ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2026.10.23 17:23
Із очима як пусті вокзали,
Наше місто ожива.
Світлом дихають благі квартали,
Пісня рветься на слова.

Приспів:
У мелодіях давно забутих,
Нам хотілося усе збагнути,

Ігор Терен
2026.10.23 17:21
З березня до вересня не узріли літа ми,
ось і жовтень хмарою лине в далину.
Синій день за вікнами прикрашає квітами
путь останню осені ранню і сумну.

А ми лише напередодні
зими лихої до весни
помітили, що на сьогодні

Вячеслав Руденко
2026.10.23 14:20
Мілини мліли,
Піском білили.
У тінях сосен
Граки ходили.
Ховався лебідь —
Самотній, босий —
Біліший лілей
У тінях сосен.

Борис Костиря
2026.10.23 12:22
Переломи епох так лякають людей,
Залишаючи шрами болючі.
Тектонічні розлами, розриви сітей.
Голос неба ніхто не озвучив.
Розповзаються тріщини в душах, і страх
Запускає глибоке коріння.
Розбивається амфора. Здавнений крах
Розпускає потворні пагіння

Юрій Гундарів
2026.10.23 11:29
Корінь слова «гуманізм» - «людяний».
Але у деяких політиків дивне уявлення про це поняття…

Гуманізм - це що означає?
Це загиблі вагітні жінки,
це мости і лікарні розчавлені,
це зруйновані вщент дитсадки…

Артур Сіренко
2026.10.23 11:02
Буденність відходить
Наче покірна валіза,
Яку несуть в руках
Подорожні вічного шляху,
Затискаючи пальці до щему,
До синяви під нігтями,
Які шкрябали в двері самотності
Дому, що стоїть на вулиці Сліз

Віктор Кучерук
2026.10.23 05:36
А дощ іде і обмиває вікна,
Змиває пил і спогади старі, -
Ніяк лише з душі печаль не зникне,
Ніщо її не звільнить від жури.
Стікають краплі, наче дні за днями,
Холоне у горнятку теплий чай, -
Утомлений нудьгою і думками,
Боюся нині впасти у відчай.

Олена Балера
2026.10.22 23:06
Оманні сумніви, коли лювов
Свободу втратити зродила страх.
Двох душ єднання навзамін свобод —
Чарівні узи, де ніхто не раб.
Кохання справжнє — в путах не скара,
Воно довік не принесе біди:
Тендітній пташці й клітка — не жура,
Бо спів її солодкий —

Олексій Могиленко
2026.10.22 21:16
Квартонель


Холодами гартована босими,
Зацілована райдужно кольором,
Після Літечка - Осені з грозами,
Хризантема хизується гонором.

Іван Потьомкін
2026.10.22 21:12
Щоб вирватись із лещат бідноти, пішов у гладіатори Шимон бен Лакіш. На розвагу імператору й вельможам із криком «Аve Caesar! morituri te salutant!» не раз ходив юдей і сам на смерть, завдавши смерть товаришу. Зрештою, набридло юнакові це ремесло І б

М Менянин
2026.10.22 20:59
Є край, що зовуть Україна,
а так це і є Свята Русь,
по світу подіями лине –
коли ще сюди повернусь?

Мав кожен будинок чи хату
і рідні міста чи село,
раділи йому батько й мати

С М
2026.10.22 20:18
У пітьмі
Де лихоманковий цвіт
А чи під водою
Де катран булькотить
Або вранці
Біля радіо
Стіни сходяться щоби задушити
І друзів катма

Юрко Бужанин
2026.10.22 18:31
В інституті алкогольнім,
У лікеро-горілчанім,
Завершився монотонно
Семестр денного навчання.

Ось прийшов спудей на іспит,
Викладач повідомляє: -
Будем визначати вмісти

Євген Федчук
2026.10.22 16:44
Старий дідусь сидів переді мною,
Борідку сиву нетерпляче м‘яв,
Немов слова потрібні підбирав
Й не міг знайти. І паузою тою
Мене все більш і більш інтригував:
Що ж саме хоче мені розказати,
Чого би я іще не можу знати?
А я ж був певен, що багато зна

Ігор Шоха
2026.10.22 15:35
Поки ще летять літа мої,
мрію наші витоки вернути,
де течуть цілющі ручаї
та джерела у чужі краї
і колись проявлене й забуте
повертає на круги свої.

ІІ

хома дідим
2026.10.22 13:21
до чого розмовляли ми
душевно та сердечно
в сарайчику покривленім
із мордами овечими
про що розказували ми
розпачливо неґречно
що зиму пережити би
а там безпечна втеча

Вячеслав Руденко
2026.10.22 08:16
Оспіваний дощами долі,
Він тишу колисав поволі,
І верби мав за парасолі
І не тримався берегів,

Де ранком панував Овідій
Під наглядом дурних сусідів,
Що салом заїдали мідій

Ірина Вовк
2026.10.22 08:03
Запрошуємо на презентацію ювілейного перевидання переспіву духовної драми Ірини Вовк "Марія з Магдали". 30 років тому побачило світ перше видання цього фундаментального твору. Тепер ще одне покоління читачів матиме змогу ознайомитися з переспівом релігі

Віктор Кучерук
2026.10.22 06:30
Ракети знову грізно і гаряче
Шугали понад містом цілу ніч,
Роїлися і падали, неначе
Летіти далі їм було невміч.
Свистячі згуки, вибухи підступні
До мене долітали звідусіль, -
Дрижали стіни, мов дверима гупав
Отой сусід, що полюбляє хміль.

В Горова Леся
2026.10.21 21:14
Білий туман торОчиться
Стьожками між ліщиною,
Скочується у брижі.
Галасами сорочими -
Сваркою безпричинною,
Ранок шматує тишу.

Зібрані листям, шелестно

Кока Черкаський
2026.10.21 15:50
Я прийшов у ліс сьогодні
По гриби, бо я голодний.
Але ж це не в тому плані:
Я ж не хотів "грибів в сметані".

Ондо білі, а там- лисички,
Та я не маю такої звички
Брати все, що попадеться

Борис Костиря
2026.10.21 15:09
Я згадую у лютому сніги,
Немов фантом примарний і нещасний.
Припливом на піщані береги
Нахлине пристрасть гостра і нещадна.

