ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –

Тетяна Бондар
2026.03.28 18:53
коли весна як осінь
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я

Охмуд Песецький
2026.03.28 15:30
Ми зараз - як пуритани
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.

І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,

Марія Дем'янюк
2026.03.28 15:15
Сниться мені небо —
Лагідно-блакитне,
Все довкола сяє,
Все таке привітне.

Сниться мені тато,
Йдемо разом в лісі,
Сниться мені мама —

Світлана Пирогова
2026.03.28 13:38
Чи можна стерти те, що не було?
Що лиш в уяві дихало і квітло.
А пам'ять - світло,зламане на скло,
Де кожен спалах - вигадка й молитва.

Твій шепіт - чи відлуння тишини?
В уяві ти сама його створила?
Любов живе не в дотикові, - ні,

Борис Костиря
2026.03.28 12:17
Так осінь повільно відійде
У млу, невідомість, туман.
Здійсниться небачене дійство
В танку невідомих примар.

Навшпиньках відходить осінній
Казковий і лагідний дим,
Який принесе нам спасіння

хома дідим
2026.03.28 11:08
якщо бажаєте речей складніших
інтриги жодної нема отут
добропорядно уживаючи отрут
а ще римуючи сяйливе слово ніцше
ви знаєте усе що звете суть
і перекласти сподіваєтесь у вірші
але наступна рима гірше
щодо подальшої іще суцільна лють

Віктор Кучерук
2026.03.28 10:48
Мене будили вдосвіта дорослих
У сінях, чи надворі, голоси, -
І досі не забувся мамин посміх,
Коли їй зрана помогти просивсь.
Стелився шлях у світанковім світлі, -
Неслося всюди мукання корів
І чулося, як шурхотіли мітли
Та підсвинки кувікали з хлів

Юрій Гундарів
2026.03.28 09:32
Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

Сирена тривогою мучить:
увага, знов небезпека!
Дрон у притулок влучив
для бездомних песик
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Світлана Ковальчук - [ 2016.01.14 19:37 ]
    ***
    ***
    Ще за два кроки до мрева
    гілка впаде кришталева
    і обернеться на хатку.
    Гноми, усі по порядку,
    вийдуть, узявшись під боки:
    "Що вам у висі високій?"

    Ми ж, оперезані лісом,
    білі зухвалі гульвіси,
    обрію креслим пружину
    вітряно, гінно, сніжинно
    там, де зійшлися в обіймах
    небо й земля божевільно,
    зсипано зорі на гілля,
    інею срібне весілля,
    древа оголеність чиста,
    сповідь колінного листу...

    Що нам у висі високій?
    Скільки зосталось?
    Півкроку.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Олехо - [ 2016.01.14 18:51 ]
    Шукайте жінку...
    Шерше ля фам, шукайте жінку,
    чарівну жінку в диво-снах,
    що не здуває пиво-пінку,
    а залишає на устах.

    Розумну жінку, неповторну,
    що на футбол сама іде,
    дудить завзято у валторну
    і з усіма співа: оле…

    Таку шукайте берегиню,
    щоб, як наскочить хуліган,
    могла б йому набити «диню»,
    або ногою у «казан».

    А запалає десь пожежа,
    увійде в дім, огонь і дим,
    і плазму винесе й одежу,
    і чоловіка разом з тим.

    А рано-вранці – на покоси
    (було й таке у давнину),
    і, оросивши ніжки в роси,
    козі накосить полину.

    Шукайте жінку, щоб кохала
    такого мужа, яким є,
    у п’яний вечір не чекала
    руками в боки: де він п’є?...

    А ще таку, що вийде в море
    та й упіймає рибу-кит,
    піде з ночівлею у гори
    і нащось виучить іврит.

    Шукайте жінку-королеву,
    і перелюбку, і святу,
    немов би мрію кришталеву,
    неначе чашу золоту.

    А не знайдете, дідько з вами.
    Любіть таку, яке вже є.
    І не робіть із того драми –
    нехай не «фам», зате своє…

    14.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  3. Олена Красько - [ 2016.01.11 06:38 ]
    ***

    - Ну як це?
    Як це могло статись?
    Як ти могла у нього закохатись?
    Про що ти думала? Скажи!

    - Ой, мамо…
    Як тобі не знати?
    Чи не доводилось кохати?
    Не накликай хоч ти біди…

    Спочатку покохала світло,
    Що йшло від нього…
    А затім
    Влюбилась в розум,
    Силу
    Й душу,
    А там – впізнала його біль…

    А потім – руки!..
    Далі – муки…
    І щастя, й радість
    Кожен день!..

