ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Борис Костиря - [ 2026.07.21 12:12 ]
    * * *
    Стійкий мороз, стійка ворожа тундра
    Бере у свій нав'язливий полон,
    Мов споконвічна і небесна туга,
    Яка не має лику і погон.
    Вона повзе, як велетенські тури,
    Не знаючи надійних перепон.

    Я у морозі загубив надію,
    Невинну, непорочну і живу.
    Я вирватися із полону мрію
    І впасти десь у молоду траву.
    Лише стрімкі і вольові події
    Розтоплять кригу у крутім рову.

    25 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (6)


  2. Борис Костиря - [ 2026.07.20 15:39 ]
    Приїзд
    Брати приїхали на рідну батьківщину,
    У вигасле село, якого вже нема.
    Багато хто забув їх, ніби днину
    Минулого життя, що прожите дарма.

    Десь юність відшуміла первозданна
    На тихих вулицях, у цих місцях.
    Лиш тиша пронесеться, ніби панна,
    Яка не має власного лиця.

    Вони гуляли, пили і шукали
    Минулого життя, якого згаснув слід.
    Брати приїхали не в світлі Канни -
    В минуле крізь суворості граніт.

    Те, що погасло, нам не повернути.
    Назад не відмотати кінокадр.
    Пірнути в спогади, в безодню суті
    Брати хотіли, мов баский кентавр.

    24 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  3. Руслан Баркалов - [ 2026.07.20 15:49 ]
    Дзеркало душі
    Загляну в дзеркало своєї душі
    І подумки вертаюся в минуле.
    Я бачу в ньому, цьому дзеркалі,
    Усе життя моє прожите.

    Там бачу я не тільки своє тіло
    Я бачу душу свою у ньому.
    Любов в очах, усмішка щира –
    І відпечаток болю й втому.

    Я бачу кожен крок минулий.
    Читаю кожну зраду друзів
    І вид мені батьками даний.
    І радості минулих днів.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.20 13:04 ]
    Дощі
    у провінції осінь

    так безглуздість
    яка новина
    давнішої і не було
    останніх так років сто
    та недомовленості
    вдосталь

    А нині в провінції осінь

    та дощі
    дощі
    Дощі.

    2025


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Охмуд Песецький - [ 2026.07.20 12:45 ]
    Мої лаури

    О роздуми, укупі й поодинці,
    Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
    Ловлю я з вами майже в кожній жінці
    Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.

    Ви зайвими буваєте тимчасом,
    Коли я з ними вас позбутись радий,
    Щоб не тривожили мене провісним гласом,
    Почутим з омуту невизначених п'ядей.

    А нещодавно ви змовчали начеб.
    Бувало вже чи ні таке зі мною?
    Та вас про всякий випадок пробачив,
    І рану в пам'яті, гадаю, що загою.

    Собі я пацієнт і добрий знахур,
    Життя свого невиліковний бахур.


    Майже самотній



    Рейтинги: Народний 6 (5.82) | "Майстерень" 6 (5.82)
    Коментарі: (6)


  6. Кока Черкаський - [ 2026.07.19 18:08 ]
    18/23
    Мені було лиш дев'ятнадцять,
    А їй більше двадцяти трьох,
    Вона мене дуже кохала,
    І нам було добре удвох.

    Вона була дуже гарна,
    В мене аж виростали крила
    Поруч з нею,
    Й вона казала:
    -Ну як же тобі пощастило!
    Тебе така жінка кохає,
    Яких не буває на світі!
    Таких в історії було лиш двоє:
    Клеопатра і Нефертіті!

    Вона приїздила до мене
    Аж із іншого району міста,
    Ми любили лежати в ліжку
    Під музику Ференца Ліста.

    Не те, щоб ми якісь там меломани,
    Чи любили лиш Ференца тільки,
    Просто на той час із класики
    Не мав я іншої платівки.

    А вона поважала класику,
    А також і інші позиції,
    Інколи так верещала,
    Що хтось викликав міліцію.

