ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Юхим Семеняко
2026.04.01 11:32
  Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст

Артур Сіренко
2026.03.31 21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

хома дідим
2026.03.31 16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи

Володимир Бойко
2026.03.31 16:02
Багато хто із мешканців Європи її, стареньку, не люблять. І, мабуть, не варто дивуватися новочасним мігрантам, які відчувають пекучу тугу за звичним середовищем і час від часу пориваються запровадити рідні мусульманські, індуїстські чи інші традиції за м

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Юрій Гундарів
2026.03.31 11:24
Моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова родом із Північного Кавказу - з лермонтовського Пятигорська. З дитинства маючи гарний голос (у своєму розквіті він нагадував тембр Монсеррат Кабальє), вона співала завжди і всюди - у школі, на конкурсах, у госпіталях

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Володимир Бойко
2026.03.31 01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку. Носієві традиційних цінностей знесло дах. Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо. Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою. Найлегше у підвищенні тис

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Юхим Семеняко
2026.03.30 11:52
  Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

Юрій Гундарів
2026.03.29 12:58
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –

Артур Курдіновський
2026.03.29 02:44
Тривога в серці. Морок. П'ята ранку.
В домівках - темні вікна, душі сонні.
Лягла на білосніжне підвіконня
Симфонія кривавого світанку.
Було замало власного вікна -
Хотілось охопити ціле місто...
Крик вирвався з грудей: "Війна! Війна!"

Володимир Бойко
2026.03.28 23:30
Якщо довкола тебе крутяться пройдисвіти, це ще не означає, що навколо тебе обертається Земля. Кожен інший лікар повинен поставити інший діагноз. Думка поперек звички, мов кістка поперек горла. Що зверху сплило, те хвиля і виносить. Інвалідам п

Тетяна Бондар
2026.03.28 18:53
коли весна як осінь
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я

Іван Потьомкін
2026.03.28 17:58
Ти ще єси і хліб їси насущний,
Та, мов павутина, висить життя майбутнє,
А хочеться ж на світі цім іще пожить, хоч сили тануть,
Тож молиш Господа, щоб день оцей не був останнім,
Бо ж стільки ще не звідано довкола див:
Не уторопав, про що ворк
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Катерина Савельєва - [ 2018.04.08 21:17 ]
    Білий сніг
    Амури крилами тріпочуть.
    Весна! Розтанув білий сніг.
    І щось вони від мене хочуть,
    І медом липнуть біля ніг.

    Коти під вікнами співають,
    Пташки клюють буденний пил.
    Я серед ночі відшукаю -
    Тебе, хоч і немає сил.

    Сповзають почуття по тілу
    Та не втече рука в руці.
    Тебе собою оповила
    І бачу щастя на лиці.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.32)
    Коментарі: (2)


  2. Ірина Вовк - [ 2018.04.07 10:06 ]
    "Привеликодні Страсті"
    Буяє весна, та не зовсім…
    Чи то павутинки в волоссі?
    Устино, дитино,ти хвора –
    і нині, і вчора й завчора…
    Чи то не хвороба, а втома –
    нависла пітьма невагома –
    нависла, як хмара навпроти,
    як пара – без духу і плоти,
    нависла зумисне…Нависла!
    Чи зломана вісь коромисла,
    чи відра не так уже повні,
    чи мить до зловіщої повені?

    Нехай уже швидше розродиться!
    Нехай проминає негода ця!
    Нехай вже громниці натішаться,
    Безумно ударять – і втишаться…

    Бо годі вже темряви… годі! –
    при святі, при світлій господі,
    де свічка палає – громавиця
    (з пітьмою у піжмурки бавиться),
    де ясні очиці у дівочки,
    де Устя виводить гаївочки,
    де віра є в сили приплодні,
    що страсті дають великодні!

    Де коник гривастий у брами б»є…
    Хто вірує – тому і Бог дає!


    2009 рік, зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Сушко - [ 2018.04.05 07:56 ]
    Мама
    Не знаю - на добро, а, може й ні
    (шляхи Господні неісповідимі) -
    Навідалась матуся уві сні,
    Уперше, як заснула в домовині.

    Чи постарів - уже ж не двадцять літ,
    А мо', душа не знала супокою...
    Кричав їй "Здрастуй, мамочко! Привіт!
    Прошу, торкнись мене хоча б рукою!

    Один як перст. Живу, немов монах,
    Життя зміліло повноводне русло".
    Вона ж мовчазно плакала, сумна,
    Ереба темінь під ногами гусла.

    Прокинувся, гаряча голова
    Рука стискає мамину хустину.
    На склі росою писано слова:
    "Ще поживи. Люблю тебе, дитино".

    04.04.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  4. Тамара Швець - [ 2018.04.04 10:05 ]
    Я скажу тобі відверто...
    Я скажу тобі відверто,
    І, я знаю, досить твердо,
    На все, Божа благодать,
    Не повинні забувать...
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Тамара Швець - [ 2018.04.04 10:50 ]
    Ты слово вымолвил...
    Ты слово вымолвил, – и вот,
    В природе, тоже поворот,
    Его, услышал человек,
    И, определил он слову век,
    Возможно, сразу же забыл,
    А может, в память «отложил»,
    От того, что ты произнесёшь,
    В душе, подобное произойдёт,
    Добро и зло, ведь ходят рядом,
    Наполнены своим зарядом,
    Хорошее слово, подобно зерну,
    В человеке прорастёт,
    Его, на подвиг позовёт,
    Вывод, здесь, довольно прост,
    Есть только лишь один вопрос,
    Что принесут слова тебе,
    Позор иль славу в твоей судьбе…
    2009



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  6. Олександр Сушко - [ 2018.04.03 07:52 ]
    Ідіть!
    Буяють вишні білопінні,
    Пелюстя всіює дорогу.
    Любов лежить у домовині -
    Про це відомо тільки Богу.

    У кожного своя родина,
    Й діток покинути несила.
    А я любив тебе єдину,
    А ти мене лише любила.

    Вже яму викопано в глині,
    Плачі цвинтарні в апогеї.
    А я стою важкою тінню
    За спинами рідні твоєї.

