ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.03.10 11:04 ]
    Тарасове Слово
    Ой, Тарасе, батьку рідний,
    Кобзарю Великий!
    Знову течуть в Україні
    Кровавії ріки.

    Вражий москаль зазіхає
    Та й на наші землі,
    І стріляє й убиває
    У містах і селах.

    Як же його зупинити
    Порадь хоч ти, тату,
    Доки буде він душити
    Волю нашу клятий,

    Називатись "братом старшим",
    Керувать як жити?
    І подумати нам страшно
    Що може вчинити.

    А твоє правдиве Слово
    Його ще лякає,
    Українські книги знову
    Він забороняє.

    Та живе воно й лунає
    На весь світ, Тарасе,
    Кривду й зло перемагає.
    Україну нашу,

    Наче матінку рідненьку
    Шанує, боронить,
    У любові зізнається
    Твоє, батьку Слово.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  2. Віктор Наумчиклуцьк - [ 2017.03.10 10:45 ]
    Слід
    Лишити слід. Не як від зливи,
    Що місить нервами болото.
    Не лиш тоді. Коли вже сивий.
    Й, не словом хваста з свого рота.

    Лишити слід – у слід з собою,
    Щоб хтось ступив у нього вірно:
    Не вітром вбитою росою,
    І, не отрутою підшкірно.

    Лишити слід, та не від ніг.
    Хай страх росте. Він не вбиває.
    Під сонцем – веселіший сміх,
    Й, без хмар воно слідів не має.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  3. Маргарита Ротко - [ 2017.03.10 09:33 ]
    змієборці
    твої п’ястуки, змієборцю, не будуть повинні
    гортати яєць, не відкладених кільцями часу.
    три сторони темряви. папороть вводить людину-
    наркотик у теплий папірус, як вітер – у парус, –

    у маску кори – як мураху, що носить у хмизу
    три кошики криги, три – смутку, сокиру і свитку,
    й сову – випускати на регіт у лисому лісі,
    й ману – умиватися нею, мов голкою – нитка,

    і квітку, яку запускають у пастку рогату –
    живцем на тіла, що прийдуть із дарами й насінням:
    землі будувати з землиці манюсіньку хатку,
    кричати, ковтаючи сині нічні намистини –

    чи палі опали із плесен колінних суничок,
    чи вогкі агати під пахвами літа на ложі,
    що в корчах любові та виклику зміїв закличе,
    бо кільця їх пестять, ясненні,
    бо кільця їх гожі…

    бо кільця їх тиснуть на числа на горлі – пунктиром.
    бо скоро в сумах не носити всі рани крилаті,
    годуючи плоттю і сонцем людей і папірус,
    куняючи квіткою в соннім осіннім багатті,

    конаючи м’ясом у ротиках спраглих сніжинок,
    шукаючи шуби у кожному здохлому вовку…
    ти будеш тим літом, якщо ти народжений з жінки.
    ти будеш змією, якщо ти народжена з шовку

    закритих дверей підвечір’я, вершків на світанку,
    прозорого полудня чи сатанинської ночі,
    що носить сову і втинає деревам фаланги,
    що довшає з кожним залізним «коротше…», « коротше…»,

    що, може, й самиця, але – дітожерка, ще й ласа
    до всіх мурашин і жовтків, до червоних і білих…
    … поцокай горішками, вивірко в колесі часу!
    чи хоч тобі зуби на зарубках раз поболіли?

    чи кільця пекли, татуйовані в ребра? чи піна
    останніх секунд чи поривів у пошук палила
    трикутні вуста?

    змієборці не будуть повинні
    калічити големів, зроблених з темряви й пилу.

    вони заклянуть – і пробачать. і кинуть за плечі.
    і хтось – не заплаче. а хтось – поцілує мішок, бо
    ти – змій, раз народжений з літа в шовковій вуздечці,
    ти – літо, якщо ти народжена з жінки і вовка.



    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  4. Марія Дем'янюк - [ 2017.03.09 22:53 ]
    Нічниця
    Місяць - крило горлиці, що колисає нічку...
    Місяць - яскрина вічності, неба вогнянка-пічка...
    Місяць - полум'яний м'яч, яким кидаються велетні світу...
    Мясяць - сяєво туги й надій і мотив споконвічного міту...
    Місяць - око пильне, огненне чарівливого неба нічного...
    Місяць - світло ніжне, жадане, що торкається чола твого...
    Місяць - сяюча усмішка, золотіє у небі дивовижа-місток...
    Місяць у дарунок ночі для тебе видноколом розсіяв зірковий пісок...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  5. Ігор Шоха - [ 2017.03.09 21:25 ]
    Від імені...
    Оживаю я, панове,
    у раю своєму,
    як почую моє слово
    аж до Віфлеєму,

    як прийду у кожну хату
    по всій Україні,
    отоді і буду знати,
    що я не загину,

    як омиєте офіру
    у дикому полі,
    отоді і я повірю,
    що рай мій – на волі,

    що зруйновані кайдани,
    тюрми й каземати
    і про мене на майдані
    є кому співати.

    І тоді, усі поети,
    у новому світі –
    ви за мене доживете
    мої недожиті.

                                  09.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (10)


  6. Марія Дем'янюк - [ 2017.03.09 18:55 ]
    До Дня народження Т Г. Шевченка
    Думки ураз подалися стежиною,
    Неслись за говірливою дитиною,
    Сліди якої ще сміються сонечком:
    Ступав весело хлопчик чи то донечка.

