ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:25 ]
    Спрага нового
    Спрага нового

    Я повертаюсь. Знову і знов...
    Може, зосталась в серці любов?
    Ні, оболонка вмісту не має.
    В серці пустелі пил замітає

    Те, що здійснилось, чим ми жили,
    Що полишили, з чим відійшли
    Прожиті роки... Серця нудьга...
    Що ж то за мука- спраги жага?

    Спраги нового... Дивних ночей...
    Губи вологі... Зблиски очей...
    Вітре, подмухай, вимети нас!
    Час до розлуки... Зустрічі час...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516651
    рубрика: Лірика
    дата поступления 10.08.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:43 ]
    Моей...
    Моей…

    Перемен неизменно нам приходится ждать...
    Интересная тема- за тобой наблюдать.
    Ты со мной улетаешь в очарованный рай...
    Ты в разлуке считаешь дни до встречи... Растай

    На ладонях ледышкой и капелью стеки
    Мне на ноги... Неслышно за собой увлеки
    На цветущее ложе, и на нем расцвети
    Для меня, чтоб я тоже для тебя мог цвести.

    Пусть грядут перемены, дуют ветры... Да пусть!
    Ты моя неизменно. И к тебе я вернусь
    Сто походов, сто странствий, сто страданий пройдя
    Ритму сердца согласно, вешней каплей дождя...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518220
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 19.08.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:49 ]
    Ще заміжній коханці
    Ще заміжній коханці

    У тебе дилема- любов і сім"я.
    Це, може, проблема не тільки твоя-
    У мороці світу, у холоді снів
    Злий вітер співа охололі пісні...

    Проблема у тому, що щезла любов
    До того, кого повсякчас знов і знов
    Ти бачиш щоночі, ти бачиш і вдень...
    Та серце не хоче застиглих пісень.

    Зірватися хочеш крізь млу і дощі,
    У темряву ночі в промоклім плащі,
    Щоб щастя в обличчя дмухнув буревій,
    Щоб серце зігріти у здійсненні мрій...

    Так вийшло. Тебе не засудить ніхто.
    Твій обраний плащ не зимове пальто,
    Що раз одягнувши, не знімеш повік.
    Моя ти. Посунеться твій чоловік.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515163
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 03.08.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Роман Коляда - [ 2014.10.27 23:13 ]
    Вернись...
    Гаряче серце
    Остудить вітер,
    Приносять квіти
    Холодний щем.
    Допий до денця
    Це зілля з літер,
    Із оксамиту
    І хризантем.

    Тебе я віршем
    Торкну й полишу.
    Душа не плаче,
    Не чує ран.
    Любов’ю дише
    У небі тиша,
    Сніги неначе
    Віків туман.

    Візьму я слово,
    Скажу у небо.
    Озвись-но, де ти?
    Німіє вись.
    Літає знову
    Душа-комета
    Мій білий лебідь,
    Вернись!
             Вернись...


    27.10.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (7)


  5. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:48 ]
    Кондукторше
    Кондукторше

    Как смотришь ты... С презреньем, свысока...
    -билета нет? -сойдешь на остановке!
    И спазмы мысли, как дрожащая рука,
    В карманах разума находят "заготовки"...

    Нашел! Нашелся! Вот!.. Улыбки сладкий яд...
    -купил билет? -пройдите в глубь салона!
    Пройду... Но Боже, отведи свой взгляд
    Кондукторши трамвайного вагона!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513788
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 27.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  6. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:48 ]
    Я так хочу сказати...
    Я так хочу сказати…

    Я так хочу сказати слова...
    Ті слова, на які так чекаєш...
    Тема ця аж ніяк не нова,
    Та серденько твоє завмирає...

    Почекай! Ось із духом зберусь-
    Дух мені перехоплює- серце,
    Наче молот, приведений в рух,
    Об кувадло з надією б"ється...

    То ж послухай. Тобі я скажу...
    Серце стиснулось... Серце радіє...
    Хвилювання бажання... Дрижу...
    Зрозумієш... Я знаю... Надіюсь...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501435
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 27.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  7. Іван Гентош - [ 2014.10.27 23:34 ]
    Вибори
    Нині погода – певно святий замовив,
    Небо високе, без берегів таке,
    Але навіть повітря якесь нервове,
    Трохи тривожне і, як полин, гірке.

    Нині дзвонили в храмах недільні дзвони,
    І на деревах листя руде, як кров.
    Відблиск зі сходу був на хрестах червоний,
    А по відправі люд на дільниці йшов.

    В храмі просили – Боже, дай духу плоті,
    Хай не впадуть в зневіру людські сини.
    Боже великий, єдиний – співали потім,
    Палко просили – Нам Україну храни.

    Потім священик казав, як воюють наші,
    Далі за воїнів хором молились всі.
    Три Богородиці, потім три Отченаші,
    Лики ікон сіяли в святій ясі…

    Кожному Бог пильно дививсь у вічі,
    Наче просив не осквернúти путь
    Потім молились знову іще по тричі –
    За депутатів – тих, ще які прийдýть.

    Щоб розуміли – їх мати без сил і хвора,
    І потребує турботи синівських рук.
    Потім ледь чутно хтось розповів на хорах,
    Що на АТО у священика вбитий внук.

    Тиша запала, десь гавкотів собака,
    Вдарили дзвони – тональність уже не та.
    Потім старий священик гірко заплакав –
    Дай нам всім Боже... – і зачинив вратá.

    Світла печаль скорбно лежить на лицях,
    Не поспішали, хто причаститись встиг.
    Потім пішли всі по своїх дільницях
    З вірою в серці, що виберем саме тих…


    26.10.2014


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.58) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (17)


  8. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:08 ]
    Риболовля (філософське)
    Риболовля (філософське)

    Дощик кола плете по воді...
    Кола риба хвостом запліта...
    Біля річки тихенько сиди-.
    Риболовля у дощ іще та...

    Риба- символ життя у слов"ян.
    Риболовля- зайняття святих.
    Дощ очищує нас від оман
    І іудо- цілунків гірких.

    Будеш думать під шерхіт дощу.
    Буде істини голос в душі.
    Щоб той голос у ній не ущух,
    Ти затихни... Послухай вірші...

    Ми їще припадем до основ...
    І арійське натхнення у нас.
    Це Трипільська праматері кров
    Серце нам омива повсякчас.

