ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,

Борис Костиря
2026.02.11 10:18
Чи може бути
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму

Артур Курдіновський
2026.02.11 03:35
Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.

Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,

І Ірпінський
2026.02.11 02:24
На кухні маленькій сиділа зима,
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди

Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ніна Виноградська - [ 2016.10.04 10:59 ]
    Смертельне перемир'я


    Мир на папері - це не мир в житті,
    Бо куля-дура прочитать не вміє,
    Вбива людину, з нею світ, надію,
    Зупинить всі її шляхи-путі.

    Чи хтось повірить в те, що ворог наш
    Погодиться на просто перемир'я?
    У кого є до нього ще довір'я,
    Бо з ним рушниця, "гради", патронташ?

    І скільки в світі не садіть послів,
    Ніхто не зможе побороти словом
    Того, хто поламав усі основи,
    Хто всі кордони потрощити смів.

    Щодня убиті - ворог не мовчить.
    У відповідь вони повинні мати
    Ще більше вбитих і втекти до хати,
    Щоб їх настигла покаяння мить.

    Нехай у себе створюють світи,
    Де буде жити тільки їхня мова.
    Майбутнього свого у нас основа,
    Туди лиш перемогою дійти.
    04.10.16


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  2. Людмила Іванець - [ 2016.10.04 10:06 ]
    Нещодавнє
    так, мені знову нема що робити
    так, з інтернету знов лізе дурня
    телевізійні новини — про вбитих
    кожного клятого божого дня

    бруду — по вуха, терпіння — по вінця
    парламентар агітує корів
    так, мені знову кортить до тубільців
    маловідомих країн-островів

    де ж моя правда без жодної вади?
    де ж мої зорі в серпанках надій?
    жевріє сонце, димлять барикади
    гусне в судинах відлуння подій

    злива, «бастардо», багата уява
    ліга європи, останній квиток
    так, я не маю нагальної справи
    я вже сахаюся звичних пліток

    знову дорожчають гасла та м’ясо
    знову сміттям зацвітає струмок
    так, мені час відпочити від часу
    я вже цураюся власних думок

    чаю — горнятко, жалю — на півнеба
    бракне наснаги, повітря й доріг
    ні, так не можна, не варто, не треба
    знов репортажі — про тих, хто поліг

    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Ніна Виноградська - [ 2016.10.04 09:19 ]
    Матерям убитих


    І скільки ще синів злетить у небо,
    Де ангели в біді зламають крила?
    В життєвій бурі рвуть свої вітрила
    Усі, в кому свободи є потреба.

    Одне-єдине молоде життя,
    Могло би квітнуть, народити діток.
    Продовжитись, нести свій рід по світу.
    А ми для рідних - слово співчуття.

    Не замінити матерям синів,
    Бо небо чорне впало їм на плечі.
    Для них тепер щодня ізранку вечір.
    А біль заглушить найсильніший гнів.

    На цвинтарі могила - це усе,
    Що їм до смерті нині залишилось.
    І їх життя віднині завершилось.
    В тупик зайшло, не вийшло на шосе.
    04.10.16


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  4. Сонце Місяць - [ 2016.10.04 02:33 ]
    елюзії
     
    пенсерозо, свята
    неповинність вертань
    твої віти нагі
    у просвітах небесних

    синкретичні прослави
    литаври інтенцій
    що лунають замежно
    хіба не звучать

    як поховано час
    у згублений безмір
    & замішано барви в
    кіптяву з кісток

    треб очікуєш мов
    кожна має свій строк
    для зневірених вельми
    & немилосердих

    по дорозі твоїй
    все ніхто & ні з ким
    щоб зустріти ще вечір
    у плиннім полоні

    глядачем цих рядків &
    сливе неповторність
    в меланхолії, що
    непромовлена скрізь




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  5. Олександра Камінчанська - [ 2016.10.04 00:51 ]
    ***
    Не розгадуй цю тайну, що звіку ще осінню кличуть,
    Ми повірили в неї, як вірять душі і богам.
    Ми торкали вершин, а бувало подеколи - вище,
    Між імли, велелюддя, не гублячи віри й на грам.

    Чи було це початком дороги у зріле і зриме,
    Де зчорнілі дерева, як вдови, віджила трава?..
    Там ,по замкнутім колі, самотня блукальниця йтиме,
    Що сто бід переживши лишалася досі жива…

    Недоспівана осінь… Журбує і скрипка, і вітер,
    Говоритиму тихо, щоб слухати їхні сліди.
    Безіменний оракул сльозу напророчить – і витре…
    Та й кому ти заплачеш у світі нечулім? Чудний!

    Вслід розродиться ніч сивим ранком і тихим ячанням.
    Не любили, любили… Невинні, тому й не виню…
    Ця глибінь не німа, бо уперше, усоте, востаннє –
    Ми повірили в осінь, що днесь воскресала з огню.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  6. Тетяна Роджерс - [ 2016.10.03 21:30 ]
    Красуня і звір
    (переклад пісні "Beauty And The Beast",
    Celine Dion, Peablo Bryson, 1991)

    Повість, стара, як світ,
    Тільки правда в ній,
    Навіть і не друзі,
    Несподівано так став
    Хтось прихильним тобі.

