ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Світлана Мельничук - [ 2017.01.14 14:06 ]
    ***
    Привіт, маленька дівчинко зі снів.
    Попереду життя звабливі мандри
    Й тверді переконання молоді,
    Що "завтра" буде. І все буде - завтра.

    Пробудження не гарантує див.
    Давно живу отут я і сьогодні.
    Світ примудрився і мене зловив,
    Тримає міцно на краю безодні.

    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (19)


  2. Леся Геник - [ 2017.01.14 13:11 ]
    *** Коли життя дрібніше за монету...
    Коли життя дрібніше за монету,
    коли воно не ставиться в ціну,
    згорають від жалю вгорі комети,
    лиш чорні іскри котяться по дну.
    Чи то землі, чи то душі сумної,
    що заблукала на полях олжі.
    Летять у засвіт білокрилі вої,
    малює осінь чорні колажі.
    І небо знов сивіє, плаче, плаче.
    Щербатий місяць висікає кров.
    "О, світлий вою, лагідний юначе,
    ти ж передчасно за межу пішов!".
    А десь над лісом перша хуртовина.
    Десь на село насунулась імла.
    Коли дарма не ціниться людина,
    то навкруги лишається зола.
    Розвіє вітер, випахкає люльку,
    а за ярами впаде перший сніг.
    І лиш на серці буде мулько-мулько,
    бо очі в правди знов такі сумні.
    Дукати чорні в чорнім капелюсі.
    Хтось грає марша, хтось пливе під марш.
    Дитина зойкне: "Матінко, боюся!"...
    І суголосо зойкне "Отче наш"...

    27.11.16 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (8)


  3. Олексій Кацай - [ 2017.01.14 11:24 ]
    Сліпий музика
    Догорає відкритий простір…
    Вітер ночі облизує писок…
    Промінь кожний, неначебто костур,
    у зірковий
    склубочений присок
    тичеться: так сліпий музика,
    недовірливо
    й обережно,
    йде по згарищу, де ні крику,
    ні луни не лишилось. Бентежно
    розвертаються полюси
    обгорілих планет, залежно
    від напрямлення на голоси,
    що допоки болюче нечутні
    чашам радіотелескопів.
    Та музика сліпий у майбутнє
    вже вслухається з хронотопів,
    поки що недолугих трохи,
    наче гілля, ще не розквітле.
    І очниць невидющі порухи
    набувають акустики світла.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  4. Марія Дем'янюк - [ 2017.01.14 11:23 ]
    Зимове
    Красу горобини найкраще видно взимку,
    коли все біло, і червоніють
    лише ягоди несміло
    під білосніжним капелюхом,
    які на них вдягнула завірюха.
    А восени, коли яскрить барвистя:
    зелене, жовте, пурпурове листя,
    червоні краплі не завжди помічені,
    бо барв довколо ще не перелічено...

    Блакить небесна задивована красою,
    хилилась ніжно на червоною сльозою...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  5. Василь Мартинюк - [ 2017.01.14 10:31 ]
    Боюся тиші

    Боюся тиші.
    Коли не пишуться вірші,
    Коли у засіку душі,
    Шкребуться миші.

    Згорають свічі.
    І більше не підняти рук,
    І наче вибух кожен звук
    Летить у вічі.

    Мовчить несміла.
    Немов не варта ні гроша,
    Моя засмучена душа –
    Ворона біла.

    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  6. Віктор Кучерук - [ 2017.01.14 08:03 ]
    Яблука
    Немов одвічне передвістя
    Невідворотних холодів, –
    Опалі яблука на листі
    Тривожним поглядом уздрів.
    Червонобокі та духмяні,
    Медові, – пробував, на смак, –
    Вони попадали зарано
    З підступних гойдалок-гілляк.
    Невже триматися несила
    Було плодам осель косих, -
    Чи дуже близько підступила
    Зима непрохана до них?
    А я її ходи не чую
    Ані в природі, ні в житті,
    Коли безклопітно смакую
    Дозрілі яблука оті.
    13.01.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  7. Петро Скоропис - [ 2017.01.14 08:25 ]
    З Іосіфа Бродського.
    Я чую не те, що ти вимовила, а голос.
    Я бачу не те, в що ти вдягнута, а рівний сніг.
    І це не кімната, де ми сидимо, а полюс;
    плюс наші сліди врізнобіч – не на пікнік.

    Раніше я знав напам’ять всю гаму спектру.
    Тепер й барви застує біла, і медбратів.
    Та навіть хай на пів слові хана куплету,
    по тому триватиме ще мотив.

    Я б радо ліг поруч тебе, хоча – це розкіш.
    Десь бо і ляжу – під дерен горі лицем.
    І схлипне старенька в хижці з ногами квочки,
    і зварить в слізній ропі яйце.

