ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.09 23:45
отакої, буркоче собі під сиві вуса достопамятний улюблений протагоніст, відомий за попередніми епізодами, шкандибаючи додому через дитячий майданчик, де пісочниця зі собачим лайном, отакої · у манері одиноких під старість усіма забутих уперто не вмираючих

С М
2026.11.09 16:15
Друзі до мене прийшли вчора, надвечір
Сам я лежав у постелі, умираючи
Ені Бон зі Сейнт-Ейнжел
Казала ”надворі погода шикарна“

Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
О, хто ти такий, щоби погоді відмовіти
Мені би спокою, щоби умерти собі

Марія Дем'янюк
2026.11.09 15:58
Усі шишки на ялинці
Усміхаються хмаринці.
Вітер віти колихає —
Він ялинку колисає:
— Люлі, люлі, спи гарненько,
Чарівнице зелененька!

Та ялинці геть не спиться:

Володимир Бойко
2026.11.09 14:35
Дід в гірському селі під Женевою
Мордувався з розпуки статевої.
Бо в селі на горі
Лиш бабусі старі,
А панянки гуляють Женевою.

На стоянці в порту Гонолулу
Бабі Ксенії вухо надуло.

Сергій Губерначук
2026.11.09 12:42
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Сергій Губерначук
2026.11.09 12:39
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Світлана Пирогова
2026.11.09 11:24
А вже листопад із сумними вітрами,
Літає і падає листя-метелик.
І джерги осінні на душі нам стелить.
Не знає ніхто, що за синню й горами,
Бо крутиться світ, наче зірвана хвіртка.
І стіни замовкли, а серце тріпоче.
А далі що буде? Все знає лиш Отче.

Вячеслав Руденко
2026.11.09 09:29
Де ті духи що дрімають,
Духам вічним спати треба?—
У надриві зволікання
Їх нетлінне — не від Неба!
Хто відчує — буде вільним
Від зневіри і шляхетства,
Буде плавати в ефірі,
Називатися мистецтвом,

Віктор Кучерук
2026.11.09 06:57
Жовтіють вікна, рожевіє обрій,
Кричать ворони - все, як і раніш, -
Мені сьогодні невимовно добре
Отут, де досі краєвиди ті ж.
Мене сюди завжди ведуть дороги,
І тільки тут душа моя - своя, -
Зникають зразу болі і тривоги,
Коли знайоме роздивляюсь я.

Євген Федчук
2026.11.08 15:06
Московський карлик світ увесь ляка,
Що ядерну він зброю в діло пустить,
Свої ракети ядерні запустить.
І кінець світу всіх тоді чека.
Всі москалі відправляться у рай,
А вороги згорять в огні пекельнім.
Ну, звісно, перспективи невеселі,
Від москалів

Борис Костиря
2026.11.08 14:41
Чи буду далі я писати
Лиш кров'ю у сумних листах,
Які долатимуть пасати?
І з клітки визволиться птах.
Чи буду я писати ранок,
Чудовий виснажений день
І присмерк, як відкрита рана,
Як приспів зболених пісень?

хома дідим
2026.11.08 12:35
політ нормальний
чим би не політ
знайти слова
в обіймах
із незримим
тобі до снаг тонкий
осяжний світ
сяйливий часом

Юрій Гундарів
2026.11.08 10:00
Кохатися між тривогами,
наче крізь дощ між краплями, -
до останнього стогону,
між ночами і ранками.

2026 рік

Ірина Вовк
2026.11.08 08:56
ІІ. ЕПОХА ВІДРОДЖЕННЯ: Тріумф і трагедія людського Генія

4. «ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ: Сфумато, або Серпанок для Мони Лізи»

(Драматичний есей-містерія в голосах на три дії)

Дійові особи:
Леонардо да Вінчі – геніальний італійський митець, уче

Віктор Кучерук
2026.11.08 06:13
Вітер видмухнув з-під тину
Поруділий лист, -
Я дивлюсь на цю картину
І шукаю зміст.
Небо хмарами провисло,
Далина німа, -
За оцим останнім листом
Вже іде зима.

Іван Потьомкін
2026.11.07 18:17
Андрій Розумовський
Маестро, чи не могли б Ви подивитись оцю ось пісню ?

Бетховен
З приємністю, Ваша величність. Ви стільки робите для мене, що тепер я – найбагатший, мабуть, серед моїх колег. Де ще б я перевірить зміг те, що тільки-но створив, як не

Борис Костиря
2026.11.07 16:32
Мені часу постійно бракує.
Я не хочу втрачати на сон
Цілу вічність. Стоїть одесную
Невблаганний, жорстокий клаксон.

Океан промовляє безмежно
Уві сні, наче сага сторіч.
Я навшпиньках іду обережно

Ігор Терен
2026.11.07 13:51
Тарган вусатий б’є усі рекорди
і певно-що радіють бульбаші,
що їхній незамінний держиморда
вже переплюнув Мао й Чанкайші,
але мабуть, не знає навіть ШІ,
що бригадир колгоспного городу
не має ні моралі, ні душі.

Тетяна Левицька
2026.11.07 11:13
Тумани смокчуть хмарне вим'я,
міліє сивий небокрай.
Як хочеш, любий, душу вийми,
але журі не віддавай.

Цей листопад, мов битий щебінь,
під чобітками шурхотить.
Згубив пір'їни чорний лебідь

Віктор Кучерук
2026.11.07 06:54
О, як повільно рухається ніч,
Коли не спиш в очікуванні світла, -
Коли пітьму розсіяти невміч,
А туга в серці, наче терн, розквітла.
Судомить щемом душу самота,
Коли пітьма тримає у полоні, -
Молитвами вже втомлені уста,
Слізьми украй зволожені д

Артур Курдіновський
2026.11.07 02:21
Нехай в піску ховають очі страуси,
Нехай рожевим їм здається шлях.
Втомився я заповнювати паузи
У недотичних та чужих життях.

Гидую компліментами убогими -
Порожні звуки. Пухне голова.
Я нехтую скляними діалогами,

хома дідим
2026.11.06 23:47
хмари навіть і не сунуть
смугами лежать оце
вітер листя трусить сумно
ще поцілює лице
що пригоди що нагоди
ні до чого і нема
осінь при небесних водах
ексклюзивна і сама

Володимир Бойко
2026.11.06 22:59
Ненависті ніякої любов'ю не зіпсуєш. Хто не боровся з москалями, той надаремно вік прожив. Низькі люди похваляються високими ідеалами. Усі незалежні від когось таки залежні. І купаючись у золоті не забувай про рятівне коло. Носіїв глибоких

Ігор Шоха
2026.11.06 21:21
На душі не затишно одному
у часи великих перемін
цього світу. Може, хоч на тому
не побачу на шляху додому
моторошне капище руїн.

Як не буде, тільки б не конати
при електораті сатани,

Юрій Лазірко
2026.11.06 17:06
Текст:
-------
1.
He’s one of those warlocks,
who rummages through souls
in temples.

How many strange souls

Борис Костиря
2026.11.06 12:29
Нехай мене засиплять листям
І вкриють мулом забуття.
Осяє істина столика
Мої шляхи в нове буття.
Приїду в сонячну столицю
Для перемоги й каяття.

Нехай це листя заговорить

Віктор Кучерук
2026.11.06 06:43
Ярує осінь вітром і дощем,
Вихрить опалим листям до незмоги, -
Давай назад у літо утечем
Від лицемірства холоду й вологи.
Гайнем туди, де вчора на піску
Були ми сонцем щедро обігріті, -
Давай забудем осінь цю слизьку
У теплих чарах лагідного літа.

Вікторія Лимар
2026.11.05 21:26
Пісня

Дивовижна пані в пошуку, пізнанні.
Пензель у руці.
Фарби різнобарвні в стильному єднанні.
Всесвіту творці.

Приспів:

Артур Курдіновський
2026.11.05 16:56
Віват американському народу!
Завершилися жалюгідні спазми.
Сьогодні він обрав собі свободу
Від торгашів токсичного маразму.

Коротка й переконлива розмова!
Англійською ніхто не крикне "гойда".
Народ сказав своє вагоме слово,

Євген Федчук
2026.11.05 16:38
Лиш два роки проминуло з кривавої битви,
Де вдалося Радзивіллу козаків побити.
Де Кричевський славний згинув й козаків багато,
А вже знову з Литви хмари стали насувати.
Король польський нове військо, кажуть набирає,
Покінчити із козацтвом, мабуть пла

Борис Костиря
2026.11.05 13:05
Тепер автобус більше не приїде
За визначеним шляхом. Пізній час
Втонув у річці, ніби "Ріо-ріта",
Так відійшов, що вже забув про нас.
Замість вогнів - задавнені корита.
Колючий дріт обплутує Парнас.

