ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Віктор Цимбалюк - [ 2009.04.04 15:53 ]
    Філософія війни
    Пам`ятаєш, я йшов на війну?..
    За вікном був чи сніг, чи то дощ...
    Ти поклала мені оберіг в полотняну торбину...
    Я повів тобі мовчки: “Прощай...”
    Ти сказала без слів: “Я діждусь...”
    Я за браму ступив і розтанув, як клин журавлиний...

    Але що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б?..

    Ти у снах зріла, як я скакав
    В саму гущу ворожих полків,
    І ні кулі не брали мене, ні мечі, ні прокляття...
    Бо ти вірила в зірку мою
    І молилась до Сонця й Небес,
    А я душу і тіло свої грів в степу до багаття...

    Але що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б?..

    Якщо у святому бою
    В груди поранять мене –
    Не треба боятись – золою засип мою рану...
    І навіть, якщо мене вб`ють –
    Не плач, краще просто зведи
    Із ґрунту могилу з хрестом над округлим курганом...

    Але що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б?..

    Неушкоджений чи інвалід,
    На щиті чи в тернових вінках,
    Ся вертаю в тривозі домів із кривавого герцю...
    А ти на порозі, мов тінь –
    І тоді, і тепер, і завжди –
    І як дзвін, калатає твоє, біллю вражене серце...

    Але що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б?..

    Ой, люта война була!..
    Ой, та була!..

    Кумпала Вір, 29.04.2007 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  2. Галина Косович - [ 2009.03.27 21:39 ]
    ***

    Я живу у своєму сумному домі без вікон,
    Наодинці зі стінами й сірими напівснами,
    Силуетами мрій, що давно вже до мене звикли,
    І прозорими тінями хвиль торішніх цунамі.

    Не пишу й не чекаю листівок без адресата,
    І мене не цікавить, хто преміг на дербі.*
    Та чомусь одну лише річ так хочеться знати...
    І чому усміхається місяць навіть в ущербі?


    ДЕРБІ* - Змагання для скакових коней.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (12)


  3. Віктор Цимбалюк - [ 2009.03.14 22:23 ]
    Пісня кобзаря про волю
    «Як умру, то поховайте
    Мене на могилі,
    Серед степу широкого,
    На Вкраїні милій…»

    (Великому Кобзареві нашому –
    Тарасу Григоровичу Шевченку)

    Говорила з сивим вітром
    У степу могила:
    - Ой, чи знаєш ти, Стрибоже,
    Кого я тут вкрила?
    Заросла я бур`янами,
    Боки похилила.
    Горе мені – твої внуки
    Розпускають крила.
    Гладять мене, розчісують,
    Курган розправляють,
    Скоро буде вже й не знати,
    Ні сліду, ні краю...
    Щось свистять надвечір,
    Грають, дороги питають.
    Гонять хмари табунами
    В Пекло чи до Раю –
    Я не знаю... А сама я
    Козаків тут вкрила.
    Не одного – сотні тисяч
    В земельку зарила...
    Всі пропали, сіромахи,
    За Волю, за Славу:
    Хто – на палю, хто – на плаху,
    Всі – за діло праве!
    Сплять вони собі, а вітер
    Гне траву-ковилу...
    Сплять в могилі тій гетьмани,
    Слава, Воля й Сила!
    Спить великий Наливайко,
    Богун, Остряниця...
    Сплять Сірко і Многогрішний,
    Байда і Хмельницький...

    ...Був же час на Україні,
    Були вірні люди!
    Слава лилася степами
    Й гомоніла всюди...
    А тепер? Кругом – тумани,
    Якось тихо стало...
    Де ж ви, браття-отамани?!...
    Згинули?... Пропали?...
    Батьку-Вітре! Ну, а, може,
    Час наш ще настане?
    Розвернуться ті кургани,
    Й Красне Військо встане!
    І підем, і будем битись
    Від краю й до краю!
    І козацьку пісню славну
    Скажемо, зіграєм!...

