ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду своє помешкання (як залишають в минулому порвані сандалі) і крокував бруківкою

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.

С М
2025.07.09 04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти

М Менянин
2025.07.09 01:03
Назва.......................................................................Стор.

1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ганна Осадко - [ 2014.10.31 10:17 ]
    івано_яковичо_жовтень
    Такий туман – убрід не перейти,
    Півначерком – дерев дереворити,
    Автобус сонно суне до мети,
    Везе народ – замучений, розбитий,

    Мов паралітик. Роздоріжжя снів,
    Хто в них пірне до дна – той дивні перли…
    З вершин донизу – ранок замаснів,
    Пильнуй айфона, заким ще не сперли.

    Ні жар, ні холод не спиня – пливуть
    В автобусі, щоб зносить труд і спрагу,
    І голод ще… Ранкова каламуть,
    Дими торфовищ, черга до продмагу…

    А тиша – буцім світ заліг в барліг,
    Така ранкова тиша безборонна…
    І тільки – гуп! – лупає десь горіх,
    Немов скалу, розхристана ворона.


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (6)


  2. Мирон Шагало - [ 2014.10.31 08:00 ]
    Л л (алітерація-асонанс)
    Львів листопадиться —
    Лісом лисіє. Лисніють листки.
    Лагідно ладяться,
    Людяно лащаться
    Левами, лавами літа латки.

    (31 жовтня 2014)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (6)


  3. Уляна Світанко - [ 2014.10.31 00:15 ]
    ***
    Я морем розливалась по судинах,
    шалена до безтями, мов отрута,
    дивилась в очі звіру безупину,
    наївно сподівалася збагнути.

    Та звіра нацькують якось на мене,
    захочуть розіп"яти, як відьмарку,
    бо мстива глупота не безіменна,
    штормить вода, хвилюється до ранку.

    Їм знищити мене кортить щоденно.
    Нестримну Гвендоліну хтось поборе?!
    Я ж лúшуся собою нескорéнна
    солона та гірка, неначе море...

    30.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  4. Любов Долик - [ 2014.10.30 23:15 ]
    Дівчинка і парасолька
    А ти отака іще - біла,
    тільки у чорні квасольки.
    А мама тобі говорила -
    візьми собі парасольку.
    Вона - також у горошок -
    такий, як ти любиш - білий.
    А ти лиш укрилася нею -
    і темно, і світ немилий...
    Усі намовляють - так треба,
    так правильно - біле з чорним...
    А без парасолі - небо
    у кольорах мажорних!
    А дощик грайливий пальці
    вмокне у веселу фарбу
    і світ намалює дивом
    таким -
    кольорово гарним...

    30.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (14) | ""


  5. Любов Долик - [ 2014.10.30 23:52 ]
    Хлопчик просто іде
    Отак іде собі
    дитя по небу,
    руками ловить
    лагідних птахів..
    чи може снить?
    чи просто є потреба -
    іти землею,
    сіяти зірки?
    а чи ловити сонця
    ніжну тайну -
    кленові руки,
    пальці золоті...
    іде дитя
    по небу...
    незвичайно?

    погляньте в себе -
    ми ж усі -
    такі!

    30.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (10)


  6. Любов Долик - [ 2014.10.30 22:18 ]
    Таїті
    Химерне Таїті
    туманами вкрите,
    а дівчинка море
    пасе на піску,
    а в дивному світі
    (кавовому світі?
    чи у шоколадному ?) -
    тягнуться віти
    до дівчинки в сукні
    із білого світла,
    що під парасолькою
    вкритися встигла
    від білих туманів,
    від протягу квітня,
    від того, що в морі
    ще досі не квітне
    червоне вітрило...
    що хтось лиє каву
    чи темне чорнило,
    що хтось не повірив,
    що просто наснилось...
    що спогад ласкавий,
    а вітер..
    лиш вітер...

    а сукня - то білого колір
    бузку....

    30.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (6)


  7. Серго Сокольник - [ 2014.10.30 22:13 ]
    Колыбельная любимой
    Колыбельная любимой

    Милую девочку
    Нежно целую,
    Детскую песенку
    На ночь спою ей.

    Сказку, как мама
    Я ей расскажу,
    Спать на любовном
    Ковре положу.

    Холодно, холодно
    Станет зимой-
    Мною согреешья,
    Ангел ты мой.

    Холодно, холодно-
    Сердце согрею
    Нежною голою
    спинкой твоею.

    Пусть твоя молодость
    Дышит весной.
    Спи, моя радость,
    Согретая мной.

    Спи, моя сладкая,
    Баиньки, баю,
    В сладкой истоме
    И я засыпаю...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468275
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 25.12.2013
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  8. Серго Сокольник - [ 2014.10.30 22:21 ]
    Военная грусть
    Военная грусть

    Полгода бушует в стране непогода,
    Собой подпирая бумажные своды.
    И что тут сказать?
    И грустно писать...

    И что ты тут скажешь, и что тут напишешь,
    Коль братоубийством вселенная дышит,
    И все не во сне,
    В родной стороне...

    Печаль эта ныне в родной Украине
    В сознаньи витает, в дома проникает
    Осенней тоской...
    Печали такой

    В сердцах опаленных войной нет предела.
    Народам и людям война надоела.
    И песней в эфир-
    Да здравствует Мир!

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533386
    рубрика: Лирика
    дата поступления 29.10.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  9. Серго Сокольник - [ 2014.10.30 22:21 ]
    Осінній день. Удвох
    Осінній день. Удвох

    Ранок вже не ранній. Ранок золотий.
    В сонячному вбрАнні на постІлі ти.
    То встаємо, люба! Сплив кохання час!
    Ще цілунок в губи, і- вперед! Нараз

    До ріки підЕмо, де осінній лист
    Крутиться буденно, наче в танці хист
    У воді отримав... Подивись, мала,
    На осіннє диво, в річки дзеркала.

    Погуляєм гаєм дивно-золотим.
    Листя назбираєм. Принесемо в дім.
    І в вечірнім домі- тільки ти і я-
    В осені полоні щастя засія...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533388
    рубрика: Лірика
    дата поступления 29.10.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Серго Сокольник - [ 2014.10.30 22:25 ]
    Бал. Для прекрасных дам (16+)
    Бал. Для прекрасных дам. ( 16+ )

    Искрятся вина- веселья знак,
    И так невинно блестит коньяк...
    Столы ломЯтся- к ним подойди-
    И током счастья кольнет в груди...

