ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Владислав Аверьян - [ 2024.11.11 12:51 ]
    Там, де витаєш ти
    Півонії, фіалки
    Самотньо, романтика
    Блистають сузір'я сред ночі, край неба
    Гуляють заблудші, схмелівші зірки

    І Місяць, мов блюдце, побите люстерко
    В нім бачу обличча, кохав що давно
    Зустріну очима перший сонячний промінь
    Ліниво відбитий в ранкову росу

    Малюють картину засмучені хмари
    Утілюють образ твій, мов наяву
    Пливуть в далечінь, мимовільно, без тями
    Зустрінувши Сонце покину пітьму

    Все сумно, сумно уночі
    Все проводжаючи думки до раю
    Самотньо плачу, ідичи
    Туди, де ти, де ти витаєш


    О моя музо, все зроблю тобі
    Зніму, віддам, не пожалію
    Бо одна ти у пустоті
    Тримавши, проведеш до небокраю

    В похмурій, ницій пустоті
    У самоті, в якій лягаю спати
    Одна лиш ти обіймеш залюбки
    Закутавши у локони безтями

    Одна лиш ти... так тяжко і водночас мило
    Ти не жива, ти давно згнила,
    Ти давно кинула мене
    Самотньо йти по небокраю
    Витать від неба до землі
    Шукати грай весняних пташок
    Щебечуть ніжно, мов вві сні
    Навіюють забуту пісню
    Про ті літа, коли в імлі
    Ми цілувались, ніжно-ніжно

    Ми цілувались? Та невже?
    Невже це справді мить боготворенна?
    Самотньо пада вдалині
    Пожовкле листя в менуеті...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2024.10.30 23:52 ]
    Ховає
    Ховає вечір кольори,
    Вже сонце зникло з виднокругу,
    І темінь тисне ізгори --
    У серце б'є ножами туги.

    Вже незабаром листопад
    Укриє крижаною повстю.
    А час мов одкотивсь назад,
    Здається, ледь почався жовтень.

    Сад лиш частково пожовтів,
    А половина ще - зелена.
    Цьому б радіти у житті --
    Ще старість не прийшла до мене.

    Так ні - погладжую Печаль,
    Фарбовані цілую коси.
    Ховає зморшки за вуаль
    Іздалеку красива Осінь.

    30 жовтня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (3)


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2024.10.27 01:09 ]
    Не ревнуй до осені, кохана
    Усміхнувся нам багряний ранок,
    Сяє день привітно золотий.
    Не ревнуй до осені, кохана,
    Я люблю природу, як і ти.

    Кажуть, Осінь — то вродлива пані,
    Промайнув у гаї силует.
    Може, то наснилась на світанні
    Мрія, котру виплекав поет?!

    У намисті з бурштину й опала,
    Птахою летіла між беріз.
    І красу так щедро розсипала,
    У багаття підкидала хмиз.

    Золотила ніжністю діброви,
    В озері лебідкою пливла --
    Щоб твої прекрасні очі, брови
    Променями сяяли тепла.

    Дихала після дощу озоном,
    Тихо уклонялася журбі,
    Осінь стала чарівливим фоном,
    Тим намистом гарним на тобі.

    Листя шурхотить безперестану,
    Стелить шлях до щастя золотий...
    Не ревнуй до осені, кохана,
    У моєму серці — тільки ти!

    26 жовтня 7529 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  4. Джура Заморочник - [ 2024.10.25 19:38 ]
    Спи моя дитинонька
    Спи моя дитинонька
    Моя красна квітонька
    Зараз ніч - відпочивай
    Баю , баю-бай

    Завтра сонце зійде
    Новий ранок прийде
    Ну а зараз засинай
    Баю , баю-бай

    Спи моя малесенька
    Квітонька гарнесенька
    Оченятка закривай
    Баю , баю-бай

    18/01/2024


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Джура Заморочник - [ 2024.10.23 16:18 ]
    Ми закохані в небо

    Ми закохані в небо
    Хоч не знаєм цього
    У простори безмежні і сині
    У нічні вітражі
    Величні такі
    розмальовані
    Золотом й сріблом

    Ось відблискують щастям
    світанки ясні
    В кольорах променистого сонця
    І вітри весняні
    Неслухняні вони
    Котять хвилі
    Вишневого цвіту

    28/01/2024


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2024.10.11 19:14 ]
    Усміх бабиного літа
    Ніби літо бабине всміхнулось,
    Ніжно сонце глянуло з-за хмар.
    Озеро небесне від намулу
    Звільнено, мов од нечистих чар.

    Жваво так вистрибують синички --
    П’ють грушок опалих смакоту.
    Перехожих юнок гожі личка
    Вітер заціловує — пустун.

    Віти розгойдав несамовито,
    Гупають гнилички у траву...
    Ув обіймах бабиного літа
    Знову ми, кохана, наяву.

    Ув обіймах золотого саду
    Про усі забудемо жалі.
    Я тобі жагучу серенаду
    Птахом проспіваю у гіллі.


    11 жовтня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2024.10.05 14:55 ]
    А кохання цвіте (пісня)
    День весни новий лікує рани
    Лагідніє небо голубе.
    А кохання все цвіте, не в'яне,
    Дай же, люба, обійму тебе.

    ПРИСПІВ:
    Березень дарує первоцвіти,
    Розливає щастя навкруги.
    Серцю як, скажи, не пломеніти
    Від вогню весняної жаги?!

    Ти пробач мене за горя сльози,
    Я цілую їх тремкий кришталь.
    Хай травневі чарівливі грози
    Змиють біль, і розпач, і печаль.

    ПРИСПІВ:
    Березень дарує первоцвіти,
    Розливає щастя навкруги.
    Серцю як, скажи, не пломеніти
    Від вогню весняної жаги?!

    Глянь, сміються котики вербові,
    Вітер ніжні пестощі несе.
    Ти -- моє життя, моя любове,
    Ти для мене на цім світі -- все.