    Дільничий гупав у двері,
    Обіцяв написать в деканат,
    А ми швиденько вдягались і
    Робили вид, що вчимо сопромат.

    І все було в нас дуже добре,
    Та в червні настав невеличкий облом:
    У мене була літня сесія,
    А вона захистила свій диплом...

    І я поїхав до свого Львова,
    А вона - на роботу у свій Ростов.
    І на цьому стосунки скінчились,
    А якою ж була в нас любов!!!













    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (2)


  7. Борис Костиря - [ 2026.07.19 14:06 ]
    Бунт посередностей
    Бунт посередностей - це бунт юрби гнилої,
    Що розпинає завжди на горі,
    Це фарисеї в масках і елої,
    Вовки в овечих шкурах, трунарі.
    Бунт посередностей змете усе на світі,
    Що має лик, а не лише мурло.
    Так паразити на веснянім цвіті
    Повзуть настирливо, як помело.
    Бунт посередностей все робить марним, сірим.
    Не вирізниш нікого у юрбі.
    І відчувається пекельна сірка,
    Як данина спаплюженій добі.

    24 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  8. Марія Дем'янюк - [ 2026.07.17 18:54 ]
    Нічний Гейдельберг
    Місяць золотою щукою
    Упірнув в Неккар,
    Бризки розлетілись зорями —
    Дивоночі дар.

    Замок — синьоокий велетень —
    Задививсь на міст,
    Вітер награє мелодію:
    Чи Шопен? Чи Ліст?

    Статуї умить прокинулись,
    Роблять пірует,
    Казки кладе в кошики
    Трепетно поет.

    По стежині бережно
    Ходять ясносни —
    Власне відображення
    Ловлять в бурштині…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  9. В Горова Леся - [ 2026.07.17 16:52 ]
    Відмінність
    Червона макова пелюстка. Де взялася?
    Злетіла, як метелик до руки.
    Цей літній вітер - до легкого ласий,
    Таку тендітність, бавлячись, образив:
    Зірвав і кинув порухом хвиським
    В подвійний спін повітряного вальсу.

    А може піддалася на поталу
    Сама, щоб у голівці насінин
    Не затуляти від осоння шалу?
    В ту мить, коли метеликом злітала
    Губили жовтоквіті буркуни
    Пелюстя дріб, що крилами не стало.

    Якби ж їм в небо - жовтюхом ерато!
    Щоб хмарою біланчики малі
    Мені на плечі повсідались раптом,
    Чи ще куди - їм з висі вибирати.
    Та невибагливий у них і куций літ:
    Лиш власну тінь у сонце фарбувати.



    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.97)
    Коментарі: (2)


  10. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.17 16:59 ]
    Весна
    я до вас ще йду
    з собою принесу я запах літа
    я до вас ще прийду
    з прозорістю осінньою

    я до вас іду
    очі
    мої слова
    я вижила
    взимку

    2022


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Катерина Савельєва - [ 2026.07.16 00:15 ]
    Вiнок
    Лiто пасма свої розпустило,
    I босонiж по скелi пройшло.
    Рiзнотрав'ям думки закрутило
    I мене ненароком знайшло.

    Вiкна й дверi вiдкритi навколо,
    Пробiгають хвилини тепла.
    Мiсяць дивиться ввечерi кволо
    На вiнок, що собi заплела.

    Аромат наркотичної втоми -
    Засинає, як тиша вночi.
    Десь лiтають ракети i дрони,
    I пускають залiзнi мечi.

    Це наснилося? Все - не насправдi?
    Пробивається свiтло вгорi.
    Бiль i сльози на вивченiй картi,
    Боже милий, прошу, прибери.





    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  12. Борис Костиря - [ 2026.07.15 12:56 ]
    * * *
    Хай ліпше я не висплюсь і змарнілий
    Прокинуся у променях зорі.
    Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
    Всміхнеться у пробудженій порі.
    Такий напівсліпий, заціпенілий
    Відтоді, як злетіли журавлі.
    Прокинусь я розбитий, занімілий
    В пустелі серця на святій землі.

