ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олеся ніжна
2026.04.11 23:45
Самотність.
Вона зсередини з'їдає,
так непомітно забирає,
усе.
Втрачають барви почуття.
Ця пустота не має дна.
На відбивну засипле градом.
Готуючи, снодійним ядом

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Павло Браницький - [ 2011.03.03 23:10 ]
    Песня О ГОРБУШКЕ ХЛЕБА
    Павло Браницький

    ПЕСЕНКА О ГОРБУШКЕ ХЛЕБА
    (песня)

    I
    Мы взрослеем, мы стареем
    Мы такие же, как все.
    Мы забыли, как бежали
    Босоногим по росе.
    Запах сена, запах воли
    Все осталось далеко.
    Свежая горбушка с солью
    И парное молоко.
    2 раз
    Свежая горбушка с солью
    И парное молоко.

    Припев:
    Золотистую горбушку
    Я припрячу под подушкой
    И усну как в дальнем детстве,
    И припомнятся во сне:
    Мама с папой и братишка,
    Плюшевый родной мой мишка,
    Запах дома, запах хлеба,
    Море счастья по весне.
    2 раз
    Запах дома, запах хлеба,
    Море счастья по весне.

    II
    Я уже давно не молод
    Чувствую настенный холод
    Греюсь в ванной, чай с лимоном
    Принимаю перед сном.
    А как хочется отведать
    Из печи перед обедом
    Свежую горбушку хлеба
    Да с горячим молоком.
    2 раз
    Свежую горбушку хлеба
    Да с горячим молоком.

    Припев.

    III
    Есть машина, есть квартира
    Дача тоже не пуста.
    Только мало кому светит
    Протруситься лет до ста.
    Я признаюсь только небу -
    Не хватает мне пока
    Свежей той горбушки хлеба
    И парного молока.
    2 раз
    Свежей той горбушки хлеба
    И парного молока.

    Припев.

    28.02.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  2. Павло Браницький - [ 2011.03.03 23:59 ]
    Песня ВОСКРЕСЕНИЕ
    ВОСКРЕСЕНЬЕ
    (Шуточная песня)

    Праздник, не звонит будильник.
    Что-то тянет подзатыльник -
    Отголосок тещи дня рождения.
    Я проснулся, потянулся,
    К часам попой повернулся
    Слава Богу, сёдня воскресенье.

    Одеваться мне не надо,
    И зарядку до упада
    Делать, да простит меня Высоцкий.
    После завтрака умоюсь,
    С понедельника поброюсь.
    Буду Робинзоном с мордой плоской.

    Кстати, нужно съездить в город
    У пальто порвался ворот,
    И купить зарядку для мобилки.
    Да, жена просила веник,
    У ребенка сломан велик
    Кажется, две втулки или вилки.

    Ох, еще минут пятнадцать
    Можно соней поваляться,
    И побыть с закрытыми глазами.
    Жена ноет – нет картошки,
    Дайте выспаться хоть трошки!
    Дети плачут. Разбирайтесь сами.

    Помню, что за мной уборка
    И базар. Жены готовка.
    Да когда же кончатся мучения?
    Лучше съездить на рыбалку
    Хотя поздно, очень жалко.
    Нужно с другом выбрать воскресение.

    Вспомнил, где-то на неделе…
    А жена – «вставай с постели»!
    …Отвезти дверной замок в починку.
    …Затерялся где-то болтик.
    Буду делать здесь уборку
    Поищу. И устраню причину.

    Вдруг звонок. Приветик, мама.
    Да, какая телеграмма?
    Я подъеду вечером сегодня.
    Столько дел на выходные
    Нет, наверное, родные,
    Не получится, скорее, что во вторник.

    Шеф просил, чтобы на среду
    Подготовиться к отъезду
    В филиал, и проследить за пуском.
    Не укладываюсь в график,
    Я пошлю Наташе файлик.
    Пусть она исправит все на русском.

    Разве вспомнишь тут о Боге.
    О, Господь, как мы убоги!
    С нашими проблемами земными.
    Есть надежда, может, дети
    Поживут за нас на свете.
    Будут совершенней и другими.

    Ладно, нужно подниматься.
    И по пунктам помотаться.
    Без эмоций выдохну, вздохну.
    Кофе выпью не горячий.
    Пожелаю всем удачи.
    На работе в понедельник отдохну…

    27.02.2011



    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  3. Павло Браницький - [ 2011.03.03 23:54 ]
    Песня "МАЛЕНЬКИЙ ГИМН БАРДОВСКОЙ ПЕСНЕ" посвящается Олегу Рубанскому
    Павло Браницький

    МАЛЕНЬКИЙ ГИМН БАРДОВСКОЙ ПЕСНЕ
    (Посвящается барду песеннику
    Олегу Рубанскому)

    Соберу всех друзей у костра и спою Окуджаву
    О лозе виноградной. И, может, услышу от вас.
    Чем мы можем помочь заплутавшейся нашей державе.
    И когда она станет немного похожей на нас.

    Мы, конечно, не так идеальны, как песни, что пишем.
    Но, хотелось, чтоб каждый из нас вновь поверил в мечту.
    Возродился из пепла и был своим ближним услышен.
    И творил, и берег и лелеял Земли красоту.

    Не отвечу я вам ничего, только струны гитары
    Зазвенят переливом и звуки наполнят сердца.
    Пусть взойдут, прорастут, зацветут все слова Окуджавы.
    И останемся верными мы тем словам до конца.

    Я не буду читать вам морали и жизненных истин.
    Вы все сами поймете лишь в только назначенный срок.
    Пусть ваш путь к идеалам той святости будет тернистым.
    Чтоб Господь, как отец
    пригласил вас к себе на порог.

