ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в даль прощальний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені спо

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Олехо - [ 2019.11.25 13:38 ]
    * * *

    Усі ми дурні… чи не так?
    Ну і розумні паралельно.
    А ще віщує зодіак,
    що ця дуальність не смертельна.
    Перерахуємо АйКью
    і відведемо всі підозри.
    Спочатку I, а потім You –
    старі, як світ, антиморфози…


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  2. Тетяна Левицька - [ 2019.11.25 12:51 ]
    Причина
    Шляхетний і талановитий -
    з життя найкраще ти береш.
    Та не спроможний  розділити
    на трьох кохання, й серце теж.

    Одна - причина лебедина,
    затьмарила усі жалі,
    а інша - золота зернина,
    тримає міцно на землі.

    Планиди спогади минулі,
    колиска сина, оберіг.
    Словесних війн вразливі кулі -
    червоним снігом на поріг.

    Пів неба і ланцюг неволі,
    спокуса, вишитий рушник.
    Пече жариною в юдолі
    гірка печаль, до неї звик.

    Не полігамний, не нахаба,
    та обілитися повік,
    ураз відмовившись від зваби,
    таки не зміг, ніхто б не зміг.

    Її зіниці - поволока,
    хвиляста зачіска руда,
    мов океан душа  глибока -
    пречиста, спрагла, як вода.

    Очікував на біль розпуки
    та кожен раз в його житло
    приходила і клала руку
    вона, як мати, на чоло.




    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (7)


  3. Олександр Сушко - [ 2019.11.25 10:48 ]
    Моя земля
    Прошай, землице. Діл і поле
    Державі цій не дорогі.
    Такого не було ніколи -
    Так буде: восени торги.

    На площі люд чекає віча,
    А у царя в Сіон круїз.
    Поставить вензель карбівничий:
    "Земля й дідизна не твої".

    Нема у розуму опони,
    Нема у ґлузду засторог:
    В закладі - сад та землі орні,
    Усе що дав у спадок Бог.

    Чорнозем зважують ординці,
    Абрам несе мішок грошви.
    А ви пощезніть українці,
    Бо живете без голови.

    О, рідна земле! Як же сумно!
    Онуки ріжуть без ножа.
    Яріють степом житні вруна,
    Зберу востаннє урожай.

    25.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  4. Іван Потьомкін - [ 2019.11.25 10:20 ]
    Мінорне
    Замість листу на осиці пташина малеча
    Повсідалась, споглядає переліт лелечий.
    Немов ноти сумної мелодії, сидять мовчазливо,-
    Попереду ж вітрюгани і холодні зливи.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  5. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.25 06:57 ]
    ***
    І ще одна минає осінь.
    Збігає краплями тепло.
    Та серце просить, серце просить
    Вернути те, що відгуло.

    За вікнами крещендо вітру.
    Злітає запізніло лист.
    Одягне грудень скоро митру,
    І я згадаю, що колись

    Зірками падали сніжинки,
    Стелились ковдрою до ніг.
    На вітах срібної ялинки
    Казково-білий перший сніг...

    А ми у парку тільки двоє.
    Лиш ти і я - на цілий світ...
    Злітають спогади юрбою
    У пам"ять неповторних літ.



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  6. Вікторія Івченко - [ 2019.11.24 23:25 ]
    "Воювали як Афган – Труни без кінця…"
    Воювали як Афган –

    Труни без кінця…

    В Сатани – новітній план:

    Горе б е з л и ц я.

    Десять тисяч полягло

    І сьогодні знов…

    Пам’ять, мов холодне скло,

    Ручаями – кров.

    «Інтереси» захищать

    Вміє білий світ…

    Запалив мільйон багать –

    Зарево стоїть!

    Править хтось, неначе цар –

    Каламуть пливе…

    Світовий кругом пожар,

    Пекло світове!

    Україна – полігон

    Тих новітніх війн.

    Збувся чийсь пророчий сон,

    У зіницях – біль.

    Що – Чорнобиль, що – Майдан?..

    Їм – лише б грошва!

    Он верблюдів караван,

    Та – не поспішай.

    Поборися за с в о є

    Проти вражих зваб…

    Будеш цар серед царів –

    Не мізерний раб!"

