ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Сушко - [ 2017.04.11 18:15 ]
    Адам і Єва
    Змія, гадюка підколодна
    Десь узялася у саду.
    Завжди сичить, завжди голодна,
    Щодня у Єви на виду.

    Кохана - жінка пустотлива,
    І любить слухати байки.
    А змій хвостом вихля грайливо,
    Словами пудрить їй мізки.

    Очиська мацають сідниці,
    Язик шамкоче про дива,
    Вона ж вилуплює очиці,
    Ковта облудливі слова.

    Підступний змій свого домігся,
    І Єва знадилась таки.
    У той момент я відволікся -
    Душив на носі чиряки.

    Вкусила яблуко зелене,
    Насмерть загризла черв'яка.
    З плодом прибігла і до мене,
    І тицьнула під п'ятака.

    Надгриз і я той плід нестиглий
    Та зуба кутнього зламав.
    Невдовзі ангели надбігли,
    І Бог нас з Едема прогнав.

    Запам'ятай слова ці, синку:
    Аби не трапилось біди -
    Пильнуй завжди кохану жінку,
    За руку по життю веди.

    березень 2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (12)


  2. Галина Михайлик - [ 2017.04.11 15:14 ]
    Алилуя!
    Спасибі, Боже мій, за все,
    що день новий мені несе,
    за кожну мить життя, яку даруєш!
    За жаль і втіху, сльози й сміх,
    і за любов Твою до всіх,
    безмежну, всеосяжну – Алилуя!

    Приспів: Алилуя (4 рази)

    Спасибі, що зі мною Ти,
    мій Боже, на усі світи,
    у всьому, що найбільше так люблю я:
    весни цвітінні, співі птиць,
    вечірнім спалаху зірниць
    понад земним простором – Алилуя!

    Приспів

    Пробач за наш щоденний гріх,
    відкрите серце не в усіх
    відкрий, прости, помилуй,- о, молю я!
    І за дітей, і за батьків,
    братів, сестер і матерів –
    молюся і співаю – Алилуя!

    Приспів

    25-26.04.2016

    Алилуя!

    Спасибі, Боже мій, за все,
    що день новий мені несе,
    за кожну мить буття, яку даруєш!
    За радість, сум, за сльози й сміх,
    і за любов Твою до всіх,
    безмежну, всеосяжну – Алилуя!

    Спасибі, що зі мною Ти,
    мій Боже, на усі світи,
    у всьому, що найбільше так люблю я.
    Благослови нас на життя,
    даруй нам мирне майбуття
    під небом України – Алилуя!

    Пробач за наш щоденний гріх,
    відкрите серце не в усіх
    відкрий, прости, помилуй,- о, молю я!
    І за дітей, і за батьків,
    братів, сестер і матерів –
    молюся і співаю – Алилуя!

    06.02.2023
    Галина Виноградська



    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (11)


  3. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2017.04.11 10:11 ]
    Атрактивність Місяця...
    * * *

    Атрактивність Місяця
    за декаду збільшилась на третину,
    Отже, виповзли всі,
    що в напівтемряві
    нещодавно тремтіли.
    Хтось, натхненний Супутником,
    нахабно лізе під блузку супутниці;
    інші просто милуються
    бузково-зоряною сукупністю.

    А між тим,
    найпалкіші прихильники загадкового сяйва
    на шістнадцятиповерхівках
    дають світилу присягу.
    Як же кортить
    ухопити в руки важке металеве –
    й видобувати Благовіст,
    б’ючи по небеснім тарелі!


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  4. Любов Бенедишин - [ 2017.04.11 09:13 ]
    ***
    Понад Голгофою й Синаєм
    віки примарами…

    – Ти чув?
    Ісуса розпинають!
    Ходімо, глянемо...

    Новітні звичаї і лиця.
    А зло – дрейфуюче.

    …Обслинить Юда
    плащаницю
    і хрест,
    цілуючи.

    10.04.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (17)


  5. Олександр Сушко - [ 2017.04.10 16:49 ]
    Буратіно
    Колись давно сталевого ножа
    Засунув папа Карло у поліно.
    І в дереві прокинулась душа -
    На світ з'явився дивний Буратіно.

    Нахабний і шкодливий, наче кіт,
    Без сорому постійно бреше в очі.
    Відкритий рот на дармовий обід.
    Іще малий, а вже Мальвіну хоче.

    Довгастий ніс, лупасті більмаки,
    Гугнявий голос, рухи дерев'яні.
    Долоні - цільнозварні мацаки,
    Не дивина, - бо тесля завжди п'яний.

    Якби тіла надати всім віршам -
    Попастися пустити в небо синє,
    Тікав би переляканим лошам
    Світ за очі від жаху Буратіно.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (19)


  6. Валерій Хмельницький - [ 2017.04.10 16:29 ]
    Антидепресивне
    Не зауважуй сміху дурня -
    Сміється дурень, бо дурний.
    Але коли як танком суне -
    Спаси нас, Боже, й борони!..

    Перш, ніж в депресію впадати,
    Поглянь - мо', дурні навкруги
    І невгамовні ідіоти?..
    Прямуй до власної мети

    І не зважай на гавкіт псарні –
    Не стане палиць на усіх…
    Коли розумний ти і гарний –
    Тобі позаздрить кожен псих…


    10.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (13)


  7. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2017.04.10 12:20 ]
    Переваги стилю або втішне айтішне
    Контрал-це-контрал-ве –
    і рондель народився!
    (Збережу його на
    найжорсткішому диску).
    Навантаження менше
    на пальці та „клаву”.
    Зекономлені сили –
    нехай на рекламу.