За визначеним шляхом не приїдуть

хома дідим
2026.11.05 12:11
пора блекаутів і віршів
читати ще писати щось
вигадувати рими ліпші
немовби транс немов гіпноз
коли побачиш чи повіриш
у цьому вирі із марнот
бреде через дорогу лірник
на думці в нього анекдот

Ірина Вовк
2026.11.05 08:30
ЖАННА Д’АРК: ПОВЕРНЕННЯ В ДОМРЕМІ
(драматичний есей-містерія в голосах з прологом і трьома післядіями)

(до 595-их роковин смерті на вогнищі ЖАННИ Д’АРК, присвячується)


ПРОЛОГ: Три виміри Руана
(30 травня 1431 року. Руанська площа зас

Вячеслав Руденко
2026.11.05 08:25
Чую знову клацання копит -
Під копитом кольоровий вид
Крихіток піску на камінцях,
На кривих стежках і манівцях,
У картографічній ворожбі,
Де граки нудьгують на вербі,
Де роки у полум’ї століть
Мимоволі сунуть мимохіть

Віктор Кучерук
2026.11.05 06:07
Вологою насичене повітря
Повисло понад містом уночі, -
Німа пітьма приглушує палітру -
Ні вогника від лампи чи свічі.
Убралось місто в чорні оксамити,
Заснули вулиці, будинки і мости, -
Без світла важко і тривожно жити,
Без світла, знаю, спокій не

С М
2026.11.05 03:33
із золотого берега рабів
скинуто на ринку в орлеані новім
купець рубцюватий за трудами своїми
знай жінок шмагає, опівніч за мить, ов

бурий цукре, чом добре так смакуєш
бурий цукре, мов ті дівчачі згуби
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Артур Сіренко - [ 2021.07.15 17:29 ]
    Час, що настав
    Вже час
    Метелику з жовтими крилами
    Літати над чорними автомобілями
    Міста під назвою Повернення
    (Куди?)
    Вже час
    Пальцями перебирати струни
    Зламаних скрипок Війона
    (Отого – Франсуа),
    Споглядаючи хвостатих котів
    Дерев’яного селища бондарів.
    Вже час
    Жебракам співати псалми
    Єретичної Біблії альбігойців,
    А пасажирам повітряних куль
    Кидати їм в капелюхи
    Іграшкових синіх мишей.
    Вже час
    Жабам шукати шляхів
    Від румовищ Гіппарха
    До синьої орхідеї торішнього сну
    Монаха кляштору згорілого наніц.
    Вже час
    Скіпетром цезаря писати лімерики
    В книгу зшиту з дубового листя –
    Сухого як погляд ящірки.
    Вже час
    Продавцям манускриптів
    Грати сонати Боккаччо
    На віолончелях нічних лускокрильців.
    Вже час.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  2. Наталія Валерівна Кравчук - [ 2021.07.15 12:53 ]
    Свавільна-Самовільна
    1 к.
    вільно я птахою в небо взлечу
    Не намагайтесь мене приручити
    Не вчіть мене як мені жити
    Високо літати або низько
    І що робити мені і говорити
    І близько підпускати когось до себе
    То й не вчіть якою мені бути

    Приспів:
    Бачу перед собою неземну красу
    Раптом з’являється в образі жінка під вуалью
    Змінив вигляд свій - самовільно
    І дім покинула свій за ради кохання
    Змінив вигляд свій - свавільно
    перед тобою коліна склоняють жорсткі тирани

    2к.
    Я королева - господарка своєї справи
    Бійтесь і мене, я кішка мурчаща...
    І ні себе, ні кого не щадить
    Раптом і груба, і жорстка
    і раптом ніжна і лагідна з всіма з ким захочу
    Не вміє відкривати свої почуття, коли
    ти покидаєш мене не маю натхнення
    І без тебе...безглузде життя настає

    Приспів:
    Бачу перед собою неземну красу
    Раптом з’являється в образі жінка під вуалью
    Змінив вигляд свій - самовільно
    І дім покинула свій за ради кохання
    Змінив вигляд свій - свавільно
    Перед тобою коліна склоняють жорсткі тирани

    Translation:

    1 verse
    i'm as free as a bird shall fly in the sky
    don't try to tame me
    don't teach me how i live
    fly high or low
    what am i supposed to do and say
    someone lets close to me
    don't teach me which one to be
    chorus
    i see before me an unearthly beauty, is suddenly appears in the image of a woman under a veil
    changed her appearance of an unauthorized - left her home for love
    changed her apearance of a headstrong - before you knees learn down hard terans
    2 verse
    Queen-Mistress of her business
    Afraid of me, I’m a purring cat
    Neither yourself, nor anybody not spares
    rude and hard suddenly gently and
    affectionate with everyone, whomever I want to does not know how to open her feelings
    When you leave me, don’t have inspiration
    Without you..pointless life is coming
    chorus
    i see before me an unearthly beauty, is suddenly appears in the image of a woman under a veil
    changed her appearance of an unauthorized - left her home for love
    changed her apearance of a headstrong - before you knees learn down hard terans

    Автор пісні: Наталія
    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | "З віршем"


  3. Наталія Валерівна Кравчук - [ 2021.07.15 12:58 ]
    Самовільна-Свавільна
    Наше кохання запаморочило мені голову.
    Я заради нашого кохання на все піду.
     Я заради нашого кохання все зроблю.
    Навіть покину рідну домівку.
    І ніхто мене не зупинить.

    Я королева - господарка своєї справи
    Переді мною на коліна становляться жорсткі тирани.
    І ніхто не може цим займатися, крім мене
    рідко кому я довіряю
    Перевіряю довірену особу

    Translation:

    our love has my head turned
    i'll go for anything our love
    i'll do anything for our love
    even leave native home
    on one can stop me

    Queen-Mistress of her business
    before me on my knees becom hard terans
    in addition to me no one can do it
    i rarely trust any one
    i'm checking trusted person

    Автор: Наташа
    2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | "З піснею"


  4. Наталія Валерівна Кравчук - [ 2021.07.14 17:06 ]
    Пробач
    1 к
    Стільки років кохаю,
    А закохуюсь в тебе щодня
    І жити кожен день - немов в останній
    Кудиб не завели стежки життя

    Перед приспівом:
    Я ніколи не звикну
    Я не вмію до тебе звикати

    Приспів:
    Просто кохаю тебе, весь час
    Пробач, що минулого не поверну
    Пробач мене за те
    Пробач мене за це
    Пробач мене за все
    Пробач, що майбутнього в нас нема
    Просто наступила зима

    2 к
    Як холодно без тебе, сумно як
    без тебе важко жити мені,
    Бо ти мені не можешь замінити весь світ
    І лише мені тебе бракує

    Перед приспівом:
    Я ніколи не звикну
    Я не вмію до тебе звикати

    Приспів:
    Просто кохаю тебе, весь час
    Пробач, що минулого не поверну
    Пробач мене за те
    Пробач мене за це
    Пробач мене за все
    Пробач, що майбутнього в нас нема
    Просто наступила зима

    3 к
    Тихо сумую як свіча горить
    І біль як камінь на душі лежить...
    Я згадую тебе тоді, коли
    на сердці зовсім важко, коли
    не весело мені, коли
    болить душа і тяжко


    Перед приспівом:
    Я ніколи не звикну
    Я не вмію до тебе звикати

    Приспів:
    Просто кохаю тебе, весь час
    Пробач, що минулого не поверну
    Пробач мене за те
    Пробач мене за це
    Пробач мене за все
    Пробач, що майбутнього в нас нема
    Просто наступила зима
    Translation:

    1 verse
    so many years of love
    but i fall in love with you everyday
    and live everyday - as if this was the last time
    wherever it takes your paths of life

    i'll never get used to
    i can't get used to you
    chorus
    just love you all the time
    i'm sorry that i won't return to past you
    l'm sorry for what
    i'm sorry for that
    i'm sorry for all
    i'm sorry that we don't have no a future
    just stepped up winter

    2 verse
    how cold it is without you sad as
    i am difficult to live without you
    because you can't replace the whole world to me
    i only lack of you


    i'll never get used to
    i can't get used to you
    chorus
    just love you all the time
    i'm sorry that i won't return to past you
    l'm sorry for what
    i'm sorry for that
    i'm sorry for all
    i'm sorry that we don't have no a future
    just stepped up winter

    3 verse
    i miss you quietly as a candle burns
    and the pain as the stone on the soul lies
    i remember you then when the heart is really difficult
    when i'm not having fun
    when hurt a soul and difficult


    i'll never get used to
    i can't get used to you
    chorus
    just love you all the time
    i'm sorry that i won't return to past you
    l'm sorry for what
    i'm sorry for that
    i'm sorry for all
    i'm sorry that we don't have no a future
    just stepped up winter
    Автор пісні: Наталія
    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | "З віршем "


  5. Артур Сіренко - [ 2021.07.13 21:19 ]
    Політ над брамою
    Місто, яке назвали Воротами Неба
    Зачинило мальовану браму Інанни,
    Щоб не пустити пророка овечого –
    Бастарда вождя племені пастушуго,
    Що вічно дивився в насмішкувате небо
    І називав зле Сонце іменем Уту,
    І думав, що воно добре,
    Тільки чомусь люди й верблюди
    Його колись – в епоху дощів – розгнівали,
    І з того часу воно кожну билинку палить
    І змушує людей шукати прихистку
    І ховати тіло під шати.
    Він заснув біля брами
    Втомившись чекати світанку
    І снились йому усміхнені Шеду,
    Які сперечалися з Енкі,
    Що не давав їм напитися –
    Ні краплі води прозорої,
    Хоч володів водами глибочезними.
    А потім прокинувшись,
    Коли зійшла на небі зоря Амаруту,
    Літав над брамою, ширяв у повітрі
    Окрилений чиєюсь нічною волею,
    Чиїмось бажанням, що росло у пітьмі,
    Що теж хотіло поринути в Небо, туди,
    Де Небесна Ріка
    Водоспадом тече в Нескінченність.

