ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Адель Станіславська - [ 2017.05.24 10:20 ]
    Буде приймлéно?
    порухів хижих ми забагато
    слів солодкавих мені занадто...
    ніц то не срібло геть то не злато
    плата за кожде - дивакувата
    так бо вбираю та віддаюся
    мов на поталу бéзумом щиро
    глýпа? відважна? чом не боюся?
    сочиться трутка... думала миро?
    і виливає пóтічки в ріки
    броду не знаю... боса... студено
    впóперек хвилі вперто довіку?
    буде приймлéно?

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (6)


  2. Тата Рівна - [ 2017.05.24 10:44 ]
    Гурби
    Третій окраєць білого хліба, третя доба Воскресіння чи гарту
    Знаєш, а ми ще з тобою жили би, але поплутались карти…
    Ганцю, кохана, якби час інакший – я б тебе кликав до танцю,
    Але сьогодні в цей чорний Великдень писано рити нам шанці
    Ми, по коліна в траві й анемонах, спинами сонцю відкриті –
    Риємо шанці, ставимо пушки – нікуди ж бо відступити!

    Смертонько, мила, смертонько, люба,
    Дай поцілую тебе я в губи.
    Ти дочекалась моєї згуби –
    Нас повінчали Гурби.
    Гурби!.

    Тиснуть Мости, з Хижаків холод віє, йдуть Хижаки у атаку
    Згублять «Мамая» - гукнемо «Андрія», «Докса», «Панька», «ЗалізнЯка»
    Нас тридцять дев’ять – а їх майже триста – в білих гробах поселенців.
    Буде цей ліс пам’ятати довіку двадцятирічних шаленців!
    Обгів – Ступно – Москалівка – Чернява – сутички ярі, річка кривава.
    Річка Понора, хлопці – по норах. Наші Криївки стали – Собори!


    Лінії юних життів розпрямились – чисті долоні як дівка.
    Я не добіг та душа долетіла, сіла душа на Криївку.
    Квітами чорними ліс простелився, Гурбенські Гори – повстанки –
    Стали супроти червоного ката, грудьми зупиняючи танки.
    Люті години в котлі з тіл та поту, криці, вогню, криків болю –
    Булькав компот, те опійне чар-зілля, якого зварила нам Доля.


    Хлопці! Ганнусю! Мамо! Сестриці! Будем із вами – з Божої ласки…
    Може, воскреснемо із анемонів ще до наступної Пасхи.
    Я пташенятком зрОджуся в світі, злину до рідної хати,
    Зачну вам, мамо, піднімусь, тату, тиху молитву на ніч співати.
    Квітень – мінливий, квітень – лукавий. – Вбито «Мамая», спалені села –
    Сіла душа на Криївку й зітхає. Бігме, вона не весела…

    Смертонько, мила, смертонько, люба,
    Дай поцілую тебе я в губи.
    Ти дочекалась моєї згуби –
    Нас повінчали Гурби.
    Нас освятили Гурби.
    Нас воскресили Гурби.
    Гурби!.

    24.05.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  3. Устимко Яна - [ 2017.05.24 10:12 ]
    Експромт
    :)





    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)


  4. Віктор Кучерук - [ 2017.05.24 07:06 ]
    Збайдужілому товаришу
    За попелища і могили
    На щедро скровленій землі, –
    Невже москаликам простили
    Твої скорботи і жалі?
    І незлічимі домовини,
    І плач удів отут і там, –
    Чому забулися віднині
    Твоїм застояним сльозам?
    Про найгіркіші наші втрати
    Бринить щодня людська печаль
    В осиротілій кожній хаті,
    Чого не чуєш ти, на жаль.
    А я тому не забуваю
    Ні про сиріт, ні про калік,
    Що душу зболену до краю
    Вогнем війни довічно спік...
    23.05.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  5. Олександр Сушко - [ 2017.05.24 07:19 ]
    * * *
    Старезний дід несе у торбі хрін,
    Продасть коріння - виручить копійку.
    Удома п'є горілку його син,
    Щодня на кухні з татом - сварка, бійка.

    Тримає міцно батечка за карк
    Аби давав на оковиту гроші.
    У хід іде усе - матюк, кулак,
    Забув синок про заповіді Божі.

    Удома сухарі і таргани,
    Ще від зими не сплачені платіжки.
    Торік поклав матусю до труни,
    А нині батьку вириває кишки.

    Уже не плаче дід - не має сил.
    Наклав би руки - та боїться Бога.
    Нема грошей. Але іще є хрін,
    І син стоїть з ножем біля порога.

    Поліція, сусіди, голова -
    Обходять стороною шершня вулик.
    П'яниця має вдома всі права
    Прогнати геть, натицяти їм дулі.

    Старий упав у яму за селом -
    Прийшов кінець життєвої дороги.
    А син чекає в хаті на вино,
    А тато вже на небі. Біля Бога...

    24.05.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (4)


  6. Серго Сокольник - [ 2017.05.23 23:40 ]
    Хто у мене в банці?
    ***Написано в співавторстві з поетесою Надією Капінос***


    А у мене в банці-хто?
    Хто у мене в банці? Хто?
    Не вгадаєте ніхто-
    Хоч за бублика!
    В мене в банці -
    Справжнє свято -
    Дитинчата - жабенята
    Пустотливі і хвостаті
    Звірі - пуголовки)

    Як до річечки ходила-
    Їх у банку заманила...
    Поживіть тепер у ній
    На віконечку...)
    Ми малятам - жабенятам
    Ква-ква-ква співаєм з татом,
    Заглядає через скло
    Ясне сонечко)

    Та чому сумні і кволі?...
    Може - хочете до школи?
    Чи... Цукерочку смачну
    З полуничкою?
    - нам цукерка не смакує...
    Ми за Жабкою сумуєм...
    За вітрами, очеретом
    Та річкою...

