ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", "Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ярослав Клочник - [ 2009.11.09 11:50 ]
    Я гордий з того, що живу у цій країні
    Я гордий з того, що живу у цій країні,
    Тут люди добрі, щирі і талановиті
    Душею вірні рідній Батьківщині,
    Сяйвом добра й любові оповиті.
    Земля ж родюча та багата,
    Прекрасні ріки, гори та лани,
    Ми пам‘ятаємо про траур та про свято,
    Ми наче, всі тут сестри та брати.
    Бувають звісно люди і не дуже,
    Винити, боронити чи жаліти їх не буду я,
    Але повір, їм тільки гірше, друже,
    У них життя кусюче та отруйне, мов змія.
    Пригадуючи діяння прадідів, надієшся,
    Що правнуки та внуки їх не підведуть,
    Над прикрощами, щиро та відверто ти смієшся,
    Продовжуючи, вірний, гордий та правдивий путь.
    І бачу, що таких як я все більше,
    Таких, хто вишиванку на серця вдягнув.
    І знаю жити вже не буде гірше,
    Про біди та нещастя я давно забув.
    Зупинюся на дорозі, озирнусь навколо
    Побачу рідний дім у злагоді і мирі,
    Розправлю плечі, наберу повітря,
    Та Вільно крикну Слава Україні!!!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Ярослав Клочник - [ 2009.11.09 11:53 ]
    Моя наука
    Коли зранку ти відчиняєш очі,
    Весь світ вливається до голови,
    Він заколисаний під гуркіт ночі,
    Збудити його можемо лиш ми.

    І знову день новий проноситься повз тебе,
    Науку, долю і майбутнє він несе.
    Від нього вчитися літати треба,
    Інакше впадеш втративши усе.

    Ні не журися, це лиш подих часу,
    Добро закладене в людині назавжди,
    Воно розчинить однорідну масу,
    І я надіюсь, добрим будеш й ти.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Олеся Овчар - [ 2009.11.09 08:14 ]
    Чудо-вантажівка
    У нашому місті
    є вантажівка.
    Щоранку вона
    починає мандрівку.
    Розвозить однак
    не каміння й пісок –
    У кузові в неї
    повнісько квіток,
    Веселих, усміхнених,
    просто барвистих –
    По вулицях їде
    вантажка врочисто.
    І їй не потрібно
    ні краплі бензину –
    На сонячнім світлі
    працює машина.
    Як сонце сховається
    трохи спочити,
    То досить автівці
    водички налити.
    Кому нині сумно,
    кому нині гірко –
    Усіх порятує
    оця вантажівка.
    Коли раптом настрій
    невдало-похмурий –
    Ромашечку-сонце
    вона подарує.
    Чи хтось ненароком
    чомусь вас образив –
    Троянду візьміть
    і поставте у вазу.
    Комусь так самотньо,
    ще й саме сьогодні –
    Конвалій букетик
    лягає в долоні.
    А трохи заплакало
    дощиком небо,
    То айстри веселі –
    якраз те, що треба.
    Чи холодно стало,
    мов серед зими –
    Беріть чорнобривці,
    зігріють вони.
    А настрій чудовий –
    також завітає,
    Колись незабудка
    цей день нагадає.
    Радіють усі –
    і дорослі, і дітки.
    До вечора в кузові –
    жодної квітки.
    І втоми не знає
    ця диво-машина,
    Добро всім даруючи
    кожної днини.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (43)


  4. Олеся Овчар - [ 2009.11.06 10:03 ]
    Горішки для мишки
    Для донечки – мишки
    Полущив горішки
    Усміхнений тато.
    Смачні ті горішки,
    Цікаво ще й трішки
    Всіх їх рахувати.

    Ось перший і другий
    В долоньці уже.
    А третій , четвертий
    Вона збереже.
    Це п’ятий і шостий –
    Чекають бабусю,
    От сьомий і восьмий -
    Вгостити котуся.
    Дев’ятий – для мами,
    Десятий – для тата.
    Приємно горішки
    комусь дарувати.

    Чудово, що стало
    Усім розділити.
    Це Мишка навчилася
    Вправно лічити!

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (16)


  5. Олеся Овчар - [ 2009.11.05 16:59 ]
    Котик на гойдалці (Мурчиків сон)
    На гойдалці котик
    Відважно гойдався.
    Ба! Навіть за прутики
    Він не тримався.
    Все швидше і швидше
    Вперед та назад.
    Не слухає Мурчик
    Батьківських порад.
    Мале кошенятко
    Занадто пихате,
    Бо хочеться друзям
    Себе показати.
    Все вище і вище!
    Одна тільки мить –
    І вже бідний котик
    В пісочку лежить,
    Із гойдалки раптом
    Зробив він беркиць.
    Ну хто пожаліє –
    Киць-киць... Киць-киць-киць.
    Гадаєте – друзі?
    Та їм не до того –
    Всі дружно сміються
    З відваги малого.
    Грозиться ще й тато:
    – Намну тобі вуха!
    А мама сльозливо:
    – Коли ж будеш слухать?

    Як добре, що все це
    Було тільки сном.
    Прокинувся Мурчик –
    Вже день за вікном.
    Стрибає наш котик,
    Всміхається мамі.
    Як думаєш, друже, –
    Він буде слухняним?

    05.11.09


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (17)


  6. Світлана Луцкова - [ 2009.11.05 12:14 ]
    Гарбузик і картузик
    На базарі дід Гарбузик
    Вибирав собі картузик.
    До прилавка підкотився, -
    І на хвильку розгубився:
    "Скільки краму, люба нене!
    Аж розбіглись очі в мене!"
    Огірочки хочуть солі,
    Кріп купує парасолі,
    Бурячок - зелену гичку,
    А Квасоля - довгу тичку.
    "Дай картузик до лиця," -
    Просить дід у продавця.
    Продавець: "Чудово! Знаю!
    Я за модою встигаю!
    В цім сезоні - колір новий:
    Темно-синьо-фіалковий.
    Ще б тобі такий жупанчик -
    Будеш, наче Баклажанчик."
    Чуха дід живіт і боки:
    "Обійдусь без шапки поки:
    Кольори у нас в оселі -
    Жовті, сонячні, веселі.
    Краще я куплю на згадку
    Гарбузисі шоколадку,
    Жменьку білого насіння
    І нового гарбузиння."

