ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2026.02.23 12:23
Частину серця, зіроньку душі
Лишаю там, де небо у ковші —
Між горами. Де димчасті мережки
Вбирають гори не в хустки, в сережки.
І зіглядаються зеленолицьо
Красуні-гори до гнізда орлиці.
Шепочуть буки: не минеш розлуки.
Смереки кажуть, що вже осінь

Борис Костиря
2026.02.23 11:27
Я вийду на майдан, на велелюдний простір,
На людський суд і глум, на торжище століть.
Я покладу, як неповторний промінь,
Свої думки і страхи, як спалахи квилінь.

Я вийду на майдан, на суд людський і Божий.
Нехай стинає кат що хоче, а проте
Не

Ігор Терен
2026.02.23 10:16
                І
Весна розпочинається з калюж,
а далі... все в руці ентузіаста –
і проліски, і витинанки рясту,
але насправді хочемо чимдуж
оновлення осиротілих душ
у дусі правоти Екклезіаста.

Мар'ян Кіхно
2026.02.23 10:04
Вже сумно вечір колір свій міняв з багряного на сизо-фіалковий. Я синій сніг од хати відкидав і зупинився... Синій, оркестровий долинув плач до мене. Плакав він, аж захлинався на сухім морозі: то припадав зеленим до ялин, що зверху червоніли при до

В Горова Леся
2026.02.23 07:30
Не знаю я шипи взялись відкіль.
І слово - чи зродилося у терні?
У закутках душі, де хмуро й темно,
Призначення і смак втрачає сіль.

То ж вибач. Не тримаючи образ
Зламати колючки і легко й просто.
І благодать Великоднього посту

Віктор Кучерук
2026.02.23 05:30
Це ж так треба любить Україну,
Щоб її лише слухати спів,
У якому то крик журавлиний,
То задумливий шерхіт лугів.
Це ж так треба любить Україну,
Що б вона лиш приходила в сни
На які я чекаю щоднини,
Як узимку на з'яву весни.

Володимир Невесенко
2026.02.22 21:14
Хлюпоче дощ і вітер дзенька.
Стою, укутаний плащем.
Безлюдна площа. Лиш одненька
танцює жінка під дощем.

Прилипла суконька до тіла,
злітають коси раз у раз,
і їй нема до того діла,

Володимир Невесенко
2026.02.22 21:00
Сполоханий ранок давно від’ятрів
і землю розбурхав схололу,
і хмари ковзнули в обійми вітрів
й дощем полилися додолу.

Околицю вкрила густа пелена,
тьмяніють будинків зіниці,
і грім торохтить, і небес далина

Олег Герман
2026.02.22 18:58
З давніх-давен людина хотіла зрозуміти незбагненні речі, пояснити їх для себе і гарно упакувати в сховищах розуму. Так, давні люди боялися блискавки, не могли пояснити її природу — і таким чином з'явився бог грому. Те саме відбувалося з вітром, сонцем, в

Євген Федчук
2026.02.22 15:39
Мільярди років крутиться Земля.
На ній усе міняється із часом.
Але природа ( і то бачим ясно)
Змінити неспроможна москаля.
Віки ідуть, міняється усе.
Щиріші стають люди і добріші,
Життя у них покращується, лише
Від москалів лайном так і несе.

Олена Побийголод
2026.02.22 14:23
Леонід Радін (1860-1900)

Друзі, сміливо, у ногу!
Дух зміцнимо в боротьбі.
В царство свободи дорогу
ми проторуєм собі.

Вийшли ми всі із народу,

С М
2026.02.22 14:08
Леді Мадонно, діти під ногами
Як же зводиш ти кінці із кінцями
Де взяти гроші, чим платить оренду?
Думала, що гроші упадуть із неба?

У п’ятницю прибувши без валізи
У суботу навзнак молишся
Неділченя шнурки в’язати вчиться

Борис Костиря
2026.02.22 12:08
У подорожах дивних, безкінечних
Себе я загублю в знов знайду.
Готель - то вічний і правдивий речник,
Який відверне горе і біду.
У подорожах загублю частини
Самого себе, спогадів, ідей.
Так протікають дорогі години
У сяйві днів і темноті ночей.

Микола Дудар
2026.02.22 11:57
Поставим все це ми на паузу…
Розвієм дим і «вовчі» спалахи.
Гармат попросим балалайкати
Діалектично, врівень гамузу…
Переосмислим все схоронене
На полі нашого осмислення,
А хто призвав сюди гнобителя —
Попросим, щоб було відновлене…

Тетяна Левицька
2026.02.22 10:08
Нейлоновим пензлем малює любов —
ромашкове поле на срібних шпалерах,
і очі п'ють очі навпроти, немов
солодке вино з кришталевих фужерів.

Розмова джерельним струмком жебонить,
чечітку вистукують пульси ритмічно.
Завмерли у чуйних обіймах в цю мить

Віктор Кучерук
2026.02.22 06:58
Діти міряють калюжі
Попри те, що йде війна,
Бо малечі не байдуже
Їхня площа й глибина.
Дітворі завжди цікаво
Що і як, коли та де
Гра нова або забава
На появу їхню жде.

Володимир Невесенко
2026.02.21 23:55
Хмурий день тамує втому,
вечір ще ген-ген,
мліє в закутку тісному
одинокий клен.
Пнеться вгору міст горбатий,
як у небо трап.
І мов тріснув звід щербатий –
зверху кап та кап.

Іван Потьомкін
2026.02.21 21:45
Люблю дитячі голоси,
Де правих і неправих не існує,
Бо в річище одне зливаються усі,
Де фінал спірок - руки на плечі,
Щирі обійми, скріплені сміхом.
А як не терпиться довести правоту кулаками,
Того приборкують силою до пам’яті.
…Пригадую своє дитин

Артур Курдіновський
2026.02.21 18:46
Мені хоча б одну розмову,
Єдиний вечір нам на двох!
Щоб написавши епілог,
Я все сказав, моя Любове!

Псує дорогу кольорову
Байдужості отруйний смог.
Мені хоча б одну розмову,

Ірина Вірна
2026.02.21 15:17
Мова змучена, та не зраджена.

Як трава в полі скошена,
у стоги складена,
у снопи зв'язана,
колосок до колосся,
у вінок слово вплелося...
Міцно скріплене однодумк

Микола Дудар
2026.02.21 14:28
Експерт на експерті…
Брехня на брехні.
Нескорені вперті
Зросли у вогні…
Проплачено з крові
Майбутнє картин,
Де хвилі Дніпрові,
Де Матір і Син.

