ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано - принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбелета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Костянтин Мордатенко - [ 2011.11.01 07:23 ]
    *****
    Це було непересічно, ще й
    важко, мов заупокійна служба;
    по хрести, ікони – сміхом вщерть
    налилОся, аж склепіння кУжбилось,

    бігла кров з оголених колін,
    ключ, який дала, заходив вузько,
    так дзвонив у твій церковний дзвін,
    ледь дзвіницю не розніс на друзки,

    між кролями втиснувсь ланцюжок,
    груші дикі від сокир вищАли,
    оболок на пАстівень прийшов
    повидоювать корів дощами…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (2)


  2. Віктор Кучерук - [ 2011.11.01 07:54 ]
    Гріх
    Нарешті те збулося,
    Чого я забажав:
    Збивав найперші роси
    На лузі із отав.
    Іскринка сподівання
    Мене не підвела, -
    Прийшло моє кохання
    З сусіднього села.
    Жіноча непокора
    Упала навзнаки,
    В душі сховавши сором
    Од пестощів руки.
    Над сонною рікою
    Ридали солов’ї,
    Коли кохав удвоє
    Палкіше я її –
    Гарячу та рум’яну,
    З волоссям золотим, -
    Без тями і досп’яна,
    Класично і на жим.
    А як роса остання
    Засохла на стеблі, -
    Поснули бездиханно
    Два грішники малі…
    29.10.11


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  3. Михайло Десна - [ 2011.11.01 03:25 ]
    Навіювання
    Я закоханий. Я закоханий -
    геть розгублений, наполоханий,
    не навмисне так вкрай непроханий,
    що спілкуюся з нею охами...

    Я закоханий. Несподівано!
    Стільки радості порозливано
    у середині мого тіла, бо
    почуттям воно вже оспівано...

    Не помічений, не осуджений,
    із жіночих мрій не споруджений,
    не примушений бути збудженим,
    розуміючим і прирученим...

    Невдоволенням не просмалений,
    штампом в паспорті не проставлений:
    я закоханий, це немало! І
    грандіозно цим зацікавлений...


    1.11.2011



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (27)


  4. Назар Назаров - [ 2011.11.01 00:05 ]
    Собача Геката
    Богине собача богине Гекато
    богине велика трилика хвостата
    царице загрозлива і пазуриста
    що м'ясо сире полюбляє гризти
    праматір огидну брудну і плюгаву
    сьогодні я оспіваю на славу
    смердюча мерзенна і трупоїдна
    нахабна бридотна блювотна негідна
    ти на роздоріжях і на перехрестях
    примножуєш вбивства насильства безчестя
    тобі я у жертву сьогодні приношу
    засушену мишу і дохлу вошу
    богине нестерпна богине марудна
    паплюжнице знана суко паскудна
    ти скиглиш вночі на дірявім мості
    біжать за тобою собаки безхвості
    дружина убивці коханка ката
    богиня собача богиня Геката


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  5. Оринка Хвилька - [ 2011.10.31 23:17 ]
    сторінками-долями...
    і вчора і сьогодні й завтра
    не знатиму всього про автора
    ні заповіту ані пам’ятника
    ні заповідника ні маятника
    вони напевне засекречені
    оті любови мрії вечері
    у давніх текстах між підтекстами
    блукаю дурно я із тестером


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  6. Вікторія Осташ - [ 2011.10.31 22:20 ]
    і знову про...
    кому вони кричать іще-не-вмерла?
    чому повинна конче умирать?!
    чи грають роль розхитуючи нерви
    чи в головах їм увірвались верви
    чи то трива якась пекельна гра
    і чорний гумор став їм за натуру
    приходять на поріг і кажуть - ось
    ми ще живі завдайте нам тортури
    печіть у п’яти і здирайте шкуру
    усе нам тьху з усього сміємóсь...

    і западає тиша на століття
    ніхто не розуміє хто-ми-що
    колючі і терпкі як всохле віття
    йдемо у світ без посмішки - і миттю
    спохоплюємося під хрускіт щогл
    ...відкрите море зло і ворожнеча
    закриті зони холод і печаль
    сліпі лебідки німота лелеча
    і пізно замірятися на втечу
    у теплий вирій вільний від ячань


    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (9)


  7. Іван Редчиць - [ 2011.10.31 22:51 ]
    ДІАМАНТ
    О, я давно їх вивчив потай
    Під невгамовний серця стук.
    І граю, нібито по нотах,
    Мелодії – і вуст, і рук.

