ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Валерій Кравець - [ 2015.07.03 20:03 ]
    знаєш...
    Все, що стається - це завжди на краще.
    Невдачами вимірюють ціну удачі.
    Лиш хто осліп, цінує те, що бачив,
    коли ще був, як це здавалось, зрячим.

    Той, хто говорить, чує, відчуває,
    хто бачить, знає, пам'ятає, співчуває,
    хто любить - вже близький у силі з Богом.
    Не зачиняй воріт - топчи дороги.

    І хай не буде це шляхом у вічність -
    Нехай він стелеться мереживом зірок.
    Ти розсипай. Усі збиратимуть. Сильніші
    і слабші. Це для всіх один урок.

    Навіть нічого у душі не маючи,
    коли й з кишень здуває вітер пил,
    поглянь у небо. Ніч, все відчуваючи,
    Тобі дарує тисячі світил.

    02.07.2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  2. Петро Скоропис - [ 2015.07.03 17:23 ]
    З Іосіфа Бродського. Шипшина в квітні ( Із циклу "З лютого по квітень") 3
    Кущу шипшини щовесни
    не йнятиметься знати точно
    торішній вид:
    своєї барви, кривизни
    у відгалужень і того, що
    кривило віть.

    Ледь світ, горожі саду свій
    і чулий у прутах чавунних
    до чину зла,
    він шпетить зиму, буревій,
    він запевняє, що не будь їх,
    проник би за.

    Він корені пустив собі
    у суглинок, у листя тлінне,
    відтіль і квіт.
    Не воскресіння, далебі,
    не чистоти, і, поготів не
    любови плід.

    У клопоті за свій мундир
    зі зелені, за імовірний
    бутон, за тінь,
    він бачить світ на свій манір;
    і світ не дуже оковирний
    на тлі прутів.

    Голки в безлистій наготі
    він тицяє у металічні
    списи – в іржі
    горожі ні вряди-годи
    нема у березні та квітні
    йому пожив.

    Утім, така палка жага
    свій прах зужити у горнило,
    живить нутро,
    чиїмсь устам і помага
    розціпитись. Найти чорнило.
    Узять перо.




    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  3. Адель Станіславська - [ 2015.07.03 13:13 ]
    Ні, не янгол ти...
    Ні, не янгол ти...
    Ані фея, не добродійка, не свята...
    І розтрощеного не склеїш,
    ні продовжиш комусь літа,
    і хреста не візьмеш чужого -
    мати б тривкість нести свого...
    Не відмолиш нічого в Бога -
    вже відміряв тобі всього.
    Ти - піщинка...
    Чого ж уперто розпаляєш у серці трем,
    коли суджено всьому вмерти
    поміж вічним життя дощем?..

    Може й зродишся свіжим болем
    через сотню чи другу літ,
    аби знову брести сим полем
    "рятувати пропащий світ"...

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (6)


  4. Ніна Виноградська - [ 2015.07.03 12:09 ]
    ЗЛОВЛАДА


    Яке розчарування від „свобод”
    Рідні моєї, що від батька й діда
    Страждала, як увесь простий народ
    Від голоду, вірніше, геноциду.

    За це іще ніхто не відповів,
    Онуки вбивць сьогодні правлять нами.
    Зробили з нас залежних і рабів,
    Бо ненависть до нас – це їх програма.

    Ми ж обирали, начебто, своїх,
    Які нам обіцяли хліба й миру.
    Війна в державі. Гомеричний сміх
    У штучних, нами обраних, кумирів.

    Де Україна? Не питай дарма -
    За Іловайськом, встеленим тілами,
    Де плаче сонце і лягла пітьма,
    Дощами сльози ллються над полями.

    Руїни і тарифний геноцид
    Заполонили нині всю країну.
    Хто захистить стражденний люд від бід,
    Що передасть у спадок батько сину?

    Колись оця закінчиться війна,
    Зостануться і сироти, і вдови.
    У їхніх долях лишиться вона
    Зловладою, де правлять людолови.
    02.07.15




    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  5. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2015.07.03 11:20 ]
    Шепіт
    Ти шепочеш мені на вушко,
    Ніби дикі духмяні трави
    Відголосками днів весняних,
    Від роси і від снів туману...
    Ти шепочеш, що я жадана,
    Чиста, свіжа, мов квітка рання,
    Що у серці горить кохання,
    І у мріях багато зріє...
    Ніжна, добра, свята Марія...
    Ти мене дивувати вмієш...


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  6. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.07.03 09:14 ]
    Побажання
    Живеться,то й на краще сподівається
    І мріється про щастя неземне,
    Надіється,любиться-кохається
    Та віриться,що лихо обмине.

    Але в житті усякого трапляється:
    І радість зустрічей,і гіркота розлук,
    Бо чого хочеться,на жаль не все збувається,
    Тоді тривожний чути серця стук.

    Нехай же всім фортуна усміхається,
    В сімейнім морі буде повний штиль.
    Добро хай в душах завжди озивається
    І зорі айстрами хай стеляться до ніг.


