ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.05.21 16:00
У сьогодні про тишу прошу -
Знак згори мені–чапля північна,
Світ давно у знемозі двобічній,
Двері в пекло відкриті дощу.

Заплети довгі коси весні!
Вже закінчене справжнє минуле,
Деградує лискуче поснуле,

Артур Курдіновський
2026.05.21 13:39
Пісня моєї душі -
Щирі мінорні ронделі.
Ранок відтінків пастелі
Тихо шепоче: "Пиши!"

Січень мене залишив
Жити у вічній дуелі.
Пісня моєї душі -

Сергій Губерначук
2026.05.21 12:48
Замов мені,
що побажаєш.
Я
виконаю те.

На – серце це,
котреє краєш,
бо знаєш –

Борис Костиря
2026.05.21 12:45
Все той же самий одинокий шлях
І та стежина у пригаслім полі,
Як музика, забута у полях,
На маргінесі пам'яті й недолі.

Самотній інок стрінеться тобі,
Як відповідь на болісні питання,
Немов стрибок у мисленній плавбі,

Юрій Гундарів
2026.05.21 09:41
Сьогодні - Всесвітній день вишиванки

На кістках тривають бісові танці,
ракетний удар залишає руїни…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я — українець!

По ночах небо геть червоне,

Ірина Вовк
2026.05.21 09:06
Тут спочиває Той, хто зводив храми на руїнах власного серця. Князь, що тримав небо над Руссю, поки його власна земля йшла з-під ніг у глибини річкові. Ліворуч від нього – Любава, тиха течія його юності, що втопила в собі його перші сни. Вона – жива

С М
2026.05.20 20:20
Раптом одчуєш як минає це життя
Порух рук моторніше за усвідомлення
Ті ґенерації моїх непережитих мрій
Що я надіюся зустріти поки рухи не зносив
І жити щоби видіти світання на зорі

Ми двигалися задля ожвавлення картини
В напрузі й незнатті що відч

Костянтин Ватульов
2026.05.20 17:04
Щастя — найневизначеніша і найдорожча річ у світі.
Просто хоча б сісти в перерві за каву, помріяти.
Дивно, але б я кинув роботу, квартиру машину і друзів.
Кому це потрібно, коли є любов у Парижі з тобою?
Неспішна вечеря, романтика, запітнілі вікна і

Вячеслав Руденко
2026.05.20 16:36
В довгій тиші - відьми,миші,
У глибинах чути хор,
Акцептовані масони
Варять з цинком мельхіор …

Ллється світло недіяння -
Будить вранішній етер,
Спить свідомість… У чеканні

Ірина Вовк
2026.05.20 12:04
БІЛИЙ САРКОФАГ: НІЧ НА СТРІТЕННЯ ДЛЯ КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА На схилі віку, коли вишгородські вітри стали надто холодними, Ярослав сів на березі свого життя, де зустрілися дві стихії: Любов і Мудрість. Перед його внутрішнім зором, мов у мутних водах Дніпра,

Борис Костиря
2026.05.20 11:33
О першій ночі я не сплю.
Шукаю в темнім океані
Величну і нову зорю,
Думки і почуття жадані.
У магмі ночі віднайду
Мінливу трепетну жар-птицю,
Яка народжена з вогню,
Яка мені колись наснилась.

Тетяна Левицька
2026.05.20 10:42
Розілляла ніч каву розчинну
на долівку вугільних небес.
Ти не бійся, моя серпантинна,
обіцяю, тебе не покину...
Знову лячно? Нехай йому грець!

Та хіба ти не звикла до струсів,
потрясінь і ударів судьби?

Артур Сіренко
2026.05.19 18:03
Люди запилених перехресть
Замовили в ковалів залізних снів
Трохи гострих апострофів.
Вони ще не знали,
Що сухий ясен торішнього
Втопився в прозорому Озері Сліз*,
А на поверхні того спокійного ставу,
Яку не може збурити

Артур Курдіновський
2026.05.19 16:26
Навколо - тепло, а у серці - темно.
Стискають горло помилки, гріхи.
Неначе, травень... І давно сніги
Завершили історію буремну...

Хіба ще актуальна пісня щемна
Для простору ледачої нудьги?
Бо навесні всі тьмяні береги

Оксана Алексеєва
2026.05.19 13:41
На перевалі торохкотять закіптюжені авто.
Кам’яними стежками блукають туристи,
смакують осінь, мов вистояне вино,
купують каву, сендвічі, кожушки і намиста.

Видряпавшись на вершину, вигукують: «Боже!
Онде гори, наче льодяники кольорові.»
Летять на

Кока Черкаський
2026.05.19 13:38
Одні кажуть: життя, як колесо,
Інші кажуть: життя – то лайно.
Треті живуть собі і не чешуться,
Життя пролітає повз них, як кіно.

Одні переймаються гривнею кожною,
Та що там гривнею-копійкою,
Інші вносять за Єрмака мільйони,

Борис Костиря
2026.05.19 11:30
Колишня спалена епоха
Ущент, навіки і дотла.
В снах Єремії та Єноха
Говорить немічна зола.

Епоха німо заговорить
Про дні звитяги і борні,
Здійнявши суєтливий ворох

Вячеслав Руденко
2026.05.19 11:14
Тихше-но, рак-ліцемір, вуса повільні і довгі
Дошкам плотів піднеси … качуру справжніх утіх,
Вірити хутряним снам личить братам ротоногим* -
Тож у каміння упрись, наче чилім на весні.

Вітер блаженний знайди, шлях пустотливому птаху,
Спіриту, хвилі

Світлана Пирогова
2026.05.19 09:42
Фіолетовий вибух травневого дня,
ніби хмара, що впала у сад.
Оксамитова, пишна, густа вишина
Залишає п'янкий аромат.
В кожнім гроні - маленькі сузір'я зірок,
таємничий приховують світ.
Заглядає в обличчя весняний бузок,
вабить душу пахучий цей кв

Тетяна Левицька
2026.05.19 05:54
Янголе світлий! Солодких видінь.
Обіймаю тебе ніжним серцем.
Хай насниться тобі неземна голубінь,
біля лісу прозоре озерце.
В нім хлюпочеться рибка надій золота,
якщо хочеш, задумай бажання.
Хай гойдає на крилах тебе висота
і моє незбагненне коханн

Кока Черкаський
2026.05.19 01:45
садок із сакур коло хати,
прилетіли джмелі - а вишень нема
- не будем ми гудіти над сакурами!-
полетіли геть

Володимир Бойко
2026.05.19 00:14
Навіть найлихіші лиходії неминуче відходять у минуле. Якщо росія – антисвіт, то й світ – антиросія. Силам зла бракує сили, але не бракує зла. Герої варті свого народу, але чи вартий народ своїх героїв? Золота середина була заповнена посередніс

Олена Побийголод
2026.05.18 19:57
Іван Хемніцер (1745-1784)

Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.