    Просять, просять мама й тато-
    Доню, треба відпускати
    Твоїх друзів колобоких
    До матінки.
    Мама- Жабка жабеняток
    Має музиці навчати,
    І щоб весело плигати-
    Гімнастиці.

    Відпусти! Не будь уперта!
    Ми прийдемо на концерта
    До ріки, де верболози
    Хитаються,
    І веселі жабенята
    Будуть нам пісні співати,
    І з тобою від душі
    Привітаються.

    Я ще трішки посумую,
    Бо за друзями жалкую,
    Та як треба, що поробиш-
    Пливіть!
    На концерта завітаєм!
    ...Ми ще діти. І бажаєм
    В щасті й радості
    Під сонечком жить.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117052310689


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  7. Василь Мартинюк - [ 2017.05.23 21:21 ]
    Один стою

    Дбайливо земельку сиру
    Вкриває неба деко.
    Один однісінький стою
    Чекаю зіроньку свою,
    Нема. Вона далеко.

    У небі місяць пломенить,
    А серце туга крає.
    Самотню думку не спинить,
    Вона сьогодні кожну мить
    По простору блукає.

    Та знову іскорку ловлю,
    А що мені робити?
    В душі надію запалю,
    Без міри край оцей люблю,
    Бо як го не любити.

    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Олена Лоза - [ 2017.05.23 21:21 ]
    ***
    Мов паросток тендітний, що пробивсь
    Крізь товщу мегатонного асфальту
    У світі, де завжди на перших шпальтах
    Війна і бізнес, бізнес і війна -
    Пірнеш униз, і не дістати дна,
    У світі, де яскраві палітурки
    Всміхаються десятками облич
    Та обриси знайомої фігурки -
    Бреде собі, скоцюблена, крізь ніч,
    Вберу у себе якнайбільше світла,
    Простого, життєдайного тепла,
    Щаслива вже від того, що була,
    Жила у світі цім і я колись;
    Ще смутки, що дощами пролились
    І хмари, що пливуть на небозводі -
    Усе урівноважено в природі;
    До тої миті, як злетить увись,
    Забувши все, що муляє і колька,
    Маленька, невагома парасолька...
     


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (8)


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.05.23 19:55 ]
    Без слів...

    Молитва без слів: гладь чи хрестик до хрестика.
    Сидять вишивальниці - літні, розвеснені.

    Між листя і квіту на білому - соколи.
    Тайнописи барвні над вічними тропами.

    І я вишивала дитиною. Гарно ж як!
    Летіла за півником... жар-птицею... сарнами...

    Кошулі мережані під льолями, сукнями.
    Осріблена голка... і зорно... і думна я.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  10. Іван Потьомкін - [ 2017.05.23 17:22 ]
    Єрусалимська фата-моргана
    Дріма Єрусалим у тумані,
    Немовби Богом з неба знятий.
    І якось млосно на душі мені,
    Так конче хочеться дізнатись,
    Чи, може, й там усе, як тут:
    Снують авто, сопуть трамваї,
    «Сови» неохоче на роботу йдуть: .
    Не «жайвори», тож смачно позіхають.
    Ворона на пенькові в роздумі куняє,
    Кіт гордовито шлях перетинає...
    ...Та раптом рожевіє. Все довкруж в обнові.
    Єрусалим небесний поступається земному,


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  11. Олександр Сушко - [ 2017.05.23 17:26 ]
    Досить
    Непереборна жлобська звичка
    До рота увібгати кляп.
    Колезі устромити шпичку,
    На ньому їздити охляп.

    П'яту поставити на карка,
    Ув очі хлюпнути лайном,
    Зробити аби було жарко
    Насправді, а не як в кіно.

    Височина авторитету
    Не перекреслює пихи,-
    Мовчать розгублено поети,
    Замовкли творчості птахи.

    Ти ж не збіднілий неборака -
    Господарюй в своїм саду.
    Нехай гризуться лиш собаки
    А я однині не будУ.

    Кидай паплюжити піїтів,
    Не витрачай усує час.
    Пиши про музику та квіти,
    Про поетичний вищий клас.

    А те, що ми в усьому різні
    Це - благо, а не смертний гріх.
    Та житимемо ми нарізно:
    Більш не ступай на мій поріг.

    07.05.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (9)


  12. Мирослав Артимович - [ 2017.05.23 17:24 ]
    Хай живе! (про серйозне з усміхом)
    Не піддаюсь…
    Пручаюся…
    Спиняю…
    Воно ж все лізе,
    чорт його бери…
    – Ану не лізь! – у розпачі волаю. –
    Бо придушу!
    У м’якості перин
    І тіло м’якне…
    Волю ж не зламати…
    Але таки узяло за живе...
    Яке нахабне! – хоч тікай із хати.
    Та ліньки встать.
    Тоді – нехай живе…

    23.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (9)


  13. Лариса Пугачук - [ 2017.05.23 13:58 ]
    Терези
    Не пiддаюсь, пручаюся, спиняю
    сама себе.
    Сама в собi придушую живе.
    Воно ж — живе
    усупереч усьому,
    не йде у спомин,
    рветься в майбуття,
    життям у тiло б’ється,
    б’є у сполох,
    вдаряє й одаровує чуттям,
    i проситься на волю,
    просить волю
    зламати.

    … обняти... обiймати... цiлувати...
    зацiлувати... закохатися!..

    Коханню
    не пiддаюсь, пручаюся.
    Спиняю сама себе.
    Сама в собi придушую живе.
    Воно ж — живе!

    23.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  14. Володимир Бойко - [ 2017.05.23 12:38 ]
    * * *
    Чарівлива магія кохання
    Притомилась мучити мене.
    Спогадом – уперше як востаннє
    Ніч як мить у безвість промине.

