ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.04.17 17:32
живе на лав стріт
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди

у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть

Юрій Лазірко
2026.04.17 15:34
троє нас
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче

Костянтин Ватульов
2026.04.17 15:06
І знов сидить в півоберта та абрис ніжного плеча
На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?

На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об

Борис Костиря
2026.04.17 12:06
Стійка душа розчинить у собі
Тривоги й болі, як міцні метали.
Те, що прийшло в запеклій боротьбі,
Повільно і розпачливо розтало.

Розтали в плесі озера чуття,
Потужні пристрасті, земні закони.
Не викликає більше співчуття

Костянтин Ватульов
2026.04.16 19:17
Розповім тобі казку про літній насичений вечір,
Там лілійника жовтого довго п’янить аромат.
Там стежинка вузька поміж хат у травичці зеленій
Упирається в став, де качки на воді майорять.

Розповім тобі казку про осінь з молочним туманом,
Що вкриває

Охмуд Песецький
2026.04.16 13:18
Знати про гостинці мав би вчасно,
І про красну мову бранзолет -
То й кохання ватрище б не згасло,
Щастя поривалось би на злет.

Ну окей, життя іде як шоу,
Слухай-но сюди й собі прикинь -
Тільки ми побачимося знову,

Борис Костиря
2026.04.16 13:01
Ледь чутні промені ранкові
Проб'ють могутню німоту,
Знайшовши ті слова у мові,
Які ословлять пустоту.

Тендітні промені пробудять
Від сну тяжких, лихих століть,
Штовхнувши у нудотні будні

Ігор Шоха
2026.04.16 12:52
Міняються і віра, і пенати,
і ніби рідне здалеку село...
у пам’яті прив’ялене зело
і кетяги калини біля хати.

І це минає. Тяжко поміняти
зло на добро або добро на зло.
Не меншає колег, але обняти

Ігор Терен
2026.04.15 19:44
                    І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,

Іван Потьомкін
2026.04.14 11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
когось хвилює власний бог
комусь реальніш слово пох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сергій Жадан - [ 2009.10.06 11:58 ]
    №1 (той що порізався)
    скрипаль-іронія
    смичком леза
    торкнеться струн твого сухожилля
    хай простір наповниться
    червоним розквітом
    мелодії твого єства

    і полісмен занесе до протоколу:

    сталевий шлагбаум
    перекрив шлях для руху трамваїв
    рейками твоїх судин

    гільйотина спрацювала
    і голова твоєї руки
    важко впавши покотилась
    холодною бруківкою

    тіло ж руки
    мов зрубаний півень
    продовжувало битись в конвульсіях
    але тебе
    то вже стосувалось
    щонайменше


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  2. Роман Кисельов - [ 2009.10.06 11:48 ]
    Осінь, Джим і Áнджей (з поеми «Аптека для душі»)
    По колу Дантовім (номер поїла ржа,
    і навіть якої книги – не зрозуміти)
    ступають Джим і Анджей, і тихий жах
    за ними стежить через пожовклі віти.

    Від літа їхнього вже навіть снів нема,
    і каже Джим, що нікуди буде дітись,
    та вірить Анджей – буде ясна зима
    і полум’я, щоб зором у нього впитись.

    А холосте повітря понурих зим
    не перший рік панує у цій природі,
    тому, я думаю, не помилявся Джим,
    коли казав, що в літо вернутись годі.

    Лиш часом світлі марення наяву
    дарують іскри спогадів, присмак вражень
    (спасибі, друже Нетті, за цю траву) –
    тоді я думаю, що правий був Анджей.

    Та слава Богу – Він упокорить час.
    І зійде легкість під сонцем Його оранжевим.
    Він скаже: «Тішся, Джиме, не сперечайсь.
    Це і тебе стосується, любий Анджею».

    Х.2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (6)


  3. Олеся Овчар - [ 2009.10.06 10:47 ]
    Осінь у мене в гостях
    Осінь яблучком вкотилась
    До моєї хати
    І тихенько примостилась
    У кутку дрімати.
    Подрімала, відігрілась –
    Вибігла за двері
    І листочком закрутилась
    У танку веселім.
    06.10.09


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (19)


  4. Василь Степаненко - [ 2009.10.06 09:30 ]
    Зітханнячка
    *
    Якби зібрать
    Зітханнячка свої
    Й зробити з них велике опахало,
    Та й стати в спеку
    Там, де ти стоїш.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  5. Василь Степаненко - [ 2009.10.06 09:16 ]
    Перемерз
    *
    Вітер весь тремтить.
    Жде когось, чи просто так.
    Перемерз, як я.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  6. Ігор Міф Маковійчук - [ 2009.10.06 09:34 ]
    * * *
    На душу накотилася сльоза.
    Хоч, нібито, не чоловіча справа.
    Холодна правда. Арія грози,
    Жар блискавки і метастаз невіри
    Без міри розповзається в мені.

    Скажи, що є в житті, окрім надій,
    Нещирості, оманливих ілюзій,
    Невірних друзів і розчарувань?
    Запитую…
    Розквітнюються зорі,
    Підводячи до неба погляд мій.

