ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Петро Скоропис - [ 2017.10.08 07:11 ]
    З Іосіфа Бродського.

    Октобер – час осмути і застуд,
    а горобці – пролетарі пернатих –
    захоплюють у кинутих пенатах
    шпаківні, ніби Смольний інститут.
    І гайвороння, звісно, тут як тут.

    І хоч нема для пташого ума
    більш ляцького поняття, як зима,
    летіти геть ця публіка не годна,
    бодай і без ікарових покар.
    І неугавне моторошне "карр!"
    нам чується, як пісня патріота.




    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  2. Валерій Хмельницький - [ 2017.10.08 06:50 ]
    Американські красуні
    Ти казав що в Америці мало
    Дуже мало красивих дівчат
    Я у Hayward аж двох побачив
    За недовгих пару хвилин
    Перша йшла вся така загадкова
    У короткому білому платті
    Я б сказав закороткому навіть
    Як на мій провінційний смак
    У високих чорних ботфортах
    Що ніяк їй не пасували
    До короткого білого плаття
    Як на мій провінційний смак
    Роззиралася навкруги
    Я провів її поглядом довгим
    Я крутив головою за нею
    А вона не звернула уваги
    Попри мене гордо пройшла
    І у "Теслу" шикарну сіла
    А навпроти їй друга красуня
    Оголивши надмірно принади
    Дві великі звабливі півкулі
    У відвертому декольте
    То ж не вірте нікому хто скаже
    Що в Америці мало красивих
    Дуже мало красивих дівчат
    Я сьогодні аж двох побачив
    За недовгі хвилини дві

    07.10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2017.10.07 23:33 ]
    Дихаю щастям
    Приходжу знов сюди, і це мені не здасться,
    А справді є таке прекрасне відчуття,
    Немов усим єством я тут вдихаю… щастя,
    О трепетне яке, божественне злиття!

    Воно мені таке – немов у будень свято,
    Я п`ю нектар небес – питво це голубе.
    І дуба обніму, неначе свого брата,
    Берізку пригорну, немов… немов тебе.

    Шепоче ніжно гай хмільними голосами,
    Непрохану сльозу змахну йому до ніг.
    До тебе я прийшов, Природо, як до мами –
    Розраду віднайти на грудях дорогих!

    7.10.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  4. Микола Дудар - [ 2017.10.07 18:28 ]
    ***
    Ось та дівчина йде… саме там…
    понад житом здіймалися птахи
    новий день починають з листа
    і за нуль заповзають невдахи
    там керує всіма самота…

    Крок за кроком нас зближує ваб
    ми єдині в своєму пориві
    бо найкраще в собі - власний раб
    в міру чесний і в міру сміливий
    най на вискок би втримати трап…

    Лиш тямущі востатку, не я
    хай вставично іде не до мене
    заспокоїть пожертву баян
    в нім сильніші легені і вени
    тільки з першої ноти - ім’я…
    06-10-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  5. Іван Потьомкін - [ 2017.10.07 14:23 ]
    ***

    У кого ж нам і вчитися, не як у дітей,
    Аби не відставать од часу:
    У що вдягатися, дивитись що й читать,
    Які парфуми брати й вина?
    Здамо пронафталінені медалі й ордени в музеї
    (Моя сестра Онила два ордени за надої
    На забавку онукам віддала
    (не хизуватися ж ними перед коровами).
    Як це не прикро, погодьмося:
    Всілякі нагороди – азіатчина,
    Не піт і кров відтворюють вони,
    Не спалах думки понадлюдської,
    А вигадану лакузами пристрасть
    Тиранів до мішури та блиску.
    Рівняймось на Всевишнього:
    Ні титулів, ні нагород в Нього нема,
    Йому доволі відданості нашої.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  6. Вікторія Торон - [ 2017.10.07 14:41 ]
    Вегас 2017*
    З хащі гілок дивляться очі:
    чорні яблука
    чорної ночі.
    Липне туман до сирого розламу:
    погляд -- стовбур,
    постріли—прямо.
    Червінню квітів вибухнуть рани,
    нагла теплінь
    хтиво постане.
    Тіло розтулить зламані стулки –
    смертній судомі
    для поцілунку.
    Дух покидає напризволяще
    зниклого світу
    плутані хащі.
    Чуєш -- свідомість мишами точать
    чорні яблука
    чорної ночі?

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  7. Козак Дума - [ 2017.10.07 13:17 ]
    Війна
    Війна – брехня то, лицемірство й бруд.
    У всі часи було це, є і буде.
    То штучний стан, коли за інтереси юд,
    ідуть на смерть зовсім невинні люди…

    серпень 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  8. Любов Матузок - [ 2017.10.07 13:56 ]
    ***
    Осені повість, дощем розпочато абзац.
    Сірий сюжет, хмаровиння - наступність династій.
    Сонячні днини трапляються рідше за щастя.
    Лампа і тиша, і книги - відмінний ерзац!

    Вітер дахи на деревах розкрив - стережись!..
    Та гострокраїх листків черепиця осіння
    падає ввічливо - так розмовляють у сім'ях -
    з тихим відчаєм про щастя, що мали колись.