    Відбитки ніжок - люстерцята ніжності,
    І зайчик сонячний заскочив йому в душу.
    У світлі таяли всі біди і погрішності,
    Крило поета колисало в серці тишу.

    Й пішов Тарас тим шляхом за дитиною,
    Зі світосяйним вогником у слові,
    У майбуття...з всією Україною
    У відблиску дитячої любові...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  7. Іван Потьомкін - [ 2017.03.09 17:45 ]
    Од рідної землі набрався сили
    Він землю їв і їв-
    Масний черкаський наш чорнозем.
    Кричали сестри:
    «Боже!Не смій, Тарасику, не смій!»
    І він тікав у провалля:
    Село і ліс десь зависоко,
    А тут лежиш, обидві щоки
    Так млосно переповнює земля.

    Р.S.
    Відки йому, малому, і навіть старшим знать було,
    Що скоро лише спогадом і болем стане село?
    Так Небеса напевне порішили,
    Щоб од землі набрався він до скону сили.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  8. Маргарита Ротко - [ 2017.03.09 15:40 ]
    гра в миттєвості
    ти – слово а я – означник
    що вміст намахує:
    з дощу – та й під ринву
    і авгіїв винаймай…
    ти – гойне створіння
    із дантових кіл під маками
    дієве – асклепія згейниш до лореляй…

    повільне й важке –
    аж мильні кити хитаються
    захмарюють видихи
    цівками мінних фраз
    і хвоя пахтить
    і лета несе літавицю
    і мариться-мавиться –
    хоч би ба в мавпу влазь

    і тихо означуй –
    кокоси
    бубняві шепоти
    незнаних шаманів
    кумедну ошатність шкір
    аж доки поріз
    не почне як сльоза рожевіти
    ковтаючи прірву ер
    мов корисний жир

    але то – дарма
    розарії – на гербарії
    ти гоїш
    звірят – не тритонів
    струмки – на мул
    нас парило
    нас розпарило
    злихоманило
    зангінило
    так що клей ряст
    і суши улун


    на лезах ріки
    що впада у дрімучі безвісти
    пасеться бізон-робінзон
    і жує бузок
    розстріляних темних таїн
    про гравця в миттєвості:
    кому – ту що мертва вода
    а кому – пісок?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  9. Ольга Паучек - [ 2017.03.09 12:50 ]
    ***
    Зрізані квіти
    Стоять на столі
    У гарній вазі,
    Свіженькій воді,

    Але окремо
    Уже від своїх...
    Тут і затишно,
    І весело, сміх,

    Радість лунає
    З просторих кімнат
    Ніби ніхто вже
    І не винуват,

    Що повелося
    Ось так між людьми:
    Нам треба свято,
    А їм - хоч умри.

    І помирають
    В усіх на очах...
    В розкішній вазі
    Букетик - зачах!

    27.07.2014.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  10. Мирослав Артимович - [ 2017.03.09 10:55 ]
    Уклін Кобзареві
    Пливуть століття… Слово Кобзаря
    Не потьмяніло в часі і на йоту –
    Його живлюче сяйво, мов зоря,
    У ньому – міць, і віра, і турбота,

    Гнів і ненависть, ніжність і любов,
    Бунтарський дух, смирення дум у скиті,
    І воля, кров’ю скроплена. Або…
    Подножкам і рабам навіщо жити?

    Кайдани порвано… На видноколі – час,
    Коли «врага не буде, супостата»,
    Гряде нестримно , – як прорік Тарас…
    Рабами вже довіку нам не стати!

    09.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (11)


  11. Віктор Наумчиклуцьк - [ 2017.03.09 10:49 ]
    Без назви
    Присядь зі мною помовчати
    На голих сходах на горі
    Стежки – вузлами – хочуть спати
    І поховалися в траві.

    Я не люблю старих газет.
    Їх жовтий колір не пече.
    Подамся кригою вперед,
    Хоч річка взимку не тече.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Віктор Кучерук - [ 2017.03.09 07:22 ]
    Вишгород
    Вище Вишгорода – небо, –
    Небо без кінця…
    Звідтіля пташиний щебет
    Збуджує серця.
    Тільки тут душа ясніє,
    Вперто в лет рвучись, –
    І розпалює надії,
    Згашені колись.
    Вишгородські схили вищі
    Від печерських круч, –
    Княжих храмів дзвони віщі
    Чують Дон і Збруч.
    Помолитися всіх кличуть
    За своїх синів, –
    І щоб край наш трудівничий
    Щастям заяснів.
    Межигір’я, Межиріччя
    І Почайни шлях, –
    Не впокорили паліччям
    Ні монгол, ні лях.
    Постарілий, посивілий,
    Вишгороде, – ти
    Де в собі знаходиш сили
    Час перемогти?..
    09.03.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  13. Ірина Саковець - [ 2017.03.08 21:06 ]
    ***
    Дощем весна бринить у місті, втішно
    бере зимову тишу
    у полон,
    і вже не знати, чи святе, чи грішне
    це перше перед березнем
    тепло.

    Готуйся до її апофеозу:
    повітрю свіжо –
    холод боязкий,
    і навіть сивий сніг уже не в змозі
    замаскувати пролісків
    рядки.