    А проведу смичком по скрипці,
    І висіває зорі ніч.
    І котяться вони по шибці,
    Як діаманти юних стріч.

    І сам не знаю, де сховати
    На сто каратів діамант.
    Кому його подарувати,
    І чий осяяти талант?



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  8. Світлана Ілініч - [ 2011.10.31 21:20 ]
    ************************
    Все сказано.
    Це мілина, де риба памʼяті німа –
    приречена. Це пустота.
    Це спокій міста по цунамі,
    коли нікого і ніде
    і мовчки берегом бреде
    один вцілілий із хлібами.

    Все сказано.
    Це цілина.
    Це сповідь рала і вола,
    волання чорної землі,
    розкраяне кротів ходами.
    Це догорає у вогні,
    мов око обрію в пітьмі,
    слів непотрібне чорне рамʼя.

    Все сказано.
    Це білизнА.
    Це сніг намріяний, досвітній.
    Це непомітна, мов повітря,
    і неосяжна чистота.
    Така незвична і проста,
    що проростає крізь міста,
    крізь переходи і хайвеї,
    крізь супермаркети і хлам
    ще не проявлених реклам.

    Це тиша.
    Розчиняюсь нею.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (25)


  9. Леся Сидорович - [ 2011.10.31 21:54 ]
    Акровірш (Маркіян Шашкевич)
    Мало часу для роботи,
    А на забавки марнуєм…
    Разом треба нам охоти
    Кликнуть клич – усі почують.
    І Вкраїна наша встане,
    Ясно й щиро на нас гляне –
    Ненька наша вільна стане!

    Ширше коло, любі други!
    А все темне най сконає.
    Шану й велич до науки
    Кожен хай у серці має.
    Ей, хто хоче волі й долі!
    Встань – душа-бо не байдужа!
    вИклик кинь собі й недолі:
    Чи ж тоді нас хто подужа?
    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  10. Наталя Боровик - [ 2011.10.31 20:05 ]
    місто
    здається прийшов час валити з цього міста
    тікати десь на дикий-дикий захід.
    це моя скромна думка пияки-оптиміста.
    спроба заховатись від давніх страхів.
    треба тікати,друзі,треба тікати
    від цієї байдужості й холоду
    або принципово нове будувати,
    або помирати від емоційного голоду.
    треба змиватись від щоденного трафіку,
    випускати наші ровери із гаражів,
    збиратись осіннім клином по графіку
    і летіти у вирій,не збудивши собак та бомжів.
    хочеться кинути перенаселене місто
    з усіма його проститутками і двірниками.
    поки ще не засипані урочисто
    всі таксівки з трамваями покидьками й снігами.
    хочеться взяти книги і вшитися світ за очі
    туди де не дістануть політики й футбольні фанати
    хочеться більше ніколи не згадувати проти ночі
    це покинуте Богом місто,яке тебе вчило кохати.


    *примітка
    Даний вірш був написаний під впливом дуже напряжного робочого тижня і не відображає мого реального ставлення до проблем Міста.
    Я не кину його, доки вогні вечірнього Майдану відбиватимуться в моїх очах, доки цвістиме жовто-зелена вода в круглому фонтані Маріїнки, доки на Андріївському збиратимуться митці і спекулянти, доки позеленілий батько Богдан вказуватиме на північний схід, а Володимир благословлятиме Дніпро. Я боротимусь. Я любитиму.

    2011


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Наталя Боровик - [ 2011.10.31 20:01 ]
    ***
    коли ж це все закінчиться?коли?
    сльози,біль,образи,муки.
    коли ти знайдеш почуття межі,
    коли руйнувати твої втомляться руки.
    гірше вже не буде,мені здається
    кожен день-мука,кожен час в серце
    встромляється новий ніж
    і воно б'ється щоразу все повільніш.
    уже немає сліз - всі виплакала очі,
    уже немає снів - давно самотні ночі
    і мені справді хочеться знати
    куди поділись сили для розплати?
    знову ніч і сльози, знову гнів і біль
    бушують в серці грози,але вуста німі
    руйнуєш мою душу, та я не буду мстити,
    можливо справді мушу,та не в силах зробити.
    я не стану такою,як ти,
    не пробачу,але й не помщусь.
    в тебе свій шлях до мети
    я ж йти іншим шляхом вчусь.
    шляхом сили добра і любові,
    шляхом сонця,веселки й роси
    може складно буде вдорозі -
    але там де легко не варто йти.
    2007


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Володимир Сірий - [ 2011.10.31 19:00 ]
    Читаю
    Читаю, мов по шрифту Брайля,
    Тремкими пальцями вночі
    П’янку красу моєї кралі,
    Читаю, мов по шрифту Брайля.
    Усе привабніші деталі
    Цієї повісті щодалі,
    Якби ви знали, читачі!
    Читаю, мов по шрифту Брайля
    Тремкими пальцями вночі .