    І зміна незначна,
    Мала, як не кажи,
    Обидва трохи злякані,
    Обидва не готові,
    Красуня і звір.

    Завжди подив це,
    Завжди, як колись,
    Завжди це так само,
    Завжди це напевно,
    Так, як сонця схід.

    Повість, стара, як світ,
    Старої пісні переспів,
    Гірка радість й відкриття,
    Змінитись можеш ти,
    Зрозуміть, був неправим.
    Напевно це, як сонце
    На сході зійде.
    Повість, стара, як світ,
    Стара, як рима, пісня,
    Красуня і звір.

    Повість, стара, як світ,
    Стара, як рима, пісня,
    Красуня і звір.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Домінік Арфіст - [ 2016.10.03 19:50 ]
    міг би...
    міг би – ліг би доро́гою тобі…
    дорого́ю оздобою тебе прикрасив
    міг би – цілим іконостасом
    тебе відмолювати прибіг…
    міг би – мигав би тобі маяками
    від скель і рифів рятуючи уночі
    боровся з вічними б вітряками
    серед пустель оазами б маячів…
    міг би – лунав би громами весня́ними
    дарував би сни і ясних синів
    манив би цирками і циганами
    арфою б орфеєвою бринів…
    … міг би – був би білою глиною
    твоєї святості половиною
    та червоною Бог сотворив мене…
    і вогнем всеспалення обпалив мене…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  8. Наталя Мазур - [ 2016.10.03 16:18 ]
    Банальний дощ
    І скажуть мені: «Облиш,
    Писати про дощ банально.
    То небо і хмари лиш,
    Дивися на світ реально.

    Хоч вітер давно ущух,
    Та хмари зігнав над містом.
    У шумі нічного дощу
    Не чути мелодії Ліста».

    І скажуть мені: «Пусте!
    Вночі треба просто спати,
    На свято чекати гостей,
    А день починати з лате».

    І скажуть мені: «Дарма
    Дзвінок ти чекаєш дальній».
    Думки і нічна пітьма...
    Я слухаю дощ банальний.


    18-20.09.2016р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.10.03 14:44 ]
    Серед билин...

    Вірю: комусь необхідна мова - рясна калина,
    Та не отій шерепі, що "разніци нєту" кине.
    Будні горохом сиплють... Юнки смолистоброві,
    Вчили вас мудрі бабці в Баришівці чи Львові,
    Хлопчика з оселедцем - тато-киянин путящий.
    Вельми коротка пам`ять, соціум вивчив ще краще.

    Жаба-матюк огидний слизне, кубельце мостить.
    Хоч не кажи ні разу, хоч зауваж ушосте.

    Бачу, як рожевіють щоки під маскою з пудри.
    Раджу полтавці радіти: ранок мирний - не утро.

    Морозостійкість мови, певно, така як у жита.
    Квітне моя говірка серед билин московита...

    2016


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (4)


  10. Людмила Іванець - [ 2016.10.03 14:09 ]
    Мрії
    Так хочеться тепло-справжнього, з терпким ароматом кави —
    Натхнення. Щоб зникли в темряві останні рядки про зло.
    Щоб снити не про політику, щоб пити весну ковтками —
    Зелену, та не загарбницьку, і чисту, мов джерело.

    Так хочеться безумовного, єдиного в світі щастя.
    І моря, що шепотітиме на вухо свої казки.
    Щоб час не стискав нам боляче горлянки або зап’ястя,
    А в печі майстри не кидали понівечені зразки.

    Так хочеться — невимовного. І ясно, що недосяжного.
    Так мріється — ніби мріями можливо долати щем.
    Із джезви тікають з кавою імбирні фантоми справжнього.
    І вірші беруться попелом. І травень гудить хрущем.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Іван Потьомкін - [ 2016.10.03 10:14 ]
    Коли ми ще беззастережно вірили...

    Неймовірно, що соловей співа не про кохання
    (Та ж без’язиких поетами робив він),
    Що не літа нам відкуковує зозуля
    (А ми ж тих літ просили в неї якомога більше),
    Щем журавлиний лине не до нас
    (На чужині він же за голос батьківщини)...
    Та голову схиляю перед тими,
    Хто вилучить спромігся з перемов пташиних
    Те, що спиняє нас в житейській біганині.
    «Тьох-тьох», «ку-ку», «кру-кру»,
    Пребудьте з нами відгуком дитинства,
    Коли ми ще всьому беззастережно вірили,
    В’яжіть нас навіки із краєм материнським.



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  12. Сонце Місяць - [ 2016.10.03 05:18 ]
    у продовження теми
     
    о жовтню, первісно багряний
    чи є інакші браття де ~
    твій злотий млин & глибші рани
    а се життя мабуть не те
    загублене кудись під ранок

    хай виплеснуться мов зі жмень
    ті спогади що мною стали
    доби емалей чи камей
    & розпадуться на кристали
    вже відлунає самайн ~дей




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  13. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.10.02 23:44 ]
    Про глибини


    Якщо прозорий - скаламутять.
    Нікого не пускай углиб.
    Вутям доплине біс - і ртуті
    (не перлів!) жбухне зграйці риб.

    Персиста подруга-русалка
    Прожебонить: "Ну, як було?
    Пили шампусик... мінералку?".
    Сандалом пахне, ганить Псло.

