ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тетяна Яровицина - [ 2011.02.24 21:36 ]
    Без ГМО
    Із цікавістю сороки
    розглядає дитинча
    упаковку із-під соку.
    Жваво світиться в очах
    запитання номер триста...
    (Не дитина - маніяк!)
    – Ге-Ме-О про-дукт не міс-тить.
    …НЕ ВМІСТИЛИСЯ, чи як?


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  2. Наталья Мирошниченко - [ 2011.02.24 21:27 ]
    Стою любуюсь я красою
    Стою любуюсь я красою,
    Навколо небо голубе,
    В ночі на ньому сяють зорі,
    І місяць поміж них пливе.
    А зараз сонячне проміння,
    Своє тепло дарує всім,
    В гаю десь тьохка соловейко,
    Таке блаженство бачу в цім.
    Цінити треба кожну мить,
    Красу вбачати коло себе,
    Любить її а не губить,
    Адже вона не лиш для тебе.

    2011р.


    Рейтинги: Народний 4 (4) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  3. Ярослав Томин - [ 2011.02.24 20:31 ]
    Про втрачене
    За вікном дощ,
    Знайомий малюнок,
    Я в старому кріслі,
    Роздивляюсь нудний візерунок.

    За вікном вечір,
    Я дивлюся в екран,
    Там немає життя,
    Це підстава, капкан.

    За вікном тиша,
    На поличці пилюка,
    Тіло зовсім ослабло,
    Бо з душею розлука.

    На столі зошит,
    А у серці печаль,
    Дуже важко підвести голову,
    А на думці жаль.

    На підлозі капці,
    Жаль за втраченим,
    Вберігав найдорожче,
    А воно стало страченим.

    На дивані подушка,
    Мав здійснити щось цінне,
    Та в останній момент
    Все ж натиснув «відміну».

    На стіні календар,
    Сам себе будував,
    Вибирав самі кращі цеглини,
    Сам себе зруйнував.

    Цінувати потрібно талант,
    Той, що сам у собі створив,
    Бо собі завжди сам ти гарант,
    Хоч у тому, що для себе здійснив.

    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  4. Ярослав Томин - [ 2011.02.24 20:05 ]
    ***
    Ще мить і ніжно був би притулився,
    Та за секунду, мов обпечений, і відхилився.
    В нестримних мріях-муках він топився,
    Вгадайте, хто йому приснився?
    Не міг ні їсти, ані спати,
    Він так бажав її кохати!
    Все згадував і згадував минулі дні,
    Як поглядом її проводив навесні.
    Незламні, з титану мов, невидимі кайдани,
    Шипи, такі ж, терзали і без того невиліковні рани.
    Він бачив лиш у ній спасіння,
    Її очима марив, мов прозрінням.
    Ішов по вулиці - очима увесь час шукав,
    Сидів в кімнаті - до телефону дослухав.
    Кругом життя і билось, і вертілось,
    А він усе це пропускав,
    Бо хоч побачить її хотілось.

    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  5. Ярослав Томин - [ 2011.02.24 19:57 ]
    Не правда?!
    Ну так чому тоді так важко
    І іноді здається що я пташка
    Так хочеться для вас щастя
    І не земного, а небесного, блаженного
    Самого живого і натхненного
    Для вас веселого прозорого
    І справді щирого.
    Мені нехай би тільки спокою земного
    І не блаженства, а любові.
    Мене б простив той ангел,
    Якому крила обламав
    Я пам`ятаю він колись кохав...
    А я хотів як краще... чесно
    Я клявся і божився,
    Що хочу радості..моя ти весно
    А ти пробачила я бачу...
    Я тим дарований, що не сліпець.
    Я на відміну інших віщаю не кінець.
    Я кажу як треба...
    Все через себе
    І біль , і втрати, й почуття
    А ви не вірите?
    Пустіть до забуття!
    То ні - тримаєте, чекаєте
    Чого?? Каяття??
    Я сам розкаявся,що не зумів
    Розбив об камінь гору слів
    Програв я чорту двісті днів
    Ще сто дав Бог - я не стерпів
    Кричав, що це не чесно
    Кричав - вони брудні!!!
    Незадоволений.., а чим недолею?
    Та ні!
    Та тим що впився у вині
    Та ще й розлив на полотні.
    А дощ? І він мене простив
    Від страху й болі захистив
    Від жару пекла уберіг
    І щастя поділив зі мною як тільки міг...
    Та я ж не Іісус!
    А я і не молюсь...
    Та я не знаю
    Зате все вірю,бачу, відчуваю...
    Сам у багнюці потопаю
    То я за вас узявся
    Тих набитих гріхом
    За віщо я вам здався?
    Ну раз відкрив свої
    Побиті смутком дні
    Відкрию й ваші
    На новому полотні!!!

