ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Любов Бенедишин - [ 2019.05.09 13:37 ]
    Бузок
    Поникла гілочка бузку…
    З журби?
    Мене, далеку і близьку,
    Люби.

    Майни, не спогадом, то сном
    Хоч раз.
    Бузок ще квітне за вікном
    Для нас.

    09.05.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  2. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.05.09 12:58 ]
    Пацифістське-3
    З концертами на фронт... Цукерки, автомати...
    А там - голодний вишкір недружньої товпи,
    Байдужжя териконів... Затужить сива мати.
    Лічилка бізнесмена - примнож-греби-купи...

    Убивства задля благ не вмію розуміти.
    Амеби розплодилися, цитати із клоак...
    Вмирають голуби, ще не розквітлі діти.
    Я відвертаю погляд: проходить ось вояк.

    Мій давній пацифізм - не слабкість придиванна.
    Я - лиш одна з мільйонів, що хоче миру тут.
    Вершать судьбу Вкраїни у Мінську, Бонні, Каннах...
    І шириться арена, кривавиться батут.

    Чого ми дочекалися, виходячи на площі?
    Добродії цяцянками усипали горби.
    Два прапори край дзьоба вітрисько, знай, полоще...
    В тунелі чорноземні втискаються гроби.

    А може, все не так - і нумо щебетати...
    Всі жертви призабудемо, і гопака утнуть
    Новітні шкуродери, салаги, бюрократи.
    У чому ж воєн диких життєзбережна суть?!


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  3. Петро Дем'янчук - [ 2019.05.09 12:05 ]
    ТРИЗУБ
    Мороз вітальний на лісах
    Покрив все іній білий
    Усмішка сяє на вустах
    Мій настрій є щасливий

    Святковий скрізь вирує дзвін
    Христос син народився
    Родини ряду поколінь
    Нації Храму Віра

    Єднання спільних побажань
    До Бога йде молитва
    Тягар отриманих страждань
    Плач журавлиний неба

    Ми просимо миру , і добра
    Ми прагнемо перемоги
    Історія падіння зла
    В віки тризубом чайки.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Петро Дем'янчук - [ 2019.05.09 12:26 ]
    ПОЛОН
    Спить тиха ніч , дрімає ліс
    У хмарах місяць тоне
    Між зорями блукає зиск
    Украсти сон мій хоче

    Твоїх проникливих очей
    Краси земної опій
    Нуги духмяної лілей
    Торкнеться ласки промінь

    Ця вабить солоду роса
    Обох нас частувати
    Мотив закоханий в слова
    Тобі єдиній знати

    Спить тиха ніч , дрімає ліс
    У хмарах місяць світить
    Та втому річ , вся в тому річ
    Душа без тебе марить.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  5. Тетяна Левицька - [ 2019.05.09 10:07 ]
    Люди
    Люди

    Есть те, которых я не разлюблю,
    за кем скорблю, тревожусь, сожалею.
    И те, что греют на груди змею,
    с кем ни за что не разделю постели.

    И те, кто бьет наотмашь и поддых,
    кто не лишен духовного уродства.
    И кто в мольбе за умерших, живых,
    детдомовских спасает от сиротства.

    Чужие и родные, есть и те,
    что каждый день проходят мимо взгляда,
    скрываются за пластиком ролет
    и те, что за монету в  сердце гадят.

    Есть, как колодцы, тянешься душой
    напиться мудрости, святой водицы,
    и ласковые, как морской прибой
    и те, с которыми позор водиться.

    Есть  светлые - их тембры голосов
    похожи на малиновки напевы.
    Есть лживые, предатели и стервы!
    И те - что отдают задаром кровь!





    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (3)


  6. Ніна Виноградська - [ 2019.05.09 09:23 ]
    Мамина журба


    Під матусині вікна підкралась журба,
    В шибку стукає часто дощами-сльозами.
    І од вітру скрипить посивіла верба.
    Темно в хаті… Лиш свічечка під образами.

    А старенька чекає приходу весни,
    За землею вже скучили мамині руки.
    Знов приїдуть до неї на поміч сини
    І зігріють їй душу маленькі онуки.

    У весни передзвони святкові свої —
    Зашепочуть берези та вільхи з‑за лугу,
    І наповняться леготом птаства гаї…
    І розвіють, розгонять матусину тугу.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  7. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.05.09 09:52 ]
    День Перемоги

    Ярами бурими, гнідими
    Тумани впали, поповзли,
    Німотні тіні заходили
    Сліпого попелу й золи.

    Який поріг? Нема порога.
    Де родовід? – не доведу.
    Цілує тихо Перемога
    Губами білими Вдову.

    А горе горя ще народить,
    В порожній вигляне рукав:
    Стоїть народ мій і народи
    Із похоронкою в руках.

    Лежать руйновища, затихли,
    Зозулі лет – ні в тих ні в сих.
    Земля – могила для загиблих.
    Земля – землянка для живих.

    І лиш сльоза з пожеж іржава
    Таку ж іржаву доганя –
    До смерті стомлена держава
    У плуг корівку запряга.

    Народ піврукий і півногий
    Пита – кого? чого – пита?
    Вдова цілує Перемогу
    У перепалені вуста…

    Погиб народ. Не стало знаку.
    Одна ознака – був такий.
    Під мерехтінням Зодіаку
    Вербові капці і ложки.

    І тут, коли, коли вже мурі
    На нас дивилися віки –
    В дитдомі, в гільзі, у латурі
    Народ нам зав’язав пупки:

    Малі-маленькі – більші-менші,
    Дезинфіковані вапном, –
    Так стали ми, народоперші,
    Його незаскленим вікном.

    Тотальної погуби-згуби
    Ребристе в лишаях дитя.
    І цілували наші губи
    Вдова-Любов, Вдова-Життя.

    1978


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  8. Ніна Виноградська - [ 2019.05.09 09:32 ]
    Скінчилося?
    СКІНЧИЛОСЯ?

    Скінчилося пабєдобєсьє
    І висвітились вороги...
    А ті, що вже у підднебессі,
    За нас виплачують борги.

