ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,

Борис Костиря
2026.02.11 10:18
Чи може бути
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму

Артур Курдіновський
2026.02.11 03:35
Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.

Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,

І Ірпінський
2026.02.11 02:24
На кухні маленькій сиділа зима,
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди

Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?

Олена Побийголод
2026.02.10 21:20
Із Леоніда Сергєєва

Наречена:
Зійди мерщій з фати, підкидьку божий,
не міг взуття почистити до дна!
А я, дурна, проґавила Серьожу,
там хоч свекруха звір, зате одна.

Світлана Пирогова
2026.02.10 19:23
Між нами - тільки тиша і тепло.
Така тонка, прозора невагомість.
Все, що до тебе в серці зацвіло,
переросло сьогодні у свідомість.
Я п'ю твій погляд, наче джерело,
В якому небо відбиває зорі.
І як би нас далеко не несло,
ми два вітрила в золотому

Іван Потьомкін
2026.02.10 18:53
Зло, не покаране належне за життя,
Спроможне мстити навіть з того світу.
В далекому минулім Ірод,
В нашу епоху біснуватий Гітлер
Керує помислами всіма із того світу
Пройдисвітів сьогоднішніх безпросвітних,
Готових на будь-яке зло, навіть на яде

Ігор Шоха
2026.02.10 15:13
А ми існуємо іще
по два боки одної долі...
ти у полоні, я на волі,
попри жалі, душевний щем
до мене линеш ти дощем,
а я до тебе вітром в полі.

ІІ

Микола Дудар
2026.02.10 14:09
У замкнутім колі несемось галопом.
Сил оглянутись бракує чомусь.
І кожен виток засмокчує мохом…
Вигода значить з галопу комусь.
І смокче так липко… Смокчи! — запевняє,
Інакше порвем, розтопчем у слизь…
Народжених в колі — коло кохає
Тому, що навіки

Борис Костиря
2026.02.10 10:05
Ранковий автобус один і той самий
Виходить з імли невблаганно, як час.
Як витязь казковий, виходить із драми,
Аби піднести до фантазії нас.

Ранковий автобус приходить невчасно,
Мов доля, яка заблукала в світах.
Ранковий автобус, як виблякле г

Віктор Кучерук
2026.02.10 07:12
На фото пожовкле дивлюся
І згадую легко краї
В яких потрапляла бабуся
В обійми юначі мої.
Як сонцю весна, довірялась
Теплу моїх лагідних рук
І тішилась щиро помалу,
Що часто гостює онук.

Лесь Коваль
2026.02.09 21:55
Ми колись перестрінемось поглядом
в центрі міста твого серед натовпу
мимовільно, побіжно і поквапом.
Я дивитимусь пильно й не знатиму
звідки мчиш і куди повноводною
провесінньою чистою річкою.
Милуватимусь літньою вродою
і душею, що сонцем відсвіч

С М
2026.02.09 21:41
закриття сезону
закриття сезону
літо йде
мов недовгий сон
що діяти
закриття сезону

вранці ми не думали про те

Володимир Бойко
2026.02.09 21:19
Кому бракує друзів – вишукує ворогів. У московській мові слова «братство» і «рабство» пишуться по-різному, але сприймаються однаково. Невчасно подана до обіду ложка може обернутися ложкою дьогтю. Московському баранові Золотих воріт не бачити.

Олександр Буй
2026.02.09 20:59
Він приречено жив, бо давно розумів,
Що горітиме вперше й востаннє,
І собою вогонь запалити хотів
Неземного святого кохання.

А у неї із кременя серце було –
Почуття їй були незнайомі.
Що горіння для неї? Воно – ремесло,

Віктор Насипаний
2026.02.09 19:14
У село на місяць бабці
З міста син привіз онука.
Щоб привчить його до праці,
Бо село -то добра штука.

А малий – у телефоні,
Не піде нізащо з хати.
Що йому корова, свині?

Сергій Губерначук
2026.02.09 16:51
Ївґа горлала на третій день весілля
так – ніби їй всипали п’яного зілля:
«Так, немає обручки! Не-ма-є!!
Вона вислизнула, а де – не знаю!
Вона розбилася й десь закотилася!..»
Тут Ївдю й кинув до льоху пан Тодорош:
«О-ось тобі наша весільна подорож!!!

Ярослав Чорногуз
2026.02.09 16:39
Вись розчулила весною,
Навіть крізь холодне скло,
Сяєва голубизною
Творить голубине тло.

Фіанітом пречудово
Спалахнув небесний цвіт.
І шаленствами любові

Марія Дем'янюк
2026.02.09 14:24
«Служу Україні!» — від віку й донині
Слова ці лунають і серце діймають.
«Служу Україні!» — їй, неньці єдиній.
Міцне в нас коріння, родюче насіння.
Традиції, мова, батьків заповіт —
Основа держави на тисячі літ.
Пильнуймо зірко, тримаймося стійко.
Б

Тетяна Левицька
2026.02.09 14:06
В червоній сукні жінка чарівна,
Іще не осінь, та вже не весна.
Красиві форми і смарагд очей
Непересічних зваблюють людей.
Одним здається, що таких кобіт
Гойдає у долонях цілий світ.
Співають херувими в небесах,
Дарує лебедині крила птах.

Микола Дудар
2026.02.09 10:39
Відтепер і дотепер
Маю сотню зауважень.
Свідки поруч — власний нерв.
Правда, він без повноважень.

Є двигун, і є штовхач…
Є кажись, дивлюсь, предтеча:
Після неї знову плач —

Борис Костиря
2026.02.09 10:36
Мовчання, мов кактус в пустелі німій,
Родилося після словесних завій.
Мовчання, мов крапка в поемі життя,
Що скине з вершини в степи каяття.
Мовчання, мов клекіт природних стихій,
Пронизливі звуки в сонаті сумній.
Так звершиться сила холодних

Володимир Ляшкевич
2026.02.08 15:58
Тут суто про чесність сприйняття в Старому Завіті, і про дійсні витоки Танаху. Але сама тема розмови і деякі раптові висновки не заперечують потребу пошуку любові в будь-яких наративах. Як то кажуть, - кому що до серця.
Проте з наданих матеріалів могло
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Сушко - [ 2019.04.10 16:44 ]
    Полегшення
    Задовбало в корінь кайлування,
    На роботі, наче той ішак.
    Сяду пописати про кохання,
    Хай спочине втомлена душа.

