ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", "Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тетяна Левицька - [ 2019.04.12 15:30 ]
    Думка
    Приходиш раптово, ніяк не засну,
    аж поки повіки не стулить світанок.
    Гойдає минуле розлогу сосну
    і шишки скидає з верхівки на ганок.

    Хвилююся, ніби картате тобі
    стелю простирадло на ветху канапу.
    Ми разом у радощі, тузі, журбі,
    в далекій дорозі безсоння у  скайпі.

    Тобі довіряю і розсипи слів,
    три крапки, тире і загублені коми,
    хто топить нещадно мої кораблі,
    не знає ніхто окрім тебе і втоми.

    І з ким я на сьомому небі живу,
    хто зморшки розгладжує, сивить волосся,
    витягує з зашморгу, косить траву,
    з ким навпіл ділити хліб-сіль довелося.

    І тишу плекаєш, і любиш грибні
    дощі монолітні, осінні, холодні,
    шукаєш натхнення в бокалі на дні,
    з душі вивертаючи прозу назовні.

    Бентежиш молитвою сонми надій -
    ніколи не виплачеш небо сльозами.
    Твій біль на стежинах і кінчиках вій -
    мами.


    Рейтинги: Народний -- (6.13) | "Майстерень" -- (6.23)
    Коментарі: (8)


  2. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.12 12:11 ]
    Тверезо
    1

    Перефарбується сіре і жовте,
    злине поземне, утоптане в гальку...
    Ви не мовчіть, а жаління промовте.
    Вдарить у стелю підпиляна шалька.

    Мегаарена, цяцьковані стіни,
    перекидаються столик і лезо.
    Знову апное... і кров України...
    Я додивлюся це шоу тверезо.

    2

    Пальці - униз. Добивають і плачуть...
    Сонячно, тепло, тож нумо на дачі.
    Вгору - часник...
    Ось розквітне красоля.
    Гречечку сію, оспівую волю...

    Знову гостинці від зайця, синички...
    Не шикуватися входить у звичку.

    2019


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (3)


  3. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.04.12 09:19 ]
    Тут доленька моя
    Далеко через поле
    Стежина повела
    Туди, де хлібне море
    Знов хлюпнуло тепла.

    Де колос ваговитий
    І зерна золоті
    Та мак, росою вмитий
    Й блакитні васильки.

    Де жайвір в високості
    Тріпоче прапорцем,
    Іду сюди не в гості,
    В душі приємний щем.

    І де й поділась втома,
    Бо почуваюсь я,
    Неначе в ріднім домі,
    Тут доленька моя.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  4. Любов Бенедишин - [ 2019.04.12 09:06 ]
    Сюр-реалістичне
    – Мовою серця спілкуються браття.
    Агов, українці!
    …Хиже мовчання. За натовпом натовп –
    «чужі» та «інші».

    12.04.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  5. Ігор Федів - [ 2019.04.11 21:59 ]
    Політ
    Коли літаю і літав у цьому сні,
    Банальне: «Ти ростеш.», - не зачіпає,
    Емоції дарує ніч такі ясні,
    Що у азарті подих запирає.
    У вирви я шугав і до зорі літав,
    Не можу свої дії описати.
    За обріями силуети доганяв,
    Аби у суєті не утопати...
    Я розумію, як можливо це усе,
    Міняючи закони існування,
    Політ зі сну мене у виміри несе,
    Реалізує мрії і бажання.
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  6. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.11 20:02 ]
    Плинно


    Крик волаючих у пустелі
    накладається на карамелі,
    оборудки і руки чисті...
    Україна - в брязкім намисті.

    Кожен хоче схопити краще...
    Зачиняє Минуле ящик.
    Доїдає пацьорку миша.
    Сни єдвабні вітрець колише.

    Роззираюся...
    Плинуть віли...
    Та сусідонька овдовіла,
    ця збирає в дорогу мужа.
    Закривавила воля-ружа.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  7. Ніна Виноградська - [ 2019.04.11 19:39 ]
    Свій до свого


    Народе мій, що вже дійшов до краю,
    З голодоморів, злиднів і брехні.
    Лиш вороги збирають урожаї,
    Бо українцям вже не можна. Ні!

    За троном люд барвистий процвітає -
    Болгарин, грек, татарин чи єврей.
    А українцям – зась! Нехай тримає
    На спині всіх чужих йому людей.

    Невдячні, та не стануть на колінця
    Перед людьми, що хазяями є.
    Бо владу мають тільки не вкраїнці!
    Їм не дозволять битись за своє.

    Якби могла я інородцем стати,
    То без страху усього і жалю
    Я вимела б чужих із влади, хати,
    Залишивши цей простір лиш гіллю.

    І хай тоді вже змиряться чужинці
    І зрозуміють – ми в країні є!
    До влади прийдуть, врешті, українці -
    Свій до свого і тільки по своє!


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (3)


  8. Олександр Сушко - [ 2019.04.11 17:12 ]
    Розплата
    Радість німа померкла,
    Чорно поліг курай.
    Тут, у траншеї,- пекло,
    Там, біля жінки,- рай.

    Душі блукають лезом
    Без маяків, сліпма.
    В небі згорають весни,
    Миру в умах нема.

    Дивно, а я ще цілий,
    Сніг доторкнувся скронь.
    Родичі на прицілі,
    Ангел кричить: - Вогонь!

    Куля у серце коле,
    Взяти не встигнув ляк.
    Корчиться Дике поле,
    Плаче свята земля.

