ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,

Євген Федчук
2026.04.05 14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн

Охмуд Песецький
2026.04.05 11:12
Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.

Квестія життєдайна -
Хто прибіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,

Світлана Пирогова
2026.04.05 10:14
Ще сплять ліси в туманному серпанку,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.

"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —

Костянтин Ватульов
2026.04.05 10:02
Ледь чутно відкрився кімнатний хідник. Одинадцята тридцять.
«Не можу влягтися. Посидимо біля віконця удвох?
Бо ходжу собі по квартирі нервово та зовсім не спиться,
Збираю світила, що падають з неба, складаю в куток.

Вони несподівано різні: спочатку

Віктор Кучерук
2026.04.05 07:30
І знову квітень... Зеленіє,
Теплу радіючи, трава, -
Від сну звільнилася замрія
І щастя звабно виграва.
Його будь-де щоденно ловить
Мій зір з появою весни
І водить радісно розмови
З ним про закінчення війни.

Артур Курдіновський
2026.04.05 02:33
Історією стали хуртовини,
Виставу грає березень-актор.
Згадай, моє стареньке піаніно,
Адажіо дитинства ля мінор!

У нотній збірці, після сонатини,
Для мене одного співає хор
Ту давню пісню, наче лебедину...

Микола Дудар
2026.04.04 20:30
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

Микола Дудар
2026.04.04 20:30
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

Олена Побийголод
2026.04.04 14:33
Н.Лабковський (1908-1989), Б.Ласкін (1914-1983)

Через гори, ріки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.

Борис Костиря
2026.04.04 13:27
Так люди відпускать не хочуть
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.

У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,

Володимир Мацуцький
2026.04.04 11:35
Нами правлять владолюби
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.

Костянтин Ватульов
2026.04.04 09:58
За вікном інсценівки похмурі,
Де серпневе убрання пройшло.
У степу золотисті козулі
Шурхотять пересохлим листком.

Налетіли небесні фіранки.
Ось виднівся і щойно пропав
Ілюстрацій відбиток квітчастий

С М
2026.04.04 07:08
Холодна гірська ріка і торгівцева донька
Місяцеві гори Ілектро уклонись мені
Хай-хо закрукає ворон теревені-терни
Хай-хо закрукає ворон уклонись мені

Хей Томе Банджо
Хей о лавре
Більше лавра аніж сіяв би

Віктор Кучерук
2026.04.04 07:01
Зірвався вітер і здійняв
Пилюку догори, -
І довгі стебла пишних трав
Хитанням уморив.
Тепло розвіялось умить,
А темінь налягла,
Щоб млою вдень насторожить
Одразу пів села.

Тетяна Левицька
2026.04.03 23:35
Ти все здолаєш на шляху:
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.

Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи

М Менянин
2026.04.03 22:37
Сходить Сонце України,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.

Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,

Охмуд Песецький
2026.04.03 21:56
Інтригами доводити до сліз,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз,
Коли нічого лишнього не просим.

Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,

Іван Потьомкін
2026.04.03 21:38
Домашні зауважили, що Хаїм спить в окулярах. «Чому ти не здіймаєш наніч окуляри?»- питає здивована дружина. «Бачиш, люба, так зіпсувався мій зір, що я вже не бачу людей ввісні». *** В клубі юдейських інтелігентів великого промислового міста точиться р

Костянтин Ватульов
2026.04.03 16:03
На незайманій кухні не вариш під музику добрі обіди.
У вітальні навпроти не чути відраду маненьких дітей.
Не дрімає на бильці дивану розніжена кішка спокійно.
У кутку підвіконня кімнатна фіалка ніяк не цвіте.

На засніженій вулиці змерзлі машини по

Борис Костиря
2026.04.03 11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.

Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Костянтин Ватульов
2026.04.02 17:19
Я ще відбиваюсь у дзеркалі сонних калюж,
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Юхим Семеняко
2026.04.01 11:32
  Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сонце Місяць - [ 2016.09.13 15:07 ]
    Mb12( VI)
     
    літовесна, зимоосінь
    теоретичні істоти
    зростаючі при дорозі

    аніяк не дізнаєш, хто ти
    марячи за фрагментом
    фрагменти чого, уоте

    матерії духу мертві в
    лабетах без ладу прози
    безжального сакраменту




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  2. Олександр Козинець - [ 2016.09.13 14:29 ]
    ***
    Очеретяний кіт і повітряний змій,
    Ходіть слова мого почути.
    Зазиваю у дім, вже не довго зимі,
    Присідайте ось тут, на покутті.
    Попеляста сова, цокотливий ховрах,
    І для вас маю місце у домі.
    Мої глечики слів наливають поля,
    Але глеки насправді – бездонні.
    Тож зі мною гайда проти ночі у ліс
    На чотири хрести нести світло.
    На чотири пори, рівно навхрест, навскіс,
    Щоб добро повернулося світу.
    Цокотливий ховрах, ти примножиш тепло,
    Змій пробудить від сплячки любові.
    Попеляста сова розіллє молоко,
    Кожну душу ним спраглу напоїть.
    А тобі, любий мій очеретяний кіт,
    Злі вузли розв’язати прийдеться
    І взивати людей поважати цей світ
    Та навчити дивитися серцем.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  3. Адель Станіславська - [ 2016.09.13 09:36 ]
    Ще сяйно
    Ще сяйно, ще добре, ще літо
    у вересні цьому бринить,
    габою погідною вкрита
    високого неба блакить.

    Ще ранок дзвінкий і прозорий
    і сонце голубить чоло,
    а неба вечірнього зорі
    розніжують згусле тепло...

