Малює пальцями на шибці
безбарвне видиво мороз,
як свіжоспечені убивці
з любові вибили добро.
І стало так від того млосно,
що хоч ховайся, хоч кричи,
любов згубилася в трьох соснах,
любов згубили двоє чи...


Інколи здається, що любов - мука. Додають в неї трішки сліз (хто від горя-хто від щастя) і ліплять, ліплять, ліплять...


Ти
Ти ліпив мене, як хотів, і з усього, чого не було.
Ти програв мої три із п’яти життів, і випльовував злість не в сторону, а в моє чоло,
Загинав мені руки і бив у живіт, і казав – підтримуєш боєздатність.
І відтоді я часто лежу в траві, бо зробилися ноги ватними.
Замість серця у мене ґудзик, а в ньому дві дірки.
Ти вирішив за мене, що я боягузка і всі життя мені вчитися на одні четвірки.
Ти пошив мені одяг з латаття і ряски на усі пори року,
І через таке моє плаття у мене в друзях значиться тільки дядько Окунь.
Ти вишив мені очі червоним і забув про усмішку для обличчя,
То й щирі люди, мене побачивши, б’ють у дзвони і хрестяться з переляку тричі.
Але я таки дочекаюся, коли небо стане на смак ванільним,
Покінчу з життям четвертим, не покаюся, стану вільною…


Часом думається, любов - кайдани. Позбудешся їх - і полетиш...


Я
Край дороги краю неба,
де закінчується зебра,
де тепло живе в долонях –
Тих, котрі тримають світ,
там мені відкриють двері,
й на порозі з Гулівером,
дарувавши в руки сонях,
радісно зустріне Свіфт,
ліліпути зварять кави,
велетні змовчать лукаво,
потім йеху і гуїнгми
розпитають – що та як.
Розкажу, що марю морем
і як час обличчя оре,
що у нас безжальні зими,
і що часто я – не я.
І щоб все почати знову,
треба написати повість
Амазонка, неЛюбаска,
словом, Жінка на коні.
Джонатан всміхнеться ласо
(так іще смакують м’ясом),
не поспить, напише казку
і віддасть мене мені.


А буває, хочеться написати іншу історію, почати любов заново, не згадувати про колишніх і жити, жити, жити!


Не ми
Починаю жити, дихати орхідеями,
і не знати ночами колишніх тебе.
І так мені добре від того всього, де я.., ми
залишилися в минулому, не тепер.


Блефуємо?


Аж цієї ночі випали сніги, –
Зими в передмісті вищі за коліна,
І коли душа ниє від нудьги,
Родяться на світ вірші замість сина,
Путається слід: горобці, коти –
Хто кому програв? Хто ким пообідав?
Думалось мені, що найгірше – ти,
Гірше – то сліди, де твоїх не видно.


А насправді, правий дідусь Ніцше: "Залишається любити один одного, коли один від одного не втечеш".


Ми
Повертатися тяжко, просити прощення і поготів,
та насправді стаєш сильнішим, коли прощаєш.
Я дарую тобі і останнє, п’яте, з моїх життів –
ми у пеклі були, то давай ще спробуємо серед раю.

порожній тролейбус мене катає по місту
життя триває, та я не бачу в ньому змісту
ті ж самі обличчя, хоча я бачу їх уперше
і з кожним днем я хочу думати все менше.
не хочу думати як жити далі
я й не живу, перебуваю у астралі.
чому все так? чому я знову на одинці?
тролейбус їде, я залишаюсь на зупинці
і ця зупинка на шляху до мрії
вбиває віру і притуплює надії
надії на життя і віру у кохання.
я вже кохала і це нажаль-востаннє...

Несподівано
Обернеться
Осінь,
Потемнілими барвами
Клену.
Пролунає спокійне
”Досить”
Зголоднілому
Жовтому
Леву.
13.11.08

Відпускаю сни свої на волю
В ніч нестямну білою совою,
Хай змахне крильми легкими птаха
І злетить над океаном страху.

Та зі сходом сонця золотого
Від сови не лишиться нічого -
Зникне разом з місяцем примара,
Тільки пух кружлятиме у хмарах

Вусата кішка цілується з вусатим котом,
Їхні вуса у носики ніжно лоскочуть
Він її обнімає теплим, пухнастим хвостом
А вона його в шийку цілує і стиха муркоче.

Сонно мружаться очі, серця лунко бються у такт
І немає на світі істоти рідніше і ближче
Може завтра вони розбіжаться по своїх кутках
Ну а може назавжди разом залишаться.

Шум дощу, гуркіт міста й сигнали машин
Їм зливаються в пісню, фари – в танець вогнів
В них до ранку лишається кілька годин
Але може це вічність для цих двох котів.

