ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Вікторія Лимар - [ 2018.05.23 22:43 ]
    Вероніка
    Сонечко вийшло – пройшла непогода…
    Гарна дівоча приваблива врода.
    Як усміхнешся – сердЕнько співає!
    Рідна онуко, тебе я вітаю!!!
    Дзвоник останній - дороги безмежні
    Світ відкривають - і ти незалежна!

    Маєш життєві шляхи прокладати:
    Впевнено треба мети досягати!
    Мрії нехай всі здійсняться наразі.
    Вдалого шлюбу з коханим, щоб рАзом
    Йшли у любові, у злагоді, щасті.
    Хай не торкаються біль та нещастя!

    Дівчинка люба, моя Вероніка!
    Сенс і спасіння життя мого, ліки!
    Теплий твій погляд і лагідні очі –
    В них моя радість, їх бачити хочу
    Кожну хвилину, моє ти озерце:
    З нього наснага приходить до серця!

    ПрОшу я Божого Благословення!
    Кращої долі для тебе, натхнення!
    Щиро люблю я тебе, Вероніка!
    Ти моє сонечко, справжнє, навіки!

    23.05.2018
    Свидетельство о публикации №118052309123


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  2. Анастасія Поліщук - [ 2018.05.23 21:27 ]
    Замкнуте коло
    І все безперервно, по колу, невпинно:
    Будинок, робота, кафе, може, ринок,
    Дорога назад навмання.
    Як не дивно, повернешся знову в будинок.
    З почином!
    Ти можеш іти на концерти, в театри,
    На площі, до парку читати Петрарку,
    До сотні речей можеш мати завзяття,
    Уникнути пастки нікому не вдасться.
    Ти можеш гуляти всі ночі до ранку,
    У морі чи склянці топити світанки,
    Проте скільки б ти не пробіг, а настане
    Та мить, коли Каїн стає первозданним.
    І все починається знову по колу,
    І вдягненні в місті - в Едемі вже голі,
    І старець стає немовлям.
    За основу беремо не плід,
    Бо шукаємо корінь.
    Знаходимо.
    Знову не те, знову коло
    З рефренів, анафор і тавтологій
    Уранці, удень, уночі і підвечір.

    Ба! Замкнуте коло і є безкінечність.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  3. Оксана Рудич - [ 2018.05.23 16:08 ]
    Причастя
    Всесвіту таріль весняна,
    чисто вмивана дощем.
    Небо в хмарах полотняних
    нахилилось над хрущем…

    Стільки запахів у листі,
    стільки соковитих фарб
    крізь бетонні лики міста
    мироточать на бульвар.

    Сходить тісто у макітрі
    із моїх надій і снів.
    Наберу в легені вітру
    й причащуся од весни!
    2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. Сонце Місяць - [ 2018.05.23 15:23 ]
    згарки
     
    всілякий ґречний героїзм
    що живить наші жили кволі
    жадаючи авжеж бо крові
    її вампирський героїн
     
    ві а зе чемп’єнз для мільйонів
    виспівують сакральні квін
    а хто живий лишився він
    снує один думки потворні
     
    прощання тьмянокольорові
    зоря полин безсмертний цмин
    у літургії не до змін
    обійми грізної любові
     
    дзеркальний глузд антагоніст
    натомість цукру кине солі
    у нього небезчесна роль є
    за змістом знищувати зміст
     
    гаптований
    круками
    долі
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (17)


  5. Сергій Гупало - [ 2018.05.23 13:28 ]
    Пора життя
    Не бачиш виходу і гірший кожен день?
    Тобі насмілилися долю поправляти?
    Запам’ятай і знай. Анітелень!
    Бо невідомо, де вовки, а де телята.

    Усе простіше? То бери, бери тоді −
    Поли полин, і, звісно, давній щезне смуток.
    Повірив у суттєве − ходиш по воді,
    Це значить, що назад себе не повернути.

    Собі зрадій і тихо Богу помолись.
    Тобі сьогодні дуже добре пощастило.
    І цвіль весела на кухонному столі −
    Додаток до неперевершеного стилю.

    Твоя хода нестримна − прямо в епіку. Бувай!
    Пора життя, і не на часі просто воля.
    Нехай Бабай з тобою, а чи Менелай,
    Вкусити можуть інтернетні давні тролі.

    А ти живеш… Бо що? Бо є така пора.
    Не п’ята − перша, ще до тих, що в кожнім році.
    Тебе не дожене історія стара:
    Минуле наше − це мара, мура, діра…
    І ти − герой, бо новачок в отій мороці.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  6. Петро Скоропис - [ 2018.05.23 09:18 ]
    З Іосіфа Бродського. Тумасу Транстремеру
    От я і знову тиняюсь під цим безцвітним,
    пухким та купчастим, перистим, єдиним хлібом
    душі. Помалу накрапує. Юрку полівку
    вітаю навзаєм свистом. Збігло піввіку.

    Барвінок і скула брили в густій щетині
    моху буцім ті самі. І тхне, в патині,
    бляклий, у просту смугу відріз – тривкою
    моквою до виднокраю – гомерового сувою.

    Першими це помітили, імовірно, дерева,
    чию цілком нерухомість не зачіпає рейвах
    птичий з їх метушнею, що відбиває строгість
    погляду на сторукість, й надто – на одноногість.

    У незворушнім, рівнім, майже тойбічнім світлі
    сута різниця риби, що йде у сіті,
    і вимоклої на хлющ статуї алконавта
    помітна тільки адепту ідеї "будьмо/бувайте".

    І радше її двокрапка, ніж дріб у еннім коліні
    голосу і безодні, виплід в оледенінні,
    я проникаю в рідну, ржаву, гранітну масу
    вкрапленням двох зіниць, до відома позачассю.





    ---------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (7)


  7. Неоніла Гуменюк - [ 2018.05.23 09:17 ]
    Крило любові
    Каштанова свіча
    Яскраво так горіла,
    Торкнутися плеча
    Твого я так хотіла.

    У вальсі закружлять,
    Поринути у казку,
    Кохать, кохать, кохать
    І дарувати ласку.

    Та з радості співать
    Щоби душа хотіла,
    Від щастя раз у раз
    Моє серденько мліло.