    11.04.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (13)


  9. Нінель Новікова - [ 2019.04.11 14:44 ]
    Непокiрний спогад Яков Баст ( Перекл. з рос.)
    У дворі наїжачилось злісно алое заснуле.
    Пелюстки олеандра пістряві, як маки в траві…
    Я заплющую очі… І тихо лечу у минуле.
    Пропливаю незримою тінню по сонній землі…

    Непокірний мій спогад закине в садки над рікою.
    Прохолода огорне у тій тополиновій тиші.
    Змочить ноги мої світанковою диво-росою.
    На утомленім серці на крапельку стане тепліше.

    Я побачу, як промінь заграє на золоті Лаври,
    Як вогнем відіб’ється на хвилях Славути-Дніпра.
    Ароматом схвилюють червоні квітуючі мальви
    І верба помахає услід мені, наче сестра.

    Вабить чайка, сяйнувши крилом – вдалині пролітає…
    І знайомий трамвай поспішає зі дзвоном у справі…
    Незрадлива краса. Непорочна і горда. Святая…
    А навколо розпліскує квіти вируючий травень.

    Та проходить манА. Все хороше так швидко минає…
    І оголене сонце в зеніті безжалісно палить…
    І здається мені, що життя безкінечно-безкрає.
    Невеселі думки, наче хмари. У мареві тануть…

    Примітки: Оригінал вірша
    Непослушная память
    Яков Баст

    Во дворе ощетинилось злобным драконом алоэ.
    Лепестки олеандра пестрят, словно маки в траве…
    Закрываю глаза… Улетаю беззвучно в былое.
    Проплываю невидимой тенью по спящей земле…

    Непослушная память забросит в сады над рекою.
    Спеленает прохладой в тиши тополиных аллей.
    Окропит и намочит мне ноги рассветной росою.
    И на сердце усталом на капельку станет теплей.

    Я увижу, как луч заструится по золоту Лавры.
    Отразившись, огнём заиграет на волнах Днепра.
    Ароматом окатят цветущие красные мальвы
    И помашет мне ветками, будто руками, верба.

    Белокрылая чайка поманит крылом, пролетая…
    Нескончаемым звоном наполнит спешащий трамвай…
    Красота. Непорочная…Гордая…Просто святая…
    А вокруг расплескался цветами бушующий май.

    Наважденье проходит. Хорошее – всё быстротечно…
    Обнажённое солнце в зените безбожно палит…
    И мне кажется: жизнь нескончаема и бесконечна.
    Невесёлые мысли, как облако. Тают вдали…

    2019





    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  10. Тетяна Левицька - [ 2019.04.11 11:49 ]
    Рапсодія любові
    Бузок біліє в сонячнім саду,
    і небеса прозорістю дивують.
    Весні назустріч нареченим йду,
    тебе обожнюю, її - люблю я!

    Рапсодія любові нам звучить,
    і водограєм розливає звуки. 
    Яка зворушлива, жадана мить
    з коханою триматися за руки.

    Ти не ревнуй до пелюсткових чар,
    чарівністю мене заворожили.
    Лише від тебе голову втрачав
    і від обіймів божеволів, мила!

    Рапсодія любові нам звучить,
    і водограєм розливає звуки.
    Яка прекрасна, неповторна мить
    Єднати поцілунками розлуки!

    В зіницях відбивається весна
    (смарагдова палітра притаманна).
    О, дай насолодитися сповна
    тобою і природою, кохана!

    Яка солодка і натхненна мить -
    душею відчувати серця стукіт!
    Рапсодія любові нам звучить
    і водограєм розливає звуки!
    2019р


    Рейтинги: Народний 6 (6.13) | "Майстерень" 6 (6.23)
    Коментарі: (19)


  11. Олександр Сушко - [ 2019.04.11 11:08 ]
    Богиня
    Тобі навіщо жінка здалась?
    Як пупс? Придаток до трусів?
    Ану, сідай но, буду зараз
    Крутити дулю на нозі.

    Відомо, я тобі не мамка,
    Уріжу правдою під дих:
    Жона для тебе забаганка,
    Красива лялька для утіх.

    Її стонадцять раз у гніві
    За день матюччям обіклав?
    То будеш вічно нещасливим,
    Помреш без ласки і тепла.

    Украв жар-птицю чорт на муку,
    Щось про любов їй верещав.
    Тепер зробив із неї курку,
    Поставив стражем до борща.

    Лечу за Божим повелінням,
    З тобою ж панькатись облом.
    Мене покликала богиня,
    В альков, на ложе, під крило...

    11.04.2019 р.

    Уперед!

    Курочка ряба сокоче півню,
    У альков запрошує: "Анум!".
    Як уздрієш неземну богиню -
    Не барись! Стрибай у пелену!

    Глянь - довкола "скрипки" і "валторни",
    "Контрабаси" та "гітар" пуки!
    Конкуренти ж - парубки моторні,
    Цуплять "інструменти" з-під руки.

    Не сиди, неначе цвях у гузні!
    Хочеш меду - вулик потруси!
    Бог-Ерот сміливцеві союзник,
    Помагать не буде байбузі.

    Уперед! На абордаж! В отави!
    А коли настане вже каюк -
    Будеш день і ніч ловити гави,
    Спатимеш хоч вічність у раю.

    10.04.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  12. Серго Сокольник - [ 2019.04.10 23:30 ]
    Про головне
    "Кров"ю вранішній схід палав..."
    "Кров рікою..."- ці теми вірша...
    Володимир- не Святослав.
    І війна зовсім нині інша.