Їхні лапки ступають над містом вершками дахів
Тихо-тихо, так, певно, кохання ступає
Підкрадається мовчки до вікон, заходить до снів
Котик його пильнує,
На ліжку вмостившися скраю.

Блищить роса на яблуневім цвіті
То певно сльози ніжних пелюсток
Які в ранковий сон іще сповиті
Та скоро їх уже розбудить сонце.

Чи може то виблискують зірки
Які попадали вночі на землю
І ці пахучі, ніжні пелюстки
Їм стали за нову, ясну оселю.

А може то є напій для коханців
Духмяно-ніжний, наче дотик уст
Що несміливо будять на світанку
Який п’янить й втамовує жагу.

Та скоро цю росу вже сонце вип’є
Обтрусить вітер, визбирають бджоли
Крізь листя, мов через зелене сито
Просіється вона униз сльозою.

Впаде додолу і розбудить тих
Хто цілу ніч не спав, обнявшись міцно
Хто з неба обтрусив усі зірки
На своє ложе із духмяних квітів.

Неначе кришталевий водопад
Зупиниться зірками у волосся
Життя – квітучий, яблуневий сад
Блищить в очах, немов роса на сонці.

Летять лелеки, як і мої мрії,
Між хмарами ширяють щодоби.
Та майже не залишилось надії,
Якби не очі ті, якби, якби...

Твій погляд знову бачив мою душу,
Два лазери сканують все життя.
Тебе побачить хоч на хвильку мушу,
Бо ти іскринка щастя і буття.

Кругом туман і темрява надворі,
А твої очі ніби світлячки.
Я пригорну і скажу тихо "sorry",
І ми запалим радості свічки.

Проснусь я ранком, знов згадаю сни.
Звучала пісня, та затихли ноти.
У тебе погляд пізньої весни,
Давай зустрінемось, якщо не проти?

Не судилось нам бути вічними,
В заповітах нам не дісталось,
Та у мить крижаного відчаю
Ми знайшли вогонь і кресало.

Нам не випало, не судилося,
Подолати хвилю спокуси,
Та гріхи наші, вищою милістю,
Взяв терновий вінець Ісуса.

Нам не випало бути мудрими-
Вабить дух черепашок «ніндзя»,
Та на кшалт Великого Гудвіна,
Ми фільтруємо світ крізь лінзи.

Що здобудемо, те порушимо,
Хоч на паперті й розпростерті,
І, вагітні власними душами,
Їх виношуємо до смерті.

блазню так боляче бути позбутим
більшості благ
і як мінімум власне
буднів звичайних
проблем і шукань
краще відвертим
аніж
узутим краще
вже сірим
аніж брудним
спробуєш
може без зазіхань
на потойбічні
пісні та обряди
клени осінні
запрошують вдруге
зняти оголеність
з райського саду
табуювати
оту заборону
заборонити
будь-який зась
розчарування
залити червоним
бити на сполох
випасти в час
можна розрідженість
запакувати
можна
розрізати і
скуштувати
адже голодні
не здатні себе
адже вони
неможливі собі
ти намагаєшся
не розуміти
щось-таки далі
поволі веде
змінюєш настрій
у кольориті
змінюєш біг
на помірні кроки
змінюєш все що
потрібно змінити
почни із білизни
продовжи з води

ÜBERBLICKT MAN DIE JAHRE
von Gottfried Benn

ОГЛЯДАЮЧИСЬ


Оглянувшись крізь роки
Від Уру і до Канн
які візьмеш уроки
Кабала, темний камінь.
Племен імена з мороку
стріла знамена меч
Вони прийшли із моря
загибли в ньому - теж.

Пісок вода і сонце
чиї години в них?
твої планети - сонні
вони до тебе йшли?
цих бризок – міріади,
ростуть із снів і мрій? -
здається, що дріади
очами час відмірюють.

Увінчаність озброєних
несла звитяги в дім
Лавр увінчав їх скроні
і втомлену їх мідь.
Лавр, мармур капітелі,
Ґордон і Ойґен принц,
Сіон, міста наскельні -
Куди прийшли? -

Оливи, віття пальми
творіння перших днів
мирт і лоза і псалми
для торжества Кущів.
Ці пальми, берег Сирту
маєстатичність крон
Вони – своє віджили
Пальміру їсть пісок.
Оглянувшись на роки
пінявий їх наплив
на барки, баркароли
вони були? Пройшли.
На сонячну і водну
на всероз'їдну тінь:
Твої фігури ходять
кабала, темний камінь.


* * *

Überblickt man die Jahre
von Ur bis El Alamein.
wo lag denn nun das Wahre,
Kabbala, der Schwarze Stein -
Perser, Hunnen, Laskaren,
Pfeile, Fahnen und Schwert -
über die Meere gefahren,
von den Meeren versehrt?