    “У Києві, на Майдані,
    Зібралось народу –
    Козацького, селянського
    І панського роду.
    Всі ми – люди,
    Всі ми – браття,
    Всі ми – міць і сила!
    Всіх нас мати для любові
    Й щастя народила...
    І на заході й на сході
    Пісня солов’їна,
    І на південь, і на північ –
    Ненька-Україна!
    Не дамо ж бо, люде-браття,
    Звести нас в могилу!
    Розкрий очі, мій Народе,
    Вхопи вітру в крила!
    Розправ спину, вдихни в груди,
    Твердо стань на ноги –
    Хай тікає Чума клята
    З нашого порогу!...
    Об’єднаємось, полюбим,
    Згладимо руїни,
    Всі - Сини і Дочки вірні
    Неньки-України!”...

    ... Так у степу говорила
    До вітрів могила.
    Так Історія складалась,
    Терпка, ніби глід...
    Так козацька Слава наша
    З славою спочила,
    Від Кургану до Кургану,
    Ніби з сліду в слід...
    Полягли ті козаченьки
    За нашу свободу,
    Бо були вони всі, браття,
    Козацького роду!

    ...А в селі, на Україні,
    Десь ворожить мати:
    Чи то доньку, чи то сина
    Бог їй має дати...

    22.07.2006 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.36)
    Коментарі: (2)


  4. Диковинка Лісова - [ 2009.03.14 01:05 ]
    Світало
    Світало.
    Його так й не застав зрадливий сон.
    Здавалося,
    дотлілі цигарки; туманом у полон -
    рясні слова.
    Рясні слова,
    яких не вистачало.
    Світало.

    Світало.
    Нестерпна кава; крах натягнутій струні.
    Здавалось,
    що силует її лишився на стіні,
    пішла вмиватися,
    пішла б холодною
    не стало.
    Світало.

    Світало.
    Хотіла б чуда — він курив рясні слова.
    Здавалося,
    чекала вічно! Розчарувалася,пішла
    шукати щастя
    шукати десь де-ін-де
    і її не стало...
    Світало.
    18 грудня 2008р.


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.21) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  5. Олександр Тодоров - [ 2009.03.07 13:32 ]
    Я взорвусь…
    Я взорвусь

    Я слишком падок на женщин,
    К алкоголю.
    Я слишком вспыльчив, но весел,
    Дай мне волю –
    Я взорвусь…
    Я слишком думаю часто
    О погоде.
    Больной сухой кашель и насморк,
    Что-то вроде:
    Я лечусь….

    Я слишком тихий и скромный,
    Я – подарок.
    Я очень скверный и злобный,
    Я – припадок!
    Я взорвусь…
    Я слишком думаю часто
    О природе.
    Вдоль автотрасс, теплостанций,
    На заводе –
    Я молюсь…

    Я слишком резок к знакомым
    И прохожим.
    Я вижу вход посторонним,
    И в прихожей
    Я взорвусь…
    Я слишком думаю часто
    О законе.
    Угрозы убийства, пиратство,
    И в итоге –
    Застрелюсь…

    Я слишком долго терпел
    И наверно взорвусь…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Микола Левандівський - [ 2009.02.27 18:59 ]
    The song – part II
    Зливами п’яними
    Плачуть вітри
    Кохана шепоче
    Тихо, з імли:
    «Любий, не спи…»
    Бо вже медоносно
    Стогнуть вітри
    Шугають, літають
    Плачуть вони
    Деруть на…
    Шматочки
    Туніку імли:
    «Коханий, не спи…»
    Бо млосно
    Так млосно
    Ридають вітри.
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  7. Юлія Скорода - [ 2009.02.11 22:38 ]
    Розмова з Вітром
    Гарцює кінь.
    Річково плаче Тиса.
    Гамую біль…
    Так наче ненавмисне
    У коси заплітаю струни трав.
    Ти робиш вигляд, ніби і не знав
    Долини,
    Ночі,
    Зорі,
    Смуток гір…
    О, вітре любий,
    Нащо ти кумир?!
    За віщо вкрав мене
    В земного смутку?
    Казав на мить…
    Чи ж винна, що за грудку…
    За груду цукру
    Виманив коня,
    А він мене з моста…
    І навмання…
    «Кінь вільний, вітре? Вільний…
    Так
    Як… я?..» –
    «Ні, ти дружина.
    Шкода, –
    Не моя».