    Коло підтексту, тяжка неподільність годин -
    не дочекатись ні щастя, ні сонця, ні травня...
    Спомин завис між дощами, мов висхла тараня,
    що вже ніколи не зможе відчути води.
    2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  9. Козак Дума - [ 2017.10.07 12:53 ]
    Ще не пора
    У моїм південнім милім краї
    осінь золота прийшла в гаї,
    землю рідну щедро напуває,
    під нові готує врожаї.

    В ріки зазирає і озерця,
    засіває луг рясним дощем,
    проникає сумом в кожне серце
    і туману накрива плащем.

    Вже холодний вітер все частіше
    одинокі тормошить стіжки,
    верби стали над ставком сумніші
    і затихли з трелями пташки.

    Сіре небо землю придавило,
    розгулялась мряка у полях –
    так природа набирає силу.
    Хай спочине матінка-земля.

    А зима уже не за горами
    з блиском діамантів й серебра,
    та чомусь їй відчиняти браму
    осінь не спішить… Ще не пора.

    07.10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  10. Ігор Шоха - [ 2017.10.07 12:04 ]
    Участь поколінь
    Поволі наближається майбутнє,
    ущільнюючи пережитий час
    за ко́гось – нами і кого́сь – за нас.
    Не зайві і духовні атрибути
    і тінями минуле і забуте
    поповнює нічний іконостас.

    Являються ровесники-ковбої
    і пішими, і охляп на коні.
    Буває, і полегшає мені…
    Та іноді уже нові герої
    навідуються у мої покої.
    Це ті, кого убили на війні.

    І ті, і сі – не уловимі душі,
    і невмолимі ще, і не байдужі
    до того, що турбує і мене…
    І їх упізнають у тому крузі
    і ОУН, і УПА, що у Союзі
    покинули чистилище земне.

                                  10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  11. Ігор Шоха - [ 2017.10.07 08:43 ]
    На всі смаки
    Поети цього не казали.
    Чужі кумири і мої
    очікують за волю сала.
    Тепер – усі багатії.

    І шило маємо, і мило.
    Поезія іде на рать.
    Про це зоїли говорили,
    а нині й ці уже мовчать.

    Зате у лірі – ати-бати,
    а музу пишуть автомати.
    Полову вимела війна,
    але – гаряча, затяжна.
    Немає вуйку що читати:
    усе – поезія одна.

                                  07.10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  12. Серго Сокольник - [ 2017.10.06 23:27 ]
    Розтоплюється камін
    ***пісенно***

    Розтоплюється камін,
    І Вас огорта тепло.
    Ви нині, мадам, самі.
    Усе, що болить- пішло...

    За пам"ять яскравих стріч
    Налийте, мадам, вина!..
    Чорнилом розлитим ніч
    Між нами, немов стіна...

    До Вас не знайти доріг.
    Стежини кроплю свої
    Я кровію босих ніг,
    Та не віднайти її,

    Дороги до наших душ,
    Дороги до наших тіл.
    У темряві я бреду...
    ...о, як же я Вас хотів

    Відпити, немов вина
    Шаленого уночі,
    Простуючи навмання!..
    Мовчіть про любов!.. Мовчіть!..

    ...Розпалюється камін...
    ...у відблиску дива з див
    Ми тінями на стіні
    Поєднані назавжди.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117100610735


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  13. Ігор Шоха - [ 2017.10.06 20:42 ]
    Між людей
    Коли на волі, ніби у ясі,
    сама душа волає, – алілуя...
    На місці я тупцюю як усі,
    хоча здається, нібито іду я.

    Іду, аби подалі од юрми.
    І все одно лишаюся у герці
    один із тими самими людьми
    байдужої душі і злого серця.

    Надію розчаровує мета.
    Заманюючи у свої лабети,
    собою очаровані поети.
    поволі запечатують уста.

    Але кому молитися на часі?
    Немає місця на іконостасі,
    коли дорога бита коліньми
    одної й тої самої юрми
    однакової, сірої у масі,
    що марно називається людьми.

                                  10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  14. Олександр Сушко - [ 2017.10.06 20:05 ]
    Творці


    Забув Орфей поо арфу і трембіту -
    Упещував у хащах Артеміду.
    Але втомився, кинув жінці: - Годі!
    Я не Творець без віршів та мелодій.

    - Пощо бунтуєш?- мовила богиня.-
    Без практики - ніщо твоє уміння.
    Аби писати про любов "нетлінки" -
    Пізнай з усіх сторін кохану жінку.

    Он, бачиш,- бевзь - щодня про сльози пише.
    Яка любов - такі у нього й вірші.
    У тебе ж - досвід. І щасливі миті.
    Лети на волю! Геть з моєї кліті!