    Ще серце купається в квітах
    шовково-трояндових днів.
    ще сяйно, ще добре, ще літо
    у часі, що вже звереснів...

    2016


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (4)


  4. Олена Багрянцева - [ 2016.09.13 08:20 ]
    Так чекають на них, далеких...
    Так чекають на них, далеких.
    На полицях складають речі.
    Перед сном відчиняють двері
    У надії, що хтось прийде.
    Відганяють думки неґречні,
    Що тримають нудьгу за плечі.
    Просівають чужі розмови,
    Гріють сонце своє руде.

    Миють кахлі щодня на кухні.
    Варять каву гірку і темну.
    Натирають до блиску меблі
    І на двох накривають стіл.
    Не читають новин даремних.
    Проклинають війну буремну.
    Так чекають на них – єдиних,
    Відмиваючи часу пил…
    12.09.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  5. Олена Багрянцева - [ 2016.09.13 08:53 ]
    Обіцяй мені день, у якому не скупчаться хмари...
    Обіцяй мені день, у якому не скупчаться хмари.
    І без краплі вина я вже п’яна тобою дощенту.
    На долонях весни оксамитові примхи і чари.
    Проти сонця нема аніяких у нас аргументів.

    Накопичуй вітри, щоб розвіяти чвари вінтажні.
    У медових очах я сховаю сумлінну відмову.
    Від’їжджають на схід обережні чиїсь екіпажі.
    Вчаться діти малі відкидати зерно від полови.

    Обіцяй почуття, що не в’язнуть у мулі густому.
    Я готова до змін. Тільки поряд з тобою безпечно.
    Що здається складним, заховалося тихо в простому.
    Все, що втрачене вже, ще вернеться колись безперечно.
    1.05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  6. Вікторія Торон - [ 2016.09.13 07:22 ]
    Портрети
    ...І виплакатись, знаючи, що – всує,
    бо не повернеш той життєвий цвіт.
    Старий Завіт живе і торжествує
    поміж трудів євангельських просвіт.
    З портретом кожним згаснути, померти,
    упавши у липку багнисту млость,
    і відчувать, як втягуються жертви
    у пащу ненаситного когось.
    І марні наші всі «чому?» і «нащо?»,
    і «де любов поділась золота?».
    Земля старозавітна в людях важча,
    раціональність в ній не пророста.
    Росте у ній товста ядуча помста
    із сміхом у м’ясистих пелюстках,
    і снайперів прихована короста,
    і пострілу худий голодний птах.
    Живущому – вимога і карання
    в зім’яті ночі мучитись без снів
    і зводити в одне хистке рівняння
    безтямність розшарованих світів.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  7. Василь Мартинюк - [ 2016.09.13 07:21 ]
    Диво птиця

    Люба дитино, ти поглянь, подивися,
    Отам за межею якраз.
    На тому кущі поселилася птиця,
    Я такої не бачив ні раз.

    На птиці отій золоте диво – пір’я,
    Як дрібно воно мерехтить.
    Немов в небесах пролітало сузір’я,
    І на ній зупинилось на мить.

    Як дивно отам засіяли околи,
    Ти люба дитино дивись.
    Такого уже не побачиш ніколи,
    Як полетить та птиця у вись.

    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Роксолана Вірлан - [ 2016.09.13 06:13 ]
    Тому й жива
    Ця осінь - зійшла тінь конкістадора:
    надсадно напливає - тягло сунеться,
    скарби згрібає у кишені вулиці -
    ненатла, одержима, блиском хора.

    Витрушує до одуру - захланно-
    останні друзки золота - аж хрипне.
    Осипані дуби у колі злиднів -
    звойовані - як міць Тенотчітлану.

    Обвал палаців, гуки конвульсiйні,
    цей надвиг мряковизни - шитий зливами.
    Вишпилюється стерня снами сивими-
    мечами наче - в груди злочасині.

    А ти у цій облаві всеприречень -
    мені як просвіт, диво незатулене -
    тому й жива отим любові струменем,
    бо чим ще жити у віків на плечах?



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  9. Віктор Кучерук - [ 2016.09.13 04:31 ]
    Тримайся...
    І.Г...
    Очевидець уважний подій
    І любитель мандрівок, до речі, –
    Ти не відаєш про супокій
    Та нудотне гниття в порожнечі.
    Я навмисно лічби не веду,
    Бо не навчений заздрити, звісно, –
    Маєш друзів, як цвіту в саду,
    І тобі поміж нами не тісно.
    Загнуздавши крилатий Пегас,
    Щоб розширити здібностям межі, –
    Ти дивуєш майстерністю нас
    І душевністю світлих поезій.
    Всюди чутка іде по землі,
    Що дерзання твого не спинити, –
    Тож тримайся міцніше в сідлі,
    Щоб не впасти коню під копита!
    13.09.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  10. Наталка Янушевич - [ 2016.09.12 21:00 ]
    замальовка
    Десятирічне сонце угорі
    За витівками нашими встигало
    Заледве. І посаджений горіх
    Гойдав поміж гілок яскраве гало.
    І плюскіт хвиль, дитинний і дзвінкий
    Балакав з нами про усе на світі,
    Як ми пускали плавати вінки,
    Що розсипались на дрібненькі квіти.
    Усе було поділене на твердь
    і все було поділене на воду
    В старих пеньках стрічалася нам смерть,
    На вигоні - повнісінька свобода.
    Гукала зголоднілих пастухів
    Додому баба, вічна, ніби поле.
    Маєтки наші - хата, двір і хлів,
    Город, квітник, дровітня і стодола.
    Давно немає баби у селі
    уже картопля нам так не смакує,
    Тоді усе - від неба і землі.
    Тепер усе - лиш всує, всує, всує.
    Хоча... Листочок лине до води
    І час піде назад колись, напевно,
    Бо ж цей горіх такий ще молодий,
    І це сум'яття ще таке непевне.
    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  11. Олексій Кацай - [ 2016.09.12 10:16 ]
    Ріка
    Ряхтливі крутелі галактик
    у річищі кольору часу
    кудись непоспішливо линуть
    помежи поверхонь уяви.

