ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Лесь Коваль - [ 2026.02.11 22:33 ]
    Іскри
    Зима шаліла - її лютий половинив,
    прохожі куталися, ковзали і грузли,
    а ми щасливі у тенетах хуртовини
    стояли осторонь від всіх.
    Землею
    Тузли.

    З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.
    Мені здавалося, що я за крок до лиха,
    коли твоя усмі́шка рухом променистим
    мій спокій крала, наче тать.
    Злочинно.
    Тихо.

    Я відчував тоді, в столичній заметілі:
    ти - мій вогонь, що зігріває, а не палить
    і залишає ніжні опіки на тілі
    тепло обіймів і очей.
    Постійне.
    Стале.

    2026


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.46) | "Майстерень" 5.38 (5.44)
    Коментарі: (1)


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2026.02.11 19:11 ]
    Народження Божича (родздвяна колядка)*
    Он засяяв сніг за віконечком,
    Пішли іскорки у танок,
    Народилося ясне сонечко –
    Молодесенький Божич - Бог.

    І надворі вже дні погожії,
    Знову більшає білий день.
    Прибуває нам сила Божая,
    Ми співаємо їй пісень.

    У яснесеньку цю погодоньку
    Зорі з місяцем – в небесах.
    Славен будь же наш, Роде-Родоньку,
    Сяє зорями Божий шлях!


    28-29 грудня 7516 р. (від Трипілля) (2008 р.)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  3. Ігор Шоха - [ 2026.02.10 15:20 ]
    Крилаті тіні минувшини
    І
    А ми існуємо іще
    по два боки одної долі...
    ти у полоні, я на волі,
    попри жалі, душевний щем
    до мене линеш ти дощем,
    а я до тебе вітром в полі.

    ІІ
    Я пам’ятаю наш курінь
    і тіні вітру над водою,
    і як нас білогривий кінь
    поніс туди перед грозою.
    Сміялась ти, що я малий,
    а ти вже майже-що доросла,
    та не боялася, що боса
    і що під нами кінь баский,
    а я, здається, не такий,
    коли тримався не за коси.

    ІІІ
    Немає часу молодим
    душею канути у Лету.
    Як дар сучасному поету
    ми залишаємо сліди
    у білій хмарі інтернету
    або завіємось кудись,
    де і на конях не догнати
    обох, бо маємо колись
    вертатися до тої хати,
    куди ми й досі летимо
    на крилах вітру чи Пегаса,
    та розуміємо наразі –
    життя без нас тече само,
    ми ж – тінями блукаємо
    і розчиняємось у часі.


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2026.02.09 16:11 ]
    У шаленстві любові

    Вись розчулила весною,
    Навіть крізь холодне скло,
    Сяєва голубизною
    Творить голубине тло.

    Фіанітом пречудово
    Спалахнув небесний цвіт.
    І шаленствами любові
    Загорівся цілий світ.

    Люба, мила моя Мріє,
    Шлю цілунки я тобі.
    Он обійми вже леліє,
    Мліє пара голубів.

    Туга музикою чуйно
    Так жагуче нароста.
    Серденько моє, почуй-но,
    Це - кохання теплота

    Огортає ніжнотонно,
    Стелить ласкою парчу.
    Розкрива пелюстя лоно -
    В щастя пестощів лечу!

    9 лютого 7533 р. (Від Трипілля) (2026).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  5. Борис Костиря - [ 2026.02.08 11:25 ]
    * * *
    Безконечне протяжне гудіння
    Від сирен, що пронизує слух.
    Проростає тривоги пагіння,
    Мов порочний ненависний дух.
    І яке ж те потворне насіння
    Він народить в шаленості днів,
    Досягнувши глибин і коріння
    У потузі могутніх мечів!

    Безконечне нудне завивання
    Возвістить безбережність страждань.
    Хвилі річки, як тихе благання,
    Проспівають німотність жадань.
    І сирени, як птиці жорстокі,
    Нападуть на провулках пустих.
    Як валькірії волоокі,
    Будуть наші страждання нести.

    1 травня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (1)


  6. Борис Костиря - [ 2026.02.06 10:58 ]
    Розвал
    Розвал душі і тіла неодмінно
    Настане, ніби вибух нищівний.
    Зненацька прийде, як неждана міна
    Чи як лайдак скорботний і сумний.

    Розвал - це наслідок усіх ударів,
    Всіх потрясінь, депресій і гризот,
    Немов стискання судей і удавів,
    Мов натиск несподіваних турбот.

    Розвал - це шлях до світу воскресіння
    Із попелу, поразки і землі.
    Відродження, піднесення, спасіння.
    Так сяють в синім морі кораблі.

    У кожному розвалі є зернина
    Нового світу і нових натхнень.
    Народжується з попелу людина,
    Як ноти ненаписаних пісень.

    29 квітня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (1)


  7. Борис Костиря - [ 2026.02.05 11:55 ]
    Тюльпани
    Ця миттєва краса тюльпанів
    Поминальна, як метеор,
    Як примхлива і ніжна панна
    Від землі, а не від Діор.

    Як же часто краса миттєва,
    Швидкоплинна і нетривка,
    Ніби первісна епістема,
    Як у спеку сила струмка.

    Ця краса так до болю ранима,
    Незахищена, ледь жива,
    Несподівана, ніби рима,
    Нам диктує свої права.