    З тобою ми удвох,
    Сп"янілі від любові,
    Сховатись під крило
    Її були готові.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Олександр Сушко - [ 2018.05.23 08:52 ]
    Писунка
    Не знав такої ще біди,
    Став схожий на шамАна.
    Щодня рука туди-сюди -
    Хвороба нездоланна!

    А жінка,мов гаряча піч,
    Жадає чоловіка.
    А я чорнилом день і ніч
    Забризкую сторінку.

    У кого - грип, у кого - сказ,
    Шуми летять зі шлунка.
    Такі хворобм не для нас:
    У римачів - писунка!

    Весна буяє! Рай! Краса!
    Народ упився квасом!
    Мене ж болячка загриза -
    Нема від неї спасу.

    Рятуйте, бо мені каюк!
    Пегасик ледве дише!
    Кажіть хутчій рецепт од мук,
    А я віддячу...віршем.

    23.05.2018р.


    На дні


    Електорат скликають на олжу,
    Закинули партійні бонзи вуди.
    А я на дні колодою лежу,
    Повз мене пропливають час і люди.

    Крізь воду око зріє бюлетень,
    Погойдує папір намоклий хвиля.
    Іззовні ґвалт, а тут анітелень,
    Рекламного не чує вухо дриля.

    На писка око вирячив линок,
    Убгався у пахвину рак зухвалий.
    А на землі збирається оброк,
    Агітки чорта демос задовбали.

    З трибуни злодій плеще язиком,
    Лякає білорибицю на плесі.
    А ми на пару із водяником
    Косиці мавкам чешемо по черзі...

    Прокинувся, по телику мура -
    Обітниці виплямкує ротяка.
    Цікавий сон. Але, на жаль, мара.
    Чому ж рука трима за клешню рака?

    23.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (10)


  9. Ігор Терен - [ 2018.05.23 06:15 ]
    * * *
    Я інший, я не Байрон, ні.
    Я невідомий як обранець,
    Але – як гнаний світом бранець
    З душею рідної землі.

    Почав і кінчу я раптово.
    Мої досягнення малі.
    В моїй душі надії тонуть,
    Як в океані кораблі.

    Хто може, океане хмурий,
    Тебе пізнати в силі? Хто
    Юрмі мої відкриє думи?
    Я – або Бог – або ніхто!

    І особисто
    Ні, я на Байрон і не ви,
    хто пише ясно і прозоро.
    Мої ліси, моря і гори
    не вище вашої трави.

    Я не завершую раптово,
    початі зопалу, рядки.
    І човники мої готові
    на дно великої ріки.

    Хто може вирвати з неволі
    хоча б одного з багатьох?
    Єдиний воїн є у полі.
    Ні ви. Ні я. А тільки - Бог.

                 05/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  10. Володимир Бойко - [ 2018.05.22 14:57 ]
    І коли навзаєм проклинали (переклад з Ганни Горенко (Ахматової)
    І коли навзаєм проклинали
    В пристрасті, що душі розпекла,
    Обидвоє ще не уявляли,
    Як земля для нас обох мала,

    Як то пам'ять зболена терзає,
    Наче найлютіша із недуг,
    І щоночі серденько питає:
    Де подівся мій коханий друг?

    А коли, крізь хвилі фіміаму,
    Грізно і уроче хор гримить,
    Зазирають в душу нелукаво
    Неминучі очі із пітьми.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  11. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.05.22 09:06 ]
    Щаслива


    ...чи винна вона, що привабило тіло,
    а дзеркальце-свято "бери!" миготіло...
    Ланцюг той підпиляний вітром по зливі.
    Торочить у будень: "...сімейна... щаслива...
    і кава у постіль... і срібла шкатула...".
    Ті блискавки й зорі вогкі не забула!

    Пустила жага ворухкі метастази.
    Три душі Шарко - та застрягла в тій фазі,
    де їжі не треба, в оселечці просто...
    І жевжик цілує - сільський Каліостро.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  12. Козак Дума - [ 2018.05.22 09:35 ]
    Реквієм Перемоги
    Два маніяка у тридцять дев’ятім
    втягнули людство в світову війну.
    Пройшли роки, але порахувати
    й донині всю не можемо ціну,
    якою нам далася перемога.
    Що каже нам статистика сумна?
    Хто воював, за що і проти кого?
    Кому потрібна та була війна?

    Аби відповісти на ці питання,
    історію потрібно добре знать,
    бо існували завжди намагання
    по-своєму її переписать.
    Хоча минуло вже багато років
    з тих пір, як закінчилася війна,
    жахи у пам’ять врізались глибо́ко
    і їх не дасть забути нам вона!

    Фашистському звернули шию звіру,
    коричневу здолали ми чуму.
    Ціною перемозі тій – офіра
    життів людських мільйони. Та чому
    загинуло в рази нацистів менше,
    хоча у наступ спершу йшли вони?
    Бо в контратаку гнали пси зі «СмерШу»
    гарматне м’ясо дикої війни…

    Діди потужно йшли тоді в атаку
    з гвинтівкою одною на… п’ятьох
    і не було косі смертельній браку
    в людських життях. Не стало багатьох…
    Згадаймо, як кувалась перемога
    в тилу, на фронті, серед партизан,
    ленд-ліз – заокеанську допомогу,
    оточення і… черговий казан.

    А скільки у ворожому полоні
    і безвісти сердешних полягло,
    та й тим, що повернулися додому,
    Сибіру скуштувати довелось…
    Бо бранців завсіди не шанували,
    живий з полону – вила під ребро.
    Вожді їх за людей не рахували,
    умить ліпили зрадника тавро.

    Хто бідкався за ще зелених хлопців
    о тій воєнній, нелегкій порі?!.
    Їх сотні тисяч горе-полководці
    втопили у бурливому Дніпрі,
    як греблю Дніпрогесу підірвали
    і за водою сплив Вкраїни цвіт,
    а далі – як Славуту форсували,
    в бажанні знову дивувати світ.

