ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.13 22:12 ]
    Попіл кохання
    Як чудово на веснянім лоні,
    Хоч надвечір вітер – холодніш,
    І коцюбнуть трішечки долоні…
    Та ворушиться під серцем вірш.

    Пташеня виспівує до ночі
    В голому і темному гіллі…
    Тільки серце більше не клекоче,
    Навіть не тріпоче взагалі.

    Мов би не любило до нестями…
    І немовби ти – уже не ти…
    Хтось туман розвіяв над гаями,
    Мов кохання попіл золотий!..

    13.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (14)


  2. Анна Куртєва - [ 2017.03.13 16:13 ]
    Похороны олигархата
    Снова катают по всяким каналам
    тело Насирова под одеялом:

    эру хоронят там олигархата,
    ставшей теорией самозахвата

    общих владений святого народа.
    Честные люди теперь – нищеброды.

    Им уготована участь героев,
    жизни спасающих этих изгоев,

    кровь пьющих снова у всех сиротинок,
    даже не понявших смысла поминок

    и не увидевших облика папы…
    Хватит тянуть свои мерзкие лапы

    в наши карманы и наши равнины,
    в «лысые» горы и на полонины,

    в недра и воды всей нашей единой!
    Нет для вас места нигде в Украине!!!

    Даже в тюрьме и шикарной могиле
    я не хочу, чтобы вы с нами были.

    Хватит дурить весь народ, кровопийцы,
    нам надоели воры и убийцы.

    Мы заявляем всем вашим каналам:
    «Смерть - олигархам, героям – анналы»!

    6 марта 2017


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (8)


  3. Серго Сокольник - [ 2017.03.13 13:36 ]
    Еропаноптикум ( 16+ )
    Слухай, де твій IQ?
    Дівся з життя кудись ти?
    Вивчим електрику,
    Як енциклопедисти.

    Нервом грози тремтить,
    Мов породілля дива,
    Неба тонка блакить...
    Будь сміливіша, діво!

    Виливом у реал
    Шал водоспаду ночі...
    О, дощовий фінал!-
    Будь обережним, хлопче!

    Хмар, ніби тіл, злиття...
    Імпульсом відізветься
    Вписана у життя
    Тензометрія сексу.

    Блискавка вдалині
    Лементом у колисці...
    Ми у нічнім вікні-
    Дані на самописці.

    Еропаноптикум
    Експерименту... Втома...
    Опір, напруга, струм-
    Згідно Закону Ома.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117031301507


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  4. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.03.13 12:49 ]
    Одна лиш назва "чоловік"
    Василь весь вік прожив без жінки,
    Любов була лишень до пляшки,
    Та їй одній був вірним тільки,
    З чарчиною не розлучався.

    Ще зранку бігав по селу
    Де б це позичить грошеняток,
    Щоби придбать хоча б одну
    Її, таку жадану пляшку.

    Доспраглих губ її прикласти,
    "Смоктати" звідтіля "нектар",
    На молодиць не задивлявся.
    -Навіщо це мені? - казав.

    Ото таке в житті буває,
    Одна лиш назва "чоловік",
    Візьме плящину він під бік,
    Про жінку навіть не згадає.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  5. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.03.13 12:07 ]
    Радість, якої немає
    Чому й навіщо це, скажіть мені
    Сидіти тут і згадувать минуле,
    Коли були життя щасливі дні,
    Багато вірних і хороших друзів?

    Було...Було...Та все те відпливло,
    Розтануло, немов туман ранковий
    І білий-білий, наче молоко,
    Разом із ним і дні оті чудові.

    У спогадах моїх вони живуть,
    Із пам"яті частенько виринають,
    Душі моєї боляче торкнуть
    Тією радістю, якої вже немає.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  6. Марія Дем'янюк - [ 2017.03.13 12:32 ]
    Калюжа
    Хмарина жбурляла в калюжу краплини,
    З образою, болем і так щохвилини.
    Кругами розходився біль у калюжі,
    Яка увібрала весь холод і стужі.

    Як сонце у небі багрянцем заграло,
    Люстерко - калюжа світило піймало.
    Яскріє калюжа:калюжа не туже,
    А з небом краплинами ділиться дуже.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  7. Тетяна Левицька - [ 2017.03.13 11:06 ]
    Черниця
    Не таким Ти створив, Боже, світ,
    Що сусідує поряд із нами.
    Смоківниця пуста - їй услід,
    А вона - соловейком у храмі.

    Літургія, пшенична кутя,
    Біле поле марун - її кредо.
    Хтось сповна брав з амбару життя,
    А вона - покладалась на Небо.

    Хтось розштовхував ліктями всіх,
    Шкуру змія здираючи з себе.
    А вона - йшла рікою у брід
    По розбурханій хвилі до Неба.

    Де ті блазні, що пили з ковша
    Медовуху туманного щастя.
    Лиш її світанкова душа
    В Божім небі ніколи не згасне!

    2017 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (6.27) | "Майстерень" 5.5 (6.36)
    Коментарі: (22)


  8. Ночі Вітер - [ 2017.03.13 11:08 ]
    Клеймённый глаз...


    Клейменный глаз звездой Альдебаран.
    Что в знаке этом Вам присуще боле?
    Надменность, сила, дремлющий тиран
    Иль ненасытность в ощущеньи боли?