    Прекрасны дамы- тонки, нежны...
    В их душах шрамы- призыв весны...
    Легки тела их- и нет оков
    В их бальных платьях весенних снов...

    А кавалеры!.. Их облик смел.
    Прелестных "пэри"- да на прицел!
    Тонки, галантны- их час настал...
    В любви- таланты... И грянул бал!

    Кружатся пары вне вечных уз...
    Вино в угаре скрещенья муз...
    И до рассвета, как солнце, бьют
    Потоки света стосвечных люстр...

    Кружатся пары... А в уголках
    Таится твари-разлуки страх-
    Любви не сбыться- каков пустяк!
    Не состоится... Да просто так...

    И льют блаженно в себя вино...
    И обнаженье предрешено...
    Ласкает лоно желанья ток-
    Не этот... Во-на!.. Получит тот!..

    И до рассвета кружат мечты...
    И мысли эти внушаешь ты...
    Я смысл порыва сполна познал-
    Ведь ты счастливой пришла на бал!...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533583
    рубрика: Лирика
    дата поступления 30.10.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Юрій Кондратюк - [ 2014.10.30 20:10 ]
    Хтось ці слова...

    Хтось ці слова розхристав і кидав у вітер
    Хтось ці слова розхлюпував дощем
    Хтось ці слова палив щоб самоту зігріти
    Хтось ці слова ридав і наче йшов на цвинтар
    Хтось блюзом переповнений ущент


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  12. Ніна Виноградська - [ 2014.10.30 20:32 ]
    Осінь душі
    Олександрові Олехо

    Я так не хочу осені душі,
    Хотіла би залишитися в літі.
    Коли під ноги стелять спориші
    Листки маленькі, росами омиті.

    Я так не хочу жовту заметіль,
    Нехай ще літо бавиться громами.
    Нехай нектари п,є із квітів джміль
    І райдуги малюють спектрограми.
    30.10.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  13. Галина Гнатюк - [ 2014.10.30 17:37 ]
    Кружляють голуби над вулицями міста...
    Кружляють голуби
    Над вулицями міста,
    Аж обертом іде
    У кленів голова…
    Прозорішає світ –
    Паде іржаве листя
    У всі твої пісні,
    У всі мої слова.
    Та є ще поміж нас
    І віра, і надія,
    І є ота любов,
    Яку не вберегли.
    Прозорішає світ…
    А чи коли прозріє?
    Скажи мені, коли?
    Скажи ж мені,
    Коли?..
    30.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (17)


  14. Олександр Олехо - [ 2014.10.30 14:55 ]
    О душе
    О душе, подорожня в мега-світі
    поезії, емоцій, чулих дум.
    Чуже тепло залишила у літі,
    своє перевела в осінній сум.

    Під голим небом, в обширі і часі,
    шукає слід утрати між людей.
    Їх так багато. У безликій масі
    вона – одне: мисливець і трофей.

    За обрієм ховається надія.
    О душе, утікай з полону мар.
    Осінній вітер жовтим листям віє,
    а їй здається – догорає жар.

    30.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (12)


  15. Ніна Виноградська - [ 2014.10.30 13:29 ]
    Неспокій душі
    Я визнаю, то, може, був мій гріх,
    Але заміни я би не хотіла.
    З усіх жіночих радостей і втіх,
    Душі неспокій визнаю, не тіла.

    Щоб випивати цей блаженний хміль
    У тиші, переповненій чеканням.
    І відчувати той солодкий біль,
    Коли душа наповнена коханням.
    27.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (5)


  16. Ніна Виноградська - [ 2014.10.30 13:07 ]
    Невчасний сніг
    1.
    Завжди невчасно випадає сніг,
    Хоч календар уже означив зиму.
    І так повільно виповзають дні
    І зменшуються з осені незримо.

    Ніхто не передбачує біди,
    Вона приходить раптом і невчасно.
    На всьому залишаючи сліди,
    Сьогоднішнє й майбутнє робить власним.

    2.
    Як не зів,януть, вчасно розцвісти,
    Із квітки стати соковитим плодом,
    Державу збудувати, де брати
    Вже об,єднались і стають народом?

    Що не змовчить і буде вперто йти,
    Ні перед ким не стане на коліна.
    Несе добро любові у світи,
    Щоб врешті-решт настала переміна.

    Щоби здолати ницість ворогів,
    Життя покласти за свою свободу,
    Нам вистачить терпіння і снаги,
    Бо ми - нащадки славного народу.

    Що не почав ніякої війни,
    Не брав ніколи і ніде чужого.
    А працьовиті доньки і сини
    Живуть по правді, вірять в мир і Бога.
    30.10.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  17. Валентина Попелюшка - [ 2014.10.30 12:26 ]
    Авторські шедеври
    Коханий любить їх до пива,
    Я – замість хліба до борщу.
    – Ти де рецептик відхопила? –
    Спитайте – скромно помовчу.

    А потім випалю нескромно,
    Що то – мій авторський рецепт,
    Одна з десятка вдала спроба,
    Та зараз мова не про це.

    Натерши плавленого сиру,
    Розмию дріжджі в молоці.
    Давненько тіста не місила...
    – Матусю, ти печеш млинці?

    – Ні, будуть сирні витребеньки! –
    Годину тісто підросте –
    Його розкатую тоненько,
    Заняття миле і просте.

    Формую палички із тіста,
    В олії смажу – і на стіл.
    Заправлю борщ, і сядем їсти,
    Чекати вже не маю сил…

    А я іще й не встигла навіть
    Обід подати для сім’ї –
    Вже дітки з чаєм наминають
    Шедеври авторські мої.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  18. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.10.30 10:56 ]
    Досвітнє

    Стій на горі.
    Дивися на світила.
    Цей світ ловив і круасани пік...
    Лякав боями, тішив сонним тилом.
    Тепер ти бачиш дно небесних рік.

    Сюди не забрести гепарду, мавпі,
    Отут немає мертвих, півживих.
    Вже відбули закони Хаммурапі.
    В конюшні Авгія базар не стих.

    Все продається. Яблуко і змій...
    Тенета, лікоподій, лицедій...