    5.02.2009 р.Б.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.4) | "Майстерень" 5.42 (5.37)
    Коментарі: (7)


  8. Юлія Скорода - [ 2009.02.09 16:18 ]
    ***
    Твоє волосся на моїх колінах,
    Але думки заховані в очах.
    Усе пройшло, та хто ж цьому є винен,
    Як не наш спільний до кохання страх.

    Цілунок перший на твоєму лобі
    Серця примусив битись в унісон.
    Чому ти переслідуєш щоночі,
    Вриваєшся у мій самотній сон.

    Забула, розлюбила, відірвала
    Від тіла, мрій, від розпачу й вікон
    Свою любов, що як парфум розтала
    І залишила мертвий полігон.

    Було все ж тепло у твоїх обіймах –
    Ніяк не обійтися без гріхів.
    Але такі, як ти, не гинуть в війнах
    І для таких завжди бракує слів.

    Твоє волосся на моїх колінах,
    Але думки заховані в очах.
    Усе пройшло, та хто ж цьому є винен,
    Як не наш спільний до кохання страх.

    29.06.2007 р.Б.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (1)


  9. Микола Левандівський - [ 2009.02.05 19:07 ]
    Без зайвих слів...
    Без зайвих слів…
    Грайливо і фривольно
    Ти обертала у вустах пломбір,
    Поволі, легко й непристойно
    Ковтала йогурт чи кефір,
    Без зайвих слів…

    Без зайвих слів
    Прелюдії і крику,
    Хотіла ще, щора́з, чимдуж…
    Вертіла тілом п’яно й дико,
    Без зайвих слів
    Пішла у душ.

    Без зайвих слів…
    Хмільна й щаслива, –
    Ти душу тілом відвела –
    О… як ти звабити уміла!
    Та напоїти серце не змогла.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  10. Катерина Каруник - [ 2009.02.04 19:59 ]
    special needs
    її мармурові
    зап’ястки її роздруковані
    сни її самотиння
    смугасте
    до сказу тебе довели
    її перламутрові ноти
    її неправдива
    хода її неспроможність
    курити її пародійність
    свята
    її порцеляновий
    смуток її
    депресивний колаж її
    закривавлені
    звуки її непристойний
    міраж її розпорошена
    вірність
    її від-
    дзеркалена тінь
    її дзвінкоока
    лінійність її
    слабодухість колін її
    ненормальна
    природність її гарячкова
    зима її сексуальна
    безродність
    її
    і ніколи
    твоя


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  11. Кет Зет - [ 2009.01.30 10:07 ]
    У будинку зі скла...
    У будинку зі скла
    Замість тюлю повішені кимось
    Стерильні бинти.
    Під дверима лягли
    Щілини для тих, хто захоче
    лежачи - йти.
    Крізь тумани видінь,
    Заколиханих фарбою й пензлем,
    Ти також йди, любий.
    Упади, де ростуть
    З-під землі, як надгробні плити -
    джазові труби.
    Щоб акордом падінь
    Розбудити химери снів -
    Без імен і числа.
    Може б, ніч відпустила
    До тебе сплячу красуню
    З будинку зі скла...


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.3) | "Майстерень" 5.25 (5.29)
    Коментарі: (9)


  12. Александра Барчук - [ 2009.01.24 00:08 ]
    Зал ожидания
    Зал ожидания в моей душе:
    Пустые банки из-под выпитых печалей,
    Пустые кресла скучно обветшали,
    Седой январь дремает под Sade.