    О-о... а чому ж так нудко
    Аж верне... що не правду???
    Що знов той ангел
    Про мене згадав ще зранку?!
    Та я пробачення ж просив?
    А...мало???
    То я постараюсь,що є сил.
    Я поверну йому це пір`я
    Я підніму його у небо
    Над земне подвір`я!!!
    ...
    Та справді відволікся
    Про вас земних тварюк згадать зарікся!
    Так я у злості я сказився!!
    Це ти священник мене спиниш?
    А чи не ти учора прокльони гнав мені у спину?
    Знайшлися генії,герої!..
    Та вас мільярди, міліони.
    І всі проти кількох???
    Отих поетів справжніх
    І зраджених і проданих
    Не схилених не скорених...
    То, що скажіть, що це не правда?!
    Зара почнеться: тут от кома, а там дві букви
    А що ви подивіться в небо
    Воно вам скаже як є потреба
    Хто правий а хто ні!!!
    Чого ви дивитесь? Я звір!
    Тільки не дикий а ручний
    І я кричав вам про свій твір
    А ви казали облиш,повір.
    Ви обманули і не раз
    Святе сіяння моїх надій.
    Я би прокляв.. та я ж не маю права...
    Я пустота.. уявний друг..
    Я зате бачив стільки мук
    А ще я бачив мух.
    Так от і стільки нечисті від них
    Не бачив я
    Чим от від вас
    І знову крик...
    Листок спаплюжений..я стих...
    Та ні я пригадав!..
    Купленого лікаря,
    Що заради кучі брухту життя продав,
    Хоча дав клятву!!!
    А пан міліціонер???
    Відбив всі органи
    І не признався на суді
    Сказав що то все вигадки
    То ти паскудо сконай в своїй брехні!
    Я злості не ховаю!!!
    Чи син багатого банкіра
    Той, що погрожував відібрать усе??!!
    І він згорить в огні!
    А чи той якому доля не вдалась
    То він вбивав
    Живую плоть він рвав
    А ще брехав...
    А ще необережно
    Слова і руки простягав
    І казав що це нормально,
    А потім прийшла його матуся і захистила
    Бо то ж дитятко
    Воно ж миле!
    А ще один пробився "вгору"
    Туди де самий низ
    Блюзнірства й лицемірства, і зради
    Збочення і того ж вбивства.
    Ну що?.. згадав далеко ще не всіх
    Тож ти так не дивись
    Ніби не твій це гріх...
    А я про тебе ще згадаю...колись
    Тільки ж ти не спіши , уважніше дивись
    Та помаленьку виправляй
    Всі помилки
    Тоді можливо я словами НЕБА
    Восславлю тебе у вірші!!!

    А поки що закрию двері...
    Піду креслить... Для чого і кому???
    Та щоб хтось посміхався до вечері...
    Дай Боже сил мені й новому дню!!!

    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  6. Оксана Барбак - [ 2011.02.24 18:17 ]
    ***
    Кривоногий стілець
    На колінах в клітинку ковдра
    Окуляри “плюс п’ять”
    Мов коромисло через ніс
    Насідають думки
    Як монголо-татарські орди
    Ятагани-слова
    Прямо в серце до перших сліз
    Не мовчи говори
    Хай не слухає навіть кіт
    І калачиком хай
    Просто ляже на ніч туди
    Де занадто болить
    Пережитий тобою світ
    Що його віддаєш
    За останній ковток води


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (6)


  7. Катерина Каруник - [ 2011.02.24 18:29 ]
    we are just
    ми так просто стояли
    усміхнені
    розмовляли про щось позачасне
    брязкотіли
    дрібними монетками
    ніби відповідь замість слів
    дріботіли по тілу ми поглядом
    і того не соромились
    власне
    малювали руками-рухами
    у повітрі невидних слонів

    ми стояли
    звичайні і втомлені
    ніби пройдено сотні повторень
    сотні марень і снів переглянуто
    і засвоєно сотні див
    що й не дивно
    що так задоволено
    ми сміялися з новоутворень
    зі своїх емоційно-забарвлених
    і попсованих кольорів

    ми стояли
    так просто і складено
    через нас протікали сезони
    і вагони
    майбутнього поїзда
    укладалися у ланцюг
    паралельні сюжети в'язалися
    перестрибували кордони
    все крутилось
    а ми залишалися
    невимовно щасливі
    удвох

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  8. Юлія Шешуряк - [ 2011.02.24 17:23 ]
    чаклую...
    чаклую... ти пахнеш мені молоком і маком
    чаклую... укотре повторюю - тільки ти
    і поки за вікнами бреше у ніч собака
    сплітаються ноги і труться немов коти

    чаклую... танцюєм удвох небезпечне танго
    ти хочеш ти будеш у пальцях моїх рости
    коли за вікном заридає безкрилий ангел
    у тихі озера потягнуть тебе чорти


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (39)


  9. Ігор Рубцов - [ 2011.02.24 17:36 ]
    Шоу гаманця
    Ефір, як благодатний трУнок,
    Солодкі обіцянки ллє:
    "Усім дамо!" А совість є
    Брехать за виборця рахунок?

    На нуль помножити пора
    Мужів достойних обіцянки,
    Бо не за наші забаганки
    Ведеться ця серйозна гра.

    І свЯта пишні не для нас.
    Якби про "смертних" піклувались,
    Давно-б уже розцілувались
    І примирились водночАс.

    До переможного кінця
    Отруйні випускають стріли,
    А правду як вівцю забили
    На честь тугого гаманця.