    Написати сонет?
    Спроба, думаю, марна:
    довший аж на рядок,
    і повторів немає.
    ... Контрал-це-контрал-ве –
    і рондель народився!
    Збережу його на
    найжорсткішому диску.

    Не потрібен тут – я переконаний – диспут.
    Кожен сам обиратиме, як віршувати.
    Я лише приєднався
    до лав пародистів,
    позитивних оцінок,
    напевне ж, не вартий.
    Ctrl-C-ctrl-V – і рондель народився!


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  8. Леся Геник - [ 2017.04.10 10:14 ]
    ***Спотикаюсь і знов підіймаюся...
    ***
    Спотикаюсь і знов підіймаюся,
    обтираю з колін, що непройдене,
    загортаю у листя розвеснене
    потамовану серцем печаль.
    Волочуся межи́ бузувірами,
    між веселими пишними хвойдами
    і лиш деколи смію сказати, що
    мені світу цього дуже жаль.

    Що шкода цих яскравих метеликів,
    ще наївних і геть неспокушених
    ліхтарями несправжньої дійсності
    чи півтінями модних бра.
    А довкола зібрались демони,
    учепилися знов до кужелів
    і намотують, і намотують
    щось несвітле таке, ще пра...

    Щось таке ще од звіра давнього
    осоружне і неприкаєне,
    аж від того земля здригається
    і благає спасіння... та
    прикривається підступ радісно
    віттям білим, у квіт замаєним,
    і згорає душа від розпачу,
    і метелики, і літа...

    І лиш деколи тиша розколеться
    та у відповідь бризне просвітленням,
    наберу його повно у пригорщі,
    аби стало на тиждень хоча б.
    Поки вікна чорніють невимиті,
    поки двері ридають обвітрені,
    поки тулиться дрібка ілюзії
    до слабкого, слабкого плеча...

    6.04.17 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  9. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.10 10:18 ]
    Весняна радість
    Березень махнув крилом лелечим,
    Помчав, віддавши квітню естафету,
    А той погнав коня до озеречка
    На водопій.Пройтися легко-легко

    Між квітів рясту, котиків вербових,
    Та підморгнуть берізкам білокорим,
    І завітати ще на хлібне поле,
    Озимина дала ж бо дружні сходи.

    Із сонцем привітатись рано-вранці
    Та вшанувати бджілку-трудівницю,
    Зимі не залишити жодних шансів.
    Весняна радість хай в очах іскриться.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  10. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.10 10:21 ]
    Я тобі розповім
    Я тобі розповім про весну,
    Про птахів і про квіти барвисті,
    Про берізку струнку й чарівну
    Та струмки гомінливії чисті.

    Я про літо тобі розповім,
    Про спекотнії дні й теплі ночі,
    Як співають в душі солов"ї,
    Серденько про кохання шепоче.

    Розкажу і про осінь тобі
    Золоту із намистом багряним,
    У очах хай не буде журби,
    Смуток теж, як туман хай розтане.

    Та про зиму повідаю теж,
    Срібним плетивом коси порошить.
    Як до неї удвох доживем,
    То щасливі ми.Так, мій хороший?

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  11. Серго Сокольник - [ 2017.04.10 05:30 ]
    Припис. Сюр
    Я... Боєць у окопі... Чи п"яний таксист...
    Маю клопіт... Від жаху завмер парадиз,
    Бо у зіграній ролі читаю сумній
    В книзі долі прописаний припис мені...
    ...на світанку зоря запалає вогнем,
    Та, можливо, до ранку не стане мене,
    І, відходячи, встигну вловити услід
    Парадигму, де заходом може є схід,
    Ілюструючи думи холодні тумани,
    Посивілі від суму, мов локони мами...
    ...у кружлянні хурделиць злітаючи вниз,
    У душі закапелок мерщій загляни,
    У якому тримають незроблені справи,
    Що згорять у останнього сходу заграві,
    І дівчИна, тобою не створена мати,
    Та, не встигнеш якої вже доцілувати,
    Гляне з дОкором, хіттю і сумом услід...
    ...та палає, палає нисходження схід,
    Де летіти увись чи донизу далеко,
    І з собою не братимеш навіть молекул...
    ...аксіома застиглості кави глясе
    Сенсу коми невігластва втому несе.
    В світлі звільнення думи і чистих ідей
    Увійду в безкінечної істини день.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117041001097


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  12. Володимир Бойко - [ 2017.04.09 23:38 ]
    В ненависті можна кохати (переклад з Валерія Брюсова)
    В ненависті можна кохати,
    Позбувшись примарних надій.
    Жадати з останннім прокляттям
    Останнього щастя - в одній!

    О, хтиві, безжалісні губи,
    Блудливих очей таїна,
    Весь вигляд, і ніжний і грубий,
    Розмови жагуча мана.

    Хто магію темної влади
    Підступно в єство її влив,
    Хто пристрасті згубної ядом
    Обійми її напоїв.

    Я б кляв її, та мимоволі
    Про любощі звичні молю.
    Страждаю від страху і болю,
    Та знов промовляю: люблю!

    В глумливих очах я читаю
    Омани підступної знак ...
    Одначе ганьбою впиваюсь
    Захоплено, наче юнак.

    Як вістря нічного цілунку
    Впивається в душу мою,
    Немов Одіссей про Ітаку,
    Я мрію не бачить її.

    Каліпсо покинув я щойно,
    І знову сумую по ній.
    Той жереб, позначений чорним,
    На лихо дістався мені.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  13. Лариса Пугачук - [ 2017.04.09 23:41 ]
    Сила моя в тобі
    Мамо, сила твоя
    в мені –
    чуєш?

    Як далеко від мене ти…

    Знову вічна душа в борні.
    Всує
    все шукає нових світил.