    Іде страшна війна, кривава,
    Бо переможець нас вбива.
    І хто чию святкує славу -
    Без сина мати чи вдова?

    Іще впадуть у перші грози
    Дощі, де шлють нам небеса.
    Донбас палає. Наші сльози
    Ніхто не бачить. Не згаса

    Війни кривавої пожежа.
    То що ж так святкували ви?
    Іще одна упала вежа.
    Вам так хотілось до москви?

    Ви скучили за мовним брудом,
    Де вами заткнута діра?
    То що святкуєте ви, люди,
    Коли країна помира?
    09.05.18


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  9. України Сокор - [ 2019.05.09 07:13 ]
    Кохання навіки.
    Вперше зустрілись, в садах все цвіло,
    Ти в серце ввійшла й неспокійно воно.
    Стан твій дівочий й довга коса,
    Принадна усмішка й дівоча краса.

    Тебе зустріти я мріяв давно,
    Моє ти кохання, що серцю дано.
    Пара моя ти, моя ти зоря,
    Хлопчача надія у серці була.

    Довго вагався я мріяв, гадав,
    Що б при знайомстві, щоб я сказав.
    Кроком ступив, та й рішив підійти,
    В моєму серці горіли, її очі — зірки.

    Я хлопець - як вільний орел,
    Та зашарівся казалось завмер.
    Ти лебідка, така ніжна була.
    Ласково всміхнулась й ніби пливла.

    Давай ми обоє ввись злетимо,
    І вільному вітру підставимо крило.
    Хай доленька нас не минає
    Серця обоюдно кохання єднає.

    Кохання жіноче - міць Неба й Землі,
    Кохання мужчин - це добробут сім’ї.
    І кохання людське у віках не згаса,
    Де сплелися кохання й природна краса.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  10. Олександр Сушко - [ 2019.05.08 22:39 ]
    Полохливий муж
    Президент - в ярмолці,
    У прем'єра - пейса,
    А у мене,хлопці, клапоть ірокеза.

    Думав, все минеться
    (зрів на кралю ласо).
    Жінка оселедця вирвала із мнясом.

    Не ходжу "наліво"
    По "медову кашу",-
    Компліменти дівам роздвати страшно.

    Хоч вони і гарні
    Та жона під боком:
    Посміхнуся ласо, то лишусь без ока.

    Прикро, що не в рясі,
    Шлюб - суцільні зляки.
    Скніє раб нещасний у полоні мавки.

    P,S:

    Вниз і знов під стріху,
    Лускають пружини.
    Затишно і тихо в пазусі дружини.

    09.05.2019р.

    Про любов

    Лаяли ізрання
    Віршики - їй Бо!
    Кажуть, що зобидив я людину.

    Можна про кохання!
    Можна про любов!
    Можна про заплакану хустину.

    Закриваю вентиль
    "Гав!" та "У-лю-лю!",
    Є у мене дрібочка поваги.

    Милий Президенте!
    Я тебе люблю!
    Будуть трохи згодом охи й ахи.

    Вірує народець
    В " Буде все гаразд!",
    Влада і народ - єдине ціле!

    В мене є городець
    І малечі траст,
    Пес-гавкун і поросятко миле.

    Хоч і пісно в роті,
    А на компі глюк
    Й від "Кварталу" нікуди діватись -

    Пане Президенте!
    Я тебе люблю!
    То чому б нам не поцілуватись?

    08.05.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  11. Ірина Залюбовська - [ 2019.05.08 21:01 ]
    Я, земля
    Тобі болять усі жалі земні
    А я - Земля. Я жалощів не знаю.
    Герой чи кат - однаково мені.
    Усіх прийму. У глибині сховаю.

    Твоє життя - невивчений урок,
    твоя душа - непевність і тривога.
    Очей не відриваєш від зірок -
    усе шукаєш там якогось Бога.

    Я ж зіркою ніколи не була -
    похмура маса каменю й металу.
    Та я тебе такого прийняла
    і ні про що ніколи не питала.

    Де народивсь? Де жив? Кого любив?
    Чого бажав? Яким богам молився?
    Скількох моїх сестер занапастив,
    коли до них непроханий прибився?

    Де твій початок? Де твоя межа?
    І головне: за що ти так зі мною?
    Поглянь - мої і тіло, і душа
    сплюндровані рукою нищівною!

    Мабуть, у нас майбутнього нема.
    Ой, схаменись! Оптимізуй потреби.
    Бо я проблему вирішу сама
    і зможу стати зіркою для тебе!

    2010



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 0 (5.65)
    Коментарі: (11)


  12. Ігор Терен - [ 2019.05.08 21:26 ]
    74-те Травня
    Перемога Раші у війні
    є і нині тема ейфорії,
    бо без України у вогні
    мало що кацапію зігріє.

    І колона п’ята йде на ви,
    і у Інтернеті поторочі
    фейками масоно-жидорви
    ветерану округляють очі.

    Куций фюрер «ксіви» видає...
    Кожному скаженому собаці,
    вписаному у його досьє
    у Гаазі буде по гілляці.

    Глядачі і теле, й cinema
    буйно реагують на події.
    І «побєдобєсіє» Росії
    чує і тюрма, і Колима.

    Ну, а хто не бачить і не чує,
    Путя напуває і годує,
    обіцяє пенсію совку...

    Колоради і рашисти раді,
    будуть крокувати на параді.
    Перемога! Ать твою таку!

    08/05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  13. Галина Кучеренко - [ 2019.05.08 20:19 ]
    Перша хлібина (мамині спогади)
    - Не згай, як піде хліб по хаті! -
    Йдучи у поле, каже мати…
    …Це дивно якось, чи ловити?
    Чи знов до печі садовити?…

    Сиджу у дверях, на порозі,
    Чекаю… Піде?… Вітер носить
    Запаморочний аромат!….
    Хліб вийде з печі сам навряд!?…

    - Що? Ловиш ґав у холодочку? -
    Запитує сусідка. - Дочко,
    Твій хліб у мене за дверима!
    А ти милуєшся садочком…

    - Та як би зміг повз мої очі?
    Він ще не йшов, я знаю точно!
    - Виймай вже з печі! Бо Ярина
    Тебе сваритиме до ночі….