    А рятівні ідеї у колисці
    Невинно сплять у білих пелюшках.
    Спалахують ранкові блискавиці.
    Злітає в небо доленосний птах.
    Так істина розсіяна у лицях,
    Мов зерна у віддалених віках.
    У селах і у вигаслих столицях
    Прорветься правда крізь німотний страх.

    22 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  13. Борис Костиря - [ 2026.07.13 13:32 ]
    * * *
    Мороз тривожний покриває розум,
    Зігравши в лісі тужну "Лакримозу".
    Він відчуває, ніби звір, загрозу
    З минулого сумного паровоза.

    Думки укрились льодом, наче плесо,
    На втіху і розраду злого плебсу.
    На нім впаде невинна поетеса
    І закружляє в захваті Кортеса.

    Мороз не зупиняється в дорозі
    У тріснутій напруженій тривозі.
    Дай Боже розминутися на розі
    Із вершником минулого в знемозі.

    21 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  14. Борис Костиря - [ 2026.07.12 13:45 ]
    * * *
    Насувається сніг всеохопний,
    Він тотальний, могутній, німий.
    То нахабний, як збуджений гопник,
    То пестливий, сумний, осяйний.

    Насувається сніг так епічно,
    Наче думи, поеми зими.
    Насувається катастрофічно,
    Ніби пішки ішов з Колими.

    Сніг віщує великі події,
    Потрясіння, ламання основ.
    Він гіркоту додасть до надії,
    Ніби схована в злобі любов.

    Насувається сніг, як армада,
    Ніби військо потужно двигтить.
    Він рятунок несе для громади,
    Як у морі захована мить.

    16 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  15. Володимир Журавльов - [ 2026.07.12 01:47 ]
    Вчення Чан
    Ніч. Тіснá кімната —
    величезна мороком своїм.
    Лиш повний Місяць:
    чистий
    та порожній.
    Як дзеркало,
    що розпластавшись по стіні, —
    таїться відблиском у сумнів:
    наче в кімнаті
    це не я стою.
    Й на місяць дИвлюсь
    теж не я.
    То Сонце дивиться крізь мене
    у нІму тінь мою.
    В безмовні тіні…

    1989


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Борис Костиря - [ 2026.07.11 13:33 ]
    * * *
    Я не марную час у муках,
    А плавлю в зливок золотий.
    У неповторних ніжних звуках
    Рушають рятівні плоти.
    Переливаю час в новітній
    Прозорий дорогий алмаз.
    І візерунками на вікнах
    Постане вірш у певний час.
    Створю скульптуру унікальну
    Із глини часу в темноті.
    Напише велемудрий камінь
    Нову поему в повноті.
    Створю я неповторний голос
    Для світлих, радісних пісень.
    Вгамує він прадавній голос,
    Посіє правду в ясен день.

    28 грудня 2025


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  17. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.11 12:13 ]
    Таїнство
    Наше життя починається з таїнства невідомого
    і закінчується таїнством смерті

    2020


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Володимир Журавльов - [ 2026.07.11 00:07 ]
    З дорожніх нотаток мандрівного ченця
    Про щось-то мріяв Бог
    і думки
    зірками мерехтливими здавались...
    Я йшов до Нього, —
    вище, вище в гори.
    Від висоти — сп'яніння в голові…

    І ось, — втомився.
    Шукаю
    відпочинку у долині.

    …Знайшов притулок у долині, —
    кістки пронзає наскрізь вітер,
    сріблястий іній впав на плечі німбом
    заважким…
    В роздертім черепі Небес,
    Ізнову сяють зорі.
    Або зуби.
    Так, ніби в пащі у Дракона.

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Борис Костиря - [ 2026.07.10 13:28 ]
    * * *
    У снігах безконечних потоне
    Те, що ми заховали в собі.
    Так серцевий надірваний тонус
    Допоможе комусь в боротьбі.

    У снігах ми ховаємо звуки,
    Ті, що небом даровані нам,
    І важкі та нескорені муки,
    Що рятують від руху в бедлам.