    Живи, як звик. Твої глибини
    Сканують недруги, собрат.
    Тріски, гниляччя, деревини
    Зупинить чийсь протекторат.

    Пірнай - побачиш дно і зорі...
    І знов обличчям у бамбук.
    А вколо війни... лепрозорій...
    І тьма очей... ненатлість рук.

    Напівпорожнім жити легше.
    Коси осінній очерет.
    Чорнильні хвилечки розчеше
    Авторитет... недопоет.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.02 23:55 ]
    Багряний відсвіт
    Такі у неба очі сині -
    Між хмар поблискують ясні.
    Сьогодні сонечко осіннє
    Знов усміхалося мені.

    І промінь пестив тихо, ніжно,
    Лікуючи всю душу мов –
    Як рану заживляв, що грішна
    У ній залишила любов.

    Так біль її всього тиранив
    І все ввижався уночі
    Цей відсвіт на гілках багряний,
    Мов кров засохла на плечі.

    29.09.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  15. Серго Сокольник - [ 2016.10.02 23:49 ]
    Я і ти. Трохи літературне
    НедОпитий бокал
    І з кайфом сигарета...
    Останній ночі шал
    Поетки і поета...

    Скривавлено- ясний
    Над долею світанок.
    Ми входимо з пітьми
    У наш останній ранок

    На битву, мон амі,
    За світло воювати.
    ...як хороше в тюрмі
    За стінами ховатись...

    Словесна мішура...
    Тісні занадто стіни...
    Дай руку! Бо пора
    Виходити із тіні.

    Ти будеш не одна
    З прикритою спиною.
    І битва ця страшна,
    Бо саме є війною,

    Війною за світи,
    За голови, за правду...
    ...Загинем я і ти...
    ...І сил у нас забракне...

    ...І світу не змінить?..
    ...У майбутті прозорім
    Хай вітер шепотить
    Уривки наших творів,

    Убитих за талан
    Поета й поетеси,
    І Сонце- капелан
    По нас відслужить месу.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116093001110


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  16. Ігор Шоха - [ 2016.10.02 20:11 ]
    Таємниця душі
    Із нею оживає ясен день,
    але – без неї. Бо така кебета,
    що без кубіти більшає пісень
    і мрій у майже кожного поета.

    Я не чекаю іншої пори,
    аби мої літа уже поважні
    не навівали суму і жури,
    коли не обіймаєш неосяжне.

    І як не потонути у журбі
    і досі розказати не умію,
    аби була – і людям, і собі
    чужа розрада і моя надія
    у цій такій допитливій юрбі.

    Іду в полон, з полону визволяю,
    коли мені її не вистачає
    уявою у пам’яті моїй.
    А як оберігати таємницю –
    душі моєї пійману синицю
    жар-птицею у клітці золотій?

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  17. Анна Волинська - [ 2016.10.02 14:04 ]
    Осінь, осінь, ти — як сіль на рани
    Осінь, осінь,
    Ти — як сіль на рани,
    Ти роз’ятрила, стривожила минуле,
    А здавалось: в пам’яті курганах
    Вічним сном давним-давно воно заснуло.

    Осінь, осінь...
    Біль старий голосить
    І ні вдень, і ні вночі не замовкає...
    Вітер павутиння срібне носить.
    Облітає жовте листя,
    Облітає...

    1987


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  18. Василь Мартинюк - [ 2016.10.02 11:49 ]
    Останнє листя

    Скидають вже на землю жолуді
    Дуби столітні – осені еліта.
    Випливає тихо по воді,
    Жовте листя з бабиного літа.

    Серце поки осінню хмільне,
    Вже в акурат покошена отава.
    Та скоро літо бабине мине,
    Прийде пора холодна і сльотава.

    Спливає осінь ворохом думок,
    І душу у польоті не спинити.
    І серце не закрити на замок,
    Йому як завше хочеться любити.

    А по небі хмаронька летить,
    Над землею виснуть сірі тіні.
    Останнє листя вітер лопотить,
    Вдихає в душу подихи осінні.

    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Сонце Місяць - [ 2016.10.02 01:11 ]
    (Stare) I
     
    Осінь ніби схололий дим
    недочутний бентежний мотив
    зашкарублі чуття оті
    що ніхто не відає, звідкись

    завершаються справи всі
    зачиняються двері вслід
    далі вітер зненацька злий
    посіває хрупкі позлітки

    Несміливець каже собі
    чинні шанси надто низькі
    очевидці кажуть, казки
    обридають доволі швидко

    на простирадлі років
    хто ми тепер такі
    вірші давно нелегкі
    заробітки інакші збитки




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  20. Лілея Дністрова - [ 2016.10.01 23:02 ]
    Поза реальністю…
    За межі слів, за грані відчуття...
    Туди, де замовкають звуки буднів,
    Де струни серця прагнуть каяття,
    Вібрують жваво голосним відлунням,
    Де мальви кольористі у садках
    Ласкаво плещуть срібною росою...
    А трави…буйні трави у лісах
    Гойдаються... і дихають тобою.
    За межі невідомих островів,
    Устелених лілеями п'янкими,
    За межі часу...де немає днів,
    Лиш наші зорі жнуть імлу очима!..