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  19. Іван Потьомкін - [ 2014.10.30 09:29 ]
    Урі Цві Грінберг
    Тільки той, хто любив до останнього атома в тілі,
    Хто втрачав назавжди, хто в долонях тримав свій смуток,
    Смуток, схожий на втомлені крила орлині,
    Що забули про небо, високе й синє,-
    Знає,що я втратив в тобі, мій Сіоне,.
    Ну, а той, від кого ні дружина, ні мати не звідали шани,
    Хто тинявся в обіймах жінок і країн безоглядно
    І хто в крові своїй не спромігся ніч розчинити,-
    Не зажуриться і не згадає тебе, мій Сіоне,
    І в житті своїм не шукатиме те,
    Чого вже нема – те, що було в тобі.
    ------------------------------------
    Урі Цві Грінберг (1896-1891) - класик івритської літератури. Народився в містечку Білий Камінь, що в Галичині. Дитинство та юність минали у Львові.Походить із хасидської родини. В Палестині з 1923 року.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (7)


  20. Віктор Кучерук - [ 2014.10.30 08:28 ]
    Нащадкам
    На безбідне майбутнє нащадкам,
    Хтось примножує статки щодня, -
    Ну, а я, власним дітям на згадку,
    Залишаю лиш добре ім’я.
    Та багатий, утомою й болем,
    І, прожитому дивлячись вслід, –
    Побажаю їм легшої долі
    В світі повному щастя і бід...
    29.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (16)


  21. Любов Бенедишин - [ 2014.10.30 07:39 ]
    Соломонові скарби
    Благай у Бога, що завгодно,
    Лише багатства не проси…

    Стоїть у небі дім Господній
    В оздобі слави і краси:
    Словам – не хитко і не хутко,
    Душі – любуйся і люби…

    Там – Соломонові здобутки.
    Там – Соломонові скарби.

    2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (25)


  22. Юрій Лазірко - [ 2014.10.30 04:38 ]
    вiд подиху до подиху
    від вина до оцту
    спрага вічності
    а від подиху до подиху
    життя
    в суєті немає лаконічності
    в лаконічності цвіте
    Господнє Я

    білі душі
    сонячні метелики
    чорні душеньки
    сіріша миші міль
    що не день
    то відкриття Америки
    що не ніч
    то тіні пишна цвіль

    наливайте сонця
    повні келихи
    хай нап’ється простором
    дорога в ніч
    і нехай вона любов’ю стелиться
    перед серцем на в’юнкім коні

    кане все
    не напасеться молодість
    мудрості не розкуштує божий смак
    ляпнуть
    сер
    коли вас врешті холод з’їсть
    і корінням доторнкеться ребер мак

    до солодких уст
    що пахнуть ясністю
    домандрують певно паперові сни
    світ зі слів вийматимуть погаслий цей
    мов сухий сірник
    займеться серце ним

    і горітимуть картини сонячні
    місячні – гаситимуть старе ниття
    це мій подих
    триста літ безпомічний
    смакуватиме святково
    як Різдво й кутя

    це мій погляд
    у слова закутаний
    розвиватиме
    мов стежку
    простоту
    а моїми рутами і Крутами
    полонитиме все те
    що на льоту

    ще
    напевно
    вулиці насіються
    перехрестяться й розвузляться в дахах
    то вони сьогодні в скруті миються
    потопають в зелені
    гріхах
    снігах

    то мені бракує того відчаю
    аби впитися крамолою для душ
    то не мною підчобіття вквітчують
    то не я з легким хрестом на суд іду

    денного сміття хвилини носяться
    наче осінь з мертвим листям по зимі
    і до слів моїх глибоке проситься
    щоби присудок не дихати не міг

    я не той
    хто бігає за славою
    а на чорний день білило і багнет
    повертаюся думок отавою
    дозріваю грішно
    як в раю
    ранет

    попустивши віжки світла й голосу
    до останніх крапель істини живу
    синім небом
    золотистим колосом
    першим снігом
    що розлігся на траву

    і немає в долі щастя кращого
    ніж ділитися насущним і земним
    зла межа проходить перед пащею
    тою пащею пропащою хани

    море сонця
    при пустелі місяця
    гори горя
    при долині снів знялись
    все моє тепло в долоню вміститься
    всі мої жалі відлуняться колись

    я до вас на спомини проситимусь
    як пожовкне перше листя
    і книжки
    так безпам’ятно
    до губ тулитимусь
    мов убогий промінь
    до країв щоки

    наділіть мене
    своєю ласкою
    із неласкою
    перегортайте теж
    на межі
    між дійсністю
    і казкою
    я живу і дихаю тепер
    авжеж

    21 Жовтня, 2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (7)


  23. Юрій Лазірко - [ 2014.10.30 04:30 ]
    Блискавицi серця LVI, зтенетчена
    1.
    що не день
    то п’ятниця
    що не ніч
    то шлюз
    я курсую в матриці
    променем
    у блюз

    попелом від вогнища
    набігає вість
    на оте голодний ще
    що болить і їсть

    2.
    за отих жовніриків
    що цілує смерть
    я б віддав цю лірику
    і все серце геть

    для отих покликаних
    до оглухлих меж
    я би зичив дихання
    і надію теж

    а для непокорених
    духом би спочив
    пухом – переораним
    ворогам – нічим

    3.
    горем не набавитись
    вам нові часи
    я не вмію славити
    втрату крові й сил

    я не знаю спокою
    як вітри – крила
    хай послужать
    кроквою
    ребра для тепла

    наше небо втримають
    ті
    в яких цвіте
    снами голубиними
    серце золоте

    вимітаю п’ятниці
    відкриваю
    шлюз
    скільки тої матриці
    промінь
    я
    і блюз

    4.
    хлопчики-жовнірики
    хто б не цілував
    хай вмирає лірика
    прийме Бог слова

    хай окопи дихають
    трепотом знамен
    за душею тихою
    зболений катрен

    а мені
    молитися
    вітром за крило
    а мені
    не змити це
    скровлене чоло

    кожному по янголу
    кожному по сну
    ями плачуть ямбами
    а хореєм – сум

    5.
    скоро Богородиця
    Сина приведе
    виродками родяться
    ті
    хто в пекло йде

    ті
    хто розпинатиме
    те
    що не вберіг
    всі дороги знатимуть
    де приляже сніг

    де хрести стоятимуть
    з видом звідусіль
    мати горе матиме
    а поживу – біль

    10 Жовтня, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  24. Топ Шлягер - [ 2014.10.30 04:29 ]
    Seweryn Krajewski - Тікай моє серце - Ukr
    Translation:

    Коротка хвиля у готельнім коридорі
    Сплетіння рук на пляжі десь і ока блиск,
    Нашвидкуруч короткий лист,
    Ромашка снігу, думки хист
    Цього замало, моє серце, для життя

    Ref.