    Ну а тепер – забути мушу,
    Як він – русальчиних пісень…

    11.01.2016



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  4. Ярина Чаплинська - [ 2016.01.10 12:56 ]
    ***
    І пішов собі дощ —
    у дощ
    бруківкою вулиць
    і площ.
    Сам собі
    по дощі —
    дріботів по склі,
    по дахах,
    стукотів грішми
    у ринвах.
    Біг і йшов
    раз – два, раз – два, раз – два…
    .

    Кап – кап – кап,
    а у шибках кришталь.
    Кап – кап – кап,
    а у краплях вуаль.
    Кап – кап – кап,
    а на розі вночі
    все стояв і стояв
    у благенькім плащі
    на безлюдних вітрах
    сам в собі —
    одинокий
    львівський скрипаль.
    .

    Біг і йшов
    стрімголов — знов і знов…
    Сам собі
    по дощі —
    світ за очі
    вночі.
    Ну і що
    що в плащі?
    Все одно
    на дощі
    йти йому одному уночі
    по холоднім студенім дощі…


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  5. Олена Красько - [ 2016.01.10 05:19 ]
    ***
    Змиритися…

    Це як??
    Піти із миром?
    Іти із миром в серці від надії,
    Що хоч одненька зустріч ще зігріє,
    І посміємось разом на останок?..

    Вже ранок…

    Я вдихну світанок,
    І сніг,
    Й дерева
    Просто неба
    Вже не заплачу –
    Годі сліз…

    - А слухай! Може..?

    … Сум повис
    Відлигою
    Й смертельною жагою
    До смертного життя -
    Перемішати з кров’ю
    Й пити, пити, й змиритися,
    Що вороття нема…

    Любов пустили за водою…

    Та все ще я
    Сильна мала!..
    Ти так мене не називав?
    Шкода…
    А як тоді ти це сказав?
    Переживеш?
    Так, так…

    Ти теж.


    10.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  6. Євген Аксарін - [ 2016.01.09 11:49 ]
    Щастя? Згуба?
    Ми п’ємо вино – й п’яніють вікна
    у сусідськім домі, і на те
    ти шепочеш: «Хай же буде вічна
    ця маленька мерехтлива свічка –
    зіронька, що в наших снах цвіте…»
    Ми п’ємо вино – й щоразу швидше
    невгамовні оберти Землі,
    за шибками рвійний вітер свище,
    а дніпровська хвиля – вище й вище!..
    І лиш кіт муркоче. Розімлів...
    Дна не видно. Повна чара шлюбна.
    Ми п’ємо – о верховино втіх!
    «Милий мій...» «Моя кохана, люба...»
    Щастя плаче? Чи сміється згуба?..
    П’єш у мене з губ, а я – з твоїх...
    2009
    ©


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Ярина Чаплинська - [ 2016.01.08 11:26 ]
    ***
    Коли зимові ночі темніші,
    а ніж коси циганки,
    то і в смичку і в скрипці —
    на ходу — загасають ноти.

    І викошуються трави
    з ясного проміння ночі
    у сонні загати —
    любові, спокою й тиші.

    І потомлені серед снігу
    спадають в знесиллі.
    І їм закриваються очі
    густим медом сну.

    І хто почує?..
    Як з-під криги і снігу
    лупає каміння
    тендітний пуп’янок підсніжника.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  8. Оксана Рудич - [ 2016.01.06 22:51 ]
    У дзеркалі - інакша жінка

    Всьому на світі є ціна.
    Всьому на світі є причина.
    Тому, що я – вже не вона
    і схожі ми лише очима.

    Вона не любить тісноти –
    вона воліє перетворень.
    Їй затісно без перспектив.
    Що їй провалля, що їй гори!

    А я люблю, коли дощі,
    коли сніги, мороз і вітер
    зітхати і вогонь в печі
    доповнити пасьянсом літер.

    Люблю поплакать без причин
    за всіх і вся і навіть більше,
    люблю неголених мужчин,
    люблю сієсту й таке інше.

    Вона не забуває літ:
    їй двадцять п’ять, а може, й більше.
    Вона віршами лине в світ,
    а з мене в світ злітають вірші.
    1999р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2016.01.05 18:36 ]
    Весела віхола
    Весела віхола валила…
    У вітровійний у вояж
    Вже вирушала, вила вміло,
    Вовки всі звомпилися аж.