    06.10.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  15. Ірина Вовк - [ 2017.10.06 20:02 ]
    "Лапатий метелику, видно. це доля..."
    Лапатий метелику, видно, це доля:
    Моя кімната – твоя неволя.
    Було не шукати тобі серед літа
    Куточок нічного штучного світла.
    За світлі пориви – чорна розплата:
    Простора клітка – моя кімната.
    Тут вікна, мов стражі, впіймають – не пустять.
    Літай, скільки зможеш, з шафи на люстру.
    Вивчай, скільки треба, стелю-пустелю,
    Освоюй потрохи мою оселю,
    Сідай собі стиха на книги-криги,
    Лиш дихай глибоко і ніжками дригай!..

    …Та враз засвітилися вікна навпроти:
    Метелик мій спробував страх побороти.
    Без тіні скорботи зливається з небом…

    Лапатий метелику, рада за тебе.

    (З раннього, з першої збірки «Дзеркала». – Львів:Каменяр,1991)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  16. Микола Дудар - [ 2017.10.06 17:04 ]
    ***
    Ледве встигли з тобою…
    На світанку зійшли
    Осінь… пристань… напої
    І шатро між калин
    Ми знайомі давнішні
    Ми в любові свої
    Із дерев ми - як вишні…
    А із птах - солов’ї…
    І хай Осінь пробачить
    Приспів Літа при нас
    Хто спитає, - на вдачу…
    Це такий собі пас…
    Не сумуйте, утрата -
    Не така й вже біда
    Я для неї за брата
    І сестрою вона…
    Це по-перше й востаннє
    У нас свій лабіринт
    Друзі ми у коханні
    У шатрі між калин…
    06-10-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Олехо - [ 2017.10.06 16:39 ]
    Небо пливе у дощах...
    Небо пливе у дощах
    Пані сідає на потяг
    Стики рахує шлях
    Осінь дарує одяг
    Із уповань і снів
    Із філософії мрії
    Сенс заперечує гнів
    Ангел цього не вміє
    Хмуриться ранок дня
    Вітер кидає листя
    Знову людська метушня
    Міста-авантюриста
    Там за вікном сто літ
    Не одиноких зовсім
    Але самотній світ
    Але чергова осінь…

    05.10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  18. Ігор Шоха - [ 2017.10.06 14:31 ]
    Доленосні дебати
    У Раді чути вибухи і мати.
    Явилися паяци на тропу.
    Яке воює, то такі й дебати.
    І рученята умиває Пу.

    «Піаряться» і ліві, і неправі
    до того як летіти на «Євбаз».
    І на свободу є іще управа –
    у спікера ще діє протигаз.

    Закони мають димову завісу.
    І цьому радий кожен депутат.
    Комедія виходить за куліси.
    Усі ми дуже любимо театр.

    І зайве всує згадувати Бога,
    який не порятує дикий край.
    Куди вели, тудою і тікай.
    Обранці обирають цю дорогу
    і пропонують мучитися довго,
    аж поки не потрапимо у рай.

                                  06.10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  19. Ніна Виноградська - [ 2017.10.06 10:22 ]
    Не забракне

    Коли зрозумію,
    Що вільна і вже не люблю,
    Тоді у печі безнадії
    Минуле спалю без жалю.
    Як вечір пташиним крилом
    Огорне прогріту ріллю,
    Вітрил не забракне
    В майбутнє пливти кораблю.
    05.10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  20. Козак Дума - [ 2017.10.06 10:55 ]
    Кохання мить
    Ми не вмираєм, помирає час.
    Триклятий час безперестанно гине,
    а ми живем і це лиш тішить нас.
    Час відлітає пухом тополиним…

    Ми любим один одного без прощ
    на цьому дивовижнім білім світі.
    Безсмертні ми як серця стук чи дощ.
    Ми вічні ніби зорь незримий вітер.

    Коли ти просинаєшся – весна,
    як засинаєш, вже настала осінь,
    а поміж ними літо і зима
    мелькають мов в отаві ноги босі.

    Ми любимо безмежно й тим живем,
    хай наші почуття ці будуть вічні!
    Вигадуємо дні і сотні тем –
    роки ж втрачаємо, даруєм потойбіччю.

    Та жодних справ до того в нас нема.
    Мить радощів – ціна життю усьому!
    Вона для нас як вічність вже сама,
    в коханні ми не відаємо втоми.

    В очах твоїх – мерехкотіння зір,
    зірковий пил струмує в нескінченність.
    Дряхліють боги й падають у вир,
    та губи юні мов благословенність.

    Лиш ти і я у Всесвіті удвох.
    Один лиш поклик і на нього відгук!
    Про захват той дізнався тільки Бог,
    він наших чув сердець любові вигук…

    06.10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  21. Неоніла Гуменюк - [ 2017.10.06 09:49 ]
    Осені сини
    Вже достиг у полі золотистий сонях,
    Вересень зібрати зміг врожай увесь,
    Яблука залишив у моїх долонях,
    Чемно попрощався і пішов кудись.

    Жовтня, його брата багрянисті коні
    Навперейми з вітром мчали що є сил.
    З-під копит летіли золото-листочки
    І встеляли землю килимом рясним.