    Богатство – тлен, но бешенство страстей,
    Безумство, тайна, самобичеванье
    И власть над царством призрачных теней –
    Не Ваше ли в веках предначертанье?

    Но быть ли и зачем, и для кого?
    Священный Апис дремлет полубогом.
    В незнаньи поклоняться так легко,
    Душе не столь свободно, сколь убого.

    И лжесвидетель ждет свой звездный час.
    Беспомощны нетленные Гиады,
    Когда на небосклоне вспыхнет глаз,
    И голубой Регул сорвет преграды.






    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (4)


  9. Олена Балера - [ 2017.03.13 10:48 ]
    ***
    Розлився день весняний безхмарною блакиттю,
    В замилуванні сонце і вітер не дихне.
    Застиг прозорий простір, немов химерний витязь,
    Усміхнені хвилини забули про сумне.

    Лице прудкого часу ще заспане, відкрите,
    Він хутко вдягне маску, як тільки мить мине.
    Ким буде він сьогодні, ти навіть не запитуй,
    Нікому не відкриє бажання потайне.

    Мислитель і філософ, убивця і провидець…
    Він безліч різних ролей у себе увібрав,
    Оскільки разом з людством проходив кожен східець,

    У нього рани в серці і на плечах гора.
    У Судний день останній він виступить як свідок,
    А так його завдання – лише мімічна гра.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (21)


  10. Ночі Вітер - [ 2017.03.13 10:20 ]
    Говори...

    Говори мені пошепки,
    Щоб ніхто не почув.
    Може, мовою посмішки, -
    Я її не забув.
    Може, поглядом жадібним, -
    Про таємну любов,
    Обійми мене, лагідна, -
    Розлучатися знов.

    Говори, що намріялось,
    А в житті не збулось,
    Ніччю довгою мірялось,
    Та тобі не прийшлось.
    Розкажи, тільки пошепки,
    А не можеш – мовчи.
    Я побуду ще трошечки
    І піду назавжди.

    Вже зневажливо дивиться
    І шепоче село.
    Хто всміхнеться, хто скривиться
    І насупить чоло.
    А ти знову лиш знітишся
    Та шепочеш мені,
    Що нема куди дітися
    На цій грішній землі.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (12)


  11. Віктор Наумчиклуцьк - [ 2017.03.13 09:24 ]
    Коли ти сам
    Коли ти сам
    І можеш відпускати сльози,
    Чи варто сповідатися людині,
    Яка не знає,
    Що в тобі росте?
    І небо є порожнє та пусте.
    І хмари налітають чорні й сині.
    Але й бувають неймовірно теплі грози.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Павло ГайНижник - [ 2017.03.13 03:07 ]
    СОН (МАРА)
    СОН (МАРА)

    За промені ніч й день веду,
    Незримо темінь розтуляю:
    Малює ма́ра тінь бліду,
    Що має ключ від пекла й раю.
    І я… Немилосердно йду,
    У смерть плюю, часи минаю,
    Чавлю́ буття, плету ходу
    І пил з очей сліпих збиваю.

    Без вороття. Десь упаду,
    Землі́ з’їм, трав наобіймаю.
    Каміння на свій хрест вкладу,
    Встаю і знов їх розкидаю
    У порожнечу. Розкраду
    В природи квітів для розмаю,
    Про щастя, може й про біду,
    У їхніх пелюсто́к спитаю

    І не повірю. В тім саду
    Я вітра в груди наковтаю
    Аж до зомління і знайду
    Сенс незбагненного. Втопаю
    В ріллі життєвій й до ладу
    Себе і душу причащаю,
    Прозріння схоплюю звізду
    І геть – в незвідане. Вмираю…

    Павло Гай-Нижник
    13 березня 2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Павло ГайНижник - [ 2017.03.13 00:58 ]
    НЕЗБАГНЕННІСТЬ
    НЕЗБАГНЕННІСТЬ

    Журба ковтнула радість й усміхнулась,
    Та ж – блискавицею впірнула у сльозу,
    Дощем увись здійнявшися, грайнулась
    І порозки́дувала іскрами росу
    В душі́ небес, що в зореблиск сяйнулась
    Й, в космічну заплідни́вшися грозу,
    Зродилася любов’ю! Спалахнулась,
    Намистом заплелася в цвіт-косу
    І розкрапли́лася. Так милість пригорнулась
    До серця Всесвіту. Весе́лкову лозу
    Розхлюпала землею й доторкнулась
    Таємних жнив життя, в розкві́тчану красу.

    Павло Гай-Нижник
    12 березня 2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.03.12 23:08 ]
    Далі
    1

    Жінка - лункий монолог
    Серед агоній, амоку
    Зріс-употужнився мох.
    Віють лібеччо, сироко.

    Духом Сизиф занепав.
    Гноми наповнили цебра.
    Сиплються іскорки з пав.
    Лічить курчат сухоребра.

    Час - голубавий пустун -
    Котить сяйні коліщата.
    Збився із ритму цвіркун,
    Пісня "сюр...сюр..." складнувата.

    2

    Сонце й калина. Декор
    Треба міняти нагально.
    Хрипне дідок Христофор.
    Внуки натисли на гальма.

    Наче й вовки за world peace.
    Лев переходить на груші.
    Човгання жовен, валіз...
    Жарти англійські, пастуші...