    Ворота висі відкриває
    Велика курява нова.
    Немов поверхню короваю
    Вдяга в припудрені дива.

    Величні віхоли пориви –
    Розворушила всіх вона.
    На світ зворушено-щасливий
    Весела впала сивина.

    5.01.7523 р. (2016) Київ, ботанічний сад ім. М.Гришка


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  10. Олександр Олехо - [ 2016.01.05 12:42 ]
    Зима будує за вікном
    Зима будує за вікном
    засніжені дороги,
    і Морозенко б’є ціпком
    потоки і пороги.
    Шкребе у двері цілу ніч
    і дихає кошлато.
    І остигає грубка-піч,
    а з нею тепла хата.
    Зима як сон, зима як лик
    холодного покою,
    лиш іноді ворони крик
    зависне над тобою.
    Мороз втихає, вітру спів
    бере нараз відпустку,
    і посвіт сонячних вогнів
    вдягає сяйну хустку
    на крони саду і дахи,
    на конуру собачу,
    і зігріваються птахи,
    і кітка у додачу:
    лишає ямочки-сліди
    на зоряній перині,
    іде собі туди-сюди,
    радіє ясній днині.
    Зима живе своїм життям –
    хурделить і стихає,
    то стане плаксою-дитям,
    то тишу колихає.
    А нам своє – чекати, йти
    через сніги у літо.
    А що зима, а що вітри?
    Минає, як лібідо…

    05.01.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (4)


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2016.01.01 19:17 ]
    О рік новий!
    Хоч вечоріє, та мені
    На серці радісно, святково.
    Думки тікають геть сумні –
    Я диво згадую любові.

    Палких обіймів благодать
    І наяву, а не в уяві.
    Бо так розкішно раювать
    Не уявляв, що можна навіть.

    О рік Новий, о рік Новий,
    Як ця зима вродлива в січні.
    Всіх нас любов`ю оповий,
    Молю тебе: на віки-вічні!

    31.12.7523 р. (2015) м. Київ.

    Ботанічний сад ім. М.Гришка,

    Українська ділянка



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  12. Олександр Олехо - [ 2015.12.30 15:09 ]
    Круги
    У вічі та у спину – білі сни,
    розвіяні у ніч над голим полем.
    Стирає мить старі й нові роки
    з минулим щастям і прийдешнім болем.

    Але надія… так вже повелось –
    куранти б’ють і побажання звичні
    озвучує душа, а інший Хтось
    малює у душі круги дотичні.

    У тих кругах ще крутиться Земля,
    і сподівання на усе удале
    жагу людську, як завше, окриля,
    аби лишень круги… не відлітали.

    30.12.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  13. Нінель Новікова - [ 2015.12.30 15:57 ]
    Господиня-зима
    Застелила степи
    Простирадлами білими,
    А замети підбила,
    Немов подушки,
    Повбирала ліси
    Оксамитами інію
    І мости навести
    Подалась навпрошки…

    По дорозі із вітром
    Роман закрутила,
    Завірюхою-вальсом
    По місту пройшла…
    По-жіночому хитра,
    Чарівна і мила!
    Всі відчули ураз –
    Господиня прийшла!

    30.12.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (4)


  14. Олександр Жилко - [ 2015.12.29 04:07 ]
    Спогади
    Запах непрочитаних книг визначає моє дитинство,
    кліщами витягує розмазані місяцями спогади
    і досвід, що отримався від них значно пізніше
    вже опісля того, як їх запах перейшов у мій.

    А потім досвід вибігав на вулицю у гарну погоду,
    їв теплі груші, скинуті часом у трави.
    Скільки не намагався - не можу згадати запах моркви,
    а груші пам'ятаю - груші пахнуть травою.

    Після останніх рядків без хеппі енду - гіркий присмак,
    після десятка підряд знищених груш - присмак солодкий.
    Запах - лише одна з доріг, що мають спільну пам'ять.
    Досвід - це те, чим ми перетворюємо його у спогади.

    2015


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2) | ""


  15. Ігор Шоха - [ 2015.12.27 13:28 ]
    Старість і дитинство
    Утрачені дитячі ролі.
    Не возить Бозя калачі.
    У полі – одинока доля
    себе гойдає на плечі.

    І поки жевріє ще ватра,
    і сяє сонце на горбі,
    усе, що дорогого варте,
    заадресуємо собі.