    Скільки ще перейти шляхів
    марних,
    скільки крові пролити ще?
    Скільки треба іще цвяхів
    карних,
    й запізнілих в сльозах прощень?!

    Досить оглядатись довкіл!
    Досить
    вже співати «не вмерли ми»!
    Треба відійти від похміль:
    в росах
    змити давні химерні сни.

    Мамо, сила моя в тобі!
    Слухай!..
    І у тебе я – не одна.
    Міряй незміренну глибінь
    Духом!
    І відлунюйся у піснях!

    09.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)


  14. Іван Потьомкін - [ 2017.04.09 20:53 ]
    Четверо братів (за сюжетом Номі Шемер)
    •
    • Той день був просто дивовижний.
    • Із Аґади неждано вийшли
    • Мудрий і дурень, і проноза,
    • І той, що запитать не в змозі.
    • Тільки-но четверо братів
    • Пішли собі хто як схотів,
    • Із чотирьох сторін вітри
    • В’язанки квітів принесли.
    • Мудрий зустрів таку ж бо мудру,
    • Дурень влюбивсь в якусь лахудру,
    • Ну а проноза за гріхи
    • Змію отримав на віки.
    • А той, що запитать не вмів
    • З-поміж красунь найкращу стрів:
    • Вуста і руки вмить сплели
    • І в Аґаду разом ввійшли.
    • Куди полинули стежки?
    • Де тепер згадані брати?
    • Які б цікаві ви не були,
    • Питать про це вірш не велить.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  15. Олександр Сушко - [ 2017.04.09 18:53 ]
    Ротяка
    Роззявлена завждИ на дурнячок
    У декого ротяка, наче сито,
    Бо звикла із дитячих пелюшок
    Усе життя настирливо просити.

    У Господа - канючить благодать,
    У чортівні - сивухи повну чарку.
    Добро зусюди тягне, наче тать,
    Обсмоктує губами кожну шпарку.

    Ізмалку матір випила до дна,
    Її любов глитнула, мов сардельку.
    А нині, як зозулі пташеня,
    Упхати цілий світ жадає пелька.

    Усе життя ротяка ця росла
    Харчі нові ковтала з апетитом.
    І "усміхнулась" доленька їй зла:
    На неї схожі вилупились діти.

    За карка ухопили обіруч,
    Трясуть її немов солодку грушу,
    Бо їм дала свою павучу суть,
    Таку ж голодну, ненаситну душу.

    Хоча у слові "дай" мала ціна -
    Замкни вуста для власної жадоби,
    Аби вона не випила до дна
    Останні краплі людської подоби.


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.44) | "Майстерень" 4.5 (5.84)
    Коментарі: (13)


  16. Ігор Шоха - [ 2017.04.09 17:23 ]
    Роздвоєння
    Вточити крові – це як два по два,
    охаяти – те саме, як два пальці...
    Але які вражаючі слова
    у глибині душі неандертальця!

    Вони ще є, хоча й не у норі
    і, як усі, бажають пити-їсти.
    Від них усі паяци, і царі,
    і вегетаріанці-пацифісти.

    Недолею нав’язана рідня,
    що янгола сльозою умиває,
    рятує на пожежі кошеня
    і ближнього за долари вбиває.

    Хвала Ісусу, ще великий піст,
    який усіх примушує до миру.
    І хай мене полюбить атеїст
    за те, що я не їм його за віру.

    І хай його чекає аналой,
    аби із храму – у високе небо.
    Літературний – все одно герой,
    що іноді вдивляється у себе

    і думає, – лукавого боюсь,
    і наговору, і лихого ока,
    і заготівлі білого оброку…

    Яка мироточива наша Русь!
    Але, буває, хочеться чомусь
    напитися березового соку.

                                  04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (5)


  17. Любов Бенедишин - [ 2017.04.09 12:54 ]
    Сповідальне
    «Біда навчить!»
    Ото біда й навчила:
    «Гріхи, страхи... –
    під’юджує, –
    твоє?!»
    Клякає тіло
    похапцем, невміло.

    Душа –
    на пальчики стає.

    09.04.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  18. Віктор Кучерук - [ 2017.04.09 09:55 ]
    У Вербна неділю
    Хоч я, до свят не шанобливий,
    Але вони вражають дивом –
    Неділя Вербна розбудила
    Мого життя поснулі сили, –
    І вже утомлену людину
    В собі не відаю віднині.
    Любові ніжність нетерпляче
    В душі розгубленій жебрачить,
    Бо вимагає цілоденно
    На полі старості натхнення...
    Вербова гілочка розквітла
    І стало в світі більше світла, –
    Одразу видно недалечко
    Яскраву Паску і яєчка.
    09.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (9)


  19. Оксана Дністран - [ 2017.04.09 08:07 ]
    ***

    Ладнала тополя під лемент (воронячу мову)
    У зачіску гостру, що звався колись «їжачок»,
    Заколками гнізда, щоб теж виглядати святково,
    Допоки цвітіння не вкрило усіх колючок.

    Гілчасті хатинки розкидала з першої спроби -
    Напевно спрацьовує древній жіночий інстинкт,
    А може між предків у неї - майстри-виконроби,
    Талант модельєра творив свій оновлений стиль.

    Вона сумістила доцільне з домашнім зати́шком,
    Добавила трохи грайливості модних прикрас,
    Усе влаштувала надійно, ледь строго, без лишку,
    Стрічає гостинно в дім мешканців з далечі трас.

    Проклюнуться в гніздах пташата – воронячі діти,
    Вона їх незграбно гойдатиме вітром в гілках,
    Як в небо полинуть, тим успіхам буде радіти,
    Немовби крилата і вміє літати, як птах.