Wasser- und Sonnenuhren -
welche Stunde gemeint?
Welche Gestirne fuhren
häuptlings - alles vereint?
Welche Wasserkaskade
bis in die Träume erscheint -:
jene Uhr als Dryade,
aus der es tränt und weint.

Waffen mit Lorbeer gereinigt
brachten den Sieg ins Haus,
Stirn und Lorbeer vereinigt
ruhten die Helden dann aus,
Lorbeer, Marmor, Pylone,
Gordon und Prinz Eugen,
goldene Städte, Zione -:
thanatogen -

Palmen bei Christen und Heiden,
frühester Schöpfungsrest,
Palmen mit Myrten und Weiden
beim Laubhüttenfest,
Palmen an Syrten, an Küsten
königlich hoch und rein -
doch dann wandern die Wüsten
in Palmyra ein.

Überblickt man die Jahre,
ewig wühlende Flut
und die dunkle Barke, die Bahre
mit Helden, Heeren und Blut,
und die Sonnen- und Wasseruhren
schatten und rinnen es ein:
alles deine Figuren,
Kabbala, Schwarzer Stein.

Головою в туман,
Я далеко не йду.
Я маленька,
Як твій мізинець.
Я сховала в кулак
Велетенську нудьгу,
Як останній тобі гостинець.
Як загублений смак.
Я безмежна, як дим,
Як пісок, що танцює з часом.
Небезпечний дурман.
Ти так близько не йди.
Ти приходь
Іншим разом.
8.12.08.

на молитовнику - пальці тонкі
сльози
на срібних тарелях
по лабіринту блукають роки
мандри
за шрифтом Брейля

опір – на попіл
а тугу – на пил
тіло – за ними по колу
те що Творець недбало ліпив
те що зникоме і кволе

скільки топтати на втіху вітрам
наст зеленого рясту?
у сповідальниці хижа мара
потай укрилась під рясу

крізь віконечко кігті повзуть
мить – і лукавий пригорне
в мороці чорному ніби мазут
кучері – збурене горно

Ці вихідні-мов пара невгамовних близнюків,
Повернення яких із табору чекають рідні,
Вцілілі шибки і незірвані плоди садків,
Попкорн, сорочки білі і прогулянки погідні.

Ці вихідні попереду найбільш зухвалих мрій
Зірвати куш—і з друзями гайнути у Карпати,
І закохатися у гір пластунський однострій,
Поки годинник нас не поведе на страту

Тік-так, тік-так за збурений у нашім місті мир,
Що викликало в мешканців незрозумілий острах,
Як доказ-тиша і розтяті животи квартир
З яких випурхує нечитана суботня пошта.

Ей всё казалось – есть ещё в запасе вечность
до времени, пока «никак иль хорошо»,
и красок вернисаж, и линий безупречность
внушали веру ей в своё бессмертье, но –
когда туманов саван обвил нагие плечи,
лишь юноша-декабрь промолвил, не спеша:
«Все сантименты – чушь… но в наш последний вечер
Покойница была на редкость хороша…»

:)

Потанцуем?
Недолго…
Осень кончается.
Небо от берега,
Ребёнок от велика, -
Не отрываются.

Кружатся,
В такт опустевшей осени.
А в окнах пустых,
В стиральных машинах,
Всё так же стираются, -
Дни-горизонты.

Где-то, за стенкой
Слепой дирижёр
Глотая субтоны горлом,
Прижался к афише
Скрипучим ключом,
И снова меняет свёрла.

Кто это, мама?
Тень достаёт сигарету.
И медленный танец,
Иглой по ладони,
И старая Электроника
Память стирают к чёрту.

Где ты остался?
Слышишь?
Кто присылал те письма?
В лёгких опять
Засыпан парус
Тяжёлыми медными листьями.

На старом мамином платье,
Касаясь края воды,
Царапая бледную кожу,
Срываются чайки,
И ты,

Уроженец кают
Беглец. Капитан её боли.
Год за годом,
В плену.
Прижимаясь к перилам,
Выдыхаешь крупинки соли.

Руки изъедены
Морскими волками,
Снами.
И голое тело
В замочной скважине
Горит под его руками

Что-то ещё?
В порт?
В Сиднее начинается лето?
И тень у её кровати.
И птицы на крышах тетради,
Медленно тянутся к свету,

Вырываются из объятий,
Стучит барабан на лестнице,
Стой!
Ради Бога. Ради…
Стой… Это длинная песня
Старая классная песня…
Про дождь, который не может идти вечно.
Стой, потанцуем ещё чуть-чуть,
И мне обязательно станет легче

Час хисткий і непевний дуже.
Просто змотаний грубим дротом.
Мій земний, піднебесний друже,
Я ще й досі не знаю, хто ти.
І якого ти воїн рангу?
І куди ти мандруєш пішки?
Ти стокрилий пекельний ангел,
Що в кохання погрався трішки.
Це було геніальне шоу!
Ти його розіграв натхненно!
Відтоді я живу святково,
Одягаючись у буденне.
Тільки зраджує щось люстерко.
Ну а так все незле, коханий...
– Пані, пані, купіть цукерків!
– Кажеш, жити солодше стане?