    Ми- незвичні. У світі- одні.
    Ніби риба, ми символ життя.
    Ми- ловці... Як же тепло мені
    Від пізнання цього відчуття...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520395
    рубрика: Лірика
    дата поступления 29.08.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:36 ]
    Смуток. Роздум
    Смуток. Роздум

    Ні, про любов писати ще не час...
    Допоки ворон чорний понад нами
    Ще змахує пекельними крилАми-
    Ні, про любов писати ще не час...

    Не ввічливо писати про любов,
    Коли в вогні кривавого завзяття
    Бійці Вітчизні віддають синовню кров...
    Не ввічливо писати про любов...

    Від них би народилися сини...
    Зростали б, в їх очах відобразились
    Дівочі очі, і життя б не припинилось...
    Від них би народилися сини...

    Цей смуток, не розвіяний повік,
    Нічним туманом ляже посивілим,
    Як коси матері, простерті на могилі....
    Цей смуток, не розвіяний повік...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517124
    рубрика: Лірика
    дата поступления 14.08.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:22 ]
    Я не верю...
    Я не верю…

    Я не верю в людей. Люди подлы и слепы.
    Люди злы откровенно, и сокрыто порой...
    Ожиданье любви так порою нелепо,
    Как лобзанья Иуды загробный покой...

    Я не верю в добро. От добра столько горя
    Тем, кого осчастливить возжелают порой...
    Случай вертит судьбою в тоске ре-минора,
    Подбивая случайный баланс роковой...

    Я не верю в успех. По делам не воздастся
    Рассыпающим бисер обожанья порой...
    Со своими кумирами проще расстаться,
    Чем за них углубляться в бессмысленный бой.

    Но я верю- в тебя. Не добра и не зла ты.
    Ты слепа в наслажденьи... Но и зряча порой...
    Ты провал и успех... Неизведанный атом...
    Искаженье сознанья... И все ж- будь со мной!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513974
    рубрика: Философская лирика
    дата поступления 28.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:01 ]
    О Українцю! Друже! (філософсько-історичне)
    О Українцю! Друже! ( філософсько-історичне )

    О, Українцю! Друже! Як погано
    Тобі на серці стане- спом"яни
    Свою історію, злодІєм невблаганно
    У тебе вкрадену- її ти поверни.

    Як давні пращури величчям осяяли
    Нам за БОРЕЇ шлях серед віків,
    Коли прадавні Ар"ї воювали
    ІРАН І ІНДІЮ, окраїну світів.

    Коли чинуші Українця гноблять,
    Коли на Волю хтось ногою став,
    Про що нам факти історичні мовлять?
    Про КОЛІЇВЩИНУ народу, що повстав.

    Коли на землю милу України
    Надходить гадський сарани потоп,
    Про що історії прадавня пісня лине?
    Про ЖОВТІ ВОДИ і про КОНОТОП.

    Коли принизити твою бажають гідність-
    Стряхни з себе покори сірий пил.
    Здійсни в собі оте, Вкраїнське, рідне-
    Шевченка мрію- ЧОРНИЙ ПЕРЕДІЛ.

    А ще- не забувай одвічну славу,
    Прадавньо- східних перемог гучний парад,
    Від Князя Київського лепту- Святослава,
    Того, Хороброго, що знищив КАГАНАТ.

    І з серця скніючого враз спадуть кайдани,
    І Голос Розуму з тобою говорить
    Почне про те, як Небо вказує негайно
    Тобі тепер НОВУ ІСТОРІЮ ТВОРИТЬ.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512780
    рубрика: Філософська лірика
    дата поступления 22.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:11 ]
    Скитания
    Скитания

    Не высказать грусти словами...
    Сбывалось. Сейчас не сбылось.
    И счастье бежало за нами.
    За НИМИ. Извечный вопрос.

    Мы виделись. Видимся. Будем,
    Скитаясь в погасших мирах,
    Искать единение судеб,
    Друг друга касаться во снах...

    И вдруг, ощутимо едва ли,
    Печати срывая вдвоем,
    О том, что друг друга узнали,
    Мы памятью прошлой поймем.

    И что в этот раз разминулись-
    Тебя не узнал при луне,
    Потерянную среди улиц-
    Я помню... Но это- во сне...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508098
    рубрика: Философская лирика
    дата поступления 29.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  13. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:31 ]
    Щодо незадоволення коханняи (філософсько-еротичне)
    Щодо незадоволення коханням ( філософсько-еротичне )

    Чи винен я, моя маленька,
    Що інтерес до тебе згас?
    Весела, ніжна, солоденька,
    Без меркантильності прикрас,

    Іний би мав, та був щасливий
    Тебе, і думав би собі-
    Яке ж-то щастя привалило...
    А може й ні... Не думав би...

    Але не я. Потік гарячий
    Кохання, пестощів, бажань
    Я довго-витончено вдячу
    На відповідь тобі. Це дань

    Моя тобі... Та ти не можеш
    Зіграти роль, коли моє
    Бажання ти нестримно ловиш,
    І саме те мені даєш,

    Що хочу я, чого жадаю,
    Окрім загальних почуттів...
    Не зрозумієш... Не пізнаєш..
    Ти гарна... Та вже відлетів

    Мій інтерес тієї ночі,
    Що так жадала діалогу...
    Та ти не можеш... Чи не хочеш...
    Ти створена не задля цього...

    Ти можеш те лиш, що ти можеш,
    Ніяк не більше. Ця програма
    В тобі незмінно-непорочна,
    Як цнота Єви і Адама...

    А я шукав в тобі не Єву,
    (давно ця тема відлетіла)...
    Шукав гріху проросле древо,
    Шукав Ліліт прекрасне тіло,

    Шукав безумства зорепаду,
    Шукав зірниці серед ночі,
    Шукав в тобі свою відраду.
    Життя і смерть... Та ти не хочеш,

    Вже вдягнена у втому шалу,
    Задовольнить усі бажання.
    Потреби в цьому ти не мала...
    То марні й мОї сподівання...

    Отак удвох скрізь ночі морок
    В сплетінні тіл себе проносим.
    Фантазій цвіт звели на порох...
    Та відпустити не попросим

    Одне одного. Ми- надбАння
    Міцної дружби. Сексу зливи.
    Це нам замінює кохання.
    Ми гарні люди. То ж не диво,

    Що механічно давим ложе
    Без барв, без вишуків, сюжетів...
    Та я поет... І дай-но Боже
    Зустріть мені Свою Поетку...