    21 листопада 2019 року


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Тетяна Глінчук - [ 2019.11.24 23:53 ]
    Час
    Вітер…
    Ти стоїш у широкому полі.
    Світло…
    Час не має ніякої волі…
    Краплі
    Дощу на долонях
    Тихо…
    Закриваєш очі бездонні…
    Ніжно
    Вітер пестить розкішне волосся.
    Літо
    З тихим подихом ночі сплелося.
    Зорі
    Оду ночі співають…
    Світ не кличе,
    Час влади не має…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Оксана Логоша - [ 2019.11.24 21:50 ]
    Зимове
    Спадає ніч холодна ,ніби страх.
    Стискає морозно і гонить поміж стіни.
    О! Коні ночі-на обротьках піна,
    І білий сніг ,і вітер ув очах.
    Шалені...вирвали припони із глибин
    Землі грудневої.Басують в дикім полі.
    А що тобі? Тобі ж немає волі,
    Лише очікування смерти хуртовин.

    Спадає ніч холодна,ніби страх.
    Пасуться коні зморені в снігах.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (2)


  9. Галина Сливка - [ 2019.11.24 21:40 ]
    ***
    В.К.
    Легкою, світлою печаллю
    В ріки твоєї на краю
    Я ненав'язливо причалю
    І слів сердечних не втаю.

    Розсіє вранішні тумани
    Пташина тиха і дзвінка,
    Коли мені у поміч стане
    Твоя упевнена рука.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.92) | "Майстерень" 5.75 (5.94)
    Коментарі: (5)


  10. Ігор Федів - [ 2019.11.24 18:43 ]
    Не стій стовпом
    Хто у житті долає течію,
    То має у воді мочити ноги.
    І як воліє бачити мету -
    До неї вибудовує дороги.

    Роби помилки, але щось роби!
    Ти не Нарцис, що дивиться у воду,
    Міняє доля чергою роки,
    Уже не буде іншої нагоди.

    Іди за обрії, наперекір,
    Але синицею не утішайся,
    Лети до синьої вершини гір,
    Та на здобутому не зупиняйся.

    І та душа, яка бажає змін,
    Долаючи омріяну стихію,
    На обрії далекому зоріє

    Ламає часу ефемерний плин,
    І долю піднімаючи з колін
    Тобі дарує віру і надію.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  11. Олексій Кацай - [ 2019.11.24 18:55 ]
    Свою вчуваючи непевність...
    Свою вчуваючи непевність,
    проштовхуючись між зірок,
    виходять речі з потаємності,
    усі у спалахах думок.

    Короткі замикання тлуму
    речей осліплюють і от
    слова, немов удари струму,
    карлючать безголосий рот.

    І речі набувають назви,
    як перед тим набули форм.
    Складають звуки, наче пазли
    чи море – бурунами шторм.

    У бурю, названу не мною,
    де ліхтарі – мов маяки,
    бредуть під мовою рясною
    словоголові диваки.

    А речі в мерехтінні літер
    стоять на темному вікні…
    Й лише за склом лопоче вітер,
    слова сплітаючи нові.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  12. Сергій Губерначук - [ 2019.11.24 17:05 ]
    Час одяг міняти й манери…
    Час одяг міняти й манери.
    Попадали літні шпалери,
    насипавши листя під ноги,
    лишивши розхристання вбоге.

    Рутинні осінні картини.
    Пресумно порожні курти́ни.
    Вірш випаде снігом на тижні –
    від Тебе, о Боже Всевишній!

    14 листопада 2005 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 228"


  13. Олександр Сушко - [ 2019.11.24 11:23 ]
    Грішник

    Ну, що ж, - душа від тіла відлетіла
    В чистилище, де кубляться богИ.
    На вервиці гріхів - важезні брили,
    Ось-ось порветься нитка від ваги.

    Найтяжчий - я не вірю у спасіння,
    На олтарі не сипав мідяків.
    Весь вік саджав сади, орав, косив я,
    А от сусіда чинить навпаки.

    Він - праведник. Попи йому на плечі
    Поклали ноги і дурний оброк.
    І день, і ніч - молитва, піст чернечий,
    Характером - тишко, м'якенький шовк.

    А я в раю. Ріллею йде Спаситель.
    Питаю: - А моя пательня де?
    - Невже мені нема чого робити,
    Як розбиратись у гріхах людей?

    Пізнав мене Господь! Всміхнувся радо,
    Привів коня, а я чіпляю плуг.
    Весна в Едемі, часу небагато,
    У парі з ним оратимемо луг.

    24.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  14. Олександр Олехо - [ 2019.11.24 10:14 ]
    * * *
    Ми сьогодні багаті журою.
    І зневірою ситі усі.
    Вкотре сонце сіда за горою
    у криваво-облудній красі.

    Ми не знаємо, що буде завтра
    і герої яких сподівань
    нам розкажуть про брехи і правду
    на шляху безкінечних блукань.

    Роздоріжжя думок, як утома.
    Як утеча з полону віків.
    Як повернення довге додому.
    Як любов до своїх ворогів…

    Біля неба паяци і гроші.
    Біля долі одні товстуни.
    Можуть Бога купити «святоші».
    Можуть неньку продати «сини».