    …Люблю як ходить хліб по хаті,
    Густим, родинним ароматом
    Просочує усе навкруг…
    Війну… Сирітство… Кличуть мати…
    З голодним трунком ситий дух…
    Веселка чорно-білих смуг…

    © 05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  14. Тетяна Левицька - [ 2019.05.08 12:04 ]
    О, Боже...
    О, Боже, мій Боже,
    що сталося, знаєш?
    Над степом лечу -
    ковилою згораю.
    В ліщину вростаю 
    корінням, корою,
    ридаю над світом,
    нуджуся любов'ю.
    Терпіння шукаю
    в зажурі, та долю
    я не проклинаю,
    під  небом  не встою.
    Впаду в свіже сіно
    зануривши тугу
    од відчаю - тліном,
    дощем від - наруги
    а сонцем від - мрії.
    Збуди мене, любий,
    зціли від застуди,
    цілуй стигми, груди!
    І дихай зі мною
    гірким естрагоном
    і трунком сп'янілим
    невтомні - невтомно,
    щоб жити хотілось,
    в обіймах - померти...
    У краплі сльози - 
    відбивається всесвіт! 





     
     




    Рейтинги: Народний 6 (6.27) | "Майстерень" 6 (6.36)
    Коментарі: (11)


  15. Ольга Паучек - [ 2019.05.08 11:59 ]
    ***
    Якось наснилась сонячна погода,
    Веселка напуває небеса,
    А на травичці ніжно-соковитій
    Виспівує мелодію роса,..

    В гаю журилась доля солов"їна,
    Зозуля плаче в батьковім саду,
    Стежиною в майбутнє сьогодення
    Я трепетно й несміливо іду,

    Наснилося... О, Боже, дай терпіння
    У мареві життя себе знайти,
    Допоможи моєму поколінню
    Уникнути свавілля самоти.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  16. Олександр Сушко - [ 2019.05.08 10:56 ]
    Більшість ...

    Не чіпай святого! Бо...святий!
    Президент новий - чувак безгрішний.
    Обіцяв, що будем у роти
    Класти день і ніч солодкі вишні.

    Пустить нюні корупціонер,
    У фінансову пірнем нірвану...
    Я казкам не вірив дотепер
    І сьогодні вірити не стану.

    Ні, не буде з бевзиків пуття,
    У товпи на першім місці пузо.
    Більшість обирала вже вождя,
    Втік володар, показам нам гузно.

    Виніс люд крота на п'єдестал,
    В ньому бачить мало не пророка.
    Та для мене - іграшка пуста,
    Негодящий, буде з ним морока.

    В лоба мамця гупає синка,
    Бо дурний, постійно чинить шкоду.
    Де б знайти такого кулака
    Аби мізки вправити народу?

    P.S:
    Стали поруч мертві і живі...
    О, мій Боже, розуму чи даш нам?
    .. Сонні зомбі дивляться TV:
    "Ліга сміху". Весело...аж страшно.
    08.05.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  17. Іван Потьомкін - [ 2019.05.08 08:56 ]
    ***

    Ашдод, Ашкелон, Кір’ят-Гат…
    Лишився необстріляним ще Єрусалим.
    Якщо цілити в Стіну Плачу,
    то варто б попасти і в Аяксу.
    Краще б у п’ятницю,
    коли там сотні мусульман
    навколішки припадають до зелених килимків.
    Це було б неабияком фіналом
    за поранених і вбитих юдеїв,
    за спалений врожай.
    Поки що не до осуду в ООН.
    Мовчить, зажмурившись, чека
    найвищий міжнародний орган,
    коли Ізраїль почне обстрілювати пустирі.
    От тоді-то, лиш тоді нарешті
    здіймається многоголосий гвалт.
    А якже інакше:
    до зубів озброєний агрессор накинувся
    на доведених до розпачу біженців Гази.
    Нічого дивного, що їм до миру неминуче
    слід скинути юдеїв у Середземне море.
    ООН мовчить або ж кричить,
    затуливши резолюціями вуха.
    А, може, й сам чека блаженної миті,
    щоб припинивсь нарешті конфлікт з конфліктів
    і воцарився б мир на Святій Землі.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  18. Олександр Сушко - [ 2019.05.07 20:48 ]
    Мовчання - золото!
    Мовчати б варто. Щезнути. Прецінь
    Ще маю честь - громадянин, не ватник.
    Тому горю на злому язиці,
    А влада обіцяє закопати.

    Готується писати некролог
    За те, що змив пилюку із "іконки".
    Пригадую - таке уже було,
    А спасся тим, що був не одинокий.

    Собратчики стояли, мов стіна,
    Зняли цупкий аркан з моєї шиї.
    Тепер усіх забрала їх війна,
    Зоставсь один сьогодні на межі я.

    Почула миша в мишоловці сир,
    Пружина "Бац!" - до раю твар готова.
    ...Портрет паяца тішитиме зір,
    Російська мова, зірка Давидова...

    P.S.:
    У бюлетені бевзь поставив +,
    Розумний біля скроні пальцем крутить
    А ти мовчи. Лягай і не хвилюйсь,
    Прокинешся - держави вже не буде.

    07.05.2019 р.


    Ух!

    Гикне хай в гробу маркіз де Сад
    І повчиться збочень у поета:
    Буду цілувати владу в зад,
    Розпочну (по чину!) з Президента.

    В нас новий очільник, не крадун,
    Мільйонер-субсидіант, біднятко.
    На весіллі був за тамаду,
    За труди отримав свиноматку.

    А тепер командує АТО,
    Щигликами пестить генералів...
    Всьо, мовчу, ховаюсь у куток,
    Утікаю від гріха подалі.

    Бо команда в нього - хай Бог ми! -
    Цеглу із фундамента зубами
    Видере і в батька, і в куми,
    Цупитиме і могильний камінь.

    Ну, а може, я не так живу?
    Наче ні - корова є і паця...
    Поборюсь і я за булаву,
    Бо сатирик - рідний брат паяца.

    07.05.2019 р.

