ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Татьяна Квашенко
2025.07.21 13:44
Дощ, як потяг, іде,
А не ллє і не їде.
Тут вокзал що двірець -
Так говорять у Львові.
І нічні поїзди
На Одесу чи Відень,
Наче стукіт сердець,
Відбиваються в слові...

Володимир Бойко
2025.07.21 12:21
У далекому штаті Америки
Два лемури писали лімерики.
Віршували три дні
Ще й співали пісні
Поетичні лемури Америки.

Московитиські туристи в Салоніках
Серед пляжу засмажили слоника.

Юрій Гундарєв
2025.07.21 09:27
липня народився видатний американський письменник.
Для нього не було чужого болю, а тому він завжди опинявся в найгарячіших точках…

На другий план відступили б красуні,
вино, корида з биками…
Жодних немає сумнівів:
сьогодні він був би з нами!

Юрко Бужанин
2025.07.21 08:07
Москаль ракетами фігачить,
«Шахеди» клином смерть несуть.
Не залякати нас, одначе, -
Лише примножується лють!

Згорить москва, згорить і пітер,
І Чайна стане по Урал.
Наш прапор буде майоріти,

Віктор Кучерук
2025.07.21 05:58
Після дощику, чи зливи,
Як і танення снігів, –
Не лунає несміливо
У яру водички спів.
Дзюркіт радісний струмочка,
В прохолодному ярку, –
Дзеленчить уже дзвіночком
Що є сили, нашвидку.

Артур Курдіновський
2025.07.21 03:13
Примхлива доля мемуари пише…
О, скільки назбиралося книжок!
Ну що ті літери істотам хижим?
Пронизує вже холод до кісток.

Сьогодні я – лише пустельник піший.
А прохолодної води ковток
Для мене набагато був милішим,

Борис Костиря
2025.07.20 22:19
Від красивої акторки
XIX століття не збереглося
жодної фотографії. Її врода
розтанула, не залишивши сліду.
Чи може вона зберігатися
десь у ноосфері? Чи існує
той вимір, де зберігається
краса, де вона не старіє

Віктор Насипаний
2025.07.20 18:01
Гірка і чорна, ніби кава, п’ється ніч.
У ній себе від смутку не сховати.
Розчинить трохи час думок на чашки дні.
Неспокій кличе в стрій нічної варти.

І я в молитві щирій світлом проросту.
А світ мене повторить раз по разу.
Підкину місяця монету зо

Євген Федчук
2025.07.20 14:49
Бажання бути вище від усіх
У москалях ще з давніх пір сиділо,
Коли вони з боліт своїх гляділи,
Як живуть люди в землях у чужих.
Щоб жити так, то треба щось робить.
А їм же лінь, тож брехні і пускали
Про те, чого не знали і не мали.
І в брехнях тих

С М
2025.07.20 07:19
Ніби в танці із моря зринув
Їх військовий галеон
Дикунів підкорити
І палацом у сяйві сонць

Був сей берег Монтесуми
Із листям коки золотим
Довгі зали з таємницями

Віктор Кучерук
2025.07.20 06:38
У пошуках щастя земного,
Від міста іду до села, –
Устелена терном дорога,
Між глодом густим пролягла.
Дивлюся під ноги й навколо
Невтомно спрямовую зір, –
Здається – ходжу я по колу,
Раз бачу щодня до цих пір

Володимир Бойко
2025.07.20 01:17
Мода на патріотизм стає модною так само, як донедавна мода на зраду. Люди, що з якогось дива зараховують себе до когорти великих, мають схильність до дрібного паскудства. Писаки, що довго і марно претендують на визнання власної геніальності, в очік

Артур Курдіновський
2025.07.20 00:48
Назустріч снам запрошує мене
Не виправдана дійсністю надія.
Я знов будую речення складне,
Здогадуючись: кожний гість – месія.

Побачу сяйво – синє, крижане,
Йому червоне – явна протидія.
Гарячий колір високо стрибне…

Борис Костиря
2025.07.19 22:05
Лунає крик зозулі з тої далі,
Де ти живеш в надії та печалі,

Де розчинились мрії і думки,
Де йдуть назад змарновані роки.

Я продерусь крізь зелень живодайну,
Крізь сумніви стривожені і давні

Юрій Лазірко
2025.07.19 19:28
от і все
набігались думки за правдами
та кляп у роті замість лірики
утрати стали непоправними
і слів нема на панегірики
зі сходу дме есересер

приспів:

Юхим Семеняко
2025.07.19 18:35
Під мостами клошарами Франції
Розглядались державні вакансії.
А не в офісах десь.
Ви чогось боїтесь
Під мостами пожити у Франції.

Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.

Світлана Пирогова
2025.07.19 11:15
Зранку до вечора сонячні мандри
ллються промінням, лоскочуть теплом,
створюють літній на згадку альбом.
Хмари біліють - розв'язані банти.
Сукня небесна в палітрі відтінків,
ніби прасована ніжна блакить.
Персик пахучий медами п'янить,
а від крисан

Ірина Вовк
2025.07.19 10:32
Літо – по літі… По лІтах – літа…
Човник пливе. Зелен-хвилечка грає!
Хай не минає година свята,
Хай не минає…

Стежечка в житі – тужніють жита…
Зірка твоя мерехтить – не згорає…
Хай не минає лиш бутність ота,

Віктор Кучерук
2025.07.19 08:13
Яри прохолодні
У нас, де завгодно,
Злякають імлою
Когось вслід за мною.
В яру, як годиться,
Завжди багновиця
Та ще таємниця,
Мов мрія, ясниться...

Артур Курдіновський
2025.07.19 02:25
Сумний полон смарагдової тиші
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.

Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,

Борис Костиря
2025.07.18 22:16
Ця жінка погубить мене.
В подвір'я забуте й сумне

Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.

Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить

М Менянин
2025.07.18 21:34
Встала думка українця
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.

Смерть йому нести не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,

С М
2025.07.18 17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?

Артур Сіренко
2025.07.18 16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –

Іван Потьомкін
2025.07.18 13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

Ігор Шоха
2025.07.18 10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.

***
А косолапе рижого не чує.

Віктор Кучерук
2025.07.18 05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.

Олег Герман
2025.07.18 02:18
Психологія – не математика. Вона не оперує догмами чи аксіомами, а радше є широким полем для досліджень, гіпотез та інтерпретацій людської поведінки. Саме ця гнучкість, на жаль, створює благодатний ґрунт для маніпуляцій та спекуляцій, особливо в просторі

Олександр Буй
2025.07.17 22:21
Моя спокуса і мої вериги.
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.