    Далі - лиш скупчення ком.
    Сяйво галактики. Боже,
    Ходиш у тьмі за вікном,
    Топчеш зело зловороже.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  15. Анастасія Поліщук - [ 2017.03.12 23:08 ]
    Мовчазно
    Сьогодні ми вдома, та знаю напевно,
    Якогось світання відправимось в гори,
    Немовби на прощу - і кроки священні
    По чорній землі, і зірки, мов бакени,
    І ми, мов німі - не говорим,
    Бо ще не придумано слів, інтонацій,
    І звуків немає - для нас, пілігримів,
    Є тільки чуття, здичавіле зненацька,
    Яке ще не знає ні гриму, ні маски,
    Ні трактів до вічного Риму.

    Сьогодні ми вдома, та це ненадовго,
    І вже просинається щось незвичайне,
    І тягне надвір, за бар'єри, пороги,
    За рамки усталені.
    Ми, босоногі, думками вже в горах.
    Мовчазно.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  16. Маша Марія - [ 2017.03.12 23:15 ]
    Абсурд
    В образах вбивають нас,
    В образах ми тонем,
    Лиш в образах ясних твоїх ледь притомних
    Я буду.
    В прекрасних мелодіях,
    В уїдливих звуках
    Їх голос походить на шипіння гадюки.
    Лиш голос твій яд
    Я п'ю.
    Потомленні сонцем,
    Замучені словом
    Такі не прості для розгадки ці мови.
    То так страшний,
    То так смішний
    Самосуд.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Володимир Бойко - [ 2017.03.12 22:40 ]
    * * *
    Весна іде,
    Коти кричать
    І на дахах дають концерти.
    І очі у дівчат блищать
    І щось так хочеться … до смерти.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  18. Наталя Мазур - [ 2017.03.12 21:57 ]
    Ієрогліфи весни
    Чи може хто повідати мені,
    Чому пишу щоночі вірші білі?
    Зима вже поступається весні,
    Витають небом хмари сполотнілі.
    Хоч брості верб стримлять набубнявілі,
    В них котики ще сплять углибині.
    Чи може хто повідати мені,
    Чому пишу щоночі вірші білі?
    А зранку - кава з присмаком ванілі,
    Думки про сон, повіки обважнілі...
    Чому ж веселий промінь у вікні
    Виводить ієрогліфи чудні?
    Чи може хто повідати мені?

    27-28.02.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (8)


  19. Наталя Мазур - [ 2017.03.12 21:31 ]
    Березень
    А він її сьогодні не зігрів
    Ні доторком, ні поглядом, ні словом,
    Хоч зустріч їх була невипадкова
    Опісля холоду лютневих вечорів.
    Густий туман кроїли ліхтарі,
    І блідли тіні попід їх покровом,
    А він її сьогодні не зігрів
    Ні доторком, ні поглядом. ні словом,
    Ні вітерцем, що стишився раптово,
    Заплутавшись у кронах яворів...
    Земля - в хітон одягнена зимовий -
    На літепло чекала стільки днів,
    А він її сьогодні не зігрів.

    10.03.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (4)


  20. Олександра Камінчанська - [ 2017.03.12 21:13 ]
    ***
    Ми просто пішли за святою зорею,
    Ми просто пішли…
    Ліпили палаци з рудавого глею
    Пілати, посли.

    Крізь пальці текла багряниця невинна,
    Тяглися гроби…
    Бентежна доба в міражах, домовинах…
    До світла… аби…

    Дорогою волі, де будні у тризнах -
    Нелегко іти.
    Цей крок, як у безвість і вибір зумисне
    …Та знову не тих…

    Кудою йти далі, кого запитати?..
    Чи вчуємо глас?
    Наш Боже Великий, укотре розп’ятий
    …І знову за нас…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  21. Лариса Пугачук - [ 2017.03.12 20:38 ]
    По дорозі
    Розпашілась,
    йдучи проти вітру стрімкою ходою.
    Заблагала попутного –
    втому хотіла прогнати.
    І тепер, сміючись,
    обціловую кожен камінчик:
    так у спину жене
    побажання моє молитовне.
    Хоч бери, та злітай –
    бо до крові вже губи розбиті.
    12.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (11)


  22. Ігор Шоха - [ 2017.03.12 19:46 ]
    Реванш
    ***
    Буйні метафори, файні епітети...
    Друзі мої, еталонами світите!
    У «битії» житія
    Муза сивіє моя.
    Незаяложене важко помітити,
    маючи наголос – я.

    ***
    Оточення у вітряної Музи
    зриває їй підметки на ходу.
    Не треба ні Єхидни, ні Медузи.
    «Полєтіки» і бойові французи
    існують ще поету на біду.

    ***
    Гора печалі, і усмішок – море,
    і слово наливається туге –
    memento mori – і собі на горе
    нечутне его чуйного еЛГе.

    ***
    Ой не умію я, їй Бо',
    роняти сльози, чути пафос,
    як діва, на скоромне ласа,
    і уявляє, що Рембо
    те саме, що і крез Ωνάσης.

    ***
    У каплі сміху – море сліз,
    коли душа слугує Музі
    і бачить ворога наскрізь,
    але недобачає друзів.

    ***
    Про себе знати правду неприємно
    поету, і паяцу, і рантьє…
    Таке воно уявне житіє,
    що краще поховати потаємне
    і виглядати кращими, ніж є.