    Влада, знаєш сам,- ведмедик грізлі,
    Суп тепер не з м''яса, а з пупів.
    Гурії нехай тривожать мислі,
    А не скільки грошей заробив.

    Перелоги душать спозаранку,
    Думи - непідйомний наратив.
    Витріщуся, краще, на панянку,
    Упірну у чистий позитив.

    Багнеться турнірів та ордалій,
    Голими руками всіх порву!
    Хоч у мріях трохи політаю,
    Сумно роботязі наяву.

    Ум зафіксуав гітарний абрис,
    В райські пущі тихо йду за ним.
    Аж під вечір, врешті, розпечаливсь,
    Все, пора вертати до жони.

    10.04.2019 р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  2. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.10 12:13 ]
    ***
    Так безборонно стигнуть кольори
    Крізь плинодні і дні - зів'ялі жмутки.
    О смертонько, боли мені, боли,
    І не боли, і не виболюй смутку.

    То човником безбарвним, і малим,
    І зморшкуватим, і недавньо-давнім
    Перебрідаю броди чи столи,
    Виписуючи путь свою астральну.

    Стоять у вазі стебла без човнів,
    Неначе вежі, пустки, поторочі.
    Човнята подались в сузір’я Псів
    Крізь тьму, і смерть, і безбережжя ночі.

    А стебла доторкаються до хмар.
    Помежи пальців – перелітні зграї.
    Ворона кине звичне «кар» і «кар».
    А стебла? Знову квітами зростають.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (18)


  3. Нінель Новікова - [ 2019.04.10 11:25 ]
    Весняний подарунок
    Ізнов під віконцем стара абрикоса розквітла.
    Злетілися бджілки до неї на радісний трунок…
    Я дякую, Боже, за цей осяйний подарунок,
    Що в душу мою найчистішим вливається світлом!

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (8)


  4. Тетяна Левицька - [ 2019.04.10 09:50 ]
    Хто ти?
    Ти хто? Важке безсоння, сновидіння,
    володар темряви чи світлий янгол?
    Моя сумна мелодія осіння
    чи експресивне аргентинське танго?

    Спокусник, мрійник,  таємничий вершник,
    хмільний нектар чи гострий меч булатний,
    що возвеличує і нищить вірші,
    заради нас на що завгодно здатний?

    Хто заколисує романсом, підбирає
    слова парчеві, лагідні, медові.
    Запалює багаття поміж пеклом й раєм
    розпусно  грішній  і святій любові.

    Минулих повістей розчарування,
    кривих дзеркал вітраж давно розбитий.
    Спасіння чи заклання? Одностайно -
    не мій і не її...
    А хто ти?
    Чий ти?





    Рейтинги: Народний -- (6.21) | "Майстерень" -- (6.3)
    Коментарі: (51)


  5. Олександр Сушко - [ 2019.04.10 09:06 ]
    Ілюзії
    Накладує рум'яна пишна краля,
    Цибата, гостроноса і руда.
    Мальована краса і натуральна -
    Земля і небо, в цьому вся біда.

    На перший погляд віршик - те що треба
    (старався знакомитий златоуст).
    Насправді ж, твір наквецяв пришелепа,
    Між графоманів - ас, богемний туз.

    Жується мляво ковбаса з цикути,
    У фарші перетерті мослаки.
    Мурує зодчий псячі халабуди -
    Чи хочеш ти пожити у такій?

    Із бублика залишилася дірка,
    Синок - тупак, а з виду недурний.
    Приємний запах, пудра і шпатлівка -
    Рекламна маска вторсировини.

    Протер хвостом свічадо хитрий дяблик,
    Брехню до правди ланцюгом прип'яв.
    У дзеркалі старий та лисий карлик:
    - Мовчи, мій брате. Знаю, ти - це я...

    10.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  6. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.04.10 08:09 ]
    Від весни до весни
    Наливаються берізки соком пресмачнющим,
    Згодом "вибухнуть" бруньками вишні молоді.
    Ну, а далі зеленії човники-листочки
    Пускатиме вербиченька в ставковій воді.

    Потім верес оченята блакитні-блакитні
    Зведе в небо високеє й дивиться на світ,
    Червонеє намистечко одягне калина,
    Красується-пишається так багато літ.

    Так тихенько й непомітно і зимонька прийде
    Та крізь сито сіятиме білий-білий сніг,
    Чути вітру мелодію сердиту-сердиту
    І мороз так міцно тисне, наче б"є у дзвін.

    Але проліском запахне усе незабаром,
    Прилетить шпак із вирію й пісню заспіва.
    А це значить, що веснонька вкотре знову з нами,
    Розсипає барвистії квіти з рукава.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Терен - [ 2019.04.10 08:10 ]
    Відлуння
    Гойдає вітер тучі, гай
    і заколисує берези.
    Йдемо до себе як по лезу,
    обоє п'яні... аж за край.

    А розлучаємось тверезі.
    І як ся стало, не питай.
    У тебе свій домашній рай,
    у мене – магія поезій.

    Ти щезла як моя луна
    у шумі молодого гаю
    і цілу ніч тебе немає...
    І знову – проза. Ти одна
    і я один у склі вікна
    тебе із вирію чекаю.

    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  8. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2019.04.10 01:11 ]
    Повернуся сонечком
    Поховайте мене далеко,
    десь отам, де земний лелека
    все нуртує у вітровітті,
    може, я озирнуся і звідти
    зрозумію людське буття:
    я для чогось-таки існую
    в тихім сує..., в безсенсовім -
    чую -
    ніжні трави лягли в покоси,
    а в покосах замерзлі сльози.
    То не град, але й град,
    і злива:
    горе_попіл - життя полива....

    Поховайте мене в яскравій
    тенчі-райдузі-веселиці,
    може, там життям заіскриться
    моя думка, хоча б одна...