    Пружні звуки спокійного снігу
    Прошепочуть слова дорогі,
    Що не чутні в свавільному бігу,
    Нескінченні, глибокі, тугі...

    Так сніги поглинають тривогу,
    Суєту і жорстокість доби
    І лаштують в далеку дорогу
    Для гармонії та боротьби.

    5 січня 2026



    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  20. Борис Костиря - [ 2026.07.08 13:18 ]
    Пробіжка на морозі
    Пробіжка на морозі - це подорож неждана,
    Стрибок у невідоме, оновлення душі.
    Вона тебе підносить у простір первозданний,
    А збоку вболівають замерзлі спориші.

    Ти не втечеш, напевно, від лютої юдолі,
    Від фатуму, що висне, немов небесний карб,
    Від тої нетривкої жорстокої сваволі,
    Що оберне на мотлох дорогоцінний скарб.

    Пробіжка на морозі - пробіжка у майбутнє,
    Та на ногах кайдани невтомно дзеленчать.
    Минуле дороге, болюче й незабутнє
    Кладе на юну стежку стурбовану печать.

    Дай Боже не спіткнутись у швидкісній гонитві.
    Шляхи ведуть до Риму, мов у стражденний рай.
    Дай Боже не запнутись у боротьбі й молитві,
    В яких поставить крапку цей неповторний край.

    20 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (6)


  21. Катерина Савельєва - [ 2026.07.08 00:23 ]
    Поспiшай
    Серед гiр, заховавшись вiд свiту,
    Зупинився збентежений час.
    Вiн собi не дозволив любити,
    Аби вогник в душi не погас.

    Сонце й мiсяць за руки взялися,
    Танцювавши на небi щодня.
    "На шляху, тiльки не помилися", -
    Гомонiли десь зорi здаля.

    Обвиває, обкручує спокiй,
    Нiжним дотиком пальцiв своїх.
    Почуття, пронеслися, крiзь роки,
    Залишившись в долонях моїх.

    Тiльки лiто навколо шепоче:
    "Поспiшай! Серце успiхiв хоче".




    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  22. Володимир Журавльов - [ 2026.07.08 00:54 ]
    Початок казки
    Дуже дивно:
    В місячному сяйві
    Сніг летить
    В прозорих небесах.

    То не сніг з небес злітає
    То дiдусь старий та сивий
    Попіл з люльки вибиває,
    Та роздмухує щосили.

    То не місяць в небі сяє,
    То своїм премудрим оком
    Дід на попіл задивився,
    Та замисливсь ненароком…

    Тихо-тихо стало скрізь:
    Він нам казку зараз розповість…

    1974


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  23. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.06 15:21 ]
    Глаголиця
    Усміхалась
    надривалась
    сумувала
    не сварила
    налітатись
    не спішила
    відлітала
    відлітала
    відлітала

    душа

    2024


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Володимир Журавльов - [ 2026.07.06 00:21 ]
    У хмарах
    В лабіринтах дрімучих вітрів заблукати…
    та маритись марно у радощах невагомих.

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  25. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.05 12:27 ]
    Плинність часу
    перекинувся ранок росою
    розсипає цвіт
    в льоті кінь
    із-за лісу протяжне
    виття…

    2026


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  26. Володимир Журавльов - [ 2026.07.05 01:04 ]
    Відлуння літа
    Понесло колесó крізь лісок, через осінь;
    загубилось у нетрях похмурих сосен.

    січень 2012


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  27. Тетяна Нєтьосіна - [ 2026.07.04 20:59 ]
    Чумацький шлях
    Ніжилась
    всю ніч
    між зірок
    що танули
    на тілі моєму
    Чумацький шлях
    манливий за собою
    здавалося
    торкався до плечей
    наганяючи
    завтрашній день
    де має було
    прокинутись мені?

    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Інна Момотюк - [ 2026.07.04 18:05 ]
    Море серця
    Хвилюють води,
    Всюди тишина,
    Та промінь сонця
    Поміж пір'я хмар
    І вістрям розтинає синеву.