Коли її нема в душі від Бога,
Коли вона – утома і недоля,
Ламає час швидкі летючі ноги
І тягнеться скалічений поволі.

Коли вона – чи хочеш, чи не хочеш –
Мов світлячок між пальцями, згасає
Відвертість просто відвертає очі
І ніжність наїжачившись кусає.

Тоді обходять радощі нас боком,
І кожен день нову нудьгу приносить.
Любов іде від нас подвійним кроком.
А що ? Її ж залишитись не просять.

Так буде краще. Для обох. Для нас.
Поминки щастя наспіх, геть умовні.
Налий по повній. Саме так. Хоч раз.
Хоч раз, скажи, ти пив любов по повній?

Щоб запекло і щоб звихнувся світ –
Інтелігент нещасний! – щоб до решти!
Щоб закотив холоші – і у брід
Через фонтан в шкарпетках і у мештах!

І щоб усе здавалось по плечу,
І по зубах, і в радість, і на руку!
Скажи, хоч раз, хоч раз таке відчув
Твій бідний світ, заправлений у брюки?

Хоч раз пірнув у прірву, відпустив
Кермо, мотуззя, мамину спідницю?
Ти жив, скажи? Хоч раз в житті ти жив,
Думок не розіклавши на полиці?

Ти знав любов, що згіркла і сумна,
Оту, що все ділив на міні-дози?
Налий її по вінця – і до дна.
Допий її хоч раз, щоб не на сльози!

Ця ніч не згадається. Буду холодна і дивна.
Всі ґудзики в нормі. Волосся заплетене в колос.
Вже можна сміятись так голосно і надривно,
Щоб аж від напруги ламався між звуками голос.

Вже можна…звичайно…мішаючи цукор у каві,
Дивитися прямо крізь тебе хоч цілу годину…
Ці очі навпроти такі обережно-лукаві.
Не бійся, цю ніч не згадають тобі як провину.

А кава не п’ється. А кава холоне. Чого ти?
Невже тобі вперше отак пересолено-гірко?
Вже можна прощатися. Можна словами колоти.
Вже можна розбити зі штучним коханням пробірки,

Біситись, топтати, трощити… На щастя! На щастя?
Вже можна сказати усе, що гнітило. Гнітило?
Ця ніч не згадається. Буду чирвової масті…
Вже можна кричати… Так голосно… Наче любили…

Між пальцями
Темна глина,
Він створить
Її до ранку.
Свою нездоланну пристрасть -
Її
Надзвичайну вроду.
Він виліпить панну
З бруду,
Торкнеться губами
Шиї і
Збудить нестримне бажання
Піддатись
Блуду.
09.11.08

В кожного буде своя осінь,
кожен дістане свою кулю;
душу - на ключ і приходь в гості,
я залюбки Тебе почастую
чаєм гірким, трав’яним настоєм,
піснею, сплетеною із літа,
душу відкрий - нас тепер лиш двоє,
можем поволі собі говорити
з ночі до дня, аж доки заснемо
спина до спини, до серця серце,
душам востаннє забракне неба -
бабине літо у них озветься.
Крок. Невідомість... Прозорі тіні.
Хто тут крім нас? З ким мовчати будем?
З ким святкуватимем вічні будні?..
Тихо і солодко. Ми - осінні.

Иллюзия в глазах, кровавой ложью,
Застилает блаженный взор,
Тебя приносят в жертву алтарю,
Кровавой церкви, где нет бога,
И миром правят лишь отцы.

Николай Блоха 7.12.08 23:54 (Иллюстрации к картинкам)

Викривляю хребти, url, компромати.
Особливо хребти. Вірю в шахи і мати.
Особливо в останні. Між іншим взаємно.
Між іншим я профі. От тільки - таємно.
От тільки я кількою й калькою гребую.
Гребти - це прекрасно! І пахнути цедрою..
І пахнути цнотою аж до задухи,
і шоп "штабєлямі" всі мерли, мов мухи,
від чаду моїх цибулин-откровень.
Бери до своїх зацілованих жмень
і ротом звабливим вульгарно їх їж.
Я точитиму ніж. Це вагоміше, ніж
тіні будь-кого з тих, хто розкидав між нас
це каміння, котре ще збирати не час.
Час збирати врожай і шкарпетки з підлоги.
Я хотіла б - давай? - знов погратись в пологи.
Затамовую подих і нишком нечутно
зберігаю твій сон - може сниться щось путнє:
ніби я викривляю хребти, ставлю мати.
Я ножа доточу - і приєднуюсь спати!