Світлана Пирогова
2026.02.21 13:50
Вона не просто звук, не просто певні знаки,
А сила роду, велич і вогонь любові.
Це шепіт трав, це крик відваги, розквіт маків
Що крізь віки несли нам пращури у мові.

Вона - як теплий з печі хліб, що пахне домом,
Як - перша ніжна пісня, що співала м

Ігор Шоха
2026.02.21 12:55
Позаростали чагарем стежки,
барвінком устелилися дороги
і вулиці околиць, по яких
поза ярами через байраки
пішло моє дитинство босоноге
шукати щастя більше як було
у затишку ошатного подвір’я,
куди жар-птиця уронила пір’я,

Борис Костиря
2026.02.21 11:27
Потрапити під дощ, під вістря тихих крапель,
Померти й народитись для бурь і потрясінь.
Поставити в літописі вже остаточну краплю,
Яка вартує тисяч знеславлених зусиль.

Потрапити під дощ, в оновлення і свіжість,
Очиститись від скверни забріхан

Володимир Невесенко
2026.02.21 10:28
Чи гостей незваних тіні,
чи примари за вікном...
Ніч зійшла із височіні
оксамитовим рядном.
В грудях серце дрібно гупа,
мить – і вискочить ось-ось.
Задрижав небесний купол,
мов його хитає хтось.

Володимир Невесенко
2026.02.21 10:25
Невдовзі ранок... До світання
очей склепити не вдалось.
Погасла зіронька остання,
запіють півні вже ось-ось.

Палають у каміні дрова,
мигтить у сутінках стіна,
а за вікном передранкова,

Володимир Невесенко
2026.02.21 10:23
Томливе безсоння зі мною зжилось,
я марно його не тривожу.
Турботливо ніч присипляє когось,
а я все заснути не можу.

До мли крижаної прикутий рядком,
нікуди від себе не зрушу,
а тиша рапавим сухим язиком

Ярослав Чорногуз
2026.02.21 03:10
Життя кінчається, життя.
Останні дні біжать у Лету.
У вир гіркого небуття,
Прощальне соло для поета -
Життя кінчається, життя.

Життя кінчається, життя,
З дитинства був слабкий, плаксивий.

Володимир Бойко
2026.02.20 22:58
уйло лишається .уйлом
Хоч осипай його зірками.
Де треба діяти умом,
Воно махає кулаками.

С М
2026.02.20 21:37
Отіс пішов до Бога
Поспіваю я за нього
Дівчино, що вибрана у бордове
Отіс пішов до Бога

Еге, обернись повільно
Спробуй іще, гадаючи, де
Це є легко, пробуй-но ще

Володимир Невесенко
2026.02.20 20:47
Розтеклась пітьма навкруг –
час плететься тихим кроком,
і ліхтар, як давній друг,
хитрувато блима оком.

Колихаються дроти
в жовтім світлі мимоволі,
і хмаринам животи

Володимир Невесенко
2026.02.20 20:43
Морозна ніч. На небі зорі.
І сніг рипить. І спить майдан.
І ліхтарів огні прозорі,
й сніжинок пристрасний канкан.
І тишина. І пес не лає.
Ідеш собі, лиш рип та рип...
І білим полиском палає
ошаття зледенілих лип.

Володимир Невесенко
2026.02.20 20:34
О цей чванливий теплий грудень!
Тремтить небес рябе сукно,
десь потай бавиться у гру день,
а сутінь суне у вікно.

Уже виблискують зірниці,
злітають іскри золоті
і жовті місяця зіниці

Володимир Невесенко
2026.02.20 20:30
Неба сумна гримаса. День у пітьмі загас.
Видивлюсь Волопаса: де він, той Волопас?
Може, з кимсь точить ляси, сни вповіда свої?
Вигляни, Волопасе! Де там воли твої?..

Ми з ним давнішні друзі, раду даєм без слів.
З ночі в небеснім лузі він випаса вол

Юрій Лазірко
2026.02.20 15:36
що там у тебе
мій синку…

для неба
лоскітна пір'їнка
для вітру
прочинені двері
для голосу

Борис Костиря
2026.02.20 12:37
Ненавиджу ніч,
коли протікають,
ніби чорна смола,
страхи і кошмари.
Ніч - оаза для відпочинку -
стає темним лісом,
у якому поседилися
злі духи. Ніч стає
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сабіна Малай - [ 2011.02.17 18:53 ]
    Лови
    Винагорода - тридцять золотих,
    І фоторобот рижого хвоста,
    Ніхто тебе ще поки не дістав
    З цих недолугих...

    Зо п’ять дірок у вусі на ковтки -
    То гончий пес тебе відчув на смак,
    Тепер - по крові ворог, а відтак -
    Не впустить вдруге...

    Очей заграва – втікачем на схід -
    Здіймається зоря над головою,
    Чотири лапи у вогні двобою
    Допоки сили...

    Хай брешуть пси, що скаженіють від
    Лукавої своєї іпостасі,
    Ти все одно їм так і не дістався,
    Як не ловили...



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  2. Ніна Сіль - [ 2011.02.17 18:24 ]
    ***



    Ти лежиш
    на моєму столі
    білою хмаркою віршів –
    наче перший сніг
    на сусідській стрісі:
    близько-близько,
    а вúсоко.

    Ти ростеш
    у моїй голові
    луною тихою – тихше! –
    нині в мені
    повно твоїх віршів,
    як у дзбані води… чи ні:
    як у дзвоні – дзвону!