    Не бачу світу за сльозами,
    Руками обхопивши сосну.
    В ногах стоїть цеберце сальвій
    І пару кущиків морозу.

    Моє життя померло в квітні,
    Про це у книгах не напишуть.
    Ідіть уже, чужинці рідні -
    Залиште нас удвох скоріше.

    02.04.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (4)


  7. Юлія Новікова Сидоренко - [ 2018.04.01 15:58 ]
    У надії немає логіки...
    У надії немає логіки,
    Не зважає вона на факти,
    Не вкладає ні з ким контракти,
    Відмічаючи плюси й недоліки.

    У надії немає зору
    І зі слухом якісь проблеми,
    Та й усі організму системи
    Проявляють сторону хвору.

    У надії коротка пам'ять,
    Зате впертості не займати
    Навіть в час імовірної страти
    Її совісті муки не палять.

    У надії немає страху
    І не відає про тривогу,
    Не підтримає діалогу
    Де підняте питання краху.

    Так, в надії відсутня логіка,
    Окуляри на носі рожеві,
    Від реальності лати сталеві
    І чужа їй життя педагогіка.

    Та без неї усі божеволіють,
    Бо вона ж, наче спокою острів,
    На якому питання гострі
    Не дають загубити голову.

    Без надї замерзнуть груди
    Від холодного правди подиху
    Хай вона ілюзійна й продана
    Егоїзму, та з нею люди

    Відчувають себе спокійнішими,
    Не дають собі впасти низько
    Рівновагу утримать, де слизько,
    І хвилину побуть щасливішими.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Ігор Шоха - [ 2018.04.01 15:23 ]
    Побутовий роман-с
    Я з тобою, ти зі мною
    тай виходить, що рідня.
    Я сумую за тобою.
    Ти усміхнена щодня.

    Я ще нібито нівроку.
    Ти не плачеш на ходу
    і не будеш одинока,
    поки я один піду.

    Тільки я ще явно буду,
    де сіяє навкруги
    і очікують усюди
    і брати, і вороги.

    Бо повинен ще побути,
    там де очі віч-на-віч
    і таке сіяння пліч,
    що до ранку не заснути,
    поки душі до спокути
    обіймає тиха ніч.

    03.2018


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (7)


  9. Петро Дем'янчук - [ 2018.04.01 11:25 ]
    Магія
    Краса весна - любові квітка
    Її вуста - її нуга
    До сонця розпускає вітка
    Перлин - взаємне почуття

    Простором лине муза вдячна
    Народжена - плетінням чар
    Вінчає ніжність благодатна
    Таємний , доленосний дар

    На трави ляже - туман дикий
    Водою хвиля заіскрить
    По небу - ангел білокрилий
    Кохання жар благословить

    У цьому диві - ми щасливі
    Гарячі полум'я серця
    Бо тільки раз - ми є вразливі
    Тут ми згораєм за життя...


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  10. Тамара Швець - [ 2018.03.30 17:21 ]
    Не лише, про славу мрій...
    Не лише, про славу мрій,
    Своє здоров’я пожалій,
    За молоду, не бережем, що маєм,
    Не розуміємо, що скарб тримаєм,
    Який, розмінювать не треба,
    Бо буде в тім, завжди потреба…
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Тамара Швець - [ 2018.03.30 17:49 ]
    Работа, дом и суета...
    Работа, дом и суета
    Гармония, уже не та,
    Проблемы хочется решить,
    Достойно жизнь свою прожить,
    И рано утром просыпаться,
    Восходом солнца восхищаться,
    Любить, дружить и наслаждаться,
    Стремиться к цели – не бояться,
    Мечтать, хотеть и строить планы,
    Не допустимы здесь обманы,
    Мечты, сбываются не все,
    Лишь закалённые в труде...

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Тамара Швець - [ 2018.03.29 07:48 ]
    Подул весенний ветерок...
    Подул весенний ветерок,
    С сосулек, капли потекли,
    В снегу, протаял островок,
    Зимы часы, уж сочтены,
    Природа, в ожиданьи спала,
    Весны уже пора настала…
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Тамара Швець - [ 2018.03.28 08:57 ]
    ЧЕРИ ПРЫГАЕТ, ИГРАЕТ...
    ЧЕРИ ПРЫГАЕТ, ИГРАЕТ
    ОВЧАРКУ, КАЖДЫЙ В НЕЙ УЗНАЕТ
    СО ЩЕНКА, У НАС ЖИВЕТ
    МЧИТСЯ, ЕСЛИ КТО ЗОВЕТ
    ОКРАСКИ ЧЕРНОЙ, ГЛАДКОЙ ШЕРСТИ
    ГЛАЗА ЕЕ, КАК УГОЛЬКИ
    ВСЕГДА ТАК ПРЕДАНА, ПЫТЛИВА
    И ОЧЕНЬ ЛАСКОВА, ИГРИВА
    НЕ ЛЮБИТ В ЗАПЕРТИ СИДЕТЬ
    НА КОШЕК И СОБАК СМОТРЕТЬ
    ИНОГДА, ВОЗМУЩАЕТСЯ
    СВОБОДУ ПОЛУЧИТЬ СТАРАЕТСЯ
    А ВОТ КОГДА ВО ДВОРЕ ХОДИТ
    МОЛЧИТ, И ЛИШЬ ГЛАЗАМИ ВОДИТ
    БЫВАЕТ, СМОТРИТ В ДАЛЬ НА ЛЕС
    ЗА ПТИЦАМИ, АЖ ДО НЕБЕС
    А НАШИ КОТИКИ, ИНОГДА ЕЕ БОЯТСЯ,
    ПРИХОДИТСЯ ИМ,
    НА ОРЕХ ВЗБИРАТЬСЯ
    ОТТУДА,СЛЕСТЬ НЕ МОГУТ САМИ
    НЕСМОТРЯ,НА ТО, ЧТО С КОГОТКАМИ
    КАК ТОЛЬКО МЫ ВО ДВОР ВЫХОДИМ
    ВСЕГДА , СОБАКА РЯДОМ ХОДИТ,
    ПЫТАЕТСЯ ЛИЦО ЛИЗАТЬ
    И КАК БЫ ХОЧЕТ, ЧТО СКАЗАТЬ…
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Тамара Швець - [ 2018.03.28 08:02 ]
    Від природи ми такі...
    Від природи ми такі,
    Дуже різні, клопіткі
    У кожного, характер свій
    І цілий вирій різних мрій
    Що, достатньо одному,
    Лише крупинка іншому,
    Маєш ти того дістати,
    На що, характер будеш мати…