І от, не пасти задніх щоб,

Артур Сіренко
2026.05.18 19:24
Ми граємо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо

Охмуд Песецький
2026.05.18 15:29
Почутого про подвиги трьохсот троянців
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.

І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,

хома дідим
2026.05.18 14:02
усі збираються за стіл
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад

Ірина Вовк
2026.05.18 13:36
ВИШГОРОД: ЗИМОВИЙ СОН КНЯГИНІ ІРИНИ Коли осінь 1050 року позолотила кручі над Дніпром, велика княгиня відчула, як у її жилах стихає шторм північних морів – материнське серце, що тримало на собі дипломатію цілої Європи, почало втомлюватися. Вона об

Юрій Гундарів
2026.05.18 13:05
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.

Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,

Володимир Невесенко
2026.05.18 12:50
Звід небесний зірками іскрився...
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...

Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,

Артур Курдіновський
2026.05.18 11:41
Атестат КДБ, наперекір та попри,
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".

Борис Костиря
2026.05.18 11:32
Я іду в невідомість, забувши дорогу.
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.

Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння

Іван Потьомкін
2026.05.18 11:02
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує

Вячеслав Руденко
2026.05.18 09:22
Відчувши як сяє травневий півмісяць,
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу

Тетяна Левицька
2026.05.18 09:16
Благословенних видно по ясних очах —
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.

Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах

Віктор Кучерук
2026.05.18 06:16
Звуки засинають уночі,
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...

Володимир Бойко
2026.05.18 02:38
Чи не кожен шнурок уявляє себе великим змієм. Насвинячити здатна лише людина. У собачої радості людське обличчя. Не все те зелень, що у салаті. Ціна питання зняла питання ціни. Від зайвої чарки ніхто не застрахований. Гірше за погану гор
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Катерина Луговська - [ 2009.04.05 14:24 ]
    Хочу
    Хочу мати
    Тебе
    Розібрали на шматки
    Як конструктор леґо
    В дитинстві любила грати
    А за твого мабуть ще не винайшли…
    та ні! Не кажу що старий,
    ти досить стильний і вправний
    Дивився на мене, як на щось незвичайне.
    Це тому, що не вмію кидати понти?!
    Якби ти збирав повій на дорозі,
    Я би вдала, що одна із них
    Знаєш, я дихати вже не в змозі,
    Бо як навіжена збираю
    ці кляті леґо-шматки…
    ТЕБЕ ЗБИРАЮ, втрачаю думки,
    і кричу НЕ КОХАЮ!, НЕ КОХАЮ!,
    а насправді не знаю, a ти
    сказав своїми очами,
    що ми ненадовго на «ТИ»…
    Підкажеш, де береш свої чари,
    і навіщо не снишся вночі?
    Я звісно тебе втрачаю,
    І ніколи не мала
    НАВЧИ!
    Кидати кляті понти
    благаю. Ти можеш. Наостанок. Навчи….


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.23) | "Майстерень" 5.5 (5.23)
    Коментарі: (1)


  2. Анна Хані - [ 2009.04.04 14:45 ]
    Другие
    Я всё ещё тебя ищу
    В подземных буднях,
    Переулках
    Голодная, имея пищу
    Когда я вижу лица
    Изумительно похожи
    Мне бьёт в висок
    Со мною бредит
    Сбивает с ног
    Меланхолия
    А я смотрю себе в глаза
    Где я хочу
    Зачем мне нужно
    Его увидеть, и понять
    Что мой сейчас
    Намного лучше
    Что я живу, и я ищу
    Тебя, чтоб точно убедится
    Я счастлива
    Когда вокруг
    Другие лица.



    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  3. Анна Хані - [ 2009.04.04 14:07 ]
    Чёрными ночами
    Чёрными ночами
    Вспышками чёрными
    День обливается
    Потом томится
    В её ожиданиях
    Там ночью всё спит
    Всё по-настоящему
    Глубокими вдохами
    Под одеялами
    Снится
    Не спится
    От судорог
    Выдох
    Там по утрам
    Глаза ещё спящие
    Её просыпаются
    Раньше меня


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  4. Анна Хані - [ 2009.04.04 14:24 ]
    Красные лодки
    На закате отвези меня в лодке

    Красные лодки к красному солнцу

    Нам птицы укажут путь в южную Америку

    Птицы, что принесли мне её краски

    Вернуться купаться к истоку

    Отвези меня на другую сторону глобуса

    Внутри тебя крутиться глобус

    Покажи мне южную Америку

    Из меня её цвета рвутся наружу

    Ты не знаешь свой цвет

    Но давай, отвези меня в лодке

    На воде солнца отблески

    Птицы поймут

    А я знаю язык диких птиц


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  5. Микола Блоха - [ 2009.04.04 00:58 ]
    Растерянность.
    Растерянность и лёгкий страх,
    Нет мыслей и нет слов тревожных.
    Жизнь медленно без смысла,
    Протекает маслом сквозь ладони.

    И смотришь, но не видишь ничего,
    Попытка мысль свою озвучить,
    Всего лишь строчки, что написаны,
    И новых нет, как нет желаний.

    Возможно, просто постарел,
    Не по годам, не по здоровью.
    По отношенью к бытию усталость,
    Наверно это называем старость.

    Николай Блоха 4.04.09 г. 00:12


    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Бик - [ 2009.04.01 08:09 ]
    ***
    Лети разом зі мною уперед,
    Намотуй ниткою на пальці простір:
    Ми - НЛО - інопланетні гості,
    У пошуках незвіданих планет.

    Наплюй на незашпилені ремні,
    На чайник, що давно кипить в квартирі -
    Сьогодні ми з тобою дезертири
    На третій, чи якій вже там війні.

    Пусти вперед усіх, хто мчить на «прю».
    Візьми портвейн і рокові касети…
    Остання догорає сигарета:
    Лиши на пару тяг – я докурю.

    Пробач усім, хто підійняв стволи…
    Залиш вірші, які читати варто,
    І пару чорно-білих фотокарток,
    Про те, що ми колись-таки були.

    І можеш дужче натискать на «газ»,
    Бо ж наші крила не згорять в польоті...
    Пропущені дзвінки і дні - на потім.
    Сьогодні ми живемо тільки раз!



    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  7. Катруся Матвійко - [ 2009.03.31 09:52 ]
    Вибір
    Три ангели спускалися із неба.
    Три демони виходили із пекла.
    І ти стояв. І йшли вони до тебе.
    І час спинивсь. І сонце враз померкло.

    Ти важко дихав. Знав, що буде вибір.
    Тому відтягував кожнісіньку хвилину.
    Чому цей світ? Чому цей клятий вимір?
    Чому раніше ти ще не загинув.