    Дзвони мені, дзвони,
    тендітна вишня жінко
    з лицем ікони –
    тож ми з тобою
    аж тут, у цьому вірші,
    на ти…


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  3. Віктор Кучерук - [ 2011.02.17 17:24 ]
    Чого бояться миші
    У куточку сіра мишка
    Притаїлася, принишкла.
    Роздивляється, маленька,
    Чи до кішки далеченько.
    У підлозі в мишки нірка,
    Спорожніла там комірка.
    І тому вона голодна
    З нірки вилізла сьогодні.
    У кімнаті кішка сита
    Не чека її візиту.
    Щось у сні під ніс муркоче,
    Не вартує, потороча.
    Від сніданку в блюдці кішки
    Залишилось всього трішки:
    Є сирок, сальця шматочок,
    Недоїдений биточок.
    Апетитний і духмяний,
    Запах їжі мишку манить.
    Тож поволі нишком-тишком
    Біля блюдечка вже мишка.
    Зголодніла, їсть без міри,
    Аж тріщить на пузі шкіра.
    Для такого подарунку
    В мишки мало місця в шлунку.
    Так наїлася пискуха,
    Що невміч зробити руху.
    А ось кішка, сонна досі,
    Підозріло крутить носом.
    Відчуває довгохвоста,
    Що не бажана є гостя.
    Відкриває очі кішка
    Й бачить: сіроманка-мишка
    З переляку біля нірки
    Вся тремтить і плаче гірко.
    Ненажера розповніла
    Не протисне в отвір тіло.
    Мружить сонно око кішка:
    -Що з тобою сталось, Мишко?
    Плаче Мишка: - Ой, біда!
    Клич-но лікаря-Дрозда!
    Оглядає Мишку Дрізд:
    -Що ж, дамо укол під хвіст!
    Готувався лікар поки,
    Мишка - в двері, і - навтьоки!..
    Утікають сірі мишка
    Від уколів - не від кішки.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (7)


  4. Ніна Сіль - [ 2011.02.17 17:40 ]
    ***

    Серце стисло. Тримаюся стисло
    Відповідно до норм і приписів.
    Перевесла і коромисла
    І пісні вже навіки тут перевелись.

    Повтікали в потойбіч, на той світ,
    Де оселі осяяні світлом душ,
    Де всі людські часи – доконані,
    Де травичка росте «мене-не-руш».

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  5. Наталія Крісман - [ 2011.02.17 16:23 ]
    Не оминайте самотню Душу!
    Не йдіть повз Душу, що заблукала,
    Хоча й не просить у неба милість.
    У крилах сили зосталось мало,
    Її жбурляють холодні хвилі...

    Не оминайте самотню Душу -
    Любові дотик її зігріє.
    І заіскриться вона ще дужче,
    І всі розбудить поснулі мрії.

    Даруйте світу тепла і світла,
    Вітри недолі вогню не згасять.
    Зігрійте Душу - і в мить розквітне
    У Вашім серці оаза щастя!

    Любов, насправді, непроминуща,
    Усі загоїть сердечні рани.
    Не оминайте схололу Душу -
    Вона відтане!
    17.02.2011р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (15)


  6. Тетяна Левицька - [ 2011.02.17 16:36 ]
    Серенада
    І
    Відчиняй, кохана, двері,
    Вийди на нараду,
    Хоч сьогодні не вечеряв,
    Слухай серенаду.
    Не питай, дружино люба,
    Де мене носило,
    Тільки ти – моя голуба,
    Пташка сизокрила.

    Приспів
    Лиш для тебе б’ється серце
    І душа в облозі.
    То буває кінь спіткнеться
    На крутій дорозі.

    ІІ
    Не ревнуй, твоя морока
    Підпирає ганок,
    Хоч шинкарка синьоока
    Наливає гарно.
    Нам сваритись – марні збитки,
    Золота, єдина,
    Люди брешуть, що сусідка
    «Наморгала» сина.

    Приспів
    Лиш для тебе б’ється серце
    І душа в облозі.
    То буває кінь спіткнеться
    На крутій дорозі.

    ІІІ
    Подивись, у небі зграя
    Витинає гамми.
    Хай кумася пригощає
    Інших пирогами.
    Відчиняй, кохана, двері,
    Вийди на нараду,
    Хоч сьогодні не вечеряв,
    Слухай серенаду.

    Приспів
    Лиш для тебе б’ється серце
    І душа в облозі.
    То буває кінь спіткнеться
    На крутій дорозі.

    2011 р.


    Рейтинги: Народний -- (6.22) | "Майстерень" -- (6.31)
    Коментарі: (10)


  7. Сергій Висєканцев - [ 2011.02.17 16:01 ]
    * * *
    * * *
    Я крестился впотьмах — ни поэт ни монах.
    Плоть свою усмирял я веригой,
    и великим постом. И молитвой в стихах
    над своей недописанной книгой.
    Душно в келье душе! Чадно в теле душе
    без любви и без веры в спасенье.
    Я, ничтоже сумнящеся, чаял уже
    благоденствия в роще весенней.
    Я, сокрытый от многих соблазнов и глаз,
    возгордившийся даром счастливым,
    шёл стопами стиха по ступеням террас
    и цветущие трогал оливы.
    Время капало в море бесценною мздой
    из надрезов на кедрах — живицей -
    благородной, прозрачной, душистой, густой.
    Не поклёванной жадною птицей.
    Ах, я червь, недостойный ничьей похвалы,
    не признавший пожизненной схимы.
    Не состригший власы со своей головы.
    Ни толпой, ни тобой не любимый...
    Как ещё совершенствуют души? Скажи?
    Как ещё достигают предела?..
    Ты — спасенье моей изнемогшей души.
    Ты — спасение бренного тела...
    За окном за решёткою тает звезда.
    Брезжит утро и гаснет лампада.
    Кто же, кто мне открыл для молитвы уста?
    Ввёл под сень Гефсиманского сада.

    13ноября 1987 г


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  8. Володимир Сірий - [ 2011.02.17 15:36 ]
    Кохання
    Тіла збайдужілого калачик
    Ласкою зумів я відігріти, -
    Шепіт почувань твоїх гарячих
    Понесла луна нічного світу.

    Сонячне зайча тусає щічку,
    Що я нею йшов до раю в гості,
    Заздрісно йому за нашу нічку,
    Подихи томливі, зойки млосні.

    Спи, моя єдина, дню не дайся,
    Відпочинь, а я у вись полину
    Відломлю небес тобі окрайця,
    Схованого щастя за хмарину.

    Відшумлять гаї , замруть отави,
    Відворожать пелюстки ромашок ,
    Та наснага любощів ласкавих
    Грітиме повік два серця наші.