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Лана Світ - [ 2018.03.23 21:07 ]
    Мала`
    Кригу ламають квіти, до ранку - літо.
    Вдати так важко, що не любиш джазу -
    Треба. То кинь холодне зимове "ні" ти, 
    Попри ці стигми, стигми на рівні тазу, 



    Попри ці низькі ноти на рівні танцю, 
    Що йдуть хребтом по сходах у темну вирву.
    Скільки до тебе вірило устам цим?
    Й чуло підшкірне: Вір йому, дівчинко, вір, ну!?..



    Поряд. На рівні слуху - шум хвиль і чайки, 
    Сонце цілує тепло вершину зору, 
    Чуєш, мала, вилазь із чужої майки, 
    Хоч вона рівно втричі тобі у пору.



    Чуєш, мала, не ламай чужої криги, 
    Квіти для криги вироком і прокляттям.
    Джинси твої ховають художні стигми, -
    Він - твоя смерть без фізичного розп`яття.



    І небайдужість стирає «нe» очі в туші.
    Вдати так важко, зберись, і лиши кімнату.
    Будуть, мала, на стегнах ці руки дужі, 
    Довго ще будуть, бо... йому весна ти.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  16. Олександр Олехо - [ 2018.03.23 10:14 ]
    І лунко падає весна
    І лунко падає весна
    осяйним днем на біле поле,
    сніги пронизує до дна
    і вже за тиждень поле голе.
    І вже парує плоть землі,
    в повітрі запахи рожеві.
    Гніздо лаштують у дуплі
    шпаки крикливі… березневі.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  17. Ірина Вовк - [ 2018.03.23 10:43 ]
    "Епітафія"
    Прилинь до мене, радосте моя…
    Літа між нами плинуть течією,
    А серцю тужно дотиком єлею,
    Коли на мить приходиш ти здаля.

    Минають дні, байдужні до біди…
    Твої сліди – прочинене віконце…
    Коли зайде і в нас вечірнє сонце,
    ти хоч листочком пізнім упади…

    Коли промінчик щастя догорить
    І розітне крило прощальне тишу –
    Тебе на грудях ласкою вколишу:
    Моя лебідко, що тобі болить…

    А мить щемить – летить і квилить час –
    І ронить наша пам'ять сльози-перли
    На пестощі… на те, що ми не вмерли,
    Коли між нас уже немає нас.

    «Мене нема», – голівоньку схиля,
    І гаснуть чари млою безнадії…
    …В мені воскресни знадою лелії –
    Прилинь до мене, радосте моя…

    (Зі збірки "Самоцвіти сокровення" - Львів:Логос, 1997)


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1)


  18. Петро Дем'янчук - [ 2018.03.22 00:54 ]
    Проміння
    Приємна , сонячна нуга
    У всій красі весна співає
    Прокинься стомлена душа
    Тобі - яскравий промінь грає

    Відкиньте негаразди всі
    Покірного - чекання днини
    Обіймами зігрійтесь ті
    Хто розуміє - силу віри...

    Один для одного в мотив
    Цвітіть - взаємним розумінням
    Де люблячи сльозу зронив
    Повернеться - палким коханням

    До щастя - щастя пригорни
    До вірного - світи зорею
    Для осуду - плетіть вінки
    То добриво - для урожаю...


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Тата Рівна - [ 2018.03.20 14:57 ]
    Із циклу
    зустрінеш привида - й на тому все!
    потонеш у ліриці в сентиментах ніби в багні
    бо термін давності як у вині
    бо осад горло твоє знесе
    таке бісівське есе –
    що було що мало бути або не мало
    цього достатньо аби сп’яніти цього не мало
    що має статись – те все відоме
    хоч не оракули але ж досвід
    пече та смикає мов судома
    тяжкою ношею досліди ці над власною ци

    дурдом всередині психлікарні
    нарада блазнів в стінах дурдому –
    у в’язнів врешті не має дому
    тому їм нікуди розвертати сни

    безкарні спогади опіатами
    лягають сніжно сизо на звивини
    ні
    він не муж мені
    ні
    він не брат мені
    і він не друг мені
    а він ніхто мені
    це так –
    душевний белль біль дзвони прострочених забобонів
    симфонічний оркестр на руїнах життєвих потуг
    і до сьомого поту рясного холодного поту
    я його вирізнятиму в натовпі полпотів
    серед мракобісів й пожирачів собак –
    свого привида із далекої гавані
    червоних стін та високих стель
    і клюватиме ворон мою печінку
    приковану жалуваними ланцюжками
    до скель
    ця синіх відблисків окулярних
    О! Cool...
    лярвам моїх спогадів –
    моху у пельки!
    пекла їм та каленого металу!