    Ця краса може вмить відлетіти
    До небес, до божественних струн,
    Невловима, як зламані миті,
    На яких нам зіграє Перун.

    25 квітня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (1)


  8. Борис Костиря - [ 2026.02.04 11:30 ]
    Передчасне літо
    Ах, це літо таке передчасне,
    Що звалилось на голову нам,
    Невтоленне, гаряче, прекрасне,
    Нагорода за вічний бедлам.

    Передчасні ця спека неждана
    І це сонце пекуче, жорстке.
    Передчасні, як перше кохання,
    Мов пора, де писання шорстке.

    Передчасна ця пристрасть жагуча,
    Ця стріла, що пронизує нас.
    Ця весна навіжена, пекуча.
    Так пронизує спека Парнас.

    Лиш на дні у колодязі тихім
    Передчасна зоря майорить.
    Вдалині ходить стишене лихо,
    Як фатальна і приспана мить.

    23 квітня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (3)


  9. Борис Костиря - [ 2026.02.03 10:36 ]
    Птах
    Співає птах, руйнує темінь
    У гущині, у дивних снах.
    Співає птах крізь ночі терем.
    Співають і любов, і крах.

    Ледь чутно долинає стогін,
    Любовний шепіт, шал палкий.
    А в когось залишився спомин
    Крізь гай барвистий, гомінкий.

    Цей одинокий птах співає,
    Долаючи і страх, і сум.
    У ніч розкішного розмаю
    Доносить первозданність дум.

    Цей птах проб'ється крізь тенета,
    Колючий дріт, собак, вовків.
    Немов загублена планета,
    Він виринає з-під віків.

    Цей спів здолає всю попсовість,
    Вульгарність, одноденок рій,
    Пречистий, мов забута совість,
    Мов квітка крізь нудний пирій.

    23 квітня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (1)


  10. Борис Костиря - [ 2026.02.02 10:33 ]
    Пустельний стадіон
    Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
    А глядачів нема. Самотній арлекін
    Знімає із плечей хронічну втому.
    Історія поставлена на кін.

    Пустельний стадіон пустельно обіймає
    І в душу входить, ніби лицедій.
    Мелодія відлюдника-трамваю
    Нам возвістить примарливість подій.

    Пустельний стадіон - картина позачасся,
    Картина небуття і німоти.
    Ним тільки пил розпачливо промчався,
    Змітаючи тремкі минулого сліди.

    19 квітня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (1)


  11. Борис Костиря - [ 2026.02.01 11:48 ]
    Бажання
    Я хочу, щоб розверзлася долина,
    Щоб світ явив свій потаємний смисл,
    Слова постали на незрушній глині,
    Відкривши мудрість логосу і числ.

    Я хочу, щоб розверзлась серцевина
    Усіх страждань і болів нелюдських,
    Мов споконвічна неземна провина,
    Приєднана до радостей земних.

    Я хочу, щоб розверзлася долина,
    Відкривши суть скрижалей і понять.
    Колись настане просвітління днина
    Без тягаря нав'язливих сум'ять.

    19 квітня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  12. Борис Костиря - [ 2026.01.31 12:31 ]
    Сирена
    Ця вічна сирена просвердлює мозок
    І спокою, певно, ніколи не дасть.
    Ця вічна сирена, як згущений морок.
    І попіл століть опадає на нас.

    У ній ми впізнаємо сутність століття.
    Освенцим, Дахау, доносів рої.
    Її віспувате обличчя столике.
    Танцюють на сцені німі королі.

    Сирени летять із задавнених міфів
    І виклюють серце та очі сумні.
    І стане сиреною пристрасна німфа,
    Напавши на тебе у самотині.

    18 квітня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (1)


  13. Борис Костиря - [ 2026.01.29 11:32 ]
    Стадіон
    Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
    Як виклик непроявленому злу.
    Гуляє дух свободи і предтечі,
    Як виклик небуттю і злому королю.

    На стадіоні грає Марадона.
    Всі матчі вирішальні у цей час
    Розіграні на полі стадіону,
    Які пройшли стрілою поміж нас.

    Цей стадіон, як поле Колізія,
    Де рвуть на шмаття помисли і дух.
    Іде крізь час промовиста ідея,
    Яку почує вишуканий слух.

    Іде крізь стадіон свята Мадонна,
    Крізь гомін споконвічної юрби.
    І дріт колючий тіло стадіону
    Обплутав, ніби словеса доби.

    17 квітня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Прокоментувати:


  14. Сергій Губерначук - [ 2026.01.29 11:06 ]
    Поліфонія
    Поліфонія – лебедине звучання
    рук погладливих,
    синя синь,
    кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
    що з-під боку мого смокче тінь,
    мов комарик, який у комору
    у тепло, у неволю, з простору…

    Поліфонія: йти не ритмічно,
    а в попад –
    босо́ніж, а по стерні…
    і не радіо,
    не уривки епічні,
    і не та́к, якщо все ж таки ні́.
    Це круглий звук усередині плоду, –
    якщо без рук домагання єдиного народу.

    Поліфонія.
    Тополя.
    Тополя.
    Тополя.
    Полинове тло поля,
    де не з мікрофоном,
    а фоном,
    ледь чутно грає у селі гармонія,
    «ні, я!»