    Ніч мине. Прокинеться зневіра,
    Жалісна, мов скривджене дитя.
    В лігві упокореного звіра
    Жевріють запізні почуття.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  15. Козак Дума - [ 2017.05.23 10:04 ]
    Ненамальований портрет
    Якби мені колись портрет добра́
    намалювати раптом хтось замовив,
    я б довго не вагався і обрав
    ту зустріч нашу вечором зимовим.

    Без роздумів я б запросив тебе
    із юності – просту, сором’язливу.
    А пам’ять серце дотепер шкребе,
    коли емоцій пригадаю зливу…

    І перший сніг, і новорічний бал,
    і ледь помітні бісики у о́чах,
    і стриманості цноту на загал,
    і неслухняні кучері дівочі…

    Води багато із тих пір спливло,
    врізно́біч подалися юні мрії…
    Засніжений бульвар французьким тлом
    буремну душу і донині гріє!

    Якщо б мені тепер портрет добра
    намалювати раптом довелося –
    у пам’яті своєї я б украв
    оте, що у житті не відбулося…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  16. Козак Дума - [ 2017.05.23 10:24 ]
    Читаючи Шевченка
    Іуди Україну всю обсіли,
    панують кляті, що й не продихнуть.
    Деруть три шкури, тягнуть з люду жили
    й суспільство не бояться сколихнуть.

    Вони в торгівлі, владі, управлінні
    компаній, фабрик, всяких установ…
    Своє пустили глибоко коріння
    і наплодили різних настанов.

    А все тому, що тварі ті затято
    об’єднуються завше у кагал.
    Нам треба вчитися у них перемагати,
    як направлять палких емоцій шквал.

    Організація – завжди велика сила,
    гуртом, відомо, добре й батька бить.
    Бо іудеї здавна навіть сина
    готові в християнина рядить!

    Одні віками Біблію писали,
    вуздечку щоб накинуть на загал.
    А інші також довго не дрімали –
    творили „Маніфест“ і „Капітал“.

    Поглянь, народе, глибше на проблему –
    Чому ми й досі бідні, бо дурні?
    Як говорив їх вождь, проклятий Ленін,
    бо віримо семітській тій брехні!

    22.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  17. Устимко Яна - [ 2017.05.23 09:28 ]
    харон ( пародія)
    пародія

    пий вино хай олімпом закрутиться світ
    не питай скільки зим я дрімав скільки літ
    ти нарешті реальна нарешті не сон
    пий і млій – я ого я могутній Харон

    алкоголь кажуть зло алкоголь підлий змій
    але зваж що сьогодні і тілом я твій
    бач не вірить у Трою твоя голова
    пий вино щоб воно сотворило дива

    коню вйо!..ігого?...добре – човне у путь!
    за весло – хай фантазії сміло ведуть
    а в харона-аги не ослабне рука
    і закриймо цю тему – не надто гладка

    битий шлях від варягів у греки – ой вей
    хоч харон головне – натурал а не гей
    ще два махи по стіксу веслом до ітак
    в одіссеях повір я бувалий моряк


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  18. Юрій Кисельов - [ 2017.05.22 22:33 ]
    Шевченко
    Коли царем був Коля Палкін,
    занепадав народний дух.
    Але знайшовсь один, хто палко
    пробуджував до волі рух –

    серед мільйона свинопасів
    не козачок, але козак.
    Не заглушити клич Тарасів
    юрбі кривавих посіпак!

    Сьогодні маємо державу,
    яка воює день-у-день
    супроти нечисті й неслави.
    Розіб’ємо катів упень,

    бо чуємо слова Пророка,
    яким і є для нас Кобзар.
    Поет переживе епохи.
    Забудеться фельдфебель-цар.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  19. Богдан Манюк - [ 2017.05.22 19:25 ]
    З циклу
    З циклу «Карпатські бранзолєти"
    *****
    Уподібнено Всесвіту
    рублену хату
    під горою гуцульською
    біля жили:*
    що найближче до Бога –
    похило, хрестато,
    а віддалене звично
    втішає малим –
    подишуром,**де можна
    життя помістити,
    перевіявши хутко
    непотріб увесь.
    А тарелі, сестриці планет, оповиті
    на стіні загадковістю,
    сиплять униз
    промінці візерунків
    на чорне і біле –
    вибирають гуцули,
    котре до снаги…
    Але зоряний пил,
    на обличчях осілий,
    кольорам на душі
    повертає борги.

    *Джерело води;
    *дерев’яний мисник.

    А чарування «на любов»…

    А чарування «на любов» уперше – спека.
    До рук дівочих не горнись, любистку,
    бо перекинешся на дим, на клекіт,
    на бездоріжжя легеня гористе.

    А чарування «на любов» удруге – злива.
    Ховайся від горянки, аконісте,
    щоб легінь – без отруйливого дива,
    з яким хіба що на очах повісмо*…

    А чарування «на любов» утретє – буря.
    Лиш небові листву віддай, ялице…
    Хай пильноокий шатан** не одурить,
    а Бог зітхне і дневі усміхнеться.

    *Пряжа;
    **чорт.

    *****
    Весновище.* Весна ітиме вище
    по вірних горах
    і стече в путину.**
    Завар думок,
    настояних на тиші,
    проллє пастух
    у далеч лебедину.
    І подивів, і зелені – чимало,
    допоки схуднуть
    сонце і меренді.***
    Відей,****якщо майбутнє – не скорняла,*****
    на гору щастя
    пастухові вийти б,
    а звідти, аж до лебедів сягнувши,
    почути пісню їхню золотисту.
    Солодка бринза******
    засмакує дужче
    і білою хмариною повисне.

    *Весняний випас овець;
    **дерев’яна посудина для молока;
    ***торби з харчами в дорогу;
    ****мабуть;
    *****трава, на якій закінчили випасати овець;
    ******сир.