    А далі – в я́сну синь висо́ко жайвір:
    для духів предковічних
    давній знак
    зеленим шовком вишивати трави.
    Дощем на місто падає
    весна,

    на монотонність присмерків, у спрагле
    на світло серце, пристрасна,
    проста,
    мов невичерпний водограй наснаги,
    як осягання справжності
    буття.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  14. Зоряна Інша - [ 2017.03.08 21:46 ]
    Хтось вмирає тихо
    Хтось вмирає тихо, хтось – голосно,
    Хтось – від когось, а хтось – від класичної смерті.
    Бог все діє по своєму промислу,
    Хоч які б не були люди вперті.
    Хтось зі смертю в однім батальйоні
    Вже здружився, хоч ще відбирає
    Побратимів від неї. В долоні
    Братню кров по краплині збирає…
    Хтось від смерті втікає в окопи,
    Бо земля – дім не лиш для померлих.
    А смерть близько, вже майже навпроти
    Й заколисує кулями нерви.

    Тільки смерть мало знає народ мій,
    Він доведений майже до краю,
    Та на смерть і неволю не згодний,
    І ніхто вже його не зламає.
    Сильний дух мого люду не згине,
    Він із пісні й молитви черпає
    Свою силу й дає Україні
    Свою душу, міцну і безкраю.
    І брати мої, воїни світла,
    Що у ранах майбутнє будують,
    Щоб із ран цих Вкраїна розквітла.
    Вони знають, за кого воюють.
    Україна незламна і сильна, -
    Цю незламність в дітей своїх вклала...
    І я вдячна синам її вільним,
    Що Вкраїну мою врятували…
    20.11.2014


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.38)
    Коментарі: (5)


  15. Василь Мартинюк - [ 2017.03.08 20:39 ]
    Сила миті
    У дебрях гір милують зір
    Стежини безіменні.
    В один сплітаються узір
    Смерек верхи зелені.

    Стою вслухаюся…затих.
    За те віддам останнє,
    Щоб милуватися на них
    ДосхОчу на світанні.

    Тепло душевне променить
    Від краю і до краю.
    Зраділе серце срібна нить
    Тихенько оплітає.

    Мій рідний край оця земля,
    Це небо в оксамиті.
    Тут відчуваю знову я
    Таємну силу миті.

    2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  16. Адель Станіславська - [ 2017.03.08 18:01 ]
    Ти із самих протиріч
    Вздовж і упоперек зіткана
    Ти із самих протиріч.
    І непомітними мітками
    Кожен твій крок навстріч.

    Кожен навспак - із відчаєм,
    Ранишся від дотикань...
    Мічено - не перелічено
    Гострих твоїх зітхань.

    Кожне у серце скрапує.
    Грубшає рубчик терпінь...
    Чітко накреслена мапа є...
    Ступні кервавлять рінь.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (3)


  17. Адель Станіславська - [ 2017.03.08 18:58 ]
    Правда
    Правда ця не для всіх, а лише для мене.
    Слово оце для всіх, але не для правди.
    Їм не потрібне лезо її студене.
    Їй не потрібні жалі ні чиясь порада.

    Гостра наточеність, дотики і порізи.
    Крівці краплини, присмаки нудкуваті.
    Тиша, що кришить думку дрімливо-сизу.
    Втеча від себе в ніч у безсонній хаті.

    Правда оця є про те, що немає правди.
    Є тільки час доби і лише події.
    Є лише болю хвилі й нема їм ради.
    Є тільки те, що напливами серце гріє.

    2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (3)


  18. Василь Мартинюк - [ 2017.03.08 15:14 ]
    О ці очі

    Стріла Амура - погляду стріла,
    О ці очі - зорі стоголосі.
    Скажи, скажи де до тепер була,
    Чому мені не зустрічалась досі?

    Що, лиш тепер ти принесла тепло,
    І стало знову в грудях серце тепле.
    Чому тебе так довго не було,
    Чому без тебе мої очі терпли?

    Без тебе я не вигрівся в теплі,
    Чому без тебе стило моє тіло?
    А вже із журавлями на крилі,
    назавжди моє літо відлетіло.

    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Олехо - [ 2017.03.08 08:43 ]
    * * *
    Жінок, красивих і гарненьких
    (в природі інших не існує),
    рудих, білявок і чорненьких
    хай благодать весни віншує!

    Ходіть здорові і щасливі,
    натхненні словом і коханням,
    і на життєвій щедрій ниві
    зростайте яблуком бажання…
    08.03.2017

    Те саме, жартуючи

    Жінкам, красивим і гарненьким
    (в природі інших не існує),
    мужчина гожий так пасує,
    коли той поруч, біля ніг.
    Даси команду – він побіг
    сміття виносити ще з рання
    чи вірш писати(привітання!).
    Команда інша – в магазин,
    а звідти торби сам один,
    неначе мул або ішак,
    додому тягне бідолах.
    На всі капризи каже: Єс
    (найбільше диво із чудес)!
    Такий розумний, яко пес.
    Жагучий Муз для поетес…

    Горнятко кави зранку в ліжко,
    і цьомки в носик, ручку, ніжку
    і цілий день такий чемненький,
    що хоч до рани прикладай…
    Матріархатний сон весни.
    Після кохання – мила, спи!
    А він посидить біля ложа,
    бо, крім статури, й совість гожа.
    Все мовчки робить – нітелень
    у цей жіночий псевдо-день…


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (12)


  20. Василь Мартинюк - [ 2017.03.07 23:41 ]
    Матінка

    Тихо матінка ридає,
    До іконки на стіні.
    Все синочка виглядає,
    Син воює на війні.