    7 липня 1994 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Поезії розбурханих стихій», стор. 134"


  15. Лесь Коваль - [ 2026.01.28 21:12 ]
    Між нами
    Не марево, не вигадка, не сон -
    жива, реальна, суща, з крові-плоті,
    хоча твої порфира і вісон
    такі казкові в нашому болоті.

    Струнка, дзвінка, легка, немов стріла,
    що випустив умілий скіфський лучник -
    летить і вмить впивається в тіла:
    крізь щит і шкіру, мʼяко, тихо, влучно.

    Волосся водоспадом із плечей
    збиває з ніг стрімким гірським потоком
    холодним, повноводним - аж пече!,
    коли його торкнешся ненароком.

    А погляд цей!.. - вогонь і оксамит,
    купальська ватра, печі Азовсталі,
    горить, іскрить, летить, як стрій копит
    сарматської кінноти в свому чвалі.

    ...Ми поруч, а між нами сотні фраз
    нейтральних і обставинами скутих...
    нам добре, але знаєм водночас -
    "моєю" і "твоїм", на жаль, не бути...

    2025


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  16. Лесь Коваль - [ 2026.01.28 21:01 ]
    Не питай
    Ти не питай, а я не відповім...
    давай і далі питимемо каву
    так, ніби ми в театрі пантомім
    на сцені презентуємо виставу.

    Нічого не питай, а просто будь...
    на відстані руки без зайвих слів,
    бо їхню я і так загублю суть
    в суцвіттях твоїх лагідних полів.

    Не треба запитань, нехай іскрить...
    в твоїх очах і просторі між нами,
    подовжи цю щасливу теплу мить
    усмі́шками, обіймами і днями.

    Благаю не питай: "А далі як?!",
    допо́ки я пливу в озерах карих
    в обійм твоїх рятуючий маяк,
    в волосся тво́го золоті нектари...

    2025


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  17. Борис Костиря - [ 2026.01.28 11:03 ]
    Таємне слово
    Таємне слово проросте крізь листя,
    Крізь глицю і знебарвлену траву.
    Це слово, ніби істина столиця,
    Увірветься в історію живу.

    Таємне слово буде лікувати
    Від викривлень шаленої доби.
    Воно прорветься крізь сталеві ґрати,
    Врятоване від поглуму юрби.

    Воно прорветься крізь роки й століття,
    Крізь заборони, війни, забуття,
    Крізь метушню, погроми і суцвіття
    Росою на долонях каяття.

    Таємне слово прийде заповітом,
    Посланням, покликом від вищих сил
    Крізь чагарі і незбагненні віти
    Пір'їною від занепалих крил.

    16 квітня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Прокоментувати:


  18. Борис Костиря - [ 2026.01.27 10:18 ]
    Віршування
    Це віршування, ніби вічне рабство,
    Важка повинність і важкий тягар.
    Воно підность в піднебесся раю,
    Штовхає ордам первісних татар.

    Це вічний борг перед всіма богами,
    Перед землею, Всесвітом, людьми.
    І ти не розрахуєшся з боргами,
    Укривши дот могутніми грудьми.

    Чи можуть вірші врятувати Всесвіт?
    Чи врятувати занепалий Рим?
    Вони сідають чайками на серце
    В облозі ворогів і лютих гримз.

    16 квітня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (1)


  19. Марія Дем'янюк - [ 2026.01.26 16:48 ]
    Ялини гілка
    Тут час дрімає на ялинці,
    І я блукаю наодинці,
    А сніг всміхається - блищить,
    Синичка на гіллі сидить,
    І раптом пурх і полетіла,
    А я сніжиноньки ловила...
    Гойдається ялини гілка,
    Вже не синиця...Певне білка...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2026.01.26 07:02 ]
    Марення в розлуці
    Мені б тендітну і жадану
    До себе ніжно пригорнути.
    І так завмерти бездиханно,
    І умлівати, вбивши смуток.

    Зігріти радощі у серці,
    І віддавати ласку свіжу,
    І у смарагдових озерцях
    Кохання пити дивовижу.

    Натхнення, Боже, дай крилате --
    Горіти в пестощах розкуто.
    Жагу пекучу втамувати,
    І тихо в щасті потонути.

    26 січня 7533 р. (Від Трипілля) (2026)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  21. Софія Пасічник - [ 2026.01.25 18:25 ]
    Гвинтівка
    Стояли ми, де світло гасне рано,
    Де кожен погляд* був без вороття.
    Я говорив непевно, надто "рвано",
    І необачно, і без каяття..
    Ти вірила словам – легки́м, як подих,
    А я ж собі не вірив ні на мить..
    Мій шепіт був не ніжний, а холодний,
    Він вчив у споминах мене люби́ть
    Тепер у тиші крутиться платівка
    Зі спогадів, що ріжуть, наче скло.
    Я точно знаю: слово – це гвинтівка,
    Й собі я в серце влучив ним давно..

    *порух


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  22. Катерина Савельєва - [ 2026.01.25 12:40 ]
    Завiтали спогади (квартон)
    Завiтали спогади лише,
    Кутиками пальцiв пробралися.
    Поруч на очах менi з'явися,
    Покажи менi своє лице.

    Мiсяць сам по собi не блукає:
    Завiтали спогади лише.
    Серед хмар, їх тайно береже,
    I вночi на волю випускає.