    Любов — вода.
    У мене синє море.
    Здається, це безкраї почуття.
    Цей тихий голос — я сама.
    Тебе шукаю — та нема.

    Ти стукаєш?
    Чи це у серці?
    Ти бачиш?
    То веди мене.

    Та все дарма…
    Якщо ти бачиш й чуєш,
    То люблю лиш я.

    Море — міраж,
    Любов — обман,
    Та нам на згадку
    Дарувала сотні ран.

    04.07.2026


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Борис Костиря - [ 2026.07.04 13:57 ]
    Погляд
    Я не хочу дивитись в обличчя абсурду,
    У обличчя сатира із масками суті.
    Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
    Калі-юга танцює зневірену сутінь.

    Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
    Хай воно проростає крізь хащі і трави,
    Крізь морозну погоду, хуртечу і травень.
    Лиш тоді я побачу задавнену травму.

    А мінливе обличчя епохи колише
    Тихий вітер, неначе віднайдені вірші.
    Супроводжують лицарі добрі і вірні
    Ту епоху, яку обминатимуть вирви.

    10 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  30. Борис Костиря - [ 2026.07.02 13:26 ]
    Старі аркуші
    Пора міняти це постільне,
    Де потонув у глибині
    Пекельних дум, листів осінніх,
    Кошмарів, наче буруни.

    У цьому ліжку народились
    Прозріння, сумніви й жахи.
    Руно постане, ніби диво
    Від повноводної ріки.

    Оце постільне пам'ятає
    Вогонь жаги, і шал заклять,
    І вигуки аж до Китаю,
    Бажання в небі панувать.

    На аркушах старих напишеш
    Нову добу, новий роман,
    Який увійде в горду тишу,
    Мов незбагненний океан.

    9 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  31. Сергій Губерначук - [ 2026.06.29 17:47 ]
    Анжеліка
    Серпень згадаю я тільки у лютому,
    тільки у лютому оці твоєму.
    Крізь Казахстан, Киргизстан поміж юртами
    вітер мене пронесе до гарему.

    Франціє! Азія! – очі ці – Азія!
    Шкіра ця – шовк і гаряча пустеля.
    Груди – це літо, де знов, мов у сказі я
    цілюся в серце вустами Жоффрея.

    О, Анжеліко!..

    26 жовтня 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Поезії розбурханих стихій», стор. 55"


  32. Володимир Журавльов - [ 2026.06.29 01:29 ]
    Пізньої осені
    Всі вітри осінні — північні.
    Крізь хмари туманні,
    низькі та примарні,—
    десь блимає Місяць,
    невидимий нами…
    Але ж він
    бачить нас
    блідим
    зачарованим оком,—
    сльозливим та пильним.

    І стигне повітря:
    вернутись у літо
    всі спроби невдалі.
    Лиш вітром шаленим
    роздерті птахів зграї.
    Спресоване листя осіннє
    у величезні примари,
    скорботно зігнуті,
    як муки сумління, —
    уже після того,
    як сталося щось незворотнє.

    А в сутінках низьких, сіро-бузкових,—
    сутуляться думки
    осінні,
    — ліниві та тлінні.
    Як смерть,
    Що не принéсла спокóю.

    грудень 2025


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Борис Костиря - [ 2026.06.26 13:16 ]
    * * *
    Я встану рано в сутінках зелених,
    Пройду крізь гай дрімотний і черлений.

    Прийду на стадіон крізь варту лісу,
    Крізь ватру сну і незворушність міста.

    Проб'ється думка крізь застиглість часу,
    Крізь розтривожену інертну масу,

    Крізь ґрати конформізму й кон'юнктури,
    Упавши у бою на амбразури.

    Здолає думка кригу товстелезну,
    Пройшовши стопами по гострих лезах.

    Хай б'ють гілки в обличчя, як сторожа.
    Я все одно проб'юсь крізь огорожу

    На волю первозданну і велику
    Крізь шум юрби і крізь багнети крику.