    Валять Ідолів у Дніпро...
    Чи- Богів, без яких учора
    Не гадалося жити...Про
    Це написано гори... Горе.

    Ти почуй, як кричать Волхви
    Закривавленими ротами-
    ЩО ПОРОБИТЕ З НАМИ ВИ-
    ТЕ ПОРОБЛЕНО БУДЕ З ВАМИ!!!

    Ти поглянь на отих скотів...
    Он на ТОГО, хоча б... - Потворо!
    Що, ти Богу служить хотів???
    ТОБІ ВИДАЛИ КИЙ УЧОРА

    З правом бити усіх, хто не
    Відречеться, а досі вірить.
    Ти тоді ще б убив мене.
    Ще до крові Майдану. Вирій-

    Це не Рай. І туди тобі
    Шлях зачинено... Як, до речі,
    І до Раю. Туди жлобів
    Не пускають Петро й Предтеча.

    Православ"я... Одна сім"я-
    Віра Вірних і Рідна Віра.
    ...і текла Дніпром кров моя...
    - Що ж ви робите?.. Миру! Миру!..

    Самознищення... Тільки- ні.
    Ти кар"єру на цьому робиш.
    ...ми загинемо на війні
    Із самими собою. Проза ж...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Свидетельство о публикации №119041009609


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  13. Володимир Бойко - [ 2019.04.10 23:13 ]
    * * *
    Синьоока весна
    Пробивається крізь хмаровиння,
    Крізь облоги дощів
    І дошкульні стрибки холодів.
    Хоч би як там, а все ж –
    Навесні проростає насіння
    І годує весь рік
    Благодатний і вчасний посів.

    Що засіємо ми
    На своїй упослідженій ниві
    І якого врожаю
    Чекати на вбогій землі.
    Чи таки пощастить
    Відшукати дорогу щасливу,
    Чи судилось, як завше,
    І далі блукати в імлі...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (6)


  14. Олександр Сушко - [ 2019.04.10 16:44 ]
    Полегшення
    Задовбало в корінь кайлування,
    На роботі, наче той ішак.
    Сяду пописати про кохання,
    Хай спочине втомлена душа.

    Влада, знаєш сам,- ведмедик грізлі,
    Суп тепер не з м''яса, а з пупів.
    Гурії нехай тривожать мислі,
    А не скільки грошей заробив.

    Перелоги душать спозаранку,
    Думи - непідйомний наратив.
    Витріщуся, краще, на панянку,
    Упірну у чистий позитив.

    Багнеться турнірів та ордалій,
    Голими руками всіх порву!
    Хоч у мріях трохи політаю,
    Сумно роботязі наяву.

    Ум зафіксуав гітарний абрис,
    В райські пущі тихо йду за ним.
    Аж під вечір, врешті, розпечаливсь,
    Все, пора вертати до жони.

    10.04.2019 р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  15. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.10 12:13 ]
    ***
    Так безборонно стигнуть кольори
    Крізь плинодні і дні - зів'ялі жмутки.
    О смертонько, боли мені, боли,
    І не боли, і не виболюй смутку.

    То човником безбарвним, і малим,
    І зморшкуватим, і недавньо-давнім
    Перебрідаю броди чи столи,
    Виписуючи путь свою астральну.

    Стоять у вазі стебла без човнів,
    Неначе вежі, пустки, поторочі.
    Човнята подались в сузір’я Псів
    Крізь тьму, і смерть, і безбережжя ночі.

    А стебла доторкаються до хмар.
    Помежи пальців – перелітні зграї.
    Ворона кине звичне «кар» і «кар».
    А стебла? Знову квітами зростають.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (18)


  16. Нінель Новікова - [ 2019.04.10 11:25 ]
    Весняний подарунок
    Ізнов під віконцем стара абрикоса розквітла.
    Злетілися бджілки до неї на радісний трунок…
    Я дякую, Боже, за цей осяйний подарунок,
    Що в душу мою найчистішим вливається світлом!

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (8)


  17. Тетяна Левицька - [ 2019.04.10 09:50 ]
    Хто ти?
    Ти хто? Важке безсоння, сновидіння,
    володар темряви чи світлий янгол?
    Моя сумна мелодія осіння
    чи експресивне аргентинське танго?

    Спокусник, мрійник,  таємничий вершник,
    хмільний нектар чи гострий меч булатний,
    що возвеличує і нищить вірші,
    заради нас на що завгодно здатний?

    Хто заколисує романсом, підбирає
    слова парчеві, лагідні, медові.
    Запалює багаття поміж пеклом й раєм
    розпусно  грішній  і святій любові.

    Минулих повістей розчарування,
    кривих дзеркал вітраж давно розбитий.
    Спасіння чи заклання? Одностайно -
    не мій і не її...
    А хто ти?
    Чий ти?





    Рейтинги: Народний -- (6.13) | "Майстерень" -- (6.23)
    Коментарі: (51)


  18. Олександр Сушко - [ 2019.04.10 09:06 ]
    Ілюзії
    Накладує рум'яна пишна краля,
    Цибата, гостроноса і руда.
    Мальована краса і натуральна -
    Земля і небо, в цьому вся біда.

    На перший погляд віршик - те що треба
    (старався знакомитий златоуст).
    Насправді ж, твір наквецяв пришелепа,
    Між графоманів - ас, богемний туз.

    Жується мляво ковбаса з цикути,
    У фарші перетерті мослаки.
    Мурує зодчий псячі халабуди -
    Чи хочеш ти пожити у такій?