    Та чомусь, так холодно навколо.
    Цi морози назавжди? Невже?
    Завiтали спогади лише,
    Виграваючи у небi соло.

    Розумiння - це кiнець уже,
    Завмирає кригою в повiтрi.
    Залиши усе, iз серця витри.
    Завiтали спогади лише.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (2)


  23. Сергій Губерначук - [ 2026.01.21 20:39 ]
    Ти
    Я доторкнувся думкою до тебе.
    Від тебе я іще не відчахнувся.
    Ти ще моя. І скільки ж сили треба,
    щоб я забув тебе, тебе позбувся.

    Я що завгодно ладен сотворити,
    щоб пам’ять стерла всі твої принади,
    щоб і не бачити тебе, не говорити…
    Не хочу зради…

    А все одно ж ти поруч. Навіть ближче –
    в обіймах у пекельної уяви –
    цнотливо умовляєш: «Не злостись же.
    Що трапилося? Власне, в чому справа?...»

    Ти – вітер. Ти – вода. Ти – наче сонце,
    усім підряд своє тепло роздала
    та й покотилась далі повз віконце,
    де вже без тебе ніч мене застала…

    11 липня 1989 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  24. Борис Костиря - [ 2026.01.21 10:27 ]
    Повалені дерева
    Повалені дерева, немов царі полеглі,
    Спираються на вічність, спираються на страх.
    Повалені дерева, що обіймають легко
    Свободу і неволю у вічних небесах.

    Повалені дерева, як воїни упалі
    У грандіозний битві, у січі вогневій,
    Спираються на мужність надійної спіралі,
    Де крутяться епохи, немов едемський змій.

    Повалені дерева - це сутності злинялі,
    Розірвані знамена, потріскані слова.
    Солдати опинились на споконвічній палі,
    Де вже давно спочили чесноти і права.

    Ми підриваєм замок вселенської неволі,
    Здіймаючи угору важкі списи гілок.
    Заглушить повсякденність мелодія юдолі,
    А воля непогасна іде, немов пророк.

    15 квітня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (1)


  25. Борис Костиря - [ 2026.01.20 10:31 ]
    Розчарування
    Розчарування роздирають вкотре
    У людях ненадійних і гнилих.
    Розчарувань, немов піщинок, сотні,
    І хочеться не думати про них.

    Розчарування душать, і турбують,
    І спати рівномірно не дають,
    І б'ють розпачливо у грізний бубон,
    Руйнуючи фортець стійку могуть.

    Розчарування приведе у пустку,
    Спустошення понівечений храм.
    Розчарування довго не відпустить,
    Віддавши дороге лихим вітрам.

    15 квітня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (4)


  26. Борис Костиря - [ 2026.01.18 10:46 ]
    Сон віків
    Так хочеться зануритися в сон,
    Зануритися в тишу і блаженство,
    Щоб клен співав зі мною в унісон,
    Утверджуючи культ багатоженства.

    Так хочеться зануритися в мить,
    Яка страждання й прикрощі зупинить,
    Що солов'єм у глушині щемить,
    Співає в плесі спокоєм невпинним.

    Так хочеться зануритися в час,
    У вік свободи і розвою думки,
    Щоб спалах у душі повік не згас,
    Бо правду жодна кривда не роздушить.

    14 квітня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (6)


  27. Кока Черкаський - [ 2026.01.17 12:55 ]
    Ти хто?
    Ти мені так посміхалась,
    Наче ми вже переспали.
    Проте навіть як кого звати
    Ми тоді ще не знали.

    Твоє розкішне волосся
    Мене всього огортало,
    Й мені не було потрібне
    Вовняне одіяло.

    Я засинав щогодини,
    Та ти щоразу будила:
    Ти ж не прийшов сюди спати,-
    Посміхаючись, говорила.

    Ти була пружна і тепла,
    Пахла любов'ю і морем,
    Час пролітав швидко,
    Ранок настав скоро.

    Я би, звісно, лишився,
    Та треба було на роботу.
    Стояв на зупинці, пив каву
    І думав, що ти і хто ти?


    Після роботи на крилах
    Летів до твого будинку,
    Сам собі обіцяв, що тільки
    Зайду на одну лиш хвилинку.

    Піднявся на ліфті. Квартира
    Сто вісімдесять друга.
    Дзвонив, мов скажений, у двері.
    Відчинила якась подруга.

    - Чего тебе надобно, старче?-
    Приблизно так запитала.
    -Вибачте, я до Неї...
    Здається, її звати Алла.

    - Нема тут ніякої Алли,
    І не було ніколи.
    Вам пити шкідливо, юначе,
    Хоч щось, міцніше за колу.

    Я обійшов всі будинки,
    А в них - відповідні квартири.
    - Ні-ні, не знаєм такої!-
    Ось і все, що мені говорили.

    Знов на зупинці п'ю каву.
    -Сходив би ти в церкву, юначе,-
    Промовив старий бариста,-
    Бо залетів ти, я бачу.

    Вона час від часу приходить,
    Заводить собі мужчину.
    Тобі пофартило, а люди
    Кидаються під машини.

    Чи на смітнику їх знаходять,
    Без краплі крові, без лімфи.
    То відьма, нечиста сила,
    Проклята пекельна німфа!

    Я тут за десять років
    Багатьом, як ти, робив каву.
    То ж якщо ти живий ще досі-
    Втікай хоч би й в іншу державу!..

