ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Василь Мартинюк - [ 2017.08.15 01:08 ]
    Предковічна порушена тиша

    Всеосяжному світу спокій наскучив
    Свята предковічна порушена тиша.
    Там повзуть за межею мушлі блискучі,
    Й небо високе чорна хмара колише.

    І смуток чорний ангел крилами горне
    На тіні що вже схилились над вбитими
    Життя двоколірне становиться чорним,
    Нам землю б свою зборонити щоб жити.

    Пройдено межу, назад нема вороття,
    Недалеко звуки породжують танки.
    Кров витікає із ран, втікає життя,
    В бурувате окрашені сірі світанки.

    Помирати – померлому честь і слава,
    Там за межею ворог тільки зрадіє.
    Ну а перемагати теж – марна справа,
    Коли за спиною принишкли злодії.

    Честь і слава завжди боронити свій край,
    АТО не АТО – завели на манівці.
    Відлітають що день, відлітають у рай,
    Що раз відлітають брати Українці.

    Парище
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Козак Дума - [ 2017.08.14 23:01 ]
    Розіп'ятий часом
    На світ явивсь в родині непримітній,
    на ноги став, учився розмовлять
    і, жуючи лиш кусень хліба житній,
    читати справно вчився і писать.

    Зустрів весну і жив він, як учили,
    в родині, школі, ВУЗі – у труді.
    Не називав нізащо чорне білим,
    ні потім, ні у роки молоді.

    І звідки тільки брались в нього сили,
    коли кайлом махав все обіруч.
    Життя його низьке і загрубіле
    хрипіло важко, як басовий ключ.

    А час меткий летів, немов на крилах,
    минуло літо стрімко, хоч кричи…
    В свинцевім небі осінь розгубила
    вже журавлині й гусячі ключі.

    Хоч не одне із себе скинув ласо
    і довго ще планиді не коривсь,
    розіп'ятий все ж невблаганним часом
    на перехресті долі залишивсь.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  3. Ігор Шоха - [ 2017.08.14 20:10 ]
    По спіралі віків
    ***
    Ми ще дорослі, та будьмо як діти,
    як заповів Назарянин Ісус.
    Діти Росії –
    найбільші! –
    у світі.
    Гей, українці, а нумо – учити,
    поки на небі
    ні пари із уст.

    ***
    Так і є,
    що поміж вільних вільні
    бігали в Союзі,
    хто куди,
    гріховодили на всі лади.
    І тому усі вожді
    дебільні
    у великорукої орди.

    ***
    Відома логіка ординця:
    усі погани – українці,
    а Путя – янгол во плоті.
    Але які його путі
    до осіянної столиці?

    ***
    А українці – і погані,
    і недонищені ущент…
    Залізна логіка Вована:
    якщо хороші
    росіяни,
    то Петя –
    хунта й Піночет.

    ***
    Літає лебідь.
    Запливає щука
    за бакени та видимі буї.
    І тільки раку мука,
    …та наука,
    як помагають іншому
    «свої».

    ***
    По колу ідемо
    чи по спіралі,
    яку опише дзиґа
    чи юла –
    у всьому друга сторона медалі
    до істини ще далі,
    ніж була.

                                  2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (3)


  4. Козак Дума - [ 2017.08.14 19:01 ]
    Знайди свою зорю
    Спалахують і сяють вже віки
    на небі, морі, у людських серцях,
    у дзеркалі ріки нові зірки
    з сузір’я Лева, Діви чи Тільця…

    Над головою лине диво-Лебідь
    і розсипає міріади срібла.
    Зорина запалала в темнім небі –
    напевне і вона комусь потрібна!

    Поглянь вночі на обрій зазорілий,
    можливо знайдеш там свою зорю,
    із серця викинь все уже зотліле
    і крок ступи у галактичну прю!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  5. Серго Сокольник - [ 2017.08.14 18:48 ]
    Подарок
    ***конкурсное стихотворение на фестивале ИНТЕРЕАЛЬНОСТЬ 2017 с обязательным использованием строки НО САМЫЙ ЦЕННЫЙ, ВСЕ-ТАКИ, ПОДАРОК***

    Окончен бал. Мой праздник. День рожденья.
    Все разошлись. Я, выбившись из сил,
    Как генерал прошедшего сраженья,
    Веду подсчет трофеев... И могил...

    Как взрыв, звонок. Ты встала на пороге,
    И сердце замерло. Я задохнулся... Не
    верю... Верю... В чудо... Боги, Боги!..
    Из снов былых явилась... Как во сне,

    Мой дар Богов... Я, словно пролетарий,
    Среди награбленного... Нужного ли?.. Нет?..
    Но самый ценный, все-таки, подарок
    Тобой дарованный здесь, на пороге, мне.

    Колодой карт нам выпали дороги.
    Я выиграл, поэт и баламут,
    Среди подарков звездные пороги,
    Те, на которых я тебя приму.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117081407749


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  6. Олександр Сушко - [ 2017.08.14 18:34 ]
    Екологічне
    Залоскочи мене, русалко,
    Цілуй, однині все одно.
    Зів’янули пахкі фіалки,
    Кохання вицвіло рядно.

    Впаду без розпачу в обійми,
    Втоплю у хвилях зойкіт, крик.
    З коханою скінчились війни -
    У неї інший чоловік.

    Вода здіймається все вище,
    В штанцях намокли цигарки…
    - Прошу, не ляпоти хвостищем,
    З дитинства не люблю луски.

    А ось і вир. Ще пару кроків:
    -Тягни! Не відпускай руки!
    Але уздрів сльозавим оком
    Доокола пусті пляшки.

    Гора із поліетилену
    Кружляє вихором довкруж,
    Хлюпоче рідина зелена,
    А я охайний, врешті, муж.

    Об груди б'ються пахітоски,
    Мастило квецяє губу,
    Пливуть пакети, дошки, соски -
    Лежати ліпше у гробу.

    Не хочу гигнути у гиді,
    (ще й виє дівка водяна!)
    Хвостом заплуталася в сіті,
    У ночви встрягла голова.

    Розпалися цупкі обійми,
    Гребу на берег як бобер.
    Чкурну до лісової відьми –
    Їй теж потрібен кавалер.

    14.08.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (3)


  7. Валерій Хмельницький - [ 2017.08.14 15:12 ]
    Базука (поетична пародія)
    Люблю природу і сади,
    Ліси й поля, болота й луки...
    Частенько я ходжу сюди -
    А на плечі висить «Базука».

    Вчеплю на яворі мішень,
    Стрельну в десятку із «Фантома» -
    І навкруги – анітелень...
    Ані пташок, ні звіра – вдома

    Сидять мисливці, пастухи,
    В отарі мекають овечки,
    Тремтять осикові листки -
    Коли в кишені в мене «Стєчкін».

    Під сіном пріє кулемет
    Ще з громадянської, від діда -
    Змастивши, скористаюсь вмент,
    Як хтось мені щось заподіє.

    А на горищі - сім гранат
    І десять ящиків патронів...
    Вчеплю медаль - йду на парад.
    Піду у ліс - принишкну в схроні.

    Коротше, номер три два шість
    Сім п'ять чотири дев'ять з чвертю.
    Вам дошкуляє хтось? Дзвоніть -
    І ми з братвою враз припремся.


    14.08.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (8) | "Ярослав Чорногуз Звуковий гвалт"


  8. Козак Дума - [ 2017.08.14 12:22 ]
    Про зраду і зрадників

    Зрада – вона знівеченим рукам тотожна,
    із розуму вона людину зводить.
    Простити зрадника хоч складно, але можна,
    а ось обняти – зовсім не виходить…

    Людину зрадити, що їй зламати руки,
    бо підлість завжди щирість переможе.
    Простити зрадника можливо й попри муки,
    та в душу вже пускать його не гоже…

    Від зрад не застрахований ніхто із нас.
    Болюче втратити коханого чи друга,
    але у того, хто раніше зрадив вас,
    все ж більше шансів це зробити вдруге.