    ПРИСПІВ:
    Березень дарує первоцвіти,
    Розливає щастя навкруги.
    Серцю як, скажи, не пломеніти
    Від вогню весняної жаги?!


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  8. Світлана Пирогова - [ 2024.10.04 08:20 ]
    Гойдається у ретро стилі осінь
    Гойдається у ретро стилі осінь...
    Той парк рудий із фейєрверком листя,
    Той падолист триває наче досі,
    І сонце те ж із променистим диском.

    І кличе в юність неба сіть бездонна,
    Під ним зустрілись очі сині вперше,
    Не знаючи, що приготує доля,
    Який для них у неї щастя сервіс.

    Гойдається у ретро стилі осінь...
    Невже промчалось те кохання ланню?
    Крилата пам*ять, ніби в долі просить...
    Продовження осіннього роману.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2024.10.04 00:10 ]
    Осінні марення
    В саду прекрасному моєму
    Заснула осінь чарівна.
    І золотаву діадему
    Сховала в листячку вона.

    І так поблискує лукаво,
    Немов підморгує мені.
    І стелить запашні отави
    Як ложе, у солодкім сні.

    І я, здивовано-щасливий
    Вдихаю щемний запах їх,
    Сп’янілий, поринаю в диво,
    Неначе падаю до ніг.

    І ковдрою вкривають хмари,
    В обійми ніжні тихо йду...
    Кохання чудесами марив
    Я тут, в осінньому саду.

    3 жовтня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  10. Сергій Губерначук - [ 2024.10.02 11:21 ]
    Акустика у грубі
    Я був би у марах
    собою-собою,
    з’явив би даремні слова,
    а зараз
    у цих залогічних спробах
    не те я – не те сказав.

    Ці рими націлені Римом
    на варварство прози строкатої,
    але все одно – мимо.
    Я був під стріхатою хатою
    роззявою волохатою.

    Там очі мені не випекла
    химерна гора діамантів.
    Там з мозку мого не витекло
    й струмочка у гирло талантів.
    Жодного кроку
    за цілий спокій!

    Є й плюскле насіння
    в моїм вознесінні.
    Де правда, де гріх? – відрізни,
    серйозно чи смішно,
    але вже як вийшли
    мого непрозріння сни.

    По-друге,
    я в світі нічого не бачу;
    по-перше, не бачу себе,
    я б, може, коханню свому завдячив,
    але не люблю на «бе».

    Смолою стріляє з багряної груби
    у мене якийсь маніяк,
    от стану я сірим, легким, не трупом,
    а попелом ніби як…

    І буду у марах
    собою-собою,
    вримую таємні слова,
    а зараз
    у цих залогічних спробах
    не те я – не те сказав!

    Як день приступає
    поволі-поволі –
    сенсорність така з димаря!
    Хмаринки повзуть,
    наче коники кволі;
    а сонце – гніздо глухаря…

    29–31 січня 1992 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Моє на підмостках життя…», стор. 66–67"


  11. Юлія Щербатюк - [ 2024.09.28 21:32 ]
    Осінній мотив
    Заплітає вітер віти тополині,
    Золотава осінь в вікна загляда.
    Десь, за теплим літом, клин птахів полинув,
    І зимова в ранках чується хода.

    Ще осіннє сонце небо ніжно пестить.
    У його промінні тішиться блакить.
    Павуки мережив вже не будуть плести, -
    Павутиння срібне вдалечінь летить.

    Утрачає листя свій зелений вигляд,
    Тріпотить із сумом на рудім гіллі.
    Опадає долу горобина стигла,
    Та ступає осінь тихо по землі.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (4)


  12. Юрко Бужанин - [ 2024.09.25 13:35 ]
    ***
    Чим ти приваблюєш мене?
    – Парадоксальністю своєю,
    Непередбачувана ти,
    наднезбагненна твоя суть...
    Над виднокраями світів
    зійшла надновою зорею,
    Обпалюєш ти, водночас,
    і зігріваєш кожен кут.


    Коли до тебе надто близько,
    стражда душа від опіків...
    Від холоду густіє кров,
    якщо тебе немає поряд...
    Взаємин наших вектори́ –
    від полюсів до тропіків
    Пронизують душевний спокій,
    минаючи помірний пояс.


    То висхідними почуттями
    підношусь радісно за хмари,
    То раптом в темряву пекельну
    мене кидаєш з висоти...
    Ти, одночасно, щастя й горе
    мені приносиш.
    Та не марно
    Єство твердить як аксіому:
    - моїй душі повітря – Ти.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.91) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  13. Юрко Бужанин - [ 2024.09.23 17:52 ]
    ***

    Думки нуртують
    і на скроні тиснуть дзвінко,
    У фантазій
    сплелися вони
    візерунки...
    Поряд мене Ти(!) йдеш,
    найпрекрасніша жінко,
    Уста тво́ї
    відкриті
    для моїх поцілунків.

    Ти кохання мого́
    розділяєш нестяму –
    Тим мене надихаєш
    на вчинків безумство...
    Зірку з неба дістати:
    занадто банально!
    – Нереально заїждженим
    вразити людство!

    ТривимІ́рністю світу
    обмежено простір,
    Для польоту душі –
    взагалі місця мало.
    В новий вимір прорватись –
    мені зовсім просто:
    Жаги сила моєї
    власні творить астрали.

    Я тобі подарую
    усі виміри нові,
    Зорі в нових світах
    запалають для тебе.
    Їх наповнити змістом –
    твого вистачить слова;
    Лиш в обійми мої
    сходи́ інколи з неба.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.91) | "Майстерень" -- (5.94)
    Прокоментувати:


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2024.09.22 22:11 ]
    Чого сумую?
    Питаєте, чого це я сумую?
    Бо самота навколо, самота.
    І ніби все життя минає всує,
    У бік незрозумілий поверта.

    І що у нім? Яка краса чи втіха?
    І зникло розмаїття, хоч любов
    Горить, яріє чи палає стиха,
    Та оживає в серці знов і знов.