    Досі, ставлячи пляму, я користав поташ.
    Здебільшого помагало, як тальк прищу.
    Тепер ту ще погань вколо сама виводиш.
    Ти носиш світлі сукні. І я тужу…



    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  8. Серго Сокольник - [ 2017.01.14 02:31 ]
    Старый Новый год 2017
    ***мистическое***

    Промерзлый Божий перст,
    От холода колюч,
    Пронзил вселенский Крест...
    В провале зимних туч
    Задрапирован свод...
    И полная луна
    И Старый Новый год..
    И пятница трина...
    Пульс жизненный ослаб
    За снежной пеленой...
    И распростер крылА
    Над грустною землей
    Печальный Ангел Зла.
    Внемли его ответ
    Застольным пожела...
    -Осуществятся?
    -Нет.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117011401245


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  9. Іван Потьомкін - [ 2017.01.13 22:12 ]
    ***

    Тішу себе, що ангел, головний мій лікар,
    прийме до уваги й голоси всіх тих,
    хто, не відаючи про мою хворобу,
    до традиційного «Добридень!»
    додає таке доречне: «Будь здоров!»
    Бо ж день оцей мине, а призабуть хворобу
    хочеться і завтра, і позавтра, й завше.
    І що, коли під натиском «Будь здоров!»
    Рак, що потайки незвано вліз в мої груди,
    невдовзі порачкує з переляку
    і, дай Бог, не почути його свисту.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  10. Микола Дудар - [ 2017.01.13 20:49 ]
    В обычной жизни все не так...
    в обычной жизни снег и дождь
    звонки… фортепиано
    узоры взгляды кислых рож
    бессменно полупьяных
    плевки окурки целлофан
    на фоне беспокойства
    и ясновидящий профан…
    и выглядит как «гройсман…»
    в обычной жизни все не так
    телега лошадь кормчий
    и тянешь пашешь как дурак
    и выглядишь не очень
    а где-то солнце кто-то там
    блестит сияет торсом
    и вряд ли вам поможет «трамп»
    и сложно и не просто
    в обычной жизни все не то
    размеры и доктрины
    и нафталин среди пальто
    и ребус на ветрине…
    ах как хотелось бы в ином
    испробовать все шансы
    перебродить и стать вином
    партнером вашим в танце…
    ах как хотелось бы сбежать
    исчезнуть на рассвете
    и в унисон от слез рожать
    и подвывать как ветер…
    13.01.2017.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  11. Ігор Шоха - [ 2017.01.13 17:24 ]
    Епітафія колишньому
    Не кожен за життя отримав по заслузі.
    Не ті були часи і час їх не настав.
    Пішли у небуття мої найкращі друзі,
    а я іще про них нічого не писав.

    Доба уже не та і душі не воскресли.
    Міняється село і вимирає рід.
    Які були літа! Які буяли весни!
    Але усе пішло у невідомий світ.

    І що тепер мені – у рупори трубити,
    у лютні й бубни бити і до забуття
    обманювати їх, аби не говорити,
    яке тоді було отруєне життя?

    13.01.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (8)


  12. Богдан Манюк - [ 2017.01.13 12:18 ]
    З циклу "Карпатські бранзолєти"
    Щедро вечорове

    Їде пічка в перепій*,
    та, з полазником**.
    Хліба – долі нескупій,
    необразливій.
    У печеному грошей
    багатесенько.
    Доле, тОбівку*** поший
    із небесного.
    На стеблиночці вівса
    Щедрим вечором
    гУцул жаль заколисав –
    будь малечею,
    усміхнися васильком,
    жалю-жаленьку.
    Гейби любо отако…
    Не проспали б ми
    на Василія зорі
    не багряної –
    будеш, доле, в кептарі,***
    що від янгола.
    Хліб у руку – й до води
    до криничної:
    вниз, журавлику, ходи –
    вмити б лиця нам.
    А з хлібини копійки
    всі розсіяти б,
    щоб у долі – дві руки
    й Бог під віями…

    2017р.

    *Фраза, яку промовляють на Щедрий вечір;
    **ритуальний хліб;
    ***різновид гуцульської сумки;
    ****головний убір.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (15)


  13. Серго Сокольник - [ 2017.01.13 04:10 ]
    Світло Місяця. Еротичне (16+)
    ***трохи пісенне. трохи новаторське***

    Світло Місяця...
    Диво Місяця...
    Як же до лиця
    Ніч тобі оця!

    Ізотерика...
    Ми в казковім сні.
    Час збирати ка-
    мені- на мені...

    Дивомістика
    В сяйві Місяця...
    Контур тіла сріб-
    но засвітиться,

    Той наліт від літ,
    Що лишає слід,
    В сяйві Місяця
    Не помітиться,

    Навіть не питай.
    Краще відлітай
    У п"янкий розмай,
    В еротичний край...