    Скажи, що є в житті,
    окрім надій?..

    2003р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (18)


  7. Олеся Овчар - [ 2009.10.06 08:11 ]
    Усмішка Твоєї тіні
    Ковзнуло нечутно по тілі...
    Уява хмеліє. Я – з нею.
    Які відчуття божевільні –
    Це усмішка тіні Твоєї...
    Зловити – я навіть без гадки.
    Вона – як синонім до Вчора.
    Лишила мені пів загадки –
    І більше не буде. Ніколи.
    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (10)


  8. Михайло Закарпатець - [ 2009.10.06 08:23 ]
    Він пішов...
    „Ти чому заплакана, любове?”
    Розірвавши снів важких серпанок,
    вітер тріпотів, неначе птаха.
    Німо у вікні
    завмер світанок.

    „Ти моя зоря, моє кохання!”
    У стіну холодну б’ється відчай.
    Ще одна минула ніч чекання,
    ще одна згоріла
    в серці свíча...

    „Підожди, я скоро повернуся!”
    Вирієм осіннім плаче небо.
    Вибухом вулкану, землетрусом
    знищити б любов
    напевно, треба?!...

    Цим птахам, що вже летять на південь,
    як завзято клявся він весною?!
    Обіцяв - ніколи не забуде
    хвилю, що звела
    його з тобою?!

    Почуття розвіяні вітрами...
    Доторкнувся дощ душі озерця...
    Надзвичайна, та банальна драма –
    він пішов.
    А осінь вкрила серце...

    2009


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.36)
    Прокоментувати:


  9. Ельфійка Галадріель - [ 2009.10.05 23:31 ]
    Кава
    Ніч така чорна й тягуча, мов кава із карамеллю
    Солодка, гірка, гаряча і пара неначе подих
    Торкається уст несміло, цнотливо, думки не знімають одяг
    Думки не вкладаються спати на сам краєчок постелі.

    Лиш б’ються крильми у вікна і в’язнуть в чорній патоці
    Хмеліють від запаху кави, танцюють гаряче танго
    І їм ні злетіти ні впасти з тонкого шматка порцеляни
    Не вільно, лише по спіралі робити малесенькі кроки.

    А хочеш твоє майбутнє вгадаю по чорній каві
    Що було, що є, що буде – я скажу лише хороше
    Хороше теж має право, щоб жити цієї ночі
    Щоб гріло щось аж до ранку, нереальне і тепле, як пара.

    04.10.2009.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.13) | "Майстерень" -- (5.16)
    Коментарі: (2)


  10. Наталя Дитиняк - [ 2009.10.05 22:07 ]
    Сон
    Він нюхав запах мого волосся,
                       моїх парфумів, моїх думок.
    "А ти любила?"
             "Тобі здалося".
                      "А як же ж щастя?"
                               "Якраз ковток".
    Мені здалося… Закрила очі,
                      щоб роздивитись його вину.
    Сльоза скотилась. Краплину щастя
                      він ненавмисне не проковтнув.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (10)


  11. х Лисиця - [ 2009.10.05 20:29 ]
    * * *
    Хотілося заплакати,
    А сльози не течуть
    І сум мене обмежує
    Та капає як ртуть.
    Росою зійдуть обрії,
    Та вимкнеться журба,
    А я про зорі згадую,
    Що падали дарма.

    Тепер обоє падаєм
    У замкнуті шляхи,
    Які гуляють парами,
    А інші навпаки.
    І ми світи обтягуєм,
    Щоб ними пролягти,
    Кохаємось в мереживі
    Тотальної пітьми.


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  12. Зоряна Ель - [ 2009.10.05 19:33 ]
    *****
    Акордом осінь визріє прощальним -
    Вкарбовуючи в душу кожен звук.
    І спалах щастя – дотик ірреальний
    В контексті неминучості розлук.

    Розпачливість прозорого повітря
    І терпкість – у судомному ковтку.
    Згорить багрянець серцем на пюпітрі,
    Підхопить вітер терцію хитку.

    Воно було, прекрасне наше літо –
    Знак долі, піднебесний розмах крил…
    Візьмемося за руки, наче діти,
    І рушимо… Допоки стане сил.

    Заплаче золотом за нами завірюха,
    Закрутить-зашумить у небуття.
    І білим пір'ям, білим, білим пухом
    Закурить шлях тривалістю в життя.

    5.10.2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (15)


  13. Михайло Закарпатець - [ 2009.10.05 18:41 ]
    Творіть! *
    Творіть! Хай серце пише вірші!
    Хай десь не в риму, невпопад.
    Хай десь не кращі і не гірші.
    Вони - всі ваші! Серця сад...

    Вірші - як дзеркало душевне.
    Дзвенять відверто, як кришталь,
    торкнувшись іноді, напевно,
    душі... далекої, на жаль.

    Сміються й плачуть, ніби діти!
    Як ваші діти - плоть і кров -
    допомагають зрозуміти,
    що є Життя, а що - Любов.