    Вона шукає барв нових, яскравих,
    І лету дивовижного краси.
    Допоки б’є ще струмінь величавий,
    Як водоспаду пасма з небеси.

    У чому річ, питаю все у Бога?
    Холоне серце, мов дзвінкий кришталь.
    Це осінь настає життя мойого,
    І сповива в зажуру і печаль.

    22 вересня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2024.09.20 23:31 ]
    В обіймах матінки Природи
    В обіймах матінки Природи
    Люблю душею я цвісти.
    Якби хоч тінь твоєї вроди,
    Якби була зі мною ти!

    І це високе безгоміння
    Сміялося б із висоти,
    Розвіялась печаль осіння,
    Якби була зі мною ти.

    Було би щастя так багато,
    І щедрості, і доброти.
    Співало б нам любові свято,
    Якби була зі мною ти.

    І неба океан безкраїй
    Нам дощ посіяв золотий.
    Лише тоді життя буяє,
    Коли зі мною поруч ти!

    20.09.7532 р. Від Трипілля) (2024).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  16. Світлана Пирогова - [ 2024.09.20 12:14 ]
    Без тебе і з тобою


    Без тебе плачу я струною,
    І пісня, наче темна хмара
    Далеко лине із журбою.
    Тебе чекати - мені кара.

    Без тебе засихає квітка,
    Хоч дощ періщить, як з відра.
    Квартира, мов залізна клітка.
    Невже це долі підла гра?

    Без тебе кам*яніє серце,
    Не бачу я земні принади.
    Душа, мов висохле озерце.
    Чарівний світ не має зваби.

    І ось...з*явився, ніби сонце.
    Твої цілунки – буйноцвіт.
    Всміхнулось щастя у віконце,
    Люблю з тобою цілий світ.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (1)


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2024.09.16 23:56 ]
    Осіннє видіння
    Майнули ген жовтаві коси,
    Сяйнули очі на виду.
    Це - чарівлива пані Осінь
    В моїм з'явилася саду.

    Ішла в бурштиновім намисті,
    Музичний шурхіт ніг росте.
    Замріяно торкала листя,
    Воно ставало золоте.

    Багряний захід за горою
    Їй пестив пасма вогняні.
    Ішла, манила за собою,
    Ледь усміхаючись мені.

    Я думкою за нею линув,
    Як сонце, танули слова.
    Зігрітий, мов осіння днина,
    Дивився вслід і умлівав.

    16 вересня 7532 р. (Від Трипілля), (2024).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (5)


  18. Олег Герман - [ 2024.09.07 12:13 ]
    Інсомнія
    Чомусь не спиться, в спогади поринув.
    В часи, коли ще зовсім молоді,
    Наївні, чисті, справжні та щасливі
    Клялись в любові вічній і святій...

    Безсонна ніч затьмарює мій розум.
    Змішалося все: і світло, і пітьма.
    Реальна ти?.. Навіяна в гіпнозі?..
    Чи плід уяви, вигадка, мара?

    Не спиться. Пристрасть не дає заснути.
    А ще тривога вкупі з відчуттям,
    Що щастя зараз — потім біль спокути.
    Чи, може, спокій... Що за маячня?

    Заснути б якось... Хоч який сценарій —
    Моя душа з тобою назавжди.
    Далеко ти, однак я точно знаю,
    Що ближчої ніколи не знайти.



    Серпень-вересень 2024


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (10)


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2024.09.07 10:25 ]
    Осінній сон (медитація)
    Я в тишу цю утік від світу --
    Душа запрагла чистоти.
    Живу, допоки світло лити,
    Мій саде, в неї будеш ти.

    Розвієш все: печалі, стреси,
    І гнилуватих друзів глум.
    Іще б сюди озерне плесо,
    Як протидію тиху злу...

    Медитативний шелест листя
    Тривогу ласкою зніма.
    Мов для дорослого — колиска --
    Ця ніжна темрява німа.

    Пітьма густішає поволі,
    Не чуть у вересні цикад.
    Останні робить рухи кволі...
    І засинає тихо сад.

    6 вересня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2024.09.05 21:41 ]
    Після тривалої розлуки
    Природо люба, здрастуй знову,
    Як скучив я, немає слів.
    Осінню ти вдягла обнову,
    Кольє з бурштинових жалів.

    І очі лагідні, печальні
    Мені всміхнулись із-за хмар.
    Ти вийшла, мов з опочивальні,
    Повита аурою чар.

    Вони мене всього вгорнули
    В ледь жовтий вересневий пух.
    У серце зболене і чуле,
    Ввійшов пестливий, щемний дух.

    Легка і ніжна ця атака
    Єство пронизала усе.
    І я, зворушений, заплакав,
    Мов од найкращої з пісень.

    5 вересня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  21. Марія Дем'янюк - [ 2024.08.25 16:23 ]
    Ранкування
    Місяцем долоньки -
    Пригорщі для світла.
    Ним лице умию,
    Щоб душа заквітла.

    Краплі позолоти
    Джерельцем стікають,
    І рожеві барви
    У струмочках грають.

    Так плюскоче сяйво...
    Блискіт водограю...
    У багрянці ранку
    Небо обіймаю.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  22. Сергій Губерначук - [ 2024.08.22 14:42 ]
    Між чорним дощем і білою зливою…
    Між чорним дощем
    і білою зливою
    з’являється зоряний рай.
    І поки себе
    відчуваю щасливою –
    набутись нещасною дай.

    За хвилями сліз
    веселка ховається,
    тож ти мене не́ ображай.
    З любові лише
    починається
    дорога у зоряний рай,
    і саме з Землі починається
    дорога у зоряний рай.


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«У колисці мрій», с. 133"


  23. Ігор Шоха - [ 2024.08.20 09:16 ]
    Відкладене на потім
                      І
    Віршомази по своїй природі
    акмеїсти і тому у моді
    нині не балада, а сонет...
    то – таке... буває, при нагоді
    те, що іменується – поет,
    заміняє штучний інтелект.
    І так само вивели породу
    (на росії) штучного народу...
    та і в Україні пієтет
    викликає явно що не геній.
    Хто їх знає... може, і Єсенін
    має гени з літерою зет.