    Місяць за вікном...
    Зоряний політ...
    Знову нам обом
    По сімнадцять літ.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117011301482


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  14. Вікторія Торон - [ 2017.01.13 03:49 ]
    Сяйні лимони в крижаній воді
    Сяйні лимони в крижаній воді
    виловлюю замерзлими руками,
    збираю їх, духмяні і тугі,
    обвита невиразними думками.
    На дні долоні – зимного ковша –
    округла твердь, просвітлена і стала,
    дивує, як оті, чия душа
    ухильна і мовчазно досконала.
    Як відблиск не любити у воді
    (хоч він і не жаліє, і не гріє),
    заплутавшись у радісній біді
    захоплено-ясної безнадії?
    Нехай в руках від холоду щемить,
    сріблиться радість у душі на споді
    від того, що на все в належну мить
    є відповідь таємна у природі.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.46) | "Майстерень" 5.38 (5.5)
    Коментарі: (7)


  15. Наталія Ярема - [ 2017.01.12 23:10 ]
    Уже Святвечір, сину
    Уже Святвечір, сину, дочекалась…
    Кутя в макітрі, в мисці - пампушки.
    Такі рум’яні, круглі...я старалась.
    Ваніллю пахнуть так, як любиш ти.
    З маленьких літ Різдво – найкраще свято!
    Ялинка, і вертеп, й колядники!
    Гостей завжди у хаті пребагато!
    Синочку рідний, двері відчини…
    Ось ти маленький хлопчик- колядуєш,
    Ось у вертепі милий пастушок,
    А як завзято й весело віншуєш.
    Який у тебе гарний кожушок!
    Сьогодні ані вісточки, ні слова
    Мовчить вороже злісний телефон.
    За тебе синку я на все готова,
    Та лиш звертаю очі до ікон.
    І падаю навколішки, й голошу.
    Ісусе, сина з пекла поверни,
    Сідаю до вечері й щиро прошу,
    Щоб дочекали мирної весни!
    Стоять хати, де вічний сум вселився,
    У тугу огорнулися батьки,
    І до вдови синочок притулився,
    І плачуть наречені-пелюстки.
    Різдвяна зірко, де ти? Засвітися!
    Хай День Різдвяний настає новий!
    Дзвінок. Тремчу! Мій любий, озовися!
    «Христос рождається,матусю!Я живий!»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  16. Мирослав Артимович - [ 2017.01.12 19:40 ]
    Рік Новий «Старий» на носі!
    Чарів новорічних свят
    не сприймає лиш вар'ят,
    тож до завтра недарма
    нині спокою нема,
    бо запахне із зорею
    вечір щедрою кутею,
    а коли займеться рань,
    завірюха віншувань
    увірветься до оселі
    й привітань сипне веселих.

    Чоловічому загалу
    побажань наплів чимало,
    зичу сміху на Маланку
    від вечері аж до ранку!

    Хай втішають повсякчас:
    бутлик, а у ньому… квас,
    на подвір’ї – Мерседес
    найновіший і the best,
    на полицях – аж до стелі –
    власні рондо і ронделі,
    та найперше – хай не спить
    те, кому ріднею хіть:
    і бажання, і охота
    хай штовхають до роботи,
    а ота – до поту – праця
    хай готівкою воздасться.

    А жіночій половині
    зичу щастя повні скрині,
    у доповнення до щастя –
    кожній Любі, Галі, Насті,
    і Наталі, і Тетяні,
    Наді, Лесі, і Оксані,
    Ніні, Юлі, ще й Нінелі,
    неодмінно і Аделі,
    і Олені, і Ларисі,
    Гані, Олі, Єві, Прісі,
    Катерині та Марії,
    і Світлані, Соломії –

    всім у творчому роду
    ще й купатися в меду,
    й при коханім чоловіку
    раювати аж довіку!

    Щоб усе оте збулося –
    рік Новий «Старий» на носі!

    12.01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (21)


  17. Петро Дем'янчук - [ 2017.01.12 19:10 ]
    Едем
    Соловей виводив - залицянь пісні
    Все для душі розрада , у серці попурі
    Мелодія кохання - присвячена весні
    Де ми дощем із неба , розчулені в собі

    Незнана , і зваблива , граційності нуга
    Смаком медовим тане - у солоді вина
    Хто випив і згубився - у тернах забуття
    Того уже не ранить - холодна самота

    Болить коли втрачаєш , щемить коли твоє
    Де крил не опускає - там двоє мов одне
    Не зволікайте вчасно - почути солов*я
    Губитися у співі- який в Едем веде.
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Петро Дем'янчук - [ 2017.01.12 19:06 ]
    Вдова
    Водою швидкою розмиті сліди
    Дощами весінніми співом струмки
    Твоїми словами , моїми слізьми
    Удвох проводжали кохання казки

    Там парою в небі із двох половин
    Там променем сонця у золоті злив
    Навколо у сяйві суцвіття перлин
    Хвилина де з відчаю ти все простив

    Тобою живу , як прийдеться пливу
    Як дні проминають плету в сивину
    Де в бога , де в долі Ю прошу і молю
    Ой ви не тривожте цю тугу мою.
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Володимир Бойко - [ 2017.01.12 19:56 ]
    Тінь
    Не зможу щасливо життя прожити,
    А бути нещасним в житті – не жарт.
    Тому що не можу тебе любити,
    Лиш тільки тому, що тебе не варт.