    І тоді я, напевне, сонечком
    опущуся на руки дітям,
    подарую чудове літо -
    хоч в трускавках, а хоч в полуниці -
    це кому і яке вже сниться...

    Просто град там зникає...і попіл,
    де злітають сонечка окіл...



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.10 00:25 ]
    Думка
    Переможемо гидке і нице,
    Мій народе, чи не розумієш?
    Є ще порох у порохівницях,
    Щоб здолать зеленого нам змія?


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  10. Алла Смулка - [ 2019.04.10 00:06 ]
    ***
    Хай вважають мене сильною,
    Хай вважають мене воїном,
    Називають божевільною
    Чи невидимим біткоїном.

    Хай вважають невразливою.
    Хай вважають невгамовною,
    Називають хай примхливою,
    Безперечно безумовною.

    Хай вважають мене дикою,
    Хай вважають нерозважною,
    Називають хай столикою,
    Необдумано відважною.

    Хай вважають неприступною,
    Хай вважають мене відьмою -
    Залишуся непідкупною,
    Залишусь назавжди вільною!



    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  11. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2019.04.09 23:25 ]
    Х
    Щось у ньому таке, що лишає тебе собою...
    Щось у ньому таки є до болю тобі знайомим,
    Ти не знаєш напевно чи є він твоїм героєм,
    Але й море не знає, чи вдосталь воно солоне...

    Ти не знаєш напевно, куди і навіщо вкотре,
    Ти не думаєш про оте, що пора встигати,
    Але як не було б...та з з тобою йому є добре...
    Може з кимось і краще... Але чи нове шукати...

    Де шукати? І чи направду оте все варто?
    А знайти, то удача розгледіти-упізнати?
    Ти була є і будеш шліфованим діамантом...
    А оправа знайдеться... Тим паче, під всі карати!


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  12. України Сокор - [ 2019.04.09 19:07 ]
    Слава избирателю?
    Вот и срок царя менять,
    Из страны хотят прогнать.
    И завязался грозный спор,
    Кому достанется престол.
    За царский трон мужи дерутся,
    Друг на друга смолы лются,
    Те, кто знает в стране толк,
    Ротик держат на замок.

    Но нашлись дельцы-умельцы.
    Подтасовав не хитро дельце.
    Уловив шумок и вздоры,
    И незабыли про афшоры.
    И вместо сущего царя-орешка,
    Хотят подставить свою пешку.
    Решить не сложно нам задачу,
    Народ мы чётко околпачим.


    На место прежнего царя,
    Шута поставим. И не зря.
    Он не знает суть державы,
    Кроме театральной славы.
    Это будет наша пешка,
    Он сменит крепкого орешка.
    Народ славянский, он доверчив,
    К царю сущему он придирчив.

    Совпадают наши цели,
    Народ откроет наши двери.
    Все, кто хочет быть царем,
    Мы не вспомнили о нем.
    Пешка-шут - то свет СМИ,
    На всех экранах он в ТВ.
    Мы подстроили финал,
    И народ в петлю попал.

    Он сейчас на распусти:
    За царя-политика - по сути,
    Иль за комика-артиста,
    Его лишают в театре места.
    А как представим их в мире,
    Царь державы иль цар сатиры.
    Иль то й другое приживётся,
    А что народик? Он прогнётся.
    Март-Апрель 2019.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Олександр Сушко - [ 2019.04.09 17:55 ]
    Ощаслив!
    Знову на коліна всілась пані,
    В пазуху красі стромляю ніс.
    Я - ловець чуттєвого кохання,
    Еротичний ас-мілітарист.

    - Милий! Однеси хутчій на небо! -
    Шепче мавка й торсає за чуб.
    Що ж,- цілую цяцю там де треба,
    Вусиками ловко лоскочу.

    Можу всяк: сторчма або ізбоку,
    Вчився у Амура хтивих поз.
    Кажуть, дідуган іще нівроку,
    А в алькові - майстер-віртуоз.

    Непритома від оргазму в леді,
    Від цілунків дяки аж липкий.
    Ех, дівчата! К бісу сонних денді,
    Ніц не вміють нині хлопаки.

    Сексуальні ширяться флюїди,
    Линуть ахи й охи в небеса.
    А сусід жону свою зобидив,
    Спав, негідник, знову у трусах!

    Труд амурний -дар, а не розпуста,
    Не лінуйся! Спраглих ощаслив!
    На городі підросла капуста,
    З вирію вернулися бусли.

    09.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (4)


  14. Козак Дума - [ 2019.04.09 15:35 ]
    Світ обмежень*
    Цей мед не їж – там дьогтю ложка й сміття.
    Чого не заробив ти – не проси.
    Не плюй в колодязь. Не гордуй. До ліктя
    всього вершок, а спробуй укуси.

    Для справ – ранковий час, коханню – вечір,
    на осінь – роздуми, бадьорості – зима…
    Весь світ в обмеженнях – такі ось дивні речі,
    від щастя й радості щоб не зійти з ума.


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.02)
    Прокоментувати:


  15. Олександр Сушко - [ 2019.04.09 11:13 ]
    За Вітчизну
    !

    Для війни є кворум,
    Глашатаї в долі.
    Dulce et decorum
    Est pro patria mori. *

    Хай воюють шудри,*
    Все іде за планом.
    А володар мудрий -
    Син за океаном.

    Жінка - в Кончі-Заспі,
    Бізнес десь у Ніцці.
    Заробляє гаспид
    На людській кровиці.

    Порох, залп картечі,
    Дихати вже нічим.
    Виштовхнули в плечі
    Селюків на січу.

    Правда серце ранить,
    Процвітають гицлі...
    Бекнули востаннє
    У кошарі вівці.

    09.04.2019р.


    *Dulce et deсorum est pro patria mori (лат.) - "Почесно та солодко померти за вітчизну". Крилата фраза часів Римської імперї.

    *шудри - найнижча каста в індійському суспільстві, безправне бидло.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.49)
    Коментарі: (1)


  16. Тетяна Левицька - [ 2019.04.09 11:25 ]
    Со мной и без меня.
    Со мной, мой ласковый, мечтаешь быть, как прежде.
    Воркуем голубями, нежимся, а после
    внезапно исчезаю в небесах  безбрежья
    воздушным шариком и мимолетной гостьей.