Сніг пропікав до глибини душі
Прадавнім лезом і сарматським списом.
Тепер до нас промовлять спориші

С М
2026.10.21 12:43
Що робиться на гіацинтовій хаті
Що робиться на гіацинтовій, га
На радість левам, ей
У цей день

Вірю в нового друга, без претензії
Вірю в нового друга, без проблем отих
Мені потрібен друг

Вячеслав Руденко
2026.10.21 11:43
Степи давно не мають пруфу, —
Шкодують блазням ковдри духу,
Ховають погляди від згуб
Вовків самотніх в літній дуб.
Вистава йде... Повільна тиша.
Над жолудем голодна миша,
Частково справжня, наче ми,
Світ наближає до чуми,

Володимир Мацуцький
2026.10.21 10:32
Поезія «Вмирає хата без батьків» українського поета Володимира Мацуцького була написана у вересні 2022 року. Це глибокий і проникливий вірш, що поєднує біль особистої втрати з трагедією війни в Україні. Нижче наведено повний текст твору: ______________

хома дідим
2026.10.21 08:52
він не / імя /
і не / іще імя /
і до усього
підходить він геть інакше
тобі поезія
йому маячня хоча
те саме необовязково завше
ще він торкається сердець

Віктор Кучерук
2026.10.21 06:03
Затягнуло димом просинь,
Стогне змучена земля
І в глухого Бога просить
Покарати москаля.
За усі дитячі сльози,
За зруйновані міста, -
За погрози і за грози,
І за спалені жита.

Олег Герман
2026.10.20 20:08
Здається іншим світ під жовтим листям.
Коли імлисто
у тихім плачі
старі невдачі
спадають мрякою з будинків та дерев,
він виглядає, начебто завмер.
Без літніх барв у сирості холодній
згорнувся кволо

Марія Дем'янюк
2026.10.20 17:07
Як тут чарівно, мамо, як чарівно,
У жовте листя увібралася царівна!
Кленовий лист, тонкі вербові віти,
Вільха і буки прагнуть золотіти.
Краплини срібла на багрянім листі,
Думки прозорі, стишені і чисті...
Мережки хмар - тендітне павутиння,
І павучк

Світлана Пирогова
2026.10.20 16:18
Густий туман укутав перехрестя,
Сховав орієнтири і шляхи.
Чи зможеш ти дійти до Евресту
І подолати всі свої страхи?

Не видно далі аніж на пів кроку.
Праворуч і ліворуч є межа.
Туман розлив відвагу. Змокнув?

Борис Костиря
2026.10.20 14:05
Підійде понеділок, і для битви
Здійматися напружено пора.
Запеклим бути в боротьбі й молитві.
Під натиском розсиплеться гора.
У круговерті боротьби і смутку,
Тріумфів, катаклізмів і невдач,
У круговерті радощів і муки
Заглянь у серце, зрозумій, про

Володимир Мацуцький
2026.10.20 10:36
Не зліть Україну,
ви – держиморди!
Подавитесь кров’ю
своєї породи…
Землі захотілось? –
в землі нажеретесь.
В чию таку милість
Вкраїною претесь?

Віктор Кучерук
2026.10.20 06:53
Уночі, задумою обнятий,
Через скло вглядаючись у тьму,
Починаю сам себе питати:
Де, коли, навіщо і чому?
Де зникають на світанні зорі?
І коли не буде бігти час?
І навіщо в світі стільки горя
І чому знаходить лихо нас?

Володимир Бойко
2026.10.20 03:39
Майбутнє нібито належить молодим, але вирішують долі світу чомусь-то старі маразматики. Взимку страшні не так морози, як відморозки. Диктатора від серійного вбивці відрізняють лише масштаби злодіянь. Питання влади в Україні для декого набагато ва

хома дідим
2026.10.20 00:14
могли би стрітися класично
все за програмою курити пити і т. д.
у цій ледь індивідуальній притчі
ніхто нікого особливо не зведе
немає жодних таємниць
є недомовленість і таємничість
па-де-труа не зовсім па-де-де
ця таємничість

Борис Костиря
2026.10.19 13:58
Я в море заходжу, у розум кипучий
Для вищого смислу і вічних благань.
Заходжу у задум потужний, сліпучий,
У поле безмежне надсадних волань.

Візьму у долоні солоні печалі,
Солоні розлуки, солоні гріхи.
В цю мить у затоці невтомно кричали
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Владислав Лоза - [ 2014.11.24 18:36 ]
    Від супротивного
    Те, що дано: у нашій з вами країні,
    що купається в житі й дезоморфіні,
    довжина існування вашої долі
    вираховується в готівкових долях,
    що накрапують вам від прибутків чиїхось,
    хто розділення перетворив на примус.

    Ось припустимо: ви – водій маршрутки.
    Ви отримуєте плюс-мінус дві штуки,
    і цей плюс коли як зливається в мінус:
    все вирішує жадібність і працьовитість
    у мистецтві возити обличчя й пики;
    і раптово – бабуся пенсійного віку
    піднімає в салон пакунки здорові
    та іще – посвідчення кольору крові.

    Якщо ви оплату таки заберете,
    то, можливо, вам вистачить на сигарети,
    ну а в сумі з десятків бабусь – на квіти
    для дружини, чи з друзями погудіти.
    Якщо ж доля всміхнеться не вам на користь,
    якщо ваші інстинкти замучить совість,
    у бабусі решти в маленькому клунку
    буде досить якраз на цукерку внуку.

    Отже, ваша корейська жовтенька тата –
    це уже межа, це уже барикада.
    Вона ділить людей на сорти по тому,
    чи сплатили вони на шляху додому.

    Таким чином, у нашій із вами країні
    ми усі один одному дещо винні,
    ми усі, хоча начебто не мігранти,
    все одно несемо тут нелюдські втрати
    і на цих теплотрасах та териконах
    лежимо горілиць до самого скону,
    розуміючи: щойно прийдуть нагинати,
    лише ми активуємо дефібрилятор,
    і коли запрацює від струму серце,
    то в мензурки з літрових банок наллється
    лікарям та інтернам, що все збороли,
    по ковтку нерозведеного етанолу,
    і лунатимуть в операційній тости,
    що віднині не треба ходити в гості
    і що можна, зриваючи всі плакати,
    нескінченно довго її матюкати,
    й животіти в ній, і летіти вище,
    і писати про неї такі ось вірші,
    і вивчати її степові мегаліти,
    і любити її,
    любити.