    Їй, певно, насняться польоти юнацько-дитячі,
    Як пухом шугала з вітрами кудись навпрошки,
    Замріяно-ніжна, легенька, наївна, тремтяча,
    Обабіч так близько світили яскраві зірки.

    Усе промайнуло, вросла попри шляху корінням,
    Струнка і висока – так легше дістати небес,
    Забулось літати (здавалося вічне) уміння,
    Та, певно, не може прожити наразі вже «без».

    До неба полинуть ворони, її вихованці,
    Намучиться з ними, бо дуже уже голосні,
    Розбудять удосвіт (не спиться їм начебто вранці),
    Співаючи дивні, крикливо-проникні пісні.

    Та з ними їй краще – неначе уже не самотня,
    Бо що тих забавок – лиш вітер зголублює лист,
    А так – все ж при ділі, хоч хатня дісталась робота,
    Та, власне, у всьому, бажаючи, знайдеш свій хист.

    Гніздила тополя на кроні хатин із десяток,
    Немов молодиця, що в мріях вже няньчить внучаток.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (4)


  20. Оксана Дністран - [ 2017.04.09 08:31 ]
    ***

    Ладнала тополя під лемент (воронячу мову)
    У зачіску гостру, що звався колись «їжачок»,
    Заколками гнізда, щоб теж виглядати святково,
    Допоки цвітіння не вкрило усіх колючок.

    Гілчасті хатинки розкидала з першої спроби -
    Напевно спрацьовує древній жіночий інстинкт,
    А може між предків у неї - майстри-виконроби,
    Талант модельєра творив свій оновлений стиль.

    Вона сумістила доцільне з домашнім зати́шком,
    Добавила трохи грайливості модних прикрас,
    Усе влаштувала надійно, ледь строго, без лишку,
    Стрічає гостинно в дім мешканців з далечі трас.

    Проклюнуться в гніздах пташата – воронячі діти,
    Вона їх незграбно гойдатиме вітром в гілках,
    Як в небо полинуть, тим успіхам буде радіти,
    Немовби крилата і вміє літати, як птах.

    Їй, певно, насняться польоти юнацько-дитячі,
    Як пухом шугала з вітрами кудись навпрошки,
    Замріяно-ніжна, легенька, наївна, тремтяча,
    Обабіч так близько світили яскраві зірки.

    Усе промайнуло, вросла попри шляху корінням,
    Струнка і висока – так легше дістати небес,
    Забулось літати (здавалося вічне) уміння,
    Та, певно, не може прожити наразі вже «без».

    До неба полинуть ворони, її вихованці,
    Намучиться з ними, бо дуже уже голосні,
    Розбудять удосвіт (не спиться їм начебто вранці),
    Співаючи дивні, крикливо-проникні пісні.

    Та з ними їй краще – неначе уже не самотня,
    Бо що тих забавок – лиш вітер зголублює лист,
    А так – все ж при ділі, хоч хатня дісталась робота,
    Та, власне, у всьому, бажаючи, знайдеш свій хист.

    Гніздила тополя на кроні хатин із десяток,
    Немов молодиця, що в мріях вже няньчить внучаток.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2017.04.09 00:10 ]
    Пам'яті кобзаря Василя Литвина
    Поблідла враз небесна далеч,
    Зрябіла бризками вода -
    Немов дівчина молода –
    Весна бурхливо розридалась.

    Гілля розкидала довкола,
    Волосся рвала на собі.
    І розпливалися в журбі
    На сполотнілім плесі кола.

    Із неба падали слова
    Важкі, змістовністю глибокі.
    Розчулено, в обидві щоки
    Травинку дощ поцілував.

    Жалобу одягла зоря
    І світла стало мало-мало.
    Немов би пісня кобзаря
    Струною тонко обірвалась!

    8.04.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  22. Мирослав Артимович - [ 2017.04.08 22:03 ]
    Ця жінка
    Ця жінка – пуп’янок розмаю,
    весняний дзвін пташиних мов
    і срібний струмінь водограю,
    що випромінює любов.

    Ця жінка – повені емоцій,
    чи то на сцені, чи в житті,
    її люстерка чисті – очі –
    водночас грішні і святі.

    Ця жінка – пристрасть і смирення,
    Безцінна скрипка – скрипалю.
    Ця жінка – просто незбагненна.
    Яку люблю…

    06.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (17)


  23. Ігор Перецький - [ 2017.04.08 22:37 ]
    Гетьман (2017)
    2017

    Козацькії душі у небо злітають.
    Геройських звитяг не бажали вони.
    Але ж як Орда на тебе насуває,
    Хтось мусить на захист Вітчизни іти.

    Не кожен міг Силу і Честь проявити.
    Багато хто тихо то пересидів.
    Але ж є і ті, хто щоб ворога бити,
    все кинув, що мав і у бій полетів.

    Багато страждань й невимовного болю
    "дарує" мерзенна потвора - Війна.
    та все ж відродила когорту Героїв.
    зживила Народ, що не було здавна.

    Як жаль, свої є знову яничари,
    що підло й безбожно шматують людей.
    Спочатку розсварять, влаштують почвари,
    все кличуть та тягнуть до хибних ідей.

    Допоки "прути ми у віник не стягнем",
    якщо ж не зумієм людей згуртувать,
    у бійні розрізнено тільки поляжем.
    над нами "Орда" буде панувать.

    То все у минулому було і знову...
    Те коло порочне пора розірвать.
    Досить сварить українців, панове.
    Зрадників треба на шмаття порвать.

    І все у нас є: і люди і зброя.
    Але головного немає на жаль.
    Де Гетьман рішучий що виявить Волю?
    Без нього в нас діла не буде. Печаль!