    Да простит мне Булат за любимые сердцу мотивы.
    Мы всегда, когда жаждет душа, его песни поем.
    Может, кто-то от песен тех станет немного счастливей.
    А, иначе, зачем на Земле этой вечной живем…

    22 февраля 2011


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  4. Павло Браницький - [ 2011.03.03 23:28 ]
    Песня ГОЛУБИКА посвящается Аркадию Голубицкому
    Павло Браницький

    ГОЛУБИКА
    (Песня, посвящается барду
    Аркадию Голубицкому)

    Я пойду гулять по лесу
    Просто так, без интереса.
    Надышаться, насладиться
    Хвойным воздухом сосны.
    На душе мне станет легче,
    Может быть, тебя я встречу.
    А в твоих ладонях солнце
    Голубиковой росы.

    Припев:
    Голубика, голубика,
    Не малина, не клубника.
    Так желанна с твоих рук.
    Но не слаще милых губ.

    Мы сольемся в поцелуе,
    Теплый ветер чуть подует.
    И от счастья будет трудно
    Удержаться на ногах.
    И закружатся над нами
    Облака, и от свиданья
    Нам останется как память
    Голубика на губах.

    Припев.
    Голубика, голубика,
    Не калина, не брусника.
    Так желанна с твоих рук.
    Но не слаще милых губ.

    Вечер встретит нас прохладой
    С неба звезды будут падать,
    А навстречу искры жара
    Подниматься от костра.
    Мы почувствуем как вечность
    Приголубит нашу нежность.
    Будем петь другу песни
    Под гитару до утра.

    Припев
    Голубика, голубика,
    Не морошка с земляникой.
    ВСЕ желанно с твоих рук.
    Но не слаще милых губ.

    17 февраля 2011


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (1)


  5. Павло Браницький - [ 2011.03.03 23:18 ]
    Шуточная песня "БИБЛИОТЕКА"
    Павло Браницький

    БИБЛИОТЕКА
    (шуточная песня)

    От подвала и до крыши
    Стеллажи стоят из книжек
    И закрыты у Смотрителей веки,
    Восседая словно Кришны.
    …Тишина, …и муху слышно…,
    …Это тайный мир библиотеки.

    Мудрость тысяч поколений,
    Снов, открытий и решений
    С полок зазывают нас остаться.
    Стоит лишь открыть пергамент
    _ Словно звуков оригами.
    И с любой странички зачитаться.

    Здесь спокойствие и вечность,
    Где-то даже человечность
    От простых хранителей познаний.
    Неподкупный шарм мистерий
    Дорогих бумаг, материй
    До эффектов просто засыпаний.

    Проза, мистика, поэты.
    Сказки, россказни, сюжеты
    Унесут в диковинные страны.
    И, возможно, что ответы
    На вопросы, и советы
    Вам залечат ваши боли или раны.

    Вы уйдете окрыленный,
    И идеей вдохновленный, -
    Изменить хоть что-нибудь в мире.
    А, иссякнув, возвратитесь,
    К старым книгам обратитесь,
    И насытитесь живым эликсиром.

    …Изречения и мысли…
    …В этом мире мы туристы…
    Формуляры Бога картотеки.
    Пусть исчезнут боль и скука!
    …Тишина!…, летает муха…
    …Она тоже шарм библиотеки!…

    19.12.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  6. Павло Браницький - [ 2011.03.03 23:01 ]
    Песня "БУТЫЛОЧКА"
    БУТЫЛОЧКА
    (шуточная песня)

    С легкого пера Жюль Верна
    Добралась до нас легенда
    О послании во скле эмигранта.
    И с тех пор призы, подарки
    В фунтах, долларах и марках
    Называем мы в честь дядюшки Гранта.

    Повелось и у народа
    Да простит меня природа, -
    В крик души али с иных побуждений
    Мы кидаем в море гальку,
    Деньги сколько нам не жалко.
    Ожидая в место то возвращений.

    Мы кладем на дно посуды
    Недоеденные блюда,
    Спирт, вино супы и помидорчики
    Чтоб потом достать из банки
    Эти смачные останки.
    И продолжить с давним другом разговорчики.

    Дарит нам судьба сюрпризы
    Слезы, радости, капризы
    В результате найденных открытий.
    Их великие услышат,
    Может что-нибудь напишут
    Об истории забытых событий.

    Вскроет кто-нибудь бутылку
    С доброй, радостной ухмылкой.
    И вернется чудом с греков в варяги.
    Станьте джином, чародеем,
    В крайнем случаи евреем.
    Пусть изменится судьба у бродяги!

    Люди, просто человеки!
    Заклинаю вас вовеки!
    Оставляя потомкам посылки.
    Вы подумайте о вечном.
    И не будьте безсердечны, -
    Не бросайте пустые бутылки…

    20.11.2010



    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  7. Наталія Буняк - [ 2011.03.03 23:07 ]
    Колода
    Що є краще для людини
    Обійти колоду,
    Чи покликати громаду
    Й вкинути у воду?

    Як обійдеш перешкоду
    То другий спіткнеться,
    Проклине тебе й дорогу,
    Тяжко по ній йдеться.

    Тому, друзі, не минайте
    За вуж всі беріться,
    Разом легше «батька бити»
    Думайте, боріться!

    Піднімайте ті колоди,
    Кидайте у воду.
    І крокуйте вільним шляхом
    Від роду до роду.




    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.24)
    Прокоментувати:


  8. Лера Кумпан - [ 2011.03.03 22:50 ]
    Друг-это..
    Друг-это тот,кто знает сердца милодию,
    может напеть,
    когда слова забудеш ты.
    Это растущие дерево,
    это когда мысли в слух.
    Друг он всегда потдержит,
    Не оставит в биде.
    Дружба-это сердце бьющее вритми,
    годами испытано на тебе..
    Друзья понимают друг друга,
    чувствуют когда что - то не так.
    Они могут рассказать друг о друге,
    Больше чем о себе,
    Дружба -это что-то прекрасное,
    Безконечное чувство,терпимость.
    Это птицы литящие рядом.
    Сокровище,найдено вглубине.
    Ведь это душа,друг твой,
    живущая в двух телах..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Лера Кумпан - [ 2011.03.03 22:52 ]
    Чудо
    А чудо оно совсем близко,
    А вы ищите где-то вдали,
    Ищете там где не видно.
    А вас тянет туда..
    Это так прекрасно,
    счастливым быть на Земле.
    Улыбаться взаимной улыбкой
    И мечтать шеколадной мечтой.
    Думать что всётаки збудится.
    Заглядывать в будущие,
    думать о будущим.
    И сиять от того что прекрасно ,
    На душе у тебя целый рай.
    И хочется делать приятное,
    Целоваться со всеми подрят.
    Ведь жизнь ведь на сколько багата ,
    Что не надо грустить просто так,
    Улыбнись,ведь это чувство приятное,
    Ведь это приятно,поверь..