    Ми вдвох чинитимемо дії
    Такі, що світ не бачив... Боже!..
    Удвох здійснити наші мрії
    Одне однОму допоможем...

    А ти, мала, іще зустрінеш
    Собі, на щастя, чоловіка.
    Як механічне піаніно,
    Сімейне щастя з ним довіку

    Зіграє вальси Мендельсона.
    І я, вдоволено-драйвово,
    Вдягнувшись у костюм фасону
    Знайомого, вас поздоровлю.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491267
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 09.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:55 ]
    Ты способна любить?..
    Ты способна любить?...

    Ты способна любить постоянно?
    Не предать, не уйти, не забыть?
    Коль любовью напьешься ты пьяной,
    Ты готова любить постоянно?

    Я люблю, но люблю я спокойно.
    Я уверен, я знаю, что ждать
    От себя. Не забыть. Не предать.
    Только ты не способна- спокойно.

    Ты же любишь себя, не меня.
    В осознании этим напуган.
    Кто вошел, тот не выйдет из круга.
    Докажи, что ты любишь меня.

    Я- весь мир, преломленный в тебе.
    Сквозь меня, как сквозь призму познаешь
    Жар желания, что обретаешь
    В час, когда я всецело в тебе.

    А затем ты, возможно, уйдешь.
    Это путь бесконечного поиска.
    Это дивов желания происки.
    Докажи мне, что ты не уйдешь.

    Я задам тебе этот вопрос.
    На него ты, возможно, ответишь,
    Только так, что сама не заметишь,
    Как бессмысленным станет вопрос...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493885
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 21.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:27 ]
    Одвічне
    Одвічне

    Дули вітри. Вили біси.
    Мить падіння. Злету мить.
    Все бувало. Роздивися
    На часописі століть.

    Десь родилось, випливало,
    З часом гинуло в пітьмі...
    Давні таїни сховались
    У рунічному письмі.

    Боги давні в нім вказали
    Черпати наснаги й сил.
    Давня мудрість засіЯла
    Світом кАмінних могил.

    Тільки ти, нащадку давен,
    В своїм серці відтвори
    Теплий світ прадавніх таїн
    Сходом сонця на зорі.

    І впадуть облудні пута,
    І чужинське відійде,
    І покине душу смуток...
    Світоч розуму- гряде.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490818
    рубрика: Філософська лірика
    дата поступления 07.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:19 ]
    Незмінність ролей
    Незмінність ролей

    Як сказано колись було в Авесті-
    Коли Ахура Мазда світ творив,
    То душі ненанорджених людей
    Зібрав, і кожній дав- кому дорогу честі,
    Кому творця наснагу, чи священний гнів
    воїтеля... І душу кожну, з любов"ю пригорнувши до грудей,
    Спитав, який їй личить вибір? І душа завзято
    Сама обрала шлях собі, як роль на сцені,
    Обітницю дала її зіграти щиро.
    То ж граємо ми ролі, в чім ми винуваті,
    Що наші душі свОго часу так даремно
    Погодились на це. То чи ж-бо будем в мирі
    Спокійно жити, без війни і крові?
    Все вирішено. Гру ролей нам не спинити.
    Та пам"ять серця нам підказує, що щирі
    Обітниці ми маєм відіграти почасово
    В закладеній програмі- як нам жити,
    Не маючи в незмінність ролі віри.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490653
    рубрика: Езотерична лірика (містика і езотерика)
    дата поступления 06.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  17. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:35 ]
    Памяти Светланы
    Памяти Светланы

    В квартире, где еще не так давно
    То грустной ты, то радостной ходила,
    Чужие люди. И завешено окно
    В которое ты так смотреть любила...

    И зеркало, в него ты, как в окно
    глядела, образ твой не отражает.
    Завешено, и может быть оно
    Тебя под покрывалом вспоминает...

    И радио утихшему молчать
    приходится, печально вспоминая-
    Ты под него любила танцевать,
    Красивая, беспечная, нагая...

    И кухня, твой покинутый очаг,
    Стоит холодной, молча вспоминая
    Как ты сидела у меня в ногах,
    Мне на колени голову слагая...

    В прихожей люди тихо говорят,
    Тебя традиционно поминая,
    Какою ты была... Им не понять-
    КАКОЮ ТЫ БЫЛА- я это знаю...

    Куда, в какие ты ушла края?
    В какую дверь, что пред тобой открылась?
    Беспечная избранница моя...
    Часы стоят- и жизнь остановилась.

    5.09.2008


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467825
    рубрика: Лирика
    дата поступления 23.12.2013
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  18. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 23:01 ]
    Удвох у душі (16+)
    Удвох у душі (16+ )

    Водоспадом потік неземний
    Нам на голови... Наші тіла
    Наче втиснуті у душовій...
    Душно в душі... Мені ти дала

    У долоні налитий шампушь.
    Як гладенько він тіло лоскоче!..
    У струмку пустотливих відлунь
    Ми з тобою не чуємо... Хочеш,

    Зараз голі і мокрі, удвох
    Ми полинем в еротики рай?
    Ти присіла... Торкнулася... Ох!..
    Лиш кохання мого не змивай!...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501666
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 28.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 22:29 ]
    Приют
    Приют

    Снежные хлопья сквозь фары летели,
    Вязли колеса в снегу...
    Ехали двое к намеченной цели,
    Труден был путь сквозь пургу.

    Дом одинокий в лесу у опушки,
    Ветер порывистый дует...
    Сбросила смело девчонка "ночнушку",
    И перед милым танцует...

    Тело, в объятья упавшее к телу,
    Шубы медвежьи ласкали...
    Как пантомимы, пластичные тени
    Образ на стенах ваяли...

    Веяло жаром живым от камина...
    В темном окне отражались
    Образы их, промелькнувшие мимо...
    Сосны от ветра качались...