    Давати зраднику іще й повторний шанс –
    це рівнозначно дати другу кулю
    тому, хто першим пострілом вже ранив вас,
    а зараз подумки хова в кишені дулю.

    Від зрад не може вберегтись ніхто,
    та пам'ятайте, люди, – прийде час
    і зрадник навіть у новім пальто
    обов‘язково знову підло зрадить вас!..

    01.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  9. Козак Дума - [ 2017.08.14 12:02 ]
    Закон бумеранга

    Хто покидав – того обов‘язково кинуть,
    нехай не завтра, навіть роки минуть…
    А хто дурив – того чека обман,
    хоч як би він не напускав туман…

    Тримає злобу хто для відомщення –
    повіки не отримає прощення.
    Бо бумерангом все повернеться із часом,
    усе отримає назад, але з запасом.
    Усе повернеться, та тільки із запасом!

    26.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  10. Козак Дума - [ 2017.08.14 12:14 ]
    Пора

    Дивлюся на оцю я зРаду
    й не можу дати мізкам раду.
    Вже свище пара й кришу рве,
    чіпляє дійсність за живе…

    Душа болить, аж завиває,
    а туга лезом серце крає!
    Болить і плаче за Вітчизну
    і на свою чекає тризну.

    Пора, давно уже пора
    нам спекатись того "добра",
    що затіває нову вирву
    і тягне Україну в прірву!

    18.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  11. Козак Дума - [ 2017.08.14 12:33 ]
    Провідники
    Лиш посередники вони,
    мілкі ліхтарники Пітьми,
    провідники хиткого Мосту,
    учителі низького зросту.
    Ведуть вони людське Життя
    у інший Світ, у заБуття,
    де під ногами хижий Вир,
    лише безодні чорних дір
    та ліхтарі, що ріжуть очі
    у мороці безкраїм Ночі.
    Ілюзій невагомий брук
    і частокіл із ніг та рук…

    По зір яскравих камінцях,
    немов у морі острівцях,
    вони ступають через річку,
    що починається з потічка.
    Здобуде хвилю гомінку –
    стікає у Буття ріку,
    де вічна музика лунає,
    журою душу огортає,
    а навкруги панує сум,
    і ми оглухнули від дум.

    Монету срібну дайте їм –
    блискуче-сіру, ніби дим,
    з металу ночі одкровень,
    що бережуть минулий день,
    в долоні шерхлі, загрубілі.
    Лише вони єдині в силі
    угамувати ту потребу –
    вогню віддати вічну требу.
    На службі темній і магічній
    ліхтарники існують вічно,
    навчають досягти мети –
    ріку Аїда перейти,
    дадуть пораду вам незвичну,
    як чути музику одвічну.

    У тихім меготі зірок
    іде у Всесвіті урок.
    Перед воротами Світів,
    на перехресті двох Мостів,
    у світлі нових зір холоднім,
    де педагоги благородні.
    В кінці такого переходу
    і ми відчуємо Свободу,
    адже Ліхтарник нагадає,
    що Смерті взагалі немає!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  12. Ігор Шоха - [ 2017.08.14 11:32 ]
    Гадання на гущі
    ***
    Коли уже осатаніють «наші»
    або не перебісяться свої
    нувориші, козли, багатії,
    побачимо Ємєлю на параші,
    що агітує на нові бої.

    ***
    Минуле наше золоте.
    Собі приписуємо те,
    чого іще немає.
    Ідемо обраним шляхом,
    аби покинути дурдом
    обіцяного раю.

    ***
    І рай, і пекло – це тобі не хата,
    в якій чекають друзі і брати.
    І ні́кого з нічого обирати.
    Та як ото – нізащо умирати,
    коли за тебе нікому іти?

    ***
    Ми веселі, а часи суворі.
    Оцінили місію чужу
    по стіні на суші і на морі.
    Маємо стояти у дозорі,
    та зове майбутнє за межу.

    ***
    Випікає доля свіжі рани,
    мов горшки опалюють святі.
    Та не ті горнила і майдани,
    і не ті у полі отамани,
    і основи нації не ті.

    ***
    Побажаймо поету удачі.
    Хоч задачі у нього малі,
    лише він у годину гарячу
    по долоні планети побачить,
    що чекає її у імлі.

                                  2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (1)


  13. Козак Дума - [ 2017.08.14 11:33 ]
    Ера торгівлі

    Торгують всім: картоплею і сиром,
    ковбасами та іншими харчами.
    Торгівля йде повсюди, усім миром,
    авто, посадами і зайвими речами.

    Заводи продають і магазини,
    патенти, дивіденди, кораблі,
    майно із продовольчої корзини...
    Дійшли й до української землі!

    У попиті торгівля власним тілом,
    у кожного є свій в торгівлі путь.
    Тут Батьківщиною торгують поміж ділом,
    а там он честь і совість продають.

    В наш вік торгівлі, так уже ведеться,
    вам втюхують всіляку каламуть.
    Лише Любов одна не продається…
    Вона безцінна, в неї вища суть!

    07.03.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  14. Козак Дума - [ 2017.08.14 11:07 ]
    Наснилося

    Вночі побачив я тебе,
    такою рідко ти бувала,
    і молодим згадав себе,
    як серце пристрастю палало.

    Змогла його ти підкорить
    якими чарами, не знаю.
    Усе було, та лише мить
    судилось існувати раю.

    Куди поділась мила дівка,
    в яких краях вона сховалась?
    Людмила К., із Снігурівки,
    свого ти принца дочекалась?

    12.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  15. Козак Дума - [ 2017.08.14 10:52 ]
    Верблюд
    А ви бачили верблюда?
    То ж якесь кудлате чудо!
    Має горб чи два горби,
    витривалий до ходьби,
    ноги довгі, як шпички́,
    їсть тварина – колючки́.
    Може тиждень без води
    йти туди або сюди!

    А верблюд іде по світу гордо, неквапливо.
    До вподоби вельми дітям те пустельне диво.
    Невибагливий верблюде, ти кудлате чудо!
    Витривалість твоя людям у нагоді буде.

    Ніби корабель пустелі,
    він не нудиться в оселі –
    вантажі везе, туристів,
    де піски лежать імлисті.
    Недарма ж говорить люд:
    «Витривалий – як верблюд»,
    та за ви́тівки невинні –
    бійтесь утону́ти в слині!

    Невибагливий верблюде, ти пустельне диво,
    та плюватися на людях вельми некрасиво.
    Мав іще би до куде́лі гарне виховання –
    був би лайнером пустелі майже ідеальним!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  16. Неоніла Гуменюк - [ 2017.08.14 10:45 ]
    Рід лебединий
    Літали лебеді над ставом,
    Прилинувши з країв далеких,
    Щоби мостить гніздо у плавнях
    Й сховати десь у очереті.

    Висиджувати лебедяток,
    Малих спочатку і незграбних,
    Гидких, як кажуть, каченяток,
    Ніби з відомої всім казки.

    Вже згодом красенями стануть,
    Всі довгошиї та поважні,
    Схожі на своїх маму й тата,
    Мов королі крилаті справжні.

    А потім зринуть в синє небо,
    Високо-високо за хмари,
    За море ж їм летіти треба,
    Щоби вертати в рідні плавні.

    Гніздечко в парі лаштувати,
    Потомство мати і родину
    Та довго-довго проживати
    Й продовжувать рід лебединий.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Неоніла Гуменюк - [ 2017.08.14 09:35 ]
    Літечка чудова мить
    Крокує впевнено по світу
    Барвистеє спекотне літо,
    В траві сховалися суниці,
    Черешні червоніють стиглі.

    І білий гриб у листі теж
    Його так просто не знайдеш,
    Бо тільки в справжніх грибників
    Він опиняється в руці.