    1.12.10


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Тамара Шевченко - [ 2011.03.03 22:13 ]
    Тяжко любить бандуриста
    Місяць підкрався неждано,
    Зорі усі засвітив…
    Пісню співає коханий,
    Вже не чекать мені див...

    Тяжко любить бандуриста,
    Вірить у щастя ясне:
    Лєється мелодія чиста,
    Не приголубить мене.

    Він обнімає бандуру,
    Ніжно торкається струн,
    Лель мою пестить фігуру...
    Хай тебе візьме Перун!

    Хочеш, щоб зиму проспала?
    Кажеш, що Муза прийшла?
    Дива мені вже замало,
    Не дочекатись тепла...

    Досить співати до ранку,
    А щоб розвіявся хміль,
    Треба відкрити фіранку.
    Ти моя радість і біль.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  11. Іван Потьомкін - [ 2011.03.03 21:28 ]
    Хоч зір з літами дещо підупав
    "Зренье рассудка становится острым тогда,
    когда глаза начинают уже терять свою зоркость"
    Платон «Пир»

    Хоч зір з літами дещо підупав,
    Саме тепер поволі прозріваю:
    Щось неповторне з воза впало,
    Як безоглядно завтра підганяв.
    «Що? Де? Коли?»-
    Не знати до пуття.
    Без остраху вернувся б пішки,
    Якби були не коні, а воли.
    Та коні норовисті дало мені життя,
    Ті коні, що не можуть встояти на місці...
    Оглянутись назад незмога анітрішки,
    Бо тільки й думки: як утримать віжки.
    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  12. Віктор Кучерук - [ 2011.03.03 21:32 ]
    Зрада


    Дрімає ніч в обіймах тиші
    Серед осінніх полинів.
    І зігріває погляд лише
    Холодне світло ліхтарів.
    Край неба місяць, як ікона,
    Притих безрадісно один.
    Утік від зір він із полону,
    Як я з дівочих іменин.
    Рої думок нуртують тужно
    У розпашілій голові:
    Так нагулявся, недолужний,
    Що не поможуть чайові.
    Впивався весело без ліку
    В байдужі стомлені уста,
    А потім кинувся навтіки,
    Гріха тримаючи хреста.
    Тепер тавро несу на лобі
    В свою пустелю будніх днів.
    Покуштував чужої здоби
    Й голодним серцем посумнів…

    22.10.10.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  13. Іван Потьомкін - [ 2011.03.03 20:10 ]
    Вертали козаки в рідну Україну


    Вертали козаки в рідну Україну
    І так говорили молодій дівчині:
    “Поїдемо з нами, з нами, козаками,
    Лучче тобі буде, як в рідної мами,
    У нас Дніпр – як море, де там твому Дону.
    В нас хати біленькі у садочках тонуть.
    В нас пісні вогнисті, наче січа , танці,
    Та ж і сотник, бачиш, мов у лихоманці “.
    Повірила Галя клятим бузувірам
    І сповна пізнала плату за довіру.
    У густому лісі кружеляли чари.
    Як сп”яніли хлопці, почалися чвари –
    Чи не поділили красуню-дівчину,
    Чи, може, з якоїсь іншої причини.
    Тоді хтось тверезіший кинув до кагалу:
    “На якого дідька нам потрібна Галя?
    Та невже ж ми гірші Разіна Степана,
    Що втопив царівну в морі-окіяні? “
    І ліс реготався п”яних голосами,
    Як в”язали Галю до сосни косами,
    Як до купи зносили оберемки хмизу,
    Як сосну палили від гори до низу...
    ...Кричить Галя криком не до хлопців, звісно,
    Бо вони зі свистом подалися з лісу,
    А до тих, хто дочок зможе научати,
    Як триматись матері та рідної хати...
    ...Кричить Галя криком із тієї пісні,
    Від якої серцю так нестерпно тісно,
    Бо то ж не якісь там кляті яничари
    У люті згубили Б-ом дані чари,
    А брати по крові знічев”я зламали
    Тую дивну квітку, що розквітнуть мала.
    2005

    У цьому та інших переспівах, що склали добірку "Як од тої пісні серцю стало тісно", котра увійшла в книгу "Заплутавшись у гомоні століть" (Єрусалим, 2009), я відтворив своє бачення перлин народної творчості.
    Радий почути ваші голоси, любі читачі.
    Іван Потьомкін


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  14. Василь Галас - [ 2011.03.03 20:19 ]
    "КРАВЧУЧКИ"
    Очень кстати лист и ручка
    (неразлучны мы года):
    слово модное - "Кравчучка" -
    произносит класс труда.
    Ой не в бровь а в глаз... -
    обнова
    эта, честно говоря.
    Носит имя - право слово! -
    украинского "царя"
    одноосная тележка.
    Возят ею горя кладь.
    Удалась властей насмешка -
    у страны страну отнять!..
    На "Кравчучку" благ остатки
    нагружают старики,
    молодёжь не сучьей хватки.
    Обнищалых косяки
    на прокормку убывают.
    Голод спутник им и страх.
    Сколь болезней добывают
    на морозах и ветрах...
    Цвет культуры на толкучках,
    медицины и наук.
    Применяют на "Кравчучках"
    тонкий ум и ловкость рук.
    Дней ещё ужасней близость
    ощутима, спору нет.
    Фавориткой стала низость.
    Зло затмило Божий свет.
    Кто спасёт людей несчастных?!
    Ой судьбина их горька...
    Не о них в пенатах властных
    вовсе думы Кравчука
    и других политиканов.
    Горе, слёзы - впереди.
    За "Кравчучку" - по стакану...
    - Ты уж нас не подведи!"