    Силует продавця кави
    Розтанув в вечірніх тінях...
    Заціпенівши, я дякував
    Своєму провидінню.

    Якщо розповідь бариста
    Правдива хоч трохи була...
    Святая ж ти Діво Пречиста,
    Спасибі, що вберегла!

    Що мої тіло і душу
    Упириці не віддала!
    На мене ще ждуть-не діждуться
    Великі і славні діла!

    Поступово мене відпускало,
    Кофеїн робив свою справу.
    От умів же старий цей бариста
    Робити смачну каву.

    Я допив і зіжмакав стаканчик..
    Добра кава, й ціна в нього чесна...
    До зупинки майже беззвучно
    Підкотила нова чорна "тесла".

    І знайомий до болю голос
    Проник в кожну мою хромосому.
    Мозком знав я: потрібно втікати,
    Та всі м'язи скувала судома.

    -Вибач, що довелося чекати,
    В мене справи були термінові.
    А тепер я до ранку вільна
    Й хочу знову твоєї любові.

    А на того старого дурня
    Ти поменше звертай уваги.
    Його нещодавно добряче побили,
    І дах поїхав у бідолаги.

    Налетіла толпа малолєток,
    Не із нашого, з іншого міста,
    Віддубасили, гроші забрали,
    Чудом лиш врятувався бариста.


    І знов ніч була, як остання,
    Морем нафти кохання палало,
    Морем нафти палало кохання,
    А на ранок мене не стало....


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  28. Борис Костиря - [ 2026.01.17 10:37 ]
    Дощ
    Попасти під дощ серед вільного поля.
    Попасти під стріли небесних армад.
    Потрапити в сіті, болючу неволю,
    Під обстріли грізних ворожих гармат.

    Попасти під дощ - це везіння чи кара,
    Це поклик небес чи прокляття століть?
    Пасеться далеко спокійна отара,
    Де Зевс пастухом невмолимо стоїть.

    Попасти під дощ - це абсурд чи порядок,
    Це випадок чи недовчений урок?
    Під стріли невдач і дошкільних поразок
    Ти йдеш крізь дощі, ніби сивий пророк.

    13 квітня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (1)


  29. І Ірпінський - [ 2026.01.16 21:09 ]
    Віддай таємне самоті
    Дорогу бавлять ліхтарі
    Тікають тіні вслід за снігом
    Ніч розчиняється в вині
    Чуття ховаються під кригу

    Віддай таємне самоті
    На зберігання безстрокове
    Гріхів лічильник - в каятті
    Гостріше списа кожне слово

    Святкує холод свій зима
    Смакує довго, ненаситно
    Та й міцно-міцно обійма'
    І пута ті геть непривітні


    2026 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2026.01.15 20:25 ]
    Парадокси зими
    Зима, зима, снігами вкрила все --
    Краса природня і холодна сила.
    Але для нас біду вона несе,
    Вкраїна мов од горя посивіла.

    Не сміх дітей, а горе матерів.
    Землі здригання від ракет, шахедів.
    Ну хто б тебе, Вкраїнонько, зігрів?
    Іди під захист мого слова пледу.

    Іди сюди, вгорну тебе крилом,
    Синівським серцем, люба, обігрію.
    У полум'ї його згоряє зло,
    Яке несе жахна орда Батия.

    Кажу - страхіття витримать зумій -
    Таке випробування йде із висі.
    Вмикнули раптом світло, Боже мій.
    І я від радості аж просльозився.

    15 січня 7533 р. (Від Трипілля) (2026)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  31. Юлія Щербатюк - [ 2026.01.15 13:26 ]
    Шукаю Людину (україномона версія)
    А час цей моральність затер
    в догоду занепаду плину.
    Та я, от дивак, дотепер
    нас поміж шукаю Людину.

    Шукаю, і мрію знайти
    подій серед, надто розхожих.
    Та мрії спливають, із тим
    є сумніви - марний цей пошук!

    Сум'яття: не склалось, мабуть,
    їх, істинних, все таки мало
    в епоху, порожня де суть
    щоденною данністю стала.

    Де б'ють гуманізм повсякчас,
    де мислення в шорах і путах,
    де підлість почута не раз,
    а совість відверто забута.

    Де слову всяк вчинок не брат,
    а дружба у спогадах лИше,
    Де золота дзвін у стократ
    життів міліонів цінніше.

    І де голоснішими ті,
    яким би мовчати, несила...
    Як часто в людській маєті
    себе почуваю безкрило.


    Та все ж я продовжу маршрут,
    і йтиму вперед, без упину
    за мить осіянну: вже тут!
    Земляни! Стрічайте Людину!


    9-12 січня 2026 року


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.54) | "Майстерень" 5.75 (5.58)
    Коментарі: (8)


  32. Борис Костиря - [ 2026.01.15 10:20 ]
    Диво
    Я все чекаю дива з невідомості,
    Немовби пароксизми випадковості.
    Впаду у сніг чи в зелень-мураву,
    Впаду в надію ледь іще живу.
    І стану крапкою у дивній повісті,
    Немов непогасимий спалах совісті.

    Я дива жду в задушливій буденності.
    Шукаю знаки вищої натхненності.
    Вони ж пропали в безнадійнім дні.
    Лише чигають ворони сумні.
    Виходжу в поле, повнім неозорості,
    В насиченій божественній прозорості.