    Сумно дивиться в віконце,
    А думки немов рої.
    Не згасай ніколи сонце,
    У віконечку її.

    Там, на тому полі битви,
    Серце матінки із ним.
    Хай спасуть його молитви,
    Хай повернеться живим.

    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Світлана Ковальчук - [ 2017.03.07 23:01 ]
    ***

    Ця мідь важка, огранено-черлена.
    Їй крил нема, ні шепоту, ні снів.
    Ішли сніги. Сценічно. В чорні вени
    перетекли, стекли.
    Нема снігів.

    Лиш вени, що застромлені у хмари.
    І хмари, що нанизані на віть.
    То не ліси. То душі, тіні, мари.
    Вони реінкарнують.
    Зримо.
    В мідь.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (2)


  22. Тетяна Питак - [ 2017.03.07 22:26 ]
    Я сумую ...
    Коханий! Я сумую за тобою...
    Мені бракує твоїх дотиків і ласки,
    не вистачає п'янких слів та казки,
    тужуся за твоїм світанком ніжним.

    Мені хоч би торкнутися до тебе,
    тепло відчути на устах
    від спраги знеможнілих...
    Зігрітися б від подиху хоча б...

    Сумує за тобою кожне слово,
    кожна клітина серця і душі.
    Болить, тріпоче серце, мов у пастці ,
    в твоїх обіймах опинитися б мені...


    15.02.2017


    Рейтинги: Народний -- (4.64) | "Майстерень" -- (4.69)
    Прокоментувати:


  23. Іван Потьомкін - [ 2017.03.07 17:23 ]
    Наймиліша в світі пісня

    Немов ті гулі-пагорби,
    Що навесні кульбабами і маками
    Освітлюють нам лиця,-
    Такими всі ви бачитесь мені,
    Вагітні різномовні молодиці.
    Нехай чоловіки гримкочуть день при дні,
    Лякають війнами в словесному двобої,
    Інші громи вчуваються мені:
    То діти, наче квіти, пориваються на волю.
    Гриміть частіш, майбутнього громи,
    Квітчайте землю безтурботним сміхом,
    Робіть нас, як велів Господь, людьми
    Для праці мирної та для земної втіхи.
    Носіть же з гордістю, любі жінки,
    Життям налиті перші чи й десяті гулі,
    Щоб ми вслухались не в прогноз гіркий,
    А в наймилішу в світі пісню: «Люлі-люлі!»



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  24. Василь Мартинюк - [ 2017.03.07 14:49 ]
    Лети голубонько

    Лети голубонько , лети,
    До свого щастя безупинку.
    Поки тебе мов павутинку,
    Ще можуть крила понести.

    В житті немає мріям меж,
    А світ такий прекрасний, добрий
    Лети голубонько за обрій,
    Там свою долю ти знайдеш.

    Шукай голубонько свій шлях,
    У світі цім багато зваби.
    В нім людські долі мов кульбаби,
    Цвітуть на сонячних полях.

    Лови свою прекрасну мить,
    Щоб не була та доля хмурна,
    Лети мов квіточка пурпурна,
    До того сонця що горить.

    Лети голубонько, лети,
    За тебе буду я молитись.
    Щоб ти змогла не помилитись,
    Лети голубонько, лети.

    2015р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Коментарі: (2)


  25. Любов Бенедишин - [ 2017.03.07 12:31 ]
    Жінка-українка
    Радість – людям, сум – наспід…
    Скрути повна скриня…
    Збудить час, догляне світ
    Жінка-господиня.

    Негаразди і громи…
    Знов лиха година…
    Прикриває рід крильми
    Жінка-берегиня.

    Сіль і скиба. Хрест і кріс…
    Хистко Україні…
    Жде синів, тримає вісь
    Жінка-героїня.

    Череда всесвітніх чвар…
    Спокою часинка…
    Богу вишиє кептар
    Жінка-українка.

    06.03.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (27)


  26. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.03.07 10:04 ]
    Не порань ти душу словом
    Образити людину дуже просто,
    Лише сказати необачне слово,
    Неначе лезом "шмагоне" відразу
    Гірка і незаслужена образа.

    Адже так боляче буває, що й казати,
    Тієї рани не залікувати,
    Бо як давно-давно усім відомо,
    Не горобець оте вразливе слово,

    Як вилетить - його ти не впіймаєш,
    Пробачення просити - марна справа.
    Як маєш щось сказати - добре зважуй,
    Щоби людині душу не поранить.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  27. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.03.07 10:55 ]
    Жінкам - найкращії слова
    Шановні жінки, подоляночки милі!
    Зі святом весни привітаю вас щиро,
    Бажаю вам щастя, здоров"я та миру,
    Квітів барвистих в дарунок від милих.
    Цілунків солодких палких до нестями,
    Нехай світла радість буде із вами.
    Ніжність хай горнеться вам до серденька,
    Неначе пташина до свого гніздечка.
    Щоби кохали вас віддано й вірно
    І шанували й любили вас діти.
    Сміхом іскрилися лагідні очі,
    Ніколи не в"яне хай врода жіноча.
    Всевишній нехай береже від біди,
    Усіх вам гараздів.З роси та з води!