    2 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  34. Юрій Гундарів - [ 2026.06.26 10:52 ]
    Вечір
    Цей вечір з кавою й дощем,
    з мовчанням на межі розпуки
    під крапель монотонні звуки
    накрив нас бережно плащем.

    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  35. Володимир Журавльов - [ 2026.06.26 01:16 ]
    Кінець осінньої спекоти
    Дощ вересневий освятив дерева
    холодним діамантовим потоком,
    намалювавши на землі сухі древляні тіні.
    Спить лист, що втратив еластичність.
    Остання бджілка дуже вперто, дуже хитро,—
    спокушує троянду, трохи мляву та тендітну.
    І промінь сонця краплей жовтою заломлен.

    2024


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  36. Катерина Савельєва - [ 2026.06.25 23:07 ]
    Спека (сонет)
    Заховалася спека в повiтрi,
    Вiдпустила давнiшнi надiї
    I, сховавши весь всесвiт пiд вiї,
    Розгорнулася в небi колiбрi.

    Сiль зневажливих дiй з себе витри.
    Присмак меду солодкого мрiї.
    Поруч подих до тебе вже вiє
    I цвiтуть рiзнi барви в палiтрi.

    Небо дивиться прямо у очi,
    Наче, щось пояснити так хоче.
    Сонце сяє згори, як смiється,

    Нiжнi променi пестить i квiти.
    Де радiють i бавляться дiти -
    Крига в друзки собi розiб'ється.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  37. Борис Костиря - [ 2026.06.25 13:25 ]
    Пам'ять
    Ці люди, що покинули домівки
    Давним-давно й поїхали туди,
    Куди ми не дістанемо путівки,
    І сніг уже позамітав сліди.
    Про них забули друзі і сусіди,
    І зблякла пам'ять в їхніх головах.
    Круки волають, мов невтомні біди.
    Сідає попіл на святих словах.
    Так пам'ять поіржавіла напевно.
    Ніщо не вічне на оцій землі.
    Лиш свище вітер дужо і недремно,
    Змітаючи минуле назавжди.
    Ці люди - релоканти за кордоном.
    Вони тікали від жахіть війни.
    І сум важкий, наповнений, бездонний
    Приліг на споконвічні буруни.

    1 січня 2026


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  38. Ігор Шоха - [ 2026.06.25 08:12 ]
    Недоспівана пісня
    Як неминучі дні ясні
    і мимолітні темні ночі,
    так моя доля уві сні
    являє світло-карі очі,
    так тінь її із висоти –
    із піднебесся за рікою
    іще вітається зі мною,
    забувши спалені мости.

    Чого на світі не буває...
    у темну ніч, у день ясний
    як марення далеке сяє
    за міражами ангел мій.

    Доволі миті однієї
    і полетить душа моя
    посповідатися із нею
    за таємниці житія,
    за неприкаяне минуле,
    коли єдиною була,
    та бригантиною по мулу
    на інший берег поплила.

    Напевне так і має бути –
    у ніч ясну, у чорний день
    ще чується мотив забутий
    із недоспіваних пісень.

    06.2026


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  39. Володимир Журавльов - [ 2026.06.25 00:54 ]
    Це написав Григорій Сковорода:
    Часову, на великої вежі,—
    крути машиніст, карусель,
    та вправляйся в рахунках.
    Я тобі відповім,
    що не дуже промовистий,
    та й немає запасів у схронах моїх.
    Що живу на Землі
    біля кам'яних стін,
    і роками не бачу вогню.
    Та якщо він палає,
    то з'являється тінь —
    подивись, як танцює вона.

    2023


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  40. Борис Костиря - [ 2026.06.23 12:11 ]
    * * *
    Протоптую стежину у снігах,
    Єдину, неповторну і глибоку.
    Іду снігами, нібито у снах,
    Гамуючи ненависть і тривогу.

    Протоптую стежину у полях
    Прологом у небачене майбутнє,
    Яка укаже подорожнім шлях,
    Єдиний і по праву незабутній.