                        ІІ
    Ми не молодіємо літами
    і ніяка тема не нова,
    поки посивіє голова.
    Іноді приходимо до тями,
    та ніколи не почує мама
    від поета, – ти іще жива?

    І не запитаємо у тата,
    чи у дощ не протікає хата,
    як минає високосний рік,
    чи дає моя береза сік,
    чи кує зозуля літ багато...
    пам’ятаю, – вистачить на вік.

    Біля них покійні їхні діти,
    на яких чекали кожне літо,
    може, зі своєї висоти
    посилають і мені привіти...
    та сумують, бо із того світу
    не долине, – нікуди іти.

                        ІІІ
    Пізно проти рожен душі перти,
    бо не помагає, – Боже мій!..
    пам’ятати, що немає смерті
    навіть у воєнній круговерті
    оргії жахів і веремій.

    Вибачай, мій світанковий краю,
    що не цінували ми краси
    нашого утраченого раю,
    Може, душі ще туди літають,
    поки чую їхні голоси...
    ..............................................
    Може, як раніше виглядають?
    І луною туга з далини, –
    ти не їдь, а я ще почекаю,
    може... навинешся восени.

    08.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  24. Сергій Губерначук - [ 2024.08.19 18:13 ]
    Побовтайся в останньому з морів…
    Побовтайся в останньому з морів
    мого кохання.

    Твій флот підірвано, він вибухнув, згорів
    неподалік від берега мовчання.

    Хай тиша пише лист.
    Твій SOS почують інші,
    розумніші.

    Запросять в гості.
    Земля їх – круглий острів.
    Скупий Турецький острів.
    Гострий.

    22 листопада, 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 181"


  25. Рія Кілер - [ 2024.08.11 01:18 ]
    Останні слова
    Декілька днів, тиждень, згодом два.
    Лишилися останніми слова,
    Та не прощальні, тоді не думала й сама,
    Що буде тиша, така довга й затяжна.

    Під голос твій хотілося кружляти,
    В обіймах теплих на світанку засинати.
    А діалог не думає мовчання проганяти
    І теплий дотик запроторений за ґрати.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2024.08.08 07:19 ]
    Молитва долі

    О доле, не згаси мою любов,
    Щоб небеса дощем не голосили.
    Благаю - аж від зір і до основ --
    Даруй снаги вогню, даруй їй сили.

    Даруй нам зустріч пристрасну, нову,
    Хай щастя ув обіймах шаленіє.
    У рай на хмарі світлій попливу --
    Прилине хай смарагдоока мрія.

    Мою найкращу квітку не в'яли,
    Не забирай натхнення у поета.
    Цвітіння час той дуже замалий,
    Ще не політ, лиш середина злету.

    І крила тільки роблять дужий змах,
    Минуло часу справді так замало.
    Ми ще не налітались в небесах,
    На хмар перинах ще не накохались.

    Моє ти щастя любе, дороге,
    Краси безцінна, золота перлино,
    Ще нас чекає висі апогей,
    Ще не звучала пісня лебедина!

    8 червня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  27. Юрко Бужанин - [ 2024.08.07 15:21 ]
    Давній спогад.
    На повіках Твоїх сніжинки,
    Ніби перли, переливаються.
    Загубилася щастя стежинка,
    Тебе кликав – не озиваєшся.

    Ти сховалась в далекому гаї,.
    Увійшла – він втонув у цвіті.
    На дорозі стою, щось чекаю…
    Але напрямки – безпросвітні..

    Всі сліди замело, забуто,
    Хоч наосліп пройшов багато.
    Все реально, та не збагнути,
    Що закінчилось непочате…

    7. 08. 2024.


    Рейтинги: Народний 6 (5.91) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  28. Тамара Швець - [ 2024.08.04 20:01 ]
    Гроза…
    Гроза…
    Гроза, ливень, дождь стеной, Землю очищает,
    Раскаты грома пугают животных и людей,
    Окно Вселенной приоткрыто…
    Звуки отражаются в Природе на каждом лепестке…
    Атмосферу свежестью вода и ветер наполняют…
    4.08.24 Швец Тамара

    Гроза…
    Гроза, злива, дощ стіною, Землю очищає,
    Розкати грому лякають тварин і людей,
    Вікно Всесвіту розкрите...
    Звуки відбиваються в Природі на кожному пелюстку...
    Атмосферу свіжістю вода та вітер наповнюють…
    4.08.24 Швець Тамара



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2024.08.03 23:19 ]
    Душі цвітіння
    І

    Ізнов мертвотну блідість подолає
    Душі цвітіння - диво почалось --
    Мов та цариця в шубі з горностаю
    На плечі хвилі розлила волось...

    Мене - яскравий спогад зігріває --
    Кав'ярня. Вечір. Я відчув, що - ось --
    Нарешті -- поетичному ратаю
    Явилась Муза і не приверзлось.

    Рим лицарі у снах живуть частіше
    Шукають від реалій забуття,
    Впиваються чи мріють, потім пишуть...

    Лиш одиницям грішне це буття
    Дарує звідать -- бачимо по віршах --
    Величне всемогутнє почуття.


    ІІ

    Є три любки, три коханки є:
    Ця за хліб свою любов дає,

    Та красою звабить, чарівниця,
    Третя в душу ввійде й залишиться.

    Першій хліба дай і одвернись.
    З другою натішся й розлучись.

    Третю стрінеш, не роздумуй двічі:
    Душу всю віддай їй, чоловіче.

    Сааді
    (переклад з перської Миколи Ільницького)

    Величне всемогутнє почуття
    Не зразу в наших душах запалало.
    У ньому тільки зріло майбуття,
    Тож теплоти було спочатку мало.