    Рейтинги: Народний -- (4.69) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Татьяна Квашенко - [ 2017.04.08 19:12 ]
    вербное
    День на вербу вешнюю
    Примеряет почки.
    Благодатью вышнею
    Завербует строчки.

    Воскресенье Вербное
    Землю обнимает.
    Пусть всё непотребное
    Как снега растает.

    Пусть тепло апрельское
    Между строк повеет.
    Котиками-почками
    Души отогреет,

    Чтоб лукавый грешным нам
    Не грозил сетями.
    Для любви чтоб строить храм –
    И не сжечь страстями.

    2о10


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  25. Марія Дем'янюк - [ 2017.04.08 17:01 ]
    Квітневе
    Люблю природи дивовижний стан,
    Коли ось-ось розпуститься каштан.
    І синява торкається землі,
    І тихим легетом шумлять вітри...

    У видноколі безліч різнодив:
    Весняний дощ пахучі трави вмив.
    А сонця усмішки вмостились на стебло-
    І зачудоване барвистя зацвіло...

    І квіт магнолії - це ноти скрипалеві,
    Перлини неба, ніжність кришталева.
    І сам господар дивовижі-хмар
    Кремові тістечка у небі малював...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  26. Василь Кузан - [ 2017.04.08 12:44 ]
    Плететься музика по струнах
    ***
    Плететься музика по струнах
    Лекалами сліпих прозрінь,
    На перехресті поколінь
    Ліниво нудиться фортуна:

    Куди піти?
    Піде направо –
    Там досвіду не вистачає
    Любити класику прощань…
    Піде наліво – дивні люди
    Стверділи душі, камінь в грудях –
    Нема вібрацій-коливань.

    А прямо? Прямо – бездоріжжя!
    Лиш калабані та горби,
    Лиш повні пригорщі журби
    Вмивають втомлене обличчя.

    І повертатися не личить…
    І йти не хочеться.
    Лежить.
    А час минає поле житнє,
    Що ні пройти, ні пережити.

    08.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (3)


  27. Ніна Виноградська - [ 2017.04.07 21:25 ]
    Перекотиполе


    Холодний неочікуваний вітер
    Весною залетів після тепла,
    Розхилитав замерзлі голі віти.
    Йому зраділа тільки ковила.

    Бо покотила вже не пустоцвіти,
    Розкидала насіння по світах.
    Скрізь виростуть її бездомні діти
    Й покотяться через поля і шлях.

    Насіється багато ковиляччя,
    Та батьківщини з них ніхто не зна.
    Води і сонця – в землю корінняччя,
    Не треба борона і борозна.

    Розплоджується перекотиполе
    Вже без вітчизни, роду і сім’ї.
    Безбатченки, які не мають долі,
    Яким чужі співають солов’ї.

    У них немає маминої вишні,
    Що зацвітає біло у саду.
    Все замінили їжею і грішми,
    Самі обрали радість і біду.

    Їм не потрібні боротьба, майдани,
    Злодійських поцілують сотні рук.
    На них висять безрідності кайдани -
    Байдужі, бо не знають щастя й мук.
    28.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (3)


  28. Ніна Виноградська - [ 2017.04.07 19:33 ]
    Міжсезоння


    Березневий туман розіслався над містом,
    Дотають у садочках останні сніги.
    Горобці на дротах – цвірінчатим намистом,
    Та з небес ще не чути жадане – киги!

    Перші проліски вже розкривають очиці,
    Попідтинням не видно іще кропиви.
    Ще сережки на вільхах не чули грімниці,
    Не стримлять край стежин гострі голки трави.

    Ще брунькуються, сплять в затуманенім світі,
    Сливи, яблуні, буз і столітні дуби.
    Та колись до весни ще пригорнеться літо,
    Як зеленими стануть яри і горби.

    Пережити б ніяке оце міжсезоння,
    Де чеканнями повняться ночі і дні.
    І на плечі твої опустити долоні,
    Та послухати вдвох солов’їні пісні.
    16.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (3)


  29. Ігор Шоха - [ 2017.04.07 18:24 ]
    Під благовіст
    Одбіліли проліски на листі
    сірому, пожухлому за рік,
    і нові, у синьому намисті,
    окаймляють пагони осик.

    Молодіє ясен омелою,
    вітер чеше коси у беріз,
    і усьому, що стає травою,
    подарує падалицю ліс.

    Юні сили наливають соком
    все, що оживає і живе.
    Дух землі, ширяючи високо,
    зцілює й запліднює нове.

    Все минуле тихо відмирає.
    Постуємо. І на ярину
    маємо надію ще одну,
    і на перемовини до гаю,
    а на благо те, що обіцяє
    освятити вічну таїну.

                                  04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  30. Ольга Паучек - [ 2017.04.07 17:25 ]
    Усі в сівті тепла прагнуть.
    Десь у небі Трясогузка
    Весело співає,
    Що прийшла Весна-красуня
    Нас повідомляє.

    Гріють лози, тішать погляд
    Котики вербові,
    Літо жваво закликають
    Примулки чудові.

    З душі камінь вимивають
    Березові сльози,
    Додають надій та сили
    Світанкові грози.

    Усі в світі тепла прагнуть,
    Сонечка і щастя,
    Всі чекають весняного
    Першого причастя.

    Нам би радості, спокою,
    Тихо-мирно жити,
    Добром, хистом та красою
    Господу служити.

    05.04.2015.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  31. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2017.04.07 17:28 ]
    Зрештою, ми - люди...
    Зрештою, ми - люди,
    Кожен щасливий по-своєму,
    Пристрастями наповнені,
    Щастям і кривдами кроєні,
    Точені і переточені,
    Чи під когось заточені,
    Чи самі по собі –
    Унікуми день при дні.