    2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  7. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.07.03 09:27 ]
    Від зими до осені
    Від зими до осені
    Душа прагне простору,
    Влітку і напровесні,
    В сні та наяву,
    Від зими до осені
    Вірші в серце просяться,
    Від зими до осені
    Ними я живу.

    Від зими до осені
    Твориться і твориться,
    Від зими до осені
    Все життя в піснях.
    Звечора і з досвітку
    Дякую я Господу
    Та за творчу доленьку,
    Віршами,мов зорями
    Усіяний шлях.

    2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  8. Михайло Десна - [ 2015.07.03 06:04 ]
    Питання
    Сам Бог велів.
    Довідатися б: що?
    Ти аж упрів
    триматись за чоло.
    З нічого - щось.
    І творчість, і краса.
    Та думка ось
    уперта, як коза.
    Буденних днів
    розчинне йде кіно.

    Сам Бог велів...
    Довідатися б: що?

    03.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  9. Максим Тарасівський - [ 2015.07.03 06:19 ]
    Июль
    ...и напряженно вглядываясь в лица,
    встревожен чем-то каменный Андрей,
    и на холмах лежащая столица
    листает нервно свод календарей,

    и озираясь в непонятном мире,
    взбирается над крышами луна,
    и ходит некто в маленькой квартире,
    отбрасывая тени вдоль и на,

    и беспокоен шелест у каштанов,
    и шепот трав срывается на всхлип -
    задел, как струны, струи у фонтанов
    своим приходом новый архетип

    и тихий вздох над медоносной липой,
    качая в небе нестабильный тюль,
    вдруг называет имя архетипа -
    короткое и звонкое "июль"

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  10. Серго Сокольник - [ 2015.07.03 03:32 ]
    Эта ночь
    Эфемерное время стекает со стрелок часов...
    Затерявшись в июле, весенний поет соловей...
    Подойди и открой свою дверь, отодвинув засов,
    Тот засов, что закрыла, играя любовью моей.

    Этот ночи огонь- воплощение грез наяву.
    Уходя вникуда, никуда не уйдешь от себя.
    Протяни мне ладонь!- я еще раз тебя позову...
    Ты играешь любовью, но трудно прожить, не любя.

    Эта летняя ночь, как солдатская жизнь, коротка.
    В наступающем дне не останется места для нас.
    Наш последний рассвет так похож на багровый закат...
    Время временно, милая. Если сейчас- то сейчас.

    И внезапно по телу как будто холодный озноб...
    Треснет мутное зеркало, наши впуская черты.
    Ты под влажные струи подставишь пылающий лоб,
    И утонешь в росе истекающих слез наготы...

    На ковре из фиалок ночных белизна наших тел,
    Как на бархатном стенде старинный китайский фарфор...
    Соловей поутих, как таинственный ночи предел,
    Вход в весну затворив, и окончен любви разговор.

    Ну а завтра- сегодня (уж утро пробили часы),
    Через зыбкое "нет" преступив заповедный порог,
    Сквозь штормящее море -обычный людской недосЫп-
    Уплывем, как во сне, и исчезнем в развилках дорог.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115070300870


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Олена Балера - [ 2015.07.02 22:46 ]
    ***
    Туманна яв покликала натхненно,
    Її пильнує хоровод хвилин.
    Несеться день вперед, немов скажений,
    Тому завжди здається замалим.

    У міжкордонні спалахів і злив
    Будує час невидиму арену,
    Усім нечутно скроні посріблить
    І буде, ніби лікар і священик.

    І хочеться натиснути стоп-кран,
    Зловити кадром кожну мить щасливу...
    Незіграною роллю визирав

    Вчорашній день і враженням щемливим –
    Із пам'яті зникала мішура
    Упевнено, хоча і неквапливо.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  12. Сонцедар Печерник - [ 2015.07.02 18:17 ]
    САГА. СПОГАДИ ПРО МИНУЛЕ…
    На швидкості заспаність покине
    В ритмі чотириколісся
    Мандрівника, що порине
    У світанкове дійство закулісся.

    Допоки глядач ще спить,
    Готують виставу без лаштунків
    Вершини, що очілля вдягли
    З туманів, хмар і відтінків.

    Птахи хоровими переспівами
    Зачали побудку ніжну.
    Сур'я встає, сур'я дарує,
    Він ніч долає сурово-грізну...

    І чада лісу, поля і поточків у людській подобі
    Вбираються, красуються лляним вбранням
    Та мандрівника у ладу та в супроводі -
    Зодягають, на галявину ведуть загаттям.

    І у колі край води
    Молвлять чада гуртом:

    Сур'ї дараб, Сур'ї дар,
    Що так безмовно,
    Проте мелодійно сходить -
    Він ж бо господар,
    Мо світанок приводить.
    Приводить, коловорот заводить.
    Водяне плесо виграє,
    Проміння злате сурить,
    Заграва чари розтуляє
    Розтуляє - та забавою пробудить.