    Із бублика залишилася дірка,
    Синок - тупак, а з виду недурний.
    Приємний запах, пудра і шпатлівка -
    Рекламна маска вторсировини.

    Протер хвостом свічадо хитрий дяблик,
    Брехню до правди ланцюгом прип'яв.
    У дзеркалі старий та лисий карлик:
    - Мовчи, мій брате. Знаю, ти - це я...

    10.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  19. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.04.10 08:09 ]
    Від весни до весни
    Наливаються берізки соком пресмачнющим,
    Згодом "вибухнуть" бруньками вишні молоді.
    Ну, а далі зеленії човники-листочки
    Пускатиме вербиченька в ставковій воді.

    Потім верес оченята блакитні-блакитні
    Зведе в небо високеє й дивиться на світ,
    Червонеє намистечко одягне калина,
    Красується-пишається так багато літ.

    Так тихенько й непомітно і зимонька прийде
    Та крізь сито сіятиме білий-білий сніг,
    Чути вітру мелодію сердиту-сердиту
    І мороз так міцно тисне, наче б"є у дзвін.

    Але проліском запахне усе незабаром,
    Прилетить шпак із вирію й пісню заспіва.
    А це значить, що веснонька вкотре знову з нами,
    Розсипає барвистії квіти з рукава.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  20. Ігор Терен - [ 2019.04.10 08:10 ]
    Відлуння
    Гойдає вітер тучі, гай
    і заколисує берези.
    Йдемо до себе як по лезу,
    обоє п'яні... аж за край.

    А розлучаємось тверезі.
    І як ся стало, не питай.
    У тебе свій домашній рай,
    у мене – магія поезій.

    Ти щезла як моя луна
    у шумі молодого гаю
    і цілу ніч тебе немає...
    І знову – проза. Ти одна
    і я один у склі вікна
    тебе із вирію чекаю.

    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  21. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2019.04.10 01:11 ]
    Повернуся сонечком
    Поховайте мене далеко,
    десь отам, де земний лелека
    все нуртує у вітровітті,
    може, я озирнуся і звідти
    зрозумію людське буття:
    я для чогось-таки існую
    в тихім сує..., в безсенсовім -
    чую -
    ніжні трави лягли в покоси,
    а в покосах замерзлі сльози.
    То не град, але й град,
    і злива:
    горе_попіл - життя полива....

    Поховайте мене в яскравій
    тенчі-райдузі-веселиці,
    може, там життям заіскриться
    моя думка, хоча б одна...

    І тоді я, напевне, сонечком
    опущуся на руки дітям,
    подарую чудове літо -
    хоч в трускавках, а хоч в полуниці -
    це кому і яке вже сниться...

    Просто град там зникає...і попіл,
    де злітають сонечка окіл...



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.10 00:25 ]
    Думка
    Переможемо гидке і нице,
    Мій народе, чи не розумієш?
    Є ще порох у порохівницях,
    Щоб здолать зеленого нам змія?


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  23. Алла Смулка - [ 2019.04.10 00:06 ]
    ***
    Хай вважають мене сильною,
    Хай вважають мене воїном,
    Називають божевільною
    Чи невидимим біткоїном.

    Хай вважають невразливою.
    Хай вважають невгамовною,
    Називають хай примхливою,
    Безперечно безумовною.

    Хай вважають мене дикою,
    Хай вважають нерозважною,
    Називають хай столикою,
    Необдумано відважною.

    Хай вважають неприступною,
    Хай вважають мене відьмою -
    Залишуся непідкупною,
    Залишусь назавжди вільною!



    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  24. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2019.04.09 23:25 ]
    Х
    Щось у ньому таке, що лишає тебе собою...
    Щось у ньому таки є до болю тобі знайомим,
    Ти не знаєш напевно чи є він твоїм героєм,
    Але й море не знає, чи вдосталь воно солоне...

    Ти не знаєш напевно, куди і навіщо вкотре,
    Ти не думаєш про оте, що пора встигати,
    Але як не було б...та з з тобою йому є добре...
    Може з кимось і краще... Але чи нове шукати...

    Де шукати? І чи направду оте все варто?
    А знайти, то удача розгледіти-упізнати?
    Ти була є і будеш шліфованим діамантом...
    А оправа знайдеться... Тим паче, під всі карати!


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  25. України Сокор - [ 2019.04.09 19:07 ]
    Слава избирателю?
    Вот и срок царя менять,
    Из страны хотят прогнать.
    И завязался грозный спор,
    Кому достанется престол.
    За царский трон мужи дерутся,
    Друг на друга смолы лются,
    Те, кто знает в стране толк,
    Ротик держат на замок.

    Но нашлись дельцы-умельцы.
    Подтасовав не хитро дельце.
    Уловив шумок и вздоры,
    И незабыли про афшоры.
    И вместо сущего царя-орешка,
    Хотят подставить свою пешку.
    Решить не сложно нам задачу,
    Народ мы чётко околпачим.


    На место прежнего царя,
    Шута поставим. И не зря.
    Он не знает суть державы,
    Кроме театральной славы.
    Это будет наша пешка,
    Он сменит крепкого орешка.
    Народ славянский, он доверчив,
    К царю сущему он придирчив.

    Совпадают наши цели,
    Народ откроет наши двери.
    Все, кто хочет быть царем,
    Мы не вспомнили о нем.
    Пешка-шут - то свет СМИ,
    На всех экранах он в ТВ.
    Мы подстроили финал,
    И народ в петлю попал.