    Ти опинився посеред Едему.
    В своїх руках тримав ти заборону.
    І скуштував. І раптом чорний демон.
    Тобі віддав із терена корону.

    До тебе йшов усміхнений Іуда.
    Поцілував. Узяв тебе за руки.
    І за добро карали тебе люди.
    А ти, розп’ятий, витерпів всі муки.

    Три ангели спускалися із неба.
    Три демони виходили із пекла.
    І ти стояв. І йшли вони до тебе.
    І час спинивсь. І сонце враз померкло.

    Ти легше дихав. Знав, що буде вибір.
    Тому чекав на підлість і тортури.
    Чому цей світ? Чому цей клятий вимір?
    Твій погляд став глибокий і похмурий.

    Піднявся вітер. Листя тріпотіло.
    Три демони сміялись тобі в очі.
    Ти відчував судома зводить тіло.
    Та не боявсь цієї злої ночі.

    І вітер вщух. І демони замовкли.
    Три ангели судому вгамували.
    І ти почув незнаний досі поклик.
    І затишно раптово тобі стало.

    Три ангели спускалися із неба.
    Три демони виходили із пекла.
    І я стояла. Й крик мій був до тебе.
    І ти почув. І сонце знов померкло.

    Ти легко дихав. Знав, що зробиш вибір.
    І ми удвох стояли до світання.
    І був цей світ. І був цей клятий вимір.
    І темрява. І світло. І кохання.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.42)
    Коментарі: (9)


  8. Яна Іванна - [ 2009.03.30 11:28 ]
    як пахне дощ?
    Як пахне дощ?! Він пахне мною,
    він пахне молоком і медом,
    він за вікном моїм стіною
    ділитиме мене від тебе.

    І він цілує мої очі
    й шепоче : Не віддам нікому!
    Сумні дощі мої дівочі -
    то мого серця горда втома.

    Самотні ранки й пусті ночі,
    між ними - неважливі дні,
    чи хтось красу мою зурочив?
    чи просто я кажу їй "ні"!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.17) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  9. Яна Іванна - [ 2009.03.30 10:19 ]
    Малюю сонце
    Десь у пітьмі я кличу сонце,
    малюю сонце власним пензлем,
    у мене вищі охоронці,
    хоча й в житті моєму безлад.
    Десь серед мороку зневіри,
    Воскресне раптом віра в світле,
    коли безбарвне все і сіре
    малюю промені тендітно.
    Візьму палітру свого серця,
    візьму я пензлі свого духу,
    і полотно раптом озветься,
    і заживуть на ньому рухи.
    І сонячні зайці цілують
    мої вологі гарні очі,
    вони життя моє римують,
    коли воно співать не хоче.
    І плаче вечір у тумані,
    і за вікном життя минає,
    я знов люблю ніби востаннє,
    лиш знов нічого ти не знаєш.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (1)


  10. Галина Косович - [ 2009.03.29 19:16 ]
    ***
    Пелюстя жоржини - великий червоний сонях.
    Холодна його серцевина ніяк не пахне,
    Його я впустила даремно в своє безсоння,
    Надумана казка розсипалась пухом-прахом.
    А мрія у серці як сонце-ватра горіла,
    Губами солодкими сни тулились гарячі
    І ніч невагому руки несли мов крила,
    Та колір вогню не гріє, хоч би і зрячий.
    Холодна краса і ще холодніші стебла…
    Пелюстя жоржини - великий чевоний сонях.
    А я вже дорогу забула у сни про тебе
    І раптом дізналась, що я у твоїм безсонні…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Прокоментувати:


  11. Ірина Швед - [ 2009.03.28 23:37 ]
    Віднайди мене
    Перемріяно, переспівано,
    Між степів світанкових скошено –
    Нам кохатись з тобою прощено…
    Зацілуй мене.

    Одурманено, збезголовлено,
    Зоресвітом твоїм залюблено,
    В ластовинні усмішок радості
    Віднайди мене.

    2006


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.39) | "Майстерень" 5.25 (5.4)
    Коментарі: (5)


  12. Микола Блоха - [ 2009.03.27 00:10 ]
    Гудки.
    Гудки, остатки недосказанных слов,
    Напоминают о прошедшем и любви.
    Звонки, что так тревожили сознанье,
    Даря иллюзиям воплощенье мгновенно.

    Сегодня только несколько звонков,
    Всё поделал, не слова про любовь.
    Как надоело это всё, но изменить,
    Сегодня мне, увы, не суждено.

    Проходят дни, проходят ночи,
    Но только в ранние часы ,
    Приходит, запоздалое прозренье,
    Что в жизни, только лишь гудки, увы, увы.

    Николай Блоха 27.03.09 г. 00:01


    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  13. Крістіна Русин - [ 2009.03.24 20:18 ]
    Дощ...чай...
    Холодний дощ з гарячим чаєм...
    Ненормальна-гуляє під дощем.
    І то сміється, то ридає....
    перехожі думають : «Когось чекає...»
    А вона все виглядає...
    Ох,дурна, що так і не збагне....

    Кого чекаєш?!Що чекаєш???!
    Скінчилось все!Його нема!!!!
    Скінчився сон...Життя йде далі...
    В очах читалось : «А то життя....?»

    І не хотілось існувати....
    А доведеться... Кожен день
    їй посміхатись,жартувати...
    За авторитет ще й воювати...
    А не хоче...Набридло все....


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1)


  14. Аліна Гурин - [ 2009.03.23 13:52 ]
    Важкі печалі лягли на груди
    Важкі печалі лягли на груди,
    І плаче серце-роса на очах,
    Від мене ти не втечеш нікуди,
    Бо я залишусь у спогадах.
    І я від тебе втекти не зумію,
    Наснись мені у таємних снах,
    Ковтаю запах твій невловимий
    І присмак попелу на вустах.
    Корали, золото, срібло, персти -
    Усе дарував би жертовно так,
    До ніг поклав би пахучі весни,
    Дияволу - душу, за просто так...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  15. Володимир Гнєушев - [ 2009.03.22 16:56 ]
    ДВІ МОНЕТИ
    Якщо раптом знайдеш
    на дорозі дві мідні монети –
    вважай пощастило!
    В магазин увійдеш –
    не дивись на коньяк-сигарети,
    візьми лиш вітрило!
    Прилетить буревій –
    хай завалить у лісі сосонку
    (шкодá, але треба!),
    там лісник – хлопець свій –
    зробить щоглу міцну, хоча й тонку,
    високу – до неба!
    Човен хвиля приб’є –
    звідки, чий підпливе – невідомо –
    десь повінь зірвала,
    щогла файно стає,
    начебто повернулась додому,
    бракує штурвала!
    Не проблема – штурвал,
    десь дідівський лежав на горищі,
    напевно, знайдеться!
    Де дев’ятий той вал,
    де той вітер, що снасті рве й свище,
    ось-ось вже зірветься!
    Добра яхта твоя,
    так і рветься в буремні простори –
    де чайки літають!
    І зникає земля,
    спершу – берег, а потім і гори
    помалу зникають.
    Отакий тобі шлях
    відкривають дві мідні монети –
    а міг проминути! –
    по далеких морях-островах,
    де гітари і кастаньєти –
    де ж там заснути?!
    …………………………
    Кинем якір, читачу,
    шторм вночі почикрижив вітрила –
    потрібно латати.
    Я тримаюсь, не плачу –
    підрізані, друже мій, крила –
    не можу літати!
    Бо колись я знайшов
    на дорозі дві мідні монети,
    вважав – підфартило,
    в магазин увійшов
    і - віддав їх за сигарети...
    Пробачте, вітрила…
    03.2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (10)