    А ты согласен на прервавшейся сонате
    искать рахманные  в тревожном взгляде звуки?
    И эхо безнадежности в сердечном чате,
    заранее предчувствуя грозу разлуки.

    Переводить часов стремительное жало
    назад, вперед, назад, раскачивая вечность.
    Расспрашивать кукушку, сколько нам осталось,
    дыханием делиться, кутать плечи в нежность.

    Мириться с хрупкостью туманных отношений,
    и не смотря на горести противоречий,
    не раниться шипами. Поцелуй сирени
    срывать, и зажигать пленительные свечи.

    Греть счастьем призрачным ладони над камином.
    Цвести воспоминанием весенных сакур.
    И души взвешивать на совесть непременно.
    Ты очень, милый, хочешь этого? Однако

    мы не станцуем вальс под звуки Мендельсона.
    Не принесет плоды дурманящее зелье.
    За девственным цветком - таится беладонна.
    На произвол судьбы не бросишь наважденье.


    Рейтинги: Народний -- (6.21) | "Майстерень" -- (6.3)
    Прокоментувати:


  17. Ігор Терен - [ 2019.04.09 09:39 ]
    Неосвоєні оази
    Блукаю іноді до раю
    дитячих літ. Немає див,
    як і стежок уже немає,
    якими в юності ходив.

    Згадаю верби, осокори,
    іще не зрізані дуби,
    що підпирали «наші гори»
    в літа казкової доби...

    А нині – пуща над водою
    із лісового джерела,
    що жебонить під осокою
    широким яром до села.

    На косогорі – хащі глоду,
    кущі ожини, бузини,
    На місці пасіки – болото,
    на місці хати – терени.

    Сади затінює омела,
    а очерети – мураву.
    Нові пейзажі невеселі...
    Та уві сні, як наяву,

    почую тихий голос мами
    із голубої далини
    і оживають за літами
    усе ті самі ясени,

    тини і – стріха біля стріхи,
    весною білені хати
    і голоси луни і сміху
    із неземної висоти.

    Ще пам’ятаю перелази,
    дубову кладку до гори
    і до найвищої оази
    моєї юної пори.

    Веде з минулого стежина
    у володіння нічиї,
    де із криничної цямрини
    текли цілющі ручаї.

    Але за синьою рікою
    не випити води ковток.
    Час огортає пеленою
    мій умираючий куток.

    І плачу, і плачу як мито
    за ту колиску із лози,
    за віз і сіно для кози,
    за пам’ять, що уміє гріти,
    за образи-дереворити
    і миро чистої сльози.

    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  18. Марія Дем'янюк - [ 2019.04.09 08:42 ]
    ***
    Так давно не гуляла я небом...
    Так давно не трималась за хмари...
    Так давно не лилися в долоньку
    Золоті сонцемісячні чари.

    Коли небо сміється в росині,
    Коли сонце кульбабу вітає -
    Смуток тане у чистій сльозині,
    Ранок світлом усе напуває.

    Як зоря усміхається красно,
    Небо місячно казку шепоче,
    І спалахують вогники ясно -
    Всесвіт щирих обіймів хоче.

    По сльозині чи то по зорині
    Вічність ніжно потрапить у душу,
    Я тихенько дивитимусь в небо,
    Я Причастя Землі не порушу...



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  19. Олександр Сушко - [ 2019.04.09 07:57 ]
    Про природу


    Кажуть люди, два плюс два - чотири,
    А у мене неодмінно п'ять:
    Жінка гроші цупить із квартири,
    Теща люба також злісний тать.

    Психіку шматують люті стреси,
    Сил нема дивитись на книжки.
    Бо жінки у мене - поетеси,
    Вигрібають навіть копійки.

    Одіклав десятку на чекушку,
    Десять тисяч на новий диван.
    Все покрали! Заплювали душу!
    А натомість видали роман.

    В хаті ковбаса була у січні,
    П'ю лише водиченьку святу.
    Все що зароблю іде на "вічне" -
    Збірки, альманахи, лабуду.

    Вчора, браття, зазирнув у прірву,
    Здуру прочитав сонетів пук:
    Пишуть про кохання нещасливе
    Та страждання від любовних мук.

    Чоловік - гестапівець і скнара,
    Лупить баб, як Сидорових кіз!
    Від образи почорніла карма,
    З горя ледь на стелю не поліз.

    Всьо! Кінець! Штани на ноги й ходу!
    Прощавайте генії! Амінь!
    Хай би шкряботіли про природу,
    Ну, а так нехай живуть одні.

    09.04.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  20. Віктор Кучерук - [ 2019.04.09 06:25 ]
    На воді
    Мов фрагмент яскравої світлини
    Ретушує майстер олівцем, –
    Капелюшок білої хмарини
    Затіняє сонечку лице.
    Тож лягає на блакитне плесо
    Потемніла прохолодна тінь
    І, уберігаючися весел,
    Упірнає злякано в глибінь,
    Бо за мить – яскриться таємниче,
    І чарує близькістю мене, –
    Золотом оздоблене обличчя –
    Помокріле, тепле і смішне…
    06.07.19


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  21. Олексій Кацай - [ 2019.04.08 21:01 ]
    Патрульний
    Хай там абищо!..
    Я шалію!..
    Цей світ мене
    не зупинив,
    хворіючи
    на ентропію.
    Магнітно-імпульсних
    штормів
    навколозоряна
    меляса
    п’янить сигнали
    далини
    і падають
    краплини часу
    в ліловий згусток
    таїни,
    в якому світлороки
    гинуть.
    А там,
    де рух ще
    заслабкий,
    вже синтетичні душі
    линуть
    у світ
    евклідово плаский,
    в якому
    їх
    не врятувати
    від пертурбації
    на нуль.
    Тож я
    усі координати
    усіх
    інопланетних куль
    кручу,
    як молитви –
    відлюдник,
    кочу
    в комп’ютери пришесть,
    де розуму
    багатокутник
    до сфери
    згладжується весь.