    Поверхні ці є берегами
    струмочків, річок і каналів,
    що, злившись фарватером світла,
    до розуму світ розмивають.

    Лише наднові бульбашками
    круг лопаються на хвилях,
    планет розкидаючи бризки
    у квантовій піні прибою.

    Зірками, що вже догоріли,
    пропалені карти небесні,
    але неземні капітани
    свої кораблі не спиняють.

    І вже край червоних сузір’їв
    трикутники їхні тріпочуть,
    як тризуби листя калини
    край вибухів ягідних гирл.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  12. Василь Мартинюк - [ 2016.09.12 07:44 ]
    Вона була ангел

    Я чую трепіт її частого дихання,
    Я бачу які в неї очі, чисті прозорі.
    Тільки я знаю, що це не кохання,
    Це просто в небі моляться зорі.

    Я питаю її. Що ти тут, як ти?
    Я вона каже, та так. А як у тебе?
    А десь над нами хмаринки – зоряні яхти,
    На білих вітрилах пливли по небу.

    Наша розмова – для знакомства лиш привід,
    Вона усміхнулась і з рукава здмухнула пилинки.
    А над нами місяць наче привид,
    Висунув роги із за хмаринки.

    Я любувався красою її білого тіла,
    Серце в грудях завмерло, не билось, чекало.
    Вона була ангел, піднялася і полетіла,
    На прощання рукою мені помахала.
    1999р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  13. Серго Сокольник - [ 2016.09.12 03:17 ]
    Життя, ну чому ти...
    ***вірш експериментаторський. Авторські знахідки)

    Життя, ну чому ти несешся
    Безтямно- нестримно вперед?..
    ...Повз вікна стрімкого експресу
    Проносяться крони дерев,

    Що, ніби покинуті діви,
    Схиливши голівки свої,
    Мене вибачають, бо діла
    Не маю до них. Зачаї-

    Всь у травах загублений смуток
    Прогаяно-зниклих поба-
    Чень. Нині минуле спокутуй-
    Бо стрімко надходить доба

    Каміння, що кидав раніше,
    Збирати врожаєм у ко-
    Шик. Пам"ять підкаже вірніше
    До смутку підібраний код...

    Одвічний забіг... Іподрому,
    Що зветься "потреби життя",
    Не рідко, бува, невідомі
    Спізнілі слова каяття...

    Пробачте. Мені мимоволі
    Несила спинити забіг.
    Ви погляд, насичений болем,
    Залиште на спогад собі...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116091200972


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  14. Домінік Арфіст - [ 2016.09.12 00:35 ]
    чеканить час...
    чеканить ніч усі мої чекання…
    мої родинні рани… думи ранні
    додумує… донизує разки –
    розсудливо розказані казки…
    зітхає на сузір’я Козлотура
    на тіні на оливкових котурнах
    вливає монолог протагоніста
    амброзією у вуста Арфіста…
    ніхто не вірить більше в ритуали
    шпарини духу скрізь позатирали…
    зірвали маски… розігнали хо́ри…
    хирі́є нерухома Терпсихора…
    терпіння християнського наука
    у Себастьяна цілиться із лука…
    цілує стигми… забирає землю…
    крізь неминуче тіло ми ковзне́мо
    із міфу – через мову – до небес…
    - Христос воскрес!
    - воістину воскрес!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  15. Василь Луцик - [ 2016.09.11 23:36 ]
    ***
    Час летів, поспішав, спотикався і біг –
    нам не вистачить ніг,
    нам не вистачить ніг,
    але вистачить наших сердець.
    А безодні німі.
    І у них ми самі
    ідемо до вогню навпростець.
    І напевно печаль,
    та нічого не жаль.
    Та нічого не жаль – навпаки.
    Бо це ще не кінець
    І тут кожен боєць
    до останньої в світі руки.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.11 22:44 ]
    Як добре!
    Ну здрастуй, осене печальна…
    Хоч ти удень – мов літо ще –
    Спекота тисне так навально,
    Увечорі лиш – холод, щем.

    Стискаєш світло, множиш темінь,
    І жовтий лист усе частіш
    Нам уклоняється доземно,
    Залишивши обридлу виш.

    Та повінь слив і яблук нині –
    Дозріли у саду плоди.
    Розкішні кавуни і дині…
    У скибці – місяць молодий.

    Зоря вечірня в хмарі тоне,
    Укрила сутінь береги.
    Як добре – дощик монотонний
    Нудьгу не сіє навкруги.

    3.09.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  17. Іван Потьомкін - [ 2016.09.11 18:36 ]
    Осіннє

    Не як зима, котру лише фанати снігу просять,
    Хазяйкою ввіходить у наш побут осінь:
    За парти садовить невгамовних діток,
    Паркам і скверам шати обновляє літні,
    Копа картоплю, дебелі гарбузи стягує докупи...
    Із-під руки погляне доокіль (нічого б не забути):
    Хай буряки поростуть ще трохи,
    Капусту хай наповнять нові соки...
    Коли ж «кру-кру» долине звіддалік,
    Останнім клопотам осінь припинить лік,
    Спину натомлену розігне тої ж миті,
    Щоб журавлів у дальню путь благословити.
    А як майбутній урожай завруниться любо,
    Руки наречених посплітає й поведе до шлюбу.