    То скажіть: чому Гарбузик
    Не купив собі картузик? :)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  7. Олеся Овчар - [ 2009.11.05 08:48 ]
    Сила мишачої дружби
    Мишка в білім фартушку
    Бігла швидко по лужку,
    По стежині навпростець –
    На великий путівець.
    Бо сказала їй мала
    Сіра мишка польова:

    “Нині зранку по дорозі
    Везли два мішки на возі.
    А в мішках тих, як годиться,
    Золота була пшениця.
    Я була там недалечко –
    Дірку вгледіла в мішечку,
    З неї сипались зернята
    На потіху нам, звірятам.
    Повний кошик я набрала,
    А оце тобі сказала,
    Тож, подружко, не чекай,
    А біжи по урожай!”

    Добре вірних друзів мати –
    Не дадуть голодувати.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (26)


  8. Олеся Овчар - [ 2009.11.04 00:13 ]
    Вишиванки осені
    Осінь любому синочку
    Злотом вишила сорочку.
    Хрестик, хрестик і стібочок –
    Щоб здоровим був синочок,
    Щоб хлоп’ятко кучеряве
    Красним легенем ставало.
    А для донечки вона
    Теж наткала полотна,
    Та на добру щастя-долю
    Вшила довгу-довгу льолю.
    Квітів щедро згаптувала,
    Аби леля розцвітала.

    У вишиванках красивих
    Будуть дітоньки щасливі!

    2009


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (15)


  9. Олеся Овчар - [ 2009.11.03 02:04 ]
    Для тих, кому не спиться
    (вечірньо-нічний експромт)

    Вечір пахне молоком,
    Медом, пряником і маслом.
    Місяць ходить з черпаком –
    В хмарах ловить диво-казку.
    Мов пухнастим рушником,
    Огортає нічку ласка.
    Бродить сонько під вікном –
    Відчини йому, будь ласка.
    03.11.09


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (19)


  10. Олеся Овчар - [ 2009.11.02 09:43 ]
    Осінні забавлянки
    Дощик, дощик по калюжах
    Кап! Кап!
    Потанцюймо разом, друже,
    Чап! Чап!
    Все по купках із листочків
    Стриб! Стриб!
    Осінь тихо у куточку
    Хлип! Хлип!
    Дощик зловимо за поли
    Хап! Хап!
    Осінь вíзьмемо у коло.
    Так! Так!
    Дощик змерз, намокла осінь -
    Гай! Гай!
    Їх запросимо у гості –
    Чай! Чай!

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (33)


  11. Леді Ней - [ 2009.10.31 14:30 ]
    ЗИМОВЕ
    А зима-бабуня витрусить перину,
    Натовче у ступі срібні зірочки,
    Лютому Морозу – найстаршому сину,
    Льодом замостити всі звелить річки.

    Прибереться в полі, ліс притрусить біло,
    Зайця перевдягне в білий кожушок.
    Хмарами прикриє сонце, щоб не гріло
    І не танув довго на землі сніжок.

    Доньці Завірюсі дасть наказ кружляти
    Вулицями міста, по усіх дворах,
    Щоби було чути, щоби було знати,
    Хто господарює у наших краях.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Олеся Овчар - [ 2009.10.26 08:09 ]
    Шоколадка для Мишенятка
    В дарунок Мишенятко
    Дістало шоколадку.
    Тепер страшенно раде,
    Бо в нього в шоколаді
    Не тільки вуса й носик,
    А лапки, вушка й хвостик.
    Сміється з нього мати:
    – Буде в нас шоко-хата,
    Тож, синку, не барися,
    Іди швиденько вмийся!
    Синочок притулився:
    – А можна, щоб не митись,
    Любесенька матусю,
    Я гарно оближуся?

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (9) | "Усім, хто залишив посмішку (усну чи письмову) за цим посиланням"


  13. Марта Гурин - [ 2009.10.25 21:24 ]
    ПІЖАМИ
    Сонце спить у піжамі з ведмедиком
    І закутане хмаркою-пледиком.
    Находившись навколо планети,
    Мусить слухатись тітки комети,
    Дуже рано вкладається спати,
    Аби день новий вчасно почати.
    Місяць спить у піжамі з ягнятком
    Поки сонечко ходить гулятки.
    А прокинувшись, світить повсюди,
    Щоб додому верталися люди,
    І ці вірші читали ночами
    Зірочкам у піжамках з серцями.


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.29) | "Майстерень" 5.13 (5.2)
    Коментарі: (2)


  14. Олеся Овчар - [ 2009.10.23 09:18 ]
    Дивні розмови
    Я свою сестричку
    Смикнув за косичку.
    А сестричка люба –
    Хап мене за чуба.
    Я – у крик,
    Вона – у сльози.
    Мама зразу
    На порозі...
    Тут закінчується
    казка.
    Не хвилюйтеся,
    будь ласка.
    Ми з сестрою
    дуже мирні.
    Просто в нас
    розмови дивні.
    2009


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.48) | "Майстерень" 5.25 (5.45)
    Коментарі: (15)


  15. Весна Оксана - [ 2009.10.21 18:34 ]
    Жовтневий день
    Синє небо, немов океан,
    Або сірі зливи і ураган.
    Сонячні дні і холодні ночі -
    Все це нам жовтень всюди шепоче.