    Усі містерії забуду,
    а пам'ятатиму оте,
    на волі виведене в люди,
    моє дитинство золоте.

    Дарма, що мало тої волі
    і що у школі вчителі
    не розуміли, що у полі
    такі солодкі картоплі.

    А нині, ну яка то старість,
    коли сидиш біля вогню
    і юній пасії на радість
    вигадуєш її меню?

    І апетит не пропадає
    на наші порції малі.
    І я у пам’яті блукаю
    ...і чумакую по селі.

    А поза обріями осінь,
    як те омріяне дівча,
    за пазухою все ще носить
    мені окраєць калача.

    Вона приходить у косинці
    і за куче́рики її
    червоні раки у корзинці
    уже звичайно не мої.

    Зате щастило забіяці,
    який кружляв її у танці
    у наші юні ще літа.

    А нині що? Нема і знаку,
    як ми пекли, бувало, раків,
    коли торкалися уста.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  16. Тетяна Добко - [ 2015.12.27 10:47 ]
    Маестро, вальс!
    Маестро, Ви зіграйте вальс,
    Я хочу, щоб бажаннями зустрілись,
    Щоб вічно музика душі лилась
    І вихором октав мелодія сніжила…

    Маестро, Ви зіграйте вальс,
    Щоб полонити мить щасливу,
    Три кроки вбік – красивий реверанс,
    У музиці дощів блукають зливи…

    Маестро, Ви зіграйте вальс,
    Так пристрасно і ніжно,
    Щоб зупинився раптом час
    В обіймах і цнотливих, й трохи грішних…

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  17. Олена Красько - [ 2015.12.26 04:24 ]
    Наш світ завмер

    Вже рік минув…
    А ти
    Не встанеш рано
    І не розбудиш у своїх обіймах…
    Я не вдихну тебе
    Так рвучко,
    П’яно,
    Не поцілую жадібно й надійно…

    Не надихну тебе на новий день,
    На новий бій,
    На нову радість…
    Не подаруєш ти мені дітей –
    Пізнаю біль і тиху заздрість…

    Так рік пройшов…
    Чи може сто?..
    А ніби вчора
    Пірнула в очі наче в море…
    Ні!
    В Океан!
    У Всесвіт!
    В Нескінченність!..
    І що ж тепер?..
    Наш світ завмер…
    Сумна любові незбагненність…

    26.12.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2015.12.25 20:46 ]
    Поезія
    Зі мною тут Поезія ходила,
    Схиляючи голівку на плече.
    І шепотіла, мов дівчина мила.
    І променями пестила очей.
    Зі мною тут Поезія ходила.

    Зі мною тут Поезія літала,
    За спиною висіла, наче ельф.
    Натхнення чарівливе опахало
    Відносило мене в небесний шельф.
    Зі мною тут Поезія літала.

    Увись мене Поезія водила.
    І бачив я, як Велес розпростер
    Перисті хмари, як орлині крила,
    І слухав музику високих сфер –
    Увись мене Поезія водила.

    Вона на Землю грішну опускалась
    В рожевім сяйві, наче в НЛО.
    І всю її, немов концертну залу,
    Наповнювала світлом і теплом –
    Вона на Землю грішну опускалась…

    25.12.7523 р. (2015) Київ, ботанічний сад ім. Г.Гришка,
    Українська ділянка


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  19. Петро Дем'янчук - [ 2015.12.24 19:56 ]
    Обрій
    Не губись в моїх очах , не топися
    Не течи в швидких річках , сторонися
    Тиж для мене папороті ворожба таємна
    Ти для мене сік життя , біль приємна

    Не згубись в моїх піснях солов*їних
    Стрічкою плетись в словах наших ніжних
    Душу з серцем повінчай , пригорнися
    У коханні розквітай , причастися

    Тільки раз прийде вона та що справжня
    Тільки раз летить стріла та що власна
    А за сходом захід нас так огорне
    І відпустить в небо в парі - невгамонне .
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Олена Красько - [ 2015.12.24 11:42 ]
    ***
    За що сварились горобці уранці?
    Сумні зізнання,
    Сумні зізнання…

    Про що заплуталося сонечко в фіранці?
    Прощай, зітхання…
    Прощавай!
    Зітхання!

    Чим ружі пахнуть в трилітровій банці?
    Новим коханням?
    Так.
    Новим…
    Коханням...