    Сон або голий король

    Я на "плюсах" рисачив у трусах,
    Гигикала утомлена країна.
    І гумором усіх у зад кусав,
    Коли бійців безжально рвали міни.

    Тепер я перець, аж пришвидшивсь пульс,
    На років п'ять візирем став для люду.
    Для фронту і окопів не годжусь
    Та армією керувати буду.

    Із москалем закінчиться вйна,
    Донбас і Крим повернуться до неньки.
    Рожевого малюю вам слона:
    Не віриш в казку? Отже, недалекий.

    А я не вірю. Чую тру-ля-ля,
    Бо в свиті не державці - мУтні шкети.
    У голого немає короля
    Ні досвіду, ні грошей, ні кебети.
    P.S.:
    Наснився лютий бунт, переворот,
    Розбіглась по кущах почесна варта.
    Паяца люд виштовхує на фронт
    Не генералом, а простим солдатом...

    07.05.2019 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  19. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.05.07 19:47 ]
    І знову ти зайвий...


    Дай же їй тиждень - приходити в себе,
    хай потьмяніють кармінні вітрила.
    Розхилиталися в'язанки сепій...
    Ой, не кохала, майстерно дурила.

    Грей повернувся - і знову ти зайвий.
    Плинь у холодні обійми Безвізу.
    Манять Ассоль марципани та айви.
    Краб заповзає в дорожню валізу...

    Смажив яєшню... ліпив із мастики...
    Все ж проміняла супокій на крики.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  20. Ірина Залюбовська - [ 2019.05.07 17:46 ]
    Еріс
    Рум'яне яблучко вона
    поклала ніжною рукою –
    і світ поглинула війна,
    і кораблі ідуть на Трою.

    Вожді, герої й вояки
    в фалангах, зімкнутих щитами,
    крокують в полум'я рядами
    і не збиваються з ноги.

    Ридають вдови й матері
    і, не ховаючи тривоги,
    принишкли на святій горі
    могутні олімпійські боги.

    Вже не Єлена, не казна,
    не поривання гонорові –
    струмує кров заради крові,
    війною живиться війна.

    Панують хитрість і брехня
    і квінтесенція підлоти –
    троянці вражого коня
    самі заводять у ворота...

    А що ж до цього призвело?
    В таке нізащо не повіриш:
    прологом яблучко було
    з єдиним словом: "Найгарнішій"

    2018















    Рейтинги: Народний 5.42 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.65)
    Коментарі: (8)


  21. Ніна Виноградська - [ 2019.05.07 14:14 ]
    По дорозі в Сибір


    Ти, мій народе, битий-перебитий,
    Що босоногим кинутий в сніги.
    Сибір твоєю кровію омитий...
    Залишені навік сади, луги.

    А вдома травень та розквітлі вишні,
    Із-за тинів забудьки й кропива.
    Ніхто листа нікому не напише,
    Адрес немає... І мовчать слова...

    Одні і ті ж у тебе воріженьки,
    Їх прізвища завжди тобі чужі.
    Їм все одно, що помирає ненька,
    І що життя дитяче на межі.

    Люд, як скотину, пхали у вагони,
    І кидали на станціях мерців.
    А до сибіру стільки перегонів!
    Немає крихти хліба у руці.

    Вагон товарний, повен горя-люду,
    Не прилягти з дитятком на руках.
    Серед цієї тисняви і бруду
    Ми виживали і бороли страх.

    Землянку рили не з землі, зі снігу,
    Віками там холодна круговерть.
    Із України, з того кровобігу
    До тундри, де вже чатувала смерть.

    Сибіри повні нашими кістками.
    Не забуваймо лютих ворогів!
    У пам’яті ще не закриті брами,
    Тримаймо в серці ненависть і гнів!

    До тих, що заставляли навколінці
    Стояти нас у нетрях кабали.
    Не пробачайте, рідні українці,
    Отим, що нас у безвість завели!


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  22. Вікторія Лимар - [ 2019.05.07 13:05 ]
    В обiймах весни
    Ранкове проміння розбуджує сни:
    Дерева квітучі, неначе в намисті,
    Кисневі напої від свіжого листя
    Наповнюють груди. Пташині пісні
    Лунають – в обіймах ми знову весни,

    Яка прокладає усміхнений шлях.
    Володарка знає всі закутки світу:
    Тепло надсилає – і мають радіти
    Від подиху всі, навіть скривджений птах:
    Забути він прагне минулого жах,

    Коли відлітав на чужину торік,
    Бо холод та бідність затьмарили розум,
    Повірив невтішним наразі прогнозам.
    Ще довго вчувався пронизливий крик,
    Прощатись надовго він зовсім не звик.

    Увінчана мріями гарна пора:
    Аж ген зеленіє далека гора!
    Думки наші в пошуках щастя й добра!

    07.05.2019
    Свидетельство о публикации №119050704352


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.05.07 13:22 ]
    Чесно
    1

    Не варто мати учня. По вині
    енергію вичавлює в долоні...
    Доробок - у городньому багні.
    Націлились персти паяців-клонів.

    2

    Охаяння за славою гряде.
    Загорнена книжчина у руде,
    зависли на гілляці словеса:
    "Ти, Майє, справжня, чесна... Вірш - краса".

    Циклопом був... рубакою - на пні.
    Навіщо учень-віршороб мені?
    На малева наляпано смоли.
    Лупай скалу - не голкою коли...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  24. Тетяна Левицька - [ 2019.05.07 11:51 ]
    Не шукай на стороні
    Не шукай любові, любий,
    десь на стороні.
    Ти не знайдеш, тільки згубиш,
    розкажи мені,
    що бентежить, гірко тужиш,
    біль в очах чому?
    Не здолаєш самотужки -
    обіцяв кому?
    Чи вона збирала зорі
    уночі тобі,
    чи ділила чорне море
    в радощі й журбі,
    чи зализувала рани,
    прала сорочки,
    чи молилася, коханий,
    за твої гріхи?
    Чи запрошувала бусла
    на пустий поріг,
    чи нанизувала буси -
    щастя оберіг?
    Колисала сина, доню,
    матір берегла,
    насипала у долоні
    пригорщі тепла?
    Вимітала з хати чвари,
    приспані жалі,
    випасала хмар отари
    кланявшись землі.
    Ти за що її, мій рідний,
    палко покохав?
    Кажеш очі в неї сині
    й душу розпізнав?
    2019р


     




    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (15)


  25. Таїсія Цибульська - [ 2019.05.07 11:29 ]
    Абетка МІСТА УКРАЇНИ
    Арциз початок свій веде
    Від німця-прадіда, проте
    Радіють тут сьогодні всім,
    Для кожного це гарний дім.