    Це була воля людини,
    Що сиділа на сходах храму
    Богині війни та кохання
    І чекала…



    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  6. Наталія Валерівна Кравчук - [ 2021.07.13 10:27 ]
    Пробач
    1 к
    Стільки років кохаю,
    А закохуюсь в тебе щодня
    І жити кожен день - немов в останній
    Кудиб не завели стежки життя

    Перед приспівом:
    Я ніколи не звикну
    Я не вмію до тебе звикати

    Приспів:
    Просто кохаю тебе, весь час
    Пробач, що минулого не поверну
    Пробач мене за те
    Пробач мене за це
    Пробач мене за все
    Пробач, що майбутнього в нас нема
    Просто наступила зима

    2 к
    Як холодно без тебе, сумно як
    без тебе важко жити мені,
    Бо ти мені не можешь замінити весь світ
    І лише мені тебе бракує

    Перед приспівом:
    Я ніколи не звикну
    Я не вмію до тебе звикати

    Приспів:
    Просто кохаю тебе, весь час
    Пробач, що минулого не поверну
    Пробач мене за те
    Пробач мене за це
    Пробач мене за все
    Пробач, що майбутнього в нас нема
    Просто наступила зима

    3 к
    Тихо сумую як свіча горить
    І біль як камінь на душі лежить...
    Я згадую тебе тоді, коли
    на сердці зовсім важко, коли
    не весело мені, коли
    болить душа і тяжко


    Перед приспівом:
    Я ніколи не звикну
    Я не вмію до тебе звикати

    Приспів:
    Просто кохаю тебе, весь час
    Пробач, що минулого не поверну
    Пробач мене за те
    Пробач мене за це
    Пробач мене за все
    Пробач, що майбутнього в нас нема
    Просто наступила зима
    Автор пісні: Наталія
    2017

    Translation:
    1 verse
    so many years of love
    but i fall in love with you everyday
    and live everyday - as if this was the last time
    wherever it takes your paths of life

    i'll never get used to
    i can't get used to you
    chorus
    just love you all the time
    i'm sorry that i won't return to past you
    l'm sorry for what
    i'm sorry for that
    i'm sorry for all
    i'm sorry that we don't have no a future
    just stepped up winter

    2 verse
    how cold it is without you sad as
    i am difficult to live without you
    because you can't replace the whole world to me
    i only lack of you


    i'll never get used to
    i can't get used to you
    chorus
    just love you all the time
    i'm sorry that i won't return to past you
    l'm sorry for what
    i'm sorry for that
    i'm sorry for all
    i'm sorry that we don't have no a future
    just stepped up winter

    3 verse
    i miss you quietly as a candle burns
    and the pain as the stone on the soul lies
    i remember you then when the heart is really difficult
    when i'm not having fun
    when hurt a soul and difficult


    i'll never get used to
    i can't get used to you
    chorus
    just love you all the time
    i'm sorry that i won't return to past you
    l'm sorry for what
    i'm sorry for that
    i'm sorry for all
    i'm sorry that we don't have no a future
    just stepped up winter


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | "З віршем "


  7. Наталія Валерівна Кравчук - [ 2021.07.13 10:07 ]
    Пробач
    Пробач мені,
    тобі я не пробачу.
    Можливо я тобі пробачу,
    Коли настане час,
    пробачила тобі я, але вже пізно.
    Ніколи не кажи, що пізно.

    Translation:
    i'm sorry for me
    i won't forget you
    maybe i'll forget you
    When the time comes
    i have forget you, but it's late
    never say that late

    Автор: Наташа
    2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | "З піснею "


  8. Наталія Валерівна Кравчук - [ 2021.07.12 19:31 ]
    Сила лісу
    Ой полетіла далеко, пташечка маленька
    Пташечка маленька залетіла в ліс
    На гілці сиділа друге пташеня
    Весело співала, щось нащебетала

    Приспів:
    Ой лети, лети не наклич біди
    Розкажи усім
    Яка в лісі сила

    Пташечка сиділа в лісі до рання
    Гілочка трусилась від співу пташеня
    Ліс їй подарує невидиму силу
    Сила їй покаже пісеньку свою

    Приспів:
    Ой лети, лети не наклич біди
    Розкажи усім
    Яка в лісі сила

    З лісу повернулось бодре пташеня
    В лісі невідома сила влучила в друге пташеня
    Пташечка співає і від лісу не втікає
    Пташка залишила пісню назавжди

    Приспів:
    Ой лети, лети не наклич біди
    Розкажи усім
    Яка в лісі сила

    Translation:


    1 verse
    Oh, a little birdie flew far away
    A little birdie flew into the forest
    second little birdie was sitting on a branch
    she sang merrily, chirped something

    chorus
    Oh, fly fly don't incur trouble
    tell everyone
    what the power of forest

    2 verse
    birdie sat in the forest until morning
    the twig was shaking from singing birdie
    the forest will present her invisible power
    the power will show her its song

    chorus
    Oh, fly fly don't incur trouble
    tell everyone
    what the power of forest

    3 verse
    returned to forest cheerful birdie
    in the forest an invisible power hit in second birdie
    the birdie sing and from forest is not running
    a birdie leave forever song

    chorus
    Oh, fly fly don't incur trouble
    tell everyone
    what the power of forest

    Автор пісні: Наталія
    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1) | "З Віршем"


  9. Наталія Валерівна Кравчук - [ 2021.07.11 10:44 ]
    Сила лісу
    Ой полетіла далеко, пташечка маленька
    Пташечка маленька залетіла в ліс
    На гілці сиділа друге пташеня
    Весело співала, щось нащебетала

    Приспів:
    Ой лети, лети не наклич біди
    Розкажи усім
    Яка в лісі сила

    Пташечка сиділа в лісі до рання
    Гілочка трусилась від співу пташеня
    Ліс їй подарує невидиму силу
    Сила їй покаже пісеньку свою

    Приспів:
    Ой лети, лети не наклич біди
    Розкажи усім
    Яка в лісі сила

    З лісу повернулось бодре пташеня
    В лісі невідома сила влучила в друге пташеня
    Пташечка співає і від лісу не втікає
    Пташка залишила пісню назавжди

    Приспів:
    Ой лети, лети не наклич біди
    Розкажи усім
    Яка в лісі сила

    Translation:


    1 verse
    Oh, a little birdie flew far away
    A little birdie flew into the forest
    second little birdie was sitting on a branch
    she sang merrily, chirped something

    chorus
    Oh, fly fly don't incur trouble
    tell everyone
    what the power of forest

    2 verse
    birdie sat in the forest until morning
    the twig was shaking from singing birdie
    the forest will present her invisible power
    the power will show her its song

    chorus
    Oh, fly fly don't incur trouble
    tell everyone
    what the power of forest

    3 verse
    returned to forest cheerful birdie
    in the forest an invisible power hit in second birdie
    the birdie sing and from forest is not running
    a birdie leave forever song

    chorus
    Oh, fly fly don't incur trouble
    tell everyone
    what the power of forest

    Автор пісні: Наталія
    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | "З Віршем"


  10. Наталія Валерівна Кравчук - [ 2021.07.11 10:26 ]
    Вічність
    1к.
    Загадкова жінка - вабить до неї
    І тягне до неї
    Доторкнись ніжно до її тіла
    Та загляни в її очі дівочі
    І побачиш ти - безодність

    Приспів:
    Ми цілу вічність
    будем пам’ятати, любити, чекати
    Шкода, що ми
    не змогли любов’ю стати
    В спогадах своїх залишилися лише

    2к.
    Найкращій чоловік - цікава для нього
    І тягне до нього
    Доторкнись ніжно до його тіла
    Та загляни в його очі могутнього володаря
    І побачиш ти - фундамент

    Приспів:
    Ми цілу вічність
    будем пам’ятати, любити, чекати
    Шкода, що ми
    не змогли любов’ю стати
    в спогадах своїх залишилися лише

    3к.
    Спогади мучать мене - про тебе,
    Що тебе нема,
    Без тебе холодно мені,
    Коли тебе нема,
    шкода мені, що у снах
    ми зустрілися тільки

    Приспів:
    Ми цілу вічність
    будем пам’ятати, любити, чекати
    Шкода, що ми
    не змогли любов’ю стати
    в спогадах своїх залишилися лише
    Translation:

    1 verse
    mystery woman - you're attracted to her
    you're being pulled to her
    you touched gently to her body
    and you look into her eyes maiden
    and you see - abyss
    chorus
    we have the whole eternity, will remember, love, wait
    a pity that we couldn't love to become
    only we remain memory in our
    2 verse
    best man - you desire for his
    you're being pulled to his
    you touched gently to his body
    and you look into his eyes of mighty sovereign
    and you see - foundation
    chorus
    we have the whole eternity, will remember, love, wait
    a pity that we couldn't love to become
    only we remain memory in our
    3 verse
    i'm tortured by memories of you
    i know that you are gone there
    when i'm cold without you
    i'm sorry that we met only in dreams
    chorus
    we have the whole eternity, will remember, love, wait
    a pity that we couldn't love to become
    only we remain memory in our

    Автор пісні: Наталія
    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | "З віршем"


  11. Наталія Валерівна Кравчук - [ 2021.07.10 11:38 ]
    Вічність
    1к.
    Загадкова жінка - вабить до неї
    І тягне до неї
    Доторкнись ніжно до її тіла
    Та загляни в її очі дівочі
    І побачиш ти - безодність

    Приспів:
    Ми цілу вічність
    будем пам’ятати, любити, чекати
    Шкода, що ми
    не змогли любов’ю стати
    В спогадах своїх залишилися лише

    2к.
    Найкращій чоловік - цікава для нього
    І тягне до нього
    Доторкнись ніжно до його тіла
    Та загляни в його очі могутнього володаря
    І побачиш ти - фундамент