    Там,
    в кришталевій сфері долі
    патрульного
    рятівника,
    я перетворюю
    поволі
    всі паралелі
    на клубка
    вузли.
    І ними
    витягаю
    тих в інший простір,
    в інший час,
    хто сил на це уже
    немає,
    але
    хто в точку ще
    не згас.

    А потім,
    поки ще спроможний,
    врятованим
    хриплю всякчас:
    забрати з космосу
    вас можна…
    Але ж
    не космосу
    із вас!..

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  22. Домінік Арфіст - [ 2019.04.08 20:42 ]
    псалом
    міць залізяччя здолає іржа
    золота не переможе…
    все відбулося як Ти забажав
    втілив я умисел, Боже,
    Твій… і душа прочитала путі
    пройдені нею крізь морок
    і залишила слова золоті
    там де кінчається море…
    дерево гладить дитяча долонь
    очі пронизують небо…
    світ завмирає… у стугоні скронь
    ритми безжурного Феба…
    і ні земель мені і ні держав
    і ні колодок острожих –
    все відбулося як Ти забажав…
    втілив я умисел, Боже,
    Твій…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  23. Нінель Новікова - [ 2019.04.08 19:48 ]
    Міст Ватерлоо Яків Баст Переклад з рос.мови
    Із вуст в порожнечу зірвалося слово
    Останнім відлунням кохання в крові…
    Злетіло в туман над мостом Ватерлоо,
    Упало під струмінь фонтану Треві.
    А зорі пульсують в нічнім оксамиті,
    Чарують, як очі небесних цариць.
    Минає усе… Навіть весни на світі
    Зникають на крилах небачених птиць.
    А щастя було. Та пішло. Не спіймаєш…
    Як голку не знайдеш у сіна стогу.
    Табун вздовж обриву панічно стрибає.
    Летить у провалля безтямний табун…
    Та сонце червоне ще зійде на сході,
    Осяє цю темряву вулиць і площ.
    І холод гіркої утрати проходить –
    Розмиє бурхливими струнами дощ.
    Померлого вже не побачиш живого,
    Кохання з тобою ми не зберегли…
    Завмерла ріка під мостом Ватерлоо…
    І краплі, мов сльози, в фонтані Треві…

    2019


    Примітки: Оригінал вірша
    Мост Ватерлоо
    Яков Баст

    В пустоту с губ сорвалось последнее слово
    Затихающим эхом ушедшей любви…
    Улетело в туман над мостом Ватерлоо
    И упало под струи фонтана Треви…
    В тёмном бархате ночи пульсируют звёзды,
    Как волшебные очи небесных цариц.
    Всё проходит… Уносятся вечностью вёсны
    На невидимых крыльях невиданных птиц…
    Счастье было так близко. Ушло. Не догонишь…
    Отыскать невозможно иголку в стогу.
    Вдоль обрыва бегут беспризорные кони.
    И пикирует в пропасть летящий табун….
    Утром красное солнце взойдёт на востоке,
    Осветив темень улиц и мрак площадей.
    Холод горькой потери застынет на вздохе.
    Растворится в бурлящем потоке дождей…
    Нам уже не вернуть, не исправить былого
    Мы с тобою любовь сохранить не смогли…
    Замирает река под мостом Ватерлоо…
    Грустно падают капли фонтана Треви…



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  24. Олександр Сушко - [ 2019.04.08 18:51 ]
    Крапка

    Сумую. На столі окраєць хліба,
    Пройшли плачі, заламування рук.
    Нікому я, насправді, непотрібен,
    Ні вірші, ні думки - лише капшук.

    У молодості був непосидючим,
    Без шкоди не проходило і дня...
    Вітрила мрій подерто на онучі
    І сам я нині - вторсировина.

    Відстав од часу, моди, знань і норми,
    Довкруж хай-тек, а я люблю ампір.
    Приліг у калабаню від утоми -
    На вухо геній підло наступив

    І почалапав далі до Парнасу,
    Але у цім трагедії нема.
    А я застряг ногою у міжчассі
    І півжиття розхлюпано дарма.

    Літаній годі. Трохи поварнякав,
    Кладу цей твір Ерато на вівтар.
    Строфа остання, епіілог і крапка,
    А далі - тиша... безвість...самота....

    07.04.2019 р.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5.25 (5.49)
    Коментарі: (4)


  25. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.08 17:34 ]
    Трави зім'ято...

    Не зупинити - гарцює пегасся...
    Баєчка млява старому вдалася.
    Допомагає сліпим оковита.
    Лиска із прихвоснів зліплює свиту.

    Порозглядаю цятки антуражу.
    Лев'ячий гонор - помітила сажу.

    Збруя трясеться... дзенькоче підкова...
    Ось кажанята, розбуркані сови...

    Трави зім'ято.
    Косиці на сцену...
    Кліо підносить водицю свячену.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.08 14:16 ]
    Срібним піском


    1

    Світ перевернутий. Вгору долоні...
    Знову штормило - і мушлі розкриті.
    Вільні у виборі чи у полоні?
    Срібним піском пересиплються миті...

    2

    Краби задкують... Голодні пірати.
    Ось два шезлонги, тож нумо пірнати!
    Пледами Завтра укриє блаженних.
    Із Карфагена чудні манекени.

    На маяки між оманами - сполом..
    Демос блукає запіненим молом...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  27. Микола Дудар - [ 2019.04.08 13:43 ]
    Зі слів перевізника
    Я раджу вам брехнею не смітити
    Бо, не дай Бог, візьме і проросте
    Поля засійте в квітні краще житом
    Життя, воно, здебільшого просте
    Не плутайте ви праведне із грішним
    Знімали штані, впершись в унітаз?
    "Гівно" завжди пов'язане із грішми
    Якщо, бодай, торкалося хоч раз…
    07.04.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  28. Олександр Сушко - [ 2019.04.08 11:05 ]
    Весняне
    Ізнов не спалось допізна,
    Розхвилювався, наче хлопчик.
    В душі укублилась весна,
    Пестливо крильцями тріпоче.

    Кричати хочеться "Агов!
    Кохана! Не ховайся! Де ти?'
    Непогамована любов
    Відкрила мрій солодких вентиль.