    Он сейчас на распусти:
    За царя-политика - по сути,
    Иль за комика-артиста,
    Его лишают в театре места.
    А как представим их в мире,
    Царь державы иль цар сатиры.
    Иль то й другое приживётся,
    А что народик? Он прогнётся.
    Март-Апрель 2019.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Олександр Сушко - [ 2019.04.09 17:55 ]
    Ощаслив!
    Знову на коліна всілась пані,
    В пазуху красі стромляю ніс.
    Я - ловець чуттєвого кохання,
    Еротичний ас-мілітарист.

    - Милий! Однеси хутчій на небо! -
    Шепче мавка й торсає за чуб.
    Що ж,- цілую цяцю там де треба,
    Вусиками ловко лоскочу.

    Можу всяк: сторчма або ізбоку,
    Вчився у Амура хтивих поз.
    Кажуть, дідуган іще нівроку,
    А в алькові - майстер-віртуоз.

    Непритома від оргазму в леді,
    Від цілунків дяки аж липкий.
    Ех, дівчата! К бісу сонних денді,
    Ніц не вміють нині хлопаки.

    Сексуальні ширяться флюїди,
    Линуть ахи й охи в небеса.
    А сусід жону свою зобидив,
    Спав, негідник, знову у трусах!

    Труд амурний -дар, а не розпуста,
    Не лінуйся! Спраглих ощаслив!
    На городі підросла капуста,
    З вирію вернулися бусли.

    09.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (4)


  27. Козак Дума - [ 2019.04.09 15:35 ]
    Світ обмежень*
    Цей мед не їж – там дьогтю ложка й сміття.
    Чого не заробив ти – не проси.
    Не плюй в колодязь. Не гордуй. До ліктя
    всього вершок, а спробуй укуси.

    Для справ – ранковий час, коханню – вечір,
    на осінь – роздуми, бадьорості – зима…
    Весь світ в обмеженнях – такі ось дивні речі,
    від щастя й радості щоб не зійти з ума.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  28. Олександр Сушко - [ 2019.04.09 11:13 ]
    За Вітчизну
    !

    Для війни є кворум,
    Глашатаї в долі.
    Dulce et decorum
    Est pro patria mori. *

    Хай воюють шудри,*
    Все іде за планом.
    А володар мудрий -
    Син за океаном.

    Жінка - в Кончі-Заспі,
    Бізнес десь у Ніцці.
    Заробляє гаспид
    На людській кровиці.

    Порох, залп картечі,
    Дихати вже нічим.
    Виштовхнули в плечі
    Селюків на січу.

    Правда серце ранить,
    Процвітають гицлі...
    Бекнули востаннє
    У кошарі вівці.

    09.04.2019р.


    *Dulce et deсorum est pro patria mori (лат.) - "Почесно та солодко померти за вітчизну". Крилата фраза часів Римської імперї.

    *шудри - найнижча каста в індійському суспільстві, безправне бидло.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.49)
    Коментарі: (1)


  29. Тетяна Левицька - [ 2019.04.09 11:25 ]
    Со мной и без меня.
    Со мной, мой ласковый, мечтаешь быть, как прежде.
    Воркуем голубями, нежимся, а после
    внезапно исчезаю в небесах  безбрежья
    воздушным шариком и мимолетной гостьей.

    А ты согласен на прервавшейся сонате
    искать рахманные  в тревожном взгляде звуки?
    И эхо безнадежности в сердечном чате,
    заранее предчувствуя грозу разлуки.

    Переводить часов стремительное жало
    назад, вперед, назад, раскачивая вечность.
    Расспрашивать кукушку, сколько нам осталось,
    дыханием делиться, кутать плечи в нежность.

    Мириться с хрупкостью туманных отношений,
    и не смотря на горести противоречий,
    не раниться шипами. Поцелуй сирени
    срывать, и зажигать пленительные свечи.

    Греть счастьем призрачным ладони над камином.
    Цвести воспоминанием весенных сакур.
    И души взвешивать на совесть непременно.
    Ты очень, милый, хочешь этого? Однако

    мы не станцуем вальс под звуки Мендельсона.
    Не принесет плоды дурманящее зелье.
    За девственным цветком - таится беладонна.
    На произвол судьбы не бросишь наважденье.


    Рейтинги: Народний -- (6.13) | "Майстерень" -- (6.23)
    Прокоментувати:


  30. Ігор Терен - [ 2019.04.09 09:39 ]
    Неосвоєні оази
    Блукаю іноді до раю
    дитячих літ. Немає див,
    як і стежок уже немає,
    якими в юності ходив.

    Згадаю верби, осокори,
    іще не зрізані дуби,
    що підпирали «наші гори»
    в літа казкової доби...

    А нині – пуща над водою
    із лісового джерела,
    що жебонить під осокою
    широким яром до села.

    На косогорі – хащі глоду,
    кущі ожини, бузини,
    На місці пасіки – болото,
    на місці хати – терени.

    Сади затінює омела,
    а очерети – мураву.
    Нові пейзажі невеселі...
    Та уві сні, як наяву,

    почую тихий голос мами
    із голубої далини
    і оживають за літами
    усе ті самі ясени,

    тини і – стріха біля стріхи,
    весною білені хати
    і голоси луни і сміху
    із неземної висоти.

    Ще пам’ятаю перелази,
    дубову кладку до гори
    і до найвищої оази
    моєї юної пори.

    Веде з минулого стежина
    у володіння нічиї,
    де із криничної цямрини
    текли цілющі ручаї.

    Але за синьою рікою
    не випити води ковток.
    Час огортає пеленою
    мій умираючий куток.