    16.02.11


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (28)


  9. Ігор Штанько - [ 2011.02.17 14:57 ]
    Карпатська легенда
    Ой, співанку-колисанку
    Несе в плесах Черемош,
    Через гори-витинанки,
    Як казковий кінь Татош.
    То – співаночка Ержішки
    Понад плаями летить, -
    Про Олексу, про опришків,
    Про свободи кротку мить...
    Ой, яка ся була гарна, –
    Стан гнучкий, біляве личко,
    Очі карі, наче панна,
    Мов струнка Карпат смерічка.
    Звали дівчину Дзвіночком, -
    Розсипала ж бо пісні,
    Все співала, танцювала,
    Серед літа й навесні...
    - Ой, ти дівче, безпричинно
    Не станцьовуй, не співай, -
    Заспіваєш в мить невпинну
    Щастя й долю-водограй.
    А Ержішка все сміялась –
    Нову пісню зачала...
    За йой легіні блукали, -
    Вона й думки не брала...
    Хлопці ж жменями збирали
    На росинах її слід
    До сердець надії брали,
    Щоб наснилась у ві сні...
    Сновидами-постолами
    Розбрелися ув горах.
    Її вроду проклинали,
    Ганьбували по світах...
    Їх прокльони ся розвили
    У крилатий вітерець
    І Ержішку миттю скрили
    У русалку. Ось кінець.
    ...То ж не з вчора-позавчора,
    На зелених плаях, в ніч,
    У високих Чорногорах
    Тоне пісні дивна річ...
    Водяна, п’янка красуня
    Все сміється, все танцює...
    І у кожне повнолуння
    Губить легінів, чарує...
    ...Ой, співанку-колисанку
    Несе в плесах Черемош,
    Через гори-витинанки,
    Як казковий кінь Татош...

    1992 Карпати


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (4)


  10. Іван Гентош - [ 2011.02.17 12:23 ]
    пародія « Без гіда... »





    Пародія


    Як шлейф комети за тобою лину,
    Моя кицюню, рибонько, перлино.
    В моєму тілі шалу б’є цунамі,
    Чому втрачаєм час у Нотр Дамі?

    Для чого нам та Єйфелева вежа,
    Коли в серцях палахкотить пожежа?
    Про що там гід розказує поволі,
    Про хвилі Сени й повороти долі?

    Давай вернемось краще до готелю,
    Я там швиденько ліжечко розстелю…
    Я запримітив – ліжко, як татамі!
    …Хай моляться за нас у Нотр Дамі…





    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (24)


  11. Мара Щира - [ 2011.02.17 12:28 ]
    Устарелая потребность
    Мы живем в ожидании вести
    И укутавшись в дым сигарет
    Привыкая к грубеющей лести
    Пропиваем полуденный свет.

    Мы расходимся с колющим снегом
    Засыпаем солью следы,
    Забываем друг друга с успехом,
    Переходим с похмельем на «ты».

    А потом просыпаемся … снова.
    За окном - утомленный пейзаж
    На часах половина второго
    У двери устарелый багаж.

    И уйти вроде надо, но жалко.
    Вроде нужно проститься - но нет.
    Только в сердце застрявшее жалко,
    А в ушах все гремит менуэт.

    На плите подгорает надежда
    Все, прощай вот теперь ухожу.
    Истрепалась ночная одежда
    Я сниму ее и отложу.

    И не надо кричать мне вдогонку
    «Голышом ни к чему уходить!»
    Доверяя - разбили солонку
    Все закончилось, нечем тут крыть …


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  12. Любов Птаха - [ 2011.02.17 11:39 ]
    Зігрію любов
    Ти знов приходиш в сон

    В той теплий , щирий, довгожданий.

    І серце б'ється в унісон.

    Обняти хочу я тебе, коханий!


    Вустами я торкнусь до твого серця,

    Зігрію подихом його палким.

    І може знов любов твоя озветься,

    І будемо удвох, і більш ні з ким!





    Рейтинги: Народний 5.25 (5.21) | "Майстерень" 5 (5) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  13. Мирон Шагало - [ 2011.02.17 11:37 ]
    Ніч
    Уперся місяць
    рогами в Чумацький Шлях…
    завмерли зорі.

    (2011)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (22)


  14. Тимофій Західняк - [ 2011.02.17 08:55 ]
    Любов...
    Ми вчимося любить через біль, через жаль, через муки,
    Відцвітають літа і збирає врожай сивина,
    Але тільки тоді, як побачать світ Божий онуки,
    Пізнаємо любов і якою є справді вона...


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (17)


  15. Олена Побийголод - [ 2011.02.17 07:57 ]
    В’язень
    Із Володимира Висоцького

    По мені кохана відсумує чесно,
    після мене друзі роздадуть борги,
    замість мене іншим явір прошелесне,
    і за мене, може, вип’ють вороги.

    Я не маю сонця, та бодай би - хвищі,
    і моя гітара - без струни.
    І не можна нижче, і не можна вище,
    і зірок не можна, і далечини.

    Вільно мандрувати - відібрали право,
    є лише два кроки до стіни.
    І не можна вліво, і не можна вправо,
    тільки й залишили - клапоть неба й сни.

    Сни про те, як вийду, як відчинять брами,
    як мені гітару віддадуть...
    Хто мене зустріне, чи усе - те саме,
    й що за спів розвіє в серці каламуть?

    (2009)


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.56) | Самооцінка 5
    Коментарі: (5)


  16. Олексій Відьмак - [ 2011.02.17 02:26 ]
    Метаморф
    Коли сонце згорало щоночі,
    Коли я поринав у ці очі,
    Я сягав найпотаємніших глибин...
    Ти співала, коли інші молились,
    Коли інші сміялись - ти голосила, -
    Безмежна неосяжність граней та сторін...

    Ти -
    Квітка ланів,
    Відлуння штормів,
    Мій метаморф...
    Морська глибина,
    Незвана свята,
    Ключ від життя...

    Я -
    Сліпе кошеня,
    Прожите життя,
    Твій метаморф...
    Повітряний змій,
    Щільний клубок мрій,
    Мінорний акорд...

    Що з того, що місяць - не місяць,
    І зорі - не зорі,
    Й ти - не моя?..
    Розпеченою головою
    Торкнусь прохолодного скла...
    Та поруч і очі бездонні,
    Й палкі, недосяжні уста...
    ...І місяць - як місяць,
    І зорі - як зорі,
    Та я - вже не я...


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати: | "Аудіо"


  17. Юрій Лазірко - [ 2011.02.16 22:21 ]
    Сонет XXXII
    Оповіщайте серце ледь відтале!
    Немов зі шпальт, моя любов не сходить
    із розуму. Проталинами далеч
    веде і просить милості в погоди.

    Даруйте ви йому, що не застало
    розпущених небес і їх приплоду,
    річок вогню з пегасового шалу.
    Даруйте зайву мить, коли не шкода.

    Бо роздароване, як діви цнота –
    пиши пропало, а на думці – млосно,
    є хить, нема того за чим жаліти

    і повкладати зграбно струни в ноти.
    У домовині лютий високосний,
    відспів, бракує смерті три до літа.