                                  03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (10)


  23. Дмитро Дроздовський - [ 2017.03.12 16:05 ]
    * * *
    зелений мармур стомлених очей,
    які колись хотіли жити повно
    сьогодні, помарнілі, невимовно
    сміються тишею, де завше все о’кей

    ні пристрасті, ні крику, ні образ,
    усе було і все вросло у іній
    і тільки галас метушливих мас
    вкрадається поміж енерголіній

    енергоблок — ні полум’я, ні снів
    усе було — лишилась порожнеча
    і затягнулась зглибна кровотеча
    ні кавалькад, ні ескапад зі слів

    усе було і все минало вмить
    нічого більше — стомлені прозріння
    крізь верескливі гамірні боріння…
    усе утома, втома не болить

    зелений мармур стомлених очей,
    які колись хотіли жити повно
    сьогодні, помарнілі, невимовно
    сміються тишею, де все о’кей


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (1)


  24. Любов Бенедишин - [ 2017.03.12 14:46 ]
    Весна. Перед виходом...
    Тонкий прозорий силует...
    Цнотливих дум вериги...
    Ще холод не зібрався геть,
    а Їй кортить вже:
    тихо
    у світ ступивши з далини,
    пройтись негордовито.
    ...Найкращу сукню
    для Весни
    вже скроєно, -
    ще зшити.

    12.03.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  25. Мирослав Артимович - [ 2017.03.12 14:34 ]
    "Язик до Києва доведе" (з циклу "Прислів'янки")


    Йде Миколка по дорозі,
    Не ховає язика.
    І дивуються прохожі –
    от оказія яка!
    – Бережи язик, малечо,
    Ще прикусиш на біду!
    Той у відповідь лепече:
    «Не сховаю, бо іду.
    А язик – мій навігатор:
    Знає певно – Київ де,
    І мене – казав же тато –
    До столиці доведе!»

    28.02.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (12)


  26. Пилип Лавров - [ 2017.03.12 14:08 ]
    Мовби склавши країну цю, схід до заходу
    мовби склавши країну цю, схід до заходу,
    її склавши по лінії блиску дзеркала,
    йду по лінії в місто старого захвату,
    де в порту моряків зустрічають церквою.

    те минуле, що склалось річними колами,
    тут знайомлю з тонких наших днів ділянками.
    і, задіявши свій механізм знеболення,
    мармур часу цього вивільняє янголів.

    потирають зап'ястки нарешті звільнені.
    й, позбуваючись наслідків дружби з тінями,
    нам наносять на шкіру серпанок спільного
    наітоншими вістрями - співпадіннями.

    підповзає теж цівка морського холоду
    під ключиці погрітись. і запікається,
    мов почувши присутність невипадкового,
    що живе випадково у нас між пальцями.

    так складається світ цей, планетно - змішаний,
    в архітекторів битви з великим простором.
    і щоб в паузах нас веселити й тішити,
    скрізь тут, бач, ходять ангели дітьми-гостями.

    а по правді – щоб склеювати нерізкості.
    дощ і море з хвилинами тривко зрощувати.
    й, набавляючи тебе і мене містом цим,
    географії позбавляти нас, по-хорошому.

    2016


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.5) | "Майстерень" 4.5 (4.5)
    Коментарі: (3)


  27. Ігор Шоха - [ 2017.03.12 09:54 ]
    Не від Імені...
    Як допікати, що не всі удома,
    є у зоїла варіацій сто,
    і що таке ніщо уже відомо,
    а ху із ху – не відає ніхто.

    Тому то за уявні еполети
    пиляє інших явний тугодум,
    аби і тирсу сипати з поета,
    і неабияк показати ум.

    Тоді і видно, де ума – палата,
    яка у кого лексика багата,
    кому писати, а кому – і ні…

    І думи навіваються сумні, –
    буває, що й від імені Пілата
    не пишеться
                         розп'ятому
                                        мені.

                                  11.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  28. Татьяна Квашенко - [ 2017.03.12 09:04 ]
    утоли моя печали...
    Этот дождь за окном цокотит: «Неужели весна?..»
    Проливаются в мир с того света идущие слёзы.
    Встреча ночью во сне - наяву нам водою дана.
    Это сретенье душ. Это спас на воде мироносный.

    Мартоносец-скворец залезает поглубже в фонарь –
    У него там гнездо, и воде до него не добраться.
    Ночью снится отец, мой теперь уже вечный февраль,
    Что слезами дождя будет мне наяву улыбаться,

    Приходить и смотреть, как живу, и касаться души.
    Я без этих касаний не сделаю дальше ни шагу.
    Научи меня жить без тебя, и души не сушить,
    Утоляя печаль этой данною свыше мне влагой…

    12.03.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  29. Віктор Кучерук - [ 2017.03.12 05:37 ]
    * * *
    Без упину гонить хвилі
    Зрання вітровій.
    Неспокійно чайки квилять
    Знов навперебій.
    Чи віщують про негоду,
    Чи про інший жах, –
    Важко відповідь знаходить
    В їхніх голосах.
    Що приховано в квилінні –
    Взнаю опісля, –
    Повен довгого терпіння,
    Почекаю я…
    11.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (12)


  30. Олександра Камінчанська - [ 2017.03.11 23:13 ]
    ***
    Плететься бурлака, натомлений часом і болем –
    Старезні калоші, дірява свитина, борги.
    А вітер у плечі, то скупо леліє, то коле,
    Крізь хмари застояні промінь крадеться тугий.