    І плачу, і плачу як мито
    за ту колиску із лози,
    за віз і сіно для кози,
    за пам’ять, що уміє гріти,
    за образи-дереворити
    і миро чистої сльози.

    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  31. Марія Дем'янюк - [ 2019.04.09 08:42 ]
    ***
    Так давно не гуляла я небом...
    Так давно не трималась за хмари...
    Так давно не лилися в долоньку
    Золоті сонцемісячні чари.

    Коли небо сміється в росині,
    Коли сонце кульбабу вітає -
    Смуток тане у чистій сльозині,
    Ранок світлом усе напуває.

    Як зоря усміхається красно,
    Небо місячно казку шепоче,
    І спалахують вогники ясно -
    Всесвіт щирих обіймів хоче.

    По сльозині чи то по зорині
    Вічність ніжно потрапить у душу,
    Я тихенько дивитимусь в небо,
    Я Причастя Землі не порушу...



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  32. Олександр Сушко - [ 2019.04.09 07:57 ]
    Про природу


    Кажуть люди, два плюс два - чотири,
    А у мене неодмінно п'ять:
    Жінка гроші цупить із квартири,
    Теща люба також злісний тать.

    Психіку шматують люті стреси,
    Сил нема дивитись на книжки.
    Бо жінки у мене - поетеси,
    Вигрібають навіть копійки.

    Одіклав десятку на чекушку,
    Десять тисяч на новий диван.
    Все покрали! Заплювали душу!
    А натомість видали роман.

    В хаті ковбаса була у січні,
    П'ю лише водиченьку святу.
    Все що зароблю іде на "вічне" -
    Збірки, альманахи, лабуду.

    Вчора, браття, зазирнув у прірву,
    Здуру прочитав сонетів пук:
    Пишуть про кохання нещасливе
    Та страждання від любовних мук.

    Чоловік - гестапівець і скнара,
    Лупить баб, як Сидорових кіз!
    Від образи почорніла карма,
    З горя ледь на стелю не поліз.

    Всьо! Кінець! Штани на ноги й ходу!
    Прощавайте генії! Амінь!
    Хай би шкряботіли про природу,
    Ну, а так нехай живуть одні.

    09.04.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  33. Віктор Кучерук - [ 2019.04.09 06:25 ]
    На воді
    Мов фрагмент яскравої світлини
    Ретушує майстер олівцем, –
    Капелюшок білої хмарини
    Затіняє сонечку лице.
    Тож лягає на блакитне плесо
    Потемніла прохолодна тінь
    І, уберігаючися весел,
    Упірнає злякано в глибінь,
    Бо за мить – яскриться таємниче,
    І чарує близькістю мене, –
    Золотом оздоблене обличчя –
    Помокріле, тепле і смішне…
    06.07.19


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  34. Олексій Кацай - [ 2019.04.08 21:01 ]
    Патрульний
    Хай там абищо!..
    Я шалію!..
    Цей світ мене
    не зупинив,
    хворіючи
    на ентропію.
    Магнітно-імпульсних
    штормів
    навколозоряна
    меляса
    п’янить сигнали
    далини
    і падають
    краплини часу
    в ліловий згусток
    таїни,
    в якому світлороки
    гинуть.
    А там,
    де рух ще
    заслабкий,
    вже синтетичні душі
    линуть
    у світ
    евклідово плаский,
    в якому
    їх
    не врятувати
    від пертурбації
    на нуль.
    Тож я
    усі координати
    усіх
    інопланетних куль
    кручу,
    як молитви –
    відлюдник,
    кочу
    в комп’ютери пришесть,
    де розуму
    багатокутник
    до сфери
    згладжується весь.

    Там,
    в кришталевій сфері долі
    патрульного
    рятівника,
    я перетворюю
    поволі
    всі паралелі
    на клубка
    вузли.
    І ними
    витягаю
    тих в інший простір,
    в інший час,
    хто сил на це уже
    немає,
    але
    хто в точку ще
    не згас.

    А потім,
    поки ще спроможний,
    врятованим
    хриплю всякчас:
    забрати з космосу
    вас можна…
    Але ж
    не космосу
    із вас!..

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  35. Домінік Арфіст - [ 2019.04.08 20:42 ]
    псалом
    міць залізяччя здолає іржа
    золота не переможе…
    все відбулося як Ти забажав
    втілив я умисел, Боже,
    Твій… і душа прочитала путі
    пройдені нею крізь морок
    і залишила слова золоті
    там де кінчається море…
    дерево гладить дитяча долонь
    очі пронизують небо…
    світ завмирає… у стугоні скронь
    ритми безжурного Феба…
    і ні земель мені і ні держав
    і ні колодок острожих –
    все відбулося як Ти забажав…
    втілив я умисел, Боже,
    Твій…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  36. Нінель Новікова - [ 2019.04.08 19:48 ]
    Міст Ватерлоо Яків Баст Переклад з рос.мови
    Із вуст в порожнечу зірвалося слово
    Останнім відлунням кохання в крові…
    Злетіло в туман над мостом Ватерлоо,
    Упало під струмінь фонтану Треві.
    А зорі пульсують в нічнім оксамиті,
    Чарують, як очі небесних цариць.
    Минає усе… Навіть весни на світі
    Зникають на крилах небачених птиць.
    А щастя було. Та пішло. Не спіймаєш…
    Як голку не знайдеш у сіна стогу.
    Табун вздовж обриву панічно стрибає.
    Летить у провалля безтямний табун…
    Та сонце червоне ще зійде на сході,
    Осяє цю темряву вулиць і площ.
    І холод гіркої утрати проходить –
    Розмиє бурхливими струнами дощ.
    Померлого вже не побачиш живого,
    Кохання з тобою ми не зберегли…
    Завмерла ріка під мостом Ватерлоо…
    І краплі, мов сльози, в фонтані Треві…