    Тікай бо скоро рань
    Ще має сором грань
    Це невибачна гра
    Холод губ тих

    Вівторки в зливах за неділями ітимуть
    Краплина жалю, де живе твоя вина
    Неправда що доріг нема
    Що йти вартує до оман
    Цього замало, моє серце, для життя

    Ref.

    Тікай бо скоро рань
    Ще має сором грань
    Це невибачна гра
    Холод губ, голод слів

    Тікай бо скоро рань
    Ще має сором грань
    Це невибачна гра
    Холод губ тих

    Відльотів поспіх соромливий, незабавний
    Сліпе до зради цуценя чи ведмежа
    Худої зв'язки квітів жаль
    Нова омана і межа
    Цього замало, моє серце, для життя

    Ref.

    Тікай бо скоро рань
    Ще має сором грань
    Це невибачна гра
    Холод губ, голод слів

    Тікай бо скоро рань
    Ще має сором грань
    Це невибачна гра
    Холод губ тих

    Original:

    Uciekaj moje serce

    Gdzieś w hotelowym korytarzu krótka chwila
    Splecione ręce gdzieś na plaży, oczu błysk,
    Wysłany w biegu krótki list,
    Stokrotka śniegu, dobra myśl
    To wciąż za mało, moje serce, żeby żyć

    Ref.
    Uciekaj skoro świt
    Bo potem będzie wstyd
    I nie wybaczy nikt
    Chłodu ust twych

    Deszczowe wtorki, które przyjdą po niedzielach
    Kropelka żalu, której winien jesteś ty
    Nieprawda że tak miało być
    Że warto w byle pustkę iść
    To wciąż za mało, moje serce, żeby żyć

    Ref.
    Uciekaj skoro świt
    Bo potem będzie wstyd
    I nie wybaczy nikt
    Chłodu ust, braku słów...

    Uciekaj skoro świt
    Bo potem będzie wstyd
    I nie wybaczy nikt
    Chłodu ust twych

    Odloty nagłe i wstydliwe, niezabawne
    Nic nie wiedzący, a zdradzony pies czy miś
    Żałośnie chuda kwiatów kiść
    I nowa złuda, nowa nić
    To wciąż za mało moje serce, żeby żyć

    Ref.
    Uciekaj skoro świt
    Bo potem będzie wstyd
    I nie wybaczy nikt
    Chłodu ust, braku słów...

    Uciekaj skoro świt
    Bo potem będzie wstyd
    I nie wybaczy nikt
    Chłodu ust twych



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  25. Топ Шлягер - [ 2014.10.30 04:13 ]
    Lama - My heart - Eng
    Translation:

    Aches in heart can’t be silent,
    The words wouldn't tell us –
    What brings our future,
    And what we do now.

    Shades of past melt in eyes and
    Shall fade as the petals
    When days are fetal
    Where souls have to go?

    And my heart will be the only yours now
    To the last of coming springs, last of coming springs.
    And my heart won’t try to leave out yours now
    To the last of falling tears, last of falling tears.

    Life is a wonder for us,
    Like seas’ blue aura
    And hundreds waves –
    I’ll be the one of yours

    The aches in heart can’t be silent,
    A fire can’t die and
    My feelings are safe
    Till the last of the ends.

    And my heart will be the only yours now
    To the last of coming springs, last of coming springs.
    And my heart won’t try to leave out yours now
    To the last of falling tears, last of falling tears.

    I’m giving you all of my latest blood –
    The last one.
    I’m giving you all of my greatest self
    And what I own now.

    And my heart will be the only yours now
    To the last of coming springs, last of coming springs.
    And my heart won’t try to leave out yours now
    To the last of falling tears, last of falling tears.

    And my heart will be the only yours now
    To the last of coming springs, last of coming springs.

    Original:

    Moye sertse (Моє серце)

    Біль у серці не стихне,
    Слова не підкажуть, --
    Як жити завтра,
    Як бути тепер.

    Тінь минулого зникне,
    Цвітом зів’яне,
    Коли настане
    Для нас новий день.

    Моє серце буде тільки твоїм
    До останньої весни, останньої весни.
    Моє серце не покине твоє
    До останньої сльози, останньої сльози.

    То життя наше дивне,
    Як море синє
    І сотні хвиль, --
    Буду твоя одна.

    Лиш біль у серці не стихне,
    Вогонь не погасне, --
    Своє почуття
    Збережу до кінця.

    Моє серце буде тільки твоїм --
    До останньої весни, останньої весни.
    Моє серце не покине твоє --
    До останньої сльози, останньої сльози.

    Я віддаю тобі свою кров --
    Останню,
    Я віддаю тобі всю себе
    І все, що маю.

    Моє серце буде тільки твоїм,
    До останньої весни, останньої весни.
    Моє серце не покине твоє,
    До останньої сльози, останньої сльози.

    Моє серце буде тільки твоїм --
    До останньої весни, останньої весни…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  26. Топ Шлягер - [ 2014.10.30 04:36 ]
    Juliet Simms серце не б’ється саме - Ukr
    Translation:

    все знайоме мені
    зникне вдаль у вікні
    гравій трясне авто
    ти і дім за кутом
    і я вплач

    залишився бензин
    повний бак для новин
    а ще спогадів чар
    прилягає до карт
    я ще той втікач

    фари
    зливою пхаються
    далі
    милі минаються
    від беладів граду
    і любові зради
    це самотній шлях
    він йде без тебе
    це мій дім і я
    як птах без неба
    не повірю знаю
    відпускати маю
    серце не б’ється саме

    кожен інч кожна мить
    так самоньо де ми
    день за днем близько так
    як земля і вода
    вибачай прощавай

    фари
    зливою пхаються
    далі
    милі минаються
    від беладів граду
    і любові зради
    це самотній шлях
    він йде без тебе
    це мій дім і я
    як птах без неба
    не повірю знаю
    відпускати маю
    серце не б’ється саме

    не повірю ніяк
    важко дихати так
    важко бачити це
    гру з недобрим кінцем
    ти де
    ти де

    фари
    зливою пхаються
    далі
    милі минаються
    від беладів граду
    і любові зради
    це самотній шлях
    він йде без тебе
    це мій дім і я
    як птах без неба
    не повірю знаю
    відпускати маю
    серце не б’ється саме

    серце не б’ється саме
    серце не б’ється саме
    серце не б’ється саме
    серце не б’ється саме

    Original:

    Everything that I knew,
    fades in the rear view.
    This gravel road makes the car
    shake as I leave you.
    And I, I cry.