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (13)


  21. Ігор Шоха - [ 2016.10.01 20:46 ]
    Політичні казуси
    ***
    Воюємо зі світом наодинці
    і маємо, що маємо – одні
    міняємо особини і лиця,
    але немає того українця,
    якому не горіти у вогні.

    ***
    Ой не радій, що звечора уранці
    пообіцяли дати коровай.
    Дарів не бійся, бійся не окрайців
    і не коней, а подаянь – данайців,
    а то зарано попадеш у рай.

    ***
    А горе – не біда, що ідіоти
    волають, – за, а голосують, – проти
    обіцяного thank you very much.
    Біда, коли керують патріоти
    з великою перервою на lunch.

    ***
    Корупція поліції минає,
    а судія грабує і …линяє.
    Воюємо на вільному шляху.
    У третій владі істини немає,
    зате які події на слуху.

    ***
    Ми реготати дуже раді,
    коли актори на естраді.
    А усміхаємося мало.
    Але які смішні паради
    і коронації кварталу!

    ***
    Нам у десятку ще далеко –
    ані варягами у греки,
    ані юрбою до орди...
    Всі карти путають чорти.
    А ось «двохсотими» – це легко,
    аби до неба досягти.

                                  2016


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (6)


  22. один із - [ 2016.10.01 18:35 ]
    кохана моя соломія
    інколи я тебе не розумію і знервовано дихаю в спину, коли ти стрімголов мчиш уперед.
    не думав, що я зумію чергову хвилину чекати на свій черед.

    ти — бісова буря, яка пройшла по мені.

    рубцями мічений, рахуючий дні
    я сидів попід дверима знесилиний, сумуючи по тобі.

    синці вже набули фіолетового відтінку,
    шпарина на губах зажила —
    але хіба я в змозі забути ту жінку,
    яка вперше за серце взяла?

    прекрасна моя соломія живе у мені
    прокидається з раннішнім подувом вітру і забороняє спати нашій маленькій сім'ї
    вона зникає лише холодними тихими вечорами, залишає мене на самоті
    і я кидаю руки в огненну пащу, де танцює фігура її.

    мені не пече, мені не болить —
    я чую солодкий коханий голос всього на мить.
    і це дуже п'янить.

    божественна моя соломія живе у мені
    у кожному сантиметрі мого тіла і душі.

    у кожному моєму почутті —
    люба моя соломія живе у мені.

    енергія не виникає ні з чого і нікуди не зникає,
    я вірю, що кохана моя соломія мене шукає
    і на мене там чекає.

    томас едісон останнім сказав: «там надзвичайно».
    і я збираюсь перевірити це, негайно.
    я беру в руку запальничку і вмикаю газ.
    все, кохана, я вже йду. на раз.

    29/09/16


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Анастасія Поліщук - [ 2016.10.01 17:32 ]
    Ти дихаєш вогкістю
    Ти дихаєш вогкістю,
    Розкішно транспортуючи теплі молекули,
    Ходиш очима по галактиках незнайомих інших очей,
    І захоплюєш - в радості, в розпачі,
    В гніві - так вміло показуєш вектори,
    Що мурашки по шкірі
    Та по серцю, здається, щем.

    Ти дихаєш вогкістю,
    Такою непритаманною знакам,
    Яким давні греки вручили стихію вогню,
    І у них була залізна логіка.
    А тобі для чого - послідовності, рамки?
    Чи колись було щось таке
    У чому б ти потонув?

    Ти дихаєш вогкістю,
    Вогкістю, яка добряче обпалює,
    Вогкістю, яка висушить усі на світі сльози.
    Я востаннє дивлюсь тобі, хлопче,
    Услід,
    І читаю із жалістю
    Не для моєї галактики
    Твої погодні прогнози.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  24. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.10.01 15:06 ]
    Острів


    Шукаєш точку опори.
    Усе шкереберть у світі.
    Відібрані Ялта, море...
    Отуточки буде сіті.

    Сто плетив Шахерезади
    Розвісять між риб та вишень.
    Ми плентались десь позаду,
    А прийдемо зайві-лишні.

    Опрісноком сонце світить.
    Осінньо у сквері, мряка...
    І шлють родаки привіти,
    Дієту від Монтиньяка.

    Немає у ній аджики.
    Не треба на зміни - гостро.
    Злі натовпи, заковики...
    І ти вже не цятка - острів.

    Три яблучка для спокуси,
    Вівсянка на дні карафи.
    Вдягни амулет, бо вкусить
    Плазун олімпійських мафій.

    Вже й лотоси на ковтьобах.
    Злетіли гелікоптери.
    Вальсує тлуста жадоба
    Під скрипочку Гуллівера.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  25. Вікторія Торон - [ 2016.10.01 12:50 ]
    Розпадається все на пісок і вітрила
    Розпадається все на пісок і вітрила,
    на скорбот якорі і на відгомін щастя,
    на могильні заломлені білі зап’ястя
    мармурових фігур, що уклякли безсило,

    на ухоплені в вічності рідкісні миті,
    коли сонце наносить призахідні плями
    і дитина охоплена передчуттями,
    зовом інших життів, що народженням змиті.

    Кожна хвиля розщеплена на подолання,
    на невтішний ридаючий плач Альбіноні*
    і до предків німих на захмарнім осонні
    «Чи зустрінемось знову?» твій крик-запитання.