    (АВаАаавАВ)


    2011



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  13. Адель Станіславська - [ 2011.10.31 18:56 ]
    Час
    Час - незалежний пан,
    мірно крізь нас протікає...
    Лікар сердечних ран,
    зрадник земного раю,
    це перехожий німий,
    і вартовий на чатах,
    лукавий спокусник-змій
    тим, хто не вміє чекати...
    Щастя дитячих літ,
    юності хміль солодкий,
    зрілості живопліт,
    старості сон короткий,
    правди тверда рука,
    пензель у божій правиці,
    сталість незмінно крихка,
    байдужа, безжальна криця,
    вічності моноліт,
    плавно текучий стан,
    рухомо-незрушний світ...
    Час - загадковий пан...

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (16)


  14. Олег Король - [ 2011.10.31 18:35 ]
    ***
    коли наша крихка механіка неможливості_жити_порізно
    розхитається до перевтілення у марудність досадних збоїв
    полетить на тривожний дзвінок швидка і з діагнозом пусто_і_совісно
    забере мене у відділення переливання любові

    дистильована тиша нашепче як воно - засинати під цвілою ковдрою
    ненароком як це звичайно і буває в сльозливих кінах
    скаже медсестра злякано після обходу ранкового
    лікарю, ми його втрачаємо його пульс критично спокійний

    і збереться сивий консиліум який про любов знає все(майже)
    сперечатиметься тактовно про вплив часу на душевну саркому
    і що тут наука безсила а ти увійдеш і скажеш
    я не можу без тебе так довго
    пішли додому


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (16)


  15. Фешак Адріана - [ 2011.10.31 18:02 ]
    Ця любов
    Ця любов не з таких що охопить собою життя
    Вона мчить як Експрес і зникає у безвісті ночі
    Зупинити б її... Та зилишився розчерк пера
    Не відомо про що... не відомо кому... просто розчерк

    Ця любов не з таких аби їй готувати борща
    Вона вип'є всі сни, зблендерує налякане серце
    І залишить по собі лиш розчерк сумного вірша
    й не відомо кому, не відомо куди гори спецій

    Ця любов не з таких щоб робити із неї вино
    Сама по собі вона надто близька алкоголю
    Але з нас двох їй чомусь не потрібен ніхто...
    Від таких як вона лиш вірші.. лиш вірші повні болю....


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Прокоментувати:


  16. Фешак Адріана - [ 2011.10.31 18:53 ]
    Ця любов
    Ця любов не з таких що охопить собою життя
    Вона мчить як Експрес і зникає у безвісті ночі
    Зупинити б її... Та зилишився розчерк пера
    Не відомо про що... не відомо кому... просто розчерк

    Ця любов не з таких аби їй готувати борща
    Вона вип'є всі сни, зблендерує налякане серце
    І залишить по собі лиш розчерк сумного вірша
    й не відомо кому, не відомо куди гори спецій

    Ця любов не з таких щоб робити із неї вино
    Сама по собі вона надто близька алкоголю
    Але з нас двох їй чомусь не потрібен ніхто...
    Від таких як вона лиш вірші.. лиш вірші повні болю....


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Прокоментувати:


  17. Устимко Яна - [ 2011.10.31 17:34 ]
    у тридев’ятому ...
    жили-були...щоб видивлятись віч-на-віч
    як жар мінливий затікає до облич
    як в сяйво місячне заходять голоси
    а місяць стукав у шибки мов блудний син

    не бракувало ані їжі ні питва...
    і тасувалося докупи сорок вад
    і сорок пристрастей плодило півтони
    і ніч ніхто від їхніх жал не боронив

    по бороді старого дуба у дворі
    стікали придихи стрімкі молочних рік
    і слалась позолоть тонка по буряну
    де щезник-місяць перед півнями заснув


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  18. Марія Гончаренко - [ 2011.10.31 16:03 ]
    надсвідома суть
    ***
    і я палаю ніжна Осінь
    хто згасить полум"я моє
    твоє - зима
    завіє замете
    снігами білими і білими вітрами
    тебе вколише над світами
    а я палатиму й в зимі
    допоки не згорить в мені
    бентежна надсвідома суть
    коханням жить коханням буть
    *


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  19. Іван Редчиць - [ 2011.10.31 15:25 ]
    АХ, ОСІНЬ!
    Якщо поет від осені учадів,
    То він зустрів її на автостраді.