    All I have left is a full tank of gas,
    and the memories of us that cover the map.
    And I try to hide.

    Headlights, push through the rain on a long drive,
    Running away,
    From the mess we made of the love we gave up.
    It's a lonely road when you're leaving,
    Your only home.
    I can't believe that I could let you go, now
    I know a heart doesn't beat on its own.

    Every inch, every mile
    Reminded me of the vacancy, next to me
    Where you used to be.
    How could I... say goodbye?

    Headlights, push through the rain on a long drive,
    Running away,
    From the mess we made of the love we gave up.
    It's a lonely road when you're leaving,
    Your only home.
    I can't believe that I could let you go, now
    I know a heart doesn't beat on its own.

    And it's hard to see, hard to breathe, hard to believe
    That I took the wrong turn and it took you away from me.
    From me.

    Well, the headlights, pushing through the rain on a
    long drive,
    Running away,
    From the mess we made of the love we gave up.
    It's a lonely road when you're leaving,
    Your only home.
    I can't believe that I let you go, now
    I know a heart doesn't beat on its own.

    A heart doesn't beat on its own
    A heart doesn't beat on its own
    A heart doesn't beat on its own
    A heart doesn't beat on its own


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  27. Олександра Камінчанська - [ 2014.10.29 23:55 ]
    ***
    ***
    Гортаю ніч – нечитану легенду,
    Вбираю світло вицвілих лампад.
    Прийму, як долю сліпо, наугад,
    Оцю печаль зазнайкувато-вперту,
    Що нині млою огорнула сад.

    Шепочу ледь: «Осанна, будь зі мною»
    І пізню осінь вимрію на двох.
    Моє несоння, музико, снаго…
    Коли шляхи замліють ковилою
    Я повернуся, стрінемось, дасть Бог.

    А поки ніч. Торкаю семиструння
    Сумної скрипки ліпленої з хмар.
    Ряхтять пастельні зорі недарма
    І не дарма вигукує відлуння.
    І знову ніч приречено сама.




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  28. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 23:21 ]
    Встреча в гостинице
    Встреча в гостинице

    Гостиницы запах родной...
    Сегодня ты снова со мной...
    Свиданий с горчинкою сахар...
    Гостиниц таинственный запах...
    И губы- в желании- в губы...
    И страсти нескрытая грубость...
    И терпкая сладость духов...
    И ход обреченный часов...
    И крепко сплетенные руки...
    И нежная память в разлуке...
    Кто не испытал, тот не знает,
    Как время любовь ускоряет,
    Как тает напиток в бокале,
    Как тайны любви, что познали,
    Клепсидрою меряя час,
    Который остался у нас...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531817
    рубрика: Лирика
    дата поступления 23.10.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 23:19 ]
    Бывшей
    Бывшей

    Той, которая робко отошла за бордюр...
    Что стоит одиноко, объявив "перекур"...
    Что в прострации зыбкой чертит раною след,
    Наблюдая с улыбкой обожанья предмет...

    Ты сдалась эфемерно. Ты сдалась без борьбы.
    В объясненьях, наверно, не стыкаются лбы
    Прошлогоднего чуда, прошлогодних утех...
    Побыл кто- тот не будет. Грех познанья- не грех.

    Конь подкован. Копытом он стучит в тишине
    В двери новые. Выход - память входа во сне.
    Но ведь ты не забыта... И в былого портал
    Память сердца открыта, как в небесный астрал.

    Это было. И будет. В искривленьи времен.
    И в скрещении судеб голос тонкий рожден-
    Это счастье печали, нас ласкавшей во мгле...
    Нет, не зря мы встречались в этот час на земле..


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532003
    рубрика: Лирика
    дата поступления 23.10.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  30. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 22:47 ]
    Осінній сум по минулому коханню
    Осінній сум по минулому коханню

    У синю даль летять хмарки...
    У теплий край летять пташки...
    Йде осінь листопадом, суцвіття зорепадом...
    І ти, зажурена, одна,
    СердЕньком линеш до вікна-
    І зором небо краєш... І знову споминаєш,
    Як тепло літечком було,
    І як кохання відійшло
    Разом з минулим літом барвистим зорецвітом...
    І лине сум в далеку путь...
    І серце мріє повернуть
    Минулого надбАння- чарівний шал кохання,
    Коли закоханість прийшла,
    Коли зливалися тіла,
    І мрії всі жадані стрічали зорі ранні...
    І холод осені сумний,
    Неначе сірої стіни
    Ландшафт осиротілий, торкне тривожно тіло...
    І ти стискаєш телефон,
    Ефіром лине передзвон,
    І твій дзвінок навздОгін мені, неначе стогін...
    І я почую, і прийду,
    І відведу, немов біду
    Розлук гірке чекання. І вернеться кохання...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532312
    рубрика: Лірика
    дата поступления 25.10.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Владислав Лоза - [ 2014.10.29 22:36 ]
    До прочитання на шкільному вечорі
    Якщо кінчаються запаси грогу,
    то після всіх уроків - не брешу -
    в учительській закрившись, педагоги
    педагогічно курять анашу.

    Все виважено в нашому сторіччі,
    і організаційно теж ніштяк:
    засміяний фізрук інформатичці
    п`ятнадцятий закручує косяк,

    бо чесна праця завжди неласкава,
    бо дим думки непевні зупиня,
    бо працівник освіти має право
    розслабитись після важкого дня!
    29.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (6)


  32. Владислав Лоза - [ 2014.10.29 22:59 ]
    14 рядків про фортуну
    Фортуна по п`яні впертою
    стає і несамовитою.
    Мабуть, недостатньо відвертий був
    або ж не зійшлись орбітами.