    Бориспіль – місто непросте,
    Бо поруч з Києвом росте.
    Були князі тут й козаки,
    Тепер кружляють літаки.

    Вилкове не пройдеш вбрід,
    Човен вам придбати слід,
    Все у місті навпаки
    Замість вуличок - річки.

    Глухів - геть не глушина,
    Він, мов з казки вирина.
    Не якийсь там "Діснейленд",
    Глухів – місто із легенд!

    Ґ – кричить: «Рятуйте, ґвалт!
    Наведіть негайно лад!
    Хочу в місто, і в село,
    Щоб як в давнину було!»

    Дніпро – не загадка для нас,
    На мапі ми знайдемо враз
    Велике місто й річку,
    Що в'ється наче стрічка.

    Енергодар – то справжній дар,
    Він не літає серед хмар,
    Тут нині Запорізька ТЕС
    Штовхає уперед прогрес.

    Буква "Є" у Євпаторії
    Відпочиває в санаторії,
    І їй там добре спиться,
    Бо Україна сниться.

    Житомир кожну мить цінує,
    І здавна жито й мир шанує.
    І до сьогодні від древлян
    Він поважає труд селян.

    Запоріжжя – місто див,
    Князь тут половців розбив,
    Не якась простенька річ -
    Тут була козацька Січ.

    И – міста не називає,
    Та вона не спочиває,
    В Миколаєві буває,
    І в Житомир заїжджає.

    Ізюм – не овоч і не фрукт,
    Не в супермаркеті продукт,
    Колись була фортеця,
    Тепер так місто зветься.

    Ї – заїхала у Київ,
    Побувала в Коломиї,
    Буква ця не любить спати,
    Полюбляє мандрувати.

    Й – не жарт, не сміхота!
    Як без неї ці міста?
    Гайсин, Гайворон, Таврійськ,
    Мов генерал без вірних військ.

    Київ – це вам не дрібниця,
    А справжнісінька столиця,
    В щастя час і в час біди
    Всі дороги йдуть сюди!

    Львів – окраса України,
    Серед міст, немов перлина,
    Навіть у важкі часи
    Не втрачає Львів краси.

    Миколаїв – місто-порт,
    Завжди візьме вас на борт,
    І великі і малі
    Він будує кораблі.

    Ніжин - то господар вправний,
    Торгували тут віддавна,
    Крам придбати міг усяк
    І на колір, і на смак.

    Одеса серед міст - моряк,
    На узбережжі, мов маяк,
    Хоч трохи тут побудеш,
    Її вже не забудеш.

    Полтава – знати кожен має
    Свою культуру зберігає,
    Хоча і давня, мов музей,
    Полтава сповнена ідей.

    Рівне зберегло крізь час
    Свою історію для нас,
    Із труднощами йде у бій,
    Це місто світла і надій.

    Суми зовсім не сумні,
    Тут гарно взимку й навесні,
    Не думай довго думи,
    Збирайся-но у Суми.

    Тернопіль, наче мрій фонтан,
    Талантів має повен жбан,
    В кіно й театри ходять люди,
    Й натхнення лине звідусюди.

    Умань мусить кожен знати,
    А щоб довго не чекати,
    Ти скоріш рюкзак збирай,
    В парк «Софіївка» рушай!

    Фастів древній, наче світ,
    Був іще в палеоліт,
    Тут кочували скіфи
    Й народжувались міфи.

    Харків – велет серед міст,
    До усього має хист,
    До науки й до культури,
    До пісень й літератури.

    Ц – на місці не сидиться,
    Це відома мандрівниця,
    Кропивницький, Кременець,
    Чернівці і Трускавець,
    Букву цю всі добре знають,
    З радістю її вітають.

    Чернігів – місто вояків,
    І не боїться ворогів,
    Традиції плекає,
    Працює й процвітає.

    Шепетівка – скарб для нас,
    Кельти тут жили в свій час,
    Сьогодні ж потяги гудуть,
    І в мандри нас щодня зовуть!

    Щ – шукайте в Городищі,
    Зазирніть в Монастирище
    І Таращу не минайте,
    В гості часто заїжджайте.

    Южне - місто молоде,
    Нас до моря приведе,
    Пакуй свої валізи,
    Чекають нас круїзи!

    Яремче – місто серед гір,
    Немов зелений сувенір,
    І їдуть звідусюди
    На Прикарпаття люди!

    Ь – цей м’який чудовий знак
    Мандрувати теж мастак,
    Ковель, Луцьк, Ірпінь, Скадовськ,
    Хмільник, Ямпіль, Світловодськ,
    І ти за ним вперед рушай,
    Свою країну пізнавай!

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2019.05.06 20:32 ]
    Не відлітай (романс)
    Не говори, що йти повинна,
    І серця мого не терзай.
    Нехай же ллється хоч хвилину
    З очей коханих - бірюза.

    Даруй ще хвильку приголубить -
    Цілунок щічку хай торка.
    І пальчики ці милі, любі -
    Не відпускає хай рука.

    Не відлітай, моя Богине,
    Прощатися не поспішай,
    Бо у розпуці лютій гине
    Моя згорьована душа.

    Від берега ти не відчалюй,
    І прірву не твори з води.
    Бо серце рветься від печалі,
    З одчаю ринеться туди.

    Нехай затягнеться хвилина -
    Щосили мрій зі мною, мрій.
    І лебідь щастя в небо лине
    У безконечності своїй!