    Протоптую стежину у серцях,
    Болючу, навіжену, первозданну.
    Допоки пломінь духу не зачах,
    Народжується неповторна панна.

    Протоптую стежину у морях.
    Іду водою в далі невідомі.
    Пізнаю душу у чужих краях,
    Де грають тіні світлі і зникомі.

    31 грудня 2025


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  41. Мірлан Байимбєков - [ 2026.06.22 17:42 ]
    Якби...
    Якби я вмів малювати —
    Я б Тебе малював.
    Якби я вмів співати —
    Я б для Тебе співав.
    Та найкраще Тебе змалювали
    Твої рідні, чудові батьки.
    Вони, мабуть, для тебе співали,
    Що тепер співаєш і Ти.
    Настусю, Ти — моя муза.
    Для Тебе я це пишу.
    Кохання пече, як медуза,
    Та кохати я не лишу.
    Може якось з Тобою та Владом
    Ми поїдемо на Ісик Куль…
    А може з маленьким чадом
    Подалі від пострілів й куль.
    Омиємо руки і ноги
    У надзвичайно чистій воді,
    Відпочинемо там ми з дороги,
    Наробимо фото тоді.
    Пробач мене за ці мрії,
    Так мріяти я права не мав,
    Та без примари надії
    Я б давно вже пропав…
    19.11.2024.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Мірлан Байимбєков - [ 2026.06.22 16:16 ]
    Останній
    Останній бій, останній подих
    Останній крок без твоєї вроди.
    Останній постріл, останній вибух
    Моє кохання з грудей вирве.
    Туга зжирає аж надто сильно,
    Я вже не можу і я невільний.
    Я вже полоні аж надто довго,
    І я тікав від року злого.
    Мене впіймали ті пси Кохання,
    І рвали так, наче востаннє.
    Я вже не можу, мені так гірко.
    Скуштую трохи пекла сірки.
    Не знаю я чи повернуся,
    Пробач за все, моя Настуся.
    Пробач мене, що забрав час,
    Пробач за мрії, які єднали нас
    В моєму серці. Та навіки
    Колись закриються мої повіки,
    Й перед тим Тебе згадаю,
    Бо надто сильно Тебе кохаю.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Мірлан Байимбєков - [ 2026.06.22 16:02 ]
    Твоя пісня на устах
    Твоя пісня на устах,
    Твоя музика в вухах —
    Хочу я в бій.
    Туди, де щільне повітря,
    Й смерть різноманітна
    Й ніхто не скаже “Стій!”.
    Було важко мовчати,
    Тепер важко чекати
    Малоймовірних змін.
    Твої на мене образи,
    Невіри ті фрази
    Гірше мінометних мін.
    Ти для мене Богиня,
    Ти для мене Святиня,
    Яку б лиш берегти.
    Торкатися хочу,
    Обіймати щоночі,
    Бо життя моє — Ти.
    Жадана Настуся,
    До Тебе я рвуся,
    Я Твій херувім…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Борис Костиря - [ 2026.06.21 20:47 ]
    Прозорий ліс
    Прозорий ліс у сутіні прозорій.
    Прозорий смуток дивиться в імлу.
    Прозорий спокій п'є північні зорі.
    Прозорий час читає ковилу.

    Прозорий простір причаївся вчасно
    У згусток нерозтрачених хвилин,
    Плекає мрію дивну і незгасну
    В оточенні хоралів горобин.

    Прозоре чудо станеться сьогодні,
    Розкривши смисл утрачених часів,
    Піднявши слово зі старої бодні
    Відродженням забутої краси.

    Прозорий ліс оголить неповторність,
    Прозорий сенс утрачених понять,
    Долаючи набридлу монотонність
    На вістрі непромовлених заклять.

    26 грудня 2025


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  45. Борис Костиря - [ 2026.06.21 12:03 ]
    * * *
    Час тече, наче плинна вода
    У сипучий і ніжний пісок.
    Час крадеться, неначе біда
    У сплетінні геройств і пасток.