    16 Лютого 2011


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (14)


  18. Вікторія Осташ - [ 2011.02.16 22:35 ]
    без вітчизни...
    хтось малює наосліп а хто сіє бруд межи люди
    «щирі» душі чорнильні – у місиво крові і крику…
    де ся кривда мій любий – не бачиш до шорсткості звиклий
    а чому ж відчуття моє ранять життєві прелюди

    збоку це не помітно – всередині мабуть вже пізно
    незворотні учинки занурюють душу у гній
    ти гидке каченя чи тебе упізнає вітчизна
    як зберешся летіти у вирій чужий


    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (4)


  19. Мар'яна Кушнірчук - [ 2011.02.16 22:48 ]
    Осінь
    Осінь.Останній дощ,
    Стоїш струшуючи каплі з волосся.
    І так пристрасно в танці,
    Злітає останній листок.
    І тихо в шепоті вітру,
    Чую голос минувших літ.
    Яловлю запах дощу,
    Такий невловимий.
    Я тихо стою,
    Повз мене проходять перехожі.
    Швидкими темпами, ступаючи в калюжі.
    Усі кудись спішать,
    Заклопотані ритмом життя.
    Їх парасолі стрімко летять.
    А я стою і чекаю, що буде далі...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Катруся Матвійко - [ 2011.02.16 21:49 ]
    Балада про Менестреля
    Колись давно, як світ був іншим,
    Як вітер ніс піски пустель,
    Напевно, за велінням вищих
    Забрів у край наш Менестрель.

    Він так співав, що тихли птахи,
    Він грав на лютні, наче бог...
    І серце, сповнене відваги,
    Було позбавлене тривог.

    Та доля любить жартувати
    І зорі кидати у став...
    Мабуть за голос у розплату
    Поет безтямно покохав.

    Він грав, вкладав у пісню душу,
    Один, самотній, день у день...
    Та тільки дівчина байдужа
    Зникала в натовпі людей.

    Та в ніч, окрилений коханням,
    Чи то між маренням і сном
    Співав поет, немов востаннє
    Перед зачиненим вікном...

    І крига скресла. На подвір'я
    прийшла Вона! Вона! О бог!
    Поет співав і все не вірив,
    Яка всесильна ця любов.

    Колись давно, як світ був іншим,
    Як вітер ніс піски пустель,
    Напевно, за велінням вищих
    Тут залишився Менестрель...

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (19)


  21. Олена Чорна - [ 2011.02.16 21:27 ]
    Весільна
    В осени Любов збирає
    Молодят до пари
    І в серцях їх заспівають
    Радісні цимбали.

    Лине пісня величальна
    З долини в Карпати.
    І веселії музики
    Не вщухають в хаті.

    Ця весільна пісня лине
    по всій Україні.
    Славить Князя та Княгиню(Замінити на імена)
    Новую родину.

    Ми бажаєм Вам здоров*я,
    Щастя ціле море.
    Хай над вами сонце світить
    В небі барвинковім.

    Ще бажаєм Вам багато
    Діточок хороших.
    А щоб дітки підростали,
    Ще й багато грошей.

    Щоб жили, як голуб*ята.
    В мирі і злагОді.
    Душа в душу, очі в очі
    При любий погоді.

    Хто Любов шанує щиро,
    Буде той щасливий.
    Бо кохання завжди в моді
    В нашій Україні.

    Хай Любов, Надія й Віра
    З Вами завжди будуть!
    І неякії незгоди
    Серця не остудять!

    4.10.99р.




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Ніна Сіль - [ 2011.02.16 21:22 ]
    Спадкоємність
    Крізь холодний застояний морок
    скоро й нас заволає на герць
    ця країна мертвих героїв,
    де свобода дорівнює смерть…

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  23. Софія Кримовська - [ 2011.02.16 21:22 ]
    Світ
    Мій світ помолився. Спить.
    Лягає о двадцять першій.
    Народжений в двадцять першім
    столітті. Здається, мить
    між нами. Але роки,
    дилема «батьки і діти».
    Немає де правди діти.
    І правди нема таки…
    Мій світ уві сні сопе
    і часом муркоче з кимось.
    А всесвіт на дворі скимлить
    бродягою… А проте
    допоки човни долонь
    гойдають не сни, а спокій,
    я – мама, я – сонце… поки
    він спить і росте, либонь…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (24)


  24. Ірина Незабудка - [ 2011.02.16 20:59 ]
    ***
    Я себе ніяк не розумію
    Все ніяк до тями не дійду
    То я вас в душі свої лелію
    То забути хочу і біжу

    А то раптом голос хочу чути
    Подивитись в очі голубі
    Посміхнутись та назавжди забути
    Погляд щирий, що ллється із душі

    Ви неначе сонце те прекрасне
    Чи промінчик місяця вночі
    І буває що в очах ви гасните
    І так холодно стає мені

    Я з вами плачу і сміюся
    Іноді щаслива, іноді сумна
    Лишнє слово я сказати вам боюся
    І про все шкодує я лише сама

    І весь час сумління лізе в душу
    Ви для мене радість чи печаль?
    Довго я над чим сидіти мушу
    Але час так швидко йде… а жаль

    Час невпинно лине десь у зиму
    Скоро пролітатиме сніжок
    пам’ятайте я завжди поруч лину
    в радість чи печаль ваших думок

    посміхніться, бо щастя так близько
    лиш два кроки і шлях в забуття
    не лякайтесь що холод та слизько
    від «падіння» секрет – почуття

    і весь час сумління лізе в душу
    розриває серце від жалю
    чому я вам усі ці вірші пишу
    чому я вас так ціную і люблю

    Холодний вітер душу не зігріє
    Холодний дощ сльозами обіллє
    Холодне листя під дощем зотліє
    У холоді згорить життя моє


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Ірина Незабудка - [ 2011.02.16 20:15 ]
    ****
    Усе минає радощі і горе,
    Вчорашній день іде за горизонт,
    Відходять кораблі у синє море
    Покинуть літаки аеропорт
    Вчорашній день не вернеться ніколи
    Вечірнє сонце не повернеться на схід,
    І ви йдете, як вітер через поле,
    Не залишаєте за собою навіть слід
    Ну хто сказав, що рани час лікує?
    Ну хто сказав, що завтра не болить?
    Чом серце слів красивих тих не чує,
    Як пташка б’ється і в грудях болить?
    Чому слова, як мед, стають гіркими?
    Чому від щастя на очах сльоза?
    А рівний шлях є сходами крутими?
    А ясний день заполонить гроза?
    Прийде весна за сніжною зимою,
    Я з нову вранці вийду на поріг,
    Щоб так як вчора стрітися з весною
    Та в полі я побачу лише сніг.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. В'ячеслав Романовський - [ 2011.02.16 19:53 ]
    ХВАНЧКАРА
    Тут, на пагорбі скелястім,
    Де біжить внизу Кура,
    На попоні попелястій
    Розважає хванчкара.