    Петрикування*

    Розигри** й мавки – колом,
    що вужчає щомить,
    до земляного столу,
    понад яким – дими.

    Ей, пастухи, смачного!
    Святі Петро й Павло
    доточать вам святого
    в серцях та за столом.

    Розигри й мавки – колом,
    цупкішим од війни,
    до земляного столу
    з краями давнини.

    Ей, пастухи, побачте –
    над вами – предків дух.
    Його частуйте – вдячних
    не вчепиться недуг.

    Розигри й мавки – колом,
    навіюючи сни,
    до земляного столу.
    Бідосю, зупинись!

    Ей, пастухи, - на ноги!
    За кольби*** та ціпки,
    бо коло те убоге,
    де дим зайшов гіркий.

    Розигри й мавки – з кола,
    врізнобіч, до лісів –
    од земляного столу
    дари разючі всім.

    Ей, пастухи, цілуйте
    землицю, на котрій
    у святості й покуті
    пастуший рай дозрів.

    *Святковий обід для пастухів у Карпатах;
    **злі сили і звірі;
    ***довгі загнуті вверху палиці.

    *****
    Залицявсь, музико.
    Білі личка…
    Русі коси…
    Та обрав собі
    трішки світу
    й дужо так гайдички,*
    що звучанням – вище голубів,
    тих, котрі запрошують до пари
    і тобі гуцулку молоду,
    але знову – о небесна каро –
    втрапив у самотності вузду,
    бо мольфарки – дримба і флоєрка*
    од гори міцніш,
    цупкіш води.
    В душі їхні
    ще в дитинстві зиркнув
    і свою віддав їм назавжди.

    *Музичний інструмент.


    *****
    Одинокою жінкою
    зранку намріяно
    увертюру вітрів
    для фацелика* світлого,
    знаменитого,
    що розгортається віялом
    по обидва боки голови
    перед вітами,
    за якими зелено
    здіймаються велети
    до небес,
    а за ними
    за мить
    візерунчасто
    жінка – променем ніжним,
    фацелик – метеликом,
    зігріваючи плин
    висоти й неминучості.

    *Традиційний головний убір заміжніх горянок-лемкинь.
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (47)


  20. Олександр Сушко - [ 2017.05.22 18:18 ]
    * * *
    Мені на чуб лягає сивина,
    І скроні тихо огортає снігом.
    Щомиті наближається зима,
    І серце закує навік у кригу.

    Вже потягнуло холодом з імли -
    Це Молодиця вибирає косу.
    Для гроба ладить майстер постоли,
    А з пилорами дошки з дуба носять.

    Мені бажають смерті вороги
    За те, що жив на повну, чесно, гідно.
    Бо відмолив усі свої гріхи,
    І крові на руках моїх не видно.

    Очікують терплячі небеса
    Коли, нарешті, склеплю я повіки.
    З колоди смерті витягну туза,
    Аби вели в останню путь музики.

    Нехай копають гробарі рови -
    Зустріну погляд вічності віч-на-віч.
    Лише боюся жити неживим:
    Аби закляк, розбив мене параліч.

    Аби рідні на руки впав снопом,
    Сидів у ліжку із відкритим ротом.
    На хліб собі не заробляв горбом,
    Бо став німим, безгучним ідіотом.

    Вже краще тлінь, драглисті хробаки
    Та камені покладені на груди.
    Бо лячно жити деревом роки,
    Собою випікати очі людям.

    А чи прийде ласкаво уві сні,
    Або від ран тяжких на полі бою -
    Не дано Богом відати мені.
    Інакше я не знатиму покою.

    22.05.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (3)


  21. Неоніла Гуменюк - [ 2017.05.22 11:30 ]
    Батьківський яблуневий сад
    Біло-рожевий цвіт, неначе дим
    В старім саду батьківськім яблуневім,
    Ніхто не доглядає вже за ним,
    Та він здається казкою для мене.

    Це батько їх колись давно садив,
    Плекав ті яблуньки, наче маленькі діти,
    Ми ж дивні імена давали їм,
    Й дорослими любили тут сидіти.

    Їх смак і досі відчуваю я
    Солодкий, кислуватий, соковитий.
    Хоч старих яблунь сохне вже гілля,
    Та сад цвіте й продовжує родити.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  22. Неоніла Гуменюк - [ 2017.05.22 11:14 ]
    Дитинства пригоди веселі
    Теплий літній дощик -
    Він скороминущий.
    Пам"ятаю й досі,
    Як "міряли" калюжі

    Ми босими ногами,
    Ступали там, де глибше,
    Раділи і сміялись,
    Були такі щасливі.

    Замурзані та мокрі,
    Блищать лиш оченята,
    Ми тим не переймались,
    Що скажуть батько й мати.

    Верталися додому -
    Вечеряти і спати.
    Веселі ті пригоди
    Приємно так згадати.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.05.22 10:48 ]
    Ба...тут
    1

    Оглянули тигриці спроквола.
    Худа гієна облизала руку.
    В сад апельсинних візій забрела,
    На моріжку лишилися докуки.

    Дала люстерко лялечці брудній,
    Плахіттям зачепила бюст безокий.
    Кахикнув садівник: "Прийшла - то стій!".
    А я росла, випереджала строки.

    О, з мене намальовано парсун,
    Позмітано листочки, бранзолети.
    "...сіддаун... - гримкотів старий валун. -
    Ти ще зелена... тут свої поети".

    2

    Фіранки майталаються... вітри...
    Питання - руба... На тарелі пташка.
    Чавлю три помаранчі - від хандри.
    Повзуть на чай чорничні черепашки.

    Тургоче бензовоз, він зайвий тут -
    У мікросвіті, де павич на стелі.
    А за вікном підвішений батут.
    Змагаються обпатрані, дебелі...