    11 квітня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (1)


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2026.01.14 19:56 ]
    Кохання до смерті
    Мільйонами світять у небі зірки,
    Освітлюють і умирають.
    Кохання всевишнє пройде крізь віки -
    Без нього життя немає.

    У небі яріє там зірка твоя -
    Дощ, хмари, туман пробиває.
    Вона мені денно і нощно сія -
    Без тебе життя немає.

    До тебе, я знаю, не жив - животів,
    Як дерево, що усихає.
    Коріння коханням мій Бог напоїв -
    Без тебе життя немає.

    Ти скрізь: і у місті, в селі, у гаях -
    Твій подих мене овіває.
    У наших найкращих у світі піснях -
    Без тебе життя немає.

    Розпусним, зрадливим я був наяву,
    Ти вірила в краще, я знаю -
    Прощала, і ось лиш тобою живу -
    Без тебе життя немає.

    Прокляття горілці пошлю й Сатані -
    У сварку нас люту вганяє.
    І хочеться вмерти без світла мені -
    Без тебе життя немає.

    Коли умліваєм в обіймах удвох,
    То більшого щастя не знаю!
    Немов на Олімпі - Богиня і Бог,
    Без тебе життя немає.

    Стою на колінах, немов на межі -
    Молюся, Богів заклинаю -
    Кохання до смерті моє збережіть -
    Без нього життя немає!

    14 січня 7533 р. (Від Трипілля) (2026).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  34. Сергій Губерначук - [ 2026.01.12 15:55 ]
    Гнів
    Сунеться хмара волосся,
    блискавка б’є з очей.
    Від зливи втекти вдалося,
    а від кохання ще.

    Чи вартий твій подих гнівний
    сніжних цнотливих вуст?
    Якщо я у чомусь винний –
    може ж, чомусь навчусь?

    Хочеш ти біса торкнутись,
    чути як шерсть росте,
    в незаймане тіло вткнутись,
    пити тепло просте?

    Хочеш, я вийду із себе
    звіром, що кинув ліс,
    як з музики б вийшов Вебер,
    як схимник з печер ліз?

    Бажаєш найняти вітер –
    гніву вже повен млин!
    Легені мої відкриті
    тільки на п’ять хвилин.

    Далі ця злість недоречна,
    далі один лечу.
    Далі розмова сердечна
    з тим, кого сам навчу.

    7 липня 1996 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«На перехресті сфер, галактик і зірок», стор. 216"


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2026.01.11 18:11 ]
    Кохання порятуй
    У день Подяки чарівний
    Вертаєш ти мені надію
    На ніжні пестощі весни,
    І я від щастя тихо млію.

    Не вірю ще, увесь тремчу,
    Навколішках стою і каюсь.
    Сльоза непрохана в очу --
    Мов крик німотного одчаю,

    Що переповнював ущерть,
    І душу випікав од болю.
    І вже, здавалось, хижа смерть
    За цю розлуку - вирок долі.

    Без тебе білий світ зчорнів,
    В безодню кинув підземелля.
    А ти всміхнулася мені
    Ясних очей сяйливим хмелем.

    І я воскрес у мить святу,
    Від того - з піднебесся - знаку,
    Кохання, Боже, порятуй!!!
    Найвищу склав тобі подяку!

    11 січня 7533 р. (Від Трипілля) (2026)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  36. Борис Костиря - [ 2026.01.10 10:14 ]
    Весна
    Весна ніяк не переможе
    І не протиснеться крізь сніг,
    Крізь кригу, як через вельможу,
    Що кидає дари до ніг.

    Так пробивається нестало
    Весна крізь перепони зим.
    Колись вона таки настане,
    Як невловимий нелюдим.

    Проб'ється крізь погрози, травми,
    Крізь підступи, отруту зрад.
    Проб'ється, як великий трагік
    На велетенський маскарад.

    Так пробивається ідея,
    Непереможна і свята.
    Так не зламалась Іудея.
    Весна проб'ється, як жита.

    8 квітня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  37. Кока Черкаський - [ 2026.01.06 13:34 ]
    Хорли
    Коли ми молоді були-
    Ми двічі їздили в Хорли.

    Це близько: п'ять годин - і там,
    І ти вже з морем сам-на-сам.

    А особливо в травні. Ще
    Із неба сонце не пече.

    Усе цвіте. Пахне бузок.
    І чистий напрочуд пісок.

    Рожеві ракушки. Полин.
    Відблиск дівчачих голих спин.

    Увечері-похід в село
    За молоком. Ото було...

    І запах перших полуниць,
    І хвиль морських ласкава міць,

    Нінусь-Вітусь звабливий сміх,
    Нема нічого, що б не зміг!

    Як не Вітуся- то Світлана,
    Як не Нінуся - то Оксана...

    Від згадок закипає кров-
    Якби ж в Хорли вернутись знов,

    Знов почуватись молодим.
    Хорли-Хорли... То ж майже Крим...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  38. Борис Костиря - [ 2026.01.05 11:03 ]
    Ранок
    Я прокинусь у лісі від шуму птахів.
    Із безодні вернусь у новітню безодню.
    Моє серце проб'ють не списи каблуків,
    А ледь танучі в небі зникаючі зорі.
    І до мене долинуть видіння віків,
    Невідчутні, загрозливі, сиві, прозорі.