    24.12.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Олександр Олехо - [ 2015.12.23 08:47 ]
    Цей місяць без метелиць в голові
    Цей місяць без метелиць в голові.
    Одні лише тумани і тумани...
    Занедбані обійстя зимові,
    обсіли ґави древа і паркани.
    Агов, морозе, вітре і сніги,
    у паралелях норду заблукали?
    Чи повернули на чужі круги,
    щоб всує до Різдва не турбували?
    Міняє вектор часу на землі
    свої пріоритети і натхнення.
    Малює сни на чорному чолі
    безлике, як на зиму, сьогодення.

    22.12.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2015.12.20 23:57 ]
    Зимовий релакс
    Як хороше в зимовому раю!
    Хоч він безсніжний, та зате – спокійний.
    Лікує душу зранену мою,
    Мов стан схвильований мій розуміє!

    І пестить вітер, тягне ласки нить,
    І легко так розсіює тривогу.
    Немов говорить: «Ну, вже досить нить!»
    І моляться озерні хвилі Богу.

    Гіллястий дуб схилився до води,
    Мелодію почув Санта-Лючії…
    О Велесе, моїм пером води,
    Допоки у гаю не споночіє.

    Допоки в серці згасне той вогонь,
    Зотліє в ньому іскорка остання.
    І попелом – з обпечених долонь
    Розвіється розтерзане кохання.

    13.12.7523 р. (2015) Конча Озерна, Ольжин став


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  23. Вікторія Торон - [ 2015.12.20 13:07 ]
    Ти знаєш, кохане...(розмова із серцем)
    Ти знаєш, кохане, що цього не буде—
    ми так вже про це говорили багато!
    Не треба весь час відкривати сторінку,
    не треба у скриньку щомить заглядати!

    Не треба вночі прокидатись—«а раптом?»,
    боятись покинути дім на годину,
    раз-по-раз нав’язливо тиснути кнопку,
    бо так вже чекаєш чогось—до загину!

    Спинися, ти ж знаєш умови контракту--
    і все-таки Всесвіт хнюпливо морочиш...
    Ти вгадуєш правильно--цього не буде,
    і саме тому, що ти так цього хочеш!

    2014



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  24. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.19 11:59 ]
    Хай на вулиці вітряно-вітряно
    Хай на вулиці вітряно-вітряно,
    Вдихаю любов із повітрям я.
    Й нестрашні ніякі простуди,
    Холодний вітер любов не остудить.

    За вікном хай метуть заметілі
    І ніхто навкруги не повірить,
    Що серцю байдуже холод на вулиці,
    Коли гаряча любов в серці тулиться.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Марія Дем'янюк - [ 2015.12.18 18:05 ]
    ***
    На денці моєї душі
    затонув корабель Асоль,
    І в море із синяви віч
    потрапила відчаю"соль".
    Я море тихенько несла
    допоки подув вітерець,
    А далі мій смуток із хвиль
    подався кудись нанівець...
    Он човен у морі пливе,
    А в ньому сміється Асоль,
    Нехай каравели нема,
    Є парус рожевий двох доль...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  26. Петро Дем'янчук - [ 2015.12.17 17:31 ]
    Не судилось...
    І я , і ти , ті дві сльози
    У полум*ї яскраві зорі
    І ти , і я , полон краси
    Кохання повороти долі

    Тих польових букетів жар
    Ми роздали усім наснагам
    Тих сходів почуттєвий дар
    Розвіявся на милість злакам

    Потали почуття в росі
    Яку ми вчасно не зібрали
    Лишається спитать мені
    Навіщо швидко забували ? ...

    Болить моє , болитьб твоє
    Нами розірвані стосунки
    Грозою сонце золоте
    Із неба падали краплинки.
    2015р.



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.16 10:23 ]
    Ти все одно його не забудеш
    Ти все одно його не забудеш
    Навіть коли любити іншого будеш…

    Він підносив тебе до неба,
    Той хто зараз далеко від тебе.
    А той хто близько не є близьким,
    Бо тільки любов править серцем людським.

    Він підносив тебе до неба,
    А ти вірила іншої любові не треба
    І навіть з пам’яті спогади стерши,
    Він назавжди залишиться в твоєму серці.

    Ти все одно його не забудеш
    Навіть коли любити іншого будеш…

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.16 10:29 ]
    Так холодно зимою
    Так холодно зимою,
    Кружляє заметіль.
    Я знову не з тобою,
    Такий нестерпний біль.