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  28. Василь Мартинюк - [ 2017.03.07 08:40 ]
    В пустині Каракуми

    Немає тут машин, ні коней ні повозок,
    Тут всі ідуть пішком, вся правда тут проста.
    І випитий уже, води прозорий мозок,
    І схудлі всі такі, мов зняті із хреста.

    Розпечені піски – екзотика пустині,
    Усе тепер не так, усе змінилось враз.
    В розжареній душі, одне лиш серце стигне,
    Забулася уже вся гіркота образ,

    Батьківський білий дім і голуби над дахом.
    Вже марево стоїть десь там удалині,
    О, якби можна так, щоб обернутись птахом.
    Так хочеться туди полинути мені,

    Там в річку до води, верба схилила лози,
    Тут ноги по піску ідуть за кроком крок.
    І котяться з очей в пісок гарячий сльози,
    Все дальше я несу, важкий солдатський строк.

    Красноводськ 1973 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  29. Серго Сокольник - [ 2017.03.07 02:24 ]
    Отака от квінтесенція
    ***трохи дивне)))***

    Як світить місяць вдалині,
    СИГНАЛОСИНГЛЯЧИ мені!..
    Оце писатиму про віти,
    Які коханням враз освітить,
    І про якесь метафоряче...
    Наче...
    ТЬФУ БЛІН!..
    Та встань!
    Та встань уже з отих колін,
    Бо буревієм дах зірвало,
    Бо час ще є. Та часу мало...
    .....................................
    Лайно в поетоіпостасі,
    Ти знаєш, як скавчать на пласі?
    Що? Не здогадуєшся? Жуть...
    Тобі я дещо розкажу...
    .......................................
    Він був поет. Все наче просто.
    Коли вели його на розстріл,
    Він вже не нив... (раніше нив...)
    Вдихав чарівний смак весни

    І все бажав (стрілять- не вішать)
    Аби усе здійснили швидше,
    Бо насолодою для ката
    Дивитись, як комусь чекати

    Приходу Мороку... І Діва
    (комусь ще є до нього діло?)
    Десь заголосить, Сонцесяйна...
    Принаймні, виглядав охайно.

    А як його Душі Нетлінній
    На розстріл встати на коліна?..
    І тут... Помилування... -Кате!..
    Тебе волів би розірвати!..

    Чи не тебе... Ти ж виконавець...
    Ми десь брати з тобою навіть,
    Бо виплеснем у світ із шалом
    Усю ненависть до "рішали",

    Що нас обох лишив "настрОю"
    (поет і кат не ходять строєм)
    А дівці що ж? Не голосити?
    Іти вареники ліпити?

    Це замість, щоб ото з піаром
    Упитись трауру нектаром?
    І скиглить потім повсякчас
    "Як я... Як я любила вас!!!..."

    Отак... Поламані прожекти...
    ...........................................
    Та ти, ПОЕЗІЄЕЖЕКТОР,
    Не розумієш, що кажу я...
    Іди... Бо ПОМ"ЯНУ "У СУЄ..."




    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117030700977


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  30. Іван Потьомкін - [ 2017.03.06 19:10 ]
    ...бо ти - Жінка
    Ти поспішаєш...
    Ну, скажи на милість,
    Куди летиш, що гнуться закаблуки?
    Забула праску вимкнуть?
    Вередували діти?
    По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
    ...Просто мусиш поспішать...
    Бо ти - Жінка...
    А ти притиш ходу.
    Заворожені, спиняються чоловіки.
    (Отже, не все люстерко знає…)
    На білий світ виходять навіть ті,
    Чия рука навчилась гладить
    Одну лиш смертоносну кнопку.
    Дивіться, лобуряки,
    В яку мішень націлились гармати,
    Куди упасти мають бомби...
    Спинися, Жінко,
    Кричи на повні груди,
    Що, швидкості додаючи планеті,
    Самі ж ми й зірвемо її із вісі.
    Спинися, Жінко,
    Світ весь зупини.
    Нехай побачить,
    Що життя – це ти.
    Може, нарешті зникне лихоманка,
    І не кричатимуть спросоння діти.




    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (3)


  31. Мойсей Фішбейн - [ 2017.03.06 13:20 ]
    * * *
    Це пульсування безлічі краплин
    там, де правічний безмір часоплину.
    Тремтливу невпізнавану краплину
    несе у нескінченне часоплин.
    А у краплині падали сніги,
    перелітали віхоли грудневі,
    і все довкола ждало день по дневі
    приходу празникової снаги,
    світилися прикраси ялинкові,
    засяяло засніженим світам
    те свято світле й сріберне, і там
    дивилось немовля у сповиткові
    крізь плівочку краплини: часоплин,
    і цей правічний безмір часоплину
    несе у нескінченне ту краплину,
    де свята ждуть, між безлічі краплин.



    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (6) | "МОЙСЕЙ ФІШБЕЙН. MOSES FISHBEIN"


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.03.06 11:04 ]
    Березневе


    Місто - забруднений пес,
    Фантики, листя - на лапах.
    Холку скуйовдив експрес.
    Вперто за рейки чалапа...

    Поле чудес, реп`яхи -
    Позаторішні, високі
    Рейвах... алярми... апчхи...
    Арки у стилі бароко.

    Стриб - механічна блоха.
    Під оселедцем газета.
    Периферія глуха.
    В піст дешевіє котлета.

    Мастяться лоєм нулі.
    Будку розхитано вовком.
    Хрест, маячок на скалі.
    Птах витьотьохкує.
    Ловко.