    24.11.2014



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  2. Николай Васильевич Гром - [ 2014.11.21 22:20 ]
    Чорно-бiле
    Удача дивна річ! Чому вона зникає?
    Про це напевне навіть Бог не знає
    Усі близькі вже відвернулися від тебе
    Одне питання чи її так треба?
    А полоса життя темнішає щоночі
    І жити так я більше вже не хочу
    Так я втомився годі з мене сліз
    Смертельний якір на душі,
    тягар турбот повис.
    Я не чикатиму на сонце
    і не спиню свій корабель
    Пливу туди де захід сонця
    Ось це напевне мій кінець!
    Я поглинаюсь темнотою,
    чом загубив життя радар
    Сховалось сонце за горою,
    і темно там і лячно там
    Та завжди так не може бути!
    Не може вічно і світить.
    Ти не гонись за сонцем друже,
    а просто-просто обернись
    Бо десь зайшло, а десь вже сходить
    ти не дивись в один кінець
    Бо втративши свій шанс свободи
    ТИ зрозумієш це кінець!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Світлана Костюк - [ 2014.11.18 21:41 ]
    Чоловікові
    ти просто поруч був
    коли мені життя
    свої сюрпризи вміло посилало
    коли боліло
    навіть убивало
    коли вже навіть сліз було замало
    ти відчував
    та зрештою і чув
    як я молилась Господу не всує
    бо вірила що він мене почує
    ти розумів мене без жодних слів
    допомагав спіймати птицю синю
    повірити у казку не_осінню
    намалювати те чого нема
    я дивувалась інколи сама
    що ти так тонко вмієш відчувати
    бо я могла нічого й не казати
    а просто щось шукати у собі
    в поезії чи у небесній висі
    ти зберігав гніздечко наше в стрісі
    а ще не замикався у собі
    а виростав над буднями і віком
    мовчав
    терпів
    був просто Чоловіком
    найкращим найдорожчим далебі
    тому я і не дякую тобі
    а просто знаю - ти у мене є
    такий що навіть з пекла дістає
    душі надійний меч надійний щит
    супутник мій
    на "много- много літ"...
    11.11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (18)


  4. Марися Лавра - [ 2014.11.17 20:24 ]
    чуєш, не забудь
    лунає реквієм кохання усебічно
    хвалебну оду радості не чуть
    риторика печально-ексцентрична
    я серце маю...чуєш...не забудь

    почав то грай і не чекай овацій
    кінець спектаклю хепі енд мабуть
    будуєш лінію усесвоя прострацій
    ти чуєш...серце маю...не забудь

    облиш куліси й всиротілу сцену
    пустотна зала взріє ролі суть
    одягну маску діви Мельпомени
    я маю серце...чуєш...не забудь
    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (18)


  5. Марися Лавра - [ 2014.11.14 20:12 ]
    однинівічно сполу
    у ветхім сні сердечно їй тулися,
    цілуй у ліву всміхнену брову
    чорнильнОцятковану дугу,
    лобзай чоло, уклінно покорися.

    у ній ти рафінадно розчинись
    офірно, так приреченопокірно,
    - дівча моє чекай, постій-но,
    лебідко краснопера усміхнись.

    заспраглу душу ти йому скропи
    олієеліксирами і мирром,
    і обкури сакральності кадилом,
    однинівічно сполу - ВІН і ти.
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (11)


  6. Дмитро Дроздовський - [ 2014.11.08 21:37 ]
    * * *
    На трамвайній зупинці стояв чоловік в пальті.
    Він дивився крізь час і мені видававсь знайомим.
    Намагався згадати обличчя людей… не ті.
    Чоловік одвернувся. Я не пішов додому.

    Я стояв біля траси. Поряд шипіння авт.
    Гомінке вороття безупинно і такт безчасся.
    Не змовкає місто. Тут не буває втрат.
    Рух горизонтом. Все – перехід у масі.

    Той чоловік повернув до мене лице.
    Я подивився пильно йому у вічі.
    Може, це він. Ні, неможливо це.
    Той чоловік – це я, та сильніше відчай.

    Дивиться – мов крізь час. Кам’яний, німий.
    Хоче сказати щось, на лиці ж гримаса.
    Біль у очах. І втома, і розпач – мій.
    Він – як і я: ми – здичавіла раса.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (5)


  7. Тата Рівна - [ 2014.11.07 22:35 ]
    а груші обернулись на гілля
    а груші обернулись на гілля
    обсипались посипались корою
    останній лист тріпочеться мов «ля»
    на вітрові
    цей вітер - звідкіля?
    ще рано вітру ще удвох з тобою
    накидавши грушок й книжок до торби
    ходили тут і бачила земля
    дивився бог – нам літньо так
    так добре
    мов у раю до часу до пори
    до крапки не поїдженої ще
    тріпоче між гілля остання «ля»
    все небо нам погрожує дощем
    а ми незрілі ми ще не зросли
    ще соком ми не налились до краю
    ще не готові до примар імли
    театру тіней вигнання із раю
    ще прагнем спеки нам кортить грушок
    гітарних вигинів і виплеску й нектару
    а груші обернулись на гілля
    збезгрушені
    а ми з тобою в тару
    у склянки чи у слоїки чуттів
    під соусом у маринаді в солі
    де я в тобі тремтітиму мов «ля»,
    а ти в мені зажеврієш як «соль»

    холодні будні бутлі та слова
    олія розлилась.. така олія..
    гануся оступилась
    все бува
    і значить бал і точно – голова
    чиясь впаде не втримана
    дива
    скотилась та й розсипалась корою
    на вітрові
    цей вітер - звідкіля?

    а груші обернулись на гілля
    як може обернемось й ми з тобою

    13.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (7)


  8. Тата Рівна - [ 2014.11.07 22:59 ]
    річка

    а її вуста холодні холодні стулені сині
    труп не може нічого крім лежати рівно
    і повільно крізь неї по ній проростає
    мокра трава, висихає на вітрові в сіно
    перетворюється в музику вітру мокра трава
    а вона лежить нерухома й неправа
    у своїй передчасній смерті, у смороді
    непритомності тіла вуста її хо-
    роші холодні гарні сині
    у ній сконцентровані дуги мостів
    вогнів життів риб гуркоту потягів
    реву автомашин зойків алколюдей
    диякон топив у ній чоботи
    маньяк - ідеї та геїв і чоботи
    лихвар - іудею й нові штіблети
    поети топилися самостійно
    розпластавши руки віялом чи склавши їх на пузі
    кожному по вірі його по заслузі
    але їй байдуже, мертвим все-рівно
    до чужого життя до власної смерті вона -
    холодний труп не царівна вона потопельниця
    янгол міста незрячих з красивим жіночим ім'ям
    Устина. Устя.
    Рівне


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (3)


  9. Владислав Лоза - [ 2014.11.05 19:48 ]
    Ліки від снобізму
    Черговий досвід робить мене злим,
    хоча таким не прийнято ставати,
    розкопуючи щось нове. Затим,
    я стверджую, що так лягає карта

    і міг би нині дертися увись
    (хоча насправді тільки ніс дереться);
    не помічати характерних рис,
    які цілком сумісні з теплим серцем;

    навчитись розрізняти моветон,
    при цьому відкидаючи статути;
    ходити у богемному пальто
    як в аргументі говорити скуто;

    в кінці катрена виставляти хрест
    як пам`ять про невідворотні втрати;
    а ще напитись, намутивши десь
    (хоча мені зарано споживати)­.

    Натомість лампа замість каганця
    хитається у побутовій тиші,
    і річ, яка повзе з-під олівця,
    нагадує букет із перебільшень.

    04.11.14


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  10. Оксана Вітовщик - [ 2014.11.03 17:04 ]
    Як жаль, що люблять нас лише словами…
    Як жаль, що люблять нас лише словами:
    Пестливими, що й кращих не знайти.
    Для них ми кожен раз "моя кохана",
    Для нас вони щось більше у житті..