    Тихо говорить жовта береза,
    Тепло голубить сонечко з неба.
    То вийшла хмарка сіро-синенька,
    І хлинув дощик на землю швиденько.

    Повідкривали свої парасольки,
    Понакидали свої ми плащі,
    Люди на вулиці біжать до оселі,
    А залишаються всі дітлахи.

    "Годі вам грати! Ідіть-но до хати!",
    Всюди кричать їх матері.
    Ллє сірий дощик, пісню співає -
    З ним всі співають, усі на землі...
    (21.10.2009)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  16. Олеся Овчар - [ 2009.10.21 09:11 ]
    Цукерка, мишка та обід
    На краєчечку стола
    Я цукерочку знайшла,
    Ну а поки досягала,
    Мишка десь її забрала.
    Довелось мені як слід
    Доїдати свій обід.
    Мишка тая, безперечно,
    Дуже добра, мила й гречна,
    Бо цукерочку мені
    Залишила на вікні.
    Ой смачнюча! Все ж я трішки
    Відламаю і для мишки,
    Щоби подруга малá
    Смакувати теж могла.
    Дякую!

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (8)


  17. Леся Горгота - [ 2009.10.19 20:26 ]
    ЗАПЛАКАЛА ОСІНЬ
    Заплакала осінь зраненька
    Сірим сріблястим дощем.
    Чого ж ти плачеш, руденька,
    Чому ці тривоги і щем?
    Глянь, рясно палає калина,
    Золотом вкрилась верба,
    Немов багряніє долина, -
    Ти ж бо у нас - золота.
    Яблука сонцем налились
    Й немов посміхнулись ураз,
    Сонечку радо вклонились:
    - Спасибі від кожного з нас!
    Сонечко враз зашарілось -
    Не сподівалось похвал -
    Й немов би рум"янцем налилось...
    Листочок на землю упав.
    З-за пенька підморгнула опенька,
    Капелюшка поправивши враз:
    - Ну ж бо, посміхнися, руденька!
    Ти ж бо найкраща у нас!
    16. 10. 2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.19)
    Коментарі: (2)


  18. Леся Горгота - [ 2009.10.19 18:18 ]
    ***
    Журавлиний смуток
    обійняв крильми.
    Проміння сонце жмуток
    розсипало поміж людьми.
    Ділитися не хоче
    у цім житті ніхто
    і кожен так охочий,
    щоби усе - його.
    І розсердилось сонце,
    сховалось між хмарок
    й не гляне вже в віконце, -
    буде усім урок.
    16.10.2009 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  19. Катерина Кукіб - [ 2009.10.17 19:28 ]
    Осінь
    Щось дивне відбулося
    У осені в душі.
    Вона стоїть, голосить,
    Вітер співа пісні.
    Щось осінь загубила,
    Щось не змогла знайти.
    Вона все голосила,
    Боялась далі йти.
    А люди розуміли
    Боїться – молода!
    Сльозинки забриніли,
    Та сльози – то вода.
    А осінь добродушна
    І серденько м’яке.
    Вона шанує дружбу.
    Дівчатко золоте!
    Вона боялась, знала,
    Що хтось її не жде.
    Тому то і стояла,
    Гукала: «Де, де, де?»
    Де той, хто не чекає,
    Не любить золоте,
    Не хоче і не знає
    Осіннє небо те.
    Вона діждалась, може,
    А, може бути, й ні.
    Вона кричала, схоже,
    Щось у слід мені.
    Вона взяла червоне, жовте й золоте
    І все пофарбувала.
    Дівчатко молоде!
    Щось дивне відбулося
    У осені в душі.
    Вона вплела в волосся
    Троянди запашні.
    15.10.09






    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1)


  20. Олеся Овчар - [ 2009.10.16 11:00 ]
    Найкращий друг
    Є у мене гарний друг.
    Любить він ганяти мух.
    Полюбляє ще й м’яча
    Поганяти у квача.
    До смаку йому м’ясце,
    Ковбаси – хай і кільце!
    Як цукерку скуштував,
    Дайте ще – не відставав.
    “Гав-гав-гав! Гав-гав-гав!”
    Що не дали – сам узяв.
    А якОсь мені сюрприз –
    Зайцю пів хвоста надгриз.
    Буде це урок мені –
    Іграшки складать свої.
    Ще було й таке – пропав
    Мій улюблений журнал.
    Не знайшла. А друг приніс –
    Тиць у ногу мокрий ніс.
    Як сідаю вчити вірш –
    Він до мене чимскоріш,
    На коліна зразу – плиг:
    “Чи на казочку я встиг?
    Віршик прочитай мені,
    Буду чемним аж три дні!”
    Це, звичайно, не сказав,
    А тихенько проскавчав.
    Я приходжу з дитсадка –
    Друг мене уже чека
    І з усіх радіє сил,
    Раз на радощах вкусив.
    Ми виходимо у двір,
    Песик мій – сердитий звір.
    Захищає він мене –
    Всіх подалі геть жене:
    Кицьки, авта, голуби –
    Розбігайтесь хто куди!
    Недарма таке ім’я
    Дала песикові я,
    Щоби знали всі навкруг:
    Мій Дружок – найкращий друг!

    2009

    *Для тих, хто любить песиків :-)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (14)


  21. Іван Редчиць - [ 2009.10.16 09:55 ]
    ГОРІХОВІ БУБНА
    Тук! Тук! Тук! В садку горіхи
    Цілий день у бубна б’ють.
    Скільки радощів і сміху –
    Жовтня вишуги везуть.

    В нас горіхів є багато,
    Хто сумує – поспішіть.
    У садку осіннє свято,
    Не прогавте щасну мить.

    Тук! Тук! Тук! В садку горіхи,
    Не лінуйся, а збирай.
    Жовтень сонячний приїхав –
    Золотіє з краю в край.

    Не відважився ти й досі?
    Чи не любиш рідний край?
    По садках прошкує осінь,
    Не барися, зустрічай.