    28.08.2007


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  10. Любов Бенедишин - [ 2011.02.24 16:44 ]
    Велика Українка
    Над болем і долею многостраждальною
    возносилась Піснею, наче молитвою…
    Мабуть, не вважала себе геніальною.
    І не почувалась, напевно, великою.
    Лише відчувала – належить народові,
    якому і Духом, і Словом є рівною.
    Точили сухоти здоров’я і вроду їй, –
    у Пісні жила. І жила Україною.
    Любила Полісся – світання і клечання –
    де хащі казкові й озера прозористі…
    Чи знала, що смеркне так рано:
    - Приречена!?
    Та Пісню палку не припнути до хворості –
    і строфи в душі гартувалися крицеві,
    і мова із вуст жебоніла, мов річечка,
    і серце з грудей виривалося птицею!
    А тіло тендітне згасало, як свічечка…
    Борись і світи, якщо бути судилося:
    і мужнім поетом, і ніжною жінкою.
    …Вона ж і боролась, допоки світилася.
    Вона ж на віки нареклась Українкою.

    2008(2011)



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (23)


  11. Алекса Павак - [ 2011.02.24 16:26 ]
    Школа

    Школа – майстерня, школа святиня,
    До зірок, крізь терни, проводить людину,
    Формує характер і волю, і силу
    Навчає обрати гідну стежину!
    Вчитель – це майстер, вчитель чаклує!
    Вчитель на пальцях людину будує.
    Вчить він і вчиться, досвід складає,
    Серце бездонне частинками крає!
    Учень – це глина, учень – це губка,
    Майбутня ЛЮДИНА – країни майбутнє!
    І як його вчитель і школа навчать,
    Так буде свої він шляхи прокладать!
    2008 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  12. Алекса Павак - [ 2011.02.24 16:24 ]
    Голодомор
    У зіницях – неба голубінь,
    На чолі – важезних дум плетінь,
    На вустах – невисохла печаль,
    На обличчі ненависть і жаль!
    Так іде по рідній стороні,
    На незгасле світло у вікні,
    Щоб згасити мрії і життя,
    Відпустити душу в забуття!
    Так іде і з кожним кроком біль
    Викликає у простій душі земній,
    За собою смерті килими
    Вистилає рідними людьми.
    Й порятунку-помічі – нема,
    І попереду – не світло, тільки тьма.
    До кінця не кожен доживе,
    А кінець той невідомо де,
    А кінець той, хтозна ще який:
    Чи щасливий, чи сякий-такий!
    І чи можна переживши все
    Полюбити знов в житті живе,
    І чи можна вірити в добро,
    Після пережитого всього?
    По Вкраїні йшов не один рік
    І згинався український чоловік,
    Своїх рідних і близьких він хоронив,
    З кладовищ збирав врожай, як з нив.
    Змучившись від голоду й незгод
    Свій свого з’їдав в нестямі мій народ.
    Свій свого давив і убивав,
    Потім хоронив і поминав.
    І в жагу кошмарів і думок
    Божеволів… і таке було!
    А тепер, на відстані, крізь роки
    Ми повинні пам’ятати всі ті кроки,
    Всі помилки і невдачі врахувати,
    Щоб такому на заваді навік стати,
    Щоб ніколи це не повторилось!
    Все зробімо для цього! ПОМОЛІМОСЬ!!!

    2008 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  13. Алекса Павак - [ 2011.02.24 16:20 ]
    Пильнуй!
    Вкрита снігом Україна сердиться, бушує,
    Вітер в стріхах завиває, сам себе не чує.
    Понад степом буря свище, стугонить лісами,
    Йде зима широким кроком долами й горами.
    Покриває мокрим снігом щедро все навколо,
    Убирає рідну землю в чисто біле коло.
    І ховаються з негоди люди та тварини,
    І з тривогою та сумом рухаються в зиму!
    Хтозна жити чи померти краще цьому світу,
    Ні в суспільстві, ні в погоді не видно просвіту.
    Морить холодом, вітрами дивна пора року…
    Крок назад, щоб у майбутнє зробить пару кроків?
    Крок вперед, якийсь непевний, наче зі знемоги!
    В різні боки розійшлися праведні дороги.
    Яку вибереш – та й буде все життя твоєю.
    Та в руках у тебе доля України всеї!
    То ж не схиб, не помилися, бо назад не вернеш,
    Не для себе – для народу долю перевернеш!
    Шумить вітер, в Україні зима почалася…
    По землі по моїй рідній доля пронеслася!
    2008 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  14. Юлія БережкоКамінська - [ 2011.02.24 16:25 ]
    * * *
    Як завжди все ніби то: знову
    Сніжинки летять навскіс.
    Голками небо сосновими
    Сколов приірпінський ліс.

    У кожній сніжинці вгадуєш
    Блискіт зірок чужих:
    Падає,
    падає,
    падає
    Тонко різьблений сніг.

    Холодом замітатиме
    Скільки ще? Прихова
    Все, чим були багатими
    Квіти, кущі, трава.