    Дихаємо, розмножуємось,
    З кимось себе ототожнюємо,
    Мріємо чи шукаємо,
    Мандрами світом блукаємо,
    Мов переповнені келихи –
    Хлюпають сльози, істерики.

    Кожен щасливий по-своєму,
    Душу за сим заспокоїмо.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (4)


  32. Вікторія Гнепа - [ 2017.04.07 16:53 ]
    Очі сповнені болю і ккрові
    Очі сповнені болю і крові.
    Ноги ніби не мої.
    Знаєш ,рік пройшов.
    А відчуття ніби ти вперше прийшов, перед очима якось випадково пройшов.
    А я просто взяла і закохалась,
    Хоча сама такого не чекала...
    Він мариться мені ночами, як жаль що він герой не мого роману.
    2016


    Рейтинги: Народний 3.75 (3.75) | "Майстерень" 2.5 (2.5) | Самооцінка 3
    Коментарі: (2)


  33. Аннаві Розаннова - [ 2017.04.07 14:45 ]
    Стежина нашого життя
    Якось йшла я через ліс…
    Всюди терен у нім ріс…
    Я ішла все кроком швидшим.
    Він здававсь мені незвичним…
    Знов іду… Але крізь гори,
    Світла тут нема ніде.
    Чорні, темні коридори…
    Чую: хтось собі пряде…
    Я пришвидшила свій крок,
    І зайшла в якусь кімнатку.
    Тут зникав увесь морок,-
    Заховався хтось за гратку.
    Скромний, тихий… «Хто ж ти є?»-
    Запитатися хотілось.
    « Ей! Привіт! Ім’я твоє?»
    Та все раптом тут змінилось.
    «Совість я. Мене покинув
    "Чесний, добрий" чоловік.»
    І цей «хтось» тихенько схлипнув.
    І пропав тут він навік…
    Знов іду й не розумію:
    «Чом на березі крутім?»
    Але вірю, що зумію
    Я скоріш втекти звідсіль!
    Хоч кудись! Але набридло
    Йти вперед-і нікуди…
    Знов зустрілося огидне,
    Некрасиве, як завжди…
    Гордість, жадібність, зло бридке
    На шляху крутім стрічала.
    А добро минуло швидко,
    Наче тління… Я брехала!
    Хто б подумав, що життя-
    Безкінечная стежина.
    І немає вороття…
    Будь розумним! Ти ж-людина!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Павло ГайНижник - [ 2017.04.07 14:03 ]
    КОЛИШНІ
    КОЛИШНІ

    І світ навколишній – не вже, а – лиш весна,
    Влови́ на спогад – мить – ми такі інші.
    Все наче як Любов… Незбещенні вуста
    Без дотику богів… Порожні. Переспілі вишні
    Й блукальці вір. Цілуємо повітря. Хто ще зна
    Про вхоплений світанок в руки? Вищі!
    Ми є апостоли безвиході і джерела́ми дна,
    А може й позасвітні. Ми – колишні
    Лелеки душ, cпотрошення зерна!

    Павло Гай-Нижник
    7 квітня 20017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Аннаві Розаннова - [ 2017.04.07 14:38 ]
    У протоці материнської любові
    Пурпурові хмари у душі пливли,
    Закривали червоні руїни любові…
    Пурпурові хмари тихенькі були
    У своїй золотавій обнові..
    Срібний кораблик поволі летів,
    Повертався він радо додому,-
    І образ твій вічний ніколи не тлів
    У серці моїм молодому.
    Смирно небо дивиться в очі
    Безкінечній незмінній красі…
    Я не бачила такої зроду такої
    Лиш, незрівняна, в тобі…
    Білий лист почорнів вже з роками…
    Карі очі… Волосся-пір’я горлиці сиве…
    Та найкращими завжди дарами
    Будуть мудрість й душа незрадлива.
    Дякую, ненечко люба, я нині,
    Що з твого кришталю-джерела,
    У протоці тій трепетно-синій
    Я науку цілющу пила…
    Ти не плач, не журися, рідненька,
    Хоч я й неслухняна, але
    Я люблю твоє небо синеньке
    І кораблик, що в ньому пливе...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Володимир Бойко - [ 2017.04.07 13:58 ]
    Зустрілися ми випадково (переклад з Валерія Брюсова)
    Зустрілися ми випадково,
    Та в душу запала вона,
    І довго жила загадкова
    В печалі моїй таїна.

    Настала омріяна хвиля –
    Повідав їй тайну свою;
    Рум'янцем вона засвітилась,
    Почув я жадане «люблю».

    І погляди вмить спалахнули,
    Злились воєдино уста.
    Ця казка про юність минулу
    Зі мною на вічні літа.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  37. Лариса Пугачук - [ 2017.04.07 12:41 ]
    Знаєш все наперед
    тобi призначена
    знаю
    i знаєш ти
    сьогоднi незримим сяйвом
    шлях освiти
    до храму
    в якому буде
    завжди любов
    вона перетворить будень
    у свято бо
    вона єдина спроможна
    нести життя
    ти бачиш я ще порожня
    твоє дитя
    ось-ось посiється в лонi
    вiзьми мене
    та плотi мирськi закони
    ми обминем
    радiю
    тобi радiю
    i навстрiч йду
    радiю
    а небо сiє
    майбутнiй сум

    07.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)


  38. Ночі Вітер - [ 2017.04.07 10:58 ]
    Я тебе не покличу...
    Я тебе не покличу, і ти не покличеш мене –
    Зараз підеш у ніч чи до світла від ночі тікати,
    І залишиться смуток, в очах безпорадних замре,
    Причаїться тихенько і буде до ранку чекати.