Ради приличия
Сжимаем губы
Закрываем рот
От дерзостей
Меняем обличия
Загоняем мерзости
В кубы
Без выхода
Мой маленький сот
Сотни других
Маленьких комнат
Будет сдвиг
Порвутся стены
Раскроется рот
А может просто порежутся вены
И без сомнений
Дерзостей тонна
Целое море
Выльется на кого-то
И станет легче
Но ради приличия
Сжимаем губы
Закрываем рот
От дерзостей
Запрячем в кубы
В одинаковые соты
Свои чувства
Мерзости.

Иногда ветер приносит твой запах
Я вдыхаю воздух с твоим ароматом
Как плод незаконный вкушая украдкой
Мне стыдно, что ты ещё кажешься сладкой
Что помню то время и помню тот запах
И помню, как с губ твоих слизывал сахар
А ночь, как и вечность, была слишком краткой
Чтоб помнить и думать, не думать, и значить
Но это не я, это время прозрачно

Иногда ветер приносит твой запах
Я вдыхаю воздух с твоим ароматом
Звёзды в море, во взгляде бархат
Я на небо смотрю, как пьяный романтик

(для дітей 4-х, 5-ти років)

Любить Зимонька-Зима
Білим малювати,
Та приходить Новий рік -
Кольорове свято.

Приспів:
Свято, свято !
Кольорів багато,
Раді всі навколо -
Отаке це свято.

Біле поле, білий сад,
Білі всі стежинки.
Всі зібрались кольори
В гості до ялинки.

Ось танцюють малюки
Навкруги ялинки,
І сміються залюбки
Крихітні сніжинки.

Викрики з потойбіччя
Викрити сни
Викрутити страх із обличчя
Використати як пластилін
Я люблю, тебе, Марку
Тобі варто жити
Це ж таке щастя – знімати кіно про веселку,
Вештаючись перед кінцем світу
По тихому дикому лісу
й кричати: «Я люблю тебе!»
Знімай мене в кіно
Знімай з мене одяг,
А з себе кайдани,
Я тут. Поруч. У серці мого світу.
Я – Жозефіна. Чергова і нарешті остання
Для тебе – єдина радість...
Крихка, мов земля, м*яка, мов трави...

Ідеальне стерво з незалатаними ранами,
моток обцвяхованих ниток
головоломка, лабіринт, нарешті шарада.
Вгадай мене.
Дай мені вирок.

Викрики з потойбіччя
Викрити сни
Викрутити страх із обличчя
Використати як пластилін
Я люблю, тебе, Марку
Тобі варто жити
Це ж таке щастя – знімати кіно про веселку,
Вештаючись перед кінцем світу
По тихому дикому лісу
й кричати: «Я люблю тебе!»
Знімай мене в кіно
Знімай з мене одяг,
А з себе кайдани,
Я тут. Поруч. У серці мого світу.
Я – Жозефіна. Чергова і нарешті остання
Для тебе – єдина радість...
Крихка, мов земмля, м*яка, мов трави...

Ідеальне стерво з незалатаними ранами,
моток обцвяхованих ниток
головоломка, лабіринт, нарешті шарада.
Вгадай мене.
Дай мені вирок.

Втративши усі запозичені шанси
Згубивши останні фатумні доторки
Нікому нічого не треба більше
Прощальні слова і квапливі викрики
Впасти у відчай, забути про бога
Забити на глибу кісток і на всесвіт
І канути-канути...довго-довго...
Трансформуватись у нову вічність
Вирвати очі й лишити на небі
Хай буде злива замість сліз плачу
Я – саме перша твоя, що без тебе
Приймає на себе любові віддачу
Покидьки, соціум, щільний акваріум,
Думки, дахи, розмежовані напрямки
Підлі страхи про самотність забарвлюють
Всі мої наслідки...
Ти зник до мене, до світу й народження
Ти не страждаєш, твій біль не згасає
Ти, що єдиний мій, скоханий, справжній,
Тебе немає.

Павук залежний від павутини
Ковтаю пігулки .головоломка.
Порожній присмак миттєвої днини
Періодична ломка.
Критичне мовчання . загублені суті.
Блукання завмерло на першому місяці.
Йому я здалася безвимірно сплутана -
Свої сотні років просиджено в клітці.
Закриті відкриті. Очі з орбіти.
Прокручую спогади, змелюю мозок.
Ковтаю від світу брутальні відповіді.
Блюю від передозу.

...Старенька казка, бабусин светрик
Хата у джемі з запахом лісу.
Спалені начерки, схований вітер
В кишеню серця-
в порожнє місце.