    У полі дозріває колос,
    А жайвора малого голос
    Згори дзвіночком забринить,
    Це літечка чудова мить.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Козак Дума - [ 2017.08.14 09:32 ]
    Про виконання поставлених планів

    (японська притча на місцевий манер)

    Стрілок із лука йшов одним селом,
    він був найкращим у своєму ділі.
    Присів перекусити й за столом
    побачив іншого, який стріляв по цілям.

    Вже підкріпившись майстер з'ясував,
    що вразили всі стріли точно цілі.
    Він меч свій витяг і було почав
    до ритуалу готуватись хара-кірі.

    Але цьому завадив перехожий,
    бо майстру розповів, що то блаженний –
    спочатку він стріляє в огорожу,
    а потім креслить навкруг стріл мішені.

    Гарант з прем'єром нам розповідають
    про виконання цілей згідно з планом.
    А хто про плани їх що-небудь знає?!
    Лиш той, хто верховодить їхнім кланом.

    Знавці тих планів зовсім не блаженні,
    ретельно свої цілі визначають.
    Їх плани - знову набивать кишені,
    та лише міри ті стрільці не знають!..

    16.03.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  19. Ірина Вовк - [ 2017.08.14 09:29 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'ява ІV (продовження15)
    З'ЯВА IV

    Юда збуджений ходить якийсь час,
    входять Магдалена, Аре і Марта.

    Юда—Магдалена—Аре—Марта.

    ЮДА
    Магдалено!

    МАГДАЛЕНА
    Іменем Месії
    сьогодні будь здоровлений...

    ЮДА
    Приходиш до мене?

    МАГДАЛЕНА
    До сповідника Месії...

    ЮДА
    Лиш до сповідника?

    МАГДАЛЕНА
    ...І також скарбника...

    ЮДА
    То значить—не до мене!
    Що ти хочеш—кажи... я слухаю...
    Скарбник Месії—
    слухає...

    МАГДАЛЕНА
    Відхожу...
    іду все далі-далі... В глушині
    сама зостанусь, пусткою покрита...
    Ніхто мене вже більше не побачить,
    крім Бога і Месії...

    ЮДА
    Там, одначе,
    Він буде бачити тебе?

    МАГДАЛЕНА
    Ніхто, крім Нього...
    Я також буду бачити Його...
    і буду чути... як дитя вчуває
    долоню матері сердечну...
    Я ж дитина...
    Його... Бо Він мені...
    є матір'ю і батьком—всім!
    Тому то—
    Його обожнюю... милую і шаную
    без меж...

    ЮДА
    Про Нього мовиш... мовиш про Пророка...
    про Вчителя?

    МАГДАЛЕНА
    Хіба ж би я могла
    так говорити не про Нього?
    Інше...
    нове життя Він вготував мені...
    Ось тут... тоді... у серці... спокій, тиша...
    і благодать... а ще спокійна, тиха
    любов...
    Усе це Він нарік би Царством Божим...

    ЮДА
    За королеву бути в нім воліла б...
    і мріяла, і снила об тім, правда...

    МАГДАЛЕНА
    Служебкою найнижчою—воліла б—
    не королевою!
    До ніг його припасти...
    дивитись в очі... цілувати стопи...
    і слухати слова Його—це щастя—
    таке велике щастя!

    ЮДА
    Прагнеш бути
    служебкою найнижчою, а перше—
    про королеву мріяла і снила!..

    МАГДАЛЕНА
    Було це так давно... о, так давно...

    Пауза.

    Нічого...
    не пам'ятаю...

    ЮДА
    Перше, ніж узріла
    Месію...
    перед тим, як...

    МАГДАЛЕНА
    ... То вже було давно...
    о, так давно...

    Пауза

    Нічого... нічого не пам'ятаю!

    ЮДА
    (в розпачі)
    То вже так давно!
    Не пам'ятаєш!!!

    МАГДАЛЕНА
    Пам'ятаю тільки,
    що тут... в тім домі...
    є мої служебки—
    невольниці мої...
    узріти прагну...

    Юда кличе служебок Магдалени.

    МАГДАЛЕНА
    Сестри мої любі... кохані сестри...
    Я така щаслива!
    Хочу тим щастям поділитись з вами...
    Від тої хвилі будете ви вільні
    і діти ваші будуть вільні також!

    Служебки оточують її колом.
    Клоняться до колін, дякують.

    Щасливі будьте,
    як і я щаслива!
    (До Юди.)
    Тут вже віддавна слуги твої вільні,
    чи правда?
    (З докором.)
    Я сьогодні тільки про це подумала!

    Юда мовчить, відчуває,
    що все між ним і Магдаленою скінчилось.
    Магдалена звертається до служебок...
    По хвилі вони повертаються, несуть шати і клейноди.

    МАГДАЛЕНА
    Ось мої шати...
    ... ті, котрі нужду
    мою явили світові—нехай же
    заслонять встид дівиці...
    ... ті, котрі
    пожари пожадань здійняли вгору—
    хай відігріють з трему зимні кості...
    ... а нараменники... заушниці зі злота,
    перстені дорогі... коштовні брошки—
    прийми до скарбу...
    май на кусень хліба...
    на сіль—нужденним...
    матерям і вдовам...
    і сиротам...

    (Відходить з Аре і Мартою.)

    (За виданням "Марія з Магдали"(драма). - Львів:Логос,1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  20. Ірина Вовк - [ 2017.08.14 09:01 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'яваІІІ (продовження14)
    З'ЯВА III

    Юда—Сангедріон.

    ЮДА
    Що... ви?..

    САНГЕДРІОН
    Не возносися, Пане...
    Послухай краще...

    ЮЛА
    Я... вас...

    САНГЕДРІОН
    О, знаєм, знаєм,
    що нас ненавидиш, проте...

    ЮДА
    Є учнем Пророка!

    САНГЕДРІОН
    І про це ми знаєм...

    ЮДА
    То з яким чолом
    посміли ви ввійти до мене?..

    САНГЕДРІОН
    Стримай запал і гнів,
    лиш вислухай нас, Пане...

    ЮДА
    Не хочу... ні... не хочу...
    Гетьте!

    САНГЕДРІОН
    Як то!
    Від себе гониш при́ятелів, Юдо!

    ЮДА
    Сміли
    себе моїми дру́гами взивати...
    Був я вам ворог, є ним
    і ним буду!
    Геть звідсіля!

    САНГЕДРІОН
    (ствердно)
    Від себе другів гониш... знай це...

    ЮДА
    Я бридився вас, а тепер—гордую.

    САНГЕДРІОН
    (ствердно)
    Гордуєш—дру́гами...

    ЮДА
    (з погрозою)
    Побілені гроби!

    САНГЕДРІОН
    Воскреснем—помстою!
    Розквітнемо тим щастям,
    що помста лиш дає...
    (Значимо.)
    Ти також носиш
    під серцем помсту... глибоко...
    Та помста
    пас поєднає і збратає...

    ЮДА
    Помста—над ким?..

    САНГЕДРІОН
    Помста—над Пророком...

    ЮДА
    Завіщо?

    САНГЕДРІОН
    Не питай... сам знаєш...
    Якщо тебе виповнює ненависть,
    що ми твою любов до Магдалени
    сквернили словом, то наскільки більше
    ненавидіти мусиш ти...

    ЮДА
    Кого?

    САНГЕДРІОН
    Його—свого Месію... Бо ж то Він—
    а не хто інший—назавжди позбавив
    тебе коханки... Зрештою, ти знаєш
    об тім ще краще, аніж ми це знаєм...

    ЮДА
    (бореться хвилину)
    Чого ж ви хочете—кажіть нарешті...

    САНГЕДРІОН
    Хочем,
    щоб з нами спільно діяти почав...
    Ти за коханку, ми за себе... спільно—
    криваво помстимося...

    ЮДА
    Напочатку
    мені забороняли ви любити,
    тепер зволяєте... підбурюєте навіть,
    щоб я помстився... Підлі!

    САНГЕДРІОН
    Прецінь, Юдо,
    не підеш з нами?

    ЮДА
    Я піду... лишень
    не вашою дорогою! Потрафлю
    я сам дійти до скоєної кривди!