    У кожному погляді – твої очі,
    Всю душу висотує їх глибінь.
    Я часом сховатись від тебе хочу,
    Але невідступна ти, наче тінь.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (7)


  20. Уляна Яресько - [ 2017.01.12 19:20 ]
    Пробачати
    В’яне пуп’янок - віє холодом - гасне світло,
    ходить Морок-причепа, цвіт неповторний топче .
    Сохне поле ромашкове нині (вчора квітло),
    сум-убивця руйнує ніжне, п’янке, жіноче.

    Змиє повінь бурхлива згадок брудні потоки -
    знову птаство ліричне зацвірінчить кантати.
    Будеш в’янути, Квітко… Будеш! Затям - допоки
    не навчишся образи з легкістю пробачати.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  21. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2017.01.12 15:55 ]
    Перестала любити людей
    Перестала любити людей,
    Узяла й перестала,
    І на цьому не скінчився світ
    І стоїть, як стояв,
    Ба, раніш у душі, мов сопілка
    Любов вигравала,
    А тепер – у пустелі реалій
    Полин забуяв.

    Все буває уперше,
    І роз-чарування.
    У емоціях,
    Людях,
    А то,
    Й куди дітись – собі.
    Як не було до присмерку,
    То і не варт – на світанні...
    Головне – не осилити душу
    Пропащій журбі.

    Перестала любити людей –
    Але музика лине,
    І в мистецтві і книгах –
    Я знову цей світ полюблю.
    Стану знову м’яка,
    Мов у Божих руках
    Тепла глина,
    Аби не загубити
    Лиш душу свою.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (5)


  22. Олександр Христенко - [ 2017.01.12 13:28 ]
    Неждана зустріч
    Неждано зустрів свою Юність.
    Змінилася — ледве впізнав.
    Водночас і радісно й сумно,
    Що Осінню стала Весна.

    Зраділа — сміється беззубо,
    Аж бісики грають в очах.
    -Іди, пригорну тебе, люба.
    Розлуко — злізай із плеча.


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.42)
    Коментарі: (9)


  23. Сергій Гупало - [ 2017.01.12 09:35 ]
    * * *
    Я, ніби сонце до землі,
    Тулюсь до спомину.
    Грибочку-хлопчику − мені,
    Дали оскомину
    Плоди зелені, а смачні
    В долоні падали,
    Тягли в дорослу маячню,
    Лягли баладами.
    Я не упав, а Kолобком
    Зумів котитися.
    Ковтав туман, як молоко,
    І нісенітниці.
    І що тепер? Як? І куди?
    Стекло, забулося…
    А славно ж бути молодим
    На рідній вулиці,
    Де біг дитячий перейшов
    У слід поважності,
    Не затягнувся в «Маски-Шоу»,
    До епатажності.
    Шматок ясний життя мого −
    Пече відрадами.
    А я − здивований вогонь
    Під листопадами.


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.71)
    Коментарі: (4)


  24. Віктор Кучерук - [ 2017.01.12 08:36 ]
    Матерям України
    Золоті ви мої, матері України,
    Не скоряйтесь печалям болючим повік, –
    Вашу мудрість разючу і правду незмінну
    Я себе пам’ятати довічно прирік.
    Дорогі ви мої, матері України,
    Нехай повниться радістю тихий ваш спів!
    Я зробити в житті ще багато повинен,
    Аби світ цей жорстокий до вас подобрів.
    Неповторні мої, матері України,
    І ласкаві, і добрі, веселі й сумні, –
    Пізнаю вашу ласку й міцніє постійно
    Материнська любов із дитинства в мені.
    Найрідніші мої, матері України,
    Нехай кожну із вас омине самота, –
    Хай вам жайвір співає й квітує калина,
    І нагнуться в поклоні вам низько жита.
    Матері ви мої, матері України,
    Чом нема супокою і щастя для вас?
    На землі ви найкращі і в світі єдині,
    Кого з вдячністю славити буду щораз.
    11.01.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (8)


  25. Олена Малєєва - [ 2017.01.11 20:49 ]
    Усмішка
    Він усміхнувся так, як дитина,
    Що сміється вві сні.
    І думка надією серце сповила,
    Що він усміхнувся мені.

    "Постій, перехожий, ти зникнеш - я знаю.
    Ти просто мить, як і я.
    Та поки ти тут, я кину - тримай! -
    Це тобі усмішка моя!"


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (3)


  26. Ігор Шоха - [ 2017.01.11 20:52 ]
    Телеботи і дебати
    Події: мати і дебати –
    це теги Інтеру щодня.
    Усі наразі мають знати,
    що укри – це неадеквати,
    як заявляє кацапня.

    Монтує Рашія картину,
    як Україна б’є бабів.
    Реанімує домовину
    колоратурної руїни
    союзу і пролетарів.

    Богема істини не чує.
    За бузувіра агітує,
    в якого лускає пиха.
    Колаборація воює
    і п'є за Путю-пєтуха.