    Як жаль, що люблять нас лише словами,
    А на душі - все пусто, як завжди..
    Не гояться на серці наші шрами,
    Немає в світі більшої біди.

    Як жаль, що нас кохають лиш словами.
    А що слова? Хіба ж вони праві?
    Коли стоїш і думаєш "згадає?"
    А там давно, вже згасли ті вогні..

    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  11. Владислав Лоза - [ 2014.10.29 22:36 ]
    До прочитання на шкільному вечорі
    Якщо кінчаються запаси грогу,
    то після всіх уроків - не брешу -
    в учительській закрившись, педагоги
    педагогічно курять анашу.

    Все виважено в нашому сторіччі,
    і організаційно теж ніштяк:
    засміяний фізрук інформатичці
    п`ятнадцятий закручує косяк,

    бо чесна праця завжди неласкава,
    бо дим думки непевні зупиня,
    бо працівник освіти має право
    розслабитись після важкого дня!
    29.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (6)


  12. Владислав Лоза - [ 2014.10.29 22:59 ]
    14 рядків про фортуну
    Фортуна по п`яні впертою
    стає і несамовитою.
    Мабуть, недостатньо відвертий був
    або ж не зійшлись орбітами.

    Фортуна, прикрившись пакетами,
    лягає за баром на клаптику.
    Ну що ж, я не став планетою
    в безодні її галактики.

    Фортуна зіб`є центрифугою,
    не дивлячись на гарантії.
    Тому я кажу, як другові:
    будь ласка,
    чувак,
    не втрать її.

    29.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (7)


  13. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:48 ]
    Я так хочу сказати...
    Я так хочу сказати…

    Я так хочу сказати слова...
    Ті слова, на які так чекаєш...
    Тема ця аж ніяк не нова,
    Та серденько твоє завмирає...

    Почекай! Ось із духом зберусь-
    Дух мені перехоплює- серце,
    Наче молот, приведений в рух,
    Об кувадло з надією б"ється...

    То ж послухай. Тобі я скажу...
    Серце стиснулось... Серце радіє...
    Хвилювання бажання... Дрижу...
    Зрозумієш... Я знаю... Надіюсь...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501435
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 27.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:17 ]
    Таинство женщины
    Таинство женщины

    Ах, эта женщина! Задумка хороша
    В руках Создателя... И тело, и душа-
    Суть совершенство... Из ребра Адама-
    Творенье скульптора... Венера... Скажем прямо-

    Ты удалась. И все же- пар кипит.
    Пар, не душа, у первой женщины- Лилит,
    Не менее прекрасной, чем вторая
    (благодаря которой были изгнаны из Рая

    Супруги проклятые- Ева и Адам)...
    Ответ на многое она подскажет нам
    О том, что женщина- творение прекрасное,
    Но также- женщина творение опасное...

    Ловите женский искренний порыв,
    Но осторожно, а иначе будет взрыв,
    С которым ядерный смешным бы показался!
    О Боже!.. Я погиб! О Тайне проболтался...



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484248
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 08.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:09 ]
    Двойственность отношений
    Двойственность отношений

    Ты приходишь порой ненадолго...
    Многоликость- харизма твоя.
    Как поэзия буйности вольной...
    Как журчащая песня ручья...

    Наши души в скрещении судеб
    Обрели этот двойственный дар...
    Мы БЫВАЕМ... Хотя и не БУДЕМ...
    И под снегом бушует пожар...

    Ты приходишь порой ниоткуда...
    Кто ты? Жизнь или смерть? Все равно-
    Ты моя и иною не будешь...
    Ты не будешь... И мне не дано...

    Нам счастливыми БЫТЬ не судилось.
    Нам счастливыми вышло- БЫВАТЬ.
    Мы судьбе отдаемся на милость-
    Удержать бы... И не потерять...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505812
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 17.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:57 ]
    Свій хрест (притча)
    Свій хрест ( притча )

    Прийшов до Бога чоловік,
    Та й каже- милостивий Боже!
    Хреста тяжкого я не звик
    Нести в житті! То допоможеш

    Полегше ношу до гори
    Нести в житті?- Нема питання-
    Як хочеш- легший обери!
    Ти маєш час на обирання-

    Промовив Бог, і чоловік
    Хрестів побачив пребагато,
    І досить швидко собі зміг
    Хреста найлегшого обрати.

    -Великий Боже! Я візьму
    Цього хреста, як дав ти слово!
    -Ти правильно обрав. Тому-
    Це твій і є!- так Бог промовив...
    ......... .......... ...........
    У всеосяжності мети-
    Важкий, та славний шлях до Волі.
    Хреста найтяжчого нести-
    Нелегку ми обрали долю.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498415
    рубрика: Байка
    дата поступления 12.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Оксана Вітовщик - [ 2014.10.26 19:51 ]
    Згасає день..
    Згасає день,вже час прийти і ночі,
    На небі засвітилися зірки.
    Я так люблю твої веселі очі,
    Люблю твої замріяні думки.

    Згасає день, пливуть кудись години,
    Любов моя навіки, назавжди!
    Я так люблю усмішку твою щиру.
    Я збережу її від всякої біди.

    Згасає день,а завтра буде ранок.
    Я напишу ще декілька рядків,
    Про світле і незаймане кохання,
    Про долю двох щасливих голубів.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Марися Лавра - [ 2014.10.26 15:09 ]
    колисанка
    у кагані вогонь розп'ято
    гасає небом вітер - пес
    шляхи утоптує навхрЕст
    і зазирає у кожну хату

    шибками гримає затято
    увірветься в кімнату - все
    хатині стріху понесе
    здіймає очі - вас відзнято

    і яблуку нема де упасти
    зоря на рифи наплива
    вона сміється і співа
    рости переливцвіте рясте

    до світу сонце іде у гості
    орбітами гасають пси
    планетам облизали кості
    а матінка співа - рости

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (27)


  19. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:56 ]
    Опавший лист
    Опавший лист

    Снег сошел. И лист опавший,
    Переживший зимний снег,
    Словно вспомнив день вчерашний,
    Закружился по весне

    В вихре ветра, что из сеней
    Пыль сомнения метет,
    Что в потоке ощущений
    Позабыл ушедший год...

    Вновь в свободе многоточья
    независим, позабыл
    Тот застенчивый листочек,
    С кем под снегом рядом был...

    Так и я в потоке ветра
    Новый ветренный порыв,
    В парусах грядущих лета
    Поцелуем изловив,

    Упаду и вновь восстану...
    Но, по-новому любя,
    В сердце вдруг заноет рана-
    Как я буду... без тебя?

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491237
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 08.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:13 ]
    Квіти
    Квіти

    Ми просто квіти, зрошені росою,
    І наше щастя всім вам прислужитись.
    Не зачепи ногою нас босою,
    Чи взутою- ми просто, просто квіти...