    Творіть! А Час, як мудрий критик,
    надасть свою оцінку всім -
    чи бізнесмен ви, чи політик,
    чи ви поет, чи пілігрим...

    2009


    * Присвячується всім авторам ПМ, особливо початкуючим.
    Творчих успіхів всім! З повагою і щиро.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  14. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2009.10.05 17:53 ]
    Фінал
    Ти дивився на мене
    І думав,
    Я не думала –
    Бачила, знала,
    Що занадто, заблизько
    Фінал наш,
    І програти –
    Я права не мала!
    Усміхався,
    Ловила в повітрі,
    Запах владно-солодких
    Парфумів,
    Я хотіла розквітнути–
    Й квітла,
    Ти не думав,
    Що гратиме... буря.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  15. Любов Долик - [ 2009.10.05 17:16 ]
    ***
    Довгастий дим,
    як джина борода,
    танцює джаз -
    бо час настав для джазу.
    Під джезву ранку
    осінь золота
    заграви згорне,
    дмухне - і відразу
    запалахтять, затріпотять вони,
    залопотять, заплескають, полинуть
    у танці джазової осені(весни?)
    і переллються знов у дим полинний...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (11)


  16. Микола Пішкало - [ 2009.10.05 14:42 ]
    Осінній дощ
    Ось i осiнь. Холодний дощ
    Тарабанить в моє вiкно.
    Я не знаю, де ти тепер,
    Ми не бачились так давно.
    Вiддзвенiло все, вiдцвiло,
    Вiдлетiло в далеку даль,
    Наче радостi й не було,
    І зосталась одна печаль.

    Пам`ятаю весняний сад,
    Не повернешся ти сюди.
    За вiкном уже листопад,
    Дощ змиває твої слiди.

    А колись, у травневi днi
    Синьоока весна цвiла,
    І здавалось тодi менi,
    Що щасливою я була.
    Наших зустрiчей i розмов
    Свiдком був мiй весняний сад.
    Не здiйснилась наша любов,
    Не повернеться час назад.

    Пам`ятаю весняний сад,
    Не повернешся ти сюди.
    За вiкном уже листопад,
    Дощ змиває твої слiди.

    Вкриє землю срiблястий снiг,
    За зимою прийде весна.
    Що вона принесе менi?
    Що залишить в душi вона?
    Може, стане чарiвним сном?
    Може, полум`ям спопелить?
    Ну, а поки що за вiкном
    Дощ осiннiй в саду шумить.

    Пам`ятаю весняний сад,
    Не повернешся ти сюди.
    За вiкном моїм листопад,
    Дощ вже змив всi твої слiди...



    Рейтинги: Народний 0 (5.13) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  17. Євгенка Заброда - [ 2009.10.05 14:54 ]
    Низькими ярами крутяться тумани...
    Низькими ярами крутяться тумани,
    Вихололи ріки і пожухли трави.

    Листопад крокує в яблуневім саді,
    Листя кольорове у його наряді.

    Подихи холодні вітру за горами
    Стрімко вже летять дикими конями.

    Клекіт журавлиний тужить над землею,
    Вересень дощами схлипує над нею.

    Осінь шпацерує по принішклим долам
    Літо проминуло десь за видноколом.
    четвер, 10 вересня 2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.3) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (1)


  18. Ольга Анна Багінська - [ 2009.10.05 14:46 ]
    Мій світ
    Криві дзеркала і розбиті маски
    У цьому світі нема добра
    У цьому світі немає ласки
    Загублений спокій забуті думи
    У цьому світі все фальшиве
    Окрім байдужості і суму
    Темна кімната сутулі тіні
    У цьому світі нема нічого
    Окрім ненависті і ліні
    Пусті коридори тупі портрети
    Тут більше нема нічого
    Лиш на підлозі старі газети...
    2008-2009(точно не памятаю)


    Рейтинги: Народний 5 (4.89) | "Майстерень" 5 (4.9) | Самооцінка 3
    Коментарі: (4) | ""


  19. Віталій Ткачук - [ 2009.10.05 13:25 ]
    к о л о
    зачиняється світ

    герметично

    і скидає мене як листя в осінь цю

    хто із кола зійшов важчає від свинцю

    коло правильне

    геометричне

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (13)


  20. Іван Редчиць - [ 2009.10.05 11:22 ]
    БІЛОПЕРА ПТАХА
    Акровірш

    Лети, як птаха білопера,
    Із рук у руки, з краю в край.
    Тобі одній - і душі, й двері,
    Ей, друже, швидше відчиняй!
    Рідненька наша прилетіла,
    А ми лише марнуєм час.
    Ти подивись, як шпальти-крила
    У світ ясний несе Пегас...
    Радію так, немов коханій
    Несу я пролісків пучок.
    А там далеко - у тумані,
    Узористі шовки стежок.
    Козацтво там літературне
    Ріднею стало - і мені,
    А рокотання стобандурне,
    Їй-богу, чути вдалині...
    Нехай звучить цей марш бравурний,
    А правда буде на коні...




