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  18. Василь Мартинюк - [ 2016.09.11 16:42 ]
    Коли закінчиться війна
    Коли закінчиться війна,
    Пройде зима минуть морози,
    У матерів обсохнуть сльози.
    Коли закінчиться війна,
    О дай то Боже.

    І знову сонечко загріє,
    І зацвіте і заяріє,
    Загоїть рани і руїни
    Моя рідненька Україна,
    Така, що кращої нема
    У всьому світі.

    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.09.11 12:23 ]
    Узагальнення
    1

    Чудна весна-любов: мана маною.
    Співали горобці над бузиною.
    Прожекти - пароплавами гучними...
    Крилом сяйним черкало нездійсниме...

    2

    Імлисте молоко. Рожеві хмари.
    Внизу - полин альпійський, пал Сахари.
    І був щербет... і мушмула кислюща...
    Сховався шлях за дикорослий кущик.

    3

    А оь і літо...
    Молочай, ставочки.
    Висить часник ліловий на гвіздочках.
    Наповнені верейки, вірші, верші.
    Безсмертником на дні цебра - найперше.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  20. Вікторія Торон - [ 2016.09.11 12:50 ]
    Залишеним друзям
    Я зникну на роки і на країни,
    Стривожена, без цілі і керма.
    В раптовій екзальтації—без зміни,
    В нерозумінні тихому—сама.

    Як уві сні з відкритими очима
    Кружлятиму --ви будете в той час
    На запитання знизувать плечима
    І думати про тих, хто біля вас.

    Але зненацька, боячись не встигнуть,
    Я побіжу, як знайдене дитя,
    Коли човни при березі застигнуть,
    До скорого готові відплиття.

    І стане мені ясно до нестями,
    Чого мені ніколи не забуть.
    І доторкнусь до кожного устами—
    До кожного, хто наладнався в Путь.

    В години ці скорботні і урочі,
    Що напливають десь із давнини,
    В тумані будуть голови і очі,
    В тумані будуть люди і човни.

    Я розіллюсь як повінь і як повість,
    Щоби піймать останній дотик рук.
    Я не навчилась жить, але натомість
    Скінчила академію розлук.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  21. Володимир Бойко - [ 2016.09.11 11:51 ]
    Псевдобратство
    Імперським послідникам сниться «совок» –
    Віджилий «Союз нерушимий».
    Втішають себе серіалом казок
    Про вибір Донбасу і Криму.

    Сплітають байки про єдиний народ,
    Про братство та інші дурниці.
    Убога уява у підлих заброд,
    Дурному дурне і насниться.

    Московські бандити в донецьких степах
    Синів України вбивають.
    Засвідчують факти – в реальних ділах
    Ніякого братства немає.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати: | " Группа для людей, чьи сердца неравнодушны к зверским событиям в Украине. Став участником группы ты выражаешь свою поддержку мирным, ни в чем не повинным жителям Украины, ставших жертвами нелюдей, добравшихся до власти! Высказываем свое мнение, выкладывае"


  22. наТалка гЛід - [ 2016.09.11 11:44 ]
    ПесиМістика


    які ми, боже, вже несхожі
    які ми, боже, вже чужі.
    і хто-зна, що нам допоможе -
    це все мана та міражі...

    і ріже серце спомин жовтий
    про тих, 
    вже з кими нам не бути...
    налий, мій кате прерозкутий!
    у жилах світу цього
    трута.




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  23. Ольга Паучек - [ 2016.09.11 11:21 ]
    ***
    Проводжає мама
    Сина на війну
    Душу розриває
    І собі, й йому
    Тихими сльозами,
    Що із серця йдуть
    Слів... немає в мами,
    Скроні аж гудуть,

    Бо не знає мама
    І ніхто не зна:
    Чи надовго буде
    Клята ця війна,
    Чи вже скоро діти
    Додому прийдуть
    А хто зна чи прийдуть,
    Чи там пропадуть.

    Люди, схаменіться!
    Досить воювать
    З весни було треба
    Ниви засівать -
    Нині замість жита
    Міни та гроби...
    Сохрани нас Боже!
    Господи, прости,

    Якщо ми у чомусь
    Були не праві,
    Може наші предки...
    Але трударі
    Не могли нікому
    Аж ТАК насолить,
    Щоби пропав спокій.
    Боже, як болить

    Вся оця неправда,
    Весь той чорний жах
    Коли вже скінчиться
    Цей безумний страх,
    Коли буде тиша
    На нашій землі,
    Кому "війна" треба?
    Чому люди злі?

    Годі воювати,
    Досить зазіхать
    Ще й "братами" гарно
    Себе називать...
    Ми б чудово жили
    Без таких братів,
    Жили, працювали,
    Ростили синів,

    Але не для того,
    Щоб йти на війну -
    А радіти сонцю
    І кожному дню,
    Бо життя дається
    Один тільки раз...
    Матінко Христова,
    Помолись за нас.