    САНГЕДРІОН
    У спілці швидше зможемо сягнути
    завітної мети...

    ЮДА
    А хоч би й навіть
    я потопав—за ваш багнистий берег
    не вхоплюся...
    І врешті—право помсти
    за мою кривду лиш мені належить,
    мені одному!

    САНГЕДРІОН
    Все ж Пророк повинен
    загинути—і помста буде
    (З притиском.)
    наша...

    Так, наша—Юдо!
    (Відходить).

    (За виданням "Марія з Магдали". - Львів:Логос,1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  21. Козак Дума - [ 2017.08.14 09:24 ]
    Як все змінюється!

    Як час людину змінює… Ну, просто не впізнати!
    Чи міг від себе я того чекати,
    щоб смерть людини не ятрила душу,
    а навпаки! Та ще сказати мушу –
    чи міг подумати, що „брат“ прийде до брата,
    щоб підло запалити його хату,
    щоб красти все, що нажили віками?!
    Багато що змінилося з роками...
    Вже досить часто з того хто радіє,
    коли спливає рядова подія –
    „братів“ чергова сотня повернулась у Росію,
    але вже „Грузом-200“! Чудасія...

    19.03.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  22. Козак Дума - [ 2017.08.14 09:08 ]
    Кругообіг нікчемності в природі
    Дурак у гріш не ставить мудреця,
    конем ірже потвора над прекрасним,
    тупий знущається із генія творця,
    у вірності клянеться зрадник сласно
    і те не має ні початку, ні кінця…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  23. Козак Дума - [ 2017.08.14 08:32 ]
    Ностальгія

    Читаю, перелистую, гортаю,
    бо в серці спокою і крапельки не маю,
    а в голові киплять мов у ківші,
    парують, булькають і піняться віші.
    В думках милуюся красою свого краю
    і птахом лину аж до небокраю,
    так тягне розлягтись на спориші
    і зорі рахувати від душі.
    А потім бігти берегом крутим
    туди, де вгору струмениться дим,
    де вариться у горщику куліш –
    додому, у дитинство босоніж.
    Де мама Люба ніжна й молода
    мене з корівкою із паші вигляда,
    де батько ніби місяць-молодик.
    У спомин, як в душі останній крик…

    26.04.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  24. Козак Дума - [ 2017.08.14 08:39 ]
    Героям слава!
    Ми патріоти-українці
    простого люду, не ординці.
    Вітчизна нам – Вкраїна-мати,
    її ми будем захищати.
    Її ми будем боронити
    від ворогів, що вільно жити
    нам не дають, а тих вже тьма.
    Чисельність їх зведе з ума
    здорового. Не в ранах діло,
    хоч наше військо й поріділо,
    бо кожен день за рядом ряд
    іде в бій особовий склад.
    Вітчизни кращі то сини,
    за Неньку боряться вони
    із "руцкім міром" і "кадиром",
    із "лугандонами" і "диром",
    з кролем, гаркавим, з шоколадом,
    своїм чиновником і гадом…
    Бої тривають, фронт усюди,
    вже заморились бідні люди,
    та вороги все пруть і пруть,
    бо це для них єдиний путь –
    украсти у свого народу
    усе до нитки ще й свободу.
    Щоб в кабалу людей загнати,
    а потім вішати, стріляти,
    ще й на хрестах порозпинати…
    Ми рідний край одягнем в шати
    й самі вже будем обирати –
    куди іти та з ким дружити,
    щоб в злагоді і мирі жити.
    Хай пам‘ятає злий чужинець,
    що тут господар українець,
    за волю на своїй землі
    дорослі стануть і малі!
    А ще тремтять хай свої гниди,
    бо час прийде мокриць давити.
    Недовго їм це зло творити,
    бо так не можна вічно жити.
    Нехай у нашій всій родині
    лунає – слава Україні!
    А їм немов сталева лава
    у відповідь – героям слава!

    17.05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  25. Козак Дума - [ 2017.08.14 07:46 ]
    Освідчення в коханні
    Життя прожив я не мале на світі,
    хоча півсотні років й небагато.
    Однак уже повиростали діти,
    давно померла мама, є ще тато.

    За вік свій зрілий пізно й на світанні,
    що не кажи, а так життя вже склалось,
    жінкам не раз освідчувавсь в коханні,
    а Батьківщині – ще не видавалось.

    Освідчитись хотів би їй в коханні,
    але зробить відкрито це боюсь –
    при всіх Вітчизні висловить зізнання,
    ім'я якої Україна-Русь.

    Відкрито страшнувато, бо віками
    стидалися всі імені того,
    та зрозуміли все-таки з роками,
    що незаслужено забули ми його.

    У доленосну цю, складну годину
    мене чомусь не покидає сум.
    Люблю я свою рідну Україну,
    та в голові багато й інших дум…

    Люблю її як матінку родиму,
    у вірності своїй навік клянусь.
    Люблю її єдину й неділиму,
    свою Вітчизну – стародавню Русь.

    За щастя всього люду без спочину
    молився щиро й до сих пір молюсь.
    За рідну нашу Неньку-Україну,
    за Київську мою святую Русь.

    18.05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  26. Козак Дума - [ 2017.08.14 07:11 ]
    Живіть в чистоті
    Хвилюючись за стан душі,
    ти робиш мудро дуже.
    Частіше пишуться вірші,
    коли ти чесний, друже.

    Ну що ж тут, люди, за дива,
    теорія надійна –
    в нас варить добре голова,
    коли душа спокійна.

    Коли ти з совістю в ладах
    і сумніви не точать,
    то й думка лине ніби птах
    та майбуття пророчить.

    Хоч лицемірити й кортить,
    та в чистоті існуйте.
    Брехнею совість не брудніть
    і душу не плямуйте!

    20.05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  27. Козак Дума - [ 2017.08.14 07:48 ]
    Фінансова петля

    Що діється у нашій стороні?!
    Бариги й злодії відкрито балом правлять.
    Герої гинуть в необ'явленій війні,
    а олігархи жруть й зухвало зуби скалять.

    Катастрофічно зріс державний борг,
    бідують люди, та жирують гади.
    Яка там криза?! Змилуйся мій Бог –
    вони в народу просто гроші крадуть!..

    Чиновників росте страшна орда,
    розгул корупції вже захлеснув країну.
    Якщо не буде ця зупинена біда –
    ми можем втратити державу Україну.

    22.05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  28. Володимир Бойко - [ 2017.08.14 02:01 ]
    * * *
    Ви любіть нас. Бо ми – москалі.
    Ми найстарші брати на землі,
    В нас турботи печать на чолі
    Про народи великі й малі.

    Щоб лояльним був електорат,
    Прийде «вежливый русский солдат».
    Аргументи в нас – танки і «Град»,
    Поножовщина, водка і мат.

    Апетити у нас чималі –
    Споконвіку замало землі.
    Недомірок у нас на чолі,
    Полюбіть нас, бо ми – москалі.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  29. Козак Дума - [ 2017.08.13 22:54 ]
    В єдності наша сила

    Якщо ми гідно хочем жити,
    не варто нити і тужити,
    а працювати більше треба
    і починати треба з себе.
    А ще потрібно не вищати,
    а Батьківщину захищати
    від різних гадів, недоросів
    й своїх народних кровососів;
    чиновників, що люблять статки
    й беруть-гребуть щоденно взятки;
    від різних зрадників-іудів
    і пострадянських словоблудів.
    Лише всім миром, дружно, разом
    позбавитись ції зарази
    ми зможем, люди, взагалі
    й запанувати на Землі,
    на наших неозорих нивах,
    таких родючих і красивих,
    на наших українських кручах,
    де знову Дніпр реве ревучий.
    Лише тоді прийде наш час,
    і посміхнеться нам Тарас!