    Все, що було високого –
    Зібрано про запас.
    Грудень. Одвічне: - хто кого –
    Ми, - а чи холод – нас?
    19.02.11


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  15. Софія Кримовська - [ 2011.02.24 16:49 ]
    ***
    Коли світанки перемелють
    холодні ночі в чорну каву,
    затисну день у ліву жменю,
    в кишеню кину – маю право.
    І чорну гущу снів солоних,
    недоспаних і недочутих,
    перепишу, неначе спомин –
    і в це повірю, ніби чуду…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (23)


  16. Іван Гентош - [ 2011.02.24 15:45 ]
    пародія « Не муч...»





    Пародія

    Ти просив, щоб заплющила очі…
    А дослівно: “Кицюню, заплющ!”.
    Ще про місяць в імлі щось торочив,
    І замкнув потім двері на ключ.

    …Насолоди розбурхане море,
    І екстазу розшарпана мить…
    Більш не муч мене в сонній півзморі:
    “Ну хіба тобі ніц не болить?..”



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (14)


  17. Тетяна Ріхтер - [ 2011.02.24 14:16 ]
    не треба боятися…
    Боялася я, що ущент розкололися мрії,
    Що ми вже не хворі – живемо самі по собі,
    Що знову між нами самотності нашої милі…
    І що завірюха підспівує пісню журбі.

    Боялася втратити ниточку наших відносин,
    Усе, що єднало одне покоління чи вік.
    А ти, завірюхо, із вітром відлуння назношуй,
    Що в серці співатиме нашім напевно навік.

    ________________________________

    Та треба боятись себе в метушні не втрачати,
    Любить, цінувати яскравості нашої днини.
    Бо те, що людського між нами – комусь не забрати.
    Бо витоки людськості йтимуть від слова – Людина.


    22.02.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  18. Варвара Черезова - [ 2011.02.24 12:07 ]
    Будь зі мною
    Будь зі мною.
    Яблуком вкушеним. Змієм лукавим. Голкою
    В купі пахучого сіна. Мушу тепер знайти.
    Небо курличе осінню. Прагнеться висоти.
    Час поміж нас водою. Річкою неглибокою.
    Тільки ж не перейти.

    Осінь відгонить тугою. Юністю вабить другою.
    Кликати-не докликатись. Вклинитись у ключі.
    Пір’я зібрати кинуте. І полетіти чим
    Вище і дужче. Значиться час на воді осугою.
    Ключ розтає, мов дим.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (13)


  19. Адель Станіславська - [ 2011.02.24 12:11 ]
    Вкотре
    Не останнє коло, не останнє...
    Чаша ще не випита до дна,
    Ще до сходу сонця, до світання
    шабашем наситимось сповна.

    Ще нап'ємось гіркоти дурману,
    пошепки шпиняючи судьбу
    вічно злу і вічно мертво-п'яну -
    віддану на посміх і ганьбу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (16)


  20. Ігор Федчишин - [ 2011.02.24 11:21 ]
    Квіти для мами
    Я прийшов на могилку до вас,
    І дружина, і внуки, і діти
    Кожен рік у один і той час
    Ми приносимо, мамо, вам квіти.

    Вибираєм вже висохший цвіт,
    Витираєм потрісканий камінь.
    Скільки ж то пройшло уже літ
    Як Господь розлучив нас із вами?

    Ви, напевно, то бачите все,
    Може поруч десь ходите, мамо,
    Бо в могилці то горе людське
    Cхоронили отими роками.

    Схоронили у ній весь ваш біль,
    Ваші сльози, і муку, і тугу,
    А самі ви лишились живі,
    Тільки вимір обрали вже другий.

    От із нього приходите ви
    Оповитими cумом ночами,
    Прикриваєте буйні вітри,
    Не даєте змочить нас дощами.

    Заглядаєте сонцем в вікно
    І за руку ведете по стежці,
    Лиш промовить нічо не дано,
    Хіба теплим відлунням у серці.

    Ну а нам як віддячити вам?
    Хіба в щирій молитві просити,
    Щоб на хвильку явилися нам
    І жалобою гніт запалити.


    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  21. Зоряна Ель - [ 2011.02.24 10:21 ]
    Часи (ІІІ)
    на сцені - король, як останній блазнюк,
    позує і шкіриться в залу.
    готовий завжди, за окрему платню,
    зіграти твої ідеали.

    згорає в уяві тартюфа глядач
    в найнижчому ярусі пекла.
    і плаче актор, і волає «не плач»
    до себе, дволикий і встеклий.

    воліє визнання краплину, на чай,
    не масляна доля актора.
    до скону залежати від глядача -
    скоріше, не щастя, а горе.

    не соромно хист підганяти під час,
    освистаним бути - не дрібно:
    якщо ж кілометрами черги до кас,
    актор глядачеві потрібний.







    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (14)


  22. Алексий Потапов - [ 2011.02.24 10:08 ]
    * * * (первые рондели с кодой)
    finita la commedia

    АВbа аbАВ аbbаА+b

    2011 г.н.э.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (18)


  23. Володимир Сірий - [ 2011.02.24 09:42 ]
    Дивні розмови.
    Вчуйте, трави, шепіт сонця, що цілує роси ранні
    І возносить світлу долю у небесну глибочінь,
    І у тиші вечоровій всім повідайте коханим,
    Як то добре, коли серце не затьмарить зради тінь.