    Нам прикро, як для смутку нас купують.
    Роса стіка, як сльози по загиблим...
    Як на останню зустріч, ми сумуєм,
    Зірвати нас вважають за потрібне...

    Ми горді, як нас дарять юбіляру-
    Його життєвий шлях ми прикрашаєм...
    Політ шалений гордості пізнаєм,
    Коли артистів нами закидають...

    Для цього ми ростем, це наша доля,
    Нічого проти цього ми не маєм,
    Але найбільше любим мимоволі,
    Коли коханці нас друг другу дарять...

    І як же наші стебла затріпочуть,
    І як бутони наші розійдуться,
    Як ми побачим, що блищать кохані очі...
    Як ми побачим, що тіла зіллються...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473152
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 17.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:52 ]
    Расставание
    Расставание

    В сером мареве автовокзал...
    Я уехал, а ты осталась...
    Где-то в сердце больном печаль
    Острой раною отозвалась.

    Нам не свидеться никогда.
    Все, что было- неповторимо.
    Ирреальные города
    Не спеша проплывают мимо...

    Ты сама эти дни сполна
    Разделила с моей судьбой.
    Так скажи, в чем моя вина?
    Это боль, это просто боль...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481746
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 25.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 01:58 ]
    Космогонічне дослідження кохання (16+)
    Космогонічне дослідження кохання ( 16+ )

    Кружляння у мороці неба холодних планет...
    В кулак гравітації стиснуто простір навколо...
    У холоді світу одне зігріває мене-
    Лиш те, що сьогодні для мене танцюєш ти гола...

    Стискається серце під масою світу сього...
    В дисфункції всесвіту місця коханню немає...
    Ентальпія ніжно надходить до серця мого,
    Коли я дивлюсь, як ти тіло своє вигинаєш...

    Ця пластика рухів- як скривлений простір і час...
    Естетика вигинів координатної сітки...
    Дві функції тіл, що бажанням проходять крізь нас
    Руками, губами- це рівня кохання відмітки.

    Дослідником в Темну Матерію я увійду...
    Прихована Темна Енергія виснажить тіло...
    Оргазму космічності нам небеса нададуть...
    Так... Фізику шалу кохання ми вдвох дослідили!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495854
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 30.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  23. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 01:51 ]
    Предательство
    Предательство

    Мы разошлись- нет, ты не умерла...
    Но ты свой выбор сделала умело.
    Костер погас, весь выгорев дотла...
    И вот мы врозь... Но нет, не в этом дело...

    Ты предала- да сложно ли продаться
    Когда сменила ты того, кто всех дороже,
    И неустроенность, и жизнь в движеньи танца
    На теплосладкое супружеское ложе.

    Да уходи- да мне уж нечего терять!..
    Остыло все, и стали дни короче...
    В покое пошлом будешь долго вспоминать
    Безумства страсти- наши огненные ночи...

    Так что ж теперь? Тебя уж больше нет.
    И на столе стоит с цикутой чаша...
    Она- как избавление от бед...
    Она- как продолженье жизни нашей...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473527
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 19.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 00:02 ]
    Ухожу...
    Ухожу…

    Да пошло все к чертям!
    Этот город чужой.
    Это лампы вольфрам-
    Солнца свет неживой.
    Город детства ушел
    Убываньем тепла...
    Как фантомная боль,
    Детства память ушла...
    Этот город исчез,
    Как скрипящий паркет
    Довоенных домов-
    Память прожитых лет.
    Из "стекляшек" пустых
    Мегатонных громад
    Лица "зайдов" чужих,
    Словно рыбы, глядят.
    Холодами сквозит
    С высоты эстакад...
    Прожит жизни кульбит.
    Цикл замкнулся. Назад
    Вход закрыт на запор.
    Это рана в судьбе-
    В детства радостный двор
    Не вернуться тебе.
    Да гори все огнем!
    Все равно, как уйти...
    Сумрак ночи и днем
    Сердце может нести...
    Кончен бал. Ухожу
    Мимо рыбовитрин
    В мира нового жуть,
    Безнадежно один...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502102
    рубрика: Лирика
    дата поступления 30.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  25. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:43 ]
    Заздрісники. Така собі прадавня притча
    Заздрісники. Така собі прадавня притча

    Великий стародавній Бог
    Раз вирішив порозважатись.
    Заздрісників одразу двох
    Призвав, і став пропонувати-

    Просіть, що хочеться кому!
    Не забувайте лиш одного-
    Я рівно вдвічі дам тому
    Хто другим буде. Слово Бога

    Міцніше сталі. Тут-таки
    Заздрісники давай гадати,
    Що попросити, допоки
    Від заздрощів не постраждати.

    От каже зрештою один-
    Мій Боже! Вибий мені око!
    Замисливсь Бог... Питає він-
    Навіщо дурість ця жорстока?

    Ага- сміється заздрісник-
    Хоч від цього зазнаю болі,
    Та втішусь, іншому коли
    Повибиваєш ти обоє!


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497316
    рубрика: Байка
    дата поступления 07.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  26. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 14:48 ]
    Відьма. Спокута. Поміж часів
    Відьма. Спокута. Поміж часів.

    Ти ходила нічними ярами
    В Чарі Дійства прогоркло-солоній,
    І нічні наполохані трави
    Лоскотали оголене лоно...

    Ти літала нічними містами
    І кропила їх кров"ю сердець,
    Щоб в пожежних вогнях вихорАми
    Легковірність звести нанівець...

    І у шалі пізнань ексцентричних
    Ніч, торкнувши тебе, тріпотіла,
    Наче подруга зваб еротичних,
    Обійнявши оголене тіло...

    Ці знання, що від Темряви Ночі,
    Від закритої іншому Брами,
    Жаром вогнища жалять охоче...
    Закрутились на тілі цепами...

    Час не той... І не та нині Ера,
    Щоб у клубах гламурно "світитись"...
    Середвіччя примхлива Химера-
    Доведеться за все розплатитись...

    І "бомонду" образи відчуєш...
    І плебейське шипіння незгодних...
    І Епоха Майбутня парує.
    І "зіркове" те вогнище модне.

    Тільки раз. За долоню узявшись,
    Ту, що нею ти Коло обводиш,
    Мов на подіум стрімко піднявшись,
    Ти, як Зірка, на вогнище сходиш.

    Ти вся гола стоїш перед ними...
    Вже вогонь доторкнувся до тіла...
    Тільки раз у житті є хвилини...
    Це-твоє. Ти сама так схотіла.

    Лине крик твій останній, мов пісня...
    У Майбутнє Рука волохата
    Душу тягне, в Минулім завислу...
    Жменя попелу. Стомленість ката...





    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525681
    рубрика: Лірика
    дата поступления 25.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  27. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:47 ]
    Капля ртути
    Капля ртути

    Каплей ртути легла ты на чью-то ладонь...
    Капля ртути... Ее удержать ты попробуй...
    Ты в сверканьи ее ядовитом не тронь.
    Но ронять погоди, поиграй с ней немного...