    2004


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Єва Комарик - [ 2011.03.03 20:08 ]
    Поема про Бузинову пані. (незакінцена,за мовтивами легенди Ю.Винничука)
    Чи казали,чи лякали,
    На вас страху наганяли
    повістю про дух поганий -
    Злую Бузинову пані?

    Трапилось це на Знесінні
    З Лесиком та його татом,
    коли клопоти осінні
    Праці додали багато.
    Ходив батечко до лісу
    На продаж дрова рубати,
    А коли і син підріс вже -
    Став його з собою брати.

    Раз,осіннього ранечку,
    Як завжди ,запрягли коней
    І поїхали до лісу.
    ранок видався холодний...
    Хлопчик цокотів зубами,
    Хоч і в кожушок вдягнився,
    Що старенький був і рваний...
    "Ти,мій сниу,не хвилюйся"
    - батько мовив, - " від роботи
    Ти зігрієшся вже скоро...
    А от як-то взимку бути....
    Та придумаєм,їй-богу.
    Жаль,що Бузинова пані -
    Дух злий,то і не поможе...
    Ще й зламала мені сани,
    Що ніяк не полагоджу."
    "- А яка вона - та пані?"
    "- Синку ,навіть не питай."
    "- Чом ти так її боїшся?"
    "- Хто ж не страшиться! Гай-гай!
    От би бачити сміливця,
    Що наважився б зустріться
    У Бузиновім яру..."
    "- У яру?" - спитав хлопчисько,
    І додав - " Та це ж так близько"
    Я і сам не раз там був."
    "- Ти,мій сину,вже гляди!
    Це тобі поміг сам Бог.
    Від сьогодні ж ти туди,
    Поклянися - ні на крок!"
    Син кивнув лиш головою,
    Думкою ж до яру ходить...
    Так хотілось запитати,
    Чому людям пані шкодить.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  16. Іван Потьомкін - [ 2011.03.03 20:50 ]
    Всевишньому і задарма злодія не треба


    "Кажуть, що шибениці запорозьким зичаєм можна було уникнути, якщо котрась із дівчат виявила бажання вийти за злочинця заміж"
    Дмитро Яворницький
    «Історія запорозьких козаків», т.1


    Всевишньому і задарма злодія не треба:
    Їх удосталь зібралося і на сьомім небі.
    Тож послав Бог козакові щасливу нагоду,
    Як уникнути кінця прадавньому роду.
    Невідь відки узялася вся у шатах білих,
    Наче просто зійшла з неба Пречиста Марія,
    Простягує степовичка засмаглії руки,
    Щоб звільнити неборака од скорої муки.
    «Що ти, діво, не мара (бо й таке бувало),
    Перед шлюбом із лиця зніми покривало».
    Підіймає діва руки, та чомсь неохоче,
    Відкрива своє лице й заплакані очі.
    Одвернувсь злодій нараз і звернувсь до люду:
    «Ліпше вже на шибениці урізати дуба!»
    Не второпав недотепа на гірку ту пору,
    Що то віспа із красуні зробила потвору.
    Не додумався поглянуть дівчині у вічі,
    А вона могла б невдовзі помогти і Січі:
    Народила б їй на славу хлопців-одчайдухів.
    Не спромігся глянуть в завтра – Бога не послухав.



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  17. Єва Комарик - [ 2011.03.03 20:29 ]
    Про час
    Спинися, мите... Ні, ти не прекрасна.
    Ти переломна, дивна. Ти старшна.
    За довгий час нарешті стало ясно,
    Що він спливає... Як бокал вина.,
    Який я ще не дуже полюбила,
    Та ось отямилась - та скільки там до дна...
    Я ж тільки-но відчула його силу,
    Я ж тільки-но прокинулась зі сна...
    Мій час, моє прокляття,моя радість.
    Лише від ного ліків не знайти,
    Хоч як би сильно ми усі старались...
    Та як кінчаєтся, не хочемо іти.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.19)
    Коментарі: (2)


  18. Єва Комарик - [ 2011.03.03 20:29 ]
    Не говоріть із ангелами французькою.
    В палючім сні,
    Немов в огні,
    Являлись янголи мені.
    Курили,пили,усміхались,
    Мене неначе зачекались,
    Гарячі плечі підставляли.
    А навкруги чорти гасали,
    Також пили,також курили,
    Гидоту всяку говорили...
    І було жарко,було дивно,
    І вже не було місця винам,
    Не було видно поза димом,
    Як ангели мені всміхались,
    Я чула лиш,як розмовляли
    І тим на небо підіймали,
    А я із ними - по-французьки...
    Розсипалося небо в друзки,
    Не зрозуміли янголи мене
    О, диво дивне і з чудес...
    Не думала,що сон оцей мине.
    Мій ангел цьої ночі не засне -
    Наш одяг в білім пірї весь.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  19. Василь Галас - [ 2011.03.03 20:28 ]
    БЕЗДУШНЫЙ ПИАР
    Увы, где деньги - там грехи.
    Кто богатеи -
    весьма на выдумку лихи
    и на затеи.
    Краплён ценой корысти мир.
    Тщетны уроки.
    Нет в нём святош. Любой кумир -
    одни пороки.

    ...Мамзель в девичестве была
    лихой блудницей.
    Теперь заладились дела.
    Полна амбиций.
    Дурной характерец прощён
    толпой и светом.
    Молвою нрав её польщён.
    И всё в на этом...
    Ба, нет. В эфир "несёт пургу",
    льнёт к объективам.
    Быть на виду и на слуху -
    прерогатива.
    В том изощряется.
    На кой...
    Иль помешалась...
    Сыграть на чуткости людской
    не погнушалась...