    2019


    Примітки: Оригінал вірша
    Мост Ватерлоо
    Яков Баст

    В пустоту с губ сорвалось последнее слово
    Затихающим эхом ушедшей любви…
    Улетело в туман над мостом Ватерлоо
    И упало под струи фонтана Треви…
    В тёмном бархате ночи пульсируют звёзды,
    Как волшебные очи небесных цариц.
    Всё проходит… Уносятся вечностью вёсны
    На невидимых крыльях невиданных птиц…
    Счастье было так близко. Ушло. Не догонишь…
    Отыскать невозможно иголку в стогу.
    Вдоль обрыва бегут беспризорные кони.
    И пикирует в пропасть летящий табун….
    Утром красное солнце взойдёт на востоке,
    Осветив темень улиц и мрак площадей.
    Холод горькой потери застынет на вздохе.
    Растворится в бурлящем потоке дождей…
    Нам уже не вернуть, не исправить былого
    Мы с тобою любовь сохранить не смогли…
    Замирает река под мостом Ватерлоо…
    Грустно падают капли фонтана Треви…



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  37. Олександр Сушко - [ 2019.04.08 18:51 ]
    Крапка

    Сумую. На столі окраєць хліба,
    Пройшли плачі, заламування рук.
    Нікому я, насправді, непотрібен,
    Ні вірші, ні думки - лише капшук.

    У молодості був непосидючим,
    Без шкоди не проходило і дня...
    Вітрила мрій подерто на онучі
    І сам я нині - вторсировина.

    Відстав од часу, моди, знань і норми,
    Довкруж хай-тек, а я люблю ампір.
    Приліг у калабаню від утоми -
    На вухо геній підло наступив

    І почалапав далі до Парнасу,
    Але у цім трагедії нема.
    А я застряг ногою у міжчассі
    І півжиття розхлюпано дарма.

    Літаній годі. Трохи поварнякав,
    Кладу цей твір Ерато на вівтар.
    Строфа остання, епіілог і крапка,
    А далі - тиша... безвість...самота....

    07.04.2019 р.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.49)
    Коментарі: (4)


  38. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.08 17:34 ]
    Трави зім'ято...

    Не зупинити - гарцює пегасся...
    Баєчка млява старому вдалася.
    Допомагає сліпим оковита.
    Лиска із прихвоснів зліплює свиту.

    Порозглядаю цятки антуражу.
    Лев'ячий гонор - помітила сажу.

    Збруя трясеться... дзенькоче підкова...
    Ось кажанята, розбуркані сови...

    Трави зім'ято.
    Косиці на сцену...
    Кліо підносить водицю свячену.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  39. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.08 14:16 ]
    Срібним піском


    1

    Світ перевернутий. Вгору долоні...
    Знову штормило - і мушлі розкриті.
    Вільні у виборі чи у полоні?
    Срібним піском пересиплються миті...

    2

    Краби задкують... Голодні пірати.
    Ось два шезлонги, тож нумо пірнати!
    Пледами Завтра укриє блаженних.
    Із Карфагена чудні манекени.

    На маяки між оманами - сполом..
    Демос блукає запіненим молом...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  40. Микола Дудар - [ 2019.04.08 13:43 ]
    Зі слів перевізника
    Я раджу вам брехнею не смітити
    Бо, не дай Бог, візьме і проросте
    Поля засійте в квітні краще житом
    Життя, воно, здебільшого просте
    Не плутайте ви праведне із грішним
    Знімали штані, впершись в унітаз?
    "Гівно" завжди пов'язане із грішми
    Якщо, бодай, торкалося хоч раз…
    07.04.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  41. Олександр Сушко - [ 2019.04.08 11:05 ]
    Весняне
    Ізнов не спалось допізна,
    Розхвилювався, наче хлопчик.
    В душі укублилась весна,
    Пестливо крильцями тріпоче.

    Кричати хочеться "Агов!
    Кохана! Не ховайся! Де ти?'
    Непогамована любов
    Відкрила мрій солодких вентиль.

    Поклав під голову трико,
    Шепчу осонцені рулади.
    Копиця в стилі рококо
    Не з будяків, а з рути-м'яти.

    Тремчу у росяній траві,
    Бо ще холодний місяць квітень.
    З тестостероном у крові
    Одинакові тяжко жити.

    Від холоднечі синій ніс,
    Думки прехтиві лиже іній.
    Пішов мій настрій під укіс,
    Біжу додому попідтинню.

    А нежить валить підло з ніг,
    Спасає тільки оковита.
    Холодні ночі навесні,
    Тепла чекатиму до літа.

    07.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  42. Тетяна Левицька - [ 2019.04.08 10:47 ]
    Не спи...
    Душе, не спи! Проспиш і перші півні
    і сонця аличевого розмай.
    За тебе я трималася корінням.
    Обплетену - тепер мене тримай.
    Молилася за тебе неприкаяно,
    любов'ю божевільною  в той час.
    Була жертовним Авелем, а з Каїном
    кружляли пристрасно вінчальний вальс,
    тремтіли руки, серце калаталося,
    та зруйнував надії землетрус.
    На попелищі, що зі мною сталося?
    Рудий огризок з яблука спокус.
    Розкрий повіки, встань! Не хочу вірити -
    лавандовий світанок  роси п'є.
    Мовчиш, невже  на плаху відлетіла ти?
    Життя поставив  на зеро круп'є...
