    тільки свічка дітьми запалена
    привида прожене
    але діти не знають - той привид забрав мене
    зібгав мене ніби я знову Белль

    у дурдомі немає стель там немає скель
    тільки постіль холодна й стеки слугують зброєю
    заливаючи очі тим самим сьомим потом –
    по тілу пливе акварель маск-мейк-апу чи
    карамель присягнень-до-скону й
    солодкий дощик кохання –
    на простирадлах –
    пожираючи білий простір
    забираючи рештки чистого кольору

    я колись не дала собі волі
    не розпустила духів
    і довіку тепер на колінах щоденної жалоби
    скнітиму молитимусь глухо
    у холодному холі Замку Страховиська
    всередині себе
    у власній сирій холодній сірій
    таємній
    церковно-приходській-школі


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  20. Тата Рівна - [ 2018.03.19 23:43 ]
    Короткий віршик про вісімнадцяте березня дві тисячі вісімнадцятого
    Євлампій на ковзанах у моцних штанах з начосом їхав на базар по свіжі огірочки
    Клара забила на кларнет, корали та Карла і, бляха-муха, шукала теплі носочки

    Пункти обігріву ем-ен-ес показали прогрес на кривій квартального звіту про зроблене
    Люди пост-восьмого березня стали знову трошечки сильно схожими на січневих гоблінів

    Охрінівші коти, завіяні у асані тигра, розгублено змінили вуличну фізкультуру на хатню йогу
    Снігу — в коліна, дме хуртовина третю добу, ялинки підморгують, бляха. Кінчається березень.
    Весна ж, їй богу)

    18.03.2018
    Рівне


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  21. Марія Дем'янюк - [ 2018.03.17 15:30 ]
    Крилате
    Торкнись мене своїм крилом -
    Полетимо за горизонт,
    Полину в сяйво і тепло:
    Життя без пристрасних турбот.

    Відчую ніжнодотик твій.
    І світло від усіх зірок
    Торкнеться миттю моїх вій,
    І щезне плетиводумок.

    Укрий мене своїм крилом.
    Не закликаю...Я молю!
    І пронеслося над чолом
    Небесностишене: Люблю...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  22. Лана Світ - [ 2018.03.15 22:38 ]
    Ще на годину осінь
    Ще на годину осінь. Марить півсонне місто.
    Форт на колінах нині, вже не на повен зріст.
    Тихо, і чути, форма: не піддається змісту, 
    А чатовий підіймає вічно рипучий міст.
    Місяць чіпляє краєм тінь на могутній брамі, 
    Світлі косички Беати, блима ліхтар в руці.
    Дитячоока жінка, зрощена у Бедламі, 
    Перебирає минуле, як мідяки старці.
    Богом забута лялька, древніх тканин сувої, 
    Книги, від часу змарнілі, ліра, забуті пісні.
    Риси її досконалі як на часи суворі, 
    І напівстертий образ юності на стіні
    Свідчить про те, что вічність не обирає прояв.
    Фрески, поезії, ноти - суть у руках митця.
    І оживають турніри, лицарі, дами, зброя
    На полотні і в книгах. Вічність їм до лиця.
    Тут, у бенкетній залі, тіні тієї днини, 
    Юний бешкетник-лицар, гострий, як сталь меча, 
    І світлокоса жінка, та, що з очима дитини, 
    Не віднімає руку з лицарського плеча.
    Котиться в обрій місяць, наче із ешафоту
    Котиться в сніжну постіль лицарська голова.
    Осінь здається грудню... Навіть могутність Форту
    Час пригинає долу, як не шикуй слова.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  23. Тата Рівна - [ 2018.03.15 18:02 ]
    ***
    Я втомилася жити - бруківкою тяжко брести
    Я трамвайний ліхтарик. Я сутінки під мостами
    Я - уже довгожитель, так довго існую між вами
    Так невпинно сную і незграбно руйную мости

    Я втомилася. Бути тілесною важко й журливо
    Я не хочу сіріти та морщитись за течією
    Я ніколи ні дня, ні хвилини не чулась чиєюсь
    Кров у скронях пульсує — так осипаються сливи

    У нагрітім розкаленім сонцем серпневім саду
    Де босоніж, бувало, блукали роки мої ранні,
    Де дитячі надії, слова і дитячі кохання
    Павутинням легким осідали в долоні. Я йду

    Я лишаю цей всесвіт, слонів, черепах, бога Ра
    Котопесика свого, книжки і, найперше, людей
    Мої сосни — високі, айфон мій не визначить де я
    Мої хащі занадто густі. Бога ради — пора

    Всім писати листи й натискати останній ентер
    Підчищати архіви, розпаролювати секрети
    Глухота - загуста. Це нестримно. Боже, ну де ти?
    Ти чому не говориш зі мною, мій любий менторе?

    Мій філософе, цензоре внутрішній піднебесний?
    Я втомилася розмовляти сама із собою
    Я не хочу спинитись трухлявою та старою
    Я не маю ілюзій. Я знаю, що не воскресну

    Попіл буде багном. Ляже кожен, хто йшов по землі
    Кров ніколи! Ніколи! Ніколи не стане вином
    Кроки міряють часом, глибина виміряється дном,
    Висота визнається крильми, наші душі малі
    Вже завіяні вітром та засипані вічним піском...










    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (2)


  24. Тамара Швець - [ 2018.03.15 15:28 ]
    Своїм думкам...
    Своїм думкам, не дам я ради
    Вони плетуться в голові
    І не потрібні їм поради
    Не сплять вони, навіть у сні
    Я маю кожну пам'ятати
    Для того, щоби запитати
    На що, потрібні ви мені
    Мій розум, може не бажати
    Проте вони усі мої…

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Тамара Швець - [ 2018.03.15 15:43 ]
    Чи впевнений ...
    Чи впевнений у тому ти
    Що знайшов місце у житті
    Якщо є сумніви, вагання
    Якісь надії, сподівання
    То слід подумати про те
    Що є добре,корисне,важливе
    Приглянутись до себе пильно
    І вирішить, достатньо вільно
    Що можеш, хочеш і умієш
    Що майже серцем розумієш
    Ти маєш чітко обирати
    Свій шлях, щоб завжди
    Добро,повагу,успіх мати...
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Тамара Швець - [ 2018.03.13 10:46 ]
    Слова, як зерна...
    Слова, як зерна, силу мають
    Завжди, про щось повідомляють
    Є добре слово і лихе
    Слід пам’ятать завжди про це…
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Тамара Швець - [ 2018.03.12 08:26 ]
    У вирії літають мрії...
    У вирії літають мрії
    І сподівання, і надії
    Яку з них можна захопити
    Душею щедрою овити
    Єнергією підпитати
    Живильну силу їй віддати
    І ось, вони уже у тебе
    А чи є у них потреба
    Не все, що маєш знадобиться
    Ві сні, усе може присниться...
    2009





    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Тамара Швець - [ 2018.03.12 08:30 ]
    Скільки скарбу маєш ти ...
    Скільки скарбу маєш ти
    Зможеш ти відповісти
    Чи рахуєш ти усе
    Що, цінніше над усе
    Все, що око зачарує
    Скарб не кожен цей рахує
    Все, що ласкою зігріє
    Майже кожен про це мріє
    Ти цінуй найвище те
    Найдоступніше й просте...
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Тата Рівна - [ 2018.03.10 22:13 ]
    Колисанка для коханої
    Спи, моя дівчинко, спи, мій горобчику, бай…
    Я не стривожу твій сон, твої мрії сентиментальні
    Я тебе вкрию котом і покладу у вітальні –
    Спати довіку, щоб серце лишити живим.
    Спи, моя дівчинко,
    Просто відпочивай, баю-бай.