    І бавлять флейта, волинка, флояра
    В такт диких ударів стрімкого хороводу
    І співанками чада зовуть Світояра
    Аби ранок дню приніс насолоду.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Сонцедар Печерник - [ 2015.07.02 18:49 ]
    Печерник
    Це моя мала ода смерті!

    1
    Ні, не вмерти,
    лише майнути до початку початків.
    Посеред безоглядної німоти,
    печерної пустоти
    вихід до волі єству найти .

    2
    Вряди-годи
    серця кволий стук
    і здавлений повітря ковток у горлі,
    промінь в зіницях ще не стух
    Його зародок жевріє в жерлі.

    3
    Волога, сира стеля.
    Не марним стане мій відхід.
    Відійти хочу до вищих сфер,
    скористатися нагодою світанку,
    очистити свідомість у лоні печер.

    4
    І творячи легенду,
    Прагну змінити світ,
    Спадок предків возз'єднати воєдино,
    Щоб зродився новий міт,
    Нині себе старого я покину.

    5
    Непохований навік,
    себе не прирік на погибель.
    Звільнитися би від печерних кайданів
    Долаючи варни щабель...
    Чи стрітить святитель із кола рахманів?

    6
    На брунатно-зеленому мохові
    Присів межи галасу , крякоту.
    Дамся чути воронові,
    Най витягне з печерного мороку,
    Обміняю волю на мідний гріш…

    Вороне, віднеси мою сутність мерщій, скоріш…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Ірина Кримська - [ 2015.07.02 17:28 ]
    Маки під зливою
    Ходять маки під зливою,
    Мокнуть ніжні шовкИ.
    Хилить відчай напливами
    Їх щока до щоки.

    Душі чуйні розпатлало!
    Тишу макових вій
    Злива реготом шматає,
    Загортає в сувій.

    Ночі й зливі – не вилитись,
    Маку – вже не звестись.
    Тільки блякнути й квилити
    Личком, листячком ниць…

    Та припиниться лЕтиво
    Навісних ручаїв .
    Осягнеться поетами
    Злива – купкою слів.

    Маки стеблами-нервами
    Оживуть. Заяхтять –
    Пелюстками червленими
    Ранку вишиють гладь.

    Ніч дощу піде коренем
    В глибину – на той світ.
    А живим, невпокореним
    Маків явиться цвіт.

    2 липня вночі





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (6)


  15. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.07.02 11:55 ]
    Яблунева заметіль
    (Пісня)


    Диво-сад квітує знов
    Та й у пору травневу,
    Поринаємо удвох
    В заметіль яблуневу.

    Приспів:

    Яблунева заметіль,
    Заметіль яблунева,
    Стежечку мені й тобі
    Стелять пелюстки рожеві.

    Нас засиплять пелюстки,
    Мов сніжинки пухнасті,
    Закружляємо в танку,
    Захмелілі від щастя.

    Приспів:

    Нехай лине пісня ця
    Голосна аж до неба.
    Поєднала нам серця
    Заметіль яблунева.

    Приспів:

    2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  16. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.07.02 10:40 ]
    Вечір
    Вкрити все парчою
    Сизо-голубою
    Вечір поспіша.
    Виглянув з-за хмари
    Місяць.Сипле чари
    З срібного ковша.

    Хлюпаються зорі
    У воді прозорій
    Тихої ріки.
    І берізкам вітер
    Буде шепотіти
    Чарівні казки.

    1981 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  17. Ігор Шоха - [ 2015.07.02 10:12 ]
    Дефолтом по бідності
    Потугіше паски, посполиті,
    мало на покріщення надій.
    Ненависть до злодія-бандита
    виросла у вареві подій.

    Почались реформи з «найбагатших»,
    що на смерть складали копійки.
    І не кріще, а багато краще
    будуть умирати бідняки.

    Україна вилізе з ДЕФОЛТУ,
    будемо ходити в Кутюр’є.
    Плани ці уже у влади є!
    Ну, а ви трудіться до потопу.

    Бідному лишається сума,
    урожаю житнє перевесло.

    На землі, коли казати чесно,
    в неземне не вірує Хома.

    Як у раї видумали пекло,
    то і раю видно, що нема.

                                  06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (1)


  18. Михайло Десна - [ 2015.07.02 07:21 ]
    Із зірками та без них
    Вчора зранку сходинками
    від зірок зійшов.
    Грюкнув хмарам тропіками -
    малював любов.

    Раптом сходи блискавкою
    варить електрод...
    На землі колискою
    є місця негод.

    Темрява шовковицею
    скраплює, що є;
    без зірок околицею
    космосом стає.

    Між словами речення ще
    сотні ніби слів.
    Залишався вечір... Все ще
    в гості б я сходив.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  19. Серго Сокольник - [ 2015.07.02 03:49 ]
    Згасає кохання
    Люба подруго, сядь на коліна,
    І руками мене обійми.
    В серце щось стукотить без упину
    Привид холоду, привид зими...

    Наче літо... А мов би не гріє,
    Як раніше, обіймів тепло...
    Буревій чисте небо розвіяв,
    Вимітаючи все, що було.

    А було ж... Обпікаючі квіти
    У цілунках ночей вогнянИх...
    Ми торкалися їх, наче діти...
    Мов шалені, кохались у них...

    Та триматись за гілку найвищу
    Так виснажує сили долонь...
    Що ж обійми твої холодніші?
    Це згасає кохання вогонь.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115070200881


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Юрій Кисельов - [ 2015.07.02 02:12 ]
    * * *
    Йде боротьба за право бути Руссю -
    за вільний степ і Київ золотий
    пролито кров. Народ у дужім русі.
    У височінь устромлені хрести,
    де хлібні мали б колоситись ниви.
    Розорані снарядами поля -
    сліди боїв не змиють жодні зливи.
    У гніві вибухатиме земля
    свята праукраїнська, тобто руська.
    Русь-Україна - знаємо ми всі,
    що це те ж саме. Москалеві - дзуськи
    протягувати лапу до Русі.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (18)


  21. Серго Сокольник - [ 2015.07.02 01:58 ]
    Пером по паперу
    Пись-пись, пером та по паперу
    (Ой, як солодко пишуть пера...) Вірші
    Про те, на що наразі попит,
    Немов псалом читає попик, пиши.

    Колись про комсомол- банальне.
    І про квітчасто- ідеальне. Пись-пись.
    Дивись у зліт фантасмагорій!
    І літ за двадцять, як на горе, кудись

    Тече прилизано- комічна,
    Гламурна та метафорична... Глевка.
    Пече пісок, де протікає
    (Глянь, наче є, а от немає) ріка...

    Одне зливає зсередини
    Нещасну Неньку- Україну... Кору...
    Мене давно від цього нудить.
    Зберу в кулак... І далі буде... Зберу.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115070200548


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Віктор Фінковський - [ 2015.07.01 18:46 ]
    Міс (Випускний)
    Світанок радіє хмарами, співає осяйний блиск...
    Граційно іде бруківкою чарівна принцеса-міс,
    А сонечко ніжиться-тулиться до премагічних кіс...
    Легенда. Казкова. Марево. Царівна. Богиня. Писк!

    Забуду буденне - плинності, стріла ж бо Амура б'є!
    Не буде законам чинності, допоки кохання є!
    Вона всепідкорна в справжності перлинок очей-намист.
    Не можна, щоби не проснувся до версиписання хист.
    2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Віктор Фінковський - [ 2015.07.01 18:27 ]
    Ти (Вік)
    Неба крапля, золото-водиця,
    Сонця келих... чистота і блиск...
    Очі - космос, коси водоспадом...
    Роси свіжі, зорепадний мис.

    Диво справжнє! Неозора мрія!
    Снився сон... і так раптово зник.
    Я знайшов Тебе одного разу...
    І шукати буду цілий вік.
    2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Віктор Фінковський - [ 2015.07.01 18:17 ]
    Перемозі
    Слався предвічно, земле! Славтесь сини і доні!
    Славен народ з прадіда царствує, як на троні!
    Хори, співайте ставно, тенором, а чи басом?
    Славтесь святі герої!
    Слався, гарматне м'ясо!

    - Ворог!
    - В полон не брати!
    - Нищить осиний вулик!
    - Вигризти перемогу!
    - Ми не здамося!
    - Ми...
    - Ми підемо на конях!
    - Що нам залізні кулі?!
    Гасло держави здавна, магму гасить людьми.

    - Воля, вона ж, як мати...
    - Волю в нас не забрати!
    - Нас не здолать нікому!
    - В серці вогонь не вщух!
    - Ми захищати будем Землю від окупанта!
    - Нам не зламати духу!
    Тільки й те є, що дух.

    Слався предвічно, земле! Славтесь сини і доні!
    Славен народ з прадіда царствує, як на троні!
    Слава самопожертві: смертю бить смертні врата!
    Слава безсмертним воям!
    Слава мільйонним втратам!
    2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Віктор Фінковський - [ 2015.07.01 18:29 ]
    ***
    І ніколи не струться скрижалі,
    Наша пам'ять - навіки жива!
    І в які б не заносило далі,
    Пам'ятаємо, земле, жнива

    Тих смертей, що їх сотні і сотні,
    Тих життів, що за нас полягли.
    Тих бажань, які були на сході...
    Й не діждали своєї весни…

    Тих смертей, що їх тисячі тисяч,
    Аж устелена ними рілля…
    Тих жертов, що піднялися вище,
    Дим яких не хоронить земля.

    І ніщо, кожен крок не закуто!
    Ви - герої, хоч доля сумна.
    І ніхто вже не буде забутий,
    Аж допоки не прийде війна.
    2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Віктор Фінковський - [ 2015.07.01 17:22 ]
    Приснилося
    А фортеця ставна височить...
    І на вежі, люба, ми ще двоє...
    Я беззбройний, голіруч іду
    Забирати воїнову зброю.

    Ех, ви, мури, що навік впадуть...
    Стріли, списи, піки і... надія -
    Ворог дав зі сміхом арсенал,
    Але зброя у руках не діє...

    Де це знано? І хіба бува?
    Як фортечні втримати висоти?
    Битися в трояндовім саду...
    І не мати сили побороти...
    2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Віктор Фінковський - [ 2015.07.01 17:46 ]
    Будь
    Намалюй мені усмішку,
    добротою уквітчане золото,
    Намалюй мені соняхи
    і безмежністю сповнену синь,
    Намалюй мені озеро,
    де кохання сіятиме човником,
    Бо немає й між зорями
    яскравішої в світі краси...

    Намалюй мені затишок
    і доверши його оченятами,
    Намалюй мені загадку,
    що й премудрі її не збагнуть,
    Намалюй свою радісність,
    і,
    кохана,
    не прошу багато я:
    Просто
    будь.
    Просто
    будь.
    Просто
    будь.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Юлія Радченко - [ 2015.07.01 16:50 ]
    Генетика
    Когось дороги ведуть до Рима. А хтось – у вирви сирих горбів.
    Ідеш, дірявих бронежилетів латаючи невагомість.
    Тож хто мене захистить, коли я тепер не живу у тобі?
    Коли у моє нутро вповзає чужа вогнева свідомість?

    Мінливе місто смердить смертями, руйнуючи твій Колізей.
    Невже це безсмертя: втрачати все, у що відчайдушно вірив?
    Метелики, Божі діти, мутують, урісши в живих людей.
    Куди ж їм іще подітись, коли навколо суцільні діри?

    А люди риють окопи. Мінують весни - для селфі у повний зріст.
    Засвідчать свою земну присутність ворожим кодом мутацій.
    Перевертень-пілігрим - в утробах великих спадкових міст.
    У сумнівах. У мені. Клітинно благаю тебе: «Зостанься».
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  29. Ігор Шоха - [ 2015.07.01 12:23 ]
    Мандрівочки
    Коли міняю стелю на пустелю
    і орані поля на цілину,
    сідаю у веселу каруселю
    і їду у далеку далину.

    А як нема, то я її малюю
    за обріями синіх берегів.
    Лечу туди, де може й заночую –
    у вирії омріяних птахів.

    Лечу один, як у житті буває,
    коли воно минає уві сні,
    бо кращої пташиночки немає,
    аніж ота, що є удалині.

    Я й наяву до неї ще полину.
    Обніму, як єдину, а тоді
    збудуємо на двох одну хатину
    на острові нетанучих надій.

    Поринемо у небо очі в очі
    і наодинці з місяцем на ти
    безмовно розмовляючи до ночі,
    упадемо у зоряні світи.

    І будемо напевне раювати
    подалі од існуючих людей.
    Усе реально. Тільки де узяти
    палітру ще не висохлих ідей?

    ................................................
    Коли міняю мрію на постелю,
    лечу у свій забутий закуток,
    де пасіка чекає і садок...
    І намалюю інші акварелі.
    Гуаші поміняю на пастелі...
    На те і воля
                   на один ковток.

                                  06.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (7)


  30. Уляна Яресько - [ 2015.07.01 12:45 ]
    Враження.Захід сонця.
    Невтомне сонце припинило біг,
    Поклало промені у теплі люльки.
    Рудий котяра на траву приліг,
    Бідаку,певно, утомили гульки.
    У небі квіти вечір посадив,
    Лишив для ночі таємничі знаки.
    Картина Бога - просто диво з див:
    На небосхилі розцвітають маки.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  31. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.07.01 11:17 ]
    До чоловіків
    Чоловіки!Своїх жінок кохайте,
    І говоріть їм лагідні слова,
    Шануйте ви обраниць,поважайте,
    Будуть вони обожнювати вас.

    Кажіть їм,що вони - найкращі
    Та найвродливіші,а ще - єдині в світі.
    Мов дивна музика слова сприймуться ваші
    І зацвітуть у серці щастя квіти.

    Бо жінка створена Всевишнім для любові
    Та ніжності й добра на всі віки,
    Заради милого на все вона готова.
    Не забувайте ви про це,чоловіки.


    2004 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  32. Василь Луцик - [ 2015.07.01 11:04 ]
    ***
    Зміна курсу валют –
    Тут!
    Зміна курсу людей –
    Там!
    Наче десь висить
    Вивіска:
    "Смерть.
    Недорого.
    Продам."

    2015


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (6)


  33. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.07.01 11:21 ]
    Літо
    Кружля кульбабки білий-білий пух,
    Квітує в полі молодеє жито.
    Це в капелюсі синім тепле літо
    Вже вкорте робить традиційний круг.

    І запах свіжоскошеного сіна
    Стоїть,здається над усеньким світом,
    По росяних стежках згори в долину
    Йде у вінку ромашковому літо.

    Чую:про щось шепочуться берізка з кленом,
    Так ваблять зір духмяні ніжні квіти,
    Та й думаю,що вже життєве літо
    Підкралось непомітно і до мене.

    1997 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:


  34. Марія Дем'янюк - [ 2015.07.01 08:54 ]
    Каштани
    А за вікном рахує місяць на дереві каштани,
    Й малює в небі свій каштан зірок:
    Молочний шлях і сяйва полум"яні,
    Зіркові грона, мов каштановий листок.

    Каштанчики, наче малі планети,
    Можливо там зародиться життя,
    І промайне у небі на кометі,
    Той, зто наспівує мелодію буття.

    Упав каштанчик:покотився в трави,
    І з неба зірка полетіла вмить,
    І милувався місяць як в отаві,
    Поруч з каштаном зіронька блищить...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  35. Аліна Харламова - [ 2015.06.30 23:42 ]
    Чекатиму тебе, немов Христа...
    Чекатиму тебе, немов Христа,
    До подиху останнього, до скону.
    Хоч вже позаду води Рубікону
    І попіл від останнього моста, -

    Суцвіттям снів мене не відпускай!
    Мов у Путивлі я на заборолі.
    На тихі води щоб, на ясні зорі
    Ти повернувся у веселий край, -

    Хай пронесуться мимо стріли, кулі!
    Я буду ждати звістки день у день.
    І на Ітаці ткати гобелен.
    І плакати тихенько, щоб не чули.

    12. 05. 2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  36. Аліна Харламова - [ 2015.06.30 23:09 ]
    Вже не квітнути місяцю повнею...
    Вже не квітнути місяцю повнею,
    Не повзти більше зміям між травами.
    Я пройшла крізь вогонь та полум’я,
    Щоб дізнатись, що щастя – марево.

    Обірвалися дні намистами.
    Я вернулася з битви останньої.
    А тебе проводжають тризною
    Й зорі плачуть в степу над курганами.

    22.10.2009


    Рейтинги: Народний 0 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  37. Христина Дівчур - [ 2015.06.30 22:19 ]
    Не закрити очі

    Якби душа не знала
    Не любила би нікого
    Якби я не кричала
    Ось так лишилася з тобою
    Якщо такий турнір, то я не краща боса
    Я наче гіркий мед
    Й чесала собі коси
    Неначе уві сні
    Пливла за течією
    І наче у пітьмі
    Не раз була своєю
    Якийсь прадавній страх
    Охоплює і кличе
    Не хочеться отак
    Замкнути і закрити
    І не впустити сни
    І не закритти очі
    Я бачила пітьму
    І більше вже не хочу…

    @ Дівчур Христина 2015 р


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Христина Дівчур - [ 2015.06.30 22:27 ]
    Ніж більше

    Так плинність часу всихається на вік
    І я б пішла з тобою – та ти лишень поклич
    Та то не та погада і був лише прилив
    І якби не негода – то вітер би все змив
    Короткочасні втечі не врятували хіть
    І наші колотнечі розпалюють мов мідь
    Я плавлся з тобо і все одно тону
    Не відпуска хлвоя і вся уже горю
    А починалось мило – і квіти, все було
    Чому так похитливо- так сталось й понесло
    Неначе мови гомін, неначе стаї клич
    Так голосно й сміливо -скрізь тисячі облич
    А я боюся ночі – вона все забере
    І я більш не захочу – і відпущу тебе

    @ Дівчур Христина 2015 р


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Василь Надвірнянський - [ 2015.06.30 20:23 ]
    Маленьке щастя

    Всміхнулась доля врешті і мені,
    Радіймо всі кому на скільки вдасться.
    Ще є земля що ми живем на ній,
    Ще родиться на ній маленьке щастя.

    І я лиш тільки дякую за те,
    Що ще на світі хочеться творити.
    Маленьке щастя – хай воно росте,
    Йому на цьому світі довго жити.

    Хай тішить нас оця жива краса,
    Немов весняна квітка пелюстками.
    Ці ясні очі , наче небеса,
    Що сховані тепер за пелюшками.

    Життя лиш щастям пишне і п’янке,
    Лелій це своє щастя моя доне.
    І щоб воно завжди було таке,
    Таке безмежне і таке бездонне.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Лілея Дністрова - [ 2015.06.30 20:50 ]
      Надія й розпач...
    Бродило літо в скошеній траві,
    Гули джмелині серенади...
    Сріблили роси кучері землі,
    Пірнала спека у левади...
    Малиново-ожинові уста...
    Квітчались гронами кохання...
    В жасминових розплющених очах
    Застигли радість і страждання....
    О, літні дні! Із лепетом цикад...
    Та млосним ароматом тиші...
    Омана се...бо відгуки гармат
    Затьмарили красу...Облиште...
    Радіти сонячно-ясним словам...
    І посміхатись...барвам літа.
    Зітхає, зморений вогнем, туман...
    Надія й розпач...серед жита...

    2015 р.


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10)


  41. Віктор Фінковський - [ 2015.06.30 19:12 ]
    Персні
    Мала,
    ми обоє на рік поближчали.
    (Кохання -
    єдина річ,
    що дорожчає сплавами.)
    Ходити без срібла та й із -
    чи личить нам,
    Коли і сьогодні в серці знаходимо барви ми

    Веселки,
    жаги,
    краси від іскристого:
    "НАВІКИ УДВОХ",
    "НАЗАВШ",
    чим
    кохання
    прославимо...
    Підношу на руки...
    цілунком пишемо:

    КОХАННЯ -
    ЄДИНА РІЧ,
    ЩО ДОРОЖЧАЄ СПЛАВАМИ.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Петро Дем'янчук - [ 2015.06.30 19:34 ]
    По серпу молотом
    Ніч голосила , плакав день
    В обіймах зливи літо
    Занурився у думу степ
    Ми розмовляли тихо

    І світло включене мовчить
    Втомилось майоріти
    Чомусь твій голос знов хрипить
    Приходить час терпіти

    Даремно грім лякав грозу
    Ламав деревам віти
    Усім хто накликав біду
    Клянуть вже власні діти

    Посіяні зійшли ростки
    Негода їх не тішить
    Ідем тунелем до мети
    Надать їм віри вірить

    Зніс ворогові роги смерч
    Бадяжиться мов брага
    Застрягла в гогрлі суміш перць
    Їм мелена рос - правда

    Їх поводир овець кумир
    Вже штопає шкарпетки
    Ведмедик дуля - підхалим
    Став колорадом секти

    Нам не відомо скільки ще
    Посіє маків кривда
    Одне ми знаєм - хто він є ...
    Кого накриє кара

    Ми боремося в боротьбі
    Над нами сходить сонце
    Ми всі родина у душі
    Нам не під стать потворне.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Віктор Фінковський - [ 2015.06.30 19:37 ]
    Небо
    Небо - краса,
    невід'ємна від серця,
    незбагнена,
    Небо -
    домівка для духу й престол Бога Вишнього...
    Денне,
    ранкове,
    вечірнє
    і...
    сповнене чарами...
    Хмарами,
    маревом,
    заревом,
    краплями чистими...

    Небо - величне,
    далеке і близьке для кожного:
    Небо і серце
    з давен оспівали
    безмежністю.
    Славнями всепіднесними і
    діями гожими
    Небо,
    красиве і щире,
    хай в серці оселиться.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Петро Дем'янчук - [ 2015.06.30 18:08 ]
    Доля
    Доторкнись душою , серцем приголуб
    Заіскри солодкою ніжністю спокус
    Полони назавжди поцілунком губ
    Будь в мені відвертою сповіддю розлук

    Ляж туманом сивим на мої сліди
    Запозич у молодості чародійні сни
    Все вдихни до краю , страви засмачи
    І побач відродження талої води

    Як вона стікає із гірських вершин
    Поспішає , котиться венами рівнин
    Як від мене гонить хід сумних годин
    Хоче буть з тобою вічністю хвилин

    Тих що незабутні , тих що головні
    Що в житті бувають з тисячі одні
    Не вагайся , чуєш , я давно в тобі
    Піснею лунаю в музиці струні.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Віктор Фінковський - [ 2015.06.30 18:13 ]
    ***
    А найперше чистилище - це земне,
    А найважча дорога - дорога праведна,
    І існує краса, яка не мине,
    Хоч кусає її по початку згаданий.

    А найбільша сльоза, та, яку проллєш,
    Як зашкалює жаль, чи без міри весело...
    А найперша любов - це любов без меж,
    І немає у ній низькоти тілесного.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Ірина Кримська - [ 2015.06.30 18:56 ]
    Хрестиком
    Перехресна рима
    Хрестиком незримим
    Вишиває долю чорним у рядок.
    А поміж рядочків – віють снігом зими.
    А мені б квітучий бачити садок.
    Щоб у ньому Доля
    Колисала Волю.
    Щоб у ньому стежка проганяла страх.
    І ніякі болі,
    І ніякі ролі –
    А лише чекання лагідна пора.

    30 червня 2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (12)


  47. Ірина Кримська - [ 2015.06.30 14:50 ]
    Сонце грало
    Сонце в кроні кальвілю заграло.
    Ноти мацав проміння смичок.
    Вже вчувалося срібло хоралу,
    І душа подала голосок.

    Стовбур теж зазвучав – обертони –
    Виривались на волю – фагот!
    Одяглася в симфонію крона –
    Кожна гілочка прагнула нот.

    Достигали дочасно кальвілі.
    Сонце гнало від обріїв сон,
    Опадали октави незрілі
    В сутінковий м’який баритон…

    30 червня 2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (8)


  48. Ігор Шоха - [ 2015.06.30 12:35 ]
    Містерія судного дня
    Я не мамоні, а Богу молився.
    У самоті, у чаду суєти
    що тільки грішнику ніччю не сниться,
    поки несе його в інші світи?

    Не у пустелі великій, гарячій
    душу мою гартував херувим.
    Я опинився у храмі, неначе
    маю покаятись бестіям злим.

    Як у кіно із дешевого мила,
    Зала сіяє, накриті столи.
    Інтелігентно начищені рила,
    наче не п'яні, як завше були.

    І ради цього надутого лиску
    посереди́ні неначе і я.
    Будуть судити по чорному списку
    книги неписаного житія.

    Зирять на мене і косо, і криво
    ситі й нена́ситні люди-жлоби.
    Мало одного на юрмище хтиве.
    Хоч би і двоє – тріщали б чуби.

    Той наміряється різати руку,
    інший ціляє у серце моє.
    Рило нахабне виймає шаблюку,
    а нахабніше – кайдани кує.

    Люта містерія хижого кодла.
    Деякі пики знайомі мені.
    Ця інквізиція Савонароли
    чимось нагадує нинішні дні.

    Путі і жирі – ще ті ненажери.
    Злобні вампіри жадають крові.

    .....................................................
    Раптом у зал відчиняються двері
    і – на порозі мої візаві.

    Я ще повірити цьому не можу –
    чудом являється дивний дует:
    он усміхається ніби Серьожа,
    а із гітарою – наче поет.

    Поряд зі мною сідають до столу,
    залу гадючу очима їдять.
    В пики нахабної черево голе,
    роги і ратиці з ляку тремтять.

    – Ну, шалапути, злодії, горили, –
    мовить суворо колишній Жеглов, –
    може, із вас я мотатиму жили,
    може у вас я пускатиму кров?

    Що за претензії, ей, супермени?
    І припечатав на стіл пістолет.
    – Хто проти нього, давай, проти мене.
    Де там диявол? Іду тет–а–тет.

    І... опустіла містерії зала.
    І усміхнувся Єсенін мені.
    Це неймовірно, і цього немало,
    поки Висоцький іще на коні.

    І задзвеніла високо гітара.
    Він семиструнну акордами рвав.
    І українською з нею на пару
    пісню про клена Єсенін співав.

    Голос тонесенький, як у дитини.
    Я пам’ятаю, він був ягоза.
    Забороняли його люди-свині.
    І покотилась у мене сльоза.

    Він обійняв мене. Теж – зі сльозою.
    Ось воно наше родинне життя.
    Наче мій син повернувся із бою.
    Він же давно мені – юне дитя.

    І як буває у добрій родині,
    тихо повідав мені сам-на-сам:
    – Злодій повісив мене на бантині.
    Не довіряй самозваним братам.

    І приєднався до наших секретів
    той, що і перший, і другий, і третій,
    поки співав про війну і бої:
    – Знаєте, був я і битий,і тертий,
    тільки не я винуватий у смерті.
    Я не помер. Мене вбили свої.

    І помахавши прощально рукою,
    разом пішли у небесний вокзал,
    не зачиняючи хід за собою,
    поки сугестії виметуть зал.

    Дивно, що ми говорили на рівних
    і не було ні вини, ні проклять
    за анексовану берега п’ядь.
    Тільки і мови:
                   – Ідемо до прірви.
    Не забувай. І прости за невірних,
    адже не відають ще, що творять.

    ..........................................................
    Я просинаюся. Мокра подушка.
    Отже, буває таке уночі.
    Бозя громами везе калачі,
    зирить сова, нашорошивши вушка.
    На підвіконні – «жегловская пушка»,
    а за вікном пугачі і сичі.

    Літечко друге уже проминає,
    поки на сході війна не вщухає.
    Сонце ще сходить і мріє блакить.

    Як же простити губителя раю?
    Я не прощаю. Хай Бозя прощає,
    тих кого Бог ні за що не простить.

                                  06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  49. Мирон Шагало - [ 2015.06.30 11:23 ]
    Пташечку мій (подвійне хокку)
    Пташечку ти мій,
    через ліс веди мене
    подалі від сліз.

    Через тихий спів
    пересій мої жалі,
    ти, пташечку мій.

    (30 червня 2015)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  50. Неоніла Володимирівна Гуменюк - [ 2015.06.30 10:24 ]
    Моє кохання
    Яблуками пахне - серпень на порозі,
    А моє кохання - в далекій дорозі.
    А,може,кохання за мене забуло?
    Може його в мене і зовсім не було?

    Ні,було кохання,солодкі цілунки,
    Завмирало серце від п"янкого трунку.
    Яблука достигли.В серце стука осінь.
    А моє кохання десь блукає й досі.

    1991 р.


    Рейтинги: Народний -- (4.75) | "Майстерень" -- (4.63)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   682   683   684   685   686   687   688   689   690   ...   1854