ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.08.15 14:46
… жаским улюбленцем Сатурна,
що тричі збуджується ранком,
між вапнякового каміння
у необачності світанків,
у віддзеркаленні примарнім ,
неговіркого павутиння,
на лавах парків, у книгарнях,
між мурашиного сп’яніння …

Борис Костиря
2026.08.15 13:20
Так слово розпадається, мов замок.
Так степ застиг у дивних відчуттях.
Пророк іде приречено на захід,
Мов змучений і згододнілий птах.

Надія розпадається на друзки.
Шепочуть трави давні молитви.
Змарніло місце для любові й дружби.

Ігор Шоха
2026.08.15 13:14
Ніколи не помиряться, їй Богу,
розбійники з великої дороги.
Ця візія «у мене на виду»,
чи сплю, чи то дрімаю на ходу,
отямлюсь і дивуюся із того,
які я миролюбні діалоги
з юрбою войовничою веду.
Та й наяву є видива чимало –

Тетяна Левицька
2026.08.15 12:54
Чарівно бути жінкою твоєю:
торкатися губами спраглих уст,
лебідкою кружляти над землею
і слухати дощів осінній блюз.

Чудесно бути пристрастю, в якої
від божевілля ревно зносить «дах»,
від насолод медових серце млоїть,

Ірина Вовк
2026.08.15 10:22
Нова зоря над попелищем Наступного ранку після перемоги Цезар і Клеопатра знову стояли на балконі палацу Брухейона. Війна закінчилася. Вона була повноправною царицею Єгипту, а три легіони під керівництвом Руфіо залишалися в місті як гарантія її влади.

Віктор Кучерук
2026.08.15 07:04
Серпня вічний почет
Нами добре знаний -
Прохолодні ночі
Та густі тумани.
Поруділі трави
І нудьга осіння, -
Це все серпня справи,
Це його уміння.

Ольга Садкова
2026.08.14 22:59
Дощі й дощі. Тріщить загата.
Ллє прямовисно і навскіс.
Береза вкотре, пелехата,
не ладна розчесати кіс.

Кущі розвихрились бузкові,
півонії втрачають стрій.
А хмари знов напоготові

хома дідим
2026.08.14 18:37
погода що міняється настійно
привносить чи скасовує
натхнення
так ніби чим би
не кардіограма
що відбивається у першім-
ліпшім тексті
гадається про серце невгамовне

Юрій Лазірко
2026.08.14 17:29
my holy land
stays on two ancient whales
and
the third one
is a nomad-dolphin
runs on a blackened star
as far
as someone makes a wish

Борис Костиря
2026.08.14 13:29
Крізь сиву хмару світить сонце,
Мов пробивається з-за ґрат,
І зазирає до віконця,
Неначе гноблений Сократ.
Воно важливе щось промовить
Крізь огорожу тлустих хмар,
Крізь тлум, репресії і мори,
Крізь заборони від нездар.

В Горова Леся
2026.08.14 12:49
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому.

Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо

Володимир Мацуцький
2026.08.14 12:03
Вірю в майбутнє моєї країни,
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.

Тетяна Левицька
2026.08.14 11:15
Плетусь зажурена з «Сільпо»
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро —
До моря плину,
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,

Ірина Вовк
2026.08.14 11:05
Битва за Фароський міст: кохання на руїнах світу Генеральний штурм Ганімеда почався на світанку, коли море навколо Фароського маяка покрилося сотнями єгипетських човнів. Новий командувач кинув у бій усе. Битва на вузькому молу перетворилася на кривав

Віктор Кучерук
2026.08.14 07:29
Зникають сни приємні завжди
З досвітнім заспівом півнів,
Бо потім більше негаразди
Повсюди бачаться мені.
Бо далі - швидкості шалені
Та люди радісні й сумні, -
І щире прагнення щоденне
Земного щастя не у сні.

Артур Курдіновський
2026.08.14 04:58
Нещирість професійно тисне руку
Та непомітно крутить карамболь.
У серце заповзає, мов зміюка,
Вичікуючи, вправно грає роль.

Маскується у тиші та у криках,
Постійно грає світло й позитив.
Нещирість - різна та багатолика,

Артур Сіренко
2026.08.13 23:50
Сього дивного і вітряного року-приблуди я вирішив відвідати зачаровані Маркізькі острови (не відпочити, ні, бути, мислити, творити – ця місцина саме для цього, особливо Нуку-Хіва). Я ціную нетутешні Маркізи за прозору атмосферу споглядання, неземний спокі

Ольга Садкова
2026.08.13 22:52
Уже весна, радіти б треба,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.

Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,

хома дідим
2026.08.13 18:59
тобі поезія та пафос
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?

Тетяна Левицька
2026.08.13 18:16
Не даруй лілові
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.

Євген Федчук
2026.08.13 15:42
Нашу тягу до свободи нічим не зламати,
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с

Борис Костиря
2026.08.13 13:19
Яскраве сонячне проміння.
Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.

Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,

Ірина Вовк
2026.08.13 09:38
Зрада під покровом ночі: Смерть полководця Ахілла Поки римляни святкували перемогу над спрагою, у таборі єгиптян, що розкинувся в західній частині міста, зріла зовсім інша отрута – отрута амбіцій та зради. У наметі полководця Ахілла панувала задуха. С

Віктор Кучерук
2026.08.13 06:31
В серпні, наче квіточка,
Усихає літечко
І радіти ніколи
Дітворі канікулам, -
Літа вічна кривдниця
Осінь швидко близиться.
13.08.26

Ольга Садкова
2026.08.12 22:40
Надія була висока, як зірка,
і гаряча, як вогонь.

Падала довго, а впавши,
лишила по собі пляму згарища.
Згодом ця пляма ще більше почорніла
і поглибилася.
А потім наповнилася водою.

хома дідим
2026.08.12 20:25
ось папір
на нім лежать рядки
обіцяють щось
чи спонукають
ось вікно
за ним висять зірки
час піднятись
ще долити чаю

Борис Костиря
2026.08.12 13:14
Він вичікував слушну нагоду,
Щоб до неї колись підійти,
Подолавши непевність, погорду,
Перешкоди до тої мети.
Він чекав дорогу нагороду,
А одержав плоди пустоти.

Слушний час забарився, спізнився.

Ірина Вовк
2026.08.12 10:15
Рада у таборі єгиптян: Гірка вода Брухейона Тим часом на іншому кінці Александрії, у розкішному наметі з єгипетського льону та леопардових шкур, полководець Ахілл проводив військову раду. Навколо низького столу з бронзовою картою міста стояли його най

С М
2026.08.12 09:09
Живав мужичок
Старенький пеньок
Собі у Монреалі
Дружина, дитина
І дім, і машина
І донька-тінейджер
У блузці тонкій
Любила погуляти

Віктор Кучерук
2026.08.12 07:10
Серпень маком обсипає
Обрядові короваї,
І медами він частує
Споконвіку нас не всує,
Бо до захисту готова
Наша нація бідова
В час, коли ведуть нестерпно
Москалі себе у серпні.

Ольга Садкова
2026.08.11 22:41
Ось і добіг зимопис крапки.
А далі що? Нова глава.
Уже зібрались біля кладки
від сну розбуркані слова,

щоб перейти до березоля,
в дзвінкі узятись голоси,
здійнятись піснею над полем

хома дідим
2026.08.11 19:32
як не потрапити
на посилання на діснея
не баґ як то говорять
але фіча
через портали
чи інакші двері
метаморфічні телеологічні
ніхто нікого не запрошує

Артур Курдіновський
2026.08.11 16:39
Повторюйся в моїм житті рефреном,
Карбуйся недописаним рядком!
Лишайся почуттям палким, шаленим,
Скажи, що ти - реальна, не фантом!