    Сніг розтавати почав, сонце голить обличчя міст,
    Бані соборів сяють закоханими очима
    Я пишу тобі сон цей, дівчинко, як довгий лист
    Послання у пітьмі, наосліп. Мої причини
    Всі складні, незначні і до всього – я оптиміст,
    Що доведений вже до краю. Цих ран і рань
    Більше як гайвороння…та випустим зайві деталі
    Всі причини мої – не вартують твоїх питань
    Не дивуйся, маленька, я просто не хочу далі
    Більше подвигів, гідр та агієвих стайнь,
    Світ нехай постоїть. –
    Зупиниться, відпочине.
    Тільки мить
    Поки я допалю цю цигарку, додумаю. – Мить!
    Ту, що спинить тебе, що поглине тебе і розчинить
    У мені
    Вдушить мною, моєю густою журбою.

    Ти ж зануришся і почуєш відразу – щемить
    Дуже голосно, голко болить у душі тобою
    То-бо-ю…
    Го-рить!
    А між тим, в завіконні інша пора бринить,
    Нерест транспорту, миготіння осіб-та-персон –
    Какофонія світу у найгострішім підкаті

    Ходять чорні ворони бруківкою без перепон
    Хто їм цар? Хто їм бог? Хто їх спинить
    Ці орди закляті?
    Увійди, моє серце, по вінця у сон
    Обійди, моє серце, купальські багаття –
    Не стрибай – то язичницькі драми, а ми – лихварі
    Ми міцні урбаністи, ми хіпстери, ми – ідіоти
    Що не вірять у бога, не вірять у чорта, вигадують ботів
    Вживлюють їм інстаграм ніби додаткові життя у грі

    Ботічеллі умер би, оплачуючи такій ботокс
    Незрівнянній трансгендерній донні, своїй Ма…
    Із сторіччя два-два-один, де вічна зима
    Саме так, кохана, все – саме так, все зима
    І зима, і зима…холоди уже геть дістали
    Сніг ось-ось лише відступати почав,
    Наш з тобою Всесвіт лише ось-ось зтеплів
    Тільки перші промінчики, блискавки і – кристали
    Твоїх сліз на моїх долонях. Та я не зумів
    Зупинити весь холод, що дме з низини, із чрева
    Що з холодного Кая скоро зовсім ізробить труп
    Всі закохані вірять спочатку у па-де-де, пристрасть рук-і-губ
    Парні спроби створити нові початки, зустріти нові світанки
    Та раптом приходить такий ранок, що в одну хвилину
    Дозволяє прозріти на третій чинник веселого – о-ппа! –
    Па-де-труа!
    І зрозуміти, що там, у тій кімнаті, у тих обіймах, у тих личинах –
    В очах тих голодних пантер чи гарячих левів,
    Чи пухнастих котиків чи сріблястих рибок
    Крім, власне, них самих, завжди є Снігова Королева
    Завжди відсоткова ставка брехні, безперечно, красива
    Ніби фейковий Рібок - китайське економічне диво.
    Спи ж, кохана, від ночі до ранку, від ранку – до ночі.
    Спи ж, кохана. Ти мусиш одвічно спати. Я так хочу
    Щоб сон твій не перервався ниткою Аріадни.
    Не зім’явся ляком або якимсь привидом із реаліті-шоу
    Якому позаздрив би сам Бернард Шоу
    Й котре отам, за стінами твоїми – щодня.
    Спи, моя дівчинко, у тебе є броня – мої долоні
    Які затулятимуть вічно оченята твої сонні….
    Я тебе вкрию котом і покладу у вітальні –
    Спати довіку, щоб серце лишити живим.
    Спи, моя рідна, усі твої клопоти – дим
    Я пишу тобі сон цей, кохана, як довгий лист
    Так. Занадто заплутаний лист, одначе
    Я казав тобі вже, маленька, я – оптиміст
    Але ще реаліст і буденність мерзлу собачу
    Я не хочу впускати у наші щасливі дні –
    Я тебе залишаю навіки у сні.
    Закривай оченята, горобчику, закривай.
    Хлопчик твій тобі вічно співатиме, твій Кай.
    Баю-бай
    Бай…

    10.03.2018. Рівне.



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  30. Світлана Ковальчук - [ 2018.03.10 16:50 ]
    Жовтогарячі тюльпани
    Ці квіти - не квіти,
    а жменьки любові,
    а жовтогарячі цілунки медові,
    букет поцілунків,
    принесених Вами.
    Цю ніжність всевишню
    я тямлю без тями.

