ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.07.14 14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.

І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.

С М
2025.07.09 04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти

М Менянин
2025.07.09 01:03
Назва.......................................................................Стор.

1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Іван Гентош - [ 2014.10.13 23:47 ]
    пародія « Міні... »
    Пародія

    Чи індіанці ми, чи може блідолиці,
    Що сидимо вже другий день підряд в копиці?
    Збирати квіти в поле йшли, була ти в міні.
    Я збився з теми, бовкнув щось – тепер на сіні…

    Я вже просився і благав – послухай, мила,
    Хоч би на ніч мене додому відпустила.
    Вже світ пливе повз мене, люба, ноги з вати,
    Оглух чи гуси перестали ґелґотати?

    Ти, мов Пулюй, мене просвічуєш… без тями…
    Віддам кінці я тут з твоїми “відчуттями”.
    Боюся – двічі вже неначе серце стало…
    А ти (де логіка?), прикинь – сказала “Мало!”

    Ще день, кохана, і від нас лиш будуть тіні…
    А починалось файно так – була ти в міні…


    13.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (24)


  2. Василь Кузан - [ 2014.10.13 21:11 ]
    На сіні…

    Просвічують, немов Пулюй, слова осінні…
    Ти, легковажачи усім, лежиш на сіні.
    Повз тебе плине цілий світ і всі проблеми,
    А ти, задивлена в любов, тасуєш теми.

    Пасуться гуси край воріт, печаль ґелґоче,
    Косе проміння на землі зігрітись хоче,
    Прозоре сонце із-за хат волосся гладить.
    Твоїх думок чорновики не мають влади.

    Ти вся живеш у відчуттях – ніяких логік.
    Усе, що збуджує тебе, втрачає облік.
    А що дратує, бісить що, веде до стресів –
    То, певно, знаю тільки я – то не для преси.

    Але тепер це все пусте! Безпретензійно
    У себе дивишся, бо є лиш ти і тіні!

    13.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  3. Віктор Ох - [ 2014.10.13 21:24 ]
    Серенада дощу

    Дощ розвісив в повітрі на нитках кришталики суму.
    Він сьогодні печальний, буває ж веселий чи злий.
    Про безглузді дрібниці життя я впадаю в задуму,
    дощовими сльозами очищусь в цей день дощовий.

    Дощ танцює веселий хіп-хоп на дахах і на листі.
    Дощ співа під осінній сонет серенаду свою.
    Тротуари, дороги, мости і авто будуть чисті.
    Дощ умиє листки і, можливо, занудність мою.

    Дощ малює краплинками – я, так як він, не зумію,
    виплітає мережива мрій он на тому вікні.
    В цей знайомий будинок спішу, бо ще маю надію
    від дощу утекти, і що тут будуть раді мені.

    -----------
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (10)


  4. Валентина Попелюшка - [ 2014.10.13 21:43 ]
    Хатинка з кубиків
    Не знаючи спочинку,
    Із кубиків хатинку
    Будую вже півдня.
    Аби була простора,
    Кладу ушир і вгору –
    Помістить і коня.

    Старався я немарно,
    Хатинка вийшла гарна –
    Хоч сам у ній живи.
    Усім достатньо місця:
    І зайчикові, й лисці...
    Кімнатка для сови.

    Для котика малого –
    М'якеньке на підлогу,
    Щоб теж у хатці спав.
    А мешканець вусатий
    Пустився галасати,
    І дах у хатки впав.

    Я плакати не буду,
    Полагоджу споруду,
    Накрию від дощу.
    Звірята ляжуть спатки,
    А котика до хатки
    Я більше не пущу.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (8)


  5. Мирон Шагало - [ 2014.10.13 20:52 ]
    В носі (наслідуючи Ю. Тувіма)
    Ви, всім шепочете до вуха,
    ви, мудрагелики рутинні,
    засохлі, як осіння муха,
    що вже давно у павутині.
    Довкола вас одні куліси,
    порядні з вигляду й хороші.
    Телевізійні лапшовіси —
    усіх вас я маю в носі

    Міняйли, гендлярі, банкіри,
    що вмієте лиш брати й брати.
    Ви всі вилазите зі шкіри:
    «Я мушу мати! мушу мати!»
    І ви, маєтні, товстозаді,
    хоча ще вчора голі-босі.
    Вже вам ніщо не на заваді?
    Усіх вас я маю в носі.

    Паяци, тюхтії, кривляки
    і ви, славоспівці солодкі,
    раби і підрабки всілякі,
    що власний погляд — у колодки.
    Панам, панятам без упину
    цілуєте ви руці-нозі
    і гнете перед ними спину —
    усіх вас я маю в носі.

    І ви, солідняки у рясах,
    в розпяттях, черева обвислі.
    Жируєте на темних масах,
    облудники, святоші кислі.
    Ви друзі юди і пилата
    і бог ваш — влада, слава, гроші.
    Ви продаєте батька, брата —
    усіх вас я маю в носі.

    (жовтень, 2014)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2014.10.13 14:54 ]
    Квіти кохання (романс) *
    Не піддавайся журбі,
    Це ж не хвилина остання,
    Я подарую тобі
    Квіти весняні кохання.

    Пісня цих квітів проста,
    В серці відлунює лунко,
    Там пелюстки, як уста,
    Хочуть жагучих цілунків.

    ПРИСПІВ:

    Тож хай закрутить він нас –
    З вечора і аж до рання
    Квітів чарівних цей вальс,
    Вальс пелюстковий кохання.

    Квіти, розкішні, як ти,
    Ніжністю так осіянні,
    Казка у них – теплоти –
    Квіти кохання не в`януть.

    О дивовижна їх суть,
    Я ж бо розкрить її мушу,
    Квіти кохання цвітуть
    Вічністю в люблячих душах.

    ПРИСПІВ:

    Тож хай закрутить він нас –
    З вечора і аж до рання –
    Квітів чарівних цей вальс,
    Вальс пелюстковий кохання.

    24.03.7520 р. (Від Трипілля) (2012) Київ


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (16)


  7. Любов Бенедишин - [ 2014.10.13 13:41 ]
    ***
    Всесильний Бог
    зішле нам допомогу:
    зупинить час,
    щоб довше день синів.
    Благословить у бій...
    Та перемогу
    виборювати мусимо самі.

    2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  8. Віктор Чубенко - [ 2014.10.13 10:25 ]
    Красуня осінь
    Павучок опустивсь в декольте
    І заплутався лист у волоссі -
    Ти прекрасна, як завжди, проте,
    Конкурує з тобою ця осінь.
    Жовта сукня, заграви рум'ян,
    Тихий шелест цілунків дворами,
    А холодний ранковий туман
    Вибачається теплими днями.

    Ложе вистелила золоте
    І мені підморгнула неначе:
    Я не проти дізнатись про те,
    Як за мною ця осінь заплаче.
    Обіцяла мені - роздягнусь,
    Гарним тілом зимою потішу...
    Та всміхатимусь хитро у вус -
    Обману, бо закоханий в іншу.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  9. Галина Михайлик - [ 2014.10.13 09:11 ]
    Γαλινα
    (трішки з іронією)

    Я – тиша. Штиль. Безвітряна гладінь
    широт морських, безмежжя і розкрилля,
    вітрил опалих одчайне безсилля,
    на дні заснула неба голубінь…

    Я – буря! Шторм! Нуртовище і грім,
    цунамі, смерч, завія і торнадо!!!...
    … Свічадо-плесо в сяйві зорепаду…
    Бо… - жінка, просто жінка… А, утім:

    Я – тиша. Штиль. Безвітряна гладінь…


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (27)


  10. Мирослав Артимович - [ 2014.10.13 05:30 ]
    Вітаю!
    напів-ювілейні запалено свічі
    і мить здивування заблисла в очах -
    уперше збитошне якесь_п’ятиріччя
    вальсуючи листом торкнулось плеча

    а жовтень так щедро тебе пригощає
    прозорістю неба палітрою барв
    а ти перед ним розсипаєш навзаєм
    душевні перлини й натхненності жар

    тобою не може натішитись осінь -
    у слові та пісні сягаєш висот
    і може чогось не осягнуто досі -
    чекає на тебе безпрограшний лот!

    13.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (14)


  11. Михайло Десна - [ 2014.10.13 03:58 ]
    Украинка
    Вспомнить шутка ли:
    ханы в плен меня брали,
    жгли-убивали,
    из дому гнали.
    Но покорной начинкою
    не была.
    Из слезинки - я.
    Родилась я на свет
    украинкою.
    Скажут парни:
    я сама - как цветочек есть,
    что живут мои слова -
    речкою не счесть;
    что душа моя поёт,
    что улыбочка...
    А я просто украинка,
    украиночка!

    13.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (14)


  12. Юрій Кисельов - [ 2014.10.13 02:13 ]
    Кацапам
    Пуйло ваш хутін. Ясно і дитині,
    Хто він такий і з чим його їдять,
    І те, що п’яна промосковська рать
    Витворює з народом нашим нині.

    Задумайтесь, кацапи (суки, гадь!!!) –
    Що ваші діти роблять в Україні.
    Чи їм знамена наші жовто-сині
    Поперек горла кісткою стоять?!

    Чи ви придурки, чи звичайне чмо? –
    А як іще вас називати? – Мо,
    Вам невтямки, і хата ваша з краю?

    У вибухах триклятої війни
    Вкраїнці гинуть. Ваші теж сини,
    Та тільки їм нема шляху до раю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (28)


  13. Параска Коливашаласка - [ 2014.10.13 01:23 ]
    Пародія у подарунок
    Пародія:
    В час шалений горіхопаду
    Ув обійми твої упаду...
    Просто тут, просто посеред саду...
    У людей, у дерев на виду...
    Ти вважаєш гріхопадінням
    Божевільну ідею ПРО ЦЕ?..
    Я така ще дитинно-осіння,
    Що зігріє і тепле слівце.
    Гріхопади бувають різні...
    Тиха осінь...Багряний сад...
    Ти приходь...а то буде пізно-
    Бо не вічний горіхопад...
    09.10.14.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  14. Світлана Костюк - [ 2014.10.13 01:39 ]
    ***
    ця каштанова стиглість осені
    гіркувато_солодка терпка
    ця чаїна печаль над долею
    ця застигла в повітрі рука
    передзвонами хризантемними
    відлітає душа чиясь
    а моя над шляхами богемними
    просто полум`ям зайнялась...
    невгасиме полинне полум`я
    світлі розсипи почуттів
    так жертовно згорає душа моя
    в шумовинні стражденних днів
    посилаючи в космос незвіданий
    заримовані коди мрій
    він такий незбагненний і відданий
    не чужий мені вже не чужий
    тихі сповіді вислуховує
    пеленає оголену суть
    в нас із космосом спільна мова є
    спільний обрій і біль як ртуть
    ця каштанова стиглість осені
    ця незрима доріг висота
    розсипаю в холодному просторі
    віру
    вірші
    свої літа...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (34)


  15. Серго Сокольник - [ 2014.10.13 01:05 ]
    Молотовский коктейль любви (16+)
    Молотовский коктейль любви ( 16+ )

    Рушится прошлое на площадях.
    Рушится, рушится все в головах.
    Ночи пронизаны снежною мглою...
    Мы в эту ночь не замерзнем с тобою.
    Сладковозвышенно в мир влюблены,
    Видим вдвоем Революции сны.

    Здесь, в уголке потаенных желаний,
    Мы отогреемся в неге слияний.
    Родина время нам даст отдохнуть,
    Просто согреться любовью чуть-чуть...
    В жажде любовной измята постель...
    "Молотовский" изготовим "коктейль"...

    Этот рецепт в совершенстве познали.
    Кровь площадей в свое тело впитали.
    В жажде познанья вхожу я в тебя,
    В ушко желанья шепчу я, любя -
    Рушится прошлое на площадях,
    Кружится, кружится мед в головах...

    Родине нашей сейчас мы поможем.
    Ингредиенты смешаем, умножим
    Страсть первобытную с дрожью сольем,
    Трепетом наши тела обовьем,
    Девичью гордость сольем с униженьем
    Поз утонченных.. Глубоких вхождений...

    Этой энергии темная сила
    В сладкой истоме нас соединила...
    Мы отогреемся, мы отдохнем,
    И леденеющий мир подожжем!!!
    Рушится прошлое на площадях...
    Кружится счастье у нас в головах...



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475024
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 26.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Серго Сокольник - [ 2014.10.13 00:37 ]
    Нудистка (16+)
    Нудистка (16+)

    Оголена дівчина, вигнувши спинку,
    Стоіть по коліна в воді,
    А море ласкаве, за хвилькою хвилька,
    Змива на пісочку сліди...

    Оголеність дівчини, ніжно-цнотлива,
    Приваблює погляд людей,
    І поза її, соромливо-грайлива,
    І зваба маленьких грудей,

    І ніжки стрункі, і оголеність лона,
    На спину волоссячко впало....
    Неначе скорившись одвічним законам
    Природа шедевр написала....

    Стоїть і милується з власного тіла.
    Всим видом показує, що
    Лиш морю та сонцю віддатись хотіла б-
    Юначе, тобі- ні за що!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470340
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 05.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Іван Гентош - [ 2014.10.13 00:26 ]
    Осінь золотава…
    За вікном у золоті дерева,
    Небеса просвітлені без хмар,
    І природа чиста-кришталева,
    Мов у світі – ні війни, ні чвар.

    Наче мир – і ні боїв, ні грому,
    У минулім хижі дні і злі.
    Наче всі вернулися додому,
    Відлетіли тільки журавлі….

    А на цвинтар скорбно ходить мати,
    Батько теж до втрати ще не звик.
    Будуть дрýжки хату оминати,
    Без весільних запальних музúк.

    Одиноке журавлине пір’я –
    В їх серцях немов лавини зсув…
    Пояснити як їм – перемир’я,
    А Петрусь додому не вернув?

    І не тішить осінь золотава,
    Недоречні співчуття слова,
    Що їм орден чи Петрова слава?
    Їм би внуків через рік чи два…

    Навіть в горі не клянуть, бо горді…
    Ранять серце долі лемеші –
    Хтось до них всміхається з білбордів,
    І пекельно кепсько на душі…


    13.10.2014


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (24)


  18. Галина Гнатюк - [ 2014.10.12 23:17 ]
    Позолотила стежку сухозлітка…
    Позолотила стежку сухозлітка,
    Лягла під ноги осені й зимі.
    А я дивлюся. Та мені не видко,
    Відкіль тебе чекати, милий мій?..

    Лелечий клин – тонесенька мережка –
    Курликнув десь у небі та й затих…
    А я стою. Яка ж холодна стежка,
    Коли на ній
    Нема
    Слідів твоїх!..
    12.10.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.78)
    Коментарі: (16)


  19. Інна Ковальчук - [ 2014.10.12 18:46 ]
    Може...
    може, стане чортам затісно
    між людей, та й у пекло кануть…
    із молитви складеться пісня,
    що загоїть пекучі рани…
    і Всевладний нарешті схоче
    відігнати війну подалі…
    і криваві слова пророчі
    не впадуть на нові скрижалі…
    і небесний несе месія
    не хрести, не вінці тернові –
    а єдине для всіх спасіння
    на долонях Любові…

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (26)


  20. Валерія Дивна - [ 2014.10.12 18:39 ]
    Сльозотворне
    Недовимовленності й необачності – квіти мої сльозотворні,
    Словопотоки й миттєва засторога – плоди отруйні, дарунки пітьмяні,
    Я ж за вас і до вас, наче нема іншої долі,
    Ілюзії дивні – то зламані гілки: пахучі й на диво духмяні.

    На руїнах возводить палаци-хришталі – то справа крихка і болюча,
    Не жени мене в шию, не жени мене з серця, крилатий,
    Я ж така поступова в помилках і ваганнях,
    Я ж така за тобою, та тільки ти надмірний й пихатий.

    В чеканні стомитись не треба зусиль і в болю горіти є норма,
    Як ті дарунки, ти вимагаєш радіти й вмирати постійно,
    Відшукаю стежку твою і стану на неї, - персональний мій ешафоте,
    Але знай: як люблю, то затягну тебе із собою, вбивчо й нестримно.



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  21. Любов Долик - [ 2014.10.12 13:28 ]
    Вчора
    Возила себе
    в осінь
    учора
    до небосхилу.
    Там буки летіли,
    граби – співали.
    І такі лагідні-
    лагідні
    трави…

    Слухала тишу вітру.
    Пила ясне гіркотіння
    жовтого-жовтого листу…
    Сосні
    притулилась
    в обійми.

    Кора у сосни –
    тепла
    стара сухенька долонька.
    Ось тут,
    на краєчку неба,
    дізналась,
    що я – її донька.


    11.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (24)


  22. Юрій Лазірко - [ 2014.10.12 07:42 ]
    фаланги
    чи доживем
    до сівби горизонту
    наші стосунки
    на лінії фрону
    наші керунки
    у пальці зрослися
    дивляться в серце
    хортами на лиса

    в крапці над ‘і’
    ледь засовгані йоти
    грішні слова
    мов знецінені ноти
    і валідол
    переходить на зміну
    танцю вина в голові
    з анальгіном

    губ літаки
    бубонять і таранять
    вираз такий
    аж витріщує бані
    трупи ідей по ідилії
    струпи
    глиняний крам
    не тримається
    купи

    спалено простір
    пряміше фаланги
    це вам не інші
    стискати у танго
    це вже коли
    словники застаріли
    греблі пішли
    затупилися стріли

    військо спинилося
    флангами в боки
    справджує око
    де наслідки кроку
    ось вам і фізика
    в сенсі кухоннім
    яблучні бебехи
    на підвіконні

    ось вам і лірика
    трахнута тиша
    хочеш
    люби
    а як можеш
    навішай
    глянь
    зі сідничок
    білизна спадає
    де ті фаланги
    нехай обступають

    12 Вересня, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (16)


  23. Юрій Лазірко - [ 2014.10.12 07:21 ]
    нiч по периметру долонь
    де світло
    вибите з вікон
    з колін
    завіси гільйотина
    хвилин без тебе
    терикон
    переливається
    в причинах...
    у запаху
    від простирал
    твої обійми
    відбувають
    а дотик
    на устах вмира
    мов Єві сад
    у брамі раю

    ніч
    по периметру долонь
    така безока
    і глибока
    кочує
    подиху вогонь
    спадає за дверима
    спокій
    як дерева
    осінній блюз
    чи голосу
    капризні ноти…
    моє пристрелене
    люблю
    мов кров’ю мічені
    банкноти

    і відкривається тепер
    усе ненавчене
    збагнути
    серцебиття
    живе
    не стер
    із дихання
    бажання
    бути...
    у кожнім шереху
    війна
    між неминучим
    і минулим
    і нічия
    у тім вина
    що крила янголам
    зітнули

    12 Вересня, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (12)


  24. Юрій Лазірко - [ 2014.10.12 07:01 ]
    спи мiй синочку
    (колискова)

    спи
    мій синочку
    спи
    ще цуценята
    пси
    і янголята
    ті
    хто би
    твій край
    хотів

    випити кров
    до дна
    коситься
    чужина
    кидає око
    там
    де доживати
    нам

    спи
    мій синочку
    спи
    ще не будив
    не бив
    храму надривний
    дзвін
    хай подрімає
    він

    я запалю
    свічу
    влюляю
    полечу
    у колисковий
    світ
    в Бога простити
    літ

    спи
    мій синочку
    спи
    тато тобі
    купив
    коника
    гойда-да
    може мине
    біда

    скоро настане
    мир
    горя не стане
    тьми
    ще не родився
    день
    снами на схід
    іде

    спи
    мій синочку
    спи
    силоньки
    не губи
    віченьки
    затули
    в ніченьку
    що болить

    сон принесе
    тобі
    тата
    на білий світ
    сильного
    як Дніпро
    в жилах
    козацька кров

    9 Вересня, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6)


  25. Олена Балера - [ 2014.10.11 21:35 ]
    Amoretti. Сонет ХХIV (переклад з Едмунда Спенсера)
    Мій зір чарівний образ полонив,
    Коли довершена краса цвіла.
    Природи вміння тільки відтінить
    Те благородство, що Творець послав.
    Та розуму лихого сила зла,
    Відбившись у її очах, вбива,
    Коли промінням б’є, немов стріла.
    Здається, що Пандора йде нова,
    Кого у лютій змові божества
    Послали в світ, ганебний і глухий.
    Вона, немов розплата, насува
    На злодіїв за скоєні гріхи.
    Відколи ти - покара і жура,
    За всі провини лагідно карай.






    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (15)


  26. Богдан Манюк - [ 2014.10.11 16:16 ]
    *****
    Салютують високо дерева ворОнами,
    голубам обігріті дахівки для бесіди.
    Доримуємо погляди і не сторонніми
    голубино-воронячі обри окреслимо.

    Поміж ними залишимо зблиски помітними –
    дотанцьовує осінь циганочку з виходом.
    Перелітним вітрам і життю перелітному
    за таку зачепитися – вічністю дихати.

    Завсесвітлиться дужо млинові старезному,
    пилюговим акордам не правити жорнами.
    Перемелемо час і слова на поезію,
    не мішки найцупкіші, а небо наповнимо.

    2014р


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (30)


  27. Ірина Саковець - [ 2014.10.11 13:24 ]
    Осіннє натхнення
    Ця синява свіжа, як море, солодка, мов сік.
    Вдихаючи осінь, вертати щорічну залежність.
    В пожухлому листі заховує жовтень усіх:
    живих і прийдешніх.

    А ти на межі, одинак ненароком, ідеш,
    доводиш самотністю давню буття теорему
    під визрілим небом, що звісилось низько, таке ж
    занадто окреме.

    І котиться сонце, щоб ввечері впасти за ліс.
    І сохне трава, по зимі аби знов зеленіти.
    Блаженна прозріння пора, про яку так моливсь
    давно навесні ти.

    У ритмі дощу одягаєш спасенно в слова
    голúзну мінливих думок і бажань сокровенних.
    Це осінь тебе зупинила і творчо влилась
    снагою у вени.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  28. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.10.11 11:56 ]
    Міць
    1

    «Селючкою» прозвали у столиці
    За українську мову – за свою!
    А я втішалась тим, що білолиця,
    Що не в Каїрі за ситром стою...
    Ровесниці соромились початків,
    Городів... Про свій рід – анітелень.
    Кайфуючи, стрибали ті дівчатка
    Під музику й слова чужих пісень.
    Лишали мову на полицях – в`яла,
    Несли у погріб – там її не чуть…
    Росли відземки мови – блідо, рв`яно –
    Між покручами й окриками «жуть!».

    В хитких долонях Ялти, мово рідна,
    Зерно твоїх словес неволив Сон.
    Аронією стигла б – чорноплідно –
    Між перехняблених брилів та крон…
    Не на Ай-Петрі ти розквітла! В червні
    Ступила я на врожаїстий ґрунт.
    Повзуть нетруєні пажерні черви,
    Тратують ниву сонми клешень, рук...

    2

    Перевертні, застрільники! На площу
    Не вийду я – за гречку, сухарі.
    Електорат линяє денно й нощно,
    Манкуртів дзумкотить неситий рій.

    Палахкотіють-відцвітають маки.
    Повчаю в полі тлустого крота:
    «Ось ти, байдужий, сліпо множиш статки...
    Для мене пісня матері – свята».

    Безмов`я.
    Тиш.
    Ні парубка, ні дівки…
    Міцне зерно – у лабіринт полівки.


    2006




    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  29. Нінель Новікова - [ 2014.10.11 10:57 ]
    Як сумно...
    Як сумно йти, як гірко йти
    Услід минулому коханню
    На гострім лезі самоти,
    Надію гублячи останню…

    Лише ці спогади і ти...
    І біль, і парк, і ці каштани!

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (14)


  30. Олеся Лященко - [ 2014.10.11 09:19 ]
    -
    Базар вистигає, мов кава,
    Йде осінь, щоб вибрати хустку,
    Тролейбусом вправно править
    І смика його за мотузку.

    Він мовби й нікуди не рветься,
    Сідає слухняно на лапи,
    І теплим на сонці здається
    Зупинки охайний тапок.

    Базар, пересипаний листям,
    Зникає, згасає гомін.
    Тролейбус, вагітний містом,
    Везе свою осінь додому.



    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (7)


  31. Любов Бенедишин - [ 2014.10.11 09:43 ]
    Єрихон
    Той довгий шлях здаля -
    покута чи осанна?
    Чия оця земля,
    кому - обітована?

    Надії світлий лик...
    Приреченість до згуби...
    Душі гортанний крик
    і Єрихонські труби.

    2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (28)


  32. Валентина Попелюшка - [ 2014.10.11 09:01 ]
    Вчителька совісті
    З густого виру спогадів буремних
    Сюжет один за іншим визира:
    Несе бабуся рясту оберемок,
    Березового соку піввідра.

    То як вона чаклує біля печі,
    Аби наворожити нам обід...
    То сяде і розказує малечі,
    Від чого у житті втікати слід...

    На прикладах життя - чужих чи власних,
    Що гідне, що низьке, онук навча,
    Аби не стало скривдженим, нещасним,
    Не впало, не спіткнулося дівча...

    То на городі сапкою махає...
    Веде на пастівень співучих кіз...
    А то в сльозах зажурено зітхає –
    Вже син її - мій тато - між беріз…

    «Ой, без Івана й вулиця погана»,-
    Поплаче і вертається до справ.
    І так щодня, до пізна і від рана,
    Аж поки Бог до себе не забрав.

    А я іще й тепер – щодня і часто
    Її науки згадую слова,
    Що не давали схибити і впасти.
    У совісті моїй вона жива.

    Тих настанов ніколи не порушу:
    Ні в радісні години, ні в журбі,
    Бо що тобі в дитинстві вклали в душу –
    До подиху останнього в тобі.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (8)


  33. Анна Віталія Палій - [ 2014.10.10 22:07 ]
    * * *
    Сп`янілий світ у летаргійнім сні...
    Коли Шляхи розходяться з Словами,
    Болить Христос, розп`ятий у мені
    Таки моїми ніжними руками.

    10.10.05.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (15)


  34. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.10.10 20:48 ]
    Я вас забувала
    Я вас забувала… і вдруге, і втретє.
    У тиші кімнати в уявнім портреті
    Зникали всі рисочки, ямки… А очі
    Я просто не бачила. Кожної ночі
    Я вас забувала малюнком бароко,
    Ви зникли нарешті... Здавались пророком,
    А нині в уяві лиш пляма далека:
    На серці ні холоду вже, ані спеки.

    10.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (18)


  35. Іван Гентош - [ 2014.10.10 16:09 ]
    Так ось буває…
    Так ось буває –
    Життя делікатне й грубе,
    Щось несподіване
    Завжди в собі несе.
    Хтось тобі дзвонить
    І каже, що тебе любить.
    Потім – удруге,
    І каже, що жарт усе.

    Потім утретє –
    Говорить, що жарт був вдруге,
    Далі сміється
    Й на фразу “Ти не лукав”
    Трохи помовчавши
    Голосом повним туги,
    Ледве шепоче у трубку –
    Давай без кав…

    Ти і застиг би так
    Із відкритим ротом,
    Але реальність вібрує.
    Тремтить рука.
    Кроки квапливі
    Наче питають – Хто там?
    Кроки ще мають пам’ять –
    Вона гірка…


    …Десь понад містом
    Падати будуть зорі,
    Навіть амури
    Всядуться тихо без чвар.
    Втратить на вечір
    Двох абонентів хворих,
    Зареєструє вранці їх
    Київстар…



    10.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (32)


  36. Валерій Хмельницький - [ 2014.10.10 14:31 ]
    Я Вас – три крапки… (КСПЛ-15) (поетична пародія) (Д)
    Я Вас – три крапки… І на Вас – три коми.
    Куди бажаєте -
    У профіль чи анфас.
    Та Ви ніколи, чуєте, ніколи! -
    Чому я Вас, тим більше, чом на Вас.
    Ідіть Ви на.
    Ми ж навіть незнайомі.
    Ні, не погоджусь.
    Що пораджу Вам?
    Кажу ж – три крапки… Іже тії коми.
    Проходьте далі.
    Бачите? - вігвам.


    10.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (23) | "Маргарита Ротко Три крапки"


  37. Маргарита Ротко - [ 2014.10.10 13:52 ]
    Три крапки
    Я Вас – три крапки … В кожній – профіль коми,
    зникомих літер і вульгарних буднів,
    тінь вершників на витертих волошках,
    омитих першим, наче ніч, дощем.
    Насніть мені себе – з липким піском і
    тертим снігом – до колін майбутніх
    стоянь у Вас, мов у ріці, – до зморшок,
    тримань за Вас – так щемно – за плече

    печер правдавніх Ви, які ходили,
    як ходять пори року – поміж голі
    поля – аби поля ті оживали
    і вірили у зерна і траву…
    Насніть мені! – ліхтарикові хвилі
    у вікна, лампу в позі богомола,
    задивлену на нас, і теплий шалик
    із першо-вічних згадок, здертих з вуст

    напівцілунком… Пелюстки і замах
    на ніч – безсонням, сміхом-лабиринтом…
    Шумерських знаків на чолі-табличці,
    де пишеться, що я Вас…. (Але – цить).
    У рукавах, з’японених сльозами,
    ховає день вогонь, який горить на
    іншім боці, наче марні титри
    ненаших кін. Ночам погано спиться.
    І замість зорь – вологий антрацит,

    що видають – зі знижкою – за повінь
    пустельних спин в безхатніх «надобранчах»,
    за вигірклі настоянки знайомців
    в зміїних кільцях втомлених квартир…
    За те, що Болівар – щодалі – поні.
    За час, що, наче стигла помаранча,
    текти не хоче: то лоскоче в оці,
    то треться, наче висохлий імбир –

    в сумливий чай. За порохи музейні
    на тім плечі, де плавилася втома
    і виростали ельфові-мигдальні
    сади, і пахло небом, світлом, тлом
    подвійних снів, що в них нічні озера
    тілами риб і світлом пишуть, хто ми,
    і на дзеркалах їхніх в сонних спальнях
    метелики впиваються теплом…

    … крайнебо заїдає марципаном
    фантазій і бажань черговий вечір.
    Насніть мені! – набутися – за руку,
    лишаючи на ній, мов письмена
    шумерів чорних, – нас, ману і манну,
    несказане й летке, як вітер втечі
    з людей – у диво, й білосніжні рухи
    снігів на чорночолих племенах
    Тих-хто-любив…

    Ти спиш. Як потойбіччя
    в земній печері. Горілиць-безлицьо.
    Шумери, Шуберт, щуча ласка в шубі
    і шарудіння марне шпигунів
    тобі не сняться. Наче тиха мжичка –
    з землі у небо – пнуться колісниці
    розчавлено-затиснутих між губи
    « Я Вас… Тебе…», – безсилі і смішні…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  38. Світлана Гармаш - [ 2014.10.10 13:41 ]
    Цвіте бузок
    Ви бачили духмяне вишиття?
    Коли небудь стрічали таке диво? –
    З отим бузком – через усе життя –
    красивим, ніжним, незрадливим.
    Даруйте,
    але пахощі оті
    З дитинства родом,
    І, повірте, рідні!
    Хоч вже забуто стежку у траві
    Та ще цвіте бузок
    На полотні.
    Так рідно...

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.03) | "Майстерень" -- (5.14)
    Прокоментувати:


  39. Василь Кузан - [ 2014.10.09 23:21 ]
    Під повнею

    Сіла повня на старий горіх
    І казки закоханим
    Розказує.

    Жовтень сіє листя і росу,
    Холодом проймаючи
    Щоразу.

    Візії нанизує на сон
    Ніч, що заховалась
    Під горіхом.

    Надихає хмара на красу,
    Обійнявши місяць,
    Мов повіки.

    Дивно так… Далеко ти, але
    В небо задивились ми
    Обоє.

    Падають плоди у жмені мрій
    Тишу цю розколюють
    Надвоє.

    09.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  40. Опанас Драпан - [ 2014.10.09 23:00 ]
    про ТБ
    кінець

    '2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  41. Мерсі Флай - [ 2014.10.09 21:37 ]
    Натхнення не впасти
    Невже так тяжко - вірити в Добро?
    Невже так просто - втратити надію?
    Стикаючись із диким холодом,
    Несемо в світ дитячу мрію.
    Вітри гуляють в наших головах,
    Для сумніву в нас двері привідкриті.
    Нечуєм слів - в нас діє тільки страх.
    Забули й те, чиї ми діти.

    ...Впізнавши у собі Велику міць,
    Здолавши сумніви і біль тілесний, -
    Підем туди, де Батьківський поріг,
    Де жде нас всіх Отець Небесний.

    Усмішку злу зітри з лиця свого,
    Це незнання, це страх - це не дорога!
    Христос прийшов, - чи слухали його?
    Він мир приніс, посіяв у нас Слово...

    Любов'ю ми народжені у світ,
    Любов'ю в світі будем виживати.
    Прийнявши все - підем де та Зоря!
    Щоб щирим серцем Небо покохати.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  42. Галина Михайлик - [ 2014.10.09 20:23 ]
    Гра в дві руки (спроба переспіву)
    Переспів

    ми з осінню зіграєм в дві руки
    хоча могли б звичайно і в чотири
    та канули роялі і клавіри
    у темні кола світлої ріки...
    що нам ударні струнні духові
    для увертюри золотого падолисту
    на подив для усіх земних артистів
    зіграємо на струнах павучків…
    нам жолуді ударять в тамбурин
    каштани пострибають геть стакато
    намріяли колись отак зіграти
    без партитур аплодисментів ми
    її рука в моїй у напівсні
    а друга доторкає струни серця
    на попелищі у фінальнім скерцо
    ти підіграєш осене мені?


    09.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (26)


  43. Ніна Виноградська - [ 2014.10.09 19:52 ]
    Осіннє

    1.
    Оця печаль, розчинена в журбі
    Осінніх днів, укутаних в тумани.
    Де падолист нагадує тобі -
    Чекай весну, вона іще настане.

    Та це колись, а нині золотінь
    З беріз і кленів на зелені трави.
    І серцю люба кольорів сплетінь -
    Листочки сонць і молоді отави.

    2.
    Двірники згрібають жовте листя,
    Гіркотою дим увесь пропах.
    Заблудився у моєму місті
    Чи забрів кудись любові птах.

    Вечорами голубіє просинь,
    Доспівають яблука в садах.
    Зафарбую осінь у волоссі -
    Прилітай, мого кохання птах.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (5)


  44. Владислав Лоза - [ 2014.10.09 16:10 ]
    Мойсей
    Ворони кружляли над стовбурами у висі,
    дими точилися з позаміських заплав.
    Хтось містом блукав у домашньому светрі й джинсах,
    підходив до перехожих
    і промовляв:

    "Я часто міняю локації перебування,
    в кишенях своїх несучи пустоту важку.
    У цій широті дорогі ресторани й книгарні.
    Мене звідусіль виганяють у сутінь міську.

    Вкажи мені місце невизначеної ролі,
    де плескають не по крилах, а по плечу,
    і де усі двері без пластику й фейс-контролю,
    і де чоловіку в светрі наллють борщу."

    Але не було йому ні від кого вказівки,
    лише перехожі, пірнаючи у пітьму,
    усі відверталися якось однаково стрімко,
    одними губами
    посміхнувшись йому.

    Убивче каміння й думки про невірний вектор,
    убивчі не ті серця й не ті ліхтарі,
    але у провулку завжди знайдуться узбеки,
    володарі забігаловок
    та шампурів.

    І він полетів - під вивісками чи понад,
    минаючи моноліти пустих машин,
    і в`язнем за ґратами бігала кров у скронях
    од запаху м`яса та
    тугих лавашів.

    Один із узбеків запорався біля пательні,
    а інший замовлення взяв і кудись побіг,
    і наш подорожній заговорив наскельні
    слова, що зовсім трохи
    злякали їх:

    "Я стопи оббив об меридіани й ліги,
    та ось де оаза... Ось вона! Ось вона!" -
    й зі светру його, неначе з ламкої криги,
    скресали у темінь скрижалі
    та письмена.

    А потім досяг він ліній метрополітену,
    скрижалями женучи із тунелів жах,
    і сів на потяг, наривши жетона в кишені,
    але і досі тримаючи все в руках.

    Він вийшов посеред вагону і став кричати,
    і кожен в його присутності був німий,
    і голови повернули міські сурогати,
    каліки, вагітні та пасажири з дітьми.

    Настінна реклама одсвічувалась на клунки,
    цікаві гніздились, мовби птахи на стерні,
    шепочучи:

    "Він втюхує нам піґулки
    від болю в суглобах
    чи ще від якоїсь херні."
    08.10.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (10)


  45. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.10.09 12:34 ]
    Шерех

    Жовто-сиза кішка бродить
    Між копиць, базарів, лодій...
    Кине хтось рубай чи м"ясо -
    Усміхнеться, візьме ласо.
    Очі мружить, щось шепоче.
    У трамвай "Зима" - не хоче.
    На пеньку спочине зранку,
    Лиже від хвоїни ранку...
    Повертає хмиз, грибочки.
    Шерех...
    Пір"я.
    Пелюсточки...

    Їй не треба нір, живиці.
    Дайте кішці рукавиці.

    Теленчить дзвіночок лунко...
    Дріботить у гай пустунка.
    До воріт хуртечі близько.
    Обіймає стовбуриська...
    Нічия та кішка тлуста
    Муркотить:"...січи капусту".

    Семиділуха кирпата
    Обійшла іржу і злато.
    Плед несе мені - овечий -
    Третю днину...сьомий вечір...


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  46. Іван Гентош - [ 2014.10.09 10:13 ]
    пародія « Нестандарт »

    Пародія

    Я кожну збірку більшу хочу мати –
    Стандартні не влаштовують формати!
    Потрібний зміст, не кволі “тúри-пúри” –
    Колись я починала з А4.
    Та час спливав, писала більше, більше,
    І довшими чомусь ставали вíрші.
    Нові вже згодом розкрутила теми –
    З’явилися балади і поеми.
    Писати мушу – все довкіл дістало,
    Тепер вже навіть А1 замало!
    Аж страх бере, що час колись настане –
    Паперу бракне, як почну романи!

    … Ото тоді й покину вже писати,
    І заведу “примата” біля хати.



    09.10.2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (35)


  47. Олеся Лященко - [ 2014.10.09 09:23 ]
    Голосіївський парк
    Стежці закотилася за комірець
    Шина велосипедна.
    Осінь стоїть вздовж доріг, продає
    Жовто-гарячі пледи.

    Нитка асфальтна розгойдує
    Машин дороге намисто.
    Осінь знімає сорочку з плеча
    Та одягає місто.



    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (11)


  48. Михайло Десна - [ 2014.10.08 23:04 ]
    Бронь на вонь
    Якщо їси з кривих долонь,
    не зневажай за зморшки скронь.

    Усіх неправд росте вогонь?
    Так що ж ти вертишся - боронь!
    Лихих, як лихо, відсторонь.

    Либонь... пальто,
    "в котором конь".

    08.10.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (10)


  49. Іван Потьомкін - [ 2014.10.08 22:41 ]
    Українські Канни з Виговським Іваном

    «Цвет московской конницы, которая совершила счастливые походы 1654 и 1655 годов, погиб в один день. Никогда после того царь московский не был в состоянии
    вывести в поле такое сильное ополчение»
    Сергей Соловьев «История России с древнейших времен»

    Розкажи всім, Конотопе,
    Як москалів товк ти,
    Як облудливій тій чвані
    Зробив Іван Канни,
    Де уславлена кіннота
    Борсалась в болоті.
    Як в доспіхах дорогих
    Із золота й сталі
    З матюками полководці
    Ханові дістались.
    Як в лахмітті зі сльозами
    Цар до люду вийшов,
    Щоб Москву порятували
    Праведні і грішні .
    А сам уже намірився
    Покинуть столицю
    Та в якімсь глухім кутку
    Мовчки оселитись.
    P.S.
    Стала б вільною Вкраїна ще од Конотопа,
    Та охочі булави ішли тоді товпами.
    Тож, не дай Бог, щоб таке повторилось нині
    Та завадило б в Європі бути Українi.
    ---------------------------------------
    Іван Виговський (рік народження невідомий, розстріляний 9 березня 1664 року) – гетьман України.
    Після смерті Богдана Хмельницького ( серпень 1657 року), коли царський уряд порушив приписи Переяславської Ради, щоб остаточно приєднати Україну до Московії, новий гетьман вирішив розірвати союз з північним сусідом і йти на зближення з Польщею та Литвою. Підтвердженням цього стала Гадяцька угода (6 вересня 1658 року).
    Не бажаючи втратити Україну, Москва послала проти неї 120-тисячну армію. Військо Виговського, до якого приєдналися поляки й татари, було в кілька разів менше. Але завдяки талану гетьмана добірна армія супротивника була або знищена, або потрапила в полон під Конотопом 29 червня 1659 року.
    .Шлях на Москву був відкритий, але за плечима Виговського кувалася зрада охочих до булави полковників, один з яких - Іван Безпалий йшов у складі московського війська.. Їх підтримав також кошовий Війська Запорозького Іван Сірко, напавши на Крим. Після чого хан змушений був залишити Виговського.
    І все ж попри такий фінал перемога під Конотопом, яку зарубіжні історики порівнюють з битвою легендарного Ганнібала (247 р. до н.е. -183 р. до н.е.) під Каннами, де були розбиті римські легіони., дала змогу Україні ще два століття бути автономною.
    Щодо такої значної перемоги, яка набула європейського розголосу, цікава позиція сьогоднішньої Росії. Якщо радянські історики відбувалися мовчанкою , то в ноті протесту Міністерства закордонних справ Російської Федерації у зв’язку зі святкуванням в Україні 350-річчя Конотопської битви говориться про неї, як «об одном из мелких эпизодов». А державні заходи спрямовані начебто на «втягування українського народу в штучне й надумане протистояння з Росією»..
    З огляду на сьогоднішню ситуацію агресивної політики Росії щодо України значення перемоги в Конотопській битві набуває особливої ваги.
    С.М.Соловьев «История России с древнейших времен», т.11, глава первая, стр.50.



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (3)


  50. Світлана Костюк - [ 2014.10.08 20:33 ]
    ***
    ***
    ми з осінню зіграєм в дві руки
    цю увертюру для стрімкого падолисту
    і для життя позбавленого змісту
    на темних колах світлої ріки...
    зіграємо зіграємо "на біс"
    для жолудів опалих і каштанів
    для почуттів невидимих фонтанів
    для всіх земних акторів і актрис...
    ми мріяли зіграти так удвох
    надривно_тихо ніби на прощання
    мелодія буває теж остання
    у ній фінальні ноти пише Бог...
    уявимо що скоро вже фінал
    що спалюєм себе на попелищі
    І звуки підніматимуться вище
    понад підмостки сцени понад зал
    так грають на межі або у сні
    без партитури і аплодисментів
    задля любов`ю зцілених моментів...
    ти підіграєш осене мені ?..


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (23)



  51. Сторінки: 1   ...   682   683   684   685   686   687   688   689   690   ...   1795