    24.05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  30. Микола Дудар - [ 2017.08.13 21:38 ]
    Мені потрібна радість.
    Мені потрібна радість - не з трибун…
    мені б її
    хоч жменьку
    буде
    досить
    я знаю як -
    і виросте табун
    зернят отих з мікроскопічним ростом
    я знаю де
    бурити і коли
    з якої сторони холодний вітер
    чому із чим у купі заболить
    яких не прислоняти краще літер
    до її ніг
    і до її очей
    пречистим днем навідатись у церкву…
    із тисячі зачовганих речей
    я відберу напів… і вміру терпке
    мені потрібна радість - не з трибун
    мені б її хоч жменьку, буде досить
    табу…
    табу…
    табу..
    одне табу
    і знову човен
    в океан
    відносить.
    13-08-2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  31. Козак Дума - [ 2017.08.13 21:09 ]
    Не розумію
    Я не вписався в нинішнє життя,
    де правлять гроші всупереч законам,
    але назад уже немає вороття
    й сувору дійсність не заллєш бетоном.

    Не можу совістю своєю торгувати,
    викручуватись, говорить неправду,
    брехати, зраджувати підло, хитрувати...
    В свій час і дід віддав життя за правду.

    Привик своєю честю дорожити,
    чекаючи сумлінно свою мрію.
    Прислужувать не можу, лиш служити.
    За що боровся все життя? Не розумію…

    29.05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  32. Козак Дума - [ 2017.08.13 21:19 ]
    Вирішальний фактор
    Нехай дощем летить каміння з неба
    і вітер поміж хмари грізно свище –
    не головне, яка освіта в тебе,
    якщо у тебе виховання вище.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  33. Козак Дума - [ 2017.08.13 18:41 ]
    Незакінчений лист
    Як довго я пишу тобі листа
    за почуття невтішні і глибокі.
    Зізнання ці тривають неспроста
    не день, не два, не рік – десятки років!

    Пишу тобі про мрію золоту
    у довгі, темні і холодні ночі,
    про нашу вишню, щовесни в цвіту,
    і про твої глибокі карі очі…

    За нашу першу неземну любов,
    і наші чисті почуття, невинні.
    Дивлюсь, читаю, починаю знов,
    та не доходжу і до половини…

    Укотре подумки написане порву,
    як не знайду єдино-вірне слово.
    Так день за днем, за роком рік живу,
    спочатку починаю знову й знову...

    Усе життя пишу прості слова
    про ту любов свою палку, єдину!
    Десятки років – а вона жива
    й зі мною в небо зоряне полине.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  34. Олександр Сушко - [ 2017.08.13 16:40 ]
    Голод
    Спекотно. Мливо. Порохно.
    Прийшла підступно творча криза.
    Писав про цицю і вино,
    В засіках дуля нині лиса.

    Криницю чистої води
    Всьорбали швидко спраглі люди.
    Макітра мудра - жбан пустий,
    Пегас утік - лайдак, Іуда.

    Куди не гляну - сірий дим,
    В думках кошлатяться тумани,
    На гобелені щез кармін,
    Не тягнуть музи більше сани.

    Пера зупинено галоп,
    У ручці висохло чорнило.
    На горизонті зрію гроб,
    Вінки, хреста, сиру могилу.

    Прощайте, друзі! Геть! Атас!
    Прийшов додому...посміхнувся:
    На мене глипає Пегас,
    Жує на кухні сало муза.

    Перетворив істот на кляч,
    Забув банальну аксіому:
    Живим тваринам треба харч,
    А не слова, тире та коми.

    ВІд паці лиш гора кісток,
    Коняка хрумкає вівсянку.
    Біжу, візьму хутчій листок,
    Тепер писатиму до ранку.

    13.08.2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  35. Марія Дем'янюк - [ 2017.08.13 14:53 ]
    Малюнок
    Намалюю на папері біленькі хмаринки.
    Хай летять у небо синє хутко, без зупинки.
    Щоб нічого не гнівило сонечко палюче -
    І не кидало проміння золоторазюче.

    Щоби щедро достигали і грушки, і сливки,
    Не хилилися від спеки квіточок голівки.
    Щоби врожаї збирали у серпневу днину,
    І усі до столу мали запашну хлібину.

    Як не вистачить хмаринок - намалюю знову,
    Нехай небо зодягає з хмарочок обнову!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  36. Микола Дудар - [ 2017.08.13 12:33 ]
    (називний післядощевий етюд)
    … А ще воно спогодилось відразу
    і сонях перегнуло від похвал
    а хмари сприйняли це за образу
    побігли в ліс продовжувати бал…
    і бджілки із справжнісіньким похміллям
    галділи про нектар наперебій
    горобчики поперлись на весілля --
    і лиш маляр описував сувій…
    13-08-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  37. Василь Мартинюк - [ 2017.08.13 11:15 ]
    Пошепки молить вітер

    Пошепки молить вітер
    Сонечком землю гріту.
    Облітують бджоли літо,
    Бджоли цілують квіти.

    Зелено – біло чисто
    Роси ряхтять усюди.
    Наче земля намисто
    Вділа на вільні груди.

    Обрій далекий мріє,
    Пісня у слові зріє.
    Душу святий апостол
    Кличе в безмежний простір.

    2017р
    Парище.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  38. Козак Дума - [ 2017.08.13 10:22 ]
    За нас
    Давайте вип'ємо за нас,
    за наш подвійний дружний клас,
    за наші роки молоді,
    що розчинились як в воді…
    Давайте вип'ємо за нас!

    Давайте вип'ємо за нас,
    вино, горілка, навіть квас
    підійде для ції нагоди
    в оточенні красот природи.
    Давайте вип'ємо за нас!

    Давайте вип’ємо за нас,
    відвідаємо яблук з медом,
    шашлик та інше попереду,
    бо яблучний сьогодні Спас.
    Давайте вип’ємо за нас!

    Давайте вип'ємо за нас,
    наповним келихи по-вінця
    і, не відводячи мізинця,
    осушим дружно, водночас.
    Давайте вип'ємо за нас!

    Давайте вип'ємо за нас,
    за тих, хто дружбу пам'ятає.
    За те, що вкупі нас тримає,
    ніхто не вип'є окрім нас.
    Давайте вип'ємо за нас!

    11.08.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  39. Ірина Вовк - [ 2017.08.13 09:33 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'ява ІІ (продовження13)
    З'ЯВА II

    Ассахар чекає. Входить Юда.

    ЮДА
    Добре, що ти тут... Вертаюся від Нього—
    від Нього... знаєш...

    АССАХАР
    Чому такий блідий?
    Тремтиш цілий...
    Твій зір промінить полиск хворобливий...

    ЮДА
    То тільки привид твій...
    А я здоровий... спокійний...
    ...Вертаюся від Нього...

    АССАХАР
    Ти змінився!
    А нещодавно—іншим був.

    ЮДА
    Сьогодні я інший, ніж учора був...
    а вчора був іншим, ніж завчора...
    ... Я вертаю
    від Нього—чуєш...

    АССАХАР
    Чую... Мовив тричі мені про це...

    ЮДА
    Я повертаю
    від Нього... Споживав вечерю з нами...
    зі мною споживав...
    Смерть порохняву згадував... Мовляв,
    близька Його година...
    Відчуває...
    Скажи, чи знає Він про те,
    що прагну помсти?

    АССАХАР
    Про що ти мислиш...
    То ж хіба Він бачить,
    як кругом нього буряться... і стежать...
    Я впевнений,
    тебе Він не осудить...

    ЮДА
    (замислено)
    Він не осудить... А одначе вчора,
    коли був тут... у мене... дивним зором
    на мене споглядав...

    АССАХАР
    Його вразили,
    можливо, твої розкоші... багатство?..

    ЮДА
    Хотів би Він, щоб я роздав убогим
    увесь маєток... а усіх невільних
    вернув на волю..
    ... Щоб я це вчинив!!.
    (Тихо.)
    Під час вечері Він мою прислугу
    взивав—братами...
    Слуги—мої браття! Ха-ха-ха-ха!
    (Кричить до служби.)
    Сюди покличте всіх моїх невільних!