    Не повернеться трепетний час,
    Час кохання, дивацтв, розставань,
    Що розкажуть важливе про нас,
    Час притлумлених тихих благань.

    Час, коли ти пізнав назавжди
    Мить прозріння, стривожену мить.
    Час, який замітає сліди.
    І минуле в майбутнім щемить.

    Так утрачений, згаяний час
    Пролетить, ніби сиві сніги.
    Крізь туман каяття і образ
    Ти ідеш на святі береги.

    26 грудня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (1)


  46. Борис Костиря - [ 2026.06.19 12:54 ]
    Кінець ярмарку
    Закінчився ярмарок. Блазні спочили,
    Стоять у чеканні старезних карет.
    Вони спромоглися на гордий учинок
    І вже декламують прадавній сонет.
    Лютують кати у сваволі безчинства.
    Замовк неприкаяний ніжний кларнет.

    Закінчився ярмарок. Стухлі ідеї
    Вантажать у брички, наповнені вщерть.
    Готується ґрунт для нової Вандеї,
    Як тільки надійде потрібний момент.
    І вирушать коні в країну Медеї,
    Обклавши невільників плетивом рент.

    В театрі абсурду, в німім балагані
    Впізнаєш героїв, забутих давно.
    Солдати ідуть мовчазні, невблаганні.
    Міські божевільні п'ють свіже вино.
    Каліки схиляються в тихім благанні.
    В німому воланні пилиться руно.

    25 грудня 2025


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (6)


  47. Борис Костиря - [ 2026.06.17 12:10 ]
    Поспіх
    Мені часу, напевно, ніколи не стане.
    Я постійно біжу і не знаю куди.
    У далеких полях чи лісах Індостану
    Я шукаю розгойдані смисли годин.

    Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
    Я шукаю у джунглях безумного дня.
    А впіймаю у руки часи катування,
    Замість дерева - залишки сизого пня.

    У майбутнім шукаю минуле, а завтра
    Я знайду заяложені, втрачені дні.
    На прийдешнє архаїка скоює замах.
    Сивим полем проскачуть години чудні.

    25 грудня 2025


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)


  48. Володимир Журавльов - [ 2026.06.17 00:27 ]
    Початок останньої весни
    Бруньки та квіти за вікном
    лишаться навіть після того,
    як хтось у далечінь піде…

    2023


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  49. Борис Костиря - [ 2026.06.16 11:29 ]
    * * *
    Нарешті я нормально висплюсь
    За сотні років на землі.
    Проступить правда, наче листя.
    Прийдуть далекі кораблі.
    Примірю я слова на виріст,
    Долаючи нові щаблі.

    Нарешті правда переможе,
    Нехай скалічена, вузька.
    Моряк у трепетній знемозі
    Приліг. Натруджена рука
    Чоло укрила у тривозі.
    Він - ключ небесного замка.

    А юнга мчиться понад морем
    Такий ще свіжий, молодий.
    Він не пізнав пекуче горе,
    Яке вкриває, наче дим.
    Та правда кривду переможе
    Оралом певним і твердим.

    Я в сні пізнаю всі глибини,
    Які чаїлися у днях,
    Немов заховані рибини
    Або птахи в сумних полях.
    Покаже доленосний шлях
    Потужний сон земної днини.

    25 грудня 2025


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (5)


  50. Борис Костиря - [ 2026.06.14 17:35 ]
    Сонце
    Так сонце смажить невідступно
    У гладіаторських боях,
    Жорстоко, хижо і підступно
    В далеких вигаслих краях.

    Так прямо воїну у вічі
    Воно палає, ніби меч.
    І стяг далекого сторіччя
    Палає полум'ям предтеч.

    Окреслить сонце невмолимо
    Поеми моря і землі,
    Заковані в надійні рими,
    Немовби голоси ріллі.

    Диктує сонце переможно
    Романи й епоси нові,
    Які звучать в устах неложних
    Прорцтвом висохлих морів.

    24 грудня 2025


    Рейтинги: Народний 6 (5.93) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   ...   125