    ...Шелковы волосы, как лён.
    Глазёнки - сини...
    Он - под пиар - усыновлён.
    Как в магазине
    вещица - куплен. Чтоб молве
    узнать об этом.
    Иного нету в голове
    у дамы света.
    ТВ и пресса пожужжат
    всласть месячишко.
    Назад детдому "одолжат" -
    игра - мальчишку.
    Ему ль не помнить все лета
    об этой ране:
    ведь, стал он
    д в а ж д ы
    сирота
    по воле дряни...

    Февраль 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  20. Любов Бенедишин - [ 2011.03.03 19:36 ]
    Спостереження
    У лоно -
    як у двері: "Відчини-но!" -
    постукає нове серцебиття...
    Народження
    приходить до людини
    у свято -
    і на все її життя.

    А смерть -
    така буденна...
    Гостювати
    їй ніколи. У неї -
    справ без меж.
    Ось похапцем зайшла
    в сусідню хату...
    В очікуванні -
    траурний кортеж...

    03.03.2011


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  21. Александр Ткачук - [ 2011.03.03 18:28 ]
    Садок
    Садок вишней тут палае!
    А хата в небо підлітае!
    Пожежники зі шлангами ідуть,
    Алакашкі вже горілку п'ють
    А матері іще несуть...

    3.02.2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  22. Алекса Павак - [ 2011.03.03 18:59 ]
    ***
    Безмежний світ і дивних дум плетінь
    Стикаються у роковім польоті,
    Кидаючи на землю дивну тінь,
    І розлітаються, скорившись висоті.
    І падають один під ноги нам,
    А інші, розбиваючись на друзки,
    Лишаються таємними. Щоб там,
    У безвісті знайти нові шляхи.
    Сповзаючись із атомів і пилу,
    Вони нову формують сітку думи,
    Нові вирощують широкі крила
    Й злітають в небо в пошуках безумних.
    І знов вмирають, знов летять у прірву,
    В безвиході, в зневірі, в безнадії,
    Лишаючи лиш смужку посірілу
    Та недосяжні і далекі мрії.


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  23. Алекса Павак - [ 2011.03.03 18:34 ]
    Ідеал
    Ти не бачиш, не чуєш, не кидаєш слів і думок,
    Не віриш у правду і брехні лихі не збираєш.
    Та дуже відважне і віддане серце ти маєш.
    Хоча й не повторюєш щирих народних казок.
    Ти дуже… сміливий, безстрашний, неначе герой кінофільму,
    Я кожного разу тебе намагаюсь дістати.
    Та мабуть твій фільм пропустив, те що міг ти б кохати,
    Тому залишається нам лиш промовчати спільно.
    Що я у твоєму житті, як в бурхливому морі,
    Паперовий кораблик, який ти не зможеш згадати,
    Образливо дуже і важко цю правду прийняти,
    Але, слава Богу, - тебе я зустріла у горі!


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  24. Алекса Павак - [ 2011.03.03 18:12 ]
    УКРАЇНСЬКА ДОЛЯ
    Наче промінь сонця, українська доля,
    То яскраво світить, то погасне вмить.
    Поза море – слава, в поле – вольна воля,
    А душа бездонна щулиться й болить.
    Наче вітер сильний, українська правда,
    Верховіття брехень хилить до землі.
    У руках нечистих безтурботна влада,
    Кожен тягне воза, щоб було собі.
    Наче ніч бездонна українські люди
    І життя запекле виклика на бій…
    Що то вони роблять, що то воно буде?
    Витримати все це простолюд зумій!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Андрій Перекотиполе - [ 2011.03.03 17:45 ]
    Від богеми до бариги
    До біса цю “ріллю”, “волошку”, “стежку”!
    Поезія зловила передоз!
    Авангардист регоче під арештом,
    А консерватор вірить – все всерйоз.

    Зухвалі та убогі критикани,
    Протези замість мозку в головах,
    Запліснявілі, як і їх канони,
    Канонізують класиків в церквах.

    Дратуюсь від амбітності ще юних,
    Смішить зарозумілість вже старих…
    Поети різні. Як і різні люди:
    Лице богеми, а душа – бариг.


    13.04.2010.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  26. Дмитро Куренівець - [ 2011.03.03 14:44 ]
    Сонет-акровірш
    Сяйво, що йде з твоїх віч, о прекрасна феміно,
    Опромінює кожну клітинку мою.
    Наче в кометі, що Всесвітом зоряно лине,
    Енергію космосу в рухах твоїх пізнаю.

    Так не буває у цьому земному краю,
    Де споконвіку існують рутинно й буденно
    Люди, і їм не цікава Вселенна.
    Я ж у тобі відкриваю Вселенну свою.

    Є між зірок, що їх ніч розсипа незчисленно,
    Диво-зоря, від якої гарніш не знайти
    Инде в світах і у снах, о принадна Сирено.

    Не проминуть її й погляду не відвести.
    Ось та зоря, що дана провідною для мене,
    Їй довіряю одній, бо ця зіронька – ТИ!
    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  27. Наталія Буняк - [ 2011.03.03 14:16 ]
    Мої тривоги

    На дворі біло, сліпнуть очі.
    Закрити б їх, хай краще ночі.
    Тут спокій на душі пригрівсь,
    Не б'ється серце, світ спинивсь.

    Сумних думок в ночі не видно,
    Вони у темряві й безплідно
    Шукати в ребусі проблем.
    Сховались, скуті ясним днем.

    Коли на дворі сонце сяє,
    А смуток ясність закриває,
    Я кличу Бога -поможи,
    Мої тривоги розв’яжи...

    Я щиро вірю ,все минеться
    І серце дзвоном озоветься
    Почую «слово» із небес-
    Я тут ! Для тебе я воскрес!




    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.24)
    Прокоментувати:


  28. Тетяна Ріхтер - [ 2011.03.03 14:25 ]
    Півроку як півстоліття...
    Півроку як півстоліття –
    Рукою тримаю плечі…
    Півкроку, як мерехтіння…
    У стислих словах – дві речі.