    Та прибуде третій братик незабаром,
    Принесе з собою холодні дощі,
    Його називають іще листопадом,
    Осені синочки це вони усі.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  22. Ірина Вовк - [ 2017.10.06 07:17 ]
    "...І пошлю на вас Змія", або "Щит для Дракона"
    Я покличу сюди метелика
    із предивної, ластівко, казки –
    аби теплі його окраски
    нам розрадили цю холоднечу,
    вколисали мою малечу
    веселковими барвами літа –
    із блавату і буйного жита,
    і любистку, і запаху м’яти…
    Я покличу його на свято
    доброти і безмежної ласки,
    аби втішні видіння казки
    розбудили тьмяну порожнечу
    і пом’якшили біль утрати…

    … Перед тим, як стати м е т е л и к о м,
    десь у казці він жив д р а к о н о м –
    як дитина, безоборонним,
    чи поетом, чи то пустельником…
    Мав печеру… і мав озерце,
    і бездонної синяви серце,
    що дзвеніло церковним дзвоном
    над землі благодатним амвоном,
    пориваючи зорі квітчасті –
    і над людом червивої масті,
    понад привидом честі і власті,
    що потворить святу ікону,
    повечерявши свіжим причастям
    із Великої Букви Закону…

    … Та як завше ведеться у казці
    не судилося вмерти дракону,
    а вертати до крил і до цвіту,
    і розносити маєво літу,
    відсьорбнувши із княжого келиха
    власних віршів шумкі переброди:

    «… Я покличу сюди метелика
    у князівство пресвітле, Люботин,
    де беззбройність Дракона й Пустельника,
    Князя гнів і страх Воєводин…
    Тут земля – лиш барвиста плаха,
    та найменше життя – безсмертне,
    і безстрашно повзе комаха
    перед очі Дракона-поета!
    Написати б про неї вірша,
    чи поему, чи навіть притчу,
    де комаха в сто крат сильніша
    за прославлену міць чоловічу…
    Прочитаю очима Пустельника
    всі закони і протизакони –
    є Дракони – за суттю Метелики,
    а є люди – за суттю дракони!»*

    …Хай боронять святі ікони
    світ Драконів
    і світ Метеликів…

    … Я покличу сюди метелика…


    (Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2000-2001)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  23. Брайтон Брайтон Юра - [ 2017.10.05 23:22 ]
    Сморід паленої вати
    Сморід паленої вати чути на світанку,
    Догоряли три бурять у москальськім танку.
    Ще димить трава прим'ята, кущі коло річки,
    Догоряють на бурятах колорадські стрічки....

    А так гарно починалось, всі грошей набрали,
    Позалазили на танки, їхали - співали:
    "Руській мір" іде, укропам нікуди тікати"
    А укропи посміхнулись, навели гармати,
    Та вгатили так, що небо ясно запалало.
    Тільки їхали - співали, раптом їх не стало....

    Ой, заплачуть в "Руськім міре" сироти та вдови,
    Що покійник був розумний і такий чудовий.
    Він лиш заробити, в укрів постріляти,
    Так за що ж його там вбили, фашисти прокляті?
    Заробив. І кров за кров, і лихо за лихо,
    Краще вже сиділи б вдома й виздихали тихо.
    І Сафарі не робили у сусідів поруч,
    Думали - вони мисливці, виявилось - здобич...

    Ю. Брайтон


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | ""


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2017.10.05 22:38 ]
    Масаж Стрибога
    О саде мій – віддушино моя,
    Мій лікарю, замислено-осінній!
    Лікуюсь процедурами тут я –
    Повітрям чистим, неба голосінням,

    І пестощами вітру, що мене
    Так заспокоїть, мов масажна ласка.
    І всю печаль із серця прожене,
    І вкрутить світло в душу легко, в`язко.

    Якби не холод, ліг би і заснув,
    Немов після масажу у Стрибога.
    І, може, в сні зустрів свою Весну…
    Заплющу очі для блаженства свого.

    5.10.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  25. Козак Дума - [ 2017.10.05 19:58 ]
    Апологетам тьми
    Скаженійте, вражі діти, – борщови, козлови…
    Не поможе вам, ущербні, вже лайливе слово.
    Не спасе отрута ваша, що струмить із пащі.
    Ми Вітчизну милу нашу змінимо на краще.

    Ми відчистим Україну від гидоти й скверни,
    мову пращурів великих дітлахам повернем.
    Нашу пісню солов’їну вернемо в світлицю
    і джерельної водиці наберем з криниці.

    Звичаї дідів відродим, відбудуєм храми,
    зводили що предки славні многими віками.
    Ми традиції примножим, віру розбудуєм,
    батька Велеса повернем, що позбулись всує.

    Свіжим вітром закружляє наш Стрибог по краю
    і Ярило допоможе виростить врожаї.
    Знов Мокоші, Лелі, Хорсу зазвучать рулади,
    а гармонію в природі забезпечить Лада.

    Знов Сварог укріпить духом і поправить долю,
    а Перун дружину грізну виведе у поле.
    Род відкриє нам до віри потаємні дверці
    і Дажбог дорогу знайде у наш дім і серце.