    Зал ожидания в моей душе:
    В углах закопаны прощенные обиды
    И детский страх, уже видавший виды.
    Я мёрзну в своём тонком неглиже.

    Зал ожидания в моей душе:
    За барной стойкой шлюхи-настроенья,
    Дающие непрошенным сомненьям.
    Я вспомню губы на своём плече.

    Зал ожидания в моей душе...
    А на пороге топчется надежда,
    Она сейчас как тёплая одежда,
    Несмелый свет на восковой свече.

    Зал ожидания в моей душе:
    Ведётся генеральная уборка,
    А в помощь, как всегда, друзья и водка --
    Проверенные временем клише.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  13. Наталя Терещенко - [ 2009.01.06 09:56 ]
    ЧАША
    Незбудованих нами мостів
    Запорошені скроні,
    Недописаних нами листів
    Гамівна́ безборонність.
    На обличчях безбрів’я наліт -
    Бо чому дивуватись?
    Може й скресне на озері лід,
    Та воно мілкувате.
    Несумісне - чаї трав’яні
    І з корицею кава...
    Ще минуле у скронях дзвенить
    Вітруганно- лукаво.
    А майбутнє – спустошений рай
    Невідомої масті.
    На долонях- несхожений край
    оступитись – не впасти б!
    Долелінії всі нічиї,
    Несумісні, не наші,
    То чому ж так дурманять чаї
    З гіркуватої чаші?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.45)
    Коментарі: (5)


  14. Чорнява Жінка - [ 2008.12.29 03:54 ]
    Не вір мені
    Не вір, коли кажу: журба
    десь причаїлась за дзиґариком,
    як миша з тріснутим сухариком,
    трясе згасаючим ліхтариком
    на віражах крутих гарба...

    не вір, коли дивлюсь на скло
    так довго, тупо-зацікавлено,
    що тишею, здається, зваблено
    і світлофорами скривавлено
    у каві тепле молоко...

    не вір, коли мовчу про те,
    що снами все уже оплачено,
    і нами світ наївний втрачено,
    і Птаха чарівного страчено –
    не вір мені, не вір... Проте...


    Рейтинги: Народний 5.8 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (26)


  15. Наталя Терещенко - [ 2008.12.24 20:04 ]
    Міжсезоння
    Перетнути кордони опалого листя
    слів,
    Перейти Рубікони туманів, образ-
    пробачень.
    Дощ останній ще й досі в серці
    не відболів,
    А зима вже порошею несамовито
    плаче.
    І по кризі слізьми – як сніжинками
    по дощу,
    Це ж, по суті, однаково, що й по опіку
    опік.
    Та не гримає грім, де вже ливень давно
    ущух,
    І не спалює блискавка мокрий до нитки
    снопик.
    А сніжинки чекають, коли вже пришерхне
    твань,
    Щоб незаймано-білу свою простелити
    тишу,
    І зневірене серце не вірить палким
    словам,
    У холодних заметах йому вберегтись
    простіше...


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.49) | "Майстерень" 5.33 (5.45)
    Коментарі: (14)


  16. Квінта Нові - [ 2008.12.17 23:55 ]
    Прощальна
    Навкруги так тихо, що
    Гул в повітрі ледве пройшов,
    Відпусти мене у ніщо,
    Я чекатиму там.
    Поки дощ затопить сліди,
    Стану з самотою на “ти”,
    Руку вже мою відпусти,
    Я її нікому не віддам.

    Світ забуде всі імена,
    Він існує – нас вже нема,
    Тільки передвісниця сна – весна
    Щось згадає.
    Як фіалки на полі цвіли,
    Наче люди наївні були,
    Дощ прийшов і змив їх усіх
    Вже немає. Більш немає.