    Сніжинки білі-білі,
    Зима накрила всіх,
    А я зимі не вірю.
    Такий нестерпний сніг.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Ярина Чаплинська - [ 2015.12.15 08:51 ]
    ***
    Вона завідомо одягнула
    легке біле плаття
    і летіла пелюстково-біла
    у квітуче передчуття щастя.

    Хода дарувала іскри
    своїми дзвінкими підборами
    і луна відлунювала тактами
    з романтичними нотами.

    Тканина злегка прозора
    обрамляла лінії на білому
    і весна громом гримала,
    сплітаючи травневу зливу.

    Сльоза майоріла намистом
    у темряві змоклого міста
    і хтось осипався цвітом
    у руках білого піаніста.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  30. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.14 11:09 ]
    Пробач, що зустрілися долі

    Пробач, що зустрілися долі
    В духмяний вечір при зорі,
    Коли була з тобою поряд
    І погляд твій мені в душі горів.

    Пробач за те, що зараз я не поряд
    І марно зустрічі не жди.
    Пробач, що мій холодний погляд
    В твоєму серці назавжди.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.14 11:17 ]
    Не вір усмішці без обличчя
    Не вір усмішці без обличчя,
    бо це всього лиш маска.
    Вона до себе вабить, кличе,
    ховаючи тяжкі поразки.

    Бо ця усмішка нишком плаче,
    ніхто не бачить її болю
    і хоче буть вона найкращою,
    бажа зігріть усіх любов’ю.

    І хоче бути вона щедрою
    у своїй бідності і злидарстві,
    так, щоби найбільші ледарі
    зацікавились акторською спритністю.

    Не вір усмішці без обличчя,
    бо це лише майстерна гра.
    Вона сяє доброзичливістю
    в безличності своїй вмира.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2015.12.13 18:17 ]
    Чиясь замріяна хода
    Зима із вкрапленнями снігу,
    Який лишився по садах.
    У замерзаючу відлигу
    Все небо – як з туману дах.

    Десь на алеї тихнуть кроки -
    Чиясь замріяна хода.
    І вітерець рожевощокий
    Опале листя підкида.

    Ще романтичний дух витає,
    Хоч тьмяне вже його лице.
    Гуляє осінь золотая
    Під руку тихо з морозцем.

    4.12.7523 р. (2015) Київ, ботанічний сад.



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  33. Світлана Костюк - [ 2015.12.13 06:27 ]
    Босоніж в небо

    палахкотіла як свіча на вітрі злому
    крізь час і чад і листопад і дику втому
    секунди жмутками листків в`язали будні
    і миті ці мені були вже незабутні...
    а я стояла на вітрах не трепетала
    любов світилася в очах любов палала
    була сильнішою стократ за всі незгоди
    була немов осінній сад і тихі води
    немов поліське джерело під журавлями
    що гублять втомлене крило летять над нами
    була кривавником густим пучечком м`яти
    ніхто мене у тому сні не смів спиняти...
    твоєю стала а чи ні - сама не знаю...
    жила мелодія в мені відлунням раю...
    жила любов до цих людей до світу цього
    душа босоніж в небо йшла - шукати Бога...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  34. Олена Красько - [ 2015.12.12 14:47 ]
    Любові ніжності...
    Ти молодий,
    розумний,
    з очима як у бога…
    А я?
    Що можу дати я тобі
    окрім сердечної любові?
    Окрім тепла і ніжності?
    Окрім печалі сніжності…

    О! Як же плачу за тобою
    ночами уві сні
    і наяву…
    Хоч вдень все ж якось і живу,
    й радію світу,
    і пишу
    кохання мого
    тобі
    палкі привіти…
    Летіть, вірші!
    Ви мої квіти-діти…

    12.12.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  35. Вікторія Торон - [ 2015.12.12 13:21 ]
    Усмішка
    І знову, по захмарених роках,
    коли із неминучим мирить досвід,
    мені з’явилась усмішка твоя,
    неначе сонце бризнуло у просвіт.

    І закрутилось знов веретено,
    ожила мрія бавиться зі мною,
    неначе нас, розлучених давно,
    хтось ниткою зшиває золотою.

    Змінилось все, а усмішка твоя,
    що полонила юні мої очі,
    як прапорець на щоглі корабля,
    із впертістю хлопчачою тріпоче,

    і я, немов прочанка навесні,
    надіюсь із таємним серця скоком
    до одкровення світлого її
    раптово прилучитись ненароком...