    жовтень 2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  26. Ніна Виноградська - [ 2017.10.05 12:23 ]
    Скерцо болю

    Синдром поламаного серця
    Від горя й бід знаходить нас.
    І ми вже не в шановнім герці,
    Тримаємо в пігулках час.

    Щоб пережити всі напасті,
    Зібрати вкупу місяць, день,
    Де спомин про минуле щастя
    Нас не уб’є, не підведе.

    Мо,’ ще до фінішу далеко,
    І будемо топтати ряст.
    Онуків принесуть лелеки,
    Що відлетіли за моря.

    Ми виглядаємо з дороги
    Своїх батьків, своїх синів.
    Щоб не з каліцтва, з перемоги,
    Нам світ вернути їх зумів.

    Синдром поламаного серця -
    Сьогодні вже не новина.
    Звучить повсюди болю скерцо,
    Аби скінчилася війна.
    05.10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  27. Козак Дума - [ 2017.10.05 09:49 ]
    Осіння рапсодія
    Іменини святкує у вересні бабине літо,
    ніби щастя шматочки дарує ще сонячні дні.
    На уламках осик виграє нам рапсодію вітер
    і клини журавлині сумливо пливуть в вишині.

    В оксамит і парчу одягнулась зажурена осінь,
    нарядила у бронзу діброви, луги і гаї.
    Опустила верба до води золоті свої коси,
    а калина в туманах купає принади свої.

    Вітерець-музикант розганяє легку павутину
    і несе у обіймах її в голубу далечінь,
    бавить в небі прозорім уже посірілі хмарини
    та в осінню палітру невтомно підмішує синь.

    Жовте листя лишає свої кучеряві домівки
    і у вальсі на землю лягає, як ноти на стан.
    Вирушає воно у останню життєву мандрівку
    і усе накриває осіннього блюзу туман.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  28. Олександр Олехо - [ 2017.10.05 09:32 ]
    * * *
    одинокі галактики
    в океані Буття
    золоте древо практики
    в синім лоні життя

    в цьому космосі осмоси
    концентрація дір
    чумаченьками босими
    шлях солений до зір

    як утомою-спрагою
    час наповнить уми
    Бог відродиться сагою
    зі сліпої пітьми

    на Землі під сузір’ями
    подолаємо зло
    заколисані мріями
    в ніч на сьоме число

    ну хоча би в теорії
    поміж цяток вогнів
    де світи-алегорії
    із містерії снів…

    11.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  29. Ірина Вовк - [ 2017.10.05 07:08 ]
    "Храни мене, мій Ангеле, храни…"
    Храни мене, мій Ангеле, храни
    супроти чарів Змія-Сатани,
    у чарі з рук його не видно дна:
    мутне вино – вина моя страшна.

    …По сліду – слід і світ – з низьких воріт,
    з чумних боліт чумою зачуміло:
    камінний хрест - на весь твій родовід,
    камінну душу та в камінне тіло.
    Ти тричі камінь… Камінь! А душа
    гріхом пекельним мучиться чужа, -
    спиває кров останнього з ягнят,
    втікає під покров спасенних хат
    послухати, як празно дзвони б’ють,
    коли ведуть ягня на страсну путь…
    Падуть гріхи ягнятком із дзвіниць –
    і ти падеш хрестом камінним ниць,
    а з тіла велетенського Вужа
    крилата вивільняється душа, -
    о не оплакуй тіло, а пророч:
    «Поріг кривавий, Боже, перескоч!
    вмочи невинне тіло в кров мою –
    В Отця і Сина й Духа ві-ру-ю»!

    Храни мене, мій Ангеле, храни
    супроти чарів Змія-Сатани,
    бо в отрочати мого (і́м’я рек)
    ознака крил божественних Лелек.

    …І Дух Лелеки, Предок-богатир
    тобі святочний піднесе потир:
    відпий, відпий цю чару аж до дна –
    гранат гіркий, нектар сього вина,
    аби у страсні дні і дні спасень
    зійшло на тебе чудо воскресень!

    Переступлю поріг – яка розлога
    У світ широкий стелиться дорога…

    …Скалічена, впосліджена, убога
    Вертаєш ти, Надіє, дочко Бога!..

    (Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Сполом,1997)


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  30. Ніна Виноградська - [ 2017.10.05 06:40 ]
    Посестри

    Я сотні разів поклонялась і сонцю й тобі,
    Змішала світи, що, здавалось, не схожі разюче.
    Тепер перехрестя у долі і серце в журбі,
    Якою дорогою йти, щоб не стало болюче?

    Звикати, що зорі без мене впадуть у траву
    І руки твої вже не ляжуть тихенько на плечі.
    Я вільна від тебе, і зрад, і кохання, живу.
    Вже сонце сідає. Розлуко, тобі – добрий вечір.

    Тепер ми з тобою посестри у нашій біді
    Не схожі за вдачею, прийдеться разом звикати.
    Два різних світи, я ж не відала зовсім тоді –
    Гаряче й холодне не вдасться ніяк об’єднати.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  31. Ніна Виноградська - [ 2017.10.05 06:56 ]
    Тамаролі

    І де вони взялися в нашій долі,
    Бо спасу нам від них ніде нема.
    І заважають жити тамаролі,
    Для них в’язниця – дім, а нам – тюрма.