    11.07.2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  24. Домінік Арфіст - [ 2016.09.11 08:03 ]
    листя злетіло...
    листя злетіло – з висохлої душі –
    білого-білого дерева – геть у гетто…
    мені оголошена мурахолюдниками вендета
    і не рахуються мною зароблені бариші…
    о Маргарито, я теж в пустоту не вірю…
    я не питаю чому ти одна і п’яна…
    здираю з себе й палю шагреневу шкіру
    ріжу ножем з мене писаного Доріана…
    о Магдалино, лети… далина лиш тобі дається –
    ти уже там звідки видно усмі́шку Бога…
    я обнімаю останнього єдинорога…
    фенікса вигодовую сонцем серця…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  25. Сонце Місяць - [ 2016.09.11 04:12 ]
    Mb12( IV)
     
    & невагомість ~
    горня злоба
    позірна мовби позолота
    у страстотерпницькім вінці
    допоки ти на линві цій

    & нерішучість ~
    як не бути
    не їж лайна, не пий цикути
    щоб не помислили старці
    допоки ти на линві цій

    & непричетність ~
    меццо форте
    у камізельці з оцелота
    експертний висновок відстій
    допоки ти на линві цій

    & незугарність ~
    чистопробна
    усі але, аби не жодне
    із них передовсім

    на стертій
    линві
    цій




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  26. Галина Кучеренко - [ 2016.09.10 22:32 ]
    Енергія ефіру
    1.
    Смолистий ворон, дивлячись у очі,
    Приносить попередження пророчі
    На шлейфі чорнім оксамиту крил -
    Сумні новини з персональним почтом…

    2.
    І лебеді в січневих сизих хмарах,
    Неначе хворобливості примара,
    Летять на північ в зиму зимувати!?!
    Омана то чи витівки туману?...

    3.
    Синиця прилітає на гостину,
    Шукає крихти чи смачну зернину,
    Напевне нащебече в долі змін.
    Чи звеселить засмучену годину?….

    4.
    Незнана птаха горда, чепурна
    Два тижні гоїла натомлені крила,
    Відпочивала…Танцем попрощалась!
    І полетіла в Божий світ одна….

    5.
    А чайка з вороном, кружляючи по колу,
    Ділили голуба при Папському престолі,
    Ледь вирвався із дзьобів знавіснілих…
    Молився Рим за українську долю….

    6.
    Тут чорний крук з розкошланим крилом
    Враз озирнеться - вмить скує морозом,
    Наче сказав би, мови Бог не дав,
    Страшні слова, що гіркнуть полином….

    7.
    То голуб увірветься у світлину,
    Крилом змахне зі столу скатертину,
    Засунеться в далекий тихий кут,
    Піди знайди непрошену пташину…

    8.
    Птахи, як концентрація повітря,
    Крилами в піднебессі ловлять вітер
    І трансформують нам енергію ефіру...
    Що це - прикмети?... Чи старі повір’я?...


    ©10.09.2016


    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  27. Марія Дем'янюк - [ 2016.09.10 16:47 ]
    Троянда
    Троянда квітує на моїй долоні,
    Пелюстки ніжні, рожево-сонні...
    Та має вона міцні колючки.
    Навіщо? Нехай долоня,
    Коли душа у болю в полоні,
    В кулак не стискається,
    До неба тягнеться,
    Яке усміхається...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (6)


  28. Іван Низовий - [ 2016.09.10 16:45 ]
    * * *
    Осяяний осінню,
    Сам осенію.
    Обрій синіє.
    Темніють сіна.
    Перетемніє. Пересиніє.
    Пережовтіє моя сторона.
    Старовина проросте новизною
    Над крутизною років і віків.
    Коні проскачуть –
    Лишиться зі мною
    Цокіт-працокіт
    Уявних підків.
    Осінь – остання? Передостання?
    Настрій мінорний душу пройма.
    Де ти, найперше юне кохання?
    Втома. Судома. Осмута. Сума.
    Осяяння осінню. Спомини сиві.
    Онде – щасливі. А осьде – сумні.
    Геть пересохли ріки бурхливі.
    Переіржавіли зорі на дні.

    1997




    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  29. Василь Мартинюк - [ 2016.09.10 14:40 ]
    Спомини

    Як та зоря що все сія,
    Ти була такою.
    А спомини, а спомини,
    Не дають спокою.

    Злітає в вись душа сама,
    І падає безсила.
    Тебе нема, тебе нема,
    Мов обламались крила.

    Ми тим що було в нас давно,
    Не вміли дорожити.
    І холодно, і холодно,
    На світі стало жити.

    Немов пісок збігає час,
    Назад все не вернеться.
    Один лиш раз, один лиш раз
    Любов в житті дається.

    2015р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Василь Мартинюк - [ 2016.09.10 13:35 ]
    Крила

    Ти сьогодні захотіла в гори втекти,
    Де небо проткнули смерекові вістря.
    А я закриваю очі і бачу як ти,
    На повні груди вдихаєш свіже повітря.

    Душу повільно став наповняти спокій,
    І в тіло почала вливатися сила.
    А я буду чекати на тебе, допоки,
    У твоєї душі знову виростуть крила.

    Ти все вище і вище ідеш без вагань,
    З першим сонячним променем попід руку.
    І дивуєшся все, як це у вранішню рань,
    Тихо довкола, немає жодного звуку.

    А смереки протягують руки – віта,
    Несуть свої обійми до твого тіла.
    Вбираєш тілом силу Карпатського літа,
    Така щаслива в обійми смерек влетіла.

    Ти торкнулася їх своїми руками,
    Вкрита сонцем і смерековою тінню.
    І любуєшся довго гірськими струмками,
    І ще дивуєшся квітами у цвітінні.

    Закрию очі, бачу як виникає,
    На твоєму обличчі усмішка мила,
    Розумію, що гори тебе забирають,
    І у тебе знову появилися крила

    2015 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.09.10 13:54 ]
    Сонцеворот

    У дощ-вівторок, десь на перехресті,
    Я налечу на тебе… і тоді
    Розвіються пахкі листки «Альцести»…
    Постанемо крилаті, молоді.