З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,

Борис Костиря
2025.07.17 21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу

Євген Федчук
2025.07.17 20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги

Ігор Герасименко
2025.07.17 18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.

Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки

Вячеслав Руденко
2025.07.17 11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,

Віктор Кучерук
2025.07.17 06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ніна Виноградська - [ 2016.06.04 15:44 ]
    Станемо!

    Душа вітрами потолочена,
    Обпалена слізьми пожеж.
    Заржавлених ножів, неточених,
    У козаків тепер без меж.
    На Хортиці і за порогами
    Чекають силу молоду,
    Щоб за далекими дорогами
    Закінчити війну-біду.
    Ми зберемося Україною,
    Нагостримо свої ножі,
    Бо мріють бачити руїною
    Державу зрадницькі мужі.
    Для них тут грішми скрізь намазано,
    Злетілись бджолами на мед.
    Всіх заярмила горем, газами,
    Ця влада знині й наперед.
    Всі патріоти вже за гратами,
    І тисячі кричать з могил.
    Народ залякано під хатами
    Мовчить, та вже немає сил…
    А літо он травою вруниться
    І золотіє у житах.
    Під осінь зберемось на вулицях
    Майданом станемо в світах!
    15.04.16


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  2. Іван Низовий - [ 2016.06.04 12:37 ]
    * * *
    Я з геніями пив і похмелявсь
    З пігмеями, не вартими уваги
    Моєї... Часто-густо помилявсь
    В оцінках: хто є геній, хто пігмей...

    Вони мене обходили в кар’єрі,
    Служили вірно владі та химері,
    Курили фіміам, лили єлей.

    Це ті, яких я переоціняв.
    Другі ж, недооцінені, вмирали
    І визнання посмертного не мали
    Роками. Час поняття підміняв.

    Все той же час розставить по місцях
    Оригінали творчі і муляжі,
    На порохи розсиплються вальяжі
    І куражі. Й зостанеться в серцях
    Лиш істинно високе! Дант і Кант
    Не подарують Пушкіна Дантесу...

    До самовихваляння інтересу
    Не мав ніколи істинний талант!




    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  3. Іван Низовий - [ 2016.06.04 12:21 ]
    * * *
    Присліпла свічка осовіло кліпає,
    Припрошує мене до каяття...
    Живу потиху: хліб є і до хліба є;
    Новому дню радію, мов дитя.

    Та вечори смутять – вони нагадують
    Про смуту повоєнну
    І грозу
    Повальних криз,
    І зверхники не радують
    Підйомом вгору – длубаюсь внизу.

    Я – Низовий. Отож мені й судилося
    Досиджувать при свічці, на щаблі
    Найнижчому, погрожуючи стилосом
    Всім недругам своїм на всій землі.

    Таврую словом ближнього і дальнього –
    Почують, може, совість допече.
    Все ближче образ янгола печального,
    Торкається крилом сліпих очей.




    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  4. Ігор Герасименко - [ 2016.06.03 19:15 ]
    Місце, де клює
    Сплативши борг сповна Ремарку,
    хай іншим фабули плете,
    пішли удвох: друг на рибалку,
    я прогулятися. Проте,

    товариш берегом блукає,
    шукає місце, де клює,
    я з будь-якого заглядаю
    в глибоке річки декольте.

    Від сорому не запалати:
    в чарівній глибині, на дні
    царівни озера палаци,
    які належать і мені.

    Чи галеони, де дукати,
    і відчувати: все моє!
    Це веселіше, ніж блукати,
    шукати місце, де клює.

    Принади - і на водній гладі,
    де віддзерлкалюється вись,
    хмарки тендітні та огрядні,
    але всі гарні. Ще дививсь

    на хвильок сонячне намисто,
    чи діамантове кольє.
    А приятель блукав невтішно,
    шукав те місце, де клює.

    14.05.2016



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (8)


  5. Лариса Пугачук - [ 2016.06.03 11:08 ]
    ***
    З якогось дива подивилась диво –
    «Життя, як диво», та не в фільмі справа.
    Там посередині стара хатина,
    А попід стелею такі бантини...
    Чи балки – от не можу пригадати.
    Та і не в балках справа і не в бантах,
    А в тих руках, що поза них чіплялись
    В той час, як другі руки, губи спраглі
    По тілу голому збирали краплі,
    Чи сік бажання чи гормонів зливу.
    А потім - вниз зірвалися обоє
    І покотились під копицю сіна.

    Тепер про банти думати не можу –
    Відразу відключається свідомість,
    А замість неї моститься уява
    На весь малесенький жіночий розум,
    Заводить у такі місця цікаві -
    Реальності не снилося і близько.
    Таке показує, що червонію,
    І тіло вигинається зрадливо...
    А щоб тим бантам і щоб тому диву
    Було так добре, як мені буває,
    Коли пригадую або проходжу
    Повз сіно, балки, банти і всю решту!

    Ой, пригадала… Йой, рятуйте, люди!!!

    16.02.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  6. Лариса Пугачук - [ 2016.06.03 11:22 ]
    Не пізно...
    Жiнко, спинись! Поки ще можеш, – поки не пiзно.
    I вгомонись – витягни душу з латiв залiзних.
    I схаменись – матрiархату скiнчи всевладдя,
    I, смiючись, вийди на волю з того громаддя.

    Жiнкою стань! В серцi знайди Свiтла частину.
    Вибери грань, щастям по долi виший картину.
    Будь, як та лань, – гарна i нiжна, чиста й несмiла,
    В ласках розтань, будь вiд кохання вiчно сп'янiла.

    Ти вiдшукай тиху покiрнiсть, справжню, глибинну –
    I пригадай заповiдь Божу кожнiй дружинi:
    Хай чоловiк завжди для тебе буде главою,
    Станеш тоді милому ти хлібом й водою.

    26.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  7. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.06.03 10:41 ]
    Лев`ячі алгоритми

    1

    Не личить левиці ловити форелі.
    Із прихистку вийшла.
    Міазми… тунелі…
    Стрибки триметрові... Ущелини, кручі...
    Кігтиська міцнющі, ліани тягучі.

    Руде левенятко примружить очиська.
    Сердитий татусь повернув з бойовиська.
    Не варто кусати за гриву чи бока!
    Граційна левиця, криваві патьоки...

    Лежать кісточки від газелі та зебри.
    Назавтра всім прайдом – на зоряне дербі.
    А тропи колючі… За хвилю до трапа
    Лиши найслабкішим замурзану шкапу.