    Праздник души, упоение тела,
    Страсти их тихий уют...
    Труден был путь, но прошли его смело
    Двое, найдя свой приют.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472343
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 14.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Опанас Драпан - [ 2014.10.27 22:09 ]
    після літа ®
    кінець
    '2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (14)


  21. Василь Кузан - [ 2014.10.27 22:18 ]
    Богиня хризантем

    У пелюстках ти – квіти, мов тотем
    Тобі дають натхнення й низку тем,
    Пришитих павутинням до листків,
    Що облітають з дерева. Хотів

    Тобі подарувати білих айстр
    Букетик незабутній. Тільки Сартр
    Трактує все не так. Це вибір твій:
    Себе творити та іти у бій

    За право бути Панною, а чи
    Пливти за течією. Живучи,
    Йдучи через нудоту до мети,
    Я усвідомив, що майбутнє – ти.

    В букеті сонць надихнено цвіте
    Усміхнена Богиня хризантем.

    27.10.14


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  22. Роман Коляда - [ 2014.10.27 22:29 ]
    ***
    Вот на дороге двое,
    Тучи над ними спят.
    Левый был чем-то расстроен.
    Правый с креста был снят.

    Страшно смотреть за край?
    Волю Всевышнего знай.
    Воды реки унесут, отпускай,
    В ад, или все же – в Рай?

    Небо себя раскроет
    Неба тревожен взгляд
    В небе осталось Трое
    Каждый из Них – Трехсвят.

    Страшно смотреть за край?
    Волю Всевышнего знай.
    Воды реки унесут, отпускай,
    В ад, или все же – в Рай?

    Выбор тебя достоин
    Ты или прав, или рад.
    Инок, отшельник, воин,
    Где твой Эдемский сад?

    Страшно смотреть за край?
    Волю Всевышнего знай.
    Воды реки унесут, отпускай,
    Милостью Божию в Рай!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (9)


  23. Ірина Саковець - [ 2014.10.27 20:05 ]
    ***
    Листя падає,
    падає…
    Па
    віртуозні в повітрі сирому:
    полонéним війни листопад
    наряджає
    дороги
    додому.
    Камуфляжний
    багрянець.
    Межú
    стін і ям, що димлять пурпурово,
    їм би неба не кольору ржі
    і землі,
    не розмитої
    кров'ю,
    світу іншого
    (цей
    почорнів
    і розвіявся попелом з танків);
    їм би цільно-живих вечорів –
    не розтерзаних
    болем
    уламків!..
    Вітер котить
    уривки
    газет
    з іменами загиблих на шпальтах.
    Листя падає... Листя і смерть –
    наче підпис
    війни
    на асфальті.

    2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (8)


  24. Влад Любенко - [ 2014.10.27 19:37 ]
    Пробачте всіх
    Коли всі зорі згаснуть на цім небі -
    тоді, ти знай, не буду жити я.
    Лиш кров гаряча струменітиме у венах,
    але закінчиться моє сумне життя.

    Невпинно гратимуть на моїх сталевих нервах
    мелодію прекрасну ангели тобі
    не забувай мене, я із вулкану жерла
    виплеснусь із лавою в огні.

    Вулкан той довго не буде стихати,
    все плачучи огненними сльозами.
    Мелодію життя і далі будуть грати
    ангели твої, химери нездоланні.

    Чому химери? Та невже то ангел?
    То якийсь чорт у білому вбранні!
    Я знаю. Все несправжнє. Криголами
    насправді душу крають вже мені!

    Із розбитою ущент душею
    криголамами твоїми і чортами,
    я з надією, я бігаю за нею -
    вона тікає, сміючись із вами.

    Та смійтесь далі, якось проживемо,
    у сажі ми вовтузимось ночами,
    вугілля добуваючи, ми землю проклянемо
    за корисні копалини. І гіркими дощами

    озветься до нас небо, інший добрий друг.
    Не люблю світ: тут небо і земля
    і більш нічого. Розбиваючи наш дух,
    цей світ з'їдає нас. Прощай, моє життя!

    Із зорями я відійду назавжди.
    Із твоїм сміхом б'ючись до останньої краплини крові
    із щастям, що з брехнею та без правди
    живе і далі із тобою, з маленьким присмаком любові.

    Я заздрю тобі, милий мій диявол,
    нарешті допиваючи останню чашку чаю.
    Я думаю. Я не шукаю друзів й слави.
    Не потрібні ви мені, я точно знаю.

    Ви - її знайомі, ненависної шлюхи,
    я ненавиджу її і вас, невдахи,
    розчавлю я вас, зажерливі ви мухи!
    Покажу вам справжні фільми жахів!

    Тільки це не проклятущий кінематограф,
    це все реальність, я вам це влаштую,
    я пропущу вас крізь смертельний осцилограф,
    душею й кров'ю я картину намалюю.

    На тій картині буде все моє життя,
    чи те, що прийняли цим словом називати.
    Ви й самі бачите - фанатик, дурень я.
    Живіть, не забуваючи прощати.

    Прощайте дорогих і тих, хто вас покинув,
    бо скоро станете всі схожими на мене.
    Залишитесь без дочки й свого сина,
    із кров'ю, що стікатиме крізь вени.

    Без допомоги коханої людини,
    без любові з боку всіх навколо.
    Простіть усім їх прокляті провини.
    Не заганяйте ви себе в дев'яте коло.
    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Ігор Шоха - [ 2014.10.27 19:14 ]
    Душа-сорочка
    ...душе моя заручнице
    живого в неживім
    смієшся плачеш і за це
    не залишаєш дім
    терплячий в’язень совісті
    та спогадів гірких
    за всі гріхи паломниця
    одна до всіх святих
    за тлінне тіло молишся
    що прагнуло чогось
    нежданого та марного
    щоб солодко жилось
    тепер як мичка сушишся
    за солодощі ті
    аж поки не відмучишся
    розп’ята на хресті

                                  2012


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (5)


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2014.10.27 13:02 ]
    Лік. Пацифістське-3

    Хурма достигла.
    І печалей - урни...
    Не багнеться між блазнів та калік.
    Вітри повіяли рвучкі, бравурні.
    Звий кокон, душе...
    І веди свій лік.

    Чекай цвітіння.
    Чи пакуй манатки.
    Тобі весніти легше, ніж убить.
    І пожалій оте руде хлоп"ятко:
    Ген просто неба, як морквинка, спить.

    Накочуються хвилі проминання...
    Вгризається у листя борона.
    Зчудованих катають у ридвані,
    Трамбують мурашиння... імена...