    Куди не підеш – тамаролі всюди,
    Сичання їхнє чути звіддаля.
    Ці тамаролі – в оболонці – люди,
    Всередині – злочинці і гнилля.

    І добре грають благодійні ролі,
    Насправді - можуть вбити за п’ятак.
    Не дай вам Бог зустріти тамаролі –
    І в вашій долі стане все не так.

    І їх не поховати, не подіти,
    Вони плодяться злі, немов щури.
    Ці тамаролі, ці собачі діти
    В людській особі, скаляться з нори.

    Нема від них ніякої отрути,
    Вони живучі, все для них – бабло.
    Лише любов’ю можна їх позбутись.
    Любов для них – найбільше в світі зло.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  32. Ніна Виноградська - [ 2017.10.05 06:43 ]
    Зійде сонце
    Тече сльоза, стікає в ній печаль,
    Моя біда все ходить біля хати,
    Не йде у безвість, хоче дочекатись,
    Коли суцільним стане біль і жаль.

    Коли я білий прапор підніму
    І упаду на зболені коліна.
    Хоча не маю жодної провини,
    В совітах я б топтала Колиму.

    А тамаролі правили бали,
    Вбивали наш народ Голодомором.
    Їм невідомі совість, честь і сором,
    Убити, вкрасти – їм для похвали.

    Вони це не вважають і за гріх,
    В народну душу - на коні із Трої.
    Все випалили з неї ці герої
    І тільки чути гомеричний сміх.

    Той, що перейде в передсмертний крик,
    Бо не віками ворогам тут править.
    Ще зійде сонце в темряві держави,
    За плуга стане воїн-засівник.
    04.10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  33. Ніна Виноградська - [ 2017.10.05 06:01 ]
    * * *

    Мов над садом осіннім пташина,
    Проскочило літо.
    Скільки добрих людей,
    Скільки зустрічей в долі було.
    І майбутні хліба спочивають,
    Землею прикриті.
    Вже до осені крок,
    Стигле літо лягло на крило.
    03.10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  34. Ніна Виноградська - [ 2017.10.05 06:05 ]
    Війна з минулого

    Cніги упали у життєве літо
    На білий цвіт і на червоні вишні.
    Остудою довкола все покрито -
    І праведне, а також, мабуть, грішне.

    Лягли великим каменем на душу,
    Терпіння треба, щоб зібрати сили.
    І борсатися в холоді я мушу,
    Бо вороги війну оголосили

    Минулому. Вернули в сьогодення
    Його мені, а не твоїй особі.
    Бо ти на небесах, а я мішенню
    Для них стаю, для їх злоби, жадоби.

    Та ненадовго сніг упав у липні,
    Розтопить сонце разом з ворождою.
    А серденько від болю тихо схлипне…
    Сама я піднялася над бідою.
    29.09.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  35. Козак Дума - [ 2017.10.04 21:09 ]
    Осінній настрій
    Люба осене, зранку холодним дощем
    змий з душі увесь осад дощенту.
    Покрутися у вальсі повільно, а ще
    заспівай на прощання крещендо.

    Посумуй, моя мила, зі мною удвох
    під низьким пошматованим небом.
    Засинає усе, лише килимом мох
    вистилає доріжку до тебе.

    Пожурися, поплач і послухай „курли“,
    що з небес долина усе рідше.
    Ниє серце і сум огортає коли
    клин лелечий врізається в тишу.

    Відлітають з ключами і часточки нас
    за моря, у країни далекі.
    Та красуню-весну все одно, пройде час,
    принесуть на крилятах лелеки.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  36. Олександр Сушко - [ 2017.10.04 20:22 ]
    Віщун

    Я бачу долю кожної людини.
    Он, той малюк зіп'ється й пропаде.
    А той поїде геть із Батьківщини -
    Матуся одвезе в Улан-Уде.

    А це дівча, зажурене, - поетка.
    Думки уже сплітає у вінки.
    Напише небожителям абетку,
    Лататиме гармонії дірки.

    Дитина - сонце, що колись заплаче,
    Де кожне слово - золота сльоза.
    А нині ще мала, стрибучий м'ячик,
    Не схожа не богемного туза.

    Отой малюк - сподобався Мамоні,
    Із громадян чавитиме ясу.
    Чужі скарби притягують долоні...
    Йому і я данину понесу.

    А близнюки - заклякнуть у окопі .
    На двох одна і доля, і труна.
    Палатиме земля й вода в Європі:
    В майбутньому з Росією - війна.

    Горить, горить в душі пекельна ватра,
    У світ пророчі скрапують слова.
    Мовчить моя сестра, німа Кассандра,
    Вуста рукою брату закрива...

    04.10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  37. Серго Сокольник - [ 2017.10.04 16:14 ]
    Торкнулось душі
    Як безнадія холодом думок
    Нагадує про часу швидкоплинність...
    І твій, і мій нездійснений дзвінок
    Вечірнім дзвоном над полями лине

    Крізь перепони сірої доби.
    Бо за вікном тумани, ніби взимку...
    На підвіконні зерня голуби
    Клюють, лише подай... Тупі тваринки...