    6 травня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (5)


  27. Микола Дудар - [ 2019.05.06 18:02 ]
    Тіло. Собі на день народження 9 травня...
    Дев’яте. Травень. До події
    Вино, коньяк і тости… тости
    Душа - хитрюча, молодіє
    А тіло знову мінус в рості
    Вже наче й з вигляду поважний
    Дідком зарано обізвали
    Запам’ятайте, не ображусь
    Аби завчасно підливали…
    Добігла черга мого слова
    Окинув погляд моложавих
    Язик за вічне, він за мову
    І голос... голос за державу…
    Одне і те аж до півночі…
    Десяте травня. Рань. Прозріло
    В душі неспокій. Кровоточить
    І знову п’явки. Бідне тіло…
    06.05. 2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  28. Ігор Герасименко - [ 2019.05.06 17:11 ]
    Гори поряд
    Як добре крихитній мурасі,
    на враження на свіжі ласій:
    не треба вирушати в гори.
    На смутком-сивиною хворих

    у щирім захваті погляне
    і загордитися примусить
    кульбаб окрилені монблани,
    врочисті грициків ельбруси!

    30.04.- 01.05.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  29. Володимир Бойко - [ 2019.05.06 15:33 ]
    Жар
    Чому твій погляд падає на мене,
    Чому твій погляд збуджує мене?
    Так сонце обпікає лист зелений,
    І сохне листя, спалене вогнем.

    І я, відчувши погляд твій гарячий,
    Спливаю воском, плавлюсь, мов асфальт.
    О, ти вулкан, якого світ не бачив,
    Де м’якне навіть надтвердий базальт.

    Встають в уяві враз південні гори,
    Де скель шпилі розжарені стримлять,
    Я уявляю Африки простори,
    Де мавпи темпераментні кричать.

    І я, мов шимпанзе несамовитий,
    Дерусь увись, до пальми верховіть,
    Щоб в піднебессі десь тебе зустріти
    І там відчути благодатну мить.

    Зануривши лице в біляві коси,
    Я зрозумію вічний зміст буття.
    Грудей маленьких льодяні тороси
    Не охолодять поклику чуття.

    В повітрі мчать розряди електричні,
    Горять нейтрони, спалені на пню,
    Поскільки це тобі цілком незвично,
    То я усе невдовзі поясню...

    1987-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (4)


  30. Серго Сокольник - [ 2019.05.06 13:36 ]
    Навчимось літати
    Хочеш навчитися, люба, літати?)
    Не літаки ми, не аеростати...
    Справа, скажу я тобі, непроста... Та
    Можу тебе я навчити літати
    В небо, мережене нашими снами.
    Хмари незгоди, що ніби орнамент
    Станом тривоги лягли поміж нами,
    Ми оминемо у небі. Пізнаєм,
    Вчитися важко чи легко літати
    Тілу із тілом поєднаним... Та те
    Вміння бажаю тобі передати,
    Льотчице хтива... Жіночої статі...)))


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Свидетельство о публикации №119050604200


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  31. Олександр Сушко - [ 2019.05.06 12:30 ]
    Вистава

    Хіба це нота до?
    Не клякса на клавірі?
    Сліпці у храмах муз
    Тупцюють без бахіл.

    І мох уже не той,
    І пил не вельми сірий,
    Змішалися часи,
    Народи і гріхи.

    Цінують ковбасу -
    Так є, було і буде.
    Кантата заскладна.
    Бравіссімо, шансон!

    А плебс утнув бузу,
    Увірував у чудо,
    Поповнить лик вождя
    Музей мадам Тюссо.

    Цілунок - за авто,
    Кохання - за контрактом,
    Венеру би мацнув
    Та в гамані голяк.

    У світі я ніхто,
    Псую паяцам свято.
    З кагалу жартунів
    Обрали короля.

    Фінал. Виставі швах.
    Пульсує кров у венах,
    Відсутні глядачі -
    Поставив щось не те

    ...Ерато шепче "Ах!",
    Цілує Мельпомена,
    А Клітемнестра в сад
    Кохатися веде.

    05.05.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.05.06 11:48 ]
    Про голодну кішку

    1

    Употужню силу волі.
    Зазирає літо в шибу...
    Ні цукерочки, ні солі!
    Розглядаю тортик, рибу.

    І калорій підрахунок,
    і вечірні моціони...
    Помандрую, мо', у дюни.
    Гуркотять нові вагони...

    2

    Біля яток секондхенду
    копошаться Гапка, Енді...
    Я б морозива купила,
    та у палець коле шило.

    На каштан сідають бджоли.
    Загортає Рома роли.
    Кішка йде - голодна трішки.
    ...........................
    Наберу кислиць із діжки...


    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  33. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.05.06 10:37 ]
    Завірюха черешнева
    Завірюха черешнева,
    Черешнева заметіль,
    Сиплеться вона не з неба,
    А із дерева, що тин

    Стовбуром своїм тримає
    Міцно вже багато літ.
    Облітає, облітає
    Із черешні білий цвіт.

    Молоді зелені трави
    Устеляє ним вона.
    Вишиває, вишиває
    Срібним бісером весна.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  34. Тетяна Левицька - [ 2019.05.06 09:49 ]
    Лісоруб
    Лісоруб з тебе вправний, мій друже,
    тільки друзки летять, як з гармати.
    Гостра в око попала байдУже,
    інша в серце, тобі ж не виймати.
    Нарубав дров, поклав  серед хати,
    залишивши дитину у житі.
    Пустка... Нікого в біль пеленати,
    і немає про що говорити.


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (8)


  35. Іван Потьомкін - [ 2019.05.05 21:24 ]
    Хана Сенеш

    Юдейська непорочна Діво,
    Даруй, що руки в розпачі безсило опускаю,
    Бо неспроможен відтворить належно
    Твоє замилування світом...
    ...То був печальний і прощальний погляд,
    Бо ж до пуття ти ще не знала,
    Чи Ерец-Ісраель побачиш знову...
    «Елі, Елі,
    Ше ло їгамер леолам
    Гахол ве гаям
    Рішруш шел гамаїм
    Берак гашамаїм
    Тфілат гаадам» .
    Зачую лебедину твою пісню
    І дрож проймає все моє єство,
    І погляд обертається до неба:
    А що як з високості злине бодай одна
    Із недоспіваних твоїх пісень.