    І хоч вона в шикарному манто,
    Не дивляться на неї із авто.

    А я її вітаю на узліссі,
    І дякую за арфи золоті.
    І на пелюстках нот ажурний бісер
    Тут зачарує кожного в путі.

    Ах, осінь, осінь! У новій мантильї
    Вона прекрасна, щедра, молода.

    Чи є така на світі де ідилія?
    Замріюся, а літечка шкода...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  20. Адель Станіславська - [ 2011.10.31 15:59 ]
    Впилась
    Впилась отрутою, мов чистою водою.
    Яким невинним був оцей напій...
    Не віддавав ні сіллю, ані гіркотою,
    і запаху не мав... Той хитрий змій,
    котрий гострив своє для мене вбивче жало,
    не квапився, бо знав, що я прийду -
    до мене сею смертю вже вмирали,
    втруїв найпершу в райському саду...

    Така повільна смерть оця, на роки й роки...
    Отрута ж бо не губить вже за мить,
    від цього трунку - все життя стрімким потоком
    адреналін у венах стугонить
    і так по крапельці, по крихті висисає
    життєву силу, радість і любов,
    згасає все, лиш біль не вигасає
    а сіпає у серці знов і знов.



    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (6)


  21. Фешак Адріана - [ 2011.10.31 14:41 ]
    Поспішають
    поспішають кудись трамваї
    поспішають кудись на каву
    Поспішають кудись любові
    не до мене, а так.. до бару

    Ти приходиш невчасно вкотре
    Палиш ватру і так до болю
    знову ночі стають короткі
    знову хвора і знов Тобою

    поспішають кудись автівки
    преться осінь у vip-вагоні
    Ти приходиш...
    Питання: Скільки?
    Часу буде у нас сьогодні...

    2011р.Б.


    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Прокоментувати:


  22. Ігор Штанько - [ 2011.10.31 14:25 ]
    Зміряний простір хвилин
    Зміряний простір хвилин
    Ніч відпускає зорею
    В ранку промерзлого плин,
    Що струменить над землею.

    Срібло росисте журбою,
    Бісер кристалів туманів,
    Тихо висять над водою,
    Мов сновидіння останні.

    Ледве відчувши тепло
    Пострілів теплих проміння,
    Листя в танку попливло
    Й горне в обійми коріння.

    Кличуть у вирій ключі
    Неба зів’ялого холод,
    Що, наче ковдра вночі,
    Щільно улігся навколо.

    Зміряний простір хвилин
    Осінь в туманах розвіє
    Й сумом померзлих жоржин
    Руна зимою засіє.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  23. Євгенія Люба - [ 2011.10.31 13:57 ]
    ****
    Знаєш, спочатку осінь надходить у наших снах,
    Спускається серед ночі на снів золоті фіорди,
    І стерта обшивка неба – поблякла голубизна
    Нагадує вже на ранок старі та побиті Форди.

    Ґрунт повільно вертає останнє своє тепло –
    Це як прикласти руку, а потім її відняти,
    І все, що між нас було, і все, чого не було,
    Ляже тепер надійно під жовто-багряні мати.

    Кажуть, зима – в повітрі, кажуть, вона, зима
    Зріє в температурі: на ранок-бо та від’ємна.
    В білу небесну постіль заводить нитки димар –
    Це як любов між нами: місцями вона взаємна.

    Наприклад, у тому місці, де ляже твоя рука,
    І я відчуваю згодом: поверхня лишилась тепла,
    І там, де триває довго, летюча і нетривка,
    Ніжність, коли ти поряд, схожа на перші стебла.

    Я знаю: ми врешті вийдем із темно-багряних рік,
    Які нам лишила осінь і вірні її повстанці.
    …Я тихо проходжу поряд – ти очі відводиш вбік.
    І я не дивлюсь, а тільки стискаю до хрусту пальці.

    30.10.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  24. Олег Завадський - [ 2011.10.31 12:50 ]
    Пізні холоди

    В життя закоханий без міри,
    Життям розп’ятий без вини,
    У щиру правду щиро вірив, –
    Хоч повна кучма сивини.

    Минулим жити надто рано,
    Коли не все ще доробив,
    Не все домислив і догранив,
    Не всіх, нарешті, долюбив.