    Приспів:
    Ми цілу вічність
    будем пам’ятати, любити, чекати
    Шкода, що ми
    не змогли любов’ю стати
    в спогадах своїх залишилися лише

    3к.
    Спогади мучать мене - про тебе,
    Що тебе нема,
    Без тебе холодно мені,
    Коли тебе нема,
    шкода мені, що у снах
    ми зустрілися тільки

    Приспів:
    Ми цілу вічність
    будем пам’ятати, любити, чекати
    Шкода, що ми
    не змогли любов’ю стати
    в спогадах своїх залишилися лише
    Translation:

    1 verse
    mystery woman - you're attracted to her
    you're being pulled to her
    you touched gently to her body
    and you look into her eyes maiden
    and you see - abyss
    chorus
    we have the whole eternity, will remember, love, wait
    a pity that we couldn't love to become
    only we remain memory in our
    2 verse
    best man - you desire for his
    you're being pulled to his
    you touched gently to his body
    and you look into his eyes of mighty sovereign
    and you see - foundation
    chorus
    we have the whole eternity, will remember, love, wait
    a pity that we couldn't love to become
    only we remain memory in our
    3 verse
    i'm tortured by memories of you
    i know that you are gone there
    when i'm cold without you
    i'm sorry that we met only in dreams
    chorus
    we have the whole eternity, will remember, love, wait
    a pity that we couldn't love to become
    only we remain memory in our

    Автор пісні: Наталія
    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | "З віршем"


  12. Наталія Валерівна Кравчук - [ 2021.07.10 11:18 ]
    Вічність
    1к.
    Загадкова жінка - вабить до неї
    І тягне до неї
    Доторкнись ніжно до її тіла
    Та загляни в її очі дівочі
    І побачиш ти - безодність

    Приспів:
    Ми цілу вічність
    будем пам’ятати, любити, чекати
    Шкода, що ми
    не змогли любов’ю стати
    В спогадах своїх залишилися лише

    2к.
    Найкращій чоловік - цікава для нього
    І тягне до нього
    Доторкнись ніжно до його тіла
    Та загляни в його очі могутнього володаря
    І побачиш ти - фундамент

    Приспів:
    Ми цілу вічність
    будем пам’ятати, любити, чекати
    Шкода, що ми
    не змогли любов’ю стати
    в спогадах своїх залишилися лише

    3к.
    Спогади мучать мене - про тебе,
    Що тебе нема,
    Без тебе холодно мені,
    Коли тебе нема,
    шкода мені, що у снах
    ми зустрілися тільки

    Приспів:
    Ми цілу вічність
    будем пам’ятати, любити, чекати
    Шкода, що ми
    не змогли любов’ю стати
    в спогадах своїх залишилися лише
    Translation:

    1 verse
    mystery woman - you're attracted to her
    you're being pulled to her
    you touched gently to her body
    and you look into her eyes maiden
    and you see - abyss
    chorus
    we have the whole eternity, will remember, love, wait
    a pity that we couldn't love to become
    only we remain memory in our
    2 verse
    best man - you desire for his
    you're being pulled to his
    you touched gently to his body
    and you look into his eyes of mighty sovereign
    and you see - foundation
    chorus
    we have the whole eternity, will remember, love, wait
    a pity that we couldn't love to become
    only we remain memory in our
    3 verse
    i'm tortured by memories of you
    i know that you are gone there
    when i'm cold without you
    i'm sorry that we met only in dreams
    chorus
    we have the whole eternity, will remember, love, wait
    a pity that we couldn't love to become
    only we remain memory in our

    Автор пісні: Наталія
    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | "з віршем"


  13. Наталія Валерівна Кравчук - [ 2021.07.09 11:38 ]
    Ліс
    Ліс - це диво, ліс - це казка.
    Тож, ходімо в ліс, будь ласка.
    У лісі гуляє прохолодний вітерець.
    Лісовий запах манить і паморочить
    і поширився по всьому світу.
    То ліс нас кличе і манить
    відвідати цей могутній ліс.
    Та ліс магією своєю чарує.
    У ньому лісова сила живе
    І ця музика природи окрилює кожного,
    хто заходить в ліс.
    Translation:

    the forest is a miracle
    the forest is a fairy tale
    so let's go to the forest, please
    cool breezes is walking in the forest
    the forest smell beckons and
    intoxicates it and had spread worldwide
    the forest calls us and beckons us to visit the mighty forest
    the forest fasciates your magic
    in him forest power is live
    and music of nature is inspires
    by everyone who enters in the forest
    Автор: Наташа
    2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | "з піснею "


  14. Наталія Валерівна Кравчук - [ 2021.07.09 11:47 ]
    Вічність
    Моя загадковість чарує тебе,
    То ти заглянув в мою безодність.
    І захищає мене твоя найкраща сторона,
    То ти заглянула в мій фундамент.
    Ми пам'ятаємо мить і вічність,
    які знову між нами пробігли
    і зав'язали однією ниткою.
    ніхто не може зруйнувати цю нитку
    Translation:

    my mystery fascinates you
    you have looked in my homelessness
    your best side to protect me
    you have looked in my foundation
    we remember the moment
    and eternity that ran
    between us and struck up one thread
    this thread no one can destroy

    Автор: Наташа
    2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | "Піснею"


  15. Наталія Валерівна Кравчук - [ 2021.07.08 10:41 ]
    Космічні почуття
    Автор музики та текста Наталія
    Альбом: eternal love

    Нам не потрібні почуття
    Сльози в очах - твоє ім’я
    Вивчи карту із моїх зірок
    І торкнемось Всесвіту удвох

    Приспів:
    Без космічних почуттів
    І я - не я, і ти - не ти
    Без раптових помилок не буває перемог
    І я - не я, і ти - не ти

    Плачу я ніжно як струна
    Сльози в очах - моє ім’я
    Випий цілий Всесвіт з моїх вуст
    Ти найващий із моїх спокус

    Приспів:
    Без космічних почуттів
    І я - не я, і ти - не ти
    Без раптових помилок не буває перемог
    І я - не я, і ти - не ти

    В нас не розгадане життя
    Сльози в очах - наше ім’я
    Ми живемо в різних кутках землі
    Ми колись з’єднаємося знов

    Приспів:
    Без космічних почуттів
    І я - не я, і ти - не ти
    Без раптових помилок не буває перемог
    І я - не я, і ти - не ти
    translation:

    We don't need feelіngs
    Tears іn your eyes - your name
    Learn the map from my stars
    And let's touch the Unіverse together

    Chorus:
    Wіthout Cosmіc feelіngs
    And I'm not me and you're not you
    Wіthout sudden mіstakes- there are no vіctorіes
    And I'm not me and you're not you

    I cry gently as strіng
    Tears іn your eyes - my name
    Drіnk whole the Unіverse come from my mouth
    You are the hardest of my temptatіon

    Chorus:
    Wіthout Cosmіc feelіngs
    And I'm not me and you're not you
    Wіthout sudden mіstakes- there are no vіctorіes
    And I'm not me and you're not you

    We have an unsolved lіfe
    Tears іn your eyes - our name
    We lіve іn dіfferent corners of Earth
    Someday we wіll connect agaіn.

    Chorus:
    Wіthout Cosmіc feelіngs
    And I'm not me and you're not you
    Wіthout sudden mіstakes- there are no vіctorіes
    And I'm not me and you're not you
    Автор пісні: Наталія
    1995


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | "Віршем"


  16. Наталія Валерівна Кравчук - [ 2021.07.07 10:15 ]
    Космічні почуття
    Автор музики та текста Наталія
    Альбом: eternal love

    Нам не потрібні почуття
    Сльози в очах - твоє ім’я
    Вивчи карту із моїх зірок
    І торкнемось Всесвіту удвох

    Приспів:
    Без космічних почуттів
    І я - не я, і ти - не ти
    Без раптових помилок не буває перемог
    І я - не я, і ти - не ти

    Плачу я ніжно як струна
    Сльози в очах - моє ім’я
    Випий цілий Всесвіт з моїх вуст
    Ти найващий із моїх спокус

    Приспів:
    Без космічних почуттів
    І я - не я, і ти - не ти
    Без раптових помилок не буває перемог
    І я - не я, і ти - не ти

    В нас не розгадане життя
    Сльози в очах - наше ім’я
    Ми живемо в різних кутках землі
    Ми колись з’єднаємося знов

    Приспів:
    Без космічних почуттів
    І я - не я, і ти - не ти
    Без раптових помилок не буває перемог
    І я - не я, і ти - не ти

    translation:

    We don't need feelіngs
    Tears іn your eyes - your name
    Learn the map from my stars
    And let's touch the Unіverse together

    Chorus:
    Wіthout Cosmіc feelіngs
    And I'm not me and you're not you
    Wіthout sudden mіstakes- there are no vіctorіes
    And I'm not me and you're not you

    I cry gently as strіng
    Tears іn your eyes - my name
    Drіnk whole the Unіverse come from my mouth
    You are the hardest of my temptatіon

    Chorus:
    Wіthout Cosmіc feelіngs
    And I'm not me and you're not you
    Wіthout sudden mіstakes- there are no vіctorіes
    And I'm not me and you're not you

    We have an unsolved lіfe
    Tears іn your eyes - our name
    We lіve іn dіfferent corners of Earth
    Someday we wіll connect agaіn.