    Позбирала пісня друзів,
    Підіймає вище гір -
    На гулкому виднокрузі
    З-над тбіліських берегів.

    Простелили щедрі далі
    Дивовижно-юні дні,
    Де Вахтанг сам, Горгосалі,
    Мчав на вихорі-коні.

    Звідтіля, де горда Мцхета
    З храмів забрела в сади,
    Де світила
    дзвін-карета
    З неба котиться сюди...

    Синь така - не надивиться,
    Мріє цяточка орла.
    Ми сиділи на травичці,
    Що яріла і цвіла.

    Роки танули, як хмари,
    Гусла зморшками кора.
    І, немов уста Тамари,
    Нас п'янила хванчкара.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (4)


  27. Ніна Сіль - [ 2011.02.16 17:42 ]
    ***
    І був їй голос. І була вона
    у голосі - і трепетна, і ніжна,
    одна така, однісінька-одна,
    у передзим’ї квітка передсніжна.

    Вона жила у голосі - на всю
    і глибину, і висоту, і силу,
    на всю свою незглиблену красу
    звучала - аж душа мені бриніла.

    А вірші зачаїлись у рядках,
    мов зерна, що в ріллю весняну впали,
    готові зазвучати так, що - ах! -
    і тільки того голосу чекали...

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  28. Лаура Тільки - [ 2011.02.16 16:59 ]
    Смарагдова тиша

    Сумні чомусь твої пісні
    І серце б’ється хаотично,
    І муза наче в напівсні
    Складає вірші неліричні…

    До неба виросли думки,
    До сліз і білого цвітіння,
    Затерпли ноги і смаки
    І щезли ночі й сновидіння.

    І розтікається мов віск
    Зліпивши стіни у кімнаті
    Смарагдово-безмежний блиск,
    Глибинна тиша анахати.



    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (2)


  29. Володимир Сірий - [ 2011.02.16 15:21 ]
    ****
    Галас вечора гундосий
    Тиші ліг у жменьки,
    Заплітає вербам коси
    Вітерець легенький,

    Завмирає ніч бліда
    Від напливу цноти,
    Хлюпом грається вода
    На стрімкім звороті,

    У гаю горлає сич,
    Пахне з поля жито,
    Крапле небо могорич
    Травам сумовито,

    Мишка в нірці шарудить,
    Плямкає спросоння…

    Місяць тупнув молодий
    Об нічне бездоння

    І заграли угорі ,
    Хто де міг присісти,
    Неосяжне попурі
    Зоряні арфісти.

    2011.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (16)


  30. Тата Рівна - [ 2011.02.16 14:57 ]
    із циклу "Інтимні нелірики"
    замінивши рапсодії на рапідол,
    ми навчилися бути німими до втрати,
    ми навчилися грати відомський футбол,
    і голи забивати...

    ми шукаєм небесного шалу, а є
    тільки те, що самі віддали на поталу -
    чорне серце навіки - моє і твоє,
    із броньованого металу.

    як довбешки, стоять непохитні людиська -
    місто рухається і втікає плинне.
    ...подивись в мої очі зблизька -
    ти побачиш людину?...


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  31. Любов Бенедишин - [ 2011.02.16 14:41 ]
    Між зір...
    Їй би заміж… в травні чи у квітні.
    Ще й для доньки зберегти фату…
    Як трудились пальчики тендітні!
    Мить краси ловили на льоту.

    Їй ще б жити. Народити сина.
    Щастя жінки випити до дна…
    Боже мій! Вона ж іще дитина.
    Нащо їй та місія трудна?

    А проте, Тобі таки видніше –
    Раз дівча за той десяток літ
    Доброти створило, може, й більше,
    Ніж створив для світу – цілий світ.

    Добра справа – ось найвища слава.
    Добре серце – ось найбільший хист.
    У малюнках впізнаЄ Полтава
    Неземну печаль знайомих рис.

    …А між зір, що світять незборимо,
    Всю планету сяйвом обійма
    Дівчинка з великими очима,
    Дівчинка, якої вже... нема…

    2004


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (26)


  32. Дмитро Куренівець - [ 2011.02.16 14:01 ]
    Посеред снігопаду
    …Я стою в глибині снігопаду…
    …Я лечу повз мільйони світил,
    мимо безлічі білих світів,
    гіпнотичну їх чуючи владу…
    …Я стою в глибині снігопаду,
    він мене у свій космос пустив…

    …Угорі, і довкола, і всюди
    непросіяний падає сніг…
    Поза мною іде, і в мені,
    проникає у мозок і в груди…
    …Угорі, і довкола, і всюди
    все пливе в сніговій пелені…

    …З тихим шелестом, з мірністю пульсу,
    з неухильністю вищих істот
    з неба мчить біле військо – і от
    завойовують Землю прибульці…
    …З тихим шелестом, з мірністю пульсу
    сніг лягає на місто марнот…

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (5)


  33. Ірина Калашник - [ 2011.02.16 13:07 ]
    Буде добре нам усім...
    Буде добре нам усім
    Через років, едак, сім,
    Коли наші демократи
    Перестануть все хапати,
    І наїдяться вже до пуза…
    Хай буде тяжко їм від груза,
    Хай постраждають вони трішки,
    Дивись, і відпадуть в них ріжки.
    Лише тоді, люба братія,
    У нас настане демократія.
    2.02.2009



    Рейтинги: Народний -- (4.84) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (53)


  34. Зоряна Ель - [ 2011.02.16 12:12 ]
    Пісенька про пані Жабу
    1.
    прибігла Жаба,
    поважна пані,
    до пана Яна
    на знимкування.
    на кожнім пальці -
    по перстенькові,
    блищать коралі
    нові перлові.