    Ти маєш свій ажур, пливкий фасон.
    Так довго плив до сяєва Ясон.


    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (6)


  27. Ін О - [ 2014.10.27 11:43 ]
    Колискова маленької Віри
    Спи, Віро, вітер приносить кілька хвиль спокою в темній задусі,
    Облітає набатом дзвіниці і б'є у дзвони холодом...
    Що тобі дівчинко сниться тепер поміж смутком і голодом,
    Після позачергових щоночі енних вибухів й землетрусів?

    Спи, Віро, доки віра твоя у світ добра тверда й непорушна,
    Доки міцно за хатою стоять бліндажі й бомбосховища,
    Доки смальтове небо палить в землі кармінові вогнища,
    Що кошлатим корінням множаться й проростають у мертві душі...

    Спи, Віро, листя за вікнами страху сиплеться колисковою,
    Вітер наспівує голосом клена пошепки "люлі-люлі"...
    За обвугленим полем тиша й мовчать посивілі зозулі
    Олов'яним солдатам, що вкрилися попелом та половою...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  28. Анна Віталія Палій - [ 2014.10.27 08:12 ]
    Фрашка
    На серці карб:
    Чи досить фарб
    Намалювати осінь?
    Ще досі
    Не засіялись слова.
    А вже зима на носі...

    23.09.06.

    * * *
    Душа з душею - завжди на "ти".
    До цього треба іще прийти.
    В собі розмова - із суттю своєю.
    А дві людини - душа з душею.

    26.09.06.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (17)


  29. Олександр Олехо - [ 2014.10.27 08:39 ]
    Сон мне - переклад В.С.Висоцького
    В жовтім сні – печуть вогні,
    І хриплю у сні я:
    - Даруй мені, пошли мені,
    Рання, розуміння!
    Та уранці також зле
    І туманить зілля:
    Або палиш так, натще,
    Або п’єш з похмілля.

    В кабаках – зелений штоф,
    Біла скатертина.
    Рай для блазнів і сіром,
    А мені – трутина.
    В церкві – сморід та імла,
    Дяки курять ладан,
    Ні, і в церкві все не так,
    В церкві теж омана.

    Я угору що є сил,
    Щоб чого не вийшло.
    На горі – кістяк могил,
    Під горою вишня.
    Хоч би схил заріс плющем,
    Й те мені розрада.
    І що-небудь би іще,
    Але все неправда.

    А я полем вздовж ріки.
    Сяйво тьми чи Бога?!
    А в чистім полі волошкИ
    І у даль дорога.
    Вздовж дороги – ліс густий,
    З бабами-ягами,
    А в кінці – кінець земний,
    Плаха з колунами.

    А десь коні скачуть в такт,
    Плавно і неквапно.
    Вздовж дороги все не так,
    А в кінці аж надто.
    І ні церква, ні кабак –
    Вже ніщо не свято!
    Ні, народе, все не так,
    Все не так, мій брате.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (13)


  30. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:00 ]
    Вспомни (16+)
    Вспомни ( 16+ )

    В час, когда вопросы ИЛИ-ИЛИ
    Прежний образ разнесут во прах,
    Вспомни час ночной, когда ловили
    Наши отраженья в зеркалах...

    Час любви, когда тебя, нагую,
    Я за руку к зеркалу подвел,
    И все тело в ленту голубую,
    Как набор подарочный, оплел...

    Как, в меня вжимаясь влажным телом,
    Знак со мной творила- ИНЬ и ЯНЬ,
    И в порыве трепетно-несмелом
    Мне платила жертвенную дань...

    Как обвив руками мне колени,
    На колени встав передо мной,
    Ты губами сущности явлений
    Познавала в темноте ночной...

    Как в окно, навстречу звездной пыли,
    Стон оргазма улетал во тьму...
    В час, когда вопросы ИЛИ-ИЛИ
    Будут адресованы ЕМУ...




    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506208
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 20.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:08 ]
    Зустріч. Заміжній коханці (16+)
    Зустріч. Заміжній коханці ( 16+ )

    Ти одружена панна...
    Розумію, що ти
    Задля миті кохання
    Можеш час не знайти.

    Та затішений мрією
    Щоб була ти моя,
    Про кохання з надією
    Розповім тобі я.

    Ситуації бачення
    Я своє розповів,
    І на перше побачення
    У готель заманив...

    Моя люба паняночко,
    Ти до мене прийшла,
    І така перелякана
    В першу зустріч була,

    Що летіли застібоньки,
    Об підлогу дзвеня...
    Ми кохались заглиблено
    З ночі і до рання...

    Наполохані рученьки
    Обвивали нараз
    Еротичними муками
    Ексцентричний екстаз,

    Тріпотливо-шокована
    Ти тремтиш, наче лист...
    Дотик шкіри шовкової...
    Як непроханий гість

    Я собі розмальовую,
    Як здолавши межу,
    До жіночно-медового
    Твого лона входжу...

    Ти вершини уявності
    Як реальність збагни,
    І в відкритості таїнства
    Вся віддайся мені!..

    Ти гладенько-оголена...
    А на смак ти яка?
    То з кислинкою солодко...
    Далі терпко-гірка...

    А яка ти у пластицї?
    Мов в чарівному сні
    Твоє тіло заласкане
    Все тремтить на мені...

    Наша зустріч скінчилася...
    Нас розносять вітри...
    Ти нестриманість хтивості
    Приховай до пори.

    Наші зустрічі в мареві
    Перехрестя шляхів-
    Наче погляд у таїни
    Потойбічних світів...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498864
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 14.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:17 ]
    Таинство женщины
    Таинство женщины

    Ах, эта женщина! Задумка хороша
    В руках Создателя... И тело, и душа-
    Суть совершенство... Из ребра Адама-
    Творенье скульптора... Венера... Скажем прямо-

    Ты удалась. И все же- пар кипит.
    Пар, не душа, у первой женщины- Лилит,
    Не менее прекрасной, чем вторая
    (благодаря которой были изгнаны из Рая

    Супруги проклятые- Ева и Адам)...
    Ответ на многое она подскажет нам
    О том, что женщина- творение прекрасное,
    Но также- женщина творение опасное...

    Ловите женский искренний порыв,
    Но осторожно, а иначе будет взрыв,
    С которым ядерный смешным бы показался!
    О Боже!.. Я погиб! О Тайне проболтался...