    Chorus:
    Wіthout Cosmіc feelіngs
    And I'm not me and you're not you
    Wіthout sudden mіstakes- there are no vіctorіes
    And I'm not me and you're not you
    Автор: Наталія
    1995


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | "Віршем"


  17. Наталія Валерівна Кравчук - [ 2021.07.07 09:54 ]
    Всесвіт
    Всесвіт мене читає
    Все вивчає, мені душу відкриває.
    Всесвіт мою зірку висвітлює.
    Моя зірка на небі сяє,
    І шлях мені відкриває,
    і направляючи мене куди піти
    І каже:
    Де зробити крок назад,
    Де зробити крок вперед
    Ось так мій світ в Всесвіту живе
    Автор: Наташа, 2019
    Translation:
    My Universe reads me
    studied everything
    opend his up soul to me
    Universe lights up my star
    my star is shining in the sky
    way open me up direction
    me, where to go and say
    where to make a step backwards
    where to make a step forward
    thats my world lives in the Universe


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Іван Потьомкін - [ 2021.07.03 08:30 ]
    З голосу Евріпіда

    Над усе хлопець любив плавать. Одчайдух був і всяким там настановам батьків бути обережним запливав хоч і «по-собачому», надто на спині, далеченько. Аж поки було видно берег.
    От і цього разу плив і од насолоди аж заплющив очі. І не зуздрився, як потрапив на течію.
    Первернувсь зі спини на живіт і почав вигрібатись. І знесилів, бо не просунувсь ні на метр. І злякався, що не впорається самотужки. І почав лементувати, благаючи допомогти.
    Тим паче, що якраз нагодився чоловік, котрий неспішно прогулювався берегом.
    Але почувши одчайдушний крик і побачивши, як борсається хлопчисько, замість кинутись прожогом у воду, почав наставляти тонучого: без батьків у воду не заходити, триматися тільки берега, тим паче, як не вмієш до пуття плавати.
    А потерпілець тим часом, мало не захлинаючись, кричав: «Допоможіть!»
    Мораліст начебто й не чув і пpодовжував верзти свою нудоту...
    ...Хвалити Господа, нагодивсь юнак, котрий без зайвих слів кинувсь у воду і врятував одчайдуха.

    Р.S.
    Потік словесний без роботи


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  19. Всеволод Байдужий - [ 2021.06.29 18:11 ]
    Неоплакане
    Запізно вже збирати ягоди в низинах -
    сезон закінчився давно.
    Стою вже довгий час на полонинах,
    дуже голодний, спраглий,
    трохи втомлений
    та далі йду.

    Уже не стати мені ультраправим,
    щоб випускати ірраціонально гнів,
    або не їздити на фестивалі неформалом
    і як алхімік - трансмутувати те,
    що залишилося з низів.
    Не шаритись по клубам,
    не пити рево після школи
    Соромязливо, палко та природньо
    не пізнавати аніму у комусь.

    Вже не прийти по заспокоєння
    від монстрів в шафі та в житті
    Найближчі теж були без ягід
    неначе десь далеко, одиноко,
    в висоті.
    Не встиг, не встиг, не встиг.

    Може це й благо
    Іти голодним та слабким,
    сумним,
    трохи поламаним,
    трохи глухим.
    Жива проекція життя -
    постійна вимушена врата.
    Трошки набуття
    І трошки розпад,
    самотності з дитинства був за брата.

    По своєму радію й дякую цій долі,
    яка від самого початку,
    попри моє бажання
    та без моєї волі
    вчить не триматися.
    Іду поволі.

    06.04.2021


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Артур Сіренко - [ 2021.06.25 17:02 ]
    Босоніж
    Схожий на мене червень-схолар
    Тупотить серед пташиних ясенів,
    Серед квітучих жасминів
    (Автохтонів країни шовку) –
    Він трохи паяц, трохи мисливець,
    І трохи невіглас (ну, зовсім):
    Мені презентує дощ
    електричний,
    А схожа на тебе півонія
    Задивлена в Небо-дорогу:
    Хмаровану білим і синім:
    Воно нині небо Ноя
    І трохи мрійника Яфета:
    Яфетичні народи-номади
    Виходять зі скрині Степу
    І блукають старою Европою,
    Яку колись викрав бик:
    Білий як піна морська,
    Рогатий, як Місяць,
    Хвостатий як ти.
    А дні, як намисто з перлів,
    Які вухастий тубілець
    Дістав з прозорого моря
    І заплющивши очі
    Мріяв про рибу крилату,
    Про човен і весла, про зорі
    І квіти на березі мрій.



    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  21. Іван Потьомкін - [ 2021.06.23 13:55 ]
    Я гарно знати мови

    Набачив кіт мишеня.На жертву кинувся прожогом,
    Та кляте звіриня встигло сховатися у нірку.
    Почухав кіт потилицю і рішенець почав шукати.
    Надибав:і заліг неподалік. Спочатку тихо, а потім голосніш,
    Удавши з себе пса, зачав гарчати, а потім як міг і загавкав.
    «Оце так радість!-мишеня в нірці почало скакати.-
    З’явився ворог і котові. Дременув нарешті з переляку.
    Тепер можна безбоязно і на світ вилазить».
    І вилізло. І тої ж миті потрапило в міцні лапи.
    «Як гарно знати мови»,- промовив кіт, облизуючись ласо.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  22. Іван Потьомкін - [ 2021.06.21 12:06 ]
    Осколок

    Ні, не з історії я знаю
    Ту найстрашнішу поки що із воєн.
    Самому довелося бачить,
    Як вели колони наших бранців,
    Як ніс Дунаєць у Дніпро кров юдеїв,
    Як начебто в качину зграю,
    Регочучи фашисти цілились
    В парашутистів на Букринськім плацдармі...
    Гиркотню, що найчастіш вночі лунала
    Перекликаючись із гавкотом вівчарок,
    Тоді вважав я за німецьку мову...
    Відки ж було мені малому знати,
    Що є також і мова Гете, Шіллера чи Гайне?
    Неоплатний борг, Німеччино, ти платиш.
    Чимало осколків повиймала з плином часу,
    Але один так і лишився назавжди побіля серця...
    ...Вершники у касках і на конях,
    Що зроду-віку не бачили в нашім селі,
    У вакуацію нас виганяли з хат.
    Наче вівці, брели ми курним шляхом,
    Не знаючи, куди й навіщо.
    Обабіч з гуркотом неслись мотоциклісти.
    На руках у матері - ще менший од мене брат.
    Я клуночок несу з харчами.
    Од утоми й спеки от-от впаду.
    Раптом спинивсь мотоцикліст
    І жестом наказав сідать в коляску.
    Недовго, щоправда, там ми спочивали.
    Благодійника спинили криком.
    І знову опинились ми в колоні...
    ...Час повиймав чимало осколків з пам’яті.
    Та й досі ношу побіля серця один:
    Печальні очі мотоцикліста того,
    Цукерку, що він дав тоді мені ...


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  23. Іван Потьомкін - [ 2021.06.19 10:14 ]
    ...щоб злагода була в сім’ї

    Раббі Меїр так умів зачарувати словом,
    Що дехто навіть забував про переддень Суботи.
    Так сталося і з тою жінкою, що запізно прийшла додому.
    «Де це ти вешталась?»- гримнув чоловік.
    «Вибач, заслухалася проповіддю раббі…»
    «Щоб це було востаннє, піди і плюнь в нього.
    А доти – не переступай поріг мойого дому!»
    Хоч-не-хоч вернулась жінка до батьків.
    Минає тиждень, другий, соромиться вигнанка
    Зробити те, що їй звелів ревнивий чоловік.
    «Ходімо з нами,- радять сусідки.-
    Раббі допоможе вийти з цеї скрути!»
    З’явилися жінки, а раббі вже чека:
    «Чи вміє котрась із вас « заговорить» ячмінь?»
    «Іди!- підштовхують сусідки.-
    Трішки пошепчи і плюнь на хворе око».
    «Не годна я таке зробить!..»
    «А ти спробуй,- раббі напоумля.-
    А щоб було певніше, плюнь поспіль сім разів!»
    «Ну, якщо сам раббі просить…»
    Осміліла жінка і так зробила, як зуміла.
    «А тепер,- раббі радий,- вертайсь до чоловіка!»
    P.S.
    Усе те бачили учні раббі. Здивовані, питають:
    «Як може такий учений принижувать себе?»
    «Любі , даю я вам урок: щоб злагода була в сім’ї,
    Сам Господь Бог вважає справу цю святою».


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  24. Іван Потьомкін - [ 2021.06.18 12:51 ]
    Кардіограма ще одна кохання

    «Це добре, – розум говорив, –
    Що стрілися вони, сказати б,
    Вже на фінішній прямій.
    Але навіщо?»
    «Навіщо? – обізвалось серце. –
    А стільки часу переконувать себе,
    Що то лиш спогад отроцтва?»
    «Стривай, чи ще когось
    Вона отак приворожила?
    А що як вигадка?
    Нам стільки отроцтво лиша на згадку...»
    «Не вигадка.
    Він звіривсь їй сьогодні. Вперше.
    Вона не дивувала, що так нескладно говорив.
    Чекала терпеливо.
    Знала, що над словами був уже не владен».
    «І що ж він попросив?»
    «Щоб не зникала.
    Голосом бодай являлась».