    Життя солдатські танули намарно
    на ворогом мінованих полях…
    Просякла кров’ю переможців гарно
    і наша, і Європи вся земля!
    Їх на загибель гнали у атаку
    по мінах і під вогняним дощем,
    бо Жуков ліпше шанував собаку –
    «Баби нам понароджують іще»…

    Понині серце корчиться в судомах,
    у спраглім горлі просто бракне слів
    при згадці тих, хто не прийшов додому
    з війни скаженої, її страшних фронтів.
    А скільки їх могло б іще пожити…
    Перелічити – не стає рядків!
    Серед дорослих діти… Діти-діти,
    нероджені від згублених батьків!

    А скільки ще каліками вернулось
    з жаских полів кривавої війни…
    Чому так швидко та біда забулась
    тими, кого тоді спасли вони?
    Не кличу я Творця на допомогу,
    але чому нерадісно мені,
    як площею в параді Перемоги
    незримо йдуть загиблі в тій різні?.

    Чом нині "переможці зла" з собою
    несуть нову загарбницьку війну?
    Росія стала з Ненькою до бою,
    любов поправши братську і земну!.
    Напала підло у часи непевні,
    в сестри украла Крим, затим Донбас.
    Попереду скрутні часи, буремні –
    вони уже рабами бачать нас.

    Обвішані цяцьками мов ялинки,
    у орденах, медалях в сім рядів,
    трясуть жирком «блондини» і «блондинки»
    зразка кінця сорокових років.
    В душі глибокі кровоточать рани,
    я ту картину серцем не збагну –
    навіщо ці міфічні ветерани,
    які плюндрують пам’ять про війну?!

    Повстанці українські – хто вони:
    бандити, посіпаки, патріоти?
    Народу українського сини,
    що захищали Неньку від сволоти!
    Народжена у Другій світовій
    в терорі, геноциді, катаклізмах,
    й після війни УПА ішла у бій…
    У бій з оскаженілим комунізмом!

    Говорять нам, що треба примиритись,
    подарувати вбивства і борги,
    що на «братів» уже не варто злитись,
    простити їх гріхи нам до снаги…
    Підставне виникає запитання –
    Кого прощати і миритись з ким?
    Попросить хто прощення й чи востаннє
    у морі переповненім людськім?

    Мо діти тих, доноси що писали,
    морили голодом і в табори вели,
    знущались і в потилиці стріляли
    тим, що голіруч у атаку йшли?
    Чи внуки тих, що ницо ґвалтували
    і підло грабували мій народ?
    Тепер вони спасителями стали
    і перші у святковий хоровод!.

    Кого перемогли ми в сорок п’ятім
    і в чому перемоги тої суть?
    Чом переможці на хресті розп’яті,
    а переможені як у раю живуть?!
    Чому забули братню допомогу
    того, хто допоміг долати млу?
    Тяжку ціну дали за перемогу
    прості солдати й люди у тилу…

    Дев’яте травня – свято Перемоги?
    Учасників все менше тих подій…
    Удавкою сплелися їх дороги,
    народ не привели до світлих мрій.
    Зі святом цим вітаю обережно,
    аби знічев’я не просипать сіль…
    Дев’яте травня – це печаль безмежна,
    це реквієм і невимовний біль.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  13. Тамара Швець - [ 2018.05.22 08:13 ]
    О, жінка ...

    О, жінка, ти досконалість,
    Природою в дар тобі дано,
    Народжувати дитя, і не одне
    Ти стимул в житті для чоловіків,
    Не потрібно їм інших причин,
    Щоб в політ завжди прагнути,
    І честі, слави їм домогтися,
    Така граціозна, така красива,
    По життю, ти йдеш як диво,
    Блаженство, радість випромінюючи,
    Завжди впевнено крокуючи,
    Хочеш зробити світ добріше,
    Створити затишок і виховати дітей ...
    2009
    (переклала на українську мову 22.05.18 6.10)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Олександр Сушко - [ 2018.05.22 07:28 ]
    Рука Сірка
    Прилетіли міна, куля та граната -
    За "дарунки" дякую Кремлю.
    Мова - окупанта, церква - окупанта:
    Чим народ роз'єднаний зцілю?

    Поруч ниє морда: - Что мнє ваша мова?
    І вєздє похожіє попи...
    В ліжку розляглася дівка чорноброва -
    Кацапура ватника зробив.

    Бородаті лики моляться у Лаврі,
    Від Москви чекають пільг і благ.
    Паства на колінах, розчахнула гаври,
    Дулі заховала в рукавах.

    Із Сірком зустрівся. Каже: - Бачиш руки?
    Їх тобі у позику даю.
    Братчиків - на волю, ворогів - на муки,
    Знищиш всіх - опинишся в раю.

    Бачу бій кривавий, чую шабель дзенькіт,
    Крапле кров з Сіркової руки.
    Як же їх багато - тих, хто зрадив неньку,
    А ще більше - сонних хохлаків...

    22.05.2018р.

    Зупинись!

    Запиваю самогон розсолом,
    Ляжу в ліжко і натисну пульт.
    Розбишацькі настрої - крамола.
    Заклики до бунту? Буде суд.

    Влада краде. Та хіба уперше?
    Пообвик, що правлять брехуни.
    Кожен другий в Україні лежень -
    К бісу революції огні!

    Платять менше, ніж рабам у Римі,
    Не біда - на пійло гроші є.
    Владу інший хай бере за вим'я,
    Я ж - хохол. А, отже - не боєць.

    По пивницях вечорами носить,
    Наче в бурю човника без щогл.
    Лиш у нені побіліли коси,
    Бо із мене виросло ніщо...

    P.S:

    А народ у вир пливе нестримно,
    Чтачить сил піднятися увись?
    Утікає за кордон країна:
    О, мій побратиме - зупинись!..

    22.05.2018р.

    Запитай

    Сопе та стогне люд у полі,
    На грядках куряву здійма.
    Зіщипують із бараболі
    Жуків дружина і кума.

    У Президента є заводи,
    У депутата - віз бабла.
    Мене ж спасає лиш городик
    У верболозах край села.

    Народ звикає до наруги,
    Забили баки Верть і Круть.
    Війна, реформи і злодюги
    До гробу націю ведуть.

    Як сил не буде і стогнати,
    Від грошей лишиться діра -
    Штиками стануть і лопати:
    До гайдамаків не пора?

    22.05.2018р.


