тебе мушу.

    Сердце рветься в бій кривавий,
    Боронити рідну неньку.
    Але ж як тобі без мами,
    Мій маленький козаченьку?

    Я вбережу тебе від взривів,
    Що все вбивають на шляху.
    Що через них наш татко сивів,
    Нас обіймаючи в льоху.

    Своїми крилами закрию,
    Не дам тобі я горя знать.
    Бо ж про одне я зараз мрію,
    Твою бабусю обійнять.

    Якою б не була година,
    Чи добра вона,чи лиха.
    Та кожна мріє все ж дитина,
    До мами, з нею й біль втиха.

    Як буде наше небо, вільне,
    І вже впитає кров, земля.
    Підем руїнами повільно,
    Лише б зібралась вся сім'я..

    2022


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  50. Оранжевый Олег Олег - [ 2022.05.14 11:45 ]
    Запахи війни
    Пахнуть проліски та суниці
    Пахне кров
    на зеленій травиці
    Тягне димом
    з покинутих згарищ
    і усім, що собі ти примариш...
    Пахнуть танки
    горілим залізом
    та крадіжкою
    пахнуть валізи
    пахнуть бідністю
    вбогії шати
    пахнуть смертю
    полегліі солдати
    Сонцем пахнуть безкраї степи
    крізь які доведеться пройти


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (5.08)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   23