    P.S.
    Ніким не чутий діалог.
    Кардіограма ще одна кохання.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  25. Шон Маклех - [ 2021.06.17 01:18 ]
    Крапля води
    У краплю води
    Наче в кавалок свічада
    Зазирає нажаханий Місяць.
    Щурі між собою шепочуться:
    «Від молодик – цей свідок Каїна…»
    І думають, що то козлоногий Пан
    Блукає з восковою свічкою
    Між зірок – вуглин тліючих.
    А він просто дивиться на всіх нас
    І не вірить: як вони отак ось
    Вже тисячі літ,
    Вже тисячі покалічених літ,
    Вже скільки ночей – не злічити,
    Вже стільки темряви –
    Вистачить на всі чорнильниці:
    Бо кожна чорнильниця – це колодязь:
    Без журавля і без перехожого,
    Без спраглих і без коромисел зігнутих:
    Кожен з нього черпає:
    Хто отруту, хто істину, а хто бруд,
    Вже давно мали б висохнути,
    А люди все варять чорну кров світу сього,
    Варять з тьми ночей і бузинового соку:
    Щоб вироки підписував пером вороновим
    Черговий Тіберій чи новий Симон де Монфор,
    Чи писав літанії про квіти злі
    Парижанин Шарль.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (4)


  26. Іван Потьомкін - [ 2021.06.15 10:06 ]
    З голосу Езопа
    Як змія було викинуто з раю,
    Топтали всі його, хто тільки забажає.
    «Ну, що робити, Боже? Підкажи!..
    Така ж бо доля й у вужів...»
    «Візьми та й укуси того, хто тебе топче.
    Інший, повір, топтати вже не схоче».

    Р.S.
    Наруги нема на світі більшої,
    Як б’ють тебе в щоку,
    Tи ж мусиш підставляти іншу
    Замість одвітить тим же.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  27. Тата Рівна - [ 2021.06.10 23:10 ]
    Автопортрет - 39 (у домашньому інтер‘єрі)
    я витратила себе на примус жити
    у залишку чистої води — немає
    навпроти мене святий Антоній співає
    по праву руку Георгій
    по ліву руку безсилля тих кому не вистачило часу
    я більше не можу нести це тіло світом
    я більше не донесу

    а місто юрбиться кублиться шипить звивається
    яке йому діло до храмів та до людей
    у голові моїй лише пам’ять
    перед очима сім‘я
    та залишки вихолощених ідей —
    не мрій!
    «не мрій», — казали мені провидці нового
    бо не збуваються мрії не вписані у ПеКаДе
    якщо кошторис тебе кимось там не затверджений
    то значить немає тебе
    десять «не» на шість секунд тексту — заборонні знаки
    конають під тином або на порожній парковці метафора та смисл
    загнана у глухий кут скажена собака
    кидається мов дикий лис — відчайдушно страшно
    із розумінням що це останній бій
    остання мить
    заявити про себе голосно й неприкрашено —
    так як болить

    а суєта тим часом натягує ніч на старі дахи
    простим рухом відверто й неприкрито
    вспокоюючи містян у клітках квартир зганяючи до корит
    даруючи вечір яко безкоштовний зефір
    малим дітлахам з широкими горизонтами
    — тикають аби вони помовчали позакривали роти
    доки дорослі побудуть до них байдужими
    в полоні власної беззмістовної суєти
    з якою дорослі на «ти»

    я думаю цілий день сьогодні про некрасивих людей Люсьєна Фрейда (чи Фройда)
    про Лі Боуєрі, про С’ю, соціальну інспекторку та інших у яких імен немає
    про королеву із підборіддям садиста-мужика
    про Генрієтту — найвідомішу лондонську хвойду обіловану гостряком Люсьєнового мазка
    та інших у яких імен немає — вони коштують тепер мільйони доларо-євро-фунтів
    некрасиві люди Люсьєна Фрейда (чи Фройда) житимуть вічно
    ніколи не повмирають — заручники та арештанти буття

    я витратила себе на примус жити
    ніби дурне дитя зефіром напхавши рота утративши надважливе —
    правдиву
    красу

    я більше не можу нести цю душу світом
    я більше не донесу

    11.06.2021, (с) Тата Рівна


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  28. Іван Потьомкін - [ 2021.06.10 21:32 ]
    Про реінкарнацію без скепсису

    На пішохідній доріжці стрілись ми раннього ранку.
    На прив’язі він біг попереду хазяїна.
    І раптом, наче вкопаний, спинивсь переді мною
    І пильно так, по-людськи начебто на мене глянув.
    Хвилина, друга, а він усе дививсь.
    Погляд карих очей його непросто витримать було.
    «Ходімо!- сказав хазяїн і за пасок дьорнув.
    Пес неохоче зробив крок, прощально на мене глянув,
    На подив хазяїна заскавучав і знехотя подріботів.
    Може, намірявсь сказать щось на прощання?..
    ... Про реінкарнацію подумав я тоді без скепсису.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  29. Артур Сіренко - [ 2021.06.09 22:07 ]
    Дах
    Він теж був руфером –
    Майстрував дах на семи вітрах
    Між землею сірою і прозорим повітрям –
    Холодним як ніч чужа,
    Дивлячись в небо очима сірого птаха –
    Коли Білі зорі ховались за хмари,
    А кратер Плутарха нагадував око –
    Селени-ворожки, володарки чорних псів,
    Що зазирає в каламутні глибини
    Озера Мічіган
    І стає на мить скво із племені віннебаго.
    Він теж майстрував:
    Чи то плащ, чи то сховок,
    Чи то світ у свічаді (там),
    Чи може галеру, що пливе
    Хвилями моря під назвою Час
    Чи то пірогу, що пливе річкою,
    Яку назвали Епоха:
    З минулого – а куди невідомо,
    Чи може ковчег-притулок,
    З якого випускають голубку:
    Пошукати останній кавалок Сарматії,
    Останню жменьку чорної землі Скіфії.
    Він теж літав:
    На крилах із черепиці рудої
    Як кров, в якій отрути жар палить
    (І про це забуваючи) –
    В небо – там де сузір’я Лева!


    Примітка:
    Ілюстрація – автопортрет художника Всеволода Максимовича.



    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  30. Марія Дем'янюк - [ 2021.06.03 15:54 ]
    Без парасолі
    Вона любила гуляти в дощ без парасолі.
    Тоді на кінчиках її волосся розцвітали квіти, схожі на незабудки.
    В іі очах давно купалося небо...Її вуста цілувало сонце...
    Вона любила гуляти в дощ без парасолі
    І милуватися крапелинами райдуги на долонці...

    Йому подобалося ходити в дощ з оберемком соняхів.
    І він вірив у те, що соняхом небо малює веселку...
    А ще відчував дивні нотки запаху незабудок
    І те, як у серці щезає нарешті смуток...

    Вони завжди так чекали дощ і блукали без парасолі...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  31. Іван Потьомкін - [ 2021.06.02 11:46 ]
    Псалом 94

    Бог помсти, Бог помсти з’явивсь.
    Піднісся Суддя землі.
    Віддай належне пихатим...
    Допоки злочинці радітимуть?
    Базікають, промовляють чванливо злочинці.
    Народ, Господе, гноблять,
    Глумляться над спадком Твоїм.
    Вдову й гера вбивають, мордують сиріт
    Та ще й кажуть:
    «Не побачить Господь,
    Недопетра Бог Яакова».
    Наберіться глузду зарозумілі!
    Порозумнішайте дурні!
    Невже Той, хто дав вухо,- не почує?
    Хто створив око,- не побачить?
    Той, хто карає народи, чи ж і вас не скарає?
    Як дає Господь людині знання,
    То й думки її знає,
    Бо суєта суєт вони.
    Блаженний, кого Ти караєш, Боже,
    І Тори Своєї навчаєш,
    Аби був він спокійний в час лихоліття,
    Допоки злочинець не потрапить в яму.
    Адже не віддасть напризволяще
    Господь Свій народ
    І спадок Свій не покине,
    Бо до правди повернеться суд
    І до всіх, хто не покривив душею.
    Хто стане за мене проти беззаконня?
    Хто підтрима мене проти злочинців?
    Якби не Твоя допомога, Господе,
    В могилі була б душа моя.
    Коли я сказав: «Заточилась нога моя»,
    Милість Твоя мене підтримала.
    У роздумах різних насамоті
    Твоя підтримка розважа мою душу.
    Чи ж стануть другом Тобі
    Ті, хто сидить на престолі
    І беззаконня робить своїм законом?
    Звинувачують праведну душу
    І кров безневинну осуджують.
    Та став Господь мені за твердиню,
    Скелею став моєю.
    А тих,хто чинив беззаконня й зло,
    Господь Бог винищив, винищив наш Господь.




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  32. Сергій Губерначук - [ 2021.05.31 06:26 ]
    Розруха плоті собі на дні…
    Розруха плоті собі на дні,
    голоси непочулих слів
    або вереск листя,
    зажовклого відсебе.
    Відсебе земля заживає,
    тому – це пояснення,
    інше – труна.

    Е. Зрозуміла.
    Як музика?

    26 травня 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 96"


  33. Артур Сіренко - [ 2021.05.31 00:33 ]
    Свита для Сонця
    Ми сіяли жито на полі глиняному
    Нашого болю, а зійшов мох.
    Намелемо з нього зеленого борошна,
    Напечемо коржів гірких як дні суховію,
    Будемо ними гостити
    Злого божиська Сонце.
    А тобі в кучері
    Я вплітаю фіалки лісів ведмежих –
    Лісів варварів-зайд:
    Нехай на них глипає
    Синє око шамана-травня
    Чекаючи на сузір’я Лева,
    Щоб воно знову на Небосхил вибігло
    Риком захмарним
    Нову звитягу віщуючи.
    А ми все під Небом ходимо-колобродимо,
    Все чогось шукаємо – чи то коней сірих,
    Чи то днів минулих та в криниці втоплених,
    Чи то журавля, що біду пророчить,
    Чи то волі потворами вкраденої,
    Замість ліхтарів собі блиском мечів
    Дорогу присвічуємо:
    Нас праліс ховає,
    А ми зі схову вертаємось
    До людей, що жнуть мох замість жита,
    В ярмо вовків замість волів впрягаючи,
    Одягають свиту на Сонце,
    А на Місяць солом’яний плащ.