    Слуга відходить.

    АССАХАР
    Ти що задумав—розкажи?

    Входять невольники.

    ЮДА
    (до них)
    Чи чули, що ви мені братами є?!

    (До старшого тремтячого невольника.)
    Ти—старший
    посеред них... Анез—тобі ім'я...
    ти від сьогодні вільний...
    ти є братом... Сідай зі мною!
    Ну, сідай!

    АНЕЗ
    Не смію...Пане!

    ЮДА
    Ба? Чому не смієш?
    Є мені братом—і не смієш сісти?..
    (до служби)
    Шмагайте батогом його—а добре!
    Може, нарешті набереться зуху
    до свого брата??
    Геть із ним!

    Невольники виходять.

    АССАХАР
    Що все це значить?

    ЮДА
    Наказав би всіх
    порізати на смерть... і їх ячанням
    свій власний біль притлумити!..
    Якби ж то
    ти тільки знав, як сильно я терплю!

    АССАХАР
    Вгадати легко... Бо ж учора бачив
    її—дочку Магдалю—
    коло ніг Пророка...

    ЮДА
    Ані слова більше про неї!
    Я терплю над силу!

    АССАХАР
    Одне лиш залишається—помститись!
    І спокій твій повернеться
    небавом...

    ЮДА
    Так... Та коли ж проб'є він...
    коли надійде помсти час?!
    Коли?!

    З'являються люди від Сангедріона—
    Ассахар спостерігає їх.

    АССАХАР
    Можливо швидко... Скористати треба
    із благодатної пори...

    (Зустрічається в дверях з Сангедріоном—
    обмінюється значимим поглядом—
    відходить.)

    (За виданням "Марія з Магдали"(драма). - Львів:Логос,1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1)


  40. Ірина Вовк - [ 2017.08.13 09:23 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІV. З'ява І (продовження12)
    ДІЯ ІV

    З'ЯВА І

    Ассахар і посланці Сангедріона.

    АССАХАР
    Ще його нема...

    ПОСЛАНЦІ
    Почекаймо хвилю—можливо
    надійде...

    АССАХАР
    Я сумніваюсь,
    чи навіть говорити з вами схоче...
    Завжди, коли про вас що-небудь чув,
    увесь аж трясся... пінився... і дихав
    скаженістю...

    ПОСЛАНЦІ
    А мо, вже злагіднів... До нас ненависть
    верг на Пророка...

    АССАХАР
    Певно, що тепер
    найлегше вам до нього промовляти...

    ПОСЛАНЦІ
    Мусить нам допомогти...

    АССАХАР
    Чи ж його поміч
    є назагал конечна?

    ПОСЛАНЦІ
    Ми завжди були Пророку ворогами...
    Та свідоцтва
    супроти нього є, на жаль, безсилі...
    А мова Юди —
    Вчителя погубить.

    АССАХАР
    Чи й справді
    згуби Вчителя запрагли?

    ПОСЛАНЦІ
    Коли Він житиме—то що нам зостається...
    До себе люд приваблює...
    Обходить Закон...
    Царем себе взиває...

    АССАХАР
    А де ж воно—те царство... жебрака...

    ПОСЛАНЦІ
    (з іронією)
    Мовляв, не з цього світу!

    АССАХАР
    Не з цього світу! Ха-ха-ха!

    ПОСЛАНЦІ
    Піде небавом... на тамтой—
    до себе.

    АССАХАР
    Якщо конечно хочете вже смерті
    того царя без царства — поміч Юди
    вам мусить бути певна...

    ПОСЛАНЦІ
    І на тебе — немало числимо!
    Йому ти милий... Маєш з ним довіру...
    і погляди... симпатію... Ти можеш
    допомогти нам! А тоді
    віддячимо тебе по-королівськи.

    АССАХАР
    Вчиню усе,
    що буде в моїй силі...

    ПОСЛАНЦІ
    Щось не вертає... Мусим відійти...
    Близька година спільної молитви.
    Відправимо її — вернемо знову...
    А ти тим часом?..

    АССАХАР
    Я зостанусь тут...

    ПОСЛАНЦІ
    І не забудеш... будь здоров, наш друже...

    АССАХАР
    То будьте й ви здорові...

    Пауза.

    (За виданням "Марія з Магдали"(драма). - Львів:Логос,1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  41. Олександр Сушко - [ 2017.08.13 08:34 ]
    Враннішнє
    Пишіть, брати мої та сестри,
    Увічнюйте свої думки.
    Я теж гравець у цім оркестрі,
    Мій звук тривожний і щемкий.

    До бою кличуть тулумбаси,
    До ніжності - гобой, скрипки.
    Плете піїт ліричним басом
    Майстерні про дуби рядки.

    Прудкі хихочуть балалайки,
    Дискант оспівує город.
    І ставить вподобайки, лайки
    В сльозах засмучений народ.

    На Сході - ехо канонади,
    Ховають воїнів щодень.
    Криваве шмаття - не завада,
    Ще світить сонце золоте.

    Летять Пегаси, хмари, гуси,
    Течуть поезії струмки.
    Шугають безупину музи
    І тем нових несуть пуки.

    Мовчать ображені естети,
    Не схвалюють гучні хори.
    У тиші лупляться сонети -
    Підходь, куштуй, собі бери.

    А дехто пише, наче косить,
    Летять в покоси будяки.
    Гуде фальшиве суголосся,
    Дурні прищеплює смаки.

    Не кожен віртуоз-маестро,
    Не всі виспівують птахи.
    Навчитись грати в цім оркестрі
    Лише трудягам до снаги.

    13.08.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  42. Ольга Паучек - [ 2017.08.13 06:43 ]
    Сонце крізь Дощ
    Дощик плаче, моросить,
    Сіє мжичкою,
    Сонце вигляне на мить
    Чудо-щічкою,
    Утечуть сумні думки
    Поміж хмарами,
    В світ далекий за струмки
    Словоспадами.

    Сльози свіжої роси
    Намистинками
    Із вербової лози
    Кап-краплинками
    Омивають ясен світ
    Візерунками,
    Диво-Сонця і Дощу
    Поцілунками.

    08.08.2017.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  43. Олександра Камінчанська - [ 2017.08.12 17:28 ]
    ***
    Маскарад ілюзій, слів, бажань,
    Небо крають журавлині зграї.
    Там, де вічна паморозь – межа,
    Біле мрево тішить і лякає.

    Колесо бісівське, вбогий люд,
    Ділить пан посади, світло, їжу…
    На зчорнілу, висохлу ріллю
    Ляжуть роси незрадливо-свіжі…

    А поки – мізерне грошеня
    Губить старець з рваної кишені.
    І ведуть дороги навмання
    У світи оманливо-зелені...

    За сьома замками всі казки,
    Менше віри у вселенське диво.
    За тунелем темним і вузьким
    Певне є місцина для щасливих…



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2017.08.12 15:21 ]
    Звуковий гвалт
    Серпнева спека уляглась,
    Улігся вітер і не дише.
    Не Божий – ресторанний глас
    Гвалтує луків ніжну тишу.

    Мені б сюди ну хоч одну,
    Хоч невеличечку «Базуку»*,
    Я б виставив комусь ціну
    За це насильство злісне звуком.

    За те, що час він мій краде,
    За порцію тяжкого глуму.
    Я не стріляв би у людей,
    А просто заклад цей знеструмив.

    *Базука – міномет. На фото, насправді, український міномет "Молот", а не "Базука".

    11.08.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (12)


  45. Любов Матузок - [ 2017.08.12 13:38 ]
    На сільській вулиці
    В зелень ховається хата
    даху червоним шматком,
    дмухає вітер губатий,
    бавиться мідним піском.

    Дме в очеретяні флейти,
    саду кошлатить пальто.
    Пил збожеволілим шлейфом
    прагне догнати авто.