    Якщо забудеш - нагада свисток.
    Авжеж, піар... така новітня мода.
    Виловлює місцевий дід Кусто
    Пір`їни, верші, лодії-колоди...

    3

    Так літепло між весел і дилем!
    Сорока занесла блискуче, тьмяне.
    Ось Мегаобруч став ховзьким нулем.
    Зривають ринди ньювавілоняни.

    Росту, пливу...
    Мій обшир хить та хить.
    Туман зі ступи ллє краса-Солоха.
    Я - тонкошкіра. Цюкне крук - болить.
    Не схибила із курсу анітрохи.


    2017



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  24. Володимир Ковчак - [ 2017.05.21 15:22 ]
    ***
    ти найгарніша жінка у світі
    ти убиваєш мене
    і я уже не
    сіті

    ріжу
    а вогнем
    розігріваю свіжу
    ейфорію полудневих тем


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (4.88)
    Коментарі: (1)


  25. Ночі Вітер - [ 2017.05.21 14:44 ]
    Ти...
    Ти ще жива. Скляніють очі.
    Собаки скиглять у дворі.
    Я біля ніг твоїх. Не хочеш
    мене покинути в журбі
    отих химер, примар на сповідь.
    Кричиш, не впізнаєш мене.
    Весняна невмируща повінь
    тебе, звичайно, не мине.
    І радуйся, і слався, Боже.
    Бо Ти – єси, бо Ти – воздам.
    Яке холодне тЕрпке ложе!
    Не візьмеш, я її не дам.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (7)


  26. Володимир Ковчак - [ 2017.05.21 13:43 ]
    ще ближче, аніж близько
    Бог ще ближче, аніж близько -
    і коли ти думаєш що вдихаєш запах його,
    то він уже міліярди разів удихнув
    і міліярди разів уже видихнув
    тебе.

    і ще стільки разів удихне і заново видихне.

    а коли закінчиться лік,
    щоб рахувати,

    то далі продовжить -
    удихати і видихати,
    удихати і видихати,
    удихати і видихати -

    тебе.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  27. Володимир Ковчак - [ 2017.05.21 13:21 ]
    ***
    Бог ще ближче, аніж близько -
    і коли ти думаєш що вдихаєш запах його,
    то він уже міліярди разів удихнув
    і міліярди разів уже видихнув
    тебе.

    і ще стільки разів удихне і заново видихне.

    а коли закінчиться лік,
    щоб рахувати,

    то далі продовжить -
    удихати і видихати,
    удихати і видихати,
    удихати і видихати -

    тебе.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  28. Олександр Сушко - [ 2017.05.21 07:35 ]
    Підлабузник

    У формі "О" завжди його вуста
    Вишукують щомиті чийсь огузок.
    Цілунок свій дарує під хвоста
    Огидний професійний підлабузник.

    Медалі вам на грудях полірне,
    Поправить німб, що зсунувся на вухо.
    Із похвали нав'яже муліне,
    Ще не свербить, а вже завзято чуха.

    Із ваших вуст вихоплює слова,
    А де потрібно - шльопне у долоні.
    В біді його хитнеться голова -
    Сльозу майстерно вичавить солону.

    Насправді ж він - підступний і лихий,
    В колодязі душі давно вже сухо.
    Аби себе укрити від пихи
    Жени його від себе наче муху.

    09.05.2017 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (4)


  29. Олена Балера - [ 2017.05.21 00:13 ]
    ***
    Виснажлива одноманітність, заблудлі голоси і тіні
    Зринають, множаться і тануть в долонях нетривкого часу.
    Тонка межа лише умовна між дійсністю і сновидінням,
    Роки ідуть квапливим кроком і нас, неначе свічку, гасять.

    І відключив жорстокий всесвіт нахабно мікрофон сумлінню,
    А лицемірство так природно й підступно одягає рясу.
    Наш зір звикає поступово до світлотіней мерехтіння,
    Цинічний розум не дивує сумна реальність без прикраси.

    То застигає час, то плине, то піниться в шаленім вирі.
    Він геніальний чи безумний? Цього напевне і не скажеш.
    В його ляльковому театрі наявні і вожді, й кумири,

    Сміється клоун, плаче блазень, ніколи не бракує вражень,
    Та дуже рідко у виставі побачити вдається щирість
    І відшукати у масовці упевнену поставу княжу.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (9)


  30. Серго Сокольник - [ 2017.05.20 22:05 ]
    Пий вино, моя діво!.. (16+)
    *трохи гротеск*

    Пий вино, моя діво бентежачих снів!
    Ти сьогодні грайливо належиш мені,
    Розіп"ята на ложе, немов на хресті...
    Ми неначе удвох пропливаємо Стікс,

    Де ознака екстазу чомусь глибина
    Саме дна... Пий до дна... Наливаю вина
    Вже укотре тобі. Це вино пізнання.
    Я тебе пізнаю. Ти мене. Навмання,

    Мов по стежці вночі у безмісячну ніч
    Відчуттями... Кричи свій пронизливий клич,
    Наче вивела з лісу доріженька в день!..
    Все ти виголила... Вся гладенька... Ніде

    Не поколеш... Оголення тема гладка,
    Ніби шлях у зіркову богему... Така
    Ти належиш мені. І найвищий екстаз-
    Це залежність... То вип"єм за неї ще раз!...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117052009668


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Сергій Гупало - [ 2017.05.20 19:43 ]
    Не прощаюся
    Не прощаюся, йду не надовго, вернуся. Пора
    Запитати у долі, чому не радіє. Мені
    Усміхаються люди і небо, природа. Оаз
    Я не бачу на полі, де сіяно, жато. Одні

    Обережні травинки окличності – знаки. Оце
    За освітлення інших, сердець і доріг. Таїна
    Потребує нечесно філософа. Злюся. Рецепт
    Науковий – невчасно сумний, недоречний. Мана

    Ще не хоче за мене чіплятись надовго. Хвала
    Здивуванню, що я окрилив людолюбів. Стежу
    Прокладаю у буднях і сні, віршуванні. Імла
    Не тривожить, не має колишньої сили. Олжу

    Я частіше знаходжу, а болю не чую. Очам
    Ще повірю, надійніше – серце моє. Наяву
    Не дожив, обминув забагато… Є вихід! Хоча
    Одиниці чекають мене – повернусь. Доживу.