    Сльози перетворяться в роси,
    Прошу, пригорни їх, у серці носи,
    Тільки хмари мені їх приносять
    Ще раз нагадають, де ти.
    У повітрі тануть всі звуки:
    Музика, слова, вірші і думки.
    Вічно пам’ятатимуть тільки мої руки,
    Теплий і прощальний дотик самоти.


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Квінта Нові - [ 2008.12.17 23:17 ]
    Пегас
    Следы копыт на облаках,
    Сквозь них струится слабый свет.
    В безвольно тлеющих лучах
    Один исход, один ответ.

    Ты, сердце небес, летающий конь,
    Увидишь меня – возьми в свою свиту.
    Надёжным крылом взовьётся ладонь,
    На полосы режа тучей ракиты.

    В бездонности глаз храним коридор,
    В нём сотни дверей, риторика, тайны.
    Уйти бы с тобой – таков приговор,
    Скиталец воздушный, мой странник.

    Прейди же за мной, свобода моя…
    Тебя я заставить не в силах.
    Изящен твой стан, грациозно пленя,
    Вьётся алмазная грива.

    В безвольном беге облаков
    Застыл изгиб подковы.
    Ещё недавно там был конь –
    Мы разминулись снова.

    И туч кружева распустит вода,
    Лишь знай, что всегда буду ждать
    Свободный полёт в туманную явь,
    Пока я умею мечтать.


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Юлія Скорода - [ 2008.12.10 21:19 ]
    Тобі б личило жити в Празі…
    Тобі б личило жити в Празі,
    А мені писати картини
    Про троянди в старенькій вазі
    Та про сміх малої дитини.

    Тобі б личило жити в Відні,
    А мені лабати на флейті.
    Ми б носили прикраси мідні
    Та купалися б у глінтвейні.

    Тобі личила би Варшава,
    А мені невеличкий замок:
    Вранці кава і ввечір кава
    Та мільйони знимків без рамок.

    Тобі б личив пошарпаний Львів,
    А мені невеличка драма,
    І букет антикварних слів,
    Що звучать, як мінорна гама.

    Тобі б личила моя мова,
    А мені відчуття комфорту:
    Не шукала тоді би слова
    Чи жаргону низького сорту.


    Осінь 2007 р.Б.
    Канада, Саскачеван, Північний Бетлфорд


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.37)
    Коментарі: (4)


  19. Літа Ахметова - [ 2008.12.07 21:15 ]
    БЛЮЗ
    про твій погляд крізь скло я просто мовчатиму
    це прощання сказало, що я не пробачу
    врешті-решт, ціла вічність лишилася битися
    врешті-решт, стільки часу - просто залишилось

    оу-оу, єі-є...я співаю забита у стелю
    єі-є, оу-оу...я дивлюсь , як квартиру затоплює
    карма-поліс, кмон, я в екстазі від рік аквареї
    блюз мене, оу-оу, так рідинно розтоплює...

    проковтнути цей день зверхбогинею в нутрощі
    фарбувати емоції в колір народження
    врешті-решт, ціла вічність описує пустощі
    врешті-решт ,стільки часу чекає продовження

    оу-оу, єі-є...я тягну цю кайфову мелодію
    єі-є, оу-оу, трохи п*яно і надто розслаблено
    карма-поліс, кмон, перфектально-тремтяче-роздовбана
    я кінчаю свободою між інтервалами


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  20. Мар'яна Максим'як - [ 2008.11.03 16:34 ]
    49 ночей до зими
    Немає слів, залишилися сльози -
    Метаморфози літніх автострад.
    Моя залежність виросла у грози,
    Які ніколи не впадуть в твій сад.

    Мені нема кому сказати вічне,
    Зі мною важко грати у життя.
    Все, на моїй дорозі стрічне,
    Я продала за перше почуття.

    Тепер бери усе – мені не шкода.
    В порожніх залах сховані сліди.
    Немає слів, я виплакала сльози.
    49 ночей до зими.