    Бо їхні гени біснуваті
    шукають раю на землі,
    де можна пити, їсти, спати
    і час од часу – воювати
    за самодура у кремлі.

    Розперезалися брехливі
    і у єдиному пориві
    їдять москалики хохла.
    У них нема альтернативи
    усій імперії козла.

    А ми, сякі-такі бандери
    забули місію святу,
    не реагуємо на ту,
    яка летіла з есесеру,
    але у Сирію – на ТУ.

    І як на зло, не долетіли
    туди, де їм немає діла,
    а миротворець сіє зло.
    І ось – поклали душу й тіло,
    аби Донбасу повезло.

    Аби лишилися навіки
    ансамблі Раші у раю.
    ...........................
    І випирають чоловіка
    із телешоу, де базіки
    стояли наче у бою.
    Стояли після, – кукуріку!
    А він сидів. І я – стою.

    А я, таки, стою на тому,
    що поки у ЗМІїних шоу
    інакомисліє – табу,
    то адеквату із дурдому
    і українофобу злому
    альтернатива – у гробу.

    01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (11)


  27. Валерій Хмельницький - [ 2017.01.11 15:17 ]
    Не діждався… (поетична пародія)
    Так чекав - до безуму, до шалу,
    Не повірив, що діждусь колись,
    І лишив тебе я на поталу
    Маніяку злісному… Журивсь,

    Повертаючись додому пішки,
    Та не знав, моя кохана - ти
    Запізнилась на годину й трішки,
    Ну, а я - спізнився назавжди.


    11.01.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (8) | "Василь Симоненко Нареченій"


  28. Леся Геник - [ 2017.01.11 13:21 ]
    З попелу
    Вродимо з попелу -
    тихо, без натиску,
    променем сонячним -
    через туман.
    І доторкнемось
    до хижого латексу
    масок безликих,
    що множать обман.

    І зазирнемо
    в зіниці нерадісні
    поглядом щирим -
    неначе дитя.
    Й мовимо слово
    неголосно, вартісно,
    грудям вертаючи
    подих життя.

    Й хай обпече
    і облає хурделиця,
    снігом колючим
    лизне по лиці.
    Стежка до світла
    упевнено стелиться
    там, де недавно
    були манівці.

    Там, де недавно
    палало пожежею,
    попіл задушливий
    сипав з вікна -
    сходить надія
    високою вежею.
    І не одна!
    Не одна, не одна...

    26.11.16 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (18)


  29. Богдан Манюк - [ 2017.01.11 12:50 ]
    З циклу
    *****

    У світ сипкий залюбиться
    вертепник молодий,
    коли зорю залубиця*
    везтиме з гір. Ади,
    яка фата в небесної –
    посріблена блакить,
    фантазмами** старезними
    підхоплена умить.
    Під бузинове дерево
    зорі тепер, на жаль…
    Од щастя і до марева
    всього лиш – вертикаль…
    Украдена – далекою,
    ще й шатан*** – вартовий.
    Вертепник вип'є. Декою****
    зведе дугу брови.

    *Легкі сани;
    **духи, що живуть під бузиновим деревом;
    ***чорт;
    ****десятьма грамами.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (22)


  30. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.01.11 12:08 ]
    Удвох
    1

    Було й варення з оселедця,
    І в шоколаді маслюки...
    Чудна любов лоскоче серце,
    Клює родзинки із руки.

    Вологий прихисток. Нірвана.
    Хитлявий міст.
    Ріка.
    Шосе.
    Міксує сни руда Моргана.
    Вишневоцвіт борвій несе...

    Крило надірване без болю,
    Некомільфо в яру. Дощі
    Цяткують мальви і квасолю...
    Вужі-плющі повзуть до щік.

    2

    Я хочу в Альпи, ти - в Алупку.
    Це - час німих саморозрад.
    Вже й полатав зелену шлюпку.
    Знов на заваді зорепад.

    Атож, пливти удвох нелегко.
    Щодня вивчати курс і роль...
    Попереджала: небезпека.
    А ти губив чуття... пістоль.

    3

    Є план - гайнем на Сарагоси!
    Чай, бузиновий конфітюр...
    Бриг розглядали бабці, кози.
    Любисток сохне між баюр.

    Лови горіхи, шелестівки,
    Малюй охвітні міражі.
    Пили жагу - міцну перцівку,
    Та в рань оговтались - чужі...

    Вари кенійську чорну каву.
    Я відміню матріархат,
    Вдягну туніку золотаву.
    ..віват, королю мій, віват...


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  31. Віктор Кучерук - [ 2017.01.11 09:49 ]
    Болячка
    Чи, може, очі вже не ті,
    Чи світло я не там шукаю, –
    Чи суща правда, що в житті
    Світання в юності бувають?
    Адже були, були, були
    Колись в очах і смерки світлі, –
    І не летіли дні – повзли,
    Та ще й в душі яскраво квітли!
    Не відчував оту межу,
    За край якої стати лячно, –
    Де лиш новою освіжу
    Свою сьогоднішню болячку.
    Світліє ясно небосхил,
    Але мені той світ байдужий, –
    Як альпіністу кручі схил
    Чи журавлю мілка калюжа…
    09.01.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (20)


  32. Серго Сокольник - [ 2017.01.11 02:17 ]
    Батьківське
    ***майже молитва***

    Струни нервів дзвенять налякано-
    Чуєш? Ні?
    Знов дитятко мале заплакало
    Уві сні...