    Закувала зозуля у лісі.
    Котить торбу здобутків ганьба.
    І стоїть в неутішній утісі
    край дороги плакуча верба…

    21.11.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  15. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.24 08:13 ]
    ***
    Напишу лист в минуле
    Й не відправлю ніколи.
    Все, про що ми забули –
    Незасіяне поле.

    Загорнуся у цисту,
    Відмежуюсь від світу.
    Мрії з пам'яті витру
    І розвію по вітру.

    Час по колу кружляє
    Золотим циферблатом.
    Бур'яном проростає
    За кохання розплата.

    Серце вже не питає,
    Хто ти був... Подорожній.
    Ніч минула...світає -
    Келих щастя - порожній...


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2019.11.23 23:45 ]
    Меланхолійні сни
    Не печаль мене передчуттям,
    Що біда прийде до твого двору…
    Хочу бачить сповнену життям,
    А не кволу, немічну і хвору.

    Хочу бачити твою красу,
    Дарувати ласку, насолоду…
    На руках до раю віднесу –
    Так ще не кохалися ми зроду!

    Нам іти крізь зими – до весни,
    Відганять видінь чорнющі хмари.
    Осені меланхолійні сни,
    Всі її облуди і примари.

    Хай злякається мара-змія,
    Заіскриться щастям світла днина.
    Довго будеш ти іще моя –
    Вірносте і пісне лебедина!

    21 листопада 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  17. Ігор Терен - [ 2019.11.23 21:08 ]
    Національні особливості окупанта
    І
    У нації Батия є ознаки :
    усе й усіх усюди дістає,
    ніде нікому жити не дає,
    немита, сита, п'яна забіяка
    лютує і кусає як собака,
    віками зазіхає на твоє.

    ІІ
    У неї місія – вбивати
    надію, віру і любов.
    Віками проливає кров
    у меншого по чину брата.

    Ніхто її не зупинив.
    А дожили до СеРеСеРу,
    убили нашого Бандеру
    за те, що націю любив.

    На те і партія велика,
    що засідає у кремлі.
    Їй заважали куркулі
    і помагали без’язикі.

    Вели. І досі ще несе
    неволею апартеїду.
    А довели до геноциду
    за те, що воля – над усе.

    На це і вистачило сили.
    Самі собі могили рили,
    аби минулася яса.

    Кати давали землю їсти,
    на панахиду – комуністи,
    а волю – Божі небеса.

    ІІІ
    А нині – маєш у Європу візу,
    то будеш у Московії фашист,
    а любиш матір і свою Вітчизну,
    то у Росії ти уже нацист.

    Якщо не дуже величаєш брата
    і не бажаєш у його ярмо,
    анексувати прадідову хату
    воно до тебе лізе і само.

    Ціна цивілізації висока.
    Тому усе, куди сягає око,
    освоюють війною москалі.

    Царі і хани, пахани і хами,
    не маючи ні розуму, ні тями,
    визбирують окраїни землі.

    11/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  18. Уляна Світанко - [ 2019.11.23 21:17 ]
    Заблукала
    Я заблукала в лабіринтах підсвідомості,
    Я забарилась, поспішаючи в нікуди,
    За непристойними за межами самотності,
    У власній клітці лицемірства та облуди...

    29.11.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  19. Петро Скоропис - [ 2019.11.23 19:59 ]
    З Іосіфа Бродського. Шведська музика
    Коли сніг замітає море і скрип сосни
    полишає в повітрі слід глибший, ніж санний полоз,
    у яку синяву може канути зір? у якій борозні
    може тонути нечулий голос?
    Даленіючи зовні безвісти, світ сповна
    поквитає з обличчям, як з бранцями мамелюка...
    … так молюск фосфорує з океанічного дна,
    так мовчання в собі тамує потугу звуку,
    так стає сірника, щоб допекти плиті,
    так стінні дзиґарі, вторячи перебою
    сердечному цей бік моря, захлинаються поготів
    той бік ходою.



    -------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  20. Сергій Губерначук - [ 2019.11.23 17:44 ]
    Ти – та…
    Ти – та.
    Тому й ненавиджу я іншу.
    Ти – та.
    Тому є свідками літа.
    Ти – та.
    І біль наш порівну побільшав.
    Ти – та,
    чия корона золота.

    Та ти
    в дорогоцінній іпостасі
    та – ти,
    яка жадала простоти,
    та – ти,
    яка любові не зреклася,
    та – ти,
    до кого в змозі довго йти.