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.68) | "Майстерень" 5.25 (5.07)
    Коментарі: (1)


  21. Олександр Смик - [ 2008.01.22 15:33 ]
    * * *
    Не знаю хто і як
    наворожив нам долю
    на воску
    на вогні
    на квітах польових
    і серце защемить,
    як запалають зорі
    і хочеться молитися на них

    О! дивне почуття –
    розгнуздане і дике
    навіщо я тобі
    питав себе не раз
    любові дивний світ
    як бог багатоликий
    серпанком чи дощем
    спускається до нас

    Не знаю хто і як
    наворожив нам долю
    Не знаю хто і як.

    Те дивне почуття
    падіння й воскресіння
    єднання двох сердець
    на білому хресті
    де вперше за життя
    стояти на колінах
    солодше ніж над хмарами летіть.

    І покриває слід
    сухе пожовкле листя
    іду не обертаючись назад
    хоч ми були удвох але не відбулися
    для спогадів залишим листопад

    Не знаю хто і як
    наворожив нам долю
    Не знаю хто і як...

    o Послухати цю композицію! (1.5 Мбт)


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (8) | "Живе звучання (муз. і виконання В. Майструка)"


  22. Юрій Кондратюк - [ 2007.10.22 15:49 ]
    Осінь-блюз
    «Когда кидает любовь начинается блюз…»
    С.Чиграков «Перехресток»

    осінь проклята блюзом
    з самотиною дружить
    загубились десь руки
    ті що гріли щеня

    ті що плавили душу
    виливали у злитки
    і чеканили вірші
    як монету щодня

    чи ридати на осінь
    чи стрілятись у листі
    чи не вірити більше
    чи стрічати весну

    осінь проклята блюзом
    блюзом схлипує тиша
    упаду в чорно-біле
    і під снігом засну…




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.09)
    Коментарі: (33)


  23. Роман Коляда - [ 2007.07.11 22:25 ]
    Львівський блюз
    Цей дощ упертий хоче змити нас,
    І грім гуркоче – наче контрабас.
    А дощ січе об шпички парасоль,
    Співає блюз in соль.

    Я звик гуляти Львовом під дощем
    І чути в дзвонах – серця тихий щем.
    Не лізе більше пиво в пуза мі-бемоль -
    Співаю блюз in соль.

    Холоне кава в кнайпі на столі
    І леви тануть в дощовій імлі.
    Шеф-кухар кинув смажити брізоль -
    Смачніший блюз in соль.

    В калюжах видно, що мені вже час
    Іти додому, та у серці джаз.
    Ходімо в дощ, не треба парасоль,
    Співаймо блюз in соль.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (16)


  24. Роман Коляда - [ 2007.07.10 13:03 ]
    Містичний блюз
    Невідомо коли, невідомо навіщо,
    Несвідомо почав, несвідомо закінчу,
    Невідомо коли, невідомо навіщо,
    Мимоволі святий, несподівано грішний.

    Так додому хотів повернутися пішки,
    Бо збентежені хмари за сонце тепліші.
    Повернутися в дощ набагато світлішим,
    Невідомо коли й невідомо навіщо.

    Та зненацька із неба повіяло іншим
    І обличчя ставали дедалі простіші
    І буле неможливо лишатись колишнім
    Невідомо коли, невідомо навіщо.

    І здалося далеке непізнаним ближнім,
    І минули роки заклопотаним тижнем,
    І став голос юрби за сумління тихішим
    Невідомо коли й невідомо навіщо.

    Невідомо коли, невідомо навіщо,
    Несвідомо почав і не знав, як закінчу.
    Не робивши пусте, не співавши абищо
    Став поволі святим, хоч вважав себе грішним.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (7) | "http://poezia.org"


  25. Олексій Бик - [ 2007.07.03 10:14 ]
    "Не про те"-блюз
    Висихає глина під руками одного Творця,
    Світ такий великий, що нема ні краю, ні кінця,
    Я такий маленький - переплутав не свої шляхи -
    Тільки зовсім не про те весела пісня ця.