    Тук! Тук! Тук! В садку горіхи,
    Цілий день у бубна б’ють.
    Скільки радощів і сміху –
    Жовтня вишуги везуть!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (3)


  22. Олеся Овчар - [ 2009.10.15 09:30 ]
    Про Мишчине вушко
    У Мишечки моєї
    Відгризла вушко киця,
    А я нове приклеїв –
    Воно їй знадобиться.
    Будемо разом слухать
    Казки моєї мами.
    І Мишка буде чути
    Вже обома вухами.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (7)


  23. Олеся Овчар - [ 2009.10.13 08:36 ]
    Мишенятко захворіло
    Учора Мишенятко
    Бідненьке захворіло.
    У нього носик хлюпав
    І горлечко боліло.
    Хворобі цій знайшлася
    Лише одна причина –
    Морозиво смачнюще
    І... порція потрійна!
    Але матуся хутко
    Малого лікувала –
    Дала тепленьку хустку
    І віршик прочитала.
    А ще чайочок з медом -
    Смачні цілющі ліки.
    І від тепла такого
    Стулилися повіки...

    На ранок Мишенятко
    Стрибає та регоче.
    Чи вірите, малята?
    Морозива знов хоче!

    2009


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (9)


  24. Олеся Овчар - [ 2009.10.12 10:51 ]
    Млинці-смакунці
    До мишки у хатину
    Зібрались на гостину
    Усміхнені звірята
    Млинцями смакувати.

    А мишка-господиня
    Попоралася нині –
    Щоб друзів частувати
    Млинців спекла багато,

    А в них – і полуниця,
    І яблучко-кориця,
    Малинка, мак, медочок,
    З ізюмом сир-сирочок.

    Не страва – просто диво.
    Так пахло лоскітливо,
    Мені скортіло трішки
    І я пішла до мишки.

    Там їла не млинці,
    А чудо-смакунці!
    Гам!
    Зайди до неї й сам!

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (16)


  25. Богдан Сливчук - [ 2009.10.10 23:16 ]
    КОЛИСКОВА ( ПІСНЯ)
    Тиша. Вечір надворі,
    Сонечко сховалося.
    Цілу днину дітворі
    Ніжно посміхалося.

    Заснули зайчики,
    Заснули білочки,
    І ти наш котику,
    Засни, засни.
    Заснули квіточки,
    Заснули діточки.
    І ти малесенький,
    Засни, засни.

    Тиша. Вечір надворі,
    Зіроньки з’явилися.
    Спать лягайте, всі малі,
    Вже за день стомилися.

    Заснули зайчики....

    Тиша. Вечір надворі
    Ходить попід вікнами.
    Вийшов місяць угорі,
    Наче сріблом витканий.

    Заснули зайчики...

    Тиша. Вечір надворі
    Ледь у вікна стукає.
    Час лягати дітворі,
    Казку, діти, слухайте.

    Заснули зайчики…




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (5)


  26. Тетяна Левицька - [ 2009.10.09 11:02 ]
    Колискова
    http://makrus-studio.com/node/1378

    У кімнаті тихо-тихо,
    У колисці спить синок,
    За порогом ходить лихо
    Та витрушує сніжок.

    Ти не бійся, любий сину,
    Скоро скінчиться зима,
    Лютий вистелить перину,
    А засне на ній весна.

    Зацвітуть садочки рясно,
    Зашумить зелений гай,
    Зашаріє сонце красно,
    Спи, синочку, засинай.

    Хай насняться тобі літо
    І казкова голубінь,
    У шовковім стиглім житі
    Золотий крилатий кінь.


    Рейтинги: Народний 5.42 (6.13) | "Майстерень" 5.33 (6.23)
    Коментарі: (12)


  27. Олеся Овчар - [ 2009.10.09 08:11 ]
    Посмішка для мишенятка
    Сіреньке мишенятко
    Під кущиком сиділо.
    Від носика до лапок
    Біднесеньке тремтіло.
    Воно ж таке маленьке,
    А світ великий... Дуже!
    То ти йому всміхнися,
    Мій милий добрий друже.
    Бо робиться на світі
    Від посмішок тепліше,
    Тоді радіють навіть
    Маленькі сірі миші.

    (А наше мишенятко
    вже трошки сміливіше!)

    2009


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (8)


  28. Олеся Овчар - [ 2009.10.08 23:51 ]
    Монолог ляльки
    Я – ватяна лялька,
    Із ґудзиків – очі,
    Сиджу у куточку,
    А бавитись хочу.

    І ручки, і ніжки
    Пухнасто-невмілі,
    А я ж танцювати
    Колись так хотіла.

    Косички-шнурочки,
    Без усмішки губи,
    Невже я такою
    Завжди тепер буду?

    2008




    Бувша третя строфа (кому цікаво:-))

    І думала – буду
    Я прима на сцені,
    А доля, мов юда,
    Сміється із мене.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (11)


  29. Олеся Овчар - [ 2009.10.08 08:56 ]
    Добрий котик
    Для кота смакота
    У кутку стояла –
    Аж горня молока!
    І шматочок сала.
    Кіт хлебтав язичком –
    Стало видно денце.
    Вже й нема молочка –
    Та радіє серце.
    Сало кіт береже
    (Ой смачне ж, до речі) –
    Мишка хай забере
    На обід малечі.
    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (10)


  30. Олеся Овчар - [ 2009.10.07 18:07 ]
    Найкращий подарунок
    Нині матінка-матуся
    В магазин ходила
    І малій Мартусі-доні
    Щось таке купила!

    Не скакалку і не м’ячик,
    Не слона, не мишку.
    Просто диво-подарунок,
    Ну звичайно – книжку!