    16 грудня 1994 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 69"


  21. Іван Потьомкін - [ 2019.11.23 16:05 ]
    Дощ уже в дорозі
    З такої хмари в Україні
    Такий би дощ зненацька ринув,
    Що спраглі од чекання ринви
    Діжки і відра перекинули б...
    ...Натомість із Єрусалиму
    Хмара в Єгипет чомсь полинула.
    Дощу благають синагоги,
    Здіймають голоси до Бога,
    І навіть усезнайки-атеїсти
    Вже за Тору готові сісти...
    Тож віриться, що дощ уже в дорозі,
    І порадіє Місто міст невдовзі.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  22. Галина Сливка - [ 2019.11.23 15:15 ]
    ***
    О, як болючо решето трясло...
    Гіркий корінчик - солодом найкращим.
    Завмерла кров. І вимерле село.
    Жнива? Жнива... Та не животворящі.
    А між хатин - такий загуслий страх.
    І думка плазом - їсти... їсти... їсти...
    Розриті сховки в клунях і в ярах.
    Колючі очі нелюдів-чекістів.
    Біленька хата... На столі рушник
    Аж обпікає... Бо ані крихтини...
    Голодних душ глухий невчутий крик.
    Розталий сміх змордовано-дитинний.
    Без суду просівались в небуття
    Смертельним вітром, у застиглій тиші,
    Непережиті, згублені життя...
    Це нашу пам'ять свічечка колише.


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.92) | "Майстерень" 5.67 (5.94)
    Коментарі: (4)


  23. Олена Побийголод - [ 2019.11.23 12:19 ]
    13. Орлятко Ед та Атака Гризлі
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    - Із вашого зволення я
    вам представляю генія, -
    красиву, як гарденія,
    невільницю натхненія.

    Усе, що пише пані,
    шукайте на паркані!

    - Прийміть із принциповості
    мої парканні повісті, -
    виразні та промовисті
    звитяги модерновості!

    Шедеври довгождані -
    читайте на паркані.

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  24. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.23 08:37 ]
    ***
    Новизною не здивує світ.
    Все давно комусь переболіло.
    Вкотре хтось підніметься в політ
    І жорстоко там обпалить крила.

    Хтось когось пригорне до плеча,
    З віч сльозу змахнувши на пероні.
    Знову потяг вдалечінь промчав.
    Не одні вже посивіли скроні...

    І на зиму осінь поверне.
    А весна обійме тепле літо.
    Все минає. та й життя мине.
    Тільки як зумів його прожити.

    Ось така феєрія буття -
    Невідомі кожному з нас грані.
    Прийде час, невидимий суддя
    Нам колись доставить штрих останній.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  25. Ігор Федів - [ 2019.11.22 19:06 ]
    Обрії
    Волію обрії наздоганяти,
    Де ефемерні є у долі силуети,
    Які вона не хоче показати,
    Утаємничує у вимірі сюжети.

    Бажаю нині я іти до краю,
    І не боятися за дії прорахунків,
    Дізнатися, які шляхи до раю,
    Ціну пекельної безодні подарунків.

    Відчути біль і силу перемоги,
    Удачу лагідно за плечі обійняти,
    У Бога не просити допомоги,
    А нові обрії у собі подолати.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  26. Надія Тарасюк - [ 2019.11.22 19:49 ]
    * * *
    Боюсь наполохать…
    тишу, —
    погідність до сліз красива.
    Мовчанкою меседж пише —
    плетуть
    павучки вітрила,
    і линуть у простір
    Нету
    мої мовчазні промови…
    — Мовчання — душа поета, —
    останній
    листочок мовить.
    А вам би цілунку
    миті,
    а вам би… Одначе будні.
    У неба обличчя вмите:
    дощить,
    а чи травам бути?

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  27. Сергій Губерначук - [ 2019.11.22 16:44 ]
    Осіння колисанка
    Осінь моя пізня,
    злякана зимою,
    не тремти останнім листом,
    не біжи за мною
    жовтим вітром,
    шляхом битим,
    полем, полем, полем…

    23 жовтня 1988 р.,
    Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 40"


  28. Адель Станіславська - [ 2019.11.22 12:52 ]
    * * *
    Уже не дівчинка, прийми себе таку...
    Твої роки набуток, а не втрата.
    Собі обрала долю нелегку...
    Та й не було легких, щоб обирати.
    Лише по силі... Хочеться казок?
    Твоя вже черга їх оповідати...
    Плетеш зі слів намистечка разок
    дівчаті в то́бі, що не може спати.
    Вколисуєш тривоги і страхи,
    щоби на ранок не було і сліду
    від тих думок, що че́ркають штрихи
    твоїх провіщих відань і невідань
    довкіл очей та впоперек чола,
    в куточках вуст... О як же це банально...
    Не-дівчинко, так хочеться тепла,
    що просиш літа в осені благально.