  16. Микола Блоха - [ 2009.03.22 07:34 ]
    Нервозность лёгкая.
    Нервозность, лёгкая тревога,
    Возможно, я влюблён не много…
    А утро наступило, ночь без сна,
    И мысли нет, одна она,
    Дрожаньем сердце награждает.

    Николай Блоха 22.03.09 г. 7:25



    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  17. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.03.21 23:04 ]
    РОЗЛУЧЕННЯ

    Стиснутись до крапки. Тільки - очі.
    Й ті тоді заплющити. Пробач.
    Потяг нехай довше прогуркоче,
    Сонце хай закотиться, мов м’яч.

    В сутінках хай згаснуть горизонти,
    Розпливеться акварельна вись.
    Я свій біль заховую під зонтик, -
    Прошу, дуже прошу – не дивись!

    Не торкайся поглядом, як дротом,
    Обійди незнаним, відпусти.
    Я сьогодні на питання „Хто ти?”
    Ще не знаю, що відповісти.


    Рейтинги: Народний 5.45 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (24)


  18. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.03.21 23:31 ]
    МАШИНІСТУ ПОТЯГУ
    Він проходить тут караваном
    Між лиманом і диким степом.
    Над розливами – сонце-рана,
    Мов прострелене наскрізь небо.

    Проводжаючи день за рогом,
    Він єднає із часом простір,
    І вечірня печаль до нього
    Дуже часто заходить в гості.

    Впізнає він її відтінки,
    Яким сам роздає імення,
    Коли хмари легкі, як пінка
    Щойно звареного варення.

    Зупинитися б, зняти одяг,
    І – у води ці придорожні!
    Тільки – знову він впрягся в потяг
    І – у котре – йому не можна.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  19. Данчак Надія Мартинова - [ 2009.03.20 09:47 ]
    КОХАННЯ /пісенне/
    Я так тебе люблю -
    Жадана ти моя красуне,
    Як синє небо-очі голубі,твої,
    А губки -полуниці сочні,стиглі.
    Волосся,як стрімка вода і водограй,
    Що на плечах твоїх,пливуть...
    А ніжки,як дві стрункі тополі,
    В такт вітру,витанцьовують,
    Замислюваті па.
    О, ти божественна краса,
    Що Богом так мені дана,
    І серце мліє та летить,
    Від щастя тіло все тремтить,
    І я пливу у небесах,
    Зігрітий промінцем кохання,
    Я тану,тану в почуттях,
    До тебе, моя любов,
    Моє кохання.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  20. Юрій Мединський - [ 2009.03.19 22:55 ]
    Для тебе


    Ця весна - для тебе.
    І перший подих неба,
    І перші погляди ночей -
    Усе твоє.
    Дотики яблуневих пелюсток
    до твого чола,
    І сонних ранків тих
    легку імлу,
    той ніжний щем в душі,
    усю ту радість,
    ніжність,
    просторість необмежених затиш -
    усе тобі дарую.
    І неба сьомого
    та п"янка безмежність
    хай дасть тобі крила
    і неповторну легкість.

    Для тебе ця весна,
    ці яблуневоцвітні подихи ночей.
    А істина проста -
    У погляді твоїх очей.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  21. Наталя Радкевич - [ 2009.03.19 14:11 ]
    Лезо ножа
    так тяжко йти по лезу ножа,
    коли незнаєш коли той кінець...
    все тихше на душі...все тихоша...
    але колись зійде все нанівець...
    ти думала, я зупинюсь,
    покину я тебе і назавжди залишу???
    без тебе, я нічим не залишусь,
    лише пощадити мене порпошу...
    по лезу ножа з закритими очима
    навпомацки мене ведеш,
    і що я за така людина???
    коли боюсь я що ти мене кинеш і підеш...
    як боляче, як боляче це розуміти...
    так тяжко усвідомлювати суть...
    але тебе, повір, тебе ніхто невмів так любити,
    і я прошу ще мить зі мною побуть...
    не зоставляй мене одного,
    не зоставляй мене на самоті,
    я для тебе зіграю ангела німого...
    але образити тебе я не хотів..


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Марія Гуменюк - [ 2009.03.18 17:37 ]
    Березнева бувальщина

    Промайнула між дерев веснонька зваблива
    Та морозу дивний щем в серці залишила:
    Закохався дідуган в устонька медові,
    Як побачив дивний стан, у шнурочок брови.

    Розпашівся не на жарт, тисне, як у січні,
    Закликає вітер в лад підвівати звично.
    Постаралися удвох: хрумкає водичка,
    Примерзають уночі весни черевички.

    Як побачило згори сонечко картину,
    Що засипана снігами весняна хустина,
    Відрядило промінців розігріти землю,
    До коріння підійти, розбудити чемно.

    …Усміхнулася весна, розцвіла красою,
    Відігнала дідугана спати за горою.
    Оживає поле й сад гомоном врочистим,
    Наступає весна красна, казково - барвиста!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.26) | "Майстерень" 5.5 (5.18)
    Коментарі: (3)


  23. Тетяна Роса - [ 2009.03.18 15:37 ]
    Мрія
    Від тебе піти я думав учора і позавчора,
    Бо ми назбирали разом зневіри високі гори,
    Бо ми збудували стіни між нами із скалок болю,
    І я відпустити мріяв тебе і себе на волю.
    Приспів:
    Кохана моя, кохана, єдина моя, єдина,
    Я перед тобою винен, і ти мені також винна.
    Я винен тобі всю ніжність, яку у душі я маю,
    Ти винна мені ту жінку, яку у тобі кохаю.

    Від тебе піти я мріяв, можливо, знайти гарнішу,
    Та де ж я знайду свавільну, що буде мені вірніша…
    Та де ж знайду ріднішу, наосліп мені знайому,
    Таку, щоб коли цілую, то думалось – я удома.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  24. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.03.18 07:54 ]
    РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО

    1.
    Була і немає.
    А стільки всього було!
    І болю, і радості,
    Свят і тривкої тривоги…
    Усе відпалало, -
    Крізь серце, -
    Усе відгуло,
    Була – і не буде
    Так близько уже нікого.