    Мить – огнистий корал неземного намиста,
    що запав безнадією в тебе і святом,
    вибухаючий світ, як розщеплений атом,
    ієрогліф, сліпучим наповнений змістом.

    2016




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  26. Уляна Яресько - [ 2016.10.01 11:33 ]
    Зарано
    Відіграло кохання дотла нетривкий водевіль,
    Безутішній душі дні - нав"язливі гомеопати.
    Неживе почуття... Там, де я,там, де ти - ТАМ Є БІЛЬ.
    Я втомилася йти. Але як це тобі розказати?

    Горстка спогадів... серце - неначе сліпий каганець...
    Сплутав мови нам Бог, бо намарили ми Вавілони.
    Охолола (любов?), непомітно зійшла нанівець,
    Залишилася в жовтні, де вітер оголює крони.

    Чи під силу людині знайти у пустелі росу,
    Коли туга лунає зі серця щемливим сопрано?
    Щастя просто спішило до мене. Прийшло завчасу.
    І не чуло, сердешне: :"Спинися! Тобі ще зарано!"
    @ Уляна Чернієнко


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  27. Галина Кучеренко - [ 2016.10.01 10:22 ]
    ***
    Магічне золото - спокуслива прикраса,
    Багатства міра, вічна владна запорука,
    В епоху поєднання з унітазом
    Все ж прикрашає руки, шиї, вуха…

    А хтось на золоті і їсть…
    Кільцевий цикл – завжди магічність….

    ©30.09.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  28. Ярина Чаплинська - [ 2016.10.01 08:19 ]
    Знаєш, що таке жовтень?


    Це коли небо хмурить строкаті брови холодними дощами
    і бреде навмання у вертикальну далеч розмитими дорогами.
    А простоволосі дерева над самотніми горіховими зорями
    шкарубкими руками сотають тужливі думки — хмари.

    Це коли птахи – залишанці крилами розрізають мокрий простір
    і вже готові мужньо нести на собі голодний зимовий безмір.
    А хтось меткий в унісон з затерплим серцем промерзлої землі
    щасливо засинає до весни — у тривалому анабіотичному сні.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  29. Сонце Місяць - [ 2016.10.01 03:40 ]
    Nove ( IX)
     
    вітання до сумирних див
    у день різдва марії
    що невибагливо простить
    розмаї циркові &

    час перейти до вічних тем
    із римуванням ясним
    спогадуючи се & те
    відрази там образи

    свою зворушливість до всіх
    класичних мови жестів
    чи не вони земні~ прості
    з обрамленням небесним




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (14)


  30. Домінік Арфіст - [ 2016.10.01 00:59 ]
    лише любов...
    лише любов лишається від нас…
    скрадається зарослими стежками
    увитими снігами і пісками
    знаходить тих кого Господь не спас…
    розтрушується попелом зневіри…
    у лігвиську знесиленого звіра
    розірвана на крики неземні…
    такою ти дісталася мені…
    ми у сльозах скупали немовля
    і музика ледь чутна іздаля
    покликала у різні горизонти
    я задихався в трюмі корабля
    палив себе вогнем святого Ельма
    і сила моря – темна і пекельна
    несла туди де дихала земля…
    де сивий ліс заслуханий у ніч
    колискою гойдався наді мною
    я розлетівся гулкою луною
    гущавиною наших протиріч…
    огорнутий вергілієвим лісом…
    спокушений античним віщуном…
    я проросту лозою і зерном…
    Осирісом… Думузі… Діоні́сом…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.30 23:15 ]
    Осінній вальс (Поль де Сонневіль)
    Осінній вальс печаль навіяв,
    Обсипав листом золотим…
    Непрохана сльоза під вії
    Журливим вітром залетить.

    Вже не зустрінемось ніколи –
    Мов холод сковує німий.
    Ридає жовтень світлочолий
    Навкруг багряними слізьми.

    Неначе долі ті удари –
    Акорди падають сумні.
    Немов краси сумної чари –
    Лишилась музика мені.

    28.09.7524 р. (Від Трипілля) (2016)

    Конча Озерна, дача.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  32. Уляна Світанко - [ 2016.09.30 23:39 ]
    Параноя післякохання*
    Заквітчана, залюблена, здобута…
    Несправжній осередок серед мрій,
    Зіпсуте полотно, важка спокута,
    Дитячий сміх любовних протидій.

    Життя опісля – випалене поле,
    Не згоїться розтрощена душа,
    Збіговище отих, убитих горем,
    Що вміють страх навколо залишать.

    І кожен з них, то випрана бруківка,
    То сходи без перил і без країв,
    Потерта непрочитана поштівка,
    Що кожен з нас у грудях затаїв.

    Чи зможе злет цієї параної
    Лиш дотиком словами воскресить
    Безкрилих із хрестами за спиною
    І змусить далі з напівсерцем жить?!