    Вчуйте, граби і берези, в душах вітру шепотіння,
    Як в ранковому затишші птах прокльовує імлу,
    І коханим пригадайте, як прийде пора осіння,
    Щоб вони поривом серця замогли розлуку злу.

    Вчуйте, ставу тихі води, що шепоче ніжно хвиля
    Про глибокі океани і великі кораблі,
    І дощем слова промовте всім коханим душам милі,
    Що на їхню пристань зійдуть ангеляточка малі.

    24.02.11.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (18)


  24. Ігор Рубцов - [ 2011.02.24 08:26 ]
    Не поспішай, само прийде
    Я поспішав дорослим стати,-
    За ніч би виріс залюбки.
    Життя навчило цінувати
    Дитинства раннього роки.

    Дитя мале невтомно скаче,
    Гуцикає, аж "гай шумить".
    Як боляче - воно заплаче,
    Та все забудеться за мить.

    Не думає про хліб щоденний,
    Тягар сімейний не несе,
    Та й батько на курорт південний
    Малих на втіху відвезе.

    Хоча..! Бувало стільки горя
    На плечіки гливкі впаде:
    Загубить іграшку на морі,
    Чи просто настрій пропаде.

    Життя - заплутана куделя,-
    То гарні, то погані дні.
    Мої життєві каруселі
    Приємно згадувать мені.

    11.09.2007


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  25. Віталій Білець - [ 2011.02.24 07:23 ]
    Коли ж в кінці кінців льоди розтануть ?
    Коли ж в кінці кінців льоди розтануть ?
    За хвилями спливуть грузькі сніги...
    Коли душа весінньої снаги
    Нап’ється ?...
    Вже світання воскресають
    Промінням золотіючим, рясним...
    Завії розвіваються мов дим,
    Бо ж вічно зими також не бувають.

    У жвавості не гаються літа,
    Вони істоті жодній не підвладні.
    В часи щасливі, чи години страдні
    Є вищий Сенс у всьому, є Мета !

    Хто має слух – почує неодмінно
    Священні струни древніх молитов...
    У них жива, божественна Любов,
    Що зцілює людину докорінно,
    І серце Благодатне Світло п’є...


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (6)


  26. Сергій Висєканцев - [ 2011.02.24 00:26 ]
    ПСАЛОМ
    Горячим всплеском, кровавым звуком,
    как чёрным тромбом, как скользким сгустком,
    из полой глотки, открытой мукам,
    исторгну низкий округлый крик:
    « Помилуй, Отче, бредущих слепо
    дорогой скорби к гранитным склепам
    по мёртвым злакам, покрытых пеплом!
    Спаси. Мессия, своих калик!»
    Прославлю имя Твоё на лире,
    на гуслях звонких и на псалтыри.
    Пустынник духом в суетном мире
    и нищий духом отвергну мир -
    тщету и славу, вино и злато!
    Уйду в пустыню к чужим пенатам
    свободным мнихом, смиренным братом,
    рабом блаженным - на скудный пир...
    Убогий духом, отринув блага,
    по скверным хлябям приду, где плаха
    стоит заждавшись меня, монаха, -
    подарок царский во все века.
    Но нет ни страха, ни слёз, ни гнева...
    Сочится влагой живое небо
    к сухим побегам, что станут хлебом.
    Хорошим хлебом. Наверняка.

    3 декабря 1988 г.
    © Сергей Высеканцев, 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  27. Анастасій Гречкосій - [ 2011.02.24 00:50 ]
    To A. N.
    You are too charming, absolutely fair,
    Your voice does as a refined marble glare,
    It fills with heavy rain & airy snow
    A very note above, a note below.

    My poor rhyme! Can it ever something tell
    Of your Slavonic overwhelming spell?..
    Undoubtedly Ukrainian by surname,
    In art be greater than in flying fame!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  28. Ярослав Томин - [ 2011.02.24 00:04 ]
    Є тільки я...
    Нема майбутнього, минулого нема,
    Є тільки я.
    Нема любові і ненависті,
    Ні розбрату, ні каяття,
    Є тільки я.
    Нема ні правди, ні буття,
    Є тільки я.
    Нема дощу, нема погоди,
    Нема віршів, немає моди.
    Нема людей, нема тварин,
    Лиш вуглик від душі один.
    Нема ні замків ні фортець,
    Немає слів «початок» і «кінець».
    Немає очей червоних,
    Немає сліз солоних,
    Немає слини слимака,
    Нема асфальту, блювотини нема,
    Є тільки я.
    Як довго ще писати чого нема,
    Натомість просто й зрозуміло: «Є тільки я!»

    2010р.


    Рейтинги: Народний 4 (4.58) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  29. Ярослав Томин - [ 2011.02.24 00:51 ]
    Літо
    Літо надворі,
    Сонечко сяє,
    Я в курнику
    Книжку читаю.

    Сонечко сяє,
    Вівці пасуться,
    Я приглядаюсь,
    Як вівці стрижуться.

    Вівці пасуться,
    Гуси скубуться,
    Я дочитаю
    І супом запхнуся.