    Не дівчинка... Прийми минущість літ.
    Твої роки не втрата, а набуток...
    Осінньо-щедро багряніє світ,
    в опале листя загорнувши смуток...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (1)


  29. Тетяна Левицька - [ 2019.11.22 12:44 ]
    Омела
    Смарагдова, розкішна омела -
    душа у душу з в'язом пелехатим.
    Корінням у його кору вросла,
    щоб разом сонце з висоти плекати.

    Їй так пасує осінь золота -
    руді, червоні кольори, гарячі.
    Та стелиться землею самота,
    за мертвим деревом ніхто не плаче.

    Птахів у гніздах-муляжах нема,
    мінорні бутафорії пейзажу.
    Невдовзі розгуляється зима,
    за обрієм серветки білі  в'яже. 

    З сифонів небо висіває  хлющ,
    тріпає тугу вітер на узліссі.
    Приймає білий в'яз холодний душ,
    ледь видно крізь туманові завіси.

    Із року в рік палітра не нова,
    давно вже звикла омела до зливи.
    Та паморочиться ще голова
    від вірного кохання. Неможливо!

    Не віриться, пліч-о-пліч з ним була,
    а не зігріла серця крижаного.
    Любила дуже в'яза омела,
    та кожен божий день пила кров з нього.

     


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (2)


  30. Микола Дудар - [ 2019.11.22 11:21 ]
    День ото дня
    Ветер с кармана выпал…
    Дождь убежал куда-то
    Редкий на случай выпад
    Закон домино вне даты…
    Катятся дни со спешкой
    День ото дня - проведал
    Близ королевы пешкой
    Вместо любви-обеда…
    Ветер в кармане снова
    Дождь по лицу… «драз-ни-ло»
    Утро всему обнова
    Лучше бы не любила…
    22.11.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  31. Галина Сливка - [ 2019.11.22 09:54 ]
    ***
    Співає долам стужею сурма,
    Розлук туга волочиться стежею.
    Маркітно їй. І спокою нема.
    Яку яву побачить за межею?

    І чеше вітер гребенями віть
    Пресиву біль* невичахлого зводу.
    Замерзлі пучки в трійцю в'яжуть мить
    Як вічний код незрадженого роду.

    І знаєш ти: тебе тепер нема.
    Спустілість форм... А де ж та вітрогонка,
    Котра собою сповнить вщерть, сама?
    В собі бо носить серце амазонки.

    А де надії ностальгійних плес?
    Де тиха радість виспілої ниви?
    Злетіли щирим зерном зі словес
    Під білі ковдри, на весняні зливи.

    біль* - білизна, білість.


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.92) | "Майстерень" 5.83 (5.94)
    Коментарі: (5)


  32. Віктор Кучерук - [ 2019.11.22 08:45 ]
    * * *
    Г. С...
    Як рибак на поклажу
    у безводнім краю, –
    я на тебе ображусь
    і на час розлюблю.
    Бо чекати несила
    на дзвінки чи листи
    на очікувань хвилях
    у човні самоти…
    22.11.19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  33. Марґо Ґейко - [ 2019.11.21 18:31 ]
    ***
    Земля садів – рокована земля.
    Я йду по ній тісними манівцями,
    Приречено зітхають свіжі ями,
    Чи може це примарилось здаля.

    Давно не турбували павука
    У вензелі чавунної калитки,
    Мені чортополох прилип до литки,
    Шипшина розпанахала рукав.

    Завмерли тіні в дзеркальцях роси
    На квітах і неторканих суницях,
    Нехай душа на зустріч запізниться,
    Не слухає, як ваблять голоси.

    Не чує ані подихів, ні слів,
    Бо партії зливаються в єдину,
    Тут Янгол тихо зважує людину
    Без тліну, що лишила на землі.

    Лиш очі. Як мені повз них пройти?
    І дати… дати вкупі з іменами –
    Ці праотці́, діди, батьки і мами
    Колись були такі як я і ти.



    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  34. Галина Сливка - [ 2019.11.21 17:37 ]
    ***
    Півподихом, півдумкою, півсловом,
    Півкроком споловинивши сніги,
    Північ свою за полудень готова
    Віддати... Та немає півснаги...
    Півдолею півморя-океану
    Не надчерпнеш... То де ж тоді межа?
    Зціли мене, пташину безталанну.
    Поділена - сама собі чужа...
    Напівполон... Півсном на півдорозі...
    - Поглянь увись, здіймайся і лети!
    Бо світлу й вірі не страшні морози
    Й теплом услід - згораючі мости.
    Збирає день свої рясні ужинки
    І цілістю вінчаються світи.
    Кружляють з неба благістю сніжинки...
    Поглянь увись, здіймайся і лети!