    Торкнулась скроні таїна знання,
    Що літо не повернеться ніколи,
    І до вподоби мудрість вороння
    Що за наїдки не зречеться волі.

    А душу зігріва містичність плес.
    Їх обігріє сніговим покровом.
    І я би міг... Та не судилось без
    Твого тепла... Щоб ти була здорова...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117100406230


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  38. Марія Дем'янюк - [ 2017.10.04 14:54 ]
    Місяць

    Безсонна і темна нічка
    Зірок накидала в пічку,
    Додала розмарин, чаберець
    Та спекла золотий млинець.
    Вчепила поміж хмаринок,
    Пухкенького - щойно з жаринок.
    Духм'янить млинець літньонічкою,
    Аж котиться пара над річкою...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  39. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2017.10.04 14:31 ]
    Рубежі
    З тобою ніби й поруч – не далекі,
    Але між нами дальні рубежі,
    Схвильовано покрикують лелеки,
    З тобою ми усе таки чужі.

    Хотілося, щоб ближчі, хоча б друзі,
    Але для тебе інше цікавіш,
    І я у сім омріянім союзі –
    Не варта є для тебе ні на гріш.

    І гучно тост – за людяність, відкритість,
    Мені ж вони знайомі, ти се знав,
    Собою бути – мов несамовита,
    Але ти зовсім іншу зажадав.

    І я сміюся долі у обличчя,
    Не зрадила, не зрадила собі,
    Вдивляюся в знайомі твої вічі,
    Вони, немов волошки голубі.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  40. Іван Потьомкін - [ 2017.10.04 14:13 ]
    Сукот

    Судилось їм нести перший дощ Святій Землі.
    Тож поки в куренях з галуззям замість даху
    Юдеї згадують минуле свого дому,
    Долаючи і біль, і неймовірну втому,
    Крильми гуртують птахи хмари.
    Щороку виряджає їх Всевишній,
    Щоб пораділи праведні і грішні.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  41. Василь Кузан - [ 2017.10.04 14:50 ]
    Життя припнуло диваків на повідці, неначе мопсів
    ***
    Життя припнуло диваків на повідці, неначе мопсів.
    Ідуть вони, як ті сліпці, і у казкове вірять досі.
    Поводирі беруть слова й жонглюють ними – леза гострі.
    А дні з вершини вже біжать – спішать на розстріл.

    Попереду стоїть стіна, розписана як перспектива.
    Бряжчить затвором автомат, як ненаситний цензор дива.
    Ось-ось у спину полетять холодні вогнегасні кулі.
    На серці сумніву печать, а поводир вуста не стулить.

    Життя до світла нас веде. Життя – облуда.
    Усе розписано до нас. Як ми напишемо – так буде.
    Присутність – це коли сліпий стоїш при суті.
    А істини такі святі! Й такі розкуті.

    02.10.17 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  42. Любов Матузок - [ 2017.10.04 12:17 ]
    ***

    Прощай, бувальцю, мій не білий світе !
    За голубим гадюччям поїздів
    тебе несе чужий невтримний вітер,
    мов кінь, і губи запеклись в узді.

    Ти аж осліп в дорозі потонуло,
    а навкруги – глухий мотив узбіч,
    мовчання степу, тихий крок аулів,
    скуласта ніжність втомлених облич.

    І розчинившись в буднях різнойменних,
    впадеш у сон, як зломлений в борні.
    А я – наснюсь. Нехай тобі про мене
    старий зурнач заграє на зурні.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  43. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.10.04 12:27 ]
    Поезії-пісні
    Співана поезія.
    Запрошую слухати і дивитися.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  44. Козак Дума - [ 2017.10.04 10:19 ]
    Неоголошена війна
    Четвертий рік війна йде в Україні,
    четверту осінь гине бідний люд.
    Донецький край лежить в страшній руїні,
    а юди Батьківщину продають…

    Ні, не свою, а нашу Батьківщину –
    своє добро сховали за моря.
    Вона для них не рідна, не єдина,
    своя їм світить здалеку зоря…

    Хоч слухають вони нас, та не чують –
    диявол жовтий в них людей убив.
    Біда у тім, що Україною керують
    ті, хто її ніколи не любив!.

    Війна іде в людських умах і душах,
    вона гримить в кишенях і серцях.
    Вже море закипає, що там суша!..
    Невже історія сягне́ свого кінця?!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  45. Олександр Олехо - [ 2017.10.04 09:16 ]
    * * *
    Вино з вини
    Настояне роками
    Життя плесни
    Хай пам'ять-оріґамі
    Забуде все
    Хай згинуть хмарочоси
    Чужі есе
    Та їх акторські сльози
    Читай Талмуд
    Заучуй сунни веди
    Знання – фастфуд
    І тільки мрія – леді…
    Із року в рік
    Ця осінь не минає
    Вона – навік
    Вона молитву знає
    Про іншій світ
    Навиворіт від сонця
    І шлях побід
    Від столу до віконця…
    04.10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  46. Ірина Вовк - [ 2017.10.04 08:04 ]
    "… А серденько, серденько… все-таки б'ється воно"
    ... А серденько, серденько... все-таки б'ється воно –
    сльотливе, як осінь, як листя осіннє, тремтливе...
    Той трепіт, той шепіт – то примха осінньої зливи –
    жбурляти багрянець у сіре, старе полотно...