    Нові перехожі переходять через ці мости,
    Безкінечно пишуть і лишають на воді листи,
    Забувають рими, відбивають відчайдушно крок
    У своїм смішнім бажанні хоч кудись дійти.

    Я у їх отарі як паршива і чужа вівця,
    Той, хто це придумав - просто ловить рими на живця,
    А я собі знаю поспішаю, добираю слів -
    Тільки зовсім не про те весела пісня ця.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (3)


  26. Олег Король - [ 2007.06.29 14:20 ]
    Сільський блюз
    Тиха ніч. Теплий світ.
    І тобі (or not to be) тільки-но 15 літ…
    Пригорнись до мене, люба, пригорнись…
    Ми з тобою разом підемо кудись…
    В тиху ніч спить село.
    Птах нічний сонно стріпує крило.
    Ми з тобою разом йдемо до ставка,
    Не лякайсь, кохано, то ж моя рука…

    Сільське кохання…
    Захриплий тенор солов`я.
    Сільське кохання…
    Струнка німфеточко моя…
    Сільське кохання, де нам постелені поля…
    Сільське кохання, ля-ля-ля-ля, ля-ля-ля-ля,
    Ля-ля-ля-ля…

    Светр мій геть зіпрів,
    В ніч таку я давно тебе хотів…
    Хай над нами зорі сяють досхочу,
    У твою м`яку безодню я лечу…
    Не ридай… I love you, my crazy…
    Тож знімай білу блузочку свою…
    Ще до ранку ціла вічність, не спіши,
    Тільки ж матері нічого не кажи…

    o Скачати і послухати цей блюз - (1,0 Mb)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (16)


  27. Володимир Ляшкевич - [ 2007.06.15 23:50 ]
    Львівський блюз (Інтерпретація до «A Whiter Shade Of Pale»)
    Я повертаюся додому.
    Я повертаюся назад,
    туди, де в тишу світанкову
    спадає дзвінно зорепад;
    і краючи вологі кроки
    ходи в розмірене биття
    бруківкою проходять роки
    мого життя, в моє життя.

    Дзвін. //….
    Дзвон. //….
    Вічність зазирає в вікна,
    крізь //….
    сон //…. -
    невгасимий витік світла,
    тане //…
    туман //….
    у груди підземель
    до любих видінь.

    Я повертаюся додому.
    Я повертаюся назад,
    туди, де відпускаю втому
    у перетоки тихих дат,
    де відгортаючи розлуки
    з імли досвітньої пітьми
    мене стрічають любі руки -
    накрапи львівської води.

    Я повертаюся. І знаю,
    що не почую світлих труб,
    давно утраченого раю,
    де зустрічала юність губ.
    Та я вертаюся до тебе,
    прийми, яким вже є, назад -
    у серце втомлене і любе -
    як в зорепад. І в зорепад...

    Дзвін. //….
    Дзвон. //….
    Вічність зазирає в вікна,
    крізь //….
    сон //…. -
    невгасимий витік світла,
    тане //…
    туман //….
    у груди підземель
    до любих видінь.
    Львова. )


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (15) | "* * *"


  28. Людмила Таран - [ 2007.06.10 23:01 ]
    БЛЮЗ
    Рухами, жестами
    виліплюю лінії музики,
    Підперті нитками голосу, вертикальним промінням,
    Плавною порослю звуків, яка набігає згори.
    Левада радості
    Заростає струмистою зеленню.
    І, мерехка, гойдлива, тихо несе
    мене.
    Стан закохання - це блюз.
    Спазми ніжності перехоплюють горло.
    Синкопи смутку і жага водночас.
    І вуха повні зустрічного вітру.