    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (3)


  21. Ігор Міф Маковійчук - [ 2009.10.05 11:11 ]
    ОСІННІЙ ПЛЯЖ
    Осінній пляж – осінній і не наш.
    А Черемош розгойдує мости.
    Вглиб темноти заманюють сліди
    І плавно обриваються вночі.
    А із віконця полум’я свічі
    Чийсь голос тихо просить підійти.
    Та тільки то не Ти. Уже не Ти.
    І я один в безодні самоти.

    А Черемош спливає крізь долоні,
    Немов любов, що покидає нас.
    А згадка б’ється птахою об скроні
    І рветься у давно минулий час.
    Та Черемоша хвилі не повернеш,
    Як не повернеш промайнулі дні.
    Я йду до Тебе, Ти ідеш до мене.
    А поміж нас лишень холодна ніч.

    А спогад намалює Твій портрет
    Осіннім пензлем барвами весни.
    І в тім немає нашої вини,
    Що різні нам судились береги,
    Що Черемош розгойдує мости
    І не рятує втрачений пейзаж
    І що осінній пляж уже не наш,
    Хоч все у нім нагадує про нас…

    А Черемош спливає крізь долоні,
    Немов любов, що покидає нас.
    А згадка б’ється птахою об скроні
    І рветься у давно минулий час.
    Та Черемоша хвилі не повернеш,
    Як не повернеш промайнулі дні.
    Я йду до Тебе, Ти ідеш до мене.
    А поміж нас лишень холодна ніч.

    1998р.



    Рейтинги: Народний 0 (5.41) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (10)


  22. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.10.05 10:51 ]
    * * *
    Чужою-таки на своєму ж святі,
    Далекою із найближчими
    Живу, наче сплю на м`якій скловаті,
    Закуреними горищами.

    Ридаю у скалки і кашляю ними.
    Для когось вважаюся стервою.
    У долі моїй – самі пілігрими.
    Я – морем, і я – Говерлою.

    Я – небом, ракети в якім безпілотні,
    Пустелею я контрастною.
    А хочеться жити і завтра, й сьогодні
    Єдиною, своєчасною…

    Хай ніч вигорає п’янкими віршами,
    Хай ранок сходить утомою,
    Твоєю весною аби найніжнішою,
    Нікому щоб невідомою…

    Так хочеться, хочеться, Господи, вірити,
    Що все ж – до останнього вистою!
    Любові б лише – як тонкої лірики,
    Як тала вода чистої…
    4.10.09.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (11)


  23. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.10.05 10:04 ]
    * * *
    Вечір нас терпляче слухав
    Від дощів вологий.
    Я в тобі шукала друга,
    Відкриваю ж – Бога.

    Між рядками, між словами,
    Крізь щілини вірша…
    Все, що виникло між нами –
    Музика і тиша.

    Все, Чим житимемо в грудні –
    Тим душа й багата.
    Я в тобі чекала буднів,
    А прийшла – на свято.
    5.10.09.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (10)


  24. Василь Степаненко - [ 2009.10.05 09:42 ]
    Тебе зустрів
    *
    Тебе зустрів кохана уві сні.
    Пройшов так близько,
    Що торкнувся тіла.
    От тільки,
    Чи відчула ти, чи ні?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  25. Василь Степаненко - [ 2009.10.05 09:48 ]
    Сонечка летять

    Бризки із-під ніг.
    Мерехтять в моїх очах.
    Сонечка летять.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  26. Олеся Овчар - [ 2009.10.05 00:39 ]
    Перони життя
    Перехресні дороги між душами.
    Думко-пОтяги знай стукотять.
    На перонах живемо ми змушено.
    А вагони летять все, летять...
    05.10.09


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (10)


  27. Олеся Овчар - [ 2009.10.05 00:20 ]
    Музика
    Ні-ні! Не звичайні це звуки...
    Хіба ж пояснити можливо?
    Не пульсом під скронями стука.
    Не кров завмирає у жилах.
    Живі відчуття нереальні
    Наповнюють суттю хвилину.
    Слова забуваєш звичайні,
    Аби не схолонути ними.
    Говориш і чуєш вже більше,
    Ніж можна собі уявити .
    Не звуки це... Ні. Зовсім інше...
    Чуттєва розмова зі Світом.
    2009


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (12)


  28. Ірина Білінська - [ 2009.10.04 22:27 ]
    ЛИШ БИ ТИ БІЛЯ МЕНЕ…
    Ходить по місту осінь –
    жовтий листочок в жмені,
    вплетений дим у косу.
    Ходить навколо мене.
    Хилиться небо низько –
    падає вниз зірками.
    Знаєш, я дуже близько,
    ніч розвела руками…
    Скільки вже мрій збулося
    і розтеклось по венах…
    Хай, собі поруч – осінь,
    лиш би ти - біля мене.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (14)


  29. Марія Дем'янюк - [ 2009.10.04 21:52 ]
    Заосеніло...
    Заосеніло вже.Заосеніло...
    Листки тополі дивляться змарніло,
    І я на них із болем наступаю,
    У власну осінь двері відчиняю...