У вигаданім світі не боюся
Пройти крізь чергу монотонних днів.
Торкнись мене волоссям світло-русим,

Олена Побийголод
2026.08.11 16:08
Станіслав Рибалкін (1935-1995, з 1970 – мешканець України)

Палали стяги маково:
Дев’яте травня.
Старенька п’яно плакала
про щось прадавнє.

Тягнула зі стаканчика

Володимир Бойко
2026.08.11 14:34
Лягає смуток, як туман,
На спорожнілі виднокраї
Затих веселий балаган –
В оазу двері зачиняють.

Холодний потяг марноти
Відходить в далеч невеселу,
Аби безвтратно перейти

Борис Костиря
2026.08.11 12:58
Нарешті випав сніг.
Небесна нагорода.
У хаосі доріг
Згубилася порода.

Цей сніг, немов слова,
Які всі зачекались.
Надія ледь жива
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:44 ]
    Рабиня (16+)
    Рабиня ( 16+ )

    У залі, де віск, мов сльоза, омиває свічки,
    Оголена вся, білотіла, цнотлива Рабиня,
    Присвяту Господарю, ніжний танок, залюбки
    Для мене ти з шалом коханки виконуєш нині.

    Тобі ці жорстокі світи непотрібні були,
    Навіщо холодна потреба буремної волі?
    Кайдани, тоненькі і ніжні, намистом лягли
    На шию, і тіло стікає бажаннями. Доля

    Твоя не у тому, щоб шмата черствого шукать,
    Втішаючись думкою, що от одірвешся, вскочиш,
    Та підеш від мене... Як гарно в таночку кружлять
    З таким відчуттям, що для мене ти створена. Ночі

    Наповнені трунком п"янким поцілунків. Грудей
    Тих подихів ніжних, і лона вологого шалу...
    В неволі солодкій щасливіша серед людей-
    Уява не висвітлить наших "Пирів Валтасара"...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476992
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 04.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:23 ]
    Ироничный вопрос (16+)
    Ироничный вопрос ( 16+ )

    Скажи, ну когда ты наелась любви?
    Ленивы и вялы движенья твои,
    Прохладного тела холодный ожог,
    И "вялотекущи" движения ног.

    Ленива прохлада твоих поцелуев,
    Живот не дрожит в предвкушении страсти...
    Под "телик" лежишь ты без жара в крови...
    Когда ты успела наесться любви?

    Так сельский, откормленный гостем котяра
    Всю ночь от еды не отходит угара.
    Он "Вискасом" пузо набьет до ушей,
    И ловит мышей... И не ловит мышей...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468267
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 25.12.2013
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:18 ]
    Вівця та Вовк. Прадавня дуже притча
    Вівця та Вовк. Прадавня дуже притча

    В Прадавній Греції здавна
    Філософи писали притчі.
    Сподобалась мені одна...
    Оця... Жіночо-чоловіча...

    ...Струнка Овечка молода
    Раз Вовка хижого зустріла,
    І ну тікати, бо шкода,
    Як в пащі згине юне тіло.

    Та все кричала на ходу-
    Рятуйте! Ме... Рятуйте! Мамо!..
    І от, на щастя чи біду,
    Забігла в огорожу храму.

    Спинився Вовк. В святі місця
    Йому дорога перекрита.
    Промовив він- Моя Вівця!
    Одначе будеш ти убита.

    Якщо не з"їм, то жрець тебе
    Хоч як, та принесе у жертву!
    Відповіла Вівця на те-
    Усе одно мені, де вмерти!

    Їй Вовк- Який меркантилізм!
    Яка вузька в Вас точка зору!
    Вам все одно, та не мені-
    Я їсти хочу, як на горе!..





    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497369
    рубрика: Байка
    дата поступления 07.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:43 ]
    Заздрісники. Така собі прадавня притча
    Заздрісники. Така собі прадавня притча

    Великий стародавній Бог
    Раз вирішив порозважатись.
    Заздрісників одразу двох
    Призвав, і став пропонувати-

    Просіть, що хочеться кому!
    Не забувайте лиш одного-
    Я рівно вдвічі дам тому
    Хто другим буде. Слово Бога

    Міцніше сталі. Тут-таки
    Заздрісники давай гадати,
    Що попросити, допоки
    Від заздрощів не постраждати.

    От каже зрештою один-
    Мій Боже! Вибий мені око!
    Замисливсь Бог... Питає він-
    Навіщо дурість ця жорстока?

    Ага- сміється заздрісник-
    Хоч від цього зазнаю болі,
    Та втішусь, іншому коли
    Повибиваєш ти обоє!


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497316
    рубрика: Байка
    дата поступления 07.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:06 ]
    Сомнения
    Сомнения

    Мы по темному лесу-
    Как по отчему дому.
    И знакомы все бесы.
    И все страхи знакомы.

    Нам не спрятаться, скрыться
    От минувших напастей.
    И нельзя изумиться
    Неожиданно счастью.

    За любовью порою
    Нелюбовь не видна,
    Словно яд, растворенный
    При наливе вина.

    Этот лес- неизменен.
    Этот лес- наши души.
    Искушенный сомненьем,
    Голос сердца послушай-

    Как загадано в Книге,
    Все исполнено будет
    Искаженьем интриги
    От несыгранных судеб.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490453
    рубрика: Философская лирика
    дата поступления 05.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:14 ]
    Вуж та Чапель. Байка
    Вуж та Чапель (Байка. Таке ви ще не читали)

    Хитрющий- прехитрющий Вуж
    Схотів, пролізши крізь болото,
    Залізти в хату, та чимдуж
    Затято взятись до роботи-

    Перекусати хазяїв,
    Наїстись сала у коморі,
    Спалити наостанок хлів...
    Коротше, наробити горя.

    Та поки дурень радо ліз,
    Від щастя закотивши очі,
    Під"ївся Чапель- довгий ніс,
    Його сковтнувши серед ночі.

    Мабуть, прийшов мені гаплик-
    Подумав Вуж, та все ж поліз
    Поміж кишками до сідниць,
    Щоб вилізти, неначе Глист.

    Та файний Чапель- мудрагель
    (як довгий ніс, то й довгий розум!)
    Сідниці деревом підпер-
    А ну, вилазь, якщо ти в змозі!

    Так лазив Вуж, туди- сюди,
    Аж поки весь перетравився.
    І тільки бачили Глисти,
    Як Вуж дурний занапастився.
    ....... ....... ....... .......
    Побачить можем паралель-
    Коли в чужу залазять хату,
    То цих непроханих гостей
    Назад не можна випускати!


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494760
    рубрика: Байка
    дата поступления 24.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  7. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:18 ]
    Встреча поэтов (16+)
    Встреча поэтов. ( 16+ )

    Судьбой нам дарована встреча, моя поэтесса,
    И воздух пронизан желаньем познанья процесса
    Слияния душ, упоенных поэзии силой...
    И голову счастье кружит в ожидании милой...

    Скажу я тебе, словно оду желанью слагая-
    Ты неповторима, в любви совершенно другая,
    Я женщин знавал, все же как ты на них непохожа!
    И в сердце, как пазлы, сложилось желание... Боже!..

    Извечность желаний себе мы исполнить поможем.
    Нам станет степною травою любовное ложе.
    В поля побредем мы одетые в солнечный ветер,
    Вдвоем, затерявшись для всех на огромной планете...

    Чтоб ласково солнце нагие тела целовало,
    И где-то вдали за холмами гроза бушевала,
    И сладко-тревожные песни нам ветры шептали,
    Играя травою, примятой от наших сандалий...

    И в страстном порыве, почти истязая друг друга,
    И яду испив в невозможности выйти из круга,
    Тебя целовать, словно ведьму в горниле огня,
    И слушать в истоме о том, как ты любишь меня.

    И громом вулкана взорвется гроза за горою,
    И с неба потоком дождя исступленье омоет...
    Причина ли, следствие- что есть явление это-
    Природы каприз, или все же слиянье поэтов?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500217
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 20.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  8. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:45 ]
    Жіноча роздвоєність (16+)
    Жіноча роздвоєність ( 16+ )

    Жіноча роздвоєність- ніжна чутливість,
    Завзята жагою бажання буремною.
    І поряд настраханість зради, вразливість,
    Засліплена тою підозрою темною-

    Це все у природі будови жіночої.
    Мабуть недаремно Природа створила
    Той розріз красивий між ніжок дівочих...
    Така вже будова жіночого тіла...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475743
    рубрика: Лірика
    дата поступления 29.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Серго Сокольник - [ 2014.10.20 00:52 ]
    Беспилотник
    Беспилотник

    Беспилотник кружит, беспилотник...
    Взгляд суровый, как око грозы.
    Беспристрастный такой и холодный,
    Весь рельеф разложив на азы,

    Безучастный к страданью и боли,
    Как размеренный звездный предел,
    Выявляя падение воли,
    Все заметил. Учел. Улетел...

    Тихий связи канал. Стонет ветер...
    Вызвал бурю. И бурей накрыл.
    Или- не доложил. Не заметил...
    Тихо в мире. Не вызвал... Простил.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530181
    рубрика: Лирика
    дата поступления 15.10.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Володимир Сірий - [ 2014.10.16 23:24 ]
    Ловлю мелодію небес
    Ловлю мелодію небес,
    І усуваю серця стрес, -
    Його не раз низькі частоти
    Скубуть, немов штанину пес.

    17.10.14.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  11. Валерій Хмельницький - [ 2014.10.16 10:04 ]
    Габріела (КСПЛ-15)
    Як ікрою млинці їй намащував,
    Відбувалось те наче у сні -
    Кава стигла в горнятку гаряча і
    Ніжно гладив я ніжки стрункі.

    Опиралась тоді так легесенько,
    Ну, а я скористатись не встиг.
    Обійшлася мені, ох, недешево,
    Але що ж, але що ж – менше з тим.

    Не залишилось долара жодного
    (Що ви - євро тоді не було!),
    Ані крони, ні марки, ні злотого -
    Лиш єдиний жетон на метро.

    Назбираю за рік трохи песо я
    І на байку - у Сан-Кристобаль:
    "Габріело, до мене прити́снися,
    Ми – в Бразилію, на карнавал!"


    16.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (13) | "Владимир Высоцкий Городской романс"


  12. всеслав всеслав - [ 2014.10.14 10:26 ]
    ритмiзоване повнiстю
    вулиця Калініна
    вулиця Гагаріна
    вулиця Чапаєва
    вулиця Колхозная

    Тракторная уліца
    уліца Строітєлєй
    уліца Цвєточная
    уліца Совєтская

    уліца Центральная
    уліца Московская
    уліца Зельоная
    Заводская уліца

    вулиця Дзержинського
    вулиця Базарная
    вулиця Пархоменко
    вулиця Беззубова

    вулиця Слєсарний Овраг
    вулиця Красний Флот
    уліца Классовий Враг
    уліца Гуйтєврот

    вул. 324-ї Стрілкової Дивізії
    вул. Патріса Лумумби
    вул. Полковника Валькевича
    вул. Космонавта Ніколаєва

    вулиця 50-ліття СРСР
    вулиця 60-ліття СРСР
    вулиця 70-ліття СРСР
    вулиця 80-ліття СРСР

    вулиця Леніна
    вулиця Маркса
    вулиця Енгельса
    вулиця Крупської

    Устакаси
    Хурынлых
    Василькасы
    Ільбеші

    вулиця Кукшумська
    вулиця Шота Руставелі
    вулиця Свободи
    вулиця Перемоги


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  13. Ігор Шоха - [ 2014.10.14 00:34 ]
    По драбині Якова
    Росте руїна. Падає Донбас.

    Вмирають люди. Родяться каліки.
    Наш простір опановують владики.

    Колись казали, – все лікує час.
    Але усе, що об’єднало нас
    тепер так само рухнуло навіки.

    Єднає доля, убиває зло.
    Либонь добро і любить, і прощає,
    аби душі нічого не було
    якщо не в пеклі, то хоча б у раї.

    Бо у душі ми – діти-малюки.
    І наші ігри – бути залюбки
    супроти маячні і показухи.
    Якщо такі ми неугодні Духу,
    то нащо це безсмертя на віки?

    Воно і атеїсту не потрібне,
    і вояку, і лівому совку,
    і тим, mersi bocue, що на боку,
    і то́му, що дурне, тому що бідне
    і вічному Кощеєві подібне,
    і тим, кому давно уже, – ку-ку.

                                  10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (8)


  14. Серго Сокольник - [ 2014.10.13 00:37 ]
    Нудистка (16+)
    Нудистка (16+)

    Оголена дівчина, вигнувши спинку,
    Стоіть по коліна в воді,
    А море ласкаве, за хвилькою хвилька,
    Змива на пісочку сліди...

    Оголеність дівчини, ніжно-цнотлива,
    Приваблює погляд людей,
    І поза її, соромливо-грайлива,
    І зваба маленьких грудей,

    І ніжки стрункі, і оголеність лона,
    На спину волоссячко впало....
    Неначе скорившись одвічним законам
    Природа шедевр написала....

    Стоїть і милується з власного тіла.
    Всим видом показує, що
    Лиш морю та сонцю віддатись хотіла б-
    Юначе, тобі- ні за що!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470340
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 05.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Серго Сокольник - [ 2014.10.07 02:01 ]
    Коричнева пляма (сюрреалістична байка)
    Коричнева пляма (дуже сучасна сюрреалістична байка)

    Якось сімейка одна дуже мила
    Дачку під ключ в передмісті купила.
    Батько в міськраді провадив афери...
    Гроші водились в корупціонера.

    От вся сімейка за стіл посідала...
    Дивляться- Боже! На стелі зростала
    З кожною миттю коричнева пляма...
    Від переляку скінчалася мама.

    Що ж тут поробиш? ЇЇ поховали.
    Тільки за стіл опісля посідали-
    Пляма на стелі нова, як на грець!
    Батьку настав з переляку капець...

    Хлопчик- мажор залишився один.
    Як же то житиму?- думає він-
    З горя повішусь!- вірьовку узяв,
    Та й на горище поліз, бо ж як знав-

    Гак там на стелі міцнючий такий...
    З горя повіситись- шлях не важкий.
    Виліз, та чує- "мур-мур" у кутку.
    Глянув- картину побачив таку-

    Он на підлозі сидить кошеня.
    Там воно... пісяє... кожного дня...
    ..... ..... ..... .....

    Знаєм "гаранта" одного тепер,
    Що від яйця якось мало не вмер.
    Зведений згодом народом на пси,
    Втік, загубивши червоні труси.

    А на трусах тих коричневі плями...
    Так і пішов... до чортячої мами...
    То ж перед тим, як добряче злякатись,
    Може, сходи з кошеням... прогулятись?


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491066
    рубрика: Байка
    дата поступления 08.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Серго Сокольник - [ 2014.10.07 02:48 ]
    Балакучі хомяки (байка)
    Балакучі хомяки ( така собі цікава байка )

    У одній країні милій-
    Здогадайся сам, якій-
    На прилавках раз з"явились
    Балакучі хом"яки...
    Та такі ж іще драйвові-
    Що не скажеш, наче в сні-
    Все незмінно, слово в слово,
    Переказують мені...
    Невідомо, як це стало,
    Що слова у хом"яків
    Трансформуючись, міняли
    Те, що ти сказать хотів.
    Якось дивно відтворилось-
    З чиїсь легкої руки
    Мова хазяїв змінилась
    В виконанні хом"яків.
    Згодом- хочеш, чи не хочеш,
    А- скачи вже, бісів враже!-
    Хом"яки собі белькочуть
    Не своє, сусідське кажуть.
    А під ту сусідську мову,
    Що її не чуєш суть,
    Інші тихо-хом"яково
    Все несуть, несуть, несуть...
    Не помітили, як сало,
    Неприховане на горе,
    Під шумок перетягали
    До сусідів у комору.
    Поки гнати їх на весну
    Роздивилися, нажаль,
    З балачками перенесли
    До сусідів весь врожай.
    Врешті-решт, як роздивились,
    Почали до біса гнати-
    Повтікали до сусідів,
    Ще й грозяться покусати.
    ..... ..... ..... .....
    То ж до того, як ви спати
    Полягаєте на лавку,
    Перш сходіть порозглядати,
    Що з"явилось на прилавку.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490170
    рубрика: Байка
    дата поступления 04.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Ігор Шоха - [ 2014.10.05 23:37 ]
    Осінь-волонтерка
                                  І
    Осінь пише образи крилаті
    у далеких обріях землі.
    Відлетіли перші журавлі
    і останні зграї винувато
    в небесах курликають жалі.
    В’януть коси білої берези
    і жовтіє вересневий лик.
    Жовтень ще до осені не звик.
    П’яний вітер, вчора ще тверезий
    шарудить у кучерях осик.
    І журба не оминає краю.
    Ронять сльози ще скупі дощі.
    Щедра осінь роздає плащі.
    Перша фаза битви з урожаєм
    виграна коржами у печі.
    Літні діти неймовірно щирі
    до якоїсь гавані летять
    мріями із осені у вирій,
    із любов’ю до життя і миру
    носяться ключами лебедят.

                                  ІІ
    Цього року осінь партизанить.
    Багрянцем умились шахтарі.
    Виють «гради» і у серце ранить
    ранніми ракетами зорі.
    Осінь і наліво, і направо
    роздає граблі і рогачі.
    Наступає на граблі держава,
    рогачами б’ються діячі.
    Осінь червоніє, що свободу
    продають Росії по рублю,
    що беззуба лірика бомонду
    заглядає в зуби москалю.
    Із-за тину зиркають сусіди,
    ласі на скоромне і чуже
    упритиск до горла із ножем,
    і конем це лихо не об’їдеш,
    як сюди повадилось уже.
    Не пускає осінь у Європу.
    Грається «містралями» Париж.
    Під фанеру танці, – опа-опа,
    а у голові, – шумєл камиш.
    Ми ще уповаємо на осінь,
    бо надії іншої нема.
    То війна, а то зима на носі.
    Так і сяк – і холод, і пітьма.
    Впали роси на жита. І осінь
    ронить самоцвіти у покоси
    на кривавій нічиїй межі.
    Стерні покололи босі ноги
    біженцям. І зчовгані пороги
    оббивають найманці чужі.

                                  09.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  18. Ігор Шоха - [ 2014.10.04 22:18 ]
    Електорату ДЛНР
    Були ви синьо-білі і червоні.
    Є й інші марки якості людей.
    Made in Ukraine – це гнані і голодні,
    і сироти, й убиті у полоні,
    і матері похованих дітей.

    Донбаська карта мічена, та бита.
    Крові хотіли? Нате полину.
    Хотіли бути ближче до корита
    і годувати мафію бандита?
    Обрали владу. Вибрали війну.

    Немає влади. Вас чогось навчили?
    Такі ж і хитромудрі і дурні.
    Хотіли Рашу? Риєте могили.
    Хотіли брата? Маєте дурило
    і будете глаголити одні.

    Оце і все: і музика, й програма,
    і маршируйте під убогу гаму,
    глаго́ляйте на всю губу і рот.

    Ходіть тузами. Обирайте даму.
    Та не спішіть, коли вперед ногами
    вас «от ворот» чекає поворот.

                                  10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  19. Анонім Я Саландяк - [ 2014.09.28 17:34 ]
    У тінях словоблуддя…
    … промінчик сонця скоса
    на долівці…
    та й на столі
    маліє
    потрошки
    тане-тане…

    німа спокуса -
    листок багряний
    на тарілці -
    бУла…
    і срібні ложки
    та… золота монета…
    і на вечерю пані Осінь
    уже прибула
    боса…
    та вже не та
    що колись бУла
    і не у гості -
    вже непоступлива та вперта -
    лягла на стіл оферта…

    холоднО-сіра просинь
    майнула
    тривожним тремом…
    наповнивши кімнату
    млосним щемом…
    а тьмяним світлом
    марева-софіти
    сяйнули…
    а примари ночі
    бабиного літа
    басом гукнули:
    що - нудиш світом…
    у сяйві сцени?
    і вдавши усміх чемно
    мов би судді
    вже лагідно... сказали:
    годі лякатися
    та ховатися
    в нюансах словоблуддя!
    28. 09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  20. Ігор Шоха - [ 2014.09.25 23:11 ]
    Візії кривих дзеркал
                   Я не поет, а лише плагіатор
                   задивленої в містику душі.
                   Який не є, котуємось – аматор.
                   А переіменують, – агітатор,
                   то й що мені? З калюжі, чи з межі –
                   у задзеркаллі все одно чужі.
    І за віки об’єм їх не обняти.
    Ленініана місії усіх
    героїв із ідеями святих.
    І всі – отці російських демократій.
    І годі їх усіх порахувати –
    не вистачає ані рук, ні ніг.
                   Лютує, шаленіє пропаганда
                   аматора дзюдо і карате.
                   Але і є реакція на те –
                   це наша самопоміч і громада.
                   Ой, дусається* Раша безпощадна
                   на юне, і нове, і золоте.
    І на Мазепу дується вселенська.
    І за Бандеру ще ідуть бої.
    Віссаріони** гнівають Шевченка.
    О любі Добролюбови мої,
    є воля, є! Але така куценька,
    що і не видно милої її.
                   Чи може бути воля у худоби?
                   Вона була і є у козаків.
                   А їм відомо ще споконвіків:
                   простори завойовують нероби,
                   як нині кацапня низької проби,
                   аби доїти нації рабів.
    Вона й своє перевела нінащо.
    А нині суне носа у чужі
    корита. Перемоги – міражі.
    Сама себе укоськає, ледащо,
    латаючи останні рубежі,
    але і їй уже не буде краще.
                   Їй і самій огидні байстрюки,
                   манкурти, яничари, охлократи,
                   не відаючі, де є їхня мати...
    Весна минула. Де бойовики,
    готові безоплатно все-таки
    за неї, окаянну, воювати?

                                  09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (3)


  21. Валерій Хмельницький - [ 2014.09.22 16:39 ]
    Переглядів сторінки автора: 100 000
    Сторінку переглянули сто тисяч
    Разів. Ого! Подяка - читачу!
    О, зазирнути б кожному у вічі
    І запитати: "How do you do?"

    Цікавлюся не жартома, а справді,
    Чи вам до шмиги, що у мене є -
    Бо я і сам, колись до слова спраглий,
    Тепер пишу - і як воно моє?..

    Прокоментуйте - звісно, як є змога,
    І поділіться враженням про вірш,
    І не судіть тоді занадто строго -
    Мовляв, не бачили ще вірша гірш!..

    Бо я пишу, як біль тривожить душу,
    Коли у грудях пазури скребуть,
    Коли й не хочу - та писати мушу...
    А, може, й кину це коли-небудь...


    22.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10)


  22. Олександр Олехо - [ 2014.09.22 14:32 ]
    КаПе
    КаПе. Капе(ць!) мені наснився, а прозорий…,
    неначе тільки вимите вікно.
    А ще такий високий і здоровий –
    як не гляди, чистісінько Мурло.

    Бере мене за лацкан і питає:
    - Ну що, навчився просвітляти вірш?
    А то дивися – рейтинги упали,
    аби що-небудь не упало гірш.

    За те, що-небудь, я боюся більше –
    роблю обличчя, що усе гаразд.
    За тебе напишу, кажу я вірша
    і виставлю громаді на покАз.

    Капе скривився: - Годі тріпотіти…
    Не потерплю адептів я імли.
    Ото ж лікуй затемнення у вірші
    і пам’ятай, що разом сила ми.

    Шаную рух – угору по спіралі,
    поезії освоюю пласти.
    Назад дивлюся – щось таки здолав я,
    але КаПе ще мушу підтягти.

    22.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (14)


  23. Серго Сокольник - [ 2014.09.22 02:35 ]
    Байка про Гієну
    Одна Гієна- "Круть і верть",
    Підліш трусливого шакала,
    "Свята та божа", ніби смерть,
    Над тілом Лева завивала-

    О горе, горе! Як болить!-
    Не прислухАлись! Я ж казала-
    Не можна спротиву чинить-
    От бачите, що з Левом стало?

    Сидів би тихо у кущах-
    Не огризався на мисливців,
    Все б тамував у серці страх-
    Не згинув би. Живим лишився.

    У зоопарку б тихо жив,
    Поміж гієн й бридких шакалів.
    Всім посміховиськом служив,
    І пальці в нього всі б тикАли!..

    З бридкої пащі линув гній,
    Коли Гієна завивала.
    Заслухалась на власний вий...
    І тіло Лева розтерзала.
    ... ... ... ...
    Коли країна у вогні-
    Не слухай підлих "пацифістів".
    Борись на смерть. Скажи їм- НІ!!!
    Не слухай іх продажну пісню.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485551
    рубрика: Байка
    дата поступления 13.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Володимир Сірий - [ 2014.09.19 22:12 ]
    ***
    Під обгорточкою вроди
    (Я не раз вже був закляк)
    Демон лиха колобродить,
    Лазить заздрості слимак.
    І тоді краса зваблива,
    Що була мов дивний гість,
    Димом вицвілого дива
    Безпардонно очі їсть.
    А, бува, - простенько зовні,
    Фішка моди не нова,
    А душі комори повні
    Ніжним спокоєм єства.

    Хочеш, - пий краси водицю,
    Ахай - охай повсякчас,
    Чи ж душею зупинися
    У ясі святих прикрас.

    Жаль, не всім стає потуги
    Межі визначити ці,
    Ми ж бо долі тільки слуги,
    Страв призначених - їдці.

    20.09.14.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (11)


  25. Олександр Олехо - [ 2014.09.19 19:43 ]
    свинка-глинка
    привид мрії тче безсоння
    ніч вмикає світло дня
    ловить сонце підвіконня
    сито хрюкає свиня

    по хребті розріз-щілина
    я вкидаю щастя днів
    свинко-глинко ти не винна
    що із роду товстунів

    ти стоїш на підвіконні
    вже багато жирних літ
    протираєш очі сонні
    і чекаєш на обід

    не вгамую я сьогодні
    твій чудовий апетит
    бачиш осінь дні холодні
    і натхнення дефіцит

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (23)


  26. Анонім Я Саландяк - [ 2014.09.14 13:35 ]
    З Тетяни Мілєвської - “Ну, что, игрок” - непереклад
    Ну що? Гравець! Піде на дно Титанік?

        Ну, что, игрок, прошел урок…
            Тетяна Мілєвська

    Ну, що, гравець, - все нанівець?
    Минув урок - ціна печалі
    байдуже… Досвід каже далі:
    та не мели таких дурниць!

    Лице пооране… питання “апріорі”
    (ти ще й не був) уже неміряно стояло…
    але… щоб ти не був – коли таке тобі бувало?
    Говорить досвід: та ж в абсурднім морі,
    і не малі
    пливуть та йдуть на дно реальні кораблі!
    13.09.2014 18/55
    Тетяна Мілєвська

    Ну, что, игрок

    Ну, что, игрок, прошел урок -
    Цена назначена печали
    Тебе не впрок. Но твой порок:
    Теперь уже не до деталей!

    Морщинный тик. Когда-то крик
    Ты не услышал и едва ли
    На твой порог вираж дорог
    В сочувствие тебе послали.
    30/01/2014 17/41



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  27. Володимир Сірий - [ 2014.09.12 13:05 ]
    *-*-*
    Сів на лоні юності моєї
    Бриз осінній мовчки на спочин,
    Витягнув нев"янучі ідеї
    Зі своїх золочених торбин.
    На проміння сонячні розвішав
    Крапельки свяченої води,
    Щоб зростали з музикою вірші,
    Наче саду райського плоди.
    Заховав жалі в тумани ранні
    І хандру в імлисту мряку теж,
    Дав снагу на успіх у коханні,
    На невдачу - в справі ворожнеч.
    Все візьму від нього, як належне,
    Хай за ним зима і все таке,
    І мене направду не бентежить
    Саду позолочення стрімке.

    13.09.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (16)


  28. Олександр Олехо - [ 2014.09.12 10:40 ]
    Гумореска на поетичну тему "Офеліє, о німфо..."
    Офеліє, о німфо… Ач, друзяко,
    наснилося таке у еро-сні:
    що не торкни – усюди тепло, м’яко;
    що не роби – то не почуєш «ні».

    З тієї мари вік би не виходив.
    Там стільки Муз, лишень би стало сил.
    Із того сну магічної свободи
    з’являється віслюк із двійком крил.

    І ти – не ім’ярек, а Санчо Панса,
    посібник у борні добра зі злом.
    А далі – Дон Кіхот, а може, Данко.
    Ну і з коханням, звісно, не облом.

    Офеліє, о німфо… Ач, проспався.
    Десь за вікном гуркоче потяг вдаль.
    Але-парад і акт, що не удався.
    Ти – не герой у п'єсі. А не жаль...

    12.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (19)


  29. Олександр Олехо - [ 2014.09.09 20:30 ]
    заштопані органи мислення
    нейронами нервами нИтками
    заштопані органи мислення
    приходять потвори із бИтками
    двоїчного бітного числення

    руками кінцівками цівками
    будуємо риємо зводимо
    окопи і доти з домівками
    ворожі фортеці обходимо

    ростемо уверх вертикалями
    ховаємо мрії за обрії
    померлих рубаємо шаблями
    заради осанни історії

    а потім утомлені славою
    жінками обідом увагою
    скріпляємо елі розвагою
    і спати рушаємо правою

    08.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (16)


  30. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.09.08 17:55 ]
    До хмар
    Ми з вами різні:
    Нам поряд тісно, -
    Небесне дійство
    Увись гука.

    Розмови кислі
    На землю тиснуть
    Дощем без мислі -
    Одна вода.

    05.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (12)


  31. Ігор Шоха - [ 2014.09.08 15:00 ]
    Пупи і лисини землі
    Є вічні народи. Є копії,
    як демон і ангел зорі.
    І знищити нас – це утопія.
    Росія не вища, допоки є
    наш пуп у найвищій горі.
                   Літали й над нами супутники,
                  носили і нас кораблі,
                   та правили нами безпутники,
                   являлись незвані і тут таки
                   щезали, як таті, в імлі.
    Були і таланти брехливості,
    та й досі ще є, як на гріх
    намісники нашою милістю,
    що рівень своєї значимості
    поставили вище усіх.
                   Уїлись у серце опричники,
                   що хочуть крові, як ропи,
                   і їхні таємні поплічники,
                   свої православні язичники:
                   усякі попи і пупи.
    У небі робили окраїну
    з руків’я земної осі.
                   І пупом рекли себе каїни.
    А без України нема її –
    Росії у межах Русі.
                   Нема і не буде, – ату її! –
                   замішаної на крові́
                   у Чуді, у Мері, Москві –
    то п’яної і непробудної,
    то надто високо заблудлої,
    як лисина на голові.

                                  09.2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (8)


  32. Володимир Сірий - [ 2014.09.07 21:39 ]
    Я заночую в Музи нині
    Я заночую в Музи нині,
    На нот подушечці засну...
    Люблю лягти на половинну,
    Хоч можу і на четвертну.

    Щемливі лоскоти гармоній
    Нехай присняться уночі,
    Щоб зранку вирієм з долоні
    Скрипічні злинули ключі,

    І стрепенулись душ хмарини
    У вишині органних гам,
    І все, що є святе в людини,
    Жива осяяла снага.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (9)


  33. Ігор Шоха - [ 2014.09.07 13:36 ]
    Аве, Раша
    Good bye, unwashed our Russia,
    країна хамів і рабів.
    Ніколи не була ти наша,
    а відтепер і поготів.
                   Травись добутим нашим газом,
                   давись украденим баблом,
                   але не сподівайся разом
                   ні в Києві, ні «за бугром»
                   сидіти за одним столом.
    Конай, тюрма усіх народів,
    колос на глиняних ногах.
    Як чорна притча на устах,
    упадеш каменем у воду
    і перетворишся у прах.
                   Прощайте, блазні навіжені,
                   і ти, утопія на сцені,
                   невиліковна як більмо,
                   і на захопленій арені
                   найбільше світове гальмо.
    Умита кров’ю молодою,
    доточуєш свої роки,
    але у чаді параної
    твої месії і ізгої
    прокляті будуть на віки.
                   Хамелеони із Росії,
                   не порятує мімікрія
                   продажних душ подвійне дно.
    Уражена, як язва світу,
    твоя годована еліта
    на ладан дихає давно.

                                  08. 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  34. Олександр Олехо - [ 2014.09.05 19:01 ]
    Дорога
    Іду, бреду, буває – спотикаюсь,
    та огріхів дороги не ганю.
    За ті баюри перед віком каюсь,
    б'ючи поклони шостому коню.

    Мільйони доль заучено топтали
    спокусами устелені путі
    і часто-густо в ями потрапляли,
    бо мали ноги, звісно, не святі.

    Як і усі, я дибаю у далі.
    Хай жалощі беруть мене в кільце,
    у душу не пускаю я печалі,
    від втоми утираю лиш лице.

    Як довго дріботіти ще? Не знаю.
    Та дбаю за дорогу, як мету,
    бо дару передбачення не маю,
    коли і що зупинить цю ходу.

    Отож іду – з надією, без неї.
    Волію не шукати вищу суть.
    Летять у небо чорні скарабеї
    і воскресіння сонячне несуть.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  35. Олександр Олехо - [ 2014.08.30 07:55 ]
    Свинка
    Кому потрібна ця війна?
    Хіба не вбий – не актуально?
    Та має силу сатана –
    безумну силу, не моральну.

    Давно – мізерне і низьке…
    закомплексоване дитинство.
    Тепер – цинічне і слизьке…
    доросле і огидне свинство.

    Лжу хрюкає на цілий світ.
    Дивись, громадо, – чисте рило,
    і тишком риє чужий пліт.
    За тином щедро уродило.

    В чужий город, в чуже життя,
    з уставом права «хто сильніше»,
    несе усякого сміття
    і кожен день усе рясніше.

    Тих посіпак – орда і рать.
    На троні свинка – командором.
    Кому біда, їй – благодать
    зі всім її кнурячим двором.

    Така ось видиться дурня…
    А що город? Було б до столу,
    якби не хижа та свиня,
    а ще щурі зі свого роду.

    29/08/2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  36. Олександр Олехо - [ 2014.08.28 07:14 ]
    Чи запізно у небо до раю
    чи запізно у небо до раю
    чи зарано у пекло до зла
    на чеснотах душі погадаю
    і можливо вгадаю хто зна
    а утім не удячна то справа
    своїх плюсів і мінусів рать
    шикувати і зліва і справа
    як гріхи і святу благодать
    хто відсіє лукаве й сумлінне
    може той що усюди й ніде
    він поділить на вічне і тлінне
    все живе заодно і мене

    28/08/2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  37. Світлана Костюк - [ 2014.08.25 21:22 ]
    Послання до штабного генерала - зрадника
    Пихатий генерале, як живеш?
    Я вчителька, що того хлопця вчила,
    В якого свіжовирита могила,
    В яку ти і сльозинки не проллєш...
    Бо що для тебе сльози матерів,
    Хлоп`ята, що ішли "живцем на міни"...
    Тих броників хватало половини
    Аби ти свій мільйончик заробив...
    Жорстокий генерале, як ти міг
    На нари запроторити хлоп`яток.
    Що п`ятий місяць вчились воювати
    Без сну і їжі, падаючи з ніг...
    Вітання ще від сивих матерів
    Тих пацанів, яких ти підло зрадив,
    Яких дотла чужі палили гради,
    Бо ціль по них хтось все-таки навів...
    Пихатий генерале, зручно так
    В тоновано_броньованій машині...
    У сина твого очі також сині,
    І спить він, як і той, мабуть, навспак?..
    Ти знаєш, що у кожному селі
    Тепер щодня чекають похоронок?..
    Ти вміло прикриваєшся законом,
    Що не проб`ють ні кулі, ні жалі...
    Як найманець на цій святій землі...

    19.08. 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (26)


  38. Тата Рівна - [ 2014.08.22 23:01 ]
    Вірш про собаку
    спить Центральна і Західна, вже й позіхає Схід
    сплять вояки, цивільні, колодязь та самокат
    спала б я собі також, та горе – не спить мій кіт
    він стрибає як слон по мені уперед-назад

    ці коти, я скажу вам, потвори вони з потвор
    і не треба зважати на мімімішність облудну
    бо створіння котиське - насправді дряпучий Тор
    і воює із людством створіння це препаскудно
    умикає перпертум мобільний мявкучий мотор
    коли спати вляглися усі культурні люди

    спить Гавана, диван, спить москаль й маленький москіт
    навіть мишка комп'ютерна й та задрімала наче
    та не спить мій страшний, ненормальний тварюко-кіт
    він немов дурнуватий стрибає собі і скаче

    я клянуся - в той день чи в ту ніч як терпцю капець
    як урветься терпець і буде мені до сраки
    що котів нам із космосу поприсилав отець
    для нірвани. - Я плюну й куплю таки собаку!

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (10)


  39. Віринея Гірська - [ 2014.08.15 14:16 ]
    Монолог сусідки
    Ей ти, мужичок під моїм вікном,
    Йди на війну і там кохай її до ранку,
    А в мене небо над вікном,
    Сльоза незрадна і незаймані світанки.

    Ну що? Ти наслідив - то вже іди.
    Он там гримить, туди спрямуй свою дорогу
    І забирай свої слова,
    Твої епітети мені тут ні до чого.

    Так от, сусіде, зараз буде дощ,
    Твої стежки слизькі, мої стежки незримі,
    Та, зрештою, я дякую тобі,
    Це знову сталось - ти штовхнув мене на рими.

    Цей недовірш присвячую тобі,
    .....а, може, краще я скажу так по-простому -
    .....................................................................іди до..дому!

    15/08/14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  40. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.08.13 22:24 ]
    Кто виноват
    Ностальгию по городу Питер
    Мне однажды внезапно вытер
    Человек невысокого роста -
    Снова Вова - ну, как же все просто.

    На Литейном ни града ни бури,
    Лишь моленья на главного гуру.

    Ностальгия безумного. Серце
    Хочет в город, который из детства.
    В ночи белые до безумия,
    В храмы гордые, как везувии.

    На Литейном уж тишь и гладь,
    Лишь не надо - кто виноват.

    13.08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  41. Ігор Шоха - [ 2014.08.12 22:24 ]
    Світає
    Світає. І немає сну.
    У одіялі грішно щулюсь.
    Ось-ось і лірику утну,
    аби ліниві усміхнулись.

    Кому за чим, кому куди,
    а я святкую потягушки.
    І тут без порції води
    не відірвати від подушки.

    О, півень піє! О! Дует…
    І на стіні кує зозуля,
    неначе тут не я поет,
    коли на черзі тема – муляр.

    Але дотягну до семи.
    Ще літо. Нічого втрачати,
    а там уже і до зими
    рукою тільки-но подати.

    І хай радіє ка-цап-ня,
    що я її не зачіпаю,
    коли нічого, крім спання,
    животворящого немає.

    І хай не плачуть матері,
    що їхні діти ще воюють,
    і що сьогодні до зорі
    когось із рідних не почують.

    Угомоняться діячі,
    а там уже і засвітає,
    коли нічого уночі
    на нервах
                   терткою
                                  не грає.

                                  08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  42. Тата Рівна - [ 2014.08.11 19:48 ]
    мій сад
    коли би ви поглянули на мій сад на мій внутрішній лондон – побачили би славну компанію - маркіза де Сада, Жорж Санд і Хемінгвея з сушеною воблою
    юного Маяковського ще не простріленого Лілічкіними кулями очима скляними її безлюбові любові а обіруч кованої фіртки кутики вуст Жуковського живуть окремо як кіт чи як притаманно коту на готовім
    І там же жоржинами бальзамінами жінки у шампанському віці у капелюшках і з бульбашками на стеблах тремких
    ще цілий загін маленьких та менших Принців приручених - вуха почищені, нігті підстрижені – все як треба
    у тому саду жасмином бузком самшитом шиті стіни садові фігури живі й уміють дихати і коли гуляєте ви пастельно картинно буває у спину опівночі можуть пчихнути…буває
    червоні омнібуси скриньками поштовими біжать перед домом – першими по новини й кутики вуст Жуковського мов коти на готовому муркочуть пухнасто повигинавши спини

    Спини мене, діду
    старезні твої хронографи чи цокають ще у рідких субстанціях часу?
    спини мене, це життя почалось надто стрімко, воно недоречне штучне і передчасне
    воно випереджує старших – не по сезону – достиглим плодам не місце в задусі цвітіння.
    коли би ви поглянули на мій сад на мій внутрішній лондон – побачили би там лише горбаті тіні


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  43. Мірлан Байимбєков - [ 2014.08.04 15:06 ]
    Жінки і комп’ютери
    Казав тобі учитель - вчи клавіатуру!
    А ти цуралася тих благоговенних знань!
    Тепер поглянь - транслітом пишеш з дуру,
    Тепер не хочу чути жодних нарікань!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Ігор Шоха - [ 2014.07.29 23:05 ]
    Варіації на балетну тему
                               І
    Заспіваймо пісню веселеньку
    на такий-сякий євро-мотив, –
    українців біля влади жменька,
    та зате багато москалів.

    Це є школа кожному відома,
    у якій «розводять котенят».
    Пацани усі сьогодні дома
    і немає пари у дівчат.

    Пощезали коміки царьові
    і ніхто не застує ніде.
    Лапоть Раші муляє до крові,
    поки всі танцюють Пу-де-де.

    Кавалери всі недоторка́ні,
    кожен себе має за гуру,
    і немає виходу у Ані,
    як іти у радниці Петру.

    Комуняку просять на гілляку
    в парі з регіонами братів.
    На Адама вішають собаку,
    та немає кворуму катів.

    Виступає Юда Сімонєнін
    і у Рашу кличе на парад,
    як учивсь у Каутського Лєнін, –
    «кґок впіґёд і два назад».

    Дама обирає кавалера.
    Лицарі готові на дует
    за одну годину до перерви –
    шах назад і – в туалет.

    Офіцери у своїй тарілці.
    Та який упертий це народ!
    Все тупцюють на одному місці –
    мат вперед і – поворот.

    Тушка з б’юстом, топайте до танцю.
    Це не – Будьмо! Гей! І – на парад.
    Кожній дамі буде по обранцю,
    поки розтудитвою назад.

    Спікер каже, – не вертіть кормою,
    ви не бригантини на ходу.
    У Росію – рано чередою,
    я вас у Європу поведу.

    Це є бурса Раші у параші,
    у якої все собі на зло.
    Тут сидять за інтереси наші
    і пакують «общеє бабло».

    Найпалкіші коміки-артисти –
    телешоу зір і поетес,
    мародери і авантюристи
    мають меркантильний інтерес.

    Ангеліна і Genosse Putia
    із Оландом п’ють на брудершафт
    за Європу і її майбутнє
    у прицілі із ракетних шахт.

    Вова й Міха скачуть опа-опа,
    клацають зубами мегафон.
    Слухає Америка-Європа
    на каналах Рашії шансон.

    Лаврик, Зюга, Жира і Матрьоха,
    не робіте Таврії фасад.
    Ваші банди поріділи трохи –
    ні вперед, ані назад.

    Вітя перший топає у Сочі,
    поки Україна не Ростов.
    І йому там повилазять очі,
    поки у Гаагу не готов.

    Вітя другий бігає за друга,
    бо у нього місія така.
    Поки Петю оберуть удруге,
    треба научитись гопака.

    Вітя третій, не бодай «свободу»
    і на правий сектор не пеняй.
    Всі танцюють ніби для народу,
    тільки голоси давай-давай.

    – Третій лишній, нє мутітє воду,
    наче і у мерії пожар.
    Поки Юля буде за свободу,
    це ще не нокаут, а удар.

    І не треба мафії радіти.
    У офшорі їй життя не мед.
    Не минає санкція бандита –
    дві шаги наліво, і вперед.

    Регіони, ваші інтереси
    це останнє па у москалів.
    Поки вам заплатять ваші пенси,
    Юда енний в Ялту полетів.

    Дами мліють, адже регіони
    возять їм джигітів із Чечні,
    а у Раші є нові закони –
    газ – вперед, а Крим – ні-ні.

    Азіати, поверніть державі
    крадений бюджетик у суму.
    Ви колись утопитесь у славі,
    бо народ голодний – не Муму.

    Все проходить. Все колись минає.
    Кожен екс у гречку відходив.
    Та коли «покріщення» немає,
    він таки «счіслівий», щоб я жив.

    Це є школа майже наодинці
    бити окупантів-ворогів.
    Невеличка жменька українців
    тут екзаменує москалів.

                                  2013-2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  45. Володимир Сірий - [ 2014.07.18 19:43 ]
    Релігія орди
    Щоб роги суддя не побачив,
    Як доказ, для справи потрібний,
    Адепти кремлівської "качки"
    Намолюють Уткіну німба.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)


  46. Ігор Шоха - [ 2014.07.17 21:25 ]
    Нічого
    Усе, що маю дорогого,
    уже немає наяву,
    та оживає дежавю
    і уміщається в, – нічого,
    коли питають, як живу.

    Минуле – гріє,
    завтра – лає,
    сьогодні – спати не дає,
    а пережите оминає
    все більше, наче не моє.

    Нікому діла до старого,
    якому все: уже, – нічого,
    як бистрина на мілині,
    аби дожити до полудня,
    а далі – прямо у майбутнє,
    якщо без нього – на війні.


                                  07.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2014.07.16 01:24 ]
    Лікарці
    Лікарко, як добре, що Ви є,
    Хвилями здіймаються вже груди,
    Серденько послухайте моє,
    Як воно шалено битись буде.

    Гляну на очей чарівний блиск,
    Каре сяйво упаде з-під вії.
    І відчую, як підскочить тиск,
    Тіло затремтить і заніміє.

    І раптово – ніжністю легка –
    На чоло лягає розпашіле
    Трепетна і лагідна рука,
    Посмішка вуста торкає милі.

    - Не хвилюйтесь, пацієнте, так!
    Ох, палка і буйна Ви натура,
    Бережіться у свої літа –
    Піднялась у Вас температура.

    - Полікуйте серце Ви моє,
    Лікарко, уперше і востаннє,
    Від усіх недуг вже ліки є,
    Та немає ліків од кохання!

    14.07.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (14)


  48. Анонім Я Саландяк - [ 2014.07.12 17:02 ]
    З Малого мотлоху – 6. (три сторінки)
    І от

    вже знаю все, що маю знати,
    у вухах маю повно вати…
    Закінчивши інтригу плести,
    стаю перед порогом,
    щоб порахунки звести
    з Богом.

    Хоча

    … у вухах моїх повно вати,
    й за щастя, знаю… промовчати
    і, краще, позіхнути всує,
    щоби забути, згодом,
    хто я тут є і звідки родом…
    Марудність ця того вартує.

    То ж

    за щастя буде замовчати
    минулі перемоги й втрати
    ранкової дороги…
    Холодний місяць угорі
    о тій нічній порі
    уже мені наставив роги.

    А

    минулі усмішки й тривоги…
    хай би собі за тим порогом
    зійшли на дим…
    І вітами тріпоче метафізична пальма,
    перед тим
    повідпускавши матеріальні гальма.

            1

    І от

    воно так легко… з Богом бути,
    молитву змовити й забути…
    лиш дух і тло… в одному полі
    скінчивши, розпочати
    там, де зело і граються на волі
    веселі сонячні зайчата.

    Хоча

    Забути - значить бути,
    не: пам’ятати і боятися заснути,
    а знати: так вітер несе,
    коли ти знаєш:
    якщо не маєш -
    то маєш усе.

    Тож

    ані боятися заснути,
    ані хотіти повернутись…
    волосся хвилювати вічно будеш
    тепленько-вільним вітру дмухом
    й легким пташиним пухом
    лягати на жіночі груди.

    А

    хотіти повернутись? - іншим боком.
    На світ дивитися? - не оком,
    як куля прошиває порожнечу –
    летить в нікуди, не завдавши ран…
    її знайдуть, забувши ворожнечу,
    просвердлять дірку – зроблять талісман.


            2


    І от

    вже бачиться не оком,
    не вухом чути – ненароком,
    одної миті – миті всі нараз,
    мов крона вишептала листям
    всі нещасливі хвильки щастя
    у гаразд.

    Хоча,

    хоча… Усе нароком!..
    Колись твердим-важким був кроком
    той лет легкий,
    а порухи – повільний та швидкий,
    смішний, спогордий…
    тепер усе в єдиній торбі.

    Тож

    таки нароком торбу повню -
    летку, діряву… вітра повну, -
    лиш тремом тіней – звуків - кольорів,
    аби світив мінився та бринів
    той схоластичний вічний простір,
    мов легким сміхом милих гостей.

    А-а-а!

    Зробились вітром мої руки,
    Усі слова зійшли на звуки,
    а мокрі камінці
    на сяйні промінці
    услід ранковому туману…
    О! Бачу Божу манну!

    12.07.2014 р.

            3


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  49. Катинський Орест - [ 2014.06.22 17:33 ]
    За життя треба триматись...
    *************


    За життя треба триматись -

    Особливо,

    Коли маєш ціль -

    Боротись і боротись...

    Не давай собі поблажки -

    Твердість поспіль...

    До своєї цілі -

    Прагнення

    Необхідне,

    Як стремління...

    До неї треба:

    - Бігти,

    - Йти,

    - Повзти...

    І навіть,

    Коли вже не можеш

    Стояти -

    Тоді,

    Хоть,

    Лежати,

    В напрямі її -

    Щоби твердість

    В переконанні мати,

    Що вірні твої

    Дії...
    ------------------------------------
    2012; PARIS (Alesia)
    -----------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Ігор Шоха - [ 2014.06.14 14:18 ]
    Своє і наше
    Чи є таке, що кожному належить?
    Все нічиє розвіють небеса.
    А не твоє тобі – це вічна нежить,
    як алергія і тяжка яса.

    Ось – Україна, а осьо – Росія.
    А їй «усё» Господь подарував?
    І досі ще «регоче Борислав»,
    як висмоктала наше ця повія,
    перетворивши надра на анклав.

    Оно – кіно, а ондечки – і преса,
    і радіо, і телеопопса...
    Але чиї у Раші інтереси?
    Дивіться «Ліквідацію» Одеси
    і буде вам дешева ковбаса.

    ...............................................
    Якщо на волі не навчився жити
    і все життя у вічній боротьбі,
    щоб виїхати на чужім горбі,
    не зазіхай на іншими нажите.

    Уламки від розбитого корита –
    оце і все, що лишиться тобі.

                                                 2013


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   48