Голограма світогляду:
Я зціляю входи та виходи.
Карбонатне минуле з тобою вибльовую.
В моїм місті води забагато цирку та психів,
Забагато мене, де є ти – це так втомлює…
Незалежність, політика, СНІД –
ми програли і влучно виграли.
затоптали зірки, запалили недопалки й попіл.
Моє місто води потребує різких змін та вибухів:
Йому треба відчути післявоєнний спокій.

терпкої ночі про тебе спомин
трикрапка у лоні
Божої Матері переписала
останнє майбутнє у виграні долі
терпкої ночі про тебе сповідь
злетів вище неба і став більше бога
і я, хто ніколи не буде з тобою,
пускаю в повітря кривавий стогін
терпкої ночі про тебе злива
з тобою могла б я бути щаслива
та наші стосунки – розрита могила
на нашу користь, звісно, на нашу...
терпкої ночі про тебе повінь
час стер за очима координати
і це – вік назад – вбило мій мозок
й на еру по тому знищило дати
терпкої ночі про тебе тиша
щоб шкіру мою не роздерли миші,
я стигну струною старої скрипки
й це більше нагадує істерику крику

терпкої ночі про тебе по тОбі
я ставлю свічку. Триває сповідь
і кровоточить, а Божа Мати
дивиться в душу і вчить звикати.

Цвинтар моєї спадковості
Вустами холодного болю
Втрата свідомості
Молиться
Безвихідь моєї любові
Марлевою пов’язкою
Венами на обід ввечері
Стрибає з даху моє щастя
розбитись приречене...

в очах, втомлених від незмінності,
проповзають червоними зміями тріщини..
набридає в собі замикатися
і в страхіттях висіти на виселиці...
...це тобі – просто смуток, а мені –сперті повені.
Де мовчання лікує лиш тоді, коли боляче...
І феномен ілюзії – реальніше дійсності:
Безперечно, ти правий у своїй недоторканності...
Я цнотливо торкаюсь твого відображення,
Я годуюся маревом, лікуюсь питаннями.
Вони кращі за будь-які літери-відповіді....
Вони ліпші за будь-які наслідки...
(гірші лише за твоє мочання.)
і весна дихає маніакальністю:
її щастя – плід сюрреальності.
Я в ній розтікаюся венами,
Запихуючись галюциногенами.
А в очах, втомлених від незмінності
Залягає принцип дзеркальності:
Імітація вмотивованих пристрастей...
Мій стержень кохання – плід сюрреальності.

Янголе, ти опускаєш крила...
Крилами тануть густі озера
Радіус Сонця – струною подертої скрипки..
Кинуті в воду криваві гвоздики...
Крила лиш
лишаються повзти по стелі
ліжко спостерігає за струмом
музика скрипки зриває паркани
нирки відмиті на чорному ринку.

Богові треба прості забаганки:
Китицю глузду тримай у секреті
Тінню...

Диптих

1.

особлива помилка, вплутана у волосся
зависає ціною за чергове спасіння.
браво. тобі це нарешті вдалося.
ти вперше прозоро-байдужо вільна.
ти стерлась. ти зникла. ти стала амебою.
пройшла еволюцію - з клітини на бога.
вхопилась в тенденцію труїтися небом,
щоб під ногами відчути дорогу.
ти стала собою. годуй своїх пташок.
раxуй прорах болю. здіймай пил та попіл.
забуто усе: і зриви , і крахи -
закрила собою. стала на ноги.


камінь твоїх снів - злипся із землею.
єресь твоїх свят - сторож їх кордонів.
браво, впала в ціль - виправдай загоєння.
філософська біль. фінішне оновлення.

2.

запахло небом та свіжими травами.
очищую простір усупереч холоду
пустотність мені - випадкова отрута.
солодке спустошення - пост-роздратованність.
тиша знімає мене. інтровертність
моменту у долі мовчання - початок
нової історії кохання-та-смерті,
минулого відголосок, щоб покричати
на себе. на себе. на себе. на жаль.
украплення болю - дотичні до раю.
я з богом стираю свою печаль.
вони про мене нічого не знають.

неначе дощ хворіють сни
я висихаю.
сушу твій біль. з ним танеш ти -
і я звикаю.
холодний голос у небес
і час - як змова
витрушую з себе тебе,
із серця - бога.

ЗасипанийГолимМовчаннямТрамвай
ЗапиленаШафаБезНасСтарийПопіл
ПростиПам*ятайВідпустиПрощавай
КоханняНаЖальТоЄТількиНаркотик
ЗатяганийВНічПоІстерикамПлач
НаСтогінНаВічністьВОблозіМинулого
ЗабудьЗалишисьРозтягниНасНаЧас
ЗбудиПочуттяВоноПростоЗаснуло....