    Рейтинги: Народний -- (6.13) | "Майстерень" -- (6.23)
    Коментарі: (14)


  43. Любов Бенедишин - [ 2019.04.08 09:57 ]
    ***
    Потішається сумнів
    з мовчань і розмов…
    У дзеркала дивлюсь,
    пульс намацую:
    є ще я?
    Ти потрапив мені
    у запалену кров:
    кожна думка про тебе –
    спасенна ін’єкція.

    Життєдайним нектаром
    по жилах течеш,
    крапелини надії
    до серця вертаючи.
    …З небуття озовусь.
    Усміхнуся, авжеж:
    не буває
    ін’єкцій без болю.
    Ти знаєш це.

    08.04.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  44. Ігор Терен - [ 2019.04.08 09:23 ]
    Форпост
    Вертаємо у ті часи,
    коли були ми селюками
    і майоріло перед нами
    майбутнє в маєві краси.

    Минають весни і літа
    і юні роки відлетіли,
    та не досягнута мета,
    угодна і душі, і тілу.

    Нема нікого на посту,
    аби не лізли до корита
    свинячі рила неумиті...
    Не оминути суєту.

    Не зрозуміти каламутне,
    що вимагає одкоша.
    Наляпане і недоступне
    нехай викреслює душа.

    А що порадує? Нічого
    немає іншого як ці
    слова... Та ще дорога,
    яка веде на манівці.

    А скоєне не поміняти.
    Діла говорять за слова.
    Усе обіцяне – халва,
    тому і оцету багато.

    Та агітують пустомелі
    за недолуге казна-що...
    У рейтингу – або ніщо,
    або паяци-менестрелі.

    Успішні – коміки-шути
    та перехвалені поети –
    очільники-авторитети...

    І думаєш, – кудою йти,
    якщо ознаки висоти
    церковні миші інтернету?

    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  45. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.04.08 08:00 ]
    Весняного цвіту просить душа
    А життєва доріженька
    Барвінком стелилась
    І долею вишитії
    Літа мої нині
    Ідуть уже до осені,
    Хоч у серці літо,
    Душа ж моя просить іще
    Весняного цвіту.

    І квітує ромашками
    Вона навіть взимку,
    Хоч буває і важко їй,
    Бідна плаче тихо,
    Щоб ніхто не бачив, звісно,
    Як вона страждає,
    Почуття свої у пісні
    Й віршах виливає.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  46. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.07 23:52 ]
    ***
    Снилося дівчатко з песиком ласкавим,
    на сукенці - коник, сонечко дрібне.
    Парасолю клала у калюжу кавну,
    усміхалась пані з малева Моне...

    Джем густий варила, рвала пізні сливи,
    ґудзиками стежку засипала Ніч.
    Сага починалася там палахкотливо...
    Словеса-цеглини стигли умлівіч.

    2019


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (4)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.07 23:55 ]
    Музика ночі
    Лагідний вечір квітневий,
    Птаства легкий пересвист,
    Ніби закохані леви,
    Хмари вигойдують вись.

    Небо блаватне втомилось,
    І похилилось до віт.
    Лащиться легіт об тіло,
    Наче зманіжений кіт.

    Мов з фіолету повидло –
    Барв розтеклася пастель.
    Вечір. Спалахує світло
    В сірих очицях осель.

    Тихо вібрує-тріпоче,
    І релаксує в імлі
    Ніжністю музика ночі,
    Пестячи звуками слів.

    7 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (17)


  48. Нінель Новікова - [ 2019.04.07 21:56 ]
    Гіацинтове диво
    Гіацинти цвітуть – розмаїто, духмяно, красиво –
    Феєрверки барвисті на славу весни на землі!
    Надивитись не можу на це несподіване диво!
    Жаль, що з ним не знайомі ні бджілки, ні ласі джмелі…

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (5)


  49. Домінік Арфіст - [ 2019.04.07 17:03 ]
    заповіт батька
    1
    земне життя здолавши вполовину
    не озирнуся… не перепочину…
    піду за Голосом у зоряні сади –
    туди де світить місяць молодий
    де рід мій кров’ю вилився в слова
    де пісня недоспівана жива
    де мороку немає і мороки
    і всі живі поети і пророки…

    2
    поховайте мене під соснами
    де коловся ногами босими
    де прощався з теплом щоосені
    і молився у бік гори…
    ви згадайте про мене весело
    як вода сміється під веслами
    як лунає дзвінкими веснами
    голос віщої дітвори…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  50. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.07 17:25 ]
    Диптих без назви

    1

    Кажуть хлопчині: "Ти смілий, геройський...".
    Тато лишає в ріці - випливати.
    Вітер будення лошатко укоська.
    Лізе зі шва іграшкового вата...

    Мама тривожиться, в бабці - зажура.
    Правда - стрибуче цибате дівчисько.
    В полі оманному три амбразури,
    янгол-спаситель і демони - близько.

    2

    Марно мене запевняти, що добре
    фарш постачати для хижої кобри.
    Я не залюблена в стиль мілітарний.
    Тигром загризені ласочка, сарна...

    Чорні вовчиці виходять на сцену:
    славлять війну за тризубу Єлену.
    Є партитура для гімну охочих...
    Скрапує крівця на вишивку ночі...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   355   356   357   358   359   360   361   362   363   ...   1794