    ---------------------------------------------------------------------------
    "О Боже, мій довічний Боже,
    І море, і пісок, і шерех води,
    І блискавки, і хмари,
    І молитва людини".






    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  36. Адель Станіславська - [ 2019.05.05 14:59 ]
    * * *
    Ми з тобою іще станцюємо.
    Десь під небом та попід хмарами...
    Ми мелодію серця чуємо.
    Нею маримо.
    Ми з тобою, як два пагінчика,
    що від сонця,
    від неба,
    волі.
    Ми з тобою такі
    невінчані...
    Бранці долі.
    Опівночі колись з тобою ми...
    В передгроззі й громів розливі
    спрагу душ і сердець напоїмо -
    лине злива...
    Межи спалахів...
    Так пасує нам
    дріб краплин
    і синхронні кроки...
    Ми удвох...
    Ми крізь час
    танцюємо.
    Через роки...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  37. Павло ГайНижник - [ 2019.05.05 13:04 ]
    ТИША
    ТИША

    Буває, Тиша стогне, мов могила
    І рве безодню, наче долі крик.
    У згустку пустки причаїлась сила
    Грому подібна, скуті сміх і рик
    Диха́ння Незбагненного й вітрила
    Прірви страхі́в. Розп’ятий єретик
    Молитви чрева Бога. Спорожніла
    Уява розуму, де часу лік враз зник.
    Осяжне зчавлено в Ніщо, уже зави́ла
    Мить жаху спів як мовчазний різник.
    В ній смерть себе вродила і зніміла:
    Нову симфонію там пише Чарівник.

    Павло Гай-Нижник
    5 травня 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Ольга Паучек - [ 2019.05.05 12:16 ]
    ***
    Барвіночку, синя радість,
    Квітко мого краю,
    За що люблю тебе, славний,
    Поки що не знаю,

    Ти не пахнеш, не буяєш,
    Тихесенько в"єшся,
    Сповиваєш м"яко землю,
    До сонця смієшся...

    Нема сонця - то не лихо
    Квітнеш у тіньочку
    І чекаєш, що до шлюбу
    Підуть син чи донька...

    Барвіночку, синя квітко,
    Непримітний, тихий,
    Ти є справжній українець,
    Бо терпіти звиклий.

    19.04.2015.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  39. Олександр Сушко - [ 2019.05.05 12:10 ]
    Справжня любов
    Весна-красна! Не вірите? Їй бо!
    А нічка темна, час такий як треба...
    Під реброньки штрикається любов,
    В альков зове красуня сухоребра.

    У темряву пурнаю повну тайн,
    У висях місяць, наче з кремом пляцик.
    Шепоче мавка: - Не барись! Кохай!
    Бо в шию ранок вижене на працю.

    На перса крила ніжності кладу,
    Богині торс вилущую з-під рам'я.
    Цілую кралю зовсім молоду,
    Від захвату впадаю у безпам'ять.

    Розважливості луснула шлея,
    Порвали тишу вигуки гортанні.
    Шаленства ахи - тьохи солов'я!
    Ось істинна мелодія кохання!

    Контрапунктують подихи пружин,
    Кінчатися не хоче вік медовий.
    А вірші - це словесні міражі,
    Для тих, хто до кохання не готовий.

    05.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  40. Сергій П'ятаченко - [ 2019.05.05 11:12 ]
    ***
    Ці пагони, немов хино́вські стріли,
    пронизують навиліт теплу товщ.
    Травнева перша спека. І несила
    спинити шал і рух рослин і тіла.
    Кипить, кипить, кипить зелений борщ.

    А ти гортаєш гороскоп і пишеш,
    що вже немає спокою і рим,
    що овнам на весь рік – проблеми ли́ше,
    що ти пірнаєш в сон про сон про тишу,
    де глухне ватяно весняний грім.

    А тут щавель гостріє і гостри́ться,
    і теплий шал, і щем, і кропива.
    А тут таке, що там і не насниться,
    і мостить з моху пагоду синиця...
    Кажу ж: китай, зелена хинова́.


    Рейтинги: Народний 6 (5.48) | "Майстерень" 6 (5.56)
    Коментарі: (7)


  41. Петро Дем'янчук - [ 2019.05.05 10:56 ]
    ПРИХИЛЬНІСТЬ
    Дозволь прийти у твої сни
    Хоч так дозволь - любові жити
    Дозволь десь осторонь цвісти
    Щоб де було - тобі спочити

    Я буду поряд , як завжди
    Це небо на тобі тримати
    Я стану вісником грози
    Щоб змогу мала - відпочити

    Яка б не сталася біда
    Ти знайдеш відчаю - затишок
    Бо ти була , ти є моя
    Приймаю - доленосний вирок

    Один для одного даруєм
    Опору , приклад , вподобання
    По різним берегам чекаєм
    Де не взаємним є - кохання.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Петро Дем'янчук - [ 2019.05.05 09:41 ]
    СВІДОМІСТЬ
    Бій з тінню втрачених надій
    Рятує шанс швидких подій
    Ще судить в діях буревій
    Перекриває подих твій

    Твого протесту висота
    Долає швидкість дикуна
    Спиняє спритність діяча
    Якому все з землі казна

    Нема обіцянкам ціни
    Всім свитам образ куртизанки
    Вже смерть їм додає снаги
    Люд запрягли в ярмо , в податки

    Бій з тінню втрачених надій
    Останній шанс хитких позицій
    Де в жилах грає буревій
    Перекриває подих відчай.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Світлана Ковальчук - [ 2019.05.05 09:49 ]
    Коли у часі вигустіє сад
    Коли у часі вигустіє сад
    і мовчки стане, сивий, наді мною,
    слова, що проростали невпопад,
    укриються блаженною габою.

    І буде тихо. Біло - до весни.
    Верба, відомо, заколише: "Сни".
    Усе - мов сни.
    А там - і лусне брунькою малою.
    То вже й весна.
    То й жити нам з тобою.