    Куди покличеш? Хутір зник із мапи.
    За хмарами людви – сонцеворот…
    …ти епатуєш… згадуєш етапи.
    Записуєш мій номер у блокнот…

    Докурюєш цигарку. Джинси «левіс».
    За мною ладен в пекло, на тахту…
    Твій цирк зачинено, подохли леви.
    Обрав, Аїде, жіночку не ту.

    Гуде танцпол життя...
    Базар – ліворуч.
    …й морозиво розтало, і крило…
    Ми приземляємось.
    Пітьма…
    Це… Овруч?
    Отут ще важать щастя – на кіло…

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  32. Галина Кучеренко - [ 2016.09.10 11:46 ]
    ***
    ...На сонце дивишся охоче
    Доки воно не сліпить очі,
    Як блиск його болючим стане
    І оком кинути не схочеш…
    © 06.09.2016

    ***
    …Ярило світить нам протягом дня,
    Панує місяць завжди у сій час,
    Перетинаються лише у півтонах –
    У сутінках, щоб жоден з них не згас….
    ©21.10.2016



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  33. Михайло Карасьов - [ 2016.09.10 08:51 ]
    * * *
    Вже діти надівають окуляри,
    Вже внуки поглядають на дівчат.
    Жіночі вже не божеволять чари,
    І музи десь поділися, мовчать.

    Приходить найблаженніша пора:
    З самим собою стрітися пора.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (6)


  34. Олекса Удайко - [ 2016.09.09 19:37 ]
    ТЕЧЕ ПІСОК
    Я смертю лиш живу… Та не таю –
    Щасливий я в моїй нещасній долі;
    А хто боїться смерті і неволі –
    Ввійди в огонь той, котрим я горю.
    Мікельанджело.

    Тече пісок, як вічність, поміж пальців –
    пливуть хвилини нашого буття…
    Ще на землі, а вже космічні п’яльці
    волочать нас на край – до забуття.

    Хоч нам принадно мить ту зупинити,
    щоб побродити в звабах стромовин,
    вбираючи красу… Та годі й снити –
    безбожник ти чи вірний християнин!

    Та все – так брижко, ламко… І відносить
    життя по крихтах, мов драгва боліт,
    безпечність днів. І знов приходить осінь
    непогамовних й неповторних літ.

    Мить осяйна... Ні з чим її не сплутать!
    Чарівний світ – усе у ньому є…
    Чи знайдемо відгадку його суті?..
    Про все це тут колядництво моє.

    Одно лиш знаєм: на землі ми – гости
    вервечкою біжучих пражних днів…
    Питання в тім, що впорав для погосту*,
    яким вогнем…
    для нього
    ти згорів.

    23.05. 2015
    ______
    *Тут громада, спільнота.





    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" 5.38 (5.38)
    Коментарі: (2)


  35. Сонце Місяць - [ 2016.09.09 06:50 ]
    Mb12( III)
     
    Мій острове, печаль & пристрасть
    крізь бурі та роки
    близькі~ далекі сонце й місяць
    ти все самий такий

    Спекотна мла тобі властива
    щемкий пташиний літ
    палаючі очниці тигра
    хтонічний мегаліт ~

    & Аз, у спогляданні звістки
    за письменами змін
    куди не знати ані звідки
    такий самий
    один




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  36. Іван Низовий - [ 2016.09.09 00:07 ]
    ДО ОСЕНІ

    Нам є про що помовчати,
    А літу
    Ще є про що розмову довести
    До повного завершення,
    До цвіту
    Останнього…
    Мовчімо ж – я і ти,
    Ще не осіння осене,
    Ще тепла
    По-літньому…
    Пора перехідна –
    Пругкі іще соняшникові стебла
    І кукурудза восконаливна
    Ще зеленіє.
    Грона ж калинові
    Ще не звогнились –
    Ліс не запалав,
    Не запалив ще плавні приставкові,
    Не вилився в один червоний сплав.
    Помовчимо увечері під тином,
    Затінені кущавістю садів…
    Для глибшої ліричності картини
    Якби ж оце я ще й помолодів!
    Якби ж оце й красуня Катерина
    Могла присісти поряд!
    Отоді
    Воістину куїнджівська картина
    Тут ожила б, як в роки молоді.

    Я, зрадивши весну,
    Осінню пору
    Обрав собі за подругу й жону,
    Люблю її найперше за покору
    І вірність непорушно-кам’яну
    І неостудно-теплу…

    Цим прологом
    Я розпочну осінній марафон
    Своїх думок і звітів перед Богом
    В живому храмі, в шелесті ікон,
    Мальованих природою для мене,
    Щоб я молився словом і рядком
    За все зелене ще і все черлене,
    Й за ту комашку сонну під листком.

    2006






    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  37. Володимир Ковчак - [ 2016.09.08 22:12 ]
    № 1 (прихід: перша стадія)
    прийдуть удосвіта
    напившись до несхочу чаю
    вони (!) і та
    незвана гостя – знаю

    ініціал
    її із подиху легкого – гобелени
    вже падали і падали нарешті впали і упав
    на них зелений

    філологічний черв
    із заспаної мряки
    прийшли удосвіта принесли меду кави й трохи перл
    і дикі – всі червоні! що аж горіли! – маки

    прийшли і запалили в свічниках вогні –
    горіли свічники усі. я – ні.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.08 22:01 ]
    Обіймаю
    Вечір біля ставу романтичний,
    Де сп`янінням диха кожна мить.
    Ніжне плесо хвилями велично,
    Ніби арфа – струнами – тремтить.

    Не бушує, стихла щука сита,
    Миролюбна й лагідна стає.
    Тільки десь раптово з верховіття
    Жолудь лунко об водицю б`є.