    Молитва за генія

    Молюсь за генія щодня,
    Свічки стромляю у менори.
    Хай муза клята не куня!
    Пегас-лайдак глибоко оре!

    Аби овацій вдарив град!
    У друзі бгались епігони!
    Хвали солодкий лимонад
    Зволожив поетичне лоно.

    В поклонах об долівку "Лусь!",
    Гуркоче лоб, немов мортира.
    О, як же гарно я молюсь -
    Аж сміхом душиться сатира.

    Усе тепер іде на так,
    Тікають по кущах таланти.
    Піїти утрачають смак!
    Навзаєм пишуться... присвяти!

    Молюсь: - Вернися на стезю!
    Пером не смикай спорадично!
    Не будеш слухати - вкусю!
    Пора наквецяти про вічне.

    22.05.2018р.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (6)


  15. Сонце Місяць - [ 2018.05.22 05:35 ]
    Dichterleben
     
    зовні старіючий вайлд
    присвіши на лавці в парку
    прикуривши безвісної марки
    цигарку вдивляється вдаль
     
    недалечко цвіте мигдаль
    провокуючи розмисли марні
    від кав’ярні до буцегарні
    пломеніюча пастораль
     
    штучний рай весь облудний кайф
    мораль неетична до карми
    & мли непочатий край
    & нетребні мов пентаграми в
    повсякденно сусальному храмі
     
    одкровення але ~ нехай
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  16. Тата Рівна - [ 2018.05.21 23:51 ]
    любовна мантра
    слухай
    а остудити доменну піч
    подихом лише дотиком лише
    зможеш?
    ти ж така холодна
    що кров зміїна в тобі стає інеєм
    ти ж така холодна
    що відбиваєш синім на білий світ
    ти — чистий лід
    я — гарячий як віскі з колою
    ніби котяче соло у березневім o sole mio

    наша істина не така вже й сумна —
    розмішати тебе у мені
    і —
    пити до дна!

    а коли нарешті прогляне дно
    ми будемо щасливі п’яні
    нам буде все-одно
    у персональній нірвані

    ми зародимо нове життя
    ми заробимо мозолі любові
    розмішати б тебе у мені —
    до єдиної крові

    але поки у тебе під
    шкірою сніг-та-лід
    я просто шептатиму цю мантру без зупину
    а ти
    зумій
    кохана
    випити мій голос згола
    дотиком лише подихом лише
    запалити доменну піч
    і —
    не стріляй
    у спину....


    за лінком - авторське виконання віршика)


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (3)


  17. Галина Михайлик - [ 2018.05.21 23:30 ]
    Вірту/ре- альність
    Вони удвох самотні серед світу.
    За тисячі парсеків поміж них
    зеленим оком месенджер посвітить,
    тихеньке «дзень» - і стрепенеться вдих...
    - Привіт!
    - Привіт!
    - Як справи?
    - Непогано )
    (а між рядочків: - Далі! Не мовчи!)
    - У місті будеш – забігай на каву! )
    (і смайликів побільше, лайків…) Чи
    така вже віртуальна ця реальність?
    Чи, навпаки, - реальна віртуальність?



    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (5)


  18. Петро Дем'янчук - [ 2018.05.21 19:12 ]
    Романтика.
    Покохай мене щиро
    Покохай від душі
    Покохай так завзято
    Щоб заграло струні

    Зачеркни все минуле
    Хай лишається там
    Де уже не розквітне
    Де дорога у Храм

    Покохай винятково
    Покохай до сльози
    Покохай загадково
    Мелодійністю гри

    Ми разом подолаєм
    Ми разом досягнем
    Біди перелистаєм
    Все з початку почнем

    В мальовничий Оазис
    Що посієм - зберем
    Занотуєм цей опис
    У душі - збережем

    Заспівай мені пташко
    Заспівай , звесели
    Романтично , привітно
    В моїй мрії живи...


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Петро Дем'янчук - [ 2018.05.21 19:26 ]
    Знання
    Кому судилося кохать -
    той куштував дари вагання...
    Кому судилося пізнать -
    той був невільником для щастя...

    Кому судилося любить -
    той визнавав душі відвертість...
    Кому судилося простить -
    той помічав сторонню зверхність...

    Кому прийшлося оминать -
    той знає крутість поворотів...
    Кому довірили спинять -
    той мчав на швидкості скрізь простір...

    Такими стимулами вчить -
    гранує гармонійність власну
    Такими нападами злить -
    долать дилему на все здатну.





    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Петро Дем'янчук - [ 2018.05.21 19:55 ]
    Край.
    Метеликом жовтим , метеликом синім
    Два кольори вічні - тризуба життя
    Вітанням зустрічним , вітанням привітним
    Моя Батьківщина - Україна моя

    В минулі століття , тисячоліття
    Кругом ворожнеча , одна боротьба
    Була завжди сильна , була завжди вільна
    Душа наша щира - родюча земля

    Червона калина - сестрами спільна
    Накриють , пригостять - свідомим братам
    Щаслива родина , молитва гостинна
    Для тих кому віра - Божа роса

    Ой роде мій власний , ой роде прекрасний
    Мого серця доля , мого серця край
    В мені ти квітучий , ніде не забутий
    Ти прапору нашого - вишитий рай.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Нічия Муза - [ 2018.05.21 10:52 ]
    Ідилія
    Ось мої веселі чорнобривці
    У садочку, де знайшлася я.
    Зріють огірочки у теплиці.
    Кожному вигадую ім’я.

    Це ось - маціпунє як дитина.
    Лежні полягали у траву.
    А найперший – може, і єдиний.
    Ігорочок – так його назву.

    Хай міцніє гудиння-пагіння.
    Я стебельце кожне оброблю.
    Перший виростає на насіння,
    ну а інші росами поллю.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  22. Ольга Паучек - [ 2018.05.21 09:04 ]
    ***
    Злому назло:
    Живу, сміюсь, радію,
    Із ниточок
    Вив"язую свій світ,
    Господь дає:
    І віру, і надію,
    ... й весни усмішку
    ....... для осінніх
    ............... літ.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  23. Олександр Сушко - [ 2018.05.21 09:46 ]
    Пора
    Пора!