    Про наші (твої) забобони
    Вже ходять людські пустомови
    Й про те, що ми б’ємо поклони
    І дзвонимо в дзвони знову…

    Пів вічності за дві ноти,
    Які відкликають луною.
    Пів подиху за дві спроби
    Зостатись навічно з тобою…


    01.03.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  29. Терезія Верх - [ 2011.03.03 13:17 ]
    ***
    Тоненька гілочка вербова
    І свічка воскова
    Тремтливим полум'ям поволі
    Схололе серце зігріва

    2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Ігор Павлюк - [ 2011.03.03 10:57 ]
    * * *
    Ти не приходь, пора моя чеканна.
    Є лиш чекання.
    Осені нема.
    Душі за славу я сплачу повстанням.
    А потім – тіло в шрамах і димах.

    Ми учні смерті.
    Нам життя – це свято.
    А я люблю вас, люде, як себе…
    О як я перед вами винуватий!
    Так винуватий – швидше б до небес.

    Легенд епохо, ти ще не минула.
    Мій рідний ліс, ти мій дитячий ліс.
    Моя душа згадала і зітхнула,
    Зорю згубивши в пазухах беріз.

    І ти, і ви…
    Люблю, кого не знаю…
    Минає все. Минає. Промина.
    Сміливий вітер лірику гортає.
    Бабуся юна мріє із вікна.

    Гаряча синь.
    Я знав цю вишню білу.
    І друзі тут.
    Любили і пили.

    Так є уже…
    Щоб шабля не ржавіла,
    Зроби її із воску –
    Й запали.





    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (17)


  31. Ніна Сіль - [ 2011.03.03 10:45 ]
    ***
    Провесінь!..
    Очі мої,
    небо, земля і дерева
    знову -
    нАдзелень.
    Хмари з неба
    вже не впадуть
    снігом німо,
    тільки з башти
    час рівномірно
    дзвоном:
    дзень-дзелень!..

    1996


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  32. Юлія БережкоКамінська - [ 2011.03.03 09:10 ]
    * * *
    Між нами земля нанизала століття
    Так рясно – із горя, і болю, і блиску:
    Чим більше живу в неспокійному світі,
    Тим знаю напевно – Ти близько.

    Схрестилися долі, мечі і дороги,
    Хрестилися ми на стежки непомітні.
    Не відаю інших шляхів і нікого,
    Хто був би настільки рідним.

    Бо глибоко так - суєта не торкнеться
    І відчай не дійде, і ворог не вкусить, -
    В самісінькім серці – іще одне серце –
    Імення Твоє, Ісусе…
    3.03.11


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (9)


  33. Ігор Штанько - [ 2011.03.03 08:39 ]
    Гіацинт
    Шаленіє Антлантики подих
    І бушує штормами негод,
    Вітровії гудуть в димоходи,
    Вибасовує ринви фагот.
    Скачуть хмари - замилені коні,
    На дорозі болото, сльота,
    А за склом на сухім підвіконні
    Дивовижна живе красота.
    Гіацинт - посланець Аполлона,
    Мальовничість весняна тепла,
    Надпахучі обійми полону
    Твоя ніжність рожева сплела.
    Гість заморський, голландськеє диво
    Запашисто-тендітний корал.
    Гіацинтові квіти журливо
    Провесінню шепочуть хорал.
    Дуновіння легкого зефіру
    Зап"янило пахучим зелом,
    Ароматне сузір"я ефірів
    Полонило весняне тепло.
    В ароматних долонях полону
    Я п"янію в польоті пісень...
    Гіацинт - посланець Аполлона -
    Мальовничий весни переддень.
    2003


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (3)


  34. Ігор Федчишин - [ 2011.03.03 08:39 ]
    Ода жінці
    Перед Творцем схиляюся в пошані,
    Не знаю де слова подяки взяти
    За той безцінний дар, що нам послав він
    Й дозволив ЖІНКОЮ його назвати!

    Як у саду розкішная троянда,
    Царює в різнобарв"ї чудо-цвіту,
    Овила Землю запахом лаванди,
    Ти - красивіша від всіх разом квітів!

    Що дав Творець тоді до тої глини,
    Із кого образ став він твій ліпити -
    Не знає людство правди і понині,
    І тайну цю нікому не відкрити!

    Бо в твоїм образі усі земні бажання,
    Усі земні здобутки і звитяги.
    У твоїм образі витає дух Кохання,
    Дух Ніжності, дух Вірності й Поваги!

    У твоїм образі вирує Материнство,
    Ховається палке бентежне Слово,
    У твоїм образі сам Оберіг Дитинства,
    І сама Суть всього життя земного!

    Перед Творцем схиляюся в поклоні,
    Його творінню возсилаю шану,
    Коли він брав моє ребро в долоні -
    Шматочок серця взяв мого, кохана!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" 5.25 (5.06)
    Коментарі: (6)


  35. Ірина Людвенко - [ 2011.03.03 08:41 ]
    СНИ НЕПРОРОЧІ
    Чи я у снах тебе стрічатиму,
    Чи в сни ходитиму сама,
    Яка різниця? Потерчатами
    Думки, безвірні, як Хома.
    То крають спогади на терції,
    То викорчовують слова.
    Зелений дим псевдоінерції
    Тугенько шию обвива...
    Колись непевні ваги схибили.
    (Вони вагаються й тепер.)
    Я краю час товстими скибами
    Психоделічних атмосфер.
    Губами трісканими тризвуки
    Ловлю, як вишуканість страв.
    А сни по гендерому присмаку
    Навряд чи хто перевіряв.

    Стають зв'язки анаеробними,
    Сповзає надпис по стіні.
    - Ми все завжди на краще робимо! -
    Щоночі кажеш ти вві сні.
    А лінотип чужої гідності
    Тебе смішить. Ти сам на сам
    З діагнозом невідповідності
    Мені, життю і небесам.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (28)


  36. Віктор Кучерук - [ 2011.03.03 06:40 ]
    Не так, як сусід подарунками...
    Не так, як сусід подарунками
    До свята дружину лишень.
    Вітаю тебе поцілунками,
    Кохана моя, повсякдень.
    Гнітити чужими обновами
    Я душу не вмію чомусь.
    Тобою колись зачарований,
    Донині до тебе горнусь.
    Неначе дитина до матері,
    До тебе спішу звідусіль.
    Не раз, і не два, і не п’ятеро
    Вбирала ти в себе мій біль.
    В гарячих обіймах зігріюся
    І мовлю тобі ще не раз:
    - Люблю я тебе і надіюся,
    Що це все взаємно у нас!