    Тож тепер мала Мартуся
    Вже роботу має –
    Подругам-лялькам новеньку
    Книжечку читає.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (6)


  31. Олеся Овчар - [ 2009.10.07 09:31 ]
    Буслів обід
    Бусол ходить по болоті –
    Чап - чап - чап.
    Носить жабу він у роті –
    Хап - хап - хап.
    Жаба лапками махає –
    Ва - ва - ва.
    Відпустити вимагає –
    Ква - ква - ква.
    Бусол думу думав довго –
    Дум - дум - дум.
    Без обіду, ой, недобре –
    Сум - сум - сум.
    А у жаби – жабенята –
    Жаль - жаль - жаль.
    Без обіду теж малята –
    Гай - гай - гай.

    Бусол довго не вагався –
    Без обіду він зостався.
    У водичку жабка – бульк!

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (22)


  32. Олеся Овчар - [ 2009.10.06 16:23 ]
    “Сліпий” дощ (не дуже осінній вірш :))
    Дощик сумно зазирав
    У моє віконце,
    Бо його з високих хмар
    Виганяло сонце.
    Сонце-сонце! Не пустуй –
    дощику всміхнися.
    Хай нам діточки ростуть
    Від тепла й водиці.
    2009

    “Сліпий” дощ – явище природи, коли одночасно паде дощ і світить сонце. Кажуть, від такого дощу гарно ростуть діти :-)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (10)


  33. Олеся Овчар - [ 2009.10.06 10:47 ]
    Осінь у мене в гостях
    Осінь яблучком вкотилась
    До моєї хати
    І тихенько примостилась
    У кутку дрімати.
    Подрімала, відігрілась –
    Вибігла за двері
    І листочком закрутилась
    У танку веселім.
    06.10.09


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (19)


  34. Катруся Матвійко - [ 2009.10.03 21:22 ]
    Це ж осінь!
    До мене сьогодні всміхнулась калюжа!
    Ви знаєте, я здивувалася дуже,
    Але посміхнулась у відповідь їй –
    Метелики раптом злетіли з-під вій!
    Кружляли навколо – зелені, червоні,
    Торкалися ніжно обличчя і скроней,
    Сплелися у райдужне, гарне намисто,
    А потім на землю попадали листям.
    А деякі втрапили прямо у воду –
    Краси я такої не бачила зроду –
    Неначе грайливі русалки із вітром,
    Віталося листя зі мною привітно…
    Чи то мені, може, на хвильку здалося?
    Це ж осінь-чаклунка, це ж осінь, це ж осінь…


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.42)
    Коментарі: (9)


  35. Тамара Борисівна Маршалова - [ 2009.09.30 21:29 ]
    Може, наснилося?
    Жабенятко край калюжі
    Якось сумувало:
    - Поясни мені от, друже,
    Чом такий невдалий?
    І чому не вийшов ростом?
    І чому немилий?
    І чому негарний просто?
    І чому безкрилий?
    Хвіст відпав! Немає рогів!
    Зовнішність незграби!
    Дзьоб? Нема! Криві ще ноги!
    Хоч би ноги... Лапи!
    Свою зовнішність як бачу
    Я в тобі, калюжко,
    Так одразу гірко плачу...
    Хоч були б ще вушка!

    Вітер враз зірвався дужий,
    Схвилювавши воду.
    Жабенятко у калюжі
    Бачить іншу вроду.
    Роги є, і дзьоб з’явився,
    Крила, як у птаха,
    Хвіст відріс та розпушився,
    Зріст, як у жирафа...
    Жабеня очей не зводить:
    - Що це за страхіття?!
    Зрадив рід свій, що походить
    З енного століття?!
    Що казати? Що робити?
    Хочу все вернути!

    Стих тут вітер... Сонце світить,
    Наче все забуто.
    Брижі зникли на водиці...
    Жабеня без зміни!
    _____________________________
    Всім, що маєте, хваліться.
    Не збавляйте цІни.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  36. Іван Редчиць - [ 2009.09.29 09:44 ]
    СИНИЧКА
    У кватирку, мов сестричка,
    Стука дзьобиком синичка:
    "Не забула ти про мене?
    В мене пір'ячко зелене,
    Я вся спереду жовтенька,
    І сама така маленька..."

    "Ні, синичко, не забула!
    Черевички теплі взула?
    Я ж без тебе - ані кроку!
    Ось довчу лише уроки...
    Почитаю я вже потім,
    Почекай мене на плоті... "

    "Ой, куди ж ти, доню мила?
    Ти ж уроків не повчила!
    Обіцяла ж - на п'ятірку!..
    Не пущу тебе на гірку!
    Чом сумне у тебе личко?.."
    "Мамо, мамо!.. Там - синичка!.."



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  37. Іван Редчиць - [ 2009.09.29 09:40 ]
    ВЕСЕЛИЙ СТРИБАЙЧИК
    Морозець малює знову
    На вікні моїм корову.
    А ще він намалював
    Зайченятко поміж трав.

    Ну й веселий цей стрибайчик,
    Що хапа мене за пальчик.
    Він лякає - не боюся,
    Він стрибає - я сміюся!

    Мама в двері заглядає:
    "Хто це там такий стрибає?
    Хто це білий, наче сніг,
    Перестрибує поріг?"

    Зайчик мій так розстрибався,
    Що аж татко налякався.
    Він подумав, що то лев
    Стрибонув із-за дерев.

    А бабуся, а бабуся
    Тільки зайчик відвернувся,
    Заховалась аж на піч,
    Там просиділа всю ніч.

    А веселий цей стрибайчик
    Знов хапа мене за пальчик.
    Він лякає - не боюся,
    Він стрибає - я сміюся!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  38. Іван Редчиць - [ 2009.09.29 08:36 ]
    НА КОВЗАНАХ
    Мчу я, мчу на ковзанах,
    Обганяю всі машини,
    І злітає шарф, як птах,
    Не боїться. що покину.