    Так ярка... Так подвижна... Как отблеск луны
    Отражен в этом взгляде, игриво- холодном...
    Ты прохладой зовешь в эротичные сны,
    Оставаясь при том отрешенно- свободной...

    Капля ртути... Красой неживою своей
    Ты играешь судьбою желанья живого...
    Не стекай по ладони! Останься на ней!
    Капля ртути... Ты ядом отравишь любого!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513177
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 24.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:47 ]
    Ще кохай
    Ще кохай!. .

    Ще кохай мене! Ще кохай,
    Поки небо розкидало зорі!
    Не віддай мене! Не віддай
    На самотністю перчене горе.

    Поки час іще, поки час
    Наш не вийшов- цілуй, кохана!..
    Поміж нас уже, поміж нас
    Причаїлась розлуки рана...

    Забери мене, забери!..
    Зацілуй, закохай до ранку!
    До зорі кохай, до зорі,
    До світання, як до останку.

    Тож візьми мене, тож візьми,
    Закохай у шаленстві ночі!..
    Що в коханні не вічні ми-
    Серце вірити все не хоче...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505442
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 16.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:18 ]
    Встреча поэтов (16+)
    Встреча поэтов. ( 16+ )

    Судьбой нам дарована встреча, моя поэтесса,
    И воздух пронизан желаньем познанья процесса
    Слияния душ, упоенных поэзии силой...
    И голову счастье кружит в ожидании милой...

    Скажу я тебе, словно оду желанью слагая-
    Ты неповторима, в любви совершенно другая,
    Я женщин знавал, все же как ты на них непохожа!
    И в сердце, как пазлы, сложилось желание... Боже!..

    Извечность желаний себе мы исполнить поможем.
    Нам станет степною травою любовное ложе.
    В поля побредем мы одетые в солнечный ветер,
    Вдвоем, затерявшись для всех на огромной планете...

    Чтоб ласково солнце нагие тела целовало,
    И где-то вдали за холмами гроза бушевала,
    И сладко-тревожные песни нам ветры шептали,
    Играя травою, примятой от наших сандалий...

    И в страстном порыве, почти истязая друг друга,
    И яду испив в невозможности выйти из круга,
    Тебя целовать, словно ведьму в горниле огня,
    И слушать в истоме о том, как ты любишь меня.

    И громом вулкана взорвется гроза за горою,
    И с неба потоком дождя исступленье омоет...
    Причина ли, следствие- что есть явление это-
    Природы каприз, или все же слиянье поэтов?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500217
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 20.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  30. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:45 ]
    Жіноча роздвоєність (16+)
    Жіноча роздвоєність ( 16+ )

    Жіноча роздвоєність- ніжна чутливість,
    Завзята жагою бажання буремною.
    І поряд настраханість зради, вразливість,
    Засліплена тою підозрою темною-

    Це все у природі будови жіночої.
    Мабуть недаремно Природа створила
    Той розріз красивий між ніжок дівочих...
    Така вже будова жіночого тіла...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475743
    рубрика: Лірика
    дата поступления 29.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 03:26 ]
    Путники
    Путники

    Мы за счастьем идем по горящей земле.
    Мы забыты. Отпеты. Петляем во мгле.
    Нас травили. Пугали. Сбивали с пути.
    Мы в пути. Мы устали. Нам трудно идти.
    Только нас не собьешь с шага мерного вспять.
    Далеко? НедалЕко? Шагать и шагать...
    Мы вгрызаемся в землю. Встаем и идем.
    Зову сердца лишь внемля. С пути не сойдем.
    Нас не тронь. Мы ответим. Уже не простим.
    Мы дойдем до рассвета сквозь пламя и дым.
    Мы как факел несем в сердце Веру свою.
    И достойно займем наше место в строю.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520757
    рубрика: Лирика
    дата поступления 01.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Серго Сокольник - [ 2014.10.24 00:02 ]
    Кохання в нічній хаті (16+)
    Кохання в нічній хаті ( 16+ )

    Дівчино моя, іди до мене!
    В напівтемній хаті нишкне хіть...
    Ти тремтиш, тендітна і шалена,
    Солодко п"ючи єднання мить...

    Я в тобі... Гладенько і чуттєво
    Випиваю всю тебе до дна.
    Ми одні у хаті... Наче Єва,
    В цілім світі ти моя одна...

    Місяць хату міря крізь фіранку...
    Таємниче сипле срібний пил...
    Ми кохатись будем до світанку...
    Тільки на зорі не стане сил,

    І тоді в ранковій прохолоді
    Ми, тілами сплетені, поснем...
    В місячного світла насолоді,
    Випещені зоряним дощем...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522907
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 12.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Серго Сокольник - [ 2014.10.22 00:14 ]
    Нічна дорога в нікуди
    Нічна дорога в нікуди

    В тумани сиві пірнають фари...
    За борт хапають нічні кошмари...
    Куди я їду? Куди мій шлях?
    Спитай у крука в нічних полях...

    Це зустріч? Мара? П"янке видіння?
    На зов Мольфара нічне створіння?
    Лиш звук сопілки... Чи вітру свист...
    По-між світами ажурний міст...

    Що я покинув? Що я отримав?
    Де я щасливий- чи там, чи нині?
    Совиний стогін в питаннях цих
    На перехрестях нічних доріг...

    Чимало знаю. Чимало бачив.
    За шал кохання чим я віддячу?
    Куди прямує мій корабель?
    Пливу до неї... Можливо-в Хель...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478447
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 10.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  34. Серго Сокольник - [ 2014.10.22 00:19 ]
    Страсти по Аэлите
    Страсти по Аэлите

    В железной скорлупе... Все ближе, ближе, ближе!..
    В иллюминатор красным глазом Марс блистал..
    Какие тайны, мятежи, события увижу,
    Рукою алчущей сквозь мрак тебя достав?

    Сквозь ночи мглу, дрожащий холодом забвенья,
    Тужуркой кожаной укутав свой озноб,
    Влекомый силой притяженья- вдохновенья,
    Тянусь рукой к тебе, земной озябший сноб,

    В твоих согреться зыбко- призрачных долинах,
    Познать хрустальный блеск твоих вершин,
    Припасть к немым сакральным тайнам властелинов
    Былых эпох, изведать мощь твоих машин...

    Кружиться в вихре перманентных революций,
    Пьянящий пить поток твоих кровавых вин,
    Проверить прочность неземных твоих конструкций
    Лечу... Во всей вселенной я один, совсем один...

    И будет встреча... Кем-то выписан мне литер
    Познаний таинства космической любви...
    Меня ты темным ангелом увидишь, Аэлита!..
    Встречай же падшего, и им одним живи...

    Испить мне дай эзотерических познаний,
    И в нежность женственности крови свежей влить
    На пике жажды эротических желаний,
    И дай Надежду революции вершить...