    Чому ж невчасно так, на злеті
    Закрались пізні холоди?..
    Життя зістарило поета,
    А смерть забрала – молодим.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  25. Костянтин Мордатенко - [ 2011.10.31 11:58 ]
    *****
    Мов бакенбарди Пушкіна у крОві –
    із кетягів калини сік тече,
    і відпускать варрАв уже доволі,
    доволі змов таємних і вечерь;

    сорокоуст важким розлився спомином
    розтрощеного пусткою села,
    ковтають злидні злигоднів потомлено,
    у співі літургійному слова;

    ікони плачуть, як ніхто не бачить;
    в обручці, яку зняв, гріховний злюб;
    пуста душа, як гнізда ластів’Ячі,
    собаки брешуть, сніг іде, не сплю…

    мертвотна тиша, казочка молочна:
    без дозволу в кімнату місяць вліз,
    а я лежу і слухаю, як очі
    деруть в щокАх морщину сіллю сліз…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (4)


  26. Михайло Десна - [ 2011.10.31 11:46 ]
    А паспорт?
    А паспорт - це книжка, де майже без змін
    особа, що пишеться нижче світлин,
    виконує термін призначення від
    спадковості тих, хто створив таким світ.

    Розбещений світ не підзвітний йому.
    Система гарцює сідлом на коню.
    Почистять за гривою, кинуть батіг -
    сідло ж залишається брутто доріг.

    Хіба що обновиться щось на стовпці:
    сідло і вуздечка - не вічні гравці.
    І зношений гріх, і чесноту стару
    одягнуть у нову надійну кору.

    А якість роботи гарантій і прав
    залежить від рівня та хисту держав.
    Привабливу молодь доводять зате
    до статусу "з паспортом житимете".


    31.10.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  27. Марія Гончаренко - [ 2011.10.31 11:58 ]
    осіння смальта
    ***
    знов падолист
    знов пада лист
    осіння смальта
    це ніжність обпалила їх
    кохає світ...
    *


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  28. Любов Бенедишин - [ 2011.10.31 10:33 ]
    Старі світлини
    …засяють віконця старих фотографій:
    то спомином дивним… то давнім теплом…
    то відблиском щастя, в родинній оправі…
    то німбом надії над рідним чолом...
    і ликом бабусі, що літу всміхнулась…
    і образом неньки, з обличчям весни…

    Тьмяніють світлини – віконця в минуле.
    Вони ще засвітяться, лиш зазирни…



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (27)


  29. Сергій Жадан - [ 2011.10.31 10:59 ]
    Це все колись почнеться
    Усе, що ти побачиш уві сні –
    твої аеродроми запасні,
    трава в басейнах і птахи в депо,
    осіннє пересіяне тепло,

    усе лежить під товщею морів,
    й команди торгівельних кораблів
    витягують із вугільного тла
    підводних духів ламані тіла,

    не сплять до ранку, збившись зі шляху,
    минають темінь – мічену, суху,
    з вогнем і льодом в серці та душі
    вганяються в негоди і дощі.

    І капітани чорної зими,
    ховаючись від втоми та тюрми,
    вже сваряться заведено в імлі,
    затоплюючи власні кораблі.

    Пропалюють ракетами туман,
    і висипають щедро в океан
    печальний чай цейлонських узбереж.
    Тепер і ти до ранку не заснеш.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  30. Олег Гончаренко - [ 2011.10.31 10:33 ]
    ЗАСПІВНІ ТЕЗИ
    Хай нові гуртуються герої
    на теренах рідної землі,
    справжні і звичайні - рій до рою,
    до чоти чота - іще не злі.
    Хай батьків згадають поіменно,
    все пройти готові до кінця,
    знов любов піднявши над знамена,
    і добро впустивши у серця.
    Їм благословивши далі бранні,
    коли буде виступ на порі,
    хай тому всміхаються кохані,
    і затим не плачуть матері.
    Зацвіте каштанами Хрещатик,
    як дими розтануть навкруги...
    І умінню вірити й прощати
    ще позаздрять друзі й вороги!
    Притлумивши спомини і болі,
    скажемо, збудивши сміхом світ:
    "Ні! Немає щастя, окрім волі!
    Воля - Божий Дар і Заповіт!"
    Доти ж ми дорогою старою
    йтимемо з тернами на чолі,
    справжні і звичайні - рій до рою,
    до чоти чота - іще не злі...