    Від руки до руки не звести ні мостів, ні доріг.
    Щось сіпнеться на мить
    і обдурене знітиться, щезне.
    Я твоє і моє обережно кладу біля ніг –
    Хай тихенько засне і під снігом навіки замерзне.

    А якщо тобі жаль, відігрієш сльозою вночі
    І моє, і твоє, бо єдина надія на тебе.
    І якщо тобі жаль, прочитаєш останні вірші,
    А тоді хоч у ніч. І нічого жаліти не треба.



    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (6)


  39. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.07 09:38 ]
    У кожного свій хрест
    У кожного в житті своя Голгофа,
    До неї йдем, важкий несемо хрест,
    І обминуть її ніяк не можна,
    Так хоче доля, вкаже Божий Перст.

    Бо сам Христос ішов туди у муках
    Та ніс хреста за всі наші гріхи.
    Хоч цв"яхами прибили ноги й руки,
    Й розп"ятого боялись вороги.

    А Він воскрес.Узяв Отець Небесний
    Його до Себе, поруч посадив.
    Рано чи пізно правда все ж воскресне,
    Як би того хтось дуже не хотів.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  40. Неоніла Гуменюк - [ 2017.04.07 09:32 ]
    Дихається легко вдома і птахам
    Летіли дикі гуси в небесах,
    Журавлики теж відчували втому,
    Лелеченьки долали довгий шлях,
    Усі птахи верталися додому.

    З країв далеких та й до своїх гнізд,
    До рідної землі, що їх зростила,
    Триває уже так багато літ.
    Хоча до крові натирають крила,

    Та поспішають радісні сюди,
    В сади, ліси, луги та озеречка,
    До очеретів та до води,
    Де дихається вільно їм і легко.

    Бо рідний край, мов батечко для них,
    Земля, як мати діток виглядає.
    Любов безмежна до Вітчизни їм
    Вижить в чужих краях допомагає.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  41. Мирослав Артимович - [ 2017.04.07 08:43 ]
    Обраниця...
    Обраниця… Ще не жона –
    смиренна діва, зірка рання…

    Чому поринула сповна
    У суть Священного писання
    Марія?..
    А пророчий тон
    У нім Ісаєвого слова?...

    І перед нею – наче сон –
    Увесь у білому, раптово, –
    Юнак?..
    Лілея у руках…
    Уклін у шані – куртуазний...

    «Благословенна Ти в женах…» –
    Лунає виголос виразно.

    І Діви чисті почуття
    Переплавляються в надію…
    У ній закільчиться життя
    У трійці сущого Месії…


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (10)


  42. Ігор Шоха - [ 2017.04.06 22:51 ]
    Заплющивши очі
    Далекий день украденого часу.
    У хаті – тіні. Сонце у вікні.
    Туди вертаюсь юним і щоразу
    на серці веселішає мені.

    Яка там особлива атмосфера
    на смак, на дотик, запахи, слова!
    Яка щемлива допотопна ера –
    ікона-образ – Бозя, як жива!

    Ось тільки-що грозою одгриміло
    і за ліси полинули дощі.
    Зі стріхи капле. Обдають кущі
    росою руки, ноги, голе тіло,
    коли душа умитися хотіла
    у листі, де ховаються хрущі.

                                  04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (15)


  43. Аннаві Розаннова - [ 2017.04.06 22:38 ]
    Любов на крилах журавлів
    Минули дні – і все вже перетліло.
    Вертались воїни з війни додому.
    Та лиш вона повірить не хотіла,
    Що згас вогонь у серці молодому.
    Уже й не плакала… Лиш сумувала…
    Не вірила в людське добро…
    Калині-сестроньці сум свій віддавала
    Вночі, коли не чув ніхто.
    Всі воїни вернулися додому-
    Її лицар загинув на війні…
    І як повірити в любов їй знову?
    Як не втонути у пітьмі?
    Піднятись важко, мов окам’яніло,
    Все, що палало в ній давно.
    Лиш серце досі ще горіло,
    Коханням сповнене було.
    Не заздрила усім дівчатам,
    Які веселі тут були-
    Вона повірила в істот крилатих,
    Які колись їй так допомогли.
    Це ангели дівчину виручали,
    За косі світлі витягли з пітьми.
    Блакитноокій сміло показали
    Що душі воїнів-це журавлі…
    І он летить у небі ключ величний,
    Крикливо плаче, лине в вишині…
    І ось один з журавлик сміливий
    Присів біля дівчини на землі.
    Схилив він голову прощально
    І знову знявся в височінь.
    «Чому ти, доленько безжальна,
    Забрала його в мене? Він мій!»
    Тихенькі сльози полилися…
    Знялась дівчина також в височінь.
    Закоханих серця переплелися…
    І зник цей ключ удалині, мов тінь.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Ігор Перецький - [ 2017.04.06 22:15 ]
    Зустріч
    2017

    Тебе побачив - мову відняло.
    Зайшла - неначе сонце сходить в небо.
    Аж наскрізь всього якось пройняло.
    Питання не дочув , дививсь на тебе.

    Потрохи відповів, плутАв слова.
    Та крок за кроком, взяв себе я в руки.
    на пальчик зирк - обручки там нема)!
    почав гребти думки свої до купи.

    Не знаю де сміливості набрався.
    З дівчатами, до того, був не смілий.
    Ніколи легко так не "женихався")
    До тебе тягне в помислах і тілом.