    А як ти була!
    По вінця весь світ, по краї!
    А як ти була –
    Із сонячним променем злита.
    Лишилося все,
    Що колись називали своїм,
    Лишилося все,
    Але на правах реквізиту.

    Прожити як є
    Ці ночі, ці ранки, ці дні.
    Прожити як є
    Відпустки, свята і будні.
    Ми нашому «завтра»
    Учора відрізали: «Ні!».
    І більше з тобою
    Удвох
    Там уже не присутні.

    2.
    Перегорни мене, як сторінку.
    Готуй чорнила для інших вражень.
    Я по земному тобі не жінка.
    А по небесному? Хто підкаже?

    Моя печаль твоїх слів не варта.
    На обмін цей ми давно не згодні.
    Я – не твоє полум’яне «завтра»,
    Ти – не моє крижане «сьогодні».

    Перегорни. Так, напевно, треба.
    Ти мною п’яний.
    Тобою сита.
    До тебе…
    Разом…
    А після тебе?...
    Розбите дзеркало.
    Я розбита.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  25. Віктор Цимбалюк - [ 2009.03.16 21:22 ]
    Пізня осінь. Туман
    (Нелечці)

    За вікнами твоїми – пізня осінь...
    Уже листопад, а дощі все не моросять.
    Все вкрив своєю ковдрою туман –
    Сьогодні він тут ватажок і отаман...

    В тумані просинається світанок,
    В день переносить прохолоду тихий ранок...
    Туман розвісить на твої тендітні плечі
    Спокійний, тихий, прохолодний, пізній вечір...

    А потім в цей туман згорнеться ніч,
    Й до ранку згасне теплий вогник твоїх свіч...

    ...Й від твого ясенового порогу,
    Туман постелить з біло-сірих хмар дорогу...
    Й розлиє по долині молоко
    І огорне тебе своїм пухким вінком...

    ...І ти по саду побредеш у тім тумані
    Й відчуєш дух осінніх днів, живих, останніх...
    І свіжістю туману будеш дихати,
    Й сама до себе прошепочеш дуже тихо ти:

    - Стелись, туман, до ніг моїх, стелись!...
    Вишіптуй шурхотом осінніх падолисть...
    І в свіжу прохолоду огорни
    Мій тихий сон, і коло мене ти засни...

    І десь, аж в березні, напровесні, проснись,
    Й туманом ярим навкруг мене огорнись!..


    Кумпала Вір,
    25.11.2006 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  26. Юрій Мединський - [ 2009.03.16 19:21 ]
    Розмова
    Одні за одними,
    я кидаю тобі фрази,
    крихти слів.
    Немов в безодню
    летять ті образи
    із похмурих снів.
    А оператор,чемно так,
    рахує символи.
    Я ж хочу в кожен знак
    хоч десь-колись
    закласти зміст.
    Ніхто ж тобі
    не розповість,
    не забувши хоч про одну деталь,
    історію мойого дня...
    А ти, слухняно прочитавши,
    щось напишеш у відповідь.
    Кілька слів, крізь далі промчавши,
    промайнуть у моїй голові...

    І як, все-таки, приємно
    хоча б уривками фраз знову і знову,
    навіть коли ти далеко,
    вести з тобою розмову...


    Рейтинги: Народний 5 (5.17) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (1)


  27. Літа Ахметова - [ 2009.03.16 12:47 ]
    мій щем
    коли обидва приходять одночасно -
    один садист, а другий той, що заблукав -
    мовчання трактується з кожним разом обережніше
    навіть страшно

    і обидва таки лишаються
    садист - щоб піти і повернутися
    крадькома спостерігаючи
    за вирішальними кроками

    той, хто заблукав, прохає мене
    дати цілющу воду
    відтепер він навіки житиме
    у прірві мого сильного серця

    ну а той, що чатує,
    вірніш той, що тримає,
    стає скороченням мого пульсу
    антирелігією дійсності

    знаєте, як мені хочеться
    серця мого зупинення
    з цим я забуду загубленого
    назавжди винищу першого

    але морок такий нерозбірливий
    і світло настільки невидиме
    одночасно не значить постійно
    тобто:
    щем -
    особливе знахарство


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  28. Володимир Назарук - [ 2009.03.15 23:06 ]
    Очі
    Очі – дзеркало душі,
    Що та як там не кажи.
    Зразу видно де брехня,
    Не міркуючи півдня.
    Видно суть усіх речей,
    Крізь простий контакт очей:
    Мрії, настрій і думки –
    Все як є, не навпаки.
    І в двоокій глибині
    Чутно біль, чи сміх весні.
    Очі – дзеркало душі…
    Я все знаю… Не кажи…



    Рейтинги: Народний 5.33 (5.44) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (4)


  29. Диковинка Лісова - [ 2009.03.14 02:13 ]
    Де знайти від Евересту ліки?
    Де знайти від Евересту ліки?
    Ви скажете я нісенітниці пишу?
    Та ні, я просто затулю повіки
    і ще раз істину на плечах донесу!

    Чи бачив хтось як сокіл летить вгору?
    Як альпініст знов покоряє пік?
    Не в цьому лежить тінь мого докору
    і рухатися треба в інший бік!

    Чи ви кохали, чи раділи другу,
    чи лили сльози в води світові?
    Все відбувається по замкнутому кругу:
    досяг вершини — треба вниз іти!

    То де ж знайти від Евересту ліки,
    коли той пік — це щастя у серцях?
    Чи лити, чи сушити свої ріки
    в напівприречених осяяних думках?
    Анастасія Антіпова
    05.07.2008р.


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.21)
    Прокоментувати:


  30. Диковинка Лісова - [ 2009.03.14 01:18 ]
    Настанова....
    Ніж бери,
    ріж, кажу,
    мої груди,
    орендуй
    вільне місце,
    виймаючи,
    моє серце...

    Вчи мене,
    жди, прошу
    відповідності,
    залишай
    мені право
    непевності
    в свому виборі...

    Будь завжди
    близь мене
    у присутності,
    відчувай
    мою здатність
    незримості
    цього світу...
    20 грудня 2008р.


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.21)
    Прокоментувати:


  31. Диковинка Лісова - [ 2009.03.14 01:05 ]
    Світало
    Світало.
    Його так й не застав зрадливий сон.
    Здавалося,
    дотлілі цигарки; туманом у полон -
    рясні слова.
    Рясні слова,
    яких не вистачало.
    Світало.