    Биті дороги - оцим
    Скупченням пісні та лайки.
    Вкотре накладено грим.
    Вітер вальсує лушпайку.

    Над шаурмою - димок.
    Рештки... уламки... скелети...
    Брязне монетка... цепок...
    Кришаться чипси, галета.

    Флаєрів будній канкан...
    Вічна пахотнява скиби.
    Вир індульгенцій, оман...
    Хор жабеняток на рибі.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  33. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.03.06 10:19 ]
    Вона - Жінка
    Все може жінка у житті своєму:
    У творчості сяга вона висот,
    І на роботі вирішить проблеми,
    Родині теж надійний є оплот.

    Вона і вчитель, і порадник мудрий,
    Матуся ніжна, щирий вірний друг,
    Турботлива бабусенька онукам,
    Все слухається вправних її рук.

    У спорті та науці завжди перша
    Та в медицині задніх не пасе,
    Усе задумане обов"язково звершить,
    Та вона гарна Жінка перш за все.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  34. Маша Марія - [ 2017.03.06 10:59 ]
    Мене більше хвилюють інші питання
    Мене більше хвилюють інші питання,
    Бо мої починання - це страшні вимагання.
    Ти не вперше тут ходиш, ти не прийдеш востаннє.
    Ти пройдеш і твій рух вмить зітре всі страждання.
    Всю ілюзію страху, всі ілюзіі долі.
    Ми усі немов птахи - ми не вільні на волі!
    Зачаїлись інстинкти, всім керує природа.
    Проти цього людська авторитарна порода.
    Я продовжую битву, намагаюся всує.
    Ти прийдеш і так просто усіх нас потруїш.
    Нам не сила тікати, ми живем на прохання
    І на наших вустах причаїлось мовчання.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2017.03.06 10:50 ]
    Мелодія щастя
    Тумановою ковдрою
    Стелиться осінь пізня,
    Ватрою калиновою
    Горить в густому лісі.

    Холодним вітром повіва
    На березі ставочка,
    Дощем дрібненьким засіва
    Так, ніби "з"їсти" хоче.

    Незатишно і сумно так
    Та непривітно всюди.
    Журитися не поспішай,
    Бо завжди так не буде.

    Визирне сонечко з-за хмар,
    Туман втече в долину,
    Краплі дощу засяють враз,
    Як срібні намистини.

    І лагідним, мов кошеня,
    День стане і прекрасним,
    Струни серденька забринять
    Мелодією щастя.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  36. Юрій Поплавський - [ 2017.03.06 08:41 ]
    Ніяк інакше!
    Життя сповідує – буття…

    І та ж наука - є цікава штука.

    Хоча чотири – два плюс два…

    Та все ж бувають поняття

    Що не вкладаються у форми

    Прямих банальностей життя.



    Ну як, скажіть, нам розглядіти

    У світлі білому rainbow ?

    А в чорно-білому кіно

    Палітру кольорів узріти?



    Секрет доволі є простим-

    Допоки з серцем молодим

    Вночі і в день душа літає,

    Буває мокне і страждає...

    Та не боїться, лиш... співає…

    Ось вам і відповідь на «як»

    Нащо натяк? А просто так…

    Хай буде так!

    Ніяк інакше!

    20.10.2015 Ю.В.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Прокоментувати:


  37. Василь Кузан - [ 2017.03.06 01:56 ]
    Час витікає із пляшки, неначе вино.
    ***
    Час витікає із пляшки, неначе вино.
    Слово стискає обійми петлею на шиї.
    Слава стікає розплавленим воском і виє
    Втомлене полум’я вовчих зіниць.
    Не воно
    Трем викликає і страхом повзе по стіні.
    Винні акорди викльовують очі спасінню.
    Тінню заходить непевність у заспані сіни.
    Еґо вмирає комахою у бурштині.
    Плавиться пам'ять на лініях доль і долонь,
    Скрапує стигмами на незахищене тім'я.
    Дзеркало світу лякає холодна катівня.
    Право продажної ночі сичить: охолонь!
    Пристрасть вповзає у лоно сліпих протиріч.
    Річка бажання ламає і греблі, і дамби.
    Я би за щастя для тебе і серце віддав би,
    Тільки піску у очниці насипала ніч.
    Люди навпомацки йдуть у відчинений рай
    І випадають із сьомого неба будинків.
    Ранок окреслить яскравими стрічками вчинків
    Те, що сховалось від себе, втекло… І нехай.
    Випите випече нутрощі і догорить
    Лампа у кіптяві круглої битої колби.
    Віра виходить з тюрми не минаючи торби
    І помирає на ґратах розіп’ята мить.

    05-06.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (10)


  38. Олексій Кацай - [ 2017.03.05 18:24 ]
    Приводнення
    Уламком ночі зореліт
    над океаном зціпенів…
    А потім чорний моноліт
    у течії вітрів
    полинув через обрій хмар
    до світлопаду ранку,
    аби вронити свій тягар
    краплинок вишиванкою.

    Й веселкою земних думок
    та зливою сигналів
    зробити чи не перший крок
    в порозуміння сталі,
    проміння, вітру та води,
    і до чужих планет ходи
    прокласти, їх з’єднавши враз
    безоднім виром дивних фраз.