    2.
    а пан фотограф
    порадив спритно:
    «ваш усміх, sorry,
    занадто видно.
    щоби не вийшло
    яке страшидло,
    як мúґне світло,
    кажіть «повииидло»»


    приспів :

    Жабо, не гай бо часу,
    Жабо, не корч гримаси.
    Жабо, аби не встидно,
    Жабо, кажи «повидло»,
    Жабо, о, Жабо



    3.
    «о, прошу пана,
    велика дяка!
    буду старанна
    на ваші знаки.
    заждіть хвилинку -
    мазну помаду...»
    «увага – знимка!»-
    блись!-«...мармуля-а-а-а-да!!!»


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (24)


  35. Тетяна Ріхтер - [ 2011.02.16 12:43 ]
    … зради ножі
    Як втиснути весь біль в прості слова,
    Щоб стало легше, змученій тобою…
    Щоби душа у тілі ожила,
    Зміцніли крила, зламані і кволі?..

    Як умістити сум розчарувань,
    Який болить сильніше від поранень?..
    А ти, як зможеш, в очі ці поглянь,
    Що так боліли тисячами марень.

    І як прощати те, що непростиме,
    Що раз-по-раз відлунює в душі?..
    Увесь цей щем надвоє неділимий,
    Бо в серце зради встромлені ножі.

    31.01.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (24)


  36. Ганна Осадко - [ 2011.02.16 11:33 ]
    гранатова любов
    …надвечір цвіт граната принесла в мої покої вірна Маріквіта:

    - Це вам, солодка донно, передав
    сеньйор у масці, імені не знаю…
    Зухвалий вчинок, адже всім відомо,
    що квітка із граната – знак жаги…

    …вощані пелюстки такі вабливі, як поцілунків памороч, очей
    не піднімала, потемки чекала
    його приходу, як зміїно_жала,
    що душу вип'є з горлечка мого…

    навпомацки
    гранатне розбирала
    доспіле тіло…

    ... Сік перебродив
    у чорних венах,
    і тужаву шкіру безстидні пучки вправно віддирали,
    і роздягали донну молоду,
    і млість текла притоками-руками,
    і сонце пульсувало в животі:
    - смалке заласся!
    - ладо світлоокий!

    …і ця жага розчахнута граната,
    мінилася кривавою росою,
    хребет дівоцький – тятива напнута,
    а лук –
    то тіло легіня, і лет
    стріли жалкої серце роздирав їм -
    надвоє, троє, п"ятеро, на друзки,
    і їхній світ конав од хитавиці,
    від надміру, від наміру: іще.....
    іще-іще-іще-не зупиняйся....

    ...і бризнула гранатова знемога
    на льон постелі, на пелюстя губ -
    напіввідкритих, жадібних, дитинних,
    і посміхалась донна, і повіки
    її тремтіли, ніби мотилі...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (12)


  37. Андрій Перекотиполе - [ 2011.02.16 10:29 ]
    Щось
    Мої слова. Твоя душа.
    Щось ранить, щось вціліє.
    Ти – бездоганна білизна.
    А я? Десь там сірію...

    Мої думки, Твої вуста –
    Щось особисто спільне.
    Є те, що варте забуття,
    Є те, що неподільне...

    Моє життя – Твої шляхи.
    Роблю незграбні кроки...
    Та я не відпущу руки.
    Я досягну! Все буде добре...


    13.11.2008.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  38. Василь Кузан - [ 2011.02.16 10:49 ]
    Айседора
    Так порожньо, так боляче… Печаль
    Пустила корінь, ніби метастази.
    Отруйні стріли, видалені фрази.
    Так холодно, так боляче, так жаль.

    Проціджується смуток крізь вуаль,
    Стікають сльози у китайські вази.
    Шліфує ніч стражданнями алмази…
    Час розвіває вітром білу шаль.

    Намотана на колесо струна,
    Обірваний на півдорозі танець,
    У зашморгу римовані слова…

    На півдорозі постає стіна –
    Утрати айсберг в серці не розтане.
    А на могилі виросте трава…


    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (20)


  39. Адель Станіславська - [ 2011.02.16 10:49 ]
    Заздрість
    Забобонна
    гнітюча
    липка
    безборонна
    затьмарена злобою заздрість
    ковтає невинну радість.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (11)


  40. Віктор Кучерук - [ 2011.02.16 07:38 ]
    На розставанні...

    Кольори червоні світлофорів
    Непривітно в темряві мигтять
    Поміж нами нині відучора
    Німотою збуджених проклять.
    Ти мене ніколи не любила,
    А терпіла болісно, авжеж.
    Та і я не маю більше сили
    Грати роль закоханого теж.
    Жовтий промінь місячного сяйва
    До порогу суне по стіні.
    Та йому указувати зайве,
    Що робити вдосвіта мені.
    Відтепер не дивляться на мене
    З – під повік приплющених оков
    Очі наполохані, зелені,
    Від яких кипіла моя кров.
    Кольори мигтять у безгомінні,
    Та немає спокою, ні сну.
    По кутках розбіглися дві тіні, -
    Не зійдуться більше у одну…


    15.02.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  41. Тетяна Рибар - [ 2011.02.16 00:27 ]
    до найтоншого тіла
    ці акценти дощу це мовчання зірок як цитати
    натщесерце заучую зранку запивши водою
    я навчилась чекати скоріше мабуть ніж читати
    і дивитись услід за весною рікою тобою
    я недавно потрохи почала до себе звикати

    я привила пришила нитками цвяхами прибила
    до найтоншого тіла до шкіри де найбіліше
    щоб носити тебе за собою (де й бралися сили?)
    бо любила бо запах твій був мені наймиліший
    бо ти витягнув серце й лишив мені мозок і жили

    боже скільки ще ранків таких і ночей перебутих
    і речей що вивільнюють душу полегшують ношу
    я давно вже нічого для себе одної не прошу
    я сьогодні забуду нове щоб згадати забуте
    те що стало далеким - усе тепер стало хорошим

    нам ще смисли шукати а час уже начебто витік
    в учнях вічність ходити мені і збивати ще порох
    ще на тисячу друзів єдиний приходиться ворог
    нас мовчання засудить вигнанням снігами і скоро
    відчуватиму сум і твою неприсутність на дотик



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.63) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (18)


  42. Ігор Штанько - [ 2011.02.16 00:39 ]
    Майнув у зорях болід безрадісний
    Майнув у зорях болід безрадісний,
    Відмітив лінію, зник у ніч.
    І Ківш нахилено, і Риби, крадучись,
    Шукають течію. Дивна річ.
    Зима морозами, снігом-піною,
    Примерзлим садом попід вікном.
    І місяць тінню іде за спинами,
    Стежина стелиться, мов рядно.
    Болід безрадісно відмітив лінію,
    Як спогад болю минулих зрад.
    А попід снігом, в полоні зимньому,
    Ледь-ледь жевріє пшеничний ряд…
    Закину геть цю журбу вчаровану
    Снігів навіяних лютим сном,
    І, навіть, зірку, нереєстровану,
    Шукать не стану, мов астроном.
    На нову зустріч надію матиму
    З весняним проблиском… Тільки б сил.
    А зараз, просто, у ніч мовчатиму,
    І знаки вчитиму зіркових крил.