    Заосеніло вже... Невже заосеніло?
    Я в озерце вдивляюся питливо,
    На срібло впав вербовий лист журливо,
    Я бачу, все-таки заосеніло...


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  30. Василина Іванина - [ 2009.10.04 21:35 ]
    До тих, кого люблю...
    Яка важка учительська робота –
    щодня проблеми, клопоти, турботи,
    щодня згорають нерви, наче хмиз,
    і тиск летить – то вгору, а то вниз...
    Яка прекрасна вчительська робота –
    напевно, всі вам учні заздрять потай,
    а ви, немов оті чарівники,
    нам програмуєте в життя стежки,
    ви запевняєте: скарби – знання,
    щоб не блукати в світі навмання...
    Щоб ми нові вершини здобували,
    щоб оптимізму й віри не втрачали, –
    ви нам щодня товкмачите про те,
    що з нас еліта золота росте.
    Що ж вийде з ваших клопотів недремних –
    ви і самі, гадаємо, не певні...
    Пробачте, що про вдячність забуваєм,
    що не завжди старанними буваєм,
    та віримо, що на усій землі
    найкращі люди – наші Вчителі!




    Рейтинги: Народний 5.45 (5.51) | "Майстерень" -- (5.49) | Самооцінка 3
    Коментарі: (28)


  31. Катерина Кукіб - [ 2009.10.04 18:18 ]
    Монолог Ассоль
    Я бачила його не в сні, насправді.
    Цей чарівник, мов відблиск у воді.
    Пишнобородий і старий сказав мені:
    «Приплине корабель не лиш у сні».
    Зблиснуть колись червоні ті вітрила
    Й мене до них нестиме, мов на крилах
    Мій принц, казковий, молодий.
    Я дочекаюсь, час мине лихий.
    Живу я мрією, у казці.
    Ходжу в безбарвній, чорній масці.
    Лиш вирвусь справжня «Я» у світ,
    Почую вслід собі лиш сміх,
    Образливі слова безжальні,
    Поллються сльози ті печальні.
    Вночі не раз на березі чекала,
    Я мріяла побачити його,
    Та доля чомсь від мене утікала
    Й трималася весь час свого.
    Ранок. Здрастуй Боже!
    У тебе скільки справ до всих людей!
    Одне твоє слово допоможе
    Здійснити безліч гарних їм речей.
    Знов день минув: сумний, безбарвний.
    Вже вечір і бувай Господь!
    Мені насниться сон чудовий, гарний.
    Там Грей та я і корабель «Секрет».
    Ну ось і все, пора забути казку.
    Я вже доросла, мрії вже нема.
    Хай Грей пробачить мені цю поразку.
    У всьому винна тільки я сама.
    Навіщо вірила я Еглю?
    Навіщо вірила йому?
    Не буде тих вітрил червоних.
    Та все ж до моря побіжу.
    На березі чомусь заснула,
    Відкрила очі і тоді
    На мене йшли палкі вітрила!
    Я дочекалась! Казка і
    Нарешті ми зустрілись з Греєм.
    Чарівник Егль не збрехав!
    Примхливий вітер дав мені вітрила.
    Ще й пісню дивну нам подарував!
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  32. Анна Малігон - [ 2009.10.04 17:47 ]
    БЛИЗНЮЧКИ
    Я в шість не любила зеленку і вазелін.
    Імітувала хвороби, постійно губила ручки.
    Підходила до чужого вікна, що росло із землі,
    а з нього дивились на мене сусідські близнючки.

    Їх каламутні погляди з-під широких лобів,
    їх безкінечна слина й короткі стрижки.
    А ще в них був тато і він їх, здається, любив.
    Ставив по черзі на підвіконня і гладив ніжки.

    Я поверталась додому, лаяла школу, їла обід,
    ловила в тенета заздрощів оті сопливі моменти,
    згадувала щосили, яким був мій дід.
    А мама, затуркана, бігла по аліменти.

    І коли закривалися двері, вимикалося світло,
    Усі на світі секрети розлазилися по фантиках.
    Я уявляла, як сильні руки, ніжно і вміло
    Одягають на мене форму і білий фартух.

    А місяць вростав у осінь уламком ребра.
    І вже нічого на світі не мало значення…
    …І кожного разу мама казала, що хоче мені добра.
    І просила пробачення.