    Мов горить од сонця неслабого
    Крона дуба, наче тліє хмиз.
    І скидає легко на дорогу
    Ці жарини тліючі униз.

    Під габою неба голубою
    Мріяв так тебе я віднайти.
    Щоб сиділи ми отут обоє
    І горнулася до мене ти.

    Та не чути – мого серця крику,
    Між тремтіння хвиль, гойдання віт…
    Замість мрію обіймать велику,
    Обіймаю цей маленький… світ.

    27.08.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  39. Ніна Виноградська - [ 2016.09.08 21:05 ]
    Пам'яті Володимира Данилова, десантника 81 бригади



    І скільки ще таких смертей
    Впадуть у серце України,
    Яке нагадує руїну
    З розбитих доль її дітей?!

    Невже не бачать небеса,
    Що кращі відлітають в небо?
    А ворог все бере огребом,
    Талант вмирає і краса.

    За що тепер отой сусід,
    Що рвав сорочку, звався братом,
    Прийшов не в гості, а вбивати,
    Приніс нам повно горя й бід?

    Є доля нашої вини
    У тім, що сльози скрізь рікою,
    Що ми живемо в неспокої
    І гинуть у боях сини.
    08.09.16


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  40. Пелагея Секлет - [ 2016.09.08 20:49 ]
    Осіння пісня
    Вже не весна і вже не літо,
    Пожовкла росяна трава,
    Вже на ланах немає жита,
    А за вікном гуляє вітер
    І тихо-тихо завива.

    У скло віконне дощ хлюпоче,
    Сльозами сірими спада.
    Буде іти мабуть до ночі…
    А десь далеко грім гуркоче,
    По вулицях тече вода.

    А сонце хмари знов сховали,
    І кулі жовтої нема.
    Десь журавлі, що відлітали,
    Сумную пісню закричали,
    Бо підступала вже зима.

    Вже не весна і вже не літо,
    Пожовкла росяна трава,
    Схилила Осінь руки-віти,
    Бо двері для зими відкрито,
    І тихо плаче, мов жива.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  41. Петро Дем'янчук - [ 2016.09.08 18:01 ]
    Фламенко
    Твоя загублена сльоза
    Мій вічний смуток оросила
    Дощем вологим небуття
    Минуле спогадом пригріла

    У цю чаруючу красу
    У неповторну мелодійність
    У чуйну , лагідну весну
    Де повінчали нашу вірність

    Кохання світлого душа
    Мотивом оди зазвучала
    Струна з струною два крила
    У вальсі небом полетіла

    Солоний присмак на роках
    Холодний піт , і божевілля
    Прикус до крові на губах
    І розуміння - любов вічна.
    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.09.08 18:50 ]
    Зоряний пил

    Літній геній на причілку
    Мне-глянсує глину...
    Хто ж це бачить? Сонце, бджілка,
    Вітер - щохвилинно.

    "Щось та буде..." - каже дідо.
    Злива просить кухля.
    "Три ескудо!" - тиче Гвідо,
    Сів... а лава струхла.

    Куманці, таріль, барило
    Замовляли майстру.
    ...а у нього саме крила...
    Дух черкнув по айстрах.

    Унизу палає горно.
    Ген сітки... онучі...
    Пес скавчить, що вище - чорно.
    Зоряно. Пекучо.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  43. Петро Дем'янчук - [ 2016.09.08 18:13 ]
    Вдячність
    Осінь в суцвіттях золотих
    Плекається , іскрить , палає
    В твоїх обіймах дорогих
    Душа свій спокій колихає

    Таке приємне забуття
    Чарівна , ніжна насолода
    Небес блакитна чистота
    Роси прозорої волога

    Так я найкраще розумів
    Чим дорожить , до чого прагнуть
    Всю підібрав доречність слів
    Де домінує тільки вдячність.
    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  44. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.09.08 12:15 ]
    Післяпотопне
    1

    ...а ковчег обирати нелегко.
    Фатум завше глумливий.
    Мостять гнізда безхатьки-лелеки.
    Край боліт є пожива.

    Плавом сунуть розкуті, убогі.
    Бовваніють клондайки.
    Кажуть, мертвих немає у Бога.
    За столом наливайко.

    Тихі змови, хитляві котурни,
    переломні моменти.
    То мінор, то святково-бравурно.
    З ям повзуть диригенти.

    Какофонії, сплески рапсодій...
    Дефіле і дефолти.
    Може, премій плюгавцеві годі:
    вже прийма щосуботи.

    Може, варто дітей пожаліти -
    допотопних, тямущих?
    Підкувати б модерно еліту,
    що гарцює найдужче.

    2

    Рвуться линви і клепляться коси.
    Маячки понад плесом.
    Їдуть гарби - то рівно, то косо.
    Червоніють колеса.

    Золотаві снопи і пожитки,
    що ніколи, нікому...
    Хитроокі бредуть ворожбитки.
    Підтанцьовують гноми.

    Побігайчиком (бачиш?) - Майбутнє.
    Промінець по шипшині.
    Кутуляє Вчорашнє на кутні -
    то скриншоти... то скриню.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  45. Вікторія Торон - [ 2016.09.08 04:28 ]
    Комахами дрібними на вітрах
    Комахами дрібними на вітрах,
    захопленими в кручені потоки,
    рецепторами внутрішніх антен
    епохи ми уловлюємо зсуви.
    І знов занепадає вічний Рим,
    у небі, понад варварів наскоки
    злі ангели розгнівано сурмлять —
    — розплати тріумфуючі склодуви.