    06.07.09.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (7)


  37. Наталія Буняк - [ 2011.03.03 02:34 ]
    Проживають твої діти у чужій країні
    Проживають твої діти у чужій країні
    Розкраєне в них серденько, плачуть ще й до нині.
    Ех, якби ж то мати крила, в небо б полетіла,
    Потихенько без гАмору на свій дах би сіла.
    Помолюся. Бери крила ! Нехай повсихають!
    В Україні моїй милій, xай діти зростають.
    Бо, як кажуть, кругом добре та лиш в рідній хаті,
    Проживеш в тихім спокою, xоч і не багатім.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.24)
    Прокоментувати:


  38. Алексий Потапов - [ 2011.03.03 00:59 ]
    * * * (первые рондели б/к)
    finita la commedia

    АВbа аbАВ аbbаА
    2011 г.н.э.,
    снова Якутск.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (10)


  39. Іван Гентош - [ 2011.03.03 00:50 ]
    пародія «По-індіанськи...»
    Пародія

    Губи із присмаком кави “Галки”…
    Ну подивися, яка я файна:
    Талія, стегна – то від скакалки,
    А аромати – Келвіна Кляйна.

    Все натурально – які протези?
    Без імплатантів – тобі до пари!
    Будем нестримні, як ірокези,
    І невгамовні, як делавари!

    Потім – покуримо люльку миру.
    Кажеш, що скальпи у вас, як гроші?
    Ну, по ковточку ще еліксиру –
    Ти і без скальпів мені хороший!

    Ранок… Як завжди – та я не винна!
    Сам пригадати, пробач, не в стані?
    Звідки я знаю, хто цей мужчина?
    Певно пристойний… Пахне Армані…


    3.03.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (29)


  40. Олег Доля - [ 2011.03.02 22:31 ]
    Я ще молодий... того не розумію...
    О ,Господи!Що ця країна робить з нами?
    Я вірю в тебе ...хоч я і атеїст...
    Немов 60-ті...невільницькі програми...
    нас знищують тихенько...слуга народний їсть..

    І бачачи таку його розкутість...
    Не терплячи єхидних хапунів...
    Я хочу стіл "жидів" перевернути..
    Я хочу щоб живіт йому болів...

    А що від тебе доброго народ сей має?
    Невже тобі так мало клятих ,злих грошей?
    В той час як хтось від голоду вмирає...
    Воно кормить ковбасами ...котеджових мишей..

    Я ще молодий... того не розумію...
    Але в цей ранній вік ...вже розбирає лють..
    Слуга веде експансію у всенародну мрію...
    Не помічаючи того,що високо плюють...

    Та досить демагогії...
    таке тяжке життя...
    Цю суть політології..
    НЕ в змозі до путя...
    Не то що зрозуміти..
    В народі це :" Пойнять!"
    Ще будуть під нас рити...
    На долях "жирувать"...


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  41. Мирослав Дердюк - [ 2011.03.02 22:19 ]
    У Лету
    Рабське життя котиться в Лету…
    Нові князі вилізли з бруду!
    А нам, смертним, не буде почету,
    І не торкнеться рука пересуду…

    Хто ти, шляхтич, новий цар?
    Герб осінив пів королівства!
    Нам ти даси гречки погар
    І зробимо діяннями святими твої звірства…

    Плебеям мислення не до рук!
    Плебеям до керівництва зась!
    Плебей - то звичайний байстрюк,
    Свобода якому перевелась…

    Котиться к бісу життя рабів,
    Падаючи в Лету холодну й німу…
    Плавають залишки незакритих гробів
    У забуття гнилу стрімнину…

    І серед забутих душей,
    Які несе смерть на старечих плечах
    Жодне світло крику не зрушить!
    Навіть нового народження страх…

    2011 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Олег Доля - [ 2011.03.02 21:36 ]
    То мій герой...із кров"яних порід..
    Твої очі ,немов скло прозоре,
    твої вуста ,немов солодкий плід,
    І знов кричать :"O tempora, o mores!"
    "О часи ,о звичаї",- романтика Фемід...

    хоч я і був щасливий... та рана кровоточить,
    навіщо роздираєш? коли вже зажило...
    душа не відчуває...залишилися клоччя..
    До мене з почуттями ...не лізь...їх замело..

    Чому до тебе грубий я?
    Чому так не ласкавий?
    Чому страшить мене твій погляд?
    А я скажу:"не знаю..."

    Тепера ми по різні сторони болота...
    І ненаважиться ніхто на перший крок,
    Розбила те кохання чужа нота...
    Тепер я з іншою... далеко до "зірок"..

    Та знай ...тебе я не забуду..
    В душі моїй ...ти залишила слід...
    В твоїх руках і досі лялька Вуду..-
    То мій герой...із кров"яних порід..

    Не зраджуйте стереотипам...


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  43. Наталія Буняк - [ 2011.03.02 21:25 ]
    Броджу по інтернеті мов стернею
    Броджу по інтернеті мов стернею,
    Дивлюсь, як топчуть жито косарі,
    Серпів нема, й лиш з думкою своєю,
    Безрадно ходять їх господарі.

    Слова, слова, пусті немов полова
    Летять у безвість! Зграя горобців!
    Душа шукає паростків. Обнова ж-
    Причаїлась, сховалась між женців.

    Чому ж вона боїться розмахнутись?
    Прищулилась і змокла до кісток.
    Боїться, щоб назад не повернутись?
    Сама себе загнала у куток.

    І душить жаль, що мудрих цих поетів,
    Засипле снігом, вкриє забуття,
    А це ж душа, благає чистих взлетів
    Чекає вітру , простору, чуття.