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (1)


  31. Віктор Кучерук - [ 2011.10.31 09:39 ]
    Щем

    Коли я вже від осені учадів
    І жар знайти безсилий у золі, -
    Затьмарилося небо листопада
    Над тишею змарнілої землі,
    Подібної до вороної сталі
    Сьогодні без жовтневих різних барв,
    Які хоч трохи погляд зігрівали,
    Мене відволікаючи од справ,
    А нині тільки паморозь біліє
    Там, де лежав багрянець під кущем,
    Та ще сніжинка тане ось на вії,
    В душі за літом народивши щем…

    28.10.11


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5)


  32. Василь Степаненко - [ 2011.10.31 09:58 ]
    Листя золоте!



    Листя золоте!
    Спробую його струсить
    В пелену твою.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Валерій Хмельницький - [ 2011.10.31 09:24 ]
    Зваба
    - Відпросилась у нього?
    - Ага…
    - То ти при́йдеш?
    - Прийду́, напевно…
    - Рівно в шостій мене чекай…
    - Пам'ятаю - о шостій рівно…

    Від цих слів – як вогнем… Відпусти,
    Не пали так пекельно… Годі!
    Чи, нарешті, спалити мости
    При зручній отакій нагоді?

    - Заночуєш у мене?
    - Та так…
    - А удома що скажеш?
    - Не знаю…
    - Наша зустріч – це неба знак…
    - Та і я так собі гадаю…

    …Ледь відкриті уста, з-під повік
    Погляд грішною звабою мліє…
    Не забуду тебе я повік –
    О, моя найсміливіша мріє…


    01.11.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (107)


  34. Олег Завадський - [ 2011.10.31 08:29 ]
    * * *

    Я не стану тобі обіцяти,
    Що дістану із неба зорю,
    У листах побрехеньки писати,
    Буцім завтра без тебе
                                        помру.

    Заяложених штампів не хочу.
    Хай невміло, – зате щось цабе!
    Розгублюся, поглянувши в очі,
    І скажу:
    – Я... кохаю... тебе...

    1990


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  35. Наталка Янушевич - [ 2011.10.31 07:44 ]
    Співмовчальники

    Маєш час на мовчання?
    Просто будь. Просто слухай.
    Перегірклим євшаном
    Обернулась задуха.
    А слова оточили…
    Недоречні, аж хижі.
    І нема на них сили.
    Тільки ти. Тільки тиша.
    У біді, на безлюдді
    Розкодовуєм ребус:
    Не казати, а чути –
    Ось що треба.
    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (15)


  36. Віка Діденко - [ 2011.10.31 04:59 ]
    гербарій.твого.дихання
    в вугіллі опалого листя
    танцюєш метеликом.. болі
    гранатними плямами - мрії -
    намисто неситого шторму

    по колу.. по колу.... на друзки!
    ...по колу.. по колу... по колу....

    скелети обпалених крилець
    молитвами дряпають тіло
    між лезів спустонеших дихань
    злітаєш, танцюєш ти криком

    до неба.. до неба... до долу!
    .........................................
    так холодно.. вітряно... Небо?!

    у клітці зітертої долі
    опалому білому листі
    засохлий
    порожній
    метелик.

    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  37. Марія Гончаренко - [ 2011.10.30 23:39 ]
    одного разу...
    ***
    о п’ятій годині ранку
    тридцять першого жовтня
    мені здалося
    місто
    задихається під снігом
    ця думка
    мене б жахнула
    якби не спокій дерев
    і не поодинокі перехожі
    які безпомилково знаходили землю
    пульсуючу теплу
    *


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  38. Гренуіль де Маре - [ 2011.10.30 21:14 ]
    Додому…
    Забери мене звідси.
    Хоч кудись – забери!
    Хай там сонце не світить,
    Хай не квилять вітри -

    Лиш безмовність і морок,
    Та навшпиньках – коти.
    Я посплю… днів зо сорок.
    І прокинусь. І ти

    З аж затерплої хати,
    Де чекав стільки літ,
    Поведеш обживати
    Довгожданий – мій! - світ.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (45)


  39. Ланселот Музограй - [ 2011.10.30 21:37 ]
    * * *
    Сонечко ясне моє осіннє –
    Лагідне таке із холодком,
    Пестиш ти мене своїм промінням,
    Ніби пригощаючи медком…
    Сонечко ясне моє осіннє.

    Гаю мій ти, золотаволиций,
    (Дуб - немов із листя коровай!)
    Ти – повітря чистого криниця,
    Чистотою духу напувай.
    Гаю мій ти, золотаволиций.

    Де іще красу таку знайдеш ти?
    Тиху, наче божа благодать.
    Де берізок золоті сережки
    Любить вітер ніжно погойдать.
    Де іще красу таку знайдеш ти?