    Світало.
    Нестерпна кава; крах натягнутій струні.
    Здавалось,
    що силует її лишився на стіні,
    пішла вмиватися,
    пішла б холодною
    не стало.
    Світало.

    Світало.
    Хотіла б чуда — він курив рясні слова.
    Здавалося,
    чекала вічно! Розчарувалася,пішла
    шукати щастя
    шукати десь де-ін-де
    і її не стало...
    Світало.
    18 грудня 2008р.


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.21) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  32. Микола Блоха - [ 2009.03.12 22:56 ]
    Ты ангел.
    Ты ангел, красоты небесной,
    И облака узор прелестный,
    Ты мимолётное мгновенье,
    Экстаза, страсти баз удовлетворенья.

    Николай Блоха 12.03.09 г. 6:17



    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  33. Віктор Цимбалюк - [ 2009.03.12 16:06 ]
    Сонет про коня
    Не хочу нічого – коня подаруй мені, Боже!...
    Такого коня, щоби мав в крупі теплому крила...
    Такого коня, що на Небо здійнятися зможе,
    Й Карпати покаже мені, мов малесеньку брилу...

    Не хочу нічого – коня подаруй мені, Боже!...
    Такого коня, щоби мав межи жил своїх силу...
    Такого коня, що в галопі спинитися не зможе,
    І на Синю гору донесе, там живе моя мила...

    А на шпилі гори, коло ґражди, той кінь дибки стане,
    І підковами срібними гребеня Сонця дістане...
    І зарже, ніби грім, новину сповіщаючи їй...

    Обернеться Земля, над Карпатами спуститься вечір...
    Рипнуть двері твої, я тебе приголублю за плечі...
    Тріпне радісно гривою в лузі стриножений кінь...

    Кумпала Вір,
    17.10.2007 року, м. Хмельницький



    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (4)


  34. Віктор Цимбалюк - [ 2009.03.12 16:57 ]
    Я прийду
    ...Я прийду до тебе, моя мила,
    Проліском напровесні весни...
    В час, коли
    Любові й Світла пружна сила,
    Збудить Сонце й перетопить білий сніг...
    Й раптом зробиться повітря тепле й вільне!..
    Потечуть ярами ручаї...
    І захочеться любити – сильно-сильно!..
    Розцвітуть поля, садки, гаї...

    ...Березень напоїть квіти й трави
    Соком, набраним з джерел підземних надр...
    ...Квітень на полях ріллю розправить
    Коренями жовтих зерен–ядр...

    ...А у травні вся природа стане раєм!..
    А під вечір, у вишневому саду,
    Де хрущі, немовби солов`ї гудуть,
    Чуєш: скрипка чи то плаче, чи то грає?..
    Се до тебе я вві сні іду!..

    ...Я прийду до тебе, моя мила,
    На світанку, в перший ранок літа...
    В час, коли
    Юга розгорне сиві крила,
    Й заворожить на долині сині квіти...
    Зійде Сонце й вип`є свіжі роси,
    Розфарбує грона й кетяхи ягід...
    Висушить покошені покоси,
    Заворожить золота угідь...

    ...Червень квіти в зав`язі зав`яже,
    Злаки в твердь зерна обернуть молоко...
    ...Липень бджолам мантру степу скаже
    І по річці попливе з твоїм вінком...

    ...А у серпні розговіються простори!..
    І десь там, де хлібороби в поле йдуть,
    Де комбайни у фарватері гудуть,
    Чуєш: шелестить колосся море?...
    Се до тебе я вві сні іду!..

    ...Я прийду до тебе, моя мила,
    Прохолодним першим ранком осені...
    В час, коли
    Кров стрепенеться в твоїх жилах,
    Від торкання до роси ногами босими...
    А під вечір по селу потягне димом...
    Ніч наскрізь промокне під дощем...
    І Покрова килимами золотими
    Розтривожить в серці в тебе щем...

    ...Вересень: птахи летять у вирій...
    Залишають свої гнізда до тепла...
    ...Жовтень: тимчасове перемир`я...
    Осінь золота домів прийшла...

    ...А в листопаді затягнуть Небо хмари
    І в горі нових поривів вітру ждуть,
    Й каравани кораблів у даль ведуть...
    Чуєш: в храмі дзвони, ніби чари?...
    Се до тебе я вві сні іду!..

    ...Я прийду до тебе, моя мила,
    Першим снігом в перший день зими...
    В час, коли
    Лапаті, білі-білі брили,
    Встелить Бог тобі під ворітьми...
    А старий Дідусь Мороз художник
    В казку вималює скло твоїх вікон...
    Іскри снігу на ялинках придорожніх,
    Нагадають тобі сріблення ікон...

    ...Грудень Землю зачарує й заспокоїть...
    Закує озера й ріки в товстий лід...
    ...Січень вмиється хрещенською водою
    І полозками саней накреслить слід...

    ... А у лютому – відлиги та морози!..
    А під вечір, у зимовому саду,
    Там, де вишні на хрущів травневих ждуть,
    Чуєш: рипнуло щось тихо на дорозі?..
    Се до тебе я вві сні іду!..

    Кумпала Вір,
    23.01.2007 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (1)


  35. Данчак Надія Мартинова - [ 2009.03.11 13:31 ]
    ЖИТТЯ ПОЕТА
    Коли життя,
    Як сонце йде на захід,
    А серце ще стучить-
    Гаряча кров пульсує,
    Та думки в голові,
    Як вихри на землі-
    Народжують ідеї,
    Грандіозні та нові.
    Хочеться сказати,
    Голосно кричати-
    Не все ще зроблено,
    На цій землі.
    Роки свої не приховати,
    Не зупинити,
    Ідуть, як ті часи,
    А може серцю,
    Тихо так сказати-
    ТИ не спіши,
    Дай - помилуватись,
    Тим сонцем,що горить,
    Тим квіточкам,
    Що так цвітуть барвисто.
    Послухати птахів,
    Журчання бистрих,
    Гірських струмків.
    Яке багатство світу,
    Яка багата гамма кольорів,
    Я все обняти це хотів,
    Любити,народити.
    Багато чого я не вспів,
    Так хочеться,
    Ще жити -
    Співати і творити.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  36. Яна Іванна - [ 2009.03.10 18:12 ]
    надежду убивают
    Надежду убивают постепенно,
    Испытывая март снегами,
    Кем были мы и чем мы стали?
    Кем были мы и чем мы стали?
    Надежду убивая постепенно.

    Окутавшись в оковы лицемерья,
    Теряя незаметно все тепло,
    Наш тихий рай снегами занесло,
    Наш теплый дом снегами занесло,
    Закрыв навек для счастья двери.

    Мучительно взывая к небесам,
    Мы просим не судьбы, а подаянья,
    Каким мы покоряемся влияньям?
    Зачем мы покоряемся влияньям?
    Не веря не любви, ни чудесам.