    Вдихаю, впиваюсь, насичуюсь квітом.
    У кожному келиху - сонця привіти
    торкаю губами, цілую поштиво.
    Весни королевість,
    спасибі за диво.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  31. Тамара Швець - [ 2018.03.10 10:52 ]
    Мрії, мрії...
    Мрії, мрії хай присняться
    І в житті моїм здійсняться
    Мрії кожну мить приходять
    З нами поряд завжди ходять
    Викликають сподівання
    Не потрібні тут вагання...
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Тамара Швець - [ 2018.03.10 10:59 ]
    Одним словом ...
    Одним словом
    Можна все сказати
    Навіщо доказувати
    Сперечатись
    Хто хоче завжди
    Нас пойме
    Якщо ж не хоче
    Чи не зрозуміло
    Є можливість
    Відверто запитати
    Пояснення одержати
    Ми ж всі люди
    Умієм говорить
    Спілкуватись ввічливо
    Потрібно вчитись
    Щоб не було ємоцій
    Зайвих хвилювань
    Здається - все
    Настільки просто
    Тихенько і по доброму
    Звертатись, розмовляти
    Собою володіти вміть...
    9.03.18 13.20


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Олександр Олехо - [ 2018.03.10 08:40 ]
    * * *
    ще сніг лежить і день не гріє
    ще сива ніч у скельцях спить
    та вже весни прозорі вії
    благословили на блакить

    погідне небо обрій тишу
    і настроєве у душі –
    плекай гармонію найвищу
    кохай жінок пиши вірші

    сніги пригнічені навколо
    з’явились цяточки землі
    горлає півень хрипле соло
    інистим ранком на селі

    «весна іде весні дорогу»
    і хай би як і хай би що
    маліє шал зими потроху
    і міць її – уже ніщо…

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  34. Олександра Кисельова - [ 2018.03.08 23:34 ]
    Перлини
    А що довіра - це тягар. Відвертість, таємниці,
    Переживання, нетактовність запитань.
    Поховані зневага, осуд і нудьга в'язниці,
    Тобі навіщо це оголення бажань ?

    Раптовий дозвіл на все темне ззовні, всередині,
    Активування розпачу, блукань архів.
    У відчаї чекають допомогу на крижині,
    У безнадії споглядають на птахів.

    Давно все відбулося, зникли постаті, обличчя,
    Нема імен, є сьогодення, часу плин.
    Ось так, вразливість, мало знань і маєм протиріччя,
    Чи ж залишилося ще місце для перлин ?

    8.03.18
    НЙ



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  35. Ірина Вовк - [ 2018.03.08 17:42 ]
    "Ох, шалена, утишся..."
    Ох шалена, утишся, весна ще он-он на порозі,
    Чом же так невгамовно у тиші снуються думки?
    Чую голос трави на одвічнім землі перелозі,
    Хай же буде цей ранок у березні знадно легкий…
    Хай же буде вам, сестроньки, обрано світлою долею -
    У розквітлому маєві цвіту простелений шлях…
    Між брунькатих дерев хай витає луною прозорою
    Гімн стогривого сонця на ніжних жіночих устах!
    Клич стозвукого щастя,що ллється з джерел омолоджених,
    Переливами втіхи, любовних таємних тривог…
    Ми такі загадково вродливі, хоч з глини народжені,
    Бо творив нас вершинно в Едемі усміхнений Бог…
    Ми звабливі, ласкаві, а спробуй, торкнися цілунками –
    Мов розбуджене птаство, душа навздогін продзвенить…
    Веселковими барвами світу, п’янкими медунками,
    Пролісковим серпанком займеться розчулена мить…
    Мить овогнених слів, мить розкрилених снів на світанні –
    Все, що спало взимі і весною збудилось з оков –
    Я дарую своє найтепліше Любові вітання
    Цій весняній землі, що вдягнула зелений покров.

    Цій весняній землі… і жінкам, що весняно розквітли,
    Бо в високому березні все неповторне… і світле…

    8 березня 2018


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  36. Сергій Булат - [ 2018.03.07 18:16 ]
    Зі святом
    Весна в душі, зима на дворі
    І свято йде вже на поріг
    Щоби і в щасті і у горі
    Принести радість до твоїх ніг.

    Хай свято буде винятковим,
    Таким, щоб довго памятать.
    І настрій хай буде казковим,
    Надії й плани ще піднять.

    Нехай не можу я зробити,
    Те що завжди тобі робив.
    Та почуття не зупинити
    Їх же не втратив, не пропив.

    Любов всередині і ззовні
    Емоцій повінь, мрій політ.
    Твою красу, думки духовні
    Любити буду до пізніх літ.

    Березень 2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2018.03.06 05:36 ]
    Лечу...
    Лиш профіль твій в інеті промайне,
    Як те весни захоплююче диво –
    Неначе струм пронизує мене,
    І знову я, і знову я – щасливий.

    Красуня ти, овеснена уся,
    Як пісня та кохання – вічно-юна,
    Нічого не прохаю, тільки сяй,
    Хай сльози щастя падають на струни.

    Розкрилася неначе ніжна вись…
    О дякую, Боги – Яриле, Лелю.
    О серце, бідне серце, розірвись –
    Лечу в нірвану… Чи в небес оселю!


    6.03.7525 р. (Від Трипілля) (2018)






    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (19)


  38. Тамара Швець - [ 2018.03.05 17:04 ]
    Мамина молитва
    Мамина молитва

    Пам’ятаю, не раз матуся
    Мене вчила, щоб я запам’ятала
    Виходиш з дому – про себе
    Тихенько повторяй
    «Я іду у мир Хрещений
    Сонце мені в вічі
    Місяць мені в спину
    Звьоздами підпережуся
    Я нічого не боюся тя
    Ангели по бокам
    Матір Божа впереді
    Що Матері Божій
    Те й мені
    Амінь »
    21.06.17 (написані в лікарні)
    Много песен и стихов
    Написано о мамах
    Но больше всего
    Запомнила я то
    Что на вопрос
    Где рай находиться
    Мудрец ответил
    У ног твоей матери
    Вот, где находиться рай

    Эту мудрость сознаешь
    Когда мамы – уже нет
    И ты – сирота
    Здесь возраст – не в счет
    И седина
    Ведь сама уже
    Мама и бабушка я

    А мамины глаза
    Останутся в памяти
    Навсегда
    Проникновенно теплые
    С любовью смотрящие
    На мир, людей и на меня

    А руки – золотые
    Натружены без отдыха
    Ведь строить дом
    Пришлось самой
    На огороде, в доме
    Все успевали
    Сажали и пололи
    Стирали , убирали
    А приготовить
    Была мастерица
    Борщи, капустняки
    Холодное и пирожки
    Наполеоны, заварные
    Трубочки из кремом
    Да разве можно
    Все перечесть