    Потуг моїх хлоп"ячих не лякайся.
    Проста є моя мова ,кострубата.
    Прошу від мене сонце не ховайся.
    Якщо ж дістав, не буду набридати.
    Можливо:)


    Рейтинги: Народний -- (4.69) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.04.06 16:18 ]
    Амфори - покотом...
    1

    Вчити на скульптора - зайва морока.
    Глина у цебрах, заляпане око...
    Муза поділ підбирає хутенько.
    Амфори - покотом.
    Цап - у фламенко...

    2

    Треба відходити мовчки, без туша.
    Драглий замісик перстом не порушу.
    Всім я хороша, якщо замовкаю -
    Герда стоїчна у кепочці Кая.

    3

    Крига дрейфує. Ось Клара в намисті.
    Зла королева погляне сяйнисто.
    Пупс целулоїдний хниче: "...де втіха?".
    Всьоме кортеж іншомовний проїхав.

    4

    Сонця патьоки, образи-пацьорки.
    Кая не знайдено.
    ...вепри та орки...

    Кактус упав на лілею.
    Біль его...
    Хто пожаліє плавучу сердегу?

    Я рівновагу таки віднаходжу.
    Кожна поезія - ягода годжі.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  46. Леся Геник - [ 2017.04.06 10:16 ]
    Облуда
    Глянеш довкола і знову стане на серці гірко,
    бо не минає облуда білого навіть одвірка,
    а навпаки - ще частіше звидіти можна цю ваду
    поблизу тої відмітки, що розговілась на правду.

    Нонсенс, а в кождому кроці стільки його - аж дурієш!
    Деколи слово чи пів хоч мовити геть не посмієш,
    кублище ж бо розворушиш лютих шалених шершенів,
    і напосядуть на тебе докори злобні й шалені.

    Бозна, чого так буває, бозна чого так стається,
    що соровиця зчорніла жбухне із того джерельця,
    де, говорили, хлюпоче тільки прозора водиця...
    Певно, виною облуда, зовні така яснолиця.

    Хто ж не сп*яніє від вроди, хто не піддасться чортиці?
    І проростають з-під серця гострі роз*юджені шпиці -
    вколешся, зойкнеш і знову стане тобі гірко-гірко,
    що не минає облуда білого навіть одвірка...

    4.04.17 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (3)


  47. Вікторія Торон - [ 2017.04.06 07:55 ]
    Пломінці
    Новинами зіжмакані думки
       впиваються, примушують до росту.
    Втопаєш у безвиході нічній --
       і бачиш пересохлими очима,
    як сходяться ворожих дві руки,
       мов механізм, заведено і просто
    на схриплому у валці світовій,
       надсадженому горлі пілігрима.


    У кожного – чистилище своє:
       у мстивих, перебіжчиків, героїв;
    насмішники у натовпі бредуть,
       із губ своїх не витерши зловтіхи.
    Урочий час у мороці проб’є,
       і рушить всяк – без голосу і зброї,
    забравши все добро своє і лють,
       туди, де вищі запити і віхи.


    Ми жертвували частками себе,
       мільйонами безмовних і зотлілих,
    заради прав на ситий самоплин
       і на подачку вічного дитинства.
    Прозорий дзвін розхитано гуде,
       щоденності основи побіліли,
    не вирісши, ти платиш сорок цін
       за прикру школу пізнього учнівства.


    І ось уже -- пронизливий тунель,
       без права на повернення і відчай.
    Чи досягнемо світла у кінці,
       чи згинемо без сили і без руху?
    Чи зійдуть над антенами осель,
       над вбогим і занедбаним узбіччям
    танцюючі мигливі пломінці
       з незримих рук одержаного духу?


    2017


    Рейтинги: Народний 5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  48. Вікторія Гнепа - [ 2017.04.05 23:38 ]
    Молода дівчина
    В хаті скрипка грає
    В горах вітер свище
    Плаче молода дівчина
    Бо не може вийти,
    Мати не пускає
    А там молодий бурлака на сопілці грає,
    Заміж її кличе.
    А вона Калина,
    Та така вродлива,
    А така пихата...
    Бо вона принцеса
    Із сім'ї знатної,
    А він простий хлопака,
    То куди за нього?
    У нього ні колу, ні двору, ні коня сідого.
    Та любив сердечний її нетямуще.
    Довго бігав принижався,
    Та згоря втопився.
    Вона ж безсердечна і сльози не пролила.
    Та через тиждень
    Свадьбу з іншим згатила


    Рейтинги: Народний -- (3.75) | "Майстерень" -- (2.5) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  49. Вікторія Гнепа - [ 2017.04.05 23:10 ]
    Мамо
    Не вбий мене мамо!
    Не знищ мою долю!
    Не згинь у полоні...
    У полоні надії й печалі.
    Я твоя донька,
    А ти моя мати.
    Ти завжди надію будеш плекати,
    На світле майбутнє,
    На великії лаври...
    Ти кохана, єдина,
    В Бога щастя для мене просила.
    І на мить очей не стулила ,
    Коли бува я маленька хворіла.
    Ховала очі вологі,
    І болем стомлену душу.
    Коли дихати важко,
    Коли ставало задушно.
    Ти стикала докупи долоні,
    Просила сили у Бога.


    Рейтинги: Народний -- (3.75) | "Майстерень" -- (2.5) | Самооцінка 3
    Коментарі: (1)


  50. Мирослав Артимович - [ 2017.04.05 22:13 ]
    Бджолотерапія
    Стою в саду. Напружуючи слух,
    завмер під абрикосою і млію:
    під мурмурандо* хору божих мух
    я п’ю живлючу бджолотерапію.

    Бджола не знає свят і вихідних.
    Уже веснує – ставить на замітку
    дарунки медоносної весни,
    цілуючи лелійно кожну квітку …


    05.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   560   561   562   563   564   565   566   567   568   ...   1855