    Наваживсь на фортеці здобуття,
    Бо щось мені всередині кричало:
    - Оце твоя любов до небуття! -
    Отак почався той кохання спалах.

    А ти ще сумнівалася тоді
    Бо думала, то клин я вибиваю
    Подібним, щоб зарадити біді.

    І граю роль гульвіси-залицяя...
    Та полум'я пекло, як Сааді --
    Воно -- з порога смерті до розмаю.

    ІІІ

    Воно з порога смерті до розмаю --
    Ось еволюція у почутті --
    Духовності струмки пересихають
    Й відроджені - воскреснуть при житті.

    Цю магію створила ти, святая,
    Бо душі поєдналися в злитті.
    Той день мені донині ще світає --
    Бо ренесансом він зазолотів.

    Та над тобою -- болісне минуле
    Чорнюще розпростерло покриття,
    Мов каркання ворон гидке ми чули...

    З'явилося все ж світла відчуття --
    Піднявшись над буденщини намулом,
    Відновлює своє серцебиття.

    ІV

    Відновлює своє серцебиття --
    Тебе розкодувать було потрібно,
    Злих чар на аурі те відбиття --
    Нівелювать -- життя йшло шляхом хибним,

    Вело в болото цвілі та гниття
    Красуню-жінку працьовиту, здібну,
    Самокритичну аж до каяття,
    Од світу сховану у мушлі срібній.

    Немов тюльпана зв'язаний бутон --
    Поволі жухне, як не поливають,
    Між комплексів ти в'яла й заборон

    Під чоботищем упиря-глитая.
    Кохання світло цей здолало сон,
    Й здається, що убите - воскресає!

    V

    Й здається, що убите - воскресає,
    Поволеньки, між зустрічей нових
    Вивітрювався образ поліцая,
    Що не пускав новий творити "гріх".

    Мені він довго нерви помотає --
    Цілунків щік, обіймів дружніх -- крихт,
    Я мав лише, мов ту ікру минтаю --
    Їси на місяць раз -- курям на сміх.

    Згадалася зима - гуляли в парку,
    Казковий вечір лащивсь, як дитя,
    Мороз тоді так зарум'янив шпарко...

    Враз губ солодке сталося злиття.
    Та перша щастя мить тримає марку,
    І оминає сутичок тертя.

    VІ

    І оминає сутичок тертя,
    Воно мов перемелює -- кохання --
    Злих протиріч разючі викриття,
    Міщанське -- всіх кісток перемивання --

    Веде крізь війни, кровопролиття --
    До радощів хмільного спілкування,
    Вдач поступового їх розкриття,
    Хоч не безхмарного та притирання.

    Але частіш нам сяяли зірки,
    Імла журби розвіялась густая,
    Ярила-Бога волі завдяки.

    Що аж донині сонечком вітає.
    Яріють небеса через роки
    Ще яскравіш, подібно водограю.

    VІІ

    Ще яскравіш, подібно водограю,
    Не зразу, та на зближення ішли.
    В кав'ярні трапилось, я пам'ятаю --
    Щільненько зсунуті були столи,

    Ми випили солодкого токаю,
    Й між тінями грайливої імли --
    В панчосі ніжка чарівна блукає
    І дотиками пестить з-під поли.

    Хтось косував осудливо очима --
    Розбещеність являє нам пиття --
    Так дійде до відвертого інтиму!

    Відкинув зразу поглядів ниття,
    Бо вияв той зворушливий нестриму
    Освітлює красою це життя.

    VІІІ

    Освітлює красою це життя --
    Чудове спілкування на природі,
    Зробив колись для себе відкриття --
    Ти їй, немов сестра у звабі, вроді.

    Поміж обох цвітуть мої чуття,
    Ви -- ненав'язливі і трішки горді.
    Фотографую ваші розкриття,
    Між двох вродливиць почуваюсь лордом.

    Мене до неї не ревнуєш, ні.
    Вона зів'яне швидко, постаріє --
    Цвіте, літує, жовкне, в сивині...

    А я люблю волось твоїх завію
    Найдовшій уклоняюся весні --
    Хай вороги кохання сатаніють.

    ІХ

    Хай вороги кохання сатаніють,
    Ми бути разом довго не могли.
    Звивалися навколо тебе змії,
    Тенетами німої кабали.

    Затуркати людину ох, уміють --
    Сама на себе лиє гидь хули --
    Прислуга у лабетах лиходіїв,
    Яку в болото рабства затягли.

    Краси життя тобі так бракувало
    Поміж розмов про зиски і навар...
    О янголе з небесного причалу,

    Про доброту твою співа кобзар
    Ще й диво-вроду, поки злі почвари
    Готують із отрутою відвар.

    Х

    Готують із отрутою відвар
    Незвичний, бо торкнув духовну сферу --
    Забруднює свідомість, як пліткар
    Чи брехуни - майданні горлодери.

    Облуда, мов невидимий жандар,
    Гидкі свої нав'язує химери --
    Так за нитки посмикує лялькар,
    Покірності створивши атмосферу.

    Тебе потрібно вирвати було
    З лихих лабет пекельних чародіїв,
    Явить любові, ніжності тепло

    Хай полум'я взаємності зігріє!
    Нелегко справді подолати зло --
    Які ж вони ядучі - помсти мрії!

    ХІ

    Які ж вони ядучі - помсти мрії!
    Порядну жінку опускали ниць --
    До статусу негідного повії --
    Цілунки сатанинських таємниць.

    Од них лебідка на очах маліє,
    Є бранкою невидимих темниць.
    Служницею в жахному пеклі Вія,
    Брехнею оповита небилиць.

    Та лицаря свого таки зустріла,
    Нехай не ідеал та медовар --
    З душею Робін Гуда. Вражі стріли

    Знешкоджував у сотах, витівкар.
    Збивала їх усі - кохання сила,
    Мов ППО - іранський "Байрактар"*!
    _______________________________
    *"Байрактар"* - безпілотний літаючий апарат, носій ракет і снарядів - озброєння сучасної війни московії проти України.