    Як досвітку оздоблення
    потребувало слів!..
    Бо збурило приводнення
    чернетки бурунів.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  39. Зоряна Інша - [ 2017.03.05 15:44 ]
    Не помирай до дня своєї смерти
    Не помирай до дня своєї смерти,
    Не помирай, допоки ти живий.
    І не дозволь життя на порох стерти,
    Свою надію у собі не вбий.
    Ти ще живеш. Життя хай справжнім буде.
    Ти любиш ще. Життя любові дай.
    Навколо, мабуть, ходять мертві люди,
    А ти себе із ним не змішай.
    Не дай життю стопитись мокрим снігом,
    Не дай йому в калюжі розтектись.
    Не дай подерти, мов сторінки з книги,
    Не дай звітріти. Чуєш, зупинись!
    Життя чекає на щоденне диво,
    Щоби наповнити ним всі хвилини дня.
    Життя благає, щоб ти жив правдиво,
    І правду мовчанкою щоб не зупиняв.
    Торкнись життя, щоби зігріти руки,
    І притулись щокою, мов до скла.
    Не проживи його, мов згірклу муку.
    Ти можеш це, бо зброю ще не склав.
    Життя тремтить від радості, від болю,
    Від перемог – щоденних й вікових.
    Життя – це дар, а не осліпла доля.
    Ти проспівай у ньому кожен стих.
    Свого життя псалом впиши на аркуш,
    А Бог вкладе його в Новий Завіт,
    У Біблію життя. Приклей до неї марку
    І розішли Новину Добру в світ…
    27.02.15


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.38)
    Прокоментувати:


  40. Олеся Рикмас - [ 2017.03.05 13:03 ]
    Весняне
    Березень розкидає своє тепло,
    Зриває з душі холод і втому,
    Скільки віри отак просто витекло
    З кишені серця, - що ж в ньому?

    Вистоїш, правда? Перед недосконалістю
    Світу цього…Сильною станеш.
    Скільки підкориш висот сміливістю –
    Стільки і мрій дістанеш.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  41. Ночі Вітер - [ 2017.03.05 13:37 ]
    Залізна брама...
    Залізна брама. Руки. Ти і я.
    І знову брама, знову терплі руки, –
    Це вигадки минулого життя,
    А в тім житті ти мала тільки муки.

    І рвуть тебе на шмаття чорні дні,
    І пліть січе гладеньку білу шкіру,
    І тіло потонуло у вогні
    За посвящення в протестантську віру.

    Спокутуй, відрікайся, падай ниць.
    Дай скуштувати натовпу потворне!
    І вознесуть, і спалять горілиць
    За те, що ти, як і вони, – гріховне.

    – Ні, ні, облиш, то не моє життя –
    Я знала тільки смуток і печалі,
    Пісок і хвилі,- щемні відчуття,
    Що кличе хтось у нескінченні далі.

    І руки... Я впізнаю їх, зажди!
    Не залишай – з чужим, що з мертвим в домі,
    А брама від огульної біди,
    І ми з тобою вічність вже знайомі.

    ... Згоріло. Стліло. Натовп розійшовсь,
    І тільки попіл на моїй долоні.
    В минулому прожить не довелось –
    Зреченні, спалені, бездомні.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (6)


  42. Сергій Гупало - [ 2017.03.05 11:46 ]
    К о з а ц ь к е

    Козаки не їздять по шосе,
    Козаки степами з гуляйвітром
    Котять давню думу, те i се
    Тільки героїчної палітри.

    А на часі – хронобрак мужчин.
    Козаки застряли у минулім?
    Сотні витоків і тисячі причин,
    І думки – улесливі, заснулі.

    То виходить: я і не козак…
    В серце я пустив повчальні кпини
    Тих, що продаються за п’ятак
    І не варті навіть і сльозини.

    Понавчали – втерли піт липкий.
    Хай собі втішаються до скону.
    Козаки у дії. Завдяки
    Писаному вічністю закону.

    Значить, не сховаюсь у сльоті,
    Не зіп’юся, хай і ніж – під ребра…
    Я доріжки випрямлю круті –
    Кров оскліє, де чужинська тінь.
    Слави наберуся без потреби.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.71)
    Коментарі: (8)


  43. Олександр Олехо - [ 2017.03.05 08:28 ]
    Метафори і рими пасти
    Метафори і рими пасти
    зійшлися зорі на «нічне».
    Усе живе вляглося спати,
    одна жага лиш не засне.

    Натхнення біле і холодне,
    а ще весняної краси,
    а ще осінньої негоди
    в усі означені часи
    несе поету красне слово
    руслом незримої ріки –
    і прозріває ніч сліпого,
    і нівелюються роки…

    Де неутішне, де відрадне,
    де «йду на ви», де між рядків,
    де в чорний вхід, а де в парадне –
    пишноти дум і почуттів.
    І хтось напише дуже скупо,
    а хтось розложисте есе –
    одні в шерензі, інші цугом.
    Якщо прийшло, то вже несе…
    03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  44. Павло ГайНижник - [ 2017.03.05 05:23 ]
    НЕЗАЗОРЯНІ ЗО́РІ
    НЕЗАЗОРЯНІ ЗО́РІ

    У страчених незмріяних щоми́тях
    Злягли ми із світанками в будь-день.
    Там зорі згасли у життєвих жи́тах
    Й понурилися в сіру коловень
    Шляху самотнього у мареві, у ски́тах
    Довічних перегонів. В них лишень
    Сховались сподівання. У тих квітах –
    Утаємничення незгаданих пісень
    На доленосних скрижалевих плитах
    І тремт пилку нектару в зойку жмень,
    Що так і не зазорялись в орбітах,
    Не спалахнули сяянням знамень…

    Павло Гай-Нижник
    4 березня 2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Роксолана Вірлан - [ 2017.03.05 01:34 ]
    Сварожа Ніч ( в орбітах честі)
    Сварожа Ніч - осмолена і тягла -
    така воронопера Ніч Сварожа:
    нервовими розквіттями пропахла
    і тінями у сни тобі вороже.