    Навіть вітер здивувався:
    "Звідки він такий узявся?
    Ще такого не було,
    Щоб відстало НЛО..."

    Лід гладенький, наче скло,
    Ковзани мої з мотором.
    Гей, ви там, на НЛО,
    Доганяйте - поговорим!

    Нумо газу, ковзани!
    Гей, інспекторе, дорогу!
    Якщо зможеш - зупини,
    Чи хутчій сурми тривогу.

    Навіть вітер здивувався:
    "Звідки він такий узявся?!
    Ще такого не було,
    Щоб відстало НЛО..."


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  39. Богдан Сливчук - [ 2009.09.26 13:27 ]
    ЧАСТОЧКА ПРИРОДИ ІЗ ЦИКУЛ "ДВА РЯДОЧКИ ДЛЯ ДОНЕЧКИ"
    На полях росте пшениця,
    Із джерельця б’є водиця.
    Сонце гріє місяць світить,
    Бджілка мед збирає з квітів.


    Дощик ллється із хмаринки,
    Сніг пухнастий сипле взимку.
    Пташка в’є гніздо на гілці,
    А дупло потрібно білці.


    Зайчик любить кущ густенький,
    На пеньках ростуть опеньки.
    Потічок біжить до річки,
    На горбах шумлять смерічки.


    У норі живе лисичка,
    Гусеня скубе травичку.
    Сови люблять полювати,
    А ведмеді довго спати.


    Жабеня живе в болоті
    З крокодилом з бегемотом.
    А зозуля все кує
    І гніздо чомусь не в’є.


    Як покропить дощ лісок
    Йде мурашка під грибок.
    Риба любить чисту воду
    Все це – часточка природи.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (3)


  40. Олександр Христенко - [ 2009.09.25 15:35 ]
    ПРИГОДИ ТОВСТОЛОБИКА (казка для дітей)
    Як учитель ваш і тато,
    Буду вам розповідати
    Про важливі дуже речі –
    То ж послухайте, малеча.
    Якось, пізньою весною
    Ось що трапилось зі мною:

    Був я молодий, зухвалий,
    Носа пхав куди попало:
    В голові геройство грало,
    Хоч батьки попереджали
    Про всілякі небезпеки:
    Сіті, хижаків, лелеку...
    Але хто ж батьків тих слуха,
    Навіть коли має вуха?

    То ж я плив на пасовище,
    Де травичка найсмачніша.
    Тихо, сонечко ласкаве
    Зігрівало воду ставу,
    Серце, сповнене надії –
    Про майбутнє щастя мріє.

    Раптом, крики, зойки:”Хрясь!”
    – Закривавлений карась
    Б’ється в щелепах у щуки :
    Розпач, біль, нестерпні муки,
    Порятунку просять очі,
    Помирати неохочі...

    Я чкурнув мерщій тікати
    Поміж лоз, міцних, як лати.
    Та сумління серце крає:
    “Що, як боягуз тікаю!?
    Мав би не про себе дбати!
    А друзяку, майже брата.
    Карася в біді покинув –
    На мені тяжка провина”.

    Повертаюсь:” Друже, де ти?!”
    Тиша, як в обіймах смерті...
    Не залишивши ні сліду,
    А ні залишків обіду
    Щука, округливши тіло,
    Непомірно розтовстіла.

    Запізнився!.. От невдача –
    Ледь від розпачу не плачу.
    З сорому потупив очі –
    Бачити себе не хочу.
    І поплив у даль безкраю,
    А куди – і сам не знаю.

    Так пройшло чимало часу :
    Скільки – не скажу відразу,
    Доки не почув я звуки,
    Ніби щось ритмічно грюка,
    То затихне, то гуркоче,
    Ніби грім посеред ночі.
    Підпливаю ближче, бачу:
    Берег, пляж з піском гарячим,
    Музика з авто лунає,
    Жаб зібравши цілу зграю.
    Голова руда собача
    Простягнула довгу пащу,
    Вигнувши язик, мов ложку,
    Воду черпає потрошку
    І несе собі до рота!?
    От сюжет для анекдота:
    Казочка про те, що люди
    Винайшли усе і всюди!

    Під кущем з другого краю
    Чоловік в руці тримає
    Довгу палицю гнучку.
    Вперше на своїм віку
    Бачив гру цю чудернацьку:
    Розмахнувшись він зненацька
    В воду щось жбурляв далеко,
    Чим весь час лякав лелеку,
    І чимдуж тягнув до себе?
    Досить дивна ця потреба
    Так робити знов і знов –
    Я в ній сенсу не знайшов.

    Поряд дід чи то заснув,
    Чи вдивлявся в глибину,
    Із дубцем в руках закляк...
    Раптом з неба впав Черв’як –
    Каменем пішов униз,
    А за мить, немов повис,
    Зупинився в глибині –
    Дивним це здалось мені.

    Синій, змучений, змарнілий,
    Крикнути не мавши сили,
    І дригнутися не міг,
    Бо не мав з дитинства ніг.

    Бідолашний той Черв’як
    Був наштрикнутий на гак,
    Що висів на волосіні,
    Витягнутій в небо синє.

    − От біда! Оце халепа!
    Чим же прогнівив ти небо?
    Хто? Навіщо?..
    Тихо каже:
    “Бачиш, дід сидить на пляжі?”
    − Сивий дід? Не може бути!
    Я завжди вважав, що люди
    Добрі, ввічливі, ласкаві,
    Не жорстокі й не криваві!?
    − Ти, напевно, ходиш в школу?
    Не стрічав людей ніколи?
    Я вже „стріляний” не раз.
    Відчуваю без прикрас
    Доброту їх і любов
    Через муку, біль і кров.

    Призадумався на мить –
    У біді як підсобить,
    Бо звільнити черв’яка –
    Справа досить не легка.
    Не моя у тім провина,
    Що я риба – не людина
    І не мавпа, не павук,
    І не маю лап чи рук.