    Я прокинуся в лісі в новому бутті,
    А старе відшумить жовтим стишеним листям.
    З новим поглядом, силою в серцебитті
    І з новітнім пробудженим, вранішнім Лістом.
    Опадають із кленів листи в каятті,
    Мов останні акорди стихій падолисту.

    3 квітня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (1)


  39. Борис Костиря - [ 2026.01.04 12:51 ]
    Сірість
    Коли подолаєм навколишню сірість?
    Коли вже настане жадана весна?
    Коли подолаємо мряку і сизість,
    Вдихаючи свіжість, як помах крила?

    Коли подолаємо зоднаковіння,
    Стандартність і сплутаний, немічний страх?
    Коли проросте крізь байдуже каміння
    Стослово на гострих і грізних вітрах?

    Давайте долати цю сірість нікчемну
    В полоні гіркої, страшної мети,
    Мов гостю нав'язливу, грубу й нечемну
    В хустині безмежної самоти.

    31 березня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (3)


  40. Борис Костиря - [ 2026.01.02 14:11 ]
    Пошуки
    Шукаю ялинку у березні,
    Шукаю шляхи у розлук.
    Шукаю на тихому березі
    Прадавніх і здавлених мук.

    Шукаю я влітку хурделиці,
    А взимку - цвітіння й тепла.
    Шукаю захованих демонів
    У снах, де цвіте ковила.

    Шукаю я сенсу в безглуздості,
    Шукаю безглуздя в словах.
    Шукаю я вічної мудрості
    В шинку, як поранений птах.

    Шукаю порядність у циніках
    І спитих, продажних повій.
    Шукаю надії у цінностях,
    Які не знесе буревій.

    26 березня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (1)


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2026.01.02 13:17 ]
    Різдво богині Дани
    Ну що ж таки прийшла зима.
    І світ чорнющий забілила.
    Стояв на голові сторчма --
    Наляканий і сполотнілий.

    Тепер вже -- на ногах немов,
    Співає радісно осанну --
    Прийшло до нас воно ізнов
    Святе Різдво Богині Дани.

    Нечиста сила утіка,
    Чоловіків до пари й шлюбу
    Свята вода дає жінкам,
    І зціленням усіх голубить.

    Зникають десь -- хеллоуін,
    Шахеди путі, як примари.
    Дніпро - Данапр - у кризі він,
    Нам снігові дарує чари.

    2 січня 7533 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  42. Сергій Губерначук - [ 2026.01.02 11:02 ]
    Нитки́ – не волосся…
    Нитки́ – не волосся!
    Лещата – не руки!
    Клейонка – не шкіра м’яка!
    Стіна – не людина!
    Самотність – не стукіт,
    а відстань тебе́ від вікна.

    Мов лампочки – очі.
    Душа – холодильник.
    Увесь, ніби мокре щеня,
    я ще сторожу тут
    себе і будинок
    щороку щоночі, щодня.

    Тебе ще чекаю,
    ще дні помічаю –
    паркан з сірників городжу.
    Коли їх не стане,
    я, згідно звича́ю,
    кохання вогнем розбуджу.

    Що встигла ти я́кось
    торкнути чи брати,
    усякий окремий предме́т
    захопить мій пломінь,
    крізь кожну кімнату
    до мене проходячи вщент.

    Згориш, мов ікона:
    нитки́ – не волосся,
    папір – не обличчя святе.
    У домі моєму
    нам гірко жилося –
    негайно з’їжджаю в готель!

    3 жовтня 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«На перехресті сфер, галактик і зірок», стор. 218"


  43. Борис Костиря - [ 2026.01.01 13:53 ]
    Гітара
    Відшуміла трепетна гітара
    Під бузком шаленим і хмільним.
    Нині реп заходить в шумні бари,
    Як розбійник в пеклі молодім.

    Наш романтик зачаївся в сумі
    І зачах у навісних димах.
    Тільки шльондра грає бугі-вугі
    На його колінах, ніби маг.

    Вже гітара спокоєм покрилась,
    Ніби завірюхою доби.
    Замість лиць панують тільки рила,
    Не лишивши знаків боротьби.

    Та гітара, мов лиха бунтарка,
    Все не йде на пенсію ніяк.
    І здіймається могутня чарка,
    Мов непереможний зодіак.

    Лиш пісні всечасні і безсмертні
    Прозвучать над сценою завжди.
    Спалахи сердець не будуть стерті,
    Залишивши шрами і сліди.

    24 березня 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (1)


  44. Марія Дем'янюк - [ 2026.01.01 11:10 ]
    Одягнула зимонька
    Одягнула зимонька
    Білу кожушинку,
    А на ній вмостилися
    Сріблені сніжинки.

    І яскріють гудзики -
    Золотять крижини.
    Комірець із пуху -
    Вовняні хмарини.

    Ще вдягнула зимонька
    Теплі рукавички,
    Шарфик - вітер зимний,
    Задивилась в річку.

    Зимонька милується,
    Люстерко ясніє.
    "Он, яка красунечка!"-
    Білий Світ радіє.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  45. Сергій Губерначук - [ 2025.12.29 13:06 ]
    Ґротеск
    Чому з небес не впали оксамити?
    Чому зірки, немов голівки цвяхів,?
    тримають шлейф, земну частину ночі,
    пришпиленим з космічною пітьмо́ю?
    і не згинаються, з орбіти не щезають,
    аби був дунув день і північ скрасив день??