    На торможенье!.. Дрожью мелкой бьет ракету,
    Как от экстаза... Аэлита! За тобой
    Я прилетел! Аз есмь! О, где ты? Где ты? Где ты?
    Я приземлился!.. Где же ты, любовь?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506774
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 23.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  35. Серго Сокольник - [ 2014.10.16 01:05 ]
    Одиночество (16+)
    Одиночество ( 16+ )

    В полночный час
    Танцуешь в комнате
    Во мраке ночи...

    Ты мне сейчас,
    как кукла голая,
    Отдаться хочешь.

    Обнажена,
    Движенья плавные,
    И ты одна...

    Ты влюблена...
    Мотив печальный...
    Бокал вина...

    Я далеко.
    Но расстояния
    Нам не преграда.

    Мне нелегко,
    Но ожидание-
    Моя отрада...

    И до тебя
    В своих мечтаниях
    Я дотянусь.

    Рукой тепла,
    Рукой желания,
    Тебя коснусь.

    Я дотянусь-
    И ты почувствуешь...
    И вздрогнет тело...

    Исчезнет грусть.
    В изгибе чувственном
    Ты вся несмело

    Сама возьмешь
    Себя изысканно...
    И при луне

    Оргазма стон,
    Живой и искренний,
    Подаришь мне.

    Умолкнет стон...
    Умолкнет музыка...
    Ты голышом

    Стихи любви
    Напишешь памяти
    Карандашом.

    И ляжешь спать.
    И в утомлении
    Окончишь вечер...

    Ты будешь ждать.
    И будешь верною.
    И будет встреча.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475872
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 30.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  36. Олеся Лященко - [ 2014.10.15 18:47 ]
    Ще одна осінь
    Прибиральники, ніби гноми,
    Щире золото тачками возять.
    Всі дерева – бездомні паломники –
    Мовчазні їм стають на дорозі.

    І терпляче показують жестами,
    Що те золото треба для храму,
    Синіх курток безжурну розплесканість
    Зупиняють ламкими руками.

    Прибиральники слухають радіо,
    А нестримані сірі ворони
    Прилітають, гуляють із радістю
    По насипаних з листя дзвонах.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (8)


  37. Серго Сокольник - [ 2014.10.13 01:05 ]
    Молотовский коктейль любви (16+)
    Молотовский коктейль любви ( 16+ )

    Рушится прошлое на площадях.
    Рушится, рушится все в головах.
    Ночи пронизаны снежною мглою...
    Мы в эту ночь не замерзнем с тобою.
    Сладковозвышенно в мир влюблены,
    Видим вдвоем Революции сны.

    Здесь, в уголке потаенных желаний,
    Мы отогреемся в неге слияний.
    Родина время нам даст отдохнуть,
    Просто согреться любовью чуть-чуть...
    В жажде любовной измята постель...
    "Молотовский" изготовим "коктейль"...

    Этот рецепт в совершенстве познали.
    Кровь площадей в свое тело впитали.
    В жажде познанья вхожу я в тебя,
    В ушко желанья шепчу я, любя -
    Рушится прошлое на площадях,
    Кружится, кружится мед в головах...

    Родине нашей сейчас мы поможем.
    Ингредиенты смешаем, умножим
    Страсть первобытную с дрожью сольем,
    Трепетом наши тела обовьем,
    Девичью гордость сольем с униженьем
    Поз утонченных.. Глубоких вхождений...

    Этой энергии темная сила
    В сладкой истоме нас соединила...
    Мы отогреемся, мы отдохнем,
    И леденеющий мир подожжем!!!
    Рушится прошлое на площадях...
    Кружится счастье у нас в головах...



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475024
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 26.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. Владислав Лоза - [ 2014.10.09 16:10 ]
    Мойсей
    Ворони кружляли над стовбурами у висі,
    дими точилися з позаміських заплав.
    Хтось містом блукав у домашньому светрі й джинсах,
    підходив до перехожих
    і промовляв:

    "Я часто міняю локації перебування,
    в кишенях своїх несучи пустоту важку.
    У цій широті дорогі ресторани й книгарні.
    Мене звідусіль виганяють у сутінь міську.

    Вкажи мені місце невизначеної ролі,
    де плескають не по крилах, а по плечу,
    і де усі двері без пластику й фейс-контролю,
    і де чоловіку в светрі наллють борщу."

    Але не було йому ні від кого вказівки,
    лише перехожі, пірнаючи у пітьму,
    усі відверталися якось однаково стрімко,
    одними губами
    посміхнувшись йому.

    Убивче каміння й думки про невірний вектор,
    убивчі не ті серця й не ті ліхтарі,
    але у провулку завжди знайдуться узбеки,
    володарі забігаловок
    та шампурів.

    І він полетів - під вивісками чи понад,
    минаючи моноліти пустих машин,
    і в`язнем за ґратами бігала кров у скронях
    од запаху м`яса та
    тугих лавашів.

    Один із узбеків запорався біля пательні,
    а інший замовлення взяв і кудись побіг,
    і наш подорожній заговорив наскельні
    слова, що зовсім трохи
    злякали їх:

    "Я стопи оббив об меридіани й ліги,
    та ось де оаза... Ось вона! Ось вона!" -
    й зі светру його, неначе з ламкої криги,
    скресали у темінь скрижалі
    та письмена.

    А потім досяг він ліній метрополітену,
    скрижалями женучи із тунелів жах,
    і сів на потяг, наривши жетона в кишені,
    але і досі тримаючи все в руках.

    Він вийшов посеред вагону і став кричати,
    і кожен в його присутності був німий,
    і голови повернули міські сурогати,
    каліки, вагітні та пасажири з дітьми.

    Настінна реклама одсвічувалась на клунки,
    цікаві гніздились, мовби птахи на стерні,
    шепочучи:

    "Він втюхує нам піґулки
    від болю в суглобах
    чи ще від якоїсь херні."
    08.10.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (10)


  39. Олеся Лященко - [ 2014.10.09 09:23 ]
    Голосіївський парк
    Стежці закотилася за комірець
    Шина велосипедна.
    Осінь стоїть вздовж доріг, продає
    Жовто-гарячі пледи.

    Нитка асфальтна розгойдує
    Машин дороге намисто.
    Осінь знімає сорочку з плеча
    Та одягає місто.



    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (11)


  40. Ростислав Бодзян - [ 2014.10.03 13:48 ]
    Очевидець аварії
    Ейфорія на обличчі…
    Стоп – червоне…І стоїш.
    Покурив би уже тричі,
    Очі ріже ніжно ніж –

    Тобто промінь світомами,
    Що дітей поза мільйон
    Має гріє і руками
    Спить літає в унісон.

    В ті секунди мав видіння –
    Червоне стоп і навмання
    Шукали руки там коріння…
    Жахливий крик сліпого я.