    2

    Втекли антилопи. В бік сонця – гієни...
    Тягни носорога з імлавої сцени.
    У лігві просторо.
    Облизуйся, кішко...
    Пригадуй суперниць ошкіри-усмішки.

    Залатуй циганською голкою рану.
    Тобі прокидатися, золотце, рано.
    Канапку зжуєш, та й відсунеш заслони.
    Дими...
    Алгоритми війни-оборони.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  8. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.06.03 10:03 ]
    Аж до сьомого поту...

    В черевичках зозулиних фея присіла на тин.
    Розглядає малюнки, намистечка, вишиті мальви.
    Підбігає до черги окроплений дощиком син.
    Не приніс їй нічого, общипує китицю сальвій...

    На столі між гайок – недоліплений палевий кінь,
    Олівець Н-4, блокнот, недописана казка.
    Хилитається черга...
    Бракує нетлінних творінь.
    А у феї лиш усміх. Ні місць призових, ні підказки.

    Похвалила усіх, роздала вісім жмень кукулі.
    Змій таркатий просив політати до ранку над плесом.
    Бились нетлі об шиби... Балакали з вітром кулі...
    Чорт вигадував бомбу, хтось – вічний двигун, хтось – колеса.

    Притомилася фея. Зів`янув зелений роброн.
    Чорний кіт перейшов три дороги й одну автостраду.
    Все принесене відьма сховала у кований схрон.
    – Аж до сьомого поту... – сказала... Чи, може, до граду.

    2015





    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  9. Віктор Кучерук - [ 2016.06.03 06:17 ]
    Обікрадена часом земля
    Переораний “градами” степ,
    Як зола, – і сухий, і гарячий.
    Посадив деревце, а воно не росте,
    Тільки хилиться долу і плаче.
    І не дивиться зовсім увись,
    І таїти не хоче скорботу, –
    Хоч бої тут давно пронеслись,
    Залишивши надгробків пишноту.
    Непривітне прозріння тепла
    З надр донецьких виходить повсюди, –
    Обікрадена часом земля,
    Очманілі дерева і люди…
    03.06.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  10. Серго Сокольник - [ 2016.06.03 00:50 ]
    Це щем
    Обіймає траву молоду
    Сонце світлом весняних надій...
    Чи на щастя, а чи на біду
    Відбулась наша зустріч. Тоді

    По вологій блукали траві,
    Доки вечір зорею не згас,
    І кульбаби, мов очі повій,
    Хтивим поглядом міряли нас...

    Ми ходили асфальтом доріг,
    Омовенні весняним дощем,
    Щоб ступить на кохання поріг.
    ...звідки в серце надходить цей щем?

    Мов зерно у торішній стерні
    З поцілунком травневим весни
    Він стеблом проростає в мені...
    Дощ змиває минулого сни.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116060210410


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  11. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.06.02 22:26 ]
    Мішма

    1

    Дещо забути не можна.
    Дещо тримати не тре...
    Стихла у храмі всеношна.
    Ной відкрива кабаре.

    Тягнуть під руки зелених.
    Жаб`ячі очі... думки...
    Боже, моя ойкумена.
    Мішма - чужі язики.

    Психоделічні акорди...
    Стуки обцасів... гавот.
    Кажуть, я панія горда.
    Пальця не класти у рот.

    Не нападаю, не ганю.
    Добра ментальність, авжеж.
    Ось, насушила тарані -
    Серед локальних пожеж.

    Любе мені тихомир`я.
    Чубляться ньюфахівці.
    Літечка перша кватира.
    Вальс галушок в осоці.

    2

    Маски, яскріють перуки...
    "Мамо, навіщо війна?" -
    Дівчинка смиче за руку...
    Голод несе від млина.

    Крапають сльзи лілові...
    Пляма-дитина.
    Знов сюр.

    Бабряться яйцеголові
    Серед замшілих скульптур.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  12. Іван Потьомкін - [ 2016.06.02 18:35 ]
    У дерев нам би вчитись
    Тротуар в позолоті –
    Квітне жовта акація.
    Біла травень відкрила,
    А сестрі випав червень.
    Дерева без борні
    Віддають одне одному
    Небесами призначену чергу...
    Нам би вчитись і вчитись
    У тих, кого Бог сотворив раніше.
    Та на шкоду й розраду невтішну
    Нам все ніколи, ніколи, ніколи.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  13. вогонь Ковальчук Ярослав Животворчий - [ 2016.06.02 16:10 ]
    Український народ
    Боже всемогутній!
    У моєї Батьківщини
    є нескорений народ.
    Ти сховав його перлини
    від розбещених заброд!

    Боже всюдисущий!
    У моєї Батьківщини
    є сформований народ.
    Ти проклав його стежини
    до почесних нагород!

    Боже всеблаженний!
    Є в моєї Батьківщини
    неосквернений народ.
    Зацвіли його жоржини
    у саду взаємних згод!

    Боже самобутній!
    У моєї Батьківщини
    є незморений народ.
    Ти одвів його родини
    від ганебних насолод!

    Боже неминущий!
    У моєї Батьківщини
    є згуртований народ.
    Ти возвів його храмини
    до відстояних свобод!

    Боже всеблаженний!
    Є в моєї Батьківщини
    неосквернений народ.
    Зацвіли його жоржини
    у саду взаємних згод!
    [2014]


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  14. вогонь Ковальчук Ярослав Животворчий - [ 2016.06.02 16:58 ]
    Нетлінне блаженство
    Немов іскрометна рожева перлина,
    ти сяєш у мушлі надійній моїй,
    бо я, непублічна і скромна людина,
    служу незалежній Вітчизні своїй!

    Неначе добірна пшенична зернина,
    ти сходиш на ниві родючій моїй,
    бо я, працьовита й невтомна людина,
    служу соціальній Вітчизні своїй!

    Немовби триглава соборна храмина,
    наявна ти в долі нелегкій моїй,
    бо я, непідкупна і чесна людина,
    служу нескоримій Вітчизні своїй!

    Немов обрядова весільна хлібина,
    ти пахнеш у хаті комфортній моїй,
    бо я, лаконічна і жвава людина,
    служу суверенній Вітчизні своїй!

    Неначе велична помпонна жоржина,
    ти квітнеш на грядці дорідній моїй,
    бо я, несердита й ласкава людина,
    служу унітарній Вітчизні своїй!