    30.10.2011 р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  40. В'ячеслав Романовський - [ 2011.10.30 20:53 ]
    ЗРИВАЄТЬСЯ ЛИСТ I ПАДА...
    Зривається лист і пада,
    Немов на гіллі й не ріс.
    У шерхоті листопаду
    Куняє старезний ліс.

    Осіння його дрімота
    Важка, як вода в ріці.
    В кущах бадьоряться потай
    Притишені горобці.

    А небо ось-ось розкисне,
    Проллється нудним дощем,
    І серце моє притисне
    Якийсь невимовний щем...


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (12)


  41. Ярослав Петришин - [ 2011.10.30 20:41 ]
    l'expérience verte
    Абсент - у склянці, у горнятку - лід,
    вода і цукор, ніжний смак анісу,
    а в ложці - смайл, немов Чеширський Кіт
    крізь неї споглядав смішну Алісу.

    Я пив повільно, щоб здоровий глузд
    не відлетів завчасно до Морфея,
    аж раптом - появилися Тулуз,
    Ван Гог, два Полі і Зелена Фея.

    Було все звично - гамір і Париж,
    і навіть те, як півпрозора дама
    мого чола торкнулася - ("Гориш!") -
    і сіла на столі - вона, та сама.

    А далі, звівши руку догори,
    Чудесниця Смарагдового Міста
    мені сказала: "Очі отвори
    і роздивись - усе набрало змісту!"

    І справді - малював себе Лотрек
    ціпком абсентним кольору туйону -
    і вже не карлик - із картини Шрек
    моргав на Фею, наче на Фіону.

    Навпроти мене - Гог, Верлен, Ґоґен
    (Верлен мені всміхався) пили "Ксенту".
    І Поль (Ґоґен) ламав гематоген
    і добавляв Вінсенту до абсенту.

    Вінсент надпив і, чиркнувши ножем,
    довірив вухо схованці конверта,
    а кров тягучу, мов інжирний джем,
    поніс Анрі на пензлі до мольберта.

    "В абсенті - сперечатися не смій! -
    не так багато галюциноґену.
    І Фея ця зелена - радше Змій!" -
    сказав Верлен задумливо Ґоґену.

    Той не перечив (хоч і смів): "Простеж -
    а хто ж тоді Богиня, навіть Відьма?"
    І Фея м'яко посміхнулась теж,
    а далі раптом заридала ридма

    і зручно умостила пістолет
    в долоні Поля (першого - Верлена),
    і двічі (тричі?) вистрелив поет
    не в себе, не в Ґоґена - прямо в мене.

    ...Лежав листок із віршем на столі
    і пляшка перекинута "Ван Гога".
    Зелена Фея по жилястім склі
    текла, мов кров Рембó, з зап'ястя мого...

    березень, 2011


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (37)


  42. Устимко Яна - [ 2011.10.30 20:42 ]
    без розділових знаків
    у глибину вогню правічного
    втекти від болю
    коли життя зарані мічене
    а правда гола
    коли заказано і мріяти
    назад вертати
    опише колами потрійними
    щербатий фатум
    і не тримай не говори мені
    бо я - залізна
    не називай уголос імені
    занадто пізно


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  43. Олександра Фаустова - [ 2011.10.30 20:49 ]
    Осінь-чарівниця
    Осінь-чарівниця

    Я-найкраща чарівниця,
    Я іду, як та цариця.
    Руки - ніби два крила,
    А душа моя співа.

    Відправляю я птахів
    До чужих,теплих країв.
    Тихо мрію в самоті,
    Листки фарбую золоті.

    Затанцюю, вітер свище,
    Підіймає листя вище.
    В вальсі все воно кружляє,
    Дрібний дощик накрапає.

    Я володарка в цей час,
    Завітала і до вас.
    Кажуть, з казки я прийшла,
    Бо пора я чарівна.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Василь Кузан - [ 2011.10.30 19:01 ]
    Снайпер твого тіла. З Душі Хрустальної
    Те, що ти нікого не вбила – це дивна справа.
    І те, що тебе не вбили це – теж загадка.
    Спостерігаю, як снайпер, за енергією твого тіла.
    Ти – мій пропис. Оксамитовий зошит – згадка.
    Татуюю на спині твоїй блудний літопис,
    Закрию за грати драконів збочень і пристрасті,
    Візьму наостанок фортецю твою – це припис.
    І вену надріжу на білому-білім зап’ясті...............


    19.01.2011



    оригінал: http://proza.ru/2010/11/21/1405


    Душа Хрустальная "Снайпер твоего тела"



    То, что ты еще никого не убила – странное дело.