    Люди люблять тістечка із кавою,
    Шаурмою змащують персти.
    Ти прийшов у світ живих - за славою.
    Я прийшов - померти на хресті.

    Куля в грудях...біль...бажаю спокою,
    А осколок ногу відрубав.
    Виплітай рядочки в'яззю ловкою,
    Подивуй солдатів у гробах.

    Час ще є. Пливе в окоп кривавиця,
    Жайвори сюркочуть угорі.
    Хай піїти із папером бавляться,
    А мені шепоче смерть "Помри!".

    Для труни шматок вдягнуть у кітеля,
    Скажуть "Упокоївся Геракл".
    Над собою бачу лик Спасителя,
    Ти пиши. Мені уже пора.

    21.05.2018р.


    Без совісті

    Жити зручно холодним, без совісті,
    А сердечним - о ні! Навпаки!
    Перший кроку не ступить без користі,
    Другий - пташку годує з руки.

    Де беруться катюги та ґицелі?
    Ті, хто зраджує власний народ?
    Глянь - довкола неситі...грибницями,
    Чесний - гноблений, цинік - бомонд.

    Брат на Сході конає під залпами,
    Перед ним я у вічнім боргу.
    А на полі - народець із сапами,
    Позгинали горби у дугу.

    Якщо хочеш - окрадуй у темені,
    Хазяйнуй як ординець-монгол.
    Я - вкраїнець, із Божого племені,
    Ти - з байдужого. Отже, хохол.

    21.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (6)


  24. Ігор Терен - [ 2018.05.21 09:55 ]
    Вітрила часу
    Мандрівочкою пахне уночі.
    У серці оселилася тривога.
    Веде у невідь бойова дорога.
    І їй не салютують деркачі.

    Про що дерчати далі, невідомо.
    Потуга є, а тягне до землі.
    Відчалюють у небо кораблі,
    але причали їхні - біля дому.

    І поки доля цвьохне батогом,
    опинюсь у літаючій тарілці
    і полечу, а час – усе на місці
    тупцює і не зрушити його.

    Дощі ідуть, кочують океани.
    І я іду, не переводжу час.
    Ось тільки перелізу перелаз
    і осідлаю грози і тумани.

    А я, ось-ось, і паруси напну,
    і – гайда по своє на стики часу,
    у простір перетворюючи масу,
    помазану у небі на війну.

    Міняються часи, віки, епохи,
    але незмінна та єдина мить,
    яка крізь мене нібито летить...
    Моя дорога заростає мохом.
    Вітрила надимаються потроху,
    а незворушний час усе стоїть.

    05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  25. Неоніла Гуменюк - [ 2018.05.21 09:30 ]
    Благословляє Клечана Неділя
    Маргариток гудзички біленькі
    На зеленій сукні диво-трав
    Хтось залишив отакі маленькі,
    Та ще й незабудки вишивав.

    Сплів віночок із ромашок й маків,
    І мереживо з волошок-васильків,
    Татар-зілля постелив та м"яту
    Й Клечану Неділю запросив.

    А вона у гості поспішає,
    Сіє дощик ситом золотим
    На жита, що в полі дозрівають
    І благословля на щастя й мир.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Олександра Камінчанська - [ 2018.05.20 22:40 ]
    ***
    хай буде так, як накричать громи,
    як навіщує на гнізді лелека.
    і добрий звук старезної сурми
    озветься десь з-за обрію, здалека.
    і будуть руки сповнені тепла
    тебе чекати юну для обіймів.
    ця дивна ніч віддала, що могла,
    собі лишила зорі поруділі.
    …погасне мовчки вуличний ліхтар,
    допише ноту стомлений маестро.
    якби тоді у Господа спитав
    про ті стежки, дороги, перехрестя…
    ти нині там, ще юна, молода,
    а я отут – свою чекаю осінь.
    бо вік людський – нестримана вода,
    а сивина – то ще не старість – досвід.
    і знову час торкається зела,
    вгинають гілля яблука доспілі.
    свій кожен день прожила, як змогла
    …а десь в дорозі сиві заметілі…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  27. Олександр Сушко - [ 2018.05.20 20:05 ]
    Гав-гав!
    Шукаю вади у чужому оці,
    Найменший гандж - як віхоть для бика.
    Не втримати у гамівній сорочці
    Сатирика дурного язика.

    По маківці вистукувати дятлом
    Умію вправно, люди кажуть "спец".
    Стрічаю ранок віртуальним "батлом",
    Увечері з "бомондом" лютий герць.

    На сайті я стара цепна собака,
    Від графоманів відганяю муз.
    Учора лінувався - недогавкав,
    Сьогодні буду всіх підряд "кусь-кусь".

    Тобі зі мною краще не дружити,
    За тиждень неодмінно заклюю.
    Хай мліють у страху недопіїти,
    Почують скоро критику мою.

    Нап'яв личину фанаберства строгу,
    Пора когось погризти на почин.
    Якщо зі мною хочеш діалогу -
    Кивай, в долоні плескай і мовчи.

    20.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  28. Ліна Масляна - [ 2018.05.20 16:38 ]
    Сонце у воді
    Місток дерев’яний. А як перейти? Не збагнути...
    Рудою усмішкою блисне земля з-під трави.
    Хлопчиська у пошуках: вигадати і утнути.
    Сплелися дівчатам з кульбаби віночки нові.

    І квапиться знову минуле рибалити: отже,
    Захопленню вірне без ліку вже стільки літ.
    Там гамір дитячий на сотій тарзанці. Мій Боже!
    Згадалася гуля на лобі – ще той самоцвіт.

    А річка – та ж сама, хоча і вода утікає,
    Почесні архівники давніх пригод – береги.
    Зривається в сполох з гілля схарапуджена зграя.
    Бешкетникам-друзям назріли гнучкі батоги.

    Там білі фіалки під зрізаним (шкода) каштаном
    У трунку дитинства. І сонце у чорній воді…
    Емоції щастя лежать у шухляді листами.
    Те місце незмінне.
    Та ми коло нього - не ті.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  29. Сергій Гупало - [ 2018.05.20 16:46 ]
    * * *
    Грім покотиться і відлуниться…
    Та одначе зійду з автобуса
    Я на дуже знайомій вулиці.
    Там, де школа… велична глобусом.