    Що туга осіння, що смуток терпкий трепетання
    над всім найдорожчим, що досі у серці жило!
    Та крихітка сонця сьогодні, і справді, остання,
    а серденько, серденько – листям шорстким замело.

    ... О чорная в'юго, о віхоло сонного листя,
    жаских інтонацій невольно розсипана креш –
    стелися під ноги і Божому дню помолися,
    бо долі осінніх падінь не уймеш, не минеш!

    Осінньої зливи примхливе крапливе бельканто,
    а в серденьку, в серденьку – літо стриножених свіч...
    Не варто й казати, вражати уяву не варто,
    як січа осіння зрива наші голови з пліч.

    Така вже негода! – розбите, потрощене днище,
    лиш рам'я запалі оголених, мокрих дерев...
    І ми вже не просто – а вої у тім бойовищі,
    а серденько, серденько б'ється свідомо, як лев.

    (Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001)


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  47. Ночі Вітер - [ 2017.10.03 19:49 ]
    Шепочеш...
    Шепочеш в ніч оголені бажання,
    Тремтить рука, і в грудях налилось.
    Сьогодні знаєш, що таке кохання,
    А вчора – тільки те, що не збулось.

    І зваблює невинність мрій і плоті,
    І губиться в сумліннях перший гріх.
    А потім – захлинаєшся в болоті
    На диво звичайнісіньких утіх.




    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (3)


  48. Ірина Вовк - [ 2017.10.03 11:15 ]
    "І коли Златоуста до скрипочки серцем прилине..."
    І коли Златоуста до скрипочки серцем прилине
    Ви, Маестро, тоді заховаєте усміх у вуса,
    А воно ж, Вовченя те, було і плаксиве, і дике,
    Натрудило у праці маленькі гіркі мозолята,

    І свій страх пересиливши, гордо на сцену ступає --
    Вчителям бо належать лаврові вінці тріумфальні,
    А їх учні поволі по сходах до них доберуться --
    Не загадуймо Долю, вона вибирає упертих,
    Одержимих любов'ю до вищої проби мистецтва --
    Все одно, чи та Доля ласкава, чи виклично грізна,
    Ич, чого забажається інколи смертним створінням:
    Чоловіче поріддя торкається вічності звуків ...

    Шал бажання польоту чи тиха нестяма -- вгадай-но
    У ті 'менти щасливі, як музику серце вслухає --
    Так дано лиш окремим: забарвлювать будні у свято,
    Коли поруч рамено діткає кохана людина,
    Оніміло від болю за чудо земного Орфея ...


    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  49. Микола Дудар - [ 2017.10.03 11:40 ]
    / Із приватного... /
    …тридцять років до того
    Звичайнісіньким днем
    Повернувшись з Дороги
    Обтрусив було щем…
    Ти приліг, це - законно
    Втихомиритись? ні,
    Подзвонив до "мадонни"
    Наяву… уві сні…
    І благав на сю зустріч
    Адже час все спливав
    Самота ось замучить
    Наче ще й не кохав…
    Небеса відгукнулись —
    Непокірну усім —
    У любові замкнули
    Десь на років сто сім…
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  50. Олександр Олехо - [ 2017.10.03 10:03 ]
    котилось щастя
    котилось щастя по дорозі днів
    та істин у житті не зустрічало
    лише мару оману кривду гнів
    усе це люди у бульйон кидали
    і вариво варили для снаги
    іти у бій за шлунок і корони
    егоцентричні вирви навкруги
    і безуму довічні перегони

    пристало щастя зоряне як сон
    присіло відпочити край дороги
    а мимо йшов із брані моветон
    за щастя зачепився й витер ноги
    немов од бруду у полин-траву
    і дорікнув сіромі розляглося
    ішло би краще на святу війну
    бо ворогів надміру завелося

    сльозу зронила щастя у відвіт
    не навчене я інших убивати
    якщо уб’ю то мій загине рід
    на кого будуть праведні чекати
    нехай ворожа але смерть усе ж
    нехай і правда на твоєму боці
    а чи по крові дійдеш ти до Веж
    а чи упАдеш на слизькому кроці
    нехай твоя незаперечна пря
    а вороги натхненні сатаною
    але убий лакузу чи царя
    я омину гуляння стороною
    спустошення духовно чорна річ
    чи ми з тобою однієї крові
    коли між нами непоборна січ
    і ворожда сильніша від любові

    війна війною щастя в стороні
    ще теплу кров налили у бокали
    за перемоги що на самім дні
    усі віки захмелені лежали

    02.10.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   521   522   523   524   525   526   527   528   529   ...   1855