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484248
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 08.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:15 ]
    Космічне кохання (16+)
    Космічне кохання ( 16+ )

    Ти кометою в життя моє влетіла,
    Непосвячена в статичності орбіт...
    Неземна, мов зорепад... Небесне тіло...
    Я горю, неначе зоряний болід...

    Ми кружляєм по орбітах ексцентричних,
    По-за межами законів тяготінь...
    У відносинах механо-еротичних
    Я літаю на кометному хвості...

    Учепившись за твою небесну гриву,
    Зорепадом вдовольняю шал бажань.
    Мить падіння зорепаду... Як красиво...
    Я згорів... Уже не можу... Перестань!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500452
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 21.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  34. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:18 ]
    В яких всесвіттях...
    В яких всесвіттях…

    В яких всесвіттях нарізно носило
    Любові наші, що пересіклись
    У мить злиття, і, стомлено-безсило,
    Знов роз"єднавшись, відлетіли ввись?

    І що тепер? У мороці страждання
    Блукатимем у нетрях забуття,
    Допоки знов, розбуджене бажанням,
    Новою зустріччю запалить нас життя,

    І буде зустріч. Зоряними снами
    Ми злетимо у відчуттях нараз...
    І наші тіні ще прийдуть за нами...
    І наші душі ще спом"януть нас...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500893
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 24.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  35. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:06 ]
    Утро любви. Встреча
    Утро любви. Встреча

    Тает в воздухе мрак ночной.
    Входит в комнату серое утро.
    Как прекрасно, что ты со мной,
    Что рукою могу коснуться

    Чуть дрожащей влажной спины,
    И груди твоей, мягко- упругой...
    Эти трепетно-нежные сны
    Ты мне даришь, моя подруга...

    Этот сумрачный дар небес-
    Редкость встреч, что дана судьбою.
    Как я рад, что сегодня, здесь,
    Насладиться могу тобою!..

    Я за встречу пройти готов
    По колена сквозь пламя ада,
    И скитаясь в потьмах миров
    Быть с тобою душою рядом...

    Не предай же, не измени,
    Истомившись небесной мукой-
    Это будней серые дни...
    Это холод ночей разлуки...

    Так прижмись же ко мне спиной!..
    Окунись в меня, как влитая,
    И впитай этот сон ночной,
    Словно влагу потока рая...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501082
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 25.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  36. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:13 ]
    Люби Україну
    Люби Україну

    Люби Україну.
    Люби не за сало,
    Чи те, що в садочках співа солов"ї.
    Твори Україну,
    Щоб вільною стала.
    За неї ще будуть жорстокі бої.

    Люби Україну,
    Люби, як коханку,
    Не будеш кохати- покине, піде.
    Люби її, милу,
    ВІд ранку до ранку,
    Нехай вона прихисток в тобі знайде.

    Люби Україну!
    Як квітка зав"яне-
    Якщо не поллєш, то зав"яне вона...
    Любов"ю твоєю
    Нехай вона стане-
    Арійського краю сумна сивина.

    Люби Україну
    Важкою Любов"ю.
    І шана Шевченка до тебе прийде.
    Скропи її кров"ю.
    Ворожою кров"ю.
    Полий ї своєю, як треба буде.

    Готуйся. Гартуйся.
    Люби Україну-
    Борись, бо без тебе загине вона-
    Арійщину. Русь.
    Неподільну. Єдину.
    Твою Батьківщину, що Богом дана.



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470131
    рубрика: Патріотичні вірші
    дата поступления 04.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  37. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:12 ]
    Затмение
    Затмение

    В кумулятивных брызгах плавится восток,
    И каплями брони в песок стекает.
    Клещами боли жестко сдавленный висок
    Пульсируя, сознание теряет...

    Где пониманье, осознание того,
    Что нет преград, что кровью мы едины,
    Что Украина-Русь дороже нам всего,
    Что это- мы, шальные дети Украины,

    Не для того в сей час явленные на свет,
    Чтобы чужие песни петь, делиться языкОво,
    Что единение в свершении побед
    Еще явит к прочтенью Игорево Слово,

    Что здесь, в Святой УкрАинской земле,
    Скрещенье древнее путей цивилизации,
    Здесь воспылал зарей в кромешной мгле
    Трипольский край, исток великой Нации,

    И этот, Древними дарованный огонь,
    Нам освещает путь во тьме тысячелетий...
    Зачем же Матери мы сердце на ладонь
    Исторгли из груди- кто мне ответит?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509136
    рубрика: Философская лирика
    дата поступления 03.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  38. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:54 ]
    Цікава байка про вибори і вибір
    Цікава байка про Вибори і вибір

    Я звусь Байкар (хоча й не Байкер.
    А був же Байкером колись...)
    От розкажу я зараз байку,
    А ти на себе подивись...
    ..... ..... ..... ..... .....
    В усіх Птахів велике свято-
    День Виборів (а може- ніч...)
    Найкращий серед кандидатів-
    З хвостом розпушеним- Павич.

    Птахи! Погляньте, що за красень!
    Життя почнеться чарівне,
    Коли у творчому екстазі
    Хвоста свого він розгорне!

    Всі згодились. Та ось Ворона
    Питає хрипко- Wery well !
    То що, хвостом нас оборонить
    Павич, як нападе Орел?
    ..... ..... ..... ..... .....
    Краса нічим не допоможе
    В борні досягнення мети.
    Лише могутня сила може
    У боротьбі допомогти.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513378
    рубрика: Байка
    дата поступления 25.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  39. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:10 ]
    Детские игры
    Детские игры

    Играют мальчики в войну,
    И понарошку убивают,
    И понарошку умирают...
    Играют мальчики в войну....

    Им предстоит еще пройти
    Огни сражений настоящих,
    И боль кровавых ран горящих
    Им предстоит еще пройти...

    Играют девочки в любовь,
    И понарошку обожают,
    И понарошку изменяют...
    Играют девочки в любовь...

    Им предстоит еще пройти
    Жестокость мнимых ожиданий,
    Измен и разочарований-
    Им предстоит еще пройти...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469940
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 03.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  40. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:44 ]
    Війна Мишей з Котами. Майже дєдушка Криладзе (байка)
    Війна Мишей з Котами. Майже дєдушка Криладзе ( байка )

    Будуємо ми дім новий.
    Красу землі, окрасу світу.
    Одвічно світло- молодий,
    Як щастя- подихами літа...