    Вулиць сукеночки літні
    випрані в росах трави!
    ...Ранок телятком привітним
    тицяє носом в двори.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (6)


  46. Марія Дем'янюк - [ 2017.08.12 13:03 ]
    Кленові крила
    Крила з клена падають - видко буде осінь.
    Птахи відлітатимуть у небесну просинь.
    Дерево затужило та шепочуть віти:
    Виросли окрилені пташенята-діти.
    Гілля оглядає ластівкові крила:
    "Додому вертайтеся, де мати ростила."

    В кучерявих кленів потужне коріння -
    І дарують крила новим поколінням.
    А вдогін лунає щире та крилате:
    "Як загубиш крила - не зможеш літати.
    Будеш вікувати у чужій сторонці,
    Лиш з вікна дивитися в синє небо й сонце."

    На коліна стану. Крила позбираю.
    Вже лечу над кленом, небо обіймаю...



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  47. Любов Бенедишин - [ 2017.08.12 11:04 ]
    Серпень
    Де ж ті зливи-хвищі
    З цівками, як пруття?
    …На гіллі найвищім
    Яблука печуться.
    Сливи, як в узварі –
    Закипа повітря.
    В небі – ані хмари,
    Синій день – у відрах.
    Груша пелехата
    Опустила віти.
    Марно тінь шукати,
    За дощем тужити –
    Крапель срібний дзенькіт
    Поминати всує…
    Осінь вже близенько, –
    Серпень гарячкує.

    12.08.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  48. Ігор Шоха - [ 2017.08.12 09:12 ]
    Під Божою рукою
    Приснилася Його десниця.
    Не знаю, що це означає.
    Мені у пекло не годиться
    і рано нібито до раю.

    І чую, – вівці мої, вівці,
    усі підете за тумани...
    І наче гладить по голівці,
    що я буваю неслухняний.

    Але усе одно – на небо
    під молодими бур'янами.
    Молюся нібито за себе,
    а горюватиму за вами.

    Ачей ніколи не побачу
    усе, наліплене із глини?
    Хоча я, може, і не плачу
    за долю кожної людини,

    що ми під Божою рукою
    ще чимчикуємо у пекло,
    хоча і, ніби, наді мною,
    і хоч, неначе-то, не смеркло.

    І ще воюємо на славу,
    і попадаємо у тему,
    і не поховані окремо.
    Але які буяють трави!
    Які некошені отави!
    Неначе ми і не живемо.

                                  12.08.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (1)


  49. Ірина Вовк - [ 2017.08.12 08:05 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІІІ. З'ява VI, VII (продовження11)
    З'ЯВА VІ

    Магдалена сама. Хвилю стоїть нерухомо.
    Напливають на неї спогади.


    МАГДАЛЕНА
    Як встав—так і пішов!
    Усе покинув!.. І ту кімнату, де йому дала
    я стільки щастя... стільки насолоди?!
    Вона є поруч... поруч—за стіною...
    О, в ній ще чути окрики кохання!..
    А як тіла єднаються тут наші...
    сплітаються... і в'яжуться в гарячих,
    як пал, шалених утисках розкошів!
    В очах лиш блискавиці та імла...
    І темрява... І, врешті, непритомність!..
    А потім—учта!..
    Хто ж, хто в Юдеї мешкає—не знає
    Іскаріота учт?
    (Сахається, огортається шатами,
    дрижить.)

    А зараз я нужденна... помарніла...
    перса запали... Голод... голод гонить—
    і настигає... шарпає і мучить!
    О скільки часу не було нічого
    в моїх устах—лишень вода і хліб!..
    ...Та учта Юди!.. Пахощі, як море...
    веселка барв—то квіти...
    квіти... квіти...
    тарелі золоті... з ебану дзбани...
    потири срібні—мов тіла мідяні,
    то чорні й білі—ген повипинались
    із повені квіток!..
    Он дзвонять чари сміхом кришталевим
    уповні срібноп'яного вина...
    Солодко плачуть флейти...
    М'яко стелять арфи...
    Цілують ревно цитри...
    Барв веселка!.. І море пахощів!..
    1 відтінків потік!..
    І все це тут було! При всьому цьому
    і над усім цим—я була!
    Ось тут... ось тут! Я все це відчувала...
    вслухала... бачила!

    (її погляд падає на місце,
    де стояв Христос.)
    тут ба..чи..ла ті очі—такі великі,
    слізні і смутні!
    Ні!
    Бути довше тут не можу! Надто
    все це живе в мені!
    Живе в мені!
    ... І ті смутні, великі, слізні очі!

    (Огортається шатами—вибігає.)

    З'ЯВА VІІ

    Юда стає на порозі. Магдалена сахається.
    Магдалена—Юда.

    ЮДА
    Магдалено!

    МАГДАЛЕНА
    Пусти мене... пусти—благаю, Юдо—
    назавше!

    ЮДА
    Зачекай... Не залишай...
    Зостанься
    при мені... зостанься!

    МАГДАЛЕНА
    ... Юдо, ти визнаєш Пророка!

    ЮДА
    Я визнаю?! Ха-ха-ха-ха!
    Відкіль ти знаєш?

    МАГДАЛЕНА
    Знаю... знаю, Юдо!

    ЮДА
    Брехня! Ненавиджу Його, бо Він забрав
    мені тебе!

    МАГДАЛЕНА
    Нещасний, що ти кажеш?

    ЮДА
    Ненавиджу Його—повторю ще раз.
    І я до Нього більше не піду,
    лишень зостанься при мені... зостанься,
    Магдалено!

    МАГДАЛЕНА
    (приголомшено)
    Не підеш
    до Нього більше?
    Чи правду кажеш?

    ЮДА
    Як правда, що кохаю тебе щораз палкіш...
    що в'яну з туги... з розпачу
    вмираю... по втраті за тобою...

    МАГДАЛЕНА
    Що ти мовиш? Подумай, Юдо...
    Подумай!

    ЮДА
    Знаю добре... Магдалено...
    (Шепоче.)
    Ти молода... я молодий...
    щасливі ж будьмо!
    життя попереду... і розкоші... і шали...
    Зостанься лиш... зостанься…

    МАГДАЛЕНА
    (борючись решкою волі)
    Відпусти...
    пусти... на Бога!

    ЮДА
    Не відходь... зостанься!
    Згадай кохання наше...
    Спогадай,
    о Магдалено—цю поляну квітів,
    де розпинала ти колись для мене
    намети у сто барв...

    МАГДАЛЕНА
    (поволі поступаючись)
    Поляну квітів... сонячну...

    ЮДА
    Вернуться
    минулі хвилі насолод... вернуться...

    МАГДАЛЕНА
    Вернуться...

    ЮДА
    Зорею осяйною запалаєш
    для мене знов!..
    Краса твоя воскресне
    в любовнім захваті...
    Своїм багаттям збудиш
    в мені бажання жити...

    МАГДАЛЕНА
    Я воскресну... запломенію... і роздую жар...

    ЮДА
    Пісню пісень ми виспіваєм разом...
    бажань вогнисті струни
    я напинати буду на перса—
    твої перса арфові... Я добуду
    з тебе...

    МАГДАЛЕНА
    Добудеш з мене?..

    ЮДА
    Окрик ошалілий...
    розбурханої бурі...
    шум вітрів, що гнані шалом пожадань...
    трем породіллі, що глиб землі пронизує!..
    Добуду все!

    МАГДАЛЕНА
    Юдо...

    ЮДА
    Дихнуть на тебе промені весни...
    Узвишшя твоїх перс тоді запахнуть
    медовим, наче квіти, благовонням...

    МАГДАЛЕНА
    О, не кажи вже більше— не кажи!

    ЮДА
    А твоє лоно
    в імлі весняного легкого пуху—буде
    мені колискою тужливих пожадань...
    всепожираючих...

    МАГДАЛЕНА
    О Юдо...


    ЮДА
    ...Твої руки, ніби сніжні крила
    ясного херувима, обплетуть
    мені рамена... Вознесуться
    аж ген на високості морочливі—
    і мене вергнуть... вергнуть на краю
    крутої скелі—над самим обривом
    розко́шів неземних...