    Немовби триглава соборна храмина,
    наявна ти в долі нелегкій моїй,
    бо я, непідкупна і чесна людина,
    служу нескоримій Вітчизні своїй!
    [2015]


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  15. Леся Геник - [ 2016.06.02 13:01 ]
    Не буди
    Якщо біль у тобі дрімає -
    не буди його, не буди,
    бо вестимуть жаскі сліди
    аж за поле, що вік безкрає
    від розпуки та від журби.

    Ти сповий біль той ціпко-туго,
    в серці глибоко заховай,
    зачіпати його не дай
    ані ворогові, ні другу -
    тому навіть, що ніби най...

    Бо розкришить тебе на дрібки,
    бо на часточки розірве
    звір, що збуджено зареве,
    видираючи з серця мітки
    про нелишене, про живе!

    Хай незрушно собі дрімає
    десь на дні, де гіркі меди
    впали попелом на сліди
    за полями, що вік безкраї
    від незгоєної журби.
    Не буди болю, не буди...


    12.05.16 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  16. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2016.06.02 12:45 ]
    Русалка під мостом співає!
    Русалка под мостом поет -
    Виспівує, ти бач, русалка,
    Она играет с кем-то в салки,
    Стрибає - треба ж – ніжна мавка,
    А все причиною - весна!

    Ингульский мост в ночном курьезе,
    Там дівчина з верби в знемозі:
    И вроде парк ведь недалече,
    Та не дійти ігривій пані.
    В кафе напротив – там гурманы
    Музичні знатні завелись,
    Там слышен джаз… Когда-то было!

    Совсем недавно - для русалки,
    Не для людей! Там грали джаз!
    Там танцевали буги-вуги,
    І навіть бились там не раз…

    И город в ярких красках мачт,
    Заводи, крани, шум – і диво
    Из-за моста ползло. Шутливо
    Чіплялися вони за якір.
    Було і їх колись як маку…

    Теперь другие времена:
    Нема човнів – нема русалок...
    И лишь она одным одна
    Сидить і сторожує наче.
    Та все ж шука тебе, юначе!

    Когда над берегом Ингула
    Прекрасна дівчина пройде,
    Ты не спеши за ней, мой милый, -
    На миколаївських дівчат
    Не оглядайся, хто ж там знає,
    Котра русалка? Всі підряд!



    ‪#‎Мілєвська_Тетяна_Флора‬

    жарт-ностальгія ;) ‪#‎фестивальСпаськийтрамвай4‬


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  17. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.06.02 12:29 ]
    Повоєнне село
    Бузкове, білоквітне відцвіло,
    А липово-медове ще не грало...
    Дощами вмите, тягнеться зело
    Де міни землю щедру проорали.
    Де від пожеж все вигоріло вщерть -
    Нова трава на чорнім проростає,
    Та не забулось людям слово "смерть",
    Бо пусткою: хати, хати, сараї...
    Ще бухкає часом, вряди-годи,
    І тут, і біля ближнього блок-посту.
    Не скоро сміх повернеться сюди,
    Де бур"яни стоять - людського зросту.

    ID: 666642
    17.05.2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  18. Ігор Герасименко - [ 2016.06.01 19:35 ]
    Золото і срібло
    Ловили золотими капелюхами,
    але воно слова жаги не слухало.
    Хоч сонечко тепер цілує палко,
    кульбабки, у сріблястих ви кубанках!

    05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  19. Юрко Бужанин - [ 2016.06.01 19:10 ]
    У продажу з’явились орхідеї
    У продажу з’явились орхідеї.
    Тебе, кохана, ними я засиплю!
    І тішитимусь радістю твоєю,
    Молитимусь, щоб ти до цього звикла.

    Щоб кожен день трояндами в долонях
    Тебе стрічав, до вечора щоб тішив.
    Ці квіти – диво!
    Та на твоїм фоні
    Вони – ерза́ц*...
    Ти – квітка найсправжніша!

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (2)


  20. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.06.01 18:45 ]
    Поезія
    17 аудіозаписів


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  21. Світлана Костюк - [ 2016.06.01 18:50 ]
    ***

    пір'їнку з крилець янгола зніму
    таку напрочуд ніжно голубину
    і обезболю серденько йому-
    чиємусь закривавленому сину
    торкнуся до невистиглих зіниць
    і вуст що неціловані ще зовсім
    як хлопчик той упав на землю ниць-
    то золотом заголосила осінь
    то хмари зворохоблені умить
    застигли серед неба у мовчанні
    а янгол зойкнув : де тобі болить?
    і миттю обезкровив рани рвані
    і плакала росою далечінь
    відтоді дотепер і без упину
    хрещатий слід ...
    промолене "амінь"
    і сивий стогін:
    сину
    сину
    сину


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  22. Світлана Костюк - [ 2016.06.01 18:22 ]
    ***
    У тім краю , де райдуга барвиста
    зливається з теплом усіх осонь,
    Де так гірчить сльоза твоя пречиста ,-
    Спинися ...помолися... охолонь...
    Струною болю переріж напругу.
    Струною світла тонко забрини.
    Прости печаль і ворогу , і другу,
    Заблудлого над прірвою спини...
    Бо це життя, напевно, пошук смислів,
    До себе шлях, від себе і ...туди.
    Де кожен крок - то як крилатий вислів
    На колах незбагненної води…


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  23. Ірина Саковець - [ 2016.06.01 14:07 ]
    ***
    Насичено-синє повітря вечірнього спліну
    рікою вливається в небо, темніше на тон.
    Ця музика вогкого листя услід за авто,
    неначе весняне прощання, бринить без упину.

    Не ставши почутими, тихо-розмірено тонуть
    слова, як монети, в медово-солодкій імлі.
    А літо собі нашиває блаженну теплінь
    на білих акацій розкішні пахучі хітони.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  24. Іван Потьомкін - [ 2016.06.01 09:33 ]
    ...Немовби вдарили під дихало...
    Як гірко плачуть наші діти,
    коли неправедно караємо.
    Мовби журавель, підбитий
    над посмутнілим небокраєм.
    А найстрашніші тихі схлипи,
    зойки до остраху і дрожі...
    Немовби вдарили під дихало -
    кричати б треба...А не можу.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1)