    И то, что тебя еще не убили – тоже загадка.

    Слежу, как снайпер, за энергией твоего тела.

    Ты – моя пропись. Твой кожаный бархат – моя тетрадка.

    Татуировать на спине твоей блудную летопись,

    Закрыть под замком дракончиков извращенной страсти,

    Взять до последнего камушка твою крепость

    И венку надрезать на белом запястье…..............

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (10)


  45. Костянтин Мордатенко - [ 2011.10.30 18:47 ]
    *****
    Як дід з драбини, Сонце в ніч
    упало – зорі хлюпнули,
    безсоння спогадом цинічно
    залізло, мучся! В лютому!

    Мороз хропів, рипів, горів –
    чому? Скажіть це ви мені.
    Сховався місяць до корів
    і спав у них на вимені;

    стільник промінню – затісний,
    ніч зменшується болісно,
    за вухом в кицьки літо спить
    субтильно першим проліском…

    Дубасить басом хуговій,
    сивуха в сінях сИвіє,
    рукав до носа навздогін
    за чаркою: «Прости мені»;

    Марія сина – в матербас…
    Душа Христу запродана…
    Зима з весною обнялась,
    як Ольжич з батьком – подумки…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (3)


  46. Ольга Воленька - [ 2011.10.30 16:25 ]
    ОСЕННЕЕ
    Березка обнаженная прижалась к ветке клена.
    Осенняя сумятица пустила листья в пляс.

    И солнце красно-желтое взметнулось удивленно,
    Значительная разница – я та и я сейчас.

    Мне что-то непристойное приснилось как-то ночью,
    А с четверга на пятницу «сон в руку» говорят…

    Пропало одиночество в пробелах междустрочий.
    Я влюблена в сумятицу и краски октября.

    Ответьте же взаимностью, напишем главы снова.
    История не кончится на смятых простынях…

    Холодное молчание, но бьёт больнее слова.
    И лист упавший морщится. И день тоской запах.

    30.10.2011 год


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  47. Наталка Янушевич - [ 2011.10.30 15:46 ]
    Не приходячи до тями
    Знаєш, там, між небом і землею,

    Одиноко, пусто і печально.

    Спокій розтікається єлеєм,

    Та чигає привидом летальність.

    Обійняв би, люба моя пташко,

    Але сподівання точить фатум.

    Хоч душа моя з пір’їну важить,

    Серце їй несила відпускати.

    Мушу йти… Хоч як тебе кохаю.

    Не самотня - ти потрібна дітям.

    Чашу неба чи землі окраєць,

    Та пора вже щось мені спожити.
    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (9)


  48. Іван Редчиць - [ 2011.10.30 15:44 ]
    РУБАЇ
    * * *

    Душа порожня, а небесний хліб
    Лежить незайманий багато діб.
    І тільки я у цьому винуватий, –
    Утратила вона духовний штиб.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (5)


  49. Василь Світлий - [ 2011.10.30 14:45 ]
    Резонансне.
    Гей, ви, любителі модерну,
    І брязкітливого слівця !!!
    Хай вбереже Господь від скверни
    Нетрадиційного митця.
    Шлях до зірок, таки, крізь терни.
    Страждання й муки (хоть не хоть).
    Ех, ви, – заочники-екстерни...
    Чи з вами заодно Господь ?

    ***
    Святе і грішне - зась до злуки,
    Бо не природній це союз.
    Тут-бо в нотбуків певні глюки,
    Або у головах - конфуз?





    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (38)


  50. Костянтин Мордатенко - [ 2011.10.30 10:51 ]
    *****
    Мої слова – маленькі репетиції
    перед великим відцвітанням лип,
    коли по світу ходять муравИці
    і перекочуються схлипи вглиб;

    мов окуляри чоботом розчавлені –
    мої слова, перезабуті сни,
    перезамерзле небо; (колядчАні
    в мішечок рими падають, візьми)…

    Дубовий стіл мовчанням так пошкрябаний,
    немов ножем його порізав хто;
    мої слова – дощі на озерявину;
    це та заглибина, що джерело

    уторувАло; живлять сили дерева
    мої слова, гойдають чистий сніг;
    стоять на сто століть від вас попереду,
    від забуття їх відділяє кірх;

    могУть тендітна, збуджена галявина
    росистим сміхом; мов колімажАрь,
    мої слова, зі щік Ісуса прямо на
    вуста Шевченка падають в «Кобзарь»…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   1083   1084   1085   1086   1087   1088   1089   1090   1091   ...   1815