    2008р.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.58) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  30. Ярослав Томин - [ 2011.02.24 00:54 ]
    Здається
    Здається, все пройшло
    І все минулось,
    Здається, спущені вітрила
    Зім`яті гарні феніксові крила,
    Забуті істини й бажання,
    Закинуті всі сподівання
    І як завжди мовчання
    Тебе зустріне замість привітання.

    Розчинені навстіж і вікна, і двері,
    І мотлохом закидані ці галереї
    Все видно , все блищить,
    Все як завжди, спина болить,
    Можливо палець чи нога,
    Дорога є – коліс нема,
    І в ліс вже не зайдеш,
    І черпачком води не зачерпнеш,
    Здається, назавжди втрачені ті таємниці,
    Здається, у двері вже не стукають ні друзі, ні служниці,
    І не приваблюють тепер веселі вечорниці.

    Можливо одне лише живе бажання,
    Побачити ще раз отої птиці,
    І говорити їй казки й зізнання,
    Новий стілець і дорогий підставлять
    Нема бажання сісти,
    Делікатесів купа на столі
    Нема бажання їсти,
    І до пори до часу можна так тягнути,
    Вірити, що можна все забути,
    Що все само собою пройде,
    НІ, це зле!

    І порятунок у надії,
    Щоб відновити крила для своєї мрії,
    Прикласти треба ще зусилля,
    Йти через колючок бадилля,
    Ні лишніх слів, ні поглядів, нічого,
    Без нарікань будується нова дорога…

    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  31. Ярослав Томин - [ 2011.02.24 00:46 ]
    Живи!
    Він такий як я?
    Чи можливо інший, кращий?
    Написати нового вірша?
    Нащо?
    Написати їй смс?
    А ти певен що це правильно все ж?
    Продавати за десятки мільйонів?
    Чи купити золотих медальйонів?
    Прочитати книгу?
    Подивитись фільм?
    Розтопити кригу?
    Роздивлятись тінь?
    Знайти роботу?
    Шукати комфорту?
    Відчути море?
    Можливо краще гори?
    Кричати я тут?
    Чи слухати стук?
    Відчути холод?
    Перемогти морок?
    Віддячити радості?
    Наїстися сладості?
    Послухатись старших?
    Ні? справді, а нащо?
    Віддати все бідним?
    Змінити меню?... обіднє?!
    Писати ще?
    Спинись ...досить уже!
    Балачок, маячні...
    Давай згадай минулі дні!
    Згадай заради чого ти ще живий на цій Землі!
    Ну спробуй! Стрибай! Борись! Біжи!
    Пиши! Вивчай! Твори!
    Одним словом ЖИВИ!
    Не забудь так любимі тобою казки!
    Не втікай і не бійся!
    Відкривай і весело смійся!
    Слухай серце і душу!
    З'їж солодку цю грушу!
    Поділи з другом корт!
    І віддай йому торт!
    І вилазь ти з багнюки!
    Припини свої муки!
    В серце двері відкрий!
    Прочитай цього вірша йому чи їй!
    Вчись розрізняти де гад, а де змій!
    Радій, як гудить бджолиний рій!
    Випий соку, води!
    Пригорнись до трави!
    З'їж кавун чи там диню!
    І відзнач господиню!
    Будь не кращим, не гіршим!
    Будь собою, так ліпше!
    Піднеси свою душу у небо!
    Як не вмієш- дивися як треба!
    Вчись коли сам бажаєш...
    Не бреши , що кохаєш...
    Вір ти Богу й собі!!!
    Пам'ятай оці дні!!!
    І твори ЩЕ ! НОВІ!
    Вільні, чисті ,чудні!...

    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  32. Поліна Запольська - [ 2011.02.23 22:25 ]
    Чайка Джонатан Лівінгстон
    Джонатане, будь вільним!
    Ти зробив перший крок.
    Вдруге змахнувши крильми,
    Ти відімкнеш замок.

    Джонатане, вирішуй!
    Зараз або ніколи.
    Зникнуть проблеми колишні
    І небо стане іконою.

    Джонатане, будь ласка
    Завжди, завжди пам’ятай
    Земля – крилатому пастка,
    Небо – крилатому рай!
    2007


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" 5.25 (5.31)
    Прокоментувати:


  33. Поліна Запольська - [ 2011.02.23 22:40 ]
    Сьогодні
    Сьогодні кожен день завжди
    Сьогодні кожну ніч не спати
    Сьогодні є куди іти
    Сьогодні ціль не відпускати.
    Нарешті золото дощів
    Нарешті стане опадати
    Нарешті срібло холодів
    Нарешті буде розмовляти.
    Віднині щастя назавжди
    Віднині можна все прощати
    Віднині казку в дім впусти
    Віднині мусиш обирати.
    2006


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.31) | "Майстерень" 5.38 (5.31)
    Коментарі: (1)


  34. Поліна Запольська - [ 2011.02.23 22:16 ]
    Патріоти
    Хай неба не буде і стелі не стане
    Аби лиш під нами підлога була.
    Притиснемось, люди! Зализуймо рани,
    От тільки б дізнатись, як буде весна.
    Стискатимемось, будем вить, плазувати,
    Поки не станемо нижче за всіх.
    - Ну що ви! Ну чим уже нас налякати,
    Ми з радістю візьмемо на душу гріх…
    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  35. Тетяна Роса - [ 2011.02.23 21:23 ]
    Євині заклинання
    Будь для мене всесвітом, мій любий,
    Сонцем, напівбогом… богом будь!
    Я тебе зурочу не для згуби -
    Просто щоб не втратив світлу суть.