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2016.06.01 00:01 ]
    Шах Шахерезаді (літературна пародія)
    Я не готовий?
    Овідій!
    Бокаччо!
    Це я, твій мачо?!
    Богові справді
    служу запекло –
    Щодня заганяю
    Диявола в пекло.
    Згадала чогось
    Шабатина ти й Сома…
    Вони вже, голубко,
    На світові тому.
    Шугай чи шугає
    у надра надривно?
    У його віці
    було б це предивно.
    Чигає на мачо-поетів
    Дантес.
    Не той уже
    Драч молодих поетес.
    Вони – не готові.
    Є в спілці – молодші.
    Василь Кузанова,
    А також є – Довжик.
    Обоє, як бачиш, вони – Василі –
    Діточок множать у місті й селі.
    А ти у цих стінах –
    Шахерезада…
    Ша,
    хере,
    ззаду?
    Твій підмах ладдею…
    О!
    О!
    Де я?!
    Де це я?
    Виділяється секреція -р
    по роботі
    з молодими
    Відкрий мені надра
    сім-сіму…
    Моя поза шлюбна
    д`еректорка.
    Це правда, без лжі детектора.
    Скіф вип`є не сомму,
    а чистого спирту.
    І може довести
    Тебе до сквирту.
    Бо для такої –
    нічого не жалко.
    Елітної
    Сексі-інтелектуалки.
    Не тільки любитись,
    а й говорити.
    Таке уміють
    Лише харити.
    Таке уміють
    Лише Богині.
    Казку кохання
    Відчуть хочу нині.
    Готоооооооооооооооооооооооовий од чарки
    й твоєї жіночності,
    Шахую, шахую
    До безкінОчності.

    13.02.7524 р. (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (5)


  26. Василь Луцик - [ 2016.06.01 00:47 ]
    ***
    Із тіла галактики вишні ростуть.
    Первинні бульйони густі, наче ртуть.
    І кожна планета леліє життя у Єво-Адамах прокаріотів.

    Зорі спішать у зірковій роботі,
    а всі ДНК поспіша у своїй.
    Стрибки еволюції гірші повій, та цікаві.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  27. Віктор Ох - [ 2016.05.31 23:32 ]
    Світ квіткової фантазії Катерини Білокур
    Вона називала своє малювання «святим».
    Картини художниця тільки з натури писала.
    А квіточку кожну вважала створінням живим,
    Тому ні травинки, ні листя ніколи не рвала.

    «Наївним мистецтвом» картини назвали «знавці».
    Мовляв, Білокур представниця є примітивізму.
    Начхати на них! «Фахівці» ті – то лише співці
    блювотно-нудотного мертвого соц.реалізму.

    Й тепер Катеринині квіти не мертві – живі.
    Фантазією і любов’ю просякнута кожна.
    В тих квітах і щедра, магічна родючість землі,
    і сповнена барвами сила життя переможна.


    Рейтинги: Народний 5 (5.46) | "Майстерень" 5 (5.43)
    Коментарі: (8)


  28. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2016.05.31 23:59 ]
    Потреба

    Отже, хочеш, а чи не хочеш,
    А послухати тобі треба,
    Є у мене така потреба – розказати тобі про себе…
    Мариш янголом –
    Я не янгол,
    Але навіть не в тім проблема,
    Я у мріях на небі днями,
    І у снах – все тягнусь до неба.
    Не важливі ні час, ні відстань,
    Все здаватиметься химерним,
    Якщо душі по років триста
    Стрілись знову і недаремно.
    Отже, слухай, дивися в очі,
    У твоїх я шукаю відгук,
    Ти впізнати мене ще хочеш?
    Ти готовий прийняти виклик?
    Ні, не хочеш? Потухла іскра?
    Я хотіла тобі відкритись…
    Я хотіла для тебе морем,
    Щоб дивитись – не надивитись.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (3)


  29. Світлана Луцкова - [ 2016.05.31 23:29 ]
    Соняхи
    Приблудили соняхи в город,
    Посхиляли голови гривасті.
    Чи втомили пошуки пригод,
    Чи казки, настояні на щасті?

    Ніч пили - напитись не могли,
    Брали із лякливої долоні
    Житні крихти літньої імли
    Соняхи, сп'янілі від безсоння.

    Натрусили пороху із грив
    На Шляху Чумацькому, й потому
    Хтось із них підкову загубив
    У моєму небі молодому.

    2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  30. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.05.31 22:37 ]
    Липовим чаєм
    Зустрічались... цілувались, розмовляли,
    А та липа прямо в душу - зацвіла.
    Дотемна удвох по місту ми гуляли.
    А тепер шляхами суму йду сама...

    Хлюпа червень ароматом тим духм"яним,
    Стиглим медом на простягнутій руці.
    Та немає вже кохання поміж нами,
    Заховались поміж хмари - промінці.

    Диво-чари в кошик вічності - зберу я.
    Як війне холодним подихом зима,
    Я кохання - в чашці чаю - намалюю.
    І поверне наше літо - аромат.

    ID: 587927
    17.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  31. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.05.31 22:57 ]
    Найкоротша ніч
    Найкоротшу ніч - подаруй мені!
    Від злиття облич - тіні на стіні,
    Силует грудей... З доторком долонь
    Наче струм - іде у мені вогонь!
    Від торкання тіл - все в тобі горить.
    Вибуховий шал - поєднання мить!

    Більше не цілуй, не сумуй, не клич...
    Поділи навпі́л цю червневу ніч!
    Не питай мене, чом любов зника́...
    Найкоротша ніч - темна, і п"янка...

    ID: 588967
    22.06.15


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  32. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.05.31 22:05 ]
    Липова казка
    І знову зустріч – поманила
    І зникла… Липовим теплом
    Хлюпоче червень розімлілий,
    Гойда фіранку над вікном

    Моєї спраглої печалі,
    Отого буйного зела,
    Де красномовно ми мовчали,
    А доля зосліпу вела

    Куди? Ти знаєш? Я – не знаю…
    Та – бАйдуже, аби удвох…
    Духм’яні квіти я збираю
    Під шелест сонячних казок

    Про диво-чай, напій перлинний
    Де наша липа відцвіла…
    Мені даровані хвилини
    Спадають – краплями з весла…

    Та ти уже не помічаєш
    Душі згорьоваюї щем…
    Тебе – укотре вже – прощаю…
    Лиш сльози - липовим дощем.

    ID: 587863
    16.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  33. Ігор Шоха - [ 2016.05.31 19:51 ]
    Опозиція гідрі війни
    Нині ординці – це покручі Путі,
    виродки п'яні доби каламуті,
    що допиває вино із лайна.
    І без Гааги усі бузувіри
    будуть судимі до вищої міри.
    Це і моя, і вселенська війна.

    Хай не прощають мені посполиті,
    ниці душею і кровію ситі
    і у прийдешні, і нинішні дні.
    Хай дорікають манкурти мені.
    Із омерзінням я буду давити
    гідру Росії в гібридній війні.