    А хто не хоче жити в нім-
    Пішов до бісової мами!..
    От я вам байку розповім...
    Хоч... Про війну... Мишей з Котами...
    ...... ...... ...... ...... ......
    Війна іде- ні круть, ні верть.
    Онуку передай від діда,
    Що Миш приречена на смерть,
    Як на Кота війною пІде.

    Та Миші в герці воювать
    Так перемоги зажадали...
    То щоб Котів перелякать,
    На лоба... роги почіпляли.

    І гримнув бій... Їдять Коти
    Їх сірі лави без розбору.
    Мишей не встояли ряди,
    І Миші кинулись у нори.

    Хоч повелось спрадавна так-
    Як б"ють- тікай! Простіш простого...
    Втекти не можуть аж ніяк
    В нору. їм заважають роги!

    Хоч як, хто це надумав, тих
    Нещасні Миші проклинали,
    Коти переловили їх
    І до останку поз"їдали...
    ..... ..... ..... ...... ......
    Подумай ти над цим, покИ
    Прямуєш в Свято до Причастя,
    Як от чужі дурні думки
    Нараз призводять до нещастя.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512973
    рубрика: Байка
    дата поступления 23.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  41. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:03 ]
    Прадавні боги
    Прадавні Боги

    Не падай у відчай, друже-
    Ще втрачено не усе.
    Проллється Шевченкова муза.
    Знайдем Нібелунгів кільце.

    Побачим політ Валькірій.
    Втлумачим рунічний знак.
    І світ золотий Ярила
    Лихий не вкраде відьмак...

    Пізнаємо, де є Вирій.
    До Раю птахи летять.
    І Райдуги ніжний вигин,
    Цей міст, щоб світи єднать.

    Пізнаємо давні таїни
    Прихованих тисячоліть...
    Просвітлені мудрістю давньою
    Вже душі не будуть скніть.

    Ніколи не знадобляться
    Облудні поводирі,
    Відколи просвітлена Нація
    Мети досягне зорі.

    Перунів могутній молот
    Впаде на ворожі плітки.
    І Правда постане гола.
    І світлими стануть думки.

    Не падай, друже, у відчай.
    Не слухай брехні про Майдан.
    Майдан- стародавнє Віче.
    Це світоч, що в бурю нам дан.

    Повік не скоритись дурману
    Просвітленій голові.
    Ми бачим - БОГИ ПРАДАВНІ
    СЬОГОДНІ ЗНОВУ ЖИВІ !

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471170
    рубрика: Філософська лірика
    дата поступления 09.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  42. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:09 ]
    Двойственность отношений
    Двойственность отношений

    Ты приходишь порой ненадолго...
    Многоликость- харизма твоя.
    Как поэзия буйности вольной...
    Как журчащая песня ручья...

    Наши души в скрещении судеб
    Обрели этот двойственный дар...
    Мы БЫВАЕМ... Хотя и не БУДЕМ...
    И под снегом бушует пожар...

    Ты приходишь порой ниоткуда...
    Кто ты? Жизнь или смерть? Все равно-
    Ты моя и иною не будешь...
    Ты не будешь... И мне не дано...

    Нам счастливыми БЫТЬ не судилось.
    Нам счастливыми вышло- БЫВАТЬ.
    Мы судьбе отдаемся на милость-
    Удержать бы... И не потерять...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505812
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 17.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  43. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:52 ]
    Лисиця і півень. Слово і дія (філософська байка)
    Лисиця та Півень. Слово і дія. ( філософська байка )

    Людина хоче буть почута.
    Навести розуму мости,
    І слово, в панцир не закуте,
    Хоч на останок донести...

    Така на світі чудасія...
    Бажання слухати нема-
    Хоч будь Пророк ти, хоч Месія,
    Що не кажи- усе дарма...

    Ну що ж... Як слухати не хочуть-
    Станцюєм бойовий гопак!..
    Та це не зараз... Не до ночі...
    То байку розповім, чи як?
    ....... ....... .......
    Схопила Півня раз Лисиця.
    Вже зібралась посмакувать,
    Та якось теє... Не годиться
    Без приводу життя лишать...

    Вона йому- ти на світанку
    Нікому спати не даєш!
    А він- то я буджу щоранку,
    Щоб щастя не проспали вже ж!

    Йому Лисиця- ти, поганцю,
    Перетоптав усіх сестер!..
    А він- то щоб зносили яйця,
    І з голоду ніхто не вмер!

    В Лисиці нерви "на порозі"-
    То що ж тепер мені робить,
    Коли відмовками ти в змозі
    Мене вечері полишить?

    Що не скажу- на все ти маєш
    Розумну відповідь давно.
    От вуха я позатикаю,
    І з"їм тебе усе одно!
    ....... ....... .......
    Ото ж. Якщо лихої ночі
    Тебе зберуться грабувать,
    І слухати тебе не хочуть-
    Слова навіщо витрачать?

    Що слово, як воно не діє?
    На бій бери ангажемент.
    Не слово, а конкретність дії-
    Найкращий буде аргумент.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511246
    рубрика: Байка
    дата поступления 14.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  44. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:16 ]
    Гроза (зарисовка)
    Гроза ( зарисовка… )

    Дождь нехолодный, лета улыбка...
    Солнечно-модный, тонкий и гибкий...
    Обыкновенный... Все, как всегда...
    Нежно щекочет, стекая, вода...

    Пары влюбленных в сиянии света,
    Словно объяты потоками лета,
    Не прикрываясь суровым зонтом
    Томно вальсируют в танце босом...

    Но- необычна сегодня природа.
    Некое таинство в ней происходит...
    Дождь истончился и робко затих,
    Словно бы в схватках предродовых...

    Где-то зарницы, сполохи... Мимы
    Дальней грозы, проносящейся мимо,
    Изображая волнения лик,
    В душах посеют испуганный крик

    Молнии блеска и грохота грома...
    Юркнули пары в укрытие дома...
    Ветер свинцовые тучи увлек...
    Где-то прольется холодный поток...