    2011-02-16


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  43. Дмитро Шевчук - [ 2011.02.15 20:59 ]
    ***
    Ніч на дворі,
    Сузір'я на небі,
    І тихий в цім морі
    Кораблик в далебі.
    Кораблик незвичний,
    Він круглий як сонце.
    В ночі його звичка -
    Заглянуть в віконце.
    А ти собі спиш ,
    Та і гадки нема.
    Влюбилась в кораблик
    Чарівна зима..
    ***
    І зараз тихесенько дуже вони,
    Про щось за вікном розмовляють.
    А я підкрадуся і чутно мені,
    Як снігом вони по землі розсипають...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Олена Кіс - [ 2011.02.15 20:14 ]
    Тобі (О. Ф. присвячується)
    Вересневий вітер
    вересовим квітом
    стежку прокладе

    з ранньою імлою
    тихою водою
    мій вінок спливе

    купальське чар-зілля
    на наше весілля
    смуток — забуття

    калинОвим гроном
    в глибину долоні
    щастям — вороття

    перелітним зором
    промайнули хором
    береги — птахи

    вересневий вітер
    гне вербові віти
    крони — нам дахи
    1995


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (18)


  45. Ігор Федчишин - [ 2011.02.15 19:27 ]
    На клавішах життя
    Чом зажурився, мій акордеон?
    Всміхнися, друже, барвами октави,
    Міхами здуй пилюку із вікон -
    Хай сонце сніг у лютому розплавить.

    Всміхнися, брате, рано нам тужить!
    Ми ще не граєм із тобою марша -
    Життя вітання нотками бринить,
    Ми просто стали на один рік старші!

    А пригадай, коли ми молоді,
    З тобою, друже, весело співали -
    То танцювали лілії в воді,
    Дівчата нам проходу не давали!

    Як ми у школі дітками колись
    Акордами перебирали гами!
    Сьогодні б крикнуть часу: "Повернись!!!"
    Але цього робити ми не станем.

    Бо нас чекають ще бурхливі дні -
    Не раз стривожим піснею серпанки,
    Все ж не старіють душі молоді -
    Збудися, друже, у озоні ранку!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.06)
    Коментарі: (2)


  46. Ігор Морванюк - [ 2011.02.15 19:15 ]
    * * *
    В житті моєму знову зорепад,
    Кривавий шабаш замінив банкети.
    А ти і сам не знаєш, зараз, де ти,
    Й плетешся за подіями навгад.

    15.02.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (1)


  47. Софія Кримовська - [ 2011.02.15 18:32 ]
    Між нами нічого
    Між нами нічого не сталося. Просто зима,
    холодна і довга. А ціни на газ – грітись марно.
    Між нами нічого, хоча ми ще звемося «пара».
    Ти знову деінде. Я знову удома сама.
    Ці будні вбивають і кепські новини також.
    Хороших немає. Хіба що у давніх журналах.
    Ти надто байдужий. Я надто нервовою стала.
    Нічого не сталось – ми просто чужі… Просто, Бож-
    ееее….
    Холонуть бульйони, скисає капуста і час…
    Ніщо і ніхто від розлуки не втримає нас…
    14.02.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (16)


  48. Ігор Рубцов - [ 2011.02.15 17:32 ]
    Жаба
    Скажи, кому ти совість запродав?
    Де щедрість християнської натури?
    ...
    Віддячив шеф, - бездітному, мовляв,
    І сотенної вистачить купюри.

    За що, питають люди, дар такий?
    За те, що хлопець, як малах крилатий,
    Накинувся на згусток вогняний,
    Не дав йому у смак потанцювати.

    А перший склад колись згорів дотла.
    Забув? Тому минуло кілька років.
    Зцілився швидко, наче й не була
    Пожежа та найтяжчим із уроків.

    Мовчи про кризу, бо на рік, бува,
    Разів із п'ять катаєш по курортах,
    Машини - дві, а їжі і питва
    Із надлишком пливе до твого рота.

    "Копійку" дав і руки не тремтять.
    Що, жаба задавила? Помічаю.
    Тобі п'ятак на бублика подать?
    Бо в кого є, тому й не вистачає.

    15.02.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (10)


  49. Василь Галас - [ 2011.02.15 17:48 ]
    "КЛАССИКИ"
    Мне поверят девочки едва ли,
    как задорно мамы их играли,
    мелом клетки "классиков" рисуя,
    школьный двор с ума свести рискуя...
    Перемен заветных передышку
    коротали девочки вприпрыжку.
    Я и сам, признаюсь вам, пытался -
    в той игре, увы, не состоялся...
    Потихоньку, мелкими шажками,
    а потом - уверенней - прыжками,
    очень ловко двигались мамаши
    (в те года - как есть - подружки наши).
    ...В прошлом детства вольница святая.
    Но, в раскрой асфальты вновь пуская,
    в полдвора, бессменными мелками
    "классики" рисую под ногами.
    2003


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  50. Ірина Незабудка - [ 2011.02.15 17:44 ]
    я з нею
    Я з нею можу поділитись
    Усім таємним що в житті
    І сльози можу з нею лити
    І стане легше на душі
    В житті бракує вірних друзів
    Вона замніть їх усіх
    Вона нізащо не засудить
    Завжди пробачить мені гріх
    Лише вона плече підставить
    І буде поруч в тяжкий час
    І так як друзі не заставить
    Мене страждати повсякчас
    Моє життя на Вас надія
    Ідіть зі мною по житті
    Не покидайте в час розлуки
    Коли здається : Все! Кінець!
    Візьміть мене сильніше за руки
    Ось де початок! Не кінець
    Вона моя душа,моя світлиця
    Розум, а ще часто настрій мій
    Промінь, що у серці оселився
    Нагорода,за життя без мрій
    Вона моя розрада, якщо горе
    Я з нею забуваю про усе
    Я не зважаю, що мені говорять
    Ви друг мій єдиний і це Все.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1194   1195   1196   1197   1198   1199   1200   1201   1202   ...   1808