    Поклав під голову трико,
    Шепчу осонцені рулади.
    Копиця в стилі рококо
    Не з будяків, а з рути-м'яти.

    Тремчу у росяній траві,
    Бо ще холодний місяць квітень.
    З тестостероном у крові
    Одинакові тяжко жити.

    Від холоднечі синій ніс,
    Думки прехтиві лиже іній.
    Пішов мій настрій під укіс,
    Біжу додому попідтинню.

    А нежить валить підло з ніг,
    Спасає тільки оковита.
    Холодні ночі навесні,
    Тепла чекатиму до літа.

    07.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  29. Тетяна Левицька - [ 2019.04.08 10:47 ]
    Не спи...
    Душе, не спи! Проспиш і перші півні
    і сонця аличевого розмай.
    За тебе я трималася корінням.
    Обплетену - тепер мене тримай.
    Молилася за тебе неприкаяно,
    любов'ю божевільною  в той час.
    Була жертовним Авелем, а з Каїном
    кружляли пристрасно вінчальний вальс,
    тремтіли руки, серце калаталося,
    та зруйнував надії землетрус.
    На попелищі, що зі мною сталося?
    Рудий огризок з яблука спокус.
    Розкрий повіки, встань! Не хочу вірити -
    лавандовий світанок  роси п'є.
    Мовчиш, невже  на плаху відлетіла ти?
    Життя поставив  на зеро круп'є...
















    Рейтинги: Народний -- (6.21) | "Майстерень" -- (6.3)
    Коментарі: (14)


  30. Любов Бенедишин - [ 2019.04.08 09:57 ]
    ***
    Потішається сумнів
    з мовчань і розмов…
    У дзеркала дивлюсь,
    пульс намацую:
    є ще я?
    Ти потрапив мені
    у запалену кров:
    кожна думка про тебе –
    спасенна ін’єкція.

    Життєдайним нектаром
    по жилах течеш,
    крапелини надії
    до серця вертаючи.
    …З небуття озовусь.
    Усміхнуся, авжеж:
    не буває
    ін’єкцій без болю.
    Ти знаєш це.

    08.04.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  31. Ігор Терен - [ 2019.04.08 09:23 ]
    Форпост
    Вертаємо у ті часи,
    коли були ми селюками
    і майоріло перед нами
    майбутнє в маєві краси.

    Минають весни і літа
    і юні роки відлетіли,
    та не досягнута мета,
    угодна і душі, і тілу.

    Нема нікого на посту,
    аби не лізли до корита
    свинячі рила неумиті...
    Не оминути суєту.

    Не зрозуміти каламутне,
    що вимагає одкоша.
    Наляпане і недоступне
    нехай викреслює душа.

    А що порадує? Нічого
    немає іншого як ці
    слова... Та ще дорога,
    яка веде на манівці.

    А скоєне не поміняти.
    Діла говорять за слова.
    Усе обіцяне – халва,
    тому і оцету багато.

    Та агітують пустомелі
    за недолуге казна-що...
    У рейтингу – або ніщо,
    або паяци-менестрелі.

    Успішні – коміки-шути
    та перехвалені поети –
    очільники-авторитети...

    І думаєш, – кудою йти,
    якщо ознаки висоти
    церковні миші інтернету?

    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  32. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.04.08 08:00 ]
    Весняного цвіту просить душа
    А життєва доріженька
    Барвінком стелилась
    І долею вишитії
    Літа мої нині
    Ідуть уже до осені,
    Хоч у серці літо,
    Душа ж моя просить іще
    Весняного цвіту.

    І квітує ромашками
    Вона навіть взимку,
    Хоч буває і важко їй,
    Бідна плаче тихо,
    Щоб ніхто не бачив, звісно,
    Як вона страждає,
    Почуття свої у пісні
    Й віршах виливає.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  33. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.07 23:52 ]
    ***
    Снилося дівчатко з песиком ласкавим,
    на сукенці - коник, сонечко дрібне.
    Парасолю клала у калюжу кавну,
    усміхалась пані з малева Моне...

    Джем густий варила, рвала пізні сливи,
    ґудзиками стежку засипала Ніч.
    Сага починалася там палахкотливо...
    Словеса-цеглини стигли умлівіч.

    2019


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (4)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.07 23:55 ]
    Музика ночі
    Лагідний вечір квітневий,
    Птаства легкий пересвист,
    Ніби закохані леви,
    Хмари вигойдують вись.

    Небо блаватне втомилось,
    І похилилось до віт.
    Лащиться легіт об тіло,
    Наче зманіжений кіт.

    Мов з фіолету повидло –
    Барв розтеклася пастель.
    Вечір. Спалахує світло
    В сірих очицях осель.

    Тихо вібрує-тріпоче,
    І релаксує в імлі
    Ніжністю музика ночі,
    Пестячи звуками слів.

    7 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (17)


  35. Нінель Новікова - [ 2019.04.07 21:56 ]
    Гіацинтове диво
    Гіацинти цвітуть – розмаїто, духмяно, красиво –
    Феєрверки барвисті на славу весни на землі!
    Надивитись не можу на це несподіване диво!
    Жаль, що з ним не знайомі ні бджілки, ні ласі джмелі…

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (5)


  36. Домінік Арфіст - [ 2019.04.07 17:03 ]
    заповіт батька
    1
    земне життя здолавши вполовину
    не озирнуся… не перепочину…
    піду за Голосом у зоряні сади –
    туди де світить місяць молодий
    де рід мій кров’ю вилився в слова
    де пісня недоспівана жива
    де мороку немає і мороки
    і всі живі поети і пророки…

    2
    поховайте мене під соснами
    де коловся ногами босими
    де прощався з теплом щоосені
    і молився у бік гори…
    ви згадайте про мене весело
    як вода сміється під веслами
    як лунає дзвінкими веснами
    голос віщої дітвори…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  37. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.07 17:25 ]
    Диптих без назви

    1

    Кажуть хлопчині: "Ти смілий, геройський...".
    Тато лишає в ріці - випливати.
    Вітер будення лошатко укоська.
    Лізе зі шва іграшкового вата...