    Вибрести з нестерпного лісу людей,
    Зірвати ошийник - не дамся!
    Розпадиста сальва - о, цей саксофон мерехтливий!
    І вимислива мелодія лащиться. Треться о серце.
    Ласа на ласку, жадаю роздати її, що прибуває.
    Стан закохання - це блюз.
    Встигнути кожен може
    збожеволіти з болю і крику.
    Синедріон дрімає - ти ж бо живи!
    Вічноголодне серце здерло прокляту маску -
    Яке ж воно беззахисне і бліде.

    Як я люблю заглядати
    в сумну оркестрову яму:
    Тільки стільці і пульти - тайна іще дріма.
    Кров же тремтить і хоче - ось я розповиваюсь,
    Ось я ліплю мелодію - чи ліпить вона мене...

    Стан закохання..."


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  29. Юлія Савчук - [ 2007.06.10 23:30 ]
    * * *
    Суміш вітру і ніжного соло
    Переливами ллється у руки.
    А крізь пальці втікають три звуки:
    Меланхолія, вірність і холод...

    Залишаються теплі й солодкі
    Сльози неба із променем сонця.
    Я ховаю від світу в долоньці
    Галасливі, розбещені нотки.

    Я ковтаю акорд за акордом:
    Для початку гірку необачність
    Потім спогад, романтику, вдячність -
    На завершення втомлений сором.

    Утікають пісні кришталеві
    Із очей, до небес долітають.
    А у золоті сонця згорають,
    Повертаючись знову у шепіт…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (3)


  30. Олена Багрянцева - [ 2006.10.02 15:01 ]
    Осінній блюз
    Я пожовклим листком опущуся тривозі на плечі.
    У осінній ріці розіллюся краплинами сліз.
    Світ відмовив мені в ницій втечі.
    Вітер крила, на жаль, не приніс.

    Розтривоженим мороком душу шкребе невідомість.
    Під багряним дощем замаскований жевріє біль.
    Вкрався смуток у хвору свідомість.
    Знов на рану розсипали сіль.

    Вже до краю наситилась димом нещирих ілюзій.
    У осінньому блюзі надії рятунку нема.
    Пробі, в чорній я борсаюсь смузі,
    Як пожовклий листочок, сама.
    6.10.01


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.48)
    Коментарі: (2)


  31. Ірина Пиріг - [ 2006.09.14 23:17 ]
    ***
    це вже колись було
    знову замкнулось коло
    спрага моїх безсонь
    топить рожевий лід
    вабить м’яке тепло
    зараз або ніколи
    в ніжність Твоїх долонь
    я опускаю світ
    стукає в скроні час
    дивно біліють стіни
    я віддаю три дні
    щоб залишити мить
    надто чуттєвий джаз
    все відтоді незмінне
    і на одній струні
    знову душа щемить

    2 лист”03


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  32. Володимир Ляшкевич - [ 2006.01.23 22:48 ]
    Блюз до __річниці Незалежності
    "О, сизокрилий птах…"
    ти з нами по стількох літах,
    звиваєш гнізда у житах,
    бриниш у сивих небесах
    про щастя, волю, що усе ж -
    одне і те ж.

    Мелодії такі старі,
    одвічні вісники Зорі,
    з якою радість і любов
    не проминають так, немов,
    освячені не до життя -
    до забуття.

    "Серце наче птах…"
    волає у сумних очах,
    німіє тугою в устах
    і плине, плине, як ріка -
    колись і чиста і дзвінка,
    у небуття.

    Під очманілий рев,
    відлуння вічного "пся крев",
    мажорно-табірний надрив,
    бур'ян здіймається для жнив.
    Біжить у нім мале дитя
    на край життя.

    "Мій сизокрилий птах…"
    не замовкай розп'ятий на гілках,
    не падай в спалену траву.
    Співай допоки ще живу.
    Співай, миленький, хоч і ждеш
    одне і те ж.



    2000


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Прокоментувати:



  33. Сторінки: 1   ...   19   20   21   22   23