ця злива - голкою в тіло - і рани...
я вчусь загортатись у захисну жорсткість
мій старт, моє вбивство - занадто рано
занадто байдужа твоя жорстокість

ПриймиВідчиняйПроковтниСпогадПрірви
ЗгадайЗагубиСтисниЗубиПовірМені
ЯРозчинЯСвітлоЛюбовТаБезпека
НавіщоСвідомоТиРозпаливПекло?
ЗнімиЦюРеальністьЗалишКінофільмам
ОтрутіБлювотіКотамПавутинню
РоздовбанеСерцеОбохВибухПостріл
ТимокнешНеСам
ЯнеЗмінююПостіль

ці мої жертовності, ролі в першолікаря,
надривання голосу, втрачення свідомості -
плач невдахо-слабкості серед інших прорахів:
я єдина в прірвищі з силою навиворіт.
говоріть за мене мої давні сумніви,
розплітайте коси, сни мої оновлені,
лебедине озеро у туман опущене,
лебедине воно тим, що нема там лебедів.
віщували-сипали, тінь спускали маревом,
тонували біль в осінь заперечення
стигне погляд мій реченням пораненим
абсолютним
зреченням.

Я танцювала навшпиньках між безоднею доторків
та дотичними до пауз часу.
Я залітала у казки мрійливого бога, який тримав мене на руках
і танцював зі мною під захід сонця.
Я розтікалася річищем оновленого простору.
Я заплітала волосся.
Чорне.

Я трактувала осіннє небо стелею виборів.
Я напівсенсорно зрослася з твоєю свідомостю.
Образом богині затулила твій морок давній.
Щоб ти відчув, що є справжнє світило.
Твоє божевілля трохи не влучило в ціль.
Твій досвід не зпрацював, твої передбачення потонули.
Мені не прикро, не відчуваю біль.
Не діє отрута.

Але щось відбувається. Так - щось відбувається.
І спокійної ночі початкам моїх цивілізацій......
Утравмбованим нервам. Контрастному душу.
Безмежній душі серед цих декорацій....
Я начаклувала.Прекрасна подія....
Із яблук очей твоїх зникли поранення.
Моя колискова - пігулка-снодійне...
моє заспокійливе марення....

про твій погляд крізь скло я просто мовчатиму
це прощання сказало, що я не пробачу
врешті-решт, ціла вічність лишилася битися
врешті-решт, стільки часу - просто залишилось

оу-оу, єі-є...я співаю забита у стелю
єі-є, оу-оу...я дивлюсь , як квартиру затоплює
карма-поліс, кмон, я в екстазі від рік аквареї
блюз мене, оу-оу, так рідинно розтоплює...

проковтнути цей день зверхбогинею в нутрощі
фарбувати емоції в колір народження
врешті-решт, ціла вічність описує пустощі
врешті-решт ,стільки часу чекає продовження

оу-оу, єі-є...я тягну цю кайфову мелодію
єі-є, оу-оу, трохи п*яно і надто розслаблено
карма-поліс, кмон, перфектально-тремтяче-роздовбана
я кінчаю свободою між інтервалами

відкрий себе
багатообразність нестримної любові
вилазить на твоє лице
я хочу, шоб до крові

ці демони з глибин
як їм насититись без болю
зітри кордони. перейди
у прірву насолоди мною

ця суміш з диму й почуттів....
тіла сплелись з початком неба
в мій стогін, в твій гортанний спів
у зламані від тиску ребра

пульсує знов і кровоточить
ворожить постіль долю ночі
я вип*ю скоро твоє серце
тобі без нього більше личить

бути богом

замість воску
на твої володіння
мені якось боязко
витекти.
блідо спускатися.
сіро коритися.

вовченятко мовчить
йому тоскно від твого жовтого місяця.

звук...
як голосно падає...
як терпко вмирає....
зручним неспокоєм
нашого раю...

ПРИЙДИ ДО ТЯМИ.


час розмежовує
дистанціїї короблять
коротке "ніколи" -
ніяк не второпаю значення...
холодні повтори
і йо*аний простір оновлень...
ти наче оскомина
мого світобачення.

я змінюю обличчя
відновити себе самотню
вицідити себе наодинці
в пустотню
в непостійній моїй загальмованності
промовчу у відповідь, що мені не боляче
коронований принц з коронованою лялькою -
печальне видовище...
мені б тобі іще снитися
але земля замовкає на останньому наголосі
пробач мені мої радощі
істерики і занепади
трохи не вчасно, але час божеволіє
я наллю тобі глек із медом, я насиплю тобі спогади
все, що має бути, мене не цікавить
все, що БУДЕ про тебе, мене тільки втомлює

черговий струс мозку. тло - друге причастя
я все зроблю сам, заспокойсь, янголятко
закрий свої очі. відчуй наше щастя
блюй, якщо знудить.
у будь-якому випадку
блюй.