    Загальмовано щось у Всесвіті.
    Це − нудьга непророслих зерен
    В ріднім полі круги окреслити
    Кличе вічний на вітрі терен.

    Та вступаю у сад затишений −
    Ніби ґудзики, спілі сливи…
    О, звабливе життя престижами
    І природністю після зливи.

    Громові обізвуться гуркоти −
    Біля школи зійшов я , рано…
    Краще − в хатку із котомуркотом,
    І дивитися з-за фіранок

    На осінні життя запросини,
    Де усім буде вельми добре.
    А самому − ногами босими
    Йти і йти на застиглий обрій…

    Переповнений він чеканнями.
    Тож одчинить утробу-мушлю.
    Грімотиння нашле чеканного
    І сто смислів − мені у душу.




    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  30. Домінік Арфіст - [ 2018.05.20 14:55 ]
    рятую радість…
    рятую радість… з хащі небуття…
    виманюю своїм арфічним співом
    схиляючись над родовим архівом –
    сувоями життя і маяття…
    протоптую стежини в чагарях
    до світлої галявини з озерцем…
    учитуюся спорожнілим серцем
    у літери в далеких букварях…
    мені шість років… і усі живі…
    ні порівнянь… ні спогадів… ні часу…
    лише сюрчання коника в траві…
    і Еллі ще вернеться до Канзасу…
    і Пітер Пен здорослішає ще
    Котигорошко ще покаже змію…
    … шукаю радість жа́хно і натще́
    у заростку хмільного деревію
    і море – пес кудлатий і старий
    незрадно лиже босі мої ноги…
    я падаю лицем у деревій
    у стогін прохолодної вологи
    і п’ю росу як сльози із очей
    у мами що мене чекала марно…
    ранкове сонце гріє… не пече…
    і в небесах і на душі – безхмарно…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  31. Іван Потьомкін - [ 2018.05.20 09:47 ]
    ***

    Плакучі верби припиняють плач,
    Сором’язливо віття одгортають,
    Коли берізки, кинувшись у скач,
    «Метелицею» кола пролітають.
    ...Мабуть, веселі люди садовили їх,
    Мабуть, пісні позагортали в лунки,
    Бо й досьогодні на Десні лунає сміх,
    І жарти з чаркою розлунюються лунко.

    P.S.
    Воістину – на всьому,
    До чого людина доклала руку й серце,
    Навіки відбилась її вдача.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  32. Ігор Терен - [ 2018.05.20 08:31 ]
    Підступність
    Коли на слово сказане твоє
    Твій друг байдуже дивиться крізь тебе,
    Коли руки тобі не подає,
    Не підпускає, як змію, до себе,
    І погляди відводячи у бік,
    Зневажливо киває головою,
    Не говори: « Се хворий чоловік,
    Він очманів, охоплений бідою... »
    Не говори: « Невдячних справ дитя -
    Воно пусте, у діях непостійне,
    Як сон важкий усе його життя...»
    Чи ти правий? Чи ти уже спокійний?
    Якби то він упав тобі до ніг,
    Аби у тебе вимолити дружбу...
    Але якщо її ти не зберіг
    І нею зловживав собі на службу;
    Але якщо ти, граючись, ятрив
    Його вразливу душу і втішався,
    Що волі власній друга підкорив,
    Аби тебе, принижений, боявся;
    Але якщо ти сам неправді злій
    Про нього був незримою луною;
    Але якщо ланцюг накинув свій,
    Аби він поплатився головою;
    Але якщо побачити зумів
    Твої таємні і жахні діяння -
    Іди собі, не трать даремно слів.
    Ти – парія. І вирок цей останній.

    2002-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  33. Серго Сокольник - [ 2018.05.20 02:17 ]
    Стратегія бою ( 16+ )
    Тактика бою комусь незбагненна примара.
    Так генерали військами мільйонними марять.
    Наче гладенько на мапі- малюй собі стріли!..
    Складно в житті, на етапі якого зустріли

    (як от мене ти, коханко розпусно-цнотлива)
    У кабінетах накази на штурми, прориви...
    Та у пустелі, яру, сніговім буревії
    Стріли охоплень, неначе обійми повії,

    Вартують стільки, що плата буває надмірна...
    ...тільки одне ненадмірно, зневірено-вірне
    Пристрасно-хтиве кохання, добуте із бою,
    Я у полоні солодкім оцім володіти тобою

    Право отримаю... Прапору плаття не варте.
    Падай додолу! Схиляйтесь покірно, штандарти!
    Подруго люба, на ложе впади у покорі!
    Капітуляція. Небом розсипані зорі

    Ніч уквітчають, немов переможні салюти...
    Вся ти здаєшся на милість. Тепер не заснути,
    Міцно в обіймах тримаючи (право ж бо маю.
    Хто володіє, той браночку міцно тримає...

    Бранки буває так прагнуть узяти... реваншу...)
    Потім... На ранок реванші також будуть наші.
    Все буде наше. І ти до солодкого болю
    Вивчиш розроблену мною стратегію бою.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118051909568


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  34. Олена Малєєва - [ 2018.05.19 21:41 ]
    Я уже помирала разів зо два...
    Я уже помирала разів зо два
    Тоді була осінь та зливи,
    Але потім приходила знов весна,
    У садку зацвітали сливи...

    Помирати, ти знаєш, не страшно, ні,
    Це просто тебе немає.
    Це схоже на хлопчика у воді,
    Що блюз на кларнеті грає.

    Це схоже на сірий бузковий цвіт
    Забутий в старому альбомі.
    Це ніби із потойбіччя привіт-
    У віршах слова вагомі...

    Помирати, ти знаєш, не складно, ні:
    Я усю процедуру знаю:
    Це просто лежиш собі у труні,
    І сумно музика грає.

    Як прийде весна, і заквітне гай,
    І підуть рясні дощі,
    Ти смерть й воскресіння свої сховай
    У глибині душі.

    Із кожним буває, ти не зважай,
    Не в тому твоя унікальність
    Ти, головне, на кларнеті грай
    І попадай в тональність.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (2)


  35. Катруся Садовнікова - [ 2018.05.19 18:46 ]
    Надумай мене
    Надумай мене до діла!
    Про наші цинічні штуки...
    То сором було - горіла...
    Одначе давно забуте!