    Не смейте забывать о чудесах!
    Так слепо доверяя серым будням.
    Ну почему поверить нам так трудно?
    Ну почему в них верить нам так трудно?
    Не оставляя шанса небесам!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  37. Іванна Голуб'юк - [ 2009.03.10 17:34 ]
    бродили містом, ніччю п'яним...
    Бродили містом, ніччю п’яним,
    ранковий вітер хуліганив,
    гонив бляшанки, рвав афіші
    і між дерев полохав тишу.
    А паперові голуби
    у небо рвалися крильми.
    І вся оця цивілізація
    тихенько спала мирним сном,
    коли у неї за вікном
    такі дива були небачені:
    на вулицях в ранковій млі
    погасли разом ліхтарі,
    а небо наче посвітліло,
    рядком ходили зорі білі,
    і смуги золоті, рожеві,
    за ними там бузкові леви.
    Вставало сонце жовтим колом.
    Палало небо рок-н-ролом.
    І було так, неначе ми
    завжди були людьми з крильми.
    ...Ранкове сонце грало гами,
    шістнадцять поверхів під нами.
    Десь унизу було подвір’я.
    І вітер нам куйовдив пір’я,
    і ми тремтячими крильми
    пускали вгору голуби.
    Космічний холод, сонце, тиша...
    Старий двірник збирав афіші.
    Безмежний світ – барвисте коло.
    Палало місто рок-н-ролом.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (1)


  38. Іванна Голуб'юк - [ 2009.03.10 17:36 ]
    Казка про синє
    У синій оселі шпилястих дерев
    стоїть каруселя, на ній сидить лев.
    Тут синіми квітами вкрита земля,
    і небо між вітами синє здаля.
    Гривастий цей лев із очима як небо
    між синіх дерев все вдивляється в тебе.
    Нікого не займе, нікуди не мчить,
    він просто не зайво, він синьо мовчить.
    На нього поглянеш й відчуєш всю сутність –
    тут є полум’яна казкова присутність,
    в тій синій оселі шпилястих дерев,
    на тій каруселі, де все сидить лев.

    ...Дерева шпилясті зрубали на дрова,
    на квітах синя стих пасуться корови.
    І лев кудись зник, і у синій оселі
    воронячий крик на сумній каруселі.
    Лиш сонце гривасте і неба присутність
    собі залишили казкову цю сутність.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.26)
    Прокоментувати:


  39. Оля Радкевич - [ 2009.03.07 20:59 ]
    Іди назустріч...
    Іди....Іди назустріч своєму коханню...
    Іди, інакше кохання тебе не знайде...
    Іди, інакше кохання тебе промине...
    Іди, інакше все життя ти про це шкодуватимеш,
    Іди, інакше все життя кохання своє шукатимеш...
    Біжи...Біжи вперед до свого кохання...
    Біжи,біжи поки не потемніло...
    Біжи, хоч і лице твоє змарніло...
    Біжи вперед, біжи, шукай...
    Біжи вперед, біжи, непроминай....
    Лети...Лети назустріч своєму коханню...
    Лети, і ти його зустрінеш...
    Лети, і ти його вже не покинеш...
    Лети, і вона воно тебе приголубить...
    Лети, і вона тебе полюбить!!!!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  40. Наталя Радкевич - [ 2009.03.07 19:19 ]
    Сповідь Маргарити
    Послухай...у тім раю для нас - звучить мелодія,
    Послухай...у тім небеснім раю панує лиш гармонія.
    Не говори, не намагайся більше говорить,
    ти постарайся мовчки ворогам простить.

    ти заслужив не рай, не пекло, а лише спокій,
    а я тебе й за це люблю, добродій.
    Послухай...а там лунає музика дзвінка,
    жаль, що вона така проста, така тривка...

    Тобі потрібно слухати й любити,
    всі конфлікти суперечки упростити.
    І насолоджуватися спокоєм душі,
    не намагайся й не спіши...

    Полухай...а там щебече соловей
    і голос маленьких ще дітей...
    А жаль, що опинилися на цій межі з тобою,
    але душа у нас завжди була весною.

    А цього досить щоб сидіти разом тут,
    для нас життя було вічний батут,-
    то відчували вільне падіння,
    то просто бачили приємні видіння.

    Послухай...не все погано завжди буде,
    колись і наше кохання свободу здобуде.
    Але коли, непросте питання часу,
    і цього з тобою маємо достатню масу...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  41. Володимир Сірко - [ 2009.03.06 00:04 ]
    Звуки ночі
    Краса мине,
    Пройдуть роки,
    та залишаться на віки,
    твої слова,
    вірніше слово,
    що ти сказала.
    Ось раптово, я знов згадав,
    згадав і вечір, і Дніпро,
    ту осінь дивну,
    все одно,
    я не почую більш від тебе,
    того, що чув тоді, колись,
    Коли стояли, і лились,
    чарівні звуки,
    Звуки ночі.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  42. Володимир Сірко - [ 2009.03.06 00:25 ]
    Примара
    Ти думала підкореним я став,
    Бо лиш тебе все підіймав,
    на той примарний п"єдестал,
    Що ти коханням називала.
    Так це було, та я не раб,
    і не збираюся ним бути,
    Мені не тяжко все забути,
    і зруйнувати п"єдестал,
    який насправді лиш стояв,
    в твоїй уяві нездоровій.
    На цьому все, пока, прощай.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  43. Сергій Корнієнко - [ 2009.03.05 18:02 ]
    ПЕРЕМІНА

    Треба бути Південним Бугом,
    Щоб далеким сліпим джерельцем
    Усотати до моря тугу,
    Розіллятись у сліз озерце.

    Може моря того й немає,
    Бо ніхто його тут не бачив…
    – Прощавайте джерела краю,
    йду шукати…
    – Лови удачу!

    Полем, лісом, і знову лугом.
    Нижче, вище: чи ще не видко?
    Треба бути Південним Бугом,
    Щоб про море питати квітку.

    Морем мріються срібні хвилі,
    Розростаються, берег сунуть.
    Понад Бугом вже чайка квилить:
    Ніби щастям, неначе сумом…

    Хто не мріє – не має туги.
    Там де світло – густіший морок.
    Треба бути Південним Бугом,
    Щоб скликати усіх до моря.

    – Гой ви, браття мої і сестри,
    Повноводі, гіркі й недужі,
    Всі до моря! Течіть у серце.
    Я подужаю, зможу, мушу…

    Згар і Снивода, Соб і Дохна,
    Недотека, Єланець з мулом.
    З Мертвоводом якщо не здохну,
    Оживу зі святим Інгулом.

    Закохаюсь у Громоклію.
    Гей, мала, ти ж сама хотіла
    Стати морем, єднаймо мрії!
    Морем будуть душа і тіло.