    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  33. Віра Шмига - [ 2009.10.04 15:08 ]
    Рідній школі

    І не сумно мені і не весело.
    Це щось інше: і вічність, і мить.
    Мідним дзвоником з Першого вересня
    Моє серце у грудях дзвенить.
    І коли даруватиму квіти,
    Щось дитяче зітхне у мені.
    Я вже визнала, що повторити
    Можна тільки уроки шкільні.
    Зустрічатиме школа та сама,
    Та відмінність одна є у тім,
    Що кричать вже „Вітчизна” і „мама”
    Букви з крейди в дорослій руці.
    І не сумно мені і не весело.
    Це щось більше: і вічність, і мить.
    Мідним дзвоником з Першого вересня
    Моє серце у грудях дзвенить.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  34. Гортензія Деревовидна - [ 2009.10.04 14:40 ]
    *
    чи гасне дощ в осінніх ліхтарях
    чи свічка у воді горить барокко
    не відрізнити смерті від життя
    незроблених від непочутих кроків

    не обертайся входячи в герби
    і пил здержи у ветхості одежі
    лисиці в ній ще брешуть на щити
    на пагорбі зеленому ще вершник

    хоч тінь його не видно в цій порі
    і сухість вуст його не зронить слова
    переступи вогонь ручай поріг
    звернися знівідкуди ні до кого

    чого тобі з розкритими очима
    чому осінні руки наче дощ
    чому холоне листя за плечима
    відлуння кораблів кораблетрощ


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (6)


  35. Федько Халамидник - [ 2009.10.04 11:41 ]
    птахи
    Я чекаю на зграю перелітних думок,
    Що ховаються вдень від спеки.
    Намагаюся не з’їхати з глузду отак,
    Оминати місцеві аптеки.

    Я читаю ці написи у зворотній бік,
    Так їх бачити, якщо падати з даху.
    Методично повторюю ці дивні слова
    І, зриваючись, злітаю птахом.

    Моє місто стало для мене пасткою,
    Суцільним пеклом із сталевих дахів,
    Із розпеченою гумою кросівок на асфальті,
    Із тілами померлих від спраги птахів.

    2009-08-04


    Рейтинги: Народний 5.13 (4.58) | "Майстерень" -- (3)
    Коментарі: (3)


  36. Федько Халамидник - [ 2009.10.04 11:02 ]
    імпресія
    Нагадай лишень тобі наснитися.
    Я чекатиму до самого світанку.
    Тихо-тихо тут посиджу і не спатиму,
    Розчинюсь, мов тінь, з приходом ранку.
    Прокидаєшся від мого дотику,
    Чи то від променів в твоє заляпане віконце.
    Почуєш здалеку відлуння мого голосу,
    Чи то по даху безтурботно ходить сонце.
    Сльозою по щоці травнева злива.
    І мантрою з небес гримить
    Твоє ім’я, ним наші долі зв’язані.
    Для нас обох безсмертна кожна мить.

    08/2009


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.58) | "Майстерень" -- (3)
    Коментарі: (2)


  37. Федько Халамидник - [ 2009.10.04 11:09 ]
    І як ти там?
    І як ти там? Від тебе жодних звісток…
    Тут все просякло спогадом про тебе.
    Тепер тут править хтось такий безвісний,
    І далі йти вже жодної потреби.

    Солодкий алкоголь жовтневих днів
    Ковтаю, напиваюсь до нестями.
    Без тебе мертво все, без жодних кольорів…
    Все розфарбую власними сльозами.

    04.10.09


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (3)
    Прокоментувати:


  38. Федько Халамидник - [ 2009.10.04 11:52 ]
    la feé verte
    Маленька зелена фея
    На краєчку граненої склянки.
    Вона дивиться просто на мене.
    Я пригадую, ти все писала
    Про те, що митці щоденно
    Псують собі шлунки і мізки,
    Ковтаючи цю смарагдову амброзію.
    Ти мене вчила як треба.
    Ти все ж навмисно казала,
    Що ненавидиш Пікассо за правду.
    Твої натхненні зелені очі
    Палко сяяли у темряві кімнати,
    Коли маленька зелена фейка
    Н краєчку пластикової склянки -
    З таких п’ють каву бариги
    Із ригаловок на зупинці -
    Заливалася дзвінким сміхом.
    Ти слухала і дихала
    Як королева Смарагдового міста
    Ти сиділа на вікні навпроти
    І друкувала на своєму лептопі
    Листа на той світ, а може, поему.
    Це тому ти так раптово зникла.
    Хтось розкрив твою таємницю.
    Твоя антиреклама обернулася
    Жорстокою пропагандою
    Полювання на міфічних створінь.
    Ти позбулася друзів і пішла з роботи.
    Аби жоден більше тебе не бачив.
    Ти забрала свою таємницю.
    А мені залишилися на згадку
    Твої невдалі статті про мистецтво
    І біла грудочка цукру.

    08.2009


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (3)
    Прокоментувати:


  39. Федько Халамидник - [ 2009.10.04 11:35 ]
    алегорія співіснування
    У наших душах назріває щось важке й огидне.
    І виривається назовні,
    Як менструація,
    Загиджуючи все довкола,
    Вкриваючи болючими прищами.
    Ми одне одним сповнені по вуха,
    Як алкогольним блювотинням
    В святково-депресивній самоті.
    Із дня у день
    Вибльовуємо одне одного на килим,
    Де з ночі в ніч спимо.
    І перетворюємося на гнійні пухирі,
    Що, розриваючись, отруюють довкілля.
    Притулок червів.
    Що жеруть нас і зсередини і ззовні,
    Але гнилятина ніколи не скінчиться.
    І тільки роздувається ще дужче,
    Як пузо мертвяка,
    Що кілька тижнів
    Засмагає у липневу спеку,
    Стікаючи отрутними рідинами.
    Від пестощів і дотиків
    Ми вкриті екземою і струпами.
    Страшенна прірва,
    Що нас породила,
    Все лиже й лиже
    Липким язиком у виразках,
    Засмоктує назад,
    Здригаючись судомними посмикуваннями.
    Щоразу повертаючи
    Наші неперетравлені нутрощі
    З прямої кишки сьогодення.