    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  34. Іра Буцяк - [ 2021.05.28 19:35 ]
    Всі ці світлини як довга розповідь про втрати
    ***
    Всі ці світлини як довга розповідь про втрати
    Про те, що є тільки на фото,
    І чого насправді немає.

    Розкажи.

    Розкажи мені, хто ти:
    розкажи, чого у тебе немає.
    Радості?
    Любові?
    Спокою?
    Чого?
    Можливо у тебе немає тебе?

    Всі ці завмерлі зліпки часу в стрічках новин.
    І люди хмуряться строго, одягнені модно, і дивляться «модно».
    Ще б пак: часи динозаврів минули,
    Тож треба у ногу з часом.

    Та хіба за часом встигнеш?
    Хіба встигнеш за тим, чого більше немає?...


    Втрачай більше і отримаєш більше

    Твої втрати –
    Сліди, які ти залишаєш по собі.
    Немов луска риби,
    Яка виблискує на жовтому піску,
    Ти вичерпуєш втрати, а в тобі прибуває…
    З кожним «у мене немає» - тебе все більше і більше

    І так – до останньої лусочки,
    Що теплим тривожним слідом
    Ще довго тріпотітиме не піску

    Маленькою рибкою….


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Артур Сіренко - [ 2021.05.27 16:29 ]
    Драгоман
    Я драгоманом тепер
    У війську зеленого лісу:
    Перекладаю на мову шпачину
    Шелест старих осокорів,
    Людям-блукальцям тлумачу
    Слова весняного вітру,
    Які переказує ясен
    Шарудінням своїх зелених рук,
    Які записує жук-літописець
    Знаками болотяних черепах –
    Там – під корою ялин,
    На брунатних стовбурах мертвих.
    Листя достатньо –
    Для сторінок палімпсесту,
    Для апокрифу злого єретика –
    Травневого вітру гір –
    Весняного вітровію-бурлаки,
    Що несе сірі хмари журби
    В країну, що плаче за цвітом вишень
    Тихо,
    Без сліз.

    А я знов занотовую,
    Знову записую
    Чорнилом кольору вохри
    Все, що вітер шепоче:
    Вітер-опришок
    Прозорий, шалений –
    Гайдамака весни.



    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  36. Оксана Ксюша - [ 2021.05.24 15:17 ]
    Весна
    Весна для мене,
    То святе
    Її люблю, її плекаю
    Сніги зимові ростають, як довго я цього чекала .
    Весна для мене,
    То святе
    і цвіт її не можна не любити
    Лише пишатись тим,
    Шо це усе моє...
    Весна для мене,
    То святе
    Любіть усю її!
    Я закликаю!
    Пишайтесь тим,що маємо ми це
    І тим, що це все , в нашій Україні!!!
    2021рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Ігор Герасименко - [ 2021.05.24 11:56 ]
    Трислів’я 11-15
    11
    далі – долі дулі

    12
    добути дебати, добити…

    13
    О слава – і слива, і злива

    14
    і Лесі, і Люсі у лісі лосі – і лисі, і ласі

    15
    а сила села – і сало, і Сула

    24.05.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  38. Сергій Гупало - [ 2021.05.20 22:26 ]
    Ото дають!!!
    Вікторія Кольцева, поет, літературний критик, суддя всеукраїнського конкурсу “Поетична доба” 2021, зазначила, що ці вірші – одні з найкращих, вони набрали 29 балів із 30 можливих. Автор – Олександр Харчук.
    Отож – читайте і «насолоджуйтеся»!

    Оволодіння І

    оволодівали мною
    вони оволодівали мною по черзі
    я не міг поворухнутися
    вони
    мама не зверталась в поліцію
    не хотіла мене травмувати
    мама хотіла як краще
    у нас такого ніколи не траплялося
    казали сусіди, сусіди сусідів, суки
    боже боже яка трагедія може
    він сам упав і напоровся
    на якийсь штир
    казала вчителька
    а коли мама таки написала заяву
    інші теж почали це повторювати
    не хотіли мене травмувати,
    не хотіли мені вірити
    чекали на результати
    експертизи
    я вдягав той використаний презерватив
    який вони надягали по черзі а потім
    викинули в тій недобудові і намагався
    оволодіти собою
    повірити в те, що цього не було
    але ніяк не міг як не старався

    оволодіння ІІ

    Що чи хто. Володіти собою
    чи володіти кимось. Чимось. Оволодіти
    кимось. Чимось.
    Ти оволоділа мною посеред площі.
    Я майже не пручався. Заскочений
    Зненацька.
    Ти оволоділа мною.
    Чи кимось іншим.
    Чимось.
    Це єдине що мене турбувало потім.
    Коли я намагався оволодіти собою.
    Тобою.
    Кимось.
    Чимось.
    Кажуть тобі мало би сподобатись.
    Ти ж таке кажуть любиш.
    Мало би тобі сподобатись.
    Мало би й мені таке кажуть теж.

    оволодіння ІІІ

    назва батько це щось середнє між татом
    та чужим, чоловіком чи жінкою, обома,
    ніким
    назва батько має безліч відтінків, слів,
    що переливаючись на сонці, пронизують
    шкіру й повітря сліпучими відблисками
    примруживши очі я біжу
    назва батько має безліч пустот, порожнин
    наповнених брудною іржавою водою
    та нечистотами
    назва, яка має в собі стільки
    всього різного, стільки всього
    сподіваного та пронизливого
    уявного та уявлюваного що
    аж тіпає, коли щоночі лишаєшся з ним
    наодинці.

    Матеріали з сайту https://poetryage.com.ua/?p=2009
    © Творчі лабораторії


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  39. Ігор Герасименко - [ 2021.05.19 09:32 ]
    Трислів’я 1-10

    1
    плющ – площ плащ

    2
    сан сонь – синь

    3
    стріх струх страх

    4
    сум: сом – сам

    5
    ТРИ БАЖАННЯ
    морс, мерс, Марс

    6
    як мак? – смак!

    7
    Світ спить мить

    8
    Жак – жах жаб

    9
    ріж руж раж

    10
    НА КАТКУ
    Лід. Люд. Лад.

    05.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  40. Артур Сіренко - [ 2021.05.08 23:32 ]
    Плесо
    У божевільному морі,
    Яке я побачив там –
    У глибинах твоїх очей
    Плавають навіжені риби,
    Що вміють літати на рифами,
    Шалені блискучі почвари –
    Вони полюбляють циклони,
    Тайфуни з очима хижими –
    Очима кагана орди.
    Їх ловлять вдягнені в сіре
    Бородаті старі рибалки,
    Кидаючи конопляний невід
    В прозору синю глибінь
    І майструючи човни гостроносі
    На березі Скель Сподівань.
    В очах твоїх море
    Неспокою вічного,
    Де хвилі думок трощать барки,
    А я флібуст’єр – шрам на шрамі
    І пливу навмання,
    Бо жодної зірки
    І компас поцупила відьма,
    І хронометр показує час
    Короля Едуарда Сповідника,
    А бом-клівер і фок
    Зірвано шквалом істерик.
    У морі твоїх очей –
    Морі вікінгів, дочок Доріди
    і синіх китів
    На реї іспанської бригантини
    Мене (як корсара) повісили
    Якось уранці
    Коли Сонце було голодним,
    Коли сіль виїдала очі…



    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  41. Шон Маклех - [ 2021.05.05 16:17 ]
    Слід від диму
    Моє життя недоречне –
    Це дим легкий, що тане в синяві –
    Дим сірий. Дим, що зникає
    В синяві неба злого
    Над конусом Фудзіями –
    Потойбічної мрії айнів.
    Моє життя випадкове –
    Це сутінки над дірявим човном
    Старого рибалки Аластара О’Коннора,
    Що слухав щодня шепіт чи гуркіт хвиль,
    Але так і не зміг навчитися віршувати
    І заглядав в очі рибам шукаючи там Істину
    Якої немає – вкрали. І повернути забули.
    І тепер він слідкує за димом
    Своєї старезної люльки
    І шукає від отого диму слід –
    Там, над горою Бін Гулбан.
    А може моє життя безглузде –
    Лише слід від диму вогнища,
    Яке запалив дивакуватий Патрік
    На зло королю, що боявся моря
    І про який шепотіли друїди,
    Що той дим лихий та недобрий.
    Я зникну, бо кожен слід не вічний,
    Особливо слід на воді Ірландського моря,
    Чи слід на болоті Банші,
    Який лишила чапля
    Своєю лапою чалапатою…



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  42. Іван Потьомкін - [ 2021.05.04 22:43 ]
    З голосу Езопа
    У незапам’ятні часи,
    Коли птахи і звірі бились
    І до пуття не було видно
    Перевага на чиєму боці,
    Осторонь лише кажан тримався.
    Просило птаство: «Допоможи!»
    А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
    Благали звірі: «Йди до нас!»
    «Я ж птаха!»- чулося в одвіт.
    Та ось нарешті, як і належить,
    Битви скінчились миром.
    У таборах обох святкують цю подію.
    І от кажан летить до птаства,
    Щоб радість поділити разом з ним.
    «Ти, мабуть, заблудився!»-
    Цвірінькають, шиплять йому пернаті.
    А звірі й поготів не хочуть знать нейтрала:
    Навіть на поріг не дали стати.
    То ж довелося кажанові осміяним
    Вертатись в свою шпарку,
    Ховатися удень, а вилітати вже як смеркне,
    Щоб не натрапити на глузи таборів.