    Я – це укропи моєї країни,
    лицарі честі високого чину,
    знана й незвана у люди рідня.
    Є в Україні поети й герої
    ті, що стояли за неї горою,
    щоб оминала її кацапня.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (6)


  34. Ігор Шоха - [ 2016.05.31 19:30 ]
    Парадокси логіки
    ***
    Є люди, як одна суцільна рана,
    що гоїтись ніяк не перестане,
    чи буря виє, а чи дощ пішов,
    чекають, аби щось було погано,
    тоді і їм буває
    хорошо.

    ***
    Пам'ять історії. Всі пом'януті,
    хто на сторінку успів.
    Тільки реалії ніби забуті.
    Творять героїв козли ліліпуті,
    а заодно і катів,
    і бойових
    баранів.

    ***
    І мудрі ми, і вічні неофіти.
    Вивчаємо і ветхе, і нове.
    Любуємось у дзеркало криве,
    бо нереально вижити у світі,
    де є і виживається
    живе.

    ***
    Все, що сіріє, воно і німіє,
    і животіє дарма.
    І багатіти воно не уміє.
    Сіре і думкою не багатіє.
    Думки такої
    нема.

    ***
    Літо ще подовжує і віку,
    і бажання жити чоловіку,
    Ну і осінь фори додає.
    Та яка зима ще попереду?
    До куті уже не буде меду.
    Не минає, –
    кожному
    своє.

    ***
    Що не кажіть, а ми не проти,
    аби судили ідіоти
    і правили політикани зла.
    Тоді і щастя по кишені,
    і індульгенцій повні жмені...
    Осли!
    А обираємо –
    козла.

                                  2016


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  35. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.05.31 16:26 ]
    Імовірне
    1

    Просто закохатися в незнане.
    В ореолі пристрасті – екран.
    Ось уже підводиш до лиману...
    Море й небеса – пливкий шафран.

    Цмок-безе... футболите кокоси...
    Бунгало видніється між мирт.
    Сміттячка виносити не просиш.
    Супокій, ідилія та мир.

    Ні халеп житейських, ні нотацій,
    Штори крепдешинні, все окей.
    Екзотичне снідання на таці.
    Листя ажурове шепітке.

    Танець вирлоокої мулатки.
    Ложе зашироке. Ящірки...
    Блискотіє фольга з шоколадки.
    Запевняєш: "...більше я ні з ким...".

    Дзеленчать ошлюблені тенета.
    Обмінялись віршами, кіно.
    Вийшли з чату – смажити котлети,
    Воювати з дачним бур`яном.

    2

    Ти ж не знаєш імені та статі.
    В інтернеті всі пливкі-чужі.
    Можеш залюбити моцну Катю...
    Що бортує диски в гаражі.

    Присилає каву добрий Жорик.
    Піджачок на фото – від кутюр.
    Пише Амадей: "Мерщій у гори...".
    Дні та ночі – сюркотливий сюр.

    Імовірне множиться на числа.
    Лев у цю хвилину став на трап...
    Написала іронічно, стисло.
    Уникайте віртуальних лап.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (5)


  36. вогонь Ковальчук Ярослав Животворчий - [ 2016.05.31 13:39 ]
    Православний християнин
    Всі пухлини свої виліковую я
    животворним і смілим добром,
    бо квітує жоржина духмяна моя
    всемогутнім та бравим Христом!

    Всі перлини свої відшліфовую я
    чудотворним і вмілим добром,
    бо рясніє калина вогняна моя
    самобутнім та правим Христом!

    Всі пороки свої викорінюю я
    витривалим і сильним добром,
    бо зростає отава росиста моя
    невсипущим та дбалим Христом!

    Всі потоки свої відфільтровую я
    неопалим і пильним добром,
    бо лунає октава врочиста моя
    прісносущим та сталим Христом!

    Всі собори свої приоздоблюю я
    заповзятим і ревним добром,
    бо виблискує зірка яскрава моя
    милосердним та благим Христом!
    [24 квітня 2016, вербна неділя]


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Наталя Сидорова - [ 2016.05.31 12:10 ]
    Вітер
    Шепотів мені вітер :
    - Радій...
    В тобі стільки різних емоцій,
    Почуттів і надій...
    У тобі так багато тепла,
    Ти так боїшся зла...
    Шепотів мені вітер...
    Шепотіла зима...
    А я не слухала...
    І була німа.
    Від серця стуку,
    Від думок, і від снів,
    Знесилена безсонням,
    Й однотонністю днів.
    Відкривала очі,
    Шукала відповіді на слова...
    Порівнювала : якою стала,
    І якою була...
    Шепотів мені вітер...
    Шепотіла ніч :
    - Кожна людина серце має;
    Вона - не річ.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  38. вогонь Ковальчук Ярослав Животворчий - [ 2016.05.31 11:36 ]
    Соборний храм
    Немов божественне латаття,
    в мені квітуєш саме Ти,
    бо я, нев’януче завзяття,
    у древній храм зумів зайти!

    Немов друїдівське закляття,
    в мені лунаєш саме Ти,
    бо я, озвучене завзяття,
    в просторий храм зумів зайти!

    Немов Ісусове розп’яття,
    в мені яснієш тільки Ти,
    бо я, окрилене завзяття,
    в соборний храм зумів зайти!

    Немов архангельське багаття,
    в мені палаєш саме Ти,
    бо я, негаснуче завзяття,
    у світлий храм зумів зайти!

    Немов розвинене поняття,
    в мені мудруєш саме Ти,
    бо я, обдумане завзяття,
    в триглавий храм зумів зайти!

    Немов Ісусове розп’яття,
    в мені яснієш тільки Ти,
    бо я, окрилене завзяття,
    в соборний храм зумів зайти!
    (2015)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  39. Лариса Пугачук - [ 2016.05.31 11:13 ]
    Квітка пам'яті
    Хрести… хрести… хрести…
    О, як же вас багато…
    Їх кожен приміря
    До себе...
    У житті
    буває, що брести
    Приходиться горбатим
    До того вівтаря,
    Що створений в путі.

    Було б того плачу
    В земному справжнім раю
    Поменше. Та кати
    Ножі свої гострять…
    Я більше не кричу,
    хоч бачу, як вростають
    у світ
    усі хрести,
    що у полях стоять.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  40. Ігор Шоха - [ 2016.05.31 11:29 ]
    Джини з бутля параної
    Масони чи мафія править у світі –
    риторика зайва. Проте
    допоки ще сонце засяє в зеніті,
    диявол у силі росте.