    6.09.2009


    Рейтинги: Народний 3 (4.58) | "Майстерень" 3 (3)
    Коментарі: (2)


  40. Федько Халамидник - [ 2009.10.04 11:10 ]
    Отрута в мізках пересічних громадян
    Отрута в мізках пересічних громадян.
    Суспільство безнадійно хворе.
    Настільки,що не варте навіть ліків.
    Хоча їх вдостать. Безкоштовно звідусіль.
    В аптеках черги. Та не те купують.
    Ви чуєте?! Ви хворі не від того!
    Та лікувати просто нікому.
    Й не варто тих зусиль.
    Лише добити, знищити, як псів,
    Хворих на сказ. Щоб не розносили заразу.
    Плюються чорного слиною всі екрани.
    Газети сві наскрісь просякли жовчю.
    Тротил у шлунку кожного поганця.
    В кишенях, як чумні, розносять пандемію.
    Запрограмоване одноклітинне існування.
    Клоноване отруйне м'ясо. Жеріть, нездари!
    Ще ненароджене, вже мертве покоління.
    Загнивший викидень міського дебілізму.
    Ви – абортоване дитя цивілізацій.
    Ви – прогресуюча пухлина світу.
    Піддослідні щурі під скальпелем прогресу.
    Залякані барани на чолі з козлом.
    Пастух вас не покинув. Його й не існувало!
    Це ви розп’яті на хрестах, непотріб!
    Чекаєте усе життя, що хтось незримий
    Відкриє двері вам, ше й дасть під сраку,
    Щоб увійшли. А потоім ще й розкаже, що робити.
    Женетеся за чимось невідомим. За тим,
    Що справді маєте спочатку, від природи.
    Й тікаєте від цього ж одночасно
    У клітку до майбутніх хазяїв.
    Ви – виродки, народжені в свободі,
    Яку весь час міняєте на дозу
    Свого лабораторного співіснування
    З такими, як самі, вважаючи це повністю законним.
    То ж здохніть в своїх клітках, пацюки!
    Зжеріть себе зсередини і зникніть.
    Бо ж з ваших трупиків не вийде й пристойний перегній,
    Бо буде він із домішок гидоти,
    Якою вас годують кожен день.
    Таким не має бути грунт
    Для нових рішень.

    12.09.09


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (3)
    Прокоментувати:


  41. Любомир Тимків - [ 2009.10.04 11:02 ]
    СМОКТАТИ, СМОКТАТИ, СМОКТАТИ!
    Смоктати, смоктати, смоктати!
    Як весело разом іти.
    Крокують в колоні солдати,
    махають руками жінки.

    і ще раз з горлянок потужних,
    дзвінким переливом луна!
    Смоктати, смоктати, смоктати!
    Це нового маршу слова.


    Рейтинги: Народний -- (3.5) | "Майстерень" -- (3.5) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  42. Віра Шмига - [ 2009.10.04 11:16 ]
    * * *




    Здається, вік
    у місті хлипав дощ,
    Розводив сум
    в покірних ґлянцях листя.
    Між нами скелі вулиць,
    прірви площ,
    Янтарних вікон
    плутане намисто.
    А дощ торочив нам
    вже котрий раз.
    Я слухала його молитву
    всоте.
    Що він один і той же тішив нас.
    Нам хутряна була одна
    темнота.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  43. Віра Шмига - [ 2009.10.04 11:03 ]
    * * *

    Передзима переді мною.
    Вітрів задума біля брами.
    Добу молитви і мінору
    Весь час зажура мірно краде.
    Повітря стисле, мов у кульці.
    От вибухне веселим снігом.
    І буде лоскітно у русі
    Вітрам від зірваного бігу.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  44. Іринка Кучерук - [ 2009.10.04 10:03 ]
    Все ходишь под моими окнами...
    Твои уста желаньем светятся,
    Мои уста твоим подвластные...
    Мне до сих пор никак не верится,
    Что чувства названы "напрастными".

    Твои глаза из грусти сотканы,
    В моем огне сам черт зажарился...
    Что ж ходишь под моими окнами ?
    Зайти не смеешь.., не решаешься.

    Я знаю, что молчишь намеренно,
    Во мне тем гасишь искру страстную...
    Кто нам внушил, что все потеряно,
    Тропинку изорвав атласную..?

    Твои уста желаньем светятся,
    Да вот глаза.., из грусти сотканы,
    Я знаю, что молчишь намеренно,
    Все ходишь под моими окнами...