    А в молодости
    Умелые ручки - отличились
    Шили, вышивали
    Занавески с узорами
    Искусно выбивали
    Сейчас не каждый
    Так сумеет
    И, кажется
    Где время для всего
    Нам взять

    Гостей хлебосольно
    Встречала
    Любили к нам в дом
    Приходить
    Подруг имела много
    С которыми дружила
    Всю свою сознательную
    Не легкую, но честно
    Прожитую жизнь

    Когда я замуж выходила
    Она уж постаралась
    Чтоб пересудов избежать
    Приданое такое мне сложила
    Что на большой грузовой
    Машине везли все в дом к сватам

    Считала мама, что сваты были
    Богаты и не совсем
    Их сыну я была ровня
    Когда сватать в дом пришли к нам
    Она сказала, так тихонько
    Ой, свахо, я так боюсь
    Вы таки багати, а мы бидни
    И Тамара без батька в нас росла

    Не буду я о грустном
    Закончу этим
    Мой рассказ
    Пусть образ светлый
    Моей мамы
    Останется на всю
    Оставшуюся жизнь…
    21.06.17 (написані в лікарні)




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  39. Наталя Карраско-Косьяненко - [ 2018.03.03 11:06 ]
    Сніжний танець
    Ти моя синьоока красуне,
    Наш танок закружляє, як сніг,
    На морозному склі – візерунок,
    Крижаніє годинника біг.

    Білосніжне мереживо сукні,
    Наче льодом розшита любов,
    Як уперше, беру твої руки,
    Як востаннє, цілую їх знов.

    (Приспів)

    Сині очі мене позвуть,
    Розумію кохання суть,
    Лиш з тобою хвилини йдуть,
    А без тебе стоїть годинник.

    Ти зі мною танцюй-кружляй
    Наш останній зимовий танок
    І мене ти не відпускай,
    Доки сніг на землі розтане...


    На хвилинку засяяло сонце,
    Чи на небі, чи в серці моїм,
    Я тримаю голубку в долоні,
    Хай з промінням летить золотим.

    Скільки ми не впіймали сніжинок,
    Стільки в нас є нездійснених мрій.
    З хуртовиною ми побіжімо
    І почуймо годинника бій.


    (Приспів)

    Сині очі мене позвуть,
    Розумію кохання суть,
    Лиш з тобою хвилини йдуть,
    А без тебе стоїть годинник.

    Ти зі мною танцюй-кружляй
    Наш останній зимовий танок
    І мене ти не відпускай,
    Доки сніг на землі розтане...



    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.23)
    Прокоментувати:


  40. Олександр Сушко - [ 2018.03.02 09:52 ]
    Зима
    Морозяна хурделиця на вулиці,
    До мене солодятко ніжно тулиться.
    Упазурила кішка мишу лапою
    І каже: - Буду я твоєю звабою.

    Вдихаю пах груді з сорочки вирізу,
    До ранку звідти я уже не вилізу.
    А лада шепче: - Ти давав обітницю,
    Тож пий нектар, висотуй по краплиночці.

    Колише люба світом, ліжком, персами,
    І я цвіту, неначе ружа веснами.
    Мандрую між бескидами й долинами:
    О, як же тепло нам такими зимами!

    02.03.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (9)


  41. Марія Дем'янюк - [ 2018.02.28 22:08 ]
    ***
    Третє око людини - її душа.
    Різно сяє, коли до неї торкаються.
    Бо в момент дотику вона заглядає у світ іншого.
    І невидимо плаче або усміхається
    третє око людини - її душа...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  42. Ігор Терен - [ 2018.02.27 17:15 ]
    Присяга матусі
    Поки несповідимі путі,
    по яких я ходити боюся,
    найцінніша мені у житті -
    моя рідна, єдина матуся.

    З нею легко по світу іти
    із дитинства за обрії дальні.
    Не лякає жура самоти
    і її горизонти фатальні.

    Чую діда, - шукай талану,
    поки доля твоя за горою...
    Але знаю, - із нею одною
    я своєї мети досягну
    і її не залишу одну,
    поки плинуть літа за водою.


    1991


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  43. Світлана Ковальчук - [ 2018.02.25 22:39 ]
    Вишнева павода
    в моїм вікні - вишнева павода
    вона у небо виросла й замріла
    торкає сніг її м'які уста
    збентежено
    поривчасто
    невміло

    а світ затих
    постелі білизна
    і пальчики по клавішах роялю
    не спалося
    птахами - до вікна
    птахи у леті снігом опадали

    а зранку - ця небесна павода
    це зречення
    в снігах посутня вишня
    покірна світу
    тиха молода
    їй сукню одягли
    важку і пишну


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.24 12:15 ]
    Поштарочка (пісня)
    Чи винна з інтернету аватарка,
    Чи віршів начиталась моїх ти?!
    У мене закохалася поштарка
    І шле мені закохані листи.

    ПРИСПІВ:

    Поштарочка, поштарочка, поштарка
    У мріях заціловує мене.
    І у листах освідчується шпарко,
    Аж із думок втікає все сумне.

    Хоч я живу, хоч я живу в столиці,
    Але не гоноруюся з тобов.
    Бо знаю – чиста, як вода з криниці –
    Ота проста народная любов.

    ПРИСПІВ:

    Поштарочка, поштарочка, поштарка
    У мріях заціловує мене.
    І у листах освідчується шпарко,
    Аж із думок втікає все сумне.


    Я зачерпну водицю ту відерцем,
    Закохані співатиму пісні,
    Мов поштою своє жагуче серце
    Поштарка мила вислала мені.

    ПРИСПІВ:

    Поштарочка, поштарочка, поштарка
    У мріях заціловує мене.
    І у листах освідчується шпарко,
    Аж із думок втікає все сумне.