    А потім з’їхались сирени,
    Червоний стоп горів чекав,
    І тепло швидко, десь із вени,
    Тиск бив і бив, а я чекав…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  41. Владислав Лоза - [ 2014.09.28 14:28 ]
    Поети
    Поети пишуть високі вірші
    у час, коли розцвітають маки.
    Поети пишуть все гірше й гірше
    про зле кохання, про воду й Краків.

    Поети мовчать, як ревуть гармати.
    За залпами строфи майже не чутно.
    Поети здібні в мистецтві чекати,
    прикинувшись, ніби згодні й кутні.

    В мовчанні поети за дниною днину
    снують по готелях і грають у кості,
    в той час як гармати вплітають в тканину
    будови всесвіту точний постріл.

    А потім, раптово спинивши втрати,
    гармати чомусь обертаються в бонги.

    Поети, в принципі, здатні мовчати,
    але не витримують надто довго.
    27.09.14


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (6)


  42. Олеся Лященко - [ 2014.09.25 13:52 ]
    Новини з Кам’янця

    А ти – королева маленького міста –
    Високі підбори і жмені коралів.
    Всі площі, скуйовджені і прямовисні,
    Ішли та ім’я твоє вікнам кричали,

    Що камінь погодився рівно покластись,
    Що золотом зважать тебе твому пану
    І викуплять, вимолять, не занапастять,
    Відвагу і вảги принісши на ґанок.

    Твій пан роздобрів і сказав тобі: «Вільна!»,
    А золото нести чимдуж до світлиці.
    А місто вжахнулось: то де ж королівна?
    Без пана – зозуля на вітряній спиці.
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  43. Марися Лавра - [ 2014.09.24 22:37 ]
    Криваве літо
    стривожено
    стриноженим конем,
    криваволіто одійшло степами,
    у часточці
    лишилося із нами,
    останками
    обвуглених систем.


    литаврами
    гарматні позивні,
    гримітимуть віками і роками,
    в боях полеглих
    гідно вояками,
    обвітрені
    обличчя у війні.


    примарами
    стоятимуть сини,
    навічно оперезані плющами,
    оплакані
    осінніми дощами,
    почесні
    вартові весни...

    24.09.2014








    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (32)


  44. Ігор Шоха - [ 2014.09.21 20:27 ]
    Алегорія життя
    Немає муки каяття,
    та настає, буває, втома
    і від ума, і від биття,
    коли усі неначе дома,
    але не радує знайома
    усім пародія життя.

    Хіба ми знаємо, чого
    і ради кого, і кого
    самі ось ліпимо із глини?
    Але уточнюю картину, –
    щоб на гарячому його
    застукати у ту хвилину,
    коли заслужить батогом.

    Ой є ще патріоти шлунку.
    Немає дітися куди,
    коли до нашого рахунку
    вони намітили ходи,
    научені і поїдати
    не ними рощені плоди,
    і кожуру порозкидати,
    лишаючи свої «сліди».

    Їх операції ума
    не вище – два по два чотири.
    Не буде Україні миру,
    допоки пахне Колима,
    де Ліліпутії нема,
    ані, – ла-ла, ані сатири.

    Навколо мене, біля нас
    гарцюють дарвінські примати,
    яких потрібно обирати,
    яким несила повсякчас
    духовну їжу подавати.

    Життя підсовує свиню
    або готує западню,
    яку совок не доганяє.

    А біс роздмухує меню,
    як вітер полум’я вогню,
    який не гріє,
                         та –
                               палає.

                                  09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  45. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.09.20 00:55 ]
    А я чужая
    А я чужая,
    чужая я.
    Вокруг дороги
    не те поля,
    не те объятья.
    Улыбка тоже
    мои сомненья
    не растревожит,
    не разбросает
    пшеницу-кудри.
    Здесь много солнца
    когда-то будет,
    а нынче холод
    и я ... чужая,
    моей планеты
    не видно рая.

    Поля соломы,
    а где же травы?
    И ветер бьется
    в стекло лукавый -
    чужая сказка...
    Слеза тревожит -
    и я в дороге -
    ищу,
    быть может...

    20.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (12)


  46. Олеся Лященко - [ 2014.09.13 20:10 ]
    -
    Увічливий крамар на мить не стихає,
    Примушує дерево пахнути лісом,
    Каміння з намиста – нерівно котитись
    В розстібнуті пазухи вигідних крісел.

    Купи мені зайця з неоновим вухом.
    У крамара очі – запалені люстри.
    Ми будемо їхати разом, а заєць
    Котитиме лапою місяць-капусту.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  47. Марися Лавра - [ 2014.09.09 17:11 ]
    Мій
    увінчаною дівою
    являюся зникаючи
    збиваю спокій твій.

    войованою зброєю
    стріляю убиваючи
    умерти не посмій.

    улюбленою піснею
    літаю огортаючи
    смарагди твоіх вій.

    убраною царівною
    закохуюсь караючи
    єдиного, ти - мій


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (12)


  48. НаЗаР КуЧеР - [ 2014.09.09 14:20 ]
    ***
    А я дощ...
    І в дощі... Не сумую...
    Лише тисячі сліз
    На обличчя кладу!

    І самотністю тихо мандрую,
    З неба в землю
    Словами іду.

    А я дощ...
    І в дощі... Не сумую...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (1)


  49. Олеся Лященко - [ 2014.09.07 07:41 ]
    -
    Поки діти сплять,
    Пиріг піднімається у мультиварці,
    Світанку роздмухана, тепла зола
    Сиплеться небу крізь пальці.

    Випростовуються без імен ліхтарі,
    Невільно дротами прикуті.
    У сірих долонях голодних доріг
    Збираються жовті монети маршруток.

    У вікнах спинаються клаптики штор,
    Пищить мультиварка нечемно.
    Дороги в монетах поміж ліхтарів
    Купляють собі наречених.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  50. Владислав Лоза - [ 2014.09.03 21:18 ]
    Мої герої
    Мої герої - сектанти, що колять собі у вену уламки метеоритів, розбовтані у воді;

    і некомбатанти у свитах, що фактор примирення й сонця без остраху щодо грабунку тримають у бороді;

    й веселі льотчики в масках, чиї полігонні шедеври на практиці переходять постійно у мертву петлю;

    а ще альпіністи-вигнанці, що взяли занадто високо і забрані вітром вершинним до себе за це без жалю.
    ***
    Мої герої - не з неба, хмарини для них - не транспорт; натомість укрзалізницю обрали усі вони,

    й хоча у тьмянім вагоні кондуктор вишукує зайців, ніхто не жалкує про те, що далекий від вишини.

    Фіделі скуйовджених вулиць, апостоли переходів, похмурі ісуси хрущовок, архангели мокрих доріг, -

    для них мої мармур і море, для них мій папір і ліки, для них мій маяк і бункер,

    і вірші мої для них.

    Серпень 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   51