    1-30.09.2016

    Післякохання* - тут як іменник


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  33. Василь Світлий - [ 2016.09.30 19:26 ]
    Немов не було


    ще вчора був
    небесний птах
    а нині так
    немов не було

    ні щирих слів
    ні почуттів
    все
    промайнуло

    а зранку дощ
    у грудях щось
    щось
    заболіло

    хай пощемить
    хай ще на мить
    те що
    минуло

    мій добрий бог
    допоки вдвох
    бо завтра
    хмуро

    лиш сірий день
    лишень
    лишень
    вороже дуло

    ще вчора був
    небесний птах
    а нині так
    немов не було…



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  34. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2016.09.30 12:46 ]
    Особливий
    Ти мій особливий наркотик –
    Хоча порівняння грубе,
    Але як цілуєш в губи –
    Тікає з-під ніг земля...

    Коли притулив на грудях,
    То холод і лютий грудень –
    Мені не страшні, що буде, -
    На грудях - у Короля.

    І мій невловимий дотик –
    Очима лишень – не проти?
    і стогін застиглий, подих,
    Захоплення, захват, щем...

    Думками з тобою вкотре –
    Страждання і насолода –
    Твій розум і твоя врода –
    І зваба мені пече...

    Я стримуюсь, скільки можу,
    Але у клітинку кожну,
    Коли у думках про тебе –
    Вривається ендорфін.

    На інших ніяк не схожий,
    Наркотик, тебе обожнюю,
    Хоча і без тебе можу...
    Герой моїх снів і війн.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  35. Петро Скоропис - [ 2016.09.30 09:45 ]
    З Іосіфа Бродського. Листівка з міста К
    Руїна є неспішна учта кисню
    і часу. А новітній Архімед
    додати б міг до чинного закону,
    що тіло, поринаючи у простір,
    тим простором тісниться геть.
    Вода
    дробить в свічаді тьмавому руїни
    Двірця Курфюрста; далебі, тепер
    з пророцтвами ріки і він обачніш,
    аніж у ті, зарозумілі дні,
    коли курфюрст його відгрохав.
    Хтось там
    розвалинами вештає, листву
    позáторішню горнучи. Це вітер,
    як блудний син, одвідав отчий дім,
    і всі листи ураз отримав.



    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  36. Сонце Місяць - [ 2016.09.30 03:05 ]
    Nove ( VIII)
     
    Неоновий дощ невідчепний мов змі
    в кінотеатрі на погляд
    бармен голомозий безпечний мов змій
    псевдо~ гламурний побут

    Стайл іронічний, розмови лиш так
    віскі розбавлене тричі
    війна у європі далеко десь там
    а загалом усе притча

    У штовханині ніяк не простій
    & кривда приземлено~ вбога
    ще мабуть доречний спогад

    На вірний приціл безтрепетних вій
    під фанфари ось об’явиться твій
    кумпан~ крутій Хамфрі Боґарт



     -$-




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  37. Вікторія Торон - [ 2016.09.30 00:22 ]
    Немає заборон—немає правил

    Немає заборон—немає правил,
    у космосі нема орієнтирів,
    немає дружби й теплого туману
    помноженого дихання людського.
    Давно нема до ближнього уваги
    і душ, які зрослися в подоланні
    спокус або у вірності завітам.
    І кожен сам собі—законодавець,
    суддя і адвокат, і суд присяжних,
    і автор винахідливий амністій,
    борець зі страхом в камері своїй,
    з якої назавжди відкриті двері...
    Ми вільні—і ми бранці самоти
    і піддані невільницького страху
    перед лицем фантомів, де колись
    жило одухотворене, високе...
    О, неможлива праведність образ
    на втрачених і легковажних друзів
    у пустці, де лиш людяність одна
    іще спускається на голубиних крилах
    ізверху, і у затишку очей
    сплять золоті, такі знайомі далі...



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  38. Нінель Новікова - [ 2016.09.29 22:23 ]
    Чужий
    І знову ці руки і губи –
    Спокусливий, що не кажи.
    Такий мені, начебто, любий,
    Але… незворотньо чужий!

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (3)


  39. Галина Кучеренко - [ 2016.09.29 21:51 ]
    Сєнцову, Кольченку, Клиху, Карпюку .....
    Брехня і сваволя
    За мить зруйнували твій рай,
    За ґратами воля,
    За муром – чужий неба край…

    Залізом закутий,
    В прицілі найменший твій рух..
    Чи ж можна замкнути
    Свободою споєний дух?!...

    Під тиском, в полоні,
    В кайданах, в мордовнях хортів
    Не зганив ти долю -
    І з вірою вистоїш ти!...

    Для кожного віра -
    То власне його відчуття:
    І світоч, і міра,
    І кара, і подих життя…

    ©13.07.2016.


    Такі рядки прийшли з думкою про Сєнцова, Кольченка, Клиха, Карпюка і всіх українців, яких катують у РФ і квазіутвореннях.




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  40. Іван Потьомкін - [ 2016.09.29 16:21 ]
    Патріарх

    Цей край він донестями по-синівськи любив,
    Як, зрештою, і себе напевне.
    Без гонору, звісно, в політиці нічого робить.
    Тільки внутрішні вороги були в нього.
    Тай то скорше за все на трибуні в Кнесеті.
    А от із зовнішніми ворогами, як ніхто,
    Умів напрочуд він ладнати:
    І цим, і мудрістю у себе світ влюбив,
    І нагороди, наче з рогу, сипались зусібіч.
    Та нагородою найбільшою для себе він вважав
    Близький Схід новий. Ним безустану марив.
    Можливо, так би й сталося, якби в майбутнє,
    А не в давноминулий розбрат Якова й Есава
    Зациклені на зненависті суперники його дивилися...
    Коли десятий десяток при здоров’ї розміняв,
    Вважали Патріарха непідвладним смерті.
    Але щоб у безсмертя увійти, доводиться, на жаль, умерти.
    -------------------------------------------------------------------------------
    За єврейською традицією на могилу кидають не землю, а камінчики.