    Натхненний хто (а може, ми удвох),
    сопілку візьме, зроблену з ліщини.
    Я буду мавка, ти - вродливий бог.
    І не знайдеться жодної причини,
    щоб не весніти.
    Потім... знов спочинем.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (9)


  44. Петро Дем'янчук - [ 2019.05.05 08:40 ]
    ЧАС
    Якось - засумуєш ще за мною
    Візьмуть - твої спогади нагоду
    Схочеш - оминути стороною
    Прийдеш - до взаємного покою

    Якось - так захочеш подивитись
    Мовчки - до мого плеча хилитись
    Міцно - до грудей моїх тулитись
    Разом - у зірках ночей губитись

    Якось - десь зустрінеш випадково
    Кинеш - погляд наче помилково
    Візьмеш - усміхнешся гірко , прикро
    Якось - іншим разом , заснем тихо.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Тетяна Левицька - [ 2019.05.05 06:22 ]
    Тужливе
    Бог не Микитка
    бачить все -
    чекав, натомість,
    писала уночі  есе,
    а вийшла повість.
    Спітнілих лінз
    розбите скло
    ніч шовком змила
    і фіміамом
    розтеклась
    на дні кадила.
    Гудуть дороги
    за вікном,
    не спиться місту,
    думки розхлюпала 
    вином - немає змісту.
    Втомився
    бронзовий торшер
    рясніти сонцем,
    в буденній прозі
    лірик вмер -
    банально, нонсенс.
    Вівсяна  ніжність,
    каламбур,
    центричний ребус,
    яси - скрипкових
    партитур
    на зшитку неба.
    Він там я тут,
    він тут я там -
    непересічні.
    Круті щаблі
    в небесний храм -
    натхнена вічність.
     


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (21)


  46. Ярослав Чорногуз - [ 2019.05.05 01:35 ]
    Мені так любо...

    Мені так любо, коли ти
    Уся тремкочеш від жадання.
    Коли навколишні світи
    На мене ллють нектар кохання.

    Коли усе перемага
    Ярила шал - вулкан спонтанний,
    І знавіснілая жага
    Лама пристойності кайдани.

    Мені так любо, коли враз,
    Немов пелюсточка крилата,
    Небес виконуєш наказ,
    Готова краще все віддати.

    Мені так солодко, коли
    Меди кохання в серці зрання.
    І ти з фатальністю бджоли
    Готова все віддать востаннє.

    І я в любов, немов у смерть,
    В пориві кидаюсь одчаю.
    І щастям сповнений ущерть,
    З тобою разом воскресаю!

    4 травня 7527 р. (Від Трипілля) (2019).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  47. Серго Сокольник - [ 2019.05.04 23:30 ]
    Отаке
    Гроші, золото, срібло-
    Вам. А решті- нездійснення мрій.
    Ось воно, що потрібно
    Для життя у країні моїй.
    І відкриті кордони
    Крізь місток, що єднає світи.
    Ніби хамелеонам
    Непомітно поребрик пройти
    Олігархопаскудам,
    Привлас-тирившим все, що могли.
    Гірше точно не буде.
    Вкрасти нічого буде, коли
    Ахінею скандую-
    (чи) дуркуючи, підете на...
    Про одне я шкодую-
    Ні Петлюри на вас, ні Махна.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  48. Володимир Ляшкевич - [ 2019.05.04 22:32 ]
    Денники (2) Танок
    •
    Наче малює, танцює на кухні, сама,
    обмаль одежі, розкуті рухи, щось підгорає -
    в тоні з леткою засмагою тіла її,
    мрій перекатами, пульсу прибоями,
    снами, видіннями, - недоціловані
    линуть, кружляючи, тіні захоплені,
    чайного квіту трояндові подихи.

    •
    Дами захоплені вже кавалерами,
    зори палають, і мчаться думки, -
    мила красуне, твоїми манерами,
    в’яззю вагання за кроком струнким,
    подиху зривом у муки тремкі,
    я зачудований, знай – зачарований!
    в серці моєму надії п'янкі!

    •
    Те, що сльоту зав`южить, буде не ця зима,
    що за вікном, і ти вже знаєш про це сама, -
    доки ж тобою сяйно, доки біди нема
    барвиться на долонях, і на його також,
    радості юний сонях - листячками уздовж
    нотного стану долі спільну виводить в’язь
    вдячної ніжності надто схожої на іпостась


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (12) | "Денники (1) Неповторність"


  49. Вячеслав Семенко - [ 2019.05.04 22:45 ]
    Учитель
    Я знову тут - під обстрілом очей.
    Стіл, крісло, дошка, крейди біла грудка.
    Спинити час,що так злітає прудко
    нікому не вдалося ще.

    У цих очах - мовчазне запитання -
    який ти, світе, що ти нам несеш?
    Вони вже не дитячі, але все ж...
    Життя для них ще на світанні!

    У крейди на кінці освітню сутність
    посіємо на дошки рівне поле,
    щоб запліднилося шкільництво смаглочоле
    насінням перемог майбутніх.

    Ще буде все - поразок гіркота,
    лукавих друзів метушня зрадлива,
    і свято щире, як весняна злива,
    уквітчана словами привітань.

    Ще у дорослість продзвенить дзвінок,
    життя відкриє день уроком новим.
    "Домашнє завдання. Хто не готовий?"
    Важлива річ _ цей перший крок!


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  50. Іван Потьомкін - [ 2019.05.04 22:53 ]
    Олекса Влизько


    Поезія його прещедро наділила усім,
    Чим доля так безжально обнесла:
    І слух, і мову у рядки втілила,
    А серце й мозок жаром обпекла.
    І все ж була Муза безсила
    Проти нових оружних дикунів,
    Чия рука безоглядно косила
    Її улюблених синів.
    І ти, Олексо, був посеред перших,
    Кого червона зграя прирекла на згин.
    Було тобі, щоправда, аніж іншим легше,
    Бо обійшов тебе і посвист куль, і кпин.
    І, може, в передсмертнім змахові руки,
    Як у найвищім творчім злеті,
    Ти заповів ще не довірені паперові рядки
    Ще не народженим поетам.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   411   412   413   414   415   416   417   418   419   ...   1855