    …Страх жене у меандри мандри,
    Відчайдушність виводить з кругу.
    За лиманом уже нірвана
    «у» на «о» перемінить Бугу…


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (9)


  44. Микола Блоха - [ 2009.03.01 19:14 ]
    Нет не какого тут соблазна.
    Нет не какого тут соблазна,
    Сижу, смотрю на Эйфелеву башню.
    В груди стесненье, боль, мечты,
    О той, которой нет сейчас со мной.

    Вино лишь добавляет грусти,
    Надежды нет, к тебе вернутся.
    Девчонка мимо, заставляет улыбнуться,
    Бокал к губам, сбивает с мысли.

    Глоток испит, зависли мысли,
    Итак, охота вдруг остепенится,
    Найти покой, пускай с другой,
    Вот только город не позволит мой.

    Николай Блоха 27.02.09 02:00

    Нет не какого тут соблазна.

    Нет не какого тут соблазна,
    Сижу, смотрю на Эйфелеву башню.
    В груди стесненье, боль, мечты,
    О той, которой нет сейчас со мной.

    Вино лишь добавляет грусти,
    Надежды нет, что жизнь попустит.
    Девчонка мимо, заставляет улыбнуться,
    Бокал к губам, сбивает с мысли.

    Глоток испит, зависли мысли,
    Итак, охота вдруг остепенится,
    Найти покой, пускай с другой,
    Вот только город не позволит мой.

    Николай Блоха 27.02.09 02:02


    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  45. Микола Блоха - [ 2009.03.01 19:42 ]
    Портрет рисую.
    Портрет рисую ложкой по столу,
    Не понимаю, почему грущу.
    Соблазна нет, в столице европейской,
    Когда сидишь в кафе, а некому не близкий.

    Так одиноко, чай с пирожным,
    Портрет не полный, но тревожит.
    Желание вернуть что было,
    Уже давно, давно забыто.

    Николай Блоха 27.02.09 г. 02:23


    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  46. Микола Блоха - [ 2009.03.01 19:42 ]
    Нет не какого тут соблазна.
    Нет не какого тут соблазна.
    Столично всё однообразно,
    Мелькают лица, нет родных.
    И безразлично Киев иль Париж.

    Чуть больше улиц незнакомых,
    В которых нет историй небольших,
    Участником каких ты был.
    Возможно поздно очутился здесь.

    Николай Блоха. 27.02.09 г. 02:43


    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  47. Юрій Мединський - [ 2009.02.28 23:24 ]
    ***
    Казала ти
    що треба йти
    Куди? Не знала
    із серця гнала
    Не пускала в душу...
    Я ж не порушу
    твого спокою
    і рукою
    зітру печаль
    Той тихий жаль
    з твого лиця.
    Без компліментів
    пливли моменти
    Із м'яти пили чай
    Ну що ж? Прощай.
    В альбом життя
    я поскладаю
    зловлені миті.
    я не прощаюсь
    не п'ю на прощання віскі
    йду по-англійськи....


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (3)


  48. Настка Вільшинська - [ 2009.02.27 13:45 ]
    Акварелі на вікні
    Пальцем на шибці малюю чудну акварель:
    Вітер розхристаний грає на верб саксофоні,
    Зовсім нечутно на блідо-рожевому фоні
    Місячне сяйво розбавить осінню пастель.
    На підвіконні, закутавшись в спогадів плащ,
    Міцно стиснувши горня: трохи рому і чаю,
    Я відчуваю, як пам’ять поволі втрачаю,
    Тільки з-за спини лунає задавлений плач.
    Втомлений янгол заломлює в розпачі руки,
    Світле створіння ховає общипані крила.
    Всім по пір’їнці й йому вже злетіти не сила,
    Людям байдуже, бо що для них ангельські муки.
    Тихе тремтіння від вітру чи пак від думок,
    Доторк до шкіри й мурашки пішли табунами
    Мовчки й так щиро недавно було і між нами,
    В пам'ять про літо лишився засохлий вінок.
    Подих, як димка затягне квадратик в вікні -
    Чистий мольберт, ніби ніч чорнотою залила
    Я домалюю тобі сильні, сонячні крила
    «Ти не повернеш сюди?» - обіцяєш мені…
    Зринути ввись, від свободи на мить захлинутись
    Груди наповнити запахом вітру і рож.
    Просто кивнути не значить сказати «атож»,
    А полетіти, аби зовсім скоро вернутись…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.14) | "Майстерень" -- (5.14)
    Прокоментувати:


  49. Настка Вільшинська - [ 2009.02.27 13:49 ]
    На згадку про осінь
    Мертве листя шурхотить під ногами Реквієм,
    Барви сонця і крові впереміш скропили сум.
    І задуха доймає, й здається, що ми у пеклі є,
    Де смішні чортенята смакують рахат лукум.
    Тут багрянцем змивають руки осінні хвилі,
    Падолистом додолу накрапують сльози небес,
    І спинити земну круговерть ми з тобою не в силі,
    Чи заслабли, втомились, чи впились із зоряних плес?
    Потонути у спогадах, згадках, обривках із фраз,
    Сліпо вірити в те, що за обрієм щось значно краще,
    Добрести і побачити – наше життя тільки фарс,
    Бо за обрієм – обрій і йти вже не хочеться – нащо?
    Станцювати в хурделиці листя осінній вальс
    І невмілими па розсмішити сумних перехожих
    Ніжно, щиро кохати, забувши про місце і час,
    Янголят малювати на тілі на себе не схожих.
    Так наївно чекати тепла, гріти стомлені пальці,
    Обіймаючи стінки горнятка, неначе живі,
    Не зважати, що йдеш босоніж по розпеченій гальці,
    Що шляхи вже затоптані кимось, давно не нові.
    Бо за обрієм – обрій, а далі, можливо, Едем…
    І на зміну теплу слід чекати сезону дощів.
    Ми візьмемось за руки, але нікуди не підем
    Помовчи, помовчу, втечемо від заплутаних слів…



    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.14)
    Прокоментувати:


  50. Літа Ахметова - [ 2009.02.26 19:21 ]
    вакуумом ізсередини
    вакуумом ізсередини
    звук мокрого скла - вигадую іноді
    битий шлях - завжди чорний
    особливо взимку
    особливо якщо сніг невидимий

    відчуття підсолодженості із гортані
    інфекція радощів волає у нутрощах
    мені не личить до тебе у пам*яті
    по льоду тягнутися

    сном переповненим до потойбіччя
    схованими таємницями вигаданими загадками
    чекати вдавати карати коритися
    не згадувати

    те що оговтання котре розбірливе
    долею дане на заспокоєння
    лейкоцитує мій простір цикорієм

    ти відпустив мене


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.19)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   107   108   109   110   111   112   113   114   115   ...   122