    ХІІ

    Мов ППО - іранський "Байрактар"*--
    Збива потужно, та, бува, осколки
    Все ж попадають, шкодять... Той нагар
    Лишається на дулі, як наколки,

    Що в'язню в зоні залиша голкар.
    А у душі -- упир -- уколи голки.
    Це - чистка аури, відун-мольфар --
    Вздоровлює прекрасну богомолку*.

    Роки летять - кому така здалась?
    Родинне рабство -- серце аж сивіє.
    Ти думала - любитися нам -- зась!

    Ярило дав могутню протидію --
    Кохання світло, наче Божий глас,
    Так знищує мерзотників надії.
    ___________________________
    *Богомолку - мається на увазі жінка, а не комаха.

    ХІІІ

    Так знищує мерзотників надії
    Небесна воля. Марних сподівань --
    Було їх стільки, що поля засіять
    Вже можна ними, і життя - це твань --

    З одчаю думалось, бо так події
    Спочатку розвивались. Та за грань
    Пекельну вийшов. Чую -- вітер віє,
    Немов шепоче: "Фініш це страждань!"

    Кохання розливалось, наче повінь,
    А запахи -- хмельовище фанфар --
    Той місяць... ні, не травень, він - чудовень!!!

    Любові, щастя -- осяйний дзвонар.
    Із хмари золотої шлють БогОве --
    Ймовірне диво неймовірних чар.

    ХІV

    Ймовірне диво неймовірних чар,
    Коли вони відкрились - райські кущі --
    Не знаю, ще який би повістяр
    Зміг описати щастя всемогуще?!

    Купальницю найкращу Ренуар
    До мене вивів зі своєї пущі.
    Аж почуттєвий спалахнув пожар,
    То -- насолоди полум'я цілюще!

    Мани отруту вивело з єства
    Двох половинок, хай же геть зникає.
    П'янкі пульсують ніжності слова --

    Струмки любові з лірики Абая --
    Весни прекрасна музика жива --
    Ізнов мертвотну блідість подолає.

    МАГІСТРАЛ

    Ізнов мертвотну блідість подолає
    Величне всемогутнє почуття,
    Воно з порога смерті до розмаю
    Відновлює своє серцебиття,

    Й здається, що убите - воскресає,
    І оминає сутичок тертя,
    Ще яскравіш, подібно водограю,
    Освітлює красою це життя.

    Хай вороги кохання сатаніють,
    Готують із отрутою відвар,
    Які ж вони ядучі - помсти мрії!

    Мов ППО - іранський "Байрактар"*--
    Так знищує мерзотників надії
    Ймовірне диво неймовірних чар.____________________________
    *"Байрактар"* - безпілотний літаючий апарат, носій ракет і снарядів - озброєння сучасної війни московії проти України.

    1-20 липня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  30. Сергій Губерначук - [ 2024.08.01 11:06 ]
    Я з вітром полечу…
    Я з вітром полечу –
    мені так буде легше…
    Оброки всі сплачу –
    лиш стану громом першим.
    Закрию очі сном –
    коли посиплюсь градом.
    А там воскресну знов –
    побитим виноградом…

    30 квітня 1989 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Моє на підмостках життя…», стор. 65"


  31. Юлія Щербатюк - [ 2024.07.26 13:16 ]
    На краю
    СпалИ усі його листи,
    Зітри нікчемну переписку.
    Ці почуття... Їм не рости.
    В продовженні немає зиску.

    Коли розвіється той дим,
    І попіл рознесе по світу,
    Лиши у мареві рудім
    Усю оману слів привітних.

    Із тим зневіру відпусти
    В незвідані чужії далі,
    І на теренах самоти
    Упевнено спрямовуй далі

    Легку ходу. Незнаність меж
    Дає основу для польоту.
    Літай в думках! І мріях теж!
    Не пам'ятай тугу й скорботу.


    Не полишай лише свою,
    Глибоку цілісність натури.
    І вір у краще. На краЮ
    Любові, дружби, партитури.



    У музичній історії любові у кожного є своя партитура...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (4)


  32. Рія Кілер - [ 2024.07.26 00:59 ]
    Забути зараз все
    Більше не повернуся, не чекай
    Мене, і погляд дивний мій, і сміх.
    Вже час, я ставлю крапку, пробачай,
    І замість сонця на душі йде сніг.

    Занадто довго, хибно, лицемірно
    Плелося між тобою й мною павутиння.
    Не кращий обраний був спосіб,
    Розплутую його ще й досі.

    Надалі попрошу, дай ще часУ,
    Я відійду і знов буду відкрита до нового.
    З часом відпустить, знаю, не брешу,
    Але забути зараз все — немає змоги.


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  33. Юлія Щербатюк - [ 2024.07.16 13:06 ]
    Нудьга зими з похмурістю її (переклад віршу І. Буніна)
    Нудьга зими з похмурістю її -

    пустеля передгір'їв неприхильних...

    Там пагорби видніють вдалині,

    за ними, відчуваю, море й хвилі.


    Імла й дощі там. Вгадую я їх

    за свіжістю, що долітає звідти,

    по хмарі в пасмах, сивих та блідих,

    що вздовж хребтів спливають ледь помітно.


    Дивлюсь навколо. Спокій дав коню.

    Прадавній чоловік в мені хмурніє:

    Як прагне серце даху та вогню,

    коли вечірні в горах вітровії!


    Але чому ж так вабить те, що там?

    О море! Ти з одвічністю зріднилось!

    Тому, мабуть, буремне, й ближче нам,

    ніж радощів земних коротка милість!



    Березень 2018 року.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  34. Світлана Пирогова - [ 2024.07.15 19:23 ]
    Як вперше


    Засмаглий липень заглядає в лиця,
    Сплітаючи із сонцем макраме.
    І коники цвірчать, цвірчать в пашниці,
    Мохнатий джміль збирає диво-мед.