    Як радісно, що ти її зберіг,
    в далеких і важких своїх блуканнях,
    коли було не видно берегів,
    коли ти був самотній і останній,

    всі друзі загорнулись, як один,
    у кокони свої—не догукнутись,
    і стоптаної гордості полин
    був гіршим від ядучої отрути!

    Життєвий сенс вертається на круг,
    коли, хай зрідка, усмішка з тобою--
    неначе порятований твій друг,
    крізь небезпеки винесений з бою.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  36. Тетяна Добко - [ 2015.12.12 10:43 ]
    Сила бажання
    Героїв двоє – Він і Вона.
    Лицар сумний і таємний,
    Ніхто про нього не зна.
    Жінка близька і далека,
    Вірить в любов і дива.
    Близька, бо бажання єдине –
    Бажання бути разом,
    Камінь точить краплина,
    Не те ще під силу двом.
    Він жадав, щоб бажання зникло,
    Бо жінка його – чужа,
    Бажання ставало пеклом,
    Як лють на вістрі ножа.
    Бажання було, як розплата
    За час, що нестримно мина.
    Бажань не буває багато,
    Якщо десь чекає Вона.
    Він бажав Її,
    Як бажають вітру у спеку,
    Як бажає вода вогню,
    Як бажають лелеки
    Повернутись на землю свою,
    Як бажають ще не кохавши,
    Не звідавши біль утрат,
    Як бажають ще не бажавши,
    Щоб шлях повернув назад.
    Бажання часом гостріше
    Леза холодних слів,
    А часом стає палкішим
    Давніх мрійливих снів.
    Бажання бува неосяжним,
    Бажання буває крилом,
    Із ним враз стаєш відважним,
    Забувши про меч і шолом.
    Бажання буває спалах,
    Бажання буває грім,
    А потім зненацька – примара,
    Як світ колихнеться під ним...

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  37. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.09 13:20 ]
    Ми з тобою загубились в мовчанні
    Ми з тобою загубились в мовчанні
    Були близькими стали звичайними.

    Ми з тобою заблукали у темряві
    І важливе стало даремне нам.

    Ми з тобою загубились у тиші
    І ти поруч зараз із іншою.

    Що було щире стало обманом
    А я не буду твоєю коханою.

    Що було рідне стало чужиною
    А я не буду твоєю дружиною.

    Ми з тобою загубились в мовчанні
    Були близькими стали звичайними….

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.09 13:08 ]
    Мені інколи здається, ніби
    Мені інколи здається, ніби
    люди слухають не ту музику, дивляться не ті фільми.

    Буває люди займаються не своєю справою,
    тому живуть вони з серцями лукавими.

    Інколи люди просто не знають,
    хто друг, хто ворог, тому долю лають.

    А деколи мені здається наче
    Люди і зовсім інших людей не бачать.

    Різні люди бувають у житті,
    то моляться Богу, то бояться чорних котів.

    Все у житті суцільні протиріччя,
    але задоволення тілесні – мить, а духовні – вічність.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2015.12.08 21:16 ]
    Шанувальниці поезії
    Із інтернетової гущі
    До мене вилетіли Ви,
    Як подих леготу цілющий,
    Як запах квітів луговий.

    Немов сиділа на березі
    І сік любові все лила…
    Узять пилок моїх поезій
    Присіла лагідна бджола.

    Від кого прилетіла, звідки
    Цілунків трепетна ця гра?
    …Тремтить душа моя, мов квітка,
    Від щастя тихо завмира.

    І ллється із небес розквітло,
    Немов живло душі саме,
    Як сяйво сонячного світла –
    Поезії високий мед.

    30.11.7523 р. (2015) Конча Озерна,
    Ольжин став.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)


  40. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.07 09:35 ]
    Знов літають в небі голуби
    Знов літають в небі голуби,
    Вони літають високо над хмарами.
    У безмежнім небі голубім
    Голуби літають парами.

    Людей кохання огортає чарами,
    Але люди все ж таки не птиці.
    Тому голуби літають парами,
    Ну а люди ходять поодинці.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.07 09:01 ]
    Знаю, серце, знаю
    Знаю, серце, знаю,
    Знаю, тихо, серце, цить,
    З вуст своїх «кохаю»
    Хочеш ти зронить.

    Вірю, серце, вірю –
    Істина в любові,
    Лише вона посміє
    Владарювать тобою.