    МАГДАЛЕНА
    Не треба, Юдо...

    ЮДА
    Мене огорнеш там своїм волоссям...
    ... А я, мов журавель, коли на нього
    проміння сонячне пливе—примружу очі—
    (Тихо.)
    змилю дорогу...

    МАГДАЛЕНА
    (майже мліючи)
    Юдо...

    ЮДА
    (тримає її маже непритомну)
    Гей, раби!

    Входять раби.

    ... Несіть килими—що, немов веселка,
    котру Отець вгорі розп'яв надземно,
    коли потопу наказав утихнуть...
    ... Готуйте ложе, тільки ложе з квітів,
    де ще не спочивав ба навіть погляд
    людський!..
    (Нахиляється до Магдалени.)
    Шат нам не треба!..

    СЛУГА
    (вбігає схвильваний)
    Йде твій Вчитель, Пане!

    МАГДАЛЕНА
    (раптово притомніючи)
    Пророк іде!

    ЮДА
    (до прислуги)
    Я не впущу Його сьогодні...
    (До Магдалени)
    Глянь... олійки,
    яких не гідне жодне людське тіло!

    МАГДАЛЕНА
    (простягає руку)
    Дай мені їх... дай!..

    ЮДА
    (нахиляючись до неї)
    ...Яких не гідне жодне людське тіло!

    СЛУГА
    Що ж чинити маю,
    коли надійде Вчитель твій?..

    ЮДА
    (з іронією)
    Сьогодні
    нехай шукає іншої господи!

    МАГДАЛЕНА
    (виривається з обіймів)
    Я Йому служити буду!
    (Вибігає.)

    ЮДА
    (стоїть непорушно,
    потім знервовано мовить)
    Ще Його прийму...
    Агей, невольники...

    Заходять невольники.

    Готуйте но вечерю!

    (За виданням "Марія з Магдали"(драма). - Львів:Логос,1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  50. Ірина Вовк - [ 2017.08.12 08:13 ]
    "МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . ДіяІІІ. З'ява ІV, V (продовження10)
    З'ЯВА IV

    На порозі показуються Магдалена і Аре.

    АРЕ
    Не заходь туди, благаю, Пані...

    МАГДАЛЕНА
    Мушу... мушу... Аре...

    АРЕ
    Ти ж бачиш, Пані, се бо ті кімнати,
    в котрих ясніла сніжним своїм тілом,
    як сяйво місяця ряхтить, іскриться сріблом
    у мороці гущавини лісної...

    МАГДАЛЕНА
    Не тривожся, Аре!
    Тепер не розсріблюся давнім блиском!
    В бігу безперестаннім за Пророком
    зчорніла вся, як нива золотиста,
    в яку щодень вціляли блискавки.
    Ось бачиш—похилилася і пилом
    припала придорожним...

    АРЕ
    Так чому ж
    все прагнеш увійти в оті кімнати,
    де...

    МАГДАЛЕНА
    ... пломеніла, як злотисті лати...
    У сильних світу збуджувала трем
    зміїний... Блискавкою тіла,
    що сяяло крізь шати, розхиляла
    уста—і вже назавше в'яли
    на них слова від тліючих жаринок
    палких бажань...

    АРЕ
    Якщо ж ти, попри все, ще пам'ятаєш,
    ким ти була тоді у цих порогах..

    МАГДАЛЕНА
    Так... пам'ятаю все, Аре... Однак
    мене жене до тих порогів туга,
    як буря звихрена... Волосся розвіває...
    тріпоче шатами... і дме... свистить...
    шумить... і без кінця жене!!!

    АРЕ
    Вернися звідти, Пані!..

    МАГДАЛЕНА
    Ні... Не вернуся вже! Переступлю
    я ті пороги... Бо ступити мушу...
    мушу!

    АРЕ
    Згадай Пророка і вернися вчасно...

    МАГДАЛЕНА
    Постійно пам'ятаю—і тому
    з такою спрагою біжу до тих порогів!..

    АРЕ
    Ти можеш, Пані, легко помилитись
    дорогою...
    до Вчителя...

    МАГДАЛЕНА
    Не треба
    лякатися, Аре! Іду—весь час...
    весь час іду за з'явою цією
    надземною, що раз... спостерегла!
    Хто зможе вирвати з глибин душі моєї—
    смутні... великі... слізні Його очі!
    Впеклися, в'їлися глибоко мені в серце
    і вже здається, що душі не маю,
    лишень смутні... великі... слізні очі!!!


    АРЕ
    Піду відсіль...

    (Відходить непомітно для Магдалени.)

    МАГДАЛЕНА
    (ніби до Аре)
    Тут я узріла їх—смутні і слізні!
    Ось тут вони поглянули на мене...
    тут наді мною плакали... а сльози
    з отих очей спадали мені в серце
    вогнистою лавиною... палили
    пеклом... гризли лютим болем...
    і капали, немов криваві ружі, углиб душі —
    і все... пекли... пекли!!!
    А очі все дивилися—такі
    смутні... великі... слізні Його очі!

    (Переступає поріг.)

    З'ЯВА V

    Входять невольники. Прислуга—Магдалена.

    І-й НЕВОЛЬНИК
    Геть звідсіля, ганебно дівко!

    II-й НЕВОЛЬНИК
    Геть звідсіля, брудна ганчірко!

    МАГДАЛЕНА
    Я...

    ІІІ-й НЕВОЛЬНИК
    До вуличних калюж— там твоє ложе!

    МАГДАЛЕНА
    Я ж... Я ж...

    І-й НЕВОЛЬНИК
    Брудне тебе ганчір'я покриває...

    ІІ-й НЕВОЛЬНИК
    Чи там під ним ховаєш свою вроду?

    ІІІ-й НЕВОЛЬНИК
    Атьху!
    Смердиш! Несе гидким зловонням
    від твого тіла...

    МАГДАЛЕНА
    Я... Я—Магдалена!


    НЕВОЛЬНИКИ
    (вітають її сердечно)
    Вибачай...
    Пробач...
    Даруй нам, Пані!

    Магдалена оглядається довкола.
    Дивиться питально на прислугу.

    І-й НЕВОЛЬНИК
    Даремно чекати будеш...
    Пан бо наш змінився дивно...

    ІІ-й НЕВОЛЬНИК
    Як давно—
    останній раз вінці повимітали...

    ІІІ-й НЕВОЛЬНИК
    Вже окрики веселощів завмерли
    в тих стінах...

    МАГДАЛЕНА
    (здивовано)
    Чи то правда? Розкажіть!

    І-й НЕВОЛЬНИК
    Ти першою сюди зайшла від учти
    тодішньої!

    МАГДАЛЕНА
    Яка тому причина,
    що Пан ваш так змінився?

    ІІ-й НЕВОЛЬНИК
    Натерпівся... дуже...
    із туги за Тобою...
    Все чекав на Тебе, аж пішов нарешті
    сам до Пророка...

    МАГДАЛЕНА
    Сам...
    Що чую? Пан ваш—до Пророка?

    ІІІ -й НЕВОЛЬНИК
    Покинув все... Як встав—так і пішов.

    МАГДАЛЕНА
    Я мушу тут зостатися!
    О дайте
    тут залишитися мені, благаю вас!
    Мене саму облиште... ані кроку
    я далі не ступлю... Втулюсь ціла
    в оту заслону—і зостанусь хвилю...
    На мить одну... Благаю вас—лишіть!
    Згадайте тільки, чи коли кого
    хоч раз я скривдила?!

    (Слуги переглядаються між собою).

    Була до вас ласкава
    і добра Пані! А тепер благаю—
    як про велику ласку—відійдіть!

    (Слуги вагаються хвилину, тоді відходять).

    (За виданням "Марія з Магдали". - Львів:Логос,1995)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   533   534   535   536   537   538   539   540   541   ...   1855