    На тебе нарвалась інша,
    Проте я вдалася чільной...
    Де ходиш? Не знаю, лихо...
    Тебе відпустила. Вільна...

    Та, часом, душею млію,
    Чимдуж припікають рани,
    Давно то було - аж дивно,
    Чому ж бо я сплю погано...

    19.05.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.05.19 15:21 ]
    Крізь бінокль голубий...
    1

    Заболочений ліс...
    І криничка чистенька - як диво.
    Круть нам сажі привіз,
    Верть - вугілля заморського, млива.

    Евтаназії страх...
    Тож рушайте подалі, хто може.
    Ген засохлий монах
    чеберяє повз блазнівську ложу.

    На підмостки пани
    повиходили, скинувши діток.
    Не відчули вини,
    призабуто... весна ж... білоквіто.

    А в кармінних димах
    майбуття заховалося, плаче:
    "Ні... втішання нема,
    там поріддя лайливе, ледаче".

    2

    Пригадаймо своє:
    Автентичне, вільготне, лелече.
    Сумота виграє...
    Гріш поклала кума гостроплеча.

    Шаурма... сальтисон...
    шмат пахучого хліба і карти.
    Ця країна - вагон,
    що прискорення, чищення вартий.

    Крізь бінокль голубий
    Роздивлюся плахіття, арени.
    Шепочу: не згуби
    пам'ять роду, бо шквали шалені.


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (1)


  37. Оксана Дністран - [ 2018.05.19 13:26 ]
    ***
    Сутеніло, ти кинув палити,
    Буревійно рвонувся з-за столу,
    Келих пристрасті, нами допитий,
    Покотився самітно додолу.

    Я ще гнулась його підібрати,
    Та кришився надломлений спокій.
    Розповзлися довкола лапаті
    Недомовки в тривозі глибокій.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  38. Вікторія Торон - [ 2018.05.19 10:39 ]
    І «вічна пам’ять», і «не забудем»
    І «вічна пам’ять», і «не забудем»,
    але забудуть і не згадають.
    Мине війна, як мине застуда.
    Життя – як хутро у теплій зграї.

    А ті, що вийшли колись з толоки,
    де гул бджолиний, спасіння в числах,
    де мудрі стали завчасно збоку,
    коли планета прогнило трісла,

    вже в інших царствах живуть–князюють,
    із гурту випали -- і не знали,
    та не здригнуться, бо не почують,
    що «ми туди вас не посилали».

    І пів-народу про те забуде,
    не озирнеться, піде брататись.
    Бо ж треба якось...бо також люди...
    зачим сваритись і рахуватись?

    Усе минеться, підуть у бізнес,
    в «життя триває», в космополіти,
    в любов, кав’ярні, дзвінки трамваїв,
    у сонцетіні, гарячі плити...

    А в кому спогади уціліли,
    поринуть скрушно у безголосся,
    чужі, самотні, розпорошилі...
    Так споконвіку тут повелося.

    20І8


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  39. Неоніла Гуменюк - [ 2018.05.19 09:03 ]
    Красувалася калина
    На краю села в долині,
    Зовсім близько біля лісу
    Красувалася калина,
    Мов гулять дівчина вийшла.

    Килимом трава зелена
    Їй під ноги простелилась,
    Навесні, мов наречена
    Біло так на світ дивилась.

    Осипались пелюсточки
    До землі, немов сніжинки,
    З неба усміхалось сонце,
    Грілася під ним все літо.

    Красень-вересень нагрянув -
    Зашарілась,зчервоніла,
    Мабуть в нього закохалась,
    Лиш зізнатись не зуміла.

    Жовтень ще додав багрянцю
    Ягідкам маленьким, листю,
    Запросив її до танцю,
    Гарне дарував намисто.

    Згори падав сніг лапатий,
    Як прийшла зима сувора,
    А калинонька чекати
    Весну буде в гості знову.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  40. Василь Баліга - [ 2018.05.19 09:12 ]
    Війна
    Вродлива, спокуслива діва,
    Яку так жадають, бояться.
    За неї зрікаються рідних,
    Для неї вбивають на щастя.

    Наге до вульгарності тіло
    Безумні навіює думи,
    Звертає до зброї уміло,
    Цілує смертельно у губи.

    Шепоче до кожного ніжно —
    Пробуджує мрії криваві.
    Приходиш до тями — та пізно,
    І бачиш розтерзану Маму.

    (02.05.17)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  41. Козак Дума - [ 2018.05.19 09:27 ]
    Сонячний вітер
    Потік фотонів сік йому обличчя,
    трильйони кварків сипались до ніг,
    браслет з нейтрино тиснув передпліччя,
    а в душу падав галактичний сніг.

    На всесвіту околиці далекій
    вдивлявся пильно у густий туман
    і згадував протуберанців клекіт
    сумливо сивочолий капітан.

    У космосі шукав своєї долі,
    кометою пролинуло життя…
    Зірковий вітер завертав поволі
    в тугу спіраль астральні почуття.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  42. Ігор Шоха - [ 2018.05.19 08:41 ]
    Заочні візії
    Наївні сни, якщо це міражі:
    і райські пущі, і пекельні кола,
    свої – у небі, на землі – чужі,
    яких не забуваємо ніколи.

    І все те оживає уночі
    як мелодійні візії урочі:
    і солов’ї, і чайки, і сичі,
    і загадкові усмішки та очі.

    Літаємо думками аж до зір.
    Розгадуємо ребуси Морфея.
    І зопалу лягає на папір
    черговий опус, а не епопея.

    Сумна подія, радісна журба,
    весна надії, а чи осінь пізня,
    усе одно тримайся і надійся,
    що це земного ангела труба,
    заради миру – вічна боротьба
    і що вінець усього буде - пісня.