    Усяке бувало – кохав і надіявся, вірив,
    Позаду стежина – її перейшов, як зумів.
    Дорога у небо громами розорана, сіра
    І безвість холодна, безмежно-глибока, як рів.

    Чи думав, чи мріяв, пішовши крізь повені, драми?..
    На древі столітнім – розбите лелече гніздо.
    Весна за весною, одвічні вали за валами,
    Ні друга, ні брата… в імлі – водевіль, шапіто…

    Йде старець (чи митар?), минають негоди, століття,
    Обабіч дороги – плакучі рокити, хрести.
    Хтось вічний у слові, у промені сонця, у дітях,
    А другим судилось у полі зелом прорости…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (5)


  31. Володимир Бойко - [ 2017.03.11 22:05 ]
    * * *
    Україну живцем пожирає корупція,
    Ненаситніша, аніж проклятий москаль.
    Заблукала Феміда в дрімучих інструкціях,
    Збудить правду, либонь, воронована сталь.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (8)


  32. Василь Кузан - [ 2017.03.11 21:17 ]
    Привид солодкого сонця упав на пісок
    ***
    Привид солодкого сонця упав на пісок.
    Сік витікає з берези промерзлого ранку.
    Вітер обнюхує тіло тривоги на ґанку,
    Крук зупинився в чеканні.
    Бажання пішло
    Пішки у пошепки названий край.

    Крайньої плоті обрізані ризи
    День одягає.
    Звисають карнизи
    В храмі порубаних доль.
    «Помирай!», –
    Каже всевладний глашатай брехні,
    Що пізнає свій синдром на іконі.
    Сто переправ поміняли вже коні,
    Та помирають, як ми – на війні.

    Бою не буде.
    Холодна біда
    Падає градом.
    Заплутує наступ.
    Знов у зневіру занурюють нас тут,
    Знову ми – м'ясо.
    Примара бліда
    Миру звисає із древка.
    Летять
    Душі на небо, снаряди у цілість…

    Як задержати надію у тілі?
    «…ять» нависає і руки болять.

    Зло переорює поле борні.
    Як перейдеш?
    Всюди судді і міни…
    Вітер агресії напрям не змінить.
    Кров молитов запеклась на стерні.

    08.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  33. Адель Станіславська - [ 2017.03.11 20:13 ]
    Ти боїшся?
    Ти боїшся? І я боюся.
    Всі бояться... і що тепер?
    Мусиш бути постійно в русі:
    поки рухаєшся - не вмер.

    Страшно знати, що більш нікому
    не довірити... лиш собі.
    Крок за кроком долаєш втому -
    втома губить тебе в юрбі...

    Треба жити. І хоч не воля
    вільним бути, живи чи вмри, -
    виїш вдосталь гіркої солі
    поки візьмуть тя догори...

    Доки багнеш втекти від світу -
    серце світом болить і рве...
    Сій в зневіру любов і квіти.
    Смійся в люстро її криве!

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  34. Іван Потьомкін - [ 2017.03.11 16:06 ]
    Гаман

    Сходиться люд на площу Суз.
    Невдовзі мотуз накинуть на шию,
    І я зависну на шибениці тій,
    Що сам звелів поставить спішно...
    Як усе перекрутилось за ніч!..
    Ще ж увечері оповідав я в дружнім колі,
    Що сталося після розмови з Ахашверошем.
    «Як належну честь віддати чоловіку?»-цар запитав.
    Кому ж, як не мені, подумалось, та честь належить?
    І щиросердо порадив я володарю півсвіту:
    «Зодягнути в царські шати, посадовить на царського коня
    І хай котрийсь там із сатрапів, тримаючи повіддя, кричатиме:
    «Так честь належну віддає наш цар!»
    Дружина й гості, видно, вже знали правду,
    Та я не міг спинитись: лють переповняла
    При спогаді однім: Мордехай сидів на тім на коні…
    Юдей, що так і не вклонивсь мені, Гаману,
    Без чиїх порад цареві аж ніяк не обійтись.
    А я тримав повіддя й кричав, як Ахашверош звелів.
    За сором слід відплатить подвійно:
    На Мордехая вже шибеницю зводять,
    А непокірне й гордовите його плем’я
    Зо дня на день чека погибель:
    Царська печать уже скріпила мій указ.
    «Не чини цього!»- дружина й гості.-
    Якщо з юдейського насіння Мордехай,
    Перед яким сьогодні зачав ти падать,
    То не здолать тобі його нізащо!»
    Не послухав, хоч зненависть і пиха
    Уже попідруки вели мене до лиха.
    Та ще якого!.. Відки ж було знати,
    Що й Естер-цариця – теж з-поміж юдеїв?!
    Вчинила в себе учту цареві та мені...
    Учту, що зашморгом от-от скінчиться.
    А, може, й для десятьох моїх синів.

    P.S.
    Ставши правою рукою Ахашвероша, Мордехай розіслав в усі кінці царства новий указ, щоб юдеї розправлялись зі своїми напасниками. Відтоді й досьогодні 14 адара (за місячним календарем) вони справляють свято Пурим, назване так, бо, перш ніж здійснити свій зловісний замір, Гаман кидав жереб-пур. Того дня неодмінною стравою є коржики – «Вуха Гамана». Мабуть, для того, щоб він на тому, а новочасні юдофоби на цьому світі прислухались до голосу Історії.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  35. Серго Сокольник - [ 2017.03.11 12:21 ]
    На хвилях Далі
    *вірш- триптих, написаний у співавторстві з поетесами Наталією Баницькою (Гостею) та Іриною Бондар (Лівобережною)

    Що то за спогад? Тепла, м’яка напівтінь,
    Хвиля бентежна. Нерозшифроване хоку.
    Хто ти, химеро з найтонших моїх сновидінь?
    Сплав первородних бажань десь на відстані кроку?