    Юрма, параноя і генії дуті…
    Немає Христа в голові.
    Являються лєніни, сталіни, путі,
    Росія жадає крові.

    Проекти майбутнього – марево раю,
    де буде еліта сама.
    А джини із бутлів літають у краї,
    якому і краю нема.

    І Шамбала, й ложа, й рука Аладіна
    карає імперію зла,
    але не пакує у бутлеві джина
    і карлу із оком орла.

    Хіба не відомо, що це двоєриле
    годують мої вороги?
    Одна голова – кривослав'є горили,
    а друга – макаки тайги.

    Хіба ви не чуєте голос народу,
    яка косолапа орлина порода
    у цій недолугій війні?
    Чи буде таке, що якоїсь години
    запхають у бутель московії джина
    союзу, війни і брехні?

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  41. Леся Геник - [ 2016.05.31 10:05 ]
    *** А все, що не від Бога - від лукавого...

    А все, що не від Бога - від лукавого,
    усе, котре несвітле - темнота,
    і мусиш пантрувати боку правого
    від лівого, бо то - неправота.

    І мусиш видивляти зону щирості
    без ляпів неохайної злоби́,
    аби й собі душею трохи вирости,
    напитися прозорої води.

    Бо тіні безутомні лихо двигають
    з-за кожного пожовклого вугла.
    І хтось колись у когось може й виграє
    у цій одвічній грі добра і зла.

    Але допоки ще тривають раунди,
    допоки ранки борються з дощем,
    продрегле серце дихає над ладаном
    і видихає в небо тихий щем.

    І виплітає сонечко молитвою -
    благаннями не впасти зовсім ниць,
    коли розтане відгомін за битвою
    останнім зойком витлілих зіниць...

    (27.01.16)


    Рейтинги: Народний 5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (7)


  42. Любов Бенедишин - [ 2016.05.31 06:49 ]
    На хресті
    Правічну темінь світу
    Днем Світла перекреслити.
    Окреслити стражданням
    спасенний - вгору - шлях.
    Померти на хресті.
    І на хресті... воскреснути
    у золотому храмі
    в іконах і свічках.

    А люд як люд:
    хто прагне
    діткнутись Тіла Божого,
    хто підставляє чашу
    (по вінця - кров свята).
    І тулиться до ран
    сліпа молитва кожного...

    ...співаємо осанну
    Не_знятому з хреста.

    05.2016








    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  43. Лариса Пугачук - [ 2016.05.30 22:23 ]
    Поле хліб родити хоче
    Королева! Королева! Гарна справа, гарна злєва –
    Заглядало дівчинисько у кружальцятко води,
    Поки добра хворостина не вперіщила по спині
    Та почувся голос батька: – Бур’яни полоти йди!

    Любий тату, мила мамо, та мені бур’ян до брами!..
    Бо у клубі завтра буде справжній конкурс красоти!!!
    Підмалюю очі вміло, прихоплю шматочок мила,
    Бо говорять люди мудрі, наче легше з ним пройти.

    Каже батько: – Ти, дитино, від натуги не посиній,
    Бо таких «красунь» на вигін не підпустять і на крок.
    Ти б ішла таки у поле, там ростки квасолі кволі,
    Продереш їм трохи очі – це сьогоднішній урок.

    Мати як заголосила! – Най бере дитина мило!!!
    Ну а раптом та й пролізе та на самий верхній верх.
    Встигне ще напрацюватись, ну а розуму набрати
    У дівочий мозок можна й після дощику в четвер.

    …Марний лемент і злочинний. Всі ці конкурси – до спини.
    Бо краса не на обличчі, а у полі, де зерно!..
    Поле просить рук робочих, поле слухати не хоче,
    В кого коси найтовстіші, в кого мова голосніш.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати:


  44. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.05.30 22:58 ]
    Апгрейд
    1

    Мільйони плинуть рурами хотінь...
    Пігмаліон голубить юнку-глину.
    Іди на сонце чи в нічийну тінь -
    Загусне вірш... і втілишся орлино.

    2

    Куріпка озирається на клект.
    Перепеличці куцохвостій млосно.
    Лілові плавні. Ромбом - очерет.
    Три нявки подали єдвабні кросна.

    Ось босий хобіт, очі добрі... злі.
    Громили орки стугонять у шиби.
    Складіть мені протекцію, джмелі!
    Цурались байбачок, банькаті риби...

    3

    Ні, це не втеча - зоряний апгрейд.
    Внизу війна, липкі рукостискання.
    Тремке перо націлене вперед.
    Всотала дим освячена ковбаня.

    Я кайф ловлю.
    Ще трішки...
    Ще виток...
    І знову грім... і шарфик ледь намок.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  45. Ігор Шоха - [ 2016.05.30 20:28 ]
    Пароніми з поясненнями
    І содоми, і гоморри –
    це Росія неозора,
    а Гоморра і Содом –
    єто наш савєцкій дом.

    І широка, і народна,
    а лишається сама.
    Русофілія сьогодні –
    ізвращєніє ума.

    Озвіріли філо-фоби,
    забуянили особи,
    а у стані сатани –
    пролєтарії страни

    і на подвиги готові,
    і зачаті у любові...
    ...до казьонного бабла,
    до чувіхі і арла.

    Де ті звивини у мозку?
    Та ідилія яка!
    Двє сельодкі у авоську
    і чєкушка первака.

    Ну і їм би – імбецила
    і парафію Кирила
    ат Адєси і по Рим –
    Лугандонію і Крим.

    Їм би ще одну Атчізну
    комунізму і царизму,
    і ходити у строю
    у бою за мать тваю.

    І за родіну бальшую
    зупинити серцем кулю,
    аби їли і пили,
    і багатими були

    на одну свою зряплату.
    Ой, чертоги москаля!
    Як уміли чаювати
    за сіяніє кремля!

    А які були палати
    і під мохом білі хати!
    І голодне немовля,
    і побори ...за теля,

    і за яблуню, і грушу,
    і за розіп'яту душу.
    О! Яка була яса...
    ...і дешева ковбаса!

    А які були генсеки,
    піонерія і зеки!
    Як творили і жили
    анжєнєри і осли!

    Ех, якби той рай вернути
    та історію забути!
    Як би кацапня пішла
    за імперією зла!

    І добилися би слави
    за розбої на війні,
    і амністія була би
    урці, зеку, сатані.

    Як би їм би палєгчало...
    ...їсти українське сало.
    Як би нищили хохла,
    якби воля їх була!

    А еліту язикату?
    У тюрягу і стріляти.
    А данбасію – в село,
    аби мови не було...