    Грянет гроза! Исполнением рока
    Где-то суровые струи потока
    Грязь выметая, хлынут, бурля,
    И возродится, очистясь, земля...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504681
    рубрика: Лирика
    дата поступления 12.06.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  45. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:02 ]
    Притча про каву життя
    Притча про каву життя

    Один веселий Вчитель
    Навчанням притомив
    Своїх розумних Учнів,
    І кави всім налив

    У посуд, що у домі
    У нього пребував.
    У дорогі й дешеві
    Чашки порозливав.

    Із кухні на підносі
    Все виніс. Юнаки
    За мить порозбирали
    Всі дорогі чашки.

    Лишилися дешеві.
    Сміється він на те-
    Отак собі майбутнє
    Своє оберете!

    Життя в чашках- то кава.
    А гроші- то чашки.
    Вони- добробут, слава,
    Це все показники

    Життєвої підтримки,
    Та не саме життя.
    А кавові краплинки-
    Як кроки до буття.
    ....... ........ .......
    Найбільш щасливі люди-
    Не ті, що краще мають.
    А ті, з того, що мають-
    Найкраще здобувають.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498618
    рубрика: Байка
    дата поступления 12.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  46. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:27 ]
    Порыв любви
    Порыв любви ( 16+ )

    Лежим, не ведая печали...
    В конце мы, или же в начале?..

    Едва касась телом тела...
    Лишь миг назад ты вся горела,

    И вот гляжу, как ты устало
    Нагие руки разметала...

    Но снова... Огненным потоком-
    Бокал вина... И словно током

    Прошьет тела... И вновь законы
    Любви овладевают лоном,

    И тело к телу потянулось...
    Ты эстетично изогнулась...

    Вновь поцелуев жаждут губы,
    И вновь, то трепетно, то грубо

    Ты вся отдаться мне готова...
    В который раз... и снова... снова

    Вхожу в тебя и растворяюсь,
    Боготворю и восхищаюсь,

    Лаская жертвенное тело...
    И как же этого хотела

    Моя возлюбленная... это
    Мрак ночи и потоки света...

    Земля и небо... Мед и кровь...
    И целый мир... И в нем любовь...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470645
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 06.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  47. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:57 ]
    Свій хрест (притча)
    Свій хрест ( притча )

    Прийшов до Бога чоловік,
    Та й каже- милостивий Боже!
    Хреста тяжкого я не звик
    Нести в житті! То допоможеш

    Полегше ношу до гори
    Нести в житті?- Нема питання-
    Як хочеш- легший обери!
    Ти маєш час на обирання-

    Промовив Бог, і чоловік
    Хрестів побачив пребагато,
    І досить швидко собі зміг
    Хреста найлегшого обрати.

    -Великий Боже! Я візьму
    Цього хреста, як дав ти слово!
    -Ти правильно обрав. Тому-
    Це твій і є!- так Бог промовив...
    ......... .......... ...........
    У всеосяжності мети-
    Важкий, та славний шлях до Волі.
    Хреста найтяжчого нести-
    Нелегку ми обрали долю.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498415
    рубрика: Байка
    дата поступления 12.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  48. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:42 ]
    Тому, кто не был
    Тому, кто не был

    Как всегда, стоишь в стороне.
    Век сменился, но ты все тот же.
    Ты не враг. И не друг ты мне.
    Но с чего ты решил, что можешь

    С убежденным видом лица,
    Обо всем со знанием дела,
    Тошнотворно и без конца
    Извергать убедительно-смело

    Водопады изысканной лжи?
    Вроде, так. Но вот незадача-
    Прежде, чем все охаять, скажи,
    Что ты сделал, чтоб было иначе?

    Так и сгинешь ты, не познав,
    У экрана на простыни белой,
    Как мороз до кости продирал,
    Как земля под врагом горела,

    Как мы шли к основе основ...
    Твой мирок до щели был сужен,
    И в вершеньи судьбы миров
    Никому ты здесь не был нужен.

    И поэтому я спросил,
    Отделяя зерно от плевел,-
    Мне не важно знать, ГДЕ ТЫ БЫЛ.
    Я скажу тебе, ГДЕ ТЫ НЕ БЫЛ.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493091
    рубрика: Лирика
    дата поступления 17.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  49. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:04 ]
    Про друзів. Гуру і Учень. (притча)
    Про друзів. Гуру і Учень. ( притча )

    Раз Учень до Гуру прийшов, і питає-
    Скажи, повелося з прадавніх ще днин,
    Що кожна людина товариша має.
    То скільки ж їх треба? Багато? Один?

    Замислився Гуру... Питання цікаве-
    Буває один... А буває і ні...
    І хлопця запрошує- будь-но ласкавий,
    Із яблоні яблучко дай-но мені!

    Стриба по-під гілкою Учень- висока...
    Та поряд на щастя є товариші...
    Один на одного на плечі широкі
    Полізни... Не встояли... Впали усі!..

    Нарешті втлумачив! Я все розумію!
    Нам друзів багато потрібно, коли-
    Неначе маля, Учень думці радіє-
    Нам скрутно- припони долати могли!

    У відповідь Гуру- Нам друзів, дитино,
    Потрібно багато!.. Всміхається він-
    Якщо зависОко, то може, драбину
    Принести додуматись міг хоч один!!!
    ....... ....... ....... ....... ....... .......
    Є Гуру. Є яблуко. Друзі втомились.
    Та розуму щось до кінця не навчились...
    Бери ноги в руки- мерщій по драбину!..
    Будь, Учню, розумним. Врятуй Україну.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498159
    рубрика: Байка
    дата поступления 10.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  50. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:32 ]
    Отказ
    Отказ

    Я был наивен, может, и смешон,
    В своем желаньи лезя на рожон.
    Ты "паузу" взяла на этот раз,
    И мудро был мне предрешен отказ.

    Я был смешон... Но также был и горд.
    Корабль ушел. И оголился порт
    Моих желаний. Выдержал укол,
    Что в самомнение воткнула мне. Ушел.

    И- поняла... И- все. Возврата нет.
    И молча смотришь в раненый рассвет...
    И вот, излившись утренней тоской,
    Ты не в гармонии сама с собой.

    Когда бредешь по улице в ночи,
    О чем поют фонарные лучи?
    О чем грустишь, минуя сумрак дня?
    О том, что не изведала меня?



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477475
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 06.02.2014


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   737   738   739   740   741   742   743   744   745   ...   1854