    P.S.
    Хто осторонь стояв під час борні,
    Той змушений і жить в самотині.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  43. Артур Сіренко - [ 2021.04.25 23:16 ]
    Брама
    Я стою біля брами
    Розчахнутої, як діжа
    В якої відвалилося дно,
    Я стою на межі
    Між містом і пустелею степу
    І бачу очима сірими
    Як філософи несуть на продаж
    На ринок світу сього
    Свої бороди нестрижені, незачесані
    Наче думки після сієсти в Мілеті.
    Я бачу гетер корінфських,
    Що несуть уламки мідного дзеркала,
    Граючи веселу мелодію Аркадії
    Срібними дзвониками Родосу,
    Що причеплені до босих ніг
    (Пилюка).
    Зрадницький степ,
    Якому паротяг заозерний
    Будує майбутнє
    З цеглинок пари та гуркоту,
    Вабить дорогами-зміями
    У Ніщо.
    А я вірую в ковилу та Сонце
    І досі лишаючись коло брами відчиненої:
    Брами,
    Яку ніхто і ніколи
    Не зачинить руками мозолистими,
    Не приколотить до воріт щита з драконом
    Хвостатим, як все, що минає,
    Не замкне їх списом гострим,
    І не крикне голосно з мурів
    За обрій втікаючим хмарам білим:
    «Варвари!»



    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  44. Артур Сіренко - [ 2021.04.21 00:59 ]
    На скронях
    На скронях старого ідола
    Кам’яного, як все минуле,
    Гусне оксамит зеленого моху:
    У кам’яного діда – сторожа льоху,
    Що стоїть на кресах – він теж актор театру –
    Театру абсурду, де коні актори,
    А трава – декорація, а сліди на піску –
    Це лише літери абетки давно забутої –
    Абетки тірсенів чи то пеласгів,
    А вітер – це лише музика – музика забуття.
    Над рівниною сліпого оракула
    Авгуром чужим читаю книгу Неба,
    Здивовано здоганяючи поглядом
    Політ злиденного крука:
    Вистежую чужинецьких варварів,
    Випробовую гостроту стріли
    Пальцями, що звикли до струн ліри,
    Сагайдак і руків’я меча – шлях вершника,
    Що не згубив торбу залатану
    З рукописами пеанів-віршів
    Про бабака-провісника:
    Насвистів він мені пісеньку –
    Пісеньку про майбутнє розстріляне –
    Прийдешнє наше зле, неприкаянне,
    Але не позичене, не загублене.
    А на скронях чи то на кресах
    Мох
    В того самого дідугана кам’яного,
    Що сторожить льох великий,
    Що досі таки не розкопаний,
    Не розкрадений, не розорений
    Зайдами.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  45. Ірина Вовк - [ 2021.04.19 19:47 ]
    Плаче дощ... (пам'яті письменників, які відійшли)
    Плаче дощ, не по-весняному, гірко –
    ховають моїх давніх знайомих,
    любих моєму серцю довгожителів,
    чарівників Слова, заклинателів вітрів-буревіїв.
    Гей, Свароже Великий, відкрий свої луки зелені,
    освіти Душам правим, відлетним
    шлях до Вічного Світла.
    Сьогодні я вичаровую з ледь розкритих бруньок
    дивоцвіти любові,
    вимальовую райські пейзажі,
    озвучую спів пташок на верхів’ях могутніх крон,
    добуваю із серця
    вогонь пломенистий,
    якому назва «НЕЗАБУТТЯ»…

    Сьогодні я – заклинателька змій, нашіптую
    тексти, народжені там,
    у глибинах свідомості
    про сутність людського життя.
    Ви, мої добрі сивочолі чародії,
    що топтали ряст у старезному лісі
    і добували із пахучих смол
    живицю Слова, натхненницю Духа –
    не промине Ваша бутність
    із вітром ненаситним, прощальним,
    із датами,
    викарбуваними на каменях,
    із поверненнями Ваших тіл попеліючих
    у землю-матінку…

    Не проминає бо сила любові,
    вінок з яскравої зелені розквітатиме
    щоразу,
    коли пам’ять світла, немеркнуча
    торкатиме Ваших імен…

    У весняних дощах
    живодайні краплини безсмертя –
    на могилах мужів-чародіїв
    засіється свіжа трава…

    19 квітня 2021





    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  46. Іван Потьомкін - [ 2021.04.18 09:30 ]
    Трійця


    Коли мова заходить про Трійцю,
    то спада на думку не догмат Триєдності Бога,
    що, як запевняють християнські авторитети,-
    недосяжне людському розуму,
    а підніжжя сімейного щастя юдейських жінок -
    щонайменше трійця діток.
    Оте «Пру у рву» ,
    заповідане шостого дня Господом Богом,
    що так налякало фараона і кинуло в море Червоне,
    що не спопелили ні Треблінка, ані Освєнцім,
    навіть сталінські концтабори не заморозили.
    Трійця – це тільки початок,
    що подвоїться чи й почетвериться згодом.
    І це найкраще зі свідчень
    Вірності Господу Богу.
    0 коментарів
    Напишіть коментар…



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  47. Іван Потьомкін - [ 2021.04.11 10:09 ]
    Не хвались і не зарікайся


    Ще кілька літ тому хвалився він привселюдно:
    «Не помічаю старості. Знаю, що їсти й пити.
    А головне – не класти на серце зайвий клопіт.
    Сказати б, глухою стіною відгородитися од світу.
    Знавців, як жить, обходить смерть стороною».
    І хоч мудреці й пророки, що перейшли за сотню,
    Були далекі од цієї схеми, і далі він вважав, що молодий.
    Та ось, як на собаці, рани перестали заживати,
    Болячки почали одвідувать частіше..
    «Дістала все ж і мене триклята старість»,-
    Скаржиться тепер тим, перед ким донедавна хвалився.
    Став богомільним. І в молитвах благає Всевишнього
    Здоров’ям наділити, а вже потім - віком.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  48. Іван Потьомкін - [ 2021.04.08 08:40 ]
    За-віщо?..
    «Якби можна було зупинить сонце,
    то це треба було б зробить зараз»
    Януш Корчак
    (напередодні відправлення в концтабір Треблінка
    разом з 200 єврейських сиріт)

    Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
    Витягуючи на світ божий юдеїв.
    І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
    В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
    Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
    Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
    Кричить у моторошній тиші з високості:
    За-віщо
    У нас забрали черевички,
    Так гарно ми в них бігали й стрибали,
    Тепер же босими нас виганяють на мороз?
    За-віщо, немов ягнят, нас стригли
    І кидали в вагони для худоби?
    За-віщо
    Повідривали од матусь
    І туди зігнали, де просто нічим дихать?
    За-віщо? –
    Луна безмовно в мерехтливій тиші
    Голос, здавалося б, вже відгримілої війни,
    Та до сузір’я в Павільйоні дітей
    Нові зірки ще й досі додаються...



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  49. Іван Потьомкін - [ 2021.04.07 21:41 ]
    ...З-поміж 6 мільйонів...

    Невже це й справді
    Я тонкосльозим став на старості?
    Тільки-но сирена розлуниться протяжним воєм,
    Як щось важке й холодне навалиться на серце,
    До болю зчавить горло…
    Але ж з-поміж 6 мільйонів
    Спалених, закопаних живцем в ровах,
    Розстріляних, повішених,
    Голодом доведених до смерті, –
    Нема нікого з мого роду.
    І з-поміж тих, хто майже голіруч
    Постав на захист права на свій Дім.
    Хто боронив той Дім,
    Назавше відклавши шкільний підручник,-
    Теж нема нікого з мого роду.
    І лише серед тих,
    Кого безвусі палестинські гицлі
    Пошматували в автобусах, в кафе,
    Могла буть і моя дружина.
    Хвалити Бога, обійшлось – поламано лиш ребра
    Та невибутній шум карьожить вуха.
    От і сьогодні спиняюсь
    На невмолимий клич сирени.
    А поруч – памолодь.
    І навіть ті, кого годиться називать онуками.
    Зажурені. А в декого, як-от і в мене,
    На щоки наплива сльоза.
    І я подумав тої миті,
    Що з кожним роком усе глибше
    Вростаю у цей згорьований віддавна край,
    Де так переплелися епохи й долі,
    Що пізнаю історію не з книжки,
    І де не можна буть уже чужинцем.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  50. Шон Маклех - [ 2021.04.05 22:44 ]
    Верес і вітер
    Я стою серед селища,
    Мурованого з кавалків білого неба,
    З шматочків жовто-сірої тверді,
    Яку придумав бородатий друїд,
    Серед селища, яке пахне вересом та картоплею,
    Я бачив:
    В селищі Дромахар
    Засмутилась людина, що продавала яблука –
    Оті червоні яблука, які смакував Адам,
    Які звисали гронами в саду предковічному,
    Що посадив бородатий друїд
    Вчора.
    Я шукав руїни замку вождів клану О’Рурк,
    Шукав, але не знаходив,
    Дивився, але бачив лиш тіні –
    Тіні, які зникали в синіх очах людини,
    Яка продавала яблука,
    Які смакував Адам:
    Може він теж був ірландцем?
    Бо хто може ще так здивуватись,
    Так не повірити – очевидному,
    Так захотіти заснути
    Серед вітряних пагорбів,
    Що назавжди поросли вересом,
    На яких ніхто і ніколи
    Не посадить
    Сад.



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   131