    Захисти мене від злого світу,
    Й світ від мене злої захисти.
    Я добро призначена ростити,
    Ти – для нього зводити мости.

    За фортецю будь мені, єдиний,
    Простором безмежного тепла,
    Тим, кому прикрию радо спину,
    Щоб ні меч не влучив, ні стріла.

    І коли в очах твоїх молитву
    Прочитаю, звернену мені,
    Знатиму напевно, що то битву
    Не програли ми самотині́.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  36. Мар'яна Кушнірчук - [ 2011.02.23 21:10 ]
    ***
    Відлітають у вирій журавлі,
    В небі чутно їх журні пісні:
    -Чом, журавлику, туга та гірка;
    Чом ,пташино мила, ти така сумна
    І чую, як пісня журавлина,
    До мене озивається з глибин:
    -Ой, не рідна та чужина,
    Хоч треба летіти.
    Бо лиш мила та сторона
    Де хочеться жити!
    Де літаєш на волі,
    Де гніздо й родина,
    Та вже змушений летіти,
    Серце тугою облите


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. СвітЛана Нестерівська - [ 2011.02.23 21:59 ]
    ..
    Якщо ти є – ти просто є,
    Ти пишеш полум’я строкате.
    І не важливо, що сказати,
    Мій любий, хочеш про своє.

    Ти-мій. Отож, тобі терпіння,
    Веселих мук із Всебуття.
    Бо я – лише твоє життя.
    Бо ти – лише моє спасіння.

    Ти заспіваєш про прилив
    Чужих думок веселошатих.
    І я не буду помирати
    За те, що ти мене любив,

    А просто будуть вірші литись
    І заселяти білу тишу.
    Ніхто нікого не залише –
    Ми просто будем вічно жити.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (2)


  38. СвітЛана Нестерівська - [ 2011.02.23 21:36 ]
    ...
    Побільше рим, побільше свят.
    Один, мільйони літ назад
    Ішов степами білий бог,
    Когось придумував усердно.
    І слів не було змалювати
    Оті розумні оченята,
    Які не знали ще тривог,
    Як і любові. Так. Напевно.


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  39. СвітЛана Нестерівська - [ 2011.02.23 21:33 ]
    ...
    Побільше рим, побільше свят.
    Один, мільйони літ назад
    Ішов степами білий бог,
    Когось придумував усердно.
    І слів не було змалювати
    Оті розумні оченята,
    Які не знали ще тривог,
    Як і любові. Так. Напевно.


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  40. СвітЛана Нестерівська - [ 2011.02.23 21:12 ]
    .
    Дорога мовчання. Скрипти
    Священників еговіри.
    Чи можна любов долити
    До тих, кому стати звіром

    Судилось? Чи можна в гени
    Додати свої абсурди.
    Іди у життя від мене,
    Мій негу! Я просто Буду!


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  41. Олена Чорна - [ 2011.02.23 21:19 ]
    Синам України
    Славетні воїни Русі,
    Могутні велетні билинні!
    Любов до рідної землі
    Заповіли синам своїм ви.
    Та правда в кожного своя...
    Козак рубав татарів, ляхів
    За віру, батюшку царя.
    За Україну, хоч на плаху!
    Аби Вкраїна розцвіла,
    В багатих землю відбирали,
    Красноармійцям честь, хвала,
    Та правду також відібрали.
    за вільну неньку Україну!
    Гукали воїни УПА,
    І не жаліючи чуприну,
    Сини вмирали для добра.
    В Афганістані теж конали
    Безвинні хлопці молоді.
    Та правди так і не дістали
    На смерть посланці в чужині.
    І знов роздмухують пожари
    Політикани та купці.
    Вкраїну рідну обібрали
    Тугі при владі гаманці.
    Так де ж ти, вільна є Країна?
    Невже лиш в мріях, та піснях?
    МАЛОРОСІЯ? УКРАЇНА?
    Чи пуп ЄВРОПИ в наших снах?

    23.02.11р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Софія Кримовська - [ 2011.02.23 20:49 ]
    Переосмислення
    Такі переосмислення світів.
    Снігам болять і солі, і лопата.
    У мене куртка в тісняві прим’ята
    в маршрутці із вагою душ і тіл.
    Зима не добілила до кінця.
    Скупе тепло «занижених» тарифів.
    У світу ВІЛ і гепатит, і тифи.
    У світу лихоманка дика ця.
    І я у нього з купою питань.
    А відповідей обмаль чи немає…
    Стара з кишені дріб’язок виймає
    і подає старій… Вагою бань
    притисло церкву до землі у сніг.
    Вагою позолоти – не молитви
    жебрачки серце на хресті прибите –
    покутує і свій, і людства гріх…
    Такі сніги. І свічка у руці.
    Я не умію битися в поклонах.
    Для мене Бог, напевне, не ікона,
    хоч не мені ламати звички ці.
    Такі переосмислення. Куди
    і як іти, коли ні сил, ні стежки?
    Ліворуч – кут, праворуч – межі й межі,
    попереду туман і вічний дим.
    Вертаюсь у сніги, у зиму зим –
    в заметах до відлиги біло-біло.
    Я маю віднайти останні сили
    сприймати все як всі –
    у мене син…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (20)