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (8)


  35. Олена Побийголод - [ 2019.11.21 16:46 ]
    12. Пісня Папуги
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Послухайте всі, як злий жереб морив
    Папугу - грозу та пірата морів!

    В лісах, де папая - найперший попас,
    я ріс не на вбогій перловці;
    мене, ще папужка, спіймав папуас
    (були ми обидва - не мовці).

    Потому - іще один скоївся стрес:
    придбав мене грізний Фернандо Кортес.
    Образливо дуже мене він сварив,
    а я відповісти Фернанді не вмів, -
    не знав принагідних бо слів.

    Й для помсти - затверджував я без кінця
    три самих важливих й потрібних слівця;
    твердив їх, плюючи з презирством за борт:
    «¡Caramba!», «Psja krew!» та «Нехай йому чорт!»

    Послухайте далі, як жереб морив
    Папугу - грозу та корсара морів!

    Нас шторм на зворотній дорозі спостиг,
    а штурман застряв у гальюні,
    і кліпер англійський під назвою «бриг»
    зробив абордаж нашій шхуні.

    Тривало три дні бойовисько страшне,
    й пірати лихі полонили мене.
    І жити на їхніх я став кораблях;
    бував на атолах, в північних льодах,
    а ще - на скарбних островах...

    Мені наливали «вогняну воду»,
    щоб чемно вітався я: «How do you do!»
    Та тільки - твердив я, хоч море, хоч порт:
    «¡Caramba!», «Psja krew!» та «Нехай йому чорт!»

    Та знову і знову злий жереб морив
    Папугу - грозу й флібустьєра морів!

    Я був не невільник, а спільник, скоріш,
    і що ж? - розбишака небритий
    продав мене в рабство за ламаний гріш,
    а я ж уже вмів говорити!

    Турецький паша ледь не скікнув козлям,
    коли я промовив: «Папаше, салям!»
    І мало не вдарив параліч пашу,
    коли він дізнався, що ще я пишу,
    читаю, та знаю ушу.

    Я навіть про Індію відаю щось,
    я - індіївідум, отак повелось.
    Життя - це безжальна борня, а не спорт...
    ¡Caramba! Psja krew! Та нехай йому чорт!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  36. Сергій Губерначук - [ 2019.11.21 16:39 ]
    Поезії мої, але твої
    Я перевдягся в чорного сича.
    Сів уночі на дерево печалю.
    Але ж така невпевнена печаль.
    Я ще сміюсь – і в радості скучаю.

    Від одинокості до смерті тільки крок.
    Я це читав – але це ти писала.
    Не я сміюсь – сміється мій порок
    од лоскоту твого тупого жала.

    Перерахуй пір’їни золоті –
    це сяє сивина моя ранкова.
    Це сліпну я, як сліпли всі оті,
    для кого ця печаль не загадкова.

    Не прилітай на дерево моє,
    я вже спалив давно святкову одіж.
    У мене тільки чорне свято є,
    і чорний сміх, по край якого ходиш.

    Ой, не впади з такої висоти,
    мої поезії складалися для сильних.
    Але, здається, не всесильна ти,
    бо не дітей, а віршів маєм спільних.

    22 липня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 74"


  37. Тетяна Левицька - [ 2019.11.21 09:22 ]
    Невідворотне
    Мені ти будеш телефонувати,
    як розчинюся в небесах навічно
    і слати повідомлення із чату
    в німе невідворотне потойбіччя.
    В скорботний день народження, як завше,
    могилу прикрашати білоцвітом,
    на самоті пригадувати наше
    короткочасне пелюсткове літо.
    Молитися, запалювати свічі
    і спогади плекати найдорожчі.
    Та поки обертає землю вічність -
    люби мене і обіймай щоночі.

    14.11.2019






    Рейтинги: Народний 6 (6.27) | "Майстерень" 6 (6.36)
    Коментарі: (3)


  38. Олександр Сушко - [ 2019.11.21 09:19 ]
    Хата

    Вікна-очі оскліли. Морозець краплини роси
    Закайданив, щоб тишу капіж у саду не тривожив.
    Уростаю у землю святу триста літ, триста зим,
    Гостював тут Господь, і правителі, й ангели Божі.
    .
    За парканом до зір виростають хороми нові,
    Я ж низенька, торкаються вітами стін моїх вишні.
    Кіт господаря кличе, шкребеться у двері мої,
    Вітер в ринві гуде, лізе в шпарку де кубляться миші.
    .
    У вечірньому мороці тануть поснулі дими,
    Догорають у печах з берези та дуба полінця.
    До побачення, осене! Я вже належу зимі,
    Білу шубу вдягнула на стріху ревнива сестриця.
    .
    18.11.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  39. Ігор Терен - [ 2019.11.21 09:59 ]
    Сонетний сюр-приз
    У нас є мрія! Ідемо кудись,
    долаємо корупцію на разі,
    на Місяці вирощуємо рис
    і ласуємо яблука на Марсі.