    Куштуємо дозрілі вишні з дички,
    Що стрімко проросла окрай села,
    А гіркота її - мала дрібничка
    В коханні свіжий неповторний лас.

    Укрилось небо килимом бажання,
    Пливуть ванільні пілігрими хмар.
    Цілуємось, як вперше, не востаннє,
    Медовий, відчуваючи, нектар.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  35. Марія Дем'янюк - [ 2024.07.08 11:23 ]
    Літепло
    Барвами літечковими
    Липень малює літо.
    Ранками світанковими
    Небо пірнає в жито.

    Чом задивилась усміхнено?
    Темно-червона вишня?
    То пригощає літеплом
    З щедрих долонь Всевишній.

    Чом в оченятах, ясочка,
    Сяйво у хованки грається:
    То мерехтить, мов зіронька,
    То, наче вечір, ховається?

    Вкотре глядиш на яблуню,
    Віти вже гнуться додолу.
    Знову отави покошені,
    Запахи літостодолу.

    Яблучки та на гілоньку.
    Роси та на покоси.
    Радості на голівоньку.
    Медосолодкі сльози.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  36. Рія Кілер - [ 2024.07.04 01:01 ]
    Не вийшло як треба, пробач
    Я цього не хотіла, пробач,
    Всю себе віддавати завчасно.
    Тепер почуття — катування, і ти мов "палач",
    Наді мною стоїш, промовляєш безжально —
    "Спроба любити завдала невдач".

    Відстань все більша між нами,
    По ній де-не-де блукає надія.
    Серце вкривають моє брудні плями,
    Сподіваюся щиро, прийде рясна злива.

    Не вийшло як треба, пробач.
    Не хвилюйся, лети, немов птах.
    У тебе все вийде, кохання і вдача,
    А між нами було — просто так.

    03.07.2024


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Світлана Пирогова - [ 2024.06.24 11:47 ]
    У літній купелі
    Червоніло у літній купéлі,
    ніби сон не кінчався тривалий.
    Дощ налив через вінця у келих
    дню крилатому трішки зухвало.

    І згадались сережки на вухах,
    Не з рубінів, а з вишень - червоні,
    Навіть небо зняло капелюха,
    Й цілувало дівочі долоні.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (3)


  38. Юрко Бужанин - [ 2024.06.18 23:08 ]
    ***
    Подзвони просто так мені,
    Надихни мене тим на вірш.
    І гнітючі думки сумні
    Щезнуть врозтіч – подзвониш лиш.

    Злине голос чарівний твій...
    Сім метафор – сім кольорів
    Розфарбують листок – сувій,
    В нот семи переллються спів.

    За сигналом твого дзвінка
    Вірш народиться, вчасно саме.
    Вся мелодика світу лунка
    Стане викликом до нестями...

    2011


    Рейтинги: Народний 6 (5.91) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  39. Юрій Левченко - [ 2024.06.17 23:45 ]
    ***W***
    Моя любов - темно-карі очі,
    руде волосся ,що літня злива,
    безсонням мучить мене щоночі.
    Як вся любов- не завжди щаслива.
    Моя остання любов - це пастка !
    Я ,наче миша ,що зголодніла
    й сама схотіла до неї впасти,
    без страху втратити душу , тіло...
    Моя остання любов - це зрада,
    така ж, як інші, звичайна, прісна.
    Так у полоні - чергова страта,
    а у долоні - сльоза первісна.
    Моє останнє життя ,напевно ,
    таке ж, як інші...і в цьому сенсі
    шукати іншу любов даремно,
    поки остання живе у серці.
    Умів любити - не вмів прощати...
    Любов убити- нехитре діло...
    Бурштинні очі мої- прощайте!
    І в небо синє душа злетіла...


    17.06.24


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  40. Олег Герман - [ 2024.06.15 13:54 ]
    Хто ми?
    Я не буду брехати, що знаю життя,
    Розкидатись пихато словами.
    Лиш скажи мені, хто ти і хто тобі я!
    Поясни, що насправді між нами!

    Може, карма чи так, випадковий союз?
    Чи зустрілись споріднені душі?
    І чому у тобі я фатально погруз?
    Чом же ти не така незворушна?..

    Ми — Трістан та Ізольда? Ми — Боні і Клайд
    Чи банальні Ромео й Джульєтта?
    Чи трагізму нема і Всевишній дав шанс
    На спокійні відносини теплі?

    Ми щасливі, як є. Нам не треба питань
    Про якесь незбагненне та вічне.
    Тільки "хто ти мені?", "ким для тебе є я?"
    Нависають у тиші ліричній.


    15.06.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  41. Тамара Швець - [ 2024.06.14 10:02 ]
    Швачка...
    Швея любитель, новичок и профессионал…
    Ведь каждый человек берет, хоть иногда иголку…
    Ею управлять нужно умело, осторожно…
    Яркий пример наша одежда, да все, что сшито служит нам…
    13.06.24 Швец Тамара
    Швачка любитель, новачок і професіонал...
    Адже кожна людина бере, хоч іноді голку...
    Нею керувати треба вміло, обережно...
    Яскравий приклад наш одяг, та все, що пошито служить нам...
    13.06.24 Швець Тамара



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  42. Юрко Бужанин - [ 2024.06.12 18:20 ]
    Демонічна моя Богине
    Демонічна моя Богине,
    Надто холодно у твоїй тіні;
    Храми сірі твої, негостинні,
    Не доносять моління крізь стіни.

    Демонічна моя Богине,
    Я наповнив етер твоїм іменем;
    І мелодія світла, нестримана
    Над похмурим зависла склепінням.