    Ця ідеальна константа хороших манер
    В переплетінні із реготом дикого лісу.
    Хочеш відчути рельєфи пустельних печер,
    Запах вітрів у суцвіттях п’янкого анісу?

    Де на гарячих пісках розгубились сліди,
    Відгомін арфи по всьому периметру раю.
    В глибах базальту застигло: «Благаю, не йди!»
    В жерлі вулкану палає: «Зникай! бо згоряю…»

    На пустирищах всамітнена зграя ворон.
    На пустирищах ні оплесків вже, ані слави.
    Бо вже давно відпустив перевізник Харон
    Майстра, що нас відшукав і у вічність розплавив.
    ************
    А ліс – підсвічує сліди,
    Що кинув ти – в пісках палати…
    Там листя зЕлено: «Не йди!»
    Там спека – опіком розплати.

    В глибинах карстових печер
    Очей озерця – дотлівають…
    Скажи, чому з усіх химер
    В мені найгірші оживають?

    Там арфи музика тонка
    У водах Нілу спогад топить…
    Як шкіра білого бика,
    Що звабив ніжністю Європу,

    Блищить вгорі Чумацький шлях…
    Я тих коралів – не збираю…
    ЦвітУ – ромашками в полях,
    Вогненним маком – догораю…

    Мені услід: «Куди ти? Де?...»
    Слова, приглушені пісками
    Пустельний демон відведе
    У тріщини з солончаками

    Губ, що забули пристрасть змін,
    Що пересохли без торкання…
    Пустеля. Смерть. Вона і Він.
    Шматочки пазлів від кохання.
    ******
    Орфей? Чи гли-
    няний Колос?
    В бажанні кволім
    В заміс піску
    Перелилось
    Тремтіння болю,

    Ці нервів Стру-
    ни, що Далі
    "розмалюлюрив",
    І пеклотрі-
    щини землі,
    Мов кракелюри,

    Пройдуть спі-
    Ралями Бруно
    Крізь наші душі.
    Ми кров, немов
    П’янке вино,
    Зберемо в мушлю,

    З якої так
    Необере-
    жно мали вийти,
    Щоб долі під
    Акорд баре
    Отруту випить.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117031100322


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  36. Василь Мартинюк - [ 2017.03.11 11:23 ]
    Весняний фрагмент

    Примхливу хмарку сонце відхиля,
    Укриті болота торішнім рястом
    Вже розгрібає птиця попеляста,
    У шкірці світла гріється земля.

    Завівши в грудях серце – двигунець,
    На лузі горобці здійснили гамір
    Немов повеселитись мають намір,
    Віщує день що вже зими кінець.

    Немовби виринає з забуття,
    Земля за мить наповнюється рухом
    Аж серце вилітає з тіла духом,
    Зарухало суглобами життя

    Уже прийшла весни прекрасна мить,
    І з неба семиколірна підкова
    Мабуть вона також не випадково
    Своє тепло і світло променить.

    2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  37. Ночі Вітер - [ 2017.03.11 10:33 ]
    Живий...
    - Агов! Ти тут? Живий? Не вбитий?
    - Живий. У мороці боліт,
    пропащих місць, лежу сповитий
    за Удаєм вже стільки літ.
    - Вставай, якщо живий, до бою!
    Від Городища до Хитців
    у сорок першому з тобою
    ми не жаліли животів.
    - Та, кажуть, то не ми, не наші
    трощив кістки Гудеріан,
    і, що в Шумейкового чаші
    не наша кров – один туман.
    - Вставай. З кривавого майдану
    під кулі й досі нас ведуть.
    - Важка земля. Мабуть, не встану.
    Нехай, як хочуть, хай живуть.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (3)


  38. Віктор Кучерук - [ 2017.03.11 08:33 ]
    Вабливі видива
    Вабливим видивом весна,
    Як прудконога юність вчора, –
    Майне швиденько перед зором,
    Що й не натішуся сповна.
    Адже стрічалися не раз,
    В охайних парках середмістя, –
    Мені картини ці барвисті,
    Коли яснів віднови час.
    Та потім видива, мов сни,
    Кудись зникали непомітно,
    Щоб яскравіше ще розквітнуть
    Уже наступної весни...
    10.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  39. Орися Мельничук - [ 2017.03.11 07:17 ]
    Не бійся...
    Малюй своє шалене небо,
    в нім вир безумства й самоти...
    Вгамуй той біль, що трощить ребра
    й не пробуй погляд відвести...
    Жадай, так, тої насолоди,
    як спраглий крапельки води.
    Бентежся від тієї вроди,
    яка так близько від біди.
    Не бійся, чуєш, тої згуби!
    То лиш відтінок диких мрій...
    бо поряд вже хтось гострить зуби,
    на цей шматочок ласий твій.