    Рейтинги: Народний -- (5.16) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  45. Олеся Овчар - [ 2009.10.04 10:10 ]
    Моїм вчителям...
    Пролітають роки, довго тягнуться миті...
    Скільки їх відійшло, скільки вже пережито.
    Забувається зле, марнослав’я минає,
    Залишається те, що серця зігріває.

    Непомітно зерно засівається в душі –
    Вчителі – сіячі, а рілля – їхні учні.
    І отак – без кінця, і отак – день за днем
    Йдуть за плугом вони віковічних проблем.

    Бур’яном пророста безтурботність дитяча,
    Збайдужілість черства і наївність ледача,
    Та надія свята вчителів не зникає –
    Життєдайне зерно у ріллю западає.

    І хоча промине і не рік, і не два –
    У посивілі скроні заб’ються слова:
    Ви пробачте нам те, чого ми не уміли,
    Ви пробачте за те, чого ми не хотіли.

    Ми пригадуєм Вас, розуміємо слізно –
    Для подяки час Є, для подяки не пізно.
    Ми вклоняємось Вам за усі покоління,
    За зернину в душі, за проросле насіння.

    МИ ДЯКУЄМ ВАМ...

    І благаємо щиро: уміння навчити
    Передайте нащадкам, щоб уміли любити!

    2006


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (27)


  46. Юрко Халавка - [ 2009.10.04 01:46 ]
    Тобі, єдиній...
    Куди б не йшов – завжди іду до Тебе,
    Бо кожний крок, ковтає мить розлуки.
    Ти не свята, але Ти та, що треба,
    І це для мене найсолодша мука...


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.28)
    Прокоментувати:


  47. Ірина Білінська - [ 2009.10.04 00:58 ]
    ПАННО МОЯ ДАЛЕКА...
    Ви плачете, моя панно...
    Чи якось я Вас образив?
    Печаль на устах духм'яних
    помітна мені одразу.
    Ви дивитесь мені в очі -
    насправді, уже крізь мене...
    Ваш голос звучить пророчо,
    пульсує у моїх венах...
    О, радосте, моя світла!
    Печале, моя шалена!
    У Ваших долонях - літо
    квітне, та не для мене...
    Всміхніться мені так легко.
    Привітно махніть рукою.
    О, панно моя далека...
    Чи Вас розлюблю?
    ... Ніколи.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Коментарі: (8)


  48. Василь Сидь - [ 2009.10.04 00:06 ]
    My adult Ukraine
    Господи! Возвах, не опусти
    Воньми, в риданії возношу
    У дніх скитанія і мгли
    Скріпи убиту горем душу

    Я не виношу лексусів на тротуарах
    Пивних дебілів, кітчу і братків
    Я ненавиджу силікону і реклами
    Корупцію і депутатів гівнюків

    Господи! Возвах, воньми
    Во тьмі возносячи моління
    Зло одоліти настави
    І дай незрячому терпіння

    Я співчуваю втомленим браткам
    Пивним дебілам і рекламним тротуарам
    Давно пора “відкатним” гівнюкам
    Співати гімн корупції на нарах

    Господи! Возвах, воньми
    Тобі приносяще моління
    Во тьмі заблудшеє - прости
    Що закінчилося терпіння

    Це горем зломлене життя
    В смітті погрузнувше навіки
    Тупе пиття до забуття
    Вже повнолітьної каліки


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.05) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  49. Олеся Овчар - [ 2009.10.03 23:24 ]
    Синові
    Осінь... Шепоче листя...
    Фарби Твої на столі...
    Мрія для когось здісниться...
    Може, для когось - і ні...

    Осінь малює дощами
    Згадки на водах калюж.
    Літом малюнок Твій стане -
    Тільки уяву напруж.

    Осінь вбирає в намисто
    Лісу оголений стан.
    В Тебе він легко-навмисно
    Радісним зеленню став.

    Осінь з вітрами танцює
    Боса по зорях калюж.
    Пензлик Твій радо малює
    Мрію для змучених душ.


    2008, редакція 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (8)


  50. Катруся Матвійко - [ 2009.10.03 21:22 ]
    Це ж осінь!
    До мене сьогодні всміхнулась калюжа!
    Ви знаєте, я здивувалася дуже,
    Але посміхнулась у відповідь їй –
    Метелики раптом злетіли з-під вій!
    Кружляли навколо – зелені, червоні,
    Торкалися ніжно обличчя і скроней,
    Сплелися у райдужне, гарне намисто,
    А потім на землю попадали листям.
    А деякі втрапили прямо у воду –
    Краси я такої не бачила зроду –
    Неначе грайливі русалки із вітром,
    Віталося листя зі мною привітно…
    Чи то мені, може, на хвильку здалося?
    Це ж осінь-чаклунка, це ж осінь, це ж осінь…


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.42)
    Коментарі: (9)



  51. Сторінки: 1   ...   1423   1424   1425   1426   1427   1428   1429   1430   1431   ...   1816