    ...про політику і волю,
    і козацьку нашу долю.
    І повідає ...Атєц:
    рєвалюциі піпєц!

    А куди мене подіти?
    А чому хороші діти
    з європейцями – на Ви?
    А якщо тебе пошлю я
    ссати матушку радную?
    І подалі...
                    ...ат Маскви.

    .............................
    От і пісня веселенька!
    А хотілось нині:
    защебетав соловейко
    в лузі на калині.

    Ой немає переміни
    і нового мало.
    Гомоніла Україна,
    поки перестала.

    05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  46. Ігор Шоха - [ 2016.05.30 17:11 ]
    По той бік
                   І
    Дачі огородні
    поливає дощ.
    Ми іногородні –
    хоч або не хоч.
    І на суходолі,
    наче на війні,
    і немає волі
    вольної мені.
    Я не розумію.
    як у ці роки
    бути за Росію?
    А були віки.
    І вояжували,
    а раділи мало.
    Слава – не хула.
    Та пора настала.
    Полум' я Джамали –
    Рашії зола.

                 ІІ
    Ой піду до лісу,
    у свої луги.
    Як лунає пісня –
    ми не вороги.
    Подивися, люде!
    Може наяву
    весело не буде.
    Але я живу.
    Не цурайтесь, діти,
    може уві сні
    я побачу квіти.
    Хай і не мені,
    та на переломі
    ветхості років
    буде, як нікому
    так, як я хотів.
    Є у мене двері
    у мої поля,
    і не на папері –
    пісня солов'я.

               ІІІ
    Ой чиї то квіти
    поливали діти
    біля паркана?
    Ой, чия вина,
    що на тому світі
    істина одна?

    05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  47. Сергій Сердюк - [ 2016.05.30 17:28 ]
    Щоденник коменданта
    Удосвіта ще будуть зачинені ворота,
    Ще спатимуть отари в задушливих хлівах,
    І зумери мовчатимуть, та щось невідворотне
    Снуватиме навколо солдатів на валах.
    Безсоння лихоманка спаде і п'яний гомін
    Примириться нарешті від ранньої нудьги,
    По закутках спочинуть живі і нерухомі,
    Лиш будуть пси гарчати і рвати ланцюги.
    Вони увійдуть в місто, мов сивий богомолець,
    Чолами не торкнувшись намолених степів,
    І трав не піднесуть у торбах із околиць,
    Дірявих, наче руки, того, хто все стерпів.
    Не зможе комендант, закінчить на півслові,
    В лимані колихнуться прив'язані човни,
    Він знатиме напевно, як в дивній колисковій,
    Що це прийшли до нього, що це прийшли за ним.
    Легкі нічні комахи, як висушені зерна,
    Зведуть останню втіху в дрімотну каламуть,
    До того, як почнеться, він знатиме напевно,
    Що вже минули двері та сходами ідуть.
    І зграя не зайдеться сухим плачем пташиним,
    Узріють крізь щілини, що в нім нема вини,
    Та вирвуть його швидко з палких обійм дружини,
    Вона ж засне байдуже обличчям до стіни.
    А потім поведуть, заплутано і хитро,
    І сумно коменданту, що ніч мина сліпа,
    І зрадники гойдаються, підштовхувані вітром,
    Усі на телеграфних осикових стовпах.
    І буде вже світанок. Назустріч перехожі,
    Конвою не побачать, що гнатиме мерщій,
    Сплітатимуть вінки із дроту огорожі,
    Ховаючи каліцтва у латані плащі.
    Дихання зіб'ється, повіє з площ базарних,
    І сил в ногах не стане, що впав би горілиць,
    Та треба буде йти повз вишки, повз казарми
    На голос фарисеїв і схиблених черниць.
    Зупинять коменданта у натовпі і хламі,
    Не буде сподівання, що кожен пощадить,
    Чекатиме того, хто візьме першим камінь,
    І в очі хто погляне, відтягуючи мить.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Ольга Будзан - [ 2016.05.30 11:51 ]
    Без мами
    Босими ногами
    по сухій стерні
    я біжу до мами.
    Мама у біді!

    Серце заболіло.
    Серденько щемить.
    Зачекайте, мамо,
    зачекайте мить.

    Ой, не зачекала!
    Ой, не вберегла!
    Босі ноги ріже
    скошена стерня.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Прокоментувати:


  49. Ольга Будзан - [ 2016.05.30 11:51 ]
    Без мами
    Босими ногами
    по сухій стерні
    я біжу до мами.
    Мама у біді!

    Серце заболіло.
    Серденько щемить.
    Зачекайте, мамо,
    зачекайте мить.

    Ой, не зачекала!
    Ой, не вберегла!
    Босі ноги ріже
    скошена стерня.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Прокоментувати:


  50. Сергій Сердюк - [ 2016.05.30 00:22 ]
    Сара
    Вона розбивала вікна опівдні,
    Він задихався в зашитих корсетах,
    Засохли чорнила, не пишуть вже рідні,
    Забутому полком в оточенні гетто.
    Роками лежав, прикутий минулим,
    До рам металевих приставили чари.
    Як його звати всі вже забули,
    І він теж забув, її ж звали Сара.
    Газети читала і світ через лупу,
    В кімнатах ходила тихо, мов кішка,
    А він все блював від кошерного супу,
    Який зранку Сара приносила в ліжко.
    На простирадлах з невидимих стебел
    Горіли два ока, червоні як маки,
    Від себе він біг, ходив він під себе,
    Та криком сусідів кликав в атаки.
    Вона не дивилась в похмурі забрала
    І билась безстрашно, як лицарі Мальти,
    І не бентежилась, тільки мовчала,
    Коли він в припадках хапався за "вальтер".
    Вона, щоб замовкли абатства убогих
    І нічних сорочок не торкнулася скверна,
    Йому дозволяла такі перемоги,
    Яких перемог не здобув його вермахт.
    А в час перемир'я, коли в роті сухо
    І шкіра палає потом пекучим,
    Йому шепотіла тихо на вухо,
    Що жоден фюрер їх вже не розлучить.
    І ті одкровення не сміла віддати,
    Стискала на грудях, неначе востаннє,
    Лише не збагнула позначені дати,
    Де довгі ножі і короткі прощання.
    В шинелях сплямованих, кинутих тіням,
    Тіло обм'якло, мов лялька. Примара
    в устах офіцерських лишилась тремтінням.
    Сара... Сара...

    2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   553   554   555   556   557   558   559   560   561   ...   1796