    Мама тривожиться, в бабці - зажура.
    Правда - стрибуче цибате дівчисько.
    В полі оманному три амбразури,
    янгол-спаситель і демони - близько.

    2

    Марно мене запевняти, що добре
    фарш постачати для хижої кобри.
    Я не залюблена в стиль мілітарний.
    Тигром загризені ласочка, сарна...

    Чорні вовчиці виходять на сцену:
    славлять війну за тризубу Єлену.
    Є партитура для гімну охочих...
    Скрапує крівця на вишивку ночі...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  38. Олександр Сушко - [ 2019.04.07 17:28 ]
    Похвалю!
    Добре - скажу комплімент,
    Без підготовки, ісходу:
    Гарний у нас Президент!
    Гордість і слава народу!

    Шепче сусіда "Наплюй!
    Злодій уваги не вартий."
    Я ж його трохи люблю,
    Ззаду нівроку, щокатий.

    Хочу цукерок "ням-ням",
    А не стріляти з обріза.
    Мудро курю фіміам,
    В нього їх, знаю, до біса.

    В дядечка є візаві,
    Звично плює на Вкраїну.
    Кличе: - Давайте і ви
    Вшкварте пародію з гімну.

    Знову ковтаю бромід,
    Бо розігралась уява...
    Руськоязичний семіт -
    Супер-очільник держави!

    "Томос - це термос, чайок" -
    Звично обмовився Вовчик.
    Годі! Вуста на замок!
    Більше хвалити не хочу.

    07.04.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (2)


  39. Тетяна Левицька - [ 2019.04.07 11:33 ]
    Гой - я, гой - я...
    Я сама не своя,
    гой-я, гой-я, гой-я -
    любий, милий
    в зажурі покинув.
    Інше небо знайшов,
    зникла вірна любов,
    на губах гіркне,
    терпне калина.

    А провина моя,
    гой-я, гой-я, гой-я,
    в тім, що птаха
    у клітці тримала.
    Соловейком співав,
    уночі звеселяв,
    а удосвіта,
    як не бувало.

    Черешнева зоря -
    гой-я, гой-я, гой-я,
    заховалась за
    обрієм смути.
    Квітнув Білий налив,
    хтось кватирку відкрив,
    птах на волю злетів -
    не вернути.

    Довго плакала я,
    гой-я, гой-я, гой-я,
    у блакиті кохання
    мережить.
    Ні пір'їнки мені,
    три акорди у сні.
    Не бери, що тобі
    не належить.
    2019р


    Рейтинги: Народний -- (6.21) | "Майстерень" -- (6.3)
    Коментарі: (10)


  40. Надія Таршин - [ 2019.04.07 09:38 ]
    Я боєць і борець....
    Я боєць і борець і тому у строю,
    Гопоті не віддам Україну мою.
    Це для тебе повія, а для мене зоря!
    За усе лиходіям ще відплатить земля.
    Соки з неї тягнули, розпинали віки.
    Нині нам і «месію» подали із руки.
    В добрі наміри лиха я не вірю і мить,
    Україна, як рана, у серці болить.
    І тому я борюся і мій штик у строю,
    І за неї молюся, і як сонце люблю.

    07.04.2019р. Надія Таршин


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  41. Микола Дудар - [ 2019.04.07 08:43 ]
    ІсторІя однієї "коми"
    Достатньо заміжній, в міру достатній
    Бум будівельний - стихія, життя
    Нині забутий, у шостій палаті
    Кілька пігулок від яблучних "я"
    Ковтає ковтає ковтає ковта…
    Вигляд паскудний, буденно паскудний
    А за квартал, можливо і більше
    Музика музи впивається, будить
    Картину малю… калібровані вірші
    Ну, мамо, купіть мені коти… кота
    Алкого-лізми, мелізми, провізор
    Дозами прозою, грозами поз
    Вмикають йому наркот-телевізор
    По шкірі мурахи - невдаха мороз…
    А все-таки, а, медсестричка - крута?
    07.04.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  42. Віктор Кучерук - [ 2019.04.07 06:57 ]
    * * *
    Не квітне квітень, як раніш,
    І світ навколо, наче вимер, –
    Хоч зазирає в очі вірш,
    Немов любов непогасима.
    Ти не спроможешся на крок,
    А я зробити два не здатен, –
    Отож хитається місток
    Межи обох невинуватих.
    Мене стрясне назавтра Львів,
    Тобі надасть спокою Київ, –
    Весни такої – не хотів,
    Не про такий я квітень мріяв,
    Коли двох струн чутливих лад
    Єднав ночами до знемоги,
    То абрикосовий мій сад
    Стелив свій цвіт тобі під ноги.
    І самоти, й розчарувань
    Я навесні не знав ніколи, –
    Мене – цілунком підрум’янь
    І не ходи замкнутим колом...
    Уже нікому не віддам
    Ані рядка, ні слова стерти, –
    Таку весну бажав я сам
    Від дня народження до смерті…
    07.04.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  43. Серго Сокольник - [ 2019.04.06 23:10 ]
    Акт віртуалу
    Шалені вітри у фрамугу долонями б"ють.
    Зірки семафорять абеткою Морзе, шпигують,
    Чи ти збережеш, mon ami, таємницю свою,
    Той акт віртуалу, і світом про нього пліткують.
    Бажає тебе спокусити примара вікна,
    Що ззовні свій погляд у темряві ночі ховає,
    З метою зізнання отримати, що не одна,
    Що зваба крізь відстань у серце твоє заглядає...
    ...Та ось сколихнеться портьєра, мов погляд вуаль
    Проріже, і дотиком ляжуть долоні на плечі,
    Милуючи, мов у реалі... Кохана, на жаль,
    Я нині далеко... І дії не надто доречні-
    Феноменом струму шалено торкнути пітьму,
    Яка відізветься, мов дотик від тіла до тіла,
    І ти фантазуєш про мене, ховаючи сму-
    ток, що таємницю тримати несила... Не-си-лаа...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Свидетельство о публикации №119040609594


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  44. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2019.04.06 23:01 ]
    Запросіть мене у мрію
    Запросіть мене у мрію,
    де душа уже не мліє,
    де живе вже не надія -
    теплий вітер перемін...