    Два білі олені блищать очима в стужу,
    дві згорблені сови промчали проти вітру,
    і пара голубих песців злилася
    в осніженій нудьзі на пір’ї двох куріпок…
    Навіщо ж ми не ра́зом, а в розлуці
    зимові ка́зки дві розказуємо дві?

    Зігрівши над нічним багаттям руки,
    згорівши весь у полум’ї багатства,
    зійшовши сходами крізь захід, схід аж з півдня
    сюди, у північ старості своєї,
    хто́ я один, коли дружина – Холоднеча,?
    хто Теплота мені, коли мені вже смерть?..

    …Тепер не впали неба оксамити, –
    спадуть тоді, коли небес не стане…
    …Життя – ґротеск, чи інша дивна форма,
    забава, за́бавка, угода з Тим чи Іншим,
    розпитування про погоду, їжу й нежить…
    …Затьмарюється ж розум, а не тьма?

    20 грудня 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Переді мною...», стор. 80"


  46. Юлія Щербатюк - [ 2025.12.28 12:40 ]
    Де твій поете...?
    Де твій, поете, 31-ший,
    В якому кращому з світів?
    Ти на Землі свій шлях завершив,
    Життя коротке поготів.
    Твої вірші. Вони -чудові!
    Тебе давно пережили.
    Але серця хвилюють знову,
    Звучать, мов музика, коли,
    Їх промовляє хтось натхненно.
    І линуть вдалечінь слова
    Від тих часів нещадно-темних,
    Від правди, що тоді сховав
    Рік 25-й, в грудні сніжнім...
    Та явним все стає колись.
    Бо сяє каменем наріжно:
    Життя - святиня, сенсу вись.
    Не прощавай, живий у мові
    У кожному своїм рядку,
    Такім легкім і світанковім,
    Даруй поезію палку.

    8 січня 2024 року.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (2)


  47. М Менянин - [ 2025.12.26 22:40 ]
    Скарб
    Хоч родом з бувшого сторіччя,
    хоч в розквіті в краю зима,
    цілує вітерець обличчя
    і ніжно-ніжно обійма.

    Струна звучить в душі сердечно,
    на подих вплинула сльоза,
    тремтить в руці рука безпечна,
    мурахів стадо проповза.

    З безмежності прийшла довіра,
    танок і дотик – хоровод,
    і Всесвіт як велика ліра,
    як звук весняних повних вод.

    Яке ж все гарне тої миті,
    як сяє миром голова,
    назустріч душі як відкриті –
    нема закону, є права.

    Дай Боже мати почуття ті,
    дай радо відчувати мить,
    о, Боже, будь на цьому святі,
    сприяй кохати і любить.

    26.12.2025р. UA


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2025.12.25 08:50 ]
    Вечір кохання
    Замерехтіли трояндові свічі,
    Мов розлились аромати весни.
    Ти подивилася ніжно у вічі,
    Мов пелюстками усипала сни.

    ПРИСПІВ:
    Вечір кохання, вечір кохання,
    Іскри, як зорі, летіли увись,
    О насолодо сяйна раювання,
    Щастя красою нам знову явись.

    Переливалася сукня вогнями,
    І вогняну розпалила жагу.
    Що вибухала вулканно між нами,
    І молоду розбудила снагу.

    ПРИСПІВ:
    Вечір кохання, вечір кохання,
    Іскри, як зорі, летіли увись,
    О насолодо сяйна раювання,
    Щастя красою нам знову явись.

    Ні, не забути ті пестощі милі,
    Крила любові у небо несли.
    Вітру попутнього радісні хвилі
    Нам усміхалися тепло з імли.

    ПРИСПІВ:
    Вечір кохання, вечір кохання,
    Іскри, як зорі, летіли увись,
    О насолодо сяйна раювання,
    Щастя красою нам знову явись.

    25 грудня 7533 року (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  49. Борис Костиря - [ 2025.12.24 12:57 ]
    Паростки весни
    Ці паростки весни проб'ються безумовно
    Крізь кригу і сніги, крізь сумніви і страх.
    Вони здолають підступи і мову,
    Якою говорив зими старий монах.

    Вони здолають забуття і змову
    Ненависті і зла, потворної тюрми
    І так здобудуть певну перемогу
    Над царством нескінченної зими.

    Ці паростки проб'ються, ніби слово,
    Яке чекали всі, яке врятує всіх,
    Яке здолає брехні і полову.
    До нас іде весна, мов первозданний гріх.

    21 лютого 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  50. Борис Костиря - [ 2025.12.19 13:56 ]
    * * *
    Ти розчинилась у глибинах,
    У місті страчених доріг.
    Ти розчинилась, як рибина,
    Яку впіймати я не зміг.

    Ти розчинилася у текстах,
    У манускриптах небуття.
    Ти розчинилася у сексі,
    У лабіринтах каяття.

    Ти розчинилася неждано,
    Немов нірвана, як порив.
    Ти розчинилася, кохана,
    У магмі дивних вечорів.

    Ти розчинилася у спермі,
    У першовитоках, у снах.
    Ти розчинилась, як уперше,
    В палких розлогих берегах.

    13 лютого 2025


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   125