    І не лякає недосяжна вись,
    блукаємо у просторі і часі,
    чекаємо орду на перелазі
    із Азії за європейську вісь.

    Але не помічають ідіоти,
    що гопники отримують джекпоти,
    хапаючи удачу за хвоста,
    що це була диявола робота –
    із лоба визирали роги чорта,
    а обирали у мішку кота.

    11/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  40. Віктор Кучерук - [ 2019.11.21 07:19 ]
    * * *
    За віконцем листопад
    голосно шурхоче
    і димів отруйний чад
    ріже груди й очі.
    Ще болюча німота
    гострої скорботи
    розповзлася по вустах
    і осіла в роті.
    Поселилась там, як тать
    звично у неволі,
    і примушує мовчать
    про дерева голі.
    21.11.19


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  41. Ярослав Філософ - [ 2019.11.20 23:40 ]
    Патріо
    Як отрута
    те Патріо - коли
    йде воно від
    тих Нікчемних
    мертвих Душ


    І прив'язані
    Бариги - торгашня
    до віл палаців
    яхт і злата


    Вітчизна
    для таких чинуш
    міністрів , потаскух
    Борделю "Зрада" -

    Мальдіви , Кіпр ...

    Навіщо їм плекать
    Терпільну Україну
    її Освіту -

    "Гламур " їх - в Єль
    Навчання- Гарвард

    Хохлам - Совок !
    для Стада- буде
    мертва "школа"
    фабрики Совка


    Навіщо Медицину
    робити Надсучасну ?

    ( Тєрпіл - рабів - і так
    ще так багато !)

    І НеДоступна якість
    Феофаній

    - Ми за кордоном
    лічемо себе !"



    ЗМІ шльондрами
    "Свободи Слова" -
    належать Нам

    тому - як ту ману -
    Лапшу зжирайте !

    і Вірте - ми таки
    "Херої"
    ЗЕлені ,Сині ,
    Чорно -і червоні

    Ми Патріо !
    Такі вже патріоти!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  42. Галина Сливка - [ 2019.11.20 20:12 ]
    ***
    Надихнути росу огорнути поснуле зело,
    Надихнути пташину розлити хоралами втіху -
    І пелюстям вбирається спрагле обнови стебло,
    І сердечні слова оживають дзвіночками сміху.

    Це дещиця лише - стрепенутися, жити на вдих,
    Хай на макове зерня додати для творива сили.
    Веселково заграють глибини очей голубих -
    Перевеслом з'єднає любові пломіння стокриле.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  43. Марґо Ґейко - [ 2019.11.20 19:53 ]
    ***
    Коли настане судний день
    Тепла, позбавленого сану,
    І не лунатиме ніде:
    «Осанна осені, Осанна!»

    Коли вітри загомонять
    І ніч мороз помножить вдвічі,
    Суворий січень – вічний вітчим
    Накине збрую на коня.

    Йому байдужі молитви,
    Обойми снігу – не обійми,
    Йому не вперше йти на ви,
    Прадавня лють – новітні війни.

    Але ростуть чужі сини –
    Стрункі берези, квіти, трави,
    Нема лютішої розправи,
    Ніж ніжність ранньої весни.



    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (4)


  44. Козак Ігор Козак Ігор - [ 2019.11.20 19:29 ]
    Ціна свободи
    Свободу не продати за гроша,
    Свободу не купити за копійку
    Її в бою сміливець здобува,
    Той в кого дух найвищого ґатунку.

    І мій народ бував на барикадах
    Стояв незламно у морозні дні
    Боровсь проти «драконівської» влади,
    Що гідність й честь пригнула до землі.

    Горів вогонь,чорніло синє небо
    В повітрі відчувався запах шин,
    Наш краю ми борімося за тебе
    Єднає нас усіх славетний гімн.

    В історії козацького народу
    з’явилися печальні сторінки
    Звичайні люди з дерева щити
    Тримали,мов надійну оборону,
    А в них влучали кулі вогняні.

    І скоро перед янголами стали
    Їх душі щирі,а тіла вдягли в вінки
    Так українці гідність здобували
    Небесна Сотня – Слава на віки!
    19.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Тетяна Шульга - [ 2019.11.20 18:31 ]
    Лише в Грудні розумію, що ще зовсім мала
    Лише в Грудні розумію, що ще зовсім мала,
    Коли стрибаю від першого мокрющого снігу,
    Коли заварюю чай і відчуваю присмак життя,
    А місто стає казковим і таким білим-білим.