    2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.91) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  43. Тамара Швець - [ 2024.06.11 23:08 ]
    Модерн...
    Модерн – изящное искусство во всех ремеслах, творчестве…
    Объединяет множество различных элементов, деталей, материалов…
    Дополняет и наполняет в быту, строениях, сооружениях стиль, новизну…
    Единство гармонии и красоты, форм , цветов - впечатляют …
    Работы созидателей модерна, талант, почерк, неповторимые…
    Настоящее, прошлое и будущее в модерне –сокровище на все века…
    10.06.24 Швец Тамара

    Модерн – витончене мистецтво у всіх ремеслах, творчості…
    Поєднує безліч різних елементів, деталей, матеріалів.
    Доповнює та наповнює у побуті, будівлях, спорудах стиль, новизну…
    Єдність гармонії та краси, форм, кольорів – вражають …
    Роботи творців модерну особливі, неповторні.
    Сьогодення, минуле і майбутнє в модерні – скарб на всі віки…
    10.06.24 Швець Тамара


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Тамара Швець - [ 2024.06.08 22:56 ]
    Океан...
    Океан бескрайний, большая водная чаша…
    Корабли, катамараны и суда бороздят океанские просторы…
    Единое таинственное водное пространство с островами…
    Атлантический,Тихий,Индийский,Северный Ледовитый,Южный
    Наука Океанология изучает океаны на Земле...
    18.05.24 Швец Тамара
    Океан безмежний, велика водна чаша...
    Кораблі, катамарани та судна борознять океанські простори...
    Єдиний таємничий водний простір з островами...
    Атлантичний,Тихий,Індійський,Північний Льодовитий,Південний
    Наука Океанологія вивчає океани на Землі...
    18.05.24 Швець Тамара




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Марія Дем'янюк - [ 2024.06.08 10:43 ]
    ***
    Гайдельберг на долоні.
    Ночі сумливобезсонні
    Тихо вмостились на крівлі
    І сповивали будівлі.
    Дзеркало, манкей та річка.
    В хвилі пірнула нічка.
    Сон чи реальність...Не знаю.
    Смуток в каштани вплітаю.
    Хто в моїм серці шкребоче?
    - Крихти небес мишка хоче...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  46. Юлія Щербатюк - [ 2024.06.05 19:03 ]
    Лицемірство
    Лукавості дволика суть.
    Попри усі її принади,
    Себе проявить... Не збагнуть,
    Як може вабити, що зрадить.

    Облудність - ницості сльота,
    Натури, що іржа сточила.
    І вже не перестане та
    Удаване співати мило.

    Нещирості пусте зерно,
    Породжує лише оману
    Що як не тішить, все одно,
    Ніколи правдою не стане.

    Порожнє тане у імлі,
    Не пам'ятається із часом.
    Сліди нікчемні і малі
    Лишають неправдиві фрази.

    Медоточива марнота,
    Для розуму завжди ошука.
    І проглядає чорнота,
    І чуються фальшиві звуки.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  47. Світлана Пирогова - [ 2024.05.29 09:15 ]
    А любов, немов літо
    Розлітався білястий пух тополиний -
    Повівав літній вітер-пустун.
    Серед квітів бджолине чулось гудіння,
    Джміль мохнатий над ними чаклун.

    І світилась душа від літньої днини.
    Ти "кохаю" сказав уперше.
    Незабутнього дня щаслива хвилина,
    Тріпотіло пташкою серце.

    А любов, немов літо, тепла, ласкава
    Зігрівала, пестила сонцем.
    Бо у неї, звісно, медова оправа -
    Ніжні дотики і долоньці.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  48. Тамара Швець - [ 2024.05.28 10:10 ]
    Кожний день нова сторінка ...
    Каждый день новая страница – мир замечательный!
    Солнца лучики, облака на Небесах, Матушка Земля!
    С горами, полями и лесами, изобилие растений и плодов!
    Водные просторы океанов, морей, озер и рек – рыбный мир!
    Пенье птиц, звуки животных, шелест трав…
    Уникальный каждый человек, созданный Творцом!
    Улыбки на лицах взрослых и детей, вдохновляют!
    Двигаемся, видим, чувствуем, дышим, можем говорить,
    Трудиться, заняться любимым делом, дружить, любить,
    Всевышний подарил все, не требуя ничего взамен.
    Швец Тамара

    Кожний день нова сторінка - світ чудовий!
    Сонця промінчики, хмари на Небесах, Матінка Земля!
    З горами, полями та лісами, різноманіття рослин та плодів!
    Водні простори океанів, морів, озер та річок – рибний світ!
    Спів птахів, звуки тварин, шелест трав…
    Унікальна кожна людина, створена Творцем!
    Посмішки на обличчях дорослих та дітей, надихають!
    Рухаємось, бачимо, відчуваємо, дихаємо, можемо говорити,
    Працювати, зайнятися улюбленою справою, дружити, любити,
    Всевишній подарував все, не вимагаючи нічого натомість.
    Швець Тамара


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. В Горова Леся - [ 2024.05.27 08:29 ]
    Жоржини
    Коли зневіра обснує порожня,
    Безмовністю напружено дзвенить
    Із неба-висі, неба-глибини,
    Із мли-бажання, сповіді-вини
    Уперто- невідступне поверни.
    ...
    Так бачить за картиною художник,
    Піднявши очі раптом від мольберту,
    Напроти себе частокіл обдертий,
    Де сутінь розтушовує жердини.
    А він щодня туди приходить вперто,
    Осінні вимальовує жоржини.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.97)
    Коментарі: (2)


  50. Тамара Швець - [ 2024.05.26 20:48 ]
    Хімія ...
    Химия – наука сложная, но всем известна с детства…
    Интерес к опытам, смешиваю продуктов,
    Материалов, элементов – рецептов, формул, не перечесть…
    Использует каждый свои, зависит ,какой результат ждет…
    Явления в природе, в жизни, быту сопровождает химия…
    26.05.24 Швец Тамара


    Хімія – наука складна, але відома з дитинства…
    Інтерес до дослідів, змішуванню продуктів,
    Матеріалів, елементів – рецептів, формул, не перерахувати…
    Використовує кожен свої, залежить, який результат чекає...
    Явища у природі, у житті, побуті супроводжує хімія…
    26.05.24 Швець Тамара



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   125