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  41. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.09.29 14:32 ]
    Сонячно дивлюся...

    Люди лицемірні, маски пурпурові.
    Поклянуться й чорту, й матері в любові,
    Одшліфують бевзню й генію котурни.
    Кажуть наративно: "Треба жить безжурно.
    Ти важкого зроду не бери до серця!".
    Дружно доливають лихо у відерце,
    Ставлять перечіпки... витирають шиби -
    Щоб луччіше видно гулі, ганджі-хиби.

    Люди вельми добрі, щиросердні, вдячні.
    Надбирають масло, крупи: манну... ячну.
    І серпом поранять... і дадуть сорочку.
    Люди терпеливі - плинуть за дзвіночком,
    Посідають любо у партерах, ложах...
    Кардинально різні, край арени - схожі.

    Співчуваю людям, всіх мирю тихенько.
    Стала я мудріша, бо молилась ненька.
    Сонячно дивлюся, не кусаю - бджілка.
    Люди пречудові, як не п`ють горілки.
    І напишуть книгу про війну і втрати...
    І пришиють пальця... щоб ізнов кусати.

    Люди продавали голос, безголосся,
    Чаклунів топили, бо усім здалося...
    Вішали на древках мотузяну віру,
    Били порцеляну і терзали ліру,
    Ставили погруддя - зайчику і лисці.
    ...люди забувають казочку в колисці.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  42. Олексій Кацай - [ 2016.09.29 14:55 ]
    Дзен
    Мов храм, присвячений металу,
    летів мій зореліт в пітьму
    й зоря з туманності спливала
    по курсу визначеному.

    Комп’ютер був з обчислень п’яний,
    горлала шатія антен,
    лиш я дивився на екрани
    ченцем, що сповідає дзен.

    І ніндзею в скафандрі чорному
    топтав обшивку корабля:
    зоря світлішала в потворному
    тумані гаснула Земля.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  43. Любов Бенедишин - [ 2016.09.29 13:07 ]
    (Не)городні нотатки
    *
    Поклали ідею в гріб.
    Замість кропила – кріп.
    *
    Червоніє, ховаючись, мак:
    Все не так…
    *
    «Нічого. Стріляйте потроху» –
    Стіна говорила гороху.
    *
    Солодять - де треба солі,
    а кажуть: дурна квасоля.
    *
    Діточок не густо…
    Винен хто? – Капуста!
    *
    «Я ж – ваш годувальник! Як?!» –
    Булькав у борщі буряк.
    *
    «Знайте міру! Не зіпсуйте юшку!» –
    За косу часник хапав петрушку.
    *
    Забув Господар: гнилизною хворі
    Зеленими зривають помідори.
    *
    Мрія сіяла рядочки…
    Лихо квасить огірочки.
    *
    Люблю бараболю –
    До болю…
    *
    Щоб всіх одвадити «тузів»,
    Не вистачає гарбузів?
    *
    «Де ще знайдете радісну таку!?» –
    Пишалася цибуля у вінку.
    *
    А моркву (з глибшими зв’язками)
    Не вирвеш голими руками.
    *
    «Ми не здамось!» – пузаті кабачки,
    Розлігшись, постискали кулачки.
    *
    «Город наш знищили масони!» –
    Знов мітингують патисони.

    2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  44. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2016.09.29 12:40 ]
    Сусід

    Він усе ще живе
    якимись
    старорежимними почуттями.
    Уболіває за динамо-тбілісі
    та жальгіріс-каунас.
    І не любить сучасних напоїв,
    але „Столичну”... аж до нестями!
    І ніяк не збагне,
    що музей просто неба
    називається скансеном.

    Я його не питатиму: чи є у Вас, діду, мейл?
    „Може, пива?” –
    „У скло! (з одноразового не питиму).
    І – лише „Жигулівське”...
    Ти знаєш, я ледь не вмер,
    перебравши такого
    у сімдесятім
    у Пітері.

    Я і не знаю, синку,
    хто тепер президент
    (чи генсек, а чи цар).
    Мені вони всі однакові.
    Навіть не голосую.
    Бо не знаю, до чого це призведе.
    Накипіло...
    Ніяк не відчищу душі од накипу.

    Ну, ковтаймо!
    А щось таки є в нім, у цім живім!
    Я віддячу:
    колись таки матиму гарний настрій –
    запрошу тебе, синку, на чарку.
    Та й розповім,
    як забивав Кіпіані,
    чи закидав Куртінайтіс *.




    _________________________________________________________________

    * Давид Кіпіані – гравець футбольної команди „Динамо” (Тбілісі) у 70-х р.р. 20 століття;
    Рімас Куртінайтіс – гравець баскетбольної команди „Жальгіріс” у 80-х р.р. 20 століття.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  45. Сонце Місяць - [ 2016.09.29 04:14 ]
    Nove ( VII)
     
    & за чуттєві цноти
    я чув хоча не те
    лунало в кожній ноті
    брудного вар’єте

    тут паничі & вороги
    піїти & голота
    у скепсисі чи то з нудьги
    & золото ~ позлота

    а негри безпонтові
    не ходять через ніч
    в розбещені столові
    п’яніючих облич

    тут паничі & вороги
    акули й кашалоти
    кидають тисячі на гній
    моя безцінна лотто . . .




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  46. Ігор Шоха - [ 2016.09.28 22:01 ]
    На шпальтах сьогодення
    ***
    А допи і гепи, і штепи-дурепи
    горлали, – прийди і подай!
    А ми, майдануті,
    цінуємо Путю
    за гасло його, – не зівай!

    ***
    А малороси й недороси –
    злодії Дону, на-гора,
    чекали боса і Барбоса,
    а нині закрутили носом, –
    води немає із Дніпра.

    ***
    А на Раші Московія є ще
    і по радіо Путя не бреше,
    що йому надоїло чуже.
    І тому він чуже убиває,
    його армія боїнг збиває,
    і на Сирії голо уже.

    ***
    А до акції
    Раші нашої
    Україні іти тай іти.
    Провокації
    інтер-нації
    будоражать далекі світи.

    ***
    А на пульті екранного світу
    віртуальні одні неофіти.
    Не лякає війна і сума.
    І вони би хотіли
    умерти за діло,
    але клавіші undo нема.

    ***
    А у нас ейфорія минає,
    що Донбасу і Криму немає.
    Бойовик-малорос
    умирає за щось,
    а на небі Росія чекає.

    ***
    А на Чуді – овації Путі.
    Аплодують усі «шамануті»
    «охуину» орди ліліпу-
    ті. На юрті калмика
    на кінчику піки
    сяє пика
    великого
    Пу.

    ***
    А буйний Гога і Магога*
    опережає Битіє –
    «бодає» все, що де не є
    або бере собі на роги…
    Та відчепися, ради Бога,
    і май усе, що Він дає.

                   2016


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  47. Василь Кузан - [ 2016.09.28 20:47 ]
    Другові Ярославу Чорногузу у день його народження (за старим стилем 20.07.7524 року від Трипілля)
    з невеличким запізненням (два місяці і вісім днів)
    та побажанням натхнення і кохання, досягнень і перемог у житті та житі


    У тебе природа така, наче жінка.
    Ти ніжний із нею, ти пестиш її.
    Чаруєшся осінню так, наче грою,
    Горою любуєшся. Горнеш гаї

    До серця. До неба простягши долоні,
    В полоні краси і язичницьких тем,
    Ти граєш на струнах живої бандури
    І грієш на грудях прадавній тотем.

    У темному лісі, на схилах, де рвуться
    Ревучого струни в надривних тонах,
    Ти світлою думкою зваблюєш духів,
    Щоб добрими були для слави й стола.

    Великий і добрий, слабкий і могутній
    Надломлену душу тримаєш за хвіст.
    Живе у тобі генерація предків
    І сльози чужі, й недотриманий піст.

    28.09.16


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  48. Сонце Місяць - [ 2016.09.28 17:43 ]
    Nove ( V)
     
    прихмарний ранок ~
    спогад від рани
    холод не за горами

    скрижалі осінні
    цинічно~ звісні
    зіничній призмі

    зауважуєш вільно
    у всьому тлінні
    літанія літургійна

    танцюють печалі
    не сильно далі
    вуалі зів’ялі ~

    а просто поряд
    жорсткий погляд
    йому би волю . . .




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  49. Гренуіль де Маре - [ 2016.09.28 13:22 ]
    Сон під цвіркунові переспіви
    Ще рано. Ще дихай. Прокинься на раз-два-три.
    Свій сон недопитий у кухоль хутчій збери.
    Оце ж тобі й снідання, й пізній пустий обід,
    Й холодна гірка вечеря, усе – тобі.

    Цвіркун ще сюркоче, та серпень тепло обтяв,
    І порскає місяць інеєм поміж трав,
    І сом обважнілим тілом вгрузає в дно -
    І мерзнеш, і ціпенієш з ним заодно.

    Впусти в хату річку – вже гусне над нею мла.
    Ти ж так проти течії виплисти й не змогла…
    І борсання марні, й потуги твої – смішні:
    Поглянь, як регоче, за боки узявшись, ніч.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (14)


  50. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2016.09.28 12:46 ]
    Тринітарний рондель

    Дощі до Трійці – як до хліба сіль.
    У Трійцю без дощів уже й не віриш.
    ...Волого й тепло. Дзвони звідусіль:
    від храмів стародавніх і новіших.

    Радіють Бог-Отець, і Дух, і Син,
    яким ти залюбки присвятиш вірші.
    Дощі до Трійці – як до хліба сіль.
    У Трійцю без дощів уже й не віриш.

    Зупинишся на мить, зніяковівши,
    поклонишся довершеній красі...
    Ти витратив на мандри стільки сил –
    а виявилось: поруч – краще вдвічі!..
    Дощі до Трійці – як до хліба сіль.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   549   550   551   552   553   554   555   556   557   ...   1806