    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.24)
    Прокоментувати:


  44. Мирослав Дердюк - [ 2011.03.02 20:58 ]
    Любов сліпа
    Любов сліпа! Та кожен нею впікся!
    Любов жорстока! Байдуже усім…
    І я кохання досі не відрікся
    Хоч небу клявся. Впав і не підвівся.
    Накликав гнів у герці грозовім…

    Стара любов не здатна спопеліти,
    Стара любов підводиться з колін!
    Не можу серцем своїм зрозуміти
    Чому без тебе легко захворіти,
    Немилий світ запертий в сотню стін?

    У тебе закохатись я поспів,
    А ця любов сліпа була й незряча.
    Кохання десь вражає і богів,
    Я є полонений, я пізно те уздрів,
    Що черствість ти тверда і геть невдячна!

    Ошуканий… А шкода, знаєш, шкода…
    Вона зостанеться - частина серця вірна!
    Любов сліпа! Сліпуча твоя врода -
    Всередині неторкана погорда!
    Та й ти любові вклонишся покірно…

    2008 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Мирослав Дердюк - [ 2011.03.02 20:31 ]
    Сонет
    Я шукав тебе між зір й далеких планет,
    Як самоціль й мету прийняв.
    Та не до душі тобі кохання сонет!
    Я б його ні на що не зміняв!

    Між нами відстані жалюгідний крок,
    І невидима перепона- стіна
    Зупинила рух до зірок.
    Поглинула спів любові тишина.

    Війнула холодом на пагін слабкий,
    Градом вдарила , притиснула його до землі.
    Та у нім страстей вогонь живий,
    І він зросте новим деревом у веснянім теплі.

    Я даруватиму тобі чуттів своїх пориви,
    Як твій відданий слуга- апологет.
    І вливатиму у холодне серце життєдайні зливи
    Віршів моїх. Можливо, проросте любові сонет...

    2009 р.




    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  46. Мирослав Дердюк - [ 2011.03.02 20:13 ]
    Спраглося
    Крізь шквал дощів, що ріжуть лезом очі,
    Крізь суховій розбурханих пісків -
    Я йду у дні, що встали проти ночі.
    І час для мене з трепетом дозрів.

    Як ясне світило, що крізь товщу хмар
    Проходило і буде проходити -
    Я йду в життя - по мрій живий нектар,
    Вертаюся по тебе, щоби жити!

    Для мене ти - це небо, сонце, зорі,
    Ти, мов прибій, що скоро відійде.
    Але ніде - ні в небі, суші, морі,
    Таку як ти ніхто вже не знайде!

    Мабуть як ніч не може стрітись з днем,
    Так й ми з тобою стрітися не можем.
    Але любов горить святим огнем,
    Як золотом, та більше тільки схожим!

    І цей вогонь безсмертям запалав -
    Від суховіїв, від дощів не згасне!
    Бо так як я, ніхто ще не кохав,
    Хоч це кохання зморене й нещасне…

    Ти запитаєш: "Зморене чому?".
    Тому, що ти його ще пізнала.
    Ти ж і не знаєш, що лише йому
    Душа моя про тебе заспівала.

    Зникає день, новий приходить день,
    Вітри приносять смуток і наснагу.
    Думки одні, одні думки лишень:
    А як мені збороти серця спрагу?

    Ти не підозрюєш, живеш життям своїм,
    Хоч інколи стрічаємось думками.
    А серце спраглося за подихом твоїм.
    А серце спраглося за карими очами!

    2005 р.



    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  47. Володимир Сірий - [ 2011.03.02 20:02 ]
    Жаль
    В мить, як очі у бабулі
    Згаснули сумні,
    Хвіртки скрип угруз в намулі
    Затонулих днів.

    Дві поливані каструлі
    З дірками на дні
    На прискалку боки тулять
    Журно впорожні.

    А було - буряк, цибуля,-
    Борщики смачні
    В них кипіли, буля - буля, -
    Шéпчучи мені.

    Жаль - бабусина зозуля
    Щезла вдалині….


    03.02.11.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  48. Олечка Комарицька - [ 2011.03.02 20:25 ]
    О скільки парасоль
    О скільки парасоль в цей дощ не будуть спати,
    кружлятимуть у вальсі закоханих кав'ярень,
    коханню не потрібні диспути,дебати,
    коханню не потрібно додаткових схвалень.
    О скільки парасоль заглибились в цей дощ,
    а скільки вже дощів заглибились в цю осінь,
    поглянути б у біль зарюмсаних тих площ,
    де вже закохана душа розміром у просинь.
    А просто так любити парасольно-щемно,
    любитися у вітрі як в найкращих спазмах,
    закоханим серцям болітиме поемно,
    мелодія дощу в його найкращих фразах.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  49. Юрій Лазірко - [ 2011.03.02 19:07 ]
    Сонет XXXIII
    Відспів, бракує смерті три до літа,
    сухої крейди вівтарю навколо.
    В такому храмі гріх не відмолити,
    коли не 'ха' дзвінке, то дзвону холод.

    Затесані думки і вістря-митар
    збиратиме до сліз осиний колот.
    Колом осиним нажививши миті,
    розпопелятиме піднятий голос.

    Бо він лежав не там, де легко брати
    на душу гріх, для серця кров і стріли.
    Куди такому підійматись? Милить

    його промовне. Хто жевріє – втратив
    спромогу розродитись розгорілим.
    В золі немає зла, воно вогнями змилось.

    2 Березня 2011


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (8)


  50. Вікторія Ден - [ 2011.03.02 19:37 ]
    ***********
    Як сонце заходить за хмари і вечір стукає в вікно. На березі стоять,
    Дрімають хати, а чорний кіт по берегу все ходить. Місяць спить,
    Дрімають хмари, а хвиля бродить все по пляжу. Проходить ніч,
    Приходить день. Заснуло все. Лише одна дитина вірші про чорного кота
    Складає.

    2011 рік







    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   1193   1194   1195   1196   1197   1198   1199   1200   1201   ...   1815