    Ти здалось вже, серце,
    В її любовні пута?
    Вона ж серця полонить,
    Розум каламутить.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.06 12:39 ]
    Ти прости мені, Боже
    Ти прости мені, Боже,
    Мої безкінечні гріхи.
    Жити я більше не можу
    Серед людей таких.

    Ти прости мене, Боже,
    Якщо я була не права.
    Більше я чути не можу
    Фальшивість в людських словах.

    Ти прости мене, Боже,
    Врятуй від провин мою душу.
    Дивитись я більше не можу,
    Як тягар гріхів людей душить.

    Ти прости мене, Боже,
    Ти порятуй мене, Христе.
    Нікому знати не можна,
    Що мені в серці тисне.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.06 12:31 ]
    Для кожного свої рядки
    Для кожного свої рядки:
    Бува слова порожні звуки,
    Буває зовсім навпаки,
    Якнайсильніше в серці стукають.

    Для кожного свої рядки:
    То довгі, то короткі строфи.
    То довгождані є такі,
    А то і зовсім є непрохані.

    Для кожного свої рядки,
    Що в серці створюють ідилію.
    Любов’ю спалені лише думки
    Найбільшим щастям є наділені.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.06 12:43 ]
    Говорив мені голос вітру
    Говорив мені голос вітру,
    Що без мене ти жити звикнув.
    Говорив мені голос бурі,
    Що ти давно вже забув мене.

    А мені б ТВІЙ голос почути,
    Твоє серце серцем відчути.
    А мені б твої очі побачити,
    Все б зуміла тобі пробачити.

    Не сказав мені голос вітру,
    Що ти слова чекаєш привітного.
    Не сказали мені урагани,
    Як тобі без мене погано там.

    А мені б ТВІЙ голос почути,
    Твоє серце серцем відчути.
    А мені б твої очі побачити,
    За любов твою була б вдячна я.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.06 12:59 ]
    Він її любив і хотів дізнатися правду
    Він її любив і хотів дізнатися правду
    «Ти любиш мене»? – в неї спитав він.

    Вона мовчала.
    В мовчанні ховалися звуки:
    «Я не люблю тебе» –
    Чітко серце вистукувало.

    Він відповів: «Я не ображатимусь.
    Все зрозуміло. Не було нічого вважатиму».

    Вона сказала: «Не буду гніватись тоже,
    Якщо після цього ми бути разом не зможемо».

    У відповідь чула тільки мовчання.
    «Я все зрозуміла» – були її слова прощальні.

    Він мовчав.
    В мовчанні ховалися звуки:
    «Я люблю тебе» –
    Серце його вистукувало.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Оксана Рудич - [ 2015.12.05 18:54 ]
    ***
    Перебираю твої листи
    (ніч підглядає з-під фіранок)…
    Хай не зійде сонце в той ранок,
    коли вони стануть мотлохом
    і спогадом станеш ти!
    2004р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  47. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.05 11:18 ]
    Вечірнє місто
    Вечірнє місто…
    Вже місяць мов кораблик випливає.
    А зорі-іскри
    говорять: –Ти його кохаєш?

    Вечірнє місто…
    Вже місяць зорі й тиша
    Тобі говорять:
    –Він тебе залишив.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.05 11:08 ]
    Це поєднання таке незвичне
    Це поєднання таке незвичне –
    Сильний характер і миле личко.
    Такий контраст, як чорне і біле,
    Але вона в усьому вправна і вміла.
    В ній поєднались розум і врода,
    Гаряче серце і погляд холодний.
    Таке поєднання завжди актуальне,
    Бо це класика, а все інше – банальність.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.05 11:18 ]
    Ой не плачте, карі очі
    Ой не плачте, карі очі
    З неба сльози ллються.
    Пече серденько дівоче,
    Вуста не сміються.

    Чого плачуть карі очі,
    Плаче небо синє?
    Чого серденько дівоче
    За кохання гине?

    Чом не зна серце спокою,
    Плачуть карі очі?
    Чом любов бува такою,
    Що і жить не хочеться?

    Ой не плачте карі очі
    Так в житті буває.
    Любов серденько дівоче
    На кусочки крає.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Вікторія Фединишин - [ 2015.12.05 11:54 ]
    Ти так близько, як ніколи
    Ти так близько, як ніколи,
    Щем у серці не стихає
    І здається мимоволі,
    Що я давно тебе кохаю.

    Ти так близько, як ніколи.
    Від тебе погляд відведу,
    Та здається мимоволі,
    Що я давно тебе люблю.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   51   ...   121