    Знову ніч проведеш невесело...
    Херувим...
    Ти невдягнена і нечесана
    Понад ним...

    Я на відстані... Я на відстані...
    Полем дим...
    Не знайду собі нині місця я-
    Ти прийди

    У думки мої, заколисане
    Як засне,
    Берегинею ти записана
    В долі нерв...

    Бережи дитя... І люби його,
    Мов мене-
    І моє життя куля і вогонь
    Омине.

    Зігріватиме вас з малютиком
    Світлий Бог.
    Хоч душею би доторкнутися
    Вас обох...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117011101161


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (22)


  33. Микола Дудар - [ 2017.01.10 23:43 ]
    Слова…
    ***
    іду до них як викрадач
    усе життя навчали красти
    у морі сліз космічний плач
    це привілей причетних касти…
    що не ім’я - то діамант
    і плата їх - безсонні ночі
    і Слово Перше їм гарант
    і ці рядки зізнань пророчі…
    а я все йду… за ними йду
    не відновити хто з нас злодій
    і легкий вітер гірких дум
    торкає спину: - добродію…
    2017.
    В новій редакції:
    Ну ось і я вже викрадач…
    Батьки навчали нас не красти
    У морі сліз - космічний плач,
    А ти звікіль, з якої касти?..

    Шо не рядок - то діамант…
    І плата є - безсоні ночі
    І видавник усім гарант
    Якщо рядки зізнань - пророчі.

    А я у слід за ними йду…
    І не дізнатись, хто з нас злодій
    І щось ніяк невіднайду…
    Аж раптом чути: - Досить, годі…
    2017.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (5)


  34. Наталя Мазур - [ 2017.01.10 22:06 ]
    Різдвяний ангелик
    Різдвяний ангелик, прикраса ялинки з ниток,
    Здригнувся від протягу і захитався на гілці.
    Зимового вечора синій, чудний завиток
    Проник через шибку і тихо приліг на долівці.

    Так порожньо в хаті. Не чути дзвінких голосів.
    Зрадлива сльоза поповзла й зачепилась за вії...
    Зостались в куточках кімнати стареньких батьків
    Молитви про діток і щирі на зустріч надії.

    Як ласкою сонця розквітнуть вишневі сади,
    І небо одягнеться в шати шовкові блавату,
    Птахами з далеких країв прилетять, як завжди,
    Онуки з дітьми на гостину у батьківську хату.

    Їх тато зустріне. Пригорне міцніш до грудей,
    Дбайливо спече пиріжки із родзинками мати,
    Бо як же чекали обоє до себе дітей,
    Те знає ангелик. Та тільки не може сказати.

    09.01.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (14)


  35. Іван Потьомкін - [ 2017.01.10 19:36 ]
    Столицею для вір усіх нехай Єрусалим пребуде

    Єрусалиме неділимий,
    Чи довго буть тобі таким?
    Чи знову недруги брехливі
    Притопчуть мрію навіки?
    Ох, скільки ж зайд уже було
    Із наміром Єрусалим привласнить...
    За гріб порожній стільки полягло,
    Не усвідомивши належне «Отченашу».
    І тільки ті, що начебто тут і не були,
    Кого навік затаврували клятим юдою,
    З руїн і згарищ підняли Єрусалим.
    I хай столицею для вір усіх пребуде.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  36. Марія Дем'янюк - [ 2017.01.10 18:06 ]
    Зимове
    Сніг під ніжками хрустить,
    Зайчик морквою хрумтить,
    А малому ведмежаті
    Сняться сни в барлозі-хаті.
    Бачить повну діжку меду,
    Бджілок рій посеред степу,
    Темний ліс, плоди малини
    І грибів цілі корзини!
    Яблука такі духм'яні,
    Ягоди солодко - пряні,
    Жовту та пахучу грушку
    Схожу на пухку пампушку!
    Білка прямо із ялинки
    Шишки кидає в корзинки!
    В сні подумав: як проснуся -
    З усіма я поділюся!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (8)


  37. Володимир Бойко - [ 2017.01.10 17:37 ]
    Фатум (Автопереклад)
    Душа – мов пристановище вітрів,
    Усі думки нараз порозлітались,
    Пощезло різнобарв’я кольорів,
    Довкіл похмурі тіні позостались.

    Дивлюсь на фотографію твою,
    І захлинаюсь відчаєм і болем.
    Піду в світи, останній гріш проп’ю,
    Аби тебе не бачити ніколи.

    Я втримаюсь, на дно не упаду,
    І не піду я із життя фатально,
    Та в тім, що щастя більше не знайду.
    Упевнений я твердо і безжально.