    05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (6)


  43. Сонце Місяць - [ 2018.05.18 21:31 ]
    Ізвıдти
     
    Будуть оси смугасті сновигати між трав
    що безладно гаптовано вітром
    лунатимуть співи кудись в небеса
    у світі, де справжні лиш квіти

    де тануть русалчині сльози весни
    закликаючи знову радіти
    у тім храмі, де тайни величають страсні
    уклякаючи до молитви

    надвища правда у намарності прав
    що не мати & чим володіти
    хоч над тернами саду є зірок без числа
    чи веде хоч одна ізвıдти

    геть & далі, за краєвиди й міста
    у своєму зворотному ритмі
    від утомного сяйва нескінченних вистав
    & від звершень одноманітних




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  44. Олександр Сушко - [ 2018.05.18 20:32 ]
    Не спи!
    Життя гнітюче, як невдалий жарт,
    Не садять нині злодіїв за грати.
    Прохач-правитель стирив аж мільярд,
    А ти канючиш сотню до зарплати.

    Кого зобиджу - вибачте, пардон,
    Але сказати правду в очі мушу;
    Закон простий: украв - купуєш трон,
    А чесний - пережовуй "ніжки Буша".

    А чи сьогодні розум у ціні?
    Добром готовий поділитись щиро?
    Тому пройдоха швидко запанів,
    Тепер керує людом: " Майна!", " Віра!".

    Самих себе затиснули у кут,
    Кораблик долі загубив свій парус.
    Іде Страшний над грішниками суд -
    Не десь-колись, а тут і прямо зараз.

    В країні душно, видимість борні,
    Гримлять на Сході в піднебесся залпи.
    Якщо заснеш - не будеш на коні,
    Застогнеш під нагайкою кацапа.

    18.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  45. Ірина Вовк - [ 2018.05.18 17:25 ]
    "Ангелу-охоронцю замість молитви"
    Мій Ангеле, храни мене у колі
    людей найближчих, кровію спорідних.
    І відверни думки та вчинки кволі.
    І виплекай зерно з ґрунтів приплідних.

    Мій Ангеле, зміцни мене у Вірі,
    що слів живучих стебла соковиті
    забарвлять в колір свята будні сірі,
    і проростуть крізь товщі… ґрати… сіті…

    Усюди, де літає в непокорі
    свободний дух вкраїнського народу,
    веди мене у радості і в горі,
    мов зірку палахку по небозводу.

    З правічної криниці до колиски,
    де зела розквітають барвінко́ві.
    Храни посвяту мами і невістки
    блаженномирним Ангелом Любові.

    Коли ж мій друг у недруга обкладці
    уразить в спину, смуту заподіє,
    чи буревій промчить по тихій кладці -
    озвись до мене Ангелом Надії.

    І Божа длань із зоряних облачень
    «Ірину» в «Рен»-ім’я* перейменує -
    розтане тіло лебедино, наче
    мене оплаче Ангел, що сумує…

    Осанна ночі й цьому дню – осанна! -
    (захланно, неустанно серце б'ється)…
    Коли утомлюсь жити безталанно -
    мене пригорне Ангел, що сміється!


    З двотомника "Сонцетони".Тон Перший - Поетичний. -
    Львів:Сполом,2016)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (5)


  46. Тамара Швець - [ 2018.05.18 15:55 ]
    Як сварки важко пережити
    Як сварки важко пережити,
    Коли на серці тягар лежить,
    Зрозуміти, пробачити і посміхнутися,
    Хмари відразу розійдуться,
    Сонечко лагідно зазирнє...
    2009
    Переклала на українську мову 18.05.18 15.30.




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Тамара Швець - [ 2018.05.18 15:10 ]
    Будинок - наша фортеця
    Будинок - наша фортеця,
    У ньому дитинство проходить,
    Будинок - наша надія,
    Від нього все виходить,
    Будинок - бажання виконує,
    Сили наші підвищує,
    Будинок - любов'ю нас живить,
    Нею дихаємо і живемо,
    Будинок - на подвиг надихає,
    Так по життю і йдемо,
    Будинок і вчить і плекає,
    Тому в ньому все вміємо,
    Будинок - мрії і натхнення,
    У ньому все життя - одна мить,
    Будинок рідний і благодатний,
    Розмова наша в ньому приємна,
    Будинок-як чаша всім сповнена,
    Хлібом, сіллю так славна ...
    2009
    Переклала на українську мову 18.05.18 15.10



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Адель Станіславська - [ 2018.05.18 09:20 ]
    Віхами
    А я уже й не знаю, що роблю
    у цім житті, що світло-сизим димом
    засіялося в орану ріллю
    тієї долі, що не стала дивом.

    У ті сліди, що всохли між доріг,
    якими йти не стачило пориву.
    Ні тих, що простелився ними сніг
    зими котроїсь, чи котрого снива...

    Усе таке заплутано складне -
    незбуті мрії у примарній яві...
    Пливу між часу. Час крізь мя' пливе.
    І віхами спадає між отави...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (4)


  49. Галина Михайлик - [ 2018.05.18 02:35 ]
    Не відпускай!
    Не відпускай мої уста
    хай сколихнеться кров густа
    і заповільнить часоплин,
    де ми з Тобою наодин -
    - ці-
    -луй!
    На заздрість солов"ям.
    Хай буде гірко їм, а нам -
    рука в руці, уста в уста -
    не відпускай!..

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2018.05.17 23:14 ]
    Вишиванка
    Одягну я тебе на світанку,
    Наче світла у душу ввіллю,
    Українська моя вишиванко,
    Я тебе до безтями люблю.

    На тобі, чарівна одяганко,
    Знаки світлих і сонячних врун.
    Щоб торкалася ти, вишиванко,
    До душі найтаємніших струн.

    В твоїм сяйві поблідне й шляхтянки
    Дорогий, найсучасніший стрій.
    Сама Леля тебе, вишиванко,
    Прикрашала квітками із мрій.

    Не архаїка ти, що як бранка,
    У музеї забута висить.
    Вічна модо моя, вишиванко,
    Я щодня тебе прагну носить.

    Крізь пітьму лихоліть, до останку,
    Я твій образ у серці беріг.
    О квітуча моя вишиванко,
    Ти народу мого оберіг.

    Як тебе одягну іще зранку,
    Цілий день омина мене зло.
    Ти вкраїнців усіх, вишиванко,
    Під божествене тулиш крило!

    7510 р. (Від Трипілля) (2002)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   ...   469   470   471   472   473   474   475   476   477   ...   1855