    Я починаю вірити в Миколая, Санту і казку,
    Коли гуляю в пошуках дива під подушку,
    Згадую як дитиною боялась отримати різку...
    Посміхаюсь і немов обіймаю душу.

    Я бачила день, коли не бачила нічого окрім снігу.
    Він танцював, кружляв, шепотів, розсипав моїм містом,
    Я ще зовсім мала щоб не любити Новий рік і Зиму
    І певно такою залишусь, бо вірю в казку.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Олександр Сушко - [ 2019.11.20 18:42 ]
    Воля


    Чи стачить сил порвати ланцюги,
    Як вмерти - гріх, а жити - неможливо?
    А страх мій дух утоптує у мохи,
    Шепоче: " За порогом раю - прірва!..."

    Перетерпів і осуд, і шопту,
    Лишив у сильцях серця половину.
    Тепер на волі битим склом іду,
    В слідах горять кармінові краплини.

    У клітці жив. А нині - утікач,
    Борги на шиї, а в кишені - бідність.
    Кубло позаду. В нім - тепло і харч,
    Задушлива, як спека, необхідність.

    Доволі! Я - людина, а не кріт!
    Пора життя ладнати після втечі.
    Світило сходить, тане в серці лід,
    Весна присіла пташкою на плечі.

    20.11.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  47. Матвій Смірнов - [ 2019.11.20 18:38 ]
    Аустерліц
    Він пам’ятає: ніби весна,
    Начебто тане лід,
    Небо, мов намальоване - над,
    Чорні калюжі - під,

    Він пам’ятає, як горизонт
    Збився у вертикаль.
    Далі не ясно - чи яв, чи сон,
    Темний пунктир проваль.

    Він пам’ятає, як горілиць
    Кілька годин лежав,
    Рівновіддалений від столиць
    Усіх на світі держав,

    Рівновіддалений від усіх
    Потягів, літаків,
    Фактів, новин; пам’ятає сніг,
    А на снігу - граків,

    Захід ліворуч, праворуч схід,
    А може і навпаки,
    Обрій тремкий, і підталий лід
    По берегах ріки,

    Ожеледь на опорах ЛЕП,
    Перебиті дроти,
    Знову граків, що сідають у степ
    Бо більше нема куди,

    Мокрого неба гладінь тверду,
    Сонця мідний ліхтар,
    І над сарматським степом - ходу
    Аустерліцьких хмар.


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (3)


  48. Сергій Губерначук - [ 2019.11.20 16:37 ]
    Печаль
    Печаль – це сумний чоловік, а не жінка.
    Це віник в кутку, це вінок після року…
    Це – не́ урожай, а голодні обжинки.
    Це висновки долі. Це пізні уроки.

    І треба печаль, щоб була, і не треба.
    Цей час пожуритись у когось на грудях,
    але вже без тебе, без тебе, без тебе
    повзтиме печально на людях, по людях…

    23 лютого 2010 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 146"


  49. Козак Дума - [ 2019.11.20 16:47 ]
    Страхопуд

    На городі між грядками
    «сторож» оселився,
    де горох росте рядками –
    з соняхами злився.

    Голову-відро на швабрі
    ветхий бриль вкриває,
    а старе мочало-патли –
    вітер розвіває.

    На плечах у охоронця
    грубий шмат рогожі,
    добре вигорів на сонці,
    мало на що гожий.

    Та послужить для загалу,
    як говорять нині –
    щоб ворони не клювали
    кавуни і дині!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  50. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.20 14:12 ]
    Пам"яті батька
    Тебе давно уже немає, тату.
    Та вірю, що ти дивишся з небес
    На край наш милий і на рідну хату...
    Нас тяжко розділив могильний хрест.

    Ти завжди був таким замалослівним.
    Та знаю: Україну як любив.
    Пишався щиро українським Гімном.
    Благословенним був душі порив!

    Таємним залишався Буревієм.
    Жовто-блактиний прапор - оберіг.
    Свободу й незалежність ти леліяв,
    А нас малих від бід лихих беріг.

    Спливають роки, час лікує рани.
    Зростають внуки - рід веде свій лік.
    Навіки тобі, батьку рідний, шана
    І вічна пам"ять по тобі - навік!

    Скриплять жилаві верби понад ставом.
    У думах древньо-вічних явори.
    Змінився світ, коли тебе не стало...
    Та пам"яті свіча не догорить.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   375   376   377   378   379   380   381   382   383   ...   1855