    Мельничук Орися
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  40. Вікторія Торон - [ 2017.03.11 03:35 ]
    Чи ми зустрінемось в садах
    Чи ми зустрінемось в садах,
    отих небесних, на дозвіллі,
    де -- ані вузькості, ні цвілі,
    яка збирається в кутках
    земних життів, що поросли
    турбот чіпкими бур’янами, --
    ми їх прополюєм роками
    й відходим, ніби не жили?..

    Як юний запал повернуть,
    і віру в те, що все можливо,
    і що життя – веселе диво,
    привітна, тепла каламуть,
    в якій зустрінемось не раз,
    здолавши всі бічні проблеми.
    А озирнешся раптом – де ми?
    Відлинув гомін, менше нас.

    ...Надходить тихе відкриття,
    коли вже пусто за столами:
    нікчемний побут – це життя,
    і так заведено не нами.
    Могутня крапля розсікла,
    сточила в порох і потраву
    єднання наше й нашу славу,
    що так ніколи й не прийшла.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (15)


  41. Мартін Філдман - [ 2017.03.11 00:22 ]
    ***
    ***
    Вертайся, солдате, тебе розвели...
    насправді в країні немає війни...
    насправді й країни немає давно...
    Росія, Європа,
    вже всім все одно...

    Вертайся, солдате, вони вже брати...
    вони вже спілкуются знову на ти...
    вони вже не мають ні сили, ні злості...
    вже знов одне одного кличуть у гості...

    Вже більше не має за кого вмирати
    Вертайтесь солдати...
    Вертайтесь солдати...

    Вертайтеся, вас розвели генерали!!!
    Насправді вони їм ті землі продали!!!
    Вертайтесь, солдати, вертайтесь хороші!!!
    Це ж дуже безглуздо вмирати за гроші...
    М. Філдман


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  42. Богдан Манюк - [ 2017.03.10 23:03 ]
    З циклу "Карпатські бранзолєти"
    Доба в Карпатах

    Назубрені серпи ялини
    зіжали темінь, сонце жнуть –
    його, закинувши на спини,
    нестимуть гори за стіну,
    де молотьба, як молодиця,
    і обійме, і підштовхне,
    аби вторинне – у копиці,
    а в міхи щастя – головне.
    І хай тоді не крутить мізки
    негода в темному плащі,
    бо на гуцульському боїську*
    ніколи світ не ледащів,
    а золоті зернини взявши,
    ген у світанок розсівав,
    де сонце виросте, як завше,
    всі перевершивши дива.

    2017р.

    *Слово має кілька значень. В цьому тексті вжито у значенні – місце для обмолоту.


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (29)


  43. Олексій Кацай - [ 2017.03.10 21:32 ]
    Прозорі крила
    Де пелехи міжзоряного пилу,
    бескидами здіймаються в зеніт,
    там у безодні кольору чорнила
    прозорі крила крають рух орбіт.

    Чудовий вир залюднених світів
    і незалюднених політ одчайний
    за ними вслід шумують, і вітрів
    пір’їни хмар торкаються потайно.

    Зникають відстані. Прозорокрилий птах
    не спричиняє поглядам завад,
    бо він не відбивається в очах
    і в лінзах нашорошених облад.

    Тоді чому спимо ми горілиць,
    нехай над нами й нависають стелі
    невиспаних містечок та столиць,
    розсипаних по зоряній пустелі?

    Яких епох літаючий релікт
    у чорні діри, вікна та зіниці,
    безсониться і збуджує інстинкт
    поєднання людини й таємниці!?

    Безсоння сонцем вигинає рання,
    мов помах, що триває без кінця…
    Лиш доторки слабкого повівання
    прозорістю струмують край лиця.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (7)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.10 20:57 ]
    Весна і воля
    Зима згадалась недалека…
    Ледь ношу скинула свою,
    І вже зітхнула так полегко
    Весна в усміхненім гаю.

    І так насправді вільно стало,
    Війнуло ласкою здаля,
    І вже пташки защебетали
    І випросталося гілля –

    Перетворилося на крила,
    Змахнуло сум весь і жалі.
    І небо просторінь відкрило,
    Мов закликаючи в політ.

    10.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)

    Національний ботанічний сад


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (13)


  45. Орися Мельничук - [ 2017.03.10 19:59 ]
    Вірю...
    Я тішусь тим, що маю Бога!
    У серці, у душі ...в житті.
    Я в радості й у горі лиш до Нього,
    звертаюсь із сльозами на лиці.
    За все ж я дякую, і все прймаю,
    хай що готує мені світ.
    Люблю, терплю і пробачаю,
    і не боюся ні людей, ні бід.
    Я тішусь тим, що маю віру,
    надію в серці і любов,
    крилату й полохливу мрію,
    яка бентежить небо знов і знов.
    Я тішусь тим, що є кого любити,
    в моєму серці місце є для всіх,
    Я тішусь тим, що можу жити,
    і тішусь тим, що це не гріх...

    Мельничук Орися


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  46. Орися Мельничук - [ 2017.03.10 19:21 ]
    Щастя
    Де двоє - там вогонь в каміні,
    на кухні пахне пирогом,
    у вікнах - очі неба сині
    і поцілунки перед сном.
    Де двоє - завжди ніч співає
    і місяць зорі розсипа.
    Де двоє - третього не має
    Й лише любов - на двох одна!
    Де двоє - там без слів всі фрази,
    всі карти однієї масті
    і непомітні всі образи...
    Бо там, де двоє,там і щастя!!!