    О, скільки людних стоптаних полів,
    поглинутих пожежами й мечами,
    загублених без думки і жалю
    до всього, що меткі плекали руки,
    осяде Атлантидою на дно,
    прудкими заснується павуками,
    і сни цивілізації минуть,
    мов ефемерні никнучі сполуки!

    Ногою не дістать твердого дна,
    нас кидає у збурених стихіях,
    де видимий оголений абсурд,
    не криючись, сміється і панує,
    знайомий світ зіщулено тремтить
    і на очах безпомічно старіє,
    твій голос за порогом помира,
    і слово, що вихоплюється, — всує.

    Зігнешся над травою забуття,
    що споконвічні вистелила схили, —
    багато відшуміло і пройшло
    поміж земних спотворених проекцій.
    Що діяти захопленим в потік
    подій, яких не ждали й не просили?
    ...«Розраду філософією» нам
    записував приречений Боецій*.

    * Бое́цій (лат. Boethius) (біля 480– 524 рр. н.е.) — римський державний діяч, філософ, математик, християнський теолог, який займав високу державну посаду при Теодоріху Великому (королі остготів, що завоював весь Апеннінський півострів і Сицилію) і, заступившись за невинного, сам був несправедливо звинувачений у державній зраді і жорстоко страчений. В ув’язненні написав головний твір свого життя — «Розрада (або утіха) філософією», яка стала «золотою книгою» середньовіччя.

    2016



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  46. Іван Низовий - [ 2016.09.07 21:51 ]
    * * *
    У сині шиби сонно грюка
    Гіллястий вітер,
    І пилюка
    Їх запорошує –
    Сльоза
    Сповза,
    непрошена,
    по сині,
    Мов павучок по павутині
    В передчутті,
    Що йде гроза
    Із-за озонної долини…
    Блищать клітини павутини –
    В химернім плетиві лоза,
    Коза,
    До припутня прип’ята,
    Осика, осока і м’ята,
    І голомоза гомоза –
    Моє дитяче страхопуддя…
    Повсюди вичахле безлюддя,
    І багна – витоки Сули.
    Я не змінився ні на йоту:
    Стою на відстані польоту
    Очеретяної стріли,
    Від Івася,
    Що білі гуси
    Пасе,
    І голосок бабусин
    Не чує –
    Заважа «курли»
    Заобрійне і закурганне.
    «Ванько, Івасику, Іване,
    Іди додомоньку, дитя!»
    …Вікно заплакане, туманне…
    Й села нема того, Іване,
    Й тебе самого теж не стане,
    Бо вже домірюєш життя;
    Немає хутора за лісом
    Та й лісу, що рудавим лисом
    На Рудку ласо позирав
    Із-за туману.
    Ще на Рудку
    Не пізно зупинить попутку,
    Та повертати вже пора
    Ізнов до того повороту
    Свого найпершого відльоту
    В чужі краї,
    В несправжній рай.
    Прощай, сплюндрована землице,
    І ти, запльована кринице,
    Прощай – сльозою прозирай
    Крізь тумани і павутиння,
    І пилюгу…
    Моя святинє,
    Могило мамина, – прости,
    Що не знайшов тебе я нині
    В безлюдно-вичахлій долині,
    Де нічим дихати людині,
    Де й над покійними хрести
    Не прижилися,
    Де й ні сліду
    Від кладовища!
    Геть поїду,
    Втечу,
    Хоч нікуди втекти
    Від Бога, Правди і Покари…

    О, ви, новітні яничари,
    Своєї пам’яті кати!

    1995


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  47. Іван Потьомкін - [ 2016.09.07 20:00 ]
    Незборна туга по тобі
    Коли б то можна утаїть
    В найглибшім серця сховку
    І навіть ти не здогадалась,
    Що стискує в один тугий пучок,
    Від чого ні на мить позбутися не можу,
    І кожне твоє слово, усміх, ласку,
    І кожну мить буття
    Неподільно хочу взять собі...
    ...Відкіль, з яких незайманих ще островів
    Прийшла й доламує мій спокій
    Оця незборна туга по тобі?
    Може,від того, що не знаю,
    Коли і де судилося бачитись востаннє?
    А, може, все починається спочатку?..



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  48. Михайло Десна - [ 2016.09.07 13:11 ]
    ***
    А я – спостерігач.
    І я тамую спрагу.
    Нап’юся слів “Не плач».
    Чи приверну увагу…
    Обабіч дивини,
    але – у склянці часу.
    В кредит неспані сни
    і дно – на повну фазу.
    Шкребуться сум і біль
    у закутку.
    Закладка:
    «Немає батька. Хміль…
    У тебе лише згадка.»

    07.09.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  49. Ніна Виноградська - [ 2016.09.07 08:17 ]
    Віктору Тютюну

    До ваших гір в уяві прилечу,
    Де чорно сяють ягоди ожини.
    Де жовтий лист сповзає по плечу
    І світить погляд вашої дружини.

    Де вже осінні квіти і слова,
    Шумлять гірські розбурхані потоки.
    Іще зелена вруниться трава,
    Та осінь вже стоїть за кілька кроків.
    07.09.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  50. Нінель Новікова - [ 2016.09.06 16:47 ]
    Беззахисна душа
    Я знаю, люди в більшості, невдячні.
    Давно до цього звикнути пора,
    Слова твої, холодні, необачні –
    Нерівна і невиправдана гра.

    Від них я довго, болісно хворію,
    Бо жалять серце, наче та змія…
    Нічого із цим лихом не подію –
    Беззахисна перед тобою я!

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (9)



  51. Сторінки: 1   ...   560   561   562   563   564   565   566   567   568   ...   1814