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (9)


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.05.20 17:29 ]
    Два вірші Ліни Костенко
    КОРЕКТНА ОДА ВОРОГАМ

    Мої кохані, милі вороги!
    Я мушу вам освідчитись в симпатії.
    Якби було вас менше навкруги,—
    людина може вдаритись в апатію.

    Мені смакує ваш ажіотаж.
    Я вас ділю на види і на ранги.
    Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж,
    мої гантелі, турники і штанги.

    Спортивна форма — гарне відчуття.
    Марудна справа — жити без баталій.
    Людина від спокійного життя
    жиріє серцем і втрачає талію.

    Спасибі й вам, що ви не м’якуші.
    Дрібнота буть не годна ворогами.
    Якщо я маю біцепси душі —
    то в результаті сутичок із вами.

    Отож хвала вам!Бережіть снагу.
    І чемно попередить вас дозвольте:
    якщо мене ви й зігнете в дугу,
    то ця дуга, напевно, буде вольтова.

    * * *

    Отак, як зроду, потаємно, з тилу,
    Усіх міщан ощирені лаї
    Ненавидять в мені мою скажену силу,
    Ненавиджу я слабкості свої.

    І скільки їх! Я зіткана з печалі.
    Для ближніх знято тисячі свитин.
    Коліна преклонивши, як Почаїв,
    Стоїть душа перед усім святим.

    Дзижчать і жалять міріади версій.
    Ну що ж, нехай. Я сильна, навіть зла.
    Я знаю: слабкість — це одна з диверсій.
    А я ще в диверсантах не була.





    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  33. Мирослав Артимович - [ 2017.05.20 14:58 ]
    Етюд
    Травнево-ніжна вишуканість гір.
    Смереки урочисті, наче панни.
    Пречисте око неба угорі.
    Душа життю виспівує осанну.

    Як не було мирської суєти.
    В обіймах раю матінки-природи
    Купаюся в оазі чистоти,
    І дякую за повінь осолоди…

    20.05.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (12)


  34. Ночі Вітер - [ 2017.05.20 13:13 ]
    Как хорошо...
    Как хорошо,
    что мы вчера не встретились
    и никого
    никто сожрать не смог.
    Вот это да!
    Скажи, накуролесили,-
    сбежали друг от друга,
    видит Бог.

    Бывает,
    но какое наслаждение! –
    убраться вон
    без лишней суеты
    и не читать
    в твоих глазах презрение,
    и не искать
    приют у пустоты.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Прокоментувати:


  35. Неоніла Гуменюк - [ 2017.05.20 11:24 ]
    Поцілунком мене розбуди
    Поцілунком мене розбуди
    І дістань з неба зорі кохання,
    Хлюпай ласки тих сонячних злив
    Та купай мене в них аж до рання.

    Захисти своїм дужим крилом
    Від пересудів, ока лихого,
    Від пліток та від зайвих розмов,
    Я ж за тебе молитимусь Богу.

    Нехай дасть тобі сили іще
    І дарує добро та здоров"я,
    Ти ж підставиш надійне плече,
    На яке прихилюся з любов"ю.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  36. Неоніла Гуменюк - [ 2017.05.20 11:47 ]
    Знов цвіте черешенька

    (пісня)

    Знов цвіте черешенька
    У саду моїм,
    Пелюсточки стеляться,
    Наче білий дим.

    І зелен-листочками
    Кутає гілки.
    Як же мені хочеться
    До неї прийти.

    Мов би до подруженьки,
    Рідної сестри,
    Притулити рученьки
    До її кори.

    Відчути, як дихає
    Свіжістю вітрів,
    Радістю ділитися
    І забути гнів.

    Усміхатись весело
    Сонцю та весні.
    Разом із черешнею
    Хороше мені.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  37. Олександр Сушко - [ 2017.05.20 08:39 ]
    Реприза
    Реприза

    О, як "люблю" я нашу владу!
    Неначе палицю Рябко.
    Сиджу в патьоках шоколаду
    Як мокра жаба під листком.

    Улеслива звучить промова,
    Ще й інтонація м'яка.
    Нещира усмішка Петрова
    Мене наскрізно пропіка.

    Чи то така прадавня звичка
    Тримати впроголодь рідню?
    Йому до ночов класти січку
    Із кропиви та полину?

    Доокола хохлокацапи -
    Гидкого суржика сім'я,
    Беруть державу на арапа,
    І кисне фізія моя.

    А, може, влади нам не треба,
    Бо хто би не зійшов на трон -
    Гребе грошву лише для себе,
    Ховає швидко у бідон.

    А я до них не маю нюху.
    Та декому здаля пахтить.
    І наче на липучку мухи
    До влади липне всяка гидь.

    Семіт слугує Ієгові,
    Йому кошерний варить суп.
    І душить брата брат у крові
    Виламує останній зуб.

    Холопу - вділено молитву,
    І все життя голодний піст.
    Таким як я - гаряча битва
    Та біля серця кулі свист.

    Допоки зігнуті коліна,
    На шиї брат сидить охляп -
    Не буде вільною країна,
    А буде пан. І буде раб.

    15.05.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (6)


  38. Максим Тарасівський - [ 2017.05.20 07:57 ]
    Невідоме
    Така природа або звичай:
    Душа у небо, розум в твань
    Нав'язлих вічних запитань,
    Лиш сниться спокій, чути відчай
    Між істин болісних хитань.