зависнути між думками о третій ночі
господи, ці тіні про нас нічого не знають
активність червоного. швидкість магнітів

...і ти щось від мене приховуєш

зв*язати ці ребра, щоб розчавило серця обох
коронувати тереном, щоб нарешті сочилося
ти збрехав мені вчора...але, господи, як ти вмієш брехати

...за браком часу правд не хотілося

пульсує, дивись, моє ненароджене
воно таке ж опітьмарене богом,
воно так само освітлене мороком

...я можу, як треба, вірить в пустоти

за вибором чорного, червоним сяйвом
зриваю зі стін пелюстки про мовчання
вони пам*ятають всі рухи, а ти?

ти ще пам*ятаєш кохання німОти?..

музика стане моєю свідомістю - тихо
пауза погляду - струм, як в розетці - боязко?
то буде нашим порушенням правил безпеки
удосконалюй мистецтво торкатися
голка крізь серця обох - без наркозу
ця обережність, просочення, може...
пауза погляду - струм, як в розетці - боязко?
...як же мені бракувало його, боже...

замаж свої атрофовані тіні
у темний чорно-синій
цей наголос ночі
у виголос неба -
стогін осінній
як скло роздирає застиглу тишу
як падають, б*ючись фарфори,
застигне і мить у стражданні віршу
її перевантаженність - невагомість


...час тіло місить і душу бісить.
-........................серйозно?.....
я випишу ліки. сідайте у крісло.
.................................порожньо.
запечена рана, стіл і півстакану
гаряча солодка отрута
усе перевірено. все списано, дано,
підставлено Брудта.

лови цю, вимогливість, Літа.
забудь про поезію, плюй на жарти.
епоха змінилася: втрати.
апгрейдно у старти подалі від літа.

...сон тіло місить і душу бісить
-межа часоплинів
доба екзистенцій і екзорцистів,
зітри свої тіні. вдягни осіннє

Відсміялись дощі, відболіли сніги,
І відплакали роси пречисті.
Ці похилені стіни - не мають снаги́,
А хатинки - посунуті вниз береги,
Нічиї, як обтрушене листя.

Відгоріли для них золотаві зірки
у небесно- освяченій кузні,
Їх, сліпих і німих, доглядають круки́,
Їх навідує спомин, давки́й і гіркий,
З блекото́ю насіння у лузі.

Від*яріло вже й сонце для мертвих осель,
де провіяні долі крізь сито:
Ні хрестин, ні весіль, ні сльозИ, ні пісень
І процесія, навіть, труну не несе
На забутий, знеболений цвинтар.

Лиш буяє у хащах гірка бузина,
Де змагалися ластівок хо́ри.
Де кохання несла вишиванка- весна,
Там ячить над руїнами чорна стіна,
Як "Летючий голландець" над морем.

За горизонтами мости по паралелі.
Тримаю волю міцно в кулаці.
Вже скільки років відкриваю двері,
А там світи, зсередини черстві.

Отак й живу посередині чогось
Великого, бетонного. І в сні
За всі світанки помолюся Богу,
Які колись прощалися мені.

За цвіт магнолій і за шепіт вітру,
Червоні маки й стиглі колоски.
За цього міста величезну клітку
І попід небом вольтові дроти.

За музику в підземних переходах
Старого Львова. Знов ідуть дощі.
Шукаю вічність на холодних сходах
І грає скрипка близько від душі

непритомна до чемної ясності
я згрібаю невидимий сніг
посинілими (нащось) пальцями...
"Нашатирь, скарєє! Ачнісь!"

...передмухую чорне з чорного -
і духмяний вичавлюю сік
благодаті, приперчений солодом
випадкових нічних утіх.

"Нужен воздух! Аткройтє фортачкі!"
...де ви, рейнджери цих лісів
мого я? не тікайте поночі:
берегти треба дів від див.

пакетовані суми та розпачі
у розподаж безцінною безцінню
нетриматись привчили за поручні
"..поднімі акуратно у тємєні.."

двадцять перший живу непритомною
і вчувається іноді відголос
небайдужих, і чешуться пролежні,
а мені прокидатись ніколи.

***

каузалії і менструації
замішались в один мотив -
непритомніти (наскрізь, до ясності) -
контрацепція дів від див.

Від рабства не звільняють,
а звільняються.
Ми українці досі ще в рабах.
Міняються царі, вожді міняються,
а ми – Розп’яті на стовпах.
Подай нам волю від вождя, чи Бога.
Подай і переконай у тім.
Бо ми самі – стара епоха,
і в тій епосі, як в пітьмі.
Не віримо, що ми красиві
і сильні. Та ховаємось в ниття.
Втрачаємо на дурнів сили,
на злодіїв втрачаємо життя.

2008-11-05