    2008



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (7)


  38. Тетяна Левицька - [ 2017.01.10 14:28 ]
    Метелик
    Чутлива, щедра змалечку,
    не пустоцвітна лялечка,
    у будь-кого спитай
    хто заздрив, потай зраджував,
    розбещував, не згадував,
    возив у пекло, рай.
    Все пурхала метеликом
    у мареві за келихом
    пекельного вина.
    Не встигла схаменутися,
    негода каламутиться…
    Лишилася одна
    із думами рукописів.
    Життя давало ляпасів
    зненацька, як на зло.
    Гірка біда на вилиці,
    душа шукала милиці,
    а милиць не було.

    2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (24)


  39. Адель Станіславська - [ 2017.01.10 14:05 ]
    Світелко моє
    І не порожньо,
    і не тісно є.
    Перемінність змін
    не перестає...
    Не яскравить день,
    та не темно ще.
    Рани гояться
    довго й... пе́вніше.

    Вистигає жар.
    Не пече вже лід.
    Десь у глибині -
    понад слідом слід,
    крапка, рисочка,
    затяжне тире...
    Не бариться час
    і своє бере.

    Затягається
    порубцьоване.
    І добро мина,
    і біда мине...
    Світелко моє,
    залишись в мені,
    щоб зігріти жаль
    у студені дні.

    10/01/2017



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (15)


  40. Василь Мартинюк - [ 2017.01.10 10:08 ]
    Зимове
    Догоріла осінь тихим болем,
    Згоріла жовто ока круговерть.
    Забіліло, закурилось полем,
    І випав сніг холодний наче смерть.

    Все зима зробила що повинна,
    Встелила щедро кригу навкруги.
    А ріка немовби пуповина,
    Пообєднала разом береги.

    До Різдва так щедро сніг засіяв,
    Та серденьку приємно і тепло.
    В час коли нарОдився Месія,
    Душа радіє й забуває зло.

    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  41. Ніна Виноградська - [ 2017.01.09 20:51 ]
    Без перемін

    На вістрі часу і на вістрі дня
    Опинишся ти раптом у негоду,
    Де вже панує і живе брехня
    І п’є твою святу джерельну воду.

    Як мовить слово – в серце попада,
    Підступна, хижа, а красою вмита.
    І трутою стає свята вода,
    Коли її із вуст злодійських пити.

    Де ж порятунок, де ота межа,
    Що може лжу відсіяти від правди?
    Народ сліпий ні на що не зважа,
    Бо дивиться у землю. Мріє завжди

    Про сонце, але треба розігнуть
    Горбату спину. Боляче й для чого.
    Пивка попити і стрічать весну
    Під телевізор, де немає Бога.

    Де тільки зрада і свистіння куль
    Для виродження повного народу.
    І вже ніхто не посилає дуль
    Тому, хто випив кров і взяв свободу.

    Бо як їх розрізнити, всі вони
    Клянуться тим, чого ніяк не мали.
    І совісті не мають, з їх вини
    Повсюди горе й смерть… Коли б устали

    Козацькі кошові і повели
    Осліплений народ за долю й волю.
    Бо нинішні злочинно завели
    Країну у тяжку й гірку неволю.

    І продають державу і красу
    За трон, за землю і озерну воду.
    Розрізнені вкраїнські голоси
    Уже не вийдуть на майдан свободи.

    Бо їх пофарбували, як щурів,
    На синіх, і на білих, на зелених.
    І щоб не об’єдналися, не грів
    Керманичевий погляд злий, чмалений.

    Ось так і живемо, на цілий світ
    Розкраяли державу, як хлібину.
    Нема кому за це тримать одвіт...
    Помолимося разом за Вкраїну.
    02.10.09


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  42. Татьяна Квашенко - [ 2017.01.09 19:00 ]
    * * * * * * *
    И, рассекая снег, проносится вагон.
    И ёжатся огни и люди на перроне.
    Но это был лишь сон. И будет только сон.
    И он приснится мне в 14ом вагоне…

    Январский долгий сон, про поезд и метель,
    Про утренний вокзал и городочек славный,
    Как снятся мне стихи, и просыпаться лень,
    И капают слова, как в плаче Ярославны…

    И мечется душа, ей страшно и светло,
    И рвется на простор, всё то, что не порвалось.
    И если это сон – пусть будет только сон,
    Который нам с тобой вдвоём прожить осталось…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  43. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.01.09 17:53 ]
    Радіопередача 2

    Українське радіо, "Від автора", Світлана-Майя Залізняк.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  44. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.01.09 16:03 ]
    Завія

    1

    Ти просиш: "Наснися -
    Тигрицею... морем...".
    Паркани... замети...
    Немає опори.

    Іду, бо набридли
    Вертепи, кав`ярні,
    Буденні канапки...
    Обіцяно гарне!

    Тигрицею? Добре.
    А морем не вмію.
    Обходжу Гребінку.
    ...завія... завія...