  43. Роксана Лемберг - [ 2011.02.23 19:06 ]
    ***
    Мені б любов свою не розгубити…
    Проказую в молитві сокровенній:
    - Якби ти знав, як хочу я творити!
    Тебе прошу – ти будь моїм натхненням.
    Ти сенсом будь усіх моїх початків,
    Мене щасливою зробити в твоїй силі,
    Не став на моїй долі хрест-печатку,
    І хоч на мить з’явись на небосхилі.
    Тебе чекати буду вдень й щоночі –
    На це у мене вистарчить терпіння,
    І я впізнаю мудрі твої очі
    Як символи блаженного падіння.
    … Ти тільки появись…


    22 січня 2011 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  44. Роксана Лемберг - [ 2011.02.23 19:02 ]
    ***
    Шепочуть струмочки, палають стожари,
    І зорі яскраві улітку.
    Один раз у році на свято Купала
    Розквітне чарівная квітка.
    Всміхнеться і блисне з потятого листя
    Своїм перламутровим оком,
    А з ока втікає прозора і чиста
    Сльозинка цілющого соку.
    І сила нектару не мліє, не тане
    Від чарів зеленого гаю.
    Я вип"ю цей трунок, міцний та духмяний,
    А квітку на грудях сховаю.

    23 липня 2007 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  45. Роксана Лемберг - [ 2011.02.23 19:15 ]
    ***
    Я стала ординарна і звичайна,
    Я виросла і перезріла навіть,
    Робота, дім, подеколи - навчання -
    Це й все, що є у моїй долі, мабуть...
    Сім"ї нема, і діти - тільки в мріях,
    Кохання теж - ілюзія, примара,
    І скільки так ще жити я зумію,
    І пхати день за днем бездумно, марно?
    Не доля в мене, а журлива верба,
    Разом із нею плачу і сміюся,
    Як Гамлет мислю - бути, чи не треба?
    Боюсь гріха... І жити так боюся...

    11 вересня 2006 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  46. Роксана Лемберг - [ 2011.02.23 19:56 ]
    Резюме
    Елегія любові, талісман
    Моїх надій, моїх печальних мрій -
    Все це панує в світі, що живе
    В душі у неприкаяній моїй.
    Зівяле листя, що не хрумкотить,
    Морозяні рисунки на вікні,
    Галуззя, що в багатті не горить -
    Все це в мені, в мені, в мені, в мені...
    І лики друзів, й підлість ворогів,
    Й нечувана ще пісня соловя,
    І вязка невідвплачених боргів -
    Це я...


    22 березня 1992 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  47. Роксана Лемберг - [ 2011.02.23 19:04 ]
    На спомин другові
    Ця наша зустріч - перша і остання,
    І більше в нас тих зустрічей не буде,
    Не треба говорити про кохання,
    Ти вибач, але я не вірю в чудо.

    Посидимо, поп’ємо трохи соку,
    Заведемо розмову, якщо вдасться,
    А потім розійдемось в різні боки,
    Ти вибач, але я не вірю в щастя.

    Мені, напевно, треба море часу,
    Багато що забути я волію,
    Для мене сонце в небі майже згасло,
    Ти вибач, але я в любов не вірю.


    29 червня 2006 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  48. Роксана Лемберг - [ 2011.02.23 19:21 ]
    Сповідь Біблії
    Я пережила все і всіх людей
    І бачила, як вийшов на Голгофу
    Найкращий із найкращих іудей,
    Щоб закінчить на ній свою дорогу.
    Сплелись в одне сім вогняних стовпів,
    Коли свій хрест принісши на вершину,
    Найкращий із найкращих диваків
    Вбивав його горі у серцевину.
    На землю впали сім небесних вод,
    Голгофа аж заходилась від болю,
    Коли катом зробився весь народ
    І розпинав своє спасення й долю.


    23 травня 1996 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  49. Роксана Лемберг - [ 2011.02.23 19:04 ]
    ***
    Що наше життя? Це фікція,
    Що гине в інтриги вогні.
    Епохи спотворена дикція
    Диктує засади свої.
    І хибне уявлення цінності,
    І зміряна сріблом мораль,
    І давніх традицій відмінності -
    Така наша сутність, на жаль.
    Для нас все чуже дефініція,
    Не маєм нічого свого...
    Що наше життя? - це фікція,
    Самі не цінуєм його.


    5 травня 2008 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  50. Ніна Сіль - [ 2011.02.23 19:25 ]
    Чоловікові на ім’я Час
    Чомусь так сталось,
    що чоловіки
    мені коштовностей
    не дарували...
    І тільки ТИ
    до міді моїх кіс
    досипав срібла
    щедрою рукою.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   ...   1198   1199   1200   1201   1202   1203   1204   1205   1206   ...   1815