    24.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  45. Дружня рука - [ 2018.02.24 11:11 ]
    Вечірня фантазія
    Як я тебе сьогодні привітаю?
    Просто зіграю.
    Я сяду за оцей чужий рояль.
    І вальсу квітами тобі усе навколо закидаю …
    А хто це буде? Та мабуть Шопен.
    Тільки йому з тобою розмовляти довіряю.
    Тільки у нього світ без недоречних сцен.
    Порад не треба. Я і так все знаю …
    Одна троянда випаде з вікна.
    Мороз обіймами її одразу обплітає.
    А я її розбуджу. Ось вона яка!
    І не троянда. Жінка. Вона сяє …
    В букеті цьому з тисячі троянд
    Одну її я завжди упізнаю.
    Мелодією кличу, обіймаю.
    Я не Шопен. Короткий цей парад …
    І я букет весь розпускаю.
    Троянди падають на брук.
    Ще мить в руках одну тримаю
    І недоречний серця стук.
    Що видає весь мій неспокій,
    Чергові недоречні кроки.
    І музика тепер десь збоку …
    Та раптом очі. В них глибоко.
    В них причаївся цілий світ
    У них все те, що я шукаю,
    У них мої всі так і ні
    Я знаю. Просто все про тебе знаю.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Олександр Сушко - [ 2018.02.22 08:08 ]
    Я живу!
    А кохана сьогодні гаряча,
    Шалом дихає від божества.
    Обціловую їй кожен пальчик -
    І змертвіла душа ожива.

    Ми навчилися щиро любити
    Без щитів, без брехні та одеж.
    Одізвались луною бескиди:
    - Не кохаєш - то і не живеш!

    Зачаровує голос наяди,
    Звів з ума та проторених стеж.
    В унісон шелестять водоспади:
    - Не кохаєш - то і не живеш!

    Солов'ї облаштовують гнізда,
    Ми в своєму газдуємо теж.
    А діброви нашіптують листям:
    - Не кохаєш - то і не живеш!

    Крилець ангелів чується шерхіт,
    Щастя кличе в зелену траву.
    Поринаю у сонячний легіт:
    - Я кохаю! А отже - живу!

    22.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  47. Олександр Сушко - [ 2018.02.20 18:53 ]
    Учитель
    Життя в убогих, звісно, що не мед,
    Жаліти варто зламаних, нужденних.
    Але голівку підставля поет:
    - Погладь! Утіш! Зліпи хвали вареник!

    Шепоче глузд: «Писати не дано.
    Лише титани виб’ються у скальди.
    В поезії ти - неук, творчий гном,
    В розбитому панно шматочок смальти».

    А графомани – щирі шахраї,
    Не виживають без ковтка уваги.
    Регоче мій товариш (не зоїл!),
    Читаючи абабагаламагу.

    Учителя знайшов. Прошу: - Веди!
    Зірви з моїх писань потворні шати!-
    Шаткує майстер всі мої труди
    Важким мечем гармонії та правди.

    Розвіявся поез невдатних прах,
    Наставника знання вантажу в трюми.
    О, як було непросто попервах
    Різьбити чисто піднебесні руни.

    Не знав пощади, знижок, броні, пільг,
    Пощезли недоречності і вади.
    Виштовхує учитель за поріг:
    - Крило тверде. Прийшла пора літати.

    19.02.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (12)


  48. Дружня рука - [ 2018.02.19 22:53 ]
    Подароване серце
    Куди покладеш моє серце?
    У серце своє звісно.
    У серці твоєму так тепло.
    А може у ньому тісно?
    Хоч зовні здається маленьке,
    Насправді велике – велике.
    І серце – то зовсім не скринька,
    Хоч стежка до нього вузенька …
    У ньому степи й океани,
    У ньому глибокі тумани,
    У ньому яскраве сонце
    Світить в маленьке віконце …
    А може візьмеш у долоню?
    Хіба тобі я бороню.
    А може підкинеш у небо,
    Але упіймати теж треба …
    А може повісиш на груди
    І я не піду вже нікуди?
    Буду любуватись сонцем,
    Що грітиме через віконце …
    І навіть коли я далеко,
    Не маю з собою серця.
    Лише невеличку частинку
    Позичив собі на хвилинку …


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Дружня рука - [ 2018.02.18 10:19 ]
    Відкрило серце всі свої віконця
    Якщо її побачив ти здалеку,
    Біжи. Це спалах. Це тобі дарунок.
    Це наче в небесах побачити лелеку.
    Це наче в губи раптом поцілунок.
    Якщо ідеш і чуєш: повернися,
    Хоч начебто немає тут нікого,
    Люби її. І ні на що не злися.
    Що зробиш, коли доля судить строго …
    Якщо з – під клавіш музика потоком ллється,
    Якщо вона в тобі і плаче, і сміється. Нічого і ні в кого не проси.
    Нехай вона хоч вітром пронесеться. По твоїй долі.
    Все-одно люби.
    Її таку як ця ранкова сповідь,
    З дерев, з дощу, з проміння, що іскриться,
    Тобі уже зовсім не спиться.
    Шукаєш в пам’яті її сліди.
    Люби.
    Очей її чарівності малюнок,
    І посмішку ціною в поцілунок.
    Дотик руки неначе тепло сонця,
    Відкрило серце всі свої віконця …
    Ти відкриваєш рвучко наші двері,
    Вірші мої перевернулись на папері,
    Я перепишу зараз все спочатку.
    Як любиш, розгадай її загадку …
    Очей, руки,
    Чарівності і вроди,
    Перечитай про неї майже все, що написали за віки.
    Від першої і другої особи.
    І зрозумієш головне: люби!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.17 21:12 ]
    Березневий подих
    О де ви, дні весни мої, о де ви?
    Вже лютий он із ярмарку погнав.
    Літа в повітрі подих березневий,
    І первозданна свіжість весняна.

    І в проясніло-ніжній саду пущі
    Збирається, овіює тебе
    Овеснена, п`янка снага цілюща…
    І менше сиве, більше голубе

    Вже небо провіщає ласку Божу,
    Коли зійдуть на доли чарівні
    Чудові дні замріяні, погожі,
    І усміхнеться березень мені.

    І знову рік почнеться з немовляти*,
    І щастям переповнена в очу,
    Не зна земля: чи плакать чи сміятись,
    Лише струмки розчулені течуть.

    *В дохристиянські часи наші пращури святкували Новий рік
    у березні.

    17.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   40   ...   121