    2

    У крайній хатині -
    Незамкненій - блищик.
    Чекаєш... хмелієш...
    ....................
    Я - променем - вище...

    3

    Ось яблуко - тепле,
    Червоне, із літа.
    Павучі тенета.
    Любов розмаїта.

    Дістанеш?
    - Аякже.
    Зобачення... танці...
    Квадратом Малевича
    Шиба у склянці.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  45. Любов Бенедишин - [ 2017.01.09 16:16 ]
    ***
    Кривавий азарт… Маріуполь… Алеппо…
    Звірячий оскал… Хижий кіготь – у небо…
    Тасує надія абсурдну абетку.
    І крутить диявол російську рулетку.
    За випадком – випад… Жага круговерті.
    Де ставка – життя, там найближче до смерті.
    Потворний кураж. "Доленосна" ракета.
    Наступний виток. На кону – вся планета.


    09-10.01.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (22)


  46. Ігор Шоха - [ 2017.01.09 15:56 ]
    Вічний поклик
    Усі поети із одного тіста.
    Хоч на чотири боки розірвись.
    Як є село – не вистачає міста.
    Чогось немає – хочеться кудись.

    Десь у Одесі є його принцеса,
    у Ялті – анексована жона,
    чекає на Ютубі поетеса
    одна-єдина, поки не одна.

    Тому поети – це ще ті писаки.
    І кожен – чи на щастя, чи на жаль,
    в питанні шлюбу з'їв таку собаку,
    що їй пора повісити медаль.

    Та є й пора творити фоліанти.
    І мій поет на фініші зими
    Одесі каже, що поїде в Ялту,
    а Ялті каже, – їду до куми.

    Але іде у поле ...як на плаху.
    Не радує ні краля, ні кума...
    Мала поету шапка Мономаха,
    але на пласі іншої нема.

    Зате поети зроду не ледачі.
    І хай би не тужила запасна,
    що у поета не одна вона
    і що її не анексує мачо.

    Іде поет і думає про дачу.
    А ніби кличе Муза…
                               … і весна.

    01.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  47. Микола Дудар - [ 2017.01.09 15:18 ]
    ***
    Пробач за те, що я не встиг...
    Не допоміг, не попередив
    Дрейфую й досі серед книг
    Як та оса у діжці з медом…

    А до просвіти - сотні верств
    Усі вони безповоротні
    Задовольнюся - жменьку, перст
    Можливо завтра, чи сьогодні...

    А тут таке… а тут усі
    На брудершафт без поцілунку
    А тут слова… я скільки зміг -
    Переписав для порятунку…
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  48. Олександр Олехо - [ 2017.01.09 13:40 ]
    Світлій пам'яті Світлани Костюк

    На жаль, поети також помирають...
    й не тільки від сивіючих років.
    Як та свіча, огнем жертовним тануть,
    і небо нахиляють до віршів.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  49. Оксана Дністран - [ 2017.01.09 12:04 ]
    ***
    Хрумтить мороз. А з ним і я. За двадцять.
    Наввипередки спішимо удвох.
    Йому смакує щік моїх чіпляться
    І брови фарбувати в білий мох.

    Хто з нас прудкіший? Він, чи я у шубі?
    Нам до вподоби цей веселий біг.
    Він радо би до смерті заголубив,
    Якби догнати й зупинити зміг.

    А так – лиш тішить витівками трохи,
    Щипає носа, вглиб – не пробере,
    Пришвидшує в заметах дещо кроки,
    Завіями жене чимдуж вперед.

    Лови в алеях – не піймаєш зроду!
    А сніг під чобітками – «рип» та «рип».
    Люблю зими оцю казкову вроду,
    Її бадьорий і святковий ритм.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  50. Василь Мартинюк - [ 2017.01.09 10:29 ]
    Дивно якось…
    Дивно стало якось усе це,
    Наче невідомо де лечу.
    Мені тихо шепоче серце,
    Що би того ніхто не почув.

    Покидаю кімнати нішу,
    Де між стінами вічність спала.
    А за обрієм там ясніше,
    Розкололась зоря на спалах.

    Сліпить очі – стискаю вії,
    Попереду вогні фонтаном.
    Я один посеред стихії,
    Зупинятися все ж не стану.

    Розриваю незриму межу,
    Задихаюся аж від жалЮ.
    За що світ цей так ненавиджу?
    І за що світ цей я так люблю.

    Тепер кожна мить полічена,
    А що там далі життя несе.
    Донбас рубаний, калічений,
    Є Україна понад усе.

    Земля позачаділа димом,
    І там за обрієм даль бліда.
    Чорний ворон парить над Кримом,
    Той чорний ворон – чорна біда.

    Зрили землю чужі шакали,
    Геть зрунтували усе святе.
    Не того, не того чекали,
    І надіялись ми не на те.

    Що ж , покажем шакалам дулю,
    Що посіяли те хай пожнуть.
    Вдень три рази таблетку – кулю,
    У ту шакалячу каламуть.

    2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   579   580   581   582   583   584   585   586   587   ...   1855