    Фортуна, прикрившись пакетами,
    лягає за баром на клаптику.
    Ну що ж, я не став планетою
    в безодні її галактики.

    Фортуна зіб`є центрифугою,
    не дивлячись на гарантії.
    Тому я кажу, як другові:
    будь ласка,
    чувак,
    не втрать її.

    29.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (7)


  33. Уляна Демченко - [ 2014.10.29 19:38 ]
    дRUгу

    Був у мене дRUг сердечний-
    ........................тепер ворог небезпечний.
    Думав, добрий він сусід-
    ..............смерть і сльози його слід.
    Братом його називав-
    ............................катом,Каїном він став!
    Вірив, він мій побратим-
    .................після нього згарищ дим...

    Прошу , молю: схаменися!!!
    ………………..В очі правді подивися!!!
    Ти в багні брехні загруз,
    ................Через зависть втратив глузд!!!
    Хижий погляд не ховаєш
    …………………….Смерті, крові ти бажаєш!!!
    Віру в Бога занедбав,
    ……………………..душу чортові продав!!!

    Над святим ти глумував-
    .......................прапор наш топтав і рвав!
    Сина, сокола- орла,
    ....................вбив, замучив,як Христа!!!!
    Край мій рідний сплюндрував,
    ........................на Голгофу люд послав!!!
    Кров не змиєш з рук, повір.
    ....................Ім'я твоє-"вбивця", " звір"!!!
    Люто знищив,вбив мужчину-
    ........... .... думаєш- здолав Вкраїну?!!
    Жінка- наше майбуття!
    ........................ В лоні б'є нове життя!!!
    ЗНАЙ,що БОГ з небес святих
    ....................матір і дитя ЗБЕРІГ !!!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  34. Леся Сидорович - [ 2014.10.29 19:06 ]
    Руда Осінь
    Всі відтінки рудого поміж хакі.
    О, Осінь, Осінь – знову в неї свято!
    І яблука такі рум`янощокі
    Зорять з дерев – їх там вже небагато.

    Іде полями чисто і врочисто,
    І грає кров ще предків, ще поганська.
    Манить здаля калинове намисто.
    Красуня – українська. Хна – іранська.
    09.10.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  35. Валентина Попелюшка - [ 2014.10.29 17:06 ]
    Аліска
    В неї кучеряві білі кіски,
    Носик у веснянках – догори.
    Ясочка усміхнена Аліска,
    Найгарніша дівчинка в дворі.

    Вийде з дому – й вулиця сміється,
    Защебече – слухають пташки.
    Дівчинці Алісочці вдається
    Те, що іншим бачиться тяжким:

    І стареньких в юність повертає,
    І сумним дарує щирий сміх.
    Ось таке дівчатко підростає,
    Гріє, наче сонечко, усіх.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  36. Іван Гентош - [ 2014.10.29 16:05 ]
    Поема на замовлення (пісня)
    Пишем поему на задану тему…
    Ти лиш зустрінься – то друга слова.
    Серце завмерло від млості і трему,
    Бо зрозумів – ось Мадонна жива…

    В погляді щось невловимо лукаве,
    Дощ золотий – у глибинах на дні.
    Ствердно кивнула – Замовимо кави!
    А на “до кави” всміхнулася – Ні!

    Наче тайфун по життєвому плесі –
    Кава еспресо чи кава глясе?
    Так ось буває – ні слів, ані бесід,
    Погляд єдиний – і тонеш, і все!

    Очі глибокі і втомлено чисті,
    Голос у мене захрип як назло,
    Погляд чомусь зупинивсь на намисті,
    В мами моєї подібне було…

    Глянути в очі? Та легше умерти,
    То лиш здається – мужчини круті.
    Любить життя витворяти концерти,
    Та не було ще такого в житті.

    Друг же просив не дивитися в очі,
    Я в них давно утопився – на дні.
    Де ж мої рими? Далекі, неточні –
    Певно поема не вдасться мені…

    Взяти за руку не вистачить сили –
    Ми дочекаємось кави чи ні?
    Люди неначе навколо ходили,
    Та все одно ми були тут одні.

    Як помилково принесли нам чаю –
    Ти від душі розсміялась таки,
    Я ж зрозумів – ми тут долю стрічаєм,
    Буде поема на довгі роки….

    …Столик у нас – зачароване коло,
    Кава у чашках холодна давно,
    Люди неначе і ходять навколо,
    Але беззвучно – в німому кіно.

    І вже удвох насміялися вволю,
    А як спустіли сусідні столи,
    Раптом сказала – Я вірила в долю,
    Не допили ми – під руку пішли.

    Будем писати натхненно до ранку,
    Хай надихає осіння пора,
    Думав поему назвати “здибáнка”
    Але тепер назову “Ти прийшла”…


    29.10.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (18)


  37. Юрій Кондратюк - [ 2014.10.29 08:30 ]
    настругали совків
    настругали совків
    і під марші бравурні
    через чорні роки
    йшли колонами в дурні

    йшли шаблонячи крок
    ніби цвяхи у дошку
    балалаєчний рок
    ламцадріцали ложки

    а молочні от-от
    понадпланові ріки
    як гельмінти сексот
    заховалися в ніках

    геніальні стіхи
    нам доярки писали
    відпускали гріхи
    ледь живі аксакали

    ми нарешті дійшли
    бражка в діжках заграла
    понеділок в душі
    тризна на шабаші
    не своїх генералів


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.09) | Самооцінка 6
    Коментарі: (5)


  38. Олександр Олехо - [ 2014.10.29 08:25 ]
    То що, Росіє з Путіним укупі
    То що, Росіє з Путіним укупі,
    вподобала метаном торгувать?
    Ще трохи зачекай – в глибокій дупі
    опиниться уся Кремлівська рать.

    Живем у часі, де усе відносно –
    імперська велич, нафта і Газпром.
    Одне та інше – буде суголосно
    в єднанні із охлялим капшуком?

    Андреа Россі – інженер від Бога
    і автор копійчаного тепла.
    Без газу жити є реальна змога.
    Першопрохідцю – слава і хвала!

    Холодний синтез? Розпад? – то деталі.
    Спромігся фатум для життя людей
    із чаші життєдайного Грааля
    пролитися дощем благих ідей.

    Ніхто ніколи не зламає ходу,
    бо як не є, ресурси – то регрес.
    Подяка долі, а найперше Богу,
    опікуну нужденних із небес.