    Чому? Коли? За що? Навіщо?
    Хто винен? Що робити? - теж
    Різновиди таємних меж,
    А що за ними - кладовище
    Чи простір інших узбереж?

    Чи дійсно варто намагатись
    За межі рушити, знайти
    Там гулку прірву пустоти,
    Пігулку звільнення чи страти
    Або свої старі сліди?

    Ятрять питання; невідоме
    Лякає так, що хоч кричи:
    Що там? Хто ти? А ну, речи,
    Чого питання ті симптоми,
    Що вкрали спокій уночі?!

    І невідоме відгукнеться,
    Свій голос знишка подає
    І кредо видає своє:
    "Не все є тим, чим вам здається,
    Але й не все не тим не є,

    Потрібен час, потрібна відстань,
    Потрібен спокій. Втім, мабуть,
    Не все можливо осягнуть,
    Хоч не байдуже, що за пристань
    Питань вінчає довгу путь."

    Все як раніше: той же відчай
    І запитань знайомий смак,
    Але - лихий чи добрий знак? -
    Як завжди, спокій лише сниться,
    Душа, як завжди, є навзнак -

    Вдивляється в малюнок хмарний,
    Торує шлях не навпростець -
    Тварина, засіб чи творець -
    Шукає сенс буття немарний
    Серед нездо́ланих фортець,

    І непокоїться до рання,
    І ніч марнує, не до сну,
    Бо прагне відповідь ясну
    Крізь горнє чути німування,
    Як бачить неба глибину.

    І небо часом відгукнеться,
    Свій голос знишка подає
    І кредо видає своє:
    "Не все є тим, чим вам здається,
    Але й не все не тим не є,

    Потрібен час, потрібна відстань,
    Потрібен спокій. Втім, мабуть,
    Не все можливо осягнуть,
    Хоч не байдуже, що за пристань
    Питань вінчає довгу путь..."

    2014, 2017


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  39. Лариса Пугачук - [ 2017.05.19 23:41 ]
    Входження у зав’язь
    У віхолі вишневих пелюсток згубився час,
    і я себе згубила,
    тебе знайшовши там.

    Захоплене чуттєвістю єство впадало в транс.
    А вишня усміхалася.
    А цвіт –
    злітав
    на нас…

    Впокорене життя –
    це ложе терпко-біле.

    19.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (10)


  40. Іван Потьомкін - [ 2017.05.19 22:08 ]
    ***

    Якби було можливо взять на той світ
    задумане на цьому, та не зроблене,
    в передпокої вироку я б докінчив його
    і тими, хто повернувсь на Землю
    вдалося б передати в Україну завершену
    Господом Богом дану місію,-
    я б уже не думав про свою подальшу долю.




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  41. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.05.19 19:20 ]
    Спонукальне, майже дитяче

    Злиньте, слимачата! Вись - понад орлами.
    У слизоту вашу вгрузли мами... рами...

    Кошеня чорненьке замастило вуса.
    Де ж баскі пегаси? ...Сунетеся... клусом.

    Ріжки у надломах... Стежка - стебелинно.
    Ставите ширяння у гірку провину...

    Вепра запросили на парцелу. Сальса...
    Ось вужа сліпого іменують асом.

    Потекли осанни...
    Дуб шелеснув: "...годі...".
    Псел слизькі віршата вимочив у соді.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  42. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.05.19 14:04 ]
    Паранормальне
    1
    Віртуальні кальяни, канабіс на грами... Дощі...
    Пощезає бажання ловити рекламу та кулі.
    Притулити б курчатко в Теплівці до маминих щік.
    На багажнику міх... Велотреки мої затонулі.

    Здоганяла вітри, пелюстками заповнила чан.
    Наварила з кислинкою мудрощів жовтого джему.
    Учорашня зернина - салатний пекінський качан.
    На колоді трухлявій розлущено всі теореми.

    2
    Може, й варто аж за... Та зрівнялися гори-бугри.
    Пропливли бокораші до Раші. Розпродані доки.
    Хтось мене запросив - і ділилися трунки на три...
    Опромінені душі клялися тримати високе.

    У делірії звір. Утікати чи вийти на прю...
    Помирали одвік небайдужі за правду чи острів.
    Сиві радять: "Загасни...". Та я нерозважна - горю.
    Розпинаюся - штихи іржаві чужинські - ушосте.

    3
    Білі кокони щастя пливучі. Вселенська гроза.
    Воскресіння, хорали... Пахтіє садок біля хати.
    Вполювала куниця пухнастий клубочок. Ти за?
    Це природний відбір - на стежині війни, благодаті.

    Ухоплюся міцніше за рідний пагінчик, місток.
    Нажбурляли проблем попід ноги обранці, захожі.
    Золотаві клейноди торгують... Дається лиш сто...
    Я обарвлюю світ задарма, вицятковую рожі.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  43. Пилип Лавров - [ 2017.05.19 13:34 ]
    Маяк
    Переведи у море думки і рухи.
    Хай розчиниться все, що застрягло боком.
    Вночі світить маяк і уважно слухає,
    І вдивляється в нас своїм гострим оком.
    І веде по стежках до стежок оновлених,
    І виштовхує різко із передмови
    Прямо в море, де грім із небес розломлених
    Рефлексує - відблискує безумовним
    Своїм світлом, що з моря в думки і рухи
    Тече й каже мені, що немає кращого,
    Ніж тобі в хвилі світла цього у руки
    Вільно впасти, і щоби ти чисто бачила.
    Чисто-вільно; маяк посипає помилки
    Білим ніжним піском, блиск його кристалів,
    Їхній шепіт до ніг робить так, щоб повніла
    Думка далі йти, іти далі, далі! -
    До питань добирати моїх твою відповідь,
    Емпірично шукати за місцем місце,
    Де я свідок всього, а моїми свідками
    Де є скрізь - ти, маяк і пігулка місяця.