    Товстолобик, хто не знає,
    Все ж якісь, та мізки має:
    Взявши Черв’яка губами,
    Невеликими ковтками
    Вирішив у рот всмоктати,
    Наче гілочку салату.
    Скептикам скажу усім:
    “Я лише травичку їм.
    Очерет або листки.
    А ікринки чи мальків,
    Пуголовки, черв’яків –
    Їх вживають хижаки!”

    Підкорившись власній долі,
    Нелюдські нестерпні болі
    Наш герой терпів – не плакав –
    Видно парубок – рубака!

    Синє тільце, кволе й ніжне,
    Акуратно і неспішно
    Я звільняв ледь-ледь, поволі,
    Аби знову жив на волі.

    Та якась незрима сила
    Гак в губу мені встромила
    І нестримно потягнула –
    Аж в дугу мене зігнуло.
    Я добряче налякався
    Та на милість їй не здався:
    Рвався, смикав та пірнав –
    Риб рятує глибина.
    Тільки раптом юне тіло
    Різко вгору полетіло,
    Ніби птах, у небо синє
    Вслід за дивним волосінням.
    Та вода, як рідна мати,
    Не хотіла відпускати
    І мене тягнула вниз –
    Боляче було, до сліз.
    Я в повітрі задихався,
    А старий дідусь сміявся,
    Ніби злодія спіймав
    Тільки де моя вина?!.

    За що ненависть така!?
    Страх у м’язах і кістках
    Я відчув, як глянув в очі,
    Що моєї смерті хочуть.
    Молоді душа і тіло
    Помирати не хотіли,
    А жага життя кипіла.
    То ж усі зібравши сили
    Я, рвонувшись на свободу,
    Полетів у рідну воду,
    Діду лиш хвостом махнув
    І пірнув на глибину.

    Я живий! І знову вдома!
    Світ буденний і знайомий
    Раптом став для мене раєм!
    Щастя більшого не знаю!

    Машинально, несвідомо
    Мчав на радощах додому.
    Тільки поряд із братами
    Повернувся знов до тями.
    Біль у роті відчуваю:
    Глядь – шматка губи немає,
    А за лівою щокою
    Тисне щось – нема спокою.

    З рота виплюнув і бачу:
    Це ж Черв’як! Живий неначе!?
    Мовчки обійняв, як брата –
    Що тут можна ще сказати?
    Та й порода в нас така –
    В риб немає язика.

    Ми тепер довіку друзі –
    Разом в кровному союзі”.

    Ось історія яка
    Про спасіння черв’яка.
    Нелегка бува наука,
    Бо житя – серйозна штука!

    Отже – маєте збагнути:
    “Ваш найбільший ворог –
    Люди!
    І, якщо ви їх зустріли,
    То тікайте геть,
    Щосили!”

    (28.03.07 – 25.09.09)р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (11)


  41. Катя Тихонова - [ 2009.09.24 18:45 ]
    Калачі для ведмежат
    Ведмежатам у печі
    допікались калачі.
    Всі вже їсти так хотіли,
    що ногами тупотіли:
    "Тупу-тупу, піч, печи,
    ми чекаєм калачі!
    Будем з медом їсти їх,
    пригощати будем всіх".

    Допеклися калачі,
    стали разом їх лічить:
    "ось один, ось другий, третій,
    найрум'яніший - четвертий!"

    Всі налися, а потім,
    Ще й напилися компоту.
    І вклонилися печі
    за солодкі калачі.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Коментарі: (5)


  42. Богдан Сливчук - [ 2009.09.23 08:28 ]
    ЗУБ МУДРОСТІ ІЗ ЦИКЛУ
    Не прийшов сусід у школу,
    Мабуть зубик заболів.
    Карамельками учора,
    Поділитись не хотів.

    Хоч його я не просила,
    Догадатись міг і сам
    Він, усе ж таки – мужчина,
    З’їв за день аж триста грам.

    Та нема що дивуватись
    Справжніх мало є мужчин.
    Можуть бантика зірвати,
    У футбол пограти ним.

    А сусіду ще чимало
    Їсти каші з молоком.
    Щоб не стати Дон Жуаном,
    Стати справжнім козаком.

    Не роблю проблем із цього,
    Тут є відповідь одна.
    Здогадалися ? У нього –
    Зуба мудрості нема.



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.37)
    Коментарі: (4)


  43. Світлана Луцкова - [ 2009.09.21 23:30 ]
    Скільки буде
    На ставку - зелені стриби...
    Ні-ні-ні, вони - не риби,
    І не раки, і не краби.
    Це - гладкі веселі жаби.
    Заховалася Катруся:
    -Трохи жаб оцих боюся.
    Відкриває жаба рот,
    Наче справжній бегемот.
    -Ні, Катрусю, то здається:
    Просто так вона сміється!
    Жабки цілі ночі- дні
    Виква-квакують пісні.
    А іще, як хочеш знати,
    Вчаться жаби рахувати.
    Чи не скажеш ти, бува,
    Скільки буде "ква" і "ква"?
    Грають жаби в ква-квача -
    Не потрібно і м'яча.
    ... Над ставочком лине дух:
    Жаба-кухар смажить мух.
    -Вже готові? - Ні-ні-ні!
    Дуже мухи ква-квасні!
    А на друге є у нас
    Не вода, а ква-ква-квас.
    Ква-ква-квасу випить варто
    Цілу-цілу ква-ква-кварту!
    Жаби квасом пригостились,
    На лататтячку вмостились,
    На лататтячку-лататті -
    Задоволені й лупаті.
    - Більше жабок не боюся! -
    Так сказала Ква-кватруся... :)

    2009


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (31)


  44. Зоряна Ель - [ 2009.09.21 17:27 ]
    :)
    Зорі- мишенята.
    Круглі оченята,
    Зóлота печать,
    Дивляться несито:
    Місяць надкусити
    Зуби норовлять.
    Бо ж такий гігантський
    Жовтий сир голландський,
    Смаколúк нічний.
    І ковтають слину
    Зорі безупину -
    Знають, що смачний.