    А що Росія з Путіним укупі?
    Сибірська неозора АЗееС…
    Сидітиме в морозяній шкарлупі,
    гарчатиме у небо ретро-пес.

    28.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (9)


  39. всеслав всеслав - [ 2014.10.29 07:39 ]
    Дума про козака Босоту
    Шось я сьогодні трохи втомився,
    Неначе з чортами навкулачки побився
    за честь і совість, або навіть за віру христову.
    І шо ми, спитати б, отримали з того?
    Суцільні неприємності.
    Результати від'ємні та
    сумні. Якшо реально судити,
    ми лишилися налякані, наче діти,
    що задивилися в натовп і за мить
    загубили матусю. Шо маю робити,
    як то співала сестричка віка,
    ясновельможна довіку...

    І шо нам робить,
    питаючи вже на копил московщини?
    Хоча такі сплески не гідні мущини,
    але шо тут поробиш...
    Залізли ми, наче Віктор Онбиш
    у селище Небилиця.
    Але між нами двома є суттєва ріжниця -
    він там панує директором школи,
    а в мене в кишені голісіньким голо
    як на долоні.

    Сиджу у вагоні,
    порожньому на новорічну пору,
    що доповзе ще додому нескоро,
    і відчуваю в кожному нерві,
    яко стискається круж мене видноколо.
    От я й кажу (ся вибиваючи з ролі
    хоми киянина) правдивим голосом
    хоми чорного: ми догралися
    зі своїм життям до останньої ручки
    у дурному драйві, як велемовить Ігор Кручик.

    Затанцювалися у глухий і безвихідний
    кут. Пригорни мене, крихітко,
    сьогодні з такого випадку.
    Із такого випадку й такої причини.
    А я тобі не цитуватиму Тичину
    Павла Григоровича, а в сугубій крамниці
    на далекій полиці,
    знайду сорокабаксовий шартрез.

    Аби коли з годинника зітре
    останню дрібку року, що минає,
    неначе кіт і кицька
    пухнасті бо персицькі
    ми навсидячки на волохатому килимі
    поступово доїхали до "Як тебе не любити, Києве.."
    під ялинкою,
    що густо пахне зеленими шпильками,
    та поїхали далі...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати: | "Дума"


  40. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 00:31 ]
    Пожелание солдата девушке
    Пожелание солдата девушке

    Смотрит в лицо незнакомый рассвет.
    Рухнуло прошлое. Выхода нет.
    Я ухожу. Чувство долга зовет.
    Мы выступаем в кровавый поход.

    В сорванном флере растоптанных дней,
    В мрачных картинах тревожных ночей,
    Верность храня, пусть духовную, даже
    Мне изменив, оставайся моей,

    Той, сохранившей мой образ в душе.
    Той, удержавшейся на вираже.
    Искру надежды на встречу храня,
    Главный подарок получишь- меня.

    Тело свое я тебе подарю.
    Рунами верности заговорю.
    Хоть на траве, хоть на простыни белой,
    Все, что захочешь, со мною ты делай.

    Наших желаний сольются основы.
    Сбросив одежд неуместных оковы,
    Страстью наполним любовное ложе.
    Это любой мне награды дороже.

    Это- подарок превратной судьбы,
    Сердцем твоим мне протянутый смело.
    Пали сомненья душевной борьбы.
    Ты подарила мне душу и тело.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486743
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 19.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  41. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 00:28 ]
    На изломе эпох
    На изломе эпох

    Встал рассвет в терновом венце.
    И, вдыхая весеннюю вонь,
    Я, с гримасой на мрачном лице,
    Собираю осколки в ладонь.

    Этот мир разлетелся во прах.
    И осколками ноги босые
    Мы изрежем, блуждая в мирах,
    Где ютятся дожди косые,

    Нас очистив от скверны былой,
    Напитав живительной влагой...
    И былого истлевшее зло
    Упокоится в темных оврагах.

    Только ты люби в этот час!
    Только телом меня согрей!
    Это время выбрало нас,
    И несет... Так целуй скорей!..

    Холод мира поправ, стоим,
    И в объятиях согреваем
    Мы друг друга. И время с ним,
    Словно кровь, в песок истекает.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486859
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 19.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  42. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 00:00 ]
    Я один. Тебя нет
    Я один. Тебя нет.

    Что мне делать, коль скоро
    Тебя уже нет?
    Дождь весенний стучит,
    Отбивая удары...
    Это демоны зла
    Собрались на банкет...
    Это ведьмами воют
    В переулках котяры...
    Ты была- и не стало...
    И вот я один
    В переулках весны,
    Словно зомби, блуждаю.
    Ты ушла. Я, не нужный
    Себе господин,
    К телефону беззвучному
    Вновь припадаю.
    Связи рвутся... Услышь
    Стука сердца там-там,
    Выйди вновь на порог
    Чуть прикрыта... И тела
    Я ладонью тепло
    Соберу. И отдам.
    И у ног опущусь...
    Но мечта улетела...
    Улетела туда,
    где на сердце тепло,
    Где речная верба
    Нас ласкает ветвями,
    Где развеяно в прах
    Вездесущее зло,
    Где измены судьба
    В несогласии с нами...
    Я один. Дождь стучит
    По разжатой руке...
    В безнадежной тоске
    Догорает мой вечер.
    Руны счастья черчу я
    На мокром песке,
    И стирает рука
    Эфемерную встречу...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487143
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 21.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  43. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 00:03 ]
    Конец любви. Самоубийство
    Конец любви. Самоубийство

    Умирает любовь. Умирает мечта.
    И сегодня в мой дом ночь приходит не та.
    С темных стен безнадежно глядят пауки,
    И душе невозможно избыться тоски...

    Эта ночь обнаженно-кровавою раной
    Режет душу. Всплывающий образ туманный
    Промелькнет, не задев, не нарушив покой.
    Досылаю патрон недрожащей рукой,

    Обреченно гляжу в темноту потолка,
    И бессильно свисает с постели рука...
    Пистолет у виска. Пуля в тело вошла...
    Я спокоен. Я умер. Любовь умерла.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487590
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 23.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  44. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 00:46 ]
    Награда солдату. Мечты о лете
    Награда солдату. Мечты о лете

    Зима отошла. Снег кровавою кашей,
    Горящие шины и взрывы гранат...
    Прошел ледоход. Это прошлое наше
    Ушло, и уже не вернется назад.