    Мельничук Орися


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  47. Ігор Шоха - [ 2017.03.10 16:28 ]
    Та сама весна
    Весна іде у явленій красі
    сіяючої гами первоцвіту,
    хрещатого барвінку у росі
    і рясту – першій сходинці у літо.

    І дощ іде, і півень воду п’є,
    і чути листя потаємні речі,
    і коло починаючи своє,
    не засинає пелехатий вечір.

    Курликають у небі журавлі,
    шукаючи ознак своєї хати –
    найпершого притулку на землі,
    якого інде годі і шукати.

    Тому що там салюти не весні,
    а бойовій опінії і тризні,
    тому що Україна у вогні
    і мало місця на малій вітчизні.

    Та сонечко пряде із вишини
    п'янке повітря, щоб усе зігріти,
    зачаєне зимою й восени.

    І диригує непосида-вітер
    за нотами небесного пюпітра
    акордами оказії весни.

                                  03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (7)


  48. Василь Мартинюк - [ 2017.03.10 16:16 ]
    Вітер часу

    Мене нема ні тут ні там ніде,
    Та думка срібну ниточку пряде.
    Вірші мої вишиті словами,
    Назавжди залишаться між вами.

    Не відігрівши серце у весну,
    Я теж колись візьму собі й засну.
    А коли зовсім воно остине,
    То земля прийме мене як сина.

    І скажуть люди він прожив як зміг,
    Та вітер часу збив його із ніг.

    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  49. Валерій Хмельницький - [ 2017.03.10 16:16 ]
    Sex on the beach
    Як пам'ятаю мить чудову,
    Коли в басейн пірнула ти -
    Ледь не осліп я, чесне слово,
    Від сяйва юної краси.

    Тоді ковзнула біля мене -
    Й перехопило подих враз...
    "Тобі б на подіум чи сцену," -
    Подумав, - "чистій, як алмаз".

    У вічі глянув - і:
    - Excuse me!
    What is your name?..

    Всміхнулась ти...

    - Замовлю "Секс на пляжі"?..
    - Smoothie!
    - А на десерт?..
    - Сoffee latte.


    10.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (12)


  50. Іван Потьомкін - [ 2017.03.10 14:12 ]
    Плач Марка Вовчка
    Як він мене любив!..
    В душі, може, так як інші,
    Що добивалися прихильності моєї ,
    Та словом жодним про це не прохопивсь.
    Натомість одразу донею, хрещеницею звав.
    Дарував найдорожче, що мав.
    Шкода, що я лишила в нього
    Портрет, як був він молодий,
    Тетрадку, що списав був у неволі,
    Євангеліє, що читав отам.
    Як знайдеться портрет, проситиму,
    Щоб у Париж переслали.
    Хай хоч на портрет його дивитимусь.
    А присвяти які мені робив...А вірші ...
    «Пророче наш! Моя ти доне!»-
    Чи ж заслужила я на ті слова високі?
    Він один у нас Пророк!
    За нас усіх одмучився, та не скоривсь.
    Як його просила, коли прощалась:
    «Мій друже дорогий!
    Говорю Вам і прошу Вас дуже:
    Бережіть себе. Чи такими, як Ви,
    Поле в мене засіяне?»
    Не послухав ні мене, ні інших.
    «Щоб і на різдво б то не виходить?-
    Казав котромусь з товариства.-
    А кутя? А узвар? Ні, не висиджу,
    Колядувати хоч рачки до куми вилізу».
    Мабуть, відчував, що другого різдва не буде.
    «Кобзарем» новим востаннє звернувсь до мене:
    «Моїй єдиній Марусі Маркович –
    І рідний, і хрещений батько Тарас Шевченко» .
    Плачу над долею нашого Пророка
    І більше ні об чім не можу говорити.
    ================================================================================
    Це перший в українській і російській літературах випадок, щоб навколо жінки-письменниці зчинилася була така «парубоцька» віхола, « законні» жінки багатьох письменників, спостерігаючи за тією віхолою, переживали справжній шок і навперебій доводили одна одній, що Марія Вовчок ніяка не красуня, що в неї «просте» обличчя і т.ін.- Див.: Михайло Наєнко. Художня література України. Київ, Видавничий центр «Просвіта», 2012, стор. 347.
    В «Щоденнику» Тараса Шевченка 18 лютого 1858 року є такий запис: «Малюга сообщил мне, что Марко Вовчок – псевдоним некоей Маркович…Какое возвышенно прекрасное создание та женщина...Необходимо будет ей написать письмо и благодарить ее за доставленную радость чтением ее вдохновенной книги». Через півроку поет присвячує вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала»). Ще через півроку (січень 1859) особисте знайомство в Петербурзі, яке надихнуло на створення вірша «Марку Вовчку» з підзаголовком «На пам’ять 24 генваря 1859».-

    Кума -Тарновська Надія Василівна, з якою 1845 року Тарас Шевченко в селі Потоці на Київщині хрестив дитину в дяка. Там же , стор.575.
    Ось що згадував Іван Тургенєв про ставлення Тараса Шевченка до Марка Вовчка: «Он был искренне к ней привязан и высоко ценил ее талант...Однажды на мой вопрос: какого автора мне следует читать, чтобы поскорее выучить малороссийскому языку?- он с живостью отвечал: «Марко Вовчка! Он один владеет нашей речью!».- Там же, стор.543.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   ...   566   567   568   569   570   571   572   573   574   ...   1855