    А що їй - ночі? - ніч вона, та й годі -
    душа її бездонна і маркітна...
    у ній зміяться сто ножів насподі -
    вона зо себе що захочеш витне:

    то напливе моренними димами,
    а то кістки отрусить із опони...
    а ти іди крізь матриць хижі рами -
    супроніч - розчахнувши тло горгонне.

    А ти пливи над гори і яруги
    забуте сонце з неба викликати...
    най Ніч Сварожа оре чорноплугом:
    кати, ковбані слизу, каганати,

    кацапи, коршаки, ковпак релігій,
    святенні Крути і круті кормиги,
    шикарні кулі - вишкірені сміхи...
    а Ти уже така - що і не змигнеш.

    Всіма гілками зболеного роду
    прокільчуєшся в надмир - повен таєн,
    де ходить Вишень по магічну воду
    і розчиняє сумерки...світає.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (24)


  46. Ярослав Чорногуз - [ 2017.03.04 21:02 ]
    Напівусміхнена весна
    Ну хоч на землю вже лягай,
    Хіба що вітер з місця здійме
    І ось розкрив свої обійми
    Весняний потеплілий гай.

    Все крила довшають у дня…
    І на торішньому настилі
    Я навіть трохи закуняв -
    Серед розкішного привілля.

    Голубоока тінь зрина
    І леготом шепоче чуло –
    Напівусміхнена весна
    Мене легенько пригорнула.

    4.03.7525 р. (Від Трипілля) (2017)

    Конча Озерна


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (16)


  47. Тетяна Левицька - [ 2017.03.04 21:31 ]
    А любов, як сонечко
    http://makrus-studio.com/node/1382

    I
    Не журися, не тужи, донечко, зарання,
    Що прийшло в рожеві сни неземне кохання.
    Справжні почуття не сон, а до серця - дверці.
    Хто чекає на любов, той її діждеться.

    Приспів
    А любов, як сонечко, блисне поміж хмар,
    Покохати, донечко, то - небесний дар.
    Покохати, донечко, в човнику пливти
    З берега до берега в зоряні світи.

    ІІ
    Не журися, не тужи, посміхнись весняно,
    Буде важко на душі, потім перестане.
    Справжні почуття не сон - сповнені вітрила,
    Вітер висушить сльозу, доню моя мила.

    ІІІ
    Не журися, не тужи - помолись, дитино,
    Та не рви своє життя на дві половини.
    Справжні почуття не сон - а фата вінчальна,
    Яблуко на двох одне - вірність, сподівання.




    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (16)


  48. Володимир Бойко - [ 2017.03.04 20:21 ]
    Сам-один виходжу на дорогу (переклад з Михайла Лермонтова)
    Сам-один виходжу на дорогу,
    У тумані битий шлях блищить;
    Тиха ніч. Пустеля чує бога,
    І зоря з зорею гомонить.

    Як прекрасні небеса безкраї!
    Спить земля у сяйві голубім...
    То чому ж душа моя страждає?
    Жду чогось? Шкодую я за чим?

    Від життя нічого не чекаю,
    Не шкода минулого мені,
    Я свободи й спокою шукаю,
    Я б хотів забутися у сні.

    Та не тим холодним сном могили...
    Я би так хотів спочити в сні,
    Щоб не згасли життєдайні сили.
    Щоби вільно дихалось мені.

    Щоб вночі і вдень щонаймиліший
    Про любов я чув солодкий спів,
    Щоби, наді мною нахилившись,
    Дуб зелений листям шелестів.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (10)


  49. Домінік Арфіст - [ 2017.03.04 17:08 ]
    розламані хліби...
    розламані хліби… ніч дихає у двері…
    із рук у руки чаша поплила…
    небесне сяйво білого чола
    струмить на стіл останньої вечері…
    слова переосутнюються в кров
    у світло перевтілюється тіло…
    ще смертю смерть ніхто не поборов
    одна любов зробити це зуміла…
    жахіття запановує людьми…
    один… ні порятунку… ні підмоги…
    Ісус бере цеберко і слізьми
    з водою омиває учням ноги…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  50. Ночі Вітер - [ 2017.03.04 10:44 ]
    Наговори...
    Наговори образливо і грубо.
    Наговори без жалю, просто так.
    Нехай тремтять в зневазі терплі губи,
    І пальчики стискаються в кулак.

    Згорни додолу комедійні вірші,
    Там стільки вже покинуто речей!
    І ненавидь, і нехтуй, – що найгірше,
    І геть жени з невтолених очей.

    Та пам’ятай тополі край дороги
    І тихий дощ на жадібних устах,
    І ті смішні, безглузді застороги,
    Завислі на сполоханих вітрах.

    А ще слова, слова, що завжди з нами –
    Безсилі, одинокі і сумні.
    І бий тоді у груди до нестями,
    І край мене. Не боляче мені!



    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   567   568   569   570   571   572   573   574   575   ...   1855