    Нежданной войною весна постучала.
    Устали в надежде. В тревоге устали.
    Устали, измотаны этой весною...
    И как мы скучаем по летнему зною,

    Когда мы на пляжах от солнца растаем,
    Когда мы обноски зимы поснимаем...
    Бушлаты и берцы- скорее долой!
    Мы те еще "перцы"- задор молодой

    Мы нашим сердечным подругам подарим
    На пляжах и в парках с любимыми в паре.
    Здесь форму носить не пристало бойцу.
    Футболки и шорты- вы так нам к лицу!

    И снова придут кареглазые ночи.
    Они пролетают в объятьях короче,
    Чем скорый, отчаянный бой рукопашный...
    Его мы припомним, как отзвук вчерашний...

    Девчонки, мы-ваши! Целуйте! Любите!
    Любовь и себя беззаветно дарите!
    Дарите рассветы. Дарите закаты.
    Награда любовью- мечта для солдата...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487774
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 24.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  45. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 00:51 ]
    Несподіванка. У кафе
    Несподіванка. У кафе.

    З тобою у кафешці
    Сиділи. Йти вже мали.
    Втомився. Цілий вечір
    на мене "нависала”...

    Претензії “тулила”,
    Що я такий-сякий.
    Що не такий. І знову-
    Що знову не такий...

    І я вже сам не знаю,
    Навіщо все це слухав.
    Вже приміряв виделку,
    "Лапшу" знімати з вуха...

    Навіщо ти цю зустріч
    Призначила мені,
    Коли мене готова
    В кошмарнім бачить сні?

    Хотів вже розплатитись
    І поскоріш піти,
    Як раптом несподівано
    Спитала сумно ти,

    І дивно забриніла
    У голосі любов-
    Я завтра буду вільна...
    Зустрінемося знов?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488309
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 26.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  46. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 00:50 ]
    Воинам- Афганцам Майдана
    Воинам- Афганцам Майдана

    Нам еще вспоминать, и солдатская совесть чиста,
    И "на грани" стоять у сожженного нами моста.
    Нет дороги назад. Мы прикрыли избитых детей.
    Можем мы рассказать, как любовью покрыли своей

    Нашу Родину-Мать. Украину должны мы спасти.
    Мы пройдем сто преград, повстречавшихся нам на пути.
    Дома не ночевать- ты, родная, пойми и прости-
    Честь Солдата стоять за Свободу всегда впереди.

    Я еще напишу, как холодные ночи легли.
    Я еще расскажу, как гремели разрывы вдали.
    Мы на наш Третий тост вспомним имя твое, Нигоян!
    Мы еще допоем... Дай нам мужество, Афганистан!

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475464
    рубрика: Гражданская лирика
    дата поступления 28.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  47. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 00:48 ]
    Я йду
    Я йду

    Мені набридло. Я втомився
    Тривожити завмерлу тишу.
    Лиш смуток в серці залишився.
    Дарма. Тобі його залишу.
    Твоїх бажань метаморфози
    Вже не торкнуться, не зігріють.
    Я йду. Весняний цвіт мімози
    Дарую, як загибель мрії.
    Ти не відчула, як змінились
    Типові обриси кохання.
    Тілесний шал пікантно виливсь
    В примарно-марні сподівання...
    Прощай. Свій смуток я сховаю
    Глибоко так, що не побачиш.
    І ти, на те я сподіваюсь,
    Тим самим холодом віддячиш.
    Мене нема. Тебе не стане
    В холодній світу коловерті,
    І сонце, як кривава рана
    Сідаючи, повільно змеркне.
    І лиш колись, коли світами
    Черговий березень полине,
    Себе спитаю- що ж це з нами?
    Навіщо ж я тебе покинув?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488435
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 27.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  48. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 00:46 ]
    Весенние цветы
    Весенние цветы

    Весною пышно расцветает... ревность,
    Когда девчонки одевают босоножки,
    И прелесть ног преодолеет верность,
    Как корм не впрок коту при виде кошки.

    Весною пышно расцветают... ссоры,
    Когда, себя сомненьем тяжким истязая,
    Как птичка, упорхнет в открытые затворы
    Твоя любимая, от ревности сгорая.

    Под небом солнечных дождливых взвесей,
    Когда так сладки эротические сны,
    Порыв желания хандрой уравновесив,
    Срывайте радостно подснежники весны.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488838
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 28.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  49. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 00:57 ]
    Опавший лист
    Опавший лист

    Снег сошел. И лист опавший,
    Переживший зимний снег,
    Словно вспомнив день вчерашний,
    Закружился по весне

    В вихре ветра, что из сеней
    Пыль сомнения метет,
    Что в потоке ощущений
    Позабыл ушедший год...

    Вновь в свободе многоточья
    независим, позабыл
    Тот застенчивый листочек,
    С кем под снегом рядом был...

    Так и я в потоке ветра
    Новый ветренный порыв,
    В парусах грядущих лета
    Поцелуем изловив,

    Упаду и вновь восстану...
    Но, по-новому любя,
    В сердце вдруг заноет рана-
    Как я буду... без тебя?

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491237
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 08.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  50. Серго Сокольник - [ 2014.10.29 00:06 ]
    Ми із тіні
    Ми із тіні

    Сліпуче сонце? На підмостках
    Ви ролі граєте невпинно
    На публіці. Все дуже просто.
    Та ми- складніші. Ми- із тіні.

    Це непогано. Не засліпить.
    Кохання шал не виїсть очі.
    Гірка образа не скалічить
    Душі і тіла. Ми не хочем

    Здобутком бути на загальній
    Арені світла-примітиву...
    І тіла твого аморальність
    Відчути я жадаю хтиво,

    Та не у світлі, що спаплюжить
    зливання хіті, поз сюжети.
    Не дай- но Боже нам одужать
    Від цього. Все ж-бо ми поети

    Не наносного примітиву,
    Де все, неначе в протоколі,
    Розписує кохання диво,
    Як хрест тяжкий лихої долі.

    А ми, тіла у тінь вдягнувши,
    Від світла сонця нею вкриті,
    Свою обрАнність осягнувши,
    Досягнемо блаженства миті.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490235
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 04.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   675   676   677   678   679   680   681   682   683   ...   1795