    20.09.09.




    Рейтинги: Народний 5.44 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (15)


  45. Іван Редчиць - [ 2009.09.18 04:29 ]
    ВЖЕ ХОДИТЬ ВЕЧІР
    Вже ходить вечір, тихий вечір,
    Чарує душу тишина.
    Щаслива й лагідна малеча
    Під казку тихо засина.

    Вже ходить вітер, добрий вітер
    Навшпиньках там, коло воріт.
    За ними сплять ласкаві квіти,
    Заснув рожевих яблунь цвіт.

    Вже ходить сонко, тихий сонко,
    Як сивий, мудрий наш дідусь.
    На килимку вуркоче тонко,
    За день набігався котусь.

    І прийдуть зорі, ясні зорі
    У світанкові, добрі сни.
    Заграє ранок яснозорий -
    На струнах саду голосних...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (4)


  46. Володимир Замшанський - [ 2009.09.17 17:41 ]
    Дідо
    Долинами імлистими
    Поміж зелених снів
    Волочачи лаписьками
    Старезний Дідо брів.
    Брова над світом – хмарою
    А погляд з блискавиць
    Керує днів отарою.
    Озера горілиць
    Лежать і воду хлюпають
    Під ноги… Хай іде!
    Старезні п`яти гупають
    Аж білий світ гуде.
    Лякаються від поступу
    І ріки і стави.
    Мов та трава під посохом
    Розложисті дуби.
    Затертий буреломами
    З під ніг зелений ліс…
    Шлапає Дідо втомлений
    До обрію навскіс.
    Вітрами свитка зіткана
    Й туманом-полином
    Покрита наче сіткою.
    А під полою сном
    Спить муркає… й очицями
    Зірок вночі на світ
    Годований вовчицями
    Мов тьма старезний кіт.
    Де сяде Дідо втомлений?!
    Чи ранок чи вночі
    По світу ноги-корені
    А на горбу сичі
    В гніздо недбало кладене
    Позносили роки
    Й сороки щастя крадене
    Ховали у боки
    На кошик бриля шитого
    І серед сивих кіс
    Стрекочуть з неба високо
    Що Дідо йде крізь ліс…
    Долинами імлистими
    Поміж зелених снів
    Волочачи лаписьками
    Між сірих валунів
    У ніч Різдвяну повагом
    Присуне і до нас
    І з вікон зорі посохом
    Зітре всі Дідо-Час!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  47. Ліна Масляна - [ 2009.09.15 18:46 ]
    Прокидайся
    Прокидайся, соньку невиправний!
    Ранок утомився вже чекати!
    Сонечко усмішками убране
    Проситься твій носик лоскотати.
    Піднімайся, соньку мій маленький!
    Світлу ще промінчик знадобиться.

    Муркотливо шепче витребеньки,
    Вусиками соню збудить киця…


    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (12)


  48. Олександр Христенко - [ 2009.09.11 11:42 ]
    ОЧЕРЕТ(для дітей)
    Ніжна осінь: тихо-тихо,
    Світить сонечко на втіху,
    Очерети пишні коси
    Павичами гордо носять.
    Обросло насіння пухом
    І чекає, щоб задмухав
    Свіжий вітер і на ньому
    Полетіти в невідому
    Загадкову чужину
    Та чекати там весну.
    Кожна насінина мріє
    Про тепло, коли зігріє
    Землю сонце золоте,
    А із неї проросте,
    Випроставши рівно спину,
    Молода очеретина.
    Виростуть у неї коси.
    А коли настане осінь,
    Визріє нове насіння
    Вже нового покоління.

    А життя - ріка без краю:
    Старше віку доживає,
    А на зміну вже росте
    Прогресивне, молоде.

    21.11.06г.




    Рейтинги: Народний 5.38 (5.51) | "Майстерень" 5.38 (5.42)
    Коментарі: (2)


  49. Євгенка Заброда - [ 2009.09.10 11:30 ]
    Ніч казкова
    Візерунки молока
    Ллються небом
    На долонні
    Морок співанки співа,
    Вітер в шибах тихо стогне...
    Ніч у зоряних коралях
    Ходить горі поміж хмар
    І за обрієм зтьмянілим
    Грає пісні Волинкар.
    З давніх гір спливає мряка,
    Пряна від духмяних зел.
    Мавки гойдаються в лісі
    Серед вікових дерев.
    І Чугайстер в білій свиті
    Зачаровано блукає,
    На стежинах тихо тихо
    Щось замріяно співає.
    Ганком бродять потерчата,
    П*ючі місяць із долонь.
    І шкребуться тихо в шибку,
    В грубі бачачи вогонь.

    Казка скрізь, бо ніч вартує,
    День ще спить у споришах...
    Спи ж, бо знову час чаклує,
    Ранок близиться до нас.

    середа, 9 вересня 2009 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  50. Василина Іванина - [ 2009.09.09 20:15 ]
    Цикл "Рушники"
    ІІІ
    Нитка крутиться, тягнеться,
    голка тоненька колеться...
    Може, покинути все це, –
    стільки ж є різних розваг!
    Та все-таки треба старатись,
    бо ж говорила бабка,
    що кожна порядна дівчина
    повинна зуміти вишити
    хоч би один рушник.
    Мама ховає посмішку,
    тато лукаво підморгує, –
    мабуть, вони не вірять,
    що вистачить в мене терпіння,
    що я зумію-таки,
    та врешті станеться диво,–
    сяйливі небачені квіти
    усім нам серця зігріватимуть,
    довіку не відцвітатимуть
    на білих снігах полотна...
    1990


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.51) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (21)



  51. Сторінки: 1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   30