    Запросіть, я заблукала,
    наче старістю не стала,
    наче й молодість - не я,
    пересохла, спрагла нива,
    незасіяна земля -
    Україна, ти і я...



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  45. Володимир Бойко - [ 2019.04.06 19:21 ]
    Претендентові
    Люби коханого себе,
    Інакше хто тебе полюбить,
    Нехай нічого не гребе –
    Ти мусиш мати шкуру грубу.

    Дерись крізь терни до зірок,
    Тут без нахабства неможливо,
    Бо у політику – ні крок
    Для м’якосердих і правдивих.

    Ти клнкурента утопи
    У ложці дьогтю. Краще – в бочці.
    Аби весь люд оторопів
    Від правдорубства правдоборця.

    Та все не списуй на заброд,
    Не поминай кацапа всує.
    Згадай окрадений народ –
    Він долі кращої вартує.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  46. Павло ГайНижник - [ 2019.04.06 18:25 ]
    ГЕНОЦИД
    ГЕНОЦИД

    Відчуй присутність зла,
    Ми – в землю врощені,
    І впа́дем перегноєм тла
    Німі заме́ртво й зморщені
    У плоть її. Стиглі тіла…
    А душі, в до́бре зрошені,
    Чи є насінням? Для гріха
    Там сіячем зпорошені
    Зерна чого? І хто це зна?
    Всі до життя запрошені…
    Любов зколуплена була
    З сердець дитячих і в вогні
    На долю попелом лягла
    Смерть обійняти у різдві.

    А блуд на пошук нарекла
    Спрага наживи. І в борні
    За істину оман зросла
    Квітка буття чи лан стерні?
    Світанок зорь ніч заплела.
    Та вже не кожен у весні
    Зустріне сяйво. Відцвіла
    Й зів’яла іскра. Згасли дні.
    Людина в морок відійшла…
    В несамовитій цій війні
    Долає світ безмежна мла.
    Добро ж і зло ведуть пісні,
    Що вічність людству замала
    Й колиску вбо́жено в труні.

    Павло Гай-Нижник
    6 квітня 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Марґо Ґейко - [ 2019.04.06 17:36 ]
    Квадрати на воді
    О ні, мовчить! Давайте про погоду.
    Лиш не торкайтесь словом до води –
    Каміння не вертається зісподу,
    Вона не та, що ти собі заводив,
    Пощезли й кола, котрими водив.

    Колишній друже, ви мені байдужі.
    Я з Вами відтепер лише на ви.
    Вужі повзуть водою і не тужить
    По вам ніхто, чекаючи новин...

    Чекаючи, щоб ви хоча б наснились.
    Ми навіть в сні тепер би не пили.
    О, як пила… Давно лежить без сили
    Моя любов, що колами водили,
    Що псом лизала лезо у пили.

    Сп’янівши від смаку своєї ж крові
    Цей вовк поліг. Тобі його «привіт».
    Напої мрій завжди такі сурові,
    А шрами зрад незгойні і криві.

    Якщо не мав, то ніби і не втратив,
    Прости мені, хоч ви мені не ти.
    Так можна й душу в м'ясо розідрати,
    Вужі лишають в пам’яті квадрати,
    У нас обох порізані роти.


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  48. Микола Дудар - [ 2019.04.06 16:41 ]
    Не до поетики, бо не до того...

    Хоч руки відріж й
    В горлянку запни -
    Не освіжити
    В довірі - вже ніж…
    Життя наче спив -
    Тричі побитим:

    Не я, і не ми, а ви Voglavi
    Вели нас проз хащі до "світла"
    І зліва і зправа по булаві…
    Якоїсь весни якогось там літа
    Корита вам мало, давай вам казан
    Щоб терлись пузяки об шоки, й краватки
    А я лиш облизував сльози від ран
    Побори побори побори - припадки
    Ну, ще раз повірю… повірим? авжеж
    Поперлись за гаслом до урни -
    Ви жерли і жерли - дійшло до пожеж
    О Господи… Боже - довірись уркам?…
    І знову по колу… безліч смертей
    І я поміж тих… ну, "майданутих"
    І знову косяк - засмажили в стейк
    Не всіх однаково — де-кому пути
    Вкотре з екрану одні балачки
    Мовляв, українці, по-вір-те!!! по…
    А я тако думаю… пуки-пучки
    Нумо усі з Палацу в пробірки…
    28.03.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  49. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.06 09:02 ]
    Зайчик утік...
    Заєць-пустунчик на стежці широкій:
    цілиться лисці в запалене око,
    вовка злякав, спантеличив синицю...
    Стріли закінчились - знайдуться спиці.

    Звідки хупавий, ошатний зайчисько?
    Ген зоопарк, серпентарій, колиска.

    Стрінеш - тікай чи лови у долоні.
    Лосеві дав три желейки солоні,
    ящірка хоче спіймати зубами...
    Зайчик утік від сердитої мами.

    Братик морквину потяг найсмачнішу.
    Зайчика лев забере на афішу.
    "Ну й сіроманець... скакун-забіяка..." -
    рапс ремиґають бізони і яки.

    2019


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (2)


  50. Тетяна Левицька - [ 2019.04.06 08:44 ]
    Мене люби!
    Додолу на траву
    дуб кинув жолуді.
    Не обміліли ще
    живі струмки.
    У голубих очах
    згубила молодість,
    та міцно все одно
    мене люби.

    Росту ожиною
    у лісі темному,
    чорнильна ягода -
    солодкий сік.
    Поколеш пальчики,
    смакую я тому,
    кому наснилася
    позаторік.

    Кохання віддане
    на трьох не ділиться.
    З гори зеленої
    життям  біжить
    чудесним колесом,
    щаслива мрійниця
    цінує й осені
    яскраву мить.

    Я і бешкетниця,
    і біла горлиця,
    бентежна музика
    і тінь журби.
    У тихім озері
    русалки водяться.
    Такою різною
    мене люби!






    Рейтинги: Народний -- (6.21) | "Майстерень" -- (6.3)
    Коментарі: (12)



  51. Сторінки: 1   ...   367   368   369   370   371   372   373   374   375   ...   1806