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  44. Марія Дем'янюк - [ 2017.05.19 12:01 ]
    Золотистий промінець
    Золота корона в квітки,
    Хоч маленьке стебельце,
    І в захопленні всі дітки
    Радо дивляться на це.

    Хто всередині тюльпана:
    Диво, чудо, гарна панна,
    Чи маленька жовта птаха,
    Золотистенька комаха?

    Ні! Там сонячний промінчик!
    Він тримає жовтий вінчик
    І жовтить усе навколо:
    Сонцеліта видноколо.

    Все встигає по порядку:
    Далі скочить на кульбабку,
    Жовтий дивиться нарцис
    На цитриновий ірис.

    Лілія аж золотіє,
    Сонечко цьому радіє -
    В нього променів багато
    І працюють заповзято.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  45. Лизаветушка Веріковська - [ 2017.05.19 12:22 ]
    Не буває без туги і болю
    Не буває без туги і болю,
    Без страждання й безгрішним життя.
    Бо на все це Господня є воля,
    Щоб почути від нас каяття.

    Не молитиму небо про милість,
    Не питатиму нащо цей хрест.
    Лицемірство людськеє і ницість
    Все одно не побачать з небес.

    Нема Божого в храмах нічого,
    «Сатана там давно править бал»,
    Не залишилось в людях людського,
    Гинуть всі за мерзенний метал.

    Можновладцям всміхається доля,
    Божий усміх купляють в церквах.
    Зневажають людей і доволі
    Ожиріли на їхніх горбах.

    То ж до Бога звертатись даремно,
    Не почує людей все одно.
    Залишається тільки буремно
    Скинуть панство з вершини на дно.

    Не лякає ні злоба, ні заздрість,
    Шкода бачити в людських очах
    Знавіснілу упертість і дурість,
    Що призводить довкілля до краху.

    Бідним людям властива покірність,
    На панів гнути спину їх хрест.
    Якщо це перевірка на вірність,
    Тяжко витримать Божий цей тест.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.05.19 12:23 ]
    Сонячно дивлюся...


    Люди лицемірні, маски пурпурові.
    Поклянуться й чорту, й матері в любові,
    Одшліфують бевзню й генію котурни.
    Кажуть наративно: "Треба жить безжурно.
    Ти важкого зроду не бери до серця!".
    Дружно доливають лихо у відерце,
    Ставлять перечіпки, витирають шиби -
    Щоб луччіше видно гулі, ганджі-хиби.

    Люди вельми добрі, щиросердні, вдячні.
    Надбирають масло, крупи: манну, ячну.
    І серпом поранять... і дадуть сорочку.
    Люди терпеливі - плинуть за дзвіночком,
    Посідають любо у партерах, ложах...
    Кардинально різні, край арени - схожі.

    Співчуваю людям, всіх мирю тихенько.
    Стала я мудріша, бо молилась ненька.
    Сонячно дивлюся, не кусаю - бджілка.
    Люди пречудові, як не п`ють горілки.
    І напишуть книгу про війну і втрати...
    І пришиють пальця... щоб ізнов кусати.

    Люди продавали голос, безголосся,
    Чаклунів топили, бо усім здалося...
    Вішали на древках мотузяну віру,
    Били порцеляну і терзали ліру,
    Ставили погруддя - зайчику і лисці.
    Люди забувають казочку в колисці.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  47. Пилип Лавров - [ 2017.05.19 12:13 ]
    сонце в скронях
    сонце в скронях
    на мозку пательнях
    смажиться думка
    збережи її
    запиши

    перестане пекти тоді
    вільно вельми
    на секунду
    тобі стане
    жити

    а насправді туга
    за ненаписаним
    це майже весь
    що зостався
    час

    і плодиться напруга
    із неба висне
    на гілках
    твого лісу
    власного

    та чи є це важливим
    де хто ти як ти
    категорії
    змісти
    шляхи
    синці?

    коли
    так і не так
    і це сонце в мізках
    тобі служать
    і світ
    в руці...

    7.01.17.


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  48. Дана Рей - [ 2017.05.19 10:27 ]
    * * *
    За датами – дати, за митями – миті…
    Час збору каміння, час жити й любити!
    Але на усе часу не вистачає,
    Та я зупинити його намагаюсь
    На сонці настоянім в пристрасті трунком –
    Твоїм неземним запальним поцілунком!


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  49. Ночі Вітер - [ 2017.05.19 09:41 ]
    Любов...
    Ось знов прийшла, тихенько примостилась,
    Мов і нема, а так, – давнішній сум.
    В чужому домі серцем розгубилась:
    – Пробачте, відпочину і піду.

    Вам тепло? Ви і справді незвичайні,
    А я..., а я – жебрачка, сирота.
    Десь теж є дім і діти безталанні.
    Я зараз. Я піду. Мене нема.

    Пішла. Згорнула в купу дні пророчі,
    Тепло забрала, павутиння мрій.
    Розбитим склом посипала у очі.
    А на прощання кинула: « Ти – мій!»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (4)


  50. Олександр Сушко - [ 2017.05.19 05:33 ]
    Струна

    Я другу надірвав струну,
    Розладив камертона.
    Тепер загладжую вину,
    Зову його додому.

    Бо маю струни для пісень,
    Та брати їх не хоче.
    Його струна - то літній день.
    Моя - то зимні ночі.

    Його - вечірній сонця лик.
    Моя - ранкові зорі.
    Його - жаркий кохання пік.
    Моя- журба та горе.

    Але знайшов таки струну
    Міцнющу, харалужну,
    На двох нам треба лиш одну:
    Вона зоветься " Дружба".

    10.05.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   ...   553   554   555   556   557   558   559   560   561   ...   1855