ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.02.16 12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.

Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей

Віктор Кучерук
2026.02.16 07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.

Микола Дудар
2026.02.15 23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…

С М
2026.02.15 17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні

Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Маріанна Алетея - [ 2014.06.03 08:29 ]
    Реверберація
    Погляд пропалює скроню,
    Реверберація звуку,
    Наче в нірвану з грозою
    Саторі скапує місяць.

    І у вібраціях майї
    Тіні приходять опівдні,
    Котиться втілена карма
    Колом нескорених істин.

    Гасне загнузданий вогник
    У павутинні сансари,
    Дим відкриває безодню
    Тиша п’яніє словами.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  2. Тимофій Західняк - [ 2014.06.03 08:28 ]
    Дружині (1959-2014)
    ***
    Ти була
    долею
    і променем,
    вишневим садом
    коло хати…
    Так важко
    повертать
    до споминів,
    так добре –
    спомини ті мати…

    3 червня 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (2)


  3. Тимофій Західняк - [ 2014.06.03 08:34 ]
    Літа минають
    ***
    Минають літа і дати,
    Стежки замітає зима,
    Як слід розумієш втрату
    Коли вже людини нема…
    І ти би віддав півсвіту,
    Щоб той повернути час,
    Де були маленькими діти,
    І щастя любило нас…

    3 червня 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  4. Валентина Попелюшка - [ 2014.06.02 22:28 ]
    Кожному своє...
    На вулиці дощ... В холодильнику
    Укотре «повісилась миша»…
    Життя випробовує сильного,
    Слабкого ж – у люльці колише.

    Ще успіхи долі пташатами
    У сильного здіймуться високо.
    Слабкий же – у люльці лежатиме
    І вік проживе заколисаним…


    Рейтинги: Народний 5 (5.52) | "Майстерень" 5 (5.54)
    Коментарі: (4)


  5. Андрій Басанець - [ 2014.06.02 20:35 ]
    * * * *
    не жаль отих цілунків поза осінню
    отих цілунків перших позавіконню
    і слів не жаль що випурхнули зосліпу
    неторкані немовлені некликані

    не жаль дерев за дальніми могилами
    що наче груди вкрилися гілляччями
    зірок не жаль що в озері варили ми
    і їли ще сирими і гарячими

    ніхто не знає де тоді пропали ми
    й чого тепер годинами тривожними
    нам жаль кота одного заблукалого
    кота отого що знайти не можна вже

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  6. Тимофій Західняк - [ 2014.06.02 17:20 ]
    Про вірші
    ***
    Для себе часом
    пишу я вірші…
    Може вони
    нічого і варті?
    І якщо вам
    вони не до душі –
    мене по писку,
    прошу вас,
    не вдарте…

    28 травня 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  7. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.02 17:00 ]
    Осіннє
    Пам"ятаєм: Бог ходить раєм
    І збирає плоди любові.
    Що ж Йому дарувати маєм,
    Чи готові?

    Світлом сонячним обігріті,
    Що ж для світу
    Без умови несе в любові
    Наше літо?

    Вже для днів моїх в нашім полі --
    Небо долі.
    Чи ж уста твої кришталеві
    Просять волі?

    Де не сіяли наше слово --
    Не збираєм.
    Чом уста твої полинові
    Болем-раєм?

    01.02.2007р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  8. Аля Кондратенко - [ 2014.06.02 15:59 ]
    Щастя
    Межреберний гній
    руки в волоссі
    Фекальний застій
    Зірки в пилососі

    Гори сміття
    у глибинах душі
    Твої ніжні огидні цілунки,
    Нема вороття
    І зупинок немає.

    Я доїду, певно, до кінця
    Хто знає..
    Може вийду десь між дніпром й лісовою
    Пірнаю
    Я вже не тут
    Так буває





    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  9. Любов Бенедишин - [ 2014.06.02 13:59 ]
    ***
    У всячині тліну і тлущу,
    В безладді, де смуток і смог,
    Поезія - Хліб мій насущний,
    І Слово - Спаситель і Бог.

    02.06.2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  10. Анастасія Поліщук - [ 2014.06.02 00:56 ]
    Страва
    Смачні слова - ковтаю, наче страву,
    Яку із холодильника навшпиньки
    Взяла о другій ночі. Так цікаво
    З'їдати ще несписану сторінку.
    Бо губи - в кров: чорнильну чи пророчу
    Вмокаю знову - насолода болем
    Так манить слідом. Чи немає ложки,
    Щоб їсти букви під нічним покровом?
    Усе смакую - аж пече від літер,
    Які байдуже залишала вчора,
    А вже сьогодні, в'ялі та немиті,
    Мерщій готую та несу до столу.

    Слова з вершками відчаю та щастя,
    Це на обід, напевно, чи сніданок.
    Чорнильна кров - священна і пропаща -
    Засохла на вустах м'яким туманом.
    А я все їм і їм о другій ночі,
    Мандрую в кухню за жаданим словом,
    Неначе пілігрим іде на прощу,
    Шукаю мови буквенний жертовник.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  11. Наталя Мазур - [ 2014.06.01 22:27 ]
    Поету-романтику
    . ( І.М.Г.)

    Він йде додому, де гірка пітьма
    Його чекає. Відмикає двері,
    За стіл сідає, що біля вікна,
    І залишає мислі на папері.

    Про що вони? Та майже, як в усіх:
    Про теплий подих, лагідний цілунок,
    Про зустріч, потиск рук, жіночий сміх,
    Про дрібку щастя. Зморщок візерунок

    Кругом очей збирається. Проте
    Із серця струменіє щира ніжність,
    Безмежна доброта, тепло святе,
    І щедро виливається у вірші.

    Так день за днем іде, за роком рік...
    Та книгами і творчістю багатий,
    Поет-романтик, просто - чоловік,
    Несе свій хрест і Божий дар писати.

    10.12.2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (16)


  12. Наталя Мазур - [ 2014.06.01 22:36 ]
    Старі вериги
    О, мила панно! Марні сподівання,
    Не тіш себе наївними думками.
    Забудь його і не чекай ночами -
    Було між вами щось, лиш не кохання.

    Не прийде він! Як, власне, і ніколи
    Не думав йти. У нього дім і діти.
    А ти хотіла щастям пломеніти?
    Бажання те вітри перемололи.

    Все більше снігу, віхоли і криги
    Торосами на серці. Може скресне
    Коли свої знайдеш у світі весни,
    Розірвеш пам`яті старі вериги.

    25.12.2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (4)


  13. Епіка Драу - [ 2014.06.01 19:04 ]
    Брат
    Ви нас називаєте братами?
    Відколи ми такими стали?
    Навіть якщо й так,тоді хто наша мама?
    Яка долю рідної України так зруйнувала?

    Хіба піде розумний брат на брата з автоматом?
    Хіба буде засуджувати за ЄС,свободу й НАТО?
    Хіба буде нищити братську землю крахом?
    Хіба буде наповнювати душі дітей страхом?

    Та запам'ятай же,москалю,"брат твій молодший" повстав
    Занадто довго бідний його народ на колінах стояв.
    Прийшов час відповісти-так "брате" й знай.
    Тепер сам свій етнос в болючих позах кохай.

    Чуєш,"брате",ця земля ніколи не буде твоя.
    Навіть якщо буде кривава війна.

    Нам не звикати,через тебе багато натерпіли.
    Потерпимо наостанок,ми вже змужніли.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  14. Вадим Косьмін - [ 2014.06.01 15:12 ]
    Закрила ніч стару завісу…
    Закрила ніч стару завісу.
    Розтала тінь мов крик сови.
    А над гущавиною лісу
    Вже день займається новий.
    Закрила ніч стару завісу…

    На ганку сонце розлилося
    І покотилось по землі.
    І наливається колосся
    Й бринять росинки на стеблі.
    На ганку сонце розлилося…

    Кружляють лебеді над ставом
    Кохання сповнені серця.
    Шепоче вітер їм ласкаво
    І радості нема кінця.
    Кружляють лебеді над ставом…

    Горять веселки кольорові
    У синьоокій далині.
    І мріють соняхи медові
    Безмежжям золотих ланів.
    Горять веселки кольорові…

    Рідким туманом оповиті
    Кущі в зеленому саду.
    Сміються квіти, днем умиті
    І бджоли радісно гудуть.
    Рідким туманом оповиті

    І наливається колосся.
    Бринять росинки на стеблі.
    На ганку сонце розлилося
    І покотилось по землі.
    І наливається колосся…
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  15. Олена Кримнець - [ 2014.06.01 11:27 ]
    Білі коні
    Лишилось кілька кроків до зими,
    Бо ж навпрошки - без осені, без літа.
    В шухляді каламар й перо візьми
    І сонце намалюй повéрх тих літер,
    Що їх оставив, ніби вирок, лікар.

    Твоя карафа тріснула. Болить...
    Душа з розколин тихо витікає.
    Але ще мить, у нас ще буде мить
    До того, як навіки очі карі
    Замкнуть мені холодні руки тьми.

    ...І хто там дрібушить попідвіконню?
    Не йди і не дивись, побудь, побудь.
    То певно коні, сніжно-білі коні,
    Котрі від тебе в зиму повезуть
    Літа мої короткі, очі сонні.

    2014


    Рейтинги: Народний 0 (5.42) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  16. Олександра Камінчанська - [ 2014.06.01 10:33 ]
    ***
    З далеких далей летять лелеки
    Несуть на крилах світи далекі
    І поклик неба.

    Їх вічні лети, неначе пісня,
    До болю чиста, до муки – грішна
    Душі потреба.

    У тиху гавань, де гнізда рідні,
    Де слово тепле весною квітне
    Вертають птиці.

    І так стоясно, до сліз нестримно,
    Як дні погожі лягають рими.
    Ми стали вищі.

    Ми ті, що прагнуть і мають віру,
    В борні не згасли – змогли, зуміли,
    Не впали духом.

    Напившись висі та сліз доволі
    Лелека біла у чистім полі
    Стоїть і слуха…


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (8)


  17. Роксолана Вірлан - [ 2014.06.01 08:55 ]
    Під оболоком вигірклого літа (в орбітах честі)
    Скажи, що рветься звомплена стpуна –
    од пісні навіженої, не з горя.
    Cкажи, що тінь – i сива, і журна –
    то тільки мить, що на зневіру хора.

    Що це вночі кадили не бої:
    смалили люльку наші сни незбуті.
    Що це мене тривогою поїв
    займистий місяць, але не розпуття.

    Скажи, скажи мені, це ж град лише,
    не стріли, а мантачені бурулі.
    Це відголоски дощових нашесть,
    але не посвист пущеної кулі.

    Ці простріли просвічує не щит,
    а дріб зірчатий небовиду. Чуєш?!
    Скажи, що це зацвів рясний самшит,
    а не кервавий мак на чорній збруї.

    Нічого не кажи… бо це вона:
    під оболоком вигірклого літа
    до нас ввійшла зголоднена війна,
    така несита – ой, така несита...







    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  18. Тимофій Західняк - [ 2014.06.01 08:26 ]
    Любі друзі
    ***
    Вже давно пробачив,
    Але знову,
    Думка ця отруює життя:
    Як же так, що дехто
    Навіть слова
    Смутку не промовив
    Й співчуття?…

    Лиш тоді,
    як в горі ми і тузі,
    Пізнаємо (нелегкий той час!)
    Хто насправді
    Просто «любі друзі»,
    Хоч були
    так близько
    коло нас…


    1 червня 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (6)


  19. Іван Гентош - [ 2014.06.01 01:54 ]
    Українське літо
    Русская весна відходить в Лету…
    Що, крім бід, вдалось їй принести?
    Кануть у минуле кулемети,
    Колорадські стрічки, блокпости,

    Похоронні залпи і салюти…
    Дочекаєм зцілення від ран.
    Пропаде продажне плем’я люте,
    Що на нас точило ятаган.

    Скільки вже знівечено і вбито,
    Скільки ще із нас в борні впаде?
    То ціна за українське літо,
    Що на зміну тій весні іде.

    Буде мир. Калина коло хати.
    Будуть сонце, зорі і блакить.
    Тільки брат уже не буде братом –
    Просто Каїн, що хотів убить.


    1.06. 2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (24)


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2014.05.31 22:44 ]
    Таксі "Шансон"
    Звучить мені в мобілці нота «сі»,
    Заводить так мелодія класнюча,
    Я викликаю київське таксі
    І хочу вам цю музику озвучить.

    Мені щастить, мені уже «везе» -
    Ви не знайдете «тачки» тут «покруче»…
    Мене везе, мене уже везе -
    Таксі «Шансон», розкішне і співуче.

    Приспів:
    Таксисте, друже, натисни клаксон,
    Нехай усі мої здійсняться мрії,
    Вези мене, вези мене у сон,
    У найчарівніший у світі Київ. Двічі.

    На лівий берег через міст «Метро»
    На захід сонця фарами свічу я,
    Який прекрасний вигляд на Дніпро,
    Неначе птах, на крилах тут лечу я.

    Які жінки! Водію, не дивись…
    А то впадем у воду ми з тобою.
    Ми піднялися у захмарну вись,
    Де сонце в парі з даллю голубою.
    Перегра.

    А вечори які чудові тут,
    В неонових вогнях мій погляд тане.
    Як навесні божественно цвітуть
    У ботсаду магнолії й каштани.

    Свої літа на кручі ці несу
    І розкажу таксистові відверто –
    Побачив парижанин цю красу
    І захотів у Києві померти.

    Приспів:
    Таксисте, друже, натисни клаксон,
    Нехай усі мої здійсняться мрії,
    Вези мене, вези мене у сон,
    У найчарівніший у світі Київ. Двічі.


    17.12.7521 р. (Від Трипілля) (2013),
    Київ.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  21. Валерій Хмельницький - [ 2014.05.31 21:55 ]
    Поцілунок у... серце (поетична пародія)
    Уночі роздяг мене коханий -
    Ані ниточки на тілі, гола, як...
    Як ранкове сонце ясно сяє -
    Поряд спить оголений юнак.
    Обіймає тіло, наче душу -
    Бачу, він уже напоготів...
    Я його легесенько укушу -
    Ну, туди, куди він і хотів.
    Зацілую - ніжно й усе нижче:
    Від грудей і стегон - до колін...
    Як у кораблі існує днище,
    Є і ватерлінія - о, блін!
    А теперка можна і цигарку,
    Можна і кавусі з коньячком.
    О, палкий юначе - надто шпарко!
    І за це тобі у... серце - цьом.


    31.05.2014



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6) | "Наталя Бичок Одягнеш мене..."


  22. Богдан Манюк - [ 2014.05.31 15:00 ]
    *****
    Заштрихований дозем
    і чарка по кругу,
    наболіле у ближнього – мотуз цупкий,
    мозаїчно зображені кимось недуги
    не розсиплеш розміреним жестом руки.

    Дивогляди заблудлі – за світлом, за світом,
    ще вільготні, а вже як обтята коса,
    і сумирні очища та китиці літа
    хтось художницьким оком
    в пітьмі написав.

    І доспівано вечір замріяно, стиха,
    і проміння від неба - сердечно у жмут.
    Кожен вибрав собі
    у вечірніх рельєфах
    недожите іще
    між одвічних полуд.

    2014р
    Художник Володимир Федорчук. Яйце-рельєф «Кохання»



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (22)


  23. Володимир Сірий - [ 2014.05.31 14:09 ]
    Ним і живу
    Шорсткі долоні на життя раменах,
    Журба зі смутком бесіду веде.
    У самоті. О, якби біля мене
    Було,моє ти щастя молоде.
    Однак у гості юність не прийде,
    Не обігріє тло років студенне,
    Лиш диму згадок марево бліде
    Огорне вкотре невеселу сцену.
    Якби не Бог, що мудрість подає,
    То мріям я б заборонив літати,
    Однак ще живиться єство моє
    Коханням нестаріюче - крилатим.
    Ним і живу, і тішуся, що є
    Дітей моїх красива й ніжна мати.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (9)


  24. Тимофій Західняк - [ 2014.05.31 13:34 ]
    Так зла багато
    ***
    Так зла
    багато
    кожну мить
    і мало
    неба…
    Нам вже
    потрібно
    боронить
    себе
    від… себе.

    31 травня 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (2)


  25. Віктор Кучерук - [ 2014.05.31 13:10 ]
    Роздум
    Я переповнить не боюсь
    Дзвінкою радістю твій келих,
    Адже знедавна сам чомусь
    Навдивовижу невеселий.
    І не тому стоїть вино,
    Що потай випити несила –
    Твоя гірка любов давно
    Мене без нього оп’янила.
    Не на мені лежить вина,
    Що в склянці ще не порожнина,
    Що ти замислено-сумна,
    Та ще й колюча, мов ожина.
    Про що шепочеш звіддалі,
    Як ніч притихла і безлика?
    Чом наші радощі малі,
    Чому жура така велика?
    Мені, повір, не все одно,
    Який обом нам жереб випав,
    І що з тобою заодно
    Ні каплі теплої не випив…
    Я переповнить не боюсь
    Своєю радістю твій келих,
    Адже знедавна став чомусь
    Навдивовижу невеселим.
    20.06.09


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (14)


  26. Тимофій Західняк - [ 2014.05.31 11:48 ]
    Про жаль
    ***
    Важливо збагнути,
    діти, –
    вас люблять
    батьки,
    та все ж
    не тільки
    себе жаліти,
    а й інших
    потрібно
    теж…

    31 травня 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  27. Анна Віталія Палій - [ 2014.05.31 11:29 ]
    Свобода
    В шатах сліз моїх чисто-затишно,
    Стіл, свіча.
    Запах ладану. Білим аркушем
    Плине час.
    У долонях Твоїх захищена,
    Як в вінку.
    Чорним габітом горе знищене
    На віку.
    Животворною прохолодою
    Серця вись.
    Огорнулася я свободою,
    Подивись.

    27.05.2014р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (5)


  28. Марина Кордонець - [ 2014.05.31 10:02 ]
    ...Я ховаю тебе постійно у думки...
    Я ховаю тебе постійно у думки, у замшілу пам'ять
    Ти тривожиш мене, та ніщо не пояснить до чого це
    Вкотре цей біль вириває мене з буденності, знову до танцю
    Що ж, танцюй, простоволоса, якщо болю до пари ти

    Скільки історій нескінченних я чула, скільки облич, що завжди перед очима!
    Скільки людей вибивали надійність – ґрунт, з-під моїх ніг
    А я постійно повертаюсь до кола, в якому ми – люди, вічно крокуємо змалку
    І більше ніщо так не тішить, як думка, що ти поруч. Десь

    І більше не буде сліз палко-солоних
    І я не можлива у твоєму житті
    Та хто нам провину цю в дарунок приніс?
    Ім’я те у снах промовляю

    Ти просто одного дня забудеш мене
    Так як на очах згасає день черговий
    Злетиш так високо у небо, що й сліду твого не стане

    І ось, замість того, щоб жити щасливо(?)
    Щоб ритми бурхливі, як повені весен, у серце клеймити
    Я стомлено-тлінна стою під дощем

    Ці води небесні освячують смертних
    Котрі віковічно танцюють із болем
    Хотіла би я щастя вдихнути у тебе...

    Та стіни між нами, як ця вода, древні

    30(05)2014


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Тимофій Західняк - [ 2014.05.31 09:48 ]
    Про свинство
    ***
    У кожного свинства, друже,
    Завжди буде свій гаврош…
    Коли нам плюють у душу,
    Не треба казати: дощ…

    31 травня 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  30. Тимофій Західняк - [ 2014.05.31 09:08 ]
    Голгофа
    ***
    Схаменіться,
    я благаю,
    люди!
    Каяття і милосердя –
    де?
    Мало не щодня
    якийсь Іуда
    на Голгофу
    Господа веде.
    Стільки зради,
    підлості,
    облуди –
    чаша ця
    нікого не мине…
    І Пілат
    вагатися не буде,
    і Ісуса
    знову розіпне…

    31 травня 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (2)


  31. Валентина Попелюшка - [ 2014.05.31 08:56 ]
    "У сім'ї не без виродка"... (Про наболіле)
    Знову оплакує сина,
    Знову – пожежі дотла…
    Стогне моя Україна -
    «В гості» сестриця прийшла.

    Хоч і молодша за віком -
    Підла, нахабна, лиха.
    Діти припали до вікон,
    Вийти бояться із хат.

    "Сестро, чекай, зупинися!
    Сієш навіщо брехню?
    Кинь свої наміри ниці,
    Я ж бо своє бороню.

    Сльози мої – не водиця,
    Нищиш найкращих синів.
    Як же ти будеш дивиться
    Завтра у вічі мені?

    Боже, про що я питаю?
    Голод, репресії, жах…
    Совісті в тебе немає,
    Пройдена крайня межа."

    Горе з такою ріднею,
    П’яна, брехлива, брудна…
    Час розбрататися з нею,
    Випите лихо до дна…


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (5)


  32. Іван Потьомкін - [ 2014.05.31 08:15 ]
    ...Коли неправедно караєм
    ...Як гірко плачуть наші діти,
    коли неправедно караєм.
    Наче журавель, підбитий
    над посмутнілим небокраєм.
    А найстрашніші тихі схлипи,
    зойки до остраху і дрожі...
    ...Немовби вдарили під дихало:
    кричати б треба, а не можу.


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (3)


  33. Галина Гнатюк - [ 2014.05.31 07:45 ]
    Полеглим за Україну
    Плакати зболено,
    Гірко і солоно –
    Краплями крові й вина.
    Тиша у темряві
    Крилами шемрає.
    Брате, звикай,
    Це війна…

    Хоч би – до літа нам,
    Та й не облітаним...
    Господи, убережи!..
    Небо розвеснене
    Кулями скреслене.
    Людоньки,
    Жити!
    Ой!..
    Жи…

    31.05.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (7)


  34. Інна Ковальчук - [ 2014.05.30 12:13 ]
    ***
    Така прозора і цнотлива днина –
    їй навіть грім освідчився: «Люблю!»
    і на траву,
    засніжену жасмином,
    накидав рясно зерна кришталю.

    Травневе місто в щедрому розмаї
    відпочиває від земних тривог,
    лише вітрець співаночки співає
    моїй весні,
    поділеній на двох.

    Оцій весні,
    на двох одній-єдиній,
    яка тримає душі, мов магніт,
    де між двома серцями пуповина
    пульсує в ритмі зоряних орбіт.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (20)


  35. Владислав Лоза - [ 2014.05.30 11:57 ]
    Пам`яті генерала Кульчицького
    Погралась доля долями, як нардами.
    На фото – ще тримає автомат.
    Він був – Кульчицький, нач. ГУ Нацгвардії.
    Йому було так мало – п`ятдесят.

    А десь – не в нас – кують мечі на рала;
    А десь – все більше життєдайних рал…
    …Підбили у польоті генерала.
    А був – простим солдатом генерал.

    Хтось рік отрутно: нам війни не знести,
    Бо офіцерська честь для нас – то міт…

    Під Карачуном пам`ятником чести
    Лежить згорілий в небі вертоліт.

    30.05.14



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (5)


  36. Ігор Павлюк - [ 2014.05.30 10:29 ]
    Село ХХІ. Продовження
    Голос на голос, мов риба на рибу, ляга.
    Пісня надривна корчмарська витає над ставом.
    П’яне тут все: дядько Міха і Баба Яга,
    Місяць новенький і верби – старенькі заграви.

    Бунт, каяття і печаль одночасно у душах ростуть
    У конолюбів оцих, книголюбів заядлих і мрійних.
    З присмаком крові у час цей в термометрах ртуть.
    Люди чекають грошиськ за народження трійні.

    Бій пів життя, пів життя незаласканий біль
    Тут, як ніде, відчуваєм душею, кістками.
    Швидший за звук і за світло пегасовий лет, а чи біг...
    Легший за пір’я пожбурений в ближнього камінь.

    Тут би я віку дожити, скажу вам, хотів.
    Злізши з дев’ятого поверху многоетажки,
    З темних, отруйних, духовних моїх холодів,
    Різних заяв епатажних.

    Тут мені в душу ніхто так, як десь, не плював,
    А як поранив – природа зализує рани...
    Я ж усе більше і тонше вечірня трава,
    Що перед січнем вертається в спогади ранні.

    14 трав. 14.



    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати: | "http://poezia.org/ua/id/39987/"


  37. Анна Віталія Палій - [ 2014.05.30 08:02 ]
    З варіацій на тему поезій Миколи Вінграновського
    В свободу вірив, що без Бога.
    І вірив -- до загину -- він.
    І пас очима Україну,
    Що тихо никала, мов тінь,
    Сама на себе не подібна...
    Родила байстрюками діти,
    Бо не від Бога, а від світу...

    А він все гинув, гинув, гинув
    В усіх боях за Україну:
    Чом не йому той стан стрункий?
    В крові намисто, бо калина...
    А мед губів такий п"янкий...

    І хто сильніший, того й стане:
    Москаль, татарин, поляк, жид...
    А небо -- голубе з житами.
    Там наймичка -- Вкраїна спить.
    Бо як присилують -- віддасться.
    Бо як найметься -- то в поля.
    Приспить голодного Івася...
    Спінально* крутиться земля.

    Просилась в пана, бо хотіла
    Найнятися на чужині.
    Просилась в Бога і просила
    Чобіт і сала, бо несила
    Ходити босо по стерні...

    Просила волі в Гуляйполі.
    П"яніла з уст і слів чужих.
    Зірки спадали на стодоли.
    Та добре діти пильнували,
    Щоб не згоріло сіно в них...


    Хитався човен. Зорі, зорі...
    Та ми ж для Тебе, Боже мій!
    І не зашкодить жоден змій,
    Для Тебе -- в щасті ми чи в горі!

    Твої ми. Чуєш? Ти сказав!
    Сини Твої -- сини Вкраїни!
    Наріжним каменем у стіни
    Твоєї Волі, Храму, Справ!

    22.02.2006р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  38. Олександр Обрій - [ 2014.05.30 01:52 ]
    Інша сторона медалі
    Знову занурююсь рибою в темний автобус,
    Знову в очах миготіння німих автотрас.
    Люди. Всі начебто й люди як люди. А хто би
    Думав по-іншому? Їм - аби ніч, а той - тряс.

    Люди дзижчать, і базікають люди, як оси.
    Тиша в повітрі зависла, густа, мов кисіль:
    Бачу лиш мавп'ячу міміку, погляди "скоса",
    Кліпать всі, як один, кожен з них - як усі.

    Шум комашиний здіймається високо в Космос,
    Злившись у семимільярдне бряжчання щелеп,
    Безмір порожніх розмов, наче стружка з кокосу,
    Сповнює "Bounty" неба, що вільне ще ледь.

    Люди говорять про перше, про сьоме, десяте,
    Кажуть про речі важливі, що видно з облич,
    Розум висаджує в мозкові спритні десанти,
    Щоби зайнятися "справою" люди могли.

    Зірки ростуть і малюють картинки галактик,
    Всесвіт збирає квазари у калейдоскоп,
    Люди ж, як завжди вдягають словесні халати,
    Люди прийдуть, поговорять і... кануть в дисконт.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  39. Андрій Басанець - [ 2014.05.30 00:24 ]
    * * * *
    А ти чогось тулилася до скла -
    вже каламутна, сива, волоока...
    Пальто осіннє падало на кроки,
    бо ти вже ні стояла, ані йшла -

    як пелена висіла... Як дитя,
    сміялася і плакала водночас,
    за скло і сором заховавши очі,
    в'язала тихі вузлики життя.

    Крізь дім холодний і вечірній глід,
    крізь темні ями на пальті осіннім
    пливла собі по водостоках синіх...
    сама собі дивилася услід...

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1)


  40. Тимофій Західняк - [ 2014.05.29 21:58 ]
    На спомин...
    Світлій пам’яті дружини (1959-2014)
    і тестя (1933-2014)

    ***
    Цього горя
    не зміряєш
    кроками,
    не об’їдеш,
    і не обійдеш…
    Завітали ті
    гості непрохані –
    перейшли
    через хату
    два похорони,
    І змінили усе, –
    нас теж…

    І таке все
    невтішне,
    і зболене,
    оповите печаллю,
    і щем
    запевняє,
    що плакать
    дозволено,
    і ми Господа
    нашого
    молимо,
    і ми плачемо,
    разом
    з дощем…

    Господи, нас спаси, сохрани і помилуй, і сотвори рабам Твоїм
    Надії та Петру вічную пам'ять.
    29 травня 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (2)


  41. Дмитро Куренівець - [ 2014.05.29 18:37 ]
    Шумел Майдан (из серии "Старые песни о грязном")
    Шумел Майдан, дончане дулись,
    А ночка темная была,
    Когда соседняя держава
    Донбасс колбасить начала.

    Пришли заветные отряды
    Putin-SS и бандюков
    И совершенно мирных граждан,
    Вооруженных до зубов.

    Качнулись люди, будто спьяну,
    За ДНР и ЛНР -
    За это броневик партийный
    Прислал им вождь ЛДПР.

    А поутру они проснулись:
    Кругом шныряет гопота.
    Настало горькое похмелье -
    Разруха, кровь и нищета...

    "Так вот кого мы полюбили,
    Кому мы отдали сердца!.."
    Эх ты, едрена мать-Россия!
    Эх, ламца-дрица-гоп-ца-ца!

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  42. Володя Криловець - [ 2014.05.29 16:50 ]
    ***
    Мій луг ожив пташиним щебетанням,
    Сюрчанням коників у радісній траві.
    І чується мелодія кохання…
    Усі ж кохають, бо усі живі.

    Радію сонця теплим поцілункам
    І ніжній прохолоді від роси.
    І на душі стає так дзвінко-лунко,
    І завмирає серце від краси.

    23-25 травня 2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  43. Володя Криловець - [ 2014.05.29 16:33 ]
    ***
    Так зірвать кульбабку
    Закортіло дуже.
    А вона благає:
    «Не губи, мій друже!
    Жовта я, мов сонце,
    Ніжна і тендітна,
    І дарую настрій
    Всім весняно-літній.
    А як стану біла –
    Біла, наче сніг, –
    То сама прилину
    До твоїх я ніг.

    23 травня 2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  44. Василь Шляхтич - [ 2014.05.29 12:02 ]
    Wierzyć w marzenia

    Iść dalej i dalej
    Z otwartą przyłbicą
    Powoli, nie szaleć
    I wierzyć w swój wyczyn.

    I wrócić, gdy trzeba
    By chwilkę odpocząć
    Pod błękitem nieba
    Przed kroczącą nocą…

    I wierzyć, choć wiara
    Przestała być w cenie.
    Odrzucać koszmary.
    Wyostrzyć spojrzenie

    I zrobić znak KRZYŻA…
    I złamać kolana…
    I grzechu się wyrzec
    Przed uchem kapłana…

    Zmyć brudy z sumienia.
    I mieć czystą duszę.
    I wierzyć w marzenia.
    Tak w drogę wyruszać.
    26.05.2014r.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (3)


  45. Анна Віталія Палій - [ 2014.05.29 11:39 ]
    У день Усіх святих
    Місто камінне розпечене сонцем до решти.
    Фани футбольні п"ють пиво,
    Рахують гроші від німців власники ресторанів.
    Снуються люди недільно.
    Звично працюють "на панелі" продавці старовинного одягу,
    Коралів, картин і вишивки -- народ зубожів,
    Вибір великий, беруть іноземці зрідка.
    Місто у квітах. Фан зони
    Стережуть міліціонери на вулицях.
    Страшно: хапнуть ні за що.
    А в парковій зоні церква дерев"яна
    Святкує день Усіх святих.
    Мало святих у народу українського.
    А на Нововознесенській -- свято у новій церкві.
    Сукня біла спеціально на облечини шита.
    Віночок з барвінку і квітів. Волосся завите.
    Лежать до землі обличчям. Священик
    Хвилюється, читаючи текст голосом спокійним,
    Аркуш тремтить у пальцях.
    Одяг дає, намітку.
    Дівчата в білім входять у вівтар.
    З"являються знову у чорнім.
    В поставі -- впевненість і задоволення
    Рішуче. Чи зрозуміли?
    А дзеркало світу -- навпроти
    У вишиванках, привабах недільних.
    У білім і кольоровім. З дітьми
    Маленькими. А завтра хапне їх світ
    І плакати будуть черниці за гріхи спільні,
    Сховавши до часу усмішки чисті
    І спокій у серці своїм.
    Світе, ходи до столу. Черниці
    Вгощають. Бо відпустив.
    Сестро Моніко, личить намітка.
    Закріплена добре. Які ж ви гарні!

    01.07.2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (4)


  46. Мар'ян Радковський - [ 2014.05.29 01:51 ]
    Вже тиждень
    Хто я? Для чого?
    Зброя? Чи воля?
    Збоку? Чи де ти?
    В нас своє небо!
    Керч або Мемфіс,
    Чоп чи Одеса,
    Разом це Мекка,
    Без тебе це – шлак.
    Без тебе вже тиждень,
    Позаду Великдень
    І криє без тебе,
    Але це не кайф.
    Так хочеться дози,
    Так хочеться волі,
    Яку не дістати,
    Коли ми не вдвох!
    У кожного небо –
    Різне, напевне.
    У тебе є сонце,
    У мене – зірки.
    Ти знаєш кохаю,
    Ти знаєш чекаю!
    Так хочу до тебе,
    Так хочу тебе!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Богдан Манюк - [ 2014.05.29 00:29 ]
    Першочервневий етюд
    Передвесільно. В ранку вус підкручено,
    і кожен кучер вибриком тонким.
    На дівич мостик, веснонько, і рученьку
    назустріч пишночубому, такий
    тобі не буде маревом посіченим,
    не видивом, не веденням від гав,
    і всі вітри співатимуть, засвідчивши,
    що твій обранець обри змайстрував.
    Ватаги ранків мимо подорожніми,
    а цей укине в душу пелюстки,
    а цей… Заплаче літечко народжене
    і усміхнеться
    зразу ж
    залюбки.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (9)


  48. Ірина Саковець - [ 2014.05.28 20:26 ]
    ***
    В Кіото сакура цвіте,
    закривши небо на ханамі,
    і кімоно для Фудзіями
    плете рожево-золоте.

    Вишневий цвіт - магічний дим
    розвіє вітер за Тіоном
    в науку повному бутону:
    не бути вічно молодим...

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (8)


  49. Ірина Саковець - [ 2014.05.28 20:05 ]
    Вокзал
    Заграло небо арію дощу
    на смугах вечорового вокзалу.
    Шалений вітер обійняв зухвало,
    і чується мені: «Не відпущу».
    А ні, то хтось прощається… На мить?
    На день? Чи рік? А чи назавжди, може?
    І небо вже вдяглося у погоже,
    а на обличчях їхніх все дощить.
    Вокзал плете контрасти з почуттів:
    чекання, зустрічі, палкі обійми.
    Неначе хаотичні кадри фільму
    чи відгуки давно забутих снів.
    Багряний смуток і утіхи шквал,
    рожевий сміх отут на кожнім кроці.
    Немов енциклопедію емоцій
    гортаю, переходячи вокзал.

    2013


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  50. Олександра Камінчанська - [ 2014.05.28 18:07 ]
    ***
    Моя журо, сумна ранима жінко,
    Що свій скрижаль прядеш біля вікна.
    Тепло свічі, то спалахне, то згіркне
    І у сльозі ні краю, ані дна.

    Нести тебе, мабуть, найлегша помста,
    А марити тобою – сивий гріх.
    Вже на розгілля виточені гострі
    Нанизаний зимою першосніг.

    І так, як є. іду по мокрій кризі
    Душа порожня, вимокла дотла.
    Остання зірка відрікалась висі,
    А я журби зректися не змогла.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   719   720   721   722   723   724   725   726   727   ...   1806