ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.07.17 06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.

Артур Курдіновський
2025.07.17 00:27
З'явився сявка в нас багатоликий,
Штамповану гидоту постить всюди.
Створити може сотню тисяч ніків...
Єдиний вірний - Заздрісна Паскуда.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.

Борис Костиря
2025.07.16 22:04
Це вже ніколи не повернеться,
Немає вже шляху назад.
Минуле відлетіло з вереском,
Немов грайливий зорепад.

Ці усмішки і сльози намертво
Вросли в минуле, як трава.
Укрились листям рухи й наміри,

Устимко Яна
2025.07.16 20:28
з горішка човник хлюпає веслом
і довга тінь між хвилями і дном
і те весло до дна – як перевесло
гойдає сонце глибоко на дні
весняні ночі теплі літні дні
й передчуття «от-от» – аби не щезло

з горішка човник брижі на воді

Ігор Терен
2025.07.16 20:21
А деякі сліпі поводирі,
не маючи душі, явили тіло
і... пазурі
на тому вівтарі,
куди нечистій силі закортіло.

***
А шулеру політики не треба

Ольга Олеандра
2025.07.16 09:43
Ти програєш, я виграю.
Що з цим підходом нездорове?
Чи ми з тобою у бою
списи схрестили гарячково
і має хтось перемогти,
а інший, здоланий, програти?
А переможець святкувати
«поБеду» бажану свою,

С М
2025.07.16 09:00
Коли матуся відмовить усім на запрошення
І сестрі вашій батько розжує
Що ви втомились від себе і власних утотожнень
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн

І коли квіткарки зажадають виплати за кредитом
А троянди їхні відпахт

Віктор Кучерук
2025.07.16 08:51
Непереливки без жінки
Стало жити козаку, -
Сивиною павутинки
Засріблилися в кутку.
Вкрилась плямами підлога,
Як і скатерть на столі
І, неначе чорний погар,
Пил з'явився скрізь на склі.

Борис Костиря
2025.07.15 22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,

Артур Курдіновський
2025.07.15 17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.

Іван Потьомкін
2025.07.15 11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...

Тетяна Левицька
2025.07.15 07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.

Віктор Кучерук
2025.07.15 05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.

Борис Костиря
2025.07.14 22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть

Козак Дума
2025.07.14 19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.

Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,

Артур Курдіновський
2025.07.14 19:50
Народився експромт.

Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.

Тетяна Левицька
2025.07.14 14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.

І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Андрій Кудрявцев - [ 2023.07.04 11:46 ]
    Нічна прогулянка
    ***
    Собака мордою риється у траві.
    Нічна вулиця, кущі… Дежавю.
    Думки з’являються й зникають в голові.
    Тануть, як крихти снігові
    самостійно від мене. Я наче сплю.

    Заздрю хвостатій, вона точно знає,
    що вишукує у траві нічній.
    а мої думки з’являються і зникають -
    мозок їх пише, стирає…
    Намагаюся зосередиться на одній.

    Маршрут звичний - віддаляємося від дому,
    але Дайна веде, знає маршрут.
    Далеко на небі сузір’я Оріона -
    спокусливе, як ікона.
    Думки мої зараз, як це сузір’я - не тут.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  2. Юлія Щербатюк - [ 2023.07.04 09:27 ]
    Сніги
    А літо хотіло усіх звеселити!
    Барвисте, грайливе, таке осяйне!
    Теплом милувало, ховалось у квітах,
    Колись зчарувало тебе і мене.

    А літо раділо тому розмаїттю,
    Вмивало росою, поїло дощем,
    І все не могло одного зрозуміти:
    Чому ми не разом з тобою іще?

    А літо п'янке шурхотіло у травах,
    Співало у кронах у старім саду.
    А літо усе ще тужливо питало:
    Чом ти не знайшов? Чому я не прийду?

    Буяло у луках, в покосах крислате,
    У пахощах сіна пливло навкруги,
    А, потім питало, ізнов винувато:
    Чому поміж нами розлуки сніги?

    А літо хотіло...
    А літо раділо...
    А літо питало...
    А літо не знало...

    2-3 липня 2023 року.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  3. Світлана Пирогова - [ 2023.07.04 08:15 ]
    Мені з тобою легко
    Мені з тобою легко, мов пір'їні,
    Летіти там, де теплий віє вітер,
    І поринати в мрію й говорити
    В ефекті за штрихами світлотіні.

    Мені з тобою легко, ти ж романтик
    В чаклунстві сонячному слів і струмі,
    Живлющої води для серця-руни,
    В гармонії співучій звуків мантри.

    Мені з тобою легко і в мовчанні,
    У тиші зашифрованій врочисто.
    Своїм вражаюче люб'язним хистом
    Коректно у життя моє втручатись.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.84) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (2)


  4. Козак Дума - [ 2023.07.04 08:44 ]
    Літній дощ
    Ласкавий, теплий літній дощ
    неспішно пестить Коломию.
    Іду по розмаїттю площ
    і про лазурний берег мрію,
    де на окрайчику землі
    чекає бажана, єдина,
    і крізь тривоги та жалі
    у думці я до неї лину…
    І кожна крапля – діамант,
    а разом кришталю потоки
    стікають тихо в фоліант.
    Усе тихіші мої кроки…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  5. Леся Горова - [ 2023.07.04 07:45 ]
    Іскра

    У небо ночі темної, як космос
    Злетіла іскра, кинута багаттям ,
    Пірнула у духмяні сині косми
    Густого диму. Скільки догорать їй

    Залишилося часу? Мерехтіла
    Вона як зірка там, на чорній тканці,
    І піднімала невагоме тіло
    Все вище у своїм казковім танці.

    Та вже летить пір'їнкою донизу,
    Ледь світячись. Ген крила опустило
    Маленьке диво, вистрелене хмизом,
    Що цілу мить було мені світилом.

    Ту іскру пригорнув до мене вітер,
    Щоб трохи освітить моє будення,
    А ти її з долоні хутко витер,
    Сховавши теплий спогад у кишеню.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.81) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (6)


  6. Олександр Сушко - [ 2023.07.04 07:22 ]
    Хух!
    Химородник ще той! Зубоскалець!
    Має муз підпаркарканних обком,
    Зась сувати в його пащу палець.

    Бо засмокче ураз в кишківник
    І усядеться вірші писати.
    Тож мовчіте, братва, ні чичирк,
    Це - найліпша поетам порада.

    Он, на Соболя - строчить і стро...
    Кривуляки, щоб злився колега.
    У лайно умочає перо
    Й каже: - Друже! Тепер твоя черга.

    Бачив сайт не таких ще "панів",
    Проти них - Юра Гундарєв - бебі.
    Хай живе порося у багні,
    Вогнептахові друзі - у небі.

    1.07.2023р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (3)


  7. Неоніла Ковальська - [ 2023.07.04 07:46 ]
    Липень ходу починає
    Липень починає
    Вже свою ходу,
    Вишня достигає,
    Липа у цвіту.

    Батоги Петрові
    Виструнчились в ряд.
    Ці блакитноокі
    Схожі на солдат.

    Чи у небі сонце,
    Чи табунчик хмар,
    А чи теплий дощик
    Землю напува,

    Виє вітер сильний
    Чи а ні шеберх.
    Хай же буде мирним
    Літо золоте.

    2023 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2023.07.04 05:59 ]
    Зоряний кохання час

    Люблю, як на моїм плечі -
    Твоя голівка й ніжні губи
    Мене цілують уночі -
    Відпочивай, моя ти люба.

    Неначе тополиний пух
    Лоскоче дуже делікатно.
    І кожен твій пестливий рух
    Мене розпалює стократно.

    На щастя вогнище несем
    Свій шал нестримний буревію.
    І розквітає наш едем,
    До ранку радістю зоріє.

    О зоряний кохання час -
    Благословіння вище висі.
    То небеса з'єднали нас,
    І мрії наші всі - збулися!

    4 липня 7531 р. (Від Трипілля) (2023).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  9. Віктор Кучерук - [ 2023.07.04 04:33 ]
    * * *
    Опромінене сонцем світання
    Світлом будить зачаєний світ, –
    Напівсонних пташок щебетання
    Ввись знялося з розгойданих віт.
    Дріботить бубонцями дзвінкими
    Непомірно глибока блакить
    І, натерта вітрами стрімкими,
    Неймовірно яскраво блищить.
    Ріже очі і слух утішає
    Розпростерта до обріїв вись, –
    І синіє, як море безкрає,
    І мрійливо шумить, сміючись.
    04.07.23


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  10. Володимир Каразуб - [ 2023.07.03 20:12 ]
    Талія
    Ти сексуальна, як Бетті Пейдж
    На світлинах пін-апу,
    Така ж легковажна,
    Така ж особлива між інших, але ж
    Я зовсім не знаю твого театру.
    Ти знічуєш брови і сковуєш посмішку,
    І очі здаються трагічно невинними,
    Та я не повірю в твою Офелію,
    І в цьому немає нічого дивного.
    Тобі не вдаються трагічні маски,
    Максимум – доля підкине драми
    Чи мелодрама покорчить гримаси
    У сценах кохання твого. Та зрештою
    Ставки у п’єсі – це врода і талія,
    Ніжки, що мармур колон Парфенона,
    Засмаглі під сонцем. Вони, бувало
    Згинались в коліна, для втіхи варвара.
    А тому і в театрі твоєму на сцені –
    Харити, вакханки, ваганти та гульфики.
    Уста і цілунки актрис священні,
    І ніхто не боїться Вірджинії Вульф чи
    Гамлета.
    Здається, — ти море розгойдане, пристрасне,
    У хвилях твоїх малахітові відблиски
    І жодного натяку шквального вітру,
    Шторму чи бурі, все начисто синьо
    На видноколі. Але не повірю я
    Надуманим поглядам любощів, радості.
    Ніколи я мабуть не матиму певності
    Чи сковує талія біль Офелії.

    01.07.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  11. Краска Світлана Лана - [ 2023.07.03 18:47 ]
    Зеленоокий
    зеленоокий
    світ зеленоокий
    а в мене
    очі зовсім не такі
    брунатні
    трішки з подихом каштанів
    осіннім попелищем
    ледь гірким
    а небо
    в нього очі - то блакиті
    безмежні простори
    безмежжя краєвид
    а в тебе
    очі й крапельку не сині
    а темряви
    пекельний смолоскип
    два кольори
    брунатний і темніший
    як застарілі скалки бурштину
    єднаються
    єднаються цим світом
    зеленооким світом у одну
    одну-єдину цілісність навіки
    єдину темноокість кольорів
    брунатний
    темний
    кольори бурштину
    під синім
    і зеленим
    навіки...

    2013 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Віктор Кучерук - [ 2023.07.03 18:49 ]
    * * *
    Моє життя було хмільним
    Від непомірної любові
    До бездоганних форм і рим,
    І блиску думки в кожнім слові.
    Усе життя моє в рядках
    На моніторі та папері, –
    Для мене весь мій творчий шлях
    Мірило знань і вмінь критерій.
    Моє життя – поезій вир
    І течія зусиль щоденних, –
    І споглядання ввись і вшир
    Активізації натхнення.
    Моє життя в моїх словах
    Росте, буяє і співає,
    Хоча знедавна біль і жах
    На тиху радість посягають.
    03.07.23


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  13. Світлана Пирогова - [ 2023.07.03 08:53 ]
    Порозумілися


    Порозумілися - і світ засяяв кольорами,
    І райдуга між нами пролягла,
    А сонце вранці в небі заблищало пектораллю,
    Єднаючи сердечні два крила.

    Ти ніжна музика душі моєї, безперечно,
    Мов ангел чарівний в моїм житті.
    Смакую кожним словом твоїм дивовижно-ґречним,
    Даруєш щедро щастя конфетті.

    І відійшло у забуття все те, що заважало.
    Панує лиш довіра і любов.
    І ми пізнали радості душевної чимало,
    Бо доля стелить злагоди покров.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.84) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  14. Олександр Сушко - [ 2023.07.02 18:05 ]
    Святі та грішні
    Святі та грішні

    У Святому письмі написано:

    "І прийшов до грішників, які цілують ікони та моляться чужим богам Олександр Сушко, і сказав:
    - Горе вам, зрадники! Будете прокляті одне одним аж до дванадцятого коліна. А солодка віра у вічне життя після смерті позбавить вас розуму".
    Пророка вбили, бо казати правду у вічі натовпу фанатиків - вірна смерть. Могили Олександра Сушка не існує, оскільки його труп викинули в Дніпро і його з'їли соми та раки. Тому після нього ніхто вже не наважувався стати пророком. Але з'явилися сонмища святих та праведників. Правда, святих і праведників обирали з однієї кошари. Самі себе нагороджували такими почесними титулами. Матір - сина, батько - доньку, а сестра - брата. Все, згідно з заповіддю "Люби ближнього свого, як самого себе". А на дальніх можна махнути рукою, бо вони нам не друзі. Наче.
    А православні гарно вбивають одне одного. Обкрадують, брешуть і зраджують. Ні небесні закони, ні людські не убезпечують від злодійства. Навіть священники - і ті дають інколи козі по нозі. Бо написано: "І створили боги людину згідно зі своїм образом та подобою". Тобто - зажерливими, хтивими та славолюбними. Бо яблуко від яблуні далеко не падає.
    Але тут - бац! - народився я. Аж через майже дві тисячі років після вбивства отого пророка Олександра Сушка. І за незбагненним збігом обставин маю те ж ім'я та прізвище. Це вельми дивно. А за вдачею ми узагалі антиподи. Якщо перший був неписьменним і тільки лопотів язиком, то я маю університетську освіту та, в основному, шкрябаю на папері. Перший не боявся уголос кричати людям про їхні гріхи та безбожжя, а я цього остерігаюся, бо вже тричі був покусаний вірянами. Перший - давно мертвий, а я ще трохи живий. Наче.
    Учора дружина каже:
    - Чоловіче! Одарка учора покрала капусту на Чикилдихиному городі. Я сама, випадково, це побачила і сказала їй, аби віднесла вирвану городину сусідці та вибачилася. А вона в крик! - Піди до церкви і розкажи людям про це. Служба починається через півгодини.
    - Ні, дорога моя,- одказую благовірній. - Ту капусту вона вже продала вірянам. Якщо відкрию рота - мене поб'ють знову. І можуть потягнути до суду за наклеп, бо я не свідок злочину.
    - Чоловіче, невже ти боїшся сказати правду?
    - Боюся. Я людина стороння. А ти свідок. Тож іди і наклепай кляузу в селищну раду. Тебе бити не будуть, бо ти жінка і людина, яку поважають в усьому селі.
    - Не хочу.
    - Чому?
    - Я Одарці прищі виводжу з сідниць. Платить добре. Заплановано ще три сеанси. Отже, буде прибуток, не менше трьохсот доларів. Можливо, вона ту капусту вкрала, аби зі мною розрахуватися...
    Ну, що тут скажеш : логіка залізна, логічна. Але я обурився з такої логіки. І поперся в церкву сказати правду.
    А там служба вже скінчилася, Одарка клала капусту в багажник авто попові Онуфрію, а односельці їй допомагали.
    - Онуфріє! Добрий день, святий отче!
    - Тьху на тебе,- озвався панотець.- Налякав до смерті! Кажи, чого хочеш.
    - Капуста крадена. Одвези Чикилдисі , а не своїм поросятам. Це буде по-божеськи
    - Одарко! - гримнув піп.- Звідки капуста?
    - Е-- е- -е....
    - Сашко, сідай в машину і кермуй. Бо я дуже розгніваний.
    Одвезли ми ту качанисту Чикилдисі. Онуфрій вибачався, червонів за свою вірянку, і сам носив плоди природи в Одарчин погріб, а я допомагав.
    А потім заїхали ми в кущі, зайшли подалі від дороги, аби люди не бачили, і розпили дві пляшки коньяку, і трохи поварнякали.
    - Сашко, ми з тобою десять років сиділи у школі за однією партою.
    Я в тебе безбожно списував рішення з геометрії, а ти у мене інтеграли. Ну, то таке. Ми були дітьми, чогось не знали. А нащо люди крадуть у поважному віці?
    - Це звичка, якої позбутися важко. Ти позбувся, я позбувся, а Одарка - ні. І хоч вона і ходить до церкви та слухає проповіді Божі, але як грішила, так і буде грішити. Тут нічого не вдієш.
    - То що ж робити?
    - Наливай. Давай вип'ємо і помолимося в цих лопухах за її грішну душу.
    Завіз свого друга до хати лісовою дорогою, бо якби спинила поліція, то був би капець. І права б забрали, і машину, і штрафом би обіклали. Ще й би "прославили" би на всю волость, як пияків та розбишак. А ми не такі, просто інколи треба тихенько, віч-на-віч, вишептатися одне одному, як раки у торбі.
    От ми і шепчемося. Думаю, що отой пророк - Олександр Сушко - теж би приєднався до нашого товариства. І не казав би, що ми чинимо негоже. Чи, усе ж таки, насварився? Як ви гадаєте?


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  15. Євген Федчук - [ 2023.07.02 15:45 ]
    Після Конотопу
    Ледве-ледве відгриміла Конотопу слава
    І, здавалось, відродилась козацька держава.
    Москалі щурами миттю в нори поховались,
    Зустрічати вже козацтво в Москві готувались.
    Цар московський з переляку в Ярославль подався,
    За високі його мури скоріш заховався.
    Полягло під Конотопом москалів багато,
    Довелося військо нове хутко їм збирати
    Та із шведами миритись за будь-яку ціну
    І нарощувати швидко в Кремлі його стіни.
    Бо вже чутки долітали, що орда дісталась
    До Московщини і землі грабувати взялась.
    Ще, здавалось, зусиль трохи і зійде зі світу
    Та держава, що сусідам не дає прожити.
    Але, як ото буває, проклята старшина
    Зруйнувала усі плани, звела Україну
    Знову на поміст до ката, голову поклала,
    Бо на власні інтереси сподівання мала.
    А почав все герой славний та недальновидний –
    Іван Сірко. По-своєму бачив усе, видно.
    Замість того, щоб гетьману помочі надати,
    Він ногайськії улуси кинувсь грабувати.
    І орда, ледь то почула, чекати не стала,
    Рятувати від грабунку аули помчала.
    А без татар що Виговський міг Москві зробити?
    Тепер стало не до того, щоб туди ходити.
    Та і ляхи обіцяли поміч надіслати,
    Обіцянками зосталось тими воювати.
    А москалі ж не дрімали – наче, дикі гуни,
    Знову військо величезне до кордону суне
    Трубєцкой веде ту силу, козацтво здолати.
    А в Виговського немає чим його стрічати.
    Тож до перемовин мусив гетьман тоді вдатись,
    Щоб із силами так само скоріше зібратись.
    Москалі ж ідуть відкрито та і тишком-нишком
    Між старшиною шукають, хто жадібний трішки,
    Хто згоряє від гордині, булави бажає.
    До тих на гнідій кобилі москаль й під’їжджає,
    Обіцяє владу, славу, гори золотії.
    І москальськії старання не пропали тії.
    Першим кинувся Цицюра із Переяславу,
    Захотілось бути першим на усю державу.
    Булави йому схотілось, що там Україна.
    Розлетілася заледве краєм та новина,
    Як полковники забулись за що воювали,
    Поклонитися у ноги москалям помчали.
    Іще вчора цар московський від страху ховався,
    Хоча б живим залишитись лишень сподівався,
    Нині ж все Лівобережжя в дарунок отримав.
    А Виговський булаву склав, зраджений своїми.
    Знахабнілий цар від того почав вимагати,
    Що Чернігівщину мають козаки віддати,
    То «іконно руські зємлі». А в Переяславі
    Знов зібралися колишні полковники славні,
    А тепер зрадливці, щоби з москалем рядити,
    Як їм саме Україну та й закабалити.
    Не всі, правда зібралися, і такі бували,
    Що вже голови поважні у пісок сховали,
    Не схотіли з москалями про щось розмовляти,
    Та не стали й Україну-неньку захищати.
    Здумали: нехай, як хочуть, так там і рішають,
    А вони, мовляв до того, відношень не мають.
    Москалі ж тим дуже вдало тоді скористались.
    Трубєцкой привіз «бумагу» для тих, що зібрались,
    Сказав їм, що то є справжні «статті Березневі»,
    Де Хмельницький підписався в вірності цареві.
    Хоч, насправді, та «бумага» нічого не варта,
    Москалі вдались, як завше, до фальсифікату.
    Самі все то придумали, самі написали
    І зрадливим полковникам клястись наказали.
    Ті за голову вхопились та вже пізно було,
    Москалі всіх їх до стійла до свого припнули.
    З їх поміччю обібрали неньку Україну,
    Поставили народ гордий майже на коліна.
    Сподівались, що навіки. Так уже хотіли,
    Малоросів з українців за віки зробили.
    Але вбити дух козацький їм не удалося,
    Хай віки на те народу витратить прийшлося.
    І тепер москалям знову Конотоп той сниться,
    Будуть кляті в своїй крові, як щурі топиться.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  16. Володимир Каразуб - [ 2023.07.02 15:17 ]
    Метелики
    Можливо колись, коли природа була безкрайньою,
    А мертвий метелик, не під мікроскопом,
    Похіттю була земля незаймана,
    А її незайманість допотопною.
    Вона зберігала красу легендами,
    За воротами міста, щитами і списами,
    Тоді виникала плоскою з каменю,
    Коли гекзаметром була написана.
    І тоді вона шліфувала пристрасть,
    Чуттєвість тіла в класичну грацію,
    І грацію слова в калокагатію,
    Тоді віддавалась усім довкола,
    І на світ народжувалося міжцарів'я.
    І в цьому царстві міжріччя істини,
    Тримало місто в руках повії,
    Злучивши потворне її й красиве,
    З каяттям блудниці, з каяттям Марії.
    І люди, люди, давно, як вивчені,
    Давно, як метелики в лепідоптерології,
    І Земля, видається тісною і звичною,
    Як глобус чи м'яч на футбольному полі.
    А тому і тужно тепер за безкрайністю,
    Хоча і в костюмі класичного крою
    В кишені якого до біса метеликів,
    Мертвих, розсипаних, взятих з собою.

    А тому і природі людській бракує
    Міської крові в антенах тіла,
    І шурхіт вулиць усе ще шліфує
    Старим каблуком допотопне каміння.

    13.11.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  17. Світлана Пирогова - [ 2023.07.02 12:39 ]
    Слів нектар
    П'янкий нектар - слова, що сказані мені.
    Я кожне милозвуччя хочу пити.
    Чи, може, чарівний цей в'ється хміль вві сні,
    І виграє казковий дивний вітер?

    Волошки засівають щастям небеса,
    Меди словесні потекли рікою.
    Так слова кожного бринить земна краса,
    То ж відгукнулася любов луною.

    Бо сходять вже сузір'ями слова п'янкі.
    Закохана сплету із них віночок.
    Отак з тобою, любий, жити б всі віки,
    І пити слів нектар і дні, і ночі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.84) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (7)


  18. Ясен Олекса - [ 2023.07.02 11:41 ]
    Скажи, кохана

    Не спиться, люба? Видно, що не спиш,
    і радості в очах твоїх не бачу.
    Життя людське – ланцюг із бурь і тиш,
    та з долею нерадісних побачень…

    Блаженний той, хто світ пізнати встиг
    в фатально-рокові його хвилини
    і смак життя усе ж відчути зміг,
    здебільшого смакуючи полином…

    Скажи, кохана, хто для тебе я
    і чи потрібна вся оця пригода?
    У тебе хоч маленька, та сім’я –
    я ж не роблю в твоїм житті погоди…

    Скажи, навіщо марнувати час
    на літню і чужу тобі людину?
    Що здатне нині поєднати нас?
    У тебе ще дороги половина!.

    Скажи – тобі навіщо це усе?
    Можливо і сама того не знаєш…
    А зустріч ця добра не принесе,
    коли насправді щиро не кохаєш…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Леся Горова - [ 2023.07.02 08:15 ]
    Настуня
    Заграва малиновим джемом намазала вікна .
    О, як полюбляє Настуня малиновий джем!
    І сонечко завжди до неї лилося привітно
    У західні шИбки, малюючись там вітражем.

    Багато у нього роботи осінньої днини,
    Та впав чомусь погляд сьогодні в засмучений сад:
    На стежку обсипала ягоди пізня малина,
    А яблука, соком налиті , і досі висять.

    Тому й заглядає так пильно в кімнату Настуні:
    Мала господиня не встигла зібрати дарів,
    Якими воно вже вдесяте щоліта частує.
    Ось так дивувалось, допоки і не відгорів

    Останній промінчик, відбившись у тріснутій шибці.
    А місяць - той бачив, не світиться в домі давно.
    Він знає, Настуня далеко, й щоночі їй сниться
    Малинова стежка і сад за найкращим вікном.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.81) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (5)


  20. Віктор Кучерук - [ 2023.07.02 04:43 ]
    * * *
    Як любо нам... Погожий вечір
    Поволі стигне в ранній млі, -
    На луг упала порожнеча
    І безгомінно у селі.
    Як мило вдвох... Ясніють зорі
    І сріблом блискає ріка, -
    І дух твоєї непокори
    Не втримався в моїх руках.
    Як добре тут... У небі повня
    І тінь хмаринки на землі, -
    І ти, красуня невгамовна,
    Забути змушуєш про лінь...
    02.07.23


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  21. Гриць Янківська - [ 2023.07.01 19:48 ]
    За пташиним співами
    Відлітай, моя радосте, відлітай
    за пташиними співами в гущаки!
    Де гніздилася, що називала раєм,
    пір'я-зморщечки сміху поздовж щоки –
    покидай, моя радосте, покидай!

    Солов'їної мови не розумій
    і лелечих кружлянь не розучуй, бо
    не існує нам тіла на двох з тобою,
    не існує і звуку, в якому сміють
    дві душі величатися у любові.

    Не знецінюй лишень ні себе, ні їх!
    Палить сонце, і це його плач і сміх!
    Кілька слів на вустах, при котрих і ти
    народилася й виросла з пустоти –
    відпусти, моя радосте, відпусти!

    23.04.2023


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Гриць Янківська - [ 2023.07.01 18:31 ]
    Моєї музи, моєго сміху
    Моєї музи,
    моєго сміху

    ця синя квіта, що на потіху
    моєго смутку,
    моєї втоми.
    Бо де ж я вдома, коли ж я вдома?

    Моєї муки,
    мого чекання

    ця дивна стріча, що не остання,
    оте знайомство,
    оті обійми.
    Лиш синя квіта тепер зосталась.

    Я не чекаю!
    Я зачекалась!

    Тоненька квіта на деревищі.
    Ім'я їй стерто.
    Ім'я їй – Гарна.
    Ім'я їй вснуло під шаром лаку,

    як вснули в книгах
    минулі війни.

    Гладка поверхня дає ознаку,
    що все на пам'ять,
    усе – лиш пам'ять –
    квітковий обрис помежи тріщин

    моєї музи,
    моєго сміху.

    04.04.2023


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  23. Гриць Янківська - [ 2023.07.01 15:44 ]
    Луками
    Я почну прокладати весну
    глиною,
    пальцями шви на старій хатині,
    примхою борозни на землі.
    Парою віддиху її злину і
    цілуватиму травам судини.
    Ні, не людина, авжеж не людина! Я
    фарба на Божих руках,
    стебло тогорічне,
    що перебуло зиму,
    камінь посеред саду,
    тінь билини,
    прогалина частоколу...
    В глибинах,
    довкола –
    я міцно, я міцно, я кволо,
    заблукано,
    лунами,
    луками,
    глиною...
    Я лину!
    Лину я!
    Лину я!
    Лину!

    12.03.2023


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Гриць Янківська - [ 2023.07.01 15:12 ]
    Мов сльоза, що тривожно
    Я чаруюся світом, а світ зачарований мною.
    І ніхто, і ніщо не зруйнує цього, і не зрушить!
    Мов сльоза, що тривожно здаля усміхається літу
    та стікає до губ, як до сонця, мовляв, най осушить,
    най вбере мене в себе навіки, мене – з-під повіки
    безборонну, невмілу, бездосвідну щиру сльозу!

    Віддаюся йому і народжую сльози та сльози,
    знову сльози та сльози від щастя, від подиву навіть,
    від раптової ясності, певності та осягання
    цього світу, що мій, що в мені, що відвіку був мною.

    04.03.2023


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  25. Гриць Янківська - [ 2023.07.01 15:38 ]
    Уже і весни
    Бо не існує життя без смерті, трави без сонця, людей без серця.
    І кожна пляма на білій хмарі, неначе родимка, – їй належна.
    Отак і ти мені – плоть від плоті, від думки думка, від Бога – Боже.
    Отак і я тобі – сміх на губи, сльоза на груди і кров на землю.

    Уже і весни, уже і нині, уже й майбутнє прийшло нарешті,
    а білі верхи стоять як перше – на синіх далях між гір і неба.
    Я трохи інша, ти трохи дехто, а трохи зовсім ніхто нікому.
    Усе, як вперше, і все – як перше, і люди з серцем, і люди з серцем...

    24.02.2023


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  26. Марія Дем'янюк - [ 2023.07.01 14:34 ]
    Скоромовка
    В липні Липень мандрував,
    Віти липи оглядав:
    Чи усе залиповіло -
    Квітом липи запашіло?
    Липень трішечки стомився,
    Чаєм з липи пригостився.
    Липовим духмяним чаєм
    Щедро липа пригощає!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (5)


  27. Гриць Янківська - [ 2023.07.01 13:50 ]
    Після квітів
    Я квіткою для тебе напишуся
    на сонячному аркуші душі
    і задивуєшся, і задивлюся
    у просторінь ясну, де ні вірші,
    ні імена не відкидають тіней –
    на сонячному поглядів сплетінні.
    Там напишуся квіткою тобі!

    А після квітів зріжуть стрічку
    лілову, з дерева часів.
    А я бліду тримаю свічку,
    як свідку сумнівів у тому,
    що корінь – це помітка дому,
    а зрізи – древні письмена,
    що наші дивні імена
    від предків проступають соком,
    що вічність всім своїм потоком...
    Шо вічність всім своїм потоком...
    Що вічність всім своїм потоком
    замайорить в моїй косі.

    26.01.2023


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Володимир Каразуб - [ 2023.07.01 10:46 ]
    Нефіліми
    Сьогодні повітря пливке, як вода,
    І тінь роз'їдає бруківку вулиці
    Послухай, шепочу в чуже життя,
    Ти не з тих, хто живе, швидше з тих
    Хто забудеться.
    В цім місті в якому до біса сплетінь,
    До біса міщанства, провінцій та фільмів,
    Фільварки твоїх розпашілих спідниць,
    Вербують для міста нових нефілімів.
    Послухай цей лопіт фальшивеньких крил,
    Під п'яне пихтіння нічного клубу, —
    Привабив нехтивих до хтивих світил,
    Всіх тих, що наосліп шукали подібність.
    Свою.
    І стали подібними, — тільки до сну,
    До нічних і голодних, літеплих марень,
    І немає, немає таких лікарень,
    Щоб ти доконечно себе повернув.

    05.11.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  29. Світлана Пирогова - [ 2023.07.01 10:17 ]
    Торкаюсь ніжно думкою
    Торкаюсь ніжно думкою. Чи маю право?
    Це все одно, що доганяти вітер,
    Але квітнева сонячна душі оправа
    Малює райдугу в моєму світі.

    Торкаюсь думкою, немов блакиті неба.
    Яке ж було б кохання поміж нами?
    Вночі я бачу, бачу сни лише про тебе,
    Що встелені яскравими зірками.

    Чому ж всі мрії розпливаються хмаринно?
    Дощем незрячим сиплються бажання.
    Торкаюсь ніжно думкою - увись я лину,
    Літають роєм всі мої вагання.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.84) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (4)


  30. Ольга Олеандра - [ 2023.07.01 10:05 ]
    Душі твоїй
    С.Ш.

    Рука знесилена поволі опустилась,
    між кволих пальців краплі потекли.
    Краплини світла: уповання й милість –
    бережені з останніх сил посли.

    Тремтить рука, не слухаються м’язи.
    У відчаї нейрони голосять.
    Виштовхують, виплескують накази:
    не зрадь її, не зрадь її, не зрадь!

    Тримай, не випускай її, ти мусиш!
    Стискай кулак, нічого, дріж мине.
    Її вберігши, вбережеш і душу –
    вони давно з’єдналися в одне.

    Тремтячі пальці стиснуті збіліло,
    воюючи з могуттям пустоти,
    краплинки світла – ті, що уціліли,
    попри весь розпач силячись спасти.

    Рука здійметься, подолавши кволість,
    розкриється назустріч, і у ній
    краплини ніжності засяють, неозорі,
    простягнуті душі твоїй.

    28/30.06.23


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  31. Краска Світлана Лана - [ 2023.07.01 08:35 ]
    Мандри
    і знову йду
    дорогами тісними
    обачливо поставивши свій крок
    не до зірок
    не до окрайця неба
    я просто хочу йти з тобою вдвох

    не бути тінню
    тінь то відголосок
    не бігти наперед і навпрошки
    іти
    і просто йти з тобою поруч
    читаючи усі твої думки

    мовчати
    якщо буде до вподоби
    або тихцем розповідати сни
    свої
    де бачила себе , тебе і небо
    аби лишень з тобою поруч йти

    маршрут дороги
    то твоє бажання
    погоджусь з ним
    і поруч крок
    свій крок
    поставлю з твоїм поруч
    а там як буде
    тільки буде вдвох...

    2013 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Леся Горова - [ 2023.07.01 08:31 ]
    Уві сні

    Ти поклич мене на Говерлу,
    Ковдру там постели туманну,
    А щоб серце моє завмерло
    В золоте огорни світання.

    Сплутай коси мої з промінням,
    Хай від подиху залоскоче,
    І повірю в любов осінню
    У якої блакитні очі .

    ПіднесЕмося попід хмари
    Щоб торкнутись губами неба.
    Але й того мені замало.
    Бо, мабуть, прокидатись треба.

    2022.08.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.81) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (4)


  33. Неоніла Ковальська - [ 2023.07.01 07:18 ]
    Палає у вогні вкраїнське літо
    Вже друге літо у боях масштабних,
    Десяте в Україні у війні.
    Та Збройні Сили все ж перемагають
    Рашистів клятих, що до нас прийшли.

    Хоча загинуло уже багато діток,
    Літніх людей та воїнів-бійців,
    Палає у вогні вкраїнське літо,
    Та ми загасимо його, здобудем мир.

    Народ наш український не здолати,
    Запам"ятають це хай вороги.
    Звільнить всі землі українські наші
    Ще вистачить нам сили і снаги.

    2023 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Віктор Кучерук - [ 2023.07.01 05:09 ]
    Ти
    Погляд радісний і ніжний,
    Сміх веселий і дзвінкий, –
    Ти – красуня дивовижна,
    Попри пройдені роки.
    Не змінилися геть зовсім
    Найбажаніші вуста, –
    Оминула рання осінь
    Нагромаджені літа.
    Не лякайся втоми в ніжках
    І не бійся висоти, –
    Ти зі мною анітрішки
    По землі не будеш йти.
    Я візьму тебе на руки,
    Уладнавши їх, як трон, –
    І сердець двох перестуки
    Стануть битись в унісон.
    01.07.23


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2023.07.01 00:05 ]
    Музика краси
    Поглянь, як сяйвом вись бринить,
    Моя журлива королево,
    То світлоносна Божа нить
    Оповиває всі дерева.

    І поїть ніжністю й теплом
    Після дощу схололі квіти.
    У небо тягнеться зело --
    Як розкоші цій не радіти?

    І пісня розлилася з віт...
    На хмар волокна шле відлуння.
    То — музики медовий слід
    На сонячних вібрує струнах.

    Немовби то співаю я
    Про личка вроду досконалу.
    Й виблискує краса твоя
    З небес ясного п’єдесталу.

    30 червня 7531р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  36. Гриць Янківська - [ 2023.06.30 23:41 ]
    Давня прогулянка
    Душе моя багряна, луки в маках,
    як давня прогулянка, відголоском сюрчавим
    оживлять тебе палаючу.

    День мине –
    проспіваєш йому прощальної.
    Інший мине –
    вснеш нероззутою.
    А над отими зрідненими, над полями –
    туга моя ширяє, давніше загублена,
    і пурпуровими пасмами проявиться,
    ще ти й від сну не відійдеш.

    Отак порізно з нею ви тулитеся
    до неприступного світу.
    Отак порізно ви – туга й душа,
    і десь помежи вами я –
    поетка безлика.

    21.01.2023


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  37. Гриць Янківська - [ 2023.06.30 23:11 ]
    Світло слова
    "і ті троє — одно" Ів. 5:8

    Запалюють у мені
    світло слова
    вустами незнайомими,
    не вражаючими,
    не хвилюючими,
    аби проясніло в очах і на серці.
    Хто вони:
    дух, кров і вода?
    Чи рідні мені ці троє?
    Нашіптую з острахом, –
    рознесіть,
    не розтратьте дорогою
    свідчення істини.
    Злуда там,
    де розмовляють самі з собою.
    Обман там,
    де мовлять просто і швидко.
    Цінність там,
    де змітають перше і друге
    власним іменем.
    Не відкидаю свого заплямованого,
    як не цуралася вмисне плямити.
    Воно – долоня любові.
    Ним зігрібаю крихти
    розгубленості у рішеннях.
    Ним прокладаю дорогу
    до самітного спокою.
    Ним всотую відчай
    усього неможливого.
    Ним полегшую гарячку
    хворобливої пристрасті.
    Ним не болітиму, коли прикладете
    до втомленого чола.

    Вони слухають, запам'ятовують
    і беруться виконувати.
    Додаю сили їм
    власною вірою,
    швидкості
    нетерплячістю.
    А натомість вони
    розганяють мурах з мого тім'я –
    провини й образи.

    Промовляй до нас! –
    Закликають дбайливо ці троє,
    єдині свідки мої.

    07.12.2022


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. Гриць Янківська - [ 2023.06.30 23:52 ]
    Природа речей
    Зневіра змовкає.
    Те, для чого немає ні назви, ні втілення,
    спиняє реальність собою,
    всеціло заповнює простір.
    Темрява, що проникає крізь твердь матерії,
    застигає смолою.
    Якщо ти – дерево,
    по якому вона тече,
    де тобі корінь?

    Бачу тебе міцним, нездоланним.
    Вперше вклоняюся сумнівам
    у власному розумінні
    природи речей.
    Вперше
    годжуся бути дурною,
    щоб слухати, слухати, слухати,
    допитуватися і
    дивуватися простоті
    світобудови.

    Чи справді трава зелена, бо так поживніше для корів?
    Чи справді за нашим пагорбом немає нічого, крім пасовищ?
    Чи справді тебе споглядати – єдине моє призначення?
    Вірую в те, що бачу, – в дерево, що без кореня.

    06.12.2022


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  39. Гриць Янківська - [ 2023.06.30 21:20 ]
    Мої музи. Павутина в інеї
    Паморозопоезія!
    Павутина в інеї.
    Ось відбиток на лезі я
    по піковій лінії.
    Не розтікаюся –
    каюся!
    Не налякаюся –
    каюся!
    Та відлякаю інших –
    каюся в цім найбільше!

    Крапля вчинку на глянці часу
    так маснисто плямує пам'ять!
    Ми стікаємо до початків,
    обважнілі одні у одних.
    Хтось великий згорнув рукою
    запітнілого скла сувої,
    там записані ми з тобою
    рискавинням густої хвої.
    Ми – ліси водяного царства.
    Ми – уява по льоду майстра.
    Ми стікаємо, не діждавшись
    ввіковічнення наших сутей.
    Запиши мене нині болем
    пучок пальців на мерзлім склищі.
    Прочитай мене завтра горем
    в калабані на підвіконні.

    Та чи знаєш, що й досі
    страх перед смертю не має лиця?
    Страх – пісня моя оця!
    Нею боюся.

    Мої музи – перестороги –
    припадають, наче до Господа,
    до чужої душі порогу,
    до порогу чужих думок.
    Кволе слово під ноги стелиться,
    та чи гостю, а чи хазяїну?
    Благодатна гряде хурделиця,
    замете його, замете!

    29.11.2022


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  40. Гриць Янківська - [ 2023.06.30 21:12 ]
    Навпомацки
    Залишайся на лінії,
    доки твої тіні
    не зачнуть проростати у синьому закутку
    поля зору того, хто слухає.
    Простір знехтує розумінням
    власного виміру.
    Уява постане матерією,
    думка – дотиком,
    темінь – звитком живого проміння,
    щойно зрізаного,
    пахучого.
    Окремість – обгортковим шурхотом.
    Даруй!
    Світло присутності
    крізь невідомість навпомацки,
    наче пальці уздовж стіни,
    натрапить на теплі вуста,
    що мовлять,
    мовлять,
    мовлять:
    бути разом –
    означає бути.
    Навіть коли до німоти затулиш їх –
    будь знанням!

    29.11.2022


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  41. Гриць Янківська - [ 2023.06.30 21:44 ]
    Перед світанком / Місяць строкатий
    "Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим"
    Лк. 17:33

    Осягну, затуляючись рукавом,
    від палючого сонця начебто,
    павутинячу суть речей:
    міцність плетива – у найтоншому.
    Все побачено, всім пробачено.
    Неповторення долі узору
    при повторенні шляху.

    Так темно
    буває задля...
    Так пусто
    буває задля...
    Так нестерпно
    буває задля
    неосяжних мрією змін.

    Не наважуюся на рух.
    Мереживо в сяєві
    відіб'ється печаттю здобутків.
    Так втрачаються перед світанком.
    Чи не до цього йшла,
    опираючись на примарне?

    Ось же я –
    плоттю окреслена,
    сотворінням прекрасна!

    15.11.2022



    ***



    Місяць строкатий

    Вийшов з-за хати
    місяць строкатий.
    Став загинати
    пальці:

    отут думала про нього
    і за отим кущем,
    і онде, як в люстерко дивилася, себе не бачила.
    Отут лінію вела по долоні, витискала, і під дощем
    по краплині продовжувала по горизонті.
    Отут лиця на тобі не було.
    Отут Творця у тобі не впізнано.
    Отут діти бігали, на нього подібні, густо всіяні,
    і за он тою трояндою пробігало одненьке
    в зеленому комбінезоні,
    і падало, і котилося, малесеньке, як горошина,
    і пропадало в траві зеленющій.
    А ти його іменами невиговореними,
    наче гілляками вигнутими,
    за каптур зачепити пробувала,
    та не поцілила.
    І раптом ген аж під отим горіхом
    виднілося воно здалеку,
    та не саме –
    татечко лялю за руку вів
    до тебе впевнено.
    А як наблизився, каже: і воно не тобі!
    На матері його
    женитися буду.

    11.11.2022


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  42. Гриць Янківська - [ 2023.06.30 20:59 ]
    В багряному перецвітті
    Споглядаю, як падає осінь, мов темний янгол,
    у густі хризантеми на мокре туманне ложе.
    І несу йому правду на ножицях і мотуззі,
    і даю йому право – зрізати або ж в'язати.

    Тільки в цей листопад все таке ж, як бувало перше –
    нетривке й ненагострене вимовленим бажанням.
    Ми удвох перед свідками – схожі, занадто схожі.
    Поміж нас тільки вибір, мов камінь посеред саду.

    Як назвати тебе, незнайомий, що впав додолу?
    Чиїм іменем вляжуться стебла, зогнилі вкупі?
    Я шукала відраду в багряному перецвітті.
    Я знайшла в твоїй втомі полегшу своєї втоми.

    Все повториться знову не раз і не два, допоки
    відчуваємо тіло вагою, життя – тяжінням.
    Ми безцінні, мій янголе, в миті оцій красою!
    Ми знецінені в пошуках цінності власних митей!

    Простягаю тобі, а здається, що власній долі,
    хризантеми нам свідками, ножиці та мотуззя.
    Все просте, як туман, що ховає невинні крила.
    Все пусте, як вагання: чи різати, чи в'язати?

    13.11.2022


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  43. Гриць Янківська - [ 2023.06.30 20:06 ]
    Радісна / Щоб ніхто і ніколи/ Зірки на землі
    Коли чую слова твої: будь спокійною! –
    розчиняюся легкістю, мов туман.
    Дні тягучі, душе моя, в безпросвітності,
    як навмисний чи вимушений обман.

    І нема їм ні витоку, ні посудини,
    не збагну, чи позбутися, чи спасти.
    Та як чую слова твої: будь повсюдною! –
    враз видніються позначки до мети.

    Тож стелюся душею ще більш шалено я,
    щоб теплом мого віддиху дихав світ,
    Бо як чую слова твої: будь вселенною! –
    та, здається, вміщається в твій привіт.

    І видніють з-під шкіри тендітні стебла, і
    покриває росою їх сяйво зір,
    коли чую слова твої: будь упевнена!
    Просто вір мені, радісна, просто вір!

    11.11.2022



    ***



    Щоб ніхто і ніколи

    Щоб ніхто і ніколи її не розпорошив –
    кришталеву мелодію тьмавих моїх віршів,
    безособну молитву, що пнеться мені з душі,
    мерехтливу картину моїх голослівних див,

    щоб ніколи не впасти у прірву чужих думок,
    в правді сумніви не підпустити ані на крок,
    не ховатися в масках, що вручені за зразок,
    а зібрати свій пазл, кожен знехтуваний шматок,

    щоб увічнити в пам'яті все, що було святим,
    бо яким затвердіє – зостанеться вже таким!

    14.11.2022



    ***



    Зірки на землі

    "Немов бутони на межі цвітіння
    Немов подих нової весни
    Вони у тебе на долоні
    Вони наших предків благословіння
    Аби нам не втратити
    Цих зірочок Землі" З к/ф "Зірочки на землі"

    Зірки на землі.
    О, ці зірки на землі!
    Зірки на землі...
    О, зірки!
    Ці зірки на землі...
    Зірки на землі!
    О!

    Розкуй своє серце, коли дивишся на таких,
    як ці зірки на землі!
    Ланцюги поглядів спадають з дзенькотом,
    а вони ще й не сяяли в повну силу.
    О, ці ланцюги поглядів,
    що втискаються в душі
    зірочок на землі!
    Кільця їхні однакові
    формою, сенсами.
    Рани від них
    довго-предовго гояться.
    О, ці рівновеликі, рівномалі
    вм'ятини на зіркових душах...
    Нехай перетворяться на западини океанів
    з дивовижними і чудовими
    кожнорізноістотами!
    Розкуй своє серце,
    щоб вдивлятися вглиб
    кожної зірки,
    зірки, що на землі.

    Співай для них пісню:
    а-а-а
    а-а-а...
    Цим зіркам на землі!

    Розкуй своє серце:
    дзень-дзелень, ла-ла-ла...
    Ці зірки на землі!
    Усі ці зірки...
    Зірки на землі!

    06.12.2022


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  44. Гриць Янківська - [ 2023.06.30 18:08 ]
    Як таємниця на вершині світу
    Як таємниця на вершині світу –
    заманлива, виблискує віки,
    так ти, о перецвіла дивоквіто,
    сама не втрапиш раптом до руки
    ані мені, що і в зачаруванні
    скупа в словах до тонкості стебла,
    ані отим, що, як вітри поранні,
    багатомовні, доки глушить мла
    тривожну пісню кореня в землі
    про те, що дні надземному малі.

    Все має сенс, коли його вкладають
    прилюдно й тайно у міцний кулак.
    Але тебе, о вихіднице з раю,
    але тебе, о запоруко раю,
    але тебе, о забороно раю
    прилюдно й тайно відбирали так,
    що розгинали, аж ламали пальці
    поранені тобою ж бо зухвальці.

    Нехай сама не втрапиш до волосся
    прикрасою розкішною мені,
    та знаю, що наврочене збулося,
    і лячно, що накликане – ще ні.
    І лячно, лячно, лячно так мені
    отим вітрам ставати суголоссям.

    Я вчинена подібною до тебе,
    бо навпіл маю меду й гіркоти,
    та що це з болем цідиться з-під ребер,
    якщо відомо, що безсмертна ти,
    як таємниця на вершині світу?

    Даруй мені це сяйво, дивоквіто!

    08.11.2022


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  45. Гриць Янківська - [ 2023.06.30 18:03 ]
    Перекричати світло ліхтаря
    Але і я також, але і я
    в останню ніч незвіданої згуби
    перекричала світло ліхтаря,
    мов цілувала перехожих в губи.

    Їм заплітались кроки від снаги
    раптової чужої таємниці.
    Їм підіймався холод вздовж ноги
    від неосвітленої діткнутої криці,

    де перелітний птах моїх думок
    зрізав трикутник вуличного сяйва,
    а довгі скрепи довгих помилок
    посвідчили, що жодна з них не зайва.

    І заповзала під одежу суть
    і неможливість припису: забудь,
    що ніч пустує, наче озія!
    Адже і я також, адже і я!..

    07.11.2022


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  46. Гриць Янківська - [ 2023.06.30 17:28 ]
    Перед миттю отут
    "і вивели його, і поставили поза містом"
    Бут.19:16

    Сходить сонце по пагорбах вниз,
    а у мене груди оголені,
    остуділі під плямами солі, що сталась зі сліз.
    Ось же, сонце, на пагорбах хмиз
    і кущі, як я, обездолені.
    Підбирай на багаття земне, бо з собою не зніс

    той, що йшов перед миттю отут,
    просто з снища мого відпертого.
    Він був босим і вибіг раптом, не упереди́ла.
    Йому слово моє, наче прут.
    Цього пруття, на дрібно стертого,
    наламала ще поночі вірна його немила.

    Він від тебе, а ти чи за ним?
    Він від мене, а я – повсюдами,
    аж іскриться під п'ятами, але ніщо не займеться.
    А чи плакала я за таким,
    чи з очей соляними спорудами
    осипався на груди кожен, хто озирнеться?

    04.11.2022


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  47. Гриць Янківська - [ 2023.06.30 16:41 ]
    Завтра приходитимуть люди
    Бо не видно просвітку.
    Темінь. Темінь темна я.
    Змучена й даремна я.
    Ох, яка ж даремна я,
    змучена й слабка!

    Завтра приходитимуть люди,
    питатимуться, чому засмучена.
    Розумніші скажуть: облиште!
    Мудріші спробують обійняти.
    А вона лиш очі підведе,
    а плечі ще більше осунуться.
    Потайна.
    Безобразна.
    Не вразлива чи?
    Диваки, хіба ж не розумієте,
    її не існує!

    Вечори осінні – моя душа.
    Місяць – мій супровідник.
    Шкода тільки, шлях вечора куций,
    бо, може, і віджила б чимось темним,
    скажімо – ніжкою лавиці
    чи тінню стовпа, від якої
    даремно усі ухиляються,
    бо пропустила б й так безтілесна,
    та в ній тут більше присутності,
    аніж в мені.

    Просвіток ховався за дахом
    чужого дому і одинокою ялиною.
    Янгол небесний ще вирізав трафаретки,
    за якими вирізатимуть трафаретки,
    за якими вирізатимуть крила,
    для яких вирізатимуть людей,
    та вже ладен був кинути ножиці
    гострим кінцем донизу,
    щоб пробити над нею темряву.
    Він знав її тепер такою самою,
    як і вічність до того.
    А вона вдарила його рукавицею,
    розмітаючи бліки
    перед очима.

    А потім
    усе минулося
    і сіло дожидатися
    проминання інших.

    04.11.2022


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  48. Гриць Янківська - [ 2023.06.30 15:49 ]
    Молитва
    Тримаюся за Твій голос,
    як за намисто з битого скла,
    що врешті переріже долоні.
    Хистке, переливчасте – сягає неба.
    Не бачу йому початку,
    спустив бо так давно,
    цуралася бо так довго,
    хоч знала,
    що одна не встою на сипучому
    ґрунті заперечень.

    Голос Твій – дзвін церковний,
    чужий і незвичний,
    злякав мене дужче, аніж мовчання, Господи.
    Голос Твій воплотив мою душу
    на іншому кінці безконечності,
    і враз тут бездушною стала.

    Отямся! Отямся! Отямся!
    Він мовить, але не кличе!
    Він – молитва твоя.
    Тримайся за Його голос!

    03.11.2022


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  49. Гриць Янківська - [ 2023.06.30 15:11 ]
    Чоловік часів / Гострообрисно
    Хто ти, –
    зруйнований храм при дорозі
    чи, з занімілою до осені рукою,
    прошак непевний?
    Чоловік часів
    просторих, як різновиди гріха.
    У закутку снування думки –
    мара, подібна на оту з лиця,
    що все не знає скону.
    Календарі, мов згрубша вчеплені фіранки,
    лякають давністю незмінюваних сенсів:
    байдуже, байдуже, байдуже,
    в порох зітреться серце!
    Та допоки
    ще плоть жива –
    нехай гуляє в ній остудний вітер,
    що приблудить з гір.
    Ах, якби смерть давала обіцянки,
    мов дрібні монети, –
    все оновив би в стінах цих занедбаних!
    Що коштує сьогодні вмерти раз,
    аби лиш тінь тієї, що вмирає від початку,
    нарешті в них впокоїлася?

    03.11.2022



    ***



    Гострообрисно

    Як доторкнутися до тебе, єдиний,
    коли не вдається віршами?
    Сьогоніч затемнення місячне
    глузує меніподібністю –
    не вийдеш і глянути,
    бачив таких не раз.

    Заглядати у порожнечу,
    здається, неначе в темряву і не більше.
    Та чи так й навпаки?
    Що здасться тобі, коханий,
    присутнім у цій безвидності?
    Не безвинність моя невидима,
    не докір всезрячих,
    не риси лиця невивчені.

    Тонкомісячно,
    гострообрисно
    майну округлістю під повіками.
    Біль цей – каттер сталевий,
    що вирізує м'якший біль.
    Наче хліба –
    визначатиме форму його.
    Наскрізно голосить меніподібнісь: глянь,
    я повна!
    Я – повна,
    як і порожнеча
    у твоїх грудях.

    25.10.2022




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  50. Гриць Янківська - [ 2023.06.30 15:23 ]
    Я є слова
    Я є слова, з яких стікає втома
    густим чорнилом темряви душі!
    Я є любов, що справіку відома
    й розкладена на прозу і вірші!
    Я є початок кожного початку!
    Я – досвід ваш і я кладу печатку
    вустами ворухкими на серця:
    оця творила тут!
    Оця! Оця! Оця